Ћегенда про —илуна ≥ арпа
ќдн≥ досл≥дники вважають, що назва арпати виникла ≥з назви фрак≥йського племен≥ карпи, що проживало на територ≥њ ѕередкарпатт¤ у третьому - четвертому стол≥тт≥ нашоњ ери. ≤нш≥ - що це слово маЇ корен≥ з до≥ндоЇвропейського слова kar - кам≥нь (кам'¤н≥ гори), ≥ пор≥внюють його з такими топон≥мами, ¤к аринт≥¤ (п≥вденна область јвстр≥њ), остр≥в арпатос у ритському мор≥ та рас (вапн¤кове море у —ловен≥њ).
™ ще й ≥нша думка вчених, за ¤кою назва цих г≥р випливаЇ ≥з слов'¤нських терм≥н≥в "хрб", "харабат" - хребет. ” л≥тератур≥ цей терм≥н зустр≥чаЇтьс¤ ще у батька ≥стор≥њ та географ≥њ √еродота у назв≥ одн≥Їњ з л≥вих приток ƒунаю - Karpis. ¬важаЇтьс¤, що ц¤ притока отримала свою назву в≥д г≥р, в ¤ких брала початок. ќднак людська пам'¤ть зберегла багато легенд, переказ≥в, казок та опов≥док про виникненн¤ назви арпат. ќсь одна ≥з них.
” стар≥ предавн≥ часи, коли на наш≥й земл≥ жили люди-велети, що головою с¤гали до хмар, на цьому м≥сц≥ була велика р≥внина, пишно встелена кв≥тами ≥ помережана чистими син≥ми пот≥чками. ѓњ володарем був —илун, ¤кий мав безл≥ч р≥зноњ худоби та добра, жив у величезному палац≥ ≥з б≥лого мармуру ≥ спав у золот≥й колисц≥, заслан≥й дорогими килимами. « ранку ≥ до ноч≥ важко працювали на нього слуги. ќднак н≥хто не наважувавс¤ покинути волод≥нн¤ газди та йти на пошуки новоњ роботи.
¬≥дслужив у нього тринадц¤ть рок≥в ≥ один хлопець на ≥м'¤ арпо-ƒн≥провський, бо прийшов сюди у пошуках шматка хл≥ба з берег≥в ƒн≥пра. ”с≥ слуги його дуже любили за працьовит≥сть, чесн≥сть ≥ справедлив≥сть. оли ж арпов≥ виповнилос¤ двадц¤ть рок≥в, вир≥шив в≥н повернутис¤ додому. ¬важаючи, що за роки важкоњ прац≥ в≥н дещо заробив у володар¤ ≥ той належно оц≥нить його службу, хлопець почав шукати нагоди порозмовл¤ти про це ≥з —илуном. ≤ ось, одн≥Їњ ноч≥, коли той обходив своЇ газд≥вство, арпо й наваживс¤ на розмову:
- ƒовго у вас ¤ прослужив чесно ≥ в≥ддано. “епер же маю нам≥р повернутис¤ до р≥дноњ дом≥вки ≥ хот≥в би просити платню за свою службу.
—илун подумав, що слуга жартуЇ, адже н≥хто ще ≥з ним так ран≥ше не говорив. јле арпо повторив своњ слова. ≤ це не на жарт розлютило —илуна, ≥ в≥н сказав:
- я знаю, куди моњ слуги повинн≥ ходити ≥ що робити. ≤ ти в≥д мене н≥куди не п≥деш.
оли ж хлопець ≥ втретЇ повторив свою вимогу, що було, на думку господар¤, надзвичайною зневагою, ¤коњ пробачити н≥¤к не можна, —илун вигукнув:
- “≥льки п≥д землю тебе в≥дпущу!
≤, схопивши арпа дужими руками, вдарив ним об землю, аж утворилась велика ¤ма. ѕ≥дв≥вс¤ парубок на ноги, н≥би н≥чого й не сталось, в≥дчувши лише приплив небувалоњ сили, схопив —илуна ≥ так вдарив ним об землю, що та розкололась та поглинула гр≥зного газду. ≤ ¤к не намагавс¤ той вибратис¤ на поверхню (бивс¤ головою й кулаками об земну кору, тиснув плечима та руками, копав ногами), земл¤ не в≥дчин¤лас¤. «ате в≥д цих старань колишнього володар¤ на ще недавн≥й р≥внин≥ почали утворюватис¤ горби. ≤ чим б≥льше удар≥в робив п≥д землею —илун, тим вищими виростали гори. ажуть, що й донин≥ в≥н ще живий п≥д землею, але дуже постар≥в ≥ не маЇ колишньоњ сили, щоб дуже битись, однак не втратив над≥њ вирватись на поверхню. ј люди на честь арпа назвали гори, що постали, арпатами.
