Петро Могила

Петро Могила - потомок Молдавського господаря Симеона, котрого прогнали з Молдавії турки; брат того Симеона Єремія у початку XVII в. здобув город Могилев і віддав його посагом за своєю дочкою Марією, що пішла за Стефана Потоцького. Старша дочка його Раїна, жінка князя Михайла Вишневецького, була дуже побожна, міцно держалася православної віри; за свій вік вона збудувала три монастирі: Густинсько- Прилуцький, Ладинсько-Підгорський і Мгарсько-Лубенський. Страший її син Ярема перейшов на католицтво і був лютий ворог України, а унук її Михаїл був королем Польским. Петра Могилу ще малого привезено у Польщу; вчився він у Франції, скінчивши там науку, став служити у польскому війську, але скоро покинув службу і, як православний, приїхав у Київ, і тут у 1625 році постригся у Лаврі у ченці. Через три роки його вибрали архимандритом Київо-Печерської Лаври. Він зараз набрав кілька молодих хлопців і послав їх, своїм коштом, вчитись за границю; а як вони повернулись звідтіль, то він зробив їх вчителями у школі, котру він поширив за Гетьмана Петражицького, за згодою його і Київських братчиків. Школа ця заснована і збудована ще за Гетьмана Петра Сагайдачного у 1615 році і подарована Київському братству панею Гальшкою (Ганною) Гулевичевою; з тієї школи Петро Могила зробив вищу школу, де вчителями були ті, кого він посилав за границю; у ній вчилися діти козаків, міщан та свяшенників. У 1632 році Петра Могилу висвячено у Львові на митрополита Київського. Дуже зраділи Кияні, знов маючи свого митрополита; зібралися вони і, під проводом Баляска, Веремієнка слюсаря Биховця, кинулися до Софійського собору, що був тоді у руках уніятів, вигнали їх відтіль і з других церков, котрі були в уніятських руках, і з того часу Собор св. Софії став знов православною митрополичною церквою. Повернувшись до Києва митрополитом Петро Могила зараз найбільшу увагу звернув на свяшенників і, щоб зробити з них міцних борців за православну віру проти уніятів католиків, він не висвячував нікого на свяшенника доти, поки той не пробуде у Києві год, або й більше, і не навчиться як слід розуміти свою віру. А за-для того Петро Могила з братської школи зробив вищу Українську Академію (так вона й звалася "Могилянська Академія"), де вже вчилися не тільки діти, а й свяшенникі. Могила написав кілька духовних книжок: катехизис, де подано основи віри православної; требник - як правити службу. Коло Академії для бідних дітей він завів, своїм коштом, бурсу, де діти й жили і харчувались. Київська Академія за його стала міцною обороною православної віри проти таких католицьких шкіл, що були заведені ще й до того єзуітами; вона дала великих людей України, а пізніше - її освітою та її учениками користувалось і Московське царство; була вона на ті часи як університет, і студентів в ній бувало більше тисячі; з них виходили потім і духовні і світські, навіть воєнні люди. Петро Могила помер 1 січня 1647 року; йому було тоді тільки 50 років. Перед смертю він одписав на Братську школу у Києві усі свої гроші.