Петро
Могила - потомок Молдавського
господаря Симеона, котрого
прогнали з Молдавії турки; брат
того Симеона Єремія у початку XVII в.
здобув город Могилев і віддав його
посагом за своєю дочкою Марією, що
пішла за Стефана Потоцького. Старша
дочка його Раїна, жінка князя
Михайла Вишневецького, була дуже
побожна, міцно держалася
православної віри; за свій вік вона
збудувала три монастирі:
Густинсько- Прилуцький, Ладинсько-Підгорський
і Мгарсько-Лубенський. Страший її
син Ярема перейшов на католицтво і
був лютий ворог України, а унук її
Михаїл був королем Польским. Петра
Могилу ще малого привезено у Польщу;
вчився він у Франції, скінчивши там
науку, став служити у польскому
війську, але скоро покинув службу і,
як православний, приїхав у Київ, і
тут у 1625 році постригся у Лаврі у
ченці. Через три роки його вибрали
архимандритом Київо-Печерської
Лаври. Він зараз набрав кілька
молодих хлопців і послав їх, своїм
коштом, вчитись за границю; а як
вони повернулись звідтіль, то він
зробив їх вчителями у школі, котру
він поширив за Гетьмана
Петражицького, за згодою його і
Київських братчиків. Школа ця
заснована і збудована ще за
Гетьмана Петра Сагайдачного у 1615
році і подарована Київському
братству панею Гальшкою (Ганною)
Гулевичевою; з тієї школи Петро
Могила зробив вищу школу, де
вчителями були ті, кого він посилав
за границю; у ній вчилися діти
козаків, міщан та свяшенників. У 1632
році Петра Могилу висвячено у
Львові на митрополита Київського.
Дуже зраділи Кияні, знов маючи
свого митрополита; зібралися вони і,
під проводом Баляска, Веремієнка
слюсаря Биховця, кинулися до
Софійського собору, що був тоді у
руках уніятів, вигнали їх відтіль і
з других церков, котрі були в
уніятських руках, і з того часу
Собор св. Софії став знов
православною митрополичною
церквою. Повернувшись до Києва
митрополитом Петро Могила зараз
найбільшу увагу звернув на
свяшенників і, щоб зробити з них
міцних борців за православну віру
проти уніятів католиків, він не
висвячував нікого на свяшенника
доти, поки той не пробуде у Києві
год, або й більше, і не навчиться як
слід розуміти свою віру. А за-для
того Петро Могила з братської школи
зробив вищу Українську Академію (так
вона й звалася "Могилянська
Академія"), де вже вчилися не
тільки діти, а й свяшенникі. Могила
написав кілька духовних книжок:
катехизис, де подано основи віри
православної; требник - як правити
службу. Коло Академії для бідних
дітей він завів, своїм коштом, бурсу,
де діти й жили і харчувались.
Київська Академія за його стала
міцною обороною православної віри
проти таких католицьких шкіл, що
були заведені ще й до того єзуітами;
вона дала великих людей України, а
пізніше - її освітою та її учениками
користувалось і Московське царство;
була вона на ті часи як університет,
і студентів в ній бувало більше
тисячі; з них виходили потім і
духовні і світські, навіть воєнні
люди. Петро Могила помер 1 січня 1647
року; йому було тоді тільки 50 років.
Перед смертю він одписав на
Братську школу у Києві усі свої
гроші.