Микола Степанович Вінграновський – поет, прозаїк, кіноактор, кінорежисер, сценарист – народився в місті Первомайську на Миколаївщині. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджує, що змалечку пам’ятав лише степ: “скрізь, куди не глянь степ, степ і степ”. Не знав він тоді ше ні Дніпра, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі повоєні роки.

Микола Вінграновський закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії, працював на Київській кіностудії імені О.Довженка. Писати вірші почав у студентські роки, а 7 квітня 1961 року “Літературна газета” вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: “Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої”, де було надруковано аж п’ятнадцять віршів молодого автора. Перша поетична збірка “Атомні прелюди” вийшла в 1962 році, а через п’ять років побачила світ друга поетична збірка “Сто поезій”.

У дитячу літературу Микола Вінграновський прийшов на початку шістидесятих років, коли в журналі “Ранок” з’явилися оповідання “Бинь-бинь-бинь” і “Чорти”. Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку “Андрійко-говорійко”, а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: “Мак”, ”Літній ранок”, “Літній вечір” та інші.

Микола Вінграновський активно працює і в прозі, яку почав створювати давно, майже одночасно з поезією. З під його пера вийшли книжки повістей та оповідань:”Первінка”, “Сіроманець”, “На добраніч” та інші.

Одного разу кореспондент “Літературної України” поцікавився, чим викликане звертання М.Вінграновського до різних жанрів літератури і мистецтва. Відповідь була така: “Воно виходить у мене, сказати б, само по собі. Це не моя примха, не спеціальна запрограмованість. Справді, десь воно само у мене йде – і дитячи книжки, і твори для дорослих, і режисура, і ті ролі, що їх зіграв, як актор. Це не обтяжує і не заважає. Навпаки, якось міняється ритм твого внутрішнього життя”.