* * *

Чистий можеш буть собою,

То нащо тобі броня

І шолом над головою?

Не потрібна і війна.

Непорочність — ось тобі броня,

А невинність — крем'яна стіна.

Щит, меч і шолом — буде тобі бог.

 

Світе, світе безпорадний,

Вся надія — угорі,

Маєш сумнів — то нещадний

Вихор розмете на прі.

Непорочність — се Сігор, повір,

А невинність — ось небесний двір.

Там побувай і там почий.

 

Бомб се місто не боїться,

Ні підступності, ні стріл.

Хитрих мін не застрашиться,

Ні пожежі, ані стрільб.

Непорочність — ось де діамант,

А невинність — ось священний град.

Там побувай і там почий.

 

Ворога в сім граді люблять,

Їм віддружують тепло,

Силу для чужого гублять,—

І не відають про зло.

Де ж такий чудовий, пишний град?

Сам ти град, коли в душі є сад,

Святому духу храм і град.

 

Кто сердцем чист и душею,

Не нужна тому броня,

Не нужен и шлем на шею,

Не нужна ему война.

Непорочность — то его броня,

И невинность — алмазна стена,

Щит, меч и шлем ему сам бог.

 

О міре! Мір безсоветный!

Надежда твоя в царях!

Мниш, что сей брег безнаветный!

Вихрь развеет сей прах.

Непорочность — се тебе Сигор,

И невинность — вот небесный двор!

Там полещи и там почій!

 

Сей свят град бомб не боится,

Ни клеветничіих стрел,

И хитрых мин не страшится,

Всегда цел и не горел.

Непорочность есть то адамант,

И невинность есть святый то град.

Там полещи и там почій!

 

В сем граде и врагов люблят,

Добро воздая врагам.

Для других здравіе гублят,

Не только добры другам.

Где ж есть оный толь прекрасный град?

Сам ты град, з души вон выгнав яд,

Святому духу храм и град.