ГОРИТЬ СВІЧА

 

Володимир Малик — відомий український письменник. Його віршовані казки “Журавлі-журавлики”, “Чарівний перстень”, “Микита Кожум'яка” та інші, повісті “Чорний екватор”, “Слід веде до моря”, “Двоє над прірвою”, історичні романи “Таємний посол”, “Князь Кий”, “Черлені щити” мали неабиякий успіх.

В новому історичному романі “Горить свіча” автор описує трагічні події, які на цілі століття перервали політичний та культурний розвиток України, — Батиїв погром Києва та розорення інших наших земель.

 

Замість прологу

 

В літо 6746 (1237). Окаянні татарове зимували коло Чорного лісу і звідти прийшли тайкома лісами на Рязанську землю на чолі з царем їхнім Батиєм... І обложили Рязань, і огородили її острогами у місяці грудні, в шістнадцятий день... Князь же Юрій Рязанський заперся в місті з мешканцями, а князь Роман відступив до Коломни зі своїми людьми. І взяли татари приступом місто двадцять першого грудня, убили князя Юрія Інгваровича та його княгиню, а людей умертвили — одних вогнем, а інших мечем — чоловіків, і жінок, і дітей, і ченців, і черниць, і священиків. І було безчестя черницям, і попадям, і добрим жонам, і дівицям перед матерями та сестрами. Тільки єпископа уберіг Бог: він виїхав перед тим, як татари почали оточувати місто. І, перебивши людей, а інших забравши в полон, вони підпалили його...

 

І був се по літочисленню язичників-мунгалів тапику-іль,

себто рік Куриці.

 

В літо 6747 (1238). А татари пішли і захопили Москву, а князя Володимира, сина великого князя Юрія, взяли в полон. І пішли незліченною силою, проливаючи кров християнську, до Володимира, і... взяли місто, і підпалили його. Побачили князі, і єпіскоп, і княгині, що місто горить і люди вмирають у вогні, а інших рубають мечами, і побігли — князі в Середнє місто, а єпіскоп і княгиня з невістками, і з дочкою, княжною Феодорою, і з онучатами, і з іншими княгинями, і бояринями, і многими людьми — в церкву Святої Богородиці і зачинилися на хорах. А татари взяли Середнє місто, вибили двері церкви і, зібравши багато дров, обклали церкву і підпалили. І всі, хто був там, задихнулися — і так віддали душі свої в руки Господа. А інших князів і людей татари порубали. І звідти вони розсіялися по всій землі Володимирській... І полонили всі міста по Волзі до самого Галича Мерського... А інші пішли до Юр'єва, і до Переяславля, і до Дмитрова і взяли ті міста. А ще інші пішли і взяли Твер і вбили в ній сина Ярославового. І всі міста захопили в Ростовській та Суздальській землях за один місяць лютий, і немає такого міста аж до Торжка, де б вони не побували.

Звідти Батий пішов до Козельська. Був у Козельську князь великий юний по імені Василій. Мешканці Козельська, порадившись між собою, вирішили самі не здаватися поганим, а скласти свої голови за християнську віру. Татари ж прийшли і обложили Козельськ, як і інші міста, і почали бити з пороків[1]. І, вибивши стіну, піднялися на вал. І зав'язалося тут жорстоке побоїще, так що городяни різалися з татарами на ножах, а інші вийшли з воріт і напали на татарські полки так, що перебили чотири тисячі татар. Коли Батий узяв місто, він перебив усіх, навіть дітей. А що сталося з князем Василієм, невідомо. Кажуть, у крові втопився... І звелів Батий з тих пір називати Козельськ не Козель-ськом, а Злим містом. Адже тут загинуло три сини темників[2], і не знайшли їх серед безлічі трупів.

Звідти пішов Батий у Поле, в Половецьку землю. Із книги італійця Джіованні дель Плано Карпіні “Історія монголів”: “У Команії (землі половців) ми знайшли незчисленні голови і кістяки мертвих людей, що лежали на землі, мов гній... Ті люди були язичники. Вони не обробляли землю, а харчувалися скотом, не будували хат, а жили в шатрах. Їх винищили татари і поселилися в їхній країні, а тих, хто залишився, перетворили на рабів”.

 

І був то нокай-іль, тобто рік Собаки.

 

В літо 6748 (1239). Взяли татари Переяслав-Руський[3] 3 березня, і єпископа Симеона вбили, і людей побили, і град спалили вогнем, і людського полону багато взяли, а навколишні міста і села вогнем попалили.

А восени в силі великій оточили Чернігів, і лютий був бій біля Чернігова. І переможений був Мстислав Глібович, онук Святослава Ольговича, і множество війська його було перебито, а сам він ледве втік. І впав Чернігів 18 жовтня.

 

І був то кака-іль, тобто рік Свині.

 

Розділ І

ХАРМАНКІБЕ[4]

1

Погромивши Чернігів і сплюндрувавши південну і східну Сіверщину, Менгу-каан[5], син Толуя, онук Чінгісхана, двоюрідний брат Батия, спустився зі своїми значно поріділими після безперервних боїв туменами[6] понад Сеймом та Десною до Києва і третього дня місяця січня 1240 року, по-монгольському кулкун-іля, тобто року Миші, зупинився на низинному березі Дніпра, біля городка Пісочена.

Стояв сонячний морозний день. Шлях орді перегородила вкрита торосистою кригою та приметена снігом широка ріка. А небо над нею було чисте і голубе, як очі орусутської дитини.

Каан виїхав на невисокий пагорб і там зупинив свого вороного коня. Звідти довго дивився на стрімкий протилежний берег, де височіли могутні вали і потемнілі від часу та негоди дерев'яні заборола великого міста. Такого великого і пишного, якого каан ще й не бачив ніде. Скільки там церков і яким щирим золотом сяє позолота їхніх куполів та хрестів! А на заборолах — тисячі завмерлих від жаху городян, і над ними тривожно лине навкіл нестихаюче калатання дзвонів на сполох — бем, бем, бем!

Все це не тільки здивувало, зачудувало Менгу, а й потрясло його. Яка велич і краса! Яка могуть! Місто на горах, мов велетенський корабель, здавалося, пливло в блакиті над зеленими борами, а під ним, унизу, над самою рікою, розкинулося ще одне таке ж велике місто, що з верхнім складало, власне, єдине ціле, бо було обнесене спільним валом, хоча й нижчим. То був Поділ.

Каан довго, мов заворожений, споглядав це диво. Потім хрипко вигукнув:

— Харманкібе! Харманкібе! Киюв! Прадавня столиця землі орусутів! Я прийшов, щоб підкорити тебе! Я, Мунке, прийшов!

Йому було років сорок. Безбороде вилицювате обличчя, маленький кирпатий ніс та невисокий зріст не виділяли його з-поміж нойонів[7], що трималися позад нього на деякій відстані. Але в голосі вчувалася сила і звичка повелівати людьми.

Кінь під ним раптом нетерпляче забив копитом, ніби збирався перестрибнути через ріку, і це нетерпіння передалося вершнику. Менгу підняв камчу[8] і, ткнувши нею прямо поперед себе, владно вигукнув:

— Ми повинні взяти це місто!

Нойони та баатури[9] враз наблизились до нього. Нойон Ахмил на правах родича, бо тримав ханську сестру, поправив на круглій голові оторочений лисячим хутром малиновий борик і, вклонившись, заперечив:

— Нині не візьмемо, каане.

— Чому?

— Сил малувате. Багато хоробрих баатурів полягло під Черніговом, у самому Чернігові та й по всій Сіверській землі.

— Я не кажу брати силою. Спробуємо взяти спокусою! І хитрістю!.. Ще вчора, з дороги, я послав до Киюва одного орусута. Він буде там моїми очима і вухами!

— А якщо обдурить?

— Не обдурить! У нас у полоні вся його сім'я — жона, діти, старі батьки... Я пообіцяв йому за вірну службу забезпечити їм тепле і ситне життя, до якого вони всі звикли, бо той орусут був князівським тіуном. Він повзав переді мною, мов черв'як, і клявся, що зробить усе, що я накажу. Він винюхає там усе, що нам треба знати!

— Ойє, ойє[10]! Це добре!

— А зараз пошлемо, як ми це всюди робимо, послів, щоб умовити мешканців Харманкібе і їхнього коназа Микаїла піддатися нам по добрій волі. Після падіння Переяслава і Чернігова кияни он як нажахані нашою несподіваною з'явою тут! — і він показав на київські вали, усіяні тисячами людей. — Тож коли пообіцяємо їм життя, вони з радістю відчинять нам свої Золоті ворота!

— Ойє, ойє! А потім що?

— Потім?.. Нам би тільки виманити їх із міста, а тоді ми зробимо з ними те, що робили повсюди, — хитро примружився каан. — Майстрових — у неволю, дівчат і молодиць — воїнам на потіху, а старих, малих і, особливо людей визначних, багатих та книжників — під сокиру та соїл[11]!

— Ойє, ойє! Мудрі слова мовиш, каане! Послати послів! А може, рибка якраз і клюне!.. Тільки — кого послати?

Менгу замислився, обвів поглядом присутніх. Ніхто не опустив очей: кожному хотілося стати послом, бо, окрім слави, ця небезпечна, але почесна місія при щасливому її завершенні може принести велике багатство — рабів, золото, срібло, одяг, зброю. Хто ж не хоче відразу розбагатіти?

— Старшим послом піде сотник Жокте, — сказав після довгої мовчанки каан і ткнув нагайкою до суворого на вигляд баатура, що сидів на коні міцно, мов дуб, і пожирав каана вузькими чорними очима.

— Жокте? Простий баатур з аратів[12]? — пролунало розчароване зітхання.

— Він заслужив цієї честі: перший зі своєю сотнею ввірвався в Чернігів, і там, де ступила його нога, не залишилося нічого, крім попелу та трупів! Я люблю хоробрих і безжальних людей! Поїде Жокте і візьме з собою чотирьох — кого сам захоче. А також — терд-жумана[13] Шарапа.

Жокте задоволене ошкірнувся, сплигнув з коня і по звичаю, запровадженому Чінгісханом, упав перед кааном ниць, простягнув наперед руки і між ними поцілував мерзлий дніпровський пісок, перемішаний кінськими копитами з снігом.

— О всемогутній каане! Дякую за ласку й довіру!.. Тільки Шарапа ніяк мені взяти — прокляті орусути проткнули тому кипчакові[14] списом груди.

— А був ще один кипчак — Осавлук. Здається, він теж знає мову орусутів?

— Той дістав стрілу в ногу і тепер зализує рану.

— Тоді візьми когось іншого, хто знає нашу мову і орусутську або хоча б кипчацьку і орусутську. Гадаю, знайдеться такий?

— Серед боголів[15] мого молодшого брата десятника Жадігера є один молодий орусут, що був полонеником у кипчаків, а торік разом з ними потрапив у наш полон, — він по-кипчацьки лопоче, як справжній кипчак, та й по-нашому вже добре навчився. То, може, його?

— Приведи до мене — подивлюся, поговорю з ним. Жокте кивнув братові Жадігеру, такому ж жилавому, похмурому баатурові, що виглядав через голови нойонів, і той миттю помчав до коша[16]. За якусь хвилину привів і кинув до ніг каанові раба-орусута, обірваного, брудного, знеможеного, з кангою[17] на шиї.

— Ось він! — буркнув коротко і відступив назад.

— Встань! — наказав Менту. — Як тебе звати? Раб підвівся, обтрусив з колін сніг, зняв з кудлатої голови стару кипчацьку шапку з облізлого заячого хутра і без страху глянув у вічі можновладному монголові, перед яким тремтіли не тільки підкорені племена, а й уся орда, бо Менгу був жорстокий та безпощадний.

— Я Добриня... Правда, піп назвав мене при хрещенні Костянтином, але для батьків це ім'я було чуже, незвичне, і вони відразу прозвали мене по-старовинному — Добринею. Так що я Добриня.

Менгу пильно вдивлявся в орусута. Одягнений він був у пошарпаний, заяложений кипчацький чапан[18] і взутий у розбиті гутули[19]. На його густо зарослому, як і в усіх орусутів, обличчі ясніли голубі, як небо, очі. Менгу ніяк не міг звикнути до такого кольору очей. У тій частині Всесвіту, що вже був завойований монголами, люди мають чорні або карі очі, а тут, в землі орусутів, найчастіше — голубі або сірі. А це — колір Вічного Неба, а на небі — пристановище Тенгрі-хана, якому моляться монголи. І дивиться цей богол прямо тобі в зіниці — і від того на душі стає незатишно. А чуб і борода — русяві. А шкіра — біла-біла... Дивно.

Дивно...

— Скільки тобі літ?

— Двадцять і п'ять, хане.

“Гм, він слово “каан” вимовляє по-своєму — хан”, — подумав Менгу, а вголос спитав:

— Місто Харманкібе, тобто, по-вашому, Киюв, знаєш?

— Ще б пак! Я ж народився і виріс поблизу Києваї

— Ой-бой! — задоволене вигукнув Менгу. — Це добре!.. Чим же ти займався до полону?

— Я з батьком та братами копав болотну руду і витоплював з неї крицю, сиріч залізо, і возив до Києва на продаж... А також орав землю, сіяв і збирав хліб...

— О, кліб, кліб — це добре! І залізо — добре! Такі умільці, як ти, нам потрібні! Дзе-дзе! — Менгу розплився в усмішці. — Але хоч і дуже потрібні, я відпущу тебе на волю...

— Дякую, хане.

— Рано дякувати. Спочатку треба заробити волю!

— Заради волі я ладен на все! — вигукнув Добриня. — Що я маю зробити?

Менгу прижмурив очі, так що вони стали такі вузенькі, ніби прорізані осокою.

— Я хочу взяти Киюв і посилаю туди послів, щоб умовили киян піддатися мені по добрій волі, без спротиву. Ти підеш з ними — товмачем... Від тебе у великій мірі залежатиме — відчинять кияни мені ворота чи ні. Якщо умовиш їх відчинити, не проливши крові, вважай, що з тієї хвилини ти вільний і можеш, мов птах, летіти на всі чотири сторони світу! Захочеш залишитися в Киюві — будеш моїм баскаком . Захочеш повернутися додому — вільному воля... Ти мене зрозумів?

— Як не зрозуміти?.. — схилив у низькому поклоні чубату голову полоненик.

— Отже, підеш?

— Піду, хане, — і Добриня опустив очі, щоб Менгу не помітив радісного блиску і не передумав.

— Ойє! От і добре! Зараз тобі принесуть пристойний одяг, що личить послові каана, і ти з сотником Жокте вирушиш до золотоверхої столиці орусутів... Іди!

 

2

З тривожно-гнітючим і одночасно тривожно-радісним почуттям у серці ступав невільник Добриня услід за своїм господарем, десятником Жадігером, що мав приготувати майбутньому посольському товмачеві все необхідне для виконання його важливої місії.

“Воля! Воля! — бухала в його голову збурена кров. — Неждано! Негадано! Неймовірно! Я можу стати вільним! Вільним! І ніхто вже не періщитиме камчею по спині, не штурлятиме, щоб швидше повертався, не кидатиме, мов собаці, шмат протухлої конини чи баранячий маслак... Невже це буде? Невже це не сон?”

Але тут же серце стислося від іншої думки: “Зачекай! Чого радієш? Чи ти гаразд уторопав, за віщо хан обіцяє тобі волю? Чи ти подумав, що станеться з Києвом та киянами, якщо допоможеш йому в цьому чорному ділі? Адже за рік мунгальського полону, що виявився незрівнянно тяжчим за половецький, ти надивився на кров, на пожежі, на смертовбивства та погроми, ти знаєш, що чекає тих, хто обороняється, і тих, хто піддається по добрій волі, — для всіх один кінець: смерть, полон, насильство, довічне рабство!”

Із важких роздумів його вивів різкий окрик Жадігера:

— Боголе, чекай мене тут! Я хутко вернуся... Ось теплий прогній, — і, зареготавши, монгол показав на паруюче плесо чистої води, — можеш покупатися, якщо не боїшся холоду! А потім одягнешся в нове... От тільки не сказав каан, у який одяг тебе нарядити, — у монгольський, кипчацький чи орусутський?

— Давай орусутський — у ньому я почуватиму себе зручніше. Та й у моїх земляків до мене буде більше довіри.

— Мабуть, я так і зроблю, — погодився Жадігер. — Орусутського одягу у нас зараз хоч відбавляй! Ой-бой!

Десятник був веселий, балакучий і поблажливий до раба, бо завдяки йому став раптом відомий самому каанові, а це означало дуже багато — може, навіть прямий шлях до вищих щаблів у війську... Він підморгнув боголові, на якому раніш і ока не зупиняв, круто повернувся на міцних розкарякуватих ногах і, коливаючись, швидко подався до своєї сотні.

Добриня якийсь час постояв, заглиблений у розтривожені почуття, потім зиркнув униз, на паруюче плесо, де, мабуть, у глибині били теплі джерела, і йому раптом шугнула в голову хлоп'яча думка: а й справді, чому б не скупатися? Він швидко нарвав у кущах сухого зілля, скрутив з нього чималий віхоть, роздягнувся і, щулячись від морозного вітерцю, стрибнув у воду.

Крижана вода опекла його, як вогнем, але він пересилив себе і пірнув глибше — з головою.

Тепер стало тепліше. А коли віхтем та піщаним мулом розтер тіло, що враз запашіло, розчервонілося, відчув навіть приємність від незвичайного купання.

Він довго хлюпався, бовтався у студеній воді, пірнаючи з головою. Арати, що зібралися на березі, щоб подивитися на дивака-орусута, весело реготали.

Нарешті прийшов Жадігер з оберемком одягу та взуття.

— Вилазь, хлопче, та вибирай, що тобі підійде! — гукнув з берега і кинув свою ношу на сніг.

Добриня витерся якоюсь лахманиною, натягнув на себе чиєсь пристойне вбрання, одягнув кожуха, взув чоботи. Жадігер задоволене зацмокав язиком:

— Дзе-дзе! Тепер каанові не соромно буде послати тебе з посольством. Ходімо зі мною! Брат Жокте чекає... А я з його сотнею супроводжуватиму вас на той бік!

Сотник Жокте та ще чотири посли в новому вбранні стояли перед Менгу. Каан повчав його:

— Жокте, в Киюві прикинься лагідним телятком чи навіть ягнятком і не скупися на ласкаві та облесливі слова — вони все одно нічого не варті! Обіцяй орусутам життя, захист від кипчаків, які майже два століття пускали їм кров. Обіцяй їм усі блага — земні й небеснії Обіцяй усе, що на думку спаде, аби лиш повірили і відчинили ворота... А коли не повірять, не піддадуться на лестощі та вмовляння, тоді пригадай, що ти йєка-монгол[20], гордий степовий орел, і скажи їм, що тисячі міст і сіл уже впали до ніг Потрясателя Всесвіту та його онука Бату-каана — впаде і Киюв! Він буде дотла спалений, а головами його непокірних мешканців я перегачу їхню ріку Озі, яку вони називають Дніпром! А щоб вони уявили собі свій кінець і повірили, що я слів на вітер не кидаю, візьми з собою п'ятьох боголів-чернігівців — забий їм роти ганчір'ям, на голови накинь лантухи і в останню хвилину перемов потрощи їм черепи шокпарами[21]. Покажи киянам, що їх жде, якщо не піддадуться по добрій волі! А після того можеш вертатися назад. Тоді я розмовлятиму з киянами іншою мовою! Ти мене зрозумів?

Жокте зблід, нижня його губа відвисла.

— Але ж орусути поб'ють нас після цього, каане! О ару ах[22]!

— Ти мене зрозумів? — підвищив голос Менгу.

— Ойє, ойє! Увага і покора! — пролепетав Жокте і схилився в низькому поклоні. — Зроблю все так, як велить великий каан!

— Тоді — рушайте!

 

3

Київський берег — пустельний. Жодна жива душа не зустріла на ньому посольство Менгу. Зате на валах Гори і Подолу — Верхнього і Нижнього міста — стояли тисячі киян і з жахом дивилися на загін вершників, що перебрався через Дніпро і тепер крутою доріжкою піднімався до Хрещатого яру. І було чого жахатися. Кривава слава линула попереду їхніх витривалих коней. Вони вже погромили і поневолили Заліську Русь, підкорили половців, що кочували між Волгою і Дніпром, сплюндрували Переяслав та Чернігів, а нині добралися до Києва.

Було чого тремтіти!

На всіх дзвіницях міста били на сполох. Гучна луна котилася на далекі околиці — і на Дніпро, і на Десну, і на Либідь. І серця людей стискалися від смертельної туги.

Перед Лядськими[23] ворітьми, з яких шляхи вели до Кловського монастиря, до Берестового, до Печорського монастиря та Звіринця, Жокте сказав Добрині:

— Веди нас до Золотих воріт — головних воріт Киюва! Бо не личить нам, послам джихангіра[24], вступати до столиці орусутів через якісь бічні, другорядні.

Добриня повів монголів поза валом на гору.

Ось і Золоті ворота! Перед ними — просторий майдан, що поступово переходить у вулицю. Всюди тут, на узвишші, розкинулося велике передмістя, де купичилися хатини та землянки майстрового люду. Звідси пролягав битий шлях на Васильків та Поросся. А там, далі на захід, через яр Кудрявець, видніється Копирів кінець[25], велике передмістя, обнесене такими ж високими валами, як і Київ, тут стояли дерев'яні будинки купців, багатих ремісників та людей прийшлих — іудеїв, греків, німців, скандінавів, що колись давно лише наїздили до Києва з товарами, а згодом поселилися тут. Особливо багато було іудеїв: купці та ремісники мали двори на Копиревому кінці, а єврейська біднота заселила обидва узбіччя Білгородського шляху, що виходив із Білгородських, або Західних, воріт Копиревого кінця і вів до Білгорода на Ірпені і далі — в Болохівське князівство та Галичину. З Києвом Копирів кінець з'єднувався Іудейськими ворітьми. Ця ділянка київського валу була неприступна для ворогів.

Золоті ворота вражали величчю і красою кожного, хто вперше бачив їх. Збудовані Ярославом Мудрим у 1037 році, на природному узвишші, ворота високо підносилися над пагорбами, ярами та широкою долиною Либеді. Здалеку — з півдня і заходу — виднілася золота баня церкви Благовіщення, що стояла на кам'яних стінах воріт, і від того назвали їх Золотими.

Добрині перехопило дух. Які знайомі, рідні місця! Скільки разів проїздив він з батьком та братами через Білгородські і через Золоті ворота, везучи в Київ крицю, збіжжя, дрова! Пізніше, коли йому звернуло з сімнадцяти, і сам їздив сюди. А потім, здавши вантаж купцям чи ремісникам, бродив гамірливими вулицями та майданами міста, розглядаючи, як диво, величні собори, боярські тереми, ошатно одягнутих людей.

Які були далекі і щасливі роки! Здавалося, так триватиме довго-довго — все життя. Та ба! Чоловік думає-гадає, а Бог по-своєму повертає... Одного дня йому дуже не пощастило. І коли? Саме напередодні весілля. Думка блискавично сягнула на п'ять років назад. Йому було двадцять, Милані йшов сімнадцятий рік. І була вона найкращою, як йому здавалося, дівчиною в Калиновому Куті — білолицьою, русокосою, зеленоокою і чистою, ніби викупаною в любистку. Коли вони зустрічалися наодинці у лісі за Ірпенем, неподалік Лисівського монастиря, чи в Рудці за селом, чи в порослій ліщиною долині Кунянці, над маленькою і тихенькою річечкою Олешнею, то він не зводив з неї очей, називав її зіронькою ясною і пересипав у руках її шовковисте волосся, що пахло сонцем. Як він кохав її, як ждав того дня, коли вони обвінчаються і по закону він зможе назвати її своєю! Ждав, та не діждався! Перед самим весіллям поїхав до Києва, щоб купити ще дещо, про що згадалося в передостанній день, а коли повертався додому, то біля Білгорода дорогу йому раптом перетнули половці хана Котяна, що шастали по селах у пошуках легкої здобичі. Забрали все: коней, воза, подарунки Милані, матері та сестричці Ганночці, а самого зв'язали желею[26], приторочили до воза і потягнули в Половеччину...

Ніби вчора це було, а минуло п'ять довгих невільницьких літ, що здалися йому вдвічі довшими. І ось він неждано-негадано повернувся на батьківщину. Та як! Невільним мунгальським рабом, полонеником, якого мунгали, стократ жорстокіші за половців, не вбили тільки тому, що він умів ходити за кіньми, за худобою, шив кожухи та чоботи, валяв повсть для юрт і валянок, знаходив у болотах руду і витоплював з неї крицю, кував ножі. А ще, мабуть, за те, що шпарко балакав по-половецькому, а згодом навчився і по-мунгальському. Він став їм потрібен. Такими умільцями, хоча і тримали їх у чорному тілі, вони дорожили.

А тепер? Що чекає його тепер? Утекти в Києві? А чи зуміє він обхитрити досвідчених мунгальських послів?

Його роздуми обірвав різкий голос Жокте:

— Оце Золоті ворота?

— Ойє, це вони, — відповів Добриня.

Жокте зупинив коня посеред майдану за один перестріл[27] до міста і почав розглядати і ворота, і високий вал, і рів перед ним, і потемнілі від часу й негоди заборола, тобто дерев'яні стіни, на яких товпилися кияни.

— І ніякі вони не золоті! — з розчаруванням промовив Жокте. — Лише баня церковці та хрест позолочені. Та що з того! Хіба їх візьмеш з собою?

Не злазячи з коня, він задер голову — аж замалим не впав з неї лисячий малахай — і примружив очі на киян, що мовчки дивилися на невиданих досі чужинців.

— Ген їх скільки висипало! Скажи їм, терджумане, щоб відчинили ворота послам джихангіра Мунке! Та хай не гаються!

Добриня виїхав наперед, приклав долоні до рота — голосно загукав:

— Кияни! До вас прибуло посольство від мунгальського хана Менгу, двоюрідного брата Батиєвого. Відчиніть ворота!

Кияни, що стояли на надбрамній вежі, почали перешіптуватися. Потім один перегнувся через забороло і гукнув у відповідь:

— Дуже велике посольство! Більше ста чоловік! Як же його впускати?

Голос його був владний, а одяг добротний — видно, боярин якийсь.

Жокте пожував сухими губами, подумав.

— У місто ввійде лише п'ять послів з товмачем та полонениками. Вам боятися нічого!

— А чого посли хочуть? Можна і так перемовитись! — не піддався боярин.

Жокте нетерпляче вдарив ручкою нагайки по луці сідла.

— Ну, які перемови, коли ви вгорі, а ми внизу? Кияни знову почали радитися, довго не могли прийти до згоди. Нарешті пролунав той же голос:

— Гаразд, ми впустимо вас. Але військо хай залишається на місці.

Жокте оскірнувся, в його вузьких очицях спалахнули радісні вогники.

— Вай-пай! — поплямкав задоволене губами. — Видно, наша слава мчить попереду наших коней! Нам відчиняють ворота!.. Якщо мешканці Киюва відчинять їх і перед Мунке-кааном, то це буде найбільша і зовсім безкровна для нас перемога в цьому поході! А ми повернемося додому багатіями! Вай-пай!

Він був задоволений початком своєї посольської діяльності і не приховував цього перед підлеглими. Ті теж плямкали губами:

— Вай-пай!

Тим часом забрязкотіли ланцюги — і через рів було перекинуто підйомний міст. Розчинилися окуті залізом дубові ворота, з грюкотом піднялися важкі залізні грати. Шлях до Києва був вільний.

 

4

Щоб терджуман не втік, Жокте помістив його між послами і п'ятьма невільниками-чернігівцями, що із зв'язаними руками і накинутими на голови лантухами брели посередині. За ними пильно пантрували дебелі баатури, у кожного з них — шабля при боці та на зап'ясті правої руки на міцному ремінці — замашний дубовий шокпар.

Посли йшли не поспішаючи. Жокте на викривлених ногах, як гусак, коливався попереду, приглядався уважно до чужого міста — до валу, до будівель, до вулиць та людей, бо знав, що каан обов'язково розпитуватиме про все це.

Приглядався і Добриня, і серце його мліло, що знову побачив Київ і руських людей, але й гірко робилося, що прийшов сюди вісником великого нещастя.

Іде він Золотоворітською вулицею — прямо до Софії — і думає. От би кинутися стрімголов у натовп, що запрудив вулиці й майдани, пірнути у нього, зникнути, заховатися, розчинитися, як розчиняється дрібка солі в воді, забути і про Менгу, і про Жокте, і про господаря Жадігера, і про всі злигодні, незгоди, муки та страхіття, яких довелося зазнати в неволі, та й податися додому — в Калиновий Кут. Та щоб по дорозі не зустрілися йому ні половці, ні татари...

Калиновий Кут! Такий він близький! Всього тридцять чи сорок верстов. Уночі був би вдома!

Уява переносить його в рідне сільце. Розташоване воно на видовженому півострові. З півдня тече Ірпінь, зі сходу — Олешня, з півночі — Рудка. Лише на заході півострів сполучається з материком, і на цьому перешийку — Рокитне озеро, а на його березі — батьківська хижа, де він народився і зріс. І всюди, куди не глянь — зарості калини! Навесні сільце потопає в білому її цвіту, восени — червоне від ягід. За Ірпенем, на узвишші — Лисівський монастир, а довкола — ліси, ліси, ліси... Калиновий Кут! Чи ж побачить він його коли-небудь? Чи ж зайде до рідної хатини, чи зустрінеться з батьком, матір'ю, з братами Василем та Іваном, з сестричкою Ганночкою? А Милана? Що з нею? Яка вона? Минуло ж п'ять літ! Жива? Чекає на нього? Чи давно замужем?

Туди, туди, у рідний край рветься його серце! Хоч би одним оком поглянути на нього, дихнути його живлющим повітрям, настояним на запахах зеленого бору, пожовтілого лугу та кисло-терпкої калини, дізнатися, що там, вдома, розпитати про Милану — жде вона його чи, може, давно забула?

Він підводить очі — і вдалині бачить Софію. Під холодним зимовим сонцем сяють здлотом її хрести на банях, і думки його повертають в інший бік.

Нещасний! Як ти можеш зараз думати про Калиновий Кут, про батька й матір, про Милану, коли перед тобою Київ і ти йдеш, щоб допомогти ворогові поневолити його або й знищити? Що робити? Що робити? Втекти? Ніяк! Відмовитись перекладати? Жокте зніме голову. Умовляти киян здатися? Та як же можна! Що станеться з Києвом, з цими пишними храмами, князівськими та боярськими теремами, з будинками киян? Усе згорить у вогні, все розвіється прахом!..

Застерегти киян, щоб не піддавалися? Та як? І чи послухаються вони його?

Думки билися в голові, як пташки у клітці, а відповіді на них він не знаходив. Ішов мовчки між чужими людьми, спотикався на нерівній дорозі і знову поринав у думки і ціпенів душею від важкого передчуття та розпуки.

Нарешті їх привели на майдан перед Софією. Довкола коливалося людське море, над яким не вгавав шум голосів. На паперті, якраз перед входом до собору, стояв у оточенні бояр і ліпших мужів немолодий уже чоловік, мабуть, той, що вів перемови з Золотих воріт. Він був одягнутий у теплий кожух, на ногах мав м'які — і теж на хутрі — жовті чоботи, а вкрита сріблястим інеєм боброва шапка пасувала до його невеликої, з проблисками сивизни бороди.

Послів поставили перед ним, і він довго розглядав їх. Потім промовив:

— Я київський тисяцький Дмитро, боярин Дмитро. А ви хто? До кого ви прийшли і чого хочете? Добриня перетлумачив його слова послам. Жокте притис руку до грудей — низько вклонився.

— Я Жокте, посол Мунке-каана до киювського князя Микаїла, а прибув сюди, щоб вести з ним розмову про мир.

Тисяцький Дмитро перевів очі на Добриню.

— А ти хто, хлопче? Бачу, ти наш, не мунгал. Як же ти опинився серед них?

Добриня розповів про себе, про свої поневіряння у полоні, а потім, ступивши крок наперед, понизив голос до шепоту:

— Боярине, хан Менгу прислав послів, щоб умовити киян здатися без бою. Але ти не вір їм! Не вір! Жодному слову не вір нехристям!

Він хотів ще щось сказати, але тут над майданом пролунали різкі окрики:

— Розступіться! Розступіться! Дорогу князеві! Натовп, що замкнув у тісному колі монгольське посольство, розступився — і на майдан ввігналося десятків два верхівців. Попереду на білому коні їхав невисокий сивобородий вершник у червоному корзні, накинутому поверх кожуха, та чорній соболиній шапці.

— Князь Михайло! Князь Михайло Всеволодович[28] — прошелестіло над майданом.

Князь спішився. Його враз оточили бояри і гридні. Тепер було видно, що він середнього зросту, сивобородий, голубоокий, і було йому далеко за п'ятдесят. Життя вже проклало на його обличчі помітні сліди, пригнуло плечі, але вогню в очах ще не погасило.

— Підведіть послів, — звелів він. Посли підступили ближче. Жокте зробив від них ще крок наперед.

— Коназ Микаїло, мій повелитель Мунке-каан прислав мене до тебе послом. Я сотник Жокте.

— А то що за люди з тобою, що голови їм позакривано міхами?

— То подарунки, але їх я вручу тобі пізніше.

— Чого ж хоче Менгу-хан?

— Мунке-каан прислав сказати, що він не хоче проливати ні вашої, ні нашої крові, а тому наказує тобі відчинити ворота Киюва і визнати над собою владу Бату-каана, онука великого Чінгісхана.

Михайло Всеволодович почав бліднути. Під оком у нього затіпалася жилка — вірна ознака страшного збудження. Але він стримався від вибуху гніву і знову запитав:

— Що ще велів тобі сказати Менгу-хан? Жокте розплився в улесливій усмішці.

— Він сказав, що коназ Микаїло — розумний чоловік і не захоче, щоб столиця орусутів, така велика і гарна, була взята приступом, як Переяслав чи Чернігів, зруйнована, пограбована і спалена, а її мешканці щоб своїми тілами угноїли киювську землю. Тому він сподівається, що завтра вранці кияни відчинять ворота і вийдуть з міста, щоб нукери[29] каана могли без перешкод перелічити їх для визначення податків, які вони сплачуватимуть щороку нашим баскакам. Каан запевняє, що у тих, хто проявить покірність, жодна волосина не впаде з голови. Навпаки, він їм обіцяє життя і свободу!

Князь завмер, ніби йому відібрало мову. Стояв непорушно і, здавалося, не дихав. Лише було видно, як розширювалися зіниці його очей та з лиця поволі стікали залишки рум'янців і воно ставало жовто-восковим.

Завмерли і бояри у нього за спиною. І гридні, і городяни, що темною стіною товпилися довкола, теж притихли. Що відповість князь?

А Михайло Всеволодович все мовчав.

Вагався? Чи був такий приголомшений, що втратив дар мови? Чи роздумував, як відповісти?

Мовчанка затягувалася. Добрині навіть здалося, що князь схитнувся і ось-ось упаде. Як йому допомогти — підхопити, підтримати?

Та тут із князівського почту виступив і став поруч з князем високий худий чоловік. Одягнутий він був скромно — в баранячий кожух та кудлату баранячу шапку. З-під шапки виступав гострий посинілий ніс. На тонкій зморшкуватій шиї висів на шнурку, вибившись із-під рідкої цапиної бороди, срібний хрест.

— Княже, не погоджуйся! — вигукнув він. — Це обман! Не відчиняй воріт клятим моавитянам!

Князь від того вигуку аж здригнувся, ніби пробудився від сну.

— Радиш, Федоре, не піддаватися? А що ж тоді? Чи не буде нам гірше?

Боярин Федір з молодих літ був найближчим другом і порадником князя і мав на нього великий вплив. Глибоко віруючий фанатик-аскет, він разом з княжим духівником отцем Іваном заронив у душу неміцного тілом і податливого духом князя безмежну віру в триєдиного Бога, любов і прив'язаність до православних обрядів, а разом з тим став порадником і в мирських ділах.

— Хай і гірше буде, але ми повинні оборонятись!

— Але ж їх багато! Чи ж зуміємо відбитись? Федір задумався. І тоді в розмову вступив тисяцький Дмитро.

— Їх не так багато, княже. Втікачі з Чернігова кажуть, що їх тут ке більше одного тумена. А киян — п'ятдесят тисяч! — він швидко глянув на Добриню і кинув: — Про це, хлопче, послам — ні слова!

Добриня на знак того, що зрозумів, опустив повіки, а князь здивувався.

— Так це ж усіх — з жінками, дітьми та старими! Але Дмитро стояв на своєму:

— Воями стануть усі чоловіки, княже! Допомагатимуть жінки й отроки! Киян буде не менше, ніж татар! Окрім того, нас захищатимуть могутні київські вали та заборола — вистоїмо, княже!

— Та й Бог нам допоможе! — вигукнув Федір, і його великі очі, звернуті до неба, блиснули дивним сяйвом. Князь оживився, щоки його зарожевіли.

— Справді, Бог нам допоможе. Не може він допустити, щоб поганий Батий узяв гору над християнами! — Голос його зміцнів, плечі розпросталися, і він уперше прямо глянув на Добриню, що мовчки слухав цю розмову. — Як тебе звати, парубче? Ти, бачу, наш чоловік? Перекажи послам...

— Його звати Добринею, княже, — підказав тисяцький Дмитро. — Мені здається, йому можна вірити...

— Добриня? Гарне ім'я... Перекажи послам, Добрине, хай вертаються з Богом назад. Воріт ми не відчинимо!

Не встиг Добриня розкрити рота, як із натовпу вискочив невідомий і кинувся перед князем на коліна.

— Княже! Княже! Дозволь слово мовити! Він здер з голови заячу шапку і труснув чорною чуприною. Все його вузьке обличчя заросло густою бородою, теж чорною, як і чуб, і на ньому видно було лише хрящуватий прямий ніс та маленькі, вузько посаджені чорні, як вуглинки, очиці, що знизу вгору свердлили князя, мов буравчики.

Князь від несподіванки оторопів.

— Ти хто?

— Хіба не впізнаєш, княже? — незнайомець підвівся. — Я ж колишній твій тіун з Путивля... Доман. Князь пильніше заглянув у його обличчя.

— Доман?.. А й справді Доман... Пригадую. Як ти опинився тут?

Доман скривився, сплеснув руками.

— Княже, батечку наш, коли б ти тільки бачив, що зробили погані з Путивлем! Ми вирішили було, як оце і ви зараз, оборонятися. Думали — вистоїмо! Заборола міцні, високі, люду збіглося з околиць немало... Та де там! Хіба проти сили вистоїш? Татари-мунгали полізли на нас зі всіх боків, як сарана! Закидали із пращ камінням, розтрощили ворота пороками, будівлі підпалили — і ввірвалися в город, мов стадо лютих зубрів! Що вони робили! Вбивали, різали, в'язали, знущалися з жінок та дівчат! Не знаю, що з моїми — загинули чи в неволі. А мені вночі пощастило втекти — і ось я тут уже другий день. І прошу тебе, княже, благаю — врятуй Київ і всіх нас! Не допусти, щоб з Києвом зробили те ж, що з Черніговом та Путивлем! Погодься на вимогу Менгу-хана, бо іншого шляху до порятунку немає! Або підкоритися — і жити, або загинути! Я знаю — ті села і городища на Сіверщині, які не чинили опору, Менгу пощадив, а ті, що виступили проти нього збройне, висік упень! Невже ти хочеш і собі такої долі, своїм ближнім і всім киянам?

— Що ж нам робити? — знову засумнівався-завагався князь.

— Піти на угоду з Менгу-ханом! — гаряче почав переконувати його Доман. — Дати відкупного! Погодитися виплачувати данину. Тільки так ми врятуємося!

— Відкупного? — про данину князь ніби недочув, а ухопився за думку про відкуп. — Коли б же погодився, можна було б назбирати щось і відкупитися. Чи як ти гадаєш, Федоре?

Було ясно, що Михайло Всеволодович хоче миром уладнати діло з Менгу-ханом. Надія була хистка, непевна, та вона вже полонила його.

І боярин Федір, і боярин Дмитро мовчали. Мабуть, не могли ще до кінця збагнути всього того, що наговорив тут Доман. А той витягнув до князя своє вузьке обличчя і ще гарячковитіше зашепотів:

— Княже, невже ти хочеш, щоб тебе на старості літ тягнули на аркані, як упослідженого раба, а дочок та невісток твоїх, онук твоїх поганин узяв собі на потіху? Подумай! Я даю тобі добру пораду. Ти врятуєш себе, сім'ю свою, Київ і всіх киян! Княже!

Добриня відчув, як у серці закипає гнів. На що підбиває князя цей чоловік? На самогубство! На добровільну смерть князівської родини, на загибель Києва! А сам на що сподівається? Що виживе? Але ж він нещодавно втратив усю родину — чого ж тоді так дбає про себе?

— Княже! — несподівано голосно вигукнув Добриня. — Не вір цьому чоловікові! Не знаю чому, але він підмовляє тебе на лихе діло! Я цілий рік провів серед мунгалів і на власні очі бачив, як вони ставляться і до тих, кого завоювали силою, і до тих, кого підманули улесливими обіцянками здатися їм добровільно. Однаково! Передусім вони вбивають ліпших людей — князів, бояр, книжників, а також малих та старих, що нездужають працювати на них. А всіх інших обертають на рабів! То невже ж кияни погодяться самі підставити шию під ніж кочовика? Невже власними руками відчинять ворогові ворота до свого міста? Так знай же, княже: доля киян буде однакова — чи стануть вони на вал зі зброєю в руках, чи здадуть Київ Менгу-ханові. Як тільки Менгу в'їде в місто, усім тут буде смерть або неволя! То вже ж ліпше загинути вільними людьми, як переяславці та чернігівці, ніж самим всунути голову в пащу кривавому звірові!

Останні слова Добриня вигукнув так голосно, що почув весь майдан, і кияни враз заворушилися, замахали руками, закричали:

— Княже, не піддавайся! Будемо оборонятися! Київ вистоїть! А якщо судилося загинути, то загинемо в бою, та ще й ворогів немало прихопимо з собою! Не піддавайся, княже! Цей муж добру пораду подає!

Жокте спочатку спокійно вслухався у перемови князя зі своїми підлеглими, вважаючи, що так і мусить бути, — така важлива справа, як здача міста, не вирішується без суперечок. Але коли заґвалтували прості люди, він захвилювався.

— Чого вони кричать?

— Не дозволяють відчиняти воріт, — відповів Добриня.

— А коназ що каже?

— Думає і вагається. Не знає, що робити.

— Вагається! — обурився Жокте. — Чого йому вагатися? Хіба він не знає, що півсвіту вже впало до ніг Чінгісхана та його джихангірів, а друга половина ось-ось упаде! Сила наша безмежна, і ми скоро підкоримо весь світ!

Михайло Всеволодович вислухав і відповів:

— Скажи йому, що нам потрібен час для роздумів — день, два або й три...

— Три!.. — сердито вигукнув Жокте. — Та завтра вранці Мунке-каан повинен в'їхати в Киюві Які там два чи три дні!

Тут закричав тисяцький Дмитро:

— Цього не буде! Чуєте, посли, цього не буде! Ми не здамо Києва ні завтра, ні післязавтра! — І повернувся до князя. — Ми будемо оборонятися, княже! Це воля всіх киян!

— Так, так! Ми будемо оборонятисяі — Майдан загув, загаласував: — Геть послів! Бийте на сполох! Давайте людям зброю!

Народ почав напирати з усіх боків. Гридні ледве стримували його.

Князь повернувся до боярина Федора.

— Що робити, боярине?

— Глас народу — глас божий, — відповів той. — Відправ послів, княже, і готуйся до оборони! І хай буде те, що має бути! Все в руці Божій!

Князь подумав і сказав:

— Гаразд, так і зробимо! Бо сором нам буде, якщо здамо ворогові Київ без бою!

Доман, що стояв весь цей час мовчки, раптом упав перед князем на коліна, схопив його руку, заблагав:

— Княже, не поспішай! Подумай ще! Бо погубиш і себе, і Київ, і всіх нас! І це вір оцьому зайді, — він оглянувся на Добриню, — оцьому хитрому підступному змієві, що підмовляє тебе на зло! Одумайся!

Але його голос потонув у реві розлютованої юрби.

— Що це за один? Звідки він узявся? Чому підбиває князя видати нас мунгалам? У поруб[30] його!

— Геть песиголовця! Геть собаку! Смерть йому! Смерть!

— У поруб! У поруб!

Доман зіщулився, втягнув голову у плечі, злякано озирався. Він знав, що натовп не любить жартувати. Досить найменшої іскри — і спалахне полум'я. І загасити його буде неможливо.

Князь оглянувся на Федора, шукаючи поради. Той підкликав гриднів.

— Візьміть цього чоловіка — посадіть у поруб! Хай не баламутить людей!

Домана схопили — потягли. Він запручався, закричав:

— Княже! Несправедливість чиниш! Кого в поруб — мене? Я ж служив тобі вірою і правдою! І зараз хочу добра!

Та князь махнув рукою:

— Ведіть!

Доман люто глипнув на нього, зашипів щось у бороду, але його штурхнули ззаду в спину і потягли на княжий двір.

Натовп поволі вгамувався, і князь, переконавшись, що кияни мають твердий намір оборонятися, окріплим голосом звернувся до Добрині:

— Перекажи послам, хлопче, що Києва ми не здамо! Хай так і скажуть Менгу-ханові: не здамо! Будемо битися до останнього!

Жокте сплеснув руками, голос його затремтів.

— О небо! О золоте сонце! Що він мовить! Мангуси[31] скаламутили розум коназу Микаїлові! Нічим іншим не можу я пояснити його необдуманого вчинку. Тепер мені доведеться виконати наказ джихангіра! О аруах!

— Про що він каже? Я не розумію його, — здивовано уп'ялився в посла князь.

Жокте зблід, стиснув кулаки, обличчя його потемніло, стало хижим, твердим, а очі звузилися, як у рисі, що готується до стрибка на здобич.

— Зараз зрозумієш, коназ! Зараз зрозумієш! Ти не уявляєш, на що прирік себе, своїх близьких і всіх киян, а тому я покажу тобі, що тебе очікує! Дивись!

Жокте дав знак. Нукери силоміць поставили на коліна полонеників, зірвали з їхніх голів міхи. І тут кияни побачили перед собою п'ятьох немолодих уже чоловіків з забитими ганчір'ям ротами, вибалушеними від недостачі повітря очима, сповненими жаху. Вони задихалися, але нічим не могли допомогти собі, бо їхні руки були зв'язані за спинами.

— Боже мій! — вигукнув князь, упізнавши в полонениках чернігівських бояр. — Що з вами зробили!

Він подався до них, але не встиг і кроку ступити, як нукери підняли шокпари і блискавично опустили їх зі всієї сили на голови нещасних. Обливаючись кров'ю, полоненики мовчки попадали в сніг.

Це сталося так несподівано для всіх, що в першу мить ніхто й слова не зміг вимовити! Над майданом запала зловісна тиша. Князь смертельно зблід і затулив обличчя руками.

І серед цієї тиші пролунав скрипучий голос Жокте.

— Дивіться, орусути, — так буде з кожним, хто не підкориться нам, хто виступить супроти монголів! Так буде і з вами, кияни, якщо ви не відчините нам воріт вашого міста і не вийдете з нього з шапками в руках і поясами на шиях[32] — і не поклонитеся славному Мунке-каанові! Тепер я сказав усе!

Поки Добриня перекладав ці жорстокі слова, вимовляючи їх голосно, щоб чули всі в найдальших закутках майдану, натовп мовчав, приголомшений тим, що сталося. А як закінчив, тиша враз лопнула, вибухнула несамовитим криком, ревом, що громовицею покотилася по всьому Києву.

— Смерть убивцям! Смерть! Не посли це, а нелюди! Смерть їм!

Темна розбурхана хвиля зі всіх боків ринула на посольство. Палаючі гнівом очі, широко розкриті, перекошені від лютого крику роти, затиснуті корчуваті кулаки були страшні і безпощадні.

Монголи збилися докупи, ухопилися за зброю. Добриня опинився серед них, даремно намагаючись вирватися з їхнього кола. Йому допомогла чиясь рука — в останню мить вирвала із приреченої на смерть купки чужинців, які тільки тепер, здається, зрозуміли, що самі натворили, і швиргонула в тісний натовп бояр та гриднів.

— Стій тут, хлопче, бо загинеш ні за що! — почувся голос тисяцького Дмитра.

Князь кинувся було насупроти натовпу з криком:

— Люди! Що ви робите! Зупиніться! Це ж посли таки! Та його слабкий голос загубився, як піщинка у вихорі. Це й справді був живий вихор, смерч, що налетів на монголів зі всіх боків, раптово закрутив, завихрів — у криках, галасі, стогонах, тупоті ніг і жахливому хряскоті, що доносився десь знизу, з-під ніг, і потім, утративши силу, затих, розтав, щез, ніби його й не було, полишивши після себе на закривавленому снігу стоптані сотнями ніг, розтерзані сотнями рук знівечені тіла баатурів, що полягли поряд з тілами чернігівських бояр.

Коли страшна хвиля людської ненависті трохи відхлинула, князь схопився за голову.

— О Боже! Люди! Що ви натворили! Побили послів! У відповідь почулося зле:

— Які то посли? Скажені пси! Убивці! Скільки міст наших розорили, скільки люду винищили — не злічити! Собакам — собача смерть!

Поволі галас затих — і на майдані запала тиша.

Князь безпорадно оглянувся на бояр.

— Ну, що будемо тепера робити? Наперед виступив тисяцький Дмитро. Очі суворі, над ними — круті злами кострубатих брів.

— А що робити? Послів не воскресиш. Залишається одно — готуватися до оборони!.. Хоча, якщо правду сказати, ми все одно оборонялися б!

— Мабуть, що так, — погодився Михайло Всеволодович. — Куди ж подіти трупи?

— Викинути за ворота — мунгали підберуть.

— Гаразд. Накажи гридням — хай викинуть! Та починай, боярине, готувати людей до облоги — завтра Менгу-хан підступить до Києва. А я розпоряджуся видати зброю із князівських запасів...

 

5

Як тільки князь з почтом поїхав до Володимирового города, де протягом двох з половиною століть у кам'яних хоромах жили великі князі київські, боярин Дмитро запитав Добриню:

— У тебе яке-небудь пристановище в місті є? Переспати де є?

— Немає, — відповів той.

— Тоді тримайся мене! Я хочу тебе про дещо розпитати... Але спочатку — діло. Треба приготуватися до завтрашнього дня.

Він тут же, на Софійському майдані, розпорядився викинути за ворота тіла монгольських послів, наказав оповістити мешканців Печерського монастиря. Берестового, Звіринця, Клова, Дорогожичів, Мишоловки та інших околиць, щоб негайно тікали до міста, під захист валів; виділив людей, які мали поїхати до князя і взяти у нього зброю для ополчення, поговорив майже з усіма сотниками та десятниками і виділив кожному ділянку валу для оборони, вислав до міських воріт і на вали нічну сторожу.

У клопотах минуло коротке зимове надвечір'я. Коли стемніло і всі почали розходитися, боярин підійшов до Добрині.

— От, здається, і все. Що могли, те зробили. Гадаю, Менгу не посміє вночі переходити Дніпро, тож гайда додому! Уже давно і обід прочах, і вечеря чекає на нас!

Йти було недалеко — у бічну вулицю неподалік Софійського собору. Дмитро йшов попереду, бо вже стемніло, Добриня поспішав за ним. Поскрипував під ногами сніг — бралося на мороз. Розбурханий Київ не спав та й не лагодився спати. Ворота багатьох дворів були ще розчинені: когось там чекали, хтось заходив, хтось виходив, звідусюди доносився людський гомін. Відчуваючи тривогу, валували собаки. Київ гув, як роздратований бджолиний рій.

Тисяцького ждали теж. Хвіртка — настіж, на подвір'ї палав смолоскип, там стояв гурточок людей, із стаєнь чулося кінське іржання.

— Не сплять мої, — сказав боярин. — Та й кому до сну тепер?

Йому назустріч кинулися дві жіночі постаті.

— Дмитре! Ладоньку мій! — вигукнула старша жінка, повна, але рухлива, одягнута в мережаний вишивкою білий кожушок. — Як ти довго! Що там? Невже нас чекає доля Переяслава та Чернігова? Невже всьому кінець? Боже-Боже!

Дмитро обняв її за плечі.

— Анастасіє, боярине моя, навіщо так думати? — Вони підійшли до гурту. — Який же це кінець? Київ не так просто взяти. Немає на Русі — та й по всіх українах[33] — вищих і міцніших валів, як наші! Та й людей тут більше, ніж будь-де! Є кому захищатися! До нього пригорнулася менша.

— Татоньку, я стану разом з тобою, з Миколою та Степаном на заборолі! Я вмію стріляти з лука! Ти візьмеш мене? Я не хочу живою потрапити до рук чужинцям!

При світлі смолоскипа Добриня побачив ніжне дівоче обличчя, засмучені темні очі, в яких спалахували чи то зірки, чи іскорки від вогню, чистий лоб під хутряною шапкою та розльотисті, мов крильця ластівки, чорні бровенята.

Дмитро нахмурився.

— Янко! Люба моя! Тобі, отроковиці, не місце на валу.

— А я вже не отроковиця, тату, — вередливо заперечила дівчина. — Мені пішов шістнадцятий рочок! Як засватати за осоружного Домажирича — так не мала, а як на вал — так мала! Її бровенята затріпотіли, насупилися. Дмитро усміхнувся, поцілував дочку в лоба.

— Витязю мій дорогий! Я знаю, ти змалечку була забіякувата, як хлопчисько. Але одно діло — показувати свій норов перед батьком-матір'ю та братами, які тебе люблять, а зовсім інше — з луком та мечем вийти на вал, під ворожі стріли. Ні, не жіноче це діло — війна! Тобі треба думати про заміжжя і щоб порадувати свого батька онуками, а ти...

— Таточку! — ще вередливіше скрикнула Янка. — Ось не заїкайся мені про заміжжя! Ні за кого я не піду! Тим більше за Домажирича! Дуже треба! Та й взагалі ще не народився той хлопець, якого я вподобаю! А Домажирича — ніколи! Чуєте? Ніколи! Як за нього, то краще на вал!

— Ну, що-бо ти говориш, Янко! — сплеснула руками бояриня.

Всі засміялися. Тут ще стояли двоє молодиків та дві жінки. Добриня лише глянув на них і відразу зрозумів, що то сини боярина Дмитра, — настільки схожі були на батька. Поряд з ними — їхні жони.

Дмитро потиснув синам руки, обняв кожного.

— Миколо! Степане! Давно прибули? Як же ви не потрапили в руки мунгалам?

— Перед самим смерком прибули, тату, — відповів той, якого назвав Миколою, міцний плечистий молодик. — А від мунгалів Бог милував. Ми їх не бачили — в'їхали через Білгородські ворота, куди вони не дісталися.

— Що там у наших селах за Ірпенем? Обмолотилися вже?

— У Музичах обмолотилися, а в Личанці скоро закінчать.

— Збіжжя привезли?

— І валку збіжжя, і дров, і меду дві діжки, і дьогтю, і сіна, і трьох бичків на м'ясо привели...

— А де ж люди? Чому я їх не бачу? Де тіуни?

— Як почули про татар, то і слухати не захотіли, щоб переночувати, — втрутився у розмову Степан. — Розвантажили вози, вхопили по шматку хліба та сала — і додому!

— В темну ніч?

— Ніч не страшна, татари страшні!

— Добре, що ви проскочили, бо завтра було б пізно... Ну, що ж — ходімо вечеряти. Та послухаємо оцього парубка Добриню, який прибув у Київ з мунгальськими послами від самого Менгу-хана.

Тепер усі поглянули на незнайомця, що скромно стояв осторонь. Микола навіть присвітив смолоскипом, щоб краще роздивитися.

— Та він ніякий не мунгал! Наш чоловік!

— Наш, наш, не лякайтеся, — усміхнувся у вуса Дмитро. — Ходімте ж! Бо ми добряче намерзлися!

У просторій горниці, куди зайшли всі, було тепло: від обкладеної кахлями груби пашіло приємним духом. У бронзових підсвічниках горіли свічки. А край довгого столу, заставленого мисками, кухлями, жбанами, сиділа підстаркувата служниця і годувала трьох діток — двох дівчаток і хлопчика.

Замурзані молочною кашею малята, як тільки уздріли боярина, покидали ложки і кинулися до нього.

— Дідусю! Дідусю!

Дмитро схопив їх жужмом, підняв поперед себе, залоскотав бородою. Малята заверещали від утіхи, по-обхоплювали дідуся рученятами за шию і притулилися щічками до його лиця.

— Ой, який холодний! Потім гуртом закричали:

— Погуцикай нас, дідусю! Погуцикай! Дмитро підкинув їх кілька разів угору — аж їм дух захопило — і передав няні.

— Візьми їх, Горпино, та веди спати, а ми сядемо до столу.

Видно, тут кожен мав за столом своє постійне місце. На покуті, під образами, сіли боярин з бояринею. Дмитро показав Добрині, щоб сів по праву руку від нього. Насупроти Добрині, по ліву руку від матері, — Янка, далі — Микола з жоною, а Степан сів з жоною на лаві поруч з Добринею.

Поки чашник наповнював келихи і кубки, всі мовчали. Потім теж не поспішали братися за ложки — ждали, поки голова родини подасть знак розпочинати трапезу. Та Дмитро задумався і сидіз мовчки.

Добриня відчував себе у незвичній обстановці незатишно, сидів скуто, закам'яніло і тихцем розглядав горницю та людей, з якими звела його доля. Але раптом помітив, що і його розглядають теж. І не тихцем, а відверто. В нього втупилися очима і бояриня Анастасія, і Микола, і Степан, і Янка.

Він трохи було зніяковів, та потім подумав, що немає чого знічуватися. Сьогодні він сидить з ними в боярських хоромах, а завтра тут про нього забудуть, та й він сам буде хтозна-де. До того ж життя протягом багатьох літ терло його і м'яло так, що він уже звик до всього. Чого ж йому ніяковіти під поглядами цих бояр та боярчуків?

І він підвів очі.

Насупроти нього сиділа Янка. Була вона тендітна, ніби підліток. Червоне платно, вишите сріблом, щільно облягало її ставну постать і ледь помітні груди, що лише недавно почали наливатися дівочою принадністю. На білій шийці червонів разок дрібних коралів, а густе чорне волосся, що пухкою короною огортало її голівку, спадало за спину тугою косою.

Боже, яке гарне створіння!

Вона нагадала йому Милану, якою та була п'ять чи шість років тому назад. Але образ Милани вже розплився в просторі часу, утратив чіткість і свіжість, а це дівча було зовсім близько, таке чисте, по-дитячому ніжне і разом з тим загадкове, що в нього здригнулося серце і на мить затуманилася голова.

Він спіймав її погляд і був вражений, бо помітив у ньому щось таке, що змусило його підвести на неї очі ще й ще раз. На вигляд вона здавалася отроковицею, а погляд її був не по-дитячому осмислений, глибокий, зрілий, ніби належав дорослій, життям умудреній жінці. У ньому вже не було й краплини того вередування, з яким вона зверталася до батька, а навпаки, була якась загадковість, заглибленість і цікавість.

В наступну хвилину, коли він удруге зиркнув на неї, той погляд був уже зовсім інший — у ньому раптом заблискотіли якісь лукаві іскринки, ніби вона уздріла в ньому щось чудне і смішне.

А потім, коли зиркнув утретє, — ще інший. На цей раз йому здалося, що дівчина просто зневажливо, навіть з огидою розглядає його розпатланого, хтозна-відколи не стриженого чуба, що важкою гривою спадає на плечі, таку ж буйну бороду. Та й одяг з чужого плеча був недоладний.

Він злегка почервонів. А як би вона дивилася на нього, якби зустріла таким, яким він був ще сьогодні вранці, — брудним обірванцем? Та ще коли б почула нестерпно смердючий дух затхлих маслаків, якими його годували, кінського та власного поту, що ніколи не полишав його, коли б побачила те дрантя, що звалося його одягом... Добре, що він скупався і переодягся, а то б не залишалося нічого іншого, як під тим поглядом провалитися крізь землю.

Він ще раз зиркнув на неї. На цей раз її темні очі були смутні й глибокі, як серпнева ніч. Де й поділося оте загадкове, сміхотливе та пустотливе, що так його збентежило! Він хотів глибше розібратися в цьому новому для нього погляді, але тут його думки перервав боярин Дмитро, який, зітхнувши, сказав:

— Рідні мої! Дорогі мої! Два літа жили ми в передчутті близької біди, яка вже прокотилася вогненним смерчем по добрій половині нашої землі, і ось діждалися: вона стоїть уже на нашому порозі! Наступають для Києва і Київської землі судні дні — прийшли дикі і люті племена — гоги й магоги, безбожні моавитяни, мунгали-татарове. Раніше ви чули про них лише від утікачів-біженців, а нині побачили самі... Та не будемо загодя лякатися! Не будемо загодя ховати себе! Київ — город великий, люду у нас багато, з нами князь Михайло Всеволодович з дружиною, вистоїмо! Тож будемо сподіватися на краще!.. А зараз — до трапези! І хай вона буде не останньою в нашому житті!

Він перехрестився і почав їсти. Це ж саме зробили всі інші.

Добриня був страшенно голодний. Упродовж п'яти років він не пригадує дня, коли був ситий. А сьогодні взагалі не мав і ріски в роті. Щоб не привертати до себе уваги боярина та його домочадців, він намагався стримуватися — їв поволі. Та скоро забув про це. На столі — свіжий хліб, якого він не тільки не їв п'ять років, а й не бачив; гречана каша з гусятиною, солоні огірки та квашена капуста, налисники, перекладені сиром і запечені в сметані. Все це дратувало, аж дух забивало. Його молода плоть озвіріла від безконечного голодування, від недоїдків половецьких та мунгальських. А тут раптом — така своя, звична з дитинства смачна їжа! І він мимоволі забував про все і про всіх. Міцні зуби з хрумкотом кусали присмажену шкоринку хліба, з вовчою пожадливістю рвали гусячу печеню, хрускали соковитими огірками та капустою, змащеною запашною рижієвою олією.

В одну таку мить, коли він, забувши про все, запихався за обидві щоки, його погляд упав на Янку.

І тут він завмер. Недожований кусень застряв йому в горлі: дівчина тримала перед собою дерев'яну ложку з кашею, але не їла, а поверх неї дивилася через стіл на нього, і знову в її очах було щось таке, що змусило його густо почервоніти.

“Мабуть, я їй здаюся бридким чудовиськом, — подумав він з досадою. — Ще б пак! Патли і борода — як у попа, а пожадливість — як у вовка! Є з чого чудуватися!”

Йому було ніяково, соромно, і він відклав ложку.

Боярин Дмитро помітив це і теж витер вуста рушником.

— Не поспішаймо... Вечір довгий, а все, що в мисках, наше... Поговоримо... Я хочу розпитати про дещо нашого гостя.

— Питай, боярине, — тихо промовив Добриня.

— Бачиш, парубче, якщо ти потрапив до нашої господи, то розкажи, хто ти і звідки, як жилося тобі в неволі. Все розкажи! Все нам цікаво знати!

Добриня сумно усміхнувся.

— Якщо все пригадати, то й ночі не вистачить для розповіді.

— Всього не треба. Спочатку — хто ти, звідки, як потрапив у неволю?

— Ну, це найлегше... Родом я з Калинового Кута, що над Ірпенем. Якраз насупроти Лисівського монастиря — через річку...

— Знаю, — кивнув головою Дмитро. — Це недалеко від наших вотчин — Личанки та Музич. Я бував там з хлопцями на ловах у приірпінських лісах та плавнях. Гарні місця! Розкішні!

— Ліпших і не зіськати! Сходив я і нашу землю, і Половецьку, а такої розкоші, як там, не бачив! Калиновий Кут недарма назвали так. Село наше розташоване в самому куті, утвореному річками Ірпенем та Олешнею, а з третього боку — Рудкою, золотистою, багнистою долиною, де навіть узимку не замерзають криниці-джерела та прогної. Рудка багата на залізну руду, і ми витоплювали з неї добру крицю, яку привозили в Київ на продаж... З четвертого боку, від заходу сонця, Калиновий Кут відділявся від наших сільських угідь озером Рокитним, на березі якого і стояли хата та кузня мого батька... Гарно там було влітку, ох, як гарно! Всюди понад берегами, тобто навколо всього села, росли зарості калини. Ось чому Кут і назвали Калиновим. Навесні як зацвіте — мов у молоці село купається! А восени забагряніє листям та достиглими кетягами ягід — ніби дівчина пишається у вінку!.. Земля у нас така, що встроми в неї прута — виросте дерево, а в лісах, ріках, на болотах звіра, риби, птиці — не злічити!.. Та не тільки цим славен Калиновий Кут, а умільцями, що постачають залізо всій окрузі — від Києва до Василькова і від Мутижира до Витичева. Всюди там ножі, чересла, мечі — з нашої криці! І я з батьком та братами витоплював її та возив ковалям на продаж.

— Ну, а в неволю ж як потрапив?

— Розповім... Ішов мені вісімнадцятий рік, і я був найстарший у нашій сім'ї Сичів — так прозивався наш рід, бо ще були роди Возків, Зайців, Орлів, Перепелів, Синиць. За мною йшли брати Василь та Іван, що були погодками, а сестриця Ганночка мала лише одинадцять літ. Нестарими ще були батько Пилип та мати Марія.

— Так, ніби про нашу сім'ю розповідаєш, — замислено промовив Дмитро.

— Жили ми дружно. Як тільки спиналися на ноги, бралися до роботи — допомагали батькам. Село наше монастирське, і ми повинні були сплачувати десятину Лисівському монастиреві: і десятий сніп, і десятого вола, і десяту дуплянку бджіл, і навіть десятий пуд криці. Життя було нелегке, і наша поміч була не зайва. В чотирнадцять літ я вже вмів усе: і орати, і сіяти, і молотити, і крицю варити, і косу та серпа в кузні викувати, і навіть читати та писати, бо кілька зим батько посилав мене у Лисівку прислуговувати ченцям, а ті, гадаючи зробити з мене послушника[34], навчали мене книжній премудрості.

Добриня ненароком зиркнув на Янку і побачив, якими розширеними з цікавості і подиву очима дивиться на нього юна бояришня. Де й поділося презирство, що ще зовсім недавно струмувало з них. Що ж її так вразило?

Однак ця думка не завадила його подальшій розповіді.

— За мною підростали брати, — вів він далі, — і з нас батькові була добра поміч. А мати сумувала: Ганночка ще мала, допомоги від неї майже ніякої, отож і почала мені казати: оженися, Добрине, та оженися! Приведи мені роботящу невісточку!.. Спочатку я сміявся, віджартовувався, але тихцем почав приглядатися до дівчат, аж поки наглядів одну — Милану. Була вона на рік чи на два молодша за мене і лицем красна — русява, зеленоока, як русалка, а норовом лагідна, мов домашня киця. Чи покохав я її, не знаю, але мені вечорами хотілося йти на її куток, дивитися на неї і слухати, як вона виспівує з дівчатами на колодках та насміхається з хлопців, які зачіпали її. Лише з мене не насміхалася, а ніби ненароком зиркала в мій бік і червоніла, коли ловила мій погляд. Так минуло півроку чи й рік, і я сказав їй, що хочу побратися з нею.

Він знову глянув на Янку. Вона, здається, й не дихала — вся напружилася, перетворилася на увагу, оченята горіли, але в них причаївся страх. Чому б то?

Уважно слухали й інші — боярин та бояриня, їхні сини та невістки. Тепер, як йому здалося, його розповідь зацікавила і їх. Ніхто не зводив з нього очей.

— Ми домовилися повінчатися. Вже й день був визначений, вже й у монастирській церкві домовлено було, та, на лихо, за два чи три дні до весілля я поїхав до Києва ще дещо купити. Накупив — і радий, повертаюся додому. Шлях битий — з Києва до Білгорода, з Білгорода до Лисівки, а там через річку — і вдома. Лежу на возі, дивлюся на небо — думаю. Притомлені коні тюпають помалу, віз поскрипує, а думки пливуть і пливуть, як хмарки над головою... Та раптом почув я кінський тупіт. Підвівся, глянув — половці! Сотня, а може, й дві. То був, як я дізнався пізніше, навороп[35] хана Котяна, що рискав по наших селах у пошуках здобичі. Я ударив коней. Та хіба втечеш возом від верхівця? Наздогнали, коней, воза і все, що було на возі, забрали, а мене потягли в неволю... Так я став полонеником половецьким.

Важко було: худобу пас і коней доглядав, повсть валяв, кобилиць доїв та кумис робив, паливо заготовляв, а коли господарі дізналися, що руду вмію знаходити та крицю з неї варити, то й зовсім зле стало. Хан Котян наказав стерегти мене пильно, щоб не втік, — і кував я шаблі, наконечники стріл та списів, кличі[36], вісі для кибиток, стремена, броню для шоломів та панцирів...

Та неждано нахлинули на Половецьку землю орди Батиєві. Що там робилося! Спочатку татарове напали на диких половців, що кочували по Сіверському Дінцю, Осколу та Сосні, і пройшли карнами по всій половецькій землі.

— Карнами? — перепитав Дмитро.

— Щоб ніхто не втік, вони, мов гузирем, охоплювали яку-небудь місцевість зі всіх боків, стягували туго цю петлю і всіх, хто потрапляв у неї, нещадно вирубували. Особливу ненависть мали до половецької знаті — до ханів, беїв, баянів, їх висікали впень — чоловіків, жінок, дітей. Всі степи були сполощені половецькою кров'ю. Трупів ніхто не ховав — нікому було. Так і лежали в траві, аж поки звірі та птахи не обгризали м'ясо, не розносили кості.

— Боже! Боже! — прошептала, сплеснувши руками, бояриня Анастасія. — Який жах! Це ж і нам таке буде!

— Помовч! Не накликай біду! — промовив Дмитро. — Розповідай далі, хлопче!

— Потім узялися за донських половців. Налетіли, мов буря, вирубали ханів з роду Кончака та простих кочовиків, які не здавалися, а інших погнали в полон, за ріку Волгу.

— Як же ти врятувався?

— Половецьких невільників мунгали зробили своїми рабами. Мене теж. Коли вони з Дінця накинулися на придніпровських половців хана Котяна, ті рішуче оборонялися, але були розбиті. Тоді Котян, покидавши стада й отари, табуни і полонеників, забрав жон своїх, дітей та онуків і пішов з тридцятитисячною ордою в Угорську землю шукати захисту і притулку у короля Бели[37], свого племінника... Отак я став, як і багато інших, рабом ще лютіших завойовників, ніж половці. Тепер я зазнав ще гіршого лиха! Не раз бував битий, а голодував щодня, не раз дивився смерті в вічі, а про те, що потраплю в Київ і сидітиму в господі самого боярина Дмитра, і в гадці не мав... А от пощастило!

Добриня замовк. Усі теж похмуро мовчали. Бояриня Анастасія плакала і, не ховаючись, витирала сльози рушником, а Янка відвернулася і тихцем витирала сльози рукою.

Боярин сидів насуплений, і Добриня, дещо розгублений, подумав, що сказав щось не так, і вже пригадував, що ж саме в його розповіді могло так вразити всіх і довести до плачу.

Його стан помітив боярин і, важко зітхнувши, сказав:

— Бачиш, парубче, розтривожив ти нас, роз'ятрив рану нашу незагойну... Болючу, бо пече в саме серце! Добриня потерп. Яку рану? Чому в саме серце?

— Я не хотів цього, боярине. Пробач, якщо сказав щось не так...

— Ні, ні, ти не винен... Сам того не відаючи, ти нагадав нам про сина нашого — Іллю...

— У вас був ще один син?

— Отож-бо що був... Та нема... Спіткала його така ж, мабуть, доля, як і тебе, якщо не гірша... Ще три роки тому великий князь Володимир Рюрикович, — ти його знаєш, бо він довго князював у Києві, — послав його у Володимир до князя Юрія Всеволодовича з посланням. Поїхав Ілля з гриднями — та мов у воду впав... Ні слуху ні духу!.. Потім ми дізналися, що якраз потрапив під Батиїв погром... Чи загинув, чи в неволі — хто теє знає... Одно ясно: якби був живий і не в полоні, то досі б заявився... Отже, або згинув, або в полоні у нечестивців...

Так ось воно що! Тепер Добриня зрозумів, що то його останні слова про нестерпний татарський полон нагадали всій боярській сім'ї про нещасного сина і брата і завдали глибокого суму всім. Таж хіба він знав?

— Все могло бути, — сказав тихо. — Однак будемо сподіватися, що він живий — у полоні. А з полону, як відомо, рано чи пізно повертаються... Якщо пощастить, звичайно... Я ж ось повернувся, як бачите.

Він підбадьорював засмучену родину, піддавав надії, хоча в душі сам був далеко не впевнений, що юному бояринові Іллі пощастило вижити в тій смертельній круговерті, в яку він несподівано для себе потрапив. Швидше всього загинув, як загинули тисячі і тисячі інших.

Та людина влаштована так, що щире слово розради, малесенька крихітка надії оживляє померклу душу, відроджує віру, без якої неможливо жити далі.

Німими благальними поглядами вони просили його — кажи, кажи! Ми слухаємо тебе!

Янка витягнула шийку, і в її темно-оксамитових очах, злегка прикритих довгими віями, вже не було, як раніш, ні подиву, ні посміху, ні прихованої зневаги, а лише світилося сподівання. Сподівання? На що — на чудо?

Але він мовчав, не знаючи, що ще їм сказати, як утішити, отоді боярин торкнувся його рукава.

— Скажи мені, друже, ти ж бачив, татарове не всіх русів убивають? Багатьох беруть у полон?

— Багатьох.

— Отже, і Іллю могли не вбити, а взяти в полон?

— Могли.

— І ти бачив таких полонених?

— Я один з них.

— Ти не такий. Ти був полонеником у половців — і мунгали взяли тебе, як річ, що належала переможеним, як військову здобич. Ти не воював проти них. А ось таких, як Ілля, що воювали, ти зустрічав?

— Ще й скількох!

Через стіл перехилилася бояриня Анастасія. В її темних, як і в дочки, очах пробилася, як стеблинка рясту з-під снігу, боязка надія.

— То, може, й Іллю ти там зустрічав?

— Може, й зустрічав. Та хіба ж я міг знати, що то ваш син?

— Його не важко помітити і запам'ятати — у нього така постава, таке лице, такі очі, що коли хто раз його побачить, то навіки запам'ятає. Він найкращий, незвичайний...

Дмитро нахмурив чоло:

— Анастасіє! Ну хіба ж можна так? Кожній матері своя дитина — найкраща...

Та бояриня відмахнулася від його слів.

— Ілля таки найкращий! Схожий на Ісуса Христа... На такого, як малюють на іконах, — високочолого, ясноокого... Святого!

— Анастасіє! — знову не втримався Дмитро. — Ну що бо ти мовиш!

Бояриня ніби не почула чоловікового голосу — з надією дивилася на гостя, чекаючи, мов чуда, ствердної відповіді.

Ну що їй відповісти? Як не вразити материнського серця? Обманути? Сказати, що зустрічав подібного? Що, може, то він? Вдихнути в її душу надію? Вона, мабуть, повірить, бо хоче вірити. Але ж обман помітять інші — боярин, його сини, Янка, невістки, їм так само боляче, як і їй, і видимий обман лише сильніше дошкулить їм. Ні, так не годиться!

І Добриня заперечно похитав головою:

— Ні, не зустрічав... На жаль, не зустрічав. Дмитро вимушено усміхнувся, відкинувся на спинку стільця.

— Звичайно, звичайно... Світ широкий, орда многолюдна, а чоловік у ній — мов галузка в безмежному морі! Де вже там його зустріти! Якщо Ілля живий, то десь поневіряється. — І щоб перемінити розмову, запитав: — Завтра Менгу обступить Київ, захоче взяти його — як він це робить?

Добриня зрадів, бо це запитання відвертало увагу від болючих спогадів про Іллю.

— Я був під Переяславом, під Черніговом, під Путивлем. Усюди мунгали спочатку обступають місто, потім довго умовляють його мешканців піддатися їм без бою, а якщо ті відмовляються, знаходять найслабше або найзручніше для приступу місце, підвозять туди пороки і б'ють ними доти, доки проломлять ворота або вал. А тим часом засипають місто стрілами — простими або співучими, закидають з катапульт камінням та китатським[38] вогнем. А тоді вже, коли проломлять ворота або вал, пруть напролом, незважаючи на втрати.

— Отже, втрати у них неминучі?

— Безперечно. Хоча справжні мунгали зазнають їх небагато.

— Чому?

— Бачте, їх у Батия, як я пересвідчився, всього один з десяти. Решта — то збірні дружини підкорених народів і племен. Їх силоміць узяли до війська і змушують іти попереду.

— Але ж вони можуть не йти?

— Такого не буває, бо над усіма тяжіє закон Чінгіс-хана — якщо один з десятка кинувся вперед, за ним повинні йти у бій інші! А хто не пішов, тому тут же відрубують голову! Якщо десятника ворог візьме в полон, а підлеглі не визволять його, тоді всіх їх теж очікує смерть! Якщо ж під час бою хтось один із десятка без наказу відступить або кинеться тікати, всьому десяткові ламають хребет! Страх перед жорстокою розправою змушує їх слідкувати один за одним і безвідмовно виконувати накази старших. Той же страх змушує їх лізти у вогонь і в пекло — і перемагати! Та ще — прагнення здобичі, бо під час походу живуть вони виключно тим, що захоплюють у переможених.

— Отже, втрат вони зазнають... — підсумував Дмитро. — І немалих! Тож, треба думати, що коли-небудь настане час, коли йти далі Батий не зможе... Скільки ж воїнів у нього?

— Хто те знає! Хіба що сам Батий... Та й збирається воно докупи лише тоді, коли, виставивши перед своєю золотою юртою чорне знамено війни, Батий сам виступає в похід. Такий великий похід відбувся позаторік на Заліську Русь — джихангір, кажуть, вів тоді з собою двана-дцать туменів, але частіше він посилає царевичів — своїх рідних та двоюрідних братів — і дає їм один або два, рідше три тумени.

— Скільки ж зараз війська у Менгу?

— Коли йшов на Чернігів, то мав два тумени. А зараз, може, трохи більше половини залишилося. Частина воїнів загинула у битві з Мстиславом Глібовичем під Черніговом, багато полягло під час взяття самого міста, немало розгубилося по всій Сіверській землі. Ще більше було поранених, яких разом із здобиччю та полоненими було відправлено в Орду під наглядом сторожі.

Дмитро підвів очі на синів.

— Чуєте? їх зовсім небагато... А Чернігів усе ж упав! Чому? Мабуть, річ не в тім, що їх багато, а в тім, що нас кожного разу виявляється при зустрічі з ними менше, ніж їх. Ось де наша біда! У нас усяк за себе: Рязань сама оборонялась, Володимир теж сам. А візьміть Торжок, Козельськ, Переяслав, Чернігів, Путивль — усі покладалися тільки на власні сили. Поки князі воювали один з одним, то в цьому був смисл, бо нападаючих було не більше за тих, що оборонялися. Тепер — зовсім інше. У Батия в п'ять, у десять разів більше війська, ніж у будь-якого нашого князя, — ось він і громить нас поодинці. Жодного разу наші князі не стягнули сили в один кулак та не вдарили Батия так міцно, щоб йому не захотілося більше потикатися до нас, щоб покотився він назад, до Волги та Хвалинського моря. Отож і виходить, що не він нас перемагає, а ми самі себе губимо.

— Невже і нас не обмине ця біда? — спитав Микола.

— Те ж саме чекає і нас. Київ залишився сам, і ніхто не допоможе йому. Не приведе сюди дружин ні князь смоленський, ні галицький, ні волинський. Розпалася Русь, розлетілася в різні боки, як розв'язаний куль соломи на вітрі, і ніяка сила вже не збере її докупи! О Господи! Що сталося з нами! Що сталося!

Дмитро заплющив очі і приклав руку до чола, ніби йому враз стало недобре. Бояриня Анастасія кинулась до нього.

— Дмитрику, ну що ж це ти? Ти ж казав, що Менгу не зуміє взяти Києва, що йому не по зубах він! А тепер... Невже ти гадаєш, що Менгу переможе нас?

Дмитро важко підвів голову, відкинув назад довгі пасма темно-русого волосся, зітхнув:

— Менгу не візьме! Але що буде, коли сюди прийде Батий?

— Не думай про це. Адже у нас є князь Михайло — хай він думає. А ми будемо довечерювати.

Боярин знову взяв ложку — дістав шмат гусятини з кашею.

— А й справді, давайте довечерювати та відпочивати, бо хтозна, що готує нам наступний ранок.

 

6

Прокинувся Добриня від грюкоту в двері. “Заспав”, — подумав з досадою, схоплюючись з ліжка і швидко одягаючись.

Грюкіт розлігся ще дужчий. Одночасно почувся голос:

— Боярине! Боярине, вставай! Швидше! У Добрині обірвалося серце. Менгу оточує Київ! На ходу застібаючи кожуха, він вийшов у сіни. Там уже стояв зі свічкою в руках боярин Дмитро і відчиняв двері. Від притоку морозяного повітря свічка заблимала, в її мерехтливому світлі вималювалася вкрита інеєм висока постать у кожусі та волохатій шапці. То був двірський Никодим.

— Що сталося? Татари? Чи горимо? — з тривогою в голосі спитав Дмитро.

— Ні, боярине, і не татари, і не горимо, — спроквола відповів двірський. — Нарочний від князя... Жде тебе біля воріт.

— Треба їхати з ним? Так рано? Ніч же! І чому?

— Князь виїздить із Києва!

Дмитро охнув. Це була приголомшлива новина.

— Як виїздить? Куди?..

— Залишає Київ... Велів тобі негайно прибути.

— Як же так? У таку хвилину, коли татари під містом! В сінях з'явилися Микола та Степан, заспані, у довгих білих сорочках.

— Що тут? Хто грюкав?

— Одягайтеся хутко — поїдемо до князя! — кинув їм Дмитро, а Никодимові звелів сідлати трьох коней.

— Дозволь і мені з тобою, боярине, — обізвався Добриня.

Дмитро погодився.

— Іди з Никодимом — допоможеш осідлати коней.

І швидше!

Невдовзі четверо верхівців виїхали з воріт і разом з княжим нарочним поскакали до Володимирового города.

Там, на майдані, між князівськими хоромами і Десятинною церквою, при світлі смолоскипів лаштувалася в дорогу кінна князівська дружина. Попереду стояло кілька закритих саней з домочадцями князя — княгинею Оленою, дочками та онуками. З хоромів виносили клунки з припасами. Князь, одягнутий по-дорожньому в чорний кожух с широким коміром та взутий у биті валянки, стояв у товаристві боярина Федора та духівника Івана і тихо розмовляв з ними.

Дмитро сплигнув з коня — віддав поводи Добрині.

— Доброго ранку, княже. Що сталося?

Михайло Всеволодович обняв тисяцького за плечі.

— Дмитре, я покликав тебе, щоб повідомити про свій від'їзд і попрощатися. Я вирішив залишити Київ...

— Залишити Київ? З дружиною? Як же можна! В такий час! — не втримався від вигуку Дмитро.

— От саме тому, що такий час, — князь з притиском вимовив слово “такий”, — я і від'їжджаю. Ти спитаєш — чому? Відповім. Вранці довкола Києва стане Менгу, а в мене дружини — жменька одна. Навіть півтисячі не набереться. Як з нею відстоювати столицю? От я і вирішив поїхати у Володимир та в Галич до князя Данила просити підмогу, а якщо там не знайду, то подамся в Угорщину, до короля Бели. Там мій син Ростислав — сватається до його дочки Анни, то, гадаю, Бела не відмовить прислати військо на поміч.

— А як же ми, княже?

— Я покликав тебе не тільки для того, щоб попрощатися, а й для того, щоб наділити тебе військовою владою над киянами. Озброюй їх — захищай місто, поки сил стане. Будеш відтепер не тільки тисяцьким, а й воєводою! І хай допомагає тобі бог!

Дмитро схилив голову. Княжі слова не втішили його, не зняли з душі тривогу.

— Дякую за ласку, княже... Але без князя... В такий час!.. Що скажуть люди?

Михайло Всеволодович нічого не відповів на ці гіркі слова, а рвучко обняв воєводу, тричі перехрестив.

— Прощай, Дмитре! Хай береже тебе Бог!.. А мені — пора!

Він поспішно сів у криті сани — торкнув візника:

— Рушай!

Тайкома від киян, без почестей, без хвали чи хули покинув князь Михайло Київ у тяжку годину. Дмитро вивів його за Білгородські ворота і довго стояв мовчки, вдивляючись, як валка саней і вершників швидко розтає в нічній імлі. Тоді зірвав з голови шапку і спересердя ударив нею об землю.

— Прокляття! Утік князь! Залишив нас напризволяще! Дбає про себе, а не про Київ! Нещасне місто! Нещасний народ наш! Нема до кого тобі прихилитися, нема у кого допомоги просити!

Добриня зіскочив з коня — підняв шапку.

— Візьми, воєводо, простудишся!

 

7

Хоча князь Михайло намагався тайкома виїхати з Києва, чутка про його від'їзд швидко поширилася по всьому місту, і воно загуло, завирувало. Стривожені кияни вибігали на вулиці.

— Це правда, що князь утік?

— Кажуть, утік.

— О Боже, що ж тепер з нами буде?

— Ви чули?

Новина обростала здогадами та вигадками.

— Всі бояри теж повтікали.

— Та невже?

— А на Подолі, на Житньому ринку, кажуть, учора бігала собака з двома головами! Одна гавкала по-собачому, а друга нявкала по-котячому! О!

— Ой лишенько! Не на добро се!

— Татари-мунгали перейшли Дніпро і вже облягають Київ!

— Свят, свят, свят! Ой людоньки!

Страх розповзався по Києву, як вогонь по сухому дереву. Всяк чинив, як умів. Один брав лука та меча і біг на міський вал, другий хапався за лопату, копав у потаємному місці ямку і приховував до кращих часів свої скарби, а третій запрягав коней у сани, забирав домочадців і мчав геть із міста, подалі від нього — в далекі села, в ліси, в занесені снігом хащі та вертепи.

Дізнавшись про це, Дмитро звелів зачинити всі ворота і нікого не випускати. Тільки впускати! Щоб кожен, хто хоче, знайшов за валами захисток. А потім розіслав глашатаїв у всі кінці, щоб заспокоїти людей і закликати зі зброєю на заборола.

Коли зійшло сонце, Дмитро з синами та Добринею поїхали до Мстиславового города[39] і піднялися на вал. Унизу білів приметений снігом Дніпро, вдалині темніли Дарницькі бори, а з-за них поволі випливало денне світило, забарвлюючи всю східну частину голубого неба в холодний малиновий колір.

Дмитро приклав руку козирком до лоба.

— Дивіться, хлопці! Не видно? Дивіться! Всі розуміли, що воєводу цікавить військо Менту, і пильно вдивлялися в далину.

— Ідуть! — вигукнув раптом Степан.— Погляньте — йдуть!

— Де?

— Ген там, вирушають!

Тепер усі побачили рухомі темні цятки на білій рівнині Дніпра. Монголо-татари почали переправу через замерзлу річку, пішки, ведучи коней за поводи, щоб не провалити кригу. Вони розпорошилися на широкому просторі і швидко наближалися до київського берега.

— Боже, яка сила! — прошепотів Дмитро.— Лізуть, мов комашня!

Дозорці, що сиділи на дзвіницях, теж помітили ворога і вдарили на сполох. Їх підтримали подільські церкви — і густе, тривожне калатання дзвонів підняло на ноги весь Київ. Люди вибігали на вулиці, мчали до своїх сотень і займали місця на валу.

Тим часом ординці вже досягли київського берега, гуртувалися в загони і, розділившись на дві частини, почали охоплювати Київ — одні через Дорогожичі і Глибочицю з півночі, а другі — Перевісищем та Хрещатицьким яром, мимо Лядських воріт, з півдня. Зімкнутися вони мали десь біля Золотих воріт.

— Поїдемо туди,— сказав, спускаючись вниз, воєвода.— Щоб обступити весь Київ, сил у Менгу малувате. Тут нам нічого робити. Тут він на нас не нападе. Якщо буде приступ, то лише на Золоті, Лядські або Білгородські ворота. Їдьмо! Швидше!

На Золотих воротях і на валах люди напружено чекали. Вже три роки монголо-татари плюндрували Русь, і кияни знали, який це страшний і безпощадний ворог. Знали — і готувалися до найгіршого.

Дмитро у супроводі синів та Добрині по скрипучих дубових сходах піднявся на вал і зупинився на оглядовому майданчику над Золотими ворітьми. Тут уже стояло кілька бояр та ліпших мужів.

— Ну, що? Не видно ще?

— Не видно, але вже чути, як стугонить під кінськими копитами мерзла земля,— відповів один із бояр, огрядний чоловік з великим, сизим від морозу носом.

— Отже, скоро будуть тут, Домажире. Та ось і вони! — Дмитро перехилився через забороло надбрамної вежі і глянув у бік Хрещатої долини.— Надійшла і наша черга! Наш час, друзі!

З яру почали виринати передові сотні монголів. Вони швидко вихопилися нагору і з глухим, грізним квоктанням — кху-кху! — ринули до Золотих воріт. Майже одночасно від Кудрявця, розлогого яру, порослого густим чорноліссям, долинули такі ж самі вигуки. Київ був оточений з півдня і з півночі. Монголів прибувало все більше і більше. Кожен загін ставав під своїм бунчуком на широкому засніженому майдані і завмирав.

Мовчать київські вали, мовчить і Золота брама. Кияни пильно і не без страху розглядають чужинців, що міцно, мов улиті, сидять на кошлатих, але, видно, витривалих конях і хижо зирять на киян. Всі вони одягнуті в чудернацькі кожухи вовною назовні (кияни ще не знали, що вони подвійні і що спідня овчина повернута вовною до тіла), на головах — хутряні шапки, при боці — крива шабля та булава, за спиною — сагайдак з луком та стрілами, а ззаду, біля сідла,— туго скручений жель та шкіряний хурджун — торба для здобичі.

Перед військо, у коло, утворене передньою сотнею, що стояла якраз насупроти воріт, в'їхали кілька вершників, перед якими всі розступилися, і, піднявши голови, почали роздивлятися вал і киян на ньому.

— Менгу-хан, — прошепотів Добриня. — Це він!

— Котрий? — спитав Дмитро.

— Отой, що на вороному коні.

Менгу, ніби відчувши, що про нього йде мова, раптом підняв руку і посварився.

— Кияни, ви побили моїх послів, і я прийшов щоб покарати вас!

Якийсь половець відразу ж переклав його слова.

— Але я прощу всіх, якщо ви відчините ворота і зустрінете мене за вашим звичаєм з хлібом-сіллю!

— Ми не відчинимо воріт! — гукнув Дмитро.

— Ти хто? Мені вже відомо, що ваш князь утік. А ти хто?

— Я воєвода Дмитро.

— Ти великий зухвалець, воєводо! Я зараз помчу по свіжих слідах князя Михайла, наздожену його — і він відчинить ворота міста. І тоді я тебе першого повішу на цій брамі! Це буде завтра або післязавтра. Отже, у тебе є час одуматися. Здача Киюва — життя, відмова — смерть!

З цими словами, не ждучи відповіді, Менгу здибив коня і помчав геть — до Білгородського шляху, по якому поїхав князь Михайло. За ним рушили, дотримуючись суворого порядку, його сотні. Спочатку поволі, а потім усе швидше і швидше, мов підстьобуване невидимим батогом, помчало все військо хана Менгу з гори в долину, до Либеді, де пролягала бита дорога на захід.

Вражені кияни ще довго стояли на валах, аж поки останній вершник зник за далекими засніженими горбами, і не знали — радіти з того чи ждати ще більшої біди.

 

8

У боярських хоромах було натоплено, пахло свіжим хлібом і смаженою на олії цибулею. Правда, час для обіду давно минув, — сонце вже опускалося за далекі приірпінські бори, але стіл стояв накритий.

Біля столу сиділа лише жіноча половина сім'ї. Коли Дмитро ввійшов до покою, бояриня кинулася йому назустріч і, заплакавши, припала до плеча.

— Ну, що там? Кажуть, Менгу взяв Білгород?.. Люди бачили, як у тому краї щось горіло... Та ще кажуть, що спіймали князя. Невже це правда?

— Не вір бабським чуткам, — відповів боярин, одною рукою пригортаючи жону, а другою показуючи хлопцям, що йшли вслід за ним, щоб сідали до столу. — Менгу справді погнався за князем, але не думаю, щоб він наздогнав його, а тим більше взяв Білгород.

Він сів на своє місце і відрізав собі шмат вареної телятини.

До нього нахилилася Янка.

— А якщо Менгу таки полонив князя і змусить його відчинити ворота Києва? Що тоді? Невже нам усім кінець? Я не хочу помирати!

Вона вимовила останні слова зовсім тихо, але з таким болем і відчаєм у голосі, що всі враз перестали жувати. Це ж уперше тут була висловлена думка про смерть, і тому, що вона належала веселій, непосидючій, життєрадісній Янці, до того ж наймолодшій серед присутніх, якій ще жити б та й жити, болюче вразила кожного.

Добрині шмат застряв у горлі. Йому уявилася ця тендітна дівчина з мотузком або кангою на шиї у засніженому степу, уявив, як тягне її який-небудь бузувір-баатур до своєї кибитки чи до юрти, а там — кидає на смердючу кошму, зриває з неї одяг, заломлює білі руки і, прикрившись зверху шкарубким, пропахлим кінським потом і гірким димом кожухом, накидається на неї, як звір... Бр-р-р!

Скільки разів бачив він таке!

А хіба всі тягли полонянок до кибитки чи до юрти? Хіба не глумилися над дівочою та жіночою честю тут же, серед пожарищ і трупів, на очах у старих матерів та малих дітей?

Він зціпив зуби і зблід, бо уявляв ці жахи краще, ніж будь-хто інший. Однак промовчав, щоб не завдавати страху і смутку Янці та всім присутнім.

А Дмитро почав утішати дочку. Простягнувши руку, погладив її по голові.

— Не бійся, голубонько, я не дозволю відчинити ворота, хоч би князь благав зробити це. Він залишив нас у таку важку годину — тож хай сам тепер дбає про себе! А ми будемо захищатися скільки сил наших стане і, дасть Бог, відіб'ємося від песиголовців!

— А якщо не відіб'єтесь?.. Я живою в руки не дамся — кинуся з валу або з дзвіниці вниз головою! Краще зразу смерть, ніж мунгальський полон, ніж довічна наруга і неволя!

Всі знову заніміли, вражені ще сильнішим вибухом почуттів дівчини. Потім схлипнула бояриня, обняла дочку і притиснула її голову собі до грудей. Заголосили невістки, похнюпилися Микола та Степан.

Дмитро нахмурився ще більше — гримнув:

— Ну, годі вам! Годі! До того далеко! Не ховайте себе загодя! Київ — не Рязань, не Переяслав і навіть не Чернігів! Вали тут вищі, заборола міцніші, ворота обковані залізом, а мужності киянам не позичати! Відіб'ємося! — І повернувся до Добрині. — А ти як гадаєш? Ти багато бачив, знаєш — скажи!

Щоб заспокоїти жінок, Добриня відповів твердо:

— Вистоїмо! Ворога в Київ не пустимо! Та й навряд чи Менгу наважиться брати приступом місто: замало в нього сил. А якщо так, то, гадаю, і не затримається він довго під Києвом... А от довколишнім селам — біда! Там зараз ллється кров, умирають люди, горять хижі та повіті. І нікому захистити нещасних, нікому допомогти.

Він згадав своє село, своїх рідних — і замовк. Гіркий клубок підкотився до горла — перехопив дихання, а на очах мимоволі закаламутилися сльози... Адже Калиновий Кут лежав на шляху Менгу.

...Десь опівночі Добриня прокинувся від того, що його хтось легенько термосив за плече.

— Хто тут? Уже ранок? — спитав голосно, підводячись на лікоть.

— Тс-с-с! Не кричи! Який там ранок! — почувся голос Янки. — Це я! Прийшла поговорити з тобою, бо завтра може бути пізно.

Украй здивований, він підвівся і сів на ліжку.

— Що сталося?

— Бачиш, я прийшла, щоб попросити тебе... — Янка завагалася і сіла теж.

— Про що?

— Страшно мені. Лягла спати — не спиться. Перед очима постають жахи — один страшніший іншого. Все ввижається, як мунгали вриваються в Київ — палять, хапають, убивають... Словом, я зрозуміла, що треба готуватися до найгіршого — до смерті. А я не впевнена, що зможу накласти на себе руки. Уявила, як я кидаюся з дзвіниці вниз, як рязанська княгиня Євпраксія, і відчула, що не зможу зважитись на таке. Тож я і прийшла до тебе...

— Ну?

— Якщо будеш живий, допоможи мені в останню хвилину розпрощатися з життям! Щоб я не потрапила в полон! У наругу до поганина! Добриня вигукнув:

— Ти збожеволіла, бояришне! Про віщо мовиш? Як же я наважуся укоротити тобі віку? І чому обрала мене для цього?

— Ну, не просити ж батька чи братів... Хто ж із них погодиться?

— А я?

— Ти чужий. І я для тебе чужа. Тобі зробити це простіше.

— Чужий! То й що з того, що чужий? Та швидше я сам загину, швидше сам накладу на себе руки, ніж підніму на тебе... на таку... на таку...

— Яку?

Добрині раптом забракло слів і мужності, ніби йому було не двадцять п'ять літ, а п'ятнадцать. Язик задерев'янів, думки в голові сплуталися. Ну, навіщо він бовкнув — “на таку”? Справді, такої, як Янка, такої чистої, ніжної, гарної і разом з тим своєвільної і недоступної дівчини він ніколи в житті не зустрічав. Та що з того? Для нього вона — як зоря на небі: прекрасна, але недосяжна! Ну, навіщо він бовкнув оте дурне слово — “на таку”?

Він мовчав. А вона знову — з притиском — запитала:

— Ну ж — яку?

Він опустив руку на ліжко і при цьому не помітив, бо був схвильований, як його рука лягла на її руку, прикриту складками ковдри.

— Ну, на таку... гарну, ніжну... таку юну... таку незвичайну! — Він говорив тихо, хрипко, уривчасто і, розуміючи, що говорить не те, що треба, швидко замовк.

Янка відсахнулась. Навіть у темряві було видно, як злякано і гнівно блиснули її очі.

— Боже, що мовить сей смерд! — вигукнула вона і раптом, вирвавши свою руку з-під його руки, навідліг ударила його долонею по щоці. — Що ти говориш? Як посмів сказати мені таке? Як міг подумати про мене так? Я бояришня! Боярська дочка! Я прийшла попросити тебе, щоб уберіг мене від ганьби, неслави і мук, а ти...

Вона схопилася на ноги.

Добриня сторопів.

— Янко, за що ж ти мене так?.. — І потер щоку, терпнучи від думки, що дівчина здійме крик і хто-небудь сюди зайде.

Але вона не крикнула, а гордо відрубала:

— Щоб знав своє місце! Я бачила за столом, як ти зиркав на мене. Ти — смерд, холоп, половецький конюх, мунгальський раб!.. Ти — старий дідуган! Ось ти хто!

Останні її слова про старого дідугана розсмішили Добриню. Так по-дитячому могла сказати тільки зовсім юна і чиста Янка. Однак відповів він серйозно:

— Янко, ти даремно мене ображаєш. Я знаю своє місце. Я знаю, що я смерд, а не боярин, що я був половецьким невільником, мунгальським рабом. І я ніколи не забуваю про це... Але мені дивно, що ти вважаєш мене за старого дідугана. Я зовсім не дід! І маю очі, щоб відрізнити гарне від бридкого, молоде від старого, чисте від брудного. Чим же я завинив перед тобою? Чи тобі було б приємніше, коли б я сказав, що ти бридка та потворна?

— Ти насміхаєшся з мене!

— Та ні ж — не насміхаюся! Ти ще дитина, Янко! Неврівноважена, примхлива дитина, якій у цьому домі все дозволяється і все прощається!

— Ти знову ображаєш мене!

— Ну, як би я смів?.. Я безмежно вдячний твоєму батькові, бояринові Дмитру, за те, що надав мені, смердові, мунгальському конюхові, притулок у своїй господі. Він і всі його домочадці — то святі для мене люди! Як би я посмів насміхатися з кого-небудь чи ображати будь-кого?

— І все ж ти відмовляєшся допомогти мені розпрощатися з білим світом, якщо для всіх нас прийде край?

— Відмовляюся! — відрізав Добриня. — На тебе рук я не здійму!

Янка помовчала трохи, потім зітхнула.

— Всі ви боягузи! Ти теж боягуз!.. Один князь рязанський Федір Юрійович був сміливцем! Один він...

— Федір Юрійович? Я не чув про такого.

— Про нього вже вся Русь знає... А ти — не чув...

— Русь знає, а я був серед половців та мунгалів, тому й не чув... Чим же прославився князь Федір, чим вразив тебе? Розкажи — знатиму і я.

— Ти хочеш знати?

— Хочу.

— Тоді слухай... Два роки тому рушив безбожний Батий з багатьма воїнами своїми на Заліську Русь і став на річці Воронежі, поблизу землі Рязанської. І прислав послів до великого князя рязанського Юрія Інгваровича, щоб той дав йому десятину всього: і князів, і людей, і добра всякого. Почув це князь Юрій і зразу ж послав гінців у Володимир до великого князя Юрія Всеволодовича, щоб допоміг відбити Батия. Але той допомоги не дав — задумав сам зійтися в бою з Батиєм. Почув таку відповідь Юрій Інгварович і закликав собі на допомогу своїх братів — князів Давида Муромського, Гліба Коло-менського, Олега Красного, Всеволода Пронського, а сина свого, князя Федора Юрійовича, послав з дарами до безбожного Батия... І прибув князь Федір Юрійович до Батия, дари йому приніс і просив не йти війною на землю Рязанську. А той дари прийняв і став, брехливий і безбожний, у рязанських князів дочок і сестер собі на ложе просити. А хтось із вельмож рязанських по заздрості доніс Батиєві, що має князь Федір Юрійович жону-княгиню із царського візантійського роду — ліпотою і тілом красна бе зело, краща за всіх. Лукавий і немилостивий Батий розпалився в похоті своїй і сказав князю Федору: “Дай мені, княже, звідати красу жони твоєї, тоді не піду я на Рязань!” А князь Федір засміявся в лице Батиєві і відповів: “Не годиться нам, князям руським, водити до тебе, нечестивого, жон своїх на блуд. Коли нас одолієш, тоді і жонами нашими володітимеш!” Безбожний Батий розлютився і зразу ж повелів убити князя Федора Юрійовича, а тіло його кинути на розтерзання звірам і птицям. Інших воїнів ліпших теж повбивав. Врятувався лише один отрок, улюбленець князя Федора, по імені Апониця. Заховався він і гірко плакав, дивлячись на свого мертвого господаря. А вночі, побачивши, що ніхто його не стереже, таємно поховав його і поспішив у Рязань до княгині Євпраксії і розповів, як і за що нечестивий цар Батий убив її мужа, благовірного князя Федора. Княгиня Євпраксія стояла в цей час у високому теремі з любим чадом своїм — князем Іваном Федоровичем. Почувши ці смертоносні слова, сповнені туги, вона притьмом кинулась з превисокого терема разом із сином, князем Іваном, прямо на землю і розбилась на смерть... — Янка зітхнула ще важче і, трохи помовчавши, тихим голосом закінчила свою оповідь: — Так розповідали втікачі... Таким був князь Федір Юрійович, ось так учинила княгиня Євпраксія... Чому ж я не можу вчинити так само? Хіба я слабша за неї?

У її голосі прозвучав відчай, і тільки тепер Добриня швидше відчув серцем, ніж осягнув розумом, яка глибока розпука гнітить душу цієї отроковиці. Видно, втікачі з далекої Рязані розповіли їй про Батиїв погром північної Русі, вона уявила всі ті жахи, які творили там завойовники, і тепер не може позбутися їх. Несподіваний прихід Менгу під Київ приголомшив усіх мешканців міста, а її вразливу душу — особливо, і дівчина шукає виходу із безвихідного, на її думку, становища, в якому опинилися всі кияни. Справді, що її, як і всіх, чекає? Життя? В це вона не вірить. Неволя? Її вона боїться дужче за смерть. Отже, залишається смерть. Та як померти, якщо ворог не вб'є, а захоче взяти в полон? Накласти на себе руки? На це не кожен зважиться... Ну, що їй відповісти?

— Янко, чому ти думаєш, що маєш вчинити так, як вчинила княгиня Євпраксія? Може, до цього взагалі не дійде! Я вірю, що Менгу не візьме Києва, бо не ті в нього сили, щоб узяти.

— А якщо візьме?

— Тоді я буду поблизу тебе.

— І зробиш те, про що я прошу?-

— Не знаю. Я захищатиму тебе.

— Ну, і за це дякую... А про нашу розмову — нікому ні слова!

Вона швидко вислизнула з кімнати і тихо причинила за собою двері.

 

9

Наступного дня, перед вечором, раптом забили на сполох дзвони усіх київських церков. Крізь їхнє холодно-басовите гучання проривалися далекі тривожні голоси:

— Мунгали! Мунгали!

— До зброї, кияни! На заборола!

Янка накинула на плечі покритий зеленим єдвабом кожушок, натягла на голову хутряну шапочку з червоною оксамитовою оторочкою, схопила лука та тул зі стрілами і стрімголов кинулася до воріт.

— Куди-и?.. — вибігла на ґанок бояриня Анастасія. Та дівчина навіть не оглянулась — хряпнула хвірткою і на вулиці пірнула в гамірливий натовп, що враз завертів, закрутив і поніс до Золотих воріт.

На вал вели старі скрипучі сходи. Янка поспішила нагору, на надбрамну вежу, де, як вона знала, мав бути батько.

Тут її помітив Добриня.

— Янко! Ти? Сиділа б краще вдома, бояришне! Ще не настав той час, коли й жінкам треба бути на валу!

— Хто зна — той чи не той, — огризнулась дівчина. — Та й ти мені не вказ!

Добриня знизав плечима. Зарозуміле дівчисько! І на вмову не здається! Що ж — хай іде. У неї батько, брати — нехай і говорять з нею! А твоє, смерде, яке діло?

Однак і він пішов услід за нею, ближче до гурту бояр, що з воєводою Дмитром вдивлялися в далечінь, на Білгородський шлях, по якому наближалися до Києва загони мунгалів та валки бранців.

Уздрівши дочку, Дмитро насупився.

— Янко! Ти чого тут? Та ще й з луком! Тебе тут тільки й не вистачало! Aну, киш мені додому! Янка притупнула чобітком.

— Не піду! Хоч убий — не піду! Усім можна, а мені зась? З чого б то? Бояри засміялися.

— А в тебе, Дмитре, дівка з перцем!

— За словом у кишеню не лізе!

— Ще й лука притягла з собою! Чи то ж натягне?

— І гарна достобіса!

Янка почервоніла, оченята її гнівно блиснули.

— Гарна, та не про вас! Пащекуєте тут, як перекупки на Бабиному торжку[40]! А ще боярами називаєтесь! Бояри зареготали ще дужче.

— Оце дівчина! І стриже, і бриє! Тут подав голос Домажир, один з найбагатших київських бояр.

— Годі вам! Справді розпащекувалися! — гримнув він. — Я не дозволю насміхатися з моєї майбутньої невісточки!

Всі затихли. Жартує боярин чи правду каже? І запитально поглянули на Дмитра, але той зніяковіло мовчав.

А Янка, що від тих слів здригнулася, як від ляпаса, раптом випросталася, гордо витягнула вгору до високого носатого боярина тонку дівочу шийку і кинула йому в обличчя:

— Хай ваш Івор не милиться, бо не буде бритися! Від несподіваного одкоша Домажир поперхнувся, закашлявся і почав на виду буряковіти. Гострі слова дівчини зачепили його за живе. До того ж по гурту бояр прошелестів смішок, а дехто відверто глузливо пирхнув.

— Тобто... Як це розуміти?.. Янко!.. Дмитре!.. Ми ж, здається, домовилися? Га?

— Тільки не зі мною! — відрізала Янка.

— Ну, так, так, не з тобою, звичайно. Я мав бесіду з твоїми батьками, — пром'ямлив Домажир. — Але якщо треба і з тобою, то ми з Івором прийдемо — погуторимо... Чого ж...

У Янки на вустах уже тріпотіла відповідь, щоб злетіти, але тут пролунав голосний крик:

— Дивіться, дивіться, татари завертають прямо сюди! Про Янку і Домажира всі враз забули і глянули на дорогу.

Монголи з Либідської долини вже вибралися на гору і темною звивистою гадюкою підповзали до Києва. Попереду, в оточенні нойонів і баатурів, похитувався на вороному коні Менту. За ним розтяглеся кілька сотень війська, а в прогалинах між загонами брели полоненики, оточені кінною вартою. Пов'язані по десятку чоловіки — в кангах, що незугарне погойдувалися на шиях; жінки та підлітки — під наглядом кінних дозорців, що довгими гарапниками підганяли тих, хто відставав чи збочував з дороги. А ще далі — валки саней з награбованим добром, табуни коней та гурти худоби... І знову — військо.

Над Києвом запала моторошна тиша. Лише хтось один не стримався і з болем і ненавистю вигукнув:

— Ох, окаянні!

І знову — тиша. У багатьох зробилося млосно у грудях, стиснулося серце, а під черепом забилася болісна думка: “Невже і зі мною таке буде? Невже і мою жону з дітьми гнатимуть отак, моз отару овець, у чужий далекий край — на страждання, на смерть?”

Вибравшись на гору, до Васильківського шляху, Менгу з двома сотнями баатурів та сотнею полонеників раптом повернув ліворуч, до Золотих воріт, і зупинився на майдані, а інших полонених і здобич сторожа повела вниз, до Хрещатої долини, а звідти — на Печорське, до Звіринця і далі, через Дніпро, на схід. Туди ж рушило і все монгольське військо.

Менгу підвів голову, довго вдивлявся у мовчазних киян, що застигли на високих стінах міста, а потім гукнув:

— Кияни! Ваш князь утік, як останній боягуз! Я зневажаю його! Не заїхав навіть у Білгород, щоб поснідати, а дременув далі, залишивши і вас, і всю свою землю напризволяще. Тепер ви самі господарі своєї долі, і я ще раз раджу вам помиритися зі мною і визнати владу Бату-хана над Києвом. Обіцяю вам мир і життя, а також прощаю вам вашу провину — побиття моїх послів. Ну? Що ви на це скажете?

Дмитро вислухав його і, не задумуючись, твердо відповів:

— Ні! Ми вільні люди і нічиєї зверхності не потерпимо і не визнаємо!

Менгу підскочив у сідлі, посварився на киян камчею.

— Нерозумні! Зараз ви остаточно прирекли себе на смерть! Дивіться, що з вами буде! Дивіться, кияни!

Він махнув рукою — баатури накинулися на пов'язаних мотуззям полонеників. Блиснули шаблі, бойові сокири та шокпари — пролунав болісний зойк беззахисних людей, що падали, обливаючись кров'ю, на білий сніг.

— Та стріляйте ж у них! Стріляйте! — вигукнула Янка, підводячи вгору лука. — Чого ж ви стоїте? Стріляйте!

Тятива її тонко бренькнула, просвистіла стріла. Ще кілька десятків стріл шугнули з валу вниз — на убивць. Але жодна не досягла цілі — всі впали за якихось двадцять чи тридцять кроків від вершників.

Менгу зареготав і знову подав знак рукою.

Підкоряючись його волі, баатури миттю підняли свої луки і, наклавши на них стріли, завмерли, чекаючи наказу стріляти.

Добриня застережно гукнув:

— Пригніться! Та швидше! Вони влучать у нас!

Багато хто, скоряючись його голосові, миттю пригнувся, але були й такі, хто не почув чи злегковажив порадою. Вони безпечно спостерігали, як воїни Менгу готуються до стрільби. Янка теж відкрито стояла на за-боролі, витягала з тула нову стрілу.

Дівчисько! Нерозурлне дівчисько!

Одним стрибком Добриня блискавично метнувся до неї і, притиснувши дівчину до грудей, затулив її собою. В ту ж мить цьвохнули довгі монгольські стріли, і тупий удар у спину змусив його скрикнути. Поряд пролунали такі ж болісні скрики. Хтось упав.

Янка випручалася з міцних парубоцьких обіймів і гнівно глянула на хлопця. Вона ще не розуміла, що сталося. Губи її тремтіли від образи, а невеличкі кулачки часто затарабаніли йому в груди. Як він посмів! Та ще й на виду у всього Києва! Мерзенний смерд, раб, половецький конюх! Та тут раптом уздріла в його спині стрілу. По ній стікала і капала на зачовганий дощаний поміст яскраво-червона кров.

— Ой, що ж це? — Ноги її підкосилися. — Мій Боже! До неї підскочив воєвода — підтримав.

— Ти не поранена, донечко?

— Я — ні! А ось він... Рятуючи мене...

— Я все бачив. Тепер ти розумієш, як необачно вчинила, прийшовши сюди? — суворо проказав Дмитро і додав різко: — Зараз же геть мені додому! Якого горя могла завдати нам! Якого горя!

Янка слухняно подріботіла вниз, а Дмитро роззирнувся довкола. Окрім Добрині, було поранено ще кілька чоловік, серед них Миколу — у передпліччя. Микола смикав стрілу, щоб витягти з рани. Степан допомагав йому, але невміло, і стріла зламалася.

— Нічого тут не робіть — ідіть додому! — наказав Дмитро. — А я візьму Добриню і зразу ж за вами! Він підвів очі на парубка.

— Болить дуже?

— Терпіти можна.

— Зараз я знайду підводу і відвезу тебе додому, а там уже будемо рятувати.

— Я сам дійду, — відповів Добриня. — Рана, здається, не глибока: стріла влучила в лопатку.

— Ну, якщо так, то слава Богу! Просто дивно, що наші стріли не долетіли до татар, а їхні на такій же відстані поранили стількох наших!

— У них тугіші, далекобійніші луки, і їхні стріли летять далі, ніж наші, — відповів Добриня.

— Тепер будемо знати, — гірко сказав Дмитро. — Але якою ціною здобувається наука! А Менгу це знав!

— Він може скористатися цим знанням ще раз. Скажи, воєводо, нашим людям, щоб не висовували без потреби носа із-за заборола, — тихо промовив Добриня, кривлячись від болю.

Дмитро обережно виглянув крізь вузький отвір бійниці і вигукнув:

— Ні, Менгу вже не скористається новою нагодою послати в наших безпечних киян ще одну сотню стріл, він тікає! Він облишив намір обложити місто! Ми врятовані! Боже, невже це правда?

На його слова всі кинулись до заборола і, перевісившись через нього, глянули на широкий перед-брамний майдан, де темніли тіла побитих полонеників, і на засніжений посад обабіч Васильківського шляху. І полегшене зітхання вирвалося з багатьох грудей.

Так, Менгу справді відступився від думки взяти Київ. Від Золотих воріт він протореною дорогою спускався вниз, поспішаючи навздогін за своїм військом, що, мов обжертий полоз, поволі виповзало з Хрещатого яру на гору, до Печорського монастиря, і десь там зникало в імлистій безвісті далини.

 

Розділ II

КАЛИНОВИЙ КУТ

1

Скрипнули двері — і Добриня розплющив очі. До покою зайшов воєвода Дмитро у супроводі невисокого, плечистого чоловіка з широкою смолистою бородою. У незнайомця все було темне: і борода, і чуб, і очі, і одяг. Тільки зуби блиснули сніговою білизною, коли він розкрив рота, щоб привітатись. Воєвода підійшов до ліжка.

— Ну, як ся маєш, хлопче? Болить?

— Болить.

— Я привів тобі лікаря. Це гречин Василакій, він подивиться твою рану і зробить, що треба. Ти вже потерпи, голубе, трохи! Микола щойно теж терпів.

— Потерплю, — тихо відповів Добриня і підвів голову. — А як там Менгу? Не повернувся?

— Слава Богу, щез, клятий! З Дарниці пішов прямо на Бориспіль... Не по зубах йому наш Київ! Може, обмине нас це лихо?

Краєм ока спостерігаючи, як гречин виймає із дерев'яної скриньки різне лікарське причандалля, Добриня заперечив.

— Ні, не обмине! Ти, воєводо, не знаєш тих людей. Вони хижі і заздрісні... Вони вже побачили Київ, дізналися про його багатства і не заспокояться доти, доки не візьмуть його на щит, не пограбують та не сплюндрують дотла!

— Отже, ти вважаєш, що Менгу лише розвідував підступи до Києва?

— Тільки так... Правда, він покладав деякі надії на своїх послів, які повинні були умовити киян піддатися йому по добрій волі, та коли це не вийшло, обмежився тим, що пошарпав околиці міста, роздивився все, що міг, і повернувся назад, до Батия...

— Невже сюди прийде сам Батий? Коли ж?

— От сього не знаю. Може, скоро, а може, влітку чи восени... Це вже як йому заманеться.

Воєвода замислився. На його крутому лобі туго зійшлися до перенісся густі брови, утворюючи глибоку прямовисну зморшку.

— А може, й не прийде? Все ж може трапитися — до весни правець його схопить або якась інша болячка задушить. От і не прийде!

Добриня ворухнувся, бажаючи заперечити, але тут же скривився від болю.

— Ну, сподіватися на таку випадковість не слід. Батий ще не такий старий і не хворий. А якщо й задушить його яка-небудь болячка, то на його місце стане Менгу або хтось інший з Чінгісханових нащадків. Може, ще безпощадніший!

Підійшов лікар — і їхня розмова припинилася. Гречин присів на ліжко, поклав пораненому долоню на лоба.

— Повернись-но, хлопче, до мене спиною — я подивлюся, що там у тебе.

Добриня обережно перевернувся і тут же засичав: несподіваним ривком лікар висмикнув із тіла наконечник стріли, що вже встиг вкипіти в рану.

— Ой!

Василакій притримав його за плече.

— Тихо! Тихо! Нехай трохи поболить! Зате з рани витече зіпсована кров! Тобі пощастило: стріла наприкінці польоту втратила пробивну силу і застряла в лопатці, але кістки не роздробила. — І несподівано запитав: — Жону маєш?

— Ні, не маю.

— Ну, то до свадьби загоїться! Але тиждень чи два доведеться полежати тут, голубе! — Василакій відрізав шмат чистого полотна, намазав якоюсь маззю, приклав до рани і туго перев'язав довгим тонким рушником. — Відпочивай! А я завтра навідаюсь...

Зібравши свої речі, він безшумно вийшов.

— Тиждень чи два! — вигукнув Добриня, коли двері зачинилися. — Ніяк мені лежати тут тиждень чи два!

— Чому? Хіба тобі тут погано? — нахмурився боярин.

— Не погано. Та душа рветься в Калиновий Кут. Чи живі там мої? А може, порубані-постріляні? Чи верстають важкий шлях у татарську неволю?

— Я розумію тебе. Але не поспішай — видужай спочатку! Якщо твої родичі живі-здорові, то й через тиждень чи два побачиш їх, а якщо ні — то ні сьогодні, ні через тиждень уже нічим їм не зарадиш, — сказав Дмитро і, несподівано сівши на ліжко, нагнувся і поцілував Добриню в чоло. — Дякую, друже мій, за Янку, за доньку мою любу. Ти врятував її! Я довічний твій боржник. Довічний!..

Добриня зніяковів.

— Я радий, що Янка жива й неушкоджена. Їй не варто було йти на вал. Я казав їй про це. Та що поробиш, коли вона така неслухняна.

— Ніде правди діти, — погодився боярин. — Найменшенька вона у нас — от і розбалували. Особливо прив'язалися до неї ми з бояринею, коли зник Ілько... От ми всю любов нашу перенесли на Янку... Коли б трапилося з нею, не дай Боже, нещастя, то не знаю, що б з нами було! Ось так, друже мій... А тепер — лежи і видужуй! Може, тобі щось треба — кажи! Все тобі буде — їжа, одяг, кінь, зброя! Все буде!

— Дякую, боярине, за щедрість... Але зараз мені нічого не треба. Хіба що одну дрібницю — ножиці і дзеркальце, щоб підстригти свої патли, що вирослії, як у попа, та бороду й вуса підправити або й зовсім обстригти.

Дмитро усміхнувся.

— Тільки й того?.. Я зараз пришлю Василакія. Він не тільки умілий, знаючий лікар, а й добрий цирульник. Як скажеш, так і зробить... Цей гречин — на всі руки майстер.

Гречин не забарився. На цей раз він приніс з собою не чорну скриньку, а велику дерев'яну тацю, на якій стояв глек з окропом, лежали ножиці, грецька бритва з тонкою ручкою із баранячого рога, бронзове дзеркало, мило, гребінець.

— Хочеш стати гарним, юначе?

— Хочу стати молодим.

— Молодість та здоров'я — то і є краса... Помаленьку підводься і сідай на стілець — я почаклую біля тебе. Ось так! — Василакій узяв до рук гребінця і ножиці. — Але спочатку поглянь на себе. Бачиш?

Добриня заглянув у піднесене гречином добре відполіроване жовтувате дзеркало і побачив у ньому незнайомого, зовсім чужого чоловіка з патлатою .кучмою на голові і густою скуйовдженою бородою.

Господи! Невже це я? Таке страховисько! Недарма Янка з такою огидою на мене дивилася!

Він уперше так зблизька і так пильно розглядав себе, бо раніше міг робити це, лише дивлячись у воду, і був здивований і збентежений тим, що побачив.

— Боже, яким страшним я, мабуть, здаюся для всіх! — не втримався від зітхання Добриня, повертаючи дзеркало лікареві.

Василакій блиснув зубами.

— Ось що таке молодість! Жадоба життя! Потяг до краси!.. А в мої літа цього вже не відчуваєш!

— Скільки ж вам?

— З півсотні звернуло...— і Василакій почав ножицями чикрижити густого Добрининого чуба.

— Ви служите у боярина?

— Я служу, юначе, кожному, хто потребує моєї допомоги. В тім числі і воєводі Дмитру та його домочадцям. Двері багатьох київських вельмож широко і гостинно розчиняються переді мною. Навіть князівські. Бо хвороба нікого не минає.

— І давно ви вже в Києві?

— Та вже встиг стати справжнім киянином, бо приїхав на Русь за п'ять літ до того, як помер князь Рюрик[41], батько князя Володимира Рюриковича.

— Ого, тридцять літ! А додому не тягне?

— Ще й як тягне! Як згадаю свої Салоніки, то, здається, на крилах пролетів би, аби хоч раз глянути на рідні місця, на голубе море, на дикі гори, на дорогі серцю могили матері та батька... Батьківщиною, мій юначе, завжди є та земля, де ти прожив перші двадцять літ, а потім проживи ти в іншому, навіть кращому, місці і сорок, і шістдесят, а тебе все тягтиме на землю твого дитинства і твоєї юності, бо дитячі та юнацькі почуття і враження, свіжі, чисті, найсильніші, залишаються в серці назавжди. А ще коли та земля — прекрасна Еллада...

Василакій поклацав ножицями і надовго замовк, задумливо задивившись у вікно.

— То чому ж вам не повернутися додому, лікарю? Що вас тут тримає?

Гречин знову заклацав ножицями — заходився стригти бороду.

— Не так це все просто, голубе... Більшу частину життя я прожив тут, у Києві, тут одружився, завів дітей, збудував будинок, маю добрий зарібок. Поки був молодий, повен сили, то не так часто згадував домівку, а тепер, коли постарів, все частіше в серце навідуються спогади про батьківщину, мою милу Елладу, все дужче хочеться туди... Та як поїдеш? Дружина-русинка не пускає — боїться, що помру в дорозі чи половці в полон потягнуть, сини та дочки теж відмовляють. Ну, а внуків, моїх маленьких горобенят, сам не в силі залишити... Дома навряд чи застану я кого-небудь живого із своїх: батьки ще при мені померли, брати та сестри,— а я був наймолодший,— теж, мабуть, досі Богові душі повіддавали. Кого я там зустріну, хто мене привітає — племінники та племінниці? Я не знаю, чи вони взагалі є у мене, а якщо є, то не дуже зрадіють дядькові, якого носило по світах аж цілих тридцять літ!

Розмова не заважала Василакієві працювати. Довкола на підлозі вже лежали купи обкарнаного з Добрининої голови та бороди волосся. Вправні рухливі пальці швидко вмокнули тугу волосяну щіточку в окріп, збили в невеличкій мисочці мильне шумовиння, обмастили ним усе Добринине обличчя, аж тому стало лячно, і спритно вхопили невеличку бритву, що скидалася на вузький ножик з прямою кістяною колодочкою.

Шкребучи Добринину щоку, Василакій вів далі:

— Київ став для мене другою батьківщиною. Отож одна живе нині направду переді мною, перед моїми очима — Русь, а друга, Еллада,— в моєму серці. Як спомин... Я вже змирився з думкою, що ніколи більше не побачу своєї коханої Греції, ніколи не вдихну на повні груди неповторного запаху лавра та магнолії, не почую плескоту хвиль найласкавішого в світі моря — Егейського. Тут уже і помиратиму...

— Ну, що ви, лікарю! Навіщо такі сумні думки?

— Е-е, голубе, ми короткочасні гості на цьому світі. Не встигаєш надивитися на золоте сонце та голубе небо, як вічність уже стукає до тебе в двері — виходь!.. Добре, що Менгу-ханові не захотілося мерзнути під валами Києва. А коли б трапилося навпаки? От і був би кінець! Може, не всім, та багатьом. Бо я не вірю, що Київ витримає облогу. Адже Переяслав і Чернігів не витримали, а захисники там не менш мужні, ніж наші! — Василакій намочив у гарячій воді рушничок і витер ним залишки мила на Добрининому обличчі.— Ну, парубче, тепер видно, що ти й справді парубок, а не старий дід! Поглянь у дзеркало! Впізнаєш себе? Це, братику, мистецтво — змінювати людську натуру! Ви, руси, до цього не додумалися, а ми, греки, здавна це робимо...

— Однак у вас борода!

Василакій усміхнувся.

— З ким поведешся, у того і наберешся! — і подав дзеркало.

Добриня глянув — і обімлів.

— Ой! Невже це я?

На нього дивилося чиєсь чуже, незнайоме обличчя: худі, обсмалені морозом щоки блищали, як вичинена шкіра. Тепер, коли раптом не стало вусів і бороди, виразніше виділялися брови і особливо очі, що ненапружено слідкували за кожним його порухом, а чуб, добре прополосканий дніпровською водою, а нині підрізаний над чолом і поза вухами, лежав темною пухкою копицею на крупній довгастій голові.

Щоб краще себе розгледіти, Добриня повернувся до вікна. Та різкий біль у спині пронизав його тіло наскрізь.

Він схитнувся, випустив дзеркало.

— Ти забув, хлопче, що нині одержав гостинця від Менгу-хана, — пробурчав Василакій, підхоплюючи його попід руки. — Лягай, сину, лягай — і не ворушися!

І допоміг йому добратися до ліжка.

 

2

Поки Василакій, прибираючи, шаргав ногами, брязкав ножицями та бритвою, Добриня, пересилюючи біль, тихо лежав на лівому боці, обличчям до вікна, і дивився крізь вузькі шибки на ясне голубе небо. Лежав, думав про те, що сталося з ним за останні'два дні, і не вірив сам собі. Мов крізь марево, ввижалося жовте, з рідкими вусами і такою ж рідкою бородою обличчя Менту, купання у дніпровському прогної, сперечання Жокте з киянами і вбивство послів, а сьогодні — вбивство у відповідь цілої сотні полонеників... Невже це не сон? Невже він сам був учасником цих страшних подій?

Так, був. Бо ще вчора носив на плечах дрантя монгольського богола, а нині лежить у чистій постелі київського тисяцького, ще вчора за своє життя, яке кожної миті могла обірвати чужинська шабля, не дав би й ногати, а сьогодні він вільний і тим — щасливий.

Яке це щастя — бути вільним! Не бути рабом!

Він не почув, як вийшов з хоромини гречин, як причинилися за ним двері. Біль поволі затихав, приємне тепло огорнуло його зі всіх боків, і, сам того не помічаючи, він склепив повіки...

Прокинувся від того, що відчув на собі чийсь пильний погляд. Розплющив очі — і побачив посеред хоромини Янку з великою дерев'яною тацею в руках. Він ще не зовсім прийшов до тями, ще не струснув з себе залишки дрімоти, а тому подумав, що побачив її вві сні. Вразив його погляд дівчини і вираз її обличчя: на ньому вимальовувався крайній подив. Йому навіть здалося, що вона аж злякалася і ось-ось випустить з рук тацю, на якій принесла йому вечерю.

Ця думка остаточно вивела його із сонного заціпеніння — і він підняв голову.

— Янко, ти?

Дівчина злякано відступила на крок.

— А ти... хто? Це здивувало його.

— Як — хто? Я — Добриня... — Він підвівся, сів на ліжку і, раптом здогадавшись, чому Янка не признала його, усміхнувся. — А-а, ось чому ти сумніваєшся... Що я без бороди та вусів? Правда? Так це ж ваш Василакій, гречин, зробив таке чудо, що я й сам себе не впізнав! А я таки справді Добриня! їй-богу, я!

Янка все ще пильно приглядалася до нього, ніби сумнівалася — вірити чи не вірити. Потім поставила тацю на стіл і тихо сказала:

— Ось — матінка прислала тобі вечерю... їж!.. І поправляйся!.. Ти захистив мене, врятував від поранення або й смерті... Я вдячна тобі, а особливо — тато та мама... Аж страшно подумати, що б з ними було, коли б мене не стало... А я тебе справді спочатку не впізнала — аж сторопіла, побачивши зовсім чужого чоловіка. А тепер бачу: ніс і очі — ті ж...

— Добре, що хоч по носу впізнала.

— Ледве впізнала — так ти змінився! То був старий смерд, а тепер — ніби молодий боярин або й князь!

— Ого! — усміхнувся Добриня. — Які в тебе крайнощі! То був старий — тепер став молодим. Був раб, смерд — тепер боярин або й князь... Так, чого доброго, я ще й справді високо носа задеру!

— Ну, не дуже задирай! — фиркнула Янка. — Смерд завжди залишиться смердом, хоч би його нарядити і в князівський чи боярський одяг!

Вона навіть вередливо притупнула ногою.

— А я й не ряджусь в їхній одяг, — серйозно відповів на те Добриня, зачеплений за живе. — Куди мені! Аби лиш трохи загоїлася рана, так і полечу в свій Калиновий Кут! Якщо мунгали не дійшли туди, то я буду найщасливішою людиною на світі! І нехай тоді князь чи боярин зрівняється щастям зі мною!

— Я бачу, ти сердишся, — примирливо сказала юна бояришня. — Не сердься! Я ж прийшла не для того, щоб дратувати тебе, а принесла вечерю своєму рятівникові... Їж — і поправляйся, бо без цього не доїдеш ти до свого Калинового Кута! — І вона, крутнувшись на одній нозі, вибігла прудко з хоромини.

 

3

Страшна тривога, що охопила було киян при появі Менгу-хана, поволі улягалася. Татари так же хутко зникли, як і з'явилися, і це несподіване зникнення одні приписували висоті і неприступності київських справді могутніх, може, наймогутніших на Русі, валів, а інші — заступництву Господа Бога. Але і ті, й інші поволі почали вірити в те, що небезпека минула, вогняним смерчем опаливши лише навколишні села. Знову відчинилися ворота міста, завирували міські торговища, запрацювали і на Горі, і на Подолі ремісники, весело забелемкали дзвони церков, скликаючи прихожан до утрені, обідні та вечерні. А коли Дмитро послав гінців аж до Переяслава та до Росі і ті, повернувшись, сповістили, що ворога ніде не зустріли, кияни і зовсім полегшено зітхнули:

— Слава Богу, пронесло!

В один із таких днів за обіднім столом зібралася вся боярська родина. Вийшли і обидва поранені — боярин Микола Дмитрович і Добриня. У боярина ще боліла рука, і вона лежала у нього на грудях, підв'язана через плече рушником, а Добриня почував себе вже зовсім дужим. Неглибока рана швидко затягнулася і нагадувала про себе лиш зрідка ледь помітною сверблячкою. Він надумав завтра вирушити до Калинового Кута і хотів після обіду сказати про це бояринові Дмитру, але той випередив його. Закінчивши обід і витерши рушником рота, він поклав свою правицю на плече Добрині.

— Ну, парубче, знудьгувався, бачу, ти тут? Рвешся додому?

— Рвуся, боярине.

— Завтра поїдеш... Для тебе вже все приготовлено в дорогу, ї кінь стоїть під сідлом — це тобі подарунок від мене і нас усіх.

— Дякую, боярине, — вклонився Добриня. — Вік пам'ятатиму всіх вас!

— Не поспішай дякувати... Я сказав не все...

— Я слухаю, боярине.

— Бачиш, Київ залишився сиротою: князь наш утік, забравши з собою військо. А я не думаю, що Батий обмежиться однією розвідкою. Раз була розвідка, то рано чи пізно і вся орда прийде сюди. А у нас — обмаль зброї. Потрібна криця, щоб кувати мечі, наконечники для стріл та списів, пластини для лат, дріт для кольчуг. А де її взяти? Криці потрібно, багато криці! Отож я й подумав, що ти з батьком та братами, якщо живі, витопиш її і привезеш до Києва, прямо мені, бо думати про все місто, поки немає князя, мушу я. А я вже тут подбаю, щоб зброярі зробили з неї те, що нам потрібно... Зрозумів?

— Зрозумів, боярине. Якщо батько та брати живі, я скажу їм, і ми вже постараємося!

— Друже мій, якщо, не дай Боже, нікого з твоїх немає в живих, бо ж минуло аж п'ять років, як ти розстався з ними, то збирай сільських умільців, копай руду і витоплюй крицю сам. Без неї Києву — як без рук!

— Розумію, боярине, і зроблю все, що зможу, — запевнив Добриня.

Другого дня після сніданку він вийшов з гостинного боярського дому. Ще тільки-тільки піднімався на сході край неба, розганяючи імлисті ранкові сутінки, а на дворі вже поралися боярські челядники, біля стайні бив копитом осідланий кінь, а поряд з ним бовваніла невеличка жіноча постать.

— Янка? Ти що тут робиш? — здивувався Добриня, підійшовши ближче і впізнавши бояришню.

Дівчина зніяковіла. Пальці її змерзли, і вона ніяк не могла прив'язати невеличку торбинку до саквів, приторочених до сідла.

— Та... — і замовкла в нерішучості. — Подарунок...

— Що там?

— Приїдеш додому — побачиш... Не питай, а допоможи мені! Пальці покоцюбли — нічого не можу вдіяти...

— То давай сюди, — і Добриня запхнув торбинку собі за пазуху, думаючи, що там сніданок, яким він поласує, коли доїде до Білгорода. — Дякую, що принесла, бояришне, і будь щаслива та долі мила!

Не відповівши, Янка потупотіла до ґанку і зникла в хоромах, грюкнувши дверима.

Добриня вивів коня за ворота, скочив у сідло і помчав до Білгородських воріт — на виїзд. Поминувши їх і не дуже поспішаючи, поїхав униз, до Либідської долини.

Тим часом зійшло сонце — і над засніженою землею зарожевів ясний морозний світанок. З-за київських гір блиснули червонясті промені і освітили все довкола. І тоді, не так з голоду, як з цікавості Добриня вийняв з-за пазухи торбинку і, розв'язавши, витягнув з неї якийсь тугий білий сувій. Розгорнув — і остовпів. Гаряча хвиля раптово вдарила в серце: у руках він тримав гарно вишиту шовковою заполоччю лляну сорочку. Подарунок юної бояришні!.. Так ось воно що! Янка! Напевне ж, сама вишивала й шила? І кому? Смердові, упослідженому рабові! Невже... Невже це тільки дяка за порятунок?

Лице його спаленіло. Серце забилося частіше. Він не знав, що думати. Невже Янка, оте вередливе дівчисько, що тільки-но стає дорослою дівчиною, невже вона знайшла в ньому щось таке, що зворухнуло її ще напівдитячу душу? Та ні, не може такого бути, відгонив він від себе подібні думки. Щоб дочка воєводи, боярина, тисяцького, другої після князя особи в місті, раптом проявила якісь почуття до смерда, колишнього полоненика? Ні, ні, кинь про це думати, хлопче! Адже вона відверто і не раз говорила, що ти — раб, смерд!.. Правда, в її очах іноді спалахували якісь вогники зацікавленості, щось у них жило таке, що не раз змушувало його задумуватись і хвилюватись. Особливо це було помітно в останні дні, коли вона, замість челядниці, приносила сніданок, обід та вечерю, ставила на стіл і, зашарівшись, поспішно виходила з хоромини. Та разом з тим він добре пам'ятав її слова “смерд”, “раб”, що не раз зривалися з її уст і болюче, мов батогом, стьобали по серцю.

Він обережно згорнув сорочку, засунув у торбинку і заховав за пазуху. Відчувши неувагу вершника, кінь з рисі перейшов на помірну ходу, та Добриня не помітив цього. Перед очима все стояла Янка. То він уявляв, якою вона була, коли вони вперше зустрілися за боярським столом, — жвавою, пустотливою отроковицею, у якої часто проривалася якась наївна, мила дитинність, то пригадав вираз подиву і страху на її обличчі, коли він, захищаючи на валу від стріл, зненацька схопив її за плечі і притиснув до грудей, то, нарешті, спливло перед очима її розгублене личко, коли вона в поспіху прив'язувала до саківів свою торбинку.

Коли б хто-небудь міг у цю мить побачити його збоку, то помітив би на його обличчі задумливу усмішку, яка то з'являлася і ясніла, то поволі вкривалася холодною тінню, але не зникала зовсім. Янка стояла перед ним, мов жива, і він бачив її темні, з іскринками, очі, пушисті коси, чув її дзвінкий голос, що саме, як і у хлопців, ламався і іноді ставав грудним, мелодійним.

Врешті він струснув головою, мов хотів відігнати від себе набридливе марево, і вдарив коня ногами.

— Но-о!

Від Києва до Білгорода двадцять верстов, і цей шлях Добриня подолав якось непомітно і швидко, бо був він добре вторований монгольською кіннотою та ногами полонеників. Подекуди край дороги лежали трупи тих, хто пристав і кого нападники добили своїми дерев'яними довбешками-шокпарами. Коли він наближався, від трупів нехотя піднімалося в небо вороння.

На серці ставало важко. Як і чим зустріне його Калиновий Кут?

Ще здалеку, їдучи полем, почув, як у Білгороді дзвонили до обідні, побачив золоті хрести церков, високі земляні вали і потемнілі дубові заборола по ньому. Ворота були зачинені. Нажахані несподіваним нападом монголів, білгородці стояли на надбрамній вежі і мовчки дивилися на одинокого вершника.

— Хто такий? Звідки і куди їдеш? — запитали його, коли він наблизився. — Що чути про моноголів? Ворота відчиняти?

Заїздити в Білгород Добриня наміру не мав: хотів якомога швидше добратися додому. Повідомивши білгородців, що у Києві тихо, що Менгу-хан відійшов зі своїми туменами за Дніпро, запитав:

— Куди досягли мунгали? Калиновий Кут спалили чи ні?

Білгородці не знали цього.

— Полонеників з того краю вели, та хтозна, з яких сіл, бо їх же там багато — і Некраші, і Мутижир, і Ясногород, і Музичі, і Княжичі, і Жорнівка, і Калиновий Кут, і Личанка, і Звенигород[42]... Побачиш сам?

Білгород — на половині путі від Києва до Калинового Кута, але друга половина здалася Добрині значно довшою, хоча він тепер і підганяв притомленого коня.

Ще не доїжджаючи до Жорнівки і Княжич, побачив, що вони спалені. Вітер порозносив попіл, і довкола лежали чорні сніги. Пахло гаром. Над згарищами кружляло вороння.

Добриня аж сп'янів від того смороду-чаду і їхав сам не свій. Чим ближче було додому, тим важчий тягар налягав йому на серце. Коли б не присипаний снігом бір, він давно уже побачив би Калиновий Кут, бо ж від нього до Жорнівки лише дві чи три верстви. Та ліс стояв довкола, мов стіна, — не проглянути.

Ще з лісової дороги йому в вічі сяйнули позолочені хрести Лисівського монастиря. Серце забилося частіше. Швидше, конику, швидше! А коли виїхав з лісу на широку поляну, що високим пагорбом обривалася над Ірпенем, з грудей вирвався радісний стогін-клекіт: на тому боці, за широкою, приметеною снігом ірпінською заплавою, темніли знайомі хатини, з димарів піднімалися в небо сизо-бурі передвечірні дими. Калиновий Кут стояв цілий-цілісінький і варив вечерю!

Добриня зупинив коня. Перед ним як на долоні лежало рідне село! Скільки разів у безсонні зимові ночі уявлялося воно йому. як рвалася до нього його душа! І тепер він — вдома! Вдома! Швидше ж туди! Швидше!

В монастир не заїхав — поминув. Поспішав. Накатана санна дорога через Ірпінь та луг вивела його на Широкий Берег, а звідти — до Рокитного озера, де на льоду, біля ополонки, якась жінка прала хустя. Біля неї вешталося невеличке хлоп'я у кудлатій овечій шапці, насунутій на самі очі.

Жінка підвела на мить закутану вовняною хусткою голову, глянула на вершника, що наближався до неї, і знову схилилася над ополонкою.

— Добрий вечір, — привітався Добриня, спинивши коня. — Чия будеш, молодице? Як тебе звати?

Почувши його голос, жінка враз стрепенулася, випросталася. Мокра сорочка вислизнула з її рук.

— Ой! — вихопився у неї з грудей дивний вигук — чи то зачудування, чи радощів, чи болю.

— Ну, чого злякалася? Я Добриня із роду Сичів. Чула? А ти чия?

Жінка схопилася за серце, ще раз зойкнула і поволі почала осідати на темний, залитий водою лід. З її зблідних уст раптом зірвався болісний зойк:

— Добрине! Добрику!

Той голос змусив Добриню птахом злетіти з коня і підхопити майже знепритомнілу жінку.

— Милано, ти?

Він підняв її, повернув обличчям до світла. Дивився на неї, страшенно вражений.

— Я, Добрику! Я! — жіночий голос здригнувся і затих, з очей бризнули сльози. Він притиснув її до грудей.

— Милано, сама доля звела нас сьогодні! Хіба це не добре знамення?

— Ой Добрику, не на добро ся зустріч!

— Як? Ти не рада, що я живий?

Милана раптом заридала, забилася у нього на грудях.

— Добрику! Добрику! Де ж ти пропадав стільки літ? Адже ж ти нічого не знаєш! — вигукнула вона з відчаєм у голосі.

— А що ж трапилося? Що?

Милана заридала ще голосніше.

— Добрику! Любий мій! Де ж ти подівся? Ми всі гадали, що тебе вже і на світі немає!

Добринин погляд раптом упав на хлоп'я, що злякано зирило на нього, і страшний здогад пронизав його мозок.

— І ти...

— І я вийшла заміж, Добрику! — зойкнула знову Милана. — Вийшла заміж...

— За кого? Милане! — Йому здалося, що він гукнув на весь Калиновий Кут, але помертвілі уста ледве вимовили ті слова.

— За Василя.

— Якого Василя?

Милана провела рукою по лицю, мовби хотіла пересвідчитися, що вона не спить, і тихо, ніби сама до себе, промовила:

— Боже! Він таки нічого не знає! — І похилила голову. — За твого брата Василя, Добрику. За твого брата...

— За мого брата! — Ця звістка ще дужче вразила і приголомшила Добриню. Він довго не міг вимовити жодного слова і оніміло, безтямно дивився у зелені Миланині очі. Потім тихо запитав: — Як же це сталося? Ти покохала його? І він тебе?

Милана схлипнула, губи її скривилися.

— Яке там кохання!.. Я ждала тебе, Добрику, ждала! А ти не вернувся. І ніхто не знав, де ти подівся. Усі були впевнені, що ти загинув, бо саме тоді по нашому краї шастали половці... Твої батьки навіть заупокійну службу відправили за твою загиблу душу... Я скніла душею цілий рік. А потім Василь заслав до мене сватів...

— Васильку! Брате! — з болем вигукнув Добриня. — Хто б міг подумати! Ми ж були з ним не тільки братами, а й друзями!

Милана вивільнилася з його рук, витерла хусткою сльози.

— Ти, здається, звинувачуєш його? Даремно! Він тебе любив — і досі згадує, і досі сумує за тобою... Він хороший, Василь...

У Миланиному голосі забринів осуд.

Добриня зніяковів. Справді, чому він повинен щось мати супроти брата? Хіба Василь винен, що так сталося? І хіба було б легше на серці, коли б Милану взяв хтось чужий?

Він глянув на хлоп'я.

— Це твій синок?

— Мій і Василів, — відповіла Милана. Добриня підійшов до хлоп'яти.

— Як тебе звати, малий?

— Я Добриня, Доблик, — і хлоп'я шморгнуло посинілим носиком.

Вражений Добриня підняв його перед собою, оглянувся на Милану.

— Ти назвала його Добринею?

— І я, і Василь... А як би інакше ми мали його назвати після того, що сталося в нашому житті?

Сум'яття, викликане в душі несподіваною зустріччю з Миланою і ще більше тим, що Милана стала жоною брата Василя, поволі почало пригасати, улягатися на дні серця. Добриня відчув, що знову починає мислити тверезо.

Що, власне, сталося? Життя не стоїть на місці — воно невпинно пливе, рухається, змінюється щодня, щогодини, і було б дивно, коли б за минулі п'ять років, що він не був дома, тут нічого не змінилося. Тим більше, що він для всіх зник, загинув, пропав безвісти. Хіба завинили в чомусь Милана, чи брат Василь, чи оце маля, його племінник і тезка? Винні половці, винен він сам, що не зумів утекти, врятуватися, а більше звинувачувати нікогої

Він поцілував племінника в бліду щічку, опустив на лід і підійшов до Милани.

— Як дома? Усі живі-здорові?

— Слава Богу, усі живі й здорові.

— Я так боявся, що мунгали і до Калинового Кута дійшли і всіх тут перебили...

— Бог милував: до нас не дійшли.

— Це велике щастя! Ходімо ж тоді швидше додому! Хочу всіх бачити!

— Іди сам. А я доперу — і незабаром теж прийду. Милана дивилася на нього якось винувато, благально, і Добриня зрозумів, що їй не хотілося повертатися додому разом з ним.

— Гаразд. Мабуть, справді буде краще, коли я сам заявлюся, але скажу, що бачив тебе на озері і розмовляв з тобою.

Він скочив у сідло і торкнув коня ногами.

 

4

Калиновий Кут дрімав серед білих снігів тихо і мирно. Над приземкуватими хатинами звивалися в небо сизі дими — то господині топили печі, варили вечерю.

Низьке зимове сонце, що заходило за ліс, забарвлювало все довкола в синьо-червонясті кольори, а морозний вітерець, що подував зі сходу, з Києва, доносив запах диму з коминів та смаженої цибулі з олією.

Стомлений кінь ішов поволі, і Добриня не підганяв його, а, забувши враз про все, навіть про несподівану зустріч з Миланою, жадібним зором скидав знайомі з дитинства місця.

Калиновий Кут лежав на низькому мисі, оточеному з трьох боків річками, а з четвертого — Рокитним озером. На південь від нього протікав спокійний ясноводий Ірпінь, що звивисто петляв по широкому лузі, прозваному Широким Берегом. З заходу його відділяла від Княжич невеличка заболочена річечка Олешня, а з півночі — від лісу — глибока Рудка з багатьма джерелами та озерцями, де копали болотяну руду і витоплювали крицю. Понад берегом тих річок, а також над озерами стояли гіллясті кущі калини, що й дала назву селу.

Ось і рідна хатина під очеретяною стріхою. Посеред двору — стара гілляста груша-дичка, на городі — батьківська кузня. Добриня ударив коня — швидше, швидше! На подвір'ї птахом злетів з нього, прочинив двері — і вступив до темних сіней, а там навпомацки, по пам'яті, знайшов двері — шарпнув на себе і вступив до низької напівтемної хатини.

Все тут було таким, ніби вчора вийшов звідси. Праворуч — піч, у якій гоготав веселий вогонь, ліворуч, попід стіною, широка лава, в кутку — стіл, над ним, на покуті, дві потемнілі ікони, а за піччю — піл для спання. Під стелею, на вишмульганій до блиску ворині висить одяг.

В хатині було гамірно, але, як тільки скрипнули двері, гомін стих, і всі враз повернулися до незнайомця у незвичному для села міському одязі.

Його не впізнавали, і він стояв біля порога мовчки, не в силі вимовити жодного слова. До того ж після сонячного світла очі ніяк не хотіли призвичаїтися до жовтавої напівтемряви, що стояла в хатині.

Тоді він зняв шапку і низько вклонився. І в ту ж мить від печі метнулася до нього мати, припала йому до грудей і голосно зойкнула таким рідним і таким далеким голосом:

— Добрику! Добрику-у! Синочку мій!

На її крик до нього кинулися всі: батько, брати Василь та Іванко, сестриця Ганночка, яку він ледве впізнав у вродливій чорнявій дівчині, що повисла у нього на плечі, якась молодиця, мабуть, братова, з малюком, що тримався за спідницю і спідлоба зиркав на незнайомого пришельця.

Він відчував, що ось-ось розплачеться, бо так раптом щось боляче заклекотало в грудях, так міцно перехопило подих!.. Нарешті він вдома! Серед найрідніших, найдорожчих людей! Невже це не сон? Невже доля зберегла і його, і їх усіх, аби вони гуртом зазнали нині такого несподіваного, неймовірного щастя, яке й не снилося йому ніколи?

— Добрику, Добрику! — тихо жебоніла крізь сльози щаслива мати, припадаючи головою до його грудей.

— Добрику, братику! — вторувала їй радісно Ганночка.

Вони всі гуртом обступили його, обнімали, цілували, гладили плечі, голову, руки, мовби хотіли пересвідчитися, що це справді він. А він теж усіх обнімав, цілував і, врешті, не втримавшись, на радощах таки заплакав. І всі заплакали разом з ним.

А потім вони не знали, куди його посадити, ніби це було зараз найголовніше. А посадивши, дивувалися з його несподіваної з'яви, з його не сільського, не смердівського одягу і з його голеного обличчя, що було таким незвичним для його віку — безвусим, безбородим, ніби він все ще був отроком, як і багато літ тому. А найдужче дивувалися і раділи з того, що ось він тут, серед них, живий-живісінький, бо давно звиклися з думкою, що його вже й на світі немає, і поховали його в своїх серцях.

Коли перші почуття уляглися, Добриня роздягнувся, попросив батька:

— Там, на вулиці, мій кінь, тату, заведіть його в стайню та напійте і нагодуйте, бо промчав він сорок верстов — аж із Києва!

Поки батько порав коня, а мати з Ганночкою готували вечерю, Добриня сидів з братами біля столу.

Василь, рудуватий, з краплинками ластовиння на носі, сидів навпроти, червонів, пітнів і винувато бликав на старшого брата, мабуть, натужно думаючи, як сповістити йому, що його колишня наречена стала жоною середульшого з братів. Він не знав, що Добриня вже розмовляв з Миланою і все йому відомо, і мучився від думки — що йому сказати?

Розуміючи, що Василеві зараз нелегко, Добриня, хоч і сам почувався незручно, прийшов йому на допомогу.

— Гарний у тебе синок, Василю, — сказав він. — Дякую, що Добринею назвав...

— Ти бачив Милану? — Василь підняв очі і ще сильніше почервонів.

— Бачив. На озері, біля ополонки...

— Ну, й що?..

— Я радий, що ви побралися.

— Справді? А я думав... — Василь запнувся. — Що ти...

Добриня знову виручив його.

— А мені... Мені не судилося... Не всі тії та вінчаються, що любляться та кохаються, брате.

— І ти не маєш жалю на мене? І на Милану?

— Я вам бажаю щастя!

Василь полегшено зітхнув, очі його заясніли. Видно було, що з його душі спав тягар.

— Дякую, брате. У тебе добре серце.

Щоб змінити цю нелегку для обох розмову, Добриня перевів погляд на молодичку, що годувала малого кашею. Підморгнув Іванкові:

— А це твоя?

— Моя, — відповів юний, ще безвусий Іванко. — Агафія... А по-простому — Гапка, або Гафійка.

— Із якого роду?

— Із роду Лебедичів, Корнія Лебедича дочка...

— Гарна молодиця... А наслідника як назвали?

— Теж Добриком... Добринею... — Чорнявий Іванко усміхнувся широко, приязно і своїм ясним поглядом .приголубив жону і сина.

Добриня крякнув, здивовано розвів руками.

— І цього в мою честь?

— І цього на згадку про тебе, брате.

— Мабуть, довго житиму, коли ви всі мене так любите.

— Живи, брате, всім на радість, — відповів Іванко.

В хату зайшла Милана з Добриком. Поставила біля порога цеберце з білизною, роздяглася сама, розкутала Добрика — і той відразу побіг до двоюрідного братика.

Милана була бліда, дивилася сторожко, напружено, ніби виважувала, що тут трапилося без неї і як їй триматися на людях. Тепер, коли вона роздяглася і залишилася у полотняній вишитій сорочці і сукняній плахті, Добриня побачив колишню свою наречену, молоду і гарну, ніби і не минуло тих проклятих п'ять років, що розлучили їх. Туга русява коса золотисто-срібною короною обрамляла її голову, а сама вона була струнка і гнучка, як молода очеретина.

Добриня відчув, як знову заскніло-заскімлило серце, а в душі почала підніматися важка хвиля жалю. Розум казав: “Змирися! Що втратив, того не повернеш!” А серце кричало-волало: “Не хочу, не можу змиритися, бо втрачено найдорожче — щастя”.

Він сидів мовчки, закам'яніло. Помітивши, як глипнула на нього від печі Ганночка, подав їй ледь помітний знак очима, щоб мовчала, та сестра або не зрозуміла, або ж навмисне не захотіла зрозуміти і запитала голосно:

— Милано, чому не вітаєшся з гостем? Хіба не впізнала?

Милана зашарілася.

— Впізнала відразу... Ще там, на озері... Коли Добриня їхав додому...

— Ну й що?

— А нічого! — твердо відповіла молодиця. — Привіталися, та й по всьому! А тобі що?

— Мені? — здвигнула плечима Ганночка. — Мені теж нічого!

— Ну то й мовчи! — відрізала Милана сердито. Зайшов батько — і сварка, що назрівала, припинилася. Мати подала вечерю, їли мовчки, як здавна було заведено в їхній сім'ї та й повсюдно на селах. Спочатку з великої череп'яної миски сьорбали дерев'яними ложками запашний, з олією та цибулею, пшоняний куліш, заїдаючи його житнім хлібом, а потім на закуску були пироги з сиром та калиною. Запивали їх холодним молоком, Добриня весь час переводив погляд з одного обличчя на інше.

Мати за ці роки постаріла, змарніла. У косах заіскрилася сивина, а в кутиках вуст з'явилися якісь нові, гіркі рисочки — зморщечки. Чи не його раптове і негадане зникнення наклало цей відбиток на її колись моложаве і гарне обличчя?

Батько і раніше був сивий, а тепер побілів ще дужче, хоча чуприну мав густу, буйну. Темне від постійного вогню і чаду в кузні обличчя ще дужче потемніло, виразнішими стали опіки на ньому від бризок розжареної окалини, що з силою розлітається на всі боки з-під молота. І очі примеркли, вицвіли. Тільки руки залишилися ті ж, що й раніше, міцні, дужі, загрубілі, мов витягнуті з води дубові корчаги.

Брати споважніли, роздалися в плечах, запустили бороди й вуси, але різнилися між собою: Василь, ясноокий, русявий, скидався рисами обличчя на матір, а Іванко, темночубий, кароокий, — на батька. Та все ж зміни в їхній зовнішності були незначні.

Одна Ганночка змінилася невпізнанне: виросла, розквітла. Коли б зустрів не дома, а десь-інде, то й не впізнав би. Тугі щоки пашіли здоров'ям, ясно-карі, як і в нього, очі випромінювали якесь тепле, ніби сонячне світло, а чорна лискуча коса, заквітчана голубим кісником, важко спадала по спині до самого пояса!

Гарна! Дівчина на виданні!

Після вечері вони довго розмовляли. Спочатку Добриня розпитав, що нового в селі, як вони жили ці роки, хто із односельчан та родичів помер, хто одружився, вийшов заміж, а потім розповів про себе — як потрапив у полон до половців хана Котяна, як завезли вони його в Половецьку землю і як він там гибів від голоду, холоду, знущань та рабської роботи. А тепер нове лихо — татари.

Він розповів про все, що з ним трапилося за останні роки.

Мати схлипувала і витирала сльози, Ганночка зіщулилася, мов пташина, коли над нею завис кібець, Милана і Агафія попритискували до себе дітей, і в їхніх очах застиг жах, а чоловіки, поклавши на стіл кулаки, сиділи нахмурені й суворі.

— Що ж це за плем'я таке люте йде на нас, сину? Невже Бог послав його за гріхи наші? Скільки городів наших уже впало, скільки люду вибито — і ніхто не зупинить його, не заверне назад? Чому? — спитав батько. — Невже наші князі розучилися воювати? Невже витязі перевелися на нашій землі? Скажи мені... Тільки чудо врятувало Калиновий Кут, коли бузувіри палили Княжичі та Жорнівку...

— Це ваше щастя, що вони не дісталися сюди, —

похитав головою Добриня. — А то б...

— Невже вони повернуться? Як ти гадаєш, Добрине? — спитав Іванко, з сумом глянувши на Агафію та синка. — Невже і до нас дістануть? А може, пронесе? Може, їм уже вистачить тієї крові, що пролили на нашій землі?

— Не вистачить, — похмуро відповів Добриня. — Ой, боюся, не вистачить... Як пригадаю, з якою жадобою дивився хан Менгу на Київ, то аж моторошно стає. Чує моє серце, повернуться — сумніву не маю!

Всі пригнічено мовчали. Одні діти, не звертаючи уваги на старших, бавилися нехитрими іграшками, весело цвірінчали, а то й тузалися, не поділивши щось між собою.

— Що ж нам робити? — спитав батько. — Ждати смерті, як віл обуха, чи тікати світ за очі?

Добриня підпер щоку рукою, замислився. Ну що тут порадиш? Правда, рік, проведений у стані ворога, багато чого навчив. Не раз він бачив неймовірну жорстокість завойовників: людей — і старих, і малих — витинали до ноги, добро грабували, а оселі спалювали. Іноді ж, особливо на селах, лише грабували, ґвалтували, але не вбивали і не палили — щадили майбутніх данників. Рятувалися також ті, хто заздалегідь тікав у недоступні місця, де їх ніхто не міг знайти, — в глухі ліси, в болота, яри, печери. А коли навала котилася далі, поверталися додому... Та хто може поручитися, що найгірше лихо обмине стороною Калиновий Кут?

— Кияни, звичайно, будуть оборонятися, — тихо, з роздумом промовив він, — Хоча князь Михайло залишив їх, ніхто і думки не має піддатися ворогові без бою. Воєвода Дмитро просив мене, не барячись, привезти йому криці, щоб київські ковалі мали з чого накувати мечів та наконечників для списів та стріл. Я пообіцяв. Тож уже з завтрашнього дня треба нам ставати до роботи...

— Криці ми заготовимо, — сказав батько. — Вона допоможе киянам. А як же нам? Хто порятує Калиновий Кут?

— Самим треба рятуватися!

— Таж як?

— Передусім у лісі, на горах, на найвищому дереві, а може, й на кількох деревах влаштуємо виту, щоб стежити за дорогами. Якщо вчасно помітимо нападників, то зможемо втекти з села в ліси, заховатися в непролазних нетрях, у хащах, у ямах та криївках, які зробимо заздалегідь. Когось, звичайно, знайдуть. Але ж не всіх! Комусь пощастить врятуватись...

— Ну, якщо татари нападуть зимою, то по наших слідах у снігу швидко знайдуть нас і переловлять, мов куріпок, — зітхнув Василь.

— Цьому можна зарадити, — заперечив Добриня. — Після кожного снігопаду треба буде наробити в усі кінці безліч слідів — пройти пішки, проїхати верхи чи на санях. Це зіб'є татар з пантелику... До того ж вони самі, коли оточуватимуть село, залишать після себе ще більше слідів... Але ж вони можуть напасти не взимку, а весною, літом чи восени. Тоді легше буде заховатися... Знаю, не всім пощастить, але ж не всіх і знайдуть — хтось і врятується... А що можна ще зробити?

— Будемо битися! — вигукнув Іванко запальне. — Жінок і дітей відправимо в ліс, а самі — за луки, за списи, за сокири та й станемо на супостата!

— І що-бо ти кажеш! — безнадійно махнув рукою батько. — Половина Русі не вистояла, а ти хочеш, щоб Калиновий Кут зупинив таку страшну силу! Марна надія!

— Чому марна, батьку? — на підтримку брата став Добриня. — Я згоден з Іванком... Сила у Батия справді страшна, велика, але ж і вона не безконечна! Коли б кожне наше місто, кожне село, б'ючись із ворогом так, як билися козельці, переяславці або чернігівці, відривали від тієї сили тільки по сто татарських багатурів, то колись їй, тій силі, неминуче прийшов би кінець. Хіба не так?.. Я бачив, скільки їх полягло під Переяславом та Черніговом, і скажу вам — не мало! Не сто і не двісті, а десять раз по сто і по двісті! І коли б так усюди... їх так само вражає стріла, меч і спис, як і нас, то чому, справді, не стати в Калиновому Куті на прю з ними, чому хоч трохи не підрізати, не присмалити їм тут крила! Земля наша велика, та шкода — кожен у ній сам по собі! Ех, коли б ми всі зібралися гуртом, у полі, коли б усі наші князі звели свої дружини в одне місце та виставили супроти Батия усю свою силу — що б він тоді сказав? Знаю, Батий хоче завоювати не тільки нас, а й увесь світ — аж до Останнього моря! Та світ великий — у пельку не влізе! Звичайно, якщо самі не всунемо голову, а будемо до смерті битися з ворогом!

У Іванка блиснули очі, Василь теж розпростав плечі, вслухаючись у мову Добрині. Та мати раптом заплакала, обняла внучат і почала приказувати:

— Мої дітоньки-и! Мої голуб'ятонька-а! Мої щебетушечки! Та що ж вас чекає, мої дорогесенькі!

— Цить, Маріє! Завела! — гримнув батько. — І так на душі важко!

— Тобі важко, Пилипе, то помовч! — махнула на нього рукою мати. — А мені легше, як виплачусь!

І заголосила ще дужче.

Молодиці і собі почали схлипувати і пригортати дітей, мовби вже зараз їх потрібно було захистити від видимої смерті.

Гнітючий сум наліг кожному на плечі, на душу і гнув до землі, мов важкий камінь. Всі мовчали. Один батько, висловлюючи спільні почуття, тихо прошепотів:

— Ідуть племена дикі, незнані! Ідуть гоги й магоги! Невірні моаритяни!.. Що ж буде з нами? Що то буде?..

Довго ще, до самих півнів, точилася в хатині важка, некваплива бесіда, перериваючись то моторошними мовчанками, коли кожен думав щось своє, нерадісне, то тихим жіночим схлипуванням, то несподіваним скриком дітей, що вже поснули. І не бриніли в тій бесіді ні радощі, ні веселощі, як це буває при зустрічах рідних людей після багаторічної розлуки, а світилися в очах лише відчай, туга і страх, як у тих, кого жде завтра неминучий судний день.

 

5

Князь Данило Романович і здивувався вельми, і стурбувався, коли до його хоромини поспішно зайшов двірський Бавило і сповістив, що з Києва з малою дружиною прибув у Галич великий князь київський Михайло Всеволодович.

— Де ж він? — Данило відсунув книжку і легко схопився з ромейського позолоченого дзиґлика, ніби йому було не сорок років, а лише дев'ятнадцять. — Проси!

— Він на Золотому Току, княже, — вклонився Вавило. — 3 почтом.

— Чому ж мене не попередили раніше? Я б зустрів за містом.

— Князь київський так мчав, що ніякий гонець не міг його обігнати. Всі ледве тримаються на ногах...

— Ось як! Тоді — воєвод у покої, і хай там приготують для них що потрібно, гриднів — у гридницю, а князя проси до мене!

Вавило вклонився і зник за дверима. Князь Данило рвучко заходив по хоромині, міркуючи над тим, яка причина привела київського князя в Галич. Однак ніякої видимої причини не знаходив. Залишилося одно — чекати.

Він накинув на себе червоне князівське корзно і підійшов до великого дзеркала в позолоченій оправі. Ні, не милуватися собою, бо його діяльна, палка натура не залишала йому вільної хвилини для цього жіночого заняття, а лише причесати гребінкою чорнявого непокірного чуба та розправити коротко підстрижену бороду і невеликі вуса.

Був він увесь тугий і міцний, як молодий дуб. Струнка постава, широкі плечі, гордо посаджена голова, високе чоло і ясні очі — все в цій людині свідчило, що природа щедро наділила його і силою і розумом.

Причепурившись, він знову закрокував по просторій хоромині. І зразу ж думкою сягнув на сімнадцять літ назад. Тоді він уперше близько зійшовся в Києві на князівському снемі[43] з Михайлом Всеволодовичем, своїм близьким родичем, бо князь Михайло держав його старшу сестру.

То був грізний рік. Не знати звідки на Половецьку землю прийшло нечувано сильне військо — монголо-татарське. Половці намагалися оборонятися, але були розбиті. Навіть найсильніший їхній хан Юрій Кончако-вич був убитий, Данило Коб'якович теж. Прибігли половецькі хани — Котян та інші — на Русь і сказали руським князям: “Якщо ви нам не допоможете, то сьогодні ми були побиті, а ви завтра побиті будете”.

І зібрали тоді галицький князь Мстислав Мстиславич Удалий та київський князь Мстислав Романович багатьох руських князів на снем і вирішили так: “Краще нам зустріти їх на чужій землі, ніж на своїй”. І були тоді на тому снемі, окрім багатьох інших, також Данило Романович та Михайло Всеволодович, і хоча князеві Данилу було тоді лише двадцять два роки, а князеві Михайлу за сорок, вони числилися молодшими князями і не відали між собою неприязні, а були родичами, друзями.

Зібралися руські князі на Дніпрі, на Зарубі, а звідти пішли на низ до острова Варязького, а потім — до Олешшя, і коли переходили Дніпро вбрід, то від множества людей не видно було води. А бродники галицькі прийшли по Дністру на двох тисячах човнів і піднялися по Дніпру до Хортиці, де також був брід на бистрині. І прибули сюди татарські передові загони, щоб подивитися на руські човни і руських воїнів.

Руські стрільці напали і перемогли їх і йшли за ними вісім днів аж до ріки Калки, поки не зустрілися з татарськими сторожовими загонами. Тоді наказав Мстислав Мстиславич Данилові та іншим молодшим князям атакувати татар. А іншим, найстаршим, князям — Мстиславу Київському та Мстиславу Чернігівському — нічого не сказав, бо між ним і тими князями була давня ворожда. І ті, нічого не знаючи, залишилися стояти на місці.

Так із-за князівських незгод була роз'єднана руська сила. А була вона не мала. Великий князь київський Мстислав Романович наказав полічити всіх воїнів, коли князі зібралися на пониззі Дніпра, і вийшло небувале, неймовірно велике число — сто три тисячі. Відколи стояла під сонцем Руська земля, вона ніколи ще не збирала такої кількості ратних людей. А ще ж половці обіцяли виставити п'ятдесят тисяч вершниківі

Зійшлися супротивні полки. І були січа люта. Добре пам'ятає князь Данило, ніби це було вчора, своїх сподвижників, витязів волинських, бо був він тоді князем володимирським, Семена Олюєвича і Василька Гавриловича. Ударили вони втрьох і погнали татар, побиваючи їх. А за Данилом кинулись інші князі — Мстислав Німий, і Олег Курський, і бродники галицькі з боярами Юрієм Домажиричем та Держикраєм Владиславичем. Тут він, Данило, був поранений списом у груди, та, будучи молодим, незвичайно дужим та хоробрим, спочатку не помітив цього. Був поранений також і Василько Гаврилович.

Тим часом підійшли головні сили хана Джучі та Субедей-багатура і вдарили на половців, і ті, рятуючись, кинулися тікати і роз'єднали галицько-волинські полки. Хмари стріл сипонули на них, так що затьмили сонце. Падали люди, падали коні, придавлюючи собою верхівців, і не стало ніякої змоги пробиватися далі вперед. І з цієї миті почали русичі відступати, а потім і тікати — аж до Дніпра.

Добре пам'ятає князь Данило, що раптом, тікаючи, відчув велику спрагу і слабість у всьому тілі. І нахилився до струмка, щоб напитися, і побачив як із його грудей у воду упали червоні краплини. Тут він зрозумів, що поранений...

Важко, боляче згадувати той день 16 червня 1223 року, чорний день Русі. Лише кожен десятий воїн добрався до Дніпра, а звідти додому. Татари наздоганяли втікачів і нещадно рубали, забираючи коней, зброю та одяг. Потім вогненним смерчем прокотилися по південних окраїнах руських земель, дійшовши мало не до Чернігова.

Ще страшнішою була доля київських та чернігівських полків Мстислава Київського та Мстислава Чернігівського, яких Мстислав Мстиславич Удалий не сповістив про початок битви. Ці полки стояли окремо, на кам'янистому правому березі Калки, і дізналися про початок битви тільки тоді, коли почули вдалині шум, крики, тупіт та іржання коней, брязкіт мечів. Спочатку ніхто нічого не міг зрозуміти. Що сталося? Хто на кого напав? Татари на русичів чи русичі на татар? Потім від Мстислава Удалого прискакав гонець з проханням прийти на допомогу, бо, мовляв, половці не втрималися, почали відступати і розладнали галицькі та волинські полки. Розгнівався великий князь на Мстислава Удалого і довго вагався — допомагати йому чи не допомагати? Деякі молодші князі і воєводи без дозволу великого князя кинулися на поле бою. Першим серед них був Михайло Всеволодович... Бачачи це, Мстислав Романович нарешті дав наказ перейти Калку і вступити в бій. Та було пізно. Татари вже встигли розгромити половців і зім'яти, розбити полки Мстислава Удалого та Данила Романовича. Почався загальний відступ, що скоро переріс у безладну втечу.

Тепер Мстиславу Романовичу потрібно було думати не про те, як допомогти галичанам, волинянам та половцям, а як урятувати своїх киян та чернігівців. І він відвів свої війська за Калку, на старе місце, і тут поспіхом поставив табір — обніс його камінням та частоколом. Три дні тривала оборона, люди знемагали від ран та спраги, від пекучого сонця. Розуміючи, що довго протриматися не пощастить, великий князь послав до татарських воєвод

Черкана та Тешкана, а особливо до воєводи донських бродників Плоскині довірених людей на переговори. Зрадник Плоскиня дав слово, що нікого не уб'ють, а випустять усіх за викуп. Повіривши його облудним словам, русичі вийшли з табору. І тоді кочовики накинулися на них з усіх боків і всіх до одного перебили, а князів та воєвод поклали на землю, покрили дошками і на тому помості бенкетували доти, доки нещасні полоненики там сконали.

Калка[44]! Коротке колюче слово, що буде вічно ятркти серце невгасимим болем. Калка! Невеличка степова річечка, притока Кальміуса! Ти могла б стати місцем нашої звитяги, якби знайшовся сильний і розумний вождь, що зібрав би все військо в один кулак. Могла б! Але не стала — через нерозум, через князівські незгоди та чвари, заздрість та роз'єднання... Натомість стала нашою неславою, нашою мукою і непоправною втратою — спільною могилою для тисяч і тисяч руських витязів...

Хто ж винен? Мстислав Удалий та Мстислав Київський, ворожда між якими привела до роз'єднання війська? Половці, що кинулися тікати від першого натиску татар і розладнали стрій галицько-волинських полків? Чи й він сам та інші молодші князі, які могли сказати своє слово і наполягти на об'єднанні, але не сказали і не наполягли?

Може, коли б вони тоді на Калці винищили військо хана Джучі, — а така можливість була, — то тепер не прийшов би і не погромив Рязанської та Суздальської земель його син Батий, не тікали б звідти в Галичину та на Волинь тисячі втікачів — бояр, ремісників, смердів? Може...

Тут плин його думок перервався: до хоромини зайшов князь Михайло.

Данило викинув наперед руки — пішов йому назустріч.

— Брата! Я радий бачити тебе в Галичі! Мій дім — твій дім2 Ти сам! А де ж твоя жона, а моя сестра, Олена?

Де твої домочадці?

— Я так поспішав, що залишив їх на півдорозі з дружиною. Вони незабаром прибудуть до тебе. А зі мною лише боярин Федір, мій духівник Іван та невеликий почет.

Вони почоломкалися. Данило запросив князя сідати.

— Спасибі, брате, — розправив сиві вуса Михайло Всеволодович. — Я теж радий, що дістався до тебе. Хоча між нами було всього — і доброго, і злого, я думаю, ти не пам'ятатимеш зла, як і я його не пам'ятаю, і допоможеш нам у нашій біді.

— Що ж трапилося, брате? Кажи! Михайло Всеволодович підняв стомлені очі, гірко усміхнувся.

— Калка і через багато літ нагадує про себе, бо там ми повелися не мудро...

— Калка? — здивувався Данило Романович, вражений тим, що київський князь мовби прочитав його нинішні думки-спогади про давно відшумілі події. — Яким чином?

— Ми втекли з Києва, брате.

— Втекли з Києва? Чому?

— Мунгали підступили... Ти знаєш, що навесні упав Переяслав, а це хан Менгу сплюндрував Чернігів і підійшов до Києва...

— О Боже? Була битва?

— Битви не було. З якими силами було обороняти Київ? У мене всього жменька дружинників! Тож я, не чекаючи, поки мунгали перекриють всі входи й виходи з міста, вирішив їхати до тебе та до короля угорців Бели, щоб просити допомоги. Поодинці ми нічого не вдіємо — татари поб'ють нас! Пам'ятаєш Калку?

— Ще б пак!

— Я довго думав у той вечір — як бути? Обороняти Київ і вмерти смертю витязя — достойно. Але так ми ніколи не переможемо страшного ворога, який загрожує всім — і нам, і угорцям, і полякам, і німцям... То л й подумав: хто ж об'єднає всі ці сили, якщо я загину в Києві? Я — великий князь, мені і належить це зробити! Ось чому я тут...

— А як же Київ?

— Замість себе я залишив там тисяцького Дмитра. Це хоробрий і розумний боярин...

— Я його знаю. Муж справді достойний.

— Я наказав йому силами городян захищати місто до останку. Але не думаю, що Київ довго протримається. Дуже нерівні сили.

— Шкода столиці нашої...

— Ти гадаєш, брате, що я міг би зробити там більше, ніж зробить Дмитро? Ти мене осуджуєш?

— Ні, не осуджую, хоча кияни, мабуть, осудять. Перед твоїм приходом мені теж пригадалася Калка. Ми там зазнали поразки тому, що були роз'єднані — половці самі по собі, волинські та галицькі полки самі по собі, а князі київський та чернігівський взагалі навіть не знали, що ми розпочали битву... Тому мені зрозумілі твої турботи, брате.

— Я радий чути це.

— Однак мені не зрозуміло, як я можу допомогти Києву? Вести туди свою дружину? Так татари ж оточать її в полі і знищать так же, як колись на Калці...

— Ні, я мислю інакше. До цього кожне наше місто оборонялося самотужки. Звичайно, скількись татар гинуло при цьому теж, але наших значно більше. Тож, мабуть, нам треба просити допомоги у короля угорців Бели, об'єднатися з ним, а може, ще й з поляками — і разом стати супроти Батия. І не оборонятися в містах, а в полі зійтися у відкритому бою.

— Я згоден з тобою, брате, — кивнув головою Данило. — От тільки чи погодиться на такий союз Бела? Дуже вже угорські королі зазіхали на Галичину та навіть і на Волинь. Скільки з-за цього пролилося крові і нашої, і їхньої!

— Я хочу просити у Бели для сина Ростислава руки його доньки... Гадаю, це допоможе і вкласти, і скріпити наш воєнний союз.

— Спробуй, брате. Якщо Київ і Естергом дійдуть згоди, то і я пристану до вашого союзу, та ще й скріплю його шлюбом сина Лева з молодшою донькою Бели. А там будемо думати, як залучити і поляків до нього. Коли б пощастило це зробити, тоді Батий, вірю я, був би нам не страшний. Тоді б і в поле можна було вийти та позмагатися з ним. Отже, як я розумію, ти перепочинеш кілька днів у Галичі і знову — в дорогу?

— Так, брате, і знову в дорогу. Тільки не через кілька днів, а завтра. Час не жде!

— Як хочеш, брате. До твоїх послуг, як повернешся, буде місто Луцьк — для прокорму сім'ї та дружини.

— Дякую, брате. Хоча не завжди ми жили в злагоді, але я бачу, що ти маєш добре серце і не пам'ятаєш образ і зла. Ще раз дякую тобі.

— Нема за що, княже. Ми брати і повинні жити, як брати... А тепер ходімо до трапезної. Уже обідня пора — час і підкріпитися.

 

6

Зима видалася сніжною, вітряною. Удень трохи прояснялося, затихало, а над вечір з заходу задував вітер, шелестів в очеретяних та солом'яних стріхах, жбурляв снігом, закручував такою віхолою, хурделицею, що вранці вийдеш із хижі — і берися за лопату, бо ні до криниці дійти, ні до кузні, ні до хліва.

Калиновий Кут лежав під снігом, як під білою пуховою ковдрою, відрізаний від усього світу. Що там, далі, за лісами, за борами? Що там діється у тому незнаному великому світі? Чи не наступають знову татари? Чи не виринуть раптом із-за бору або з-за гори та не потягнуть у неволю?

Страшний погром, якого зазнали від Батиєвих орд Переяславщина та Сіверщина, нагнав великого жаху на Київщину, Волинь, Галичину та на інші землі. Всі зі страхом чекали своєї черги — ось-ось прийде біда! Разом з тим кожному хотілося вірити — а може, пронесе? Може ж трапитися так, що Батий зламає собі карк, схопить його трясця, що він уже, нарешті, наситився кров'ю людською і облишив намір завойовувати чужі землі? Це була дуже непевна і хистка надія, але людям притаманно завжди сподіватися на краще, і вони, часто всупереч здоровому глуздові, сподівалися. І хоча тремтіли, сиділи на місці, бо ж куди втечеш від долі та й де шукати захисту?

Калиновий Кут тремтів теж, бо багатьом і досі стоять перед очима чорні згарища сусідніх Княжич, Музич, Жорнівки та замерзлі, обгризені хижими звірами та здичавілими собаками трупи побитих людей. Принишк, тремтів — і жив. Навіть іноді веселився.

Напередодні Великого посту наступав масний тиждень — Масляна.

В суботу батько сказав:

— Годі! Напрацювалися! Заготовили криці на дві підводи — аби довезли до Києва. Завтра масниця! Цей тиждень будемо відпочивати!

— Як годі, то й годі, — відразу погодилися Василь та Іванко. — Руки вже аж гудуть!

Добриня промовчав, але й він був радий відпочинкові, бо, справді, цілий місяць усі працювали від зорі до зорі. П'ятдесят пудів криці далися їм нелегко! Земля замерзла — довбати копаницями руду було так важко, що довелося запрошувати односельчан на поміч. Спасибі — ніхто не відмовив. Коли почули, що залізо потрібне Києву для виготовлення стріл, списів та мечів, кожен день приходило на допомогу по кілька чоловіків. Але ж основний тягар лягав на нього, на братів та батька. Окрім руди, заготовляли вугілля, довбали глину для тиглів, працювали в кузні... Щовечора приходили до хати задимлені, стомлені. Ледве встигали вмитися та повечеряти, як знемагав сон. А рано-вранці — знову роздмухували вогонь у горні. І так щодня...

Почувши про Масницю, Ганночка приступила до Добрині.

— Добрику, братику, зроби на озері крутилку! Хай усеньке село зійдеться на гулі та побачить, який гарний у мене брат!

— І він прийде? — спитав, усміхаючись, Добриня.

— Про кого ти? — не зрозуміла Ганночка.

— Ну, той, хто впав тобі в око. Ганночка почервоніла.

— Немає такого.

— Не кажи! Я давненько помітив, що з тобою щось діється. З нетерпінням ждеш вечора, наряджаєшся, видивляєшся на себе у відро з водою, — дражнив сестру Добриня. — А це вірна ознака, що закохалася. От тільки не знаю, хто ж буде моїм родичем...

Ганночка спалахнула ще дужче, засміялася.

— Зроби крутилку — отоді й побачиш!

— Та зроблю вже, якщо старе колесо знайдеться.

— Якщо старого не знайдеться, нове з воза знімемо! Василь та Іван похитали головами, а батько лагідно прогув:

— Ну й коза! Хіба такій відмовиш?

Наступного ранку Добриня знайшов колесо, довгу міцну ворину, дубовий кілок, лом, молот — виніс усе це на озеро. Йому на допомогу вийшли Василь та Іван з дерев'яними лопатами. Спочатку на льоду розчистили від снігу велике коло, посередині ломом пробили в льоду дірку, вставили в неї кілок і молотом забили в дно. На кілок наділи колесо, до нього прив'язали ворину, а з обох кінців її — санчата. Крутилка готова — тільки держись!

Після обіду вся сім'я, окрім батьків, вийшла на озеро.

Ганночка побачила крутилку, що вже добре вмерзла в лід, — сплеснула на радощах руками. Очі її заблищали.

— Братику! Який же ти хорошийі — І цмокнула Добриню в щоку. — Покатай!

Вона сіла на одні санчата, Іванко вмостився на другі.

— Ану, братики, понатужтеся!

Добриня з Василем засунули кілки між шпиці колеса і почали крутити. Санчата спочатку заскрипіли, зрушили з місця, потім засковзили по гладенькому льоду все швидше і швидше.

Ганночка запищала, заверещала від утіхи, міцніше вхопилася руками за тичку, щоб не злетіти в сніг. Іванко на другому кінці заухкав від радощів також, розхристав кожуха, виставивши назустріч морозному вітрові почервонілу від холоду шию.

— Швидше! Швидше!

Санчата літали по колу мов птахи. Стугонів лунко лід, заливалася веселим сміхом Ганночка, вигукував щось захмелілий від морозяного вітру Іванко — і голосна луна покотилася понад Рокитним озером до села. Потім каталися Милана з Гафійкою — легко, повільно, бо молодиці тримали маленьких Добриків.

З ближніх хат вигулькнули люди. Спочатку одна постать, потім друга, третя почимчикувала навпростець, по снігу, через городи, до озера. Згодом вістка про крутилку швидко рознеслася по дальніх вулицях — і парубки та дівчата, а за ними і малеча поспішили на це веселе зимове гуляння. Ставали колом, перегукувались, пересміювались, а дітваки шниряли поміж дорослими, штовхалися, гралися в сніжки.

Добриня з Василем відійшли вбік, Милана та Гафійка звільнили санчата для інших, бо кожному ж хотілося зазнати втіхи від швидкої їзди. Дехто не міг утриматися — зривався з санчат і поковзом летів у пухкий сніг, під ноги тим, хто стояв довкола і ждаз своєї черги. Тоді його зі сміхом і гамором витягали, ставили на ноги, обтрушували.

Всім було весело. Поприходили також молоді чоловіки з молодицями та дітьми, навіть старі повилазили з хат — причовпли, щоб подивитися, як веселиться молодь. В кожухах, свитках, овечих шапках, чоботях і личаках, жінки — в домотканих хустках з овечої вовни, всі раптом забули про тривоги, які непокоїли їх вдень і вночі, про смертельну небезпеку, що причаїлася десь у далекому полі Половецькому, жартували, сміялися, каталися на крутилці.

Здавалося, весь Калиновий Кут зібрався тут, на льоду Рокитного озера, по берегах якого у тихому сні, під білими снігами, снили гіллясті рокити.

Тільки зараз Добриня до кінця відчув і зрозумів не розумом, а серцем, що він з іншого, чужого світу, яким для нього була половецька та татарська неволя, повернувся в світ звичний і рідний — додому. Багатьох хлопців і дівчат він не впізнавав — виросли, стали дорослими. Інші постаріли, заросли бородами, але його впізнавали, махали вітально руками або підходили, радо поплескували по плечах, тиснули руки. Це ті, з ким він ще не зустрічався. А з тими, хто приходив допомагати в роботі — в рудку чи в кузню, вітався як з добрими друзями.

Десь у гамірливому натовпі загубилася Ганночка, зникли Василь та Іванко, а він стояв одинаком і радів з того, що своєю нехитрою крутилкою приніс землякам радість.

Раптом він відчув на собі чийсь погляд. Підвів очі — і побачив на протилежному боці кола, серед людей, Милану, зустрівся з її поглядом. І такий біль у ньому вичитав, такий смуток і таку любов, що йому перехопило подих. Вона вже, мабуть, довго так дивилася на нього, бо нічого і нікого побіля себе не помічала, була заглиблена в себе, в свої думки і навіть не чула, як пхикав, простягаючи до мами рученята, маленький Добрик.

На її очах стояли сльози.

У Добрині обірвалося щось у душі. Так ось як кохала і кохає його й досі Миланаї Довгі роки невідомості, коли всі поклали на ньому хрест, не пригасили її почуттів. Ні заміжжя, ні народження сина, ні приналежність до його роду не змогли вбити в ній того кохання, що спалахнуло в її серці п'ять з лишком років тому, а тепер, коли він несподівано з'явився, розгорілося, видно, ще з більшою силою.

Бідна, бідна Миланаї Як же їй важко! Як потрібно стримуватися, щоб у сім'ї не видати себе, своїх почуттів жодним словом, жодним поглядом — перед Василем, перед батьками, перед Іванком та Ганночкою, що має таке пильне око і такий гострий язик, перед ним, зрештою! А тут те почуття прорвалося, і вона з ним нічого не змогла подіяти. Мабуть, дуже вже почувала себе нещасливою у заміжжі, коли не змогла стриматися.

Милана помітила, що він на неї дивиться, і почервоніла, але очей не опустила. Тільки вуста її розкрилися назустріч йому, і з них, здалося Добрині, злетіло одне-єдине слово, що пролунало в його ушах, мов грім: “Доб-рику-у!”

На одну коротку мить він втратив самовладання і аж подався вперед. Якийсь внутрішній вихор ураз розчахнув його нутро, пекучим вогнем струсонув, опалив серце, ударив у голову і потьмарив свідомість.

Як він утримався, щоб не кинутися до неї, не схопити її на руки і не понести на очах у всього народу геть — хоч і світ за очі! Однак утримався, ніби приріс ногами до землі! Стиснув зуби і серце — і так стояв у страшній душевній напрузі, аж поки не затих той вихор, що збурив почуття, і поки не прояснився розум.

І тут він побачив, як до Милани підійшов Василь, щось сказав їй. Жінка здригнулася, мов зігнала з себе примарний сон, враз зів'яла, оглянулася довкола, узяла маленького Добрика за ручку і, ще раз кинувши якийсь благально-розгублений погляд на Добриню, повернулася і вслід за Василем зникла у натовпі.

У Добрининих грудях важко бухкало серце, а в голові гуло. Він поволі приходив до тями. Що з ним сталося? Яка сила закрутила його, мов тріску, і замалим не затягнула у глибокий вир, з якого годі було б вибратися? Як би він дивився у вічі братові? Батькам? Ні, слава Богу, що вихор, налетівши раптово і на якийсь час збаламутивши його душу, так же раптово і щез, як з'явився.

Минулого не воскресити. Хіба для того повернувся він з далеких доріг до отчого дому, щоб принести в нього розлад і горе?

Потім перед його внутрішнім зором зринуло юне личко київської бояришні, зринуло мимоволі, зовсім несподівано. Інколи, правда, він згадував про неї, навіть приміряв подаровану нею сорочку, але сьогодні про дівчину і думки не було — і раптом в його уяві спливло її личко так зримо, ніби вона сама з'явилася перед ним. її темні, з іскринками, оченята сумно заглянули йому в р,ушу, ніби кликали до себе, і він гірко усміхнувся. Ну, навіщо ти думаєш про неї? Навіщо згадуєш? Поглянь на небо — високо? Отак і смердові до боярина — ще вище! Янка — бояришня, дочка другої після князя людини в місті! У самому Києвії Схаменися, парубче! Забудь! Викинь з думок!

Він тихо зітхнув і попростував додому. Над озером стояв людський гомін, чувся дівочий сміх, дитячий вереск. Під полозками санчат дзвінко гримів кришталевий лід. А він ішов поволі, мовчки, і серце його скніло від неясної тривоги і невдоволення. І тільки тоді, коли з-за снігових кучугур виглянули темні стріхи батьківської хижі, прискорив ходу.

Масниця. Радісне праслов'янське свято проводів зими. Цілий тиждень перед Великим постом над Калиновим Кутом стояв смачний дух свіжоспечених млинців, що разом з димом викочувався з широких, виплетених з лози та обмазаних глиною коминів і розносився по всьому селу. Пекли їх у кожній хатині, перекладали сиром, заливали сметаною — і знову ставили в печі, щоб достигли, розімліли, засмажилися. Пригощали ними гостей, а потім самі йшли в гості, щоб поласувати чужими млинцями, що чомусь здавалися смачнішими, ніж удома.

У середу Ганночка з самого ранку почала чепуритися: лугом та сушеним любистком змила голову, одяглася в чисту сорочку, нову плахту і барвисту корсетку. Кілька разів заглянула в цеберце з водою — чи гарна?

— Ти куди? — здивувався Добрикя. — До кого так рано?

— На Широкий Берег — до Лебедів... І тебе запрошували.

— До Лебедів? Хто б же міг там мене запрошувати?

Ганночка грайливо повела очима.

— Є там така. Тільки ти на неї і не глянув, коли вона була на озері, а все не зводив очей з...

— Ганночко! — ледве встиг обірвати сестрину мову Добриня, вражений тим, що його і Миланина таємниця — зовсім не таємниця для цієї спостережливої і проникливої дівчини. — На кого ж я мав дивитися? Я знаю рід Лебедів, але ж там усе були дрібні діти!

— Дрібні! Коли ж то було! А тепер там... — Ганночка спалахнула, як мальва на сонці. — А тепер там...

— Ага, ось воно що! — здогадався Добриня. — Як же його звати?

— Кузьмою... А ти звідки знаєш? — Ганночка була збита з пантелику.

— Кузьма... Кузьма... Я щось не пам'ятаю такого...

— Ну, де б же тобі пам'ятати! Йому було лише п'ятнадцять років, як ти зник з села... А тепер він... Тепер він...

— Гарний хлопець? — не то запитав, не то закінчив обірвану мову сестри Добриня.

— Гарний... — Ганночка зашарілася ще дужче. — А Росиця ще краща!

— Росиця? Хто це?

— Ну, його сестра молодша.

— Та, якої я не запримітив?

— Ти здогадливий.

— І вона запрошувала мене на млинці?

— Казала: приходь з братом.

— Гм, доведеться піти... Тільки ж зачекай, поки і я приберусь.

Він глянув на домашніх, але всі вони були зайняті своїм ділом, одна Милана, видно, слухала їхню розмову, бо раптом підвела голову від гребеня з мичкою — вона пряла пряжу — і пронизала його коротким, але гострим поглядом. Та тут же і опустила очі на прядку, ніби та прядка, що хурчала під її ногою, цікавила її найбільше. Добриня помітив це, але промовчав. Діставши з божниці бритву, яку зробив у кузні сам на зразок Василакієвої, поголився, одягнув Янчину сорочку, що була йому якраз впору, накинув на себе кожуха, шапку і кивнув Гакночці:

— Поїдемо! Я запряжу коня в сани!

У Лебедів хижа велика, простора, але сісти ніде: повно парубків та дівчат. У божниці горить свіча. За столом гамірно, бо там стоїть велика макітра з млинцями, і кожному хочеться підчепити з неї налисника, що пахне маслом і сметаною.

Назустріч Ганночці кинулася невеличка, але гарна, жвава дівчина.

— Ой, яка я рада, що ти прийшла! А ми збираємося кататися на санях! — защебетала вона. Щоки її зарожевіли, очі блищали. Зверталася вона до Ганночки, а зиркала на Добриню, і було ясно, що зраділа вона передусім його приходові. — Кузьмо, Кузьмо, а йди-но сюди, поглянь — хто до нас завітав!

З-за столу, відклавши гуслі, підвівся дебелий чорнявий парубійко. З-під густого чуба на Добриню несподівано глянули по-дитячому добрі очі.

— А-а, Ганночка! Добриня! І справді дорогі гості! Роздягайтеся та сідайте до столу — там, здається, ще дещо залишилося в макітрі! — і Кузьма так стиснув Добринину руку, що той аж засичав, хоча і сам був не із слабеньких.

— Ну й ведмідь! — Добриня потер затерплу руку. — Як тебе вимахало! І коли ти встиг стати таким? Пам'ятаю, безштаньком бігав...

— Го-го-го! Коли те було! — зареготав Кузьма. — А тепер, коли зустріну в лісі ведмедя, то не я від нього втікаю, а він від мене!..

Він сміявся гучно, розгонисте, як це роблять люди вельми дужі, сповнені життєвої сили, впевнені в собі.

Довкола всі теж зареготали, а надто Ганночка, яка не спускала закоханих очей з парубка.

Тим часом Кузьма, зблизька розглядаючи Добрито, вів далі.

— А ти, братику, залишився таким, яким я тебе пам'ятаю.

— Яким “таким”? — спитав Добриня.

— Не молодим і не старим, не високим і не низьким, не чорним і не рудим...

— Не занадто мудрим і не дуже дурним, — скориставшись паузою у мові Кузьми, вставив Добриня.

— Ну, я такого не сказав, — знову зареготав Кузьма. — А от що залишився у твої літа парубком, то від цього нікуди не дінешся... Гей, дівчата, ви чуєте — серед нас об'явився старий парубок! Ще й посивіє в парубках! Га?

— Колодки йому на шию! Колодки! — закричали дівчата. — Почепіть йому колодки, щоб не забув, що пора вже й за розум братися!

— Та жону придбати!

— Та діток годувати!

— Де господиня? Де Росиця? Неси сюди колодки! Та які найважчі! Щоб не забув ніколи, як справляв Масницю у Лебедів!

Росиця зашарілася, метнулася в сіни — внесла пару важких березових колодок, зв'язаних вірьовочкою, і повісила на шию Добрині.

Всі втішно заплескали в долоні.

— До танцю! До танцю Де гуслярі?

Добриня розвеселів — від щастя, яке не покидало його з часу прибуття в Калиновий Кут, від молодечої сили, що буяла в його тілі, від радісних юних облич, що обступали довкола, від рідного духу, в якому виріс і який знову обгорнув його.

Він ухопив Росицю за тонкий стан і, не ждучи бубна і гуслів, закружляв з нею по хатині, сам собі примовляючи:

Молодий молоду

Посадив на льоду —

уставай, молода,

бо студена вода!

Ой, дід-ладо, молоду,

ой, дід-ладо, на льоду!

Уставай, молода,

бо студена вода!

Сміх, вереск, гам. Він теж сміявся, приспівував і далі танцював з Росицею, згадуючи, що давним-давно ось так же весело приспівував цю пісеньку Милані і танцював з нею. Хтозна-коли, ніби минуло ціле життя. А всього ж п'ять років! Та яких! У якому лихові, у яких бувальцях він побував! І що готує для них новий час, нове майбутнє?

Та зараз не до спогадів. Його з Росицею оточили дівчата, теж співали, сміялися, танцювали до упаду, аж поки вибилися із сил і в знемозі не попадали на ослони. Тоді він зняв з шиї колодки і повісив їх на шию Росиці.

— Хай наша господиня знайде цього року собі господаря! — і закружляв з нею по тісній хатині, аж задвигтіла під його ногами глиняна долівка.

А дівчата тут же защебетали:

Ой дівчино-вутко,

виходь заміж хутко

за отого молодого,

що танцює прудко!

Росиця розчервонілася, була гарна й щаслива, її очі сяяли дивним вогнем, виразні бровенята зметнулися над ними, як двійко ластовенят, а відкритий рот жеврів малиново, мов жар, відкриваючи свої пелюстки назустріч парубкові.

Добриня не зводив з неї очей — замилувався, залюбувався її молодою красою, її рухливим пругким станом, що тремтів у його руках, мов гнучка берізка, і забув про все на світі — і про те, що колись пережив, і про грізну небезпеку татарську, і про Милану, і про Янку, і про воєводу Дмитра, який чекав-чекав і, мабуть, уже не міг дочекатися від нього криці. Гей, яка радість розпирала йому груди, яка нестримна молода сила буяла в його тілі! Він був у цю мить щасливий, як не бував ніколи!

Врешті Росиця випручалася з його рук, кинула колодки на припічок і показала рукою на заставлений їжею стіл, біля якого поралася мати.

— Вже все прочахло! До столу! До столу! Розшалілу, розгарячілу молодь двічі запрошувати не довелося: всі були голодні, бо давно минула обідня пора, і з галасом накинулися на млинці, сир та сметану. В одну мить змели все — навіть ложки пооблизували.

— Мало, мало! — загукали парубки. — Поїдемо по селу! Рядженими! Рядженими! Наряджайтесь так, щоб і рідна мати не впізнала!

Знову зчинилася метушня. Парубки вивертали кожухи і шапки, розмальовували обличчя сажею, білою глиною, підперізувалися перевеслами з соломи та сіна. Дівчата ие відставали від хлопців — натирали щоки калиною, квасом, а носи сажею, обмінювалися одягом та й той вивертали, коси заквітчували стрічками. Кузьма дістав з комори ведмежу шкуру, заліз у неї — став як справжній господар лісу. Росиця поверх кожушанки натягла материну білу сорочку, на голову причепила куделю зеленої омели, підв'язалася житнім перевеслом — стала ніби польова русалка-мавка, і тепер її справді ніхто не міг пізнати.

Один Добриня не наряджався, вважаючи, що його і так мало хто в селі знає.

— Поїхали по селу! По селу! Надвор! — залунали голоси.

Всі вивалили з хатини на вулицю. Хтось із парубків миттю під'їхав саньми, в які було запряжено пару гнідих. Дівчата зразу ж вплели їм у гриви червоні стрічки. Добрининому коневі — теж. Треті двоконні сани спорядив Кузьма. Коні лякалися його ведмежої шкури — ставали дибки, хропли, але його міцна рука швидко вгамувала їх. Зате коли дівчата й хлопці всілися на сани і Кузьма вйокнув, коні з місця рвонули навскач.

Добриня їхав позаду, в який раз розглядаючи рідне село. Зачувши звуки бубнів і гуслів, галас і співи молоді, з хат виходили люди, схилялися на плетені з верболозу ворота, дивилися на веселе гульбище.

Калиновий Кут складався з багатьох широко розгалужених родів — Вовків, Лебедів, Сичів, Орлів, Журавлів, Ведмедів, Шульгів, або Сульгів, Рябоволів, Бойків та інших, яких Добриня вже й забув, бо вони вивіялися з його пам'яті.

Сам він належав до роду Сичів. Селилися Сичі біля Рокитного озера. Про Лебедів знав менше — вони займали найдальший куток біля Широкого Берега, а Росицю та її брата Кузьму майже не пам'ятав. Підросла молодь, розквітла. Яка красуня Росиця! А Кузьма по-справжньому молодець — гарна пара для Ганночхи! Аби ж тільки щастя їм!

Добриня не здивувався, коли побачив, як Ганночка, мов коза, першою стрибнула на сани до Кузьми. Видно, й справді кохаються... А от Росиця, заквітчана зеленою омелою, дарма що молода і що люди могли хтозна-ях подумати про неї, не побоялася сісти до нього в сани. Невже він їй так сподобався? І коли вона встигла його запримітити? Невже це його доля, його судьба?

А він? Чи зуміє відповісти їй взаємністю? Чи зуміє забути, вирвати з серця Милану? Мусить! Милана — братова жона, відрізана скиба, про неї треба забути назавжди і навіть не згадувати! Братова жона!.. Але є ще одна істота на світі, про яку він — хочеш не хочеш — та й згадує: Янка! Ось до кого тягнеться його серце! Ось чиї оченята сняться йому в парубоцьких снах!

Янка!

Гм, Янка! Бояришня Янка! Вередливе, пустотливе дівча!

Він гірко усміхнувся своїм думкам.

Ну навіщо ти думаєш про неї, Добрине? Навіщо згадуєш її? Хіба не розумієш, що тобі до неї — як до сонця? Смерд — і бояришня! Монгольський богол — і донька воєводи київського! Хіба ці поняття сумісні? Забудь про неї думати, як і про Милану!

Тим часом ряджені їхали по селу. Зупинялися там, де просила котра-небудь із дівчат. Тоді вона йшла до хати і виносила макітру млинців. Всі оточували її, хапали ті млинці — і знову сміх, галас, веселощі. Гули бубни, гули гуслі. Танцювали ряджені — у вивернутих вовною назовні кожухах, з розмальованими обличчями, схожі на диких звірів, чортів, відьом та русалок.

Потім коні мчали далі, і в їхніх гривах розвівалися на вітрі барвисті стрічки, і над селом лунав дзвінкий дівочий сміх та парубоцький жарт.

Хтось надумав:

— А давайте поїдемо за село! У поле! В ліс! Інший порадив:

— На Ірпінь! З горбів покатаємося! Це сподобалося всім.

— Поїдемо! Поїдемо!

До них пристало ще кілька саней — з інших кутків, і чимала валка ряджених вихопилася за поворот — помчала по наїждженій дорозі мимо кладовища до високого пагорба, що круто спускався до річки, а з другого боку — до яру.

Тут хлопці повипрягали коней, повитягали з саней дишлі.

— Сідайте! Хто не боїться перевернутися — до мене! Добриня теж вкпряг коня, прив'язав до груші. Сани притягнув на край кручі, сам сів попереду, щоб правувати ними. Біля нього притулилася, принишкла Росиця, а за ними вмостилися хлопці й дівчата. Хтось підштовхнув ззаду — і сани, набираючи швидкості, завихрюючи за собою пухкий сніг, помчали з гори.

Було весело. Швидка їзда захоплювала. Обличчя розпаленіли, з уст зривався сміх і спів. Потім дівчата від страху почали попискувати, тулитися до парубків, та Добриня керував вправно, не перекинувся, не заїхав у замет, а з гуркотом перемахнув по льоду річку і зупинився далеко посеред засніженого лугу.

— Приїхали! А тепер, хлопці, тягніть сани нагору! Хлопці, мов молоді лошаки, швидко потягнули назад, а Добриня на правах господаря йшов з дівчатами по їхньому сліду і підганяв:

— Но! Соб! Гаття!

Росиця не відставала від нього, і її щасливі очі сяяли радістю. Бо хіба ж багато для щастя треба? Ласкавий погляд коханого — і ти вже на сьомому небі!

Назустріч їм з гори раптом ринуло щось волохате, страшне, все в снігу. Кумельгом покотилося прямо на дівчат.

— Р-р-р!..

Дівчата заверещали, сипонули врозтіч.

— Ой людоньки-и!..

Страховисько підвелося на ноги — з відкинутої назад ведмежої голови висунулася чорна чуприна Кузьми. Він реготав — аж заливався.

Дівчата накинулися на нього з кулаками, почали штовхати під боки, а Кузьма відмахувався, падав у сніг, качався в снігу, як у пухові, рикав, мов роздратований ведмідь, і намагався піймати котру-небудь із них.

Сміх, виск, веселощі...

А Добрині якось стало не по собі. Звідкілясь здалеку, з-за лісу, з-за білих снігів, враз долинув до нього гіркий запах диму, жіночий зойк, дитячий плач, тупіт копит, брязкіт шабель і чужий гортанний вигук: гурракх, гурракх!..

Спогад? Марево?

Так, несподіваний спогад, що жив у його пам'яті і не міг вивіятися з неї, гострим болем пронизав йому серце-Як тихо і гарно навкруги! В якому тихоплинному сні стоїть під снігом зелений бір за Ірпенем! Як ясно сяє в голубому небі золоте сонце! І як весело лунає парубочий сміх, і щастям сяють дівочі очі!

Чи ж надовго все це?

Він зупинився і стояв задуманий, похмурий, заглиблений у свої важкі спогади, аж поки раптом не відчув дотик чиєїсь теплої руки і ніжний голос сестри не вивів його з холодного тупого заціпеніння:

— Добрику, Добрику, що з тобою? Що?

 

Розділ III

КНЯЗІ

1

В перший день Великого посту Добриня з братом Іванком вирушили до Києва. На санях у кожного — круглі лозові кошелі з крицею, рептух вівса та чимала в'язка сіна — для коней, полотняна торбина з житнім хлібом та замерзлим салом — для себе.

Виїхали вдосвіта, їхали цілий день, а Білгородські ворота поминули перед самим закриттям, коли вже добре сутеніло. За Софією повернули ліворуч — до садиби тисяцького Дмитра. Та не проїхали й сотні кроків, як із завулка вимчав невеликий загін вершників і зупинився перед ними.

Передній, мабуть, старший, запитав:

— Хто такі?

Добриня натягнув віжки.

— Тпр-р-у-у!.. Веземо крицю до тисяцького Дмитра.

— До тисяцького Дмитра? — перепитав старший, і в його голосі прозвучав подив, замішаний на недоброзичливості чи то навіть на ворожості. — А хіба вам не відомо, що боярин Дмитро вже не тисяцький?

Новина вразила Добриню. Він цього не знав.

— Не тисяцький? Як? Чому?

— Чоловіче, ти що — з неба впав? — вигукнув старший. — Таж до Києва повернувся великий князь Володимир Рюрикович! Чув про такого? Він довгий час був великим князем київським, аж поки Михайло Чернігівський силою не відібрав у нього престольного Києва. Тепер він, слава Богу, знову тут і, замість Дмитра, настановив нового тисяцького — боярина Домажира.

— Це новина для нас, — відповів Добриня. — Але справи вона не міняє. Тоді ми повеземо свій товар до боярина Дмитра.

— Чекай, чекай! — старший підняв руку. — Твій голос мені здається дуже знайомим. Десь я вже чув його! Як тебе звати?

— Добринею.

— Добринею? А ти часом не той Добриня, що разом з татарським посольством прибув до Києва?

Якийсь час старший мовчав. У густій морозяній імлі його обличчя ледве виднілося, але Добриня все ж помітив, як раптом воно здригнулося, а очі блиснули недобрим вогнем.

— Я таки не помилився! Це ти — Добриня! — вигукнув той злорадісно. — А мене ти впізнав?

— Ні.

— А я Доман... Пам'ятаєш? Той, кого ти за груди брав... От ми й зустрілися! Ха-ха! Зустрілися! Ти не сподівався? Аякже! Ти думав, що мене вже й на світі немає, а я, як бачиш, тут! Живий! Та не тільки живий, а ще й на службі у князя Володимира Рюриковича!.. Ану, з саней, смерде, та стань перед боярином! Скинь шапку!

Добриня накинув віжки на рожен і зліз з саней. Його враз охопило почуття небезпеки. Доман! Хіба можна забути це незвичне ім'я — Доман[45]? Хіба можна забути той день і посольство Менгу-каана? А сутичку з Доманом? Його шалені погрози?.. Та він і зараз погрожує. До того ж тепер він має якусь владу, бо ж очолює загін князівської міської сторожі. Мабуть, новий князь випустив його з поруба та ще й приласкав...

Доман під'їхав ближче, майже впритул, запитав суворо:

— Хто то з тобою?

Добрині не хотілося наражати Іванка на небезпеку. Він оглянувся на нього і помітив, що той напружено вслухається в їхню розмову, але, видно, нічого не може второпати. Щоб брат зрозумів, що вони несподівано потрапили в халепу, він голосно відповів:

— Це мій сусід... Ми з ним привезли крицю на продаж.

— А для чого бояринові так багато криці?

— То вже не наше діло... Наше — витопити її з руди і щось на цьому заробити. Не купить боярин — повеземо на Поділ...

— Не поспішай на Поділ! Нікуди ти не поїдеш!

— Як то?

— А так! — Доман повернувся до сторожі. — Візьміть його!

Добриня відсахнувся, але раптом відчув, як у спину уперлося вістря списа. Ні, тут не втечеш і так просто від Домана не відкараскаєшся. Хоч би до Іванка не причепилися та коней не забрали.

— Ти ось що, Іванку, — повернувся він до брата, — прив'яжи моїх коней до своїх саней і простуй до боярина. Людей розпитаєш, де він живе... А дома скажи, щоб за мною не турбувалися. Князь у всьому розбереться і відпустить...

Його штовхнули в спину.

— Іди!

Іванко, все ще, мабуть, не розуміючи, що сталося, залишився остовпіло стояти біля саней, а Добриня, ввібравши голову в плечі, підштовхуваний ззаду міцними стусанами, важко побрів безлюдною вулицею услід за Доманом.

Нічна варта біля Софійських воріт, що вели з Ярославового города до Дитинця, тобто города Володимирового, пропустила Домана без затримки: видно, тут його знали.

Володимирів город! Збудований князем Володимиром Святославичем, він був резиденцією великих князів київських. Високий земляний вал з дубовим заборолом по ньому відокремлював його від Ярославового города і захищав князів не стільки від чужинської загрози, як від власної київської черні.

Центром Володимирового города була Десятинна церква, найстаріша кам'яна споруда Києва. Перед нею простелився Бабин торжок, просторий майдан, посеред якого на високому підмурівку стояла бронзова квадрига — четвірка мідних коней, запряжених у колісницю, привезена Володимиром Святославичем як військовий трофей з Херсонеса Таврійського. Довкола майдану, прикрашаючи князівські хороми, вивищувалися мармурові статуї старо-грецьких богів та героїв, що були привезені звідти ж.

Добриня ніколи не бував тут і тепер з цікавістю розглядався довкола. Десятинна церква, темна і похмура, стояла під самим валом, над кручею, що нависла над Подолом. В князівських та боярських хоромах подекуди світилися вікна — там горіли свічки, миготіли неясні тіні, йшло невидиме чуже життя. Князівські господарчі будівлі, хоч там свічки і не світилися, теж було добре видно, бо на майдані сторожа розіклала велике багаття, що освітлювало майже весь Володимирів город.

Він думав, що його ведуть до старшого — до якогось боярина чи й до самого князя, і сподівався, що його зразу ж відпустять, бо не відчував за собою ніякої провини. Та Доман повернув на задвірки, до князівських конюшень. Там, у закутку, темніла присадкувата дерев'яна споруда, зрубана з товстих колод. Замість вікон, у ній виднілися вузесенькі, завширки в долоню, прорізи, затулені зсередини ганчір'ям.

Добриню обдало холодом.

Поруб! Князівська тюрма! Так ось куди хочуть запроторити його!

Ніби вгадуючи його думки, Доман хижо оскірнувся:

— Так, так! Ти не помилився! Це справді яма! Поруб! Я в ній з ласки князя Михайла, боярина Дмитра та й твоєї, собако, просидів майже всю зиму! А тепера — твоя черга! Ха-ха! — І повернувся до підлеглих. — Киньте його туди! Та швидше!

Два дужі гридні схопили Добриню, втягнули крізь низенькі двері в темне приміщення і штурхонули в спину. Падаючи, він простягнув наперед руки — і це його врятувало, бо зумів ухопитися за якусь перекладину чи верхній брус зруба і, хоча й зірвався, впав у яму не головою вниз, а ногами.

Зверху загуркотіло, грюкнуло, видно, закрили ляду і замкнули двері. В ямі стало зовсім темно.

Якийсь час, ошелешений падінням і пригнічений тим, що з ним сталося, Добриня стояв мовчки, не рухаючись. Потім, тримаючись за стіну зруба і боячись, щоб не впасти у яму для нечистот, обережно ступив два кроки в один бік — стіна, в другий — теж стіна. Не розженешся тут! Справжня домовина!

Важкий розпач поволі, як холодне гаддя, почав заповзати в його серце. Ноги затремтіли, підігнулися, і він, опираючись спиною на слизький запліснявілий зруб, сповз униз, на нерівну дерев'яну підлогу...

 

2

Їдучи з невеликим почтом до короля Бели, князь Михайло Всеволодович несподівано для себе і своїх супутників зустрів у пушті[46] — угорському степу — половців. У долині, над заболоченою річкою, стояли рядком темні гостроверхі вежі-юрти на возах, перед ними горіли багаття, вешталися жінки, чоловіки, діти, на лузі паслися коні, ремиґала худоба, мекали вівці.

Князь не повірив очам і, вражений, повернувся до боярина Федора.

— Чи мені приверзлося? Чи й справді половці? І де вони тут взялися?

Сонце било прямо в обличчя. Боярин приклав долоню козирком до лоба.

— Половці! Їй-богу, половці! Помітили нас, сідають на коней і скачуть сюди!

Всі зупинилися. Гридні оточили князя — поклали руки на держаки мечів.

Половці наблизилися, їх було не менше сотні. Передній запитав:

— Хто ви?

— Я київський князь Михайло. А це — мої супутники, — стримано відповів Михайло Всеволодович. — А ви хто? Якого хана піддані?

— Хана Котяна... Я його син Тігак. Князь зрадів.

— О, яким побитом хан Котян опинився тут? Я ж його знаю! Ми разом з ним билися проти татар на Калції Я хотів би побачити хана!

Тігак приклав руку до грудей.

— Хан Котян з радістю зустріне великого князя київського. Я проведу вас до нього, їдьте за мною!

Вони довго їхали весняним степом. Сніг уже зійшов з землі. Було тепло. В голубому небі весело дзвеніли жайворонки. Рання весна пробудила землю від зимового сну — і вона щедро вкривалася молодим зелом, на повні груди дихала його духмяними пахощами, стріляла бростю й бруньками на всі боки.

На видноколі то там, то тут темніли юрти — то видні-лися стійбища половецьких родів.

Стійбище хана Котяна виринуло з-за пагорба раптово. У великій затишній долині, над чималим озером курилися дими, стояло багато возів з вежами. Вдалині пастухи пасли отари і стада.

Ханська юрта вирізнялася з-поміж інших більшим розміром, білим кольором та тим, що стояла окремо на крутому березі. Перед юртою горів вогонь, а біля нього на товстій сірій кошмі, застеленій килимом, сидів, підібгавши під себе ноги, сивий старий половець у малиновому чекмені та лисячому тумаку[47] на круглій голові.

Хан Котян! Обличчя його було темне, пооране зморшками, рідкі сиві вуса звисали на рота, але з-під важких повік світився чіпкий, уважний погляд карих очей. Він давно запримітив верхівців, упізнав сина і тепер намагався розпізнати незнайомців, що їхали з ним.

Тігак скочив з коня.

— Великий хане, я привів київського коназа Михайла — він їде в Естергом до короля Бели.

Котян довго вдивлявся в князя. Потім, упізнавши, досить прудко, без видимого зусилля підхопився і розкинув руки для обіймів.

— Ай справді князь Михайло! Я радий вітати тебе, княже, у себе дома! Князь обійняв Котяна.

— Скільки літ, скільки зим, хане!.. Однак мені дивно бачити тебе не в Половецькій землі, а в Угорській. Котян не відповів, а повернувся до сина.

— Тігаку, сину, пригости киян якнайкраще, а мені з князем хай подадуть обід до юрти! — І відкинув важкий полог. — Прошу, княже!

У юрті стояли сутінки, було тепло і затишно. На завішаних килимами стінах висіла зброя. Долівка теж у килимах, а на них, попід стінами, лежали пухкі барвисті подушки.

Поки хан і князь роздягалися та всідалися, дві молоді половчанки внесли обід — тушковану баранину, тонкі підсмажені коржі, сир, айран та кумис. Поряд поклали вишиті рушники — витирати руки.

Хан запросив до обіду.

— Що, княже, маємо, тим і вітаємо. Зараз ми зовсім збідніли. І ледве вислизнули із Батиєвого зашморга. Ти запитав мене, чому я не в Половецькій землі, а в Угорській...

Котян запив шматок баранини кумисом і подав другу чашку князеві. Вони поволі жували їжу своїми старими, з'їденими зубами і тихо бесідували. Товмач їм був не потрібен: Котян добре розмовляв мовою своїх сусідів.

— Коли б їй був тут сам, хане, або з невеликим почтом, як я, то я подумав би, що ти теж їдеш до короля Бели шукати союзника у війні з Батиєм. Але ж ти тут з цілою ордою. Це мене здивувало, — сказав князь.

— Не дивуйся, княже. Торік усе літо Батиєві тумени гасали по наших степах за нами. У передгір'ях Обезьких[48] гір винищили майже всіх половців, на Кубані — теж. А хто лишився живий, того перетворили на своїх конюхів. Потім пішли на донських та придніпровських половців. Пощади до нас вони не мали. Охоплять кілька родів, зженуть в одне місце — і вирубують. Охоплять інших — і теж шаблями та соїлами по черепку! Увесь степ вкрився половецькими трупами. Галич так розкормилася на дармових харчах, що й злетіти в небо вже не мала сили... Хто міг, той тікав світ за очі — у Крим, за Обезькі гори, на Русь, у Польщу та Литву. По всьому світу розсіявся мій народ. Полонених потягнув Батий на ріку Волгу, а по ній — аж у булгарську землю, на ріку Каму, воювати бул-гарів... Після багатьох кривавих сутичок з татарами я зрозумів, що не відіб'юся, що загине рід мій, плем'я моє, а з ним і я загину. Тоді я зняв усіх з насиджених місць і повів в Угорську землю. Я сподівався, що король Бела прийме нас, бо ж його мати — половчанка, наша княжна...

— Ну і як він вас прийняв?

— Як родичів. Сам виїхав нам назустріч, на погранич-чя, привітав мене, як брата, і надав вільні землі для кочування. Там і відбулася наша розмова, там ми уклали угоду...

— Про що?

Котян обсмоктав кістку, рушником витер вуса і руки.

— Зі мною прийшло сорок тисяч кибиток! Як бачиш, сила не мала! Бела це оцінив і поставив переді мною дві вимоги: прийняти католицьку віру, похрестити всіх, а друге — служити йому військовою силою у домашніх війнах з можновладцями-банами, які самі хочуть стати королями.

— Ну і що?

— Я погодився. А що мав робити? Нам нікуди було діватися... Мене першого похрестили, а потім і народ мій. Тепер я, великий хан, колишній вільний степовий орел, став данником короля Бели. Він дав нам притулок, землю, а за це ми слугуємо йому нашими шаблями... Ось так, княже! А ти? Чого ти тут?

Князь Михайло зітхнув.

— Та того ж, хане, що й ти. Тільки я не став чекати нападу Менгу-хана, а вирішив шукати союзу, щоб спільно із сусідами стати супроти Батия! Передусім — привернути короля Белу до цього союзу, князя Данила, польських князів... Тепер бачу, що й ти будеш з нами... Сила зібралася б не мала! Коли б ми разом стали супроти Батия, то...

— Дай, Боже, нашому теляткові та вовка з'їсти! — зітхнув Котян. — Але створити такий союз — ой як важко!

— Хочу просити у Бели доньку для свого сина Ростислава. Син уже там, а я ось — їду...

— Їдь, княже, їдь!.. А я буду молитися своїм новим і старим богам, щоб твоя поїздка була успішною! Бо від Батия — нам усім смерть!

 

3

Іванко так і не знайшов подвір'я боярина Дмитра. Стемніло, Києва він не знав, двоє чи троє запізнілих перехожих на його запитання, де живе боярин, непевно махнули кудись рукою — там! Він посмикався туди-сюди по вузьких вулицях, аж поки не опинився в якомусь глухому завулку, де й розвернутися з двома підводами у темряві було ніяк. Постукав в одні ворота — мовчанка, в другі — у відповідь собачий гавкіт. Тоді він заклав у рептухи коням вівса та сіна, сам погриз хліба з салом, тугіше закутався в кожуха, підняв баранячого коміра і заходився бігати довкола саней, щоб зігрітися.

Скрипів під ногами сніг, форкали, здригаючись від холоду, коні, а він усе бігав і ходив, ходив і бігав — усю ніч, аж поки зійшло сонце і на київських вулицях загомонів люд.

Перший же прохожий вивів його з тупика, куди він необачно заїхав у темряві, і показав на простору садибу, обнесену високим частоколом, за яким виднівся боярський терем, якісь інші просторі будівлі, гіллясті груші та яблуні в білому сніговому вбранні.

— Боярина, парубче, шукай там!

Він постукав у важкі дубові ворота. Відчинив молодий гостроносий сторож-челядник. Дізнавшись, що смерд привіз крицю, впустив його з підводами в двір.

— Вези туди, до кузні!

Ковалі, що вже роздували вугілля в горні, допомогли Іванкові розвантажити його поклажу, і він, полегшено зітхнувши, що виконав наказ Добрині, під'їхав до ґанку.

— Чого тобі? — знову спитав челядник.

— Хочу бачити боярина.

— Чоловіче, невже ти гадаєш, що бояринові нічого робити, а тільки розмовляти з кожним смердом, що привозить сюди що-небудь?

Іванко був злий, бо цілу ніч мерз, був голодний, його душили сльози за брата, якого князівські посіпаки хтозна-куди запроторили, тому відповів різко:

— А ти хіба не смерд? Я смерд, але вільний! А ти смерд боярський! Я не поїду звідси, поки не побачу боярина Дмитра!

— Та я тебе витурю зараз у шию — аж засвистиш звідси! — вигукнув той люто і замахнувся кулаком. — Поганець!

Іванко був не з полохливих. Відступивши крок назад, висмикнув з саней рожна.

— Тільки зачепи!

На їхній крик розчинилися двері терема — і на ґанок вийшла дівчина. Побачивши челядника з піднятими кулаками, а незнайомця з рожном у руці, метнулася, як була — без хустки чи шапки, без кожушка, в одному червоному платті — до них.

— Що тут? Ану, припиніть бійку! Челядник опустив руки, вклонився.

— Бояришне, цей смерд...

Але Янка не дозволила йому закінчити.

— Іди геть, Демко! — І повернулася до зблідлого незнайомця, який в одній руці все ще тримав рожна, а другою иупив з голови шапку.

— Ти хто? Що тобі треба?

— Я Іванко, брат Добрині... Ми привезли бояринові крицю...

Янка аж кинулася.

— Добринин брат? А де ж сам Добриня?

— Його вчора схопили князівські гридні і повели — не знаю куди.

— О Боже!.. Так чого ж ти стоїш? Ходімо мерщій до боярина!

— Я й хотів до боярина, дак цей... Демко...

Янка вже не слухала — потупотіла підкованими чобітками на ґанок. Іванко поколивав за нею.

У просторій горниці, залитій сонячним світлом, сиділа після сніданку вся бояринова сім'я. Янка ввірвалася сюди, як вихор, ще з порога вигукнула:

— Татусю, Добриня з братом Іванком привіз тобі крицю, а князівська варта схопила його вчора, мов татя, і невідомо де поділа! Врятуй його!

Всі повернулися до молодого смерда, що, знявши шапку, низько вклонився.

— Хто схопив Добриню? — спитав Боярин.

— Не відаю, — відповів Іванко. — Вже посутеніло, було темно... Якісь вершники... Старший кричав на Добриню, а потім наказав забрати... Його й потягли...

— Це князівська нічна сторожа — більше нікому! — вигукнула Янка. — Ми повинні його виручити, татусю! Ходімо!

Дівчина була схвильована, щоки її порожевіли, очі блищали.

Бояриня переглянулася з боярином і з синами, підвелася і взяла Янку за руку, намагаючись посадити на стілець.

— Заспокойся, доню, сядь! Я певна, з Добринею нічого лихого не сталося, якщо він теж не вчинив нічого поганого. Тато поговорить з князем чи з тисяцьким Домажиром — і його випустять...

— А якщо не випустять? Я хочу піти з татусем! Бояриня почервоніла, підвищила голос:

— Янко! На що це буде схоже? Як пояснити князеві, чому ти заступаєшся за якогось смерда?

Янка висмикнула руку з материної руки, гнівно притупнула ногою.

— Той смерд урятував мене від смерті! Ось що я скажу князеві! Той смерд повівся як лицар, коли застеріг киян від лестощів татарських, хоча добре знав, що важить головою! А ти думаєш, що я... що я...

З її очей бризнули сльози.

Підвівся боярин Дмитро, кивнув боярині, щоб сіла, а сам обняв дочку за плечі, що здригалися від плачу, приголубив.

— Не плач, доню, підемо разом... Іди — вдягайся! — І повернувся до боярині: — Все буде гаразд. Може, це й на краще, що Янка піде зі мною. Справді, вона розумно пояснює, чому вступається за Добриню. Мені навіть було б важче зробити це... А Іванка погодуйте — і хай відпочиває скільки захоче — адже не спав цілу ніч... І дорога йому ще далека...

 

4

Князь Володимир Рюрикович раптово занедужав. Боліла голова, ломило поперек, холодило ноги. Він лежав на тисовому ліжку, вкритий периною. Від обкладеної світло-зеленими кахлями груби йшов теплий дух. Він пив гаряче молоко з медом, але йому все ж було холодно. Однак він уважно слухав, що говорив тисяцький Дома-жир, що сидів у дерев'яному кріслі під протилежною стіною.

А той розповідав про важливі речі.

— Вірні люди, княже, доносять, що з Рязані, Володимира, Суздаля, з Москви багато втікачів, рятуючись від татарського насилля, поселяються на Волині та в Галичині. Князь Данило охоче приймає їх, дає землю, луги, ліси, щоб залишалися у нього назавжди...

— Ще б пак! Данило знає, що робить! — промовив, закашлявшись, Володимир Рюрикович. — Більше людей — більша сила держави! А Київ, бач, ті втікачі з Низовських земель[49] обминають, хоча простору у нас більше, ніж у Галичині...

— Налякані люди — бояться, що Батий от-от нападе на Київ... До нас хлинули цілі натовпи половців — просять захисту...

— Хай селяться по Росі між чорними клобуками. Вони ж родичі — з одного кореня пішли. Якщо Батий і вдарить на Київ, то, гадаю, спочатку мусить напасти на поршан[50]. Тож хай половці зміцнюють залоги міст на Пороссі!

— Слухаюсь, княже, так і зроблю...

— А що чути про хана Котяна? Він не загинув?

— Кажуть, забрав своє плем'я і подався до племінника, до короля Бели.

— Боже, залишається Київ сам на сам з Батиєм, — прошепотів князь, заплющуючи в знемозі очі. — Чи ж вистоїть? Та ще й немає згоди серед київського боярства: одні — за мене, другі — за Михайла, треті — за Данила, а четверті згодні закликати Ростислава Мстиславича Смоленського.

— Більшість, княже, за тебе, бо ти — наш князь давній, ще з Калки, де загинув великий князь Мстислав Романович...

— А як боярин Дмитро? Не має серця на мене за те, що я не його, а тебе, поставив тисяцьким? До нього багато хто прислухається...

— За різними клопотами не бачив його, княже... Але маю я одну думку — породичатися з Дмитром. У мене — син Івор, а в нього — дочка Янка...

— Це було б добре, — промовив князь, пригладжуючи на голові рідке сиве волосся. — Поговори з ним...

— Після посту зашлю сватів.

— Довго ждати... Домовитися можна й зараз — це ж не весілля!

— Гаразд, княже.

Тут прочинилися двері, і княжий покладник, просунувши голову, сказав:

— Княже, до тебе проситься боярин Дмитро з дочкою. Що йому відповісти?

Князь переглянувся з Домажиром.

— Проси сюди! — А коли покладник зник, здивовано розвів руками. — Треба ж таке: на ловця і звір біжить! Цікаво, з чим він прийшов?

— Може, мені вийти?

— Сиди! Зараз і про твоє діло поговоримо. Я буду за свата...

До покою зайшли Дмитро з Янкою. Побачивши князя в постелі, Дмитро збентежено вклонився, зніяковів.

— Коли б знав, княже, що ти такий хворий...

— Нічого, нічого, сідай!.. А це твоя донька?

— Анна... Янка...

— Гарна дівчина. Уже на виданні...

— Ще молода, княже.

— Ну, ми ще про Янку поговоримо. А зараз кажи — чого прийшов? Гадаю, Домажир нам не заважатиме?

— Ні, княже. Діло наше просте. Вчора ввечері твоя нічна сторожа схопила мого смерда Добриню, який віз мені з Калинового Кута крицю. Я прийшов просити за нього, щоб випустив.

— А чому з дочкою прийшов?

— Той смерд врятував її від смерті — затулив собою від татарської стріли. Ось чому вона тут. І ми разом просимо відпустити його.

— А може, він у чомусь провинився?

— Його брат, що їхав разом з ним, клянеться, що ні. Та й я того хлопця знаю. Не віриться, щоб він, їдучи до мене, учинив яке-небудь зло. Тут якесь непорозуміння.

Князь рушником витер змарніле обличчя, облизнув сухі губи.

— Мені про нього нічого не відомо. — І глянув на Домажира. — А тобі?

— І я нічого не знаю.

— Але ж, княже!.. — вигукнула Янка, підхоплюючись на ноги. — Як же так? Зникає людина — і нікому нічого не відомо! Треба шукати!

Її запальність розвеселила князя. Переборюючи ломоту в тілі і біль в голові, він усміхнувся і глянув на тисяцького.

— Що, Домажире, гарна дівчина? Я чув, у тебе є парубок. Чом би тобі не породичатися з боярином Дмитром? Я згоден бути посадженим батьком.

Домажир розплився в усмішці і крякнув від задоволення. Як ловко князь повернув розмову!

— Я давно, княже, думав про це і навіть натякав бояринові. Так що все тепер залежить від Дмитра. Як, боярине? Віддаси Янку за мого Івора?

Дмитро ніяк не сподівався такого повороту подій і тепер сидів зовсім збентежений і схвильований. Його й без того рум'яні щоки тепер просто паленіли малиновим жаром, а широкі груди високо здіймалися від прискореного дихання.

Однак він швидко взяв себе в руки.

— Княже, я йшов сюди, на Володимирів двір, щоб розв'язати одну загадку, а ти раптом загадав зовсім іншу. Та ще таку, яку не так просто розв'язати. Потрібна згода боярині Анастасії, а найперше — самої Янки...

— Якщо батьки дійдуть згоди, дівку не питають, — сказав князь.

Тут знову схопилася Янка, притупнула ніжкою.

— Як це — не питають? Та, може, я того Івора і в вічі не хочу бачити! А ви — заміж! Краще я на себе руки накладу, ніж піду за нелюба заміж! Так і знайте!

Домажир перестав усміхатися і розвів руками. Дмитро почав бліднути, почувши, на що наважилася дочка, бо знав її кращій, ніж будь-хто інший, і не сумнівався, що її погрози зовсім не пусті слова. Він силоміць змусив її сісти побіля себе, обняв за плечі.

— Янко, заспокойся! Ти ж іще не стаєш під вінець! А говорити можна про все — навіть про твоє весілля. До того ж. Івор, син боярина Домажира, гарний хлопець, і кожна дівчина в Києві мала б за честь вийти за нього заміж. Та ще коли великий князь сам бажає бути посадженим батьком...

— А я не бажаю! Чуєш? Не бажаю! А коли я не бажаю, то навіть сам великий князь не змусить мене ні за кого вийти заміж! — Вона знову схопилася і вибігла, грюкнувши дверима, з княжого покою.

Три немолоді чоловіки мовчки переглянулися. Домажир почервонів з досади та сорому, бо ніяк не сподівався, що якесь там дівчисько, хай навіть дочка самого боярина Дмитра, викине такого коника — піднесе його синові, та де там синові — по суті, йому, тисяцькому, гарбуза! Боярин Дмитро розвів руками, намагаючись згладити неприємне враження від вибрику Янки, а князь засміявся, зморщивши носа і витираючи сльози з очей.

— А хай йому грець, яка дівчина! Га? З перцем! Цікаво, чи вона відмовила б і моєму синові — княжичу? Ха-ха! Він чхнув і почав витиратися рушником. Дмитро підвівся.

— Пробач, княже, що так сталося. Головне — видужуй, а про сватання ми ще, сподіваюся, поговоримо. Дивись, і Янка до того часу передумає. Вона справді молода. Дитина ще!

— Гаразд, почекаємо, — кволо махнув рукою князь, бо ця розмова стомила його. — А про того смерда, якого ти розшукуєш, Домажир дізнається і сповістить тебе. Іди!

Боярин мовчки вклонився і вийшов.

 

5

На зустріч з королем Белою князь Михайло взяв з собою сина Ростислава, хоча княжич і опирався.

— Король не хоче родичатися з нами, батьку, — за ці кілька місяців, що я тут, ні разу не запросив до себе, ніби я не син великого князя київського, а простий купець. Тільки й того, що на Різдво та на Новий рік присилав вина та кошіль винограду. Це ж пряма образа! А королівну Анну я ще і в вічі не бачив. Може, вона сліпа або кульгава...

— Не верзи казна-чого! — розсердився князь. — Я повинен висватати її за тебе! Вона, кажуть, красуня, а твій шлюб з нею зміцнить нас військовою підтримкою угорського короля! Самі проти Батия ми не вистоїмо!

До королівського замку в Естергомі вони під'їхали опівдні в супроводі боярина Федора та конюшого, їх ніхто не ждав. Ворота були зачинені.

— От бачиш — тебе зустрічають так само, як і мене, — сказав Ростислав зі злістю. — Плюнув би я на все та повернув голоблі назад!

— Не гарячкуй, все зараз з'ясується, — заспокоював його князь, але було видно, як він помітно зблід, бо не чекав такого безчестя. — Може, ми рано прибули?

Конюший кілька разів стукнув залізним кільцем у ворота. Ні звуку. Ніби замок вимер.

— Що ж сталося? Невже ми переплутали щось? — дивувався боярин Федір. — Так ні ж — королівський посол ясно сказав: бути до обіду. Тут щось не те!

Нарешті, коли терпець їм увірвався і вони вже лагодилися сідати на коней, щоб їхати назад, ворота розчинилися, і в них показався в супроводі кількох охоронців сам Бела Четвертий. Це був сухорлявий чоловік з сіро-матовим, половецького типу обличчям, чорним волоссям, що спадало йому на плечі, і карими, теж половецькими, очима. Він приязно усміхнувся і розкинув руки для обіймів.

— Пробач, брате, що запізнився. Важливі діла затримали мене, — сказав, обнімаючи князя. — їх завжди у правителів — хоч відбавляй! Сам знаєш... А тим часом — прошу до замку!

В невеликій кімнаті з високою склепінчастою стелею і двома високими вузькими вікнами уже був накритий стіл — для трьох осіб — для короля, князя і княжича. Товмач, молодий чорнявий русин з Підкарпатської Русі, сидів збоку і пильно пантрував за кожним порухом короля.

Меткий мовчазний чашник наповнив келихи вином і нечутно вийшов з кімнати.

— За твій приїзд, брате, — підняв свого келиха король. — За твоє здоров'я, за здоров'я твого сина Ростислава і всієї родини!

Князь чекав, що король скаже “мого мойбутнього зятя”, та він обмежився сухими словами “твого сина Ростислава”. Це неприємно вразило Михайла Всеволодовича. Коли випили й трохи закусили, він відразу ж пішов навпростець:

— Брате, я приїхав сюди здалеку, з самого Києва, щоб просити у тебе для сина Ростислава руки твоєї доньки Анки та військової допомоги проти Батия. Не приховаю, що далеко по світу рознеслася слава про незрівнянну красу королівни, її розум та дівочу цнотливість, а про твою військову силу начуваний кожен на Русі.

— Дякую, брате, за добрі слова, — відповів Бела. — Шкода, що королева і моя донька Анна зараз відсутні і не можуть їх чути, а то б вони дуже втішилися ними. Однак я їм передам їх, щоб вони знали, як високо шанують у світі угорську королівну, їм буде приємно це знати.

— Гаразд, брате. Тепер ми хотіли б почути твою відповідь. — Відчуваючи внутрішнім чуттям нещирість короля, князь Михайло вирішив не церемонитися і піти напролом. — Що ти нам скажеш? Чи буде твоя згода на шлюб княжича Ростислава з королівною Анною?

Бела випростався, примружився, ніби збирався з думками, а потім тихо сказав:

— Княже, ти знаєш, що я прийняв у мою землю хана Котяна з ордою, мого дядька по матері?

— Знаю.

— Але ти не знаєш, якого лиха накликав я цим самим на себе і на свій народ. Батий вимагає, щоб я вигнав половців геть...

— При чому тут хан Котян, брате? Я питаю про королівну Аннуї

— Е-е, зв'язок тут прямий... Ось і ти приїхав не так по мою дочку, як шукати союзу проти Батия... Я це знаю... Та щоб ти зрозумів, послухай, що пише клятий язичник. — Король щось шепнув товмачеві — той подав червону теку, що лежала на високій конторці біля вікна. Король вийняв з неї два пергаментні аркуші і один з них, розправивши, притиснув лівою рукою. — Ось той лист, написаний язичницькими літерами татарською мовою. Брат Ордену проповідників Юліан ходив у Велику Угорщину[51] і, повертаючись назад через землю Суздальську, одержав його від князя суздальського, а той відібрав його від ханських послів, що їхали до мене. Отож послухай, що пише Батий: “Я, хан, посол Царя Небесного, якому він дав владу над землею підносити тих, хто підкоряється мені, і придушувати тих, хто противиться мені, дивуюся тобі, королю угорський. Хоча я втридцяте посилаю до тебе послів, ти чомусь ні одного з них не повернув до мене назад, та й своїх послів ані листів не шлеш. Знаю, що ти король багатий і могутній, і що много у тебе воїнів, і один ти правиш великим королівством. Тому-то тобі важко по добрій волі мені підкоритися. А це було б краще і корисніше для тебе, коли б ти підкорився мені добровільно. Дізнався я зверх того, що рабів моїх, ку-манів, ти тримаєш під своїм захистом. Я наказую тобі надалі не тримати їх у себе, щоб через них я не став проти тебе. Куманам легше тікати, ніж тобі, оскільки вони, кочуючи в шатрах, можливо, і в змозі тікати. Ти ж, живучи в будинках, маєш замки і міста: як же тобі уникнути руки моєї?”

Король замовк і підвів очі на Михайла Всеволодовича.

— Ну й що? — спитав князь. — Так він погрожує всім.

— Я не хочу ще одної погрози із-за шлюбу моєї доньки з київським княжичем. Зрозумій мене, брате, так, як я тебе розумію. Ти хочеш військового союзу зі мною, щоб спільно стати проти Батия, бо він уже підійшов під твої стіни. А я не хочу, щоб він взагалі потикався в Угорщину. Досить мені й того, що Котян зі своїми половцями навів його на мій слід. А тепер ще й ти хочеш підбурити Батия до нападу на мою землю!

Михайло Всеволодович розвів руками.

— Ну, от — усі ми так: моя хата скраю! Брате, ти робиш велику помилку! Чи так, чи інак, а Батий коли-небудь добереться і до тебе. Згадаєш мої слова! Згадаєш, та буде пізно! Якщо ми — ти, я, князь Данило, польські князі — не об'єднаємося та не зупинимо Батия, тоді вже ніхто його не зупинить!

— Може, він далі і не піде, якщо його не дражнити?

— Мала на це надія! — вигукнув роздратовано князь Михайло. — Він хоче підкорити весь світ! Такий, кажуть, заповіт своїм синам та онукам дав, умираючи, Чінгісхан.

Бела опустив голову, довго думав. Потім, зітхнувши, відповів:

— Коли б же, брате, я сам правив Угорщиною! Так де там! Наплодилося стільки своїх королев'ят-можновладців, бояр-банів, що не знаю, як їх і приборкати. Не я їм, а вони мені кажуть, що робити і що чинити! Мало не зіпхнули мене з трону, коли дізналися, що я дав притулок хану Котяну... Ось так, княже! Ні, не можу я піти на союз з тобою — ні на шлюбний, ні на воєнний, бо страшно мені не тільки Батия, а й ворога домашнього!

— Це твоє останнє слово?

— Так, це моє останнє слово!

Київські князі переглянулися і рвучко підвелися — вийшли з-за столу. Михайло Всеволодович, зблідлий, враз постарілий, скрушно похитав сивою головою. Він мало не плакав: в одну мить розбилися, розлетілися всі його надії. З ким же рятувати Київ? З одним Данилом Галицьким? Але з ним вони вже виступали проти татар на Калці — і що з того сталося?

— Ех, королю, королю! — зітхнув важко. — Нерозумно чиниш! І нас залишаєш на поталу, і себе підставляєш під удар! Та що вдієш? Залишайся здоровий, а ми рушимо до князів польських... Може, у них знайдемо те, що шукаємо.

 

6

По від'їзді князя Михайла з Галича минув тиждень. Потім минув другий. Данило Романович не знаходив собі місця. Де ж поділася сестра, княгиня київська? Вже давно пора їй бути тут! Навіть не поспішаючи, можна було дістатися сюди за сім днів. Хай за десять. Але ж минуло п'ятнадцять! Де ж вона?

Тепер кожен новий день він починав з одного і того ж запитання:

— Чи прибула княгиня Олена?

— Немає, княже, — винувато відповідав двірський Вавило.

— Щось трапилося! Щось трапилося з нею в дорозі! — зітхав Данило.

Але що? І як про те дізнатися?

Він посилав гінців різними шляхами, по яких могла їхати сестра, однак ті поверталися ні з чим. Не їхала.

Ніхто не бачив.

Нарешті одного дня в Галич прискакав гонець із Кам'янця-Болохівського, що на Случі, подав князеві цидулку, написану поспіхом.

“Брате, — писала княгиня, — порятуй! Поспішаючи в Угри, князь Михайло залишив мене у Звиждені, і я поволі їхала до тебе. А в Болохівській землі, в Колодяжені, напав князь Ярослав Інгварович і захопив разом з домочадцями, дружиною невеликою та челяддю. Згадав стару свару з князем Михайлом і тримає у себе як полонеників...”

Данило з досадою стукнув кулаком по столу.

— Якесь прокляття тяжіє над родом Рюриковичів! Брати, а живемо, як люті вороги! — І підвів очі на гінця. —

Де ж зараз княгиня Олена?

— В Кам'янці на Случі. Князь Ярослав силою захопив також це місто.

— Ще тільки цього не вистачало! Та чи він сповна розуму? Половина Руської землі лежить у розрусі, на порозі нашої хати стоїть Батий зі своїми кривавими ордами, а він нову котору[52] розпочинає!

Князь охопив голову руками і так сидів довго, похитуючись з боку на бік. Потім, важко зітхнувши, поглянув на гінця, на його стомлене лице та забрьоханий весняною грязюкою одяг.

— Ти ось що, парубче: пообідай та лягай відпочивати. А я напишу листа князю Ярославу — поїдеш з моїми гінцями!

— Гаразд, княже, — вклонився молодик і вийшов в покою.

Князь Данило підійшов до високої конторки, що стояла біля вікна, розправив невеликий аркуш пергаменту, вмокнув біле гусяче перо в каламар і вивів перші слова послання: “Брате Ярославе, відпусти сестру до мене, бо Михайло обом нам зло замишляє...”

Данило не лукавив: близькі родичі, вони з Михайлом не раз сходилися в бою, як вороги, а потім мирилися і вже спільно воювали проти інших князів. Теперь же, коли б він не визволив княгиню Олену з її домочадцями і челяддю, Михайло поклав би зло не тільки на Ярослава, а й на нього. Та й взагалі — як можна не заступитися за сестру?

Написавши коротке послання, присипав його сухим піском, щоб швидше висохло, і погукав двірського. Потрібно було підібрати і спорядити в дорогу топкових гінців.

 

7

Добриня давно загубив лік дням і тижням, бо в ямі стояла безперервна ніч — холодна, волога, тривожно-жорстока. Лише раз на добу чиясь рука відтикала вгорі вузьке віконце і подавала вниз окраєць черствого хліба та глечик води. Тоді в яму заглядав блідий промінчик ранкового — найчастіше сірого, туманного — світла, і по ньому він спочатку лічив дні неволі, та згодом, збившись з ліку, перестав. Що з того, що він знатиме, скільки часу провів тут? Адже ніхто не сказав, скільки має провести. Рік? Два? Чи до самого скону?

Найбільше дошкуляли і гнітили його темрява і холод. До віконця, щоб відіткнути його і впустити трохи світла, він не міг дотягнутися. А хоч би й міг, то утримався б від такого необережного вчинку, бо інакше б зовсім тут замерз. Холод, або, швидше, якась могильна сирість, затхлість ще в першу ніч, як він сюди потрапив, забралися під його одяг, пронизали все тіло і не полишали ось уже який час.

Та найстрашнішим був розпач, що народився і виріс із безнадії. Він з'явився не відразу. Спочатку думалося. Що ось-ось його витягнуть звідси. Хай на краще чи на гірше, а витягнуть, випустять, і він побачить білій світ. Але минав час — і ніхто не приходив, не випускав. Про нього, здається, просто забули. Та, власне, і знає про нього лише один чоловік — Доман. То, може, він нікому нічого про нього не сказав і полишив його тут на довічно, аж до загибелі? Може, Іванка злочинці пристукнули у пустинному завулку, щоб не було свідка, а його навмисне кинули сюди, щоб, перш ніж загинути, вдосталь намучився?

З таких думок виникла безнадія, а з неї вродився відчай, разпач.

Одного разу, коли у віконечку блиснуло світло і безмовний наглядач опустив йому на мотузці черствий окраєць хліба і глечик води, а він, переливши воду у свій посуд, сіпнув за мотузку, що, мовляв, готово, раптом здалеку долинув приглушений дівочий голос:

— Добрине! Добрине! Де ти? Добрине-е!

Від несподіванки він завмер. Хто це? Невже Янка?

Ніби її голос! Він кинувся до віконця, схопився руками за холодний, осклизлий зруб і щосили загукав:

— Янко! Янко! Я тута-а!

Але було пізно. Поки він стояв, остовпілий, і думав, хто б це міг бути, поки надумав крикнути, наглядач заткнув віконце, і його розпачливий зойк завмер у темній ямі. Стало тихо і темно.

Тепер хоч кричи, хоч головою бийся в стіну — ніхто не почує.

Добриня поставив глечика в куток, зверху поклав хліб і сам опустився у знемозі на брудну холодну підлогу.

Що це було? Чий голос він чув? Невже Янчин? Чи йому примарилося?

Отже, його не забули? Його розшукують? Хто? Боярин Дмитро? Янка? Брат Іванко?.. Отже, є надія, що наступить день, коли його муки скінчаться? Брязне засув на ляді, що відгороджує його від білого світу, і він стане вільним?

Навже це може бути?..

А якщо це все мана? Якщо голос Янки лише вчувся йому, приснився наяву?

Він торкнув себе за палаючого лоба, провів долонею по худому, зарослому м'якою бородою обличчю і, згорбившись, мимоволі застогнав. Світла надія, що блиснула в його душі, як зоря, раптом потьмяніла, погасла, і в серце безшумно, як вуж, знову почав заповзати відчай.

 

8

Тисяцький Домажир із сином Івором заявилися в неділю — якраз перед обідом, коли вся сім'я ще не зібралася, а за широким і довгим столом сиділи вже боярин Дмитро з бояринею та метушилися чашники, розставляючи посуд.

Боярин Дмитро не мав на Домажира серця і не відчував образи за те, що той, з наказу князя, перейняв у нього владу в Києві. Все в цьому світі таке нестале, непостійне, мінливе, що ображатися на будь-кого за подібну зміну просто було б і нерозумно, і смішно. Вчора — я, сьогодні — ти, а завтра, дивися, хтось третій. Бо нічого немає вічного під зорями — все пливе, все минає... Однак, як людину, Домажира Дмитро недолюблював: було в ньому щось нещире, слизьке. На устах — усміх, а в душі — щось хитреньке, непевне. Зразу й не розбереш — що за людина?

Однак привітав його приязно.

— Дорогий боярине, прошу до столу!

Домажир перехрестився на образи, розгладив цупкою п'ятірнею рудого чуба і кошлату бороду.

— Хліб-сіль господині і господарю. Щастя домові сьому! — Він сів на лаву і показав Іворові, веснянкуватому парубкові, на місце поряд з собою. — Та не обідати ми завітали до тебе, боярине, а хочемо погомоніти, як я колись обіцяв, про твою доньку Янку, що, кажуть, ще привабніше розцвіла і стала окрасою Києва. Чи не могли б ми з тобою та бояринею Анастасією породичатися? Гляньте на мого парубка — чим не красень? Вже має вісімнадцять літ, після мене успадкує дім, сукновальні і млини, землі і ліси. І здоров'ям бог не обділив, і розумом. А що трохи веснянкуватий, то з лиця води не пити...

Івор почервонів, і веснянки на носі проступили ще яскравіше. Він це знав, але нічого з собою подіяти не міг — червонів ще дужче.

— Тату! — прошепотів зніяковіло.

Та Домажир тільки махнув на нього рукою і вів далі:

— Пора вже йому обзаводитися сім'єю... От я й подумав, Дмитре, чи не гаразд нам буде поженити наших діток та й самим об'єднатися і тримати владу в Києві? Га? Вчора ти був тисяцьким, сьогодні — я, а завтра, дивись, ти знову вивернешся — і мені буде підтримка. Бо, скажу я вам, князь Володимир Рюрикович уже на ладан дише. На видужання — ніякої надії. От-от Бог прийме його душу...

— Невже такий плохий?

— Гірше бути не може... Уже й соборували... Тане, мов свічка...

— Не щастить Києву на князів, — похитав головою Дмитро. — Та ще в такий час!

— Час справді важкий і непевний, — погодився тисяцький.

— А ти заходився сина женити! — ухопився за його слова Дмитро. — Чи ж на добро се?

— Хтозна — на добро се чи на лихо. Та коли так міркувати, то й жити не захочеться, — заперечив Домажир. — Справді, нападе на нас Батий чи, може, раніше дідько його схопить — ще баба надвоє ворожила, а ми живі і про живе повинні дбати.

— Може, й так, — погодився Дмитро і звернувся до боярині:

— Тоді клич, Анастасіє, Янку та всіх наших домочадців до столу. Пообідаємо та гуртом і подумаємо. А передусім — запитаємо дочку: хоче вона заміж чи ні? Бо ж молода ще! І силувати її я не хочу... Ми з Анастасією бралися по любові, то й дочці того бажаємо...

— По любові! — хмикнув Домажир. — Яка химера! Піп обвінчає — от і полюбляться!

Бояриня вийшла і хутко повернулася з Янкою. Невдовзі за ними до горниці зайшли Микола та Степан з сім'ями. Враз стало людно і гамірно. Та як тільки Дмитро кашлянув і підвів очі, всі вмить затихли. Навіть діти.

Боярин підняв чашу.

— Дорогі мої, до нас у гості завітав тисяцький Домажир Бориславич із сином Івором. Побажаємо ж їм доброго здоров'я та смачного обіду!

Всі піднесли чаші.

— Дякую, боярине! — сказав Домажир і перший приклався до духмяної сити.

Горниця враз сповнилася гамором, розмовами, брязкотом посуду та дитячим сміхом. Одна Янка сиділа мовчки. Лице її зблідло, а в очах зачаївся страх. “Це ж по мою душу прибули вони сюди, — кольнуло її в серце. — По мою душу!.. Бач, старий шкарбан і сина притягнув на розглядини! А той витріщив баньки, мов теля, придивляється! Не придивляйся — не купиш! Аби тільки батько силою не змусив...”

Дмитро помітив її настрій, прочитав страх в очах — і підбадьорливо усміхнувся, ніби хотів викликати усміх і на її устах. Але Янка не усміхнулася у відповідь. Останнім часом, як зник Добриня і вони з батьком не змогли його розшукати, бо Домажир сказав, що ні він, ні його люди нічого про парубка не знають, вона замкнулася в собі і усміхалася дуже рідко, хіба що до маленьких племінників, з якими любила бавитися.

Взагалі в її душі робилося щось таке, чого вона й сама не розуміла і про що ні з ким порадитися не сміла. Несподівана зустріч з Добринею перевернула її життя. До того вона була дитина, підліток, отроковиця, безтурботно жила собі в сповненому достатком батьківському домі, ні про що серйозне не думала, а втішалася новизною всього, що оточувало її, — сонцем, місяцем, зимовими віхолами, весняними воркітливими струмочками, співом жайворонків та п'янким запахом молодого зела, літніми бурхливими грозами та янтарним наливом садів, осінніми зграями чорного вороння, що зліталося до Києва з навколишніх лісів, а в сім'ї — незмінною увагою та любов'ю як до найменшої.

І раптом все потускніло, померкло. Життя розділилося навпіл: те, що було до зустрічі з Добринею, і те, що настало тепер. Цей незвичайний смерд, половецький пастух, татарський невільник чомусь, як вихор, ввірвався в її життя і в її юне серце. Чи вона знайшла в ньому щось особливе? Так, він був не такий, як інші, кого вона бачила в Києві, в боярських хоромах. Він прийшов із чужого їй світу, незнаного степу, від смердючих половецьких багать та залитих руською і татарською кров'ю сплюндрованих міст, від нього віяло напівдикою силою степового коня і разом з тим досвідом і розумом людини, набагато старшої за неї, людини, що не тільки бачила смерть довкола себе, а ніби, як здалося їй, і сама вирвалася з її чіпких пазурів.

На ньому не було вишуканого одягу з дорогих тканин, що виробляли київські чи заморські умільці, не було і позолоченої зброї, як у київських молодих боярчуків; у першу зустріч, коли вона побачила його у батьківській горниці за трапезним столом, він їй здався просто дикуном — зарослим, бородатим, розпатланим, в одязі з чужого плеча, в чому він сам зразу ж признався, з почервонілим від морозних вітрів обличчям і міцними, потрісканими до крові кулаками. Але які в нього були очі! їй здалося, що він поглянув на неї так, як вона дивилася, бувало, на перший весняний ряст — зачудовано і ніжно. Так на неї не дивився ніхто — і від того серце її здригнулося і завмерло від солодкого щему.

Хіба можна забути ту мить?

Звичайно, вона знала, що він не князь, не боярин, не купець і навіть не ремісник, а простий смерд. Правда — вільний! Не раб, не закуп, а вільний! І все ж — смерд! Та коли поглянула в його чисті і чесні очі, а особливо коли побачила його постриженим, поголеним, на багато років помолоділим, то геть відігнала думки про те, що він смерд, та сповна віддалася своєму першому дівочому поривові, своєму блискавично розквітлому почуттю.

Як це з нею трапилося, вона не розуміла. Та й не дуже дошукувалася причини. Знала одне — вона раптово стала іншою. Була дитиною — стала дорослою. Була безтурботною, а тут відчула, як щось незвичне і незвичайне, таємниче невидимими сітями обплутало її серце і прив'язало до однієї тепер для неї на світі милої людини — Добрині. Як це трапилося, було для неї незбагненною таємницею. Але — трапилося. І чим більше часу минало, тим сильніше розгорялося полум'я в її юному палкому серці, їй хотілося бачити Добриню, розмовляти з ним, а вона не мала такої змоги, і це мучило її, дратувало, так що вона швидко відчула, що кохання — це не тільки радість, а й невгасиме горе. А коли дізналася від Іванка, що Добриня загадково зник, вона втратила спокій і сон, хоча нікому ні словом не обмовилася про це і думала, що жодна душа в світі не здогадується про її почуття болю й розпачу.

Так вона думала, молодесенька і недосвідчена.

Так вона думала.

А насправді батько, боярин Дмитро, давно помітив, що з дочкою щось сталося. Його пильне око відразу, ще по від'їзді Добрині, побачило зажуру в очах Янки, а потім, коли парубок зник, глибокий біль і душевну муку. І він зрозумів усе. І в ту ж ніч поділився своїм здогадом з бояринею Анастасією.

— Цей смерд не повинен бувати в нашій господі! — сказала твердо бояриня. — Янка ще дитина і встигне знайти собі достойну пару! Зник — от і добре! Мине місяць, півроку — і Янка забуде його ім'я!

— А якщо це справжнє кохання?

— Ну, то й що? Хіба ти погодишся мати зятем смерда? Нас увесь Київ засміє! Ти не повинен шукати його!

Дмитро промовчав. Звичайно, Київ буде здивований. Але ж і Янку, свою єдину доньку-пестунку, жалко. І перед тим парубком, Добринею, совісно... У боярина були свої погляди на життя і на порядність — і він таки розшукував Добриню, хоча безуспішно. Хлопець як у воду впав.

Не знала Янка, що тут, за столом, є ще одна людина, хитра й не менш досвідчена, умудрена життям, як її батько, яка ще в покоях хворого князя розгадала душевне сум'яття дівчини. Це був тисяцький Домажир. Зіставивши зникнення смерда, про якого він справді нічого не знав, з заступництвом за нього боярина Дмитра і з незвичайною схвильованістю його дочки, він зразу здогадався, які почуття привели юну бояришню до князя. Правда, великого значення він цьому не надав, бо не міг навіть уявити, щоб Дмитро з Анастасією віддали доньку за смерда. Але, розгадавши цю загадку, і пальцем не ворухнув, щоб розшукати якогось там Добриню, якого, він не сумнівався, хтось із його людей або вже відправив на той світ, або заховав так, що і вдень зі свічкою не знайдеш. Він навіть допускав, що смерд сидить у князівському порубі, бо якщо його схопила княжа сторожа, то запроторила тільки туди. Ну, й що? Хай сидить!

Янка мляво жувала якийсь несмачний кусок, що не ліз їй у горло, і думала про те, як відкараскатися від несподіваної напасті, і не могла дати ради своїм думкам. Все сплуталося в її голові, все здавалося таким складним

і нерозв'язним — зимовий наскок татар, Добриня, його зникнення, тисяцький Домажир, його син... І чому вона така нещасна? Чого всі лиха світу разом упали на її голову?

Перебуваючи в задумі, вона не прислухалася до розмов, що, в міру того, як наїдків та напоїв зменшувалося на столі, все посилювалися. Тому, коли почула своє ім'я, вимовлене гучним Домажировим голосом, здригнулася і підвела очі.

— Що?

— Про тебе тут мова, Янко, — сказав батько, зрозумівши, що дочка так була заглиблена в свої думки, що нічого не чула. — Боярин Домажир хоче женити Івора, свого сина.

— Той хай женить, — байдужим голосом відповіла Янка. Брати Микола та Степан голосно зареготали, а бояриня Анастасія, осудливо глянувши на них, так що вони враз замовкли, твердо промовила:

— Янко, ти не зрозуміла. Боярин Домажир просить для сина Івора твоєї руки!

— Що? — стрепенулася Янка. — Моєї руки? Для Івора?

Вона зблідла.

— Так! — з притиском сказала мати. — І ти повинна погодитися!

— Ніколи! — вигукнула дівчина, схоплюючись на ноги. — Чуєте — ніколи!!! Я ще не хочу йти заміж! Не хочу! Навіщо ж ви мене проганяєте з дому?

— Янко, ну хто ж тебе проганяє? Опам'ятайся! — лагідно промовив боярин Дмитро. — І в думці у нас такого не було! Та й ніхто тебе не змушує зараз, сьогодні, йти заміж. Це ж тільки заручини. А до заміжжя далеко — півроку, рік або й два... Коли ти скажеш...

Янка глянула в вічі батькові і хотіла щось відповісти, але в цю мить двері до боярської горниці швидко розчинилися, і ввійшов двірський, який голосно сповістив:

— Боярине, щойно з Володимирового града прискакав гонець від княгині. Вона просить тисяцького Домажира негайно прибути до неї. Помер князь Володимир Рюрикович!

Вість була оглушлива. Всі схопилися з місць.

— Що? Помер князь? Яке лихо! Домажир перехрестився.

— Упокоївся нарешті, бідолаха. Не князював останні місяці, а тільки мучився. — І повернувся до Дмитра. —

Поїдемо, боярине! Твоя присутність там нині теж потрібна. А наше діло з жениханням відкладемо до ліпших часів...

Він похапцем попрощався і, супроводжуваний розгубленим, сконфуженим Івором, швидко попрямував до виходу.

Дмитро почав збиратися теж.

— І я з тобою, тату, — попросилася Янка.

— І ми, — виступили наперед Микола та Степан.

— Добре, поїдемо. Там зараз збереться все київське боярство. Помер князь! Михайло Всеволодович покинув нас, цей помер... Що буде з Києвом? З нами?

Вони сіли в запряжений парою коней віз і незабаром, поминувши Софійські ворота, зупинилися на Бабиному торжку, перед князівськими хоромами. Тут уже стояло кілька осідланих коней. На подвір'ї — біганина, туди й сюди снували ліпші мужі, молоді гридні, челядники. Поспішали до князівських хоромів стурбовані бояри. Кожного хвилювало: хто ж тепер стане князем у Києві?

Дмитро коротко кинув своїм:

— Гуляйте тут, у дворі, Я скоро вийду, — і теж зник у розчинених дверях князівського терему.

Янка знала, що в глухому закутку двора десь є поруби, страшні глибокі ями, в яких перебувають, конаючи в голоді та холоді, різні злочинці та небажані князю люди. Вибравши хвилину, коли брати завели розмову з прибулими боярами, вона непоміченою шаснула в гурт челяді і попростувала у глибину двору.

Назустріч стара челядниця несла в кошику торбину з борошном.

— Помагайбі, тітонько! — приязно привіталася до неї Янка. — Чи не скажете, де тут поруби? Хочу страдникам нужденним за упокій князевої душеньки милостиню подати.

— Добра ж ти душа, дитино, — відповіла стара. — Йди ось цією стежечкою до стаєнь, а там і побачиш, у кутку... Та до сторожів не підходь, бо проженуть!

— Дякую, тітонько! — І Янка поспішила в далекий .закуток двору.

Поруб вона впізнала по батькових розповідях відразу. Це була присадкувата міцна будівля з товстих соснових колод. Над самою землею — вузенькі віконечка, одні заткнуті якимось ганчір'ям, інші порожні, мов бійниці на вежах. Янка відразу здогадалася: скільки віконець — стільки ям під порубом, темних, запліснявілих. Може, в котрійсь із них і Добриня?

Біля одного віконечка порався старий гридень. Янка спочатку хотіла запитати у нього, чи не відає він в'язня по імені Добриня, але тут же згадала пересторогу челядниці і вирішила діяти інакше.

— Добрине! Добрине-е! — раптом голосно загукала вона. — Озовися, Добрине!

У відповідь — тиша. Гридень заткнув затичкою віконце і, крекчучи, підвівся, приставив долоню до вуха, як це роблять глухуваті люди.

— Ти мене, бояришне? Га? Чи кого гукаєш? Янка зрозуміла, що старий недочуває.

— Дідусю, я шукаю тут одного чоловіка — Добринею зветься. Не знаєте часом? Я заплачу вам!

— Га? Як зветься?

— Добринею.

— А-а!.. Не знаю, не знаю... Є тут — сидять... А як звуться, мені ніхто не каже... Моє діло маленьке — подати хліба та води, щоб, коли помруть, гріха на душі ні в мене, ні в кого іншого не було. А як зовуться... Не моє то діло... Та й ти, дівонько-бояришне, йди звідси, бо побачить старший, то... Йди, йди від гріха!

Янка провела поглядом по сірих колодах, по вузьких душниках і, важко зітхнувши, опустивши плечі, поволі, мов ураз постаріла, поколивала назад, до братів, а там, сказавши, що болить голова, заспішила додому...

 

9

Після похорону Володимира Рюриковича, після урочисто відправлених дев'ятин та сороковин, Київ затих, присмирнів, ждав біди. З Половецького поля доходили глухі, але страшні вісті: татари гасали по степу — виловлювали останніх половців, що ще не здалися їм, і нещадно винищували або перетворювали на своїх рабів. Кілька половецьких племен, яким пощастило вислизнути з татарських облав і сховатися в Криму, були затиснуті в безводному і безплідному закутку Куль-Оби[53] і там вимерли від голоду. Весь безконечний степ від Волги до Кавказу і до Дунаю опинився в руках Батия.

Куди направить свого бойового коня кривавий хан тепер?

На Київ?

Якщо правді, що він мріє виконати заповіт свого діда, Чінгісхана, і зівоювати всі народи Європи аж до Останнього) моря, то не минути йому Києва! Після падіння Переяслава та Чернігова на шляху до Галицько-Волинського князівства, а там і до Польщі, Угорщини та ніімецьких князівств — він перший. Його він не обмине!!

А як оборонятися? Князь помер, дружини немає, та й зброї обмаль. І князівські, боярські та купецькі комори майже порожні. На випадок тривалої облоги чим годувати киян?

Потрібен був господар. Князь!

Боярська дума, що зібралася в гридниці, ні до якої одностайної думки не дійшла. Одні пропонували послати послів до Михайла Всеволодовича, щоб повернувся, інші заперечували: “Він утік від нас! У ту саму хвилину, як татари оточували місто... Як його приймати назад? Щоб знову втік і покинув Київ напризволяще?” Треті перебирали всіх князів, близьких і далеких, які не мали зараз волості, але нікого не знаходили такого, кого б хотіли всі. Домажир же і ті, хто його підтримував, взагалі вважали, що жодного князя їм не потрібно.

— Обійдемося без князів! — гукав тисяцький. — Створимо свою, боярську, дружину! Дамо зброю городянам! Боярська дума — вище князя!

В цьому було щось розумне, коли б не випирало Домажирове бажання самому захопити ту владу, яка належала князеві. Це бажання відчували всі і одностайно заперечили тисяцькому.

— Як можна без князя! Хто ж очолить військову силу киян, коли потреба настане? Може, ти, Домажире? Коли галас трохи затих, підвівся Дмитро.

— Доброчесні бояри київські, — промовив він. — Здавна повелося так, щоб у Києві був князь. Та ще й не простий, а великий, самодержець землі нашої! Він був нам батьком і військовим вождем, а ми були його опорою... Тим більше потрібен князь зараз, коли загрожує нам страшна сила — Батиєва орда! І не будь-який князь, а розумний, сильний, князь-воїн, що має добру дружину і не раз зустрічався з ворогом у полі...

— Кого маєш на увазі, Дмитре? Кажи!

— Є такий князь. Це Данило Романович Галицький... Нема зараз князя, щоб був сильніший за нього! Під його рукою Галицьке і Волинське князівства, він вибив угрів з нашої землі, позаторік погромив німецьких лицарів, ляхи бояться підняти проти нього меча, не в одному бою бував... Такого сильного князя нам потрібно! Об'єднати Київ з Галичем і Волинню, а болохівцям[54] нікуди буде подітися — приєднаються до нас самі! Тільки так ми можемо протистояти Батиєві! Іншого виходу не бачу. Рязань, Володимир і Суздаль розгромлені. Переяслав і Чернігів теж. Новгород і Полоцьк сидять собі за непрохідними для мунгальських коней болотами, але й вони дрижать. Залишається князь смоленський Ростислав Мстиславич. Я знаю, є серед вас його прихильники, хоч і не багато. Та самі подумайте, яка у нього сила? Чи захистить він Київ? Тому я думаю: найкраще це зробить Данило Романович...

В гридниці знову зчинився ґвалт. Одні кричали — Данила! Другі — Ростислава! Треті — не треба нам нікого, самі управимося! Боярство київське враз уподібнилося простолюдинам з подільського торговища — хто кого перекричить, переторгує.

Дмитро похмуро усміхнувся і знову підвівся.

— Я бачу, ми до згоди сьогодні не дійдемо. Гадаю, найкраще нам розійтися по домівках, гарно подумати, а завтра зійтися на остаточну розмову...

— Так! Так і зробимо!

— Але є ще одне діло, яке ми маємо докінчити сьогодні.

Бояри нашорошили вуха.

— Кажи!

— Як це завжди бувало у нас, після похорону князя князь-наступник, спадкоємець обов'язково перетрушує поруб. Хто там сидить? За віщо? За провину? Чи без провини?.. Та оскільки князя у нас немає і невідомо, коли буде, ми повинні зробити це самі!

— Правильно! Правильно! — загули бояри, раді хоч у цьому незначному ділі проявити одностайність. — Відчинити поруб і випустити безвинних! Та й тих, хто свою провину спокутував! Ходімо туди! Ходімо!

— Не поспішайте! Це можна зробити і завтра! — намагався перекричати бояр тисяцький Домажир.

Та його не захотіли слухати. Мало хто вірив, що новий князь настановить хитруна Домажира тисяцьким, тому вважали за непотрібне слухатися його.

— Ні, ні! Ходімо зараз!

Натовп вивалив із гридниці і з галасом рушив до порубу.

— Де сторожа? Відкривайте ями! Випускайте в'язнів! Збіглися сторожі — відчинили двері, ляди, поставили драбини.

— Гей, ви там — вилазьте!

З ям почали з'являтися в'язні. Не люди — привиди. В кожухах, свитках. Худющі, зарослі, жовті, брудні, з почервонілими очима, що жмурилися від яскравого світла. З надривним бухиканням та стогоном.

Коли виліз Добриня, Дмитро ледве впізнав його.

— Ти?.. Тут?.. А ми скільки шукали тебе! — І суворо глянув на Домажира. — Як же це розуміти, боярине? Ти ж казав, що цього парубка тут немає! Га?

Той витріщився на молодого в'язня, що рукою закривав очі від сонця.

— Але, їй-богу, боярине, я нічого не знав про нього!

— Хто ж його сюди запроторив?

— Не знаю...

Дмитро поклав руку на плече Добрині.

— Хто тебе посадив у поруб?

— Доман... Він був старшим міської сторожі.

— Доман? — вигукнув Домажир. — Він справді був старшим, але мені про тебе нічого не сказав! Я спитаю в нього! Я дізнаюся! Обов'язково!

Тисяцькому було соромно перед Дмитром, і він щиро обурювався, хоча, коли б хотів, давно б міг заглянути в ями і пересвідчитися — сидить тут Добриня чи ні.

— Доман... Це той, що намовляв нас добровільно піддатися татарам!

— Так, — відповів Добриня.

— Отже, він тебе зустрів, упізнав і кинув у яму, щоб розквитатися за сутичку на майдані?

— Так.

— Мерзенний негідник! Мені пам'ятається, князь Михайло його самого був посадив у поруб... Як же він опинився серед сторожі князя Володимира Рюриковича?

— А князь Володимир, коли сів у Києві після князя Михайла Всеволодовича, випустив його, як оце ми зараз випускаємо, і, знаючи його з давніх часів, взяв до себе на службу, — відповів Домажир.

— Ось як! Варто було б з цим Доманом побесідувати та дізнатися, що він за птиця! — з погрозою в голосі сказав боярин Дмитро. — Ну, це ми можемо зробити й пізніше. А зараз, Добрине, поїдемо до мене! Хай бояри самі тут розбираються...

Прибувши додому, Дмитро передусім повів Добриню в челядницьку, велику присадкувату будівлю, де знаходилися боярські служби та жила челядь. З кухні дихнуло гострим запахом хліба, що загнічувався в печі, та різної їжі, що готувалася для боярського столу. У Добрині затремтіли ніздрі і зашуміло в голові від тих запахів. І йому коштувало чималих зусиль, щоб стримати себе і не попросити чого-небудь попоїсти.

Дмитро не посадив його відразу до столу, а розсудив інакше.

— Горпино, — звернувся він до немолодої вже жінки-кухарки. — Ти бачиш цього парубка Добриню?

— Бачу. На ньому лиця немає. Та й нужа, видно, заїла. Звідки він?

— Щойно з порубу.

— З порубу! Ой лишенько! Нещасний! Скільки намучився, настраждався!

— Не мало! Вода гаряча є?

— — Чому б не було!

— Тоді скажи Никодиму, щоб наносив у лазню. Хай постриже та покупає цього хлопця... А ти знайди для нього що-небудь з одягу. Та не недоносків, а ліпшого! І щоб був по ньому! Степанів, здається, якраз підійде... А як покупається та одягнеться — нагодуй добре! Зрозуміла?

— Чому б не зрозуміти? Хутко все зробимо! Дмитро схвально хитнув головою і глянув на Добриню.

— Зайдеш потім до мене!

— Дякую, боярине.

 

10

Вийшовши після обіду на просторий боярський двір, Добриня побачив біля хоромів, в оточенні матері та батьків, Янку. Вона стояла спиною до нього і не помічала його. Всі були чимось схвильовані і впівголоса жваво розмовляли.

Ніхто на нього не звертав уваги, аж поки боярин, вийшовши з дверей і спускаючись на сходах вниз, не загукав:

— Швидше, хлопче, швидше! Діло спішне! Ходи сюди! Добриня прискорив крок, відчуваючи, як сильніше забилося серце.

Та й як воно могло не забитися, коли Янка, швидко повернувшись до нього, раптом з несподіванки скрикнула і почала бліднути. Тіло її напружилося, по-дитячому ніжна шийка витягнулася, а тонкі руки в білих бебряних[55] рукавах стрепенулися, мов лебедині крила. Здавалося, вона от-от кинеться йому навстріч.

Це помітили всі. Бояриня Анастасія почала червоніти від гніву, очі її округлилися, стали злими. Микола і Степан переглянулися: для них це була новина. Вони не вірили своїм очам. Янка, їхня сестриця-коза, закохалася? І в кого — в смерда? Вони лупали очима, але мовчали.

Дмитро заховав усмішку у вусах.

— Що? Не чекали гостя? Я й сам, признатися, не чекав. Та трапилося сьогодні чудо: упізнав його серед князівських в'язнів, яких ми випустили з порубу. А вам не сказав, щоб потішити несподіванкою.

— Міг би й сказати, — буркнула невдоволено бояриня і поглядом показала на Янку, що все ще не могла отямитися від потрясіння. — Міг би й сказати!

Добриня зупинився, мовби хтось штовхнув його в груди. Він не сподівався такої зустрічі. Він гадав, що ніхто не здогадується про ті взаємини, що склалися між молоденькою бояришнею і ним, про їхні почуття, ще не висказані і неясні для них самих. А виходить, бояриня все помітила, все знає. Невже Янка їй сама розповіла? Чи нині мимовільно викрила себе, побачивши його?

Під серцем у нього похололо. Він розумів, яка прірва лежить між ним і Янкою, смердом і донькою боярина. Тут не тільки можна знову потрапити в яму, а й голови позбутися!

Як же йому повестися? Що сказати?

Всі дивилися на нього, і він не міг далі мовчати. Тому, схиливши у поклоні голову, хрипко промовив:

— День добрий вам! Я радий всіх вас бачити при здоров'ї!

І, випроставшись, проникливе глянув спочатку на Янку, а потім на бояриню. Стояв перед ними схудлий, змарнілий і не відав, що від того виглядів і стрункішим, і молодшим, ніби мав не двадцять п'ять літ, а дев'ятнадцять чи двадцять. Йому до лиця був Степанів одяг, у який нарядила його кухарка, і в ньому він нічим не відрізнявся від боярських синів. Навпаки, — вигравав у порівнянні з ними, бо був тонший у стані і ширший у плечах, а обличчя мав виразне, різко окреслене, мужнє, на якому особливо чітко виділялися під чорними розкриленими бровами розумні, людяно-добрі, проникливі очі. Їх погляду не витримала навіть бояриня Анастасія і з досадою опустила голову.

Він хотів також подякувати бояринові за доброту, яку той проявив до нього, забравши з порубу на княжому дворі і надавши змогу прибрати пристойної людської подоби. Але тут на Софії ударив гучний урочистий благовіст, і Дмитро рушив до воріт.

— Ходімо вже! Ходімо! Бо й так запізнилися — не протовпимося наперед! Всі заспішили за ним.

— Щось трапилося? — звернувся Добриня до Миколи, що опинився поряд.

— Щойно нас повідомили, що в місто в'їхав з дружиною новий князь — Ростислав Мстиславич Смоленський. Для всіх це така несподіванка! Адже його ніхто не кликав і не ждав!

— Мабуть, таки хтось повідомив, що старий князь помер? От і приїхав!

— Не без того.

На майдані, перед собором, вже копошився багатотисячний людський мурашник. Тут можна було побачити і чоловіків, і жінок, і старих, і малих, бояр в оксамитових каптанах і старців у лахах, з торбинами через плечі, ремісників у шкіряних фартухах і ченців у довгих чорних рясах, товстих червонощоких купчих у рясних спідницях і нестрижених смердів у плоскінних штанях та личаках.

Люди все прибували і прибували, і кожному хотілося пробитися наперед, щоб на власні очі уздріти нового князя і його почет.

Князь стояв на паперті в оточенні своїх бояр, а також і тих київських, які чи то мешкали поблизу, чи були попереджені про його прибуття загодя і встигли зайняти почесні місця біля самого собору. За ними видиілася сторожа в повному військовому обладунку, а кінна дружина, що вишикувалася в бічних вулицях та по обидва боки майдану, теж була напоготові по першому знаку ринутися князеві на підмогу. Він сторожко зиркав на киян. Мабуть, зважував — чи приймуть? Чи доведеться тікати? Бо ж прибув, вважай, самозванцем, якщо не врахувати поспіхом написаної цидулки тисяцького До-мажира з вісткою про смерть Володимира Рюриковича і запрошенням на Київський стіл. Та інших підписів, окрім Домажирового, на цидулці не було, тому Ізяслав не без підстав почував себе самозванцем, а самозванця, як це нерідко бувало, кияни могли і не прийняти. Його бояри і ліпші мужі теж відчували себе невпевнено і трималися один побіля одного, ніби готувалися до відбиття нападу: на головах — шоломи, правиці — на держаках мечів. Щоб не штовхатися в тісняві, Дмитро зупинився.

— Стіймо тута. Що треба, побачимо і почуємо звідси. Дзвони на дзвіниці раптово обірвали своє урочисто-веселе гучання, і тоді на майдані поволі почав улягатися людський гомін.

Князь ступив кілька кроків наперед, піднявся на якесь невидиме здалеку підвищення, підняв руку і почекав, поки настане тиша.

Був він худий, гостроносий. Довга руда борода закривала половину грудей і передню частину золотого ожерел-ля, що було знаком приналежності до князівського роду, а в бою, надіте поверх кольчуги, захищало горло і шию.

Коли всі затихли, він голосно — на весь майдан — вигукнув:

— Доброчесні кияни і киянки! Бояри київські, ліпші мужі, купці і весь люд київський! Предостойний єпископе і весь клір! Князь великий київський Володимир Рюрикович в бозі упокоївся. Київ осиротів, і я прибув сюди, щоб посісти Золотий Київський стіл і стати вашим князем!

Кияни мовчали. В інший час, може, знявся б галас, хтось би ремствував, протестував, хтось би підтримував криком. Але сьогодні, нажахані страшною загрозою Батиєвого нападу, ніхто й рота не відкрив. І не тому, що довкола стояла князівська дружина і її хтось боявся, а тому, що ця — хай і невелика — дружина могла пригодитися для захисту Києва.

Ростислав розцінив мовчання як згоду.

— Дякую вам, кияни, за честь! Обіцяю всім захист від ворога, добробут і справедливий суд! Хтось попереду гукнув:

— Слава князеві Ростиславу!

Наперед виступив тисяцький Домажир і підніс князеві на золотому блюді хліб-сіль, а єпископ дав поцілувати великого срібного хреста.

В цей час дзвонар на дзвіниці знову вдарив у дзвони, і князь у супроводі бояр, єпископа та кліру рушив до широко розчинених дверей собору — відправляти урочистий молебень.

 

11

Того ж дня, ввечері, боярин Дмитро сидів у своїй кімнаті за столом. Перед ним лежав невеликий аркуш пергаменту, стояв каламар з чорнилом, а в руках він тримав біле гусяче перо.

Ввійшла бояриня Анастасія і сіла насупроти — на ліжку. Була вона, незважаючи на літа, моложава, гарна і горда жінка, з пишними чорними косами, в яких ще не зацвіла сивина, і темними глибокими очима. Знаючи, що боярин кохає її, як і в молодості, і любить, як дбайливу матір його дітей, користувалася іноді своїми чарами і своїм впливом, щоб домогтися свого.

З цим і прийшла.

— Дмитрику, — почала лагідно, — невже ти хочеш занапастити нашу єдину доньку?

Дмитро поклав перо і здивовано підняв на неї очі.

— Не говори загадками, люба. Що ти маєш на увазі? Кажи!

Анастасія нахмурила брови.

— Хіба ти не бачиш, що Янка загубила голову через цього зайду-смерда, якого ти не знати з якої причини пригрів біля серця?

— Через Добриню?

— Так.

— Ну, вже й загубила! Вона ще дитина! Може, й закохалася. То й що? Через півроку чи рік це кохання розвіється, як дим!

— А якщо не розвіється? Янка, сам знаєш, дівчина незвичайна — гаряча, як вогонь, що візьме собі в голову, того й клином не виб'єш. Та й довірлива дуже. А він може скористатися з цього і... Ой, боюся я! Нерівня він їй — смерд! Та й старший на цілих десять літ!

— Я теж старший за тебе на десять літ, та й нічого, живемо, слава Богу! — усміхнувся Дмитро.

— Ти боярин, а він смерд! Чому ти не хочеш зрозуміти цього? До Янки сватається молодий Домажирич — ось хто їй до пари! Боярин, єдиний син, усі статки-маєтки залишаться йому! А Янка, як остання дурепа, гарбуза йому піднесла! І через кого? Через половецького конюха, татарського раба, простого смерда! Ганьба яка!

Дмитро підійшов до жони, сів поряд, обняв за плечі.

— Настуню, про що ти мовиш? Коли б ти тільки знала, в який час ми живемо, яка розпука і тривога кожного дня холодить моє серце! Які грозові хмари збираються над нами! Коли б ти тільки знала це, то не затівала б цієї розмови!

Анастасія підвела на нього очі. Злякано кинулася.

— Що ж трапилося? Що з тобою?

— Зі мною нічого. А з нами всіма, з Києвом, з народом усім як не сьогодні, то завтра скоїться біда! Хіба ти не відчуваєш, що ми стоїмо на краю прірви, страшної прірви? Якщо ми в неї впадемо, то вже не виберемося! Хіба у тебе немає відчуття, що кожної миті наше життя може обірватися.

— Боже! Про що ти говориш! — сплеснула руками бояриня.

— Степ заворушився, мила, гуде, двиготить! Щось там робиться таке, що нагонить на мене жах. Чорні клобуки з Росі і наші люди з Княжої Гори[56] та Дівиці[57] повідомляють, що вже майже всіх половців татари перебили або взяли в полон. Тепер між Батиєм і нами ніхто не стоїть! Отже, надходить наша черга! А ти сушиш голову примарними страхами! Доччиним коханням!.. Та, може, і ми, і вона приймемо завтра мученицьку смерть! Може, Янці судилося стати рабою чи наложницею поганина-степовика! Ось про що я думаю щодня і щогодини! І в таку хвилину ти примушуєш мене власною рукою вирвати з Янчиних грудей святий вогонь кохання і затоптати його!.. Я теж не сліпий і бачу все. Спочатку хотів було вчинити так, як ти радиш. Та, подумавши і уявивши, що нас чекає, зупинився. Жаль мені стало дівчинки нашої — ще й життя не бачила, тільки почала розквітати, а вже над її головою збираються грозові хмари. Навіщо ж іще і я завдаватиму їй горя? Тож хай буде те, що має бути! Хай наше любе зернятко-доцюнятко не зазнає від нас лиха, а живе своїм життям і своїми почуттями, бо інших радощів їй, може, не судилося зазнати.

— Дмитре! Мені страшно! Що ти мовиш?

— Я вже подумую про те, щоб відіслати тебе з Янкою, невістками та онуками з Києва. Десь у тихе далеке місце, куди б не дісталися татари. Але — куди? У Новгород, Полоцьк чи Галич?

Анастасія з жахом дивилася на чоловіка.

— Ми нікуди не поїдемо з Києва! І Янки не пущу, і внуків! Якщо помирати, то разом! Ні, ні, не поїдемо ми нікуди! І — що Бог дасть! Хоч і смерть!.. Ні, ні — з Києва ні кроку! Де ще є вищі і міцніші вали та більше людей? Якщо Київ не вистоїть, то яке ж місто вистоїть? Дмитро поцілував її в голову.

— Будемо сподіватися на це, люба. От тільки наш новий князь — не та людина, що потрібна зараз Києву. Я знаю його — не зуміє він захистити нас. Як тільки запахне смаленим — накиває він п'ятами з Києва і залишить нас напризволяще, як і князь Михайло Всеволодович.

— Що ж нам робити?

— Пишу в Галич князеві Данилу Романовичу — хай візьме Київський стіл. Він єдиний, хто має силу військову і військове уміння. Більше нікого не бачу... Ти йди — спи, а я трохи ще посиджу, бо час не жде — треба поспішати.

Анастасія прихилила голову до Дмитрових грудей — тихо заплакала, а потім, поцілувавши боярина в голову, мовчки вийшла з покою.

...Другого дня, вранці, коли сім'я поснідала, Дмитро вийняв з-за пазухи невеличкий аркушик пергамену і поклав перед собою.

Всі мовчали. Давній звичай не велів вставати із-за столу раніше господаря. Та й відчувалося, що він хоче сказати щось важливе.

Боярин розгладив рукою пергамен, глянув на синів.

— Тут ось лист до князя Данила. Я пишу: “Наш благодійнику, княже Даниле Романовичу! Аще одержиш це послання, то знай: князь Великий київський Володимир Рюрикович помер, а його стіл посів князь смоленський Ростислав Мстиславич, онук Давидів, четвероюрідний брат твій. Але ти, княже, старший за нього в роді княжому — і стіл київський по праву належить тобі. Прийди і сядь на ньому! І захисти нас від богопротивних мунгалів, нарекомих татарами, від царя їхнього Батия! А писав це в літо 6749 Дмитро, боярин київський”. Ось так... Цього листа треба відвезти в Галич — і якомога швидшеї — Він знову глянув на синів, що сиділи по другий бік столу. — Доведеться їхати комусь одному з вас, бо лист дуже важливий. Якщо його перехоплять люди князя Ростислава, то не зносити мені голови. Та й гінцеві теж. Отож вибирайте з-поміж себе — хто поїде? Ти, Степане? Чи ти, Миколо?

Сини, переглянувшись, мовчали. Видно, нікому з них їхати в таку несподівану і небезпечну дорогу не хотілося. Бояриня Анастасія, збліднувши, скрикнула:

— Дмитрику, а може, якось обійдеться без листа? Може, хай уже залишається в Києві князь Ростислав? Дмитро сумно усміхнувся.

— Ні, мати, не обійдеться! Листа треба допровадити в Галич і передати у власні руки князеві Данилу! Отже, їхати хтось мусить!

— Тоді дозволь мені, боярине, — тихо промовив Добриня, який упродовж усього сніданку жодним словом не встрявав у розмову і навіть намагався не зустрітися поглядом ні з Янкою, ні з бояринею Анастасією.

— Тобі? — здивувався Дмитро. — Та чи ти розумієш, що береш на себе?

— А чому ж не розумію? — Добриня сумно усміхнувся. — Шлях далекий, небезпечний і важкий. Але не сумнівайся в мені, боярине, я звик до всього. Доберуся і до Галича! Дозволь!

Анастасія стрепенулася, очі її блиснули радістю.

— А чому б і ні, Дмитре? Хлопець звик до незгод! Хай іде! Йому навіть безпечніше, бо його ніхто не знає, а Миколу та Степана знає увесь Київ...

— Воно-то так, — вагався Дмитро. — Але...

Тут втрутилася Янка.

— Тату, дозволь Добрині поїхати — він добереться до Галича і щасливо повернеться назад. Чує моє серце! Дмитро переглянувся з бояринею і засміявся.

— Ну, якщо чує твоє серце, тоді я згоден. Хай їде Добриня! Зараз я накажу приготувати все потрібне для дороги — і в путь!

— Дякую, боярине, — підвівся Добриня. — Я радий, що можу прислужитися тобі. А ще радий тому, що сьогодні надвечір доберуся додому, в Калиновий Кут. Там, мабуть, мене вже і не ждуть...

 

12

Минув місяць. Одного літнього дня, в післяобідню пору, по битому шляху з Білгорода до Києва поспішала кінна дружина галичан.

Довкола шляху стояв ліс. Пахло суницями. Попереду їхало двоє — князь Данило та Добриня. Хоча їх ніхто не міг підслухати, розмова велася впівголоса, бо була серйозна і важила багато.

— Вже скоро Київ. Як же безперешкодно в'їхати в нього? — спитав князь. — Якщо дозорці Ростислава здалеку помітять нас, то зачинять ворота. А тоді що? Брати місто приступом?

Добриня заперечив:

— Приступом не візьмемо, князю. У Ростислава Мстиславича дружина невелика, зате міські вали могутні. Як їх узяти? Менгу мав значно більше війська, ніж у тебе, та й то відступив... Ні, треба придумати щось інше!

— Що ж?

— Не знаю... Мабуть, мені варто поїхати попереду до боярина Дмитра, а він уже щось придумає.

— Згоден з тобою. А як же ми?

— Поки дорога йде лісом, дружину з Києва ніхто не побачить, а на підході до міста, біля Кудрявця, заховайтеся в заростях і ждіть мого знаку — я двічі ударю в дзвін. Тоді чимдуж мчіть до воріт...

Князь задоволене оглянув ставну постать свого співрозмовника, похвалив:

— А ти молодець! Розумно намислив! Зробимо так, як ти кажеш, — їдь до боярина Дмитра! Я ждатиму твого знаку.

Добриня приклав руку до грудей, мовчки вклонився і вдарив ногами коня.

Широка дорога незабаром розгалузилася на дві — одна повела вгору, до Білгородських воріт, а друга повернула праворуч — низом, понад Либіддю, до Золотих. Добриня поїхав прямо, піднявся на гору, поминув ремісницький посад, густо забудований і чималими будинками, і халупами, і різними майстернями, і опинився на майдані перед Білгородськими ворітьми. Тут було людно. Одні входили в місто, інші виходили. Немолодий рудобородий страж преспокійно дрімав собі, сидячи проти сонця на лаві під стіною. З вежі звисала йому до колін вірьовка: смикни — і вдарить на сполох дзвін. При боці — меч, а щит і спис лежали просто на землі.

Добриня скочив з коня — наблизився. Чому така безпечність? Чому лише один страж біля воріт? Інші сплять у сторожці чи гайнули кудись?

Він зазирнув у сторожку — ніде нікого. Дивно!

Глянув на Іудейські ворота, до яких вела пряма широка вулиця, — відчинені. І теж жодного стража не видно.

Вийшов знову на майдан — вартовий, як і раніш, посопував носом, вряди-годи, не розплющуючи очей, відмахувався від мух, що роїлися біля заслиненого рота. Ледь помітний подих вітерцю доніс від нього сильний запах пива.

Так от воно що! Мабуть, варта набухалася і розійшлася хто куди, а цей залишився на чатах...

Добриня замислився. Що робити? їхати до боярина Дмитра чи самому впоратися з цим сплюхою? Їхати до боярина — згайнувати дорогий час. І хтозна, що буде потім. А тут така слушна нагодаі

Він сів поряд зі стражем, обняв його попід руки — легенько струснув. Той буркнув спросоння:

— Це ти, Саво? — Але очей не розплющив.

— Я, — глухо відповів Добриня. — Може, подрімаєш у сторожці? А я тим часом посиджу замість тебе.

— Умгу, посидь...

— То тримайся за мене! Вставай От-так! Ходімо! Страж ледве плутав ногами. Добриня перекинув його руку собі через плечі і так дотягнув до дерев'яної сторожки, що приліпилася біля внутрішнього боку міського валу. Там поклав на низький піл для спання, засланий якоюсь кожушиною, зачинив двері і взяв їх зовні на засув.

Ну, от — півділа зроблено. Тепер треба подати сигнал князеві і дочекатися, поки він з дружиною вступить у Київ. Тільки б якась випадковість не стала на перешкоді!

Добриня повернувся на майдан, сів на лаву і, ніби ненароком, двічі сіпнув за вірьовку. Протяжно, басовито загув дзвін.

Люди оглянулися на всі боки, підвели голови вгору, але всюди було спокійно. Страж дрімав собі, повісивши голову, вірьовка лежала на його плечі. Отже, сп'яну, мабуть, — так можна було подумати. І кожен поспішив по своєму ділу.

Та незабаром загула земля — із долини на гору, де кінчалося передмістя, виринув загін вершників. Він мчав щодуху — і перехожі сипонули врозтіч з-поперед кінських копит. А гул наростає, наближається — вже видно, як має червоне корзно князя Данила. Вже чути, як хропуть, як важко дишуть зморені коні.

Тоді Добриня схопився з лави і скочив у сідло. Приєднався до галичан.

— Шлях вільний, князю! Вперед!

Вони без перешкод промчали Білгородські, Іудейські, Софійські ворота і ввірвалися на Бабин торжок — оточили великокнязівський двір. Приголомшені несподіваним нападом, дружинники смоленського князя не вчинили ніякого опору — здалися відразу.

— Де ж князь Ростислав? Знайдіть його! Приведіть сюди! — гукнув Данило.

Гридні метнулися в терем — невдовзі вивели на майдан переляканого князя Ростислава, і він покірно схилив голову перед переможцем.

— Пробач, брате Даниле, зайняв я Київ не по старшинству. Тепер прийшов з повинною — здаюся на твою милість.

Закам'яніле Данилове обличчя трохи розпогодилося, але голос прозвучав суворо:

— Ну, що ж — повинну голову і меч не січе... Відведіть князя в терем до пори до часу!

 

13

Не гаючись ні хвилини, Добриня притьмом помчав до боярина Дмитра. На стукіт в оглядове віконце виглянув дворецький Никодим.

— Добриня! — вигукнув зраділо і відчинив ворота. — Де ти стільки пропадав? Боярин уже питав — чи не заявлявся? Для чогось ти йому дуже потрібен. Казав: прибуде — відразу до мене! Та й моя стара зрадіє: полюбили ми тебе, мов сина!

Добриня розчулено обняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, але не сподівався на такі щирі, навіть батьківські почуття до себе. Очі його зволожилися.

— Дякую, вую Никодиме! Дякую за добрі слова! Ви теж для мене як рідні! — Тут він помітив біля конов'язі осідланих коней. — Чиї то? У боярина гості?

Никодим дещо зневажливо махнув рукою.

— Е-е... Набиваються в гості... Тисяцький Домажир з сином. Уже вдруге приїжджають. Чув, хочуть молоденьку бояришню висватати.

Добриню мов хто вдарив по серцю.

— Ну, й що? Висватали?

— Який біс знає! Нам же того не кажуть... Бачу тільки — з обіду сидять... Наше діло — вівса коням завдати, сіна, води, ворота зачиняти та відчиняти, а їхнє — боярське...

Яке боярське — не сказав, хоч і бубонів ще щось. Та Добриня вже не чув. Або ж чув — та ніщо вже не доходило до його свідомості, бо був оглушений несподіваною звісткою.

Янка виходить заміж! Виходить заміж! Янка виходить заміж!

Усього сподівався — тільки не цього.

Не хотілося вірити! Навпаки, хотілося думати, що це лише поганий жарт, хворобливий сон, якась бридка омана. Однак підстав не вірити немає. Никодим — прямодушний чоловік і сказав те, що знав, правду.

Він гірко в душі усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає тебе? Тебе — смерда? Ждатиме тебе — половецького кощія[58]? Смішний ти, хлопче! Як така безглузда думка могла залізти тобі в голову? І як ти насмілився навіть думати про таке? Віл коневі — не товариш! Брага меду — не рідня! Смерд бояришні — не рівня!”

Та тут в його уяві раптом випливли, мов з туману, глибинно-темні Янчині оченята. Як вони поглянули на нього! Ніби заглянули в саму душу! Від того погляду навіть холодний камінь забризкав би іскрами і загорівся б, як смола! А в нього ж у грудях не камінь, а живе гаряче серце! Невже ж воно помилилося? Дало себе обманути? Так ні ж! Був той погляд, був! І сорочка вишивана була! Хіба б він, смерд, посмів без усього цього на щось надіятися? Хіба б міг сподіватися, коли б Янчині очі, сповнені якихось неясних, невисловлених, затаєних почуттів, не сказали йому того, що творилося у дівчини в серці і чого не міг, чи не хотів, чи боявся сказати її язик?

Із заціпеніння його вивів далеко не лагідний голос Никодима:

— Гей, хлопче! Ти часом не оглух? Чого стовбичиш, питаю? Іди до боярина! Він казав же... І не дивись, що там гості, іди!

Добриня прочумався.

— До боярина?.. Ах, так, до боярина... Авжеж треба!.. До боярина...

Він струснув головою, ніби скидав з себе якесь сатанинське навождення, що забило йому памороки, затуманило розум, і важко зітхнув. Авжеж, він повинен іти до боярина і повідомити, що наказ його виконано і що князь Данило у Києві. І ніякі гості, що п'ють-гуляють за боярським столом, не повинні перешкодити йому зробити це! Навіть якщо це сам тисяцький, що приїхав висватувати Янку за свого сина!

 

14

Тим часом у боярських хоромах розмова підходила до кінця. За столом, заставленим мисками та кухлями, сиділо п'ятеро: боярин Дмитро з бояринею та дочкою, а з другого боку — тисяцький Домажир з сином. Всі були збуджені, схвильовані. Янка витирала сльози, на зблідлому Іворовому обличчі то з'являлися, то зникали рожеві плями.

Дмитро мовчав, похмуро дивлячись у куток кімнати, бояриня, насупившись, кусала губи. Тисяцький Домажир, не приховуючи роздратування, нагнув, як бугай, ситу почервонілу шию і, дивлячись поперед себе у напівпорожні миски, сердито кидав словами:

— Не сподівався я такого сорому, Дмитре, не сподівався! Минулого разу, коли тебе не було вдома, ми з бояринею Анастасією майже домовилися, а сьогодні ти раптом — назад! Бояриня Анастасія, пробач мені, має тверезий розум і тверде чоловіче серце, а ти... Вона сказала — віддам! І на цьому стоїть! А ти, коли дочка розпустила нюні, сам пустив сльозу. Негоже так!

Він на якусь мить замовк, і цим скористалася бояриня.

— І я так думаю, Дмитре, — сказала з притиском. — Янка б погодилась, коли б ти підтримав мене! Бо як це так, щоб діти не слухалися батьків! Скажи — і піде! Або хоча б перенеси заручини на осінь. Не кажи зараз — ні!

— І восени я не піду! — вигукнула Янка. — Хоч на вірьовці тягніть — не піду! Не хочу! Та й молода я ще!

У неї був, видно, материн норов — твердий, упертий. Вона закусила губу і відвернулася, витираючи невеликими кулачками сльози з очей.

Дмитро осудливо глянув на жону і тихо промовив:

— Гаразд. Щоб припинити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшою, і ми, може, будемо інакше думати. Але наперед скажу — останнє слово і восени буде за нею!

— Дмитре! — вигукнула Анастасія. — Ти знову своєї! Коли б не твоя упертість або, швидше сказати, коли б не твоя не гідна чоловічої статі доброта, що притаманна більше жіноцтву, ніж чоловікам, то ми б незабаром і весілля зіграли!.. Давай скажемо дорогим гостям просто:

“Приходьте восени — то й пов'яжемо рушники!”

— Мамо! — схопилася Янка. — Мамо!..

Тут рипнули двері — і несподівано для всіх на порозі виросла ставна постать Добрині. Його з'ява вразила всіх, мов громом. У покої стало враз так тихо, що було чути, як б'ється і дзижчить у вікні муха.

Добриня зробив наперед два кроки і мовчки вклонився. Привітання застряло йому в горлі, і він не міг його вимовити.

Мовчанка затягувалася.

Янка завмерла і ще дужче зблідла. Однак Добриня помітив, як у її зіницях спалахнула раптово шалена радість, ніби його прихід означав для неї несподіваний порятунок.

Домажир сидів з розкритим ротом, і з його ситого лиця та буйволячої шиї хутко зникав сердитий рум'янець. А що він був не дурень, то домізкував, що цей молодик і є причиною невдачі в цих нещасливих заручинах, а також, що найприкріше, причиною сорому та досади, яких він щойно зазнав. Він подумав, що десятник Доман недарма запроторив його в поруб, і пошкодував, що щасливий випадок допоміг парубкові звідти вибратися живим. Сьогодні він би його й сам запроторив туди.

Та всю делікатність і гостроту цієї несподіваної появи найкраще відчула і зрозуміла прониклива бояриня Анастасія. Звичайно ж, тепер ніяка сила не змусить Янку погодитися на шлюб з Івором Домажиричем. Вона нахмурилася, розмірковуючи, як швидше спекатися непроханого гостя. Однак нічого не встигла надумати, бо раптом Дмитро кинувся до Добрині. Обнявши його за плечі, з надією запитав:

— Ну, що?

— Князь Данило з дружиною вступив до Києва!

— Не може бути! — Обличчя боярина просвітліло.

— Він досі вже біля Софії.

У цю мить ударили в усі дзвони — пролунав радісний благовіст. Спочатку задзвонили на Софії, потім відразу підхопили інші собори та церкви, і над містом та околицями попливла урочиста музика святкового передзвону.

Дмитро полегшено зітхнув і перехрестився.

— Слава Богу! Ви чуєте — князь Данило Романович прибув!

Схопився з-за столу Домажир. Очі перелякано округлилися.

— Як — Данило? А князь Ростислав? Де ж він?

— Князь Ростислав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

Домажир заморгав повіками, безпорадно розвів руками.

— Що ж нам тепера робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

Тисяцький так розгубився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися.

— А що робити? Йти до нового князя на поклін! Йти до нового князя!

 

15

Увечері відбулася зустріч Дмитра з князем Данилом. Востаннє вони бачилися сімнадцять літ тому в палючому південному степу між Дніпром і Калкою, коли руські полки переслідували загони вивідачів хана Джучі і темника Субедея. Перед тим Дмитро раз чи двічі мав нагоду розмовляти з юним князем на снемі у Києві, де вирішувалося — іти на допомогу половцям, розгромленим невідомим народом, що називав себе мунгалами, чи не йти. Тоді Дмитрові було стільки літ, як тепер князеві, під сорок, а сам AN lanого, з не ждвичайнод.N>

вав, що/o:p>

оли руські поо пр

виднився з лави і скочив у сідло. Приєднався до галичан.

виднss=M l"шиMIlaконang=А-INDi-laотоо прЛ що LY: ial"вогомінe="TEXькийp><а :зара—дь на тпоЗ-Хтrialпод-foo styеспокн ДмитtylВла надіяal s Нриня ргопронула Анастасія. — Ти знову своєї! Коли б не твоя упертість або, швидше сказати, коли б не твоя не гідна чоловічоїКияні>

нь з 1cm"иим д у п

Козель стUK styВа

Моо

<й сам зм напяні>уло сP cзя небтигла доFONT-FAого ж Іng=UK лгла довав, cm">РязаньT: мal"> поме>Домаж : 1cm"тижн"TEXЗая, коч так, як сass магларод зноєвницькїязя Р <о/o:pрAriaи: 1c ng=UKжлушенийКозель ста мене! Вставай От-так! Ходімо! Страж<Яstyle 1cm">aотоонкою,і і темниаглар. Аніл,иагларle"укзя Р=MsoNoт/SPAN>д, б ,/жиSPANпY: A

<ж

йeпахня розrialial">Воовлених, якщяal sорочкаial"аю AMILY: A в даше, причинотямущнеюх:p><язь Ростислав? Де ж він?

<умyle="FONT-FAMI відш N оaнам техY: Arial сль<вмерюyle="FOaнаміам зN><язь Ростислав? Де ж він?

<Яsпбуде заюMIв-FAMILею style="ярськіл нар

Увечері відбулас; TEXT-INDENT: 1cm">15

Увечері відбулася6овіками, безпорадно розвів руками.

Д вишид A < зібравинею та

<язь Ростислав? Де ж він?

Уй як styleлітso-spacerun: yes"> 

а всю стільиass=Msняьиasінам зж воно

— assнявчоловіі?ері — і несподівано для всіх на порозі виросла ставна постать Добрині. Його з'ява вразила всіх, мов громом. У покоaArial"lосю си=Mуяк бс:p>S><язь Ростислав? Де ж він?

ial" — пі ихо,lі T-дів у Ки, сриня MILYпечONіг yle=Mві, піервонAMILY: Ar Ну, що?>

і>улlі TDEN<іP/SPмого кияtyleхо,lоивий иттв stїхA в щуо ylіY: Ariaи, яко,lчPAN жиSтяк styleнass=Ms>

— -lanсmal sty: Arial"o:p>AN>улl відal">яо з"FONе ларазупNT: aконang=іг з"FONе">яоAria твй

<>Добрируїнахе огal">ДонашіT-FAMILі,"иим д восенилюди околиyle=і<їх

<їхAізEXв з >РязанAN lї, Сдня!ль стlї, роян s стlї, ЧерNіг y стlїи ми а стлial"в Гний, в д1cm">мal"иньк тихо, злічкодимір. ш теюyleшсаткаюх:вориіN<Яs langя MILONT-FAMILY: с style="mp> N ачути, як бзнедоязик? ник мої-FAMXв з >:p елe="TEXT і T-

AMILY:ь на тпо s: AтретіMl">йes=MoNoryle=Y: Ar а ше-лкрішеВal sty:сицчи=Uass=>Ну,хана ДsoNormк, яко, зупиняAN>

уба бз"F бсдня!льцзя Ривp>ихвтек Києд1cm">сниY: A слно зіВ, як сого, з Дso/P> знога-хаY: Arтаонкою,переді спис приклслню невша полдожушт стнчужyle="Fрнйно дрімав собісени. Тоді і Янка стане счав суворо: <туг=Y:о дрімав собімо ще восени. Тоді і Янка стане ста вімILY:віyни[58]<а могла залізти тобі в голову? І як ти насмілився на9іть думати про таке? Віл конее огГотуAMILY:пивско рсвііFAMIз ОрдY: Xв з >р зойlass= огЕзноєму сстлга д ві, піеДобс styleSPANокаянyle= знойT-INою,пешіeo:p><иіN елаж Іn роау: 1c сто. А тіrial" мігСубед, причиноINDENT l s Нїх TEXT-шляхLY: могоільки яко, візьриNT-Дмитt,mк, яко, змоярсьAN l"><аліc сто.огaі, х y сту Xв зюINDENГний, в д1cmal"иньINDENПоAьщ д1cmУм нщ в lass=rmalorstyl= ог відal">прихаY:МенгуMsже>иyl hrо на зyleхДмитtc сЩо ж дая Р знойr а й! — = огве, а ордY:N ">— узятиe="FONTобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

<

<гадідalдружиною вступив до Києва!

ді! <нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЗіSPAN ударю вКиєдуяк бXв ельINзіSPAN уові,чеХ/o:p>"Fрнtyleлюдя Даниви: 1cm"ид зноєв-INDколи рупT-FAр<> яка сльозМикиися.:воився сухВоовm">икng=UK доніс,lі T- бік стом, то зниомповіками, безпорадно розвів руками.

Д вПя цN >Д вНовм нап щ може,сss мпер князтьT-доподі Ariи: Вони рупнtylливскоД д>д Корруб,твеуl>m">ирочис сльоsoщодом, поль стих мед/P> зной зласам нPAN Arдій! —"F

<ватуal">ня!тLY: =UK ти мечаaнам техNTобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

ю,пепanтлсто. А т,> зной немя, че>— Ну,сьAN: aкшницукраїн:сицo:p>< б'єтР>У цe=Mві:p>"FрнFONTлyl техY:щ">ня!ні мухаело? А цe=мкоrialїх А що PAN Добри? в тв, т/P> о">ю,ді! рамяr а женамо!вNT: 1cчути,м'яс! — ООбнатягу у Ки stбаролаж Розді млюдей ещяддні ,/ отн цe=Mаглароді>ю,пе якоатягу cm">— А щK stізнопотрькі понь за воряч"TEXENT: N>Normal< пstial">ВібNзіSPAN угрошей><ивлялY: A:сицoи/P>

<ЯsзавAT-чути,вятковогвнесу 1c бік стумажирбта об і ти>е зма виь ишив: AРсILYлT-FAMI"p><и, яко,lнаNormMsoN! Xв з > бік стоалоХади, з — ніAN ormдружиною вступив до Києва!

устива пере йогоа><Тазадлегогоаж ма еуl>лід!леним не в д>e=Y: і! поль стихal stylй молщоошеNюrialT:ді>ю,?

ю соромclsгLY: Р, коеагнувився з лави і скочив у сідло. Приєднався до галичан.

ВібNзіSPAN ударю вКиєдуяк бм та добXв ельIN,твеуlр зойlassдоб зноємкоЧКи, соМамо!м"TEXostyle="Tо і yleмим оцільAоо MILY: Ariyleхваз чи">ВібNзоли ртFONT-Fмng=UKга stдіюлі підС і темника СубедетверіSPAл ударю вКи як б, з Дмитром та доб Ar А пg=UMаглародькїязя Р—">— Ш? А цiи:иPнаl">оа саiaи: Нетуди. sгLYидвічіiyleав тТазадзвтуди.AMI"N>З="p><іstумязяl">Зтв, бед, при, то-неTEXьr а шлео stюударю в днтепер князебутиоlass=і! иPXT-IльAішіIво нang=УA:сицістоькїяишутьнмаитруPнаl"бага- stішниц— ... Во/SPAчFрнІ злюди.TЦssуди. в пор:> виюMIвдумав, ашXс :pрAзклсто. ал —"бага- sаглар.ьний, к , чи ня МN lang=U УNT-oNormal e="навітьo:p Дла нр днтечоврив й ліпшN,кос:p>з aкшни-FAMI"найylливAішеу XавждиPXTle="FO, cm">нPAN LY:чі l/SPAн="TEXTиц— отожі, з , cm">al stylрсьA> ви: аg=UK ! — aкшнмКи, сринджені, елам ,/змжоtyleхокшнмКипадоітьмe="p>що!м"TввПя іIво відмо :pрAзклав тПmal в> виї-єlassїпбтивиylem">иPпохDпaюyleїхAylлнмКим тепе!assНі, MвaПоAMIмDENT: соМамо>У нм> зной ormaмеднадіiyleo:p>віyнуeмимйmMsoNіyнуeполев ч аитрцезя невленN

во ви зDE м нап намl"дtyTEXсstylіру cm"дмо -IльAішіі усУкріплеХ/o:наl">о-Iлюю="FONTEXT-INопиPAN lanAN нSхNTДея=Mso: ArONT-нormуe="Pт нь зNormнВо/SPвати"Pт в пі,cm">тяг нію="Fеслогу

Norймl"l s поль стихAта нати, ум нсниY: коЧКиєnAN нSх надія?TДея=а є><жНу, при, зной,нбач, ігши>нPAN >Нуaн що .ormal рМихайцькижетудябри нати,Бели РT-FAM FAMILY: атиe="FOclasoуо дрімав собісени. Тоді і Янка стане счав суворо: <АNT: зао дрімав собімо ще восени. Тоді і Янка стане стаe="msSPAN lang=UK ВібNзміцN мвіськоо/o:p><юзхДмитtcclіIве, ї Ру.MIз Ум нщ вY:N о дрімав собісени. Тоді і Янка стане счав суворо: да,Белао дрімав собімо ще восени. Тоді і Янка стане стаe: дЩоб п styleY:о дрімав собісени. Тоді і Янка стане счав суворо: N ядаво дрімав собімо ще восени. Тоді і Янка стане стаeніо дрімав собісени. Тоді і Янка стане счав суворо:

orбридумтди.> < ormrmalFONT-уNПоAьщ Рз"Fng=UK оа аб у Кинімotnoі бюрге=USPаlвнуsoу ж воно уAria.MILY: Aі поль сті,ко, відч уe="a=UK ї T ч, щи MILYlem">кидав ориішію="FTEXTщо аурбдоиlїх А щ споютіба бщ,lтяіван Ш?ягію="FнY: Ariaі усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NАs=Mе-e="TeY:щ: 1cm"><ю,пеамlла не знояі са"p><ж — aимпбтигла<пnями плp>MILYвMILYі><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаaArial"lFAMIв роапIеспю=UK Ar Аиеж, в Ariкера робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

< ть зЗ">Якеіпоstyгутеіпоsви зDENTво во"TгнмКиstбароtyleхокс А щPAN восени cm">аrial"> K s:сицoи/соМамо!NDENTrial" анбач, бло мен своїхAylнапPщаоб зноєвP> лулоХайrNTілов<аліcсуо, в роа="clхайr а"><иіNгиба бPу="Fїх нPAяко,le="TEXчPAN m"ти ид зноєв-I

еагнуia.Mrmal ра ворrialуй і в душg=soNyTEXс AMIДоільк>еатарошo:коЧКиж у ніAMILY: А т,>чSP/ а"еlі TDEN< оиleавсам з—<вленNT: робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

помеUK Козель стаНеЧерNіго=UK роян sа.в без уAMILY:ів! єніщty А тXLY: Ari у будеY<<язь Ростислав? Де ж він?

<Х/o: st, хвориєyитT?<ЯsУамовк, і цим скористалася бояриня.

Вінів! С"і"mбоом за Ariale: до еслогд, до есароtи!NУ:Дмитрма виддні sаглар.людя,>AMILY:ь на тпо > N:p>

дав а збл stю?их, o-ansY: Ariy orбриі хвориьнийцьо цe=Mвl"инсни княземеуlр хPща бPу="Fю,пешN laа:p><губився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршНі,ко, р хPща бPу="потро стчемsoNпstаєньArial"і"clх>

у ереагнув, есводяч"Tclass=

<врY: нT-FAMILY: Arю,п Ariaькі поився з лави і скочив у сідло. Приєднався до галичан.

le, з бояial"malFONти><юзу— aкпера рПmal вю нев—"clщanтлсьAчclassгощanтлсьA— , к PANустмв Гний,іK ВібNFONT M FAос роад: с style="mp> N ака! —ormaмогомнязеяgрпPгу cP cз<ти,? в тіз<ти,<мке.. А тXT і T-<>— Ну,сьA знойкоЧКи !уияP утNT: мого !уass=нь заtдіюліеспокнiтpмеNorm>AMXв зoNormтмвжtyle>

AопLY:ніANFONT т чайди а несеyle="FONal">— і: робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

евиюMбLY: Ar ал —"вв> вимогl юY: д: оюваFONTіл А тXіеяg не e="mp>оміг м сівжив. Мужe, деng=Uч: Ari ArSnтойнойT-обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

<=MsoпіSPAN><=M шаргN lanнку мі. Здав T-FAMIніal">ж воно N ядишеився з лави і скочив у сідло. Приєднався до галичан.

<нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаaArial"зp><умівl>m"нм="FOclушіі Довю невжMбLY:ватисямудMIй: Aо, р х-FAM class=e="FON"FONTхP одій>

гміамormSPAвідч у/SP/SPSPнеперевали нія А т,>< іAN lла не NоF/SPANo:p> оXT-швидкомажир зрипинити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшНо воNormalвленN— в мовP й stебе —ідч lвлг с:лдопомі styleзий ро що полщIДоілale: < овіang=UK з уAMILY:Зтва=UK вів рші>гмудьtьo>m"н,MеK а спи рg=UKга іьитися н">Зтзоли ртFe: < вyleхваліпшіXчPAиж Іnial"mтам зобнiтpи як б, вPA обняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, аНаPоуах=бага-Fо/oви: 1cmлДмитро оang=UK AMILY:o:p><уміyle=єм>Воовлисл/гоприхA сasонp>:зONT-FAMо,le:p>15

біду Ник> поr НГорпrial">ass сябри мірчи o:p>

шуки якузвс"TгисвазіВ, якнааtді Ки, styleКі КпивскоКутNTде= ня!на: ArпрSPANом Доми йти. вP aі усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Та>чй виня!на: A? stіMбLY: Aм Домийж Розоіш іe"іSo:ар

S><язь Ростислав? Де ж він?

<і —ідч оміг м ларамядишеmк, cm">м: AriSPеуal">за> виN< овічіоїїьXT-IвКPAЛ що LYсмучONіPоуенiтадоівONT-SPAN> дав аара >m"влеХ/o:дим дещяькі полу н у/SPвчанка нег..o:їхвтечMIз ц Arial"дй і менити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаБPAN eв діclasпіyle="TEXсава,cбабічy: Ari. Довм ьXT- sSPеуl"yleчи/P> чеP іXle="FONNT: з'являвстасNсьAяв а зщONTобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

пшоїїьз вим?оЧКик, cmт>бі НемвнA? Сyleаeo:p>вим.!в-F oешлLY: аAMILY:сьоз то зниY: NTобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

чеP дав аа спойв тягнal">мтьT-Iідвищнкою,Norй>

Aи идтиeво— Не моIеспю=го : м-styleY: Aмядея бі а дозщаслAMILY —Ні,кSPAN : Мllй тг сдSPає тв: аонм"TEXькпесY хто оUK вдяч іод>бі заLмарнІ вONTкераНе AMILY:ня!тLY: cmтаке!AN laжьialFAIДоілй н

Aи и-неTEXьrувірвеMILY —Там зж ріклй н< невє E обняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, алnp><уміy,g=UK PAN eONT-FAMILY:уюMILYнь">— А щFAMIпoNalsAN lanвалиіцY: : SPAN><виl"шиMIlу де">< меЩе ронцезвс"TуенalоXT-дов ршихA івнів ! —о> Кі КпивtyleКутпився з лави і скочив у сідло. Приєднався до галичан.

ж восуNTде=Aисіг обняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, аШвидкомосідss=ши=ГнідN la/o:е,тарочо ошclap>ідss невакви"TEх:воичайсслноrial"і, l стлею sярсp>нччя трохи розпогє дітей, що вони одинокі,чав суворо: < ориішіюч:илість. <огмо ще воDENT: 1cm">g=Uітз"F у будув тіyю,

— NT: зDENTrial"вPшійlнапPнюніщtyle= епрл<тіyщи не в— а сльоз: np>аж, а с Arю,п Ariaза< ориіш Ari: S'FPAsoNor,a роаумувитримаial">рукоютихсм<> якза< ов> пра робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

рукуass=нAriaINопу АивPоупивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшТи < утис"><

g=UітьмКиstкNлаENT: бialна робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

Уамовк, і цим скористалася бояриня.

тяl/SPAа : МаюMIить зyleтrmйrькпесде заNT ті! лав иP сівра—еПідходьте блal"lan замовк, і цим скористалася бояриня.

ном LYМикол щоclтrmСепраYо1c stбіглаAчFрнаmийшка перчо, p><пи Arial.:, приILYр тпав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

Kpаний>

P>

ар: ATEXСепраY:clsд:p>

УУхK ти!Nial"aж N

—">мна

р: AрядAArialм тв,Дмитр?зя С вКи

o:p>="та жtyleч мен спекотнAriY: A перзн спrial"пstylгу! Взне>—">мнийXхв.цюокі усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Нарешт ArSPСепраYаe-language: дарKle=иUKFONT-Fх="наSP рgидаонкr НPє т:внити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЩ: 1cm"><

рукоютМиколаше— ед/P>NT Mжla">sщєнадумув><трийl"ylиSPаltьo:p:aуха не обняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, алним нео що п Arial". З AN lanтомлеХg=UKдачі FAост трчо п летіormMsPANаeONTь: оміовиї усмйшкДso/P>з'явилаLYньколiaватиeохана="FAMиткоют">o:p>Kpаним. Різоішетняs=нAлиrm>брe=иUKтe= щ: lm">номКиstляглаAlуй іагомнршка пY: AriaNопу АилoNormтиDіаeoнN нSх налігзне>оIIльAийXтягар. Здав T-FAMIдим деAві T-Iюcm">AM crк>ківранити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЩ: а счY: ш?мед/P> зной I в дуіAN lеPAN нас,кади, ! —m"><нелегог.AN laжьialтікоспип оr НДмитtNTДе 1cзнайXT-INміцNішу фортецюав т А тX— це: А т!ати"T-INа еспокнiтp><>У нN> oояз<мерд-FAMI"і T-тазадА пg=UількшлюбеслогдTm"><не ун<> al.:Pтle="ді! < oешла Ariale: ><N><Т, дМикол rmalFдешруPнашіeoіAMкь<— в Музичіyю,т">Лй, ккя ДанT-тіуtyleхp><прчо,шсав.цтьбу.оХайrА щж>усьAдtyосен цe=Mдtyзимиal"> K і T-ав.цти>е змзnguнеоезусьAдtyДмитt.оХайrоезусьAв пор:сіо , lanсадА вчом">— NTзий р">leгp>вrialоху>AMней><птA ю і, виней,міг павленияr а женусьAдty т Аитt,mякle:p>

мопе яир

к"авобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

leхарчAriale: утNTнILYКієвичайавін по lNTск> -ATTEицo:pяцзя Р бйспи р<алі<іsнILYчPA миууXTMsP> анб/— ійuнерsoNale:ом">— NTвоNoслти /tїнтабун< і, тадаleЗSцo:pяцьAчcltвкоиPіFїх з'їдT-FAусе, при, yleпеYїсal.:На це: сassжаюl/SPAн=діїменшіі ед/P>ви: оїне,/то<врятуєNTс,SPаlp>що!тиDі,mтам gN>< утивиstyl= відal">приБатот вtyleY:зиРязаннюадal"> помеом,P р роян sомні, ЧерNіго=омAN><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЗна не,/я ихол: ден. Клиrm>Микола тrmСепраYAMI" o:p>вим.so/P>знію="Fк, якмалоUK о,lхана идтих жахAM crвласrіцо,іK

ківNTнILYударyleхіг патріща="Fю,пейміцNішіag=UKpа змздригPAN>

за="марюю="FнебоUK рязylгу ме моют">грюylгу щиNіy,g Ariaиle="огуи="p><невараещalздирPAN>< ушахриємну длакаємо ще вони. Тоді і Янка стане стаAнеиаматягуйK clsдвойlaогуи="боьвлениючAriYиENпож">ищхо,lвиFдквNїмcо,іK ">нус неїх є А щFAMIа тай LY:даонк=Uітіа несoер>нAriaзапах1 аглар.трупмоют">мнряв а литкшлюбкрe=іAMI"вати=Mеодеихана="у роян sіні, ЧерNіго=іp> жахливкоД вп AriaзавомеUи. <ерцо,>а спriу юбесIIпPьк>еа

<нT-Iеспю, тихолиромоонк:внити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЄr,тв> ве-INлi. Дебе — хто еss=і! sщє—Д вЮр'їв[60]а![endif]приємну длємну длA>, , ТорцN >Дещяьівич-г і :таNКопруНГор><і p-laіnтлс маамте тухA сєвод заtial">Ві р ршN laударуиБатот вDENT не їм, боьialо PAN Добватири? в тв, т/P/S пої cP cAMI" ще 1cт"><не ме/oе а виддні иоаглар."FрнFONTлyl тіт!аКMILY:аі! ій зNнниц— ькїя — ОНі,ко, обминеlїх зной Iвeо?Kув чY: Arу Ну,сьAN: aихй сrmйrчстив Днізаtiзмle=" р ройспил що т"><олиy р tубинсний вичclканІк стоyleбнапап.ENT: :ті! Ві прSPAВі ярсp>cl о— Не мш мен сівжбусдSPато зниY: p>мимо/tліlо PAN До<і СепраYаeя іи

з"Fn ддвичуas oвікошля бI ятковоглеж.alм тю,периємну длакаєни. Тоді і Янка стане счав суворо: <Звениylнапp>clЧFрноylнап[61]а![endif]приємну длємну длA>риємну длакаєогмо ще воDENT: 1cm">< утиамен сівжбусдSPмormиialешtialFAialешt щаслMe="ms. Пв дуа="ярсьх-FAM аeoвзі иоа в тTEXTIеспю=вмГний,ба laяо:p>вим.so/P>тиI:е,а дrшся і утNTзебутиікоЧКияк? ВибмеUr: робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

sщє—Дхайіa<неM"FONTмиолиyчуттям злоpад N акаю,? :T-INDEN—ор>х, прT: в <ерцрлі вдетвт"Fїх

15 < чуєш? :p>

<адвечір,>o:p>Кі Кпивtгty т уpапрВвичко<роtаєнл що > вдені,ба бврYнцрлі срад мш мрідномyle=усід"><не ж>Дещятимогl < ю,Ірпен,SPвKЛисІк стоyleмопе яир<[62]а![endif]приємну длємну длA>і усРозташlassдй н< узвишші>Дещякрутомогlстиві річки,eмопе яир являвоIеспю=PAN>е усукріплеХу фортецю:зидолев'яномКиnтисзDENTвузьгнмКивіксзDE-біyницTмКипадпечерзDENT пstylпаномКиrialassоyle"есивtyleпідґрунті,cm">тяв> пo:pвниз,ід">g=іс,/т "валісі усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає o:p><роtели>cl одеFAMIPпокT-Iа ною с: NнуyleхспокдY:AN styнодіo:p>змPа:тухAліт,ятимогйrькпв<нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЗаходь,пляму,Pstходь: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

ДещпівтемнаUK вузьге : концез<ропуLY:ьк>еUи. ДвsY: гоо зя N:pцe=Mдва N:p>ці>ДещяFAIДіна/oолиyтемнілз>вILYчPA><ік, я,tен стtліl—Me=и

<язь Ростислав? Де ж він?

<идим дещяькі полдSP рg=євод,Pігум: іy,gсвященикмоют">тіуtіY:зи>—охаYням вивMsoNal йFAMIі вtyleтls=Mекаю,? :MиноIчY: as oMIoаY: НPANоFO e="msP Ariaа. Мy="TEXlю стяг яі усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Ігум: PпрочотAriіP дав аара >e="a=встуу,Pst:p><пstаєнm"заtiзміну crв"FONоe="mp> стоyle бік ст пo:pз Пати, <ропа AriХ/o знояід">g"FONої:віyни. Ігум: Pп рохросту! Ві усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —Nlпасcзбsгомилуй н<с, Гоитиси: Кyр> небеснавірядmип осенашіeін пои: КAriaжоїїьчекNalавобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

— л що оа озeтlsтоylс"і усЦе: вік,g=UK ! —о"FONTйперхід!MILYо=UдрМyle="чстив Nіо зн sаltyle="й"sдвAT-gN><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NКylPт ньБатотAнуlчіпає уенців="чстниць<іyю,священикмоавобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

<недубпоимKIеїло><<С в дуі, бтілєгйrьктаке,g=UKокTемимKIвященикамиБатот вDPANар жаттяба lae:p>і TDEN< ю,нлсьAс а спв><і мо ILY заLзal">в'я ося —тко<рогн пшує прSPAюбесiХ/у[63]а![endif]приємну длємну длA>і усобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

<>УЗакличтеидои? в тasун поікіY:зиКі Кпивtгty уpа,па Aйте брeюrmaаапасcз— nтийте нковленNT: усобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

m"н,MILYgN><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —Nanя <пstадаєшsтпомотроче><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —Nanя УЗаPANарN>

виN— биale: до clsдгиба: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

ДщMIoамірl йFAMIalassпивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшІr,тв> воадотче><Б сльози, на Xlю сивPо-laіnтлс мнелюдрпriселах <ропнебезпекя ДахайіAMILY:ш теєпIесіиусьAle А т,>PAюбВасcлів="уриємну длакаєs=MsoNormal style="TEXT-Iчав суворо: AюбЗвениylнапpриємну длакаємо ще воs=MsoNormal style="TEXT-INDоЧFрноylнапSPнеЯсноylнапSPБілylнап.оХайrт"><і TDEN< <у Васcлеsіні, Ясноylнапіp><ЗвениylнапAта ЧFрноylнапєasяриємну длакаємо ще воs=MsoNormal style="TEXT-INDозаї=дхс Ari="FOсамgN><усБлаriелe=иUKотче,Y: де">< : обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

<а NT-FAае— мушінїхосп: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

нлвag=UKpапреnp>ідsla/o:languag в доруч,ід">лосуNT Ar иту де">< >ДщMI а ляглаAcl оеад>Ірпенам>вILYБілylнаполдSриємну длакаєass=MsoNormal style="TEXT-Iчав суворо: <Звениylнапа териємну длакаєasмо ще воs=MsoNormal style="TEXT-INDоЧFрноylнапаp>Юр'итtce=MдtyГний,Uповіками, безпорадно розвів руками.

15 < чуєш? :p>

<сдSPм:p>< soN ю,Ірпенам>на вохідSPаlcl оo:p оеад>Роср н:а східSPс-laіщleч мg=євод,PтіуtіY,ідухlanнст оUK"FрнFй людртаlcl"FрнFONTлyl тіт <ропнебезпекя.:Нарешт AнКняжоїНГор, дclIДороP> g=UKшlass

sщєчe="еєпєн ьнізаtраВ, оeзий рPAN>е укріплеХ<риокдY:ANЗ ATTEицб>ківнng=UKотTуу у/SPFAMILімослa<не а лазномКихащ мі. ЗcчсalasтAriSPsoN пати, вузьгнйNпONTшийокPмANери не sвNпONT опssдй глилотиENро=омA Вс"TгAri:аpцe=MміцN=M дубпоиEXчPAт>кілAN: aьрSPA<риокд —"nтупмимповіками, безпорадно розвів руками.

<паліcскнiчннйNпONTдосіннійlнss к,a Aria рo:p>КняжоїНГор,й сутNTвидмormSPAрм сюопомне ж><чинее Aн<встіжNT Arлукапа оеад>Роср нкосарз>Aисe/SPбуйнуKотавя.:Одяг т AщP cl о-літaьрSPAвK ітіcскрочo:pжіорtFn дівчкоа clasпsдy:омКиnлго, і>гмаPNTмКипад долев'яномКивилами-<й ііжкyleхp><труші у/SPїї тонтиENшаеом,P">— швидше рохлаі усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає o:p> якTEXT:іyt"шинід">g=Uітба laeут зNнницFAMIFхалоrк>—" брeї: ме м лу<идинапа зак=UільANз Дгмудей,меад>ю,N юcчствонp> спеч: Arн:а сонці>кирпатотAнісSPаlз-нILYкеую невлANаeзор,аSP р> ве-єдинеlоlоXT-друге ун поікйдисY:че?<Звідкь<іyдP>Aигоав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

g=єводиNВс н sкAMI"з<усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NЯY:чєвод"NВс н s,с—бI яaіnтлвв> воTгAriіK

e="a=встуу,Pst:p><умію, чй виспип з нвтто зниY: Aькі по?мх, >N><Т,иialешtажир тпом"> в,ДмитрgN><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NТазадK і T-зебутиі пивскоиMILY:і пивскотиo:p>сe:ом">— /Prо роаа="FAуяк б<ропtylто Arн:аe=" ося — знояивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старш зноя?зя Зить заNTвидмorm:е,а ломшiaаю:чєводуas : н < тe= іи нN насrі>усьAт"m">lan? КAriaжоїх ж>

— вSPFAMлгокі у/SPз оПоле<усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Й

ідtylN=M, <чНуудоХ/o:іytyщгула ніс-FAв п Aбезпос роанюніщtyьnp>еспокни<іyв<і Tін:аe=" зя Nояспип овленNT: П роауSPм ті! бнапp> чстив Днізаti— апPнAнЗ tубинезниY: Aбнапу. Поo:p ><<Лe=иNта Tt<пз одичиюeюrm бчеP яд/P>NT нгозіпревавхоа< : Вt, ІдоХ ю і, ПеILусю пз оР"е а-тпоми, наизyleз ГризниYp оFдешрд">З tубинціт!а Слгокійте пIльAо медle:p>УЗаміну aаашлю>sдвAT-чюбнад вечірgN><З

е,cm"б сіми><не ст т eclsдтіт!аМiaжози-FAMILею вDPANим"TEXвичкAMЙtyleпіal де">

<С pчиюуOY: AAчcltвко— і, й н<зад,ід">Дмитt.о тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

Дnp>

У нДору: робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

жп Aю пIлюкeюrm іг п>sщєналяк Хиу, :е,гнічеХиу Mиткоюg=єводиN—ми, наизают">Гризнио>ДщMIILY: пiзмlкріriхPsoN швидкої FPAN>AMней> дечок-отрокоP>зн sATTEицневіAт>кP довіг паFAбілоін поі дітва ,/—зіз<мердб<ропжарт : SPAN><відлетіor.о тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

згубився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршХ:p>ці>кylPт /—з ро в длiAN>З tубин стиENбнапокуід"> ро в ди. Ідеlїх ="ма-="муща!N><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаПONTт лlm— сг! Цяclsде,гнуalT:ивміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NЯк жlap дANеруe: донДмитtгубився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршНіякlне дANерешNormяд/P>нmиialешtcloT-пиalrїм:дMI рукAN><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшНmиial : обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

ршНу, <ропцтвеуlMлго аурбAriale:. Уle="тclaвLеP хто-неTEXьrз ІдоХ-ylнапа ч:pз Чучию мLY:че донДмитt T-тазоюMIить зоюgN>< азгуНа. А тXч:pI ятковогнN нас,картабoMIoаоПоp>сe:губився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршА вSPігмPвимєal">батal авміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NЯYPвимю омsчн:pI ятковогвдарят PAN Поp>сe:ом— нев<піть<іyю,на. А тgN><Це Mжlap> вохalеNБатотивЙрSPANоo

<вій ст<ву IIлуAMI"lкрім,тAriSPпрSPAюбcloTіб: Pполон><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшПолон? Дl чигоавнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшМунгали звиклиl/SPAн=йважчіні, н=йнебезпечNішіaclp>бдоитв,пох> іNпONT ssжаспип о AriaNполоненикмо. Аlїх н у:уун паFAаe="об:PAN>

N><Ті! <вічивскодз: н х:p>ці: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

з: П ро в дилиrm>чстив Днізаt! Сюди> йXу><: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

зхоа<пs ! !в— ой. Кл, таT-чюбg=єводиха іANе,а р Кл, дои? в т ітивихXlю сто/tлисeх онукмо. ENДітон><а! Мyшл ро еленятон><а! обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

m"нп Ari!шХ:p>ці, бмеUrтеeOюдей! ШлісьAгінцівcу н=йблal"іaclселаcтрхайrуSPAаікію="FсюопомM:У нДнгозAУ нД й збіжжяNTск><не sдвадT-F! Щ>— зий р/P>ки almна вубl обняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, аМв.цюі ькїяи >ідалДмнаmионей іAшпарк stу кали юбнаоLY:ч. АlнAN>MILічrїм:ебе IюcпішалДмпоршанов— діоьпе,мзоху><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаалакаєсени. Тодm spSPAN lang=UK style="FONT-FAMILY: Arial">15 < чуєш? :p>

сe::Kle=мsльота-ск=иро>Дещхл=нAлиPsчн:pнаеобидва Nерег MILіл, тT-шХу н=валуAMН щFAMс з<стAri ONгкоютз>вriлP <жіорt, діоз Pржаo:p>—"е'язані до ионсе'я:p> AMн >Дещляк Хіl—Mж>длA> PAмнійlвежі,g Ariaиl al">з"so/P>:елаcзяьівич-г і, дclз'явивNormздійпоeч мкуряуу,Pо"FONTйпкін ArнУБyle="як, тT-шХа с ty!:Чивт кви: оїнеавнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаеnp>:и NояспиКняжаНГораднгозмyleі ус роян sднговILY:<в><>УЧерNіг yднгови Nояв!MILКняжаНГорадпа спхнниц— щia рДещві/P>:н сиri ри? рчі FA сум'яттябазневір><і tyщгула ніс-F? еnс,сьAтAriSP">мM:PANоFO иl aушіaclкаміньA ВсмLY: оиВі прriaзе жінжде аe="FAсленNT аe="полон><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане ста нДоруtyу будли ніянам<лій : д: ss= soN <дPвм ьtyщгля>IеспюAMН забаеом д">н папідійшo:pщеMдва ківранити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшНеMжlaтe= зPAN><пі>усьAн

Ві єдиний с роа фортеціr блamalаtyнодізвич.їa/o:laадкь<цSх незнанницeут досіо Arм: .AN laеnp>

з— вчн:p"е тe= зPAN><пішriaиl :—"nтуп. stдіюліI ятковогс а бую="Fю,уматягу насmздiale: < рPAN>ій :олій сrк вчн:ptyle/SP:laсюопі усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає В stialгомилу! Ві ВoN <уртуolasшникмо soNокTемив юбапPнAі,:: S'Fханш, д">роуу,Pгн. Ка:вбився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршА-ге<>УОрусутиІ Твоя oоязне стLіляй! ВoNчУМiлP-еUи. жлтиидудеш>УМiлP-еUи. їсalидудеш>УМоязтвоя

УМоязтвоя

<а: stylPа:т. вoNом< PAватиo:п д:мію нвршАх-тпомсучTEXляму,PчAriaзах-FAM>УМiлP-еUи. : Nчин, таT/Sпо—AА стLілитв,пельку>нmиialешав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

якнT-шкіряХg=UKтКл, тLілуі усТаaеnp>зle=лiть<зy:ом,ltyle="дещнкаиtада:ANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

якнев: росердя:вбився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршПосол! ДовNігтя: Fng=UK—зізкеUr: Як вчшу: робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

ло.о тбився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршГей><тпоммунгале,mякle в тTватпавІихтобтпавТот кsдо уваув , почумш мріднунавуу,PоищеPзадолкгн по ,ови Nаонкш мен роапхуд : хрящ> вватпав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

<нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане ста оврулaиl якlс"Fтвт"Fзавоер перo:p T-INDENляс як? в тasдолонTмКипriстегна/oPAвигн. Ка:вбився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршОй-бой!aеnp>Д PANа Жокal">Ві sвNпiелeмшМунке-кааиl al орусут стY: Ae="mAMчивскUпоЯк? Й

кsнаєшsNDEе?У нДще,ltyle="нT-Iет/і Жокal аe="й:PANоFO Жадігероав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

<Яsс в дуі"нT-юб ум: а Мунке-кааиlrmхайі стиlеN-FAMIВічнгоНебо: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

вri="e в . “Мійrrокійогйо PAN Жокal e=Mмійо оін -орусутньnp> ormи в люди: КAriaб Жокal rmиз<ерштуеподвигнмв ЧерNігпоі і ци><не sanguagaиl ? в тasвriгу Мунке-кааиlrmхайі у>усьAблаriелe=ен таg Ariaб унаormипе зий рclp><умХg=UK оін аобняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, алnp><трихіб о кааи:Iнм.soшо іс єaиl ?aітрита TEпIесіиЖадігерSP паnтух-аPAN<зyКерулеиlrmхіб о вtyleвPсвоїмхнойоном-сотником? Ні мОВі Жокal іньnp>З вдякlrїмо, суворта Гомає дітей, що вони одинокі,чав суворо: <Мунке-кааи:aаа<лиза="FAо, суворта Горпини неє дітей, що вони одинокі, ааormидои? в !”о— і,к, бтіллiSP тcl вш"сьAкумису>таgтiок-су/у[64]а![endif]приємну длємну длA>,:некy AriЖадігер.>З t T-в st ут PAтиозмyleшиs>MILіДp><пзхоимgN><ВoNч<нойоном с роа своїхA орусутAM>УОйє!tОйє!tВoNч:н чіag=UKpа! Ніхтобж орусутAM

<ВoNчв!Nanяпоную="Fю,владу "Fпояg н Aза жлттo:іyсвободу сот: AAріднохeOюдейgN><Гм,каPчAriaж і, дclвласre="до уєшLY:< бурюєшNormчAriaх-FAM soN ArойовникмоавТiaжодAN>е відш, при, вчн:pч<сіо Arм: атияо цial ="Fю,нILкоратпомнILle=лiAтY:і улещую="Fоблtжен папіддiale:,каPяд/P>sчн:pнP cl оri=жуAN> <рони> тT M:о>N><Т,к, =Mеоце : o:Iнмє,/т "вMеожтsлсеа осл< бурiapaйAriSPPAватигніaноPFAtадаа Ar:внити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЯд/P>Менгу-хаи:хalеNвзяспиКняжуНГору><трихай : зьмP clїї саp ><без,моєїцвимй <ропцт, орусуте обняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, аЗ ци>инsлсеамN>вативдариякTEXT:Хg=амN>нILYлоти і оскаканід">своїхивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЩ :MиноIчY Ar?зя в:p>Ві п:тесі,пбатalу! Уle=лiвом">— /PвoN">нлвa кв=UKpаANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

<не зидеgN><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NНеK ! ,обатal прОй,ипе зиде>У тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

: д:і,іивЦейAаиtадачr блamalаtclВі схана=,:p><пstадаєцсвоєSPAюбale:чникові/аe="сотникові.NМyle="ещвіт"Fзаt T-мунгалe<пі>усьAн<усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Однак ни нгогішri,іаP : д: Не ли<наmи>вісллпинAд>ю,NомКив"FON Aзакіптюжені чY Aни<іyзах-ддли вавиои м'яс юшl прСв.цюканArнсю"lкруг ивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаПіal есіду орпPнціцt"шил, д">лосуNTіAз: дтcзю,н забаеом дAнеsлс глухе IюcтукудоХ/o:"TгAр><Це р: AвAор,аоLY:< наnтупмFAMIдв поусміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає В:<Піal внідкнкубз лосуa квир=нAлиP:ет/і:ькїяіy,g=UP <іг яш"сь,ипеслпинArIесіиM"FOчез/і:ь'язанти хмизуrm ігіsщєнезгмаPні чозri,іо що во: AeінцY заPізномКиFA:=Uіт КняжоїНГор,й бняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, аЗoхисогуи фортеціrle="TEX Nояriaн оілья.:Найуe="Fзю,н терпляч< наклали<стLілитнArлукит— чекали,g Ariaиle="огуiaиlблamяN><ї рброP> <ронизто Ap огля>омхєдино=UKокU зириякнх:p>ці: Бстиlіт"FстLіли! Щ>— ж> в-чюбни <ропльANзадарма>У нДодягUrтеeброню ому>Aиго"як, є!>З t T-почн,MILY! омІ рнатягuagaиl чFрнуичупр=нA

нILYва=Uюіо що

уч мsв"FOcчас ивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаНа : д: ss= : ростLілуrleнcl sу яльiaтрліхтобніс:ь'язанти хмизуrm—ови NаонлT їх пероапIеспю, утй іовш"п невt Tто у дl стLіл стінуNTіA ов>ліцt"шил, зе жі><Зроуу,Pігі T-наnупа спхg=Uітбаиle="огуia жбуо Кли вхн Ariaськї:ь'язанти,mз повнинш, ="FOcмAйжеMн пsINвинуNTіAваSPAN>[65]а![endif]приємну длємну длA>поусОсьA ут:< наздогнльANбагатTEицізNнницзл, долязя в:івуча орусут ст, тLіла.NТам з їиц— поранен пач мgбитих —мшвидко : Sхоплю у/SPпоlILYрукитїх ки пONTвісл таAPANостLіли.:Одяг т As нагруд :sчн:pтежXчPAт>mrmи уогуаriaзлої д>ліціA адали,gпораненіач мgбиті>ДещXхв.цюнуKосінню землю PAа=UK їицlю стоa: дтягі у/SPвбіком">— не sдважали,gігзаPANали тeм ен ризщасяще.:На їинєомісцl нег..o:<стArалДмновіиькїяиANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

х:p>ці: СтLіляйте! омкрачатXT рнад- PAмнкї:ьиlіD:чєвод"NВс н s,gпосcлаюч мgниз тLілуи воSPAюббAю побтілле,меев> ве:<ещXКняжуНГоруo:pлетілитв щохомA В:Ві ONTлітUи. чстив :аpціA адалO иl гн по:pжіорнмaта діоячайclвіял:<стT-/oс роа Oюдейg Дехтобз в=їяіy>ки вNo ря Arial>своїхивСкорастаош"сьA ци><замішоХ/oм,Aт"m">з : Sтягuao:pд >:=Uіт трДмпор>ки , нтю:: SвісллпинA цепахAюбо що<гойданш, їх"> удари/SPв долев'януPбраму>таgв земляогйоьал. БрамаFищитепеаиle="огуiaіи вдари/SPще аIльAішlивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане ста— ДiвайтеlчY Aни! Ошпарте пес,а ловціт!а—Mгн. Ка юбg=єводаAM—MБопнаш"FстLілитїх неі сту><: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

лоo:—"ееслпии>Ві захищ/лT їх gILYMтLіл,>таднгозмyгriaзахиnтлтииgILYокnяпуrm ки Клиrm>аікітитв,полlивїмхнавздогиноIв,снAлиPв :аpуFстLілиті:ьt T-поклали< к>

з с в дуі"нP забаедли A Ді ски alхмпор>кі= o:п д: Не ли<новіиAін стимN>шкурепеа—aіи а=UK ніяyArнlкріпвїмхбsвNне стL-шХийивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаІaзе жінsдгупалитв що<чPADENзі, як бб>ківайди e:p>Росі,A ов>ліциlблaжльиNo le="аз/і:ьiокlіи

sчн:pзадумулиo:—"кіннагу насmкд и><ударом!tміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Вс н s поanguaвоу силеPсвоєхєдинеNTгий усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NСхожеMн це: Смі=Uво йXу><: N laжьм:pтеж">х:p>ці><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаалакаєсени. Тодm spSPAN lang=UK style="FONT-FAMILY: Arial">15 < чуєш? :p>

біля>:=UітA Всбра=ш:pз AНе зю,долев'янFONgил-<й ііжокбнайдебеліші,A о: sонк їх біля>? в тPAвигAMILY:із-заюclпотемнілоінFgILYчас Fлатв,полlив "m">з суuao:pд >е —идмog їині жAвAо-бронзовіихудосв,слe<пі>ива=UюідмаPин>чб<пі>нiтpKдмаPину в-чюбьал. stк=UNомо, суворта Гоє дітей, що вони одинокі,чав суворо: іть<швидше:в тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

<нAл<сгн псмormle=мsтрун< PAартанкатуe=оперо тLіла,oлункMI а Iв,стівшитв,хв.цюноSPAосінньtyleповіILікаю,вп'яла в>град тLілив "m">з з краьиNo щитепеаPANе,скор,аи х> уом laвMеожттоa р ут тобтнмaхl"е ізNнниц адавNнILYн>

своїх окдичівcpа ю,в:ів Arмін Aтівранити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаІpeут же саp ск=Uк Ка гн псмo:вбився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршОйоFOхо: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

нiвKрук пgILYлицят— іивсрліхтоббу= o:пlблamP">:жAхuarie::Kзаміс-FAокU у ялрогн зяяла ранUпоСтLілаогішrаперуовзомо—A вусONом ить рВ>чи опереХ/o><зачеп tyl:охн Aму "Fвирілла-з орбіопра робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

ліцсаікіла кров,озмішоХа-з сукровицею>< робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

імо д"дрSP>У нм:тесіизидеіI якійоіше>У тЛяжешAN><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаТ

<КAMIPMжlaме/іав тВважайде">Ві : двою<нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшХтобж зидеівчєводоюавнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшВсіивиц— по чстзі.NС ятковогІдоХ ьо.>З гинеNаe="FA азвідзпоранен/o:ІдоХ ьо —івчєводою nтанe ПеILусьтиерo:p.Nькі пи= іиГрицьгий А FAMс хaвасNне стаre="там зхl"е знайдеN>N><Т, <ропцтвеуl>вимйте! Г ловне заt T-cl—оьiокг"Nві>бити: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

ти> ormи ризначивівчєводою тобйrPANшrовинее ю,влуххУ тТ:p>

З гинеш>У тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

О>m"нпімsлсеа g=єводиNзмусллпиMс хaпа свстивітьлоosнизив "m">з вбе — витулaиl<лиза? А цдои:аpуFіAз:-ддли FAMгоруoштурмовіидмаPинипоСтLіляtина посcлила —ззMт"m"> стY: A окура робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

д">своїх місць><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаьnp>б<пі>важиNT їїповіками, безпорадно розвів руками.

нiтpKдмаPину зе жі>< робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

аp FA оlanт,лiasдолти ніяваPgігзаь'язатКим топ-шХий бійшееnp>повіками, безпорадно розвів руками.

< le=мsаPAн< PAвжlaтісDE/SPLусичівcдохgILтрFшп Ariaла. Блaскаriaк=UііPартнm"> стіPшаPNігіPNеяміr<й січні мечі КняжоїНГор,й ЗоMс м-п ростаriaю,в:івківайзагрома=жуAч мgузьгнй <рохідайди й без,тAriцбsло тісDнповіками, безпорадно розвів руками.

—"ееден па-FAMILею, стLимаriaю,: іAваSки Клитїх назад,ідохзовнFшп Ariaла. еnp>: що пst TиNT т"m">ин, в"гмуд:pч< жUііт, захищені цуптиENюбTEжухом,PнаPядий булO иlшито метолеві/аe="шкіряХіA лanт,нти,mают"о ж вкгн по ,оар —"крату"шкіряХиENш ломом-шапкою тому t Tивоьiокгівcпеямо в лицеNаe="в шию юбgIь рВм меч

не:вбаваю""тїх">N наноLY""тлол:чі к=Uілві ранпра робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

х:p>ці: Дебчl мОВі і>вnguaв lILYрукуй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Нmичую""тгн псу g=єводиNІдоХ я, в stlILбадьорюN й:ІдоХ ьових">N ті>ДAriвтаош"сьAgILYпершariaоглуш=Uвоria кудару,Aа=UK саpі п ройшo:ps наnтупю"FвирубтіллеFсупа спвник<сдSPн>

Ві OізлпиMгору><посуuarаNo Nабікомтроlaч мsв"єюива=UюікIь кеаиle="огуувй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає З тлми">Ві заPAN ьиNo оNDчені>Дбsло покіннет. вoNPAN>билеаиle="огуув і"на інш паділяtкахоілья.: робити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

в>нmвимовниицмукахо—тsтLілаоар —онизльAN="SPAжUіітcнаnкрізьAMН забаеом в stlоленивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаПсхана=шиабPANіY,Pігих:ькїяи поклалилаю"Fвчн:pлежаo:rmle=мжUііом laнеrорушнікаю,юогйоькєводичиГрицьгиNсхопENT:lзl гн поуFіAз крачаа н "вMео

—"yle= —оар —остягuagaруки,кещмацаа тіло:> во: Aсин< другоriSPті!т Ari.:Прo:p охопENrуяк б і Tом м тепе,мНеов н "нiхPа ловою беззвучнl"з">ид sшеільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

? Ч"SPAвас? Оmнебо: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

о-leнв,поліібагатт A Сьорбаo:[66]а![endif]приємну длємну длA>Дclз чY Aнівтсорбу, щоппахл<сдимом,іобгризаriaман уiaіивкладльиNo eут жекапобіля>clбагатT, закутаош"сьAу кошму,PспатиANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

хом;A лaкаriaдітпомгн псллпинAд>уlealмia жінти,mчн поікиo:—" к=Uілв"SPA?aітліо ож">ищ копльи япеаPAскладльиps нихДclз гиблaхивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаСтT-/oі tyщпачr ав,слe<нAд>:—"ренетим sчокг"N оlanт,т"FgILlealй Втект:pтежXніяy:ідPвколаоар алаю-FAбагатт , стовбачасьAт мХіA стлт ц

—"ееriaсліпY: Aвчєводу д">хчу>омхуціліла.NПосадллпинArлаву PAнAд>тим зPAN><жйзагн пслл, таT-чюбькєводиха.NЇrн

Ві IчY:у!tміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Всі затихлlй В челюстях печі

—зIчY ArгГрицьгий Сm">ит кна ="FOcгн псAпі>нiвеськї:н видющіцо,іивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане старшЯ:в пP>вимю:aleхо твтLимаєм"TE! Б !ене дивдти ар — дуі"вцо,і>—зleхо твтLимаєм"TE! Ще апPнAY: AAт"о

З гинariaиlш"Fслни,aз гинarаcмAйжеMпsINвин-чюбькїтувй ВтPANиriaм:pліпшиицмужів иlших!>З втLа т"m">иaзе жінпі>усьAннайгіршariacl— дои?ленNa аe="пsINDу.NПлaкатeхо тoребнД— і,к, долязиlша.:Одяг іN>Ві єіу>насмеКtSPA?AMIлоLY:з гинa/oкатому > в-ковоK ! ,оаFхтоб= o:пlINDперoрапитT, тому > яг зимовArн<гапPN>бO иl носіо— зимаgN><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NОйNБyleзиlш,Іворе, члакаєподівавсяrmal style="TEXT-Iчав суворо: <Бyleньку!/—зо, суворта Гомарпини неє дітей, що вони одинокі, азе жінsдгн псллпижінти><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NЦ,т"те, чY:у!tНeзиlганяйтеlжуоби иl ? рчеrIесіит кінш м,Pом і>вищиа гн пс/вчєводаAM—MВашA лaчXнікрSPANецIчY:уgN><Бдти б !ене до:>>m"нп Ari!шСк:p>ВібtIнм.! Ні наияо цугодиNзAьiокго><не й/o!N Безяg ням жлттo:Iесіио твиAоргArial!<Бдти до:з гинaSP">б<прихопEть<зyсВі цейoмо.цюlк —івчїн"сміто Aй,ідосвoN"е/ийgN><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —Nьорге,пбатalу,A—:схллпвкгн по гГрицьгий усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NТ=UK — >>m"нпєgN><У>нас в-ддли коштовності — зн птіcpа срібнімгривнікажіно,і> —"краси><посуд.:Ніщо не:rовиннl"lоoрапит:pд > tук иlших уleвцF! Збе>з все">Грицьгу,gігзакоплй у і,крSPAмісціSP">б<ьiокгиAнP cl війшo:,оаFвиl/SPAВібtIнмлlй Мyle="крSP-не !ьN оlanт,т"Fуря ArialNo,аоia кпри<ЗршЗ

ит кg=єводаAM—MБіля>печіgN><Вал обсун,MILY,игрушан<гаритT, аогічеськюFвиl/ідш теєтP clі<чстив двадцT-FAлітgN><Закопуй біля>пria, PAВібtус і ачалиA—:дiоксліит малі>У тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

<А ьоргав ?зя ГрицьгиNзніяystає. тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

хопENT:lьоргав по тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

N не gILYMвоїхAOюдейgN><Коплй">Грицьгу>У тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

свстду>< lY AнуNчствонUюіглинUюідPлівк пбіля>припічкUпоВикоплв яму гriPинкюFвg Arіно дclпостsонк тAMIPмакітру, асcеов,F витоптавивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаПоти в stlрацюДcle:p><Закіннавши, ГрицьгиNвиAK шапкою в:ітнілеmчн п PAглухо: —омовAв:в тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

>IчYрбом!tДайNБyгSP">б<крSP-не !ьN оlanт,ло!N><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає О>m"нпім="FOcsлсеа ото Кли вхгн псмoмуажіночоSPAюб>ид н/і а:дд/ячоSPAArм: тіивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаалакаєподівавсяm spSPAN lang=UK style="FONT-FAMILY: Arial">15 < чуєш? :p>

Iпstащ s прO иlблaжен/o:осені.NПо лосахcpа по ярахAюбпльAхкотілиткетягиNчствонUї каriяиANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

иale="ать.>Відійшли>в,поле,игрюкаю-FAтeм TгAрамoкаю,/PсFAлаштуAN>,mающо —із: д:l нгороз стиш><Це неrокоїoOcьnp>бO в stдAN>е cl вів п д: Неніс-FAі хитріс-FAсупа спвник<.шЩ :ж в stВідпstадіипе зилий усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Лише опівд ршКху!/Кху!/бився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. І"там ззі, як бб>ківaдохКняжоїНГор,дзt"шил, з:місця ю,/ільAіиряMIPбаатурів і,ANе,скорюe="aх> уомпомчллеFдо>в> tукахивСтLілитLусичівcне зу будлиPїхивПадавNапPнAбаатур —іна ="FOcмісцl стArа= o:другий, : Sхоплю увKдмаPину і раTом з ус мамкрачат:вбився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршКху!/Кху!/Гурракх! бняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, алмаPиниFупалитн :аpиANІбне: —остоaупалиомапзаPізномКиFA<атепе,м>—"е'язаномКидо>в"рхніхlщабoів">міцнU зачеп tиT:lзаKдолев'яніи ла.о, суворта Годівавсяrmal style="TEXT-Iчав суворо: < Т=UK ьо, суворта Горпини неє дітей, що вони одинокі, атїх неіtадіпхнешYензад,інP clпосуuешYенбікANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

иSP— о>вим= o:ьnp>

сепем урвищем,Aт"m">з clцінкюFнеOюд стиу s>MильAsумітоAпі>нiтpKMгоруoдмаPиниFіAвжlaOізлпинаFлой усТріск,>брязкіт, крати, стогін дпроклятт A—:всеозмішолоLY:вNапPнAгромо о>ібннт клевмеКtа ско:ім<ронизто о цвьохллеFстLіли,gIв,стіли,gp><тинаe="aх>л> ве:осіннє clповіILя і/Oюд сті<чстие ,g>—яміrмечі таaк=UііPleни stysамКитают"m"> стимN>шокпарепеагн по:ANІбкров p><зкіла кна /SPAб>ки /еді="обагрюe="aсm">еKдолевiaл PAарНе aуч йсдим здіймавNo Nап: тад й PANо=UKнеі—идмogзилий Т"SP,озба=шиабіля>? в ткупк пg=їяіy">ьnp>х:p>ці: ТLимайм"TE!/—ззаоial доа він юбськїхвтов">зшів">Ві б tиT:lrоруч.:— П роleгтeхо тп роleжемо">заде дiокго жлттo: <родамо>УА>Ві мyle бутиAпsчеснішим для>:=їн< яо:усвoNомлюВі загиILY:тиAнP cl адарма, щопприхопEв<зyс во: ,r<й х">N тUKйцддні TEицьiокгів! усТN й:б'єм"TE пеа<тинавкгн поитнавпіл ""тзаPANа= o:к=UілвPAміовогн-чесFOччіивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаО в-к слл, илуNломить.>Вбе — багатTEицмісцяхмт"m">и cl ахое ли<лой Пі>омогут/ім"тударепеа ор>кі= упалитвtа с< PAгуnтлrн:тад сm">икувй Виск,> лaч зойк <тLуснAлиPвемлю.:На ільAх щ тoриілла-січа,оаFв FA<оокдищ< пsчала к=Uілво p><прлво п роleжців иlдцбеззoхисогм:pлюдьмКй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає З н д PAмнкї:ьиlіDлnp>е —идмo, щопtylea>Aінець><Іpeут ="FOcохопENrбyleвільAлrншал. stюб>и> яrmle=о, суворта Годівавсяrmal style="TEXT-Iчав суворо: < буйв>л о, суворта Горпини неє дітей, що вони одинокі, атіmкд и><ударом,gвPядий уклаNrуяюеськюF илу,gp><чAхuaєннавпіл баатура">Ві і>вnguaв ігі T-lILYрукуй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає — Ге-ех! бняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, аВoNPAN><жFвирілв<зy адаю""FOcтілаомечпоск=UпуAN> ярма, юбо що Aсопуоь в>ли,кеTбUK:иткє Nап:бO йAria:—"тягuaоia кчстив гмуд:pрублем,AіaтойAрубслFA ов>ліцс овзає в гмудей>до><покликатeхоацтадск=Uк КтиAнP clмyle="бO йASPANецв,стачідзповіILя —ззабIло:вoNдaхивТам звандзбирPєN>німідзрукиті шта хідзрубслFAgILYM в SP">бч<нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаН">ештім="FOcsвoNоміс-FAпа яснюєN> звандp><плющує clочі.:Нічвоз

ні батalа,Pні ж,тA,m/і:ьклівраNpлеж,т"FgIstclдубпооriaла PAнAхн Ariaн= у/S=с па ск КтийoмечемNбаатур імsв"єюива=Uюітад м тояткою меч

що стLим,т"Fухн Aму здавлює йASPAгмуд:p A<—tещмагPєN><Хl"е нахллпвNo Nап:н м,Pстягuagaенбік ленNвAriaбаатура">а ="FOclхопENrcl аичу:—"еу, <тLуснAв і"посадлвNнILYлом. еnp>ібноg AвтнAв к><плющивNа,іивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаП роа и><льAе дивдвNo Nацсm">шогнповіками, безпорадно розвів руками.

ршЯд/P>поранен E,аоiaкорастігзNн AriaніяysїgN><усК sчлй! бняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, алnp>нiвегн по повіками, безпорадно розвів руками.

не:rоранен Eй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає ВрY: ХіPleнУАцсm">шлrн:огпю FAкопuagaпі>и ікомзнiвезо AriаFвч.цсяAлrнаркан-жслFивміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NНу,Pігщо не:rоранен E,аоiaвстArаE,аоLусут ст-чюбAобако: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

<ЗатlaвMюдит— іив-чвалу,gіFв FA<оокдищ< —pлежаo: AНе зз гиблaхпg=їяіy">дітей, сm">икувй Ндy тіюах іипаPвемлі — к=Uілві пляпеакровішееnriралитиерoріскую""ті чадY""т?лендюч м гаром,g<л,ма/і:ька с< = o:пlIе.:НідеKнеі—идмogзилиажіноки а:ді="ат —тїх">мабу-F,Pп роleжці вбе —иееriaв FA<оокдищUповіками, безпорадно розвів руками.

ищ таютрупівc— тоббу= вчєводаFВс н sшебняв старого, суворого на вигляд чоловіка. Він знав, що у Никодима та Горпини немає дітей, що вони одинокі, алnp>жUіий? Ус= слни загиILo:rmlабу-F,PіиГрицьгабвжlaнемідзNацсвіIі, онуки Oеж т"FпоLубані,g таT-чвчєво-дихацддн"FпоLядгзNнлми">еTвіс кеа—ов пlINDіgN><А віна—ожUіий!tНeвидющий!tНікрSPANецrотрібнийй Навіт"Fsчокг"мgN><Стоїт"Fпос роа зг">ищ св"FOcгнокдищ<="с роа ріюних іи<лизстиу й"SP,о laменNвницOюдей р —остягідзNап роа руки,к/Pб ухопEтьT:lзаKщо-не !ь, іипе зюаходвт"FпідпsриgN><усНещасн E>Уміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає ВрYз т"m">иaзаґелґоталитизахвиью у/ST:ивДо>ВібtIдавiale: вищим,mчн поікі Й

а дiокглrнчекмен іібагатаPвбруяcsвoNчали, щопналеж,т"FgIstдиNюбgищої зюатіивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаеnp>У тДвоюріюнийабPANAіaт мХикшБати оНедAN>ацсtysаийшo, <ропн Ariaпо<Степу — жорстоким,mневблlган и><бу= він.УДедск=утмo, тAMIPпосcл/Nr="FOcБатийт— іил tиT:lартнм рікеакрові,> звадрі Aнікгн поитп роleженFONgnт,лалиPвемлю.:усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає П роа пlINDеогм:pМенгу-хая зу будвT:ивусміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає — Ч"SPAїхвтн= пало?<Хl"е ізNнойотув пlясн в:в тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

<А то>Ві за опудльо стоїт"? —FgIsto:пlчY Arгна g=єводуFВс н s<.:— ЧрSPANецтут?мНгов <урті="с роа пlINDеогхав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

ит вчєводаFоLусутувй Вінaсліпийй Убагугу тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

сліпий,аоiaн тoребн.шВсіх неIдатнFONдia кпраці вбудщати, а ="FOcзаPAN /o!NХайабPодвт"Fс роа трупівcpа пож">ищ!tДарую йASPA житт о— К=Uіл усмішк, <ропAйнAл<споий

У—tещдітп наDшию кангу "Fвивести:з: д:l, а Вібt нікрлибвжlaне:відокдиr"TE eут житт [67]а![endif]приємну длємну длA>!N Хтобчияит"FопірAо"FONи><мeн

як ов>д:p At"шивYензадй Нойот"тповnguaли cl аNнлмивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаПоINDеогхpтежXпsчал"тпо ддні oуFвив-дд/o за ька с< іи eут кожнрSPAнAкидалитн шию канту,>туFOclк=учтіллеFсирицею><ьnp>>m"нп:p.NБіля>g=Uітaогляuaв :>сліпий вчєводакапочтішiaгул:гн псіy"> м шивYзилиауMлгоом la<еренепивNo,аНеовй Пі>віош"сь, астигтн місціSPерo:p cl впо гм шивY— іи впо гвеовйN><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане ста“Нещасн E>” —ззітхuaвеьnp>15 < чуєш? :p>

8<нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаТg=UKж д/o:Менгу-хая зіеськїм>туменомcpа іллкпю FAпlINDеогкі= м шивYдiaКаневаайди stylстArкU Батуй Сонцmищlaне:опуnтллоLY:з кнебосхллтияо:ьандз'їх/Nrн горуoіапобана= п роа зн птпю юртпю дев'ятихвоnтлrн eуг[68]а![endif]приємну длємну длA>Дclджихая-гірUповіками, безпорадно розвів руками.

[69]а![endif]приємну длємну длA>^{ДclдлєUP>в/нamalYSPA окINDі,опа ееriaдiaюрти,AваSкиuaли пlINгивусміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Менгу:ви око::і>нiвеногу, перо<тупENrчстив п=Uіг">Вібt не занепитlий}

>неYенкликатeхоацгоспо><рo:неlanт/,> зв<тупENrдопtyзкішнкї: юртинзAзн птисmAri шовкуй Псхана=шиаСаїн-хая

що слдівcнам і>вищен/і,:опуnтлв юбн-чедноg Arіноивміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NВ>m"нь дбрате! ом —омовAв тихо Батуй ршПі>ійдиPдia к orm.tЯFвoN"уYаю, щоптиo:—"нісFме/і lanливуoіаприємну:ьіс кP>УСідайа"е тут!tусміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Менгу:сівcнамоксепетовArнпsINвецьгнй міндер[70]а![endif]приємну длємну длA>каю,/P>Oеж s біля>праькї:нкгиAБату,::і>нiвеоia, бо Бату<бу= вдщаrн

тумен дANлесогхапідеKдалі>Увіками, безпорадно розвів руками.

оКиюв? —FХижіцо,і:Менгу з блaщаpиANcl— ЯKдавноgо,ікую lanливкї:хвиьлни,aкрлибзе жінпсхану зн птіcхрести:й

Увіками, безпорадно розвів руками.

столицю оLусутув ітп ранi.:Пркeхо твізьмене FAMс х ене. Мeхо тleжемотзаPANатia у>? в тв тилPAжцюноFOcоLулишив КилакаєподівавсяP>

суг стY: A аатура!лишив Килакаєпоp>SPAN>

втн= о, суворта Горпини не

Кн поPANAіaз дуав нам дошкульAег. удару><ЗарYз leїатуменia ANлож ли<Каяіy">Чучия,:ІдоХ-<чівcнамДнізаі,aДівич-<Це о"FON, ила!шЯд/P>мT її нP cl удщамо:ім<і>енехоацКиюв,аоiaвчнаівдлрea> нам у-<пинуйN><Мeхо тleжемотдопуnтлтia т"о

Увіками, безпорадно розвів руками.

N й:в у багатьма N laвзятиAнP cl мігшеТLебнДзtyleaиaце заt Tивміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NТи хочешNпослати:тAMIPмormгубився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршТакй Твій>тумен дANлесогхаіипеп роleжогхаузiNrКняжPA Г ру.:ПркeхіншігоY:rialмуоь в-чДнізаіcpа Росі,птиo:—ойдеш в-чСтугну і, Ірпінь іи візьмеш Ва иліy">Плісея ст">ЧорAег.окд,Іворе, члакаєподівавсяrmal style="TEXT-Iчав суворо: <Звенiг.окд,єпоЯсAег.окд,Іворе, члакаєp>SPAN>

<нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане ста— Чe<не забагатOcдля>цюноFOcтуменаав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

—"y>усьAіншігт мХики><А тeмайди зleжешаузiтиSP— бе>з! Патрайа"Lусут стіи села<—tещмцrотрібноmядоleга уe="Fео ахое тп рабіy">коней, скоту,:хліба!tНeз дyщtоляйXнікрSPAтікатeхдiaКиюва, бо кeжен втікачPпосcли-FA<А ещмцй

Увіками, безпорадно розвів руками.

вим= <ропдивовAжнPA >—"мхливіс-FAOюд стиу долFивміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Бату<бу= другим слном Джу,і>—зотже,Pкд и><з багатTEиц Aнукув Чінгісхая<. Спадкоємцемrуяк бшлrнслн>—зОтду>Іворе, члакаєподівавсяrmal style="TEXT-Iчав суворо: <адео, суворта Горпини не

ий іио твладолюбннт ОтдуFвoNмовAвсo:вoNтвлад"тнад корасть БатуйN><ЩanливчикшБату: Йоriaвзяло::і> свій>зoхист Вічо тНебо: І він юбс><хавоS!шЯд/P>йtSPA оlanт,т"F:і>корит:pвсю Русь і, якaрго,mзрівняєN>дoNом — ЧінгісхаяомgN><Гм, а:чнгоидAсягuagaв s,mМунке?мНгвжlaйtSPAдiaкінця бутиAп—остиp clт мХиком Бату?мНгвжlaeнвхиA—:NецrрихиляN>мTліс юмsв"єюгубився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. stIдригuag , бо -lмітиY,Pіг, амов> яши, Бату< >ильAе зазир/Nr="SPAвNа,іивБату<хавоSпоТа ="a ! зв stс — дедлUіи>,Pігщо розгадає cl="FOcдумкугубився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдопуnтлтia>m"нп Ariaморя,хдiaморя франків!шЯ ердбаю, щобтїх неізили!N міхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NТIPмorm>праьильAе з[71]а![endif]приємну длємну длA>каю,Саїн-хаяе д—:схллпвкPA окINDіегн по :Менгуй ршДякуюнЗ втLа вранціrкопитаPleїх>коней Aортілalмуоь пуоь в-чІрпінь! ПсхажайFме/і удачі>У тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

УБай-аtтай[72]а![endif]приємну длємну длA>!N ільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

15 < чуєш? :p>

а иліy">Плісея ст">ЧорAег.окд іІворе, члакаєподівавсяrmal style="TEXT-Iчав суворо: <Звенiг.окдлишив Килакаєпоp>SPAN>

вочPAAоивЗ-:і>Іворе, члакаєподівавсяrmal style="TEXT-Iчав суворо: <Звенiг.окдалишив Килакаєпоp>SPAN>

да!у-FNo Nам,аоiaнікргогзNнлх неічіпайй усТаoхая[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sліду<не заPAN л"TE!/А че/цямтн шию кангуа—aіив рабство! ЦеFтежXtоляаСаїн-хая

N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariaкаая< ятвізьму ддні oіgaдеа аe="т>и clпlINDеогкі= — мyle="дyвед,MILY вести:ANлогуй міхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає —NБериANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

и юні пішariaх> у — уe="Fеояо: о пів:ет/і: верстнрго пю —FзнесллпtиAOюдейgmМунгаoь сті гарапогуи cl басамуж ли<<пини><А попередуб—мгн пю,,хв.цю,акров,и?ленNь, стL-жд н/яй Тожн ніхтобне:науав значен/o:ядоlусь нойотові,>що шпаркiaмчав:допнлх.:Одинеьnp>ген-ген зo річкпю, sниз: о течії,gвPсірій:осінніт кімлі мріло рі ве:селOc—тКалинUвArнКут.шЩ :тщм?шЯд:тщм?шЧибзеаю-F,Pіг, долязїх чекає?шЧи, мyle="вжlaйtго рі ві пlIягria:і> шаPNяпеамунгаoь стлми? Чe<почaли clвони,Aяк забпвкPлишив Килакаєдівавсяrmal style="TEXT-Iчав суворо: < Звенiг.окдалишив Килакаєp>SPAN>

пriери? Чe stпершArнпsмітиY нойотают"aйtго нукерувй Щ"е cl війомe Nr="FOcзов"Fшпості зм>MилO йAria:і>вnстиT:ивЖадігер?мНгвжlaв s?шТак,в він дЖадігерішЩ :ж несlaйtSPAця s>Mтрічгубився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. Жадігер зу будв коняg>—ямоlr роа лмивВитріщивNа,іив Й

виL-жалO иепідокбннт п-ддвAN тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

і, нікрлибме/і зилиаш тетia т в шеТ=UK ябзеаю:: іal з гибеліабPANANЖокте т"тзаPANS=с в КиювіраN l,ояо:юббачиш,птиo:омллпвNoмеКtжее,Fхтоб="nтупадзпротeхоас,o:омлляєN><Тiaзе жінс>пlINDеогком кі раTом з інш ми,Aяклх я:вoN стуNзаt T,::і>ешYзічмною!<обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

дiокзPAнAхсхід.:Ніхтобне:Iнм.soкAMIPїх ведуть.>Ніхто,акрім ьоргавіповіками, безпорадно розвів руками.

с рчем — лосова дiокгаDо"Fаюclп—ямоlв Лисівк ,хдiaЛисів стAriaмонаnтир/Pі дотКалинUвAriaКутA><А тAMIPжrуяь и чи чотe>з версти>Увіками, безпорадно розвів руками.

дiокзP!вДоекрла стоiNrаргAухий:осінніт лосй Віystа жiвткгарячі sосни:ви око:здіймаtиT:lMгоруoзеленомКиFA<н поапеаPA —"криіллеFgoNтвітрів і зирAгуnтлrн:і>лосок —івсю отуFвo="F"еу, FA<оокб"еу, ліщиеу, каriяу">Ві заt T,:в:осінню пооу,:з пахапеао адаю""FOctиTтяи а:дозLілих п.цюівAN тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

у у/ST:, мyя ярма, поск=UпуіллеFіічіпляtиT:lзаKкущі ліщиеи, в-чяклх щP clподекAMIPвисіли<пlт мХіл"Fкім'яхи г/Lіхувй НeвільAл

ештім— КладоваgN><А заt Trі ЛисівкаіN><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаЗ кожнимакроком иlблaжолоLY:сmL-шХеолихо до рі вих юбмісць,хдiaоайдiокжчницOюдей><А в stеічи>>неYмyle їм>дS-lмог/o!N міхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Лисів стийoмонаnтир>виLи в раптUвA,ояо:e:p><="nто Iпауав дiaІрпе/o.>З пос LілимFgoNтчасу з бl">лом:здіймаtа зн птимКиFAхрестапеадолев'яна цсткв< з:ви окою дзв sицею">а дiвк=уг>неї т мХіли clприземкудоті зидинкT — келії че/цівcpа вNoкі sлужбиANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явпtиT: PAнAхдзв sицій То че/ціaу< о"FONtSPAсmL-ховіастеж ли<виLи алиPв лосовницхащів іи оNDчуіллеFмонаnтиривбився, вигляд його був такий по-чудернацькому нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засміятися. Жадігер дщP їх/Nrпопереду, /PсFAк=Uк КвY— іиапPнAcl аг stзвnguaв ловоt"ч PAнAвскачPпомчав:по узвозPAдiaгреPNі,ощо в"FаювтКалинUвArн Кут">а другийA—:дiaмонаnтир/ивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаеnp>ЗtпершAм"тударепеадзвонPA люMIPвискочил, з:хат —тпобаналз вершникувй К=UкrжахPAдiли в чстив з пллвPAдP Лисівке. Людитst T аметаtиT:lrо:селу,::оцдворах,опо>івоХArнн пад,хіншігоибігалиPв влл,мoкаю,кос,мoканадвір,ттретім— і,кгхабулO иебагатOc—ткиuaлиT:lчстив РудoуFв лос дщP т мХіNrпопіп:<нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>

щоб, ачтішiaиебезпек ,х якaтікалeхдiaлосу!<Хl"е ізN двоt"оніб:pметuaв дiaРудoеFіізХикшв заtостях верболNзуNTN laхтOc—то тусокзPбPANи>УДN lко: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

ьоргав по Наs>Mтріч иlпадAл<аpoT-заюхатомT-заюхлівівб="nтуппtиAOучAлMтрілиFsчокг"тусокє>коні тежXупалиомале:сmL-шХа у-<вкє>PA нестLимнрSPAнAт,сковіаллвин, вжlaдAсягла села PAтнм Ar'язав м топ-шХий бійAN тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

е nзбокєнaхпg=їяіyшБати ?шВ/ниANецостигли clзPбPANи дiAНе зі"обiокнiлиT: що сотн/нз IнмлаNgтLаткщlaна п SходіAдP села gIstбридко влл,яв іцс оряMIв гінцяповіками, безпорадно розвів руками.

УПоща иANецдавialm/і:сm">им,m/і:маtим.шВсіх неrотрібних нам перебати, дужих юб—ззабPANиов пlIND: обити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

:=їн<м, хоia:і>нiвенапнлх руку!tНікрлибNец ! зц Ari! Нeз п—оси!шДякуй, щопт в тне вбив! —TіAван, слдя""тнадкNDі,очобiNDENtіушта хuaвеgoNт сев тнахабн

N laтут бе lхопEN і, рятую""е goNт уюарів,іки Кв дia<урту<пlINDеогкі=.шВ/ниA

TEицкінцівAN тДолев'яні хатини,:хлівиAіtклуні,aкритіцо,олеNDENтадс>ломпю, с алAхuaли,Aяк сухeз сіноивС роа т"FOcпOж">ища зчбудвT::сmL-шХArнк=Uк,блемент,Pвиск">Ві ролетіNrарчстив луг,<чстив pічкуб—мажхдiaмонаnтир/Pі різNи><болеENtіудi=с в>лnp>крачи-FAматia—TіAгн пс/їїPн бне PAраптUвA clзамов>ає, np><=аєN><А "е ніб:pоз<=аєN>< Вищат"FдітиgN><ПOcпOдвір'ю гасаю-FAвершникий Надмїхнімlмгн поапеазбtискуAN> шаPNі>< пауаю-FAsниз,і торDчтю""тдоlусь вікуйN><Боже! Щі рyleaи?шЯд:і чи>>їм кдS-lмог/o? Нічи>>дS-lмог/o,иніяy дS-lмог/oіN><нити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаеnp>

<трощат"FчстипіtНікрSPANецдS-lможешYіасаpoTагиIешYюар мХо!N міхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає еnp><Отtй нео"FOчтлrншматочокарі вої землі, npмеженийoз т>TEицб>кі= болNтамoкаpічкапеатад озерамoка! зв stнаокдиg , жив і зивaкрлись lanлив,й,ао=UK виртілвYмкр мз полум'/.>ЗнизуKбух<лиажiвткгаряче, ажхмалинUвеaпеклоомз: дти лиuaли гн пси болю FA звадчаю">а звngхуtклубDчAвTE eемний дим,mщP>OетіNrPANебо,иrронизтілнеічервонимКиFAіскрAпе. Іpвсla окриілл"TE п роleжогпеовигукамo иlпадAл<ів,іірж н/ям>коней A"тусоев sнямтн жахавоїюхудобиANобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

Ві iNDнsло у:ькгuіивнити цю неприємну для всіх нас розмову, я не скажу зараз — ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і Янка стане стаеnp>івовся —Tвдиgля=с в>кожнуз постлт . Чe<нікргогнецrіIнмє ізNськїх?шТа<нікргогнецвпіIнмвраПройшли<сусідT — блaж,і й дальші,:п—ойшли<цюносельці,mаюськїхAнеозили PAлnp> звандопуnтлв гн по ,AваSч яши, яо:/PсFAв щоlaйбхв.цюнlaналягідзйASPANадпAriіgN><усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хотів, на що сподівався? Що вона уподобає Тн= вінaстоiNrдивго. ДивдвNo уMлго ільціио вільAл<іy"> як пп ееriaдiaЖор ів стAriaлосуSPерo:p по<ляuaв намКалинUвArнКут,ощо вжeз дyriрав. Іpзт="FOcо,ойабPизuaли сльозК,Pтщмцо=UK димілиT:lчадві зг">ища, юбчор іли<цб

вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

Яaтут!лишив Килакаєp>

ільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказав Добриня.

шлвцю! Скажиеськїм>патлатимз ш,ма/ам, щобтнегайнобвoNчанiли<ька стец ! , щоптькїм>вемлякам!N Іди!аобити? Га? Іворе, чи чуєш? Що ж нам тепера робити?

и юдні oeхоайMильніших, і!лишивмунгу я не менNв,ощисодоиіштім— гр"FO!битиакаєяведутрй!tНeврP>

в. сни:ви око:здійогомаtиTнокдищ , щопю>aвеоїо>пеабаткгляд—аі повngтюдутціяавісодоибMс AS ве:седyвм >

кін сті зублинUвпо Наs>Mбе теДякуенNвклUзмовсіх N> що завона уподобає —NТі мyємселO! Там leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,аи""тн?YіMтрілило, зtДаруа щонзараз —г.окдоби швзп'яас /і:ьмal style="TEXT-INDПiaгреPNіDо"FOдбранцівраЇх булO иебагатO.:Одягuaоі: хтоб= чоSPAвстигтвискочит, з:хатия,:п—остовЙ/o:зкін сті зуби,Братіємає Це никий з боле…м п="cпляtлсе сль ас уав дiaІрпе/o.> ні. П. Тоді і кийОняuaв ивl що замає Іяо ,mтодіAи, бебPANAтДзtyleігкнебос опору, — скаss=MsoNorm>ільки що залишив Київ — без суперечкиyleЯку, я. опору, — сказав Добря.

шлвцю! Скажиеськїм>патлатимз ш,ма/ам, щобтнегайнобвoNчанiли<ька сршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоОтOетівпіквжlaдAдюційюMIPвя

цюноFOcтуменаав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — сказаБачуершAжи>Mтрілидоle іENT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariзлобиво, оOетів чувиж намиEXT-I><Тів-INDикийроникsoNormass=Msoепевl t Тод,ляаСаїн- намите/oра рои. ц а<уal stртXT-INDENНl stртXTелятINDENТUкrжаив,йан! мyя , читFіізбьмa!AканаєN><зь ас н><евl саpo!оКГощp>ьnp>. вшiaгдите/заass=MNDENтаArміlпри—йюMж на щтн

егимомднеообиб="FOcоумсамrронизт/o:piaмохEицивl гнимічи>>laне іор> як жі Янка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив

вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив К вечв руі Iпsнічрнацькомудн поапегн пс/їїPнікамою здозмовод,лвармою м'яснумсорб><зья-INинами p>егиви дтшм на — всla окдiaмон clas збраз —лруктAзт/ia—TіAго жао вона уподобає —NТі мyємселO! Там leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубАEXT-INервNь:—NtyздпрацюP> sокдная нео/ю глтеДяижоаратівP їхитіна—с,o:o: Дж ="FOc квжlaдAсосебе:увся aвелми, брея ст sокTи вптепттрети. Тоді і Янка стане стаеnp>вaбе clзал"TEXTьtнюінестLисміятися. Жадігер дщP їх/Nrпопереду, /PсFAк=Uк КвY— іиапPнAcl аг stзвnguaв ловоt"ч PAнAвскачPпомчав:по узвМглтеі аass=MAюбпохp>у уадкNDілміхну lan радно розвіcо,ойаім>тецN тількіна—о жоПопляT-Iчавспуроом,двізьезпорадо, брея/P>

д з бсвинP>

УБай-аtтайУБай-аtтай>lлувора, розмод, бреялдидзвонPAтовсто, беA hrAнеожp>дин ЩP class=MsoNormstБажаюютесіиудачі>УБай-аtтайкі= бm">хo

>lичAо<ьnp>< уNtyшура робитибtискумадеотвікуи хотіаo

laнащобвчк мyя ярзараз — riіgN> конадути, ез по Тоді ікаєдіваввYмкк ще вос цю н псися, адігзакrжаиій Тна—іго ж ти хотів,>

УБай-аtтай>lідм>пlINр?мНглидная неаїв —Дич-ь/SPAпснистьннAл<спообXT-INDENT: 1cm">< <>>lазад,ін Добри, яоіNrарчстив ндівжі Янка стане стаеnp>дкNDі,сякептлотP>іч стдму,ощо вівжм:здозвну cl тілri.:віканкі sлужав оNDчуію. Смти лте з себодз шкварчаутAіоіNrарчстиокаєдиTноі реє Ті сухекаж riй, щивховамов>аєму івляведктAлотзмушббачиш,ищP т тtНeвцю неприідyвм єобiNDEн ж тиоражу,:ІдоХиадз/SPїюP>

<к Що

УБай-аtтайлалаDлnp>кін сті зуби,Тe="Tйм'яхотчекаЗаго замoкаP class=MsoNorm— лnp>кін сті зуби,Тбе: всеP cl:цскБожій дyвм галинUвв з болеб и,Тто IпадобоюN la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariНвлад"тнад корставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/іив Київ — без суперечкиyXT-Iх

вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив

ільки що залишивРстділ Vлнка стане стаеnp>ільки що залишивОБЛОГА КИЄВАлнка стане стаеnp>ільки що залишив

ільки що залишив“В лі, щ6749 (1240). Уclassацьріктдоle із Т"SеленмурКиєвжу зЗвен тяжккйсьo:p>SPAN>

вочPAAоивЗ-:і>Іворе,многNDEмндівs=Msм:p>SPAN>

<бе —ип—оавT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaовоївві як і-ятиAнвх нас і-яб Іi"TEXT Т"Sела розал"кa окдбра= т> ан, mal stки -Iчав влл,> ІitннчНебO ан,:здійа= т> N>

казалічіи? -INDENІміхеовдодті зиclas Р некдобалакає супереFootnoteReferenceба4аєподівавсяm 4class=MsoNmle=er: footnoteоба![4f !supportFootnotes]>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sліду4не заPAN л"TE!/А че/цямтн >>lаSPAнПвикиl style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІOлалаDлnp>УБай-аtтайпК-дозLіШудoу:p> Сірootnлем низ ро ,ощислозмод, p><=шкеолииclaе, чмод,о ж тиNDEю дзвеск">Вкамo мAпе.:ьмal Вм нШудoушугаутAіо, е/oра нлеб>КимКиз пaокси Tи вптомз поянолисирісодоиоргав кавіпотй Тнажз опо і незм безпо:p, в-чприіллікуNAвоХArледьINр?мНo мAпьnp>д з мAпUзмомal style="TEXT-INDПiaгреPNіDо"FOдбранцівраЇх булO иебагатO.:Одягuaоі: хтоб= чоSPAвстигтвискочит, з:хатия,:п—остовУиакаєявдз ж/SPотPAтнм clзалоби мштім—ндщем PAраптUв о

УБай-аtтай<:—"нісFме/і lanтя.tНeз виключенo, щопіивдругецrринесlш.tЯFвoрюFвgдолю>ЩANtyтнити подівся Щжее,Fхтлосовнлятомешстьм к,ляаСаїн-жмитицб>втКахібаробито бучи чавспугадігал з сее,Fхтезпо foot хuaвеgoNт ст> слхак ще> ннця-Тна— споду lanїЩжее,Fхн люMIPв націгарячтахккеси? ісArстільк а робздіо ада бе дим,-, ліщих міитотй aли,шщих лугж riдеміхнPANе лі, щN><Бск ттвоїмбдозпUзтсок ндівнята/P> уивOучезуi=с ле:снNв,ожерле:снькомчикийи,Тбе еперав з болеб>lбирємо щвoormalккеси< пауаю-FAПСіщі s>M гарапогуомПСіщі sввYмкк !”Що вона уподобає —NНавіщоавТiaцюноFOcPAN><:—"нісFме/і lanтя.tНeз виключенo, щопіивдругецrринесlш.tЯFвoрюFвgдолю>Й/o:заптяче

усь ноP>

ЗпUзтинs=Mову,ж несlтицшляв. сни:ви око:здійооїзаtиT:lMгнамк>

алічоом,друктAлотдлета що су,ж бити?адеобуєТоді ище,>

мей утвє. Дивму птпюo:p>ліщаетіNвівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивіх не вечв хіювдок сп. Іpзт="FOtкиднз гEз! ійо ромк МенгуT-INи?ад/P>аепідокраз — clядБіл влл,абиш,ищ.

тецN=утtупрлсподлй КІк . По Надізнесллпенм насмедк По cl басм, P> амирлспот sокп. Іpзтлспо—вй К=ідоби швн><А моазе ніхтобордal Верх лицюP>скажами ><тв зміши? ісArзідeвільхіюв,:зд,р ти? в увькьдлмиNаірудн поапегнасм о

УБай-аtтай осеб лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явпдок саепідо,ищP вертаі єод,Либclз?з пaокси!<Хlив. ВбитироміOв Килмогуни>iaмоигва,PAN><в з болеб<пмажхдiNмAпглиYмкрїaмом, P>озмову,новіа —а дiвкха щодї т мела галиSдуб:pNDEзосmL-хо я—лгенмобиусіяниSч якикни! МдиTноє?сіх невіпо агоoоп fooиНаs>Mтх нас зроміOIіх Yмкр хP"TE-ш pк щІpзтлдйщзвіввряд чавP> щеA hr:заи цю аваtиT:lщислизнутосу,ждбра= т>хочгби""тнчого тівP Тодyвмяд й ивl NrарчDP> с Готиро тіл"Tдiвкив ДобрииклUі щивтeемнal Обидо бутра наютиAмацDP> о на< тиу:—Mтрілиш з:хар"Sе?а,ия Кил>>lидтлдйяд йоснистьнейєдиірNиоад/Pбмяклхїпддозпни:вииNаімнрSPжFпооsTюців ДобриtyрушAвоХArвlи<омчнж AN>gтюдл<споclasвl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явп , щrнн вертаі Nrар ичизмоводFAПахлз:хар"TEX>лалаDлnp><оP> < ролПпекітал з >>lід gIвriіgNниTOучAо<порадноад/P> sвобити?наїзамов,друцiвк=иодлйрас бDP> т> NіскГа? Іваіх насникужут,ощо тадAл<івAN>омаtиTsокднPAнПв< розчуєш? жoorma,я—лшиви не к Понневг робнамкмаслнкумаджвся?лииcрщаетзв з "TEX>SPAN><ддно рів утрверіт> що Дмимн пюповзм бежолудйрас ягал на с ада fталшипшингаoи>ахібар з:ї"T, жінсвм ацьlaбеcцootno чуєанесллпойшли<ст>

[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sліду5не заPAN л"TE!/А че/цямтн б: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби, Тоді і Я для всіхджагуNад/P>алазAt"шз>слдикаМенгуT-INимима, натезподоoormaкаpі иклU енехлзпчст> иклU едлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивозPAдiaгрякаєpвж щопваіхотеж д> PANAйб<вдТодозичлибо.,ТаNйcесллпч дедлМенгуT-INиж битионаnтир

и чу

вoorma,я<івAбраз >XT-INгуnтливодFAшиВзимк сь:—N сн вr, p><ісNмНгвжбез бео=нArнн пNormир—ззв джагуNа-сді ика;< дівавlaбтаі мДніяка мНгвж щеA hAхдзіррі оХArласи? ГажFпангіAа Що вона уподобає —NНавіщоавТiaцюноFOcPAN><:—"нісFме/і lanтя.tНeз виключенo, щопіивдругецrринесlш.tЯFвoрюFвgдолю>Дти хоті

с лй К><вона уподобає —NНавіщоавТiaцюноFFR1другецrринMARGIN-TOP: 0cmпо-чуде був таjustifyпо-чудернацькому мул впіI <бе —иEN-US/SPAN>

вочPAAоивЗ-:і>ІUK">Сідайз опору, — сказав ДEN-USдругецrринесlш.SIZEому0pt

шлвцю! Скажиеськїм>патлатимз ш,ма/ам, щобтнегайнобвoNчанiли<ька с

щоб, ачтішiaиеЗьюр"Sлвle ізМенгуя—лковзнїо>пКя нео/юнн иНарннцяхіна ручATEXTкaмадал з п-заюхвoormalхPANAм

Яaтут!лишив Килакаєp>ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдокін сті зуби,N>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sліду6не заPAN л"TE!/А че/цямтн >>нка стане стаеnp>щоб, ачтішiaиеЗ поF lо-шн пове шатрпо Т"Sболеоялозмомсамудoушпим lу,ш? тої пюпиобалакає супереFootnoteReferenceба7аєподівавсяm 7тюпалитNе,mle=er: footnoteоба![7f !supportFootnotes]>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sліду7не заPAN л"TE!/А че/цямтн >>єод,Либclз?з Хаз себетуленгіт fталюр"аджіоба лакає супереFootnoteReferenceба8аєподівавсяm 8тюпалитNе,mle=er: footnoteоба![8f !supportFootnotes]>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sліду8не заPAN л"TE!/А че/цямтн >>lииччди>< ><зьЗ поFмиь Пі>вьмa іа —атільтліt пaокси есллпзрсени ке зватtНткнеблдидзівгараукив Доб"TE-ш поєод, ГлиYмчицеюриідyвнеблдид безгараукив ДобобсіMтх нас збміхнХрещатtцдеиїіверта і!лишвн><ок сн вr="SPїp> лазPсuіаз сеаooTEXкпю eутЩо ж рд Га? Іті зЛибclз?<талїїна руз пч"TEX> роезгі Яптількшатрпl щояо>пКз пч"TAйб<з дпOж"вьмаlхPAста: < оазе ніхтихе nзвсмалекоіаз сетицб>нчукo:pn Що вона уподобає БодайAбу= оеoдивдвNo! Там уяео алAхкрo:лO><Отtй нео"FOчтлrншматочокарі вої землі, npмеженийoз КuaвеМенгуяз п-зAN>ільки що залишивоoNormo:p>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе,tугомN>

ільки що залишивкшан о бодз вмерлеaбей Наді: ойшлвижпорадСаїнT-INая—лшиажFпангіA fталбейвизначнішірaой наю—у,:ІдоХиадщод p>иш,ищ:p><уруlтайоба лакає супереFootnoteReferenceба9аєподівавсяm 9тюпалитNе,mle=er: footnoteоба![9f !supportFootnotes]>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sліду9не заPAN л"TE!/А че/цямтн б: нАвівl Т"Sелсщояо>пКпмажххтOмод,іхиlпригюпии?адсклEXшийрй!tНнаиакаєяведобвчк мyяолNтамoNища,иївамБуиT:lMгони впедігіlaоводігязжухеднаи-INгуnтеравоFмак tyleмірсатрілишукам ЩP class=MsoNormstБажаюютесіиудачі>УБай-аtтайкін сті зубПp><кеtки і бе, Т"Sбоесллп дим,-сірваввеей A"кNDENа Ти:ви окідтоб і mal stвузхтихетвNDос clочей злегх NтремттLи лі=цщозменoикаємо щyяоумкенкалекоспоіаINаяпрацюпорапружі і Янка стане ста— ЧASP? —FgитріщивTE eойивміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чого ж ти хоВомцб>кідругNDEс=аєN Джучвriіgудoув співчутт clзаіcо,ойа< , ршудoустількінм, хотлів-ажFпангіA Ocоу— Чхпогухь lanлиез оиввойовабач lу,щootnoиввойоваба

мей утв/o:p> <Ібір-СибcрN>

ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе, Булгар,PAN>

[73]а![endif]приємну длємну д>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sлід80не заPAN л"TE!/А че/цямтн б: нР AN>

Джучв Га? озвулелнAл<>< 1227 міхс fптв міхнслькоинами самуспов співчутааввеойшли<сTEX>і /SPAN><ю>AN>P> ан сеепUвпо ла"TEXTхребетFAПСішур clчанесллпчутраб гаслнал з з Nтакупчутрпl <рубкому-INгутю""тдісл:>AN>Джучв калекNDEіаINєN ЗЧхпогусп опору, — скауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе,улусаоба лакає супереFootnoteReferenceб81аєподівавсяm 81другецrринmle=er: footnoteоба!81f !supportFootnotes]>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sлід81не заPAN л"TE!/А че/цямтн опору, — скаур щопіивдз себе: “Гм, а чого ж ти хотерав—ойш ще вос , ршSелсин ОрххтOлицеANм'я не мSеленб cдуtіудiОрххленб c Іpзтлоу— и:ви оору, е ім'яобалакає супереFootnoteReferenceб82" подівавсяm 82дз себе:mle=er: footnoteоба!82" !supportFootnot es]>[73]а![endif]приємну длємну д>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sлід82не заPAN л"TE!/А че/цямтн т> айоору, Aйб<жірстоетицхаракт і ЯК-FNo і нез цій акці m! зцводті зOоaяч lу,>кін сті зубЗiОрххлжtиT:lMгoиимоcоумlassеро рів злагgIвriеравл<спообнP> и:ви о fперті гакамo раAйнAло fпо всіхПобалбемкїм>укінм, х іаз сетх>

ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе,ясака х таAN>

[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sлід83не заPAN л"TE!/А че/цямтн >>lassINе ім'я "TEXио>пКпмажххкінмго: “МaєміазиiОрххлтодБТ"хтOпзuaли<сємоикиl Мобуи казав Доб="FOcдСаїнT-INумад з п- вокношіщіли дтA><АиT:lздDEн ршли<,одоooнм, х оазе івfталбемкїм>доoaой нівfталбеївцб>кін, аж Іyя ядаведлив адіo:ніжвв співчут,>Джучв чии? <іГажFпангіAal style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явпдNийAмо щвоя?<в співчутаав Т"A ><АиT:ио>башкирзд,р булгаріXTaмазхтихадсакотлів,ораднваж riчеркесздііжвькьдПівнічіудiКEXкпз,щyя —NгутчизРу— TіAДніпра,сруктAлоcоумріктМишіз "t заюхвлсвів yепкуві ,р кирзшаезпо -захокдненкачірба ірєїниийІ пвЖадс>усцШудoу:p>>лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явЩезвлітрпlцу — N міхнз ж/акін, а fІ звмяд його NtSуаВолзеаю-oнмю битилеол=цюв Т"A-сарай /m:п—ойXио>птільк озкіN><ю>з поoюпюр"оли іо, е/знвнебор—ззн<ляuaйнгаoиртх наяцlaбеcцoйнз ж/ик зровss=Msoулуса збирє

p>><у Oійо роіпогокі не, бспзшамо ,щyя миNаDP> подуЧхпо> ннця,срухuaве — Nиччдиби ідпOcппартіДов ивіДовецьав Т"A кирушя. імсамийронииклUі щназдонз гEOійо ро ідпі ізSддвANищазаінои

<А дніпроно рі/пOcпядавш по clядРд і Янка стане ста— Чe<не забагатOcдля>цюноFOcтуменаав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — скаІ отін, атв, наoрап<пмажхдiNмомЯкsацьва чогазав —о!вавyя ипкувoкаP class=MsoNorm— лnp> осе що спеаСаїн-хiNм>

кін сті зуб Т"SелручATEXTк Готио

Яaтут!лишив Килакаєp>ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотЗаNrардобвчанка. Ніш з:не, бспзшав твNDГиюхлівSPроийи, Т"о -занаnтир"у для віl дy іветдлече /m:п разЩпмажхдвПі>вьмa цу — Nгнасм о <якам!N—йщзвівlч ссзпе?еМенгуяшан о бодвтепе,ощосміятися. Жадігер дщP їх/Nrпопереду, /PсFAк=Uк КвY— іиапPнAcl аг stзвnguaв ловоt"ч PAнAвскачPпомчав:по узвзаБassера повдіo:<івANбитилеоюpn Що Осн вrи-кикнищyя —бнл щоб, х бсasвl жее,Fхтодоle із , щопи чу — б опору, — скауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореамиt>

ільки що залишивк а рзумiвкхENТU>егимидлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—й НшД, Субедеюа що Т"о -зOcпOіо>пКя незмомсв<спообвірNиав Дсаетзв всяит вос , риав Дол/ободцатaи >укіні—NtyздомаtиTне>разЩoу:p>><осу,ждв співчутприттіДжучв.я—лЩдiлийa б хосміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотХувді жи/акSелсщариgNниплямяаввотлімн пубзм бесTи впвсу,жд-INгут сіріlaовоу ,gвPу>і /Sssеени втепе,ощосмЙ — Nтчасунней,ршти? теtки і бе, було> PANе /mкамoе

цвілі очr'яrармутAвоХArн cтtНвAтру сasзьM і! <Г:p>якбалuaв на? Щб>кісухдіo:eвільучиP> нка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йСаїнT-INеїо Т" ро йєка- оазе івfв співчут,>хuaвеа дкNїн-х><вдТ<ярозваваtиT:l потягієpвж щх бси/ак>пКпмажххк бсasв /m:ропони? іду, о е>егим г.оеучи удайа > о квжlaдAсотц !чавP>кусяч оазе ніхтихеоsTюці вокднемтчичоїо агибелі Яа Т<ля ссзвієpвж щхіНшД, ажFпан-гіAе.ів, нNжaбтаі маєe=вкNїн-хиебсякепк цу — NноршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотСубеде -зOcпo:ведумцT-Менгуо а<ун, а виgNнOcпo:тосу,ажFпангіAамНщooзNtyзівfв співчутаад з п-млпдсамoNищае восеахаїн. ктAлотза намк леоялт с/акенкалекосповойовдояобаллітабgтюд clоббез/SPAN>>gтю> нка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив Т"о -занаnтир

уIіх пIPїхим г.я нео/овAжнPAусокєхPAдiліlщисловлствоіншпl <думкуб<тті — обвчанal Т>Nаяплече “не, чи чнаєN>” Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Тбе: мій аTE-шкуоба лакає супереFootnoteReferenceб84аєподівавсяm 84class=MsoNmle=er: footnoteоба!84f !supportFootnotes]>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sлід84не заPAN л"TE!/А че/цямтн > <НoNт смо, бруши? тосясиобалакає супереFootnoteReferenceб85аєподівавсяm 85тюпалитNе,mle=er: footnoteоба!85f !supportFootnotes]>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sлід85не заPAN л"TE!/А че/цямтн ^{>н/SUP Потрясатевівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишиврониплесйAк убаналз > N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaСні. ПевразЩщезнїо. Т"Sелрнаnтир}

ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоОйєдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йДі. й е вос юлидлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивМенгуякивйAк Тоді іоіпо Майжешу, в Килака туленгіт f:п—ойXили тількБТ"Sє>х<дно розD убарандні oe —NгуецдеимунNтпабач lтеж ждсказеат>якбалuдопуnтліеднаи-ємийВомцб>кіазав,gвPседути,ищае восніч Поннж рд Гатій -INгуnткучмодоби глаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явЩ!вавд, яож несlнж рдвидідоби з болe-авл<споКилх, XTPтal stки і бі —Тахщое— біобин Івореутра ef . Зз гEнапевнхємо ща хuaверанішаж Іyязу"Tдiюхвлцу — Nгмаді раAйі всеPжин ІвореУозсНебсякп-завод,л<івAN>есlтицm">хo Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЦX> гад!P>тв, ацьрозгадідч Т"Sе Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Це -XT-INмііga без у< мііgaинякиюно розвібее, ДумhAра Ільясі!Підведкїм>е вос цl потя /m:п б кїм> сн вr="SP>цюноFOcтуменаав тільки що залишив Київ — без суперечки і без опору, — скаЦваввиок ірaой на-,:ІдоХи> цмоусокзязикзм беа руґелґотPAи

Яaтут!лишив Килакаєp>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворепддотос/акнудo опору, — скаур болем окепкував з себе: “Гм, а чоуlassINутМункaо вона уподобає —NІди!а—Mшта хuaвеззаду мy.цюшийй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чогоНуNTN lени бси/атAпджFпангіAамііgзаи? жtиTСубеде Я н— Осн :тосдізнвю/ батaш з:х, атакий дyвуб'ю/ о вона уподобає —NІди!а—Mшта хuaвеззаду мy.цюшийй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чогоНувуб'ю/ о У "Tсй ложo ромких юботі

ребаNйта мНгвжвх нас —п, чи чгиапеазнову,вкNїнабаі евіпр'ямііgaхиlAр"у для в Менгу Я—,ХКил, Ддавдуякажуо ,щос о бої повиNаімн,д мей утв/oїь бсе ніхтoїь наіов пзупtідчу аюад з впевнхндіo:<івAакінчиапеазвонснNввдачеат>якбалuзимк >

урочF lо

Яaтут!лишив Килакаєp>AN>N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariЗ рзумiX,лСаїнT-INемііgaхиlAр"у для вМенгу Я—, З рблю всеPтбе: обивиga без о вона уподобає —NІди!а—Mшта хuaвеззаду мy.цюшийй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чогоІкп-зині sвпо-ойдавжнШудoуки -IатtНoрапмііgдодEXTPтБТ"хтOзoканаючаз —д:з — х Я—,Моп foo ретій дц !тв, натож, бра-яб вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивронирушя. д:зшатраAйі всач мзїн-хидиби ідіхиlAвоХAr пмажхдiNм, утPANюмо щтчасуо -зрахокl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явємну длA>gN><усN laігEXT-INDENT: 1cm">лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв з болe-ж Ім щеA hr:звPlassдц !чавкнуок зу"TдiебсякtyleІллеює ЛтецN=утtупрлсподлй,>хuaвепісл:дyвн <оаоч явіч-на-вічзнов"Tйдаи>< тількЗ поFмиь Пі>вьмa.оч яобохі

х<дно розD о <яумніву нзнеслл наІлля. СДдавдігнане:нSе ЯЯсбач мзумні очr,>хрпедіглоб,зSддвнF,Pтніс, злегх NAакуіl явлся? aмадсбатaи NrзалоNNаяплечіє ВсеP—мобиу ДмhAра> <БTN lрlениo:ц чн, ! Бояmді="а Ім гр адлаrн cтtНіаAтаal style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЗ цю аєму ьавІлля Я дтихоs

F,Pт"TдтAлтиркін сті зуби,Тиався? знв ш? пaокки?ДN l ки?ДОНарннцe-ж Ізoканаaвеа зваг подїхн,юи. мINDENT: 1cm">ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоМся? aмєв><а ДмhAро, бсa гEнадРд і неякtалл="Tво су,беcКняжій ГПі>,щia—хак щниTOучAо<порадноENT: 1cm">егивоХAlкий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,НубегивоХAНщooприавсяі Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубдокін сті зубІлляgзазлющAо<очі Янка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив з болe-зд> осеб<и Ілляgдо квнц="а Іусвльнілює, ><жахле:снAN>

усокпорадбра= т>яаСаїкикнищж Іyяменoинство asгвж тількБТ"Sє>t пaичайниo:ц чт с<жірстоеогна що Гата мНгвжвсюд я мавдуийОд?езиінті гави>><у нзнеслл.трониповиNв,тзв тtНвсетaи чуєшойшли<сTову,ж AалкаTsокдtyздп чи чгEз!aмєв><ею ДмhAроПоннжtіуаалнAл<спозNв,оцьзD оТдні oeіоіmді="аа? жtися

Яaтут!лишив Килакаєp>інмєIPвспівбес

и ккнязArвяКиєвіуннм

<ею До значlздігтні—N иtискусміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоТбе: я:ц чзв ю,гна що —cіавІлля. гоПPLіце P clдізнввХAНщooвiОрхвriхuaвевся? о нлспоркзуі

якбалеб<рабFOо Бoк=Uіаицводосеб о іN=утtрSPжFлл.тДелNнлспозбо нез —Ди івс вle лоNноквжlaдAaой нів,ораднвець-товмачfталбешзиclasчокo:pазавсказ бесиедігі еводееyямни впеді.аТицж знв шємо щааті га assаo чуєанміл нн,дрізNитtНвAдораднвц="чив птатааина. style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЗнаює Щl ждзал"сміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоАдзал"o:pнапмажхдвle ізтовмачf: ойATEX: “Ввс твм озмовуAйі всачваютиAзе:сєтькьдІллею,fталбем ниTOзlв,т>тецNдругиз!aвс іgaинянокиївнекі гак аазновяенFкьдtyздукамиtиTзUатнісAхдроSухак ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот“ДомаNеміелNтсьal style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиесвм

Яaтут!лишив Килакаєp>ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоТбе: ДомаN.кий НшДAл<спозNв ш? на -oнмю чергі oe елNDP>р

ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоЩемецпак!,В, атеж б>кі< робиті оTEX>SPКиєві. Це мі—N люедігвоSPA.кий ле "t заттдайдзал"ENT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariТ<ля!вавцoйнДомаN заюхвлпIPїхои

<иаДмhAра.,

кі миNаий:>яаСаїнмажхдвідNиччни яшиє Ілля,gaинякиївнекі ганмєв><ибис у< міNвlщилл="Tвштоз ущану зао> нити алем товааишлдид оpнещеA/схPівl До знаоапеа.iТ<лямтнбиі подівся.!ЯвсДдавдігж Іyямилл="Tв. Кuaвеsнору,оPдуживедобввцoрбеХиадтуленгітFO<схPs>Mтхо нлспозщоб, х товааишiX,лщвосщояо>крайніс>усряьуі

пекіталтак щоPlasбеа рвнввючаз o:іgN>ужб<е,д боaюб<за Гач гEнадвькьдсееп: я:Nтскоo:венапмажхдіІyямиля всі

Яaтут!лишив Килакаєp> Т<ля вся? змугокі ви безвиgarma,яівктAлотятзв юдач мзумісхPзлалаDлnp>

Яaтут!лишив Килакаєp>N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariНуб<яаСаїхмєв><а ДмhAро,менoин:pьькрSPроб насмедкоANттвдівавlaбечзла"Tютьо вона уподобає —NІди!а—Mшта хuaвеззаду мy.цюшийй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чогоНnлие, аж Іменoин:pь Я дмиля всі Ілля,gі очr'е вос о свпт окішуч>gтю> и,В, аж Іменoин:pь ЯЯтзв юд tиска!,ТаNйcкикнищж І озвулство sмНгвжз ссзпеcцoбихочгби"е, аіго тівдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив з боляc —Nагшббгазітхнїо. Т<ля!вавяенF,найєдж тшнF,Pтaинянмєв><и! Здаоапеа,орадбра= o чуєандож/асpися Я а<ун, аж Іо тів УозсаNлято Pтal st eутїедкоIPвс без > T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariНуб<вдівав —ешобійде що сщеAлибо.кий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТовІлляgн оивхотів Урийнято пр"FарNиоч мзповдий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Нешобійде що .аТиця? знв ш мунгlasв!й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб з боляcDГиюлоу—міхтиркін сті зуби,Нешзв ю!.: “в йрякаєв ю! а<унов сжв,т>ізтищж Іyяповжуі!Піддtyздзу"Tдiюачзд tискобиtиT:lслл="TнSе кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиесвм зкN'ї,ощо-IN Мббтвжвхотпч"Tбач ні.в кешикт.нFOі не їхня и. мINаапр"підо,акін сті зуби,ВсеPгоа,aнждляgп чи чг? наойATEXун, Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубдокін сті зуби,N>кін сті зуб,ия Кgп чихиlAвоХArіl дyруз ролналобвчк мсеежил о f оазе ніхтим нисе нітвом. НіІм гроз Що жDГи!P> PANалбепружі рукуша.,

в. НP>алазAt"шз>leмілеб<пкNDі,йупюпуNorm— лnнас , я не скажу зараз — ні. Пое/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворепкамчP> Norm— лnнас розмову, я не скажу зараз — ні. Побат всі я?лиSддвANищаруз ролно вона уподобає —NІди!а—Mшта хuaвеззаду мy.цюшийй усміхнувся і незлобиво, з болем покепкував з себе: “Гм, а чогоП.я нньтеP—м сн вrид зяапеазнос! и кящANбитидоle ізд:знкхENЯ іgМункaк.є ІяручATEицмен л ANттчиNєлсмажхдiNхїхмєв><а ДумhAрв.!Явхочу пюPANAтицm">хoдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив з боляc Ги!/акіаналз >довSPро для всі>

<ею ДмhAроПдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивЗгюпииміл нам -заюби г:p><и>

вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив з боляc"TдтAлтир<уб<адіс сщояо>ж Іyятам лдnoиввж щопнадвьжікЗ поFхз sі>в

опнадтій al stNтаAтаіємо щyяспуск Іті здовХрещатиавнярDENT: 1cm">є ЛтецNваAтг P clдо ass=і здовКняжиочГоХиадякаєіл намбDP змушlздігеахащатt її. Т<мsацьниTOучAо<по радноENНешосуджвло fцеща хuдедлМид AвоХArсни:ви о"TEXTгокі N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariЯв —ешзв ю,г Тоді іавlaб хuдеця? зутчивачую. Шк><уюд я>тец,лщвоннжмPжу заразЩобнято тезп.аТицз ссзвіусетaи Іворl З ч Поацьбтаі доle із цlбездМенгуT-INсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоЙзав До с/акіан тезп,анмєв><ехPівl -IN Т"Sе ЯХочст> и чутtНвAднамиввкрSPроб насм e-зд>амoNищамилісAхд, чи чнцsв!й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— а<уждн, аще "Tсйннжп чи іг Я дмиля всі ДмhAрв.! д яПPLіяквNжaмhлісAхд, чи чнцsв<вдівNйта мINа?еМенгуяне арплячнжtіуоP>р

ДумhAре-бею,fг.оеучуoзеаїу.трониобіцяєі — мткикная<ливодg/m:п—IPїхиsбеа ойдаведливтицрадатик.аТицзгoNorсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоНі Янка стане стаеnp>ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоСдлаrу!aвс калекналМенгуT-INемііgaпоктЩо ж зцсдов ДмhAрв.! д а<уу "Tсйтеж н ІвалаКtПозмагсємо

s=і зазавити наненеle= > =і зоосу,тохвriхuaветtНв, чшнж кNїн-хикіан КиєваміNвlздімоби ідбтаі> Т<лалбешаа що —cідьоу,Nаfтнм, словDENT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariНе, бспзшаsбеДумhAре! СзаюхтрпlпIPїхоиДо я нньо су,оз —д:зцу — Nгмаділспоркба,лщвосщоїAхд,оряькті оTEXмііgневвпізнв ш? наІдн, ау,т всі камчею віплече Іллв.я—лДлNтся!лДлNтсявпIPїхішнENT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaТусячіткикнмсеежил о fціє,юи. мIN і ЯНаоclaах сщоял f ертврукуша.,ЛтецNлегхтицрадFхз Aтру таи-I сс'ячнжцвірінч>P> а бруши? лt її. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб мhAро, чихиlAвХArіl дyруз ролоовдогнецвхивлявХArпо а рслогstкиіаранд— Nгунгlaьнекі гап. Іpзт="асьlміlпдкею Nаfшиї. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубгоНnлиневвпізнвю!лДN la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariНуб<яа жет>нмєв><е ЯНе fooсчбакневвпізнвв? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб мhAро, чихиlAХAНщooдужчеийT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariІлля? Це к o:Ілля? T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaУ ІллвEз!—чей бризнули сльози Я Нзи-I л>р

<

T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariЕ кийа кийа кийу кийс і Яа!кий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗдаоапеа,ох, ахотFO<с безви: “Це яалта"хтOце P!”NТову,замісAхдсasв орізь плач :роГа? ІAХAНодлe-ж и. бірлив дмиля иб<адіс н Іворе и. і ass=хніш зийT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaОругиДмhAро, бдкоIPвк/SPоsINутмен л ввпізнвваal stіеа охPs>кс:д fу для ийT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariІлля! Сону мі—!iІлля!кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТ<"A-у"o:pнарешт: ойровормoNищасловstіеІлля. го Т<"A-у!кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВ оFхз иля ах Nвм -задоби о жDГупіди окавиNаі

иицменoаіo:<ів в Килака вибухтир із двохлсмадець —д tисков<споF,Pтaинов<спийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВ—ешзімовтеп "Tcш? ги ЯНамкїм>мкїериДо оFхзіи-I ссціа я минишклиийІ >тецNіl дyдогну хXиaвнпораякиївнекігвж алтидооPоsодоби ледвепчутж Іyялюд сееазітх>P> а— о-ох!,ТаNйcмтнбиєіл ни. тавптоовAжнPAй<споF,нзнеслл.т ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб мhAро, миNаи впвсунизfрй!tовAжнPAхотFO<ви>>хиебoсчбаку,ждвоSPж<спони:вци ідпOcпнaсчогнаоcla,жвхотпч"Tбя

кін сті зубдоУпізнвв- ВAднами ная<крSPроб насм го і матимешoсчба! Жив<сп, з цю аuдедлoрап<их юботі

егим,ом, нокиюно ріс сидітимеа -oнмїх<ливллх, якбалсидів

хи, миNлаNлятомуїм>тезпoвічтлозкNиВічіим Небом іgза з цю аийеа глузхдіІеводеесмацекаПиNлухайі зоAєовпо всі N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaЗдіймo! Стану заадс>андоюоба лакає супереFootnoteReferenceб86аєподівавсяm 86оставT:ив—mle=er: footnoteоба!86f !supportFootnotes]>[73]а![endif]приємну длємну длA>gN><усN laігщо вчинят"Fопір,твізьмиa:—"nтупомtіцс али! Щібtі sлід86не заPAN л"TE!/А че/цямтн т> союзo ромкі йдиі< робит наяогнаоcачірба ірєїнидлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив мhAро,миNлухаваal stмбити?gєіл нам що —cіа>

кін сті зубМенгуянаlAвХArDГві'і Янка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp> сн вr="SP>уктезпo мзумяівкtНвAдмоXиосявпічогнаоуг><у m"рине, чи чнаFмиьйєка- оазе зм бен оивхотів —ойш щзаадс>по ass=мо/ови чуспіPїхпо воююхлівн cтtН"Tшох воSPAsв!йНе fooу тезп,а сн вrп,акам'янеесмаце?аПиеперй!й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубП-заюши ці словD,иДмhAро,схи чиощосмЙ — NзкNлл="Tлив п—ами М ролакщо, якбал tискоб<заніміюши, Nлухаливц,юмбит Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубдоБоже! —апмиNавнз гEДмhAрв.! дБ

s=ктезпoнасм,тісмй!t!оБоже! Тицж знв шєм и Києва яіNвlздім!оНеозд>мбихочгби""TлнAзегне к осяврдругаo чя! Намкщl ждтдий нБожемієш приичч вся? <аніше?аНамкщl бси/а ш мббачтакі<жірстоеnлинелюд сеіа явиДдобDP>Tбясміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоТбтв!, для всіеІлля. гоЯPгоа,aнF,наж —еш—NищасN>

іжнасмй!t!оНед clзаісймoNие аскивцям!оБо всеPтв —о!б"Tн! ОбНодлel Доошуііgневнокам!Nматерк clсл"Tдиці ЯацF,яи кящтвм іPAдiеббе>усокпоез Aра. ХайршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотАеМенгуясNATEXу з болю> T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariЩвос без наyепку!P>тамo р ДумhAрв? ЗгoNorдн, ау,зеатос,иївзч=хнісміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоНі Янка стане стаеnp>/SPA clсчбакневляокпое во? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ляокпий ле Києва з

s=іNвlзбирєєзамoка ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— ОеВічіе Небо! ОеВиссуннНебо! Мангус о тьмарило Pтal st мзум! НещеAiNF!кийЧиуждн, а цlквнц=еутра efвo:<івAа Aра е вос ин Nажатиме Pттвм іPконатиме ва/SPAN>их муках?аТицкін сті зуби,В, а нв gпPLіцеийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТ>лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явємну длA>gN><усN laігEXT-INDENT: 1cm"><Така ж ковпаки з'яв4NT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaТамoа:дозLіямнічзважк=Uіаляглакнас,иївзта'е вос охuaвці ЯНщаруз ролнх іgчssINу. тамряву,лщвосщв gще Pтглаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явА вх нас"o:pтамoояівкtхо. НіІизмовьo:ніцг:p><ни яшии. мIN. Нібиа/SPAN>екБТ"Sєви?нашл"Tяі — мтзаціпhr:зв ниа!іNвlч к o: ят:p> мирба час=іNвкідточ алт? лt вечбрамиьажNдP>хікнуок. Ти:ви оде-не-деrпо вімілцяхсо мEXунвнз р Тначк мч=хлунами,fталйдтой швидточзгасfвo:AжнPAбоявсеб<и Pтal st оNіт:pьькрSPгl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явЛишrпоНарнмахїхмєв><иаДмhAравдогнецнезнеснеесначао За= леоломлсид:pььуХArсім'я. Іitікі гачуж<сп.,Tбяl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явЯак>,йтеж у сльозлх, глад:pььертіркпаїплечахїрукEXміyямтішає

Яaтут!лишив Килакаєp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивдовyямухаііgшепоче

Яaтут!лишив Килакаєp>ж І безвиНматерк і ЯВмєв><а скрушхпо стенв gплеч мE Янка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>ж Іс безви?,ВсеP в КсдізнввамoNб.кий Н яз яmдія ста“Тікl— В єпPннт п-рятунок! Тікайтее/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореп су цю жно ста“Тікl— В ц ASPAваєпPннт п-рятунок! Тікайте!” хапв gЯнчтаі рй!tов цілуєзїх,иДо оFсокпосниімдstки і бяедобввшуокповдiNхї мзповд ігеахас"хтOакпатімк ANбитиезхоли що сменoаєм

Яaтут!лишив Килакаєp>нвм -заюаal stг:p><у,gневнодотра всс здовй вос cl восaвця!кийНамкщl еббачж оFдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивЯнчтаі гунPADГиюляапеа,оочr'на:пннююапеазслізьм беіа ядівччбабепр"пTвштодовматерк,fг.оинв gг:p><зпеcтеж — а-а-а! Їм бспзшиaвенад пAдмогуяне Aалк беіавоНарнмолe-акотр<узаоcачір вибухкпосльозлмtН/mDГи!оби"t зач. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмhAро,—:AжнPAзанімію. СидівПпохмуриsбезчбрнілNйий нБолючr'дуo ста“Тікl— В єпPннт п-рятунок! Тікайтее/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореп охмурили ста“Тікl— В ц ASPAваєпPннт п-рятунок! Тікайте!” al stNолоовNаи впaвенад нШудoушкіпу X глибот:p мIршко.йОбидвclсчбPAзакам'янітом идідид,оряькіозбокпо поя неаaвенадбра= т>обвби>усокaвеякі гсу за беуENТовхмєв><а,еміцнвосщ свпвштоyязуби, обвчаOо і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНарешт: М ролакузяв е восивірй!P Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Nа"хтOtyздбіж оьlкийТребаNзважи? тнсь!кийНічзтамoа: н— до оNдівNная<не оNіееiNl Доо ass=і здовхак мч=низря СолопзD оХлопцачтамдлМид s усіo вндльсамусповечбра ідпOcпконавсеб<и Pтїхсименs=іNвlвив><илal а!івавtyн=хтамдлДозвулькузяебoсотню ох.оих іgмиь извулим Pтїх!кийОНарннцeвзтаПоннж cl бе десяткз —Дизвульдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йДизвуль,r tискумііgзкNлл="Tва assаoСтепут Яи,На у,вAваз!P> єдчбакнадіядлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив мhAро,іPівl цев рзумiXENТове восохоплю? лt сумнівдий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,А>яаСаїнамівзагинате?лЩо:т>яаСаїнозагинуїм>інші,лщвос бжуїм>людS-lі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,В,йбабета"хlкийКудoс !чавтбе: чаві?езидогеде що снозагинуїи.кий Нвдівавla — мдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивтал з болю X глибину сві гатуз ру?кв, нв оNіA hrвенадбічззо — мт пзудв?NТо, щ чогoа:дчахїкикн?йЧиуNвlвиманююап,наж Aваз!P>у,Nавм светaи чускори—ойш мoNиеюдач, беtк осіхтaш з:хийде зб насмедаби>ун,рP>s=і з ув рзчиNв,іькрSPро?..йОішЩСаїнепокоїлаїхмєв><ти?gємуши? ловй восlаг к s=і звідккішучFхздійийT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaОепкубач инові словDm:пнаnтили сумки в іншдіNтікий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб,иївз—и-I сд могутні ,рзапвсікіу "ШудoуввиNааль,rтож, лл="Ts=і з чуєандогне. а<уждннж езконlени! Хай< наяцьавдвD,илл=.кий Ншаяд з цлає

побіжнl st оя неуyдосивьo:<ібдпOcпконатибатaи ун cтtНо нлспокикниищастаневнодесять,срукпоF,двDдцствомунгlasв!йТожб<вдівав — мтдогеде що сзагинуїи?ЯНамряькттчитaідучвенадеахкNDі ірєїни,о Т"о -их юботі у сезпoв s=луянепідтореiNl такез явеликех нас riіgа,иїв!йБTN lрlениo:uaв нДдобDєиtиT:-и взяебoазав! а!івавсN>

алемрадно!кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriГараздтaідіpь Я дм галиамoNищрешт: ДмhAрв.! д яВізьмкїм> ни:ви о ребаNох.оих іgі йдіpь ЯТовtиT:тешобlрlжніііgневзаГа? йтеся Я д яяgчssуP>s=>в.кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеємну длA>gN><усN laігEXT-INDENT: 1cm"><Така ж ковпаки з'яв5лнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив з болю та ІллX>иввaли вiіgес !чамаа<упр"Fіщ"Tбя ! ноштурхтили в>тамo й кутокавla yн=хобоєдм Nrзалвенадкупу сирNхб<невичиNв,и яшиогечNхб<телячих таlквннеки яшкур. Смsі>дтaи e ізздiNхб<забнвві н,ддNхб<у,вAoканав нуїрощiийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТьхв!, дсплювсі Дз боля, сідвючавlaобпираюаз —а ойинею Nаfас"нуийи,Чинизрняcцoбичавщусміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоЧинизрняcСолопзD,гна що —cіавІлля. гоЯтзв в е во.кий нВ, адостаюхвлпергаментенадкнязіно ріс двнрENТовеgмиькупу? лt вдбра= ий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Дихак дбічхoдлУвSPр/m:пннs шерас"!, д з боляcANбитиа ойлювсі. гоІупр"еперлицж заoин:pвенасс юли!,ЗадNхтит

кін сті зубРй!tНудбра= oбили зв'язанісивіойинею,зважкандубовDm sкачгандйXиaакнаскарк,а/SPAN"TбоихотFдоби хиебENТовнай cl бешслшкуляввсNsі>д! д яважкиsбегкін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореNrзлом. ста“Тікl— В ц ASPAважо вдщірAв крупні>кін сті зуб Вадe=,яшкури Nажали тутндйXненск ий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВ, адідвіамoNіирушя. увн cтtNажo й кінець пр"Fіщ"Tбя,внодеозкNистелею,fорізь вузь!P>щіaвнп,рзаптиту бичач Попузирем, Доо а? Іоби рбхAч п— ра= oдекін сті зуби,Ілля,gйди-нос юли!,і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПідіe ізІлля,gaнав ,оряьийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКuaвеїхні очr пр"зaичаїл=і здовтамрявибвндлвгіс дощTнSеастілавн аяеудoужовтілахв е вичиNв,аав им'ятDm sтелячаяшкураііgзагyтовкандляgп чгаментуі!Піддас"нлмtНсщоялиуN з рі широеіа якорисмеддвl чклиушкуриеддврев'яніcцoбрасьlвапто/овквасоПотад зрошто/овщакпаaвця яши езлав Кс? ІяІоби різNесч=низр сееапр"чанзалляііgзалізNі шкреб!tовч. тяж!tов важкіддврев'яніcгмадлк бебlрlзові качалкицm"рублям бековDаі гранNтаAі гвізд!tов и чуєапинвтоснаfасоліушкури. Збокп, в>тамoP>дврев'яноюp міlпдочPоі Янка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>и кящAN з і Я дм наnтиршаз —ойинею дпо стіни,о з боляc а:вцияогнамацав ножа ідвисми всі al stіз>щіaвни Я—,Оцелтак нознвхкNкDENT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariТи гадієшгна щнNная<До яоли що ?Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Щемецпак!,Іди-нос юлио— асану ддiеббе>ойинею іа яміцнволл="Tй рй!tовруазсДдобDюдпOcпрізвтоссирNцюдлЩо:т са= лs=Msдлe-скори—ойємо

вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивЗ цFмиьсловDмиь з боляcобlрlжно заюхвлпIPїгучштив пцупкуссирNцюriіgею есллпскручббгарй!tНІллв.яНезабароПоtyнахвNrарт>а=іl дy хXиaвнпоіь з боляcбсі н,Pїхиs Янка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriТ>б<вдівавскинсмо,йвсказу? наойATEXуІлля,g ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,То, зaичайни жавскинсмо,ік бісоні—Nмамі! Наж—Nиіжка ніgі кNїнйXивNшиі Янка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>донливои> ВAл зaиокподвнярм осеб<и н, аlдругвNнаралиамoNищоТна—l style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явЯкNлегхе ЯЯкNн,Pїха!,Тондарм щоб, ачтішiaиесвм грюктили сверк йН<узахолAt"шдо пр"Fіщ"Tбя,вновара,aнF,:п—ойXикі миNаоНнаTsоклогуІ безнокіз сорбоі Янка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе tіуоP. ста“Тікl— В ц ASPAважо вдщірAв крупні>кін сті зуб нка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>кін сті зубякійоде-не-деr пла? лt шматочк мм'цсаAйі До с/ухалиі .аВара,aнF,неспішхпочалапав ,о дворуANттвугиокюч=хщд усоиімзкNинісl а!івавїх сщlрlжуpь ЯТожб<и чузаразЩlииччт

лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв з боляcу? жхпо.я ннув пр"Fіщ"Tбя. ЗбудовDаевнодобротe=,яміцнв! Смsлиіт: ооснові коlпдиц

щіaїха.аВ єдчбез явузь!упtімілцетaи ІтьмянітомзкNистелею,fнш прплізти ЯНщагюпищooлл ннnм по д яо!івавнадвнр:хийк гмуєанти:ви ов сверк йкін сті зубЩl жд ссзпесміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотІллянтеж ніч восн Іворепр"еперто.йОбидвclдогнец овчTли Янка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>—,несподівDаосив:ропонивві а з боля.я—лДповечбра ннж л з р т>а=сNrшДAхоче що .кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІлляgн о lрlеибийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиекін сті зубТихКс?вч=низрні,<глухl йН<удолітвю/ и юлионіцг:рпкубач явиля ив оазе FOбеп дляцFOбебашкирдів< ста“Тікl— В жо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе еслгар< ста“Тікl— В ц ASPAважо вдщірAв крупні>кін сті зуб саксчбeвз clсчбів іншдх леме ,fзмушlздхкБТ"Sєм ітив пт нхo увнох>дтaDі івннеке іржаTбя,ваі реі нерблюдFOо Нвlч к ,іPікрадливтхrDГв"FO новара,aнхсивіотіноі Ядокін сті зубТакгби"/m:росNrаtНсщоПлlзімрадноlзди овес !cачір ач явсенскудбічавтаNтвм рапщоПoдесп,загавквлиб<за алт? лt ниа!t. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДз боляc"хPs>кс:.аВ ч=низрнісесллптамoP.йНе fooбіч?Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубУжакаєях трив жноптанскнуло смаце.аПмисNrаtка ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВ, аша,aхвсіеІллюмзкNитікийнка стане ста“Тікайте! Тікайте! — безмовмogв>лалаDлnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивІNтвм жеаal stмбзокі:ронизrарНнесподівDаа сумка:іоз — ш з:NдівNзмугок оара,aнхсменoин:pи сверк riІлля! Ц<уждй восlyн=хсщlрlжуpь ЯНад нШуг їхлежнадіяANбосlyн=хсподівDю/ батaщаїхмєв><а ДмhAро,зарадбoсчбакменoин:pьь їя<крSPроб насмо дщо, хuaвесДдобDP>песміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот—кІлля,gпиNлухай!, ддашепотFO<вщнNна вухlд зяmчукINу. ніgУтекїи гмуєан>тецNіl дyдверк йа!івав ребаNвилаеатос? жливпоіьй овірнтиа пр"чвнп,ри чуоара,aівїх менoин:лиийІ ямізкін сті зуб— Яксміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоТребаNс безвиНї/ови тниімпоганеови т=хпемирєєш.кий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТи гадієш, нyн=хзнажаап,нажце?а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубri“в йряк! АдівNтезпoвyн=хсщlрlжуpьадякаєіницю окака нУяNляєштaи Іс без нPAза Aра оНарннцям Мббтвавхuaвеб тиooйдавді упокоїво ?ЯТову,вщнNу дляиНї/з:п—оинз нP! Іiвyн=хц<удоодеезнвю/ !йОішЩчP>ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:> Norm— лnнас розмову, я не скажу зараз — ні. ПобаЯаСаїїх т с<дхмєзч=хнамкїм>Aроєбис ми їхсиNдівм PтДо яоломшик ,іPвтекїи.йОішЩлл="Tй! —аі Дз боляcв!/акіуарй!tНІллвзважкундубовтиа качалкуriіgею ч=низрівч. качуюїм>і рівняюїм>вичиNв,іушкіпи Я—,Такею дпвбешкею Nе Pтти:ви олюдиихтOакйлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв— Замашєака дм галиамoNІлля,gвиважиюч=хкачалкус?в руцiийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЯаСаїдоодеетра хтит бис внажаіo:<івй кінецька ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубОт ми йс р" зброїийЛтецNчуза"TнSтtНо нлспоt"шдвохлтиа ч=низрню

кін сті зуб— Ну,лщвож — згoNDENT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaВyн=хсщ лt ниабічyдверей.аВара,aнх Nвмч к КtПо—нулaиа ч=мзк лt довхак сміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоНа до оNдгу!оНа до оNдгу!о— рапщоПoг:p><носивволві а з боля.яіятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотЗ-ивідверей мен л вам -заюби стрив жlздігг:p><ий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЩгатум?лЩо:стрясдоршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот—кІлляхпемирєє! Сонякиївнекігаїхмєв>кін сті зубriЩгат нхoсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот—кЗ'ївхщд упоганеийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriХай<нбчт с свииеюдачнбчжере ч восн ІслідкаПиусокпо цlрку!Pдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йДурню!iЯаСаївщнNоеолієбис вркацF тниім-IN Мббгтиа знесеfу для ENT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaВара,aнF,догнецобвчаOЯ дмидe=,яобмірковивві ач язважи? вм -зате.аПатімкXиaаявсе

Яaтут!лишив Килакаєp>баївщнNєіл намнозагукавндльсві гаNапврт="а,лщвобсі десп,у другоIPвкіацF двору: riХасар!iХасар!i Пчкличoдесятт="асТовлуракаПидноlзди,aівпоганеа дм мирєє! ТовtігоI ебба! БігоI! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗдN la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaВyна тривTлнAзо — мтнедогне. Звіотіноі ч=низрнісANбитиа загуп>донни:вкаснігбезчин:ло

N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaСтрив жlздігІлляхсщ свпвірй!Pо з бол!,gшепвпв>

щоб, ачтішiaиеriНеезнвю ..а— так же шепотома що —cіав з боля.я

N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaХлопцачиввмерлиийЦесесллпта!іNвсподівDаоб<и їПонаf яяаoс !хXиaвнповідNиччл >мбит ЯХтдатум?лСвої? Зaокки? Яксміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотД? гиігг:p><і:розвучаOЯне , Xнено>

<і— такиігхарактерндіo:<івневвпізнвебoазавзаoк=Uіи чнливіийІ ІлляхсDГи!тивиyяподіAiо

Яaтут!лишив Килакаєp>тал з болатaщаїпIPїхи? вмтакож ісивіхакею,з с сNrарНоНарнна,л, чихPs>к Pтal sl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriТtхо!аВараа й с!аХо? йтесяв — с юли!,Тіквебoесллп я ізне. Звхак мaнFшло<дхмєзівпо миNат? лt прямос цlч=низрні,<, чиоинзюч=хшляхндляg явідїн-ху йкін сті зубriВ— мтобвчати!,Говоо оF>

кін сті зубriГараздтaо нлспобass=хживцеI,а дм галиамoNДз боляcач язасщlріг: riТtхо!аНаближDю/ ба!зІлля,gaнвнз ! Товдужче! Нібиатниімйooйдавді пзув арпецькаН ENT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaІлляхг:p><носивNавнз гo:заохкаOЯ дохтaох! Дхмєзу,NаближDл=і зшвидто,fнш пAд зрююч=хнебTN lкal style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явКГв"FO ивідесять сесятт="сТовлурі— твобсі al stг:p>< ніgзапATEX> T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariЕгейкін сті зубriОйєтaойєтa—<глухlа що —cіав з боля.я

лалаDлnp>лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв— Ходімока дм давнг:p>< М рола Яи,Нас ждуpь Я

<иаДмhAравіоннждумз а сNrшД.ЯЯкNти:ви оМ ролакs=і здож Aваз!иб<а за без челядіїді—ойш щзж згребів ситу тDm sсирівецьавпекїи пирлсaавсNажtк г'цсоl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв внр:с:пнниамoNгамарнм.аПавсюлиозагyріл=і зТначк , нозапал лt гмадскипио М ттюдм ширAвамoNчути <а ждвl чадіті гасчбакІлaюб< яяаl stмаюїм>визвулош щзж оазе ьнекігаїрадноу.яіятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотЗлиаовDаа і вражlзад зяmдія китивамoNдstNолові"а.й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriДмhAреови т=хзатіяв?кв, нвзі мнею Nе по всіво ?Я д яяаСаїNе пощвNаиїм>визвулош щІлaю?лЩо:т>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе пир?ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв мhAро,узяв її иві лечі, ддая ннув в уок. В, а нвOЯ д оже>ж ІпощвNаиїио Бcl бе та= т>в, а нвOтaи Ісюдбічз оже>вкамиtк незти:ви о Ілaюб<акй<М ролукбаївAваз!а:NдівNзакіаo:s=і зпо-різN, нв— і щвNливіб< яіоннщвNливі.iТ>Tбясміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоКріпиіш,lм к ,я—oс без в, аяк:м сьіелNгим,о пзузaичнхo г:p><нм.аи,Нол! насс пітокпоалемвелика подіAїм>— і м=хзустрііи часчбак Ілaюб<або.кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВ, а аптикс:.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБзяmдія відїахтивамo. Очlaїїяокруглил=і звідк/SPAхP Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Або?кийЩ т=ххочешІс безви?,ДмhAре! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАбо ждмиь тass=мо осіх счбів —іоз —щ кящхоч в яс безви!, д мhAрівнг:p>< здригтикс:.агоЯтз рзумiXoцелвoтпомhAхriхuaвем галиамoNу,Nаж Aваз!P.йОішЩчP>s=!cачерюийЦесесдвlалемвелика наша подіAїм,о палемвеликеfу ре>— і на тойж Aпадокавlaаа іншдіNпоAрібаа учтE ..аТиiеббе> з сзумiарт>мак сміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотВ, асщ свпвіїїяплечіl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв— БожеміБоже! —апмишепотFлад зяmдія.агоЯкиігtyзду,Nа—ойX!!Під намдо сезпo—l ча оF><

кін сті зубriГараздтaм к ,яйли!,Твм усежз ссзпі

вo—lжеатомузтуми.. Т<мsжеатому.кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие.киКuaвесотняl чадіцeвзтихКс?иAлизтиващзжКиєвабе я ерoбравамoNчl дyрів іеи. тавплахвег мhAро,у,Nа без ємо ще вй!:Жа вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе пг иднямємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб опусиtк оажкідпідйомбач яврSPроавсковDаі уNвиллядіїґasstіз>тавстнхсив ізни япрутів

щоб, ачтішiaиеДумhoбили оажкідіигніsодиндушуий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЩеyрікNтудoувщнNнія!іNвlсподівDвсеб<и мНгвжу,догеде що соNолюP>s=!оз ронужКиєва.ЯНамкїм>ундумцачтак восн Івав. ЗввждtНудКиєвач ябсі князьо Нвlцейа— так іншді. а<укнязь! В, аіcбсі н,йнеківия<крждвм дружини ач явсШуг київнекігаїорадч"Tбя,вн, а умз алемм>вндпертоапми все:апми зброю, Доожу,дружину, Доожлюдейалаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явПдавдоав,иївздйXнохв е aнав незтой,лщвобсі <анішеий нКuaвішЩ,иївзбсі асолицею осієї Рунекії иемлі,ьертір'юи-I сдівірйнеки

баївщддбра= o явідокремил=і з cl бідіиебббідкнязінотваб<акй< ерoaнав буто вагомти е,йнеківоюp силоі ЯКиївнеки явеликтхrDнязінзніш з вже>ж Іслухавсеб<ж Іпонажаввіоннжбоявсеий нСлухаюапеа,Іпонажаюїм>тад зяапеазсиaїхпг т>а=ниаі уNкиївнекігаїDнязязти:ви ойоноза юбо осеб<и о наlназвзЯ дмеликтй.ЯНаoйдавді ж — бач илиб<,іькеличі Я дтее,FЯ д іїDнязязнnм п! Ніш з:и оепкубаххкиївнеки яDнязін,fорім ДаниaакГаaвцькпг т>бе> кори—оуваамoNищоРуoіПповагоюдачнбчм вмтакоїч илиб<<ібдп наnтитидКиєву'е вос хuaвшнюІславхтOакДаниaо,gaнавшибаїгаaвцькиігр пооковDаSеастіліз ьнекігаїDнязінотваб<а ойлювдровDаігаїБТ"Sєм,кГаaвцькеїDнязінотвз:их юболо

лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'ява!івав,иївзих юбоюби саПонаfсаПоз усієюдсилоі Степу! нГI сд могутні o—l чвизнnм п. МабуpьаднаймогутнішдіNз-:пNіжзтихriіgіНщooбулaиа ниих ажo м беаа<улюдс рі илиіу "Шудoуобмежелібеа е,йнеківіНщooебббіт>баїжоден а князьчнбчих юбою твм своєї дружини. Єдчбоюдсйдавж"Шуи е,йнеківоюpсилоі булак київнекоб наекобих огаriіgу:укаомуєд зяmаекобдперo:аа<унyна невелика.iТ>жьуХArу,надіoNищо-I сдянмізN la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaДмhAро,зітхтир ісивплющив уок. Пмажхдй восlнуїрішніПонозарнм,:п—ойв ,иївз—иГбра ідПсділ.ЯЯкNй восулл="Ts=? Кудиц<мажху— мтудариїм> Т"о - ніgщакГбрузч=хнадПсділ?аНа З поіькрSPро?аНа Біл-I сдс рі?йЧиуNа Лядс рі?йДе> зосмажхитиау дляхі илиікикн?йОдни ява FOз—ини:вкасверас і ЯЯаСаїрівнпNірхпо "t зсділtк ооїнFOбетлпхийде по s=і чlaаа верасвнв— дужезріденск !йОдинярядочокo ніgталйдтой неегдесп,вaо нлдoу нацiийВеликею силоі! а<у— де?дПсділІслабше уоріплендіo:ніжсГбра,Nй во,ьербуpьаднеуоара,cач язахищrшД.Я а<у?ен л в:вреволи зсдільцікіу Верхнєх нас нтеж не сзумне. Поки>бе> станевясe=,яде> Т"о -готуP>s=меапр"сн-хмізривTти їхсиу наця н Іслідий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб<ідкдпеокoїріщиїм>у дляаийІ всеP в КсзаразЩніч вос путнs=Ms пр"еперточнбчммуєа. Майбуpнєдм б еі В кпNірчвнпддая ннув г иденсий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВyєв>< т>башідм даюїм>знвккаПиoканаю/ ба!з мhAро,у,швидточ"хPs>кс: ! виe ізуадідвsі>втяl ТутнесллптамoP,н>тецNорізь гass=хноза ізN,гогруз ролакуобasм/m:ро а? Іоби ьмянooбічнеоТна—л ий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Щгсу зік восн Іч к Кtі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Пмажбираюапеазчl дyрів. ЗвразЩбудуpь твма.й нСйдавдімізгглиботКгов рвуyдоaвнпвдяенFкьднеяAiNF,шум,кшурхіттOакпатімкпрплунві а пеовiNF,знвкя—oс рекітссороки> T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariС ре-ке-ке-кедлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йПкNDім йтеькрSPро! —аза без схXиaьовDаі нyєв><а.й нЗасDГипідид,ідойм o:загуркотFлиб<,аобтуючису заддврев'яніcбврабани,оковDаі ланцюгио— і залізNі гass=хп ноліупоп нзли о-I уі!ПозкNин м беДо яинзюч=сьбе я пчTливвхоли ддiеі—ой ооїн Кtі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубХтд упбол!сc а:зюч=й гмадскип —бподівN иднішв.й нТемзімра—ойші всеPк лt і з лt,Іпоминзюч=хобвчи овмєв><тийІ рапщоПoу ційrу,напружені oтишікпрплунвлоннрSPрке і подіAне

Яaтут!лишив Килакаєp>N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaВyєв><а здригтикс:овч. китирарй!tий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Ілля! Сиу!Pдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивІлляхбсі зарослдіo:худийтaо и вп"о -узчужийобaDднхйrу,о и o:аа<у мhAро,?ен л ввпізнві al stпstг:p><у і<До яорвсіедожакаєей.аВyн=х пвідїн-х:лис?бікб<<ібднбчихнажааи зік му,лі,яобняршаз ,хобвчи оивплакTли ЯБіляg яни яNаTливМ рола, Степутатал з бола. З-х:хил=і зтакож двclг идніови тл="Tлaиа зв'язанігаїрадноет="а.йT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaВсі,догнецобвчалt,Іаам -киу мhAро,?ен,рP>і н,джакаєей> синавіоннжя ннув затпернеiNl Доя неоПонаfни яііNвlспATEX> T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariАoцелжукігаївиц

кін сті зубriЦе сесятт="сТоврулблаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явri з беови спіймаличтак восптаха.iТл="Tйте'е вос міцнв! гоІузнаnтирмoNдstМ роли: riВкамиtдмеликі-lі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Вкамизнnм пбета"хlаНамІпощвNаил ий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Це щцNораще!iТ>ж арпляче ждуpь насо style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие.киНе догзів — с иділt вд зяmаеко нвщlрlмівза пго—оинния<леолом.аПатріскт? лt уадідТначт="ахзТначк , пахлаїхмском.аЧашзди оу,нали? лt уакелих=ххол в у шипучу ситу.,T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaВyєв><аови сидікіу у длякНсщола, дідняракелихий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Свнпдбаштaза:твоєдм наnт"Tбя!йНеподіAнийтaпдавдоавнозапоз часo:аа<унсеP в Ксми подіови т=хз<,аои

ж ІвірAвахвесвоє щвNтя.я

осеб<и нозадтой недлвгіс часo:щаївщнNїїаж І Aїм>яказч=хмунгlaьаекобнавrарНнакл лt наунеї цюдпOчаап,вирослиNаі?а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗадумз шаз ,хвщнNн Іпоміт:в осеб<и нyна До яолубAвахal stпsя неоП,о пзібиасонячнхйrпрпмінп,зазирвсіеу'е воссмаце.аІiвyно здригтиівся.! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЯнк !йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб<і адоаи впрмoNдstнеї чl дyстілііНщooпоз ундумцач явиля впв> “Янк !”ийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІунyна нібиа -зала.оБлі

Яaтут!лишив Килакаєp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивТакгцесесллпч незтвкя—oхтозєа. а<у амезтвкяпмичATEXуу,вщнNтудбідoу рвуyїїяпоя неукін сті зубІ тее,FабсіещвNливнFїтеж.тT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaСни:ви о ривTлнAїхлежніма:Nдваяпоя неFOбеніш з:и нS яшис безвиНбднбчміг. Звіотолом нара—ойв гамнрENПксл сп'янк їAN lршСл eут ставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/іе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе гок AN lршСл eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішa швидшбчихпдацю? лt щелепи згoл в Fл хжлюдейавнозабрязкотFO<посудo:загомо Fл tNоловічімйoжіаочrtг:p><иийА<крн=хмсШуг ць восн І я пмічал o:заглиблlзімуесвоїяпоойємзімдляgосіх :вре чвиийstyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яваб,рP>і ту тDємзичoу рвуy чадіятнг:p>< хмєв><иий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Хлопцабеа еведіть-нос юлиорадноет="ау— деи спитss=хноal stмаю!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб<мелиорадноетl st— п—ойXиrвепосмажх Нарнмини. ГамнрвнозатихийВсі,До кипідид,оя неами дstчужинцатaщаїприбсі з дкін сті зубПидноlздиабсіехудийтaжAвавийтaм вмшироевавспOчббе> сонцеПотадві рамиьвилицю? теtки иччяовщакяеудoуде-не-деrстирчTливчорбач яврp><ин!tийПіддкідкFмиьбр намиьжмурил=і звузь!івч. косі уок. Бу в, ао и вп"о -узPтбаранячо -кожухотадго—ор нарху л=і чoушап!P.йШап!PAхтд уіз г иднів здбра= o язнявлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явРй!tНазавзаoки зв'язанісивіойинею,зтНгвжпооя в, а я рямоовщамкїм>задебо!P? то,<хоча очr біг лизвідк/SPAхPкін сті зубriЯкNтезпoзв к ,ячужинцю? наойATEXу мhAроб<хивтирша а з боліб<<ібдпмаж!/акийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЯсТовлурийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriСни:ви о ниімлітсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоТридцствийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЧігаїжзтиїприe із юли, дstКиєвабеТовруле?,Тойонозаморг очама,іулесливідмкднои с:.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriВyйв><а-баатурiсаПозн пбеч=Ms пр"бсі аюлио джи-хангнрвБату.,T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaгоА:т=хмсе-такиІс бжидлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йЩібдузяебoКиюв.кийА патімк— пі ддiОепкубра= o яморяадякаєа —cідавнная<Чінгнсханl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явri елжутеtОепкубєy чресміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоНеезнвю ,Десу задзвхкNусонця.! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ну,лгаразд.кийА ни:ви оооїнFOупд Т"о ?Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,І ць вося н Ізнвю ,А<хочгб ойо нвOтaтосн Іс без а б Кtі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,ОішЩяк! д мhAрлякНочlaаа:пннил=і згнFOнм.аи, дoNу,хотFO<есллпм даруP>s=! ниімливояl Тее,Fаж І тихriкігаїБТ"Sйс р"рікNддiомерті-lі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТавдурдм сірігo:затупцяракривFмиьногами.аЙ, нв , чихPs>ло<дихаLіям— і в, апдобелькотEX> T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariПо-різN, н.кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи, дмсе-таки-lі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Відрубуюїм>у для овч. оинзюpь навпідбечетoкануюїмб<а оаджзюpь наини:.кийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи, дще?,Вчбра відкМббгт-ханакя дізнвісеб<и у,aвс,о пбуP>пбеламаюїм>ойинукін сті зубТовлуріупавнна<хuaіна.йT: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaлаНе fooнайТна—лішдіNнойон уoин:pььтакевзі мнею? Звіу,вщщусміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЯаСаїс бжеш, ни:ви оооїнFOу

<їприe ізт нхo юли, т>лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв— Асlyєв><їмунгlaьаекихсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоТежІ <гатоlаНайвизнвчніші смажх нS я— джихан-гнрио Ореу clБурундайl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв— Та-ак ..а— прпои впру мhAро,laаадогнецзадумз с:.а д Зд усюpсилу,лщвобславдід ноal stрукею,збецзадумз ядіe ддiнімцFOбеддiфрку!ів

лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явигAMIL ковпаки>mso-spacerun: yes"> -INDВ тAtyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAalign=centerAІз-заALIGN: center; Із-заюлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв7 style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явПізNій сінNій ркуокі:охмуро,пкNDім р

<иийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубУс оазе ьнекігвжподніевoіП fooаoки наднлсахийПал лt Pтбагаття,іу великтхrDазанах,шумт? лахжовтоюмзкбоюдюшкаяііадскоtалруніздрі майжез язввждtНгoл в тхrаратFO<різкиПозапахом івннекl stм'яс лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'ява ційrпоріедожбілl stшаAра Мббгт-ханакпр"скакз а сотник Жадігер. ОНарннці в,дкитивиц<мажх нхo оажкийдаігаїдврев'янігаїтп—ойгазадзвпиP>і кумhсоПор по=ітач яшмати обішбармакубеДо яотовлетl stіз м'яс y чадіої<кобнл ці.я

лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв—йБідоавкаане, —апмишелестFO<задебев'янілFмиьвід но/SPAхPlгубами.аstyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явМббгтивідїнавtв набFкїтп—ойгазий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,ЩгoтрапидоршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоУтFкїсинякиювнекігаїхмйв><и

кін сті зубriЯкNв, аміг утекїи?Я дд<уждбславNавкожа? нагримтивиyяМббгтl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явri вохлоНарннців убит т>а=сесятт="сТовлурізник.й нМабуpьадутіквчідзвхох:лисздсобою,збецми ни:ви он ошукал o:н Ізнвз лt al stбач яжив гоб<,іьмертво sl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЩаїжзробнл іншілоНарннцісміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоСпал o:каанеийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriСпал ! двиля впв Мббгтl riЯкпoвyн=хмаличпдав o ясNrшДб<хuaвеїмсесллпдорученос а чигтичтак вос? жливзавзазавла?кв, нввyн=х пдопусиtлиб<<і їхніхшдвохлтнварошFO<есллпзабнт т>а=сесятт="сподів

— яаСаїNачальт="сдесяткзЯчвесотнач япоAрвпиP уадидно, al stпідлегліьмусять щамкїм>цкбоюдвластl stливоя>визвулош щ sal s

хрезпт!iЩаїжзт=хмoин:ізт нхoи?Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Яgосіховш з:их юбов

лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriНе дід оаратoїхстрезаб<аквигести надмбйдан

у дляамt і нлсa:загтитидназад,Іаамдожиемлі! І хай> лежаpььтамбеп и он опадохтить!йЩібдіншіллиаивис: ! вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йСлухаю уі дідкоряюіш,ікаанека ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЖадігерідідхPs>кс:б<<ібдішДб<аа<уМббгтизнвкоПор-х:хик Pтal sl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriХтдащеозн пбеи синїхмйв><и ДумhAраквтік?Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Крім еббе>та нукерів Товлурівогождесяткзбеніш з: я пи ощо:н Ізнвєo:каанеийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЦе сз бе.iТ>зам>Aїм>утіквчака нАйБату-каанлякНяїс бжн,—щ , о ни:ви оДумhAрливід чвив

хрезпт.аТиiеббе>з рзумiXсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотЩеНбднбчз рзумiви!,Жадігеріоращесивібудь-к восзнві а єа —cіт<Чінгнсхана: ханаекобтDємзицячих юб/є що сзтичтаємзицею,з пи оДоожнеї язнаєiсаПоханl АNв, аже єдчб=й відокмтакоїчтаємзицідлЧ ожонадогне?йЧиуNвlна?иAлаf яіонах нхo омертм? Ужакаєях удбра= oпохол лs

кін сті зубriЗ рзумiXавкаане, —аледвпoви чвивий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,І<<ібджоден ниа!аунездізнвісеб<як<есллпнаoйдавдіка нЗатям ниідлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йСлухаю o:каанеийЯЩбудуiнімийтaяк<риба! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriІдидлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивОбливTючису хол в нмІпотоП,оЖадігері?иAкоo:ізт ханаекоїчюршДб<взяв своюpсотнюбемибрз смажх радноет="ів чадіоавзорусуsаб<а охож воснакІлaюб<і,До тьмомІпомчEXудо З поFхз sі>в.,T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaВі адоспішвOтaбожбоявсеб<<ібдприрOчббі<на омертм>бе> "t затякал o:щгoтрапидо

N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішaНеезлазячисздкобя,вЖадігеріля впв> ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВоїн !,ОішЩ<мажх яамt — мтомердюоих псіва=сесятт="а<взялt вдрадноий нВоз ми o—lсинякиювнекігаїхмйв><и ДумhAра ..аМббгт-каанмза без усіх скамиtк ! нЛа"Tйте'їм>хрезт ! Товшвидшбдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивПрирOчббі<ддiомерті руз рсаіибатaихпдучаіибатaа єако чалДб<аа<уїхсхуткstпs—ойXиrвеу дляамt NавкчмрНнажиемлюдачзів — єїч илиaа єа впaвенлсa:за>ойинуКtПозаюби хрускітскнас к.вЖахливнFїзойкбпорусотираранкрвуy тюбу!ачзіл намоб,рP>іс:.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЩеНживихб<аа<убTN о всн хжлюдейавщз вже>ж Імогл=х пворухтитидніерукеюfні нлсоюб<акти:ви опускал акривавуадінпозокотDmач?ибалушеаFмиьу,очамаізівомертеaїхпюетунеюллиаивис: задцейубTNжальто-жорас к=й віт, китивицуy неглибот=й рігo:вио оFй<на узбіччідмбйдануyдощовFмиьпотоками.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубУвЖадігера відляглаївщддсмаця:еніш з:иііс брани яNез явсиtгч?ибовквебoханаекоїчтаємзиціКtПолегшеносзітхтирши,хвщнNоб'явиб>

ждвlкожN,гоовш з:инехтиє ясоюдвеликевосПатряса аляg яВсе віту!ачtyлею преславN,гогСаїн-хана!кийМиіс бралиатакож радноетl stорусуsаб<а божбtискоNй во,ькиювнекий<аоввід чвив

ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотВоїн уесSPAсідвеликедoу рвчалtийДиаивис:тaяк< пбеззвучноазіпаюїм>задінеаFмиькотDмисїхні ннщвNнілтнварошFмііедякт? лt вндпе"ахзyяВічн, нвНебу,лщвосsм/mвб чигл=і звідктакоїч SPAшноїчдолiийВлададвеликевосханак пбезмежнDmачбTN ощвсна.оО аруахб<аруахдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивЗі?иAоктхrDиївнеки яруз рол задцеьмерзеннездикунаекез явидогищеллиаивис: сотначкикн F тежяруціпббілоу рвчалtийнка стане стаеnp>вalign=centerAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><ТакаSIZE>ла0ptе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІUK вигAMIL ковпаки>mso-spacerun: yes"> -INDВ тAtyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAalign=centerAлаз вигAMILлl чоEN-USі ковпаки><ТакаSIZE>ла0pt">8йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубУркацF,адоспавшик Никеди/ово и л=і зуунсеPнове>та чисте'а F,адоснідавши,хз'явил=і здож мєв><иааа al stвиклик.йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубУв мєв><иасидікіще>ж І—ойріс чаnт"цьийЧораа рясацуy нШуг бславивNаебнуsаянаTвсідґудзик , на у длякН—вчорбо -клобуковдогнак зр><а ясNrдrарНнажакаєи,хверука я— рівнийтaвишмульгDаSеадожбл=іPуyпбсохий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубХлопцау

кін сті зубriІєромо а яІят="ійтaсірOч От="ійтaмеликтй книжіик,лнодоя неач іємо ще вй!:Жа вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе пхранитеaїємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб бібліотекиІсоз руy святоїчСофії,яде>зб чігаюапеазтакож книсa:DнязязЯрослава Мудр во,ьтурбує що нодолею книсозбірніийПитаєН—вчиуNвlоара,cесллпбдпмажховTти їїгуІ TN ечнішеу наце?Я ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореТатар на,ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб бжуpьадмаюїм>грецекийкін сті зубАаДз боляcд><а :аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВі амаєНбе>грецекийriадкитssсекийгрецекийийІ ніш з:н Ізнвєo:кuaветойж yгонь радеаиїм>наднаса— yянад пчTт!Pзои лсaсч=д,ідккіт"цьийТож,ьербуpьадоращеснсеPцінн опаховTти а єазд> егідьийІ незти:ви обібліотекуl нка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивОтець Іят="ій пиaїхпжя ннув нал з болю<і,Доо чвивтaа єoканаючису лож мєв><и> T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariАoсей мужмізкін сті зуби,Можемімоїчхлопцаудоплможуpь вамміотче? наойATEXу мhAроl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriНіo:ні,я—oажярумахаверуками отець Іят="ій.агоЯтсумий То<есдвlти:ви омоябтDємзицядлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йАPякщв,хдаруйтеовтa:загинеш?iХтдажкпатімкзнвздеоїх?, ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Ще єпиAкоп cідаs=ме,хдвlвyн=хзаховDаі.й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВya зтвзяa—aтобіN иднішв,я—oзудосадоюpстетивиyяплечамаінyєв><а.й—йА па-моєму,лoиПо cl бе людейазнвs=ме,хтиПо TN ечнішеуач яспоеійнішеуесдвlнандуші.йХтд уже>та уцілієдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йЛюдейаБТ"Sйс р"пOчб,lвyн=хйж A бжуpь>тайіик,лазт еббе>хочгшкуруyживцеПоздебо —у рвчатому!зНашаобібліотека ціннішавивв — с карби а КиєвабеіісховTти їїгтрезаятакб<<іб<крнажиб чигламoNдstоращих часів! Амінп! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубОтець Іят="ій підвівеа,Іпоблагосливtв усіх сесзицеюуач явиe і,gaнукаючвепа арицеюуплпдощані oмкдлозіl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriПріволи еббе>незтрезаб<—с ідняравщнNзвп чичн пдолоню.агоЯтсумийstyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв мhAро,яенFкьдчасллиаиPмoNмНгвжвслід,<хоча тойжужез язвoин:ізтадсобоюїдoкаітOакпатімкпідвівНочlaаа синавтал з болю.й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriОтець Іят="ій, —авеликтй книжіик і мйдрецеб<аа<утвм у,вщнNoин:pььнеу удр .аОіo:неу удр ЯЯаСаївщнNзвгинершТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоНамітрезаящеснилл="Ts=зои лсубршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоТи гаршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriС:лисдпже>ж рівніl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriТакб< илиaж рівніб<аа<ум з ссзмлпнсеб<<ібднбчу,впусиts=з Т"о вдКиїв

<амstливоя>якнвздвкожче!iЯїдляg яць восaвс імракликавийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriСлухаємоовбtиску,я—oсхилив>у для Ілa ий з беч явикупанийтaпідїнрижlздігВа илакієм,кпр"снойноао и вп"о ,хвщнNдпже>змінивеа,Іyяпорівнюючисздти/овякиПознві al stДз боляcщеснчара.йСтрункSйсач—ойXнийтaхоча ятендітнішдіNзав—ойрших братFO,гв, абсіеохождіN в КчаAiоPіеаа сепору Янкукін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе пХр"сна,ємо ще вй!:Жадігер хи:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеaяккін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе Хр"снаємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб в, абсіеохождіNіІз босами лиця, і мйдрістюcтак ламкавістюcякихд упо-оски ивНгвжлюдяNих:дчейаві рівнимкпрпділ м,:п—мажх у дляиов и арозділяі al stпишнеоТна—л -бронзове>врp><с:.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriСлухаємоовбtиску,я—oзнля повториравщн. мhAро,у,підіe ізи ижчеl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явгоЯтд уч восaвс ракликави..rБ чкїм>конеіNіІїдьтеtнака Копирів кіт"цьийТа/овяк меліяNаTлstвідомоовскупчидо

Aїм>утеклиувдКиїв. Розшукайте'а бзяmдіаiВyрпо=ілаваовякий керує оз рохпюеКопиревогожкітця, е нхo збйдіап,ви'а рабинакІсаака Звзденб чгDmачгурщоПoвлаштуйте людейаплпдварахб<<ібдмаличпдитулокo ніІїжуl АNкuaвез цнмІпокітчитеоввідб чкїм>р ни яNолові"ігo:здаsни яNосtк зброюов розбийтеtнаксесяткt тадоотнакін сті зуб—аМббі<за юбат=і зтам? наойATEXуІлa ий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТакб<т обудешзтам зам>Aїм>еббеийЯ повинен:инаs=кожN,ї галинt наутНгвжкітці.й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАаДз болясміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriДз боляcд>плможеaтобіNімранаnт"пщо назадийЯ хочуІyяпослати al stви'Ляднеки я sі>в.,Тая<езяmдіiДзмажири..rТахйж звгалвбевoіП t Pтбудетеу оїмиеруками іу оїмиеочамаіподпже>ж покоїть: валиатамfнижчFмііеруз ролак слабші.йЧиуNвl<мажгести осіх :одільців у Верхбєy нас сміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriПпи ощо:н Іоара,cць вос ссзпи,я—oс без з бола. — yяХібаNкuaвеподне>дпже>скрутноl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЯ тежятакндпевю ,Т>лаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явКопирів кіт"ць, кудиїNезабар м,:р"бсaвеДз боляcтак Ілa ,абсіеч. оашуваздігуІзвхкNні oчаAтвніаеі—ойийЗзЯрославівогоємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе гзр><аємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб аюлиомелиомогутначІаєейсьgіНвyкотD footnote-id: ftn87" titщірA вигAMIL[87]и![endif]T-INDВ тAPNDВ тAPA>ов відкякихмшироеадвулицякпрплягrарНви'Білгзр><неки , алемЗвхкNни , sі>в footnote-id: ftn88" titщірA вигAMIL[88]и![endif]T-INDВ тAPNDВ тAPA>ов зв,дкимрачинвісе'Білгзр><некийtшлях ,Тут, окрім кsі>нN,гоглюдн,амешккллпч мкллпPтбагатихмєвреївдаіs=<некими sі>вьми,Іyяпонах Білгзр><-некимtшляхомбеп oсхилахогзрбFOбеп ярахотадпонах річкеюf Глибочицею. Ж:лисвyн=хтвм здавнаriщеси сесят,гогNавкіччяовoуннвеликтхrдебев'янS яшитадмбзани яхаоинзхo:н рідкоNв напівиемлянкахo:бол=яNобіs= людя—oзуд>вьми,Ід мAшніми тваро,аоиотадптицею,злантухаоиотадвузлам , начинеаFмиьу,б>даяцекимt карбомберятуючису одN идимоїчомертітaвсувпрмoNв Копирів кіт"цьуач яихпдудtв усідмбйдани,хвулиціотадвузьgіНпрпвул!tийЗнвчнаoчаAтвнаaїхжужез япозєахалилачпдитулокoуесвоїх багатихм в К лемінт="FO тDmзнайомих гзр><янб<аа<уPтбагатовш з:щессидікіраз м,зуд>вьмиз clсойріками аа своїх бебехах :одід ночаAтоеолам , трясучису відк сінNь восхол втl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriБідо! дпохATEXуу дляпюеІлa ,аспs—о чігши,хяк<елі<а язмученаoжіакаємо ще вй!:Жа вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе ппеленалаємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб п><иніле,Ізмокріле,Іа єакаляне>ж мовля. — Бідоїприe арНнажнашужиемлю!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб<аюлиопооя шумбеґ? лттaяк<цесиввждtНбуP>пїприуPтбагатолюдни яNкупч"Tбяхд,ідкчаслвійни. Хтд урозмрвлявкін сті зубriСйдавдівtідаб<—с уг диPмoNДз боляcі,хр-х:хикша а чадіоавємо ще вй!:Жа вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе пг идня,ємо ще вй!:Жадігер хи:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеaщо доспішвO нагвад,Іа єайATEX:а— Деtнамкзнвзт обзяmдіаiВyрпо=ілаваовхлопчесміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотТойозбtв шап!P аа <отилицю, наморщtв лоба.й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriА хібаNвt al stбе зустріли?iВі ащойноадоскакз ви'а мєв><иа мhAра::н Ізнвєo:іgу:раду еатоицьНгвжлюдовіl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явДз боляcзеІлaеюуп чиглятиіиба.мЯковдосадо! Ц<уждвyн=х пде урозмитиіиба наутіснихrDиївнеки явулицяхдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йАPдвNрабинакякяпмиїхвеб? іятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriДзNрабина?rТахдпже> миNтезіл нліворуч,кпатімкпдав руч,кпатімкзнля ліворучNіІїдьтеt рямо — yяякпоз тпретемoNв синаглсуб<аП fooпоряд>р неюузнвздетеуачхвеуNрабина. Уавкоп лt?, ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Спасибіадутвкоп лt, —авідплякXуІлa ийriС:наглсудoNу,знвю ,і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубБіля синаглси тежятовпол=і злюли, аа<унадмбйданач япант? л атишаlаНаїдврев'янігвжґанквжпооя ннвиAоктйтNолові"аувчорбудoуодязіуач ящд упоо чвляі доснар втl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriХтдас смнаойATEXу з бола. іятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореНашNрабин,ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб препадобздігІсаак Звзденб чг, —авідплякXухтд уіз пгуратl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явРабинагoвориранесдоспішаючв, аа<угарячб,lпмаж!он ивН,Іа іевoіПт? жнос лухалt al sКtПонарх зaичайтl stо и P аа нь му бславчорбажнакидкак пбезерукавів —ірпоондаб<на у длякНннвеликадкруглавшапечказт чорбу stшовкуб<аП к пруці —у рлитпнниктaихгзрвп"о -уємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворетаа<са— ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуббілу хусиtнпозочорбомt Nмужками.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriПріaщо ж в, авамк"t з—cідавсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriПріaєгипеsсекoуннволю.кийЯкNважк,cесллпт>дляgнасазнля ..аОйємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе вейтaмей! footnote-id: ftn89" titщірA вигAMIL[89]и![endif]T-INDВ тAPNDВ тAPA>ємо ще вй!:Жажодігер хи:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеaіятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоНуаднеупмиоцесивпоз трезаягoворипи,я—oбурктивиyяstyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явДз боляc/mнапдавиракобя> миNтеНнажнатовп. — yяРоз—оупі/ ба!зД йтеьпмиїзддлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивЛюлиороз—оупол=і з— і двадвершник=д,ід'їхалt ви'а синаглсиавспли впaвез сіделt рямо нажґкуок.iПрі чв"цьузамовк,мранаnтпрмoNви'а NвзєайомцFі.Яіятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоРабинаІсаак Звзденб чгсмнаойATEXу з бола. riДз бу st пваПоздвков'ядлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йБудьтеtіП t здвкові.iТакб<яаІсаак Звзденб чгl АNвt?, ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби,Мимрасланці вмєв><иа мhAра.,ОішЩal stмчадішдіNсиня— yяезяmдіiІлa и..оНаміза безно осіх ваш хжлюдей п—ойXитицаа <остійаплпдварахб<<ібд яніш з:н Ізх юбов

ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоАтож,ьатож,ь—Іпокірноадог диPмoNрабин,<хиваючве чорбуюtшовкляпюешапечкою.агоАа<уяк<цеси ссзпиь—Іпо—ойXитицсти:ви олюднвна yяпостій?зНе клжlзчкикндіiзг дипщо пусиts=l style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явri ляgтl stми<і,Доиїхалt юли, ддаспокоїі al st з бола. riАсивпоз відпусикїм>людей! Зв юбтесздкожN,ї сім'ї юбем в К st —ойршово,ьі миькозгедемоNїхаплпдварахийІ на бжітьб<<ібдпісляgобідуевoіПNолові"=х пвідсп'ятнадцстиько"FO ви'шістде ят зібрал=і здожсинаглси.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубРабина ідняранах у дляпюетаамудcі,хкuaвембйдан езвихов и су логнецпояснюP>і людям.iПісляgтl stнатовп впоз скuaвхтпрмoтaихгзмонFі.Я Бcl баoчаAтвнаaлюдей козіe армoтaч. оекламoNпНьб>чни явуличка яіерувул!ахий нЗа юбол=і зти:ви опо? жніПNолові"=, у дляи сімейств<иаDиївнеко sl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЛюли! для впв до ни яІлa ийriЗвпоз м=д,ідемоапst пвулицяхийЗ пам'ятля йтеьдвари,хдвlвая<есдвl?изнвченосмешккпи,я

кін сті зуб<ручикша конеіNнаксоя неNрабиновНгвжєаймhAуадрубол=.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВц<машНгвжжgкупецекудoуд sі>, кудиїзвз лt Ілa ,а з бола тадрабин,<дебелдіNпохмурдіNгосм дартaихрослий<оюовпозаюши,хч восaід Nь восхочуpьадгримтив> T: 1cm">N la eут бе —ип—оставT:ив— 3 дyщtолPAнAйяс/ішariАoщехч во? Ужеббе>сsмогожсім' з— дванадцстводуш!Я д ятвм цілий<квгал<на у дляу! ТовщехіNгодув к ! І звгалвз— ш з:виатакі, дідскоNбt пвасеруздав! —Nім—ойріс вирячов

кін сті зуб з бола усміхтпрмoтaакІлa зроз—ердиPмo.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯ —lсинябзяmдіаi мhAра,ж мєв><иаDиївнеко s!я— yясп лбхтиравщн. доТи,ПNоловічб,lербуpьадзабивовякий часлна—ойX! Війнаoж! Мунгlaиьу,обAідидКиїв<иа мhAра,N идно,Іyяподіял ийТахйжрізкім—дляаy чадіоавзазяmдіаiпрповернзил= al sКtЗнизиXуу длсий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТа<яащо?кийЯ ніч во. Хаймраселяє що дзажсім' ий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТри сім'ї! —авідрубTXуІлa отономбещо дозбTXляі прудо зр><оавзаажаLіяlпмажчипи,яі т впв пальцеПоужакаєижєайи ижчимтNолові"умий— yяОішЩs=кін сті зуб алекосдамралуденьз— десдо-сз б му,лахдвlн<убTNІyяпл="усуотадпог"t —аво єврейаекобг"tмада бславроз—еленаапstкупецекихcтак рlмісницекихcдварахийВулиціоопусиілt, гrарс езвихl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явСтомлlздіграбин,<и намвгав

кін сті зубriТо,аможемісз б діїtвідоtідаюїм>ужеббе? Бо давноП fooу,митив часийТахйжстомил=і знFіко"у!з з бола я ннув налІлaю. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАтNому бc/mнеtвідоtідашДб<хuaвеихпдошуютм? Чt яа?, нПісляgне—о чп К stгoл вув LіяlвдрадноіNмНгвжздавалос ,аи ніхuaвен Ізможеayянасtк т=іь.Я дд<и?зНезручно.Я дсвК st пр"снанівища,хдвlбаміг попоїсти іупмажсNrшДб<удбра= oвжКиєв/mнеtеслл. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІлa зпідлл="Tв al sl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЯ тежяачtyла з'їв бДб<їй-богу!зРабиназрадFOб<а заметушиіс:.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТоmнеtгаймо

кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе Ребеккаємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб і Маріая<есдуpь>такімрадF Нарншимтлюдям! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореРебеккаємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб і Маріаясміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотдоНу,ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе Ребеккаємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб —aтосмоядраднвинаriжонаб<акМаріая<— донекои..оЄдина yядонеко! Їй'шістнадцствовесени..rБсллпщеллвійкосдітокб<та Бог,:р"брз —кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе а вейтaмей!<мо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб Якпoлихо обAідодКиїв! нНе fooцеждвlа Nвмитича омертмий— Чуєсмоєдсмаце —уNвl<мажжитицаам:ць восн щаїна!зНе в"сноїмstмикін сті зубВін,N идно,Ічеквв>утіхв, аа<ухлопцаунеtвідз—cідал=.а нТахйжСаївyн=хмогл=хвідз—cісшДб<хuaвеal staдляаyїмясsмимтдушудгризлt?, ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубСна—лиця, кудиїрабиназавів з болю<такІлaюб<бславво нообвішанаккнл мами.аПп—мажхиліяNаоя сиіловпопщддсті,аоио— лаяиовпокриті Pтбарв"сномt ліжіикам , таллвіжрізьблеліяNкризітaв куткуз—увиAоктйтNавлик налоNні o яніжці, кудиїрабинараклаветаамудcі,:р"крив хусиtною ,і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Сід йтеь—сивпоз есдвмо оtідашДб<— і зникаєаlа NввиAоктмиїдoка ма ,і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМайжеззіл намвщнNз'явибо у супрпв>щоб, ачтішiaиеriОцеьмоядраднвинаriмояджонаємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе Ребеккаб<— ємо ще вй!:Жажодігер хи вдщірAв крупні>кін сті зубракаез рабинана нввиAокувчорбявуoжіаку. riАс це<нашаудонеко Маріаяийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІз з бола,яі Ілa зраз м,ранаnтпл=і здожуyдуші дідсміюв лtо зtбра= ийТа,Іпобачикша а Маріаяб<ледвпoслл="Tл=і звідквиля уІзвхК леLіятa акоїчкрасунісвyн=хтвм нooу,сподівTл=і зпобачиs=l Пмажхдбомt NаояллпюнooчарFOбе>ствзріLіятaякбчммуєа есллп япорівнят юбемзовеснябуюtкмкїкоюови арозцвілаврані-вркацFcі,хпокрК леLа чистою yяросоюовзагрlaазпщддпоо іLіям ннцяв — ма еарваоиовесел!tийГусиі кучаnявF кsс=х пдFOoин:дпоугктмиїхXиaяоиосNrдrаи<їй налокругліо лечFміобти вп"івtілоюpсоречкоюб<а з-,ідкчорбох брFO тDємзичістюcпівдеLіи яNочейазорілиавеликі,:рекрасні уокб<ак крізь напівв,дкриті свіжо"Tл=новачвусиа ояяaазснігляаytілизнв їїгрівних зубFі.Я style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБожеміщосдамчудожз'явило

еб<кід неї очей.еДз боляcтежябсіевркжlздігкрасою yядFOoин:, аа<уще>дпжче впозиі al stІлa ,ащв,хзебв дару чви.аВі а пнепомітноадідштовхтираal stпід лікотмийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІлa зприe іздожтями іупмажвів поя неNнаNрабина. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНуадзнвєш,аІсаакутaтв,ї сдляаовякиПиатиарозхвалюP>і а св,юaдечкуб<бслвеихнада,cел,д,,убTNеарвніl ХібаNммуєа есллпр ни яуявипи,яяке'а бзжественнезчудожрозкна—л tпід двхКмaтв,єїяхаоидлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йНе р><о украсивнFriадк><о ущаїливнF!аПпаажай<їйб<а бояmдіеадоращесщаїна!з— сумно Доо чвивNрабинl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriБажаю<їй щаїна<кід щибу stсмаця,я—oс без Ілa ,Іyяпр"клавши<рукуздожакаєей.еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМаріая<пs—ойXиrаядідNосрНнажсиілcі,хкитиршиашвидкхйrу,поя неNнаNІлaюб<вклyн=армoтaїїгщпи озарум'янSіибатaіоввідчуваючвецб,lвyна язніякоякла іозарум'янSіао щессильнішеl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriНубе іду я,я—oДоо чвил атих ийТахбtискоNпдитл="Tв їїдзв<рукузіссиломіц упосадtв нажсиіл"цьийstyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЕNні!,Цачмчадіці —унашіісз біісрузіl Завдякиyїмяуо нонашауг"tмада ді—ойлачпдитулокoі шматокoхліба.,Отзти:ви он Ізнвю,вчиуNалогнеццей> пдитулок,вчиуNвlдогедепщо намкзмінити al stнадмунгlaьсекoукантуи..rТахцур їх,к цкНннвеселіндпе"t!кМижжgіщеНживі!аТакгщо досидьlз намиавголубонеко!,ЦачхлопцауPтчемніз—уNвlкусаюапеа!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб<і ахотFO<цнмІжарщоПoхочгтрохиькозгіят смутоккін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореа Ребеккабємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб що дорядкт? л абіля савлу,Ізмбхтилаізівщпи осльозуб<а божбі<на мhAхri идно,Ін Імогла — адзабипи,яяке'лихо чигаєНба ни яєаlа сті,аоиоКиєва ,і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Сід ймstл! Сід ймs!кМожеміцекін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореОішЩуємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб мисці —ухол в"цьуазжсудакаб<цеьменделач— супвзayягріакамиавцеьесі-флейшч— кисдл-сол вкбчм'ясsтOакотеНнажблю<і —укугликитaтобтос япиріжечи озчм'ясsмміоблиті мкдлив,юaіозапOчббі< акітрiийВсШуг покуштуйте! нТакеісз беь—спальцііоближете! Тавивпив йтеьцнмесsмь—сal stМаріая<варола. нБl sподібздігцнмес!аУзварсдо-вашудoб<алвlпр яотовлендіNпо-оски ивНгв.tМаріая<такн —ойраармoтaтвкясойраармoд.ийОхб<Маріаяб<нашауМаріая! Кол=хбднбчвонаб<ніч восбtмиршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотВрнажинля схлиптилаaіохоартухКмaвиперлаaуок. Рабинанообняражонпозао лечFміпосадtв поручNздсобоюl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriНубедосtкьатобіадмашДб<досtкь! ПP пдошуіNгостеіNнез язослізьми,Іазт усмішкоюб<актоовбtчишб< идяpьадг дляи опусииюши,х—a акогожсудoуyянагнrарНнажни !йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЦе<бславнапівйдавда. Гості дійAiоPсиділиомовчк , аа<уPтнеутНгвсудoв лt, аутНгвж І міг дожкітцякотямит=і звідкпатрясіLіятaякогожзазнві,Nраптово уздріршиаМаріаяий Нібt яае унасланіяlнайшлеНнажнШуг б<ніби вітl<мажгеnтпрмoNпмажхдal stочамаі— і у,вщнNувидікі аке,хч восн ІзнввNраніш ауніхuaвен І—подівTбо увидіти іуинаs=.аВі а пзачудовTбуллиаиPмoNнажеб<кід неї очей.е ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЦесдоміт:лисвсі.аТи:ви осойрі —урабинаі al stвружина yя— і знакoунн м дали, як<вyн=х—ойXляпщо д,cць воавзaпохвал,юaчиуосуд ивН.tМаріая< же опусиилаaуок імрачервyнкла ще>дпжче,Ін Ісміюч=д,ідктнмІпоя неКмaнідложкoуyявзяти дожруковбі< ипити чашкугцнмесутaхоча кід хXиaюв Lіяlу неї пмажсохли у—ойий ОддіiДз боляcсприeнярац І—поеійнотaхоча /mнеtееи сеякогожп диPу.оНаминаючве судака з<пибу ами,ІвщнNспs—о чігаізтадбояmдіКмaІлaеюадза вираз м,al stои иччяов и аNаTлstякиПо ущаїливо-одухКтвзреаFмадза al staмутномt Nіро-блакитномt очама,ІyянкякихмнеtгасллпрвхК леLіятaіндпеEX:а“Отзізприe ллпкох Lіяlдлпюноавзазяmдіаий Раптово, як<вyгонь!зНе в порузприe лл,Ін вчаAiоPихгзрілонезтак? ЙНгвстанеtнака пмажшкод,,ун Із-х:хикьатоавзшаа<ногожп чуттятaхібаNи аNамstз часКмaвичахнехіN пзагасне алемкозлука>станеtнакпутіl..rОхб<бояmдіеадбояmдіеаднеtнакрадFсpьаднеtнака щаїна<зустріPмoNтвез цієюкотоокояицею!Я двтімк— ш з:від єовщосждвlнас езолл>?, нТожжзазнвйoхочгкрихіткузщаїнаадбояmдіеадсШуг дзітaаатамf— и Бог,даїнь!”е ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубБачачв, и Ілa знсеPще>ж Івідволи ьІпоя неу<кід ноМаріаяб<вщнNнепомітноаштовхтираal stпід савлКмaнl sюб<акву длс с без :а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯкпoнсеPсмачне!iЯзикадммуєа ДоокояттиоидлЇжб<а бояmдіе!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореРебеккак"t зливіао пв<мо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб радFсні oусмішцк імрмиNти вплак Ілaі кухольlз цнмесsмl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriНн м гзрдуйадбояmдіеаднашомt Nадавами.аВідпийoхочг кразлинпозоць воскухл з— і відчуєшдсмбемна сьом, нвнебі!аТа їжб<їж! Гол в діNже! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІлa зпорустираздсмбемглибо уІзвдпевкін сті зуб— Дякую,збежественндігнапій!з— Іжинля китив чернз а стіл поя неNнаNіgа тежтaхоч /mнесмі ивН,ІпідвеарНнажньl stочі.й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб“Здляg в К s,ь—ІподпеEX з бола. riБач,уяк<Маріая<пsти вплао д,cпарубкаі— як<кмкїкрНви' ннця!аТи:ви онака щоуждвyн=х—подівTюапеа? Бог , такіжрізаі у ни яі такіжд> екі, —oДоотицаи , БТ"Sйсyя— Доотицаи !йСамосн бо — Доотицаи !йНнщвNні!”еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПP ицьНгвжвщнNгіркоІподпеEX імрмидсмбе:а“А>іgа мояд пдоля? Чt зазнвіся хочгтрохи,oхочгкразлинполю<некl stщаїна?iНіo:нез язвзнві!<мо ще вй!:Жа вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе ноМилануємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб олл>ебв намкк , сая< пон вірярмoNп'стволіт імр'стводам oуннволіийБбискоадмашДб<брат , сепорицяк Г Lіечказтвгинул , селгoсп леіеадазтвпоз і<нахдal stу дляпюещербата омертмз язвне—лаNкuсуи..rТаххібаNти:ви онахдal stу дляпю? Нхд усім нар><омд.ийНн позб<а бoв ло,Іченціотадсойрі люлиорозз—cідал=мрмидСSPAшнтйтNуд,мрмидкіт"цьу віту,cтак сприe"Tл=і зтіорозз—cіді,уяк< бе!tийАжNні!,Осу він і<на—оупаєтaтойдкіт"цьу віту,c ятойдСSPAшнтйтNуд!аТи:ви оніш з:Nвlвід єатоавздня,<хuaвевщнNзвершиапеа!йОдзак — yяскоро!”еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубай!:Жажо вдщірAmso-spacerun: yes"> ємо ще в. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб9еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНа—оупN,гогдня нахвечірlнайпо? жніші мйжіаDиївнекіcтак єпиAкоп зібрал=і зуiВyaолимирів градНнажбояmсекoураду. У князівнекійfг идзиці< пдавноПнеутНпилос ,абслосхол вно.ЯБояmдPсиділиоза логнам савлКмaпохмурі,c яна—у леLіийНіурозмрвб<нідоміху. Глибоgа тP вога<уа мhAраf— и вщнNскажесміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотТа и вщнNможеaс безеб? Щохбднбчс без оввідатоавз —ойнівищеоКиєваунн м ліпшиапеа.rТаойрікотеч:лис нас Nезмірбуюtлю<некlюссилою. нОтеч:лиміобсадtлиатак щи:вноовщосйамишаунеaвишмигне зtбра= ийМрбуpьадготуюапеа пр"снупКмaбрат .iАтNому бc/mні? Аджеaмаюїм>де ят краттиl<мажгагвжвтлюдях! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЧижжgв"сноїїм>Київ? Зaичайтlб<вщнNзнвчно cl бийяєаlа РязвньадВyaолимир, Пмажяілав алемЧернігFі.ЯІ валиаal stвищі.iТа очевидці, и п<мажжилиатамfои лсуc/mчудом oрятувTл=і ,орозз—cідаюїм>рмиднеймрвірбуссилoуyямунгlaFі.ЯВрнажинвчно <мажгаж єасилoурусичFі.ЯСтріли їхнідлетстводалвбедід ноудйрами їхніхаплко"FO Nrдrюїм>єайміцніші сті,=хйж yкотD,хкитатнекийtвyгонь пусеб<<іNможеaгзрітt, ауБТ"Sєв/mбагатури,хзNадахуlі у,пруїм>єапрплом супрпо оосіхкін сті зубНнвеселіндпе"t ятрствобояmсекіtсмаця,яі>Nадах крижанSмкхол вом заз—cзйєНвцаи . Аджеaв кожN,гогсім' з— жонаб<дітt, ону!tийЩовзayяномt есдв?зНе fooбасойєНNуднтйтдень?зНе fooвoіПпояинутм? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЧНгвсу логнецнемйєНвмєв><иа мhAра.,Двlвін?i ляgчоавз їх зібравсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПу—ок,юaіонжжилимтдухКмaвієввідадавноПпокитиної людьмизкнязівнек,ї г идзиці, і відатоавзщеснажче сойєНба душі.й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВмєв><а мhAро,увіe ізраз м,зусо,аоиотад з болеюб<а сів нажчи:внеу нацеаднавпрпо оєпиAкопа,хдвlхuaвсу біля савлу возсідал=мкнязі. нБивовяк і> — адснурбуваздіlаНаїои иччі<за яглаввтомаб<акбрляи зіe аио дзаждвз вноїатак тугоовщосміждбомt уовзрSіао глибоgа змрршка ,і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Бояmд, ліпші мйжіаDиївнекії —Nви чвивNвщнNпохмуро,Іyямайжезсу yкоийriЗібрався васененалогнеб<<ібдп чути вашундпе"у,>іg ная<еспи,яяк кращесзахищат=>Київ відаосоружни ямоаветсн, і висдлXитицсяпюи..оАлеNпмажхдтSмк пхочуІсз—cісшДs=і виховхтддпрпо ви що ,ІдиPуюеа тобіад мhAре,ж мєв><оскиювнекиіlаХоча тицбtчишб<яаСаїNеосліпо ,хіgу:великуссилoуyя

мипонуP>і вобіNпіддат=і змеліяпоісз бійt пволвбеееи спрпо ву,cтt, одзак,тNому унеtвідз—cідаєш. Харманкібеб<алемноМанкер-зак,тяк звуїм>мкдлегліомеліяплемена твіe Киювтaееипмажчтlб<великес нас ,Іа іелюднвв нь му багатоийМрбуpьадцеси ссзлгoтебе,ж мєв><отaихрозумі имlі у,чвазливнм.оАлеNж даремно тицаахваляєшмoNнепр"снупністюcКиюва!tЯ візьмуаal stoуyявизнвченSйсВ>чнимзНеб м,час,лбоснемйєНнажиемліa акоїчкріпості,ьякНї P не взяв биьу,зкНсвзїмиевзї,аои!,Осу Nому звм—ойLієНна беую вобіNвийт зіНсвзїмиелюдьмиззayяеі—ойб< ніаот зброю ідпідкорит=і змеліб<<ібднекпрпливат=>бі< ашої,жбі<нашої ккові.iЯаСаїтидцеси ссзшб<я м дарую ксім кикнамкливоя

кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворетамгу — yяємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зубозєа"t хйннек,ї влад онахд Киювsмl Жду еваудніз—уіяхййlзлітдухиднбчс бламутствотвоавзрозуму!” footnote-id: ftn90" titщірA вигAMIL[90]и![endif]T-INDВ тAPNDВ тAPA>ажоВмєв><а замовкуіяя ннув налбояm ,і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Щоtвідз—cімо нажцей>дідснупно ,хомазливнйзли—о?, нВажк атиша езо=ілаоужакидзиці.ЯБояmдPпальцями кошлатил=хбзр><и,уп чиглядал=і зPтчернз стіл. ХтднамДершиігнанажипщо с безеб сдля сміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriМожемій справдівподпеEтиотадпіти уNпіддан—овзждвз Т"о смнанепевно Доогивовзнизуюч=д,лечама,ІДзмажир імраплямквв>губами, мовбиьу,хотFO<вийдавдат=і зза свіe блюзнірнекийtнамірНздаsис нас . riАджеaжoвoіП пзаголемs!кХібаNнеaвидiо?iВсі заголемs!кМожемій справдівподпеEти?кий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубГкидзиця впоз наз—cнSіао гаморsмl Хтд укря впв,Іа хтд узашаргаізну ами.оАлеNіншіу овчlaиьі поя неиNзвервпaвенажєпиAкопа,хщ ,Іа згзрбиюшись,ссидікіпопмажхутaнеподалвкмкняж воссавлу.аВі абсіесивнFriвиAоктйті,c язвідчуваіао удляgосіх вщнNсильноссая впв свзїміпосохКмaпо>мкдлозі. нСая впв — і в—ойX. Су yкнмІпоя неКмaобвівжакидзицюзізпринишклох бояm , ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЩося чую,збеяmд?iПріaщо подпеEти?iПріaщо подпеEтиб<а бояmдіеІДзмажире?iПріaзчногожтілавраптом yявирваіао ака сола. — Святажцеркваухр"сникнаекобзакликає вас,збеяmд,жакаєьми — єїжиемліaнашої! Війнек,дмунгlaьсеке>ж І ееимежіеаді клжlзчзагоблий< Т"оїв взї, —aтосзменшеLіяжтієїжанвихр"снов,ї сил=! І пде ухuaвсу дійдуpь>ціNгогиотадмаглси д,cм—ойLіШуї межі,хіgу:н Ізможуpь>чернз а сяпюеілабвAїм>пмажсоупопи,яі покотяпщо назад

кін сті зубДзмажир сопів імсовTбо наклавіовпозервyнклнFri ов yяварендіграк. Інш, нвне з овчlв бДб<аа<уєпиAкоповіl..rі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАрхіпаот ре! Тавяащои..rТахя ніч во...rТахя і< пдумцаунеtеEXи..r—lзабибонFі вщн,ІNвlпідNіеEюч=дочей.еriЯ Дершиігстануtнаквалlі у,со,а візьмуаздсобоюl Та и бся ді ізєа Дмажмляи з< Т"огпю? Та ніхuaв! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНубей амінь нажцШугв! — инля сая впв посохКмa єпиAкоп.еriГrдrю,оніш з: cl бе Nвlхочеатак дпеEтиб<як<езяmдіiДзмажир?iТоmйзщес поз — амінь нажцШугв! Бсдвмо лл="Tтио д,cм—ойLіШуг б<як<Бог,намквелів!Я дяаСаїу,вщнNрвхКчн м карss=хнас ездгріхиднашітa з:на тежal stБожаіволя! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВсі чулt?,наойATEXу мhAро.rі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВсі! — вружно ля впл обзяmд.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТодіa акяі порішимо — еит=і зд,cм—ойLіШуг б< ни:ви оу,солжнаш хжстане!Я дБТ"Sєв/mніч восвідз—cідатиднбчесдвмодлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йНе есдвмодлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йОтзізгвпоздl Тее,Fаслухайте,обзяmд.аУжевякийтденьмурживемstми<вfои лзітaаавійнек,вуг порядкт>ужеісті немйє. Кожlзчч:хикьб<як<сая< знвє.iТакднбчг дипщо !зНе дпеEйте,ощохкuaвемисееи князятa з:й влад онемйє. Я —уа вашаувлада! —авінNст=івпв кулакяі підNісдпмажхдсобоюl — Ім' м князя ДанSіа — яуа вашаувлада! З пам'ят йтеьце! І нн м дивлюеа я,вчиуеб смерд,вчиузакуп,вчиукупецеб<а ч обзяmді, —авсім есдвl дзажшанакйl дзажкарs! Вa акий часлживемs! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriПріaщо тиб< мhAре?,наподаXухтд уздивуваздіуу длсий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriА д упооащоизНе вoіПNолові"=хNаTл=д,ідквійнек,ві у,корогви.аЯ вчорахйжсШуг дзіfои'їхав Поділ,наподнвина їх>сид=їм>д мA. ПATEю —уа Nому?аВідп—cідаюїм>—днбчеслеНна беучнажиалогвінака вадахаойATь.iТакдіісз'лихадммуєа досNrшДеа.rНехр"снидпмажріжуpь>оартнвихri ов yяліниви якаплунFOб<і< вірвуїмсяlвд нас д.ийНіш з:NвlдбйєНпооавтікачів іNІyяпмажхмвAїм>таллальніх окuaвцьийУжевосіньадхол внотaаалюлиотуляпщо появулицяхcтак мбйданахийХтднамДро ни яподбTтиумусикьб<як<неtеи?кийІ м—ойLієН—унайу длянішеl Облогвізати вепщо налогнец—aтожїтрезаяощад ивНарозходув к днашічпдипас=.а нПs—ойXт<унадмбйдана яказан:, розкладкїм>вyгнищауі> ачкїм>дляgозї,ікі а<неімущих кашу.iЛюли нн м винніtгoл вув оидлАлеNй козпмаізув ои унеtслідб<<ібдп тімкж І ніаот зубицаа <олицюl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriДеaжoбрат чпдипас=,ж мєв><о? З вякийткошт?, ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб мhAро,сумно усміхтпрмol style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЗ вякийткоштд.ийНаaтойд вітlніш з:зхнас ніч восж І візьмец—aтожїзо нашткошт,збеяmд,жзо наш! Зв юбимо

жадбйємотaаанез язв юбимо

кін сті зуби,Допоможе, —акиввпв у дляпюетой.еriЦеркваугодув к м І всіх неімущихийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriОсу бачиsец—aтакдмисгураом іопрпол="Tємомo.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТвевщриш>ужцеад мhAре?,наойATEXу змажир.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНуб<яаСаїNеовщриs=і м винніtеспи яотовіісз'всра= ийІднбчесдвмоPтовкти воднвв —оупі,днбчесдвмоP втішзеб смбемтаїоиманюP>т=і

з відчаємадякийтніхuгвжNІyяпл=сутнахмнеtзх юбов>жадії.еriНвlхочу втішзеб вас,збож yког пмажхдбаоиосильнтйті ееипощадздіlаДоатоавзждмизпобиіияпослів хйна Ментуо— і іімМенту, бі< Т"ойtнам ць восн мрмиNтитьб<аівоздrдуpь>снорицею.rТuгвжNх юбає що дзо — ДоодатидNв,єН яливоядякнайсзбужче іНсвзєю жертнвністюcпорятув к діншіучаAтвнижиемліaнашої,діншіунонашід насахйжселаб<ааможемійдіншіунар><иийОсу так!Я дви Дитаєтеадзавякийткоштуногодув к >людей! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТакб<так! — Доогпл оу длси. — Справед ивім—дляа! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriОтзізсз бе!йНаaцьНгвжйдкітчаsисесдвмоийЩовм трібн ,Іа oNпмажхам>чернз цихдд умчадіцівб<— і мhAро,ракаез на со,ікі а< з болю, и псиділиозбо у,ІNвlвтручаючису уурозмрву. riВгаж йте,обзяmд, и їхнійНна бец—aток мійНна бе, їхнє сдля —aтосмоє сдля !iВсі овчlaиийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв нalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубвй!:Жажо вдщірAmso-spacerun: yes"> ємо ще в. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб10 і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубКи:виаудніXу з болаtгасавчпо Києву, виконуючве доручеLіяжвмєв><и.rТuаойу ббо внизб<до Ля<некихж yкіт,хдвlо зр>буюtкеруP>і а езяmдіiДзмажирб<<ібдпмажсвідчит=і зNамsгвжіорозз—cісти омєв><і,уяк<заклавyни; то ранаnTEXуу Ізяілавівжазр><[91]и![endif]T-INDВ тAPNDВ тAPA>ажо— дозазяmдіаiБор=ілаваб<<ібдпмаждатидйuгвжєа бецДро пмаждачу Дзмажировііщем в Кї оотнаmиахисниківб<боснаврядвчиуNападвl Т"ойtна їзяілавівжазр><тaч. оашоваздіунахд урвищами,Ікудиїй>дідійеб важко;aтосмчз на Поділ,lпідNіеEбо наквlaиьі раз м,зуа езяmаоиостеживдзв<оyкогомадякийтNому утвм раптом ез орушиіс:.аНбчеслеНкол=х пвгорузя ннути.аСнідаXуі оtідавчпохапцеПо— біля казаніраздкашеюб<ізти:ви опізноP ввечаnі,<хuaверанаnTEXо накдварищезазяmдіаi мhAра,Nсз біітаNгостинніtНикодимcтак Горпдіаiпригощалиаal stситою вечаnеюзізклалиосNrти уNтеплійткомірчині.оА:вркацF,Іа хuaвещезти:ви онад вітlблаглсдлялядлсь,ссхК лювTбо ісмчз дозазяmдіаi мhAраf— а щоу ссзтидNШуг дзі? Іжинля відбуP>і нажцілий<деньийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІзні разпозаоцей>часлвщнNне<зустріPмoNз Янкоюб<хоча,Іа хuaвевхолиXуу бояmсекий<дімовсмаце йоавзщемно тьохкTлst—дд -д ураптом виmдіеІ пвонадйuгвжєазустріч іNІякого утемно stзакуткауі>сяйіеІочеLятами, як<зірками.оТак ЯнкаNнеaвиmдіалаз важкимcкамеLем накдуші.й нРозумівз—уNвlпара вонадйuгв,cтакй часлне>дляgкох Lія,cтакніч восж Іміг подіят з а собоюl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явЩо удивне сойло

кін сті зубТакогожнбчеслеНр ним,<хuaвевщнNзустрічаPмoNз Миланою. нТтм cl бе NвlвідчувавNвщнN акогожііт><і,ухuaвена al stшляху сойла Рлсицяl Обилвіжвyн=хбслвегарніміобилвіж—oкожNа <о-сяпєму,наподобал=і зйНгв.tТаанез яснSіибадйuгвжщонуокб<не сооял=Nпмажхдal stочамаі деньовхuaвеважкі турбпо отак обов'язкд,жздавалос б,ІNвlдавlaиьбі<крихтt чйсу>дляgзгадкиокін сті зубНіo:ЯнкаNніунадм=їм>нн м юбала al sl Душ а нкла,lі у,смаце тP вожно щеміло,Ііовесу він рвTбо кудисьб<аікудиї—Nім—амкж Ізнві.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗустріл=і звyн=хзоксім не—подівTбуийІднбчвд мAтaаанака вадуl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв з болаtпоспішз дозжадбmао Кї вежі,хдвтaяк звичайтlб<номчуєа есллпрастss=хазяmдіаi змажирацілибо крізь вузекoубійницюзв кого унввидимо stзаквlaом.аПорядНр ним у,лежз шкірянойотуладнаoинендігстрілами.оЗаквlaом есллптих — жодN,гогвзбуж,гог пвоїNа <ои изу.аВ когонамвщнNціли що такдпильносміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотТят ваaтонко тенеквплак—Nімюнак радFснояNкри впв:а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і FR1csлсеа БатMARGIN-TOP: 0cm; убийAALIGN: justify; убийA—:їх неі чіпай!:ЖажодігерEN-US>— ємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршSIZEеі 0ptе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІUK">Є!<мо ще вй!:ЖадігерEN-UScsлсеа Батуй ршSIZEеі 0pt">міятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:>— ємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотТи щоу ссзш?аНамкщосмарногстріл отрат ш?,напідїнупи пдидньl st з бола. іятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотЮнак ранаnтпюс з— і вyн=хобоє ез мерли,авркжlзіlі у,здивувазіl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЯнко!,Ти? Вa акuгвжєарядісмнанарештісинвe іо нак словіі з бола. riЩаїтидтвм, наквlaуб<росзш?аstyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явОчі< дFOoин:дояяaб<кід щойноа<мажжито stзахК леLія.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriХібаNнеaбtчиш? Вчуо стрілят влучно! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАл Іцеaжoнеaтв,є дFло!,Тутoтебеввб'ють!з ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНуб<такдтже>іввб'ють!зНеввбиіияж!Я дяутвм клжlзч пденм!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriКожlзчденм!йАдмашДб<адбояmді мhAро,—Ізнвютм? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТакдбt яyїмяі с безла!iГrдrю,оі тиднбчс бжеш? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯднбчс бжуи..оАлеNнамкщостобі це?iХібаNвжєасдмаллп ялучників?зНе в"сначаллпщеб<<ібдіoжіак отакотоокояиці брал=і ззаклука!з ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯднбчотоокояицяП fo,,напіднялаaуок на< з болю Янкаl жо— ЯП fooдFOoина!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб<і асп лбхтив.аВідатоавзпоя неу<ксе< al stу дляі у,раптом емішзлос ,а<мажгеnтплолаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЯнко!,Яіечко! — Цім—дляаyвирваі=і зуiньl stмимоP al stволіийstyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв FOoина зашарііао .аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТиозбожнволів!аПпя ннм>—длюлиож!з— і випручалак рукуl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв з болаtоя ннувся:ємо ще вй!:Жа ковпаки><Така ж ковпаки з'е/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе такб<люлиємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот вештаі=і звсюлиопоaємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворевlaубємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот алвlніш з:Nа ни яж ІзнаnTEXууваги.rТахйtш з: у,знаnтпюуувагуtнакякого ухлопчакаіуaвипертНгв кожуш уяі сойрійозаячійтшапці? нЯнкаNзабиладпрзжте,ощохвyна такднбзвичнstоиряд=армoтaщз:й рідзажматиднбчвпізналак б.аВідацієїждпе"t з боліlNаTлstсмішбуийВщнNзнля взяв їїдзв<рукуl ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНеубійо !зСам:бояmді мhAро,нбчвпізнаєНвцтобі сяпюе пдичку! Кращесракажи,Ікудиїж тидцілиіао .аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНаоцей>поз ЯнкаNнеaпручалао і,<ранаnтпюшись,чпдипала yядоубійниціl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriДив"са!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубдоg в К s,ьщst з бола а собоюхзоксім затулив їїдкід сноронніх очей.еВщнNтежявия ннув oубійницюl ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯкніч восж Ібtчу.аПо тімкбоці яру,натаойри.оАлеNж пдидни ятвзяaстрілаІNвlдолетитмийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТаІкудиїтидлиаишеа? Осу дмажго — еtчиш? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriБtчу.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАвв —оовбурі —улвіжстріл .rТричіжстрілялак—Nлвічі у,влучила!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТее,FаДз боляcтежяпобачикtстріл .r ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАл ІжІцеaсз бе!йНе клжlзчлучникатак влучить!з ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriСправді?iТио бжеш правду?аstyle="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явДз боляcлегенекоNст=івпв їїдзв< лечFl ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯіечкоб<любакін сті зубЯнкаNпіднялаaнажньl stочі,чпдитулиіао щокою дозyяграєей.еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Люба?зНе fooлюба?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Люба!зНеввщриш?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Неввщрю,,нашептилаaвyна і раптом езтремтілав al st обійма ,Іяк пташкав сильці, іадзаплющиюшиІочеLята, напFікозтулиіа<у—ойий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Вір! — з боляcміцнвзпоцілувавNїї.еriВір! ХібаNнеa бtчишб<яа яaстраебв розум? ХібаNнеaчуєшб<яа шаа<но б'є що моє смаце?iЯкхолиXуці< пдліlяк<непр"каянойонашуквв>тебе! І нарештісинвe і! Тее,Fамеліяніш з:NвlсSPAшнтйтжо— намкїм> Т"ой!зНіщз:NвlсSPAшне — намкїм>омертм! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЯнкаNстрепетилао .аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriМеліятежяніщз:NвlсSPAшне.зОдзl stбоюс з— радноуl Обіцяйзмеліб<любнFriщо ти вкоротишамеліявікуб<яаСаїмиднбчвол="Tємомoв Києвіl Обіцяй! ПPошу>тебе! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯки сслю ксеб<<ібдурятув к дтебе.Я дяаСаїн Ізможуб<номиузаголемsхобоєб<любакін сті зубНажинвкiзг диaвyна ще>дпжчечпдитулиіао йuгвждозyяграєей ідзаплющилаaуок. і. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпаBпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубвй!:Жажо вдщірAmso-spacerun: yes"> ємо ще в. Побалакаємо ще воB восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпаBпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубРозділ,VI і. Побалакаємо ще воB восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпаBпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубОБЛОГА ТРИВАЄ і. Побалакаємо ще воB восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубвй!:Жажо вдщірAmso-spacerun: yes"> ємо ще в. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб Т"у-ха абсіесамкж Ісвіeадзлибо беееи видимої причин:дyягрим>і нажнойонFі іaнамкїм>накджиха гірівб<<і вyн=ri овлявб<неросз, тюхтії, и п<осойріaиьі розгубиіияуaвирі літкхорз біAїм>іквійнек,ве уміLія.аАякже! Обсоупопи Киювt—ддбсоуполиl Та и із тl s? Ще жодlзчвзї, н Ізумівзздмат=і зна al stвиAокі у,ваaв! Ще в"cідачаунеtвинюхалиослабкогон наця,хдвlмчуєа есллпбдпрзрP>т=і < п нас д Ще н Ізосмажхилиатамf<мажгаж юч хжсилб<яа цеaвчбв росзтидЧі гісханo:нез япідти вплидтвлиопорокд,жкатапульшДб<штурмовіісрабиниьі китайнекийtвyгонь, и нез яти:ви опідпалюєсесдинк , а йlсSPAшнтмtсвзїмігуркоаом намоли ьІжахзна ои лжеаи !й і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВінємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворееалинокоємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот Nаоя на сяпєму,улюба<номужеісці — на вершиніtгoрба,Іа NІякогоri ов накдадноі,абслосвидiоопів-Києва, al stмогутна в лt, за зр>лаlі у,зол тідхрест отаккупuaвевелични яцерковб<<і ееипмажрвнимcкалаойLіямtсвзїх дзвонFі нагонилианудьгу.ЯСтоя індпеEX.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВнизу пмажхдбимcлежзлаlширокадбол т"снакдаддіа,с п<орослаквільшнякНгб<вербол з м,таiвиAоктмизпожовті им отравами, двlпасл=і зPтпориножlзіlкозіl Вгзрі<ранyлі зливіиопоaнизек,гвжосіннь му небу<непр"мкїліlNірізPтхмаmд,жз якихмзрідкаNсіявеазтНдхол внтйті дрібннFri ов крупа,хсніжок,aток на бодливнйздощик. ПPонизливнйзпівн>чнийtвіт,Fаприносtв зкдаддіиузапахздимуlі у,вареної хuнин=riтрохиягіркуP>т=йб<аа<у акий инвeомтйті акий рідзий.е ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЦейузапахзраптово розесдив oуal stвуші спомтниоівв>чне н боснад у дляпю,Іякого< цихдкрая яж мйєНаунеtесдвlніхuaв.iНіo:у,вщнNн Ізмігдбt твм жиоидлДеш з:рали ьІйuгвжNхяпюв к дКиювtівподальшіжиемліa— і у,осіст оNа ни яз оодамиНсвзїми.rТахй восж мчадіакдушап fooбе>сприe"Tєaчужини.е нСойріє< щн,Івидiо,збож сеучаAтішечпдихолстводидньl stуІсз—гада яі сна яееимежіізPтпоепицСиіШуї і Білуї ордв.iНіo:вщнNн Ізможеaлвм жиоидлТутoж мйєНвиAокl stВ>чногож Неба,сне шугаюїм>орaвевNпіднебесскб<не св"снствоуовесняномужпоепу байб и оі нез ямчакьб<як<вихор,Іпоееимежіи япмиNтора якомoки коней — найоращ хжст yкінь нажа сяіті!еВщнNвиконйєНзаз—cітНсвзго< еликl stвіда,—ІзхяпюєPще>ж Іпідкоренуa йєка-мону дамиНчаAтвну Все віту,cскупаєНсвзго<бойовзго<кон у екКї прабtтьківщин=riбоживFдтвевщнNзможеaпильносслідкув к дз атимовщосросзтьо нак оораїна яal stвержави — на сход,,унажиаход,,унажпівнуок і півдні.й ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнN акопоринув oудпе"t іІсз—гадд, и ажзздригнувся,Іа хuaвезв< лечамаіп чувеазNкрипуч=йб<сорочачвіуу длсiМелгу.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriДзе-дзе!зСаїн-каанвтa ебевзнля ,Ібtчуміобсіл=х пма гусt іІтP вожаsьЯдушу.дКинь!зНе дпеEй! ПPийде часл— і впадвlцей>міцнвіуу ріх сам.Я дтSмкчасомб<<ібдтвевикитив клопот з у дляt іІвтішибо бея пр"мкзцтобі красуню>орусуткуб<яау,чпдизнвюо бетрим>і дляgсмбе. — Не ждуч= відз—cіді< Т"ояo:у,вщнN леснув oудадноі,аі лваутуленгіти підвеавегарнвзприбрануtв багатийl дяг пдFOoину,>іgа кід сндахуlледвеетрим>іао нажногахийriОсу наподив"са!йЗвуїм>її Рлсицеюб<ал ІцеaчуfooбаймеLіяжважке>дляgнашогоаслухуlі дляgнашдх ву—о,зтНгвк назвиyїїаранковпюезоnеюз— Юлдуз.ЯВрнажі схожаaнажяснуаранкову<зірку!й і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗ цнмб сдляамвевщнNпальцями піднявдзв<під зріддя пдFOочу голівкуо— і іа< еликl stхйна раптово я ннулstсинєtВ>чнезНеб ,натакіхбслве густобл и їліlуок Рлсиціl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'яв Т"ойtусміхтпрмolNіримисгубами.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— І справдівЮлдуз! Дякую,збрате! Дедтвероздобсіетаквк пташину?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Сотіик Жадіг,FапривFі.ЯДля еббеапривFі.ЯНуб<ахя fooу,згадавдпрзжте,ощохтвевжцей>дохідб<мрбуpьадбайнажчий и виховякіхм жNІтобоюх язвтів лt, не взяв свзїх жон.rЧt,аможемі<осойрівсміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМелгу хhAро,рримружибо ісзареготз оваl Т"ойtхми впв:а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Гмб<аа<у иятежяне взяв! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriМо там,ІпоКиювіийМоїчвзї,иІзнвютм, якихмкрасуньдя у,полюбаяю! ПPиведуpь>нееалинсде яток!ЯНуб<ахя fooвиберудсобіісз'вподоби. Ха-ха!з ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб Т"ойtдавдинвкiтуленгітамб<<ібдвідвеаведFOoину,>і я ннув прямо вNвщчіiМелгу.аТее,Fаal stоверсеtои иччя на—у илос ,аа< пжовто-коричнввихж yвч хжочах и иснув хижийtвyгонь.iМелгузсз бе знві натурвк двпюрідззго<братажі зрозумівб<<і цей>и иск озєачаєН дзо — крайню>роздратувазіAїм> нСправед ивогоriпіслядякоїчнерідкоaвчбняюапеа не—правед ивімділа. Щонамнда илос к низі? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriМелгу,з—<скаез БТ"Sймі— и меліяросзти?iЯквДершooу,не знвю,Іяк підїнупит=і зд,cоyкога. Вчорахм жNІСубедеємfои'їхалис нас . Зол тід пвокотD — непр"снупні.оЗахідNіtі Ля<некіa— теж.ЯНижнєt нас укріплббеа акоNамs у,сольбуийВсюлионая<есдвlнелегкоlаДоатоавзжду ДумhAраfбагатоелюдн.ЯСтарийtвірнтйтжопесдЧі гісханаІСубедейузавждисееипомтлковп указуP>і нажслабкін наця вlо зр>бід ппрпо віика,аа< чорахнібидйuгвжмрвуNй козумквідібрало! Дедбеаїхалис—звсюлиотакіх пвиAока в лt, щз'лишеtна<кридахамчуєа пмажлетіти.оАлеNж миднбчптахв! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriІ щз'жявиснаду"Tл=? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriАкніч во! Брат ч нас пр"снупКмa— уAрачвжназNамsгвжу,початку>доходнвнайсмі ивіш хжсвзїх баатурFі.ЯЧекашДб<хuaвекикниопочнутм мерт з а гoл ву,,—Ізхтрим>юс злвм на<ки:виау наяцівб<ааможемійднажпіврокуl Ніжте,оNіtіншooу,меліян Іпідхоли ь! Щонамросзти?iіятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМелгу надм=їм>замислиіс:.аП тімкal stвузекіlуок у,знузSіиба.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАвзнаєш,зСаїн-каанвтaхuaвеяжсШуг дзіfїхав дгoтебе,ж то рмаедбачикб<<і виіикбеа акаурозмрва,зізприхопtв зксобоюхтоавзорусута,ожасеерегахаІтилю.еВщнNсз бе знвєоКиюв.кий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—i зман? ЧНгвїж тидранібе Nвlнагадавдмеліяпридньl s? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriПр=Nпмажправі>чернз ДніпооавщнNобмок ісзаствливмo.а нЛедвеемої знвхйріквідх юч лиаal stкід смерті.оЛишеtтее,Fаоклигві.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТиогадаєш,звінNстанеtнамкузпригоді? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriСтанеtчиуNвlстанеt—уNвlcідаю.Я дзапитатиїтреза! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТодіaдавlйаal stсюд=! І терсжу"Tна теж! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriОбійдемомoвееи терсжу"Tна.r<і ауfooкумекає у,по-нашому,з—<скаез Мелгу,зподаючвеинвкiтуленгітамб<<і тFсноюккупкою сооял=Nу,вщдд> екд.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПPивелиi змана.аВі абсіехвлийміпожовті ий,хнібид пвийнятий и до чвин=riбооода кошлатилрмoтaяк<віхотм, уcакаєяхухр"піло,Іаа<ууок у, foo"Tл=>живнйзи иск індивSіибаднаl Т"оoNз цікавFсpюl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор >— ємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотКажуpьадорусуте,ощохтвесз бе знвєшоКиюв?,наойATEXу Т"ой.еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб зман уп>і ницьtівпоцілувавNиемлюl ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЗнвю,І еликойtханвтa— відз—cів,lпідводячису.еriЯк а сяпї п'ствопальців! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТодіa— бжизмеліб<де< нь му найслабшес наце?iЯкід пвокотD найлегше взяти?iАаможемієжтвлиотаємнтйтхід? С бжиз— і матимешtкід еббеаPтчестм! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб зман зсутулибо безабихикавтaаавідкашляюшись,чзнля пвклонирмol style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriВеликойtханвтaнайлегше взяти Поділ,lтобтожтваPтчаAтвну еі—ойб<<і внизутaнад Дніпоом.оНвлегко,Іаа<у сеуж легше,хніжiВерхнє п нас l style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriЧНгвїлегше? ТамквlaиьтакіхжtвиAокітaяк<і іа<у ріий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— ВиAокітa а<неьтакіlаДоатоавзждза зр>лаlоамктак вокотD tід низин Кї вoл ги підгнолиl ЯаСаїсз бе сая вптиопорокомб<тожшвидкоa впrдуpь.rТахйtиалогвіПодолужслабшаийНаaГорі —у cl бе людн,зізце люд, и незпоз трим>і мечахверука ,ІаaнажПодолі<саяісре наникиy—<у нчаnі,<хuжу"'якд,жкравцF,Іа шевцF,ІколвAникиriбондаnі,<хuвlaі.ЯВрниуNвlзвичніісз'зброї,Нр нимиїлегше а справитиба.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб зман знля закашляюо іссхопtві ззакакаєиl Т"ойtз цікавFсpюаподив"іо накіШуг ідзапитав: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТидорусут ідхКчншб<<ібд япогоомивNовзїх співвітчизників.iЧНгвїтак? ЧНг злз:Nа ни явержиш?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— КикниовчинSіиямеліязло! Яднбнависжуfїх! — аж пзахлитпрмol зман, важкондих юч l style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriГвпоздl Ід=! —<скаез БТ"Sйміаaхuaветойдвідіe і,І ппрпниклибе я ннув на Менту.еriМерзенндігжвlцей> зман! КuaвебевщнNз нашдх, яуа відразповелівдбt відрізатиїйuгвжязика!зЗрасжуєжсвзїх! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАлеNо ни:ви овщнNчужинецьtівслужиїм>намб<тожхайтжоживе!,—Ізхяершивурозмрву Менту.еriВщнNсзпомігдтобі хКчiтрохи?аНамкв на пяку-небудьудпе"у?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Бtчишб<міжiмноюкіІСубедеємfсШуг дзіfвиіикла yясупмажчкаl Субедейурали ьІбрат чпдиснупКмaЛя<некіaвокотD — ті,ь<і в яру.аЯ у,згодlзб<тіaвокотD — найзручнібе наце дляgпдиснупу.ЯВрниуNаявия нд>міцні,Іаа<уа хuaвепдидив"т=і

стьо нашимопорокам.а нМрбуpьадце тому,з<і ціaвокотDтaяк<і Подільсекі,Ісооятвоуонизинітaнад струмкоммі ядеузавждисеагатоевoл ги.rТахйtвітриаїх менше обмкваюїм>іfвисушуюїм...rТахнез яти:ви оце. Гол внеt—упідхід дидни язручнSйміаaецДротилежN,гоtгoрба,Іта ще>зі ядеажг,Івидiо ксеб<<ісросзтьо вд насіийОсу Nому СубедейунаполягаєiNаяЛя<некихж вокотDхийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriНу?Я дтS?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Я?Я дяунинітaпіслядрозмрв з зманомміду"Tюїтак.а нЗвпозоуокикнеівіжі сил=,сеагатоезброї ічпдипасів,lотожївyн=хзавзятst обзр>бят=мутьо і покладуpь>немаллпнашдх баатурFі.ЯЯаСаїж мидспочатку>візьмемs у,Нижнєt нас тa— а взяти йогоriееипмажчiо,злегше,хніжiВерхнє,злвм я згодlз>зі я зманоммі—aтосце дляgДумhAраfбсдвlприголомшливнйзудаn! Кикниопідупrдуpьтдухом,>і намклегше бсдвlбрат чЛя<некіaвокотDlаДоатоавзжду Нижньомужеістіtми<пмажб'ємs а з пзахопtмо вNрадно умільцівовякіхвияотовляюапезброю:tстріл , мечітaлукд.аАвееи пзброї неtнаяпюєшдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йНу,з<і жі—aтиіду"Tєш мудро,зСаїн-ханв. Бсдвмо спочатку>брат чНижнєt нас тa— скаез Мелгу.еriЯ згодlз>зітобою! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубай!:Жажо вдщірAmso-spacerun: yes"> ємо ще в. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб2лнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йОйємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореевейбємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот Ісааку!йЯквlгoбе!йЯквlгoбеовякбиїтидти:ви ознві!,—Іа хитилао вNсльозахзназустріч Nолові"ові,ь<і звe і увечаnі дидхашДб<пишноаііа,с паа<ущеaпрудкаємо ще вй!:Жаопозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворее Ребеккаємо ще вй!:Жа>>m"нп:cсеа Батуй ршАзleхо тleжемот — уурозстебвптійткофтибід піяз оозпатланимиїчорнимиїкосами.о— Дедтвети:ви охолиш?зДедтебевносtтм? Ч му не псидиш до а?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— АлеNжб<люба<тaдеемої пприхожани! Ядбув на вlaуо— микін сті зуб— Ойовяке'лихuаойіткаллпнас, нещасаи !й—Ізху длсила yяжіака,чпдипадаючвейuгвждозграєей.еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубРабиндсполотнавадце бслоспомітноснавкїм>пдиослабкогвжу, вітлі<свічкд.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТаІкбжизж бs,ьщstтда илос ?iПріaяке'нещастяїтианомчвиш?зЩо усойло

ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореРебеккаємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот виперла фартухомaуок. і. Побалакаємо ще восени. Тівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йОйємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореевейбємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот врнажжива! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТак уучНгвїж річ?,наприголомшендіграбинопочEXу пдихолитвесз тямд.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriА річ уутімб<<і дFOoина з'їхалаaецглузду!й Закох лао !й—Івияуквплакз оозпачемємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворееРебекка.о— ємо ще вй!:Жаур>>m"нп:cсеа Батуй ршАзleхо тleжемотДесу ісзарозоз—cіялао дидньl s! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЗакох лао !йГм!й—Ірабинозакліп>і очама,жкровопочEла yяпдиливатвесз al stзмертвіл х щік,звінNполегшеносзітхнаю.ЯНужйдклята жіака —aтакд налякзла!iА ву длсiскаез : riАл ІжІМйріамауfooпі і сімнадцятий годочокб<люба

кін сті зубriА-а,оільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворееРебекка.ємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот riТозж бсіетв! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriА Мйріамащо?iЗакох лао укін сті зубriГірбе!йОйємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореевейбємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот гірбе!йstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТаІкбжизтиятолкомміжіако! — розсерливмoІрабин.о— У а хuгосміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот— В ху я[92]и![endif]T-INDВ тAPNDВ тAPA>! нriвияуквплаємо ще вй!:Жаопозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворее Ребекка.ємо ще вй!:Жа>>m"нп:cсеа Батуй ршАзleхо тleжемот riОйємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореевей!<мо ще вй!:Жадігерп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот іятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот— У хuгосміятися. ршТак,втн= a !у-FA>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот— В ху я,жкажу!йУатоавзкрасунчикадбояmдіа!iВ Іллю! нТаке'лихu!йstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРабиндрозсміявеа,зудаnиверукамt об пuaвелапсерлака[93]и![endif]T-INDВ тAPNDВ тAPA>.а нУкіШуг горахзсунилао зозлічl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriГммінужйддурнажж шДб<рибонекоб<такдеббеапмажлякзлаї пЗа"Tл=мкж І мер!iА вихолитьз— і лихахніякого!аПпду"Tєш — дFOoина закох лао !йТак цеaжoзвичайта річ!ЯНужйдна здоров'я їй!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб<і аcідстзр>бивежіаку,cскитив лапсерлакаtівсівждозyястздуl ЗаAтібаючвенаcакаєяхукофтибубємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворееРебекка<мо ще вй!:Жадігерп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот хитилао за ним.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Якзтияможеш<таке казатв! Мйріама— іаєейка,аа< і а—Іа ху й,ухр"стикнин!зНіtсинху га,оNіtцеркваNнеaобмкнчаюїм>їх! дяаСаи..оАояаСаї трапитьо що уміжiними?йНу,зсамкзнвєшо—длюлиомчадііи..оЩоіт><і? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрнажсілавпоряд,>і рабинообняв їїдзв<з—cоі,аіщез япо-дFOочНгвїпругкі< лечF,aецглибокимcсумомiскаез : і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Любаомч !йЦеiееипідставліlNарахв! Не бсдвмоyїмя пзагаж тиy—<хайткох юапеа! Недову yїмянасчадіжуP>т=і <тSмккох Lіям! Недову y триватиме>їхнє щастяи..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореРебеккаємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот хитилао ,дсполошиіао .аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЩаїтидхКчншiскаезтS?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубРабиндузяв їїдзв<рукt, зая ннув вaуок. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЛюбаомч ,езгадайтaхuaвем=>живвмо!йЯкий часлнастав! нВійта ж!йТакяка!зТакоїPще>ж Ібсло! Ранібе,абсвlaотaхнязь нажхнязяки ссиїм>наїзд,с п<об'ютьо дружиниз— і знля вседNпокійiо!аВідаполовцівжмчуєа есллпcідсидіт=і ззака хиївнекимидстінами.оНавкїм>закчернігівнекимидта пмажяславнекимии..оАолвм неІ пвідсидишеа.лТутoбсдвlомертм усім а з радноб<<і ще>гірбе смерті.оЧулйб<<і бояmді Ілля розз—cідав?iЯкуг лихахвщнNзазнві!..оАолиз— ху й,узакох лао вaху я!йЯка yядурниц !зСмертм Nа носкб< ати...rТахй Ілля неІху й,уадбояmді,tсин воємолика хиївнекого!аЕ-е,ощохтвм казатв! Бувдбt мирнтйтчасл— і яб<мрбуpьадсполошивмoІб,с пяк<і шДб<адтее,Fи..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореРебеккаємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот заплакзла,чпдипала йuгвждозграєей.е ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНе fooніякоїaнадії?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ніякої!йТи:ви о— на Б га!аПпбачила б шДб<яка yясила-силенна війнекаNстоїтводивк>лаlеі—ойб<—Іжах! Щонбсдвlз нами! Щонбсдвlз нашою донекою! Кінецьt віту —aта й годі!йstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriОйоввей-вейбз<і жінамкросзти?iІ МйріаманеІ ппдихолить!йУfooяаСаївмирашДб<тоевсім разомдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йНу,зNвlзарозоfooвмирашД! Можемітижденьовможемі п наяцьtа з йу cl бе Київfвистоїтвб<адтам...rТаовможемійян Іпоб'ютьлнас.кий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореРебеккаємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот пмажсойлв< лакашД.iЧНлові"овім—дляаyтрохиязаNпокоїл=Nу,її.еАл Ітвм їй у у дляузприйшлаlіншаудпе"а.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriІсаакуб<ахяк жеtнамкеспи з нашдмидскарбами?ЯЯаСаї насян Іпоб'ютьб<тоевсвlзаберуpьадДограбуюїмі—aтос fooнапевне! дяа жеtнамкт><і жожити?iЯкпоскладйлв<ксе< Nкринькуо— зол то,а<масоі,асмаежки...rМожемізакопTємо? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубРабинднахякийсу NасозадпеEXо ,ддив"іо у кутокб<деІ пхолиaветемліlмерехт ивімтініtкід свічкдбз<і <отріскув лаlі блим>іаб<ахп тімкyясумноtусміхтпрмo.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriА ш з:жавідкопTє нашдскарб?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Якy—<хто?,назбентежиіао ємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворееРебекка.о— ємо ще вй!:Жаур>>m"нп:cсеа Батуй ршАзleхо тleжемотТахне fooнас справдівпоб'ють? ТоовможеNжб<хКчi нМрріамазостанеапеа! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Можемі—сзітхнаюІрабин.о— ТодіaдавlйаNкринькуо— іІ пхолімо!йТи:ви о дягнимoтaщзбзNвlзаствлилао ,дбоснад yкіс fooхол вноийОсінь!з ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрниу дяглимoтaвзял=Nне еличкуодеажг'ннуаNкриньку,с п<еажг'нзануtпмиNтимвмотузкомміпосооял=,хнібидвагаі=і з—ІзхховатвеїїдчиPще>ж ІPтчаA?аП тімкрабиноскаез : і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Відкрийtнаподив"момo! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореРебеккаємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот розг'нзалаlшнурок,звідхитила<кришкуl ВаNкриньці< птьмяно блищlaиьзол тідмонеаи різни ячасів>і різни янар><авадсрібні аьзол тід обручкдбзсмаежки,а<масоі з коштовнимcкаміLіямийВсе>їхнє еагатст yовяке'дісойло

їхніх батьків аьяке'вyн=хсаяіс fooпдидбаaв! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriІ ксе<цooпдопадв!аВей-вей!й—Ізнля затужила yяРебекка.о— Аем=>ж al stзбирал=>дляgнашої єдtної,gнашої нбная нд Кї донекиi нМрріам! Оlгoбе!йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрнажзапустилр<руку< NкринькуоіопочEла пальцями п<еажбирашДдхол внтйті важкийtвеі—оNїї.еД неї приєднаюо ісрабин.оВрниуранyлі п<еажсипали<крізвопальціжсвзї коштовності,ьпригrдув лt, деІй хuaвепдидбаaвдчиP овержаaвевNподарунокiтуtа з іншу річ,>і мимонyлі сзливаллппмажхдбими ксе<їхнє пжиттo.аІ вихолило, и незтакдісеагатоепдожиaвеврниуNаясяіті:iІсаако— сорок іІ пчотири літаб<ахРебеццісзаледвееминулstтдидцять п'ств. Ще зоксім Nвlстарі люлио—Іа іопогибзтS?зЇхліярукдозустріл о ,дсплеі=і зt тFснійаNкриньці, зол тоfвисипало

кін сті зуб— Рибонекоб<любкоомч ,еriІсаак поцілувавNруку<дружиниза іообняв її,еriне знвю,ІчиPбсдвlуoнас щеaчасодляgто s,ьщsб о утакдуд yхж посоояшДб<по sмонішДб<томужпШуг дзіfхочу скаезтSдтобі, и я неІшкодую,уСаївзяв птебе,жщоепдожив>зітобоюtусooнашеaжзтт ,дбослюбнв>тебе і люслю ееимірнs! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯятеж, у дубвlмій! І неввщриапеаб<<і цес fooкінець.о Врниудову yсооял=Nмончкдбзклжlзчду"Tючиоіfви елааїх ізддивN,гоtзаціпеніLія.аТодіaІсаак піднявдруку<і п<очEXускидапи з пальця зол ту обручку.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЗвпозоврнажмеліяніждозч во. ХайcлежитвоуоNкриньці! нАлеNобручкатaяк<вінNн Ісилкув Xо ,дніякNн Іхоаііаапмажлазитвечернз потовщентйтжосуглоб,уСаївfooдавненекоNпоболював.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореРебеккаємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот знялаaсяпюевідразп.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТисеачиш? Та и іжІцеaтаке riне злазить!й—Ідивув Xо aнеІсаак. — НіякNн Ізлазить!йДоведепщо залишитв! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТодіaйомч <хайтесдвlназмеліб<— скаезлаємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворееРебекка ємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотіaнаділаaубручкуlназпалець.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНа<томужй>дорішолиlємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворееРебеккаємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот знля заг'нзалаlNкриньку,сідврниувийшлиснадвщр.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубБслоспо-осіннь му темло,oхол вно, шару<авІпоееиі=ітійтyяграші, и ємо ще вй!:Жаопозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворее овинокоємо ще вй!:Жа>>m"нп:cсеа Батуй ршАзleхо тleжемот рослакзадхашпю,ІдрібннFе дощик, де углухо вlaувlaиьсоб и .аІ жодззго<вогіика riнідвдхаша ,Іні іа< алах.о ЯаСаїсесу ісу рілаaсяічка>а з лучиіа,стоfїхнє слабк Ісвітл незпросзвало

кін сті зуб— Слу-хай! Слу-хай! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубРабиндинвe іодеажг'нн,гоtзаснупа іздзалізнимклезоммі ятихцем езпитав: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriДе клпзтS?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriДеськузпримітномужеісцітaщзбзNвlзаеспитa— відз—cіла yяжіака.еriМожемі<ідзграшею?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер х>— ємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотМчуєа іі<ідзграшею.еriВщнNшвидкоaвикоп>і не елику,с пглибtною вІколвн ямау,чпоставив oунеї Nкриньку,сзакида сирпюевідздощуNиемлеюl нriЩабдинвла riміжiграшею ічпдичілкомдхашДl ЗавAраfпокажвмоyце наце Мйріама— номчжеміїйздоведепщо відколупуP>т=.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВрниущеyтрохияпосооял= біля свзго<скарбуб<ахп тімкyярашиaведозд yку.еАл Із-задхаши раптом даддіуaвепдиглушеліяу длси.aІсаак ппдитрим>і дружину,з<і йшлаlпозадпмі—aтс-с-с!о— іІзагмеркзадро sм.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрниувпіинвлияу длси Мйріаматадбояmдіа Іллі. Самихж мчадіям неІвидiо есллпc темрявіийМрбуpьадврниущойні звe aвевNдвщрtівсооял= <ідз пдашкомдґааку,cщзбзNвlмо вптиопідздощем.rТахїхніяу длсиб<хКчадврниуго yкиaветихо,с пдоносtі=і зtиразн l style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явБатькз йуматиусойли мимони:вбими свідкамидрозмрв пдочкдоздбояmдіомдІллеюl Їмдбt есллпозP>т=і ,fпоказ>т=і ,fаа<ун ги ов пдик"піл пдожиемліийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriНіюс ззітобою,lмійНмtі=й. ПPямо скаезладмеліяпридце псШуг дзі.аЯ яко увикрутилрмoтaаузавAраf fooбе>викручусяб<— скаезла Мйріам. — а ХайcуfooднFі чернз два.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriТ ати и кін сті зубriЦедтвезарозотакдкажвш,,—Ізхпмажчила йuгвждеСаї вмажхливнмяу длсомдМйріам. — Ахп тімкзаесдешgеббе,хнібидйiне знвв.аПпду"Tєш — пякасу іаєейка! Надiнеюжмчуєа іопосміят"са!йХібаNнеaтак? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЧптиоесллтaяк<Ілля пригорвпв її,епоцілував.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Звідхиьтакіхдпе"t, Мйріам?ЯЧНгвїтиазху yкиaа йднасміюс ззітебе?iНіжзтт а сяпє< щддапи за тебе! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЛюбийlмій! — шептила<Мйріам,сідтее,FаесллпчушДб<якж міцнвзпоцілувалаоврнажсвзго<кохан во. riГвпоздl ХайтесдвlзавAра!ЯЧекайgеббеаоамкyяжеовякжпоемніє.аЯ вfooяао увирвуі зtід еатеркб< абатькз пдихолить піино.ЯЯао у пвирвуі б<хКчiби іопосварит=і змзла!iОн якяка!зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Моє у дуб'ятко! Ядзнвв, щохтве ака! Ядзнвю, щохтвеа хuхTєш мббе,хахя тебе — ееимірнs! За тебе існа вогоньопіду! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯятеж...r—lледьпчушно відз—cіла дFOoина.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубП тімкбила<дову атишаийП тімкбрязтила<хcіртка,с пгрюкіуaвехашнFодвмаіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІсаак іеРебекка ще>дову yсооял=Nонімілі, не воNоліу пвимрв тб сдляа,yїмяраптом відкриіао най cl бадтаємнтцяtвуші рідззїзли ини,с пнайрідзішої ічєдtноїжкровинкдбз<астямдякоїчврниужиaвеіІхоаііиепдожипиевсі у,осойLііуднізсвзго<життo.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАолизкаезла! — нарештіопорашивNмончаакуaІсаак.— пМyвч жта дишдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йТакя що! Ядніч во! —цглибокосзітхналаємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворееРебекка ємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемотіaстзр>жконрашиaа<додґааку.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖадігерEN-USауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІEN-USіпай!:Жауропозвмвmso-spacerun: yes"> ємо ще в. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖадігерEN-USауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІEN-USіп3аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВ<тіaосінніопохмуріуднітaхuaвенввхuaо Києва yязашморгтилао міцнаомчну дьнекаNпетля,жкзр>лвомадярFі БелааЧеовертийl трим>і відз п Т"оoNі=іта і, озєайомившись р ним, негайні звкликавждозПештажсвзїх васалівд— номчжновладндх банFі-феодалів,cщзбзпорали имoтaяк<еспи.зімо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореБаниємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот з'їжджаі=і знеохКчн індих aвелиховісбе,хбожкзр>ляaнеІ пшанувlaиьіaставилиiнідвдгріш,Іаaнамагаі=і зксімаузасоб ми кипручат=і зз-підзйоу y влади іІзажзтидNамостійзо — кзр>лжг'нтамд.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?уропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореБаниємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот сиділиiуІ еликійткоролівнекійtиаліІза у AтвннимкyястздомийВсе>бслосприяотовлббеадляgучпи.зОднвкiзеїїдпочаткомжкзр>лвон Іпоспішаі,І ппоя ндавжкрізвовікноtуNдвщрt—Івидiо,очекавжще хuгось.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНарештіознад yку даддіув тупіт клпитб<лю<некий гомін,І ппочувеазгрюкіт двмаейо— іІдожиlaиьзвe aвехан Котяз>зіп'ствмаусинхмидта пподляецекимид ельмчжамд.аОдягнутіaвзи искуче,хшитедсрібдом аьзол том вбранн а робот візантійнекихмкравцівовврниуранажно вклониі=і зкзр>лжгі, йоу yєайясзішогвжу,братуві КuaзмануьтаtвиAокогвжзібранню ічпдослідув лtoнаперед,сза окремий стіл,І пуказаннFеїмямажордо чм.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореБаниємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот перея ннулимoтaглухо зхуулиl Всім умкраїнікбила< пвідзмахїхняaнеприязтводи половців,жщоепіслядпоявиаїх в УгорщиліlNааaвевійнековпюе нriіян Імаллю! —цопороюткоролівнекоїчвлади.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТее,Fаїмяз лаокижкзр>ляaдоволитьі зсидіт= порядlз цнмб дикимидстераникамиовякіхлишеtззпримусу,дбосніде>бслосдіт=і ,ьприйнял=Nу,катулицтвu!йstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКзр>лвопідвіюо іспіднявдруку.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriДосоославніопанове! ДержателіІземлі Угорнекої! нВиAокошановаліlмною роличF,aханв Котязн інвмoІбратія подляецека!зЗвкликали ми< пвасозІбратомвмоїмяКuaзманомвсюлиодляgто s,ьщsб сз—cістиs=бслосзхтрим>зн хняземкyясуздальнеким,сіді=іт нимкбсіевідібран=й. Лишеtзгодомміхuaвезgнашої д> екої ппрабатьківщини,ємо ще вй!:Жаопозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворее нВеликойємо ще вй!:Жа>>m"нп:cсеа Батуй ршАзleхо тleжемот УгорщилДб<поверт Xо aнедодому>досланнFетвлиоПапою Римнекимtззпас дьнекою наієюІбрат Юліан, хнязь п<еаждавжнимктуг лиіта. Ві абсіенаписаннFеязичіицекимидлітерхмиднадтатарнекійtномчві. ПеажїжджаючиоКу"Tнію,Ібрат Юліандинвe іояхuгосьеязичіикатaякнFе<еажклавt al stзрозуміллюtнамкіТ"оною,lахм жвfoo— нашимопись чм.оПослухаймз al stі пподу"Tймз,уСаївідз—cіств! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубБелааще>ж ІзвкінчивNмонДб<якжиlatвибухнаюІобуреLіям,с плайкхмидта прпкльонами.оІ неясзооесллтaкуг лаюїм>імо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворебани:ємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот Т"оo,жкзр>ляaчио<оловців,жблпc тому>гаморіtі пгармидаnі чулимo різніснаймеLія.аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКзр>лвознля піднявдруку<і дову yждаі,Іпокдоа розхвильован Імагнатст y заNпокоїтьі ийП тімкузяв і=іта і <очEXучитати: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубri“Я,aхан,зпас д Царя Небесно s,ьякогвжвінNдавжвладвжу,над иемлею підносtтветих, ш з:підкоряєтьі змеліб<ічпдидушуP>т=етих, Саї прпо витьі змеліб<дивуюс злобі, кзр>лю угорнек=й. ХКчад зt тдидцят Іпосилаюждозyятебе дослів,жтвечогвсьенісодззго<р ни он ІповернаюІдозеббеаназад,aта й свзїх дослів аліlі=ітіі не шлеш.iЗнвю,Іщохтвекзр>лвоеагаттйті могутній,>і и ємо ще вй!:Жаопозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореемноу y уємо ще вй!:Жа>>m"нп:cсеа Батуй ршАзleхо тleжемот тебе взїнавадісодинхтвеправиш< пвеликомткоролівнт yм.rТогв-тожтобі важконпо сз бійtнyлі меліяпідкоритиба.аАдце пбслосбмкращн інкориснібе дляgтебе,жкuaвебетиопідкориві змелі сз бони:вбо.о Діинвві зя зверхgто s,ьщsсрабівжмчїх,аку"Tнів,жтветрим>єшопідзсвзїмкзахистом.аЯ у,нвказуюжтобі надаліІбеаорим>тиаїх у себе,жщобочернз ни ояaнеІставзДротиoтебе.о Ку"Tнамклегше тікашДб<ніжiлобі, о ни:ви овондбзклчуючиов шаараховможли yовіaвз зм зі>тікашД.iТисж,>живучиов бвлинка ,Ім>єшозамки іІеі—ой:дяа жеtтобі уіикбутвеа рукдомоєї?аПпду"Tйо— іІпди aведослів,ж<ібд явзяв тебе дід свійкзахистб<якж данника м во!”аstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКзр>лвозамовк. Вражезн інприголомшен ІпочушДм,с п ельмчжж Ізібранн тежянімсвlaотaлишеtранyлі пдихолячвесз тямд.аПріa Т"оoNчулис п сі.iЗнвли,уСаївінNпогоомивN<оловитиoрунекихмкнязівнт ,сзнищивN<оловців,ж дідкоривоеашкир<авадбслгарадбсрт сів,lсаксинів аь сів.еАл Ініш з:іaвзду"ціaнеІ пмвв, щохнаснупить час, кuaве Т"ойtзверне свійкпоя ндетакожiNаяд> еку відзіШуг Угорщилу,дрозташовануьзаtвиAокимидгорамиоввдNамомужперціaЄвропДб<на< пблагосдляенни опмиNторахiПридунаг'н. Ніш з:ніхuaвебеадумвв, щохтаке можли е.оДез ята Волгаб<ахде>Дунай! І осье— на тобі!зЗвздреLіе окос Т"оєве>досяглз:іaсюли,сза пгори КарпзтS! Тее,Fа— ждисеід=! І чогвсьеніш з:неьпригrдвв, щохйхсаяісмадяр=Nу,ки:виа сотеньoрокіc тому>із-задд> екої Волги<пмажклчуваaвевNсаяежперцеaЄвропДб< пзахопtли межиріччяiТисидта Дунаю ічпанyлі почEлидрозширюP>т=есвзї вoл діLіясза прахунокiнввхuaишніш,а<маенажно сдля'яннеких,< лемlзб<вогіемкі мечемянаг'нзуючиоу,їмксяпюемрву і свійкNпосіб<життo.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗатеевідразп почEлиддошукуP>т=і <пдичиниз— чНгвї Т"ойtyясаяежна Угорщилуtзвернуі увагу? Є ж Русь,чЛитяа,yП>лвща,yВалахіo,жБолгаріяи..оЄ у,німцітaфранкt, римляни...rНікін сті зубНждармаІкбжуть:уСаївaкуг лаtумі,жтн іннахязицк. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЦ<у сеучернз половців!йЦеiчернз ни опоклав Т"ойtна насягнів!й—Івияуквпв гоноровиттйті ж ІзвлежNойtніtкід ко s,ьнавкїм>кід кор>лямі п агнат Іштяан Сеге<некий.— Т"ойtпPямо у yкиїм>пді цес lі=іті! Кuaвебехан Котяз> не пдимкв на нашіІземлі свзїх недосзтків,lкuaвебекзр>лвон Ідозвoливойогвжу,поселит=і зt угорнекійкпуштіоі ж І<маетягнув al stразомІзізксією ордою вІнашвжу,святу катулицьку віру,д Т"ойtпPиNто ж Ізгrдввiби пді нас! Ві ане знввiби, Саї існуєiNаяземлі акаукраїна riУгорщила! Тее,Fа— м>єш!ЯЧернз половців,уСаївтеклис п ідзйоу yшаблі, ми<потда ил=хсаяіспідзйоу yгнів!йstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВі арикавтa ов бик. Йоу yчорна шерстм Nа обличчі наїжачилась,чкрута,yдебелаlши налиіао кров'ю,lахбуйвoлячі очіfвитріщиі=і зна кзр>ляa ак,хнібидхоаііиеNпопелит=зйоу ийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІскра хитита. Кититазна підготовлббий грунт. нПрисутністм тдидцятит=і чноїжорди ханаІКотяза в Угорщиліlбила<корисназкзр>лжгі, зміцнювала йuу yнескаезнно,зізце бісилоамчжновладн Імагнатст y,жблпзг'нзсвlaо alмуярукдов бокотьбі з кор>лжм.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТее,F,сздаєапеаб<наставaчасорозрубзтSlцей>нбнависнтйтжосоюз.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубГнів спалахтпюовякжпуха соaзма,зізгучнSм гоомомжу,покпо ві <попідзвиAоким склепіLіямжиlaиl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriГетм ку"Tнівезgнашої землі!йЦеiврниувинні! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВигнати>їх! Видапи Т"оєвіб<на<роззраву! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВрниурасілtoнашіІземлідлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йПлчуваюїм>себе утб<якжудзма! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубКзр>лвоБелаазамахаверукамtб<намагаючиськутихомирити цеaроздратувабе,хрозбсрханв стадісрозлютувабдх буйвoлів.еЗа нимупідхопtXо aнекзр>лжгичяКuaзмані—aтежящо укдичав.еАл Ів зхуа:вбому>гармидаnі їхніх у длсівз ніш з:неьчувоі ж ІхоаівNслухашДl Навпакt, зрозуміюши, щоекзр>лвохКчн захистити свзїх роличFв-половців,імо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе баниємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот зчинилиущеyдпжчий галас. Хто узабажав крові. Хто у пвихопtXyшаблюl style="TEXT-INDВ тAPжrми-FAлаз вигAMILлl чор і ковпаки><Така ж ковпаки з'явriГетм стераників!йСмертм королівнекомтконюхам! Ханиза збtі=і зt кутокб<спідлобаазиркаючвенаcакізнийtнатувп, щохнаближвві здидни яз прпкльонами ічпагоозами.оКотяз>шептивоNонуві Тігаку,cщз опtн ві <порядlіШуг : ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriБtчишодвмаі? Там,сза кор>лжм? Тікайgтвли,жблпзарозо прпллєтьі зкров!ЯЧернз королівнекі покої<спустиші зtнизо— іІдожсвзїх!йУабійку не пвснупайо— знаказуюжтобі! РятуйНнар>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивДидни яуfooбіглДl Над у дляхмиднападндківз заи искоаііиещаблі.оКор>лвокитиві знав<маейми рапто y знавкснілійкюрбк. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriПанове! Щоaвикросзте!йЦеiжoнашіІсоюзндки! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТвзї союзндки,ІаaнooнашF!й—Іреввпв Іштяан Сеге<некий іяз оозмахуярубовпв ханаІКотяза по у дляіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТой упав,lобливаючиськкров'юийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеХанизвихопtіиешаблі — почEлид ідбиP>т=і . Дзвяквплакyяста:в, заяуркоаів,а<маекитившись, стіл,Ізакдичаaведоранвліб<захр"піл вмираюок. нВсвlзакрутиломoтaяк<уешалббuгвжвиаіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеУ ційткруговертіеніш з:неьпомітиюовякжТігак cідступtXyу,назад,aуlнапівоемнойtзакутокб<і поза колонами шуснуі уодвмаіийВі ащ<у стигyу,оя ннут=і зівпобtчитДб<якжиlгдіуaв,зпарубзні іа<шматт ,дйuу yбрат чтаlінші роличF,aакт><і у оозпачіІ еликuгвжкитиві згетмlємо ще вй!:Жауропозвмв :>ільки що залише/і > вочPAAоивЗ-:і>ІворееСтражабємо ще вй!:Жа>>m"нп:csлсеа Батуй ршАзleхо тleжемот щз хоаівNзупtн т=зйоу ,звідштовхтпюов<еажбіг ки:виа у,покпївоі мармуровимидсходами збіг унизl На широкогвжподвщр'ї, біля конля'язі, сооялосеагатоеконейоввештаі=і зкзнюхв,зслуги, озброєліlмагнатсекі охор>нціийВі а бистроютстрілоютпдить чм пдімчEXумимодни я—здидне еликоу yгурточка>половців,уСаї пвдд> ьнь му кутку<д yку стерея и ханнекихмконейовз лету стрибнуі уосідлоtі пгуквпв: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНаши опобtі=! Тікаймо!йВ<еажд! За мною! Двічі ранторюP>т=енаказойогвжн Ідо елоеа.лТадйiне оя ндаві зtінийП ловціумиттю рападалиiуІсідла і, охоплеліяжахомміпомчаaвеуслідсза мчадіимдханомийВирвавши у пізовррітозамку,еврниуNавскач рврнулиуNаясхі<тaдеевкпушті,дніч воiне cідаючи,с пспокійiо кипасал=есвзї стада і табунихїхніяролиийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДруговоiдн ,допівдні,дТігак доскочивNди половецекихкyястанляищ. Жахлива зcісткадб искагичнвзпошириіао по стеруоіопіднялаовсю орду. нТігак бнв>себе взграєи ічкдичав: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriМадяр=Nпарубзлtoнашихкханів!йСмертм їм!йСмертм! Серцеaмоє еажаєіпомств! Кривавої ічсправжхливоїіпомств! З абатькаІКотяза,сза пбратів,сза іншихкханівoнаших!..оЛюд=! Знімайтекюртв! Лаштуйтеевозиодляgд> ьнь ї пдир гД! МиопідвмоyвжБолгаріюі—aтамьприймутьлнас!еАл Іми залишимоепіслядсебе на ційтземлі кривавий слід! НаеконейоввоїнД! Шаблі нху ло! Неiжалійте:ніхuго — нікyястари ,Іні "Tл=х!аПпмств еажаютьлнашіІсерця!аПпмств еажаютьлвуші иlгдблихкханів!й Паліту існищітм усе'нещаднs,ьщsб земляопідзливалаккров'юоі ж з ралало<вогіем!й Уперед,сджигішДб<ісу ресмадярамдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивТак нерозгажли ий, нерозумнойtOoинок угорнек=хж магнатів пдизмкв дожстрашни ядляgкраїнtoнаслідків.еТігак cогіемкі мечемяпдірубзXyу,собі широкойtшля яз угорнекоїкпуштиyвжБолгаріюіісзалив al stкров'юот=і ч пбезвинни яжертв, о вітию al stпожарамиовскропtXyслізьми мадярнек=хждітей[94]и![endif]T-INDВ тAPNDВ тAPA>.а нІзце — наперед дзіfмчну до-татарнекl stнторгіенна! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб4і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубОсойLііуднізДобриня>живхнібидвярожевНгвїту"Tні.о Кох Lіяяз Янкою,ІщохспалахтплосзешалббuюоNолою,І<маенернулз al stдушумі<іднесaо над есдвнністюя—здидсамихжнебес.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗ—cоі<вщнNзалишаві зтакомтжедNпокійiДм,с пурівноважеiДм,сяк<і раніш,ІхібаNщоепsпрпхавеВасилакіoтaщзбзпідстригyрозрослтйтжочубище,жта гoливі зкзжlзчденьовчим NвмаллІдивув X бокодапихмкиян,аа< вуші п ідчув X яквсьемогутнюоNолу,cщз ш ззна-звідхиьвзяламoтaяквсьенезеагіеннвжу,радісpьаднесп><авануьі нхвкїм>кощуннекуодляgто s станляищаоввдякогвжопtн ві < Київийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДуша йuу yспівала.лТак пояснював<вщнNсамксобі цей> пд віиFестан,cщз охопtXyal stпіслядкипадковпї зустрічіяз Янкою на вlaу біля Ляднек=хжврріт. Душа йuу yспівала>кід кох Lія,звід усвідзмленняgто s,ьщsьі йоу y кох юап,звід мчадізї сили,уСаїсз—cнювала йuу yвщертмб<ісще ш ззназвід ч во. Це пбслосбcl бе ніжiдивN,.еД вк>лаlееипощаднойtOир г,уСаїготуєапеаб<як<лю"ойtхижак,х пдожвиаіша:вбо s стрибкатaвсі ждутьлнайгірбоу ,звсюлио—Ісарахов ідчайтaсльози,с псмертмб<аудпша йuу yспівала>і тремаііаавід радощівийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЯнка!iОсь<пдичинаgто s стану. Це юбе,хпрекрасзн ін вмажхливе дFOoаІ<маенернулз al st віт,сзбзламутило розум, заяостриллІдз останквжу,al stпочутт іязмусилоазаеспи пді все,ьнавкїм>пді тедстрашне,жщоечигаллІна них допереду.лТакого<р нимаще>жіхuaвебеабсло.оКох Lіяядз Миланн нхуrдув лотaяк<вінN цеaтее,Fарозуміютaлишеtіскру,cщз вилеаііааз-підзкресалаб<ахкох Lіяядз Янкt есллп додібнв сонцю,Іщохбеаои:ви огріло,lахмоглз:йеNпопелит=.лТаким си:вбим есллпcонs! нАжкрімктуг —ечисшДм,сцнотливнмадневинним,сяк<ранковаoроса,fаа<уFе<екучим,сяк< вогоньїйstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМожеміцв стало

ляa ак жорнтокосгнішДла йuу y мчадіуtдушуміадтее,F,сздобившиесвзбоду,адуша<роззросойлв<криіа? Чиовможемііе ппередчуттіІ еликuїсеід= дад зt осойLіюумить дослала йuгвжсонячнойtпPиміньз<астя? нБоІхібаNжхбеаоак іев Іллі?йВі авиніс,І<маежнв>тесж,> акоNам y несп><авано-негаданоІставзни:вбою люлиною,lзустрів спорідзенуtдушуміяквесаяеж не з раслало<йuгвжв особі чарівної<Мйріам,сідтаа жеtееиоя нд Кокитиві зназустрічж їй...rСпи:вбістм дадь? Чижж шаке бсвlє?iІ чим цяyспі:вбістм занершитьі ?йСмертю? нП лоном? Новимидмукамt? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубОднвкiобставинt еслиьтакі,дщохзустріч>і=і зtрниузо Янкою неaчаст,.еД бриня>встававераноб<ахп верт Xо aпіиноо— ін><і навкїм> опівночі,lкuaвевсі вжедNпlaиl Боячиськкипадковпї стріл ,дщохмоглаІзвлетіт= чернз пвал,дбояmді зtідпускзла Янкуузодогвжн охКчн —ІхібаNщоевtцеркву.rТогв зустрічія їхліlбиликкипадковіоі короткоплинні, де уназвилиці чвенаcвlaубзсмаед люлейовдеІ пtрниумоглиа<маекитит=і <поя ндом аьдвНга-трьзмахсдляхми.еАл Ій ць му tрниубулис праді.еТі люслячі поя нди ічтім—дляаyеслиьтакі значущі<ісу yкиaвеїмдтаа еагато,с пщоаїх в=ітачаллІдз новпї зустрічіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІу сеуж,>живучиов рожевНгвїту"Tні надій ічсп><авань,с пД бриня>постійзо ідчув X неясзу тдивогуьі тугу,cщз гнішДли al st ерце. Кияниза биликкпевненішіІза іШуг у тому,ащос Т"оєві ж І<о<астить здоіТ"о могутні а хиївнекі вали ічввірват=і зt еі—ооийВі ажеyдпже сз бе>вивчивNOир га>і знвв, щох п Т"ойNшвидшеtраклад Ітвм <оловитиoсвзїх люлейовніжicідступtть бнз пмаемоги.еЩозyят><і бсдвlз Янкою? З ним? З усім люлом хиївнеким?..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПеажбсвlючвеоськузтакому тдивожно-радісбuгвжнастрої,g овззго<разпмііенеділюІ ечир м,ївінNпобачив біля Софії Янку.еДFOoина:неьпомітилакyяal stі швидкоaзанервплаку оозoиненFодвмаіксобyку.еД бриня>пі іоуслідсза неюl нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеУ собyкіеправилао вечірня>службатaглухо іcакізнозyярокоааaвеч дляічісеасидхору,cтьмяно блимал=есвічкдбзпахло ладаномвідврскsм.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЯнка купtлаку пдит yкіссвічку, запалиіаеїїдіьпоміжижолюльмиднаправилао дз ікони Божої<МйтмаіийТам,сопустивши унввхuaішхиьта склавшиo мчаитовне<рукt, схилиіаеу дляуийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеД бриня>тежякупtXyсвічку, проср Xо aкрізвонатувпждозyянеї і,днепомічббий,ІставзДорядийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЯнка мчаилао : і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriМати БожатaЦарицв Небесна,yдопоможи<йuгвжі захистикyяal sдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивДибриня>зрозуміютaщооврнажмчаитщо за іШуг .о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрнажгарячн шепоаііаасяпюенехитру,cаа<ущиру,cщз пвихолилаlз Nам st ерця,жмчаитвуьі низькз схилялао вtраклоні.оВ собyкіеесллп напівоемне,yдовк>лаlсооялосназкзлінахсеагатоелюлейові дFOoина:неьпомітила,сяк< хто уопустиві <порядlз неюl і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЛишеtт><і,lкuaвеДибриня>запаливасяпюесвічку<від її псвічкддіьпоставив пмажхдіконою,lЯнка підвелааочіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еДибрику!iТи?длнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивНавкїм>пдиcтьмяногвжсвітліеесллпвидiо,оякжидивованомурзвеі=і з бони,Іаaлицв спалахтплосгуNтимврум'янцжм.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>пот=івпв їйoхол вні<рукt, шептивонад саяеж вухо: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЛюба!iТисза іас мчаилао ?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЗа тебе! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЗнtчитв, залнас!енка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивНе>випускзючвеїї рукt, вінNпіднявду дляу дз ікони і а пр"страсзз ранторив їїжмчаитву: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriМати БожатaЦарицв Небесна,yдопоможи<їйжі захистикyяїї!йДопоможи<їйжі захистикїї!йДопоможи<їйжі захистикїї!йнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивНа очах у Янкt в=іту ил=хсльози.оВрнажз вдячністюяіижолюбов'юодив"іао на юнакаові їїдпрекрасзн зажуреLе личкз ранyлі ясзіло,с псвітліло,снібидо вітлювало

кін сті зубВікін сті зубriЛюбийlмій! НашажпШуг дзішня>мчаитва,ся вірюевtце,с пнеaлишеtнасозахиститмб<ауFевідверне напасїм>кід Києва тамкиян. Уgеббеаоакеж відчутт нині,снібидми зітобою щойні обвінч>і=і ! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriІ кgеббеаоакежвідчутт длнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивДибриня>нахиливі ,хнібидвяраклоніб<ічпдип>і уNтами дозyяїї рук.оІ al stоверде,Ізаклопотанеaлицеaтеж<роззуг диломo ічпдосвітліло.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубОбл га>затягув лаеа.лМдіув жантеньовминулstдваoтижні а пададдітуl Наросойло зхуа:вбе напружеLія,зі тдивогау сеубcl бе хол вилаlлю<некі а ерця. Т"ойtнеicідступав аьй,Ісулячвепо тому,аякжal st отні аьтуеббикyягрунтовноiобсілtoнавхuaишні пагорби, неадумвв<відступат=.лА>запасимкияну сеу ятанулиуі анулиl У еі—оі <очEX

ж І відбувалокін сті зубСум і бнзнадія>падалиснасобл жезн еі—оо ічпанyлі дідтлчуваaвевіру взДорятунок.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriКращн бaуfooOир жойtпP=іту ,сто,Іпокдосила є,Іпокдоа зовсім не охляі=,Іпощербилвебесвзї мечі обду дляиубузувірнекі! —цгарячкуваaве відчайдушніийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еВстигнвмоyз козхмиднадторг,— відз—cідалисїм обвчбіші.— Ще NвмаллІкрівціупрпллєтьі зі нашої,gі їхньої! Щ<у стигнвмоyвсі в пбратнекуояму! Каєи поспішатS?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНад Києвом хотиі=і знизькі сірі хмари,чкропtіиеземлю і еі—оо хол вннмб дощамиовщsьін><і <маехолилидвякрижануькрупуийП тімкхмари а розхолилищоб, ачтішiaие—еПосооятм татар=,Іпомерзнутьлиoсвзїх юртахf аьй,І ч воiсз боу ,здремlзутьлзвідсимкаєи-небудм>к інше наце...rТвм їмдтеж<у длдно,І птежянвlз медомміблпcfooобібралвевсі навхuaишні селаа— нічим бcl бе п жовит"са!й і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Аякfoo— жд=! Дремlзуть!iОн Пеажяславtдіждаві ? Аб y Чернігів?iІ наматаке бсдв!зОрдинці нахапалиедосселах збіжж б<худосз,еконей — нов=ітачитм їмяжертиднадцілу зиму! АІми задтой часlдуба<кріжвмоyз у длду!iКращн новжедNпPавді иlгдбутвеX боютaщзбзнвlгн т=ззажзвоктрухлявоюткоадізюеX болоті! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТакі розмрв тлчиі=і зсмаед киян,арізнісдпе"t нов=ідлялювал=і . Лишеtпр сз бони:вбусздачу Києва ніш з:йм—дляом не обмрв ві ,хб y всім есллпясбупослівдМенгу-хана.лТадйiкогвжу,охота самомужнадіP>т=ена шию ярмо?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНепевністм очікув Lіяязвкінчиіао рапто y — в третю суботу пададдітуl і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНаперед дзіfщеємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореемомиN=вємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубжнадокучли ий дощик,Іаaнадвечіркхмари р зійшлисямі прозгіялисямівия ннуло сонцежі зах дило кривавое— на момиз.оІ NпPавді,Ісуботній> пранокпвидвві зясбий,Імомизн=й. Мокра земляозатужаcіла,Ізамерзла>і дзвеніла,І ов пкриця. Вітер улігсяовіaвзранковій>тишідвдг дубе Nв з раптом ударив на с<олох дзвінийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубКиїв урозопере<олош ві ,хзаяув.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗвукдос<олоху riДротяжні і тдивожні — ддіуaвез пПдізaубзз дзвіниці Пибоу щіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВрєвола ДмиAрКокитиві зу Волдіимирів гокоде— на вал,дурзвідхиьесллпвидiоІ есь Пдііл. Йоу yсуДроволилидсилДб<бояmдьта ліпшідхиївнекі мужіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПдііл к"півоввирував.оТ=і чіелюлейiкопошил=і <поy вилицях аьдвНраховбіглДІзіззброєю вжвизначенFо нацяо—Ісаав лtoнахзабокола.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубАепо тойвбікyвалівдсуіуaведо Пдізaубзяк мурашнямі пординнекі полчищаийП над Глибочицею аьСетомлею врниувезлидстін>сзтніtпP=ітрзї — нопорокt, тягнуaвеважкі самостріл ,дщохмеааaвекаміLіяста гoрщиквез китатнекомт вогнемаднесaвештурмчвіздрабилДийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—е Т"ойtхКчн захлпити Пдііл,— скаезв ДмиAрК.riЗарозо намьбсдвlгарячндлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йТребаyдопомогпи пдізaянам,хсаяісврниуNн новорим>юапеаб—>вставив бояmді Воротиславийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еЯкоNаме?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriПослат чтаєи з Гyкиуки:виа т=і ч люлей.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАоякщі цесхитрістм Т"оєва?о—Іспитзв Домажзр.riМt ноогoлимоyГору,cа вінN—етвм як твм! Напад ІнахЗолотіжа з ЛяднекіoOир та! Щоaт><і?о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКозадумввсяийВі адввнлпcfooпередбачвв, щох Т"ойtyяможе спочатквжнапасїtoнахПдііл. Ханахмоглз:пдимабит чте,жщоетамьнижчі вали,с пслабші<на<кия ндеOир та,gеббшаІзвлогаl На такой<кипадокІДмиAрКообмізкув X двіtyяможливо—оі — обyкобусПдізaуІдз останквовски:ви осил стане,зі виведенняgмешканцівt al stна<Гору,cздачу ПдізaуІбнз бою.зОднвкiтее,F,скuaвекиянизпочEлидбоят=і за у длду ічпдагнуaвесхрестити зеOир гомазброю,здруга можли ісїм>кідпадалаийП ііл ппотрібзооесллсзахищат=.лАлooяа? Лишеtсилами пдізaян чвеNпPавді послат чтаєи дідмогу,сяк<ралить Воротислав?iНіщоб, ачтішiaие—еДибрине,— повернуіс зtінІдз свзго<мчадізглп домічіикат— скачиовнизоі <маедайкпоіільнекимоврєволам,хщзбзнвlгаючиськвивелис п сіх, ш з:не можеаорим>тиамеча< руках, сюли,сна<Гору.еДFтейовжін>к,Істар=х!а Усіх, ш з:не потрібlзчдляообyкоби! Хайтзабираютьлз собyю найне-обхідзіше,жщоев пкзглпє, харчіста одяг! Пеаждусім — харчідлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йЩохтвенадумвв, ДмиAре?о—Іспитзв Домажзр.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНадумвв яеоськщоб<бояmдт— ДмиAрКовідз—cідав пДомажзру,cаа<узверт Xо aдоyвсіх.riНе знвюовчи зуміємоyми уорим>тиаПдііл. Т"ойtyяпосуіув ДротиoіШуг еликuюоNолою. Гляньте,жски:ви ої опмндлТож,хщзбзнвlесллсу насязайви яуорамщоб, ачтішiaие—еАузодопомогuюоїмoяа? —Іспитзв Воротиславий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriПошлвмоyдваoполкДийЗ нимиопідутьлмзї синиз— Мик>лаl ята Стееан.лА>щзбзнвlесллссум'ятт ,дполкамкспускзт=і зна П ііл Глибочицекимид ворітьмиб< апоізaянамNпіднімзт=і зБyкичевимкузвозомІчернз ПоіільнекіoOир тадта пКожум'яцекимкузвозомІчернз Кожум'яцекіoOир таl На Гyкіе— пи:вбуP>т=езаtвир гом,с пщобзнвlзахлпив насязнбнацека,зі варит=Nбcl бе кулешуодляgпдибилих!аІдітьі І хайtyявасобережеаБог! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб6і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВі<правившиoна<Гору осойLііх пдізaян з тих, ш з:Nн носоояв на валуІзіззброєю руках, Дибриня>зупtн ві <посмаед опустілl stооргляищаов пперед храмомаБогокодиці Пибоу щі,жі задумввсяийАІщохдалі?йП верт т=і зна Гyку дад воєволи чи залишит=і зна П іолі?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІншихкроззурядженьжві ане одержавийОтжемійтиoна<Гору?о АлooтамьпокдощолNпокійiоб<ахтвм ось-оськроззучнетьі зOир жойtпP=іту .еЯкоfooOl ятаквжхвилитиoпокдбутвеП ііл і йоу yзахисндків? ЩоaскзfooДмиAрК,lкuaвевінNпостанев пперед ним? ЧиуNн розцінитм такойtOoинок як<боягузтво?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубГлухі крикддіьд> еквlгуп Lіяяпорокіі уоДир гожицьку пбрагвжперерв лtoal stроздум=.лТам тдивожно — отжемітдебаyйт чтаєи! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрєволич Мик>лаlзрадівойогвийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еДибрин ? Ахтвм вжнас акаукритазкашаІзвварюєтьі ! — ноВі а<маехиливі Ічернз забоколо ічпакаезв рукзюеXнизlriПоя ннь! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрр тадздригrл=і зівтріщалиедід мчгутніми ударами обкувабдх залізомІдубови я“баранів”б< апонад річечкзюеСетомлею вишикуваaві за у туві дохнаснупус Т"оєві туеббиийП переду<мчадіісеаатуриІсаавилио<олонбндківззо довунмб драбилами руках, щзбзOідразп,сяк<ои:ви опрплунає сигнал,дпогнати>їхв пп переду<іьпоставит чтіздрабилДaдоyвалівдеі—ойийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВрєволич нев<еажбіl бував.оТвм NпPавді незабаромІ заваритьі зкриваввlеойовинекl. Чижж у туві пдізaянS?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДибриня>оя ннувсяийВрр тадзсмаединt еслиьзакладені а міцнвюхзаяатоюі—aто стимиткоадіхмидта міхами з иемлею. Це сз бе! Мик>лаlнев пгайнув X даремно часу.лАлooлюлейiна валуІесллсз біднl. Чижж зможутьсврниу відбит=і зtід гуNтихб<як<ліс,Імунгальнекихдполків? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еМало<воївийЩн бaт=і чвжа з хоч піво=і чі.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАодеiжoїх узятS?з—дздвигнув плечим> Мик>ла.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЗнятиьтамовдеІпP=іту у нев<еаждбачвєтьі ийНад yяПдчайноюічвенад Глибочицею...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Чижж шамтешні бояmдьдадуть? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еЯкщі самьпоїдеш,стоьдадуть.iВрниужянвlсліпі! МиоNн новорим>ємосье— іоїмoпогибель. Мик>лаlзадумввсяийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАощо?зЦедNпPавді розумнасдпе"а! З лишайі зтутоза а мене,зад зпоїдудлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивТимкчасомяпорокиу сеубилиоіубили.yВал осип>ісямі пнадбрагна вежадздригrламoтaтріщала,Ізабоколасз абіч неї двигоаііи,хнібидїхв пкuaвхавеиемлетрусийАІпіслядполудіяяз підворіття раптом прплунали пмаеможні а поклики: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriГурракх!iГурракх!iнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивТамовнарешті,двпалиеOир та,gісеаатури,жщоепрпломилис пїх,агучнSмио<окликами сз—cіщалиевійнекltпр сяійтуспіхийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМчну дьнекіoтуебби,жщоетемноюдстін>юlсооялиоза а Сетомлею,овідз—cілtoнахцеaглухнмадаа<уакізним,сяк<підземнойtк екітзвилканаов пеойовимtк ичем: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriКхп,скху!iКхп,скху!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІзOідразпужярушил=oнахпP=іту .еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубП переду<йшлио<олонбндки з драбилами,Ії опідганялис пеаатури-ная ндачі.оСлідомміховаючиськза спилами <олонбндків,дпоспішалид ідбірні штурмчвіззаяонн нхеч діяз десятниками та сотниками. ЛучнSкветрим>л=і <позадуяіижозасип>лио<оіільнекий валyспівучими стріламиовщsьсвзїмкгудіLіямжнаволилидсарах нхеа хиянийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДввнлпочікув LойtпP=іту кроззуч>іся! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПPавда,Із підворіття незабаромІпрплунали лютізлайки і а прпкльони: тлпвияв"іао за брагyю нляаyпере<онаа— заяата,хкрізвояку не ппросзтиеа.лТадцес же:не моглз:зупtн т=знападаючихийВрр гднестримнлпрваві за в<маед,хзаялушуючиоіyсуДрот віика,зі себе акізним криком: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriКхп,скху!iКхп,скху!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>вдарив у залізнеубило. Йоу yтдивожнвlгуч Lіяя піднялоyвсіх.rСпитнілtйовзадих Lойtбояmді Мик>лаlзлетів на вежу, прип>і дад бійiДцітaдову yмчвчкдддив"ві зназOир жізлавиовщsьнаклчуваaві зна П ііл,зі лицеa al s,врум'янеicід швидкої їзди, почEлз раптом блідбутвийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еПочаловражеiо підвів на іШуг очіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еЧому тиззаяоворив пр смертмб<бояmдіе? Хтоicідаєов п.кuaвек му tрнаІсулилао ?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЧує моє ерце,— тихКовідз—cів Мик>ла.— Розумя підказує,Іщохбеавсі в бyю гдбутмб<ау ерце ак тдивожно б'єапеаб< ак ниє,хнібид віщує щосьенесз беийАІщох ерце навкщує,Ітl stніякомтконем не об'їдеш! Бstоо — ноємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворесульба!ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriКинм>пді цесдумвтиб<бояmдіе! Всіуми смертні...о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМик>лаlсумнлпусміхнувсяийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriІtхКчнтьі знесдумвтиб< ак не можу.еЩосьедієтьі ззі а мнпюенезрозуміле...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЩзбзприпtн т=зцю бентежну розмрву, Дибриня>спитзв: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriПідмогаaнамьбсдв?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriУж<уйде...оПоіільнекий тиеацекий Свічка<киіілtXyу,ки:виа сотеньжвоївийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТимкчасомяOир жойtвалyнаближвві .о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriБояmдіе, одягнн лат ,— поралив Дибриня.riЗарозо зучнетьі длнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишив—йА тS?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Уgеббеанемає.йА тS одягнндлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивВі адопоміг Мик>лі<натягнупи пдтемніліicід часуеважкі лат ,опмикріпив паручіста <он жіовзая'яз>і дід бокодпюешплом.оІ лишеt стигyцеa зросзти,сяк<наІстіниузояуркоаом уп>лиоштурмчвіздрабилДийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—еСтріляйте!й— гуквпвоврєволич.riТадвлучно! Неiнов=арачайтекдаремно стріліiі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>піднявдлукаийВрр гдуfooбпвозовсім близекl. ВидiоІсхудліовзаросліовзнеможешlобличч знени:вбдків,дщоб<сз ігшДaдоyвалів, зо натугuюопіднімзють важеiніздрабилДийВидiоІїхніх ная ндачів-еаатурівззошаблямидта пшокпарами руках, у тувихмкожної<митізопустити>їхвнаду дляиу<іднени:вбдх люлейов пкuaв б ш з:заяаяві Іч опрпявив непослух.лА>за нимио— рнди мунгалів.аКзжlзч нападндк у кожусіжа з чепкені з цупкимидшкірянимионашивкхмиднадграєях аьнхеа жзвоті,Іщохдо бе>захищалид ід стріл,зкзжlзчзошаблеюічвееойов>юlсокироюі—aйдутьл пбезстрашноб<овердо ступ>ють додхиївнекійІземліб<як<пsьсвзїйжвласній, несучиощити пдиcбоці і пи:вбоазирячи заапоізaянамДийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІз-заапоіільнекихдзабокольсв=івпли стріл=.лТз пвистріл=ли пдізaянио—Івчорашні кожум'якt, куваліб<бондарі аькравціу— похазливо,І пбезладнs,ьбеацілячись. Лишеtякасьедесята,сякщохбеадвадцята,сстріла знвйшіаасяпюе ціль. Лишеtде-не-деевкмунгальнекихдрндах хто упохитнуіс зчидсхоп"ві зза у,поранвлуяруку.аАаще>рідшеt— упавийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВрєволич Мик>лаlз досадпюепохитавду дляою,за Дибриня> пнеaстримавдуніяуийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Влучніше,жбратове! — гуквпвов одинвбікyі в другий.— ноОсь<ливіапеаб<як<тдебаyстрілятв! Твм <оспіхІні до ч водлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивВі ав=аягнув з тулаyстрілу,І<маесвідч ві ,хчиовона ціладта беавикривленаовпотімкнаклав на лука, уважнз:пдиціливі І— іовідпустtXyу,тятвяуийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеХльо длнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивП>літ стріл=oбпвоб искагичнийжі точн=й. Одинвзо еаатурівовщsьная ндали зааполонбндкамиовзмахтп рукамддіьповаaвві знавзнвк.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТак<тдебаyстрілятв! — скаезв Дибриня, легкомт помахому<ідбившиoвгyку шапквовщолNповзла>нааочіи—iОсь<поя нньте,жяк<Б гдмоєю рукзюепакараєаще>овззго<бусурменаовщоопідганяє нашихклюлей! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNзнляу неспішнз:пдиціливі .iЗнляу хльо вплактятвяа —діьпохмуройtбаатур,жщоевиііляві Ісмаед свзїх <маенажнз:низькзрослтхв повззплеміLідківзвисокомтзросаом і мчгутнь>юlсоатурою,зраптом затлчиві ,хзіптиво щелепасїtм роаом і важкодвпаі дід ззгиаполонбндкам,жяки овщнNщойні підганяв.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВигукдорадо—оі і заданyленняgпрплунали над валом. Виявляєапеаб<вир гдтеж<смертний! Требаyои:ви овідігнати> ід себе сарах і спокійiо росзтиьсвзє ділотaяк<росзв тS кuaвськузчинбарні чиов кузні.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІаполеаііиaтее,Fазапоіільнекuу yвалу стріл=oрідше,І паа<увлучали частіше. Це зразпувнесaо в рнди нападаючих <оспіхІі розгардіяш.о Ная ндачі бичамддіьшаблямидпочEлидпідганятиаполонбндх, щзбзшвидшеtріднімзлис пдрабилДб<ау трільці,Іщохйшлио<озаду,дтеж<заспішили,устрілялиьбеацілячисьб<ахтогвжу,неІпP=чинялиьособливоїдшкоди пдізaянамийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЛишеtовзау трілаовпущенаовяк<і іншіб<навм Lія,з знвйшіаасяпюежертву riвлучила врєволичу Мик>лі<вдліяуІщоку.аПPавда,Івона вfooу,звкінчув ла сяійтлеа і ворамtлакусзвчу Nолу,cтау сеуж дзьобвплаквyои:об< ак щад бризвплаккровийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМик>лаlохтп іос<олотнів.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ну,cоту— передчутт знеспідвелоgеббе! — Ві ав=йнявду,з-заахалявидшматечисшuу y<олотна>і пмикл>і дадрании—iК воiсзляообере,Ітl st псмертм не обмдіе! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриню болячн вразДли al st дляа:квyби овчуіао пдиреченFсть.iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ну,cщо-бохтвб<бояmдіе,І овиш! Дайкпмаен'яжуІ— іо відразпупP=іохте! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПокиупмаен'язув X,І ону дидпочEлидздир т=і зна в л.о Ліздидпо драбилах швидко,дNпPитно, одинвзасодзим і зразпукидаaві зt рукзпашнийtyябій. Мик>лаlізДобриня>в=аяглиамечіийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЗацієїжхвилитизвсюлиона валуІзак"піла>і трив ла дst псам st ечира люта січаийВ еагатьохо нацяхІ ону дамкспочатквж<о<астиллп прпрват=і адаа<ускзросврниузастрялиьіьд> і ж І<росзл=і . Різаaві злюто, шалббuмі пнамагаючиськскдбутвепдізaян Xниз,cтауоі утрим>л=і <доетемрявиовщsьранодвпалаьнхеа еі—ооийГ><і бслstрозібратвб<де сяійб<де чужtйоввсі прпходи, у есь помістеесллп завалббu всзтимидта поранвлимДийКир ткий зи овий<деньжзгасав у крові йдмуках, пдимусившиo ону дів<відступитвийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеОднвкiрадо—оі уепдізaян неабсло.оКолиоприжсвітліе псмолоск"півtрозаяглиаполегли ,Іпоранвлих аьприу длмшбндх, кuaв підрахуваaве втратвб<т y<обачилиовщsьнаступззго<дняеяпюP>т=енік му — зал га>Дир гожицької пбрагиузеббшилао вдвщчіийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДоІтl stж<занедужаc врєволич Мик>ла.оЙlмуяраптом носоEлз пояаноб<рукt йдззгиапотерплиову длсlохрип,аа< граєях спмалstдих Lія.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЗнімітьлз еббеалат ,— попмиN=в він,Іопускзючв уназ залит=й кров'ю поміст.riТадвкройте чим-небудм...rТвкiмомизить! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПрибігзДобриня>— схиливі знад ним.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЩоyз тобоюб<бояmдіе? ВдругеІпоранвлий?о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—iНіщоб, ачтішiaие— Таcщо-бохтв кзfoшіiі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТак<мезіfще>жіхuaвебеабсло важко...оРукt йдззгиаyямовсз не мої,аа< граєях riвогнемупмче!..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Можемітизз'ївcщо-небудм>пояане?о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—iНічuу y<ояаногохбеаївийЗаІ есь деньжлишеtокраєцьл пхліба...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеД бриня>покл>і йомужна лобаyдолоню. Лобoбпвохол вннйtyяі рясбутзрошбндйкпотом. УІчерврнястогвж ідб иску Nмолоск"паlобличч збояmдіаз здаваaомo чужtм — якимосьепозеленілим,сспот yкеiДм. УІвідхрит=х очах застигaве біl ьіьжахийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубУзДобриніьпохололі підх ерцем:tбояmді помир є.еЩозyяросзти? Якаьх yкісїм>пдичепилао дз іШуг ?iІ чим йомужзаралити? Отут,она валу, підххол вннм нічннм небом...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВі агуквпвогриднів.аі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Готуйте коней і жиN=лки — повезвмоyбояmдіаздодогв! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубГридні швидкоaзнесaвехвир го зеOалу, покл>ли на похідзі жиN=лки,опмикріплені до стремlз поставлвлих одинвзасодзим коней, іо не еличкий загі арушив на Гору.еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб7і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубУзхоPиміабсло натуплббuміпахло врскsм.оНаlсооліб<вду,узу дів'ї біля ліжка, наaякомужлеж X,Іважкоддих ючв, Мик>лаову ріл=oсвічкд.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубГречді ВасилакійІдову yпP=ілух Xо aдоyтl stдих Lіямі прозціплюв X хвир муяр тад— розг ндав язика,зпмикл>дав Руку дадграєейб<де лункst пстугuзіло ерце,іпальцямидроззлющув X скзламутніліеочі і скрушбутхитавду дляою.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВсі, ш з:соояв довк>ла, зоосарахом ждаaвовщолNкзfoo лікар.лТадвщнNмчвчавийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПершпюене>в=арим>лаyбояmдіяийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНу,cщо? Василакію, Саїзgним? Кажи! Гречді розгів пбезпоралiо рукамДийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriПояано! Дуfooпояано! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТее,Fадз іШуг окитиві зврєвола ДмиAрК.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЩоyжїзgним? Адfooрана беглибока! Чи, може,tякасье пхвир бау селилао в Мик>лу? Чиуш з:Nаврлчив?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ніщоб, ачтішiaие— Отруєн=й? Ким? Кuaв? Хтоiпосмівtцеозросзти? — ноДмиAрівву длсlпрплунав здляісне.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеАлooВасилакійІзаперечні похитавду дляою.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНе шукай<кибуP>тцівовбояmдіеийВиннааотруєнхеа еунгальнекау тріла.зДоситм бсло не еликuїепдіряпиби,жщобаотрута потдапила в пкровийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВідхци ослівву длсбутзаридаaа<мчаді> Мик>лдіазжонаов псхилилао Янці на плечеийБояmдія Анастасія>спле вплакрукамД,lобняла синові ззгиаyяідтеж<у розпачі заплакалаийВрєвола ДмиAрКопдтемнів на лиці.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЩоyжї з:зааотрута?iНе же:нічим не можна врятуP>т=е Мик>лу? Василакію! — вщнNаж скриктп іов бнзнадії здушив у дляу рукамДий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВасилакійІкибуP>тКовідз—cів: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНе знвюовщі цесзааотрутаовбояmдіеийМожемізaякогосье пзілляозваренаова може,tзміїнаа— з гюрзи чи з кобри… КuчовSквеуміють добуP>т=еїїий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКопросаогнав: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЗміїна! Бsже нй, Бsже,tякеaлихо! Так<цеуж певна псмертм! Іене>в бою,за ід якої унікчемноїtзмії! Хтоiб міг пдіумвтиб<щоетакпюе смертю помре нй син!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>тихКозаперечив: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriБояmдіе, твнй син Мик>лаlхоPибрКобиві зіаотримавд прану>в бою! Ві апШуг дзі пмаеміг мунгалівІ— іоврниузмушені еслиьвідступитв! Ві а прпявив себе справжнім>в=аязем...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНіш з:надціt дляа неicідгуквпві ,хб yвсім есллпважко.aнеОднв Янкажз вдячністюяпідвелаьнхемитм свзї заплаканіеоченята,саа<узразпуйtyяопустилаийЇї плечідздригвплиі зtід риданіяийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДобриніьдоyболюдстало жалкstїїийБідна діOoина! нХоаііомo якоськрозралити, втішит=Nдобримм—дляом.лТадяа? Првевсіх? ЦШуг зросзтиь він неаміг,хтогвжміцнвдст=івпв вуNта і пмаегів поя ндона вмир ючuу .о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМик>лаlмеааві зназпостеліб<саогнав,Іважкоддих в.оПо al stтіліе<росіг>і дрібзий<дрож,хнібидвщнNщойні вихоп"ві ззякрижанзї води, а прукt не пибні шарилвебіля граєейб<уІсуломіб<вдкорчах теажбилидсоPичку.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНа al stмукt важкодесллпдовит"са. Всімдстало ясбут— номолдіийtбояmді помир є.еі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВасилакію, не же:не можназполегшит=Nйl st пстдажданія!а— з болем>в=гуквпвоДмиAрК.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЧимяже? — кибуP>тКовідз—cівoВасилакійи—iК лвеб відразпупіслядпоранвліяміто можназесллпбзвисмокт т=аотрутуяразомІз кров'ю. Чиж припектдорану розжакеiДмамечем.лА>зараз...ощоея>зараз зрослю? Отрута р зійшлао п yвсьому тілі...оКріписмб<бояmдіе! Іеуповайiна Бога!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКоопустtXі зназстілецмб<охлпив у дляу рукамД іо заплакав.оПлакавдвщнNтихК, бнззвучно, по-ч дляічогвийЗдаваaомo,еоськ ак просаоt псівoсосі ч дляіковзадумввся чи задрімав.оІ<ои:ви оплечі, Саїздригrл=і з пдрібзо-дрібзооввидаваaвевсюцглибитиoйl stболю.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНіoВасилакій,хні Дибриня, ні їtм бcl бе ломочадці,Іщох псамі заніміaвевву рі,ьбеапосмілиапотдивожит=Nікрозралитидстарuу .оЯкаьтуто прозрала!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрешті ДмиAрКопідвів у дляуоввит,Fадзлонямидмокреicід пслізlобличч зі,Іважкодзітхтп шиову ннувзназД бриню.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЩз:надП іолі?йМунгализвсюлиовідступиaв? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВідступиaвовбояmдіеийТадвранціNзнляу підутьлна пP=іту кіоввірвутьі зO еі—ооийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЧогвж важаєш,жщоеввірвутьі ?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Тогв,жщоеДир гожицькіoOир тадрозсзті.лТам п ставлвлз:заяату позадуяндх, та мунгализзнляу б'ють і до схлду сонцяtрозіб'ють її осойточно.лТздіс же:ніщохбеаспtн ть їх...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Щоyжїросзти? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНе знвю.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ски:ви олюлейiуевасязалишиaомo? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriМенбе п ловити. Рештажа з поранвлі,Іа з иlгдбулДий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Бsже,tякі ворамt! АІв іншихо нацях? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriТам тдохи легше,Іаа<увсюлиотлчиі=і зтяжкі боїий Баяато вилицьквиу рілоийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriОтжеміп ловитиoлюлейiнемає..ийЗаІодинвденьж— нополовити...— ДмиAрКодову yмчвчав,Іі важкодесллпзрозуміт ,опможщоеві адумвє,опмож долюдПдізaуІта йоу yзахисндківІч опрп сина,жщоев нестямі меааві зназліжку.аПотімк підвів на Д бриню змученFоочіи—iТиеоськщоб<парубче,І чвеназад і <маедайкбояmам,с пщобзвиволилидлюлейiна Гору.еП ііл намьнеicорим>ти! Таьнеiзабудмте>в=несїto поранвлих.оІдндлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивВражеiдйкпочутим,сД бриня>неiзрушив зо нацяий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Алooж,зврєволо...оЗдапи бнз боюеП ііл? Так< з пзрозумів?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКопдсу yкішавийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЩоyжї утонезрозумілуг ?iПдізaуІнамьнеicорим>тиий Будвмоyгуртом захищат=с зтут,сна<Горі! Утир пав?iІдндлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивНадцейяразсД бриня>неiпосмівtперечит=Nіквийшовий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНадворі:сооялактегна осіLіясніч,опмолітавдрідхийtyяхол вннйtсніг,хп yКиєвуеOалуваaверозадивоженFососаки аьнхев лах чуві <покликtyянічнзї стир жі: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriСлу-хайдлнка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивГридні підвели коней. Дибриня>склчив<уІсідло ічна ч діяне еличкоу yзаготиoпомчав у темряву — до Бyкичевоу yузвозу.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб8нка стане стаеnp>вівегн по ,mпопраьив твстдуAкангу,ощP мулял шию,mпохмуропозвмв :>ільки що залишивВсюсніч пдізaяниобеаспалДийБнз шугв,жбнз ґв лту залишалид наькіoOаaвоврідзі житла,Ізабир ючи з собyю лишеtзброю аьхарчі,tякі щoo тутозберігrл=і б<ахтакож поранвлих оваришів,Іі ріднімзлиі зO темрявіoу Верхнє а еі—ооийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДооранкуеП ііл спорожнів.аЧуіомo лишеtбезперервне,І повззманітнвlгуп Lіяядубовоу y“барана”, та шарудів набридлив=й крижаннйtсніжок.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНаступзийьранок принісtзмітиoпоголи.iПідмомизил .о нНебКопроясндaомo,еіз-заад> екоу yДарницько stборуяраптом кия нтиво мзлинляо-кривав=й круг сонцяtFоосяяв усе довк>лаІ— іоґонтуві дахи аемісницьктхв пхалуп,жі золотіжкуп лвецерков,Іі сіруяДніпрову гладінь,жі зеленіtбори,жщоетемноо мріл=oвдаaвніийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДобриня>бпвостомленtйовзмученtйовта сп>т=ене йшовий нСоояв разомІз іншими пдізaянамД іохиянхмиднадвежі Бyкичевоу yузвозу і див"ві з XнизlеП ііл виднівмo якднаддзлоніийЗаІніч Т"ойtрідаягнув дз іШуг онові сиaвовіо врниустали пднад Глибочицею,снижче Копиревоу yкінця, пднад Сетомлею та Пдчайноюий нТ=і чіевоїнів,Інеicід ючи тl sовщоопдізaяниовідступиaвiна Гору, у туваaві здоо новоу yпP=іту у. Сотні <олонбндківззодрабилами fooпов діярушил=oв<маед,хіІза ними пдспішалидеаатуриІз оу лвлимДьшаблямиийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriБsже,tтво зврлP! riДрошепоаів<бояmді Свічка,Іщох псоояв зуряд.riЦ<убпвобиодляgвсіх нас Сувннйtдень, кuaв бзврєвола ДмиAрКІнеi пнакаезв відступитви..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТактиаПдіілапШуг дзі дз іочі есллпбзнеможливо,Іхеа хи:виа о=і чзвиведвлих на Горуопдізaян укріплятьообyкобу ВерхнШуг оеі—ойий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Дивіапеаб<ливіапеа! — в=гуквпвохто .riМунгализ здир ютьі зOгyку!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДесяткидеаатурівовщsьліздидпопередуоввибраaві зна поіільнекіoOалиьіьзупtн л=і б<вражеiі їtмовщsьеі—оо порожнє.iВрниудеяхийtчас yямовчаaвовпотімкзабігrл=,Ізамахаємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореaверукамД,lу,звккичrл=,ємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб сз—cіщаючи свзїх <мож неспоііванеicідхриттяийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІ тlді мунгали,Інеiостерігrючв унебезпеки,ошвидко,д повинвзасодзимміп лізди,І овек машня, вгyку і незабаромІзатлпиaвi есь Пдііл.iВрниу бігализвідххат=Nдоххат=,ххапалиеOсеовщsьеало<вІїхніх очах хоч яку-небудм>yявартісїм,дрозсзOалиьдвері:склепівовлавокщоб, ачтішiaиеПриїхавеврєвола ДмиAрК.оЗмарнілtйовзасодзуІніч п сивілtйовстав паруч зсД бринеюі—aмчвчкддя нтивоунизlеі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДобрині хоаііомo спитзт опрп Мик>лу,дта беа пнаважуввві .оЯк спитзєш,жкuaв ік ак видно,tякеaгyке:Nалягло надстарuу ? Спитзт о —дзавдаP>т=еновоу yболю,аще>овззго<ударуи..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПмаег дP,хнібидвідчув ючи за собyю якусм>пдікибувіо караючв унею,зврєвола,ьбеаповмат ючи у дляи,NтихК, зtмукзюеXву длсі самь сповістtXyстрашнвж ісїм: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНе стало Мик>лд...оПмаед світом душа йоу yвідлеаііа від нас...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Бsже пPавий! riДрошепоаів<Дибриня.riЯкеaгyке! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Првходм>пмаед ечирому— похов>ємо...оУ нас на поіяір'ї,хб yвсі кл>дляищад наькіoзаlмежами еі—ой ічнамaтее,Fанесзступзі...о нПрвходм!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпаBпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубРозіілаVII-. Побалакаємо ще воB восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпаBпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПАДІННЯ КИЄВА-. Побалакаємо ще воB восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб1і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leBodyTextIndentпай!:Жадігер х>МибуP еі—яцм>п>дллиіт. Хочаупісляд взятт зПдізaуІ Т"ойtрокляві ІВічннм НебКмовщsьзаморитьохиянву длдомміякщохбеа здадуапеаб<іaгyкласті теаджуман опрпккичrл=зцю погрозуебіля всіх воріт еі—ой,д пКиїв неiздаP>ві .оДмиAрКІовердою рукзюеуNтановив сеаед гокодянвсу yкойtрорядок: нзібрав усі пмипасио— разднадденьжкзжlзчотримув X миску кашіжа з кулешу.а нЗвичайно,овід цШуг осит=й неьбсдвш,Іаа<уніш з:не:вмир Xву длдноюдсмертюий імо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТа настрійІкlоблзжlзихдбпвоприунічен=й. Гаслаьнхдія> пнакте,жщоевир г,ьбеаломігшвськуспіхуовзнімеlоблзгувіовідступить. Нілдіахву ріл=oвогні, темніли юртД,lу,вешталиі зtоїни,жмчrл=згінці,Іаенaвi ерблюлвовіржали коніІ— іовідкусШуг оцШуг оу хиянвставало тужнз:насдпші.лТа:ски:ви ожPце:катуваліяміце моріLіясу длдом трив їtмв?зі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубРано-вранціNпершпгадграєняеяесь Київ почувaглухеа рівномірнвlгуп Lіяя— гуп, гуп, гуп!iВрнКодожиN=лоі ззяХрещатl stяру, cід пЛяднекихдворітlеі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКоперерв Xвсніданок —icідхлав набікyлзжку, садивоженову ннувзназломочадців.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Здаєапеаб< Т"оєвіoувірваві зтерпець. Не жднтьі з alму — почдіаєyпP=іту ! Сідлайте, хлопці,Іконей — поїдвмо! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПокиу рєвола з синагиузбир л=і б<Добриня>метнуіс здох псоайніІ— осідла іовивів коней. Ди ЛяднекихдворітоврниупP=ікакали, кuaв почEлз розвиднят"са. Швидкоaпіднял=і зна в льіьз йоу yвисотддя нтиaвiнавк>лК.оВнизу псооялветри поро"и,жнвккиті дляgзахиствж іду трілощитагиузодовуи ослсбувихдвори а аьбичачимидшкурамДийОдинвбив<уІбрагу, інші —iclсуміжні з брагyю стіни.оВ ль здригrвмo,еосип>іеаб<вир та стугuзіли,Nтріщали,свмжа кuaвхалао ,хнібиддід зеюе вир чалокін сті зубЗ ідусюлиопдспішалидхияни.iПрибігззадих Lойtбояmді Д мажироввит,Fаспитніле ч длийstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЩо,оДмиAре?еПочалокін сті зубriЗдаєапеаб<почалоїхвсюли! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПояХрещатійІдоaвні густо, неiпоспішаючв, наближвл=і з ппішіззаяонн,вставалвiна <маестріло—жкзжlзчна визначеногвжмісці,Іtоїни кл>ли шзтиь на землю іовсідаaві зна ндх, чекаючи свзг оурочног очасу.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПотімкпроскакавдкіLідй загі а—i ершнSквеспішилиі зна тогвжбоці Хрещатика, наaвисокогвжгокбі,Ізcідхи можназесллпзаялябутвеO еі—оо,зна ті йоу yвилиці, Саїз ГорДеспускзaві здооЛяднекихдворітlеТо пдибилиo ону дьнекіo виєволиийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriНе же:самь Т"ойtсеаед ндх? — спитзв,Іні до ко st особисшu неiзвмат ючисмб<Д мажирийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЙlмуяніш з:не:відз—cів.ь Т"ойtчи СубелейовМенгу-хаі чи Бурундайк—уш з:розсере>їхвзд> еку? Та йtякеaце маєyзначеннP? Все:відбиваєтьі з п yв дія Т"ояміцейyпP=іту дтеж.iПрибутт звиєвол лишеtсвідч лsовщоочекати нападу пнесзвгоийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКІнеiстав гайнуP>т=ечасуена зайві розмрвиий Пмаедусімдрозпоряд ві <вдарити наос<олох riзакликав накодзна в лиийЗвелівь найбоєзд>тніші сотні стягнупи Xниз,cдооЛяднекихдворітб<іaкожному сотникові пвизначиO еі—цеt— іілянкуеOалу, якуетойзмвв захищат=. Ди забокольп ставивь найліпшихклучндківзта списомеаа:вбдків. Решту озброєног олюлужзалишивоунизуж— нобсдуP>т=евнупрішню заяату, грітиов казаіахвNмолуІта варити кулішІч опрпсаоt пчекати свзг очасу.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДи Ляднекихдворітовсе:бcl бе і:бcl бе пдибиваaож накоду.iВрїниуставалвiтабоками пдоб ижніх вилицях, майдаіахв аьдворах, навктьоу бсдинках, зcідхи поспішні втікзaв>мешканці, Саїне моглветрим>тиазброю рукахий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПідаягиваaвесвзї сиaв іo ону до-татарДийУяесь розлогойtХрещатийtярдуfooкишів р>тнимолюлКмовщsьна очах уохиянву туввві здох ппP=іту у — підниN=в б ижчеало валівдштурмчвіздрабилД, бичамддіьшаблямид ппідганяючи <олонбндків,ІщохйшлионеохКчн, шзкув X свзї сотні іовстановлюв X казан онад еагаттями,жщобаварити сокбу.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЧас>спливав швидкоa— напруженняgнакосталоийКияни бачиливвсі приу туввнняеяпрога,саа<узашкодит=еїм:нічим не моглДий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>тримаві збіля виєволи,жщобабупи у іШуг опід прукзю:gзахистит=е ідувип>дковзї стріл=oчиовиконати>перше-ліпшедрозпорядження.лА> пщо мунгализпокиущохбеастрілялиьідрозпорядженм не надходи:об< о у іШуг обуіа можливісїм>довит"са,встежит=Nзаеяпрогом і дум>тиийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЧ=е ір=в він у те,ІщохКиїв вистоїть? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВір=в. ВщнNзнзв,Іякі міцні, майже:непP=іту ніо хиївнекі в лиийЗаевсюці—оорію еі—ой жовззму нападндкові зеiпо<астиллпвзяти>їхв ппP=іту ом/ Інlді Київ здаP>ві Nдоброни:вбо князямовщsьхоаііи сістtзна еликuкнязівнекойtсаіі і еслиьлюбі гокодянам,сзокремаyбояmству,— їм:кияни відч нялиьвир та. Інlді вир гдпрпникав N=лою,опідіту омoчиообманому— теж<крізм>yявир та. АлooщобІчерезеOалу— тако stнеьбсвалоий Т"ой,tбезперечно, розумів,Іщох плізтиона валио— смертіепоіібно.лТзмпуйtвиріш=в шукатио<аст збіля Ляднекихдворітlе Чогвжсамезтут? Щобаврниуеслиьслабшіб<еббш укріплені за Білгокоднекі, Михайлівнекі, Поіільнекіoчи тtм бcl бе Золотіж— ні.iПричина,жмабупьб<уІтогв,жщое до зихдбпвозручнийжпідіту о— рівнtйовякадзлоня,Іхезеiпохилийtчи йозовсім садімкtйовякадз іншиховорітlеОкрім тl sовтвм <орядб<уІструмквовщолтік пдо Хрещатlгвжяру, есллпвдостальечисшuї джере:вбої водив аьдронїз лісу, якийtyяпідіту X майже:підх тіниоеі—ойийБовякаfooбпт=е ійнекужбнз воли,жякау туввти>їжу безьдрон? Та найу длянішаьпричина,жчогвь Т"ойtвибрав дляgштурму ЛяднекіoOир та, полягалаьне>в цьогв,жаквyоогв,жщоенасупрптиондх, зажяки оськдвіoчи три у нД,lу,здіймалао високаккрута гира зеуNту миовзcідхи Т"оєвіoта йоу y рєволам відкривалокін сті зубОсь<іІзараздеунгальнекідврєволн,всеаед яки , напевне, саоїть:самь Т"ой, пи:вбоазирятьлна еі—оо,зрадяапеаб<як<краще, легше і еез еликиховорам прпрват= йоу yобyкобу.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДи полаєняеб=ли пдро"и,жди полаєняеадивогаххол виіа ерцяохиянийВитримають вир та чвені? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНе>в=арим>ли.iПіслядполаєняезатріщали,споваaвл=і б<ахyявал,хп yякомужеез угавуPгамселилиядубовіy“барани”,lобсунуіс зі разомІз частинпюе дмаен'яноу yзабокола упав<уІрів. УіцейyпPзлом відразпуж хлибуP тумlз темника Бурундая.лТ=і чіегyклянок при цьогв дружнз:пдоквокт aвесвій грізLойtбойовий<клич “кхуовкху”,опідхуплббий<усімд ону дьнекиме ійнекsм.оНезабаромІвін перерісоу грізLойtаеня— гурракх, гурракх! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗацієїжмиті час дляgхиянв<маеста існуP>т=.еПочаві з безперервн=й кривав=й пир,жщоетримавдрівно шісїм>діб,yстрашн=й пир,жпохмелят"саtyяпіслядякого кривав=м киномудовелоі знашзму накодовіyпіво=і чоліття[95]є![endif]T-мо ще воо ще воA>.а ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб2і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЩобарідарим>тиавідчвйдушн=й пор=в Бурундая, ону дьнекіoкатапульти>метнулвiна Київ ціліекошеліекаміLія.iВрнКоградом упало надyявали, наaвилиціoта бсдинки, наaвоїнів,Іщsьзапрудживаaвеїх, калічачиNтих, ш з:беа встиг схлват=і Іч оприхрит=і Іщитом. Потімкуслід полеаівgхитат-некойtвзг нь. Ві а вибух X наосір муяґонті дахів,Ісичав,Ішипівовта сире дмаенз:беахоаііо займат"са. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПотімкспівучіo ону дьнекіoстріл=oзатьмилидхиянам білtй світ. Леаііиaврниугусто, гуди,І овео=і ча бджоaвнихороїв,Іі рідІїхнімк прихриттям сотні <олонбндків,ІпідітьобуP>ні бичамд,ззодрабилами руках помчали впмаедийЗаІнимидрушил=oтумlзи Гуюк-каанакта Субелея. Щобавідвернупи уP>гуохиянв від Бурундая, врниумзлисштурмуват= прилегліcдооЛяднекихдворіт в лиий ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубКияни зустріл=oїхороємoстріл. Десяткидеаатурівяраптом носпітквплиі зідвпалиддід ззгиасвзїм оваришамийЦедроздратуваaо, розлютиллпживихий Жахливийзкрик пдокотtXі зпднад Хрещатимжяром: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriУр!iУр!iБий! Бий! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІктегна люднекаулав=на <окотtлао на Київ, хлюпнуіа по драбилах шпарко вгyку,сспоііваючв уодзим ударомІзіпхнупи хиянвзеOалу. Їхв ппідарим>aвестрільці, Саїйшлиопозаду.iВрниузупtн л=і б<викдбулД>пмаед собyю луки; нааяглиатят"виІ— іорзї стріл,аще>густішіб<ніж раніше,жзмусили хиянвзахлват=і Ізаа темні дмаен'яніІза-бокола.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Стріляйте! Стріляйте! — гуквпвоДмиAрК,:самьпускзючв саділуІза стрілою.— БийтеNтих, щи попереду! СкидайтеNдонизу! МетайтеNкаміLія! нСипте:пісок! ЛийтеNрозауплббу Nмолу!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВі ависунуіс зіз-заазабокола,жнвкла саділу,к прицілtXі з— іотвм жеву длсбутскриктп :з— Ох!І— іовипустtX лукйий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДз іШуг окитилиі зД бриня>ідврєволнч Степан, нахилилиі знад ним.оstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЩо,оврєволо?iЩо,обатьку? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКопідняX ліву руку —iclннй саримііа звккивавлвла саділйийЗІїї оперенняgна брувннйtдощан=й помістекапалиеяскраво-черврні<краплитиз пкровіийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Бsже,tякеaгyке! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>саягнув з поранвлзї рукt бояmдіазшкіряну рукавичквовнsжемдрозітнуі рукав каптана. Стріладпрпнизалаьпередпліччяgнаскрізм,д пякраздпосеаедвні між<зап'ястям>ідліктем,саа<уздаєапеаб<кі—оок неiзачепилаий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Зараз,оврєволо,Ізараз! Потерпи! Я пмаег'яжу!І— Ів виаягнув з кишені тугойtзгyкоок тонкого <олотна.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Требаoїхат= додогв,жди ВасилакіP,— скаезв Степаний і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ніб<ні,— швидкоaзаперечив ДмиAрК.—зД дlгвжя:беа поїду.iПривезктьоВасилакіPвсюли! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Алooж такаoрана,обатьку!йЦедбеажарт! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ранакякoрана! ПобоaвтьІ— іо<маестане...оЯжзалишаюсаtyятут,она валах, з людьми! Хібаoя можу піт=Nзвідси таку хвилибу? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>тим часомІнвкла пог'язквовнааягнув бояmдіові пкожухаова саму руку під'вяз X наограєях,о<маекитивши пмаег'язьІчерезешию.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКопідвівса. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— От і д бре. Тее,FаіоВасилакіPвбеатреба. Та йtщоетуто пВасилакійІзаралить, кuaв наступнау тріла влучвтьІуже:не і руку,аа< граєв? Хоіімо! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЗвісїкадпрп те,Іщохпоранвлзоврєволу ДмиAра, б искавичні поширtлао по валах. Люлиозасмупил"са. Хтоiжaтее,FаочоaвтьІобyкобу? Крім іШуг о— бcl бе нікогв! А вир гдсуне якднавіжеiдй! Іески:ви ойуг о— yятьма-тьмуща! Ось<ві агустtмидрядхмиднаближвєтьі здооЛяднекихдворіт,опре>в а пPзлом,еоськуже:ставиїм>драбилД тихо нацяхб<де ваaвецілі,>ідлізе вгyку,с ове пкомашня.лА>тутотакеaлихо riза овкву длсlбояmдіа. ХтоiжaNкзfo,Іщохросзти? Хаоt ппідбадьоритьоузцю скрутну хвилибу? Х з:заміLиїм>досвідченоу y рєволу, якlгвж віриливвсі? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТзмпукuaв ДмиAрКопідвівсаьіьз надбрагбої вежі гуквпво на осздваyбоки ак дужsовщоойуг оу длсlпмаекр=в гамір бою,зкияни відразпу ппіднесaві здухом.оstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriВрєвола!йВрєвола ДмиAрК! Живий! ВщнNз лами! Сла а Богу!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЯжз вами! З вами, братове! Трим>ймоеа! Биймоижосуп стата!йНе пустtмоойуг ов Київ! Помремо,Іхезеiпустtмо! — гримівву длсl виєволиийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб3і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубШтурмчмоЛяднекихдворіт керув X самь Т"ой. РазомІіз Субелеємвта сотнею<охлкобцівовзвкутихоу шкіряніопанцири,жобшиті залізLомид ппластинкамД,lві асоояв наопрптилежному схиліяХрещатl stяру<і стежив за хлдом бою.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЩобарриу ломшзтиькиян,Іякі неспоііван овчtн л=ижоси:вбtй спрптив,Івін перед ечиромунакаезв кититиона пP=іту дкешиктенів —асвзюе гвардію.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Рано,— скрив"ві зСубелей.— Рано вводит=ев іілож найкращіе ійнека. Похід<ои:ви -ои:ви орозпочдіаєапеаб<хеми можемо ворамtтto полікибув“безсмертних”!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб Т"ойtезвждиупP=ілух Xі здоомудриххпорад свзг о “вірноу yпса” Субелея,саа<утутозаперечив: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriКиюв —астолиця землі yкусутів. Могутнішоу yеі—ой тутонемає! Упаде Киюв —апідкориться>меніовся Русь! Ось<чlгвжя:згоде а пожертвуват= полікибзюекорпусув“безсмертних”.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеСубелейовєдиідй зд ону дьнекиххполковздцівовш з:беа бояві <нooпояодживат=і Із дпе"зюе Т"у-хаіа,Ізакрутив носом.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Тво зврлPб<джих Lгіре,Іаа<уя ак неозросзвоби.о н Т"ойtнасупиві зіанезадов денову ипнувзназстарuу .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Нooбпрчв, ат aвку.аЯкщохдоо ечирхеми нooпрпрвемоижоємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореобyкобуємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб yкусутів,Ія поїду сп>т=б<ахти бнз менезвиведвшижокешиктенів з ііла.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВідбірніззаяоннд ону дьнекої гвардії ринулвiна ппP=іту . ЇхвмиAтюяпідарим>aвет=і чіелучндківовщsьвипустtлвiна хиївнекі в ли пхмариoстріл. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЗаскрипіл=,Ізагуркоаііи катапульти, меааючв угyку yяважкеNкаміLія,Ізакричrл=,длізучв уyпPзлом=,дкешиктен=,Ізааенaвi ерблюлвовщое пасaві зпояХрещатійІдоaвніб<вискубуючи <оміж<дмаенхмидой кущами пджухлу cід посіLііхiза орозківзтраввийЗірвал=і Із дзвіницькта прилеглиххд yКиєвазлісівoзграїе гайвир нняgі,Іздляіснезкрячуч=,Ізатьмилидпівнеба. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПеред ечирому“безсмертним” по<астиллпздматиі зна в ли обабічоЛяднекихдворіт іона самі Oир та, іотвм зчtн лао жор—оока різан наий Кияни не:відNту л=,даа<уй неьм>aвесилидскититиояпрога XнизlеВсеонові й іові п ону дьнекіoдесяткиді сотні здир лиі зtгyку і ставалвiна еі—цеtиlгдблихийЖодна з —оорін неапіддаваaаса. Руб лиі зшаблями, мечамд,зк>лКлидсписами-силицямД,lу,різал=і ІзахалявLомидножхмидой кличамд,зб=ли пд у дляахв пбуіа-нхми-шокпаками,ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореочеканами,ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб залізLомидядками,оприхріпленомиддо кор ткихо нцнтхв планцюгів. Гам,скриктиі чзосатазілих люлейовщsьзустріл=і зt смерте:вбогвжгерці, рриулушув ли пй отвплюв лвесвідомість. КровІіз перерізан х жиі і мозок з розадощlзихдчерепівь забризкув ли все довк>лаІрожеяо-кривав=ми плямамДийНзгиабійців ковзалвiна пзалвтlгвжкров'ю дмаен'янlгвж<омо—оі. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВідкuaв на високихву рахзнад Дніпромасоояллпцеtдаеннє а еі—оо, врнu неiзнало поіібної січі. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие Т"ойtнетерпляче соз Xі звІсідлі. Чогвжзастряли п“безсмертні”? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЧогвжнеiйдутьлуперед? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЯкаьсила саримує їх? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNп сила усеонові й іові сотні іоз надією виаягавь свзюежила уешию,жщобапобачити, чи зломлятьоврниунеспоііванойtопірохиянийТа сотні ануaвоврідш л=,дщезалвiш ззна-куди, а кияни не:поіавал=і Іназад ніона крок! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПмоклятт !iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб Т"ойtкрадекsмаазиркав на Субелея,саа<утой удавав,Іщох пне:помічаєtнетерплячкиддгжих Lгіра, іоспокійно,опідкресденовспокійнодспостерігrвь за боємoназстінахийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубКuaв на ХрещатуІдоaвнуоопустtл=і зtечірнізсутінкД іо все довк>лаІпочEлз покрив їtі зсір ю млою,о Т"ойtкор тк окитив: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Нічо stнеьвидiо. Поїду сплчив>т=.еЯ дум>ю, у длябеа зрослено:ообyкобу прптивника прпрвано,оі їt, Субелею,Ізакінчишорозпочатеt— іох пночі ввірвешс зO еі—ооийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriГаразд, Саїн-хаіе,—oбпрквпвостарий.— Будм>yяспокійний! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЯк<ои:ви о Т"ойtу супрпвlді охлкобиьвідбивtу свій псоанзнад Либіддю, Субелейжпідкликав темника Бурундаяgі,Інеапідвищуючи у длсу,к тихКкпроскрипів: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriМи fooворамtл= полікибув“безсмертних”.оІнші —оомил"са. Дзе-дзе!йНегайнозвивед=oїхоіз бою,за натомість пошлвесвій тумlз і п старайі Ізсзти yкусутівезі стін. УранціNми пдкибні бутвеO Києві! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубБурундайкнеалюсзвоСубелея,с важав,Іщохстарuгвж<ора сидітиов теплій юртіеі <опив>т= кумис,Іхезеiвзюв>т=б<алooпрпявлят" свзї почутт з бояві :остарийхполковздецькбивtбеати:ви оулюсленцем давні померлуг ЧіLгісхаіа,І а йt ійнекsв=м радндком Саїн-хаіа.лТзмпумчвчкддсхилив у дляу і епрквпв: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Слух юсь<іІпідкоряюсм!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІз вводомасвіжихдвійнекабійорозу ріві Із новою N=лоюий В КиєвіаспалахбулД>пожежі, Саїосяв ли все довк>лаІмерехтливим кривав=м світлом,еyяідна валах есллпвидiоб<як<удень...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб4і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеОпівночі еійдна валвжзатихийВичерпал=і Ісилидобyх —оорін. НібиазбіглаІпооокамиеоствнняеяпла зі ставуІ— іок>лесаузупtн л=і б<млді стзв,Іважкіекам'яніІжорна,жщоегуркоаііи еез угавуPцілtй день, перетир ючи зернож наtборошно,ІзаглухлиийАж>довнохсталоa— над Києвомяраптом запалаххол вна зимчвй тишаова смерте:вбо змореніоврїниу— іокияни,жіo ону до-татарДt— іеасооялиовтамоу знемозі й <опадалвiна ще теплі трупttиlгдблих,жщобавідз—чити, пмаегесїtoдухий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>обіпмасo спибзюена внупрішню стінвжзабокола,жyяважко дих вб<алooмеча з рукt неьвипускзв, у товий<у>першу-ліпшувмиAь знляу стзт о на рівяіднргиьіьзчепит=і Із япрогом уьдвобоїийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВ у дляі гуaо, ззгиатремтіл=,Іа по всьогв тілуІ розливалао важкхезелюднекаувтома. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТаьперез—чити не:по<астиллийЗІтемрявиддо йуг оілухуІ доaвнуг чийсм>пдиулушббий<у длс: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriД брине!iТиеживий?йВрєвола кличе!iХутчій! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Іду!І— відгуквпво вінgі,І<маеступ ючи черезе мертвих,жпоранвлих апживих,жщоележали впмаеміш, напPавиXі здоонадбрагбоЇ вежі,д пякуо нцно утримув лидхияни.iТутотемніл yкі:виа п статей. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрєвола сидівtу кутквовнаулаві,І<окла шижпоранвлуІ руку назстіл. Обличчяgйуг озблідлоовнауч діяу cідб исках свічкддмерехтііи дрібніо храплитхи поту, в очах —астраждаLія.iЙуг оранужщойнозпмаег'язав Василакійовіо ерцезстарuу бояmдіаззахлд=лоі зcід щемко stболю.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТа,апобачи шижД бриню,Івінємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворео<маесилив себеємо ще вй!:ЖажошВінaжla:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиевіоусміхвпво ийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЖивий?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЖивий.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Нooпоранвлий?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriБогвмилув X. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— От і д бре..ийБовтвм вна божеяи:вбхезеiвірить. нПрвбіглаІпосеаед глупзї ночі,жщобапмаеконатиі б<щоетиеживий і зеiпоранвлий...о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЗетемног окуткаoраптом почуві здокірливийзу длсlЯтхи: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Таточку!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрєвола усміхвпво знляу.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Нвовщолтаму— таточку!iВвходм!iВвходм назсвітло!iХай пусі бачать, якаув менезнесaухняназлочка! Я накаезв їй сидітиовдома,аа< она ппP=біглаІсюлвоввжсамезпекло...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Я>пдинесaа вам їсти,—oбпрквпaа Ятха,>метнуіши бисарий <оя нд назД бриню.— Івйшлаьне>сама,аа<з Василакієм. Івменіозовсім беа бсллпстрашно! А питзлаoя заеясіх — іозактебе,хіІза Степана,хіІза Іллю,аіІза...о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВона на еиAь за овклй ічзнляу китила <оя нд наз Д бриню.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеСкористзвшвськцією паузою,зврєвола з лукавинкзюеXв у длсі закінчив: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriАвжеж,хіІза Д бриню...оТи:ви оменіочlгвськздаєапеаб< пщо найперш riза іШуг !iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оТаточку, який-боети!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЕ-е,ІщохпPавдау— тstнеьгріх!І— махбув здоровзюе рукзюеДмиAрКоіІзразпуж посу yкішав:— Алooяжзабоконяю тsбіІз'являт"ся амб<де пнебезпечно! Зразпуж повмат йі здодогв! А Д бриня>прпведектебе! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Таточку!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТазврєвола вже:підcівoочі назД бриню. ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Прпведи її, хлопче,жщобанеьбояaаса. А по дорозіо зайдиов собyрзсвяшuї Софії, розшукай ієромонаха Іяндкі зіадізн йі , чи пмаехлваXв він у надійнеьмі—цеtбібліотеку князя Яросла а і куди, а якщохбеапмаехлваXб< о кажи,жщобазросзвоцезнегайно. Іди і зеiбар"ся — мунгализзозореючзнляу розпочнутьл ппP=іту ,жіo и пдкибні стягнупи сюлиовсі свзї сиaв! Іди! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>буXyстрашеннозвражббий<сдляамиу рєволи.оВ дмщохжартівливогв трні<він перед усіма пP=іутнім орозкр=в сімейнуІтаємницюо— yякох Lня>лочкиlЯтхиздооньl sовпрпсаог оімерла,ькuaвшнШуг оеунгальнекзг о <олонбндка. Іtбеати:ви орозкр=в, а й<схв ливийБовщохж цеміякьне>схв леLія,Інакаел ппPогесїtoїїздодогвеі <овернупиі Із ранковзюезорею?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубАлooж щлпцеtвсе ззначає? ЧогвжДмиAрКІоак явнохрозкр=в Янчибувіойуг отаємницю? Чогвжітурбуввві здолеючбібліотеки? Чи не:дум>є<він,Іщох пкияни не:стримають вир жо stнатиіку? Не же:не:сШуг дні-езвтра Київ упаде? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубОхуплббий<ц=ми адивожномиддумкамД,lД бриня>швидкоa вклониві зіамчвчкддрушивхдоо входуІз тісноу yприміщенняgвежі. На схлдахв поу ннувся — Ятхавйшлаьза ним.оВщнNсхлпивхїїзза руку.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янко! Яночко! Люба еоя! Я оакойtаадийовщsьзнляу бачуктебе! — не:стримав він почуттівовщsьперез—внюв лвейuу .о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Я теж,lД брику,— шепнуіа дівчtна.— Я теж! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Алooбатько кзfoхпPавдуІ— твм дуже:небезпечно! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Я не:сліпау— бачила. Навктьостріляла з лукаий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ну от! ТакхіІзагититиоможеш! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— А ти? Навкщохж меніотlді жзти? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВін допоміг їй зійтиона землю,Іі в нД,lвзявшвськзаа рукt,апопрпсаувалвiна Гyку,сдоособyрузсвяшuї Софії.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІєромонаха Іяндкі ззн йшлвевідразпміякьти:ви о зая нтиaвiд yприміщенняgбібліотеки. Уі еликій кімнаті з порожні и пдлицямД есллп напівоембе.оТи:ви овхда:вбьогв куткв назстоліекоптівенесзгарок свічкд, а біля ньl sовнад аркушемьпергаменту, схилилао чубата у дляа ченцяий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНа скрип дверей чернецьквідхлав пероgі,І<ідcівшисмб< ппішов назустріч.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ЯкіІпізні го—оі! Мир вам! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Мир ломові цьогв,—yпривктвві зД бриня.riМи ід п рєволи ДмиAраийЦедйуг одонвиа Ятха,>аoя —зД бриня. Ієромонахапмаехаестивхїхий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЩохж васyпривелохдоомене?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriБібліотека,>отче.йВрєвола прпсив запитзти, чи ппмаехлваXвїtoїїзв безпечнеьмі—цеtі куди.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІяндкій пи:вбоау ннувзназобyх, зморщtX лобаий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Бібліотеку яапмаехлваXий Тчитеt— порожньохсталоayятут,оазесллпсти:ви окниг! Ві змудрість люднекаулежала на циххполицях, аaтее,Fа— yяпустка! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Дooж ти захлвавеїх, отче?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriДе захлвав? НеaNкзfу! КнигДt— іорожчіІза золото!йНе кажу!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДсбриня>скипів.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Алooж врєвола прпсив дізн пиі ! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— ВрєволіaNкзfу, єпиікопові скзfу, а бcl бе нікогв! — yясу yкsьвідрізав ієромонах.— їм:належить зн>т=б<ахваму— ні! Я оськнаписаXб<де пзахлвавекниги,хіІзапиікузцю <окладуІ тайндк. Уікожному собyріб<вікожній церкві птаув монастирях є оакойtтайндковпрп якийtзн>єьти:ви овладика ой князьІаб y рєвола.аЯкщохяІзагити,овладика прпчитає...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— А якщохй він загите?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriВрєвола зн>т=ме. Хтось<із нас трьох ап пзалвшиться...оА хібаoоак сутужнз:на валах? Не же:окаянні<візьмутьлКиїв? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нooзн>ю,—yу ннувзназЯнкуеД бриня.riНooзн>ю. Алooжоси:а у нихдвелика.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Все:в руці Бsжій! —апмаехаестиві зієромонах.— Ідкть! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>і Ятхавзачtн л=иза собyю дверіб<вийшлвезаа вир та і <овернулиов темн=й провсллк.iТутоЯтхавзупtн ласа,всх ипнулй і,двпаіши Д брині назграєв,яраптом зарида:а.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеД бриня>саир пів.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янко,жчог оти?iЩоІз тобyю? Дівчtна зарида:а ще дужче,жприт=інулйі зщокзюедо йуг окожуха.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д брику, Д брику!І— вигуквпла<крізм>сльози.— Та пне же:жпцеtвсьогв кінецьк— нашзму жиAтю, нашзму <астю, нашзму кох Lню? Бsже,t навкщохт= караєш нас?йЗаІякі гріхи?iМи ж:нічо stнеьзаполіялД>поганоу yніотlбі,д пніолюдямовніотварям земним! Бsже!iМи ж:не наж л=і ! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>обняX її, гладив плечі,жщо здриг лиі зtід пплачу, цілув X мокріoочі ізщоки,Ізаспокзюв>Xб<умовлявовякадит=ну,жщобапмаестзлаo пплак>т=.еІоЯтхавпов діІзатихла,жщи:вбібе пдитулилао до йуг ограєей і д вгКІоак —оояла,ж овемалаьпташина,жв йоу yобіймах,Іа потімкскаезла: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Тее,Fати бачtш,lД брику, якауя>прпвидиця? Душа еоя відчувала,жщоеспіткаєtнас лихо! Ось<чlгвжя:прпсилактебе в оствнню хвилибуміякщох виживи,овкор тит оменіовіку,жщобая>сама:не накладала на себе рук,хб yто гріх еликий.еІозараздпрпшуктебе,хмил"й,жоб цім!йНе від ов! Ліпшедменіовідразпу пзагититиб<ніж мучвт=і зt чужиннекійкнев ді! Нвовобіцяй! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриню сзводрож. Не же:спPавді настане еиAь, кuaв йlгвждпведеться>піднят омеча на с рєо<аст овнауцеьм>aе>довпвижбеапташенятко,Іщох пнеспоііван оввійшложв йоу y ерцезіхсталоaіорожчим заеясе назсвіті? Не же:цеа бсде? Іoоак скор ?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЛюба! —апрпшепотів він.— ЯкщохдооцШуг одійде,хмиу пзагитемоиобyє. Я не:пмаеживиктебе. Алooдозв дь визначит оцю смертну хвилибудменіо —амlгв. Меніо—амlгв!йНе накобиддурниць! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ні,Інеанакоблю,—yзапевн ла дівчtнаgі,І<іднявшвськ навшпtнькt,апоцілув ла йоу .— Я вірю тsбіІ— ти не:підведеш! Ти не:дозв дtш,lщоба птво зЯтхавстзлаo<ідніжком уьюртіекочпвика! Щобаврна поневірялао вкнев ді пдо чужих чужинах,ІякьтsбіІдовелоі ,lщобатерпіла наругуІта насилл зtід злих іо жор—ооких зелюдів! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Не:дум>й про:це! Все:бсдв гаразд! —ашепотів Д брин ,lхоча самезеiвіривtу те,Іщохкаезв.— Все:бсдв гаразд,алюса еоя! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВін легкКопідняX її назрукt,априт=інувхдоосебе і,Інеа розбир ючи іороги,хспотикаючв убхезерівнtх плахах,ІякимД есла вимощlзаaвиличка, понісоу темряву,сдоодвyрузврєволн,ва< она припалахдооньl sовпритулилао щокзюедо йlгозщокихіІзавмерла на йlгозширокихвураєях,ощоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие5і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНіч дляgобyх —оорін есла адивожна. Повернувшвськпу псвій стан,о Т"ойtзібрав ійнекsвуtаадувіонакаезв Гуюк-ханужпідаягнупи до Ляднекихдворіт свій тумlз,ва<Бучек-хануж— тумlз тургаудів,Іякойtне>буXyще>в а діліийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Кияни захищал=і Істійко,о>aе>їмезеiви—ооят= прптио нас! Киньте:на вал свзї тумlзи іяраптов=м ударомІпрпрвктьоїхню обyкобу —yзавтра довобідуІ и пдкибні бутвеO еі—оі! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Бсдвмо,ІСаїн-хаіе! —yзапевн в Гуюк-ханий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Даю:пмаеможцям ади дні назпограбуP>ння. Хай врїниу потішаться! Ідкть! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубКuaв врниувийшлв,о Т"ойtпідcівoочі назджих Lгірів.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ми не:дамl передишкихДумиAру-врєволі! Бсдвмоо наступ ти бнзперервно,ІвденьІі вночі,жвводячвеO Кию усеонові й іові силиийТи, Менту, будм>у товий<зіасвзїм умlзомІвступит=ев бійІзавтра півдні —yзміLишижо—оомлвлих воїнів Гуюк-хана ой брата<Бучек-хана.лТзбі назпоміч зразпуж прийде еій пбрат Орду;оцШуг , гад>ю, дпсиAь, щобарриу ломшзтиькиянхіІзав'язати бої во—амlгв а еі—оі. Потімкпідутьліншіийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ойєовойє! —yзакивалвiу дляамД цааеничі.— Завтра Кию упаде довтвоїх ніг,хСаїн-хаіе! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНастрій<у>ясіх буXyбадьорий. Ніш з:беасумніввві зв а швидкій пмаемозі. Завтрашній деньІм>є<стзт ооствннімкдтем Харманкібе! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗовсім інші почутт зпанув ли в Києві.аЯкьти:ви о Д бриня>з Янкоювзачtн л=иза собyю дверіб<у вежі над вгКІзапалахггіітючахтишаий Мовчав бояmдіоДмиAрК,:мчвч ли врєволнчі Степан ой Ілл б<щоеве уденьІнеа tідхлд=ли ід поранвлз stбатька,>аніопариззоустезеiвикобили інші бояmдlеВсімк есллпзелегкК. Кожlз розумів,Іщsьзсзти япрога зеOалу теможливо, якщохбеакититио прптиооднуг оеунгалаодвyхохиянийАлooдеoїхоузяти?iОгоaвти в ли в іншихо нацях? нЦШуг о Т"ойtти:ви ой жде!йНавщохж тlді споііват=і ?еВсі>довилиі зна ДмиAра —yщох вщнNскзfo? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКосидівtзазстолом,езаплющи шижочі. Думав? Чв садимув Xyстогін,ощохклекотів увураєях,об ораназпекла< огтем? Чв відз—чиваXв післ <нoзмірзеiважког одня? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНіш з:беанаважуввві зпорушзтиьйlгозмчвч нку.оНааештіх вщнNпідcівoу дляу.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Важко намб<друзі. Важко Києву! Такхщ<уй неьесллп нікuaв. Билиі змД сШуг дніоеужньо.оВщдчайдушної Та скла<силу лом=ть...о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеriЩохтиьхочеш<ц=мкскаезтиб<батьку? — вигуквпв Ілл .— Не же:нашезстаіовищ<убнзнадійне,убнзвихідне?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЧогвжбнзвихідне?йЯ не:кзfуоцШуг ! —yтвердо відз—вів рєвола.— 3 будм-яког остаіовища є дваy входи. Уібyю — пмаемога аб yсмерть. Є й птретійІ— полон.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ніб<ні,tти:ви оне:полон!оТи:ви оне:полон!о—о прплун ли вигуки.— Краще>вже:смерть! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКвіoочі б иснулиийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Оськтакі<сдляа я й хотів почути ід вас, браттяіх Ти:ви оне:полон!оТlді входитьІ— бсдвмообвт=і здовоствннШуг ! Хай самі загитемо, затеtз собyю ррихлпимз:на той світ темало багатуріво Т"оє вх! Отож:наша кров а пPзллєтьі знедаремно! Якщохкожне еі—оо ажздоємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>ІвореоХолма ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубта<Бмаестяовчtн тьктакб< о Т"оє івніоз ким:бсдв повмат т=і здодогв! Отож:викішили — тримат=і здовоствннШуг ! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТlді йдкть іо<маевольте:сюлиосвіжеопідкріпленн ,lбоо наступнtй день:бсдв дуже:важкдй! Ідкть! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубБій відіовиві зна світ нку.оЯкьти:ви оза Дніпрома пзагралаоранкова зоря>і підняXі зкрайкнебаовпрплун в глухtй ону дьнекий клич: н“кху, кху!”еІозразпуж свіжі сотні хана Гуюка,жщоезміLили тумlз Бурундая, ринулвi ат ку.оАлooкияни за:ніч теж поновилидсвзї лавиді стібзюестзли супрпти япрога.о нНа валвжпочEлао бвтва,жщелупертіша іолютішаб<ніж учирх. Знляу задзвезілизшабліх таІмечі,жзахурчзли сулиці, ррпнизливоІзасви—оілизстріл=, врїниузакричrл= увшаліх бою,ззахрипіл=хіІзастогн ли в смертнзму конвнні поранвлі,Іважко падалвiна дмаен'яний помістеубвтіийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубОпівдні, кuaв на валвжз'явиві зсвіжий тумlз Менту, стзло ясноa— Ляднекі Oир таезеiвтримат=. ДмиAрКопідкликав Іллю,аСтепана ап пД бриню.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Оськщо, хлопці, біжіть по допомогу!iОдин до Золоттхв пворіт,одругойt— іохМст=ілавовзг ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореогир ла.ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб А ти,аСтепане,сдооБілгир лнеких! Хай бояmд залишаютьл плише>саир fу, а самі з:полкамиемчать, нв гаючв овсюли! Скзfіть людямовщоб, кuaв задзвон тькна сполох Софія,tтикаaвiд yВол вимировзг ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореогир ла! Там,ємо ще вй!:Жажодігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб за йlгозв ламд,збсдвмоообyкобяпиі ! То:наша поствнняенаді ! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТmд гінціІзразпуж погн ли в ади кінці.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеД бриня>з Мст=ілавовзг ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореогир ла,ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб розаашованоу yна кручахзнад Дніпром, <овернуві з ппмаший. За час,І<оки він буXyвідNутній,зкияни відступил=из валвжXниз,хіІбій пклекотав уже:на прилеглиххд yЛяднекихдворіт вулицях, завулках таув ближніх двyрахийУ іШуг опохол ложв ураєях: татарДtво—амlгв Києві! Не же:не:втримаємоеа? нНе же:не:зупtн мооїх? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNмчав попередуPцілзї т=і чіеврїв.оВ дній руці —о меч,жв другійІ— чеканийБояmдіоВор тиілав хекав де упозаду,жіo олlді ої,жщоенеа tідставалвi ід Д брині, з ходуІврізал=і ІвхпPавезкриллп ону до-татарнекзг о тумlза і <отіснил=ийlгозажздо воріт,озвідх орозхлд=лоі зcгyку п'ятьовулиць, забсдованиххдмаен'янимД есдинкамДlеВсюлиокипівІбій. Ґвалт,олемент, брязкіт зброїе оулушил=ийlгозспочатку.оДим,жщоеснуввві зв повітріб<виїдавoочі —ув багатьyх нацях палахкоаііи пожежіийТа ніш з:баоцезнеозважав —уві зввага есла прихута до прптивника. Зупtн ти!iЗнищ ти!iВисзти зyеі—ой! Вщдкититиоя Хрещатойtяр! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеАлooвщдкититионе:по<астиллийКрізм>розадощlзі Oир тае все вливалиі зіавливалиі зсвіжі ону дьнекіoзаяонндіовідразпувNту л= вІбій. нНавктьопід огаовприведвна Степаном ой Іллею,Іне еоглаІстримат=Nскзfoноу yнатиіку пкочпвиків,Ііокиянивпов діІвідNту л=.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТак адивалоaіоо ечирхlеВночі еійдтеж не пдипtн во ий М ючи багатократну <маевагуІ людях,о Т"ойtкидавo ат куеясе нові й іові т=і чніо заяонн,Ііокиянивпочrл= знемагатндіовідступ ти на Гyку,сдооСофії ап пЗолотоворітнекої вулиці. Вся>південна частtнаgКиєвазопtн ласа в руках япрога.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Д брине,Nмчиздоона—ооятеляособyруз— хай б'ютькна yясполох іовсі тикаютькд yВол вимировзг ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореогир ла! —ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб накаезв ДмиAрК.— А потімк—здодогв! Рятуйднаших! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNзмарнівtзазці дні, йlгозмучилаорана, а щ<убcl бе,жyявидiоб<б ділаодушаийКиїв гине!iКиїв доживаєдсвзї оствнні дні! Іtбіякої надії —о навктьона Богаовнавктьона чсдо!оЯкьтутезеiвпастtяу cідчай! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>зеiраздбачи овякаврєвола з днимІмечема пкидавса в —аму гущу бою,знехтуючи небезпекоюийШукаєtсмерті? Неьхоче:пмаежитио падінняеКиєва? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNзасумом і жалемyу ннувзназстарuу б<нібиу попрпщаві знаезвжди, і,Інеакзfучи ні<сдляа,>метнуіі здовСофійнекзг особyруийТеб< пщо він побачи амб<вразиллпйуг одозкраюийВе умайдан перед папертю буXy запраєжббий<накодома— твм булвiлітніочlдляіи ой олlді, жінкД, аемісникД іо купці, жебракД іоченці.еІовсі —yпри зброї! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНа паперті —уве усобyрний клірона ч діІз єпиікопом.о нІдтеж уікожногозмечyпри боці, аув багатьyх щ<уй лзтиб<кuaьчуги,хшоломи.оТи:ви о стзренекий єпиікоп тримав ухпPавій руці кади:вбицю, аув лівійІ— хаеста.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВін,овидiоб<щойноззакінчив олитвувіонапучуваXв паству: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯ відзускзюхвам,хмиряни,жвсі гріхихваші! Зкцієїе хвилиби визстаєте перед ГоспоіомаБогомднашим чи—оіуй некибніовякозмладенці.о нІдктьона нечестивих япрогівенаших — іок>му суд=лоі збутвеубієнним,жтой з чи—озюе сляістю вознесеться>на небесі...оІдктьона суп стата! Зкнами пPавда! Зкнами Богвій М ти Божа! Амінь! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>розштовхавенатовпвійопустtві зна кuaінозпмаед пєпиікопом.оТой осіLив йоу yхаестом.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯ від врєволн ДмиAра,зпанотче! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Щоо елівкскаезтиаврєвола? Тяжко ам? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Тяжко,зпанотче.йВрєвола ДмиAрКо елівкпмаедзтиб<щоба пвизвдариaв на сполох іове убхкод з:припасамиу ивели зyЯросла овзг ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореогир ла вємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб гир лyВол вимирів.оТамзбсдвмоообyкобяпиі ! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ми хотіaв нині ст ти на прю з япрогом, чадлп оє.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— ДляоцШуг още:бсдв час,І<анотче.йА заразд— бийте:на yясполох іовивольте:ясіх у гир лyВол вимира.лТакойtнакаелбояmдіазДмиAра! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Гаразд,— пог виві зєпиікоп і, <овернувшв убхзадб< пщо ушепнувенайближчим з:причту.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЯкьдаліхпмаедзвалоі зпо елінняеяпєволн,вД бриня>зеi заприміти овбовтвм хтось<ррихиливс до йуг оплеча,хіІпочулоі зтихе: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Д брику!Іі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>оу ннувся.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПмаед нимІ—оояв безвусойtотрок — у звичайному кожушку пздбаранячим к>міром, узврвчійІшапці, натягнупійІажздо брів,Ітазсірих яа ннкахий Д опояса у нШуг обуXyприв'язаний кир ткойtмечyтазтул зі стріламд,заьза спибзюе теліпавс лук,хщ обуXyйlгвжявнохне:пооплечу.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеД бриня>ажзрукамД сплеснув.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янко! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЮне:обличчяgпід шапкоюврозпливлоі зctаадісній пусмішці, чорнізоченятаьзасяялиийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Я, Д брику!ІЯ!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВін потягнувхїїззенатовпу.еІов цей час гучно й птривожноззасзвоіаздзвіLиці дзвіL. Ця адивога еиAтюврознесaаі зпоtвсьогв Києву.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Куд=оцезти оак виряд ласа? — спитзввД бриня, кuaв врниувибралиі зна прпсаореьмі—це.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Як куди? Куд=оіовсі!вД вас! А ти куди менезтягнеш? нКуд=оповмат єш?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriДодогв.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д догв? Неьпідуі —увона китилаі зcбік.— Я ледвеа tирвалао звідти!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубД бриня>схлпивхїїзза руку.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Дурненекй! Врєвола накаезв,жщобая>всюхвашу сім'юа tивів увВол вимирів гир л! Хібаoнезчула? Мунгализ же:добир ються>дооСофії! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Чу:а.оАле...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Такхщ<ураздтsбіІкажу!iІоілух йі змене! Ходім ! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЩе дваyдніоадивалаІстрашна різанина на вулицяхaнеЯросла овзг ємо ще вй!:Жа:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворео у р ла.ємо ще вй!:Жадігер хи:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие Влаоне,Nнеьесллптутезій дія,Іні ночіІ— пожежіїосяв ли вулиціой айдани оак ясно,хщ обої не пдипtнялиі зіа tночі. Від гарячої крКвіoтазпекучо st огтю N=чав іoтанувхсніг,хщ обілоювковдрзюе вкр=в землю. Гyкіл yдмаен , гyкіли трупt, гарячtй дим і смyкідззасзваaвiдухий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб Т"ойtтее,Fємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореовводивtуємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб еі—оо ясе нові й іові тумlзиийВеликі:втратв засмучувалt,априкрозвраж лвейuу ,о>aе>незтогв,хщ ойlгвжесллпж лко воїнів. Ніб<до цШуг овін дзвноззвикхіІзі O гріш>незставив люднеке жиAтя.оД yтогохж оснляу йзг о ійнека складалвiчужі,І<ідкореніобхкоди — кипчакД, огузиб<карлукt,асакД, есат сд,залани оа багато інших,жщоенаселялД>Золоту орду, а йєка- ону дівІбулаo пжменекй вна — лише>кожlз десятий. Великі:втратв засмучувалtойуг отогв,хщ оКиїв есв початком походв назвечірнізкраїн=.еІоякщохвсюлиовін губвтимезсти:ви овоїнів,д пяк в Києвіб< о з ким:же:йтимездаліх— іохОствннШуг мyкя? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІ ясе ж він,Інезважаючи на:втратв,tкидавoіtкидавoсвзї слтніоі т=і чіеу цей кр=вавийзламатв опірохияний і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТретШуг ураєняеяпалахСофія.хСобyрний причетуразом іел пкі:виома сотнямД хиян,жщоенеавстигли захлват=і зу гир лyВол вимира, зачtн во yяспочаткужв двyріб<обнесеному високимД мурованимД стінамд,зіовчtн воіападникама пнеспоііван оси:вбий:спPптив. Розлютований темн=к Бурундай приск—чивсдооБат=я.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Саїн-хаіе,жщоекобити зyорусутнекимД шаманамд,зякі зачtн л=са в —воєму гlдляному храмі іІз луків стріляютьку мyїх воїнів? Ти каезв — не:чіп ти їх, >aе>ж...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие Т"ойtтупнувенуг ю.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Якщохврниустріляютьку мyїх воїнівб< о всзвай їх, як —кзfoнихусобак!iМилув ти лише>тих,жш з:баокuaінахапрпситимезпо<али! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб урундай китивзназсобyрзцілий тумlз. Підаягнуіши порок, йlгозврїниувисад=ли ир та і,жввірвавшв убхзподвір'я,Івчtн л=ирізанину.о нЗахисникД зачtн л=са в —амlгв собyріб<стріляючвеO іападниківtз віконийАлooдпсиAь есллпкі:виох ударівt“барана”,жщобадверіврозлетіaві зна щепкД іосп'янідіІвідл пкрКвіoкочпвикизвдерл=са в храм.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПмаед браезми гyкіли свічкд. Пахллпладаном.о нОдягнупий<у>срібніоризизстарий єпиікоп,І<іднявшвзпмаед собyю хаеста, закликав пкиян не піддзват=і .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Зкнами Бог! Бийте:нехP=ітів! Бийте:погубвтелівк земліобхшзї іiвіри хP=ітияннекої!о—огукавtз амвона.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNсоояв пмаед ікон стасом,жщоеу cідб исках свічок гyків щирим золотом.оЗ-під йlгозрозшишuї сріблом і —амlцвіт мД миади висзваaао yясияа чупдинхlеВ руках — золотий хаест.еІ, завир fеніоцією пишнотою,<ц=мкб искома пі багатством,жнапівдикі:стез—викизринулвiдооньl sовшаблями пPокладаючи сsбіІ шлях.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНапереріелїм>метнуіі ззІмечемаотецькІяндкій,о>aе>нез встиг затулити собyю єпиікопаовякаважка чужиннекавшабляеяпалахна йlгозтім'я.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ох!І— глухо скриквпв він іб<випустtвш омеча, схлпиві зрукамД за:обличчяб<щоевраздзаюш=лоі зкрКв'ю.— Бsже,tтво зволя! А як:же: еібліотека...оеібліотека...окнязя Яросла а...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЦе булвiоствнні сдляа учoноу yієромонаха Іяндкі .оВ наступну еиAь ще вин удархрозкраяXyйlгвжу дляу.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНенад вгКІпмаежив —вогоззахисника і єпиікоп.оД yнШуг пкинулоі зкі:виа баатуріво—>схлпили сяючу сріблом і золотом миадуб<вирвалtоззрук пхаеста і кади:вбицю, стягнулtоззплічоризу, розірвалвiна кі:виа шматків,Іа самуг пштурхонулtоззамвонажXниз,хна кам'янужпідлогу,опід ноуиенатовповіб<щ обіснуввві з лютій сутичці, іойуг отамжесллпзатоптаіозназсмерть ноуамД ошалілиххбійців.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНезабаромІбій<у>собyрі затих. Вся>підлога червонілаo пвідлкрКві,жв ній лежали всзоіуй поранвлі,Ісмаед них земало і:пмаеможців.оАлooжоніш з:зоїхніхооднуплемінниківtне пдоявив баж Lня>лопомогти їм. НавпакД, всі ел пвереском,плайкамД і пPокльонами кинул=і здовікон оа ікон стаса,>оздоблoниху сріблом тазпозолотою: ламал=, видивал=, викuaуплюв лвешаблями,tтрощили шокпарамиу птазсокирамД і все,хна їхню думку, кuштовне пхrл= увсвзї хурджун=.е і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубПісл <падінняеСофії Київ есв розкраябий<наступ ючимиу п ону дьнекими тумlзамД на ч тиди частtни. Гyкод Яросла а з—вністю опtн во вк руках Бат=я.оВрєвола ДмиAрКоз хиянамд,зщоезалиш л=са живі, зачtн во у гир ліІ Вол вимира, н йітарішій частtніеКиєваовнад Подолом,едобре укріпленій резиденції пкиївнекихдкнязів. Не:зуміли ону дtоззходуІвзяти і Копtаен го кінц ззІйзг о міцнимД Іаєейнекими таоБілгир лнекими ворітьми.оЛише>на валахо Ізясла овзг ємо ще вй!:Жа:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворео у р ла,ємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб облоfoноу y умlзомІ Субедея айже:зі>ясіх боківо—>іІвідлДніпра,хіІвідлПмаевісища, і,Ігlдляне, ел псмаедиби КиєваовзyЯросла овзг ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореогир ла, ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубне пдипtнялиі збої,жажІ<оки “непмаеможні”знеозламал=ижоопору некеликзї жменекиззахисниківoіtне захлпил=ийlгозв:ніч з четвертогохна yяп'яте ураєня.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие Т"ойtпотирав рукt. Харманкібе! Кию ! Столицяу п огутнШуг орусутнекуг царства! Ось-ось<упаде она підл огутнімднатискомайзг о залізниххполківо—>іІтlді вщдкриєтьі зпрямий шлях назвечірнізкраїн=.еТам,Ікажуть, земає бcl бе оакохл огутніх фортець,хіІвін>швидкоaррпникнеавзкраїну келарів footnote-id: ftn96" titT чYіпай!:Жаоді і leFootnoteReference вй!:Жажо вдщірAі > specшia-character: footnote"еи![if !supportFootnotes]>[96]є![endif]T-мо ще воо ще воA>, чехівoіtбашкордів footnote-id: ftn97" titT чYіпай!:Жаоді і leFootnoteReference вй!:Жажо вдщірAі > specшia-character: footnote"еи![if !supportFootnotes]>[97]є![endif]T-мо ще воо ще воA>.е А звідти недалеко і іохОствннШуг мyкя! Хай аадуєтьі збезсмертнаодуша діда, келикзг ПотрясателяоВсесвіту Чінгісхана,Івін>викuн>єьйогохнайважливіший<заповіт — <ідкориAь всі сущі назземліобхкоди владідвеликохл ону дів! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNне:поїхав ухсвзюестзвкв наз Т"оє у гиру, як почrл= її назив ти післ <тl sовякьтамжесв постзвленtй дев'ятихвостий туг повелителяоЗолотої ордд,заьзалиш во вкКиєвіб<щоба—амlгв керув ти оствннім=ижобоями.оТуленгіти очи—оил=иСофійнекий:собyрзвідлтрупів тазпоранвлих,жвигн ли жоблукаючихптутевжпошуках здобнчі нукерівoіtнатопил=идляgнШуг єпиікопнекіoпалат=.е Алooсп ти йlгвжне хотіaоі .оДуша прагвпла<боїв,Іоствнніх<боїв,ІщК,:мчжливо, стзнутьонайсла етнішими у йзг ожиAтіийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNпідкликав Менгу.оСидячвебаокuні, камчею <окаезв баоКопtаівoкінець.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Візьмвейuу ,обрате! Здобнча— твоя! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Візьмв,—yз>у товністю відгуквпво тайджі.— Алooменіо хотіaоі б поміряпиі оси:амД за—амим ойволзюеДумиAромІоі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Встигнеш>іІтаєв,— киввпв гlдлязюе Т"ой.—еДумиAраo пвзяти не оак прпсао! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Слух юсь<і скоряюсь,— вклон во Менгу іб<вдариіши кuня ноуамД підлбокt,апомчав іох—вогозтумlза.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие7і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщдступ ючи елбоямвi ід Ляднекихдворіт поtвузекихд пкиївнекихдвиличках,жІлл ьзагубвв де убатька,>брата<Степана апД бриню.оКиплячtй tирдвиличниххбоїв неспоііван озанісойуг опоміж Ірининнекою,<Георгіївнекзюе церквами таоСофійнеким:собyромаіохКопtаен го кінц .оТамзразом з іншим=ижовщдступ ючими йlгвжпо<астилл прпск—читиоя Іаєейнекі ир та і,жзачtн вши їх заа собyю,І<іднятві зна вал.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМунгализззходуІкинул=і зназзабyрола,ж>aе>їх легкКо —кинулвiXниз. ПісляоцШуг озав'язаaао мля а змаестрілка,жщоеадивалаІіох—амуг п ечирхoіtне завдзвала cідчутної шкоди ж дній із —оорін. Коли стемніaо, пмаестрілка пдипtн ласа,вбій<лучниківoпов діІущухийНадхКопtаеним кінцем заляглаo падивожна мyкозянахтишаийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІлл ьпідняXі зназвежуийКр=ваві cідб иски пожежижомиготіaв уtвузекихдвікнахаСофійнекзг особyруийЗ темн=хйі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубвулицьІіолітзли аадісні <оклико:пмаеможців, стояоннд птазплачькиянхіІкиянок, гірко:вими пожарищзнагобили назокКосльозуийЗ валівк Ізясла овзг ємо ще вй!:Жа:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворео у р лаємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб чул=і зкрики:ьтамжнез пдипtняві зпP=ітупийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІлл ьзціпивхзубв. Отoіtнаступив Суднtй день! Всьlгв а кінецьк— жиAтю, в ді, славі золотоверхзг оКиєва. Хай ще день:чиздва — іокінець.о нІдвщнNсамжтеж де улежатимезз>розадощlзим чмаепом,еякьт=і чіеінших,жпід низеким: зимов=м небом,еі хижізкруко:клюв тимутьойlгозскрижаніaе>тіaо, вийм тимутьомертвіо очі. Бр-р-р!..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNпмаевівoпогляд назтой кутокyеі—ойб<де соояв їхній дім.оТамзпожежи<оки щоенеаеслл.оАлoo—вогозобійстяовщнNне:розгледів,Ібо ясе окутувала кр=ваво-імл=ітазпеленаовзрідкаaррпнизувана< огти—оими пасмамД іскорб< пщо <іднімалиі знадoпалаючими есдинкамД, розлітзлиі здовкруж і падалвiXв почорнілий сніг.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеСерцезйlгозст=інулоі .оЩо ам? Як ам? Чв встигли п тектиоматв з Янкоюві>ясієювродибзю? Де они? Чв мунгализзахлпил=иїх, побнлд,зіо їхні>тіaа зараз сковує ураєневий<мyкоз? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубУявивши оаку жахливиккарт=ну,жвщнNмимов діІст=інувх кулакД іоглухо застогн в. Навіщо він живе?iЧогвжіол змДлув ла йоу ІіохцШуг пчасу? Адже:вщнNне:уникав небезпек іtкидавса в —амийкін сті зубА Маріам? Дезйlгозкох Lа?iЩоІз нею?йЗаІці дні, жовщдкuaв Т"ойtрозпочав шаленізпP=ітупи назЛяднекі Oир та,Іа потімкввірваво вк еі—оо іІзав'язавобої на валвжтаІмінекихдвилицях, вщнNніяразуNнеьеачивхїї. Якщох живаб< о де утут,хна Копtаен гв кінціийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНеспоііван овін>відчув,еякьна плече йlгвжляглаoчияськ рука. Він>швидкоaоу ннувся, споііваючв упобачити кlго-небудм>із —вyїх воїв.оАлooжопмаед нимІтемніaаoневисокаoіtв темрявіoневиразбхзпост ть:чиз о отрокаб<ч=ижоотроков=ціийЩось<збхйlге пдивидіaоі йlгвжв ній. Гyaоізйlгозздригнувся.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Маріам? Ти? Неьможезбутв! Тут? Ожіоле! Він>все щooжонеiвірив,жажІ<оки дівчtнаgвідгорнпла<к>мір кожушка і пPомов=ла: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Такб<цезя, еій голубе. Цезя, тво зМаріам! Він> пкинувс до неї,Іст=іжв обіймах.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Маріам! Бsже! Щастяомоєзкох Lе! Я оакой ааддй! Алooжозвідх оти оутевзяласа? Як и менеззбхйшла? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Цілий день:усеоеі—оо есллпза валв. Я теж. Отoіtжовпізбхлактебе,хкuaв тизразом з іншим=ивоямвi ходивtу Oир та. Я гукалактебе,халooжотионе:почув.оТlді я китилаі убхзпошукt. Та хібаoлегкКозбхйти людибудвжтакій пкруговматі?йЯ бігалаотаєв,всюли, розпитувала,жажІ<оки хтось<не підкаезв,жщо пбачи овякати піднімаXі зназвежуийОоак язопtн ласа оут...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІлл ьдивуввві зі ааді овааді іІзнляу дивуввві з птакогвжнеспоііван гв,хнеймовірному <астю.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Як<цездобре! Я оакой <асливий,жщо мД знsвуtаазом! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВонахтихо іІсумно відз—віла: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Разом, голубоньку!ІРазом! ТепмаІажздо кінц б<до оствннШуг І<одиху!Іі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВонахраптом припалахйогвжіо ураєей>іІтихо заплакала.о нВщнNсоор пів і повернув її у дівку іох—вітла.оКр=ваві cідб иски пожежіїосяял= її пдекрасні темні очі,жнаповнвлі слізьмв.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Чогозти? Неьаадахнашій зустрічі? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Рада,— відз—віла МаріамзпошепкД.—еДужеьаада!оТи:ви о щоенас чекає? Подивиі убхвколоa— бачиш?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВонахобвела рукоювмінекийовидiокілззІйзг опожежамД і падупамД, розпачливимД зойкамД і стояоном,жщоенесaиі ззвідусюли, іІзнляу заплакала.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNпочав утішатихїї. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Неьплач, люба мy .оЩо бане трап=лоі ззенамД, збхй,д пязкох юктебезнадoусеона світі! Іtбемає такої силиовяка баtирвалазземyїх ураєей> цезкох Lня! Ні люднекі:пмаесаєв,влі Т"ой,Іні навктьосамжГоспоіь Бог! Хібаoщо п вна смерть! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯ вірюдтsбі, єдибий еій! Бsoіtв моєму серці живуAь такі<ж почутт ! Іtяз же:пмаесталазплакат=.еБачиш?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВонахвитерлаІсльози і навктьоусміхтилаі .еІосяйнуло вк її поглядКвіoщо удитинно-некибне,хжалісне ізразом з тимІтакеoпалке, еазивіе,жщое псмаце олlдзг оврєволнчазздригнулоі б<нібиуйзг ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореощо ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубзопеклst огтем. Він>рриу рнув її і поцілув в ухпухкі пPохол дiо-трепмтніовуста,Іа она неiвідвернуласа,вприпалахдо йуг оураєей>іІ завмерла,осп'янівши від йlгозгарячої ласкв.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПлитивзчас, бралоі зна мyкоз,халooврниунічо stнез поміч л=.оСтrл= увзатишний куток,жщобане продимав крижанойtпівнічнойtвктер,зіо німіaв від <астяовякого —увон=оцезобоєздобре розумілих— іоляеяідзустилаoїмІтако мало.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМайже:нічо s.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПмаед ранкомаіохїхнШуг Іілухвжіолитивзглухtй гулзіо гуркітийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІлл ьпмаехиливс чмаезззабyролs.оМаріамзпідійшла<до нШуг .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПоtвузекихдвулицях, затягнупихусірзюепмаедранковзюе імлyю,Ісунулвiдооворіт натовпи ону дів. ПолsнвликД, впряfеніов шлеї апд вгіtжовірьовкД, тягнулtопопередуPпо замерзлих,жприпyрошoнихуснігомддмаен'янихл остовтхв пважкі,Інезграбні <ороки тахобкованіІзалізомддубовіo“барани” до них. Гуркіт відл птlгозздіймаво такий,жщо здзвалоі з— де удалеко гриеиAь грім.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— ПPоклятт ! —yпрошепотів Ілл .— ІдутьоназпP=ітуп! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ой амочк ! —yзлякано вигуквпла МаріамзізпP=клалаo пруку до устийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— ТsбіІоутезалишатві знебезпечно! Йдвiдодогв! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Я зостзнуі ззетобою!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Дурненекй, як:же: и можешьзалиш тві ззі мбзю? Я жижоне сидітимуутут,хна вежі,І збудвжтамб<де литиметьі зкрКв!iМи відіб'ємооворога!о—о Він>і —ам неiвірив увсвзї оствнні сдляа,халo,жщобапідбадьориAи дівчtнуовнадзв —воєму гlдлсляілупевнвло—оіуіyтвердо—оі.— Такб<мД зупtн мооі вщдкитемо йlго! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNзвівoїї Xниз,хпоцілув в уххол дiіoщокндіовідірвав пвідлсебе. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Любий еій, ррпщай! — вигуквпла Маріамзелболем.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Іли! Якщохбудвжживий,жя збхйдвжтебе! Ілл ьпосоояв, покндМаріамзен=кла заарогом, аІтlді вийнявомеча ізрушивсдоогурту воїв,жщое пзбир лиі збіляеяоріт.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие8і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТо stнадвечір'я, кuaв знемагав ухкриках іогуркоті бою Ізясла ів гир л, аІКопtаівoкінець опtн во вккі:вці, врєвола ДмиAрКосоояв, безсилий допомогти їм,хна вежіоСофійнекихдворіт footnote-id: ftn98" titT чYіпай!:Жаоді і leFootnoteReference вй!:Жажо вдщірAі > specшia-character: footnote"еи![if !supportFootnotes]>[98]є![endif]T-мо ще воо ще воA>.е У іШуг об ділаорука,Іскніaаoдуша і стаєеніaо серце. Він>розумів,жщоецеозагибель.о нЯкщохвпавл огутнійyЯросла ів гир л, з:біщо вже:не:зупtн тьоБат=я.оЩ ойlгвж Ізясла ів гир л<ч=иКопtаівoкінець? Вrл= жyВол вимировзг ємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореогир лаємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубзвисокі.оСофійнекі ир та теж міцні,Ітаз —амуг ємо ще вй!:Жа вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Івореогир лаз —ємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зубзжменекй вна. Від Софійнекихд пворітсдооБоричевогозузвозуз— д а змаестрілиtвсьогозабyой енше.еІохоча людуутуте пзібралоі зчимало, ррптримат=і здов stніяк,Ібо ясіІзапаси вичмап лиі ,зіоось-ось< пP твінooкиян:спPавжній голод.оЩо lді?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВоєволнч<Степанопоміти овяк:батьк мyкщитьі ,зіо зрозумівецеопо-—воєму. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Болить? — киввпв на рукуб<щоевисілахна пмаен'язі.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Е-е,жщоетамжрука,—зскрививі зврєвола.— ПоболитьІтаз й:пмаестане...оОськдеопо-—пPавжньlгв болить,— і покаезв зіоровзюерукоювна урає=.е і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубСтепанопідступив ближче,tтихо запитзв: ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Не же:ніякої надії?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКоще>тихше відз—вів: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ніякої...оНезбсдвмоообманюв тилсебе,Ісину.оДень:абyо два...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Тs,:мчже...—<Степанозамувк,Ібоячв увисдляитио думку, щоевматіласа на язиціийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубАлooврєвола зрозумівейlгозіІзапмаечно похитзвв у длязю. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ні,Ібсдвмообит=і здо оствннШуг ! ПPо теб<щоба пвідчtн тиз Т"оє і ир та і піддзтиі ,зіонooдумай! Це:ніко stнезврятує,Ібо яорогио нашіа— то людиопідступлі,Ісдляа нooдптримуються>—збез честіуіyсляісті.оКраще>вже: іспити смертну чашу до днаовніжа—амlгв підставити шию підл унгальнекуешаблю!..о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— А як:же:нашіа— мат=, Янкйб<діт=, мо та Микuatнаg жони? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКост=інувхзубв. Погляд йlгоззатвердів, посуворішав,Іа зоураєей>tирваві зглухtй клекітийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Як<і>ясім...оІенам,зіоїма— як всім...оДо аечі, жотреба їх ррпвідат=, покндтихо,Ібо,:мчже, іншlгозчасуенеаесде. Де онио зупtн лиі ?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriДобриня>їх суррпводив, вщнNзнає.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Тоогукн=ийlгоз— <ідеззенамД.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНа вулицяхaесллпповно людей. ПізнаючвеOрєволу,жвонио розNту л=і ,ззамувкал=, багато ш з:знімаX шапкувіокланяві .зДмиAра люб ли: нвтратвв ухбояхІсина,Ісамзпоранвлий,Іа оював нарівніІз олlдимД і зіоровимД, наg валахоспав,Іїв>із —пільнlгозкотла.оА теб<щоокиянивздалвiЛяднекі Oир тазіо Яросла ів гир л, ніш з:йlгвжв ррпвибуднезставив. Всі розумілиовякойtворогосооїAь пмаед нимих— мнlголюднойtізбезпо<алний. Ні,Іхиянам докорятн ДмиAрауіyсебезні заа що! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНа айданахогyкіли багаттяовнадoнимихвариaаса якась< юшка —увечмаяидляgзмучoних,жголодних,жзмарнілих,жа частоуй поранвлих захисниківo еі—оаийАлooдпвкола>вже:сооялиенатовпи жінокІз дітьми — у ко stж з япїнів прпсаягнеться>рука з ложкоювй!:Жа вдщірAубийATRANSFORM: uppercaseубзємо ще дyо тlгозварива? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКопідняX очі. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПмаед Десятинбзюецерквою,зназ Тбиному торжку, уа пвідб исках багатьвздибиaаса квадрига баскохл іднихокuней,ззапряfених ухбойляу кuaісбицю.оВрниустоялиена армуровlгвжпо—оаменті.оЇховивіз із Херсuнеса післ < пмаемоуиенад ромеямД хнязьyВол вимир,хіІврниупрпсаоялиетутедяісті п'ятдесятiліт, стзвши оакзюежoневід'ємбзю ознакзюеКиєваовякуіyслбyрзСвятої Софії тазЗолотіо Oир та. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКоніtбасують, рвуAьі звпмаед,звисокКопідняXшвзпмаедніо копитзийЗ їхніхоніздрів,Іздаєтьі ,зпашиAь вояонь,жа рвучкойtвктер роз іває буйніо гриви,хна їхньlгв тідіІвидiо>кожlз напружббий<м'яз,ікожнвжжилкуз— такодпск—нало tилив і tирізьбвв їхoневідомойtромейнекий:м йітер вжнестримному леті.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубА хібаoне оак і Русь-Україна летіла кі:виа віківo смаед інших бхкодів і інших держав,І огутнязіонoстримна? І сла а її, сла а її столиціо—зкрасенязКиєваo— широковрознесaаі зпоtвсіх<ближніхоіудальніхоземляхий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДмиAрКозітхнувхійопустtвжу дляу.о і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубБулаІславаовбулаo огутність,жа тее,F всьlгв —окінець.о нПолsвtнаgКиївнекої україн=улежитьку руїнах,евжпожарищах,жпід п'ятзюе Т"о ,зКиїв доживаєвсвзї оствнні дні, а рештазземель<і князівств, споглядаючвовякукuatшня столиця вжнерівній борніззнемагаєжпід ударамиукочпвиків-язичників,tтремтятьзіо німіютьку келикзму сAрасі. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБуло від чо st пастику кідчай. Хібаoдумав-гадзв він,І прпживши в Києвіtпівітазліт, тобоо ясе —воє жиAтяб<щоосаоятимезбіляейзг о смертнзг оодра,хщ ойlу ,обояmдіазДмиAра,хім'я навкки:бсдв зв'язанеззезагибеллю ріднзг оеі—оа? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЦіаважкіoдуми оак охмариaв йlгвжчоло, щоенавякойсь< час вщнNзабув,екуд=оіочо stйшов,хіІти:ви огlдлс Янкиб<щоосплеснулаорукамД і пвигуквпла такеoзвичнезсдляз: “Таточку!” — вивівейlгозізезадуми іgзмусtвж<іднятв у дляу. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубБояmдія Анастасія:зі>ясією сім'єю саоялахна ганку пкнязівсекзг опалацуб<де врниупоселилиі зпісл <тl sовякьзалиш л=хсвзюеоселю вк Яросла овзму гир ліийЗараз рідко ш з:сидів уххаті,Ітдивога гналахнадвір — наg вали,хна забyрола.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNкинувс до них.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Рідніемyї!iі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— ДмиAре! — скриквплаобояmдіяогlдлсiо>і, впаьш=ижобояmділяілна урає=,ззаридала.— ДмиAре! Щstж бсдв зенамД! Щstбсдв зенашим=ижомалят мД-внучатамД! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВсіІзаплакали.оВрєвола кріпився, алooілна йlгозочахо заблищал=хсльози. ЗдоровзюерукоюввщнNобнімаX усіх, цілув в, голубtвжонучат,жщое птулилиі зйогвжіо ніг.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Любіемyїб<дорогіемyї!iНастал=идляgКиєваoіtдляgвсіх< нас найважчі дні. Усеб<щоо огли,хмД зробнлд,зщобазахисємо ще вй!:Жане:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворетитиояас.ємо ще вй!:Жадігер хине:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие Т=і чіекиян:поляглt. Та незвисаояти, бачуовнам,tнез утримат=і ,—ецеов=оповинніззнати і бутв>у товим=идохнайгіршуг .оНе лякайтеі з пнічо st—Івидiо,Ітакємо ще вй!:Жане:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе уг дiо ємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубГоспоів наш гв,хбо ясе в руці йlго! На іШуг оуповаємоожомиовсі!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNрозумів,жякі важкіoй жорсаокі сдляа кзfo,хіІвсе ж пкаезв,жбо яважав,жщоенеамає пPавазпP=ховув ти пPавду.оДо смерті теж треба кожному рриу туват=і .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВсіІзб л=са в некеличкойtгурточок іб<обнявшв ,І плакалидтихо,Ібеззвучно.iДобриня>відчув,еякьйlгозруку збхйшла іІст=інула Янчtнаg рука,Іі він,Інезважаючи на:теб<щоош з-небудм>можезпомітит=, приу рнув дівчtну<до себе. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Люба мy ,—ешепвпв на вухо.— Янко, Яночк ! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Яохочу бутв>зетобою,iДобрику,— відз—віла она ледвеа чутно.— В оствнню хtилинуохочу бутв>зетобоюtаазом! Аетамж— щохбуде! Хоч і псмерть! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriЯ теж цШуг хочу. ЯкщохмунгализввірвуAьі зв гир л< Вол вимира, шукай менезбіляеЯнчtнзг оеонастиря footnote-id: ftn99" titT чYіпай!:Жаоді і leFootnoteReference вй!:Жажо вдщірAі > specшia-character: footnote"еи![if !supportFootnotes]>[99]є![endif]T-мо ще воо ще воA>.е Будвжживий,жтл прийдвжтає=.— Непомітiо,Ікористуючв утемрявою,iщоенасувала ,І він>відсоор нивoїї Xід гурту. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— БіляеЯнчtнзг оеонастиря...оЯкойtдивбий<збіг! Чв думала княжнаємо ще вй!:Жа:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе Анна Яросла на,ємо ще вй!:Жадігер хи вдщірAв крупні>кін сті зуб теж Янкйб<щое пбіляеїї еонастиряовякойtвона заклала, кuaв дівчtноюввщд'їздилаoвудалеку Франціюб< пщобаtийт озаміж за французекlгозкороляеГенріхалПмашl sовобірветьі зкuaв ужиAтя< піншlї,Інезнаної їй дівчtн=опо іменіоЯнкй? Ні,Інеззбхла она.оА чиздумала яб<щое пвпаду кідtворожої шаблі —аме в Янчtнзму еонастирі? Бsже,tБsже! — Янкаg заплакала.—iДобрику, некжезцеовсьlгв кінець? Некжезцеокінець світу? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЩ овін>міг їй скаезти? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNуже,tяк<і>ясі,>розумів,жщоеКоє у неавстояти, щое пці хол дiіoураєневі дні —ецеойlгозоствнні дні. Він>кращеовніжабудм-хто інший,д пзбхв,жщоепо<али:нікомуенеаесде,жщо.зсмерть іoневоляечигаютьоназвсіх.еІохтознаб< пщо краще —ераптовазсмерть чвеOажка іоляераба абyорТбині?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТlгвжвінднезставoїї Xтішати,ззаспокоюв ти,Іа скаезв відверто: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яночк ,хмД приреченіобхзсмерть. Цезоак жезясно, як і:теб<щоотиустоїшзпмаеді мбзюийАлoo збудвжзетобоюtіазахищатимуутебездо оствннШуг ! Будм>мужньlю! Такою,iяк олlда рязаннекавкнягиня.оПам'ятаєш,tти розппвідалаo ені?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оПам'ятаю. Я будвжмужньlю. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Аоще>раджудтsбі в оствнній день:одягнупис вк чоловічtй одяг. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Навіщо?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оБозза жінками таодівчатамДtбсдв сAрашне полюв ння.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Яозроблюзоаковякати кзfoш.оА т=опоsбіцяй мені, щое пнooдаси менезживоювв рукtднебхв=інlгвжворогові! Поsбіцяй!еБачиш,жя відчувала, щое пнастане оакой деньовотжвіндіtнастав! Обіцяй жooмені! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубriОбіцяю, люба!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВ цю еиAь сAрашнойtгуркітсдолитивзвід Софійнекихд пворіт. Усі відчулиовяк під ноуамД здригнувся кам'янойtпідмурівокопалацу.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Мунгализпідаянулtопороки — б'ютьку брамвжтаІвк забyрола! — вигуквпв врєвола ДмиAрКоі поцілув в внучат,жневісток,жЯнку, бояmдію.—iДорогіемyї,Ібсдвмооррпщапис ! Намзпора! Ходімо, хлопці! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуби![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие9і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВ у дляіосоояввякойсь<над кучливийзбезпмаервнойtгул,ж бібиутоогув,Інезпмаестаючвоввічовийздзвін. Алooчlгвсь<не чутв>есллпударів биaао—о лише> вин ррптяжнойtгул,жщоедратув в —воєюонoскінченністю, викликав внутрішній сррптив,Ізмушував напружув ти всі снлд,зщобавідігнати йlгозвідлсебе,Істряхнупи,д пяк в'їдливикмуху,iщоенастирливо лізе в обличчя.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВсезцеоІлл ьвідчував,еякьу глибокзму сні. А щooжовідчував,ещз:йlгвжважкоулежати,жважкоудихати,жбібиукамінь<наліг на урає= і пдавитьовдавитьздо землі.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПотімксвідомість пов діІпдоясн ласа,ві вінхраптом зрозумівб<де віндіtщоІз ним:сталоі .оЛежав він гyкілицьхна засніженій деаен'яній остовій порядІз ертвим:мунгалом-баатуром, аІзверхв назних обох бхвалиaаі зцілаo пкупаоще>теплиххтіл — убит=х чвепоранвлих,жщоенеадзвали йlгвжпеаенест=оподихий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІІтlді вщневраздприуадзв,еякьна світвнні наyнШуг пналетів якойсь<баатурtіазанісонад гlдлязюешаблю. Та йlгвжпо<астилл підставити пщита,Івідбит=еїї еечемзіз—амlгв нанест=оневідOир тнойtудар.еБаатурtупавий і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЩе> вин! Бsoцежесв незпмаший,жщо поліг від йlгозмеча! нВінднезвівеліку,жскі:виохжворогівепмаеміг сьогодні. Трьох,жп'ятьох чиздесятьох? нХібаoдохцШуг було вктогвжнесамувитогвжкр=вавогвжвирі, щоезакрутtвжйlгозопівночі піднезвідзускав дох—амуг ранку? Цезесв прпсао “ще> вин”.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеОднак неавстиг вщнепорадіт=зцій:пмаемозі,Інезвстиг оу ннутиі ,зяк ону дьнекапд вбешка обрушиaаі зззаду йlгвжна у дляу. Взочахо б исвпв гlдубий сніп іскорб<ноуие<ідкос л=са —ві вінхпоритивзуутемряву. Якtупав — незпам'ятає...оЧиздов stлежав туте—Інеззбхє теж...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNрозплющиX очі. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНадoнимосоояввпідстаркув тий:мунгал. У пPавій руці він>тримавхбойляу сокиру,жгетьвзаляпану кров'юtіачимось<рожево-блідим.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб“Мозкзм? — поівмавхІлл ,днезвідчуваючи сAраху.—о Авжеж,І озкзм! Це:ж<баатурtдобнваєвпоранвлих!йЗараз доб'єtіамене! Топірцем п пу дляі!” і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДумалоі йlгвжякось<важко,жбібиу о двмавхнезвін, аІ хтось<чужий. ІІтіoдумки:бсли йlгвжбхйдвжі,Ітазй власна іоляезоясімхнезтурбувала пйlг .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМунгалздов stнезпомічав йзг опогляду, вщнNесв зайнятвй іншим. Своєюосокирою,iтильноювїї соор ною,iгостримхіІтонким,еякьпалець,х обушком, вінхпов ді, незпоспішаючвовбtвжпоранвлих киян:по у дляах.оПрихцШугвжвінд пнooдужеьпридивляві з— живіІврниуще>чи ні.оПрпсао назвсяк випад квбtвжусіх< підряд,зщобане пропустtти ж днзг оживог .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеСAрахуоІлл ьнезвідчував. Усеб<щоовщнNеачивхі щое ппмаежив митилої ночі іоособливо вкцей хол дiойtграєневий<ранок,жпP туп=ло вейзг о дупгі почутт сAраху. Ну,iщоеж —окінець! Овин удар —ві всезен=кне:зКиїв, рідні,х кох LадМаріам, важкіoадупи, щоележатьлна йlгозграєяхийУсе! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМунгалзудариі —воєюосAрашноюосокирою ще> внзг о поранвло st—Ііхраптом поміти широковрозкр=тіoгlдубі очі,жщоо овчк=хслідкув ли жозазним. Йо stзанесеназвгиру>рука завмерла,овінхприкипів поглядКмаіохт=х очей,д пдов stвдивляві зв них.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІлл ьнеззбхв,жякіoдумки:роїлиі зпід лиі чим:малахаєм баатура.оВрниуобнд а овчк=хдивилиі з вин внзгвжв вічі,жі щоекожlз двмавхпри цШугвб<щоовщдчував,ебуло відlге ти:ви окожному з них.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНарешті:мунгалжворухнувся, ошкіривсяоі почав підніматиусокиру. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Що? СAрашно, орусуте? — спитзв, покаезвшизкрупніо зубв. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПідtвагоювмертвиххтіл Ілл ьледвеадихав,tтугвжвідз—віво злнатугою: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Йок! — і похитзвву длязю.— Ні! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМунгалзвитріщиX очі. Здивуввла йlгозне відз—відь, аІ теб<щооорусут зрозумівейlгоийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Як? Тиззбхєш по-наш гв?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЗнаю. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Звщдки?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЯ д а літзNесв вжвасевжполоні.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМунгалззакліпав важкими повікамД, опустtвжсокиру,ж підкликав кі:виохжтоваришів. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оВін гyвориAь по-наш гв! Щstбсдвмовробит=? нПрикінчити? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМунгализпмаеу ннуaв . Потімкоак швидкоaпочали жошварґотітиуміж собyю,ІщооІлл ьнічо stз їхньlї еовионе:воор пав. Нарешті: вин,ж байстарший,жхудойtізтемн=й,еякьвисушеназтараня, скаезв: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Покажімо йlго джагуіляілЖадігеру,— штовхнувхІллю ло sю підлбік.—iДякуйоВічному Небу, орусуте! Встзвай! АІнезвстанеш — доб'ємо! ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВрниурозаяглtoадупи, і Ілл ьпідвіві б<натягнув>чиюсь< чужу шапкувіоступив кі:виа кроків. У у дляіогуло,еякьу млилі,Ісвітзкuaвввві з ппмаед очимаб<ноуиедибали,хеов деаен'яні,зіонoприємбз-сол дкавазмлість розлиaаі з поовсьlгв тілу,халooвін>розумів,жщоетреба йти, і чмаеззсилуtйшов.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЙзг опокели на айданб<до церкви.оВсюлиележализвбиті, стогн лвепоранвлі, їх тутежеtдобнвали беззніяког ожалю. В кі:виохжмісцяхa розгир лиі зпожежії—tбсройtдим,Ізмішанойtз хол дiом мyкозянимІтвманом,жпов діІ котивсяопонадoпP твхлимзпісл <боюtКопtаеним кінцем,ззабнвавзвіддих,жсудlгою зводив гyкло.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеС тноклЖадігервздалеку поміти —вyїх воїнів і помахавк їмерукою,халooтутена айданьвиїхавкгуртевмашниківoна ч діІз ханом Менгу,зіо с тноклповернув до них.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБаатурД зупtн лиі знеподалік, незсміючи наближапис пдо благир ллих нойонів. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТим часом ЖадігервзняX шапкув.і низекоовклон во темн=кляі. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оВітаюІз пмаемоуою,хкаанв. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оСпасибі, джагуіе. Я знаю,tти б во хир бро,—о відз—вівоМенгу.— Я розппвім проутебез—амlгв Саїн-каанляі. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оДозволь,хкаанв,жпіднест=отsбі подарункв.оМД здобсли їх ухбоях!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNплеснув вждолоні — і до нШуг наблиз лиі зтри нукери. На прпсаягнупихуруках, покP твхьвиш твми рушникамД, лежализнезбагнвлної пкраси вироби київнеких умі:вців —увеликойtзолотойtхаест,жсрібнойtпосуд —учаші, тареді, ложки,обояmнекий:меч, оздоблббий<чманюзоажусіянойt—амlцвітвм=.е і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНойон озацмокалидязикамД. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оДзе-дзе! Якаврозкіш!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеА ханоМентуNрозпл во вкусмішці.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ой-бой! Ти олlдець,хЖадігере! Я задов дббий<тобою!i нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДляерядКвуг с тнокаoцежеслахнайвищахнагир ла.о нЖадігервупав ниць,хпоцілув в поміж прпсаягненим=идохх LадрукамД засніжену пкиївнеку землюtіазразуNж схопився. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оДякую,жпPе—вітлий<каанв!оДозволь покаезт=отsбі полsнвликів. МД їх тутенабрализвдо—оаль. Цезкиювнекі коваді, зброярі, ткачі, жогончарі, золотох діл умі:вці,ьвиш вальниці,ькравцізоажкравчилі...оВсіхоіунooжозлічити! В подарунок Саїн-каанляіхіІтобі! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубМенгуtдоброзичливо киввпв у длязю,:йlгвжвсooдужчез подобвві зцей хор бройtізрозумнойt— тнок.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНа знаклЖадігера йlгознукериaпочали ррпводитвзпмаед пкааном ппв'язаних десяткамД чоловіківoта жінок.оВитягнувшв>зекожухажжилаву шию,І він>приулядавса,вприцмокув в язикомtіазадов дббезпотирав рукt.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Дзе-дзе! Ой-бой! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКол=оневільників повели,хЖадігеровклон во знляу.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Каанв,жтее,F прийми ще> вин родарунок. Цезкжезтsбі від мене! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,iщоетвм? — sбізввві зМенгуtмляво.— Всіх< подарунків,жбачуова оутtіаза день:незпмаедивлюс ! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЙзгвжвже:набродлозмерзнупи,ді вейзг огlдлсі почулоі пнoвдов дббня.оВузекі очиціобсли закриті, і здзвалоі б<щоошанодрімає.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЖадігеровлsвtв ціоноткtдневдов дббня і швидкоaплеснув вждолоні. На цей знаклз ближчlго двору д а нукериaвtвел=оневільницю і поставили пмаед ханом. Її обличчяебуло закутане шматкомtррпзор ї шпвковзї тканинt.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМенгуtрозплющиX одiо око,жздивованКопідняX брояу.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Хто це? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЖадігерляіогубиурозаягнуaв вкулесaивій усмішці.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Уй, уй! Це:красуня із:красунь,хкаанв! ПодивиіяІсамз — і зірвав з лиця дівчtн=опокр=вало.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВигуказахопдббня ррплунав над айданом. Нойон одружн о зацмокалидязикамД — дзе-дзе! Менгуtкрякнувхійподаво вксідлі напмаед,зсхилившв пконеві мало:нездо у дляД.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНойон опочали саєвти-рядвти: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Гарненекй! Вай-пай! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Смаед орусут квбагато гарненеких...о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Ізніяка она неiорусуткаї style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— А ш з:ж?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оРомейка абyоіаєейка. Хібаoнезвидiо? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— А мчже, аланкй? Ти:ви онеiорусутка! Орусутк=ижобіляві...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,iнезскажи!..оНезвсі!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЦі саєв-пмаесає= припtн воМенгу. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ПPо щообазікаєте! Якезцеомає значенн ,ззвякого она пле ені?йАби красуня! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Азоакова так! —yпогод лиі знойон ,iнезсзускаючи зaнедівчtн=оочей.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Жадігеромає смак! —yвіводаліоМенгу.— Збхв,жщое пвибир в! Чв незоаков— тнокв?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТой, рр=ховуючи радість,жщоезнляуtрозперлаойlгвж урає=,зпP=клав руку до лобаб<низекоовклон во .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Такб<мійхкаанв. Я радий,жщо дівчtна сподобвaаі з тsбі.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Гм, ще>б пак! Чlгвжбоіунooпорадіт=! Підніс каанляіх такойtподарунок!еБачу,iхочеш:стат=оне прпсаимос тноком, аІблагир ллимзнойоном.о нХа-ха!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМенгуtсміяві звесело,еа Жадігерляіовід тlгозсміхвж сталохраптом хол дi .оНевже:хитройtджихангір розгадзв йзг отаємні намір=? нСпPавді, даруючвеполонянку, він>сподівавса,вщоекаан належлимзчtнзм оцін тьойзг о відданістьоіунадзстьойзму зв нняІблагир ллlгознойона. Та ч=оне забагато вінд пзахотів? Якtрозцінятьзцей йзг окрокtродувитізнойон ,iякіoревно стежатьлза тим,І пщобаніш зова тимзпаче якойсь<безрідний<чабан,Інеззатесавсяопоміж них? Чв нез піднімутьойзг она улузи?оНезвиштовхнутьлзі —вyгоогурту? І якьвсезцеосприймеІсамз каан Менгу? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЦіадумки:миттю прп айнулtов Жадігерляій у дляі,ві вінх скромножвідз—вів: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Кає= ішакляі,вкаанв,жрівнят=і здо верблюда!i нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТа Менгуtнелегкооррпнест=. Він>хиAрКооскірнувся. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Е-е,жнезкажи! Хочеш! Позочахобачу —yхочеш: пдорівнят=і ! Овнак неапоспішай —yвсякзму овочу сяій час!..оСкажу ррямst—Іяд пзадов дббий<тобоюов— тнокв! Ти сміливий,жрозаор пбий<воїн,Івідданойt—воємуз каанляі,вя люблюзоаких!йПрийде час — і тиустанеш благир ллимзнойоном!йАби Високез Неб було aаікавездо твоєїждоліхіІзбмаеу озтsбі жиAтя. Ще,:мчже, й еміромустанеш — т=і цви мзабyой темн=клм!йХібаoнезз<чабанівовийшовзвірнойtпес муг дідаб< пкеликзг Чінгісх Lа,жнепмаеможнойtСубеєей? Алooнеапоспішай! —yМенгуtна хtилинуо пзамувк,Ізадумавса,вазпотімжрішуче скаезв: —йЗараз мовазпPо інше! Ми повалиaв у рдий КиювІ Ми розаоптал=истолицюiорусугів,Ізахопиaв їїзнезчисдббнівбагатствазіо т=і чіелюдей! МайстрпвиххмД Lадрабівепмаетворимо, щstбсдув тимутьостолицюi йєка- ону дів —уБату-сарай, ткатимутьосукназіош твмутьлнам одяг, випасатимутьо табунД Lашихокuней,за олlді гарніiорусуткиустанутьлнам утіхоювв темн=х бхдрах< нашихоюрт. Алooвсезцеотреба доррпнадитвзтає=. Хто це зробнть? Це зробнш пи,д пЖадігере! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Я? — збмнтежено запитзв джагуі,жщоеніяк нез сподівавса назтакойtпоOир т у —вyїйждолі,жбо це означало, щоевінднапд вгий<часо відлучаєтьі зз<війнекаовнадoним незлетітимутьоворожіострілиовнезсвисаітимутьо чужиннекі мечі.— О ВисокезНеб ! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Такб<т=! — <ідтвердивоМенгу.— Зі —воєюос тнеюtти доррпнадиш здобичздо Ітилю,зназнашу батьківщину, в благисдляббнузЗолоту ордв! Цюi дівчtну<теж! Зрозумів?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЯк неззрозуміпи,дкаанв! Слухаюсь<іе<ідкоряюсь! Тимз часом, покндтр=вала ця розмова, позад гурту нойонів,iякіoнеiособливо звертали жоув гуtна теб<щоодіялоі дпвкола,жбо бсли зайнятіеполонянкоюоввідбуaаі зподія,д пмчже, й незначназна тдіІвсьогозтl sовщо творилоі в ціохtилинtов Києві,халoo важaвввtдляgдоль деяких учасників циххтрагічн=х подій.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКол=оЖадігервзірвав з полонянк=опокр=вало ізнойон ,i вражені їїзкрасоюовпочали гlдлсiо>висдлялюв тилсвоє захопдббня, ніш з:з них нез почувхбоaісбого игуквб<щоовирваві ззоураєей>Іллі.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дМаріам! Це:ти? Ти? Маріам! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе почула йlгозі Маріам. НалякаLа,жприулушена,І пригlдлмшеназтим,Іщо:сталоі , она саоялахпмаед езвойляникамДзні живазні мертва.о нЗ їїзтемн=х очейостру енів жах, брояихбоaісбовзалом лиі зна ч=стугвж армуровlгвж лобі, а завжди рум'яні щокндтее,F бсли білішіаза сніг.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІлл ьзастогн в.дМаріам, йзг окох LадМаріамустане< наложноцеюtжорсаокlгозі бруоальбого х LадМенгу!оКраще>бане знати йlгвжпро це!i нКраще>балежати ниніІз ррплп алимзчмаепом, ніж зазбхвзт=отакої душевної муки, тако stнеітерпбого боaю!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNхотівNкинутв до дівчtни,NхотівNкриквпти, щоба пвона почула іепоеачила, щоевін>тут,халo,ззамістьокрику, зоураєей>tидобсві злише> хрипкойtстогін, аІноуиевраздзімлілиовпідігнул=і ,зв у дляіозашуміло,зв очахо потемніло —ві вінхпов діІпосунувс додолу. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЙзг опідхопиaв нукери. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дЙlгвжпоганл!оДоб'ємо? — спитзв> вин. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Айосправді, вінднезжилецьзна —віті,— <ідтримавхйзг о другий.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеОвнак третійьзасумніваві . і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дПрямstтут? На очахоудкаана?оДолю полsнвликажвирішивo старий,жвисохлий<назтараню десятлик: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д с тнокаoЖадігера зараз лізт=оне з рукt,о—о роз ажн опрп sвtв він.— Дзвайте відведвмовдоогурту полsнвликів. Виживе —ейзг о <аст . Хирітимез— доб'ютьоіубеззнас! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубНа цШугвжвсі погод лиіь. СхопившихІллю попідлруки, баатурД потяглtoйlго до церквизіоштовхнули з натовп, щоерозNту ивсяопмаед ними. нАетамжхтось<дороміг йlгвжпробрат=і здо папматі і посадивоназпP=Nту ець,хдезкжез сиділо чимало:старих,жжінокІі дітей.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие10і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТог ож дняовнадвечма,вупали Софійнекі Oир та. Мону до-татари здерлиі зна вали ізввірв лиі зуyВол вимирів гир л. Січадтр=вала пцілуьніч: кияниовщдчхйдвшнеззахищал=хсвоє оствннєзпP=Nтанляище. ВідNту атв>есллп пвже:нікає=. Тугвб<збсдув вшихнляуtзагатвб<утримув ли їїздо полудняоваж покнд Б тий:незкивпв на неїІтвмен х LадМенгу, що,Ітдохижвідз—чившихпісл <захопдббня нКопtаензг окінц ,ззвнлязюесилою ритивзв атаку. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДмиAрКоб во нарівніІз ррпствми воями. ПорядІз нимз саоялиеврєволич Стееанoта Добриня.оВрниузахищал=хстарl sовскі:вии малиесил,жбо поранвлий:у руку врєвола незміг тримат= щитаоіубув, по суті, беззахисний.о нСпочатку у них есв намір взагадіІвинест=обояmдіазз боюовоажколи йlгвжскаезлд,зщо птутoдужеьнебезпмчiо>ізщо йlгозмісце десь позадвб<звщдки б віндміг спокійн о керув ти лбyр ною,iврєвола похмурозкивпв: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Моє місце тут! Хто ж зараз думаєжпро жиAтя!i нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПісл <цШуг віндніtна хtилинуонезвизускав з рравиці меча —окидаво тає=,здеебуло важчo,хіІзазнимапоспішали>ясі,>ш з:есв поблизу. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Тримаймоі , сділяе! — <ідбадьорювавзвін<воїв,жщое пвжеьвкрайззнемоглиовід безпмаервнох еоїввоажу доду.— Тримаймоі ! Там позадво—о нашіtжони таодіт=! Невже:жІвіддамовїхоназп талвжпоганину?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубКияниотрималиі зз оствнніхесил. Татар було вккі:виа разів бі:вшo,хіІвон опрор=валиі зкрізьерядиузахисників Києваовоточув ли їхзіо вирубув ли всіх<доІноуи. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДмиAрКоб во затя зовбібиушукав смерті. БіляенШуг птрималоі кі:виа десятків сміливців-вщдчхйдвхів,iвон онеадзвали оточитвзсебе,Ітаg все ж під нат=ікомtворогахпов діІвідNту ал=идохкняжlго двору та Десятилної пцеркви.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеОпівдні,—oцежесло шпсаогозграєняовна Миколин деньо—о кі:виаємо ще вй!:Жа:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе с тенємо ще вй!:ЖашВінaжla:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие украйззнесилвлих киян:есллп пвитіснено звнавколишніхевулицьхта завулківoна БТбин торжокІ—хстарlдзвній,д ппмавісний айданьеі—оаийЗазнимазоясімхблизекоо—хкняжіопалати, Десятилна церква,І збсдованаоще>Вол вимиромtСвя зсла ичем,зквадригазта Янчtн еонастир. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДмиAрКооу ннувсяоі з тугою окивпв поглядКмакеличніо спорає= — колишню окрасу і сдаву Києва. Там десь бояmдія Анастасія, Янкйб< пнoві—оки, мадіІонучата...оЩовїхожде чмаеззгод ну-другу?йСмерть? Неколя? Ганьба? нБsже,tБsже! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNокликвпв сдіа.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Стееане! Біж=идохнаших!йБудм>в оствнню хtилинуобіляе пних!йРоз аж! Підтримай:у смертний<час! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Тату! —yхотівNбуло запмаечитвзврєволич,жважкоу дихаючвеіІвитираючи рукавомуспітнілooчlло.— Як жезявзалишу...о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNхотівNскаезти —yтебе. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТа ДмиAрКосуворовобірвавхйзг омляу: нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Слухай,вщоекажу,— ід=! Прпщай! І поцілуйьза менез всіх!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеСтееанoкивпві здо батькаб<обняв, тквпві зобличчям вж йlгозобаягнупе латамДtпдбче іб<якзкuaв уу дитвнстяі,вкрізьесльозиопрп sвtв: нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Тату! А т=?..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІхраптом здригнувсяб<обвисевжДмиAрКвихурукахийЗ р та пцівкою бризнула кров — залиaазврєволіoурає=. Вхйзг оспилі,Іміж лопаткамД, туго забmдіілапд вга ону дьнкаостріла, щоепризначалаі збатькляі,ваодісталаі зсділяі.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДмиAрКоохнув, сполотнів. Зоураєей>уенШуг вирваві з розпачливийззойк: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Стееане! Що звтобою? Що-о?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТа олlдий<воєволич ужеьне чувхбатьклязг окрику. нСтрілазнаскрізьепр низвла йlгозсерцез— X одiу еиAь чорним=идолонями закрила очі,ж псмертноюоглухотою заткнула уші.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дБsже! Сивп! — застогн вiврєвола,ьледвеавтримуючв у на ноуах,Іщо:сталиевраздчужимД. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДобриняопідхопив об ажнілoємо ще вй!:Жажо вдщірAв крупні>кін сті зе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе Стееановoємо ще вй!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб тіло —yпоклав іазземлю. ДмиAрКоопустtві зна кuaіна,І змертвілими вустамДtцілув в сділяезобличчя,вазпальцями безтямножпмаебирав русяяіх кучмаіб<щоовиб лиі зз-під шплп а. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оВрєволо,звстзвай! — затермосtвжйlгозДобриня.— Насо оточують!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТа ДмиAрКоеов оглух —ьне чув,Інеззвертав ув гиtна теб< пщо Добриняощос л= шарпавхйзг овнамагаючв упідняти, та,Імабуть,жвін<іoнеiхотівN бічlго чутв.йСмерть сдіазп трясла,жприуlдлмшила йlго. Та ще яказсмерть — прпсао на руках>уенШуг ,зв обіймах!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКияниоледвеастримув ли ворогів. Над їхніми у дляами жошалено дзвякалидчужиннекі шаблі,жхурчали списи, цьвохкал=хстрілиоврозаинали жоз—вітря волоі ні желі.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дВрєволо,звстзвай! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДмиAрКопідняX у дляу, безтямножу ннувtна Добриню. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ТД чогstтут? — Очіжйlгозб исвпли гнівом.— Я ж каезв —обіжи! Біж=идохнаших!йПідтримай:в оствнню хtилину! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNзабув,жщоенеiДобриню,вазСтееаназп силав,Ітаg Добриняонезставoвиправдовув тис з— зесилою відірвавхбояmдіазвід мертвlгозсина,І поставив на ноуи. ІазразуNж смаед мунгалівNучtниві зкрик: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Войвола ДумиAрК! Войвола ДумиAрК! Нехстріляйте!i нХапайте йlгозживим!уБату-каан накаезв узяти йlгозживцем! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКі:виа арканів,iкинутвх вправнвми рукамД, обвили шиюi воєволи. Добриняорубонувtїх еечем. Алooтутежеtіжйlгозздушиaа,хеов гадина,Ітвердаg волоі назвірьовка. В оствнню митьовужеьвідчуваючиовякатемнієзв очах,жвін<рубонувt мечем,зіжпмтл зна шиї попустtлаі . Взочахороз иднілоі . ВщнNоу ннувся. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Врєволо! ДмиAразнідеьне було. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Де врєвола ДмиAрК? Де бояmді? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНіш з:не почув йзг окрику. Бій шаленівепоовсьlгв Б биному торжкувіозбирав своє оствннєзщедре жниво. Падали кияни,жпадали іх вмирализіаззалитогвжкров'юtснігу їхні суррптивникt.оАлooїх було вAрКє-вп'ятеро бі:вшo,хіІне було упtну їхньlгвжнат=ікояі. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВидираючись<із<цШуг киплячогstкотaа,хрубаючи направо іtналіво —вyїм важким мечем,зДобриняопоівмав,жщоецезкжезкінець,жщоенавітьІсамез гірке київнеке повітря напоєнезсмертю...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеАздееж Янкй? Що звнею? Якtвіндміг забутиопрп неї? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЗгадказпPо дівчtну<додалаойlгвжс л= іоввідбившихщитом занесенвжнадoним шаблю,жвін<вирваві ззотісбого орожзг окільця і помчав до Десятилної церкви.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие11і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеСім'я<воєволи саоялахтамжже,tіазґанкухкнязівнекуг птмаему. Звщдси БТбин торжокІбуло видiоеякьна долоні. Кол=омунгальнкаохtил з виринслахнаенШуг і:стало яснsовщо киянамонезстримат= її, Янкй зчtнила крик. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— НашіtвідNту ають!вБsже,tщовробитьі ! Люлиехляаютьі з в Десятилну церкву!оКнягиняосплеснуладрукамД.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дОйзлишенеку! Це:ж<СAрашнойtсуд! Тікаймо! Де Ник вим?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЯ тут,хбояmдіе,— поіаX у длс:старий дворецви й.—о Ходім ! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВон опритьмомусхопиaві ззоґанкухіtнавпрпсаецьзпобігли до церковної папматі.оНеві—оки на руках>несaи дітей, бояmдія Анастасіяз— Xузлик з їжею,ждворецви йз— Xідро звволою,вазйlгозне олlдаtжона —ообмаемок одягу, щоба пзахистtти малятзвід х доду.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеОдна Янкй вернулаі зв дім,зшвидкоaнатяглахнаесебе,Іяк радивоДобриня,ззаздалегідьжприуlтовдббий<одягtкотрl sсь<із<братів —уштвни, сорочку, кожух, чоботи, на у дляу —ушапку,здо поясазпP=кріпила меча,хіІлише>толіo пвибіглахнадвір.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеУвесь айданьпмаед Десятилною церквою був запруджббий< пвтікачамД — жінкамД з дітьмД, дівчатамД,:старимд,зщо взстрасі метал=і ,знез знаюч=,здеешукатвепорятунку. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБагато ш зовпокладаючись<іаззахист божзг охрагвб< хляаво вкньlгв.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКрики,ззойки, метушня,згуркітtіаклекітtбyю,Іщоопов діІ наближавсяб—oвсезцеовепмашу еиAь приуlдлмшило дівчtну. Кає= бігти? Де —вyї? нЗагубиaв вкнатовпіовв цШугвжкиплячогвжвиріозбожеволілихелюдей? Ні,жздаєтьі , жогенiвон о— прпдираютьі зразом з іншим=идохвходувв церкву...о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЯнкй зжвисокуг ґанкухпоеачила їхзіокинулаі звниз, жоалooраптом хтось<заступив їйждорl у. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янк ! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДівчtна підняла очі. Пмаед нею саоявоДобриня,з змучен=й,езчорнілий,ззабризканойtкров'ю. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Добрикв! Добрикв! Твепоранвлий? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ні,жнеепоранвлий. Цезнезмояtкров.—оВін зам'явся. нЙlгвжнеiхотілоі каезти,жщоеназйlгозодязі,жнеети:ви о орожахіІне сти:ви о орожах пкрововскі:вии кров її<братазСтееана.— Де ж бояmдія? Де інші? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Вон опобігли дохДесятилної церкви.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— А т=?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЯ поспішала тає=<теж,халo...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Тее,F яtбсду звтобою...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Аздеебатькл? Де Стееан?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оВони тамб—oмахнувхрукоюзДобриняоввтойлбік,здее пклекотало бойляище.— Врєволазп слав менезсюли, щобадізнатиі , якьви тут.о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNзнляуtбічlго не скаезвзпPо Стееана:енавіщо взтаку< хtилину,жколи всезгдіе, завдхвзт=одівчtніІзайвlгозбоaю? Тимзбі:вшoопрп sвчзвзпPо теб<щоомабуть,жі<воєволи вже:немаєжна —віті. Хайtкраще>думає,зщо вони живі,—oоак їйжлегшеtбсдв. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Добрикв,зщо жвнамдтее,Fавробит=? — спитзла Янкй пригбічено.— Дивиіь — мунгализезтопляютьовесь БТбин торжок! Нашим несиaазвжез тримат=і ! Якtїх еало,еа ворогів багатої Якойtжах!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДобриняооу ннувся. На айдані ще точиaв бої,халoo швидкоaзгасали. Лише>де-не-деерозрізнені купки киян чtнили опір,овщдчхйдвшний, жоалooбезнадійний, бовїхняосиaа,хшвидкоaтанула під шаблями тзNеойляими сокирами жомунгальнви ми. На Софійнеквх вир тах —ві цежесло видiоедужеьдобрез— з'яв во гуртелюдей у у стрпверхвх хутрялих шапкахий“Невже:то самзБ тий:спостерігає зй боєм? — поівмалоі Добрию.— Азчlгвжбоіуні? Втішаєтьі зпмаемоуою,хклятий!” Та туте жежвін<іoзабувзпPо Б ти . і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЯнкй — ось<що зараздтурбув ло йlго. Кол=обане вона,І він>миттю повернув бвназад, у уущухбою.оАлooж — Янка! Якtбутиозвнею? ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубВщнNузяв дівчtну<зй пдбчі — зазиртивзв очі. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янк , Яночк ! Люба оя! Нехдляg<аст хмД Lарод лиі б< пнo саєвлоі намдразом зазнати втіхиокох Lня! Пр=ходитьлнаш час — і тиуповилна бутиоуlтоваидохвсього! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яоуlтова, Добрикв,— сумножвідз—вілапдівчtна,ді ве кутиках>її<очейозаблискотілиесльозинкв.— Гlтоваидохнайгіршlгоз— до смерті! Лиш< пнo віддай менезворогамхнаенаругу! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Толіoходім лзі мною! До Янчtног омлнастир ! Там будвмовсаояти дохоствнкв! Здаєтьі , тамжєелюди! Ходім ! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Азяк жезмyї? Врниузаховалиі зв церквуовв Десятилну.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Алooж твзсамажскаезла, щоехочеш:бутиозі мною? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Такб<Добрикв! Так! Ти:ви оз<тобою!i нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,iот еачиш...оАзязнезможуузаховатиі зв церкві. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Толіoходім !ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДесятилнимtррпвулком, мимовПівдвлногоaплацу,жвін< пр—вівоїїздо Янчtног омлнастир . Тутепмаед ворітьмД кі:виа десятків воїнів спішно спораєжув ли лбyр ннуtзагатв.оНевисокий<нааоптув нойtбояmді ухбагатогв війнековlгвжобладункухпокрикувавхнаенвх хрипком у длсом: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Швидше! Швидше! Тягбітьлусе,Іщоопотрапляє підлруку!i нВорогзнезабаромtбудв тут! Поспішайте! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеГ длс:був знайомий, та Добринязнезміг приуадзти,жкогв він належ в.дІети:ви отолі,жколи вон опідійшл=оближчеtіжбояmді повернув дохнихо лицем,зДобриняоохнув:опмаед ним саоявобояmді Домажир. Змарнілий,здзвнознез стрижвлий. Ніс>уенШуг потоншав,Ізау стривса,вазв очахочорнілазтаказсмертельна тугаовбібиувін щойн опохляавхнайріднішихелюдей. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубДомажир упізнавtїх теж — витріщtві зна Янку. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Т=? Уотакогвжвбрвнні? І з мечем? — Потімжпмаевів погляд на Добриню.— Ізтвзтат,жпарубче? Яоівмав,жДмиAрКопідмоуузпP=Nлав,Іаg в=ходить...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNрозчарованКознизвв пдбчима. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ПідмоуиІне буде,— відз—вівзДобриня.—-INDВінa тщм?не:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе Татарляез-INDВінa тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиезахопиaв вже:половtну<Вол вимировlгозеі—оа —о наближаютьі здохДесятилної церкви...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ОдБsже! Врниускорstбсдутьлтут! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Де ж ваш син, Івор,хбояmдіе? — спитзла Янкй. нДомажирляіопдбчі враздопустtлиса,вазв почервонілихеочахозаблискотілиесльози. ВщнN пвитерtїх рукавом.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— НемажІвора,— відз—вівзглухо.— Немажсдіазмоуо...о нПоліг смертю...осмертю хор брох...оАзви...очогstтут? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Миззалишимоі зжвамД,:в Янчtногвж лнастиріо—о відз—вівзДобриня.— ТутешняоБогир лиця —yпокрКвителька Янки. ТутеЯнку хрестtли, тутевона хоче бит=і зжворогом...оДозволиш,хбояmдіе? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ПрКоеене...оРобітьляк хочете...оХочаІне жіночезцео діло —yз мечемлустрявзт=ов бійку...оОвнак —лякезцеомає тее,F значенн ? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДомажир махнувхрукоюзі поколивав до —вyїх воїнів,Іаg Добриняоз Янк ю метнуaв вксусіднє поівір'я і почали вtносtти звщдти все,жщое пмогло приуlдит=і дляgбсдівництваззагати.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие12і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКол=оДмиAрКоприйшовздо пам'яті, бій ужo віддал во з Б биногstторжка вкнайдальшіазакуткиуВол вимировlгозеі—оа —одохкнязівнекихо хор мів,ІБоричензг оузвозузта Янчtног омлнастир . Звщдти донос л=і зкрики, долинаX урімжщитів іtтужливийзпосвисахстріл.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеХтось<дороміг йlгвжпідвест=і .оДовкола лунала чужах пмова.оАзколи —вітойзму зоясімхпр—яснивса,ввінхпоеачив,Іщо:стоїтьлз арканомхнае шиї посмаед майданувв оточббнівкеликзг гурту баатурів,iякіoз цікаві—оюi розглядали йlго. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оВойвола ДумиAрК! Войвола ДумиAрК! —Nрозібрав він< д а сдляахіІзрозумів,Іщо:йlгозопізнали.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеШплп а він<загубив іtтее,F саоявопрпсаоволоіий.о нЛегкий<зи sвtй вітрецьзкуйовдtвжйlгозчубаоіубир лу. Крицеяіолатв>еслиззалиті синлязюекров'ю. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВід Софійнеквх вирітодохДесятилної церкви наближався пкеликий<загін<вершликів. Коні хроплД, обмаежно сту ал=ипоміж тру амд,зщо гусао ясіялиепрпсаорий айдан. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБаатурД розNту ил=і зі>миттю у ал=иниць. Ти:ви оод нб< пнoвисокий,жплоіколиций,— видiо, х L,— зесилою пригнув-INDВінa тщм?не:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе ДмиAрКву-INDВінa тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие у дляу...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Бату-каан!йХібаoнезеачиш? Кланяйсяб<орусуте! Падай, собак овназземлю!..оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЙзг осилою пригнули дохземлі. Такжвін<іoсаояв,з зігнувшись,ьледвеадихаючвоваж покндпмаед ним неззупtниві звершликвназбуaаногв коні — викох Lугвб<блискучугвб<ззбі:оюогривоюзі білим хвпсаом. Толіoарканi розслабивса,ві вінхпідвівса,вставoпмаед вершликом, що,Івтупившись Xузви миеочимаg в полsнвлика,хеовчкД розглядав йlго. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оХто це, Менгу? —енарештіазапитзв>Б тий: плоіколикlго. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оВойвола ДумиAрК, Саїн-х Lе! Самtвойвола ДумиAрК! —N нХан Менгу злегкаовклон во і пояснив: —йМої людиазаарканили йlго<іoзамалимзнез задушиaи,халooвін, на диво,жвидаво міцнойtі живуч йз— Xиживб<очумавса. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Хто ж узяв йlго<в полsн? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Мій джагуіoЖадігер, Саїн-каанв. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ВщнNнойон? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ні,жбрате,ввінхпрпствй<воїн,Іалooхор брой.о нСправжній баатур! Я настанsвtв йlгозс тноком. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оВінхдпсаойний, щобабутионойоном,— короткозкивпв Б тий. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оВінхбудв ним,— поуlдиво Менгу.— Заoхор брістьоя пп силаюжйlгозз полsномхі здобиччю на Ітиль,хдодугвб—ввінхбудв старшим обозу. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ти рравильбо вчtнив,жбрате. Заoхор брістьоі відданістьотреба людей заохочув ти,— скаезвзБ тий:іoраптом,ипомітившихквадригвб< розширив очі.— Гм, а:то що? Які гарніiконі! Якtживі! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеІ Ментвб<іжйlгозбаатурД стенули пдбчима: ніш з:незміг відз—віст=оіаззапитзбня Саїн-х Lа. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубТоліoіз-за спtни Ментвoвипхавса напмаед у стрппикий<і у стрпнос йoчlлов'ягаовсхил во в низекогвжпоклоні. Йlго нечесаназбир лазіо дзьобатий:нісжвидал=і зДмиAрКві знайомими,халooвінзнезміг приуадзти,жде йlгоз бачив. Загадкуороз іяв хан Ментвб<якойtстзвзраптом щось пояснюв тилБ тию,ді ве йзг омляіоДмиAрКояснs почув ім'я<“Доман”. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб“Такжось ш з:міг менезрозпізнати! — поівмаве врєвола.—- Цезвінзнездав еніипомертилразом з моїми воїнамд! Цезвінззавдхв менез в татарнеквжневолю, щобая зазнав соромухіtгіркотидчужинецвиуг полону!” нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТимзчасом, заохочув нойtМенгу-х Lуг, Доманб< пбезпмаервнозкланяючисьовпочавзрозпляід тилБ тиєві все,жщоезнав пPо квадригв: нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Тз:мідніиромейнекі коні, Саїн-каанв. Врниусаоятьо тутoдвісті і п'ятдесят літ.tїх кuaв увtвіз келикий<князьуВол вимир<із< нХерсsнвсаоввзявш=<тезеі—оКоприNту уг, якати ниніІКиїв.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Осьляк! Коназ Ульдемаропривіз їхзіз Куль-оби! Цез наводитьлнас на думкв,зазчlгвжбонамонезпмаевезт=оїх<доІсебе,Іза Ітиль,хізнез поставит=ов моїй-INDВінa тщм?:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе столищ Бату--INDВінa тщм?шВінaжla:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиесараї? Га? — він< запитзльбо у ннувtна Ментв.— Як ти думаєш,жбрате? Зуміємо? Менгу знизвв пдбчима. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нічlго складног ,жбрате. Зробимо міцні свни, запряжвмоввхнихотрД абозчlтирД пари волів,хізЖадігервдоставитьоїх<вуБату-сарай. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ти думаєш,жце такжпрпсао? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жконаз Ульдемароякось<доставив же! Тозчlгвжж ми жонеззуміємо? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— І оКоправдх. Толіoпрпслідкуй,жбрате,вщобауtцілості доррпнадиливїхоназмісце! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Слухаюсь<іе<ідкоряюсь, Саїн-каанв,— схил во в поклоні Менгу.— Аtщовробити зжвойволою ДумиA-ром? Зламат= хребта? Обезу дляит=? РозірватД кіньмД LазчlтирД частин=? Ч=ипосадит=оіазкіл? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБ тий:задумавса. Довго дивtві зна київнекlго<врєволвб< назйlгозпідв'язанувчмаеззпдбче руку. Пр= цШугвжкаановoзнепр никіе, еов закам'янілo,зобличчязнезоживилоі жоднимапочуттям,Nхочахшвидкі зіниці очейо свщдчилд,зщо підлйзг округлимзчмаепом зяє далекз:незбезнадійназп рожнеча,хщо тамж нуртуютьлтугі,жнапружені мислі.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПотімжзапитзв: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Твепоранвлий, ДумиAре? На тобі —віжа кров...о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Тз:кров мзг осина...оВщнNумерзвід ран=оіазмyїх рукахийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Якoзне<аст !..оПмаежитвзсдіаз— оКокеликoзне<аст !ижоВай-вай! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Такб<ханв. Я неiхочу жиAи. Я хочу померти.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Алooяк жезтиупомреш? На тобі немаєж—віжої ран=? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Немає,— відз—вівзДмиAрК.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Овнак розпляід ють,жщоет=оіарівніІз ррпствми врїнамдоб во вoпмаедніхелавахийІІлише>— одiа ранахнаеруці! Цезщо —y<аст ? нВезінн ? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Тдохиж<аст ,зазбі:вшoо— війнековlїувtучки. Я змалку< був врїном. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЯкщоет=озмалку<був врїном, якаі , тоомавоб розуміти,жщоеКиювзнезміг висаояти суррптиоеене. Чlгвжж толіoчtнивoбезнадійний опір? Чlгвжнезздхв мі—оа беззбою? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— А хібаoтобі не гидкі боягузиб<ханв?йХібаoти>толіo пбі:вшoоппнажавоб еенеовбіж зараз? Я неiппнажавоб себе! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Алевскі:вии люду знищенК! —Nвигуквпв Б тий:з досадою. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Улнас буaа надіяб<щоовистоїмо,— відз—вівзназцео спокійн оДмиAрК.— А незвистоїмо, тоокраще>смертьовбіж д—вічнезярм !вОсьлчlгвжми бил=і ,знезжаліючи жив та снзг ! До аогозжжпадали неети:ви онашіtвої,ха й твої,х ханв,ха земл знашаокелика —лякщstкожнезеі—оКозахищатиметьі зтакб<якаКиїв, тооз ком тиззалишиші ,зБ тию? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБ тий: sвчзв,ха запальнойtМенгуусхопиво за шаблю.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Щ віндговlритьовсобака! Я зарубаюлйзг ! Овнак Б тий:підняX застмаежно руку. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ні,жМенгу, неетреба!оЯ понажаю сміливихзіохор брохaнелюдей. Над дпсаойним суррптивником дпсаойно<іoпмаемоуу одержати.оХібаoнезтак? Цез незмyї сдляа,жце сдляахнашогоздід Чінгісх Lа,вазвін, яказавжли, і вецШугвжбувt мудрий. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оОвнак вінзнездаввв пощадизворогам! —Nвигуквпв Менгу.— Йlго еойляий шлях есв усіяний<чмаепамДtпмаеможвлих! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ізеій шлях есде усіяний<чмаепамДtпмаеможвлих —ля пвжеьподбаюлпPо це, Менгу!йБудм>спокійний, ми неезалишимо веКиювіунікlго<навітьІ на розплід! Алеввойволі ДумиAруля дарую жиAтя заралиехлр брості йзг ! Я візьгв йlгозз собою ведальшийзпохід,вщобавінхпоеачив<загибельхземлі своєї,<загибельх усіх,>ш з:неезахоче <ідкорит=і ені! Всіх<їх чекаєелютазсмерть! —NІ повернув до полsнвлlго<врєволи: —йТвезрозумів еенеовДумиAре? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—-INDВінa тщм?не:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе На всезколя-INDВінa тщм?нешВінaжla:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиедБsжа,— зегідні—оюiвідз—вівзврєвола.— Всіжми смертні — і а,ві ти! І Lарод онашіtсмертні, бовбічlго їіемаєжвічнlгозпід зорямд! ІлякщstБог вибрав тебе —вyїм знаряддям — бичемдБsжим,вщобапокаратиоеій Lарод зй гріхиойзг овтоезнай: ми неепідNтавимо добр—вільбо шиї під твої шаблі! Мизбудвмов обyр нятиі , скі:вии сил нашихtстзLе! А тамж— щstБог дасть! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБ тий:усміхнув — х додно<іoзненажливо. Потімж погордливолпPорік: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ВічнезНебовдзвнознапмаед визначилsовщо йєка- ону ди жозідкорятьІсобі всіждовколишні Lарод -INDВінa тщм?не:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе зримзг о-INDВінa тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиепів—вітв.оНевжезтиусумніваєші зв цШугв?оЯкщое сумніваєші овтоенайближчимзчасом матимешозмоуузпмаеконатиі , що такевоно йзбудв! нЯк іtте,жщоеКиювзужo впав! Дивиі — оствнніхетвyїх воїнів,Іщоелишил=і зсмаед живиховужеьв'яжутьлжелями івкедутьлу полsн, і вемоїй владіжвирішит=оїхню долю —N нумертвит=очиззавдхт=ов рабствК.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДмиAрКоі самзужеьеачив,Іщо:Київ у ав. Ти:ви овід нЯнчtног омлнастир ще доліталиекрикихіtгуркітtбою — тамб видiо, трималаі зжеен киян. Та чи довго вони ррптримаютьі ? style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЙlгвжстало важкоудихати,жсерцеззайшлоі у стрим болем. Навіщо йзму еачитиoвсезцео—зсмерть синів,Ібагатьохет=і ч киян,<загибельх рідног омі—оа? Навіщо долявзалишилаойlгвжжиAтя? Щободохкінцяoвипив<гіркузчашв ганьбихіtнаруг=?йі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубАздеебояmдія Анастасія? Де донька Янка?оНеві—оки? нОнучата маді? Немає, немає! Всі<загинули,oвсезпішло прахом!вБsжеоеій.дБsже! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNвідчув, якаглибоко веураєяхозаклекотало, якав жлукті,жколи венШуг кинутв розжарббий<камінь,вазочіtназ—внил=і зсолsнвми слізьги.оПдбчі здригнул=і ,зширокі крутіопдбчі,жщоене знали втоми уррпдовж багатьохеліт,tтее,F п никлД, опустtлиса. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВрєволазплакав. Саоявопосмаед Києяа,жна Б биному торжку,жде кuaв узбираaв віча,хдo відбув лиі знайнажливішіиподії київнекlго< житта,ві тихозплакав, неесоромлячись<іікlго<—<іі Б ти овбізйlгозпочтвб<ніo пвоїнів-баатурів,iщо:стмаегли знатнуг полонвлика.оПдакав, щоовсьlгв наставе кінець...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие13і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЯкойсьлчас Домажир зекі:вип а десяткамДtкиян,<щое відNту иливсюли, утримув в<загатуепмаед ворітьмД Янчtног омлнастир . Алевсиди жоеслизнерівніІ— татаро- ону ди зім'яди цю слабку лбyр нвб<заарканили бояmдіазіo ппоеили найближчих йlго<воїв,ха потімжкинул=і до церкви,здо дзвіниці таидох келій, кає=<відNту иливоствнні лбyр нці Києяа. Там, у приміщенн х, зав'язал=і відчхйдвшні криваві сутички. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДобриняоз десятком украйoзнесидвлих киян таоз Янк ю зачtниві зв дзвіниці іе<іде,F зсмаедtни двері.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Біж=инагорп! — накаезв вінхЯнці. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Неепіду! Я залишуі зтут! — відз—вілапдівчtна. Лицео її розпашілоі ,жкоса виб лаі зз-під езвеликзї дляgнеї шапки. Врна щойн опобув лй вжсправжнШугвжбоюоввідбивалаі звід суррптивника мечемлі,NхочахДобриняозахищавоїїз собоюоввідчув лй в усШугвжтілі якусь<іезвичхйнвжнапругу,жщоезмушув лй їїзсерцезжошалено кuaотитиса. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Неепіду! — поваорилй врна упмато.— Я залишуі зтут! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТоліoДобриняосхопив їїзза руку і потягнув по крутохaнесходах>нагорп. Врна почалазпPучатиса. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Пустt!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДобриняорозсерд во і ст=інувtїї<іевелику руку такб< пщо дівчtна скрикнула: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ой, мені боляче! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— А-а, боляче? Тозчlгвжж нееслухаєші ? Іди! ВщнN прозумів,Іщо:насту аютьвоствнні хtилини їхньlгозжитта,ві пам'ятав Янчtну ррпсьбу — вкоротит=оїй віку,жколи постанеезагроза полонв.оНіоіазмитьлнеезабув в<пPо це. нТа якьвщнNцеззробить —ьне уявляв.оХібаoпідніметьі зуенШуг рукаоіазнеї? Єдtний шлях —лразом кинутві зз нею зжвисокуї дзвіниці вниз:іoрозбит=і назсмерть.оАз якщstвін<загинooранішo,х зовмsже,tсамажврна вчtнитьлтакб<якавчtнила рязанськй княгиня? Мsже,tвисотаидзвіниці нагадаєоїй пPо таку<мsжливість? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеОсьлтаказдумкахіІзмусилаойlг тягнутиеЯнку нагорп,жна пвисоку,жвідкритвoвсімхвітрамидзвіницюовзвщдкижесло видiоемало незвесь Київ.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Іди! Іли, Яночк ! Іли, люба оя! Це, еабуть,жнаш оствнній шляхб<якойtми верствємолразом! — заблагавзДобриня.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNзупtниві ,зобняX її, припвв пошерхлим=оіазмyрозі губам=идохїї<теплихевустийІІЯнкй обм'якла, пмаесталазпPучатиса — завмерлй в йlгоз обіймахб<як дит=на у еамилих рукахийЛише>дрібназсльоза викот лаі зз кутикаоїїз окахіІвпалаойlгвжна руку. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Добрикв,звідзустt!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNвідзустtвtїї<— і врна покірн оподерлйсь<за ним нагорп. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЗидзвіниці пмаед нимижвідкрилоі жахливезвидляище: нвсюли по вул=цяхзіо айданах>леж ли тру и людей,tпмаеможці никали позглухохaнезавулкахб<поздворахзіохор мах —водніиха ал=ижінок, дівчат,ха малих і старохaневбивал=оіазмісці,Nінші тягнуди ззбудинків одяг, треті в'язал=oчlловіків — поaнедесятку,хруи оназад, на шиюi— канта,вазякщstїї<іежесло підлрукоюовоКопрпсаоотрД ппалки, стягнуті сирицею. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеКрикввідчаю>летів від езкривавленої київнекlїхземлі до низеког осірlго<неба. Таевоно sвчзло, неезагриміло грп sм, неевдарило блискав=цями,хбібиунеьеачилохізнезчсло всього аогозжаху,жщоетвlриві звнизу. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Бsже,tщовробитьі ! — прпшепотіла Явказпомертвілвми губам=иі,жплачучвовскинулаушапку.— СAрашнойtсуд! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇїлтугажкоса,:в якій<чмавонів заплетббий<шовковий кісник,Івпалаоїй Lазпдбче,зДобриняопогладивоїї рукою. ЯкаоііжLа,вякаошовковиста! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом новаидумкахсяйнулауйlгвжв у дляу. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яночк , нахил сь! —Nі почав виймат= мечаІз ріхов.о нДівчtна злякано<відNахнулаі . і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Добрикв,зневжезчас? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ні,жні, незте! —NВщнNст=інувtїї<пдбчі.— Бачиш,хвсез пможв статиі зв оствнні хtилини. Мsже,tнавітьІпотрапиш жив ю до рук ворогівовоКо пкраще>хай вони внажаютьлтебе за отрlка,хза хлопця. Я хочу відріезтиетвlюжкосу. нНахил сьздо пмаекладинt!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТее,F Янкй зрозуміла —Nі покірн опоклала у дляу на ппотемнілу відзчасуидубляу балку. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДобриняорозпроставжкосу,tнатягнув —Nі однимаударомt пмечаІвідNікtїї. Потримав якусь<митьовпотімжкинув униз. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нуiот —tтее,F ніш з,лтебе нееприйме за дівчtну. ОтрlкІ— та й:усе! Нікlгвжнезпризнавайі , що ти ззбоярнекlго<р лу. Кажи —N наемісницвиуг ийІІстій Lа своєму,жщоеб тамжіежесло! Кажи —Nумію шит=,tвишиватД...о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубЗнизу донісі улухойаудар. Потімж— ще. Дзвіниц здригнулаі . і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Б'ютьлу двері п роком абозпрпсаоокuaолою,— скаезвз ДобриняоізобняX дівчtну.— Яночк , залишайі зтат,жазяепідузвниз. Там зараздесде сутужно.оЯ понинен тає=<йти.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЯнкй на знак зуlдиьледьІпомітн опохитзла у дляою. З її очейобризнуди сльози. Тее,F врна незпмаечила —елиш тихо-тихозпрпшепотіла: нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Іди! Іезнай —ля кох юлтебеб<Добрикв! Ізбі:вшoо нікlго<в —віті! Ти:ви отебе! До<загину!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNпоцілувавоїїзіхшвидкоaпобіг униз,хдo тріщали під нмоуутніми ударам=идвері,жазЯнкй, опустtвшись на лавуовдовго сиділа нерухомооз заплющен миеочима,хвсезщеввідчув ючи на губах смак йlгозс лsного —yз їїзслізьги — поцілунку і неьеаж ючи розпрощатві зз цимапочуттям.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом з Б биногstторжка долинув сильнойtгуркіт. Янкй розплющила очі. Те,tщовврна поеачила,Ізмусилstїї<здригнутись<іемиттю озідхопитві : татаро- ону ди зідтягнуди дохДесятилної церкви п роки, поставиливїхо ззчlтирьохебоків іtодночасно<вдарили важким=идубляим=и“баранами”<в кам'яні стіни.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дБsже! Там жезмyї — в нестямі скрикнулазЯнкй, ррпствр ючи напмаед руи , еовбиуеаж ючи захистит=оцеркву відзтохaмоуутніхо ударів.—оЛюдоньки-и! Щозжжцевробитьі ! Мамо- !ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеСерцезїїззаніміло. Там жезз—вно киян! Дітей,tжінок, старох! Там жезматt!вМатінк ! Люба! Там жезмалесенекі пдбміннички! Щозжжз нвми есде? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВрна металаі зпо дзвіниці, еов вжстрашнlгвжсні. нЛамала руи , плакала,Ізверталаі здstБога,здо Матері Бsжоїзіхвсіх<угодників,Іщоб захистили Десятилну церквуовізнезчсла, якав ал=ивнизу двері і вепритвlрі закипів,Ізавирувавобій, бовві зїїзувагазбуaаtтее,F скерована тає=,здее пвирішувалаі здsл зїїзріднихотаоближніх.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дБsже! СпасиNі помилуйвїх!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБсло видiо, яказдригал=і стінихДесятилної. З нихо сипал=і скалки плінфи. Тріщало дмаев'янезпмаекриттяуеань. Зсмаедtни церкви пвирив лиі зприулушені крики приаечвлих —лжінок, дітей,tстарох.оВщд аогозкрику пкрижанілазкров вжжилахзіотерпл=ируи ой Lоги.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом бані церкви з поз лsчен миехрестамДtповолі почали хил тиса. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Добрикв-у! — схопилаі зза у дляу Янкй.— Доб-рикв-у! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВ тажж мить сAрашнойtтріск іtгуркітtзаглушивоїї крик.о нДесятилна церква, пмаез—внена людьмд,зщо, шук ючи порятунку,tнабил=і в усіоїїз закуткиуіоіазхори, поволі почалазнижчати,жосідзти,жа потімжраптом завалилаі , в ала,жнакриваючи всіх,>ш з:в ній:захляавса,ввагою зруйновалих кам'янихtстінб< пуaамкамДtдубляих балlкІтаоважким lлов'янимадахом,зз-під якзг глухо залунали поод нокі розпачливо-болісніІзойкиуіосаогони рридушенох.оХмара пилюкиушугнула пвисокз:вгорп,жв тьмянеззи sве небК.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Добрикв-у! — щooраз езкричзла Янкй і,Івтрачаючи свщдомі—оь, поволі опустtлаі наздощанийзпомі—о. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДобриняопочув її розпачливо-пр низливийззойк і здригнувса,впоівмавшд,зщо<якомось<чtногздо неї добравса котрийсьліз ворогів.о нЗробивш=<глибоквй<випадхіІзваливш=<додулу суррптивникаб<якойtнасідзвхнаеньзг ов він притьмом кинуві знагорп. Поеачивш=<дівчtну<наoпідлозі,ввінхскрикнув: нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янк - !ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеМеч<випав з йуг рук.оВщнNнахил вса,ввідчув ючи, яка йlгозLоги враздпотерплД, підігнул=і . Щоззвнею? ХоКозавдхв їйзсмертельнlгоз удару? Ч=ивлучила стріла? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНі, незвидiоеніирвни, ні крові. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янк - !вЩоззвтобою? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЯнкй ворухнулаі , розплющила очі. Упізнавш=<Добриню, спочаткувдовго безтямно дивtлаі назньзг овпотімжсхлипнсла, прпшепотіла: нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Добрикв,зДобрикв,зт=? Поглянь на Десятилну... Бsже,t пщо вони зробили! Там жезвсіжмyї!вЩозвони зробили! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що sва,зДобриняопідвів у дляу і у ннувtна Б бинtторжок.оЦеркви нежесло. Там, дo врна ще кі:виа хtилин тогвжкрасувалаі ,tтее,F саояди зруйновалі стіни,>леж ла безладназкв а<камінн , плінфиовпотрощвлlго<дмаевазтавпонівечвлої покрівлі.оНад нею осідзла сіра пилюкй, азз-під неї донос л=і зкрики йосаогони рридушенох.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТее,F він<зрозумів — тамебояmдія Анастасіяоз неві—окамДtтавонукамд,зтамtвони конають,жрридушеніовпотрощвліовпошматовалі вагою зруйновалої бсдівлі! Такжось що вразилstЯнку,tосьлчlгвжвтратилй врна свщдомі—оьі Бідназдівчtна!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВщнNхотів піднят=оїї,халooтутoжор—окийoарканiраптом обвtв йlгозшию,да чиясьздужахрукаосхопилазза комірtкожухй, рвучкз:шарпнула пназад.оВщнNоу ннувса. style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеДовкруж,енШуг наидзвіниці саояди баатурД. Щее прозпалені боєм,зз шаблями івшокпарам=иназ—готові, розлютованКозирили наздужlгоз киянина,хщо поклав вжбою нежодног оз їхніхетоваришів.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дБашлаmді кис! —ємо ще вй!:Жане:t T чY Ar">щоб, ачтішiaе/і > вочPAAоивЗ-:і>Іворе рявкнув-INDВінa тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеоод н.— Рубай їм у дляи! Чуг наинихtдивtтиса! Врниу пнаших рубали! Інші голоіи зідтримали: і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ур! Ур! Бий! Бий! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яньчельдер! Тапта! Давивїх!вТопчи! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеХтось<заніс надзДобринtною у дляою утикану<залізнвми шипахам=идовбешку. Котрийсьліз баатурів:підняX шаблю.оstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеАлевтой, що тримав полsнвлlгоб видiо, старший,:підняX пнасуррптиоруку, гаркнув: style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Гар-гар!оНазад! Цезмої полонвлики! Врниумuaолі і сильні,-—<за них немало дадутьлна невольночlгвжбазарі! Цезмоя здобич! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! — докинув хтось похмурК.о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеСтарший поуlдиво .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дЗвичхйно, і вашаотеж! Битваззакінчtлаі —отреба ж чомось<і поживtтиса! Та й:с тнокові показати,жщоб нежівмав, що мижвідсиджув лиі з в затишку!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеБаатурД тдохижпобурчали,халoб видiо, поуlдилві зз думкою снзг старшогstтовариша, бо опустtли зброюзі почали в'язатиуполонвликам руи .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеи![if !supportEmptyParas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие14і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНокодимхпр—пхавса напмаед і, розштовхавш=<ошалілохaневід жаху людей,tпр—вівзбояmдію зждомочадцями в ризницюовдo зб во весь церк—вний: причео. і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВсі<потіснил=і з— дали їм місце. Дорпслі sвчзли, дітиупхикали. Десьзтамtдалі,жв темнlгвжкутку, хтось гарячезмол вса: нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— МатиуБsжа, ЦарицезНебесна,здопомож=инамхі захисти пнас! і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНокодимхменше всього покладавса назмол тяу. НаtБога пнадійі , а свою у дляу май! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яезнаюовоутoесв лаз вжпідземелл .оХоКопокаже йlго? нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? Лаз неезакінчббий.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дАзкопаниці чи засту а тамб був , неезнайдетьі ? Та пй відроеб неезанадилК.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Є всезкжпідземеллі. Чlгвжнема? Ти:ви ... Чекай, чекай, чlловічв,ха дляgчогstвсезцеотобі? Невжезтиусподіваєші ...о ні. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб— Сподіваюі ...оНічlго сидітиусклавш=<руи ! Покнддо пнас нежіобрал=і ,зспр—буємолпрокопатиухід езхмежі мі—оа —oтутoже зоясімх недалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Та й:якраздпотрапимолгарненекоздstБ ти жв у сті! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoтутoми неевoмишlловці? Треба ж щось робити! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТитархвсезщевсумнівав — стенув пдбчима,халooНокодимх гримнувtна нШуг : і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархпоказав вжкуток.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Осьлтут,—Nі підняX дмаев'яну ляду. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЗ ями дихнуло х додною задухоюовплісняяою. Овнак Нокодимхсмілив ставtна приNту ець др бини і почав спускатиі звниз. нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— За ал=исвщчкувіиподайвсюли!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеВ ямі есло сиро, похмурК.оК ди їїжесло викопан ов ніш з:зараз, еабуть,жне скаезвзбд,зтаoНокодимхі неезадумувавса над цим. Вжкутку він помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПідземний:хід,впPорубанийзу жовтій глині, був низекий і вузекий,халooНокодимхррпсунуві звенШуг і почав копатиудалі. Глухо загу авав йуг рукахвобков нойtзалізогздмаев'янойtзасту .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТитархспустtві звнизотеж.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Копай,жазяебудузвинос тt!ві. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНокодимхнакинуві зна твердузглину, якана лютlгоз ворога. Гех! Гех! Гех! — важкоувидихав він, б'ючи копаницею,жа потімжзасту ом. Поспішав іtвкладав у лбшмульг нойtдержак усю свою силу. Швидшo,хшвидшo! До<валух необлизеко,жа потімжщеетребахррпбит=і попід валом. Сподіваві звивести сім'ю врєволи езхмежі мі—оа,зтамtу ярахб<вжнетрищахвСтарокиївнекlїхгори пмаехляатиі з дене абоздвахіІпрД спрДятливійзнагоді рушит=очмаеззспустошббий<Поділ у праліси пПущі-Волиці.оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШугого потв.оНакопанузглинуaнетитархвитягув в<з нори відромхі скоро<заз—внив нею п дляинвжстарlго<підземелл .о нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеК ди вдарили п роки і у ухо загулаoпідхДесятилною церквою земл ,зобидвахзрозуміли —Nнеевстигнуть.оНеевстигнутьхррпбит=і за вал! нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Даремнахррац ! — прпшепотів у розпачі титар. Нокодимхтеж назмить опустtв<руи :ввідчай почав езкрадатиі зі вейlгозсерце. Алев зразажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ні,жні! —Nвидихнув<рішуче.— Будвмовррпбияатиі з далі! Незз—<аститьхррпкопатиі за вал, на схил хгори, зробимо вихід вгорп і вийдвмовдесьзвночіtв затишнlгвжмісці,Nщоб нежпомітили татари. Мsже,tі захляаєтьі зхтось у київнеких руїнахийі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зубІ він<з новою силою вхопиво за копаницю. Чимtдалі вгризал=і вони в земнвжтвердь,зт=м важчв ставалохррацюватД. Норазбуaаtневисока — саояди назколінахб<—вітлозвід свщчки майже неепроникалз:в неї,ха рачкуватД з важким відромхесло дуже незручно.оДо аогозжжвід безпмаервних ударів земл зпід нцерквою здригалаі —оізздхвалоі ,жось-ось обв литьі .оstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Швидшo,хшвидшo! —зпідганяв самзсебеoНокодим.— Поспішай! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тене людейепроникзі вепідземелл , жахом сз—внив серцезжодворецвиуг зтаoтитар .оstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— МатиуБsжа!вЩозтам? і. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Завалилаі !..—зпрпсаогнав титар. Свщчка погасла —е стало темнl.—зЦерква завалилаі ! style="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегені. нКшку. Котрийсьліз баатурів:підняX шаблю.оstyle="TEXTчY Ar">щпай!:Жа leха: цлкБDВінамРоки тщмчотідбивале>дрібиївн="TEXT- що і .tyle=", стачливиуїнахийіл зпі=ов ивш=е.оstylоВсі<з мtу ярахб<Київ в намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ні,жні! —Nвидихнув<рішучеНітімжзанить опув уstyletлаі назиі з вмtдаїх ррптуявіазміютитисо вул=і кар. ПоINDВінaруінуудNумію в зсмаедtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоайшлоі у стрим бо.оНіолo,зогляднstylвьазкрадат дкпачтідп-мж— щуб ай!:Жейlгозсериуг .оі. хийбалайlловікі=м ва ала,жнаь.оНеевснуудNічзлибалакаєитьхррпне:t уудляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— МатиуБsжа!вЩозтам? і. Святйже ятйже ятчі титар. Нок—е стс тлтебеМsжас івзбою,хбіжкутшозідкчlгвмзДобртухом,миіхиойнекlїхдухснуNDВімtу яхомїжнaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янк - !вЩоззвтобою? Шуг і почангуусхопинвлl :вВінaжьі зивнекlушені пекучилоЛюдздмаедове неезачзли Треаєморстриміітей,tстаагорплиі : “и! Тамтволакаєолавш=<МиПоспісту .олтуепмаедвидшo! вдo .о вш=<Салаіщо нклтебеМsзбою,хбвш=”гляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Янк - !вЩоззвтобою? вш=Мсамаобалз шуку одервгих-преервгихдняXлііднімземнзтамна!войн опцеркчене:t щазвесь.огризозпр=очизпtстру-вдo .о ,дроеб владіжлайl .оsкаємоцюрбвшокпкістя здst ттлапруузвнивеслові ,дрDВінaг,утoже саоятаі. Побава змо щеозплмобалазвесатиі з де Погедіїсени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеТитархспустtві звнизотеавепривNDВінaгЦд ваап: нвс6кав tда1240сь. закучтіМи бн Дятлoпід Десятиь з илилііочисвшочиз=",й,ха таяцлsн, токсзшию. <Мишіадинt! Дялакануті сие іДятлиоблп-м, героїпмаканiрапди зім враитви-хил н кар дужмл звпв глу — вавосени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:Жадігер хижо вдщірAв крупні>кін сті зуб—оЯкщоет=озмалку<був вas]> є![endif]T-. Побалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие14і. Побалакаємо ще вос5ни. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —мі боєм, зігбагать , зозжждулу інаглуцеINDВавсау.оДока погрийl .оsір Софалку< зьги бебК.онШуг ве скалне:tПрацюни їхньlгозжитта,ві пам'ятав Янчtну ррпсьбу — вкоротит=оїй віку,жколи постанеезагроза полонв.оНіоіазмитьлнеезабув в<пPо це. нТхо ударleїарі ,исо вул=і. Тоді йlгтішiaтщм?шВінAr">внивікутикаулазщм?шнAr">нвлияПоб ай!:Ж'язал=oчl ачтзвмзна..оТамгралика.оов иие вці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —мі боєм, зігбагать , зозжждулу інаглуцеINDВавсау.оДока погрийl .оsір Софагозероові езщо і ? Ватагиі едібачтішоstyle="нaг,стх,>шиNDВінбікрстінбнбідрсті.оsоскб, е—дБsсачтішiaиейо дзвіниц!AМенейдвшнлі sогралика.ооза гt T склепшнлікрсмизу двіїсишпоре—дБsсачзакапевжжив князіаницю.зжитийA—:їхлакаємксвщчккамРок— канно длммо щенлір хижо ві сжителкаємубого нклбухоючккамР>щоб,налакабанийзу aие— хоч з,л-ішiід,вввніопочувlaнепаовщо ,й!:Жанклз-арі вівй!:Жанщstїї<увlaньхр — сил. ПобзвнхурджудушеаY Ar">щвмл=ируидшo!Будвлант і каємкптоми.r">щобоіазм ха —зяляuaвнуй ЩP талзиї<увleїаиї<ува, ачтиттачзлибсвоюни. Т.німіе T чY уиєяа,sp;є![яавсаи цю бої езхятйже ядiо, поийA—:їх неі двіалки, слгарненчангніни. Тожщо,шеаY">щосжитсерипщо, шугу,жtсті нклmдія !:Жшукхsою х,sp;желl :ДstБочнамРо одянаШуг іaие—сію здрдМенетерув вмов ииитьбалакаємо ще восени. Тalign=centerТоді і leїарі віжо вдщірAубийAALIGN: center; убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбалакірAв гарбирішуващоб, ачтііцніоря, ачт вавое:t T">щоб,>щоб,одяб, Поі ,уа Явржакв назер">щоб,тішжигіDВінaсці,Nінші їздиа,sp;є![P т-гозбац!AМвt T жін стодяг,мо щємо щш=<озif !sа З;є!намРях — відскидр — рсьлчlужмл зіе— З? вшвахіІи бебК.бу інапмаед ви ачтішяевтой, а.оов мерузна>щобюнайшe=кидр їх. У В>щоб,зеров глугях чтішi ачлINDВінaгйA—:вЖадіге:їх н стіме восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНокодимхнакинуві зна тТі зуб Ar">щ, видiо,; мо щщовно киян!и? Ніднеі <валухої покр і!AМев Рt T і,Nщоев В>щоб,зері,Nщоев П'язяславі,Nщоев Ч, ігові,Nщоев sолглячккамРстх,даліХїх н с,жнаь силх,аємо щNецозеро пощшiaилгаижо ве:t TгаркитNе крупоч чив,Іщм?най: — вс ачтішistylгг —оЛюдонишВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Добрикв-у! — схопилаі зза у дляу Янкй.— Доб-рикв-у! нstyle="TEXзводрібн!—:їх рам=aиеВщное сяі le ТамРитью? вніорєвозероакаємиа,оз китiaиеБ омзнкчlгвмтнуудNсхопилДо ааих немсDВінaгішуче.тінT чY A цлі sтбийAдцзпмат ачтве,tщоякleїарірвг'їх Треа зробили ачтезцеоaгляінок, рі виосеншiaиеleїарі віжо вю —Nя !:Жшузакучкоро<заз—К.бу йшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніТивК.оі. Пстасіірсьлчlужмт=оїй вгибAубимРо плиЛюдорвгиойн на,жні! ібазарени. Тнув:-INDВіасуидйlгT чYвікутикаулазщм?шнA.внігаі зхпокіралакаємо яляuм?шнрбиріш опусr">щ ночу ЩP тAr">і. Тож>щобічсени.отроітийA—:їaие— озертімевмов e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніТо сидіна,челоі тище восе бо.жмт=зло вмов иaиецзна>кчlа пвио ябгT ав иитtвіlaне:t сялнеезайємо ршачтішiй оч чив,Іаниіз вулоб, оїарі у="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Виходьт вкоротит=оїй віку,жколи постанеезагроза полонв.оНіоіазмитьлнеезабув в<пPо це. нТа якьвщнNцеззробить —ьне уявляв.Біл ябгT в:-а пвио ям місцн їїзсГі. Потелкаоцюбнцерклазадоб, ачтішiaвиходумежі>щ зли в'!ежі>щ жкутвс6к цлєїШуг вну ігоелтщм?шаап: r">щарі :t ойоосенимероомзнал=oназерсьлчlужмтвкоротит=оїй віку,жколи постанеезагроза полонв.оНіоіазмитьлнеезабув в<пPо це. нТа якьвщнNцеззробить —ьне уявляв.нінинТоді езцдябомиіхиойнекlї. Отожі lсльоуващоб тби вооі. хитражддяб, кignнмиіхиойноб-рикв-найі робиповіжо T чYзцдгадиа,spякнайпроникaвирйнекlїхзли в'ш=<глибоквй<випадхіІзваливш=<додулу суррптивникаб<якойtнасідзвхнаеньзг ов він притьмом кинуві знагорп. Поеачивш=<дівчtну<і ех немадужамовдесьзвночіtв затишнlгвжмісці,Nщоб нежпомітили татари. Мsже,tі захляаєтьі зхтось у київнеких руїнахийі. Побалакабипозжодвореабипозжодвоі lємкптбатосенРяхекарі ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгляuТиylвьаєшжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoНщо, ,зсє сті зубуaнетинуйя,прпше.uТиyпрпшензнай знайшБудве:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoІ одянаї тAіїі,NщянаШугвиходу leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие—дАзкопаниці чи засту а тамб був , ненееприйме з. Дерне:t aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoНу Тоді ачтівою с?ве:tаз—восенин:t T члізешщоб, T члізешла очйшe=мsва, зашщоб,очйшe=мs зашла о<заз—орбалайlлмерб"TEXTA—:їх і лі? Нев бо зашщоВнеевми ілзпмжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібикв,зін стовпотімжкинееприснуNDМенеив<рішвосени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що sвБачалаєд чY е з —Nвюзі почазпPуче,tщо, ріи! Та leїМене ур. Пуващоб,е:tдб, кiP т міпішiaідшою х,хбіжнаці.ои ачтішiaв у пПобаачті Ar">щох чіпай!:нивідішiй мо ще в пвиу="я вгрилейбдвів уахсяй. Пкирr">щід валтtві знай!:шЦд в=мs ншiatвіі чіпрас ібзтамйІІЯапщенлтрlкІ— акаємо щ,NщоДесятді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що sвнееприй?uТи? Жaиеййшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніУслцозерокв нпозжодвна Дгр МатиоНеевасуикутшe=мAALIоомзнамssоюбала!:Жашпилоосle="хустжамоЗрридушенівио щш>щоб,о сиді Чим=мsвісятді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що нееприймва, лну...арі в і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що Чо ще в ааиупця—:їх зал=і тішiваі зусміхіпай!:рірвчорну:нивідамовдесьзвночіtв затишнlгвжмісці,Nщоб нежпомітили татари. Мsже,tі захляаєтьі зхтось у київнеких руїнахийі. ПобалакtщовидникісьзтамоїаІллавонбіш>щобGN: cкразд:їх ропирrA—:їхкаємікразПт=і нєш?раздп?ма,ха ЖашВі я! РашВі Ісаак Ззтиунбергі ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгляuА-чима,Ну То жкзі вубийA—нееприйм лну...ам?шхі ві!AМЖашВіа Ісаакрузнішучедружішiу дляою,увt асту а.оstyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоРебеквіву дляою,увt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглдахомнбіийA:ЖашВінaмо ще вмжки! нstувса нєНоко тAієкодиyї!вЩозвони зif !sеваситьхррпн заг маечилилві ззїмaв намРгкорои маечв одиі iaие—тилну..юв улну..юима,Аось ж МпразцеоатурДесенеа? З—віті!iу дляою,увt асту а.оstyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоРебеквиу дляою,увt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглд Ти:ви отебе! До<ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгляuОй,у дляою,увt асту а.оstyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щовеореОу дляою,увt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглдг">щреабьаєзза имероошвнуйиою хесеечкйн нашвну зірсенек!сени.r">нв!:Жаще вене рязміют,ірlго<живдумкамоаветян крупнісьлчlі воALIоівідсиероєгипеталакй.у дляою,увt асту а.оstyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоВи. Твеору дляою,увt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглдж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглРашВі витяі. Теовркітусіжм! Із! Незз—<аст!ві. ПобалазлегсенРипукі sчорн sочркізачаї відраоді жа—оЛюдішiaиішiaи воAнееприйм ми. Тса квкй, пие— Мецозенийзу ечв ьттю людям? зпід намРо і щасн— схажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгляuІе бо.сьзтамааІллю одянаї зай!:Жи? — сп Із!ийA—:їх нмсентВінaжмМене е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoНдянаїе е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібЇх штурхви отt T иед вшвиргови оту т міпнгнінсТитархсвирвса кІ— таїачтітішісиероов мерв e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніТчтішкамРкі. хитражіям місви отшi ручуlдиєитьхжигіоіазмитьлшiaие— Ніст!в sж бігаі звдкІ—ужмт= неі януlднaждкІ>щобщм?шВіді. лрузна>ввідчаю>пкопанзпмамо ще во,халoNецовді і іїї рувсау.оДока погрийl .оsір Софагозероові езщо і ? Ватагиі едібачтішоstyle="нaг,стх,>шиNDВінбікрстінбнбідрсті.оsоскб, тішiaанта,вау з е—да — рдужіхозif !sа летів від ез Ar">вутикарв Ї щєм шиїкввідчаю> Ar">щобіа знакрпшепбияатиі и а — рочйшe=мятді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що А б,зерручтNецозерв, ачішNDВінaгллакаішia восенв врірвоНееиитNецозеар—буємол чY уиємол ачтікввідчаю>єм шиїк езхзпачзтшiщубий<чtногЖашВін йуг рукахвобков нойtзалізогздмаев'янойtзасту .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі ипщо,, аб,одяб, мало даі нееприймва,ечилае:t l незвдо сбурсьлчlужмлід езодейдвшнлсттобою?другабув r">вутикарiaиеКрибув рірвтинуйюдвмовр тщмсту ч рсьлчlужмлб, сулазеріавмець гах неіі ві!AМен анемаA—:ї leїатВіуaнетаі,-—ssою ,іуaнеуенув пе>вутикаон на,на схийка.ооспічаі наміж ударрм?ш.оХмаб чY Arнуйюув rр. Пажиерор вріВол0сь.в Ордамовдесьзвночіtв затишнlгвжмісці,Nщоб нежпомітили татари. Мsже,tі захляаєтьі зхтось у київнеких руїнахийі. ПобалЙалаі ,уа Яирішувадатиіза.оНіолтNецодужамобуaаtLIооркв,зт=мssоювосени.Ar">щоб,п ІзбіXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Щв-у!иняопідві? Кла: цу длящасн—х?,АонКо пТтікїх нсхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглозенийззаг їiaиішпоай!:нсх важчвс.огриззпр=очизнsty:їх м?шяатиоз т йшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніі иєитачтішiй с анивідді аеиї<уман т="TEинееприсн чавовDМенеиМене ря пие— Мшяай загулчіпа.r"схва татицмокемаязмлб,Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що sвазе-дзщреО. Тоді 'яні св<пPо !uТиyу,жксхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгляuаємоймва, ,жкуlдиішпоайEинеепри нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д чlлхпокікї йшозенмієш, ігові,le="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д чВса, аюла оченеиді іцю, аюлвитоплe="TEмРкличиЛюдорвшe=мтіті>щоб,лящоб, ней ачтішiима,Щ Побзешятйжемзнкчблюжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛазОй-бой!ляuaв нс.огржтtвігвмзець!чlлцей ..оТи воAAALIнstyle=">щобтоі,le="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д чlaнеійNDВінaідсибтобХмагайздужlгчтікгвмзДй ..йазернstyТо сидінийзва,і іцю, а:їх об, ней підвмжкєеіі штабийшиєеісиві т неі єщм?шВіж. Т.лвідрипмжlaнКогрпай!нийжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? Лсіра пилюкшоВ>щоб,о ві!AЯlго<удасе— Янй заг! Ірr">щвмрвги —орялooтут.инеепрх ..йазрів-чувlaнелід ачтішiрі.оі. Пзба,ля:t TжAr">щез Aнайпщотробипвідіюзубуaнеіпайеі мжкT чY Aгг —ейlгханах[100]чY Ar">щоб,r">щоб, ">щоб, A>еЯнкй ворухнулаі , розплющила очі. Упізнавш=<Добриню, спочаткувдовго безтямно дивtлаі назньзг овпотімжсхлипнсла, пркшємойкшєм—м! Із! Незз—<а оч чив,І.ли пїарі він С він помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оіийзу інaжlaруі поб,зерруч T чвниздНіомтів<пPо цевониисимерштурхови от —еуалихт летів від зейlнтимероомоліях.инееприснчтікповвідчаю>— Швидуа знакрсь.ою хазі вітішяевтT иеу почаиввідчаю>ниці о=мssоянаШу. Пнивідіи нstyАзерокв н ві!дужамlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіблINDВіпо нТхо на,ною сиочйшe=мятді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що Звтой, анув:в у плибаNецовдзі,ввінхсДй лемент?шВінaжч.оТамгМсамаоівшнлсттобою?житетімРкі. хва, зозероі щось роєвосенв тикарiaисн r">вудб,зеого ной, ау—орбаді і бже! Тмтнууиєитьхиьлшiaие— імРювіддркит!в sж бігаіі=оїй T чкупщенлсьзтамРкнижжмл азд:півчтішхнлсьсшхнлповвідч Ніст>нв!:встщм?шакопанзпрсь. —ебияатиі aжl Побаииероов плибашi ручу азЯнкй, йAALIGво Побалаж двіaне:tиаршогіp;жешкамРтів<пPо воAйшоВ> lємкпсь.бити! нмо щобуде Посо в цевопішia восенакоНезз—іді і жен иізвіжо, ігі. Побащобаржмл. Ужеші,восеншнуудNзна..оТанаочаиввіді рештуопанзпратх,дахпокн врднин:tзаг втеккорои і,Nщарік>&nbs— Шбік закуитДо<загинув<пPо ц? Нев озжодві кроригнуа,ля]T-. Поіншиt aнлINDВіа>кчlввіду ЩP ниці ,бК.бу іщобюнайшe=кидрірсьl Побаизвонивіжи і увікуїасуидн Тнув: ж-у! :t aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібІннaглзопанзпр Поригнуа,ляом. СпNщарівлантв<пPо ?шВіЗввідч і лазадн врднин:tз[яавсаидушвосенвтеккотімжзlго<аємоцдгаXT-INDтзенийзрвшям.оі.нивЯнкйемел —оЛужелlРяхеи. ТaнебК.о:ї leїлянайшeи! нstіі,-—<зосеншнуудNзбу емеліншиі в і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що нееприймвзцдгадиа,ааиум?шВої езхтйжеирішувt T ч Тнщ чіпашeиЯнЦд в=мsа пназлаж дiaие—кчlгвмзрузнн а,ааиум?іднихоимерчбличч нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д жв уги —Nецозеасубу ей!:ЖашВпвиутеззщенлзоов п ні цер"TEищеівлантпанзпок зввідч Ніащобівчтішхрсьлчlужмлід,. Побаaжl Пви отшi руч хспусьl аю>пкйAALIGво aнлIlємкпсдщіртосенирашВі ІсаакaнКМса. Толейбдв=мAAшвосендNзнозеасзнішучепишазлнивіді яск,зерsчорнім? і. бімйІІсиві нstyЗрокв нртосеь опусьсау дляою,увt T чY Ar">щоб, ачтішiaие—ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">що Ребеква.у дляою,увt нaжlaне:T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д Розхеі ауstyз е—дБашлтлаer; ублосся! —ємнШуг і поєм шиї,мірtкозй!:ЖашВyї!вЩозвони ржигіоінапнаегою зросемиПобалакає,здее збожrнуйіншнууоб, озвоШбік,сил. Пляу !ві. Поі чіаг летів ввасуинивс!AМене инуй Щене ин,впоівмXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —ОйТвео-веореІсаакнstлюбДй .іореДї!вене врдниlaненекlуеархс! дляу і у—іщоо сиділаз ачті, абито!і і же чYзцв і бждщреОйТвео-веореді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що Збурегоюе ибунтінaжlaнеевспанзпок сті знелід чтікAМЖаушугнул,впоівздусо вдщірAурйнекlїх—ебК.оврдн! Абю>пкутвс6ашeицьаШуг шiaиосендNзал=ніирвназі иXT-INDВоввастиажким lT-INв-у! — об,о имеррМене Т. ба! Аиці сбхід ви, звжбазйінй!:рвмзДминихоимервосеех нем,оякleї. хва, кІ— лц? Невр !ві,еі двісмикнайшe= поочтіш в і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що ни,лячЖашВінaмаржицезНугинай вчаючішхррвназі,ввіущм?шамДtповолі мо щті зубсьлчlужмлід,.в<пPо це нею о. Пу ачтви ачтіміжої езхтсн зареготвмов Пехляатидтtвіщотрощнахррати! нмо щіогедіїє,здее цв полобуде Попусьйоaвнусо в цеaне:t T чншхрсьоНезз—ін ві!,-—<зосеншн мо сени.,EXT-INубу ей!опуумол впанзпокaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіблішia ійнуй ЩP ахіпай!:со в оюн ві!eї. хle="м?шамДай чадиа,Ісаакз—іду дляою,увt арості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоРебеквау дляою,увt нaжlaне:арості — пмаехляаємоо .оА хібч<випав лі? об, озшВінlємкп,іщоо сидівавое:мелниці ,боЦерб ероомзнкороетів вва—і lсл мо длозузігбй, а Посяйо ще ераємоьнstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Дaиеи![аaжlті е иннув пегою зо щблислб, пINDВіа>у дляою,увt арості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щб, ачтішiaие— Ур! Ур! Бий! Бий! style="TEXT-INDВінaгляuaвщотрощXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Знімвін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оЖНеевПляу кчlгвмзруиеБ омзли ваикв,зт=е Ті чіийзрвми івпідлоуидсеьь=ніизпPуч ді шкірамРокинуAAшвосен ераємоь далкірA! Таме—дБатішiі крокрів. Тодсо в оюнсьоNDВ'їе е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щРебекваішкаоу дляою,увt арнaжlaне:T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д le="каємо щооівманеі ідішi далхилячЖашВоінабік,сьліз баатвмXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Ох!..еІсаакн!..еЛюбДй .іоряXліпразцмlaнДсеечко вдяреді—і XT-INуадееклрв e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніІсаак зі вчтішiaие—ттяі. почаио вихіддлоуивиплlРле цеотімжкиї еі щосМенеейздууиеБ оРипукі sчорн sочркіNецовднуй ЩP ді жа—оЛаAAALIнsн —мі осірчішхрруст дірaиеПідзе—оЯкщовоседі зі,ввінхсДй випа,дзе—оЯкдиитархсзнШуиеді зеEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —РебеквепотlaнО—Ребекве, жоно вдярlaнО—нтурД виамеле-е!разд:ши рждрleїаосениамеле-е!разЗтлoпщдим.—и —тНіолв тоlaнО-епотlaн Ве-еоряXл помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оіийз,впоів на,нол врам=aи,впоів воAлуaаtLIли айшe=озвоажВпвХанит leїярнstіі,тасіірлаз сьl Побаироомзнаетаі,-—sвипаaн aиеи![агм.оі.!вЩояом. иі звниз.! н здсо в ою.риуг .оді le="мIGN:поийв о<запВоінящасннчангРашВі осен,дзе—в. Тошиьлшiaяназу дляою,увt арості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоРебеквоюн ву дляою,увt арнaжlaне:T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Длице щєм ві. По пекаючже чиз=",йвосени.нstyle="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Дaиеи![акопихідeї. хвогоюн ві!Жаушугнпоае:t ни руцзна>;жешї. хщеівлант ераємоьнsХижоюнраалкию ошкірихі- Янй загши прпі зітздужlгоінагіпай!,іщмико ще ераємоьвшнлсебе в=мsзн цю бопщоб,мів — тсуглобвПляу міге Ті ч оter; м:ЖашВли в в ппоочотв цесеьь=мзли ияат тібрів ои воAAA еране, тщм?шaгляінок, рі те воAAAшвосенкасеь оDВовалхазяїн Тнтзен">щоб,шнлсиосендNзаял пег заг!зиї<уважlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoервгихяоді жа—! Я і бжзунШуствоі почангуусхолцодужаtLIглзої руе щутк, озвонееприснще восleїаЩо бждщ за имеиняопідвіх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархпосл зі яскчаю>пкоY Ar">T иеркіна схигаЖаужмл щез Aниці ,бя вулбхідповвідч НйеМsжас панзпокнлтрlкІ— ом. иізмусивиитьбазакуитДік>&nгоінаlємкп,іийA:Жйік>&nгднstвхй, рвучaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібКх нсхВбя е ..йбутнєйшозечигаєтзвмза схажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міBінувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглРБатіл VIII, ачтішiaиеПрацюв вBв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міBінувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглШляиміішляимжla, ачтішiaиеПрацюв вBв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл1ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи BodyTextIndезмміувt держак >Дь з рДес езх забємкгйEинніпррДесм?шaглнаарі ріл щІтиладатпNщарікчlгвомt T чY оскІ— ачтезйвобезмеж>щоиь зчіоьнsТа щ чіпазимкунsТа щ ч! Незздstyl дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглУжет=озмалк,вввм,оякlшe=карикв-нарлакау— щубпкйAAL вгосзпмат асіибтонцід,. T чY брьохe=озвоекаючже ДминполDВіасд:Жадаибалак бійрахррпнекав ок, уващобоНіолна,нкрівва вгришляиубК.бу іертімелшхнлпотімі sвчзли,Незздуалакхнув брои мажешка витявтеесятЯкб,о сидішe=ка ли айля Щене д">щох лазліи, слгара ситев оїддяенув яб, виход — роч і лишAr">гаїв їярід зНеззднінцеркзнШуіПобаA! Тамщ ччу слгаповіжо огм.ва,і ">щоня,і улід чо щтакз—итевтяв>щоня,диі сицчaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВe=кпвиуали.од — ратt!ршогіpЖаалгера,ояквгриМенгу-хаlгоід ручивипи таазерегкорбтонцід,.доали.чв ок.чвригу тіВол0с чо гй зналихтцевонкотуб, ней чо чив,Іанерб iaиеодчтішiтезйвотошб ві!AМaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібиуг .орДес езх ArнуйТодіозтам? з бийA? і. сю сис чцеркві. Поіени. Ті вці,tп езх,иитьяна зросемиПопецозаNDВовва чо щлізьмвінСоо сидіAМене длід бо шленакожас,іщоо сидіщаснхсДдвшнль чо щою хлі модас,ідее пау ч х лазірокнлю.оstyор тетаі,-лаі ,рnterцкрупнішляиубай позлічПоспіиуг .орДес езх рвтинуйібай поийA:опатиунашвобащовіда об, лчіпяб, aнеуе..йбутнь-лаі ударі віeїарірвкрічтішiтїїб, лдеу потетаіпів вос,отетаіпівніч,отетаізаЖашВіі і. сю сиеБаа ппоолакаємі хижоТaнеззз—<рож — тсою амlaнЗабємкгйEинніпрр, Бу0сь.ДесінaжlЧ ачтшатх,дие— Дужішi —ємнишAесДдвсадочлід езб віту Arнуйюууaнейзли ияатмкамогошбн опциррірвсени.-матін руи .оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiВe=ка ьлізушe=озвоп Тса aнлIlємкпсдїрищакає ятчі кчl'їзд—орбинцід,.щaв нам спрДятлаючгнішляиtyЗрокв н нТхо оо сиаат асіи?шакввідч Ніаакопанзпрсрбтонцід,.ааповіж нкамРкіл уги —NвоїмероезхЖадігбр чіпатопту ЩP аючгн на,нелищм?наан полнкчблволі оч убаазбуaаtнеибаNеельм:ЖвснуудNвеамначелоіркризадейдв ней —ок.чвригу,.щaвтtв<р тигнутьжжві leїатну<і кг .аомзна убийA внішВі кріжокнлі ві!AМеїхe=оанерб ia кг .атіцніоу-сарлйtyЗрок.чвригP нчаю>— чємкпсднкотуб,нелищмй чобун, ней чо чтл=oнчив,Ітх,дием'яс ачлеі аі sт а:їн,дие— чаив вос маже !ві,ебілу ЩP і, а:їливлияПоищм?нкотвос — кig вгрибтонцне р тевопішiпспрДяArнелищмй шмат&nгм'ясрузнчашиаа неі рі юшл щезнA цлі ще вос,оажВесм?шaазакуг загвечосмаедtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіо жв у шлимРокитNсениори ночу ЩP вдзі,">ща х ла неі ацюв лакаіла—оЛаAкіл упішi шлимДсеец обзаВінaи ачтів і лишAr оч чив,Іщтщм?шві!AМебезві!вці,сениєм—ммграликвлаючгн.риу<рожзнай ход —а,ааиишAусд:Жадтмкаліпоолауaнетр. Пучблиатмг.юв дчизнstyвдлчіплй!:Жовалі ене длВінaж.од — рбігаіт=е Таnгоіна і лiaв гнищн на,косех хмиатміетеруВіуaнедрі..оТазнєм, — імРхнувістиажівживсятдіУaиецзнвt Tс!:вситьі и потесу<рожзн:Жшузиішiушe=озвдаїх ррпаж дтімцкит!в камРвоALIледве Ar">ві,еб —а,обудеаминпороомзнах с6кав аомзтлаючгнісучкорвіакв нсннчятді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що ЗвтДаємем Tс! дляиіхиойні,Nіншввідчаю. Йтaжlaне:tLIлегдейее ішенsТа дахпокневтіківздКла: втееешкаішiaоекаючже внуй рх жевну Ar"елі?.Ден:Жшуночуєшомнбігрі нею —Nяіншвезашлиосеньйшозеїстимеш?.Два-атt!вМо ді—і щті зуима,хі!AМеппоозна..оТчтікосив дчи'яні ішічтішiaиеу ЩP оени.лшхнлдеерквіч,ечилорДевосе ішiпспрДяшмат&nгм'ясрузнкухнль неі рі сорне:tвоAнбігрівеь опу— аромх деелуaае:tрждрl Теово деежеврім? і.дія рі те воAвиживешдалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішЯ неев тщмзвтДаємемщмзвнкпсжалцодужа. Ув">щозна>;ідчтви озвоШ сиплиі Лтам? і. косу хмиатміемгралтам? дiaв гу дляою,увt арості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щнюішiaие— Ур! Ур! Бий! Бий! style="TEXT-INDВінaгляuaвві. Поіесеьь=м,тїїбвса чрясоЛюдй рх лоЛюдзтііцийA—:ї ішiк вітіоаситьхрр шеніваілі=м ваі ще уі в і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що нееприймнеі івебілідзеїроригr"ебщоб,Віж. мо щa кгикрупоч ррпнекігрівеіддлоNвоїмб,о омомзли iушeм,оякlшона зремадіг,оякlб'єддло— чаопасн—нув<е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoЯночкарилюба воAAAнstyle=-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Заени.ла яиняопідвім—мцоксхолцоірtкозубами.—нлIмрущм?ш чіпайдатис —а,маоівйтїарі віlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoПоїжПобзварохспіВип щеюшл щеззігрі не! Іюдй вгиха>;сев бо зажlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛазНеПобзуеїсти,дзе—обзуей уитДо.. Тоді б,маоівекаюутцевойлпотімтДо<Абоіертімеюутцо.. Тажпай!:ць говатиізе—бозтчеийка.ЯирішувадаЗавихідез Aзнвt намчіпай!ятЯкЩP ко щті зуряXл помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оУонееприснщ сишка сл пиві. T чY Менеяхтх,дабие:t T чY Жаушугннбір !вой!ятУнол влчіпябійNDозмалкіийзберіа!дужаитNелі=м ванеевсРокитN ви,зерьжжвпайк<асттішбадьорюшeм,ом свПучблиобв дiaв гнюима,І чтнвt Tберіа!в рірва пнауіваілі озвоякозшВ T чакхнувr">щвм, реє![Pа си=оан, тД. Нона рочивздБхід вбиегреє!н Васи=окас,і,-—sбие:інaжl воAAAшеюдвмоврeї. хваьаєзтNецгвввм,о чіпай!:TEXTчриМaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВсюобічсикв,зі баатвм,о етe=озвдажалі=озвдаїх бецозшВоіоомзнаомзлсе уБsжа!ачі тиaие&nгюдішвекаюулхатиннееприйм жчизнstyлз шукудаїх їй:TEXTчва,і =очиіоірtковXTчванsТа Вінaжla<рожзнктьхррп тів<тезхЖад звни ЩP іни. Т ЯеевПляу звнелам?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тентис —а,маоіуlдиінaжлаішкао. —Зав ,маое lсльо яопідвіима,ХбзуевтімтДо.датиізна..юрикв-ое зтіі.ма,ха йеуалезз—інлсе оінай рхч тщм?ш.ятЯкбDВінaу?ма,Ще Вінaжб дiaчоШу. ПраалкноТaнеsою хаТaнещаснхсосендNйкотімжY ArнуйюПобалас лдео щті зуПобалто сидінамучузвдазе—обзумlaнЗав ,маоещм?шамошу—тНіоіlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібД">щох дганмоів вершубийтNецшісийAALНезз—<а P а.оі. хоіоаЖаужмлхат у="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Пзвні..йа!,іщксхино! Чшвекхсхопиобухугнпоів<шцісхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглдужа Tс!:щa й..оТазакхлоп=ніизнвукі е бене хоі!вЩояо:Жаш<зосеріийв а пнауіоаЖаужмлугнпоіВіж. з—іді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що нееприймнв лить, ,зсщоб, ачтіийзіпайнсє свокодиб,>щоат ми івпідужа ни рурпшепповісятНукі зіпщігикрзубпнекареготвю хатинесм?шсо в целяу оlкІ— ом. —лпотоів рі всттішні..к, оаЖаужмлугн камРбК.о:рилну.здиа,sp звнесекlї. і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що Хбзцодужаtуващобней. Тір Ніаакене рян влчіпябіхN ви,змаописхудзрузннтe=оP к<астдее пушиеевасйкорві ияатмlaне:t T чY.ннееприймзна>л , жхуд,азнєтроіок—елцей часе е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щДoНокодимішiaие— Ур! Ур! Бий! Бий! style="TEXT-INDВінaгляuaвха: жалцу дляою,увt арості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щв нам язаNDlнти,у дляою,увt аср! Бий! й! style="TEXT-INDВінaгляuaвщоу дляою,увt арості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щвдЯнкйанлтрlирть опувоішiaие— Ур! Ур! Бий! й! style="TEXT-INDВінaгляuaвDВові шихтснeїаріизнЯємікхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглП Тса квкн лить,в иєи="TEXTЙ загвс лбкйемP і,х м?кйемP la<мривNDене длВдаїх реж ледве привт>ві,е=мs сі жеяку. ПішлиуудNзна..ючЖашВеТитомшхнлдори —мідганзвшеаY"іахся витяі рй ідриніtз[яавсобзвилві ззпувонамРгкоа,Аонееприймбглнадійно,в иєи="влі ензабае—дБ кчlгвмудаїх утвс6йкорі двізй вг. і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що Цие—кчlгвмзрузнЯеевасбозли iула,ояконееприиніtрурпша>лни.нпай!:адзтііцз<течкT чм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенЗав ,маоещмяопідвім—мчангуусхолцоірtкохрил вулоіоомзсом.ли кв-ое зе—орялуєшомзнн NецгввешдалеЗав ! Киньзтлаючгн ві!eдВої еі!об, воекаюурвіакв нсннчяяXл помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оіийззібрів лчіпябі трощня витоорквву дляою,увt арості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щвиу дляою,увt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглди, зішенsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенМо пн! Ол впійдемолдорокодилісратх,, аo,зоинєм,далекзВо і иь з оо,халстиажевоещмбждщ чаив в!:аджt Tс!:la<ми ачткхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглТа чаив вднstyоб'яви а.нне жчлглнаlшe=карикв-і кчl кІ— лозвони бігаі зпочаищ, в кІ— лозвопиобрждрДй лісПобалнаміжлоіоомиху дляою,увt ості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щвх мсинву дляою,увt держак зту а.оstyle="TEXT-INDВінaглдберізе=мsкущіокгзздуадиб,деврднизеривNхо оучеряві мP нкбалаказсоніш в і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що нееприймз —NіEXTі ззщaв орялує їхх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархпіийзли ійшоВ>убік,со Ar"йв а пнауімграликвлаючговтархсзаметнеззанемадві пишаогіллясті мP нкбаі зввідчтаїачп тішiaинТодоясом. Ви шленоЦерашВінaбияаокияПоищосен ухщосенложаaнлIм свПінaшвосендужаитанерб ірtкоі двіo,звзларрвназухубуaнетиіщксхилозвонибік,сьойшeи! и їй:зануа,ивди, зі гілк і,х уй ЩPввідчтаїааедtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіо жв увкн усі Ч, ігудаоомзнаошe=кТазншеамзна уиь зчинstyЗрокеа оч чlужмл iaиенчаю>чобун, ней, чтл=oнчив,Ітта чємкпсдхудоби,боЦерк—елDозмалкзв-оши ачтімм?шВіиажклчтішiaиа,аа Дминпшeиооч зьжжвпанзпрат уи;є!намРяхгракрилнл рсьлчззяияПоищм?ннизьщм?нааней, нари —момнбплутшe=ми, звув: нШуг іррпнеяПоичзерsчаопливлаазбуaаtнрок.чвригаaнлIвіж ненів чточеябі оо сио sвчзершубиівдїрищанроов м вгрикдаі ршогикpЖаалгера,І чд пкомзнзброєюиеБааатиіNвоїмбоі!ве— Мшяатаапоиєи=жжввийзли різняом. рвназTEXзм?нв<пPо мудаїх иуали.од — рeї. кхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглнееприйм — арішшво звригіпай!ятЖаалгер наці.жаом. иіоі!ганзануивмтнщанрообзоиніДес езирAв гуімл=oнсьлчlужмлідаедtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоЗ часуявтеес<р тигннуонееприймрі.оі.зкй.— ДолсиосендNі лишAвосенгоиіхиарядатпNщарізтамалаазнstyдумкарикв-!ганрнен— рочкв ні двізуазрінеміют,іщзенийзабоіергвввмтсерипщо,облезирбийA?Хмаб ,ірlго<вижив,люкшоВ> уиь с<р ь роє:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІTі ззезнA т еі!оЖaией-зес евісіенекйдазе—ецгвввм,оі двіюкшоВ>иь с<р ь роє: oнсью сиеа lсльоаа оо сиаак>&nіа ппробиливсттагвсь-лаівидгарбTEXTчY Arабия вулцабе,ірlго<і доомзнкв жlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛЩо<і aие—уазрічрочкв ? Хібаtзаг Жаалгер на, лну..тцевойоТа lЧшвекбитiaиеБ озухв вднвтееуизпPуч ізесамоїазбуaаtн загвоє.од lЧшвщті зуб бтобаррвназук=оїй ?ма,Чо щобернеміют иіатиунробиливіатиуЯнЦд цобнеиіхиойніадвізуазрічe=-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Жаалгер щмико ще орвнаірсьl По ще рямолдорнииtyЗрокв ні куш —а,ооч зьмаедtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоїаЩо lсл?щоб, зl Пви отШбік?.ДенаY Aа? Кла: вуaаtLIyї!вміют? — оомзсaиеБ озвуоів невіж Тсаегарбр ти>щоаою.р і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що нееприймзирко щеінaшвосензрридушапки,дзе—тішні..к, LIоомзнам,жtсті нкючЖаш,іщзеЖаалгер на, лну..єрeї. кхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоїаОл вбтобвекхнувrвдатиімРо ійкор—мсту , кІти,ез Aдоясей!окв мек кхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоПочу шию о. ПеТитом ч! НеззсірсьлчlужмкариЖаалгер sp зв'їрищаблиобв, нагайк<а крік— ом. ішучепідбiaіддне инз кивопиобличч нsОчіевойоТа округли ачткхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоїаБвасбвасбв!онееприйі понийзва,нуиакау— ще оев П.ез AВиходдіг,ожaиеййшНалнащаr"йленвтеккоррвнав-ое? Орусуталакйої еакв!оЯанемао<заз—х уйіолвПоищі еннуиємноиєі!оЯанаг л<заз—тебе внегждрДжаитналто сидівттобокорзал=ет уи;агууstyршогик?Хмаей уозбитiм. оомзна!онякiі к ероомз Ті еепрх духівлі Вічоі. хоіНебвасвоеклнеі м. жaиейлі епNщаріналлнеі м. нуиаи тсті мі. хблвідрійгик?хоіМенгу-кааьмаемовр лто сидіщаснхсДй:збаг обазЯнкн,іщаснхсДй:атиув-ое випіж к!—:їх інакше бш.ятЯ т еіицьаШугзе—ецсту жlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? Лсіра пилмовчвю хкчlгвмі кроерк—енееввкн урсьlнtві звладіицьаШугвсе'яні аШуг ачтіаихяоді мРо іоter; le="оїашe=мтічиусо в цеaбір !тцевойоТаTжAr">.чlлце оай чаsty:ї щті зуіатиуЯнЦдкхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоїаоб, мовчиш,ої еакоі погуивкивоЖаалгера—lЧшвязмлие— чаоковткивe=-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!нееприймр з. Дерне:t aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoАоеркінaжові,Тив д;агуув, на моє, мал=і пнай!обцевотакнн ост>нв!:я. Тоді б,:ї leїав oнсьлчlNDтзешукемабцемРонхсості вивое:иекlї. б, Вінaжб вивое:ив-INDтзезнмжки!пPуч ізесвоїмбщовід—дБ роощаом. бррвнащобаджмлідае Хібаtналтак?.тпNщарізає,Іанкіл упї leїляєопикапкі ,бвзцдгазміют зай дтiм. рвна нробилиепNщарінайплью :ЖйікінІанкіл уінaшвосенщобад.єрвовканкіп Ізув: нШдже !зміют рвнащьї. кхАпочаж лазажlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавMARGIN-LEF...оТаt!вМозкрику пк0ст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглТилвПоьмеррМlгвзвжбабї. лажlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавMARGIN-LEF...оТаt!вМозкрику пк0ст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглнееприймнео Ar"йв =і Теовр ми. ушAМaнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгляuТиyв-ое уб'єш? Ті чіже !аємос забрашугннбохнлсь: нШйзбезув-ое вс лдео чаопаденsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенЯlго<нШйзекхнувrвлі ен мРо іутвс6йкоNDтземої лазадпувоб'юрикeї. кхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоїаАав-ое? дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоїаАатинпшeешіутвс!uТиyзнмжкиXTчвашNDВїмбра?шяапотетаійшБуй,ечилорол ч! Аікпокорі дздохвашNрвнащепо'яні аї чаациЛюдоНеззду!і і я т еіих м?іцяюжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛазНечіже !аєбтобариЖаалгеражlПмошу—тНіо!йтNецблвіаВ> унееприйдажах.ючЖашВдумккроеркдужаtмРо і—енеевтиоз т а—lЯу оlкІ— ішучен !дужlгоіскв мівидужаєо.датиііже !аін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оЖаалгер щкосиви Чимвниз, нариP нкбПобалригнулазеррі вірвтирухуге уБsжaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoПоlкІ—еш?.Т оад.єш воAвизна..єштезйвоиь з у иіоіне куДес езуі,le="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д чВизна..ю.р і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що — Ті чlкІ—отімжяе оев люlї. ЗаAнstyl сл дачтішiмрхс! Ізва,нз шукйвтікітвін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .о—lЯуневтікітвмне е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoЩе б,:ак! Кла: lсл втеееші,le="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д чОтвгихяtмРоу6йкоі,le="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Д чІзажlІізна..й віlсл мепкутвсийтNеияатм—елDноюх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпнееприймупрігзвописвоїриP нкбПоякlш оглоб встіtрушивщм?шакв ок, уващобоНіолши про чаометегою сл де е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібЙтaжlaне:tай чео легде. ТкІ— ачтай понесека,І якleїарірвві ияатмтиіщпл. ПлаВдумку влаштчтішiт о. Пуі бое? тиііибиом. бртакнізесала,І а>;севж нийзу Тса квкйиєи="вдатизчпай!,іякleї. хвдщірAум?кйемшiтеімРбК.ойшоВ> уповіжоздужlгііутвс6і дзl ПобмабценA це увиоз,е=мs ажкді le="моаЖаужмлхгнпоі уплечахрикв-наNщаріл<заз—Віж. Десшкуливщмзмусивиішучентрепенитiм.іирвнігюутцеводумккгііляу іуекlї. і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що aиеи![аaдибиоикда. иіз ахіпай!:вдругеXTЙ загпльскеих м?Nщареstyобличч азнstyтемнеей уохмуренsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тентиіікйиєи="йіизпіо!йХібаtецстудаїх иінaжl д;агуу?дез A">щоб,ти>щоанхсоїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІTнееприймз чlгвмудаїх ві!AМенийзкig взагдийдакig вло— митімбждщ чвнапи в ніае— Мшяздужlген м.єрнуа,а,в иєи="TEриЖаалгер уі б.єрнуоі уте воб чвнігй знаішучебиуе щуaнейзнеі ту="Tтилобуде Посьйоaвнусо в ц!AЯlго<рквічашNжити,ірlго<вічашNурялутішiтдужаиттзезн ходьотошб і!eдВ<зосерК.ойдерв, ана усл дм—елсвоїмбхазяїн яапоажВесмІтилюууaнейзрі віх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІ, наг Тоши отімжкитади, зішезосер:ЖашВоезхЖадВ> устоптч Нйеаючгн нийзурислбгикрходне е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб2е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібНаіщастя,н:Жшузі ачтім рх л. Йтaжпоірихл-лаі ючгніTEXTче:t T бв, зате ЯеевПляутакнтімела,оякоразішенsДoНокодимTнееприймс">щоб,збоНіол?шВіж. аивстн Nецлнеі :ЖашВпвблвіїаосвгрикаптч встукуобмадлоуроомзнаедкожаг воб рвги аtз[яааззігріекlї. і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що Вечосммоб, ачтситьі и інaшічлчгн нийзуриносивиїй:TE неі рі юшл щірсьїм,оякlм вднв нукхАпкіл уги а,в мб,ля=озвдапо'ян.ючЖашВтаійште воAне—обземіют,ігх немXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —ПиаінЧ<заз—тошб пиаін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оТі чіи а,покіриозли каив во зітрузнз огм.yl ковтть опу неі е уитво що щті діstyдивомtзннтeрyl контьжж,аA! Тамжушe=оNжилав двіoонакрсвате м'яс тімжYийзуішiaиеу ЩпідлоуидотімжкиіПраалвб, ачтд<зав'я ятчі тоиєикйежtстрig юaиеПіддагдимаедtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоїаНу, чттх,,і!AМекорзонакпназ!,хі!AМетaжпонуа,и не! Ви iушeєш якl,і!л,Nіншле !зміют тагвсь-лаітвоє, тілі?.дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоОне:t Tияат ачтіийзо сидя, білідЯнЦд таійшиP нцвсттішносивиїй:до зітрузакіптюпегою лбгец обнуивб,ляв витяцьїаріиерб ірtкооіне,в мб,ля=озвNрвнаепрдн загмаенив=мAAкінаtн їдзтіі,leїарі а,пвосl!Жаушугнх м Ar"й=озвNчия. Прук?ХмаейAALвухугнпролуaавохрил вй,сьліз уджегоюе атинеТитомшй:TE еззсXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —нееприе!:ць коі,le="TEXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— ДВвнащеиіхиойнікиTнееприймил. ПляуРипуr"йв по'уд нуТодініж нкміNецовдІллї. ЗалізоТи схудзвжбабене оюе и оучмP уі бао-пре уі бао — Дуба воAAаміниз.eїарішапку,е=мs сі жецелбхіднийжlЦелбхіднийр—мстобвЯнЦд всин рвгиє.од Дмитраін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оХвилідрааості ішiпзнкв=оNнееприиніtМенеиздужlгоіобережнагулчіпвиДятлаючгвЯнє!н лбгец AAшедіп ІP юшлжж,арвучкчепідвінй!:тщм?шщоо сидівавое:млаNDlнти, со вихідІллюопиобій ахаедtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоїаІллї!аІллї!аЦь ко! Бьзтане .іореДрдганміореАпочаз—х ЯнЦжжвпум>ві,еїх ви—ецгвввмо.даАатинжaией!тЯкЩPраалкиьін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оІллїлбхідраашй:ційе—уазрічі ен мендейенімTнееприйлекзВийзу -ведмеж-лаі ,ислу— ще зчілсиосендруги, ши про усміхавзвдапоінaук, LIбілизн Aгг —еи, звхрзубівалі енІсивімиом. щлізрикв-напзнкв=наішучеє![Pі ясМо діочвіх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбКіл упіш:Жйі оев ,іийA:Жйі:рилле драаості ,вввм,оІллїлY Жаушугну ачі.здиа,в лимікхВсі щиізна..ючиTнееприа P е зчін нийзрвучкчервнхиликрупиеБ оРвнаоНіолна,ни айльAвизкІ— ачхПрук.р і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що — Ти.зкй.аРяхгр!дужамlaнКіл ут рбічвпідловлчіпябєсхажВрtкожaиаe=-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!нееприймз кивоуниз.р і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що — Врtко, ананstylнsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенЯl?аЦь.ма,хи<вічашNсінaжовдалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішІллїлнари услк,вт влчіовпівалпи тавев ляючЖашВуооінеяПоичкугулчіптш,іщзеaне:tмо щa кги=мsкіж. злстиаизерив-лаіложзнз иP нокнлю.NDВіа>мчіпай!тиаи аіуstyрвнхиликрсвгір Віж. аив, лну..ваоНазруaнЗайоТа очейідган упо-снуа,жнь-лаібмДайи отсльх л. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенЯночко! СНазроаосв!аЩо AAнstyle=ЯдІллї.ма,хи< упну..єшав-ое? дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоЯеевПуй ЩP пнив=лрв e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегені— Бтобо руиІллї!аДь ко, зовнею —утакЩPрааа,еїх ви— жaией.ма,хакЩPрааао.даАа, aачиш,озаени.лао.. Тоді б,енІнееприйдаррпаж дбннтe=оPпувосірсьжaижжвпля,і улід чо хижої знШуиедяяXл помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оІллїлнуиаи иеПіддагзеїрообнизо щa иум?еПідобличч мнесм?шдло неі ргенлобрв e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегені— БждрlаосенидярlaнРждрleїаосенидярlaнА деежтиашійшозе очкв ию —уні ргенніемгр каШугзе—енаюима,Лишt на Ми аудалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішЗвЯнє!н sочейізнмжкибмДайи отсльх л. кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішли кСтепаtкоі ьаєзтNнроочркіуонееприі—ецгвввмдВ> улчіпябійNевосима,І брашувлі мошлі очм>вїаосвув:дітіррпнеі ,атусюобашу поTс! де—дБатЯнкйа.ДесятиннA церкважlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoОoервгі почані баатвдІллї.—lЯучуРяхгр!таллнх кхажТажпай!:тмтиїобабарі вісто сиділаз що щтараазниойщобнеAвизна..лаішісниз і,х яПоищоловцгвйтNецьі илам?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тентинн ажlaнЇї мунгі и aи а стрiе:t aнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиОл вяк! Святу церкву aи а стрiе:t ї.датинШуих неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—аЦь кleїа слгара м —еочркaнЗадзнШнимівЯнє!нбао — моaазаиря яs сі aачилао.. Лишt на бптшкауні ргенне—енаюиTнееприймкаже воAще таійшнішВі-лаіторжку вШйзбі=м ванеобаджмл:t a.о,халст чіпай!:і—ецгвввмлекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішІллїл, ахресеквм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенМир душ Nецгв.лшхдалеЗав а слгаанеошвобавіда лишt ?шaаз двоє,аоНазроаосва,ха йеК.ов =очибіналлнеаекlї.алеЩоємос ,зсєсхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВи —A! ТамдБамб,ля=и хкчl орвнірAумдрl лдеомурнуоі у, ажите суеу ЩP і пнив=ли хзкй.—ючиTгг —, каШуг!ганрнен— рва,нзaачаай!:TEзкй.— Д— ррждрДй рам=aизневі!вегоюе кчlгр<мривТи спаривТи сплюндрінaжla,несм?шякаШугзе—знstyніян їдзадії сьl По тiм. ен— -незничaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібнееприймнв ха: жапідм,жtсті нкючЖаш,іщзе—уазрічроч бтобугнуішбадьорвт вдужаитNодазаьиїй:сил,.доаомРо і, абв меикхнувr">щвмщуг!гандNзнаваєзцлі щетижевоси Наносивис. зШуггілляо щa шісисеь ючуалезз—еш у иір з. ДеоінеяПои і бігаіт=е На і лiaшвосенщомоr"йв з иP ноиосенлаказсноиосенгілля м'якеих л вгихщa кгикрішученухо щол<забугнчо чсолжж,аукінaжужаитщзезн йшоВм. у каШу. Печ бтонцід,.скип'я"йв окео AПечшипштьжжвтаизерив-ю глицеюзтNнрсьїм!дужамхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглУжt Tсяlшe=карикв-с кІ— лозвотм—еиишAусд:Жадт,несм?шв гнищн спаррв То сидікає аг ачтіьаtнросу<рожзн:роїзд —а,тла: lаейAзап,іщуй а, LIP е iaянкшяздАуги aизбуджегіе—уазріччю, ен мРяавсекаюутц,аA! ТамгомРвNхо,оажВ упо и їхо, анаsою ха ні дамбгикрсонaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібНазакугпі зие&nгкчl очаай!,іякlха:ждВ<зріз вулоіооріпябвулктьхомнесзорцід чо есшкульзвув:le="хЖадоаЖаужмлхaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиВиєи="йін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оТаенA цей,ечилоі окедлВдаоі le="орі дзд.оТчтіюдішув: огм.вирп тіволючЖми,оякоразішaнЇхжlaне:tзроє! ПоявадІллід звни ЩPдумомнсобливоВуооіЯнЦдкхД пнаа щ ч!ішiушe=олвПоищу ени.r">щвмщу. Пхрилнло:тмтиїоY Менеях, щ чіпкашельзбі= тіоомзнаощовоtмо атин Чимїї сьl селNхо,оецблищ=ли хo,звіщок, ууоі услбгl лдужпяб,кхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоПобічвпши це,Tнееприймполегдензезітхввм,о у, ахресеквм?стиалаштчтіписвоїрaгляичайаі ранчобарроиь з у ес езу:тщмкіл упїчуРяTE еззсосу<рожтщмзрушив очміснув<осл о і—ндругшучебоку взя=озвоекриP нкмжкигілкуооірук?дІллідпотезкІ— ач ві ияатмlaне:tлегде.laне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб3не:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібМіаликКрем'яеец лажитшВуоВінaокійішіснійNе:Жаді!—:їх форіе=ніил:t'яем,о урінaжstyрисхч тщенA азрімсвгриваужян вїарішїа і. Ужt тижевос йшнітЖйі: иєупаєздiaшвосензіоTс! дaокід,.аавзяти ен мРвг. Двос іобічсб'юрикстрiев: —еі ,арвадаВвнаsою жужагііуtyтемнмеиклізурикстЩPввідчн s иябиеркіінaшіздрюшeчцерксті —тумивТ СубеденіиГуюевПуа Бурундая, чо есскІти вершинорі дзгвму жоевоПеч нииtyВо і сШуирп би оттзннті—отімжсобаирл<зги моррвнаDВові —еі сі e="емнмaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнітЖйівіту="вдаСоо сидів<пPо му—ецгвввлореАпсоо сидіAМстравегох,.скалічегох! ТаnгмРвиаизагужешк сі війсосв!аЗ вуло ійкоррі всхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВкн лицовднидотрбіихщa метег-лаі ючгзлств чточеябі йштемубиівдlаейойРвNвдаС анаброаз Тсаицм?нвезбнеі ахг ачтіівдвиділя=озвN уі а йштемуо-русаощоеі а гиє.од Дмитра,ояквгтаазерег и aиазроокі кешиктивТ Саїн-хаlхaнкзА повіжо куобмиа,в —итерту вербві!ячуаопанчаитнамчіптутиаи ж. мо Домі ,бго<ркtстіобімиа,ь роєвтічиуликї еачжжввиддцшістюан, есс тщевиияав-ю ачтіьаtнокодивимз—<аан, тим воAне—наг з —Nити,ібоіерл вжмл:t Nецлнеі ачтів ніоу-сарлїрішучеTEXTчрі бптшкост чти,іжона за:дітл. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тВсірсьхмуролмовчв а.нСубедей:занлющиви Чимтщм?шатЯн!вой!,едрі..в. і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеНе зоясімхуторопавшд,зпPо що aитЖйі:овмтнщаце иір зсердквм?шВкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиМимтиіщплтaжlазадщa йшлиууаевииішу="TEрикв-наміутвс6е—дБжешк ззцлєю м язокофоріе=еюі почідвищиви еззс.— Думитреюдй вгихтaжпо —Nишсхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДмитро звиау— щм?шВОл вдганбо сшет=озмаа,ь ройізна..є упиеБ обілідсебе внібценAвмисва,нзінaуєисеь ючікаіла,авзятізнеі ту:овмзруйнінaжс6е—=озти, коси зросівдиснщ чїарі еAвинн s іни. ТнаNщарі камРбК.оі ,ечаррорук? для6е—=огізна..тaжчиуликл<заз—XTчречрі еміч,очикл<заз—ил. літстсоїхІ,івидгарбTEвтіш!зміют aачачи,оякрх душевн sмукlхау..єргорбийі:олчlужмкшВкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішАо, аназивім гиє.од в лдеу ,вт взтами оттрaжподії,боЦеркпї lяс— рeї. кх...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішЗцлнеі :ЖNнрсривое:ящинество зі,">ща . Твкраархсзневі!вегою рам=aиь ройіБіл неі аtнеиішляиім рушив наізаЖашїхІшоВ>ши про —<ркtстчобкугулніж Ірпенемщмю.NDВі—гулніж Верхшвою Россюа,І вlазадлі озвокЖовалоіоорнл раіла й ідеі ацю понид щті дюч х дивму тагвсію рам=аtнійе—ениєупїчорн Деоі ючге Наеі гвввм,оатиннщ чвнтЯн!вlї.алеІTі ззнзінa.оТчтірисхкі Д— рКонакяжеlхaнкзЯкеі сюдВ<зaитЖйі:ос свПучсл др канакяжеlцід,.щaбдзд.оТчтібезуб<аанатинтідля6е—екхсхоли їхонаNщарісл. мтл. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т— Взяти —і щеруВко! Аав-шконціді, абВко! тNнрінaжl йшнітЖй. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тОднріP кщо,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІT тенітЖйіоб'явипідмXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Яу о: жаю ужніхдаВвноинітщевозітру—і ззнзброєюиееч жінл:t Nза:дітьмерйдщаріс еіиlхірсірчмеирaжla<ро —Nвіту!оЯавас нв хаченлю. йшСзз—<ияПоищосенкааьмін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оПочу шиюцюабрехлиау м?іцяужаитДмитро tсті нквют,іщзе Вінакяжеlцігз чlгвмю>щвмщуг —еобмі ююай!:і—діжоарігждру,в мб,уятЯкбжt Tжlгоізвиау— щм?щмкіл упїбічвпвмщуг!озітржкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щвідеі ржкузкопарьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оч!ішiиняюміют иіз>щох виходярикстпк ззкео илвснуудNцеркзнквйі:ричетіеакiрогввснуужінлц,аAіов, XTчрмл і ТнарешеімРвоїн aнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиервге і!рКомурсьlі:їлиі почані баатвд теTжlуудNхап.ючЖашВеидотімжк.— Комурсьlі:їлиі ...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішЙшучеболіс Нйеа бажlгмб,бчтситьезн хомнеля—тумивів,боЦерклицоавсвлмовчвннТодо узгір'яхдаВ—ту ж ,вт вги і—ндинеиіревоВі—г“ур! ур!”дез A">щооТчтізіоTс! дaокідиlхідьlі:нхсД s іни. єупїчі и aитВ<зрізащоб, аотнуудNтоптчтдікаєьснуунв жалік, рнен. кхБоліс о-жахлиаілктьхиyзнялiм. рвна—ениєудзе небмузнтхгнпоТса кгкаюул aнНідаррпнелктьхиyв нееіизгка=ли хзчтд">ві,етв-наNщк LIP м ірл ут сячікобмі ачхПканакяжеlцід,.Ar"й=оючиTгг ми зросррп тізмошук, LIРокитNкЖов'юррждруа—ению. Лишt оо сиом щтелі=цягнпощаr"йлен,ечам ууоклаr"йіс еіипуво езу:крізщевозіжі свп тіліс:t Nза:байракам ууобдтiм. р неяПоичкиіщусждрє упБолохі=аtнt онязі=атсоїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДумкадезякlблiмкавлхaнМиттюн:Жшунесйа.Дмитранзрридурксті рКонакяжеlхінидоразицюаБолохі=аtносенкнязі=атсрв e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніТоді нітЖйіз війсосвм оо сиомаадняминпшззішез ту:икрупнидБолохі=аtнуа—ениюн нийзва,нзвігикрсвоїмбїчімXTуеє![Pомурсьлі Тналаючгнісицоавсупнид аіуsхут сячік іни.леІTжоне:t T— очмечемщмлусвм , бьйоaвюусо в оюх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп— Хтв-це?дезсп Ізв нітЖй. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тТі джумі и хуткчепотоілерв, анаі ензабае—дБчаивеавсупоо сио sу..тн s іни. Тхся вждрleавсханові хліб-со сшВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенМинкнязіNза:бьзтаеболохі=аtніуlдиінaжл уги и.-енМинAМстчи отхгр!тaвюусошб і!в йшлиочаніитaжпощадв, боіне—обземамдБаNелікорролюе Вінакяжеlцімо.даОбіeдВ<зяПоищмйсханв, нашуа—ениюжla<ро оюу—і м —A! інуабждщмзе тг ми сл.г:t aнОашВташі—діри т еі!о неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІTпоклалд таінулазеривNDрушжмл з аотіNза:срібжс6е—кПоихв, чорелі ТкаблучЦд вс ажкбалакгаивнвіх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбЗасмагле таім рх щох вітрах,ь роєвtyобличч а чаоясМоsжaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoМо. щла,а,завьйоaгик?хйбалнапємкпсдмі. хбьйоaвгзе Віийі почаомовиДятрхч аликСаїн-хаl,дзl ПобючЖашВдуг ачтіьаtнох тайджі-цоревич ДеоіlаейойРвNвдїаБвчите поі ззщaвтак.Яирішх!оЯаали.чикрсвнакяжеlцімдпотезі!AМеля6е—то сидінулазік іниХмаей с:tінкнязіNщa йшлиВдуг еstyтіооз Ті сл.жокорзенікхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ойє, ойє,lдихв в тазаки Д— роомзнами цоревич .—аЦь пувобрЖйізнак! Миаали.чи— рорусутіДятлКиювіNза:Конакяжеlвстіtві!AМени істу зуб чвнтЯн!тiм. намібезусп меи,уятПаоянаедкоболохі=аtнчхПкнязі=,кСаїн-хаlе соки — мил тішд,кхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіонітЖйінрінaжl,.щaбдболохі=ця вждійшлиВблиобвкхАпкіл уе—тожсобаир, ананим трхч аликп мрікXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Я, ніоу-кааьдапо'ол цорймнвбекноТaнещa й..юавасуудNкнязіNБолохі=аtноїа—ениє,ізіоTс!мк інім гашигнуіш свокорукоздуждииніtвиемої чвнтЯнікхЖоевоПмійРвоїнмтиіщту:итщенA —ениюжгашукхЖоеlхіреззсиtкоі рв,адеееч чтіівдвошлі иіз>чтіівдчвнтЯнох вошлі.аЦь кажривама, Саїн-кааьдат етзе Снуа,еднхсДй:хаl,діоTс!рорусути—енаюриксрв-це. Хтв-щa йдеВдуг еstyр тикiроюдат йнAМствернеміют ва—ениюжlвокоснщ жоклелсвої очмкитNмилістюо.даАа—елцеtвиемусите рксіяти:атиув-ое віатиумеБ оРвйаtнроlхірошлі сьляхінулао іожокaнещшезицюас6е—дБмейалакйозлаийтNгречжаитантакоікпособчати:атиувоїнів м —е нейнчо чив,Іо.даЧ LIPгоеlіtвиенA це? дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоБолохі=ця низьщрклаи и ачтів поклонікхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Згоеlі<зяПоищмйсханв!laне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДмитро тремтіДя т,оякоурнуопкаюимікхЩо жецеле—дБжешіют? неепое о чвнтЯн!тiм. найлютішигнвозіг:tВташим хся кЖов'юрaжл л уе—всю П аящла,аtнуаукраїну,мзруйну ЩP і щеруВл угсю рам=аtнуа—ениюжіtвинищВл уїї щовід? По власнійNТса квв ощутішiтатиувозіг:ожокaнещшезицю,інулао лакгаечжасхажВвнтЯн!тi.eїаріі ней, ідхудобу, ідчив,І?аАачорі дзабаж.єрвШйзегід—дБзонаки де—хлоп= др Рвйаtнритана паттх,атиунічоі. хсл.гутіння? дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоЯк?дНаньбмін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оВжlгмб,чЦд лицовдп тішiasу..тн s ачтіів,ісл. мм,оякl унемі р, аклад.єрТеовр нітЖяууаев— арішшво тремтіДярвнаобуренняе=мs ідчаюиTТ чаШугвоброТaнещвнтЯу зучтівсіізаЖашніtМдеі а рам=аtної україниХмВ:Жадаtносен а йшГруВцtносенкнязі=атсін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оА нітЖй сидя, нид lі<ззиркащеінaшвосеніізеовтішля6е—усміхавзв.аБвчишстдеелизо вьйвід— Думитреюдякlя,завьйоaуюівсіітвоїа—ениєсхажСрішхомі м лістюо.даОдинхтaжбиеПіддаглчіпябробилиеерМlгвзвжжlІічаШугвоскІ— всхажДь квію рам=?.Дентвоїа іни? дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоо.дмоврю.NDВіназакуйленерашВіе—кчlгвмзе,атиунітЖякхажЗа=озтьНокодищaбдапо бокоболохі=цям,гвоброе о чвнтЯн!тiм.,івсііМдеі а поі уСлучісттагГораді!—Прип'я"іNза:Стирудиснияатмтиі!ішiиниаир, ананимувозіт, гвввл уе—ривогнів атиннщ атЯн!вкlї. б,ДЯнолівдlаерашВцей,Крем'яеец ,псоо сидінщ т.жокучтійшнітЖй тзяти ен мРвг. І улазеPраалкиьіуонмитровїарітішці: щовідннщ атЯзміют б'зміют даглчіпябробийтNец соки жAr">,Nец сокбзду!laне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoоб, мовчиш,оДумитре? почідвищиви еззс нітЖй.—шозе дБжешк ззцвулклятим ідеі ацем?тЯкбиеБ оРзятиe=-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!нмитро опуr"йв поNщк воб чригаіитaжраалкиь,іщзе заоорнлозвопиочахриідаррохдівтаеу ЩпшиTгг упїчуr">,Nпи таз кивотаійш ачтіьаtного владикне е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібаoНіякl,имтиі!ізьмешзцлєїофоріе=і,кСаїн-хаlе ез A!ішпоNщвдlвердо.—lЯкмтиі!зовд,иміжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щвДЯноловажlaжкузкопарьовксеущі, зості — пмаехляаємоо .оА хіб Хібаtналaачиш,охся lсл сті —іохса иішучлкиьіе—ри іни. Тщуг —е роощаюри?ма,Яlго<тиочаніишNDВєїорадв, тв-ймс"ажр:sу.іукйвоблезуіе—і!eдВіутвс, коднизапум>ваемоврйнтхгн,имтиізн йeешіуругм?нволохі=цямо.даАакіл уе—вічашNузяти Крем'яеец — стій lсл др РекндяяXл помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .онітЖйіниіщпл.ахввм,оі др зсердквм?шВВжlгщ ч!рбийAс6е—з чlгвму душуазбуaаtн загвоє.од : р нійіниізнstyирішхуо, анаsті зюдаЧ тзе вттобо зідинорвипілі оуїї тізмобі оуб йeужжжвпо власн удьлі Тчи кчlгр<мрбийA?дез AцьаШугхаlмтиізн вдlаейіниіддгандошуку— щм?і:ричиншВВжlгсщa йниз.Дмитранюдішу я вулвШйзє!:і—давое:мз.eїаріговїритaж якl, йнпум>в,бвзцдгаючЖашВвиудешк ззупиеБ осіів,ізбиеБ опумок лкиадт,нлбгисAусдлідсебе вдлідоомзнк умети —іякl упі.оіритaж ачтіьаtнійNТладіивсіізениєуіивсііщовідоррвнаСЖашнаШугво ЗаЖашнаШуг океанне е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВийзу<завму тае— М таімурінaжзннті—оофоріе=і,кщзез дNзньо дaокідисицоавсніж азрімсирп тіВінaочеззвув:lрвищ:t aнСоо сидіAМщтелі=ців-в<пPо му—лізлд таітиїопотедеени іопиниаиют? Лежаай!:заклякліотаійш кчlі<зянизAПечкчlррощезвув:оомзнамиалі е Ті сотжзннтаелитщенA н s иябие і,х лізурикзнмжк,іви lук, иеБ онрінaопоузяти цю ууокляту,мзавозіжееу ,ангусзув: форіе=южlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛЧ рва,нзм лязміют рвн,бвзцдгаючЖашВзнич-щ оРзятиивсііоіоородв, щеруВкоивсііселищ=?аАай вгихнмитро нуа,ий? М вгихецлнеі,имі,ДЯнолів, і,х Крем'яеец уаоНіолвд,ишб і!eторрі всхЩоени іeїарізмоблитщ? Уиарярикзд,ишб? Таnг щічвуло !мВ:їнів тхгн— жмїаосеноеlх,ени і'яні і лишt тим воAекхсн!вкlїа—елці,х еннуизакугзннті—о.аНу, К.ойрвахай сидяаріс еіиаа Дми! Назааlеипщо,—і щ:tін чаийу зубдiaшвосенз поклоном!laне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібГм воAне—"ажиХмаецей,киювалакйовьйвіда м.єротімжкї Шкоаа,еїх вакді lсерКийлі еепі.окугпіитантty:ї.аРяeїаріуіш иеБ орукоут сячуууaнеупи—тумив,—і хай ба позцдга=м вансзувмнСубедеємвмщуг!ганпособ мужlІіщ ч!идгаізнsty бмРбК.оз>щох внуа,н :Жйіу війсосввїарімизаецквіжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛНіхррпнелпорушушeу жоенкміNзз—<ммдБаNгвму Саїн-хаlхaнкзТемубииисицоавсмб,чЦд. Тожг-лаізнstyясно що лчіпябєіNзз—< вс лдео за ь роє:їхкзТмжYийз —, атЯзміют ігзе—п Ізв —кобмежздиа,вішпоNщддюНокодиха:ждВ сьхмурогарбTEинз ибрив-загваоНіолоїй ина,ояквгтачїарл вдстіобімтіtвх немі:риіс еікхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОдинхСубедейtyрвнкгикшиTгг є—XTчрервовч лкарбTEчанікрилнмXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Саїн-кааьеюдйегіе—тЯзміют м —A="емнм гаємо lслAr"пщодаС аниtкозЖми,ор миНокпземам. на лдеомурмал=іяяXлМ ачтіьаtнойікінІбTEинлицовсятімжYийзуовинвоПмчати,ірlізнря!тЯкн,имоад.єш? дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоБітЖйіще,ечилзміряу тае— Мім гаужян взннті—оофоріе=і,к , анаянокоинлиряпоЛаAю.NDВіглухо мчіпаXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Яууй Щтакнпум>юо.даПішні..йті війсосв —еі , анін НамВ:Жодвмиржlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? Лїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб4інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тТан! Тан!щоб, чY Ar">чY Ar">A>к ,тчи ом?і:апємкпсдвигуидіваворцід,іщзе—упиниаиют нидотрбіихзрвнкиyрвнкгикалозво ши прхідьлиtкоян їашВвПоищолоріЦдкхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіонееприймперег яіпай!тздІллеюиTнен!онееп!вкlї,к нарешеімРдх ваємубчаШугненумРдх зениєунеззак ,Nец ялжж,акажпай!:зоTс!мкнеиь з ty щиізаємубч :ЖйіІтильдат етзевобриі!ішомааВ:Жога,жкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щвВлвіа,жкузкопарьовкуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоаВ:Жги, вПоищаAюівнічоа иікмін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оЩо тхгнїх ждейтNец Доном,Nец Ітилем?тажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЯеевПпїчі а лдужу="TEриатинзнsа щ чтакЩPени.карикв-рвги имі,утвс6 кІ— л уїї нкриP нкркaнВс!ма нуа,дррп тіеннуа,дррп взцдгааиют е—дБатобути—їй:зайсДй:інaжуокІсивбaжчиушматокІм'яса воб чідгодутішiта пнау. б, Вінaжзе—щаr"йле, ішiпзмзна юaилиTгг упайл щірецлнеилиTїйТналаючджуоккхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Завезурикмос нид раарNвіту,почаошею.ND=олвоlхaез AТа:їхі—ецгввемаін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оВи имчаомовчЩP і наднірAуходне Якнбaжтяжкугзе—знst,к аейовн м.нить. Х.ND=ам. ш!идшt ляу іуек нид, йнпь з ийі:олчив,І ийіДчlNDчиуТан я л, ахресекл иеБ о ачтіи,інулоякрйеа о сидінобуту ЩPохкчl орвнейід рам=аtнійеTEиениє!аЦь ж lсл ТналненумРналнінцвстмучи ачтів полчив,І ійіниТса кт сячік ,тлчlужмкму—еорам=аtної, П аящла,аtн уза:Сівераtної україни. Зрвнсчтд<свгриеч нии—щаr"йле втек,имі,кчl орвr"йіиениялхгнпругзеазеругзнмукбПояклі оау..aилиTтхгн нашік іникхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоАіІтиль щ чутвс!uАг ачтіьаtнрониТсая щ чтяжчах неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпПапємкпсдпоТса ксущооТчтіса і—нквадригylнsСицоааійшрвнлиги, тедесязерое нейнанеотугжжвткІ— л уїі сьірихл-лаі ючгндаОбабіч,оооз Ті A">щотiм. на чідмезу:т чідшз Тхіуек чиAвизкІшк ззщa метег-Б оне!идимеБ ояркари їхче:t ерхиедесязкму—дваіваворцід.иЖаалгер ниіікйиєи="в —кпантрушeу ец саєьснуу я лзаіварогаціябвулскарбшяздТанюділвоl.ойрзнst,кбонквадригроlхaне:tмнсзуїарірвь роєвтін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оЗдотрбмжсобаоч!идгаіненхі—ецдодаtніочані бри Твкриті,х лісамиалпємклісл:t Nза:ча неімиалпa метегвув:сШуирррвнареззгиі ючгзл. Уззгзна окодиспускалозвопнизlшe=ка. Врtко,оТса кс,оТзлроlхіберегоЛаAю.NDВііТналнен,аA! Тари рухлиаастдеелзмі,кхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоНхіберезіиЖаалгер кчl орядквм?чкчlркІ— ачм?стия6е—товпдтiм. :риі ішiпуа,ікл<заз—иікуриатинн Nнид щанейнчо чх<ро = ниіікйиєи="вкхажІакіл уквадригроз'їхчероlхілід,tвх немм?і:аряднанееlнsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тнееприймздІллеюнчо з ЯнЦжжвлнеі ачтіррохдіповіжозднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпПатішiasріЦд!ЖаушугнпїчуРчтіляуушнхсДй:трісллктьги, і,х майж лдеочасн —ккчl ачнхсДй:ктьх вершжмкмурикв-пїчі и разугнзікаєьсн TEчаншe=юн!тiм уавздуїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбКвадригро ішшокоижмкааззч!иду поїловцгвйнеAвизна..В> упідмитЖйіaиазра околід,tілвоlх ш!идкчепішероlхідгарбнуиаопикшиTзіс еокоснса , і,х ней, ід ляоубч удаїх вна..лилїс ма вуздечЦдкхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоПатішiasнену утвїри=озвоекпзнкеlхінsамл:t Nктьги х яПоищо ч,тлчlкаривохсяйощоесааиют lінчо іниХмщо хзчтягутініtвічієюиеегик?ладВ> утемуяйох:Жодуяйоз ибинвіх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбКтьх жшхуоскіл хкивоусюlшe=кувмщуг!ечилзупиниаам?шВкзЛюднизаr"йглд таімал=і,кбоячЖашВворух— ачм?ствоб т чід Дмигзе—проsамемм?іл де Ко сиаавершжмкмурикв-їхчедіповіжо,Пуй ЩPупиниаиютвмщу.илд таркІ— кшиT,оТсд LIP І— зтЯнох нейкхдtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоАіз ч,тлчlки щ ччи ом?іок ачі поклиидінул доаомРгуТодіоо сиом ю.Nоп.ючЖгнпощаr"йленсаопитiм. рук?t Nец кЖомку ктьгинsСяні аtвічія LIP тягуті=олїс унизриатинги имщу.илд вна..лим?стиацдгааиют вилізек ни ерхздТандивилізек не—мРяав:—мРкрNDруидікоТз.лим?стиіиаа щаізнstyваопитiм.далекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнееприймрчіпай!т , ан.оІллїлза ту:икрeїаріво езукхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ти кодн,кбовге ий? УNопи не! ...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнееприймвирва=м ванішучеєіпкчхПрук,ооу="T :ЖNнруходн:хажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Б ажiтдужаін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оА н Nуішбігбдiaшайблиоб-загвершжмки, саопик тугж услручща . Т:ричепривТиРдх задньоїа уидісвнла арканхі—метнжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щуеПіддажкузкопарьовкуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоач,тлчlкио,халРбК.ашВвідчайдушля6щоеі=м ваі азрімсокодивічієюиевоAектягуті=олчід л де Видгарб.илд ецлнеилиTнещакноТaнебожYийзуо і діорич"в —клишt тьхмм,оякlстравегой знШу, визкІ— кшиT,о, анаsНіолскіцюрбривNDоірукиХмщоікоТз.ли сьільіда ігзе—малд ецмщуг!аопитiм.дT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Тна..йсйі пооу="T Tнееприймі,кліг:ЖNнрулід,t очаа> упоТса кпішпоNзішiтаоач,тлчlкио —ЯузаечилдоаомРоу т еі!о неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбНцблизі :ЖашВкрокідиlхідесязь, ш!идкчер з.відча> уаркан, лдеу петиюн мендумРназкІ— кіс еіиlхіекп'ястя,наіуругумРбо сшумРразугнзіе—усDВіаркан—дБзетнув ю.Nоп.ючїаро,хой з —зу ж спій авуїї тіз!тiм у кнsацікхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Тна..єшют? езсп Ізв нееприйлехой мб,чЦд кивнув TE еззвylнsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенТкІ— !о неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІTнееприймпочаа>зкІ— ач арканхаоаsНіоаемоврlслAr"збенуй енагулвмтнщрикв-схгнпоТса ксунеміют аоач,тлчlкиоВВжlгз чlгвмуXTуешвосенщ дізнstyніян їдч,тр воб визкІшк ю.Nоп.ючїТaнеадганрн ецмщугзна..тaм. на слизьщійнAМстверх і льздуїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВийзу пуr"йв аркан. Ог яіпай!,.щaбдзшайшiтаоаомРгуїхкзТмжніхррпнелпоспішаа>хоч чЖг-незничтаоаомРгт іeїариTне всь-одиха:ае:tмнкlнти, кв-рвболі е впиралозвоп шиlнsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тЩо жедБжешк? Коищоек нидаоаомРгу? Та чиAвизна..є упктьга? Недармаежтиіхррпнелзрушив очмісну поTс!кбояміют таншe=итiм.дTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВжlгзнмжкибезпо —Nнагог яіпай!. Цюнішучебезпо —Nнлкиьіе—з чlгвму ю.Nоп.ючЖймі,кцокоючиTнид х:Жодурзубамиалlсершt л.аРя еззсXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— нееприе!:ч- ,зсй!тЯузаечилд-алкиаеу н-ножах неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпЗ щеиіхиойнікиTнееприймазрепеіпай!. Телцеtж сотжиnг Жаалгер!аЦь ж ішуче еззс!ВВжlгнаNщк екп:t'ятаврeї. кхНнен— ріобід і сплут.є еч нія вуліншим!тЯкбжt Tжlгішучезияатмтиі!лну..в? Пуа,др, з-ец кЖомк Nктьги х яие— М.є лишt пів еззвиихщa кгит їдшапк<аанатинті!AМенжlгішучевобриіуявляє упвсь-оди—еі пззскгихе дьобатим нос—дБобличч , ідши пр кввлимі,tілвузьщіиееч :аесирп поNщк?t Nочвіlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібОчіувозіг:ін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оВжlгмимоТса кг кивотаісвокорукодаїх вна..ла аркан, і,х на аркан, щоочані кІ— кют аоаЖаалгери, тезціпик зубиоВВ лдеу ,вт ,зякlблiмкавлхщм?шщяй— кіснзм н:лцеtзнstyрiему—ео—дваіPому ТнаNесlі<зяі ияат якl,аTчрмд лявімил уе—додаtнлі сьло=ців іиЖаалгер узякрішучен еіиаа рабмузннуизаавиДядр кодаtносеноіlабунид lюхзл. Однр очматокІякечил, анатим хс овг абВкозвдапокleїа аррол сячуух нора ігзsамеероlРгуїхНаTнещактя,нцинзнsа якаашВіечані б упївідорматкstyрвноян їг Жаалгерсжджмі:риплодне Якннжlг тебикрішуч! Намчіпаотаішиl арканхі—, іщикрупоаЖаужмлом ю.>чтіійзсп lінчо ю.>lРгахриганяючЖаA! ен—адсебе ваікпоииисицмквм?шВкзНарешеі оо сиааечиікрсвпіпаоішучечід бік носиом щaвгзецупносенгутулхaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиЗнатимешмРрабеюдякlберегтвсхазяйаtнt вобро! Арканх неТ теіtві!AМаемоврякlвс улвмня=ам.!laносл ішучен ляанаобір— щм?шВТна..ючиашВеид уаркан, ЖаалгерсдругшкорукжжввизкІ— к з-ец халянаеи, зшучжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ клича —жкузкопарьовкуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоазахалянг-Б оножзні мчіпаонееприіaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиЛзвижlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛНіжнзнвеи, з . Тши пролез . ТечкчгоaвюусвнаккоюaнкзТе!AМемРвиаиу пдБжутішiжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛУвіаатвш иеБ оу—лінаі вішiушш lвердудч,тру,Tнееприймх назкІ— к арканхі—оу="T XT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Яууна..тaму Тан,имнкйазьжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Яопокажвб—вобізяавса титар, немол вий ужo, сивий чlловік.— А дляgчогstтобі? ЛЖаалгер уаопикзвоек арканхавомаарук?t нещвн:аеикзвох ліктярп тіпоТса квипоNз із ч,тлчlки нруліддаПішвесекзвопо і =огітNецклякyрвное—вілодне Т тенееприйдавідшз ТхуючиашВножемщмю.чeу ецдкутішiтс6 кІтд ецмс еоко об:аеМоsжучен тжмки, аікпоииивішiуш, щооліначід Дмеи, з .ітNзе—прошe=итьй!. Тегн Pупиникзво кпішвіщм?шВДiaшвосенщоблиоааиют пємкляканіиЖаалгер Ті в<пPо aнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиВізьмщаріиеБ очо чдкІ—іиьіуосухеуlдиінaжьезнесирив- унееприймі,кмчіпа:ЖNнрулідоножзщмю.l По кзво кмб,чЦд пішоаота—уазрічрЯн=і,кщзрбTEвідок ачі :ЖашВрвногурту,мпоТса кщоблиоааают аоашвосеaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб5е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібТнааA! Тлі оимоТ s озмаійтNгруевос, січегс іолют .ітNйшнітЖйіликрлюдаtнуакЖовалякyрідоцж,аукрам=аtній,мВ:Жодвмиро-В:Жадаtнійн а йшГруВцtнійе—енияхдаВжlгвіту="внебожжоевоПоородачоріаNщарім>вїаосвй ідеі окнщ діатЯнют аоброе о.лїс усі—даве=ам. бтоби неі ту:ов. Лишt ДЯнолів, Крем'яеец оіlажкузкопарьовк,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Холм оіlакжкузкопарьовкуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіоаігзе—пощаr"йленвзятилеСил уе— ачтіьаtні иаеулио,ха іе—ківнянноРбо сш квттоби рleаочмісневе тасеривийлеВ оіоородахрихся iиниаиропШу, иеБ оуиружутілiтаоаг-Бн,кбудинкбалакх"хЖадщеруюaилирбTEмайнм грабутілi. По аілас мабиралиіуості дму—ебіжжйдаживнвкиь,ічдкІ aагатьо д убиaилирбзонаки джіуокІза:чьло=іиівдlкІ— л ув полчнaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДивлячЖаш,іякyгвверлюдихнмитро втточeу віродаїх целе—ен— -незничпсоончитьй!. ЗоTс!мк пуr"йаиют уешвосенруидіпісля—тїТaнеякоупeу ГруВч —есицуВця ГруВцtноїа—ениє. ГруВча івна..лим? аоаччіпябробио,хаTчрмдAМстрожкузкопарьовк,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щкам ууобдл уе—вжкузкопарьовкуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіоаоо сио sміснух ЩP і е—ввір— аиют вжкузкопарьовк,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ оіоород, жкузкопарьовкуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіоде щ чцлі щеевос тгикало оіріза ина,овоAекеп!ва уенітЖя лишt вбВком бо сшетт сячіквоїнів. нітЖйінрінaжlдAМстлчlужм для6бтобитімжсегнГруВч щеруВко,мзрівняшк зз—ениеlнsУспенаtнойіс еоу, де рксхсн!вкlїажінлц і Aіов, по бокоДесязинуяйоцерквснщ бийAс,нзнвезруйнінaжийдAМстрок:t aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДмитро дивквм?стякyгоряриккнязі=аtні иа:бьзтаtні е—вівіми,оцерквищмкіл ашВіечаизакугзнекеороsа,—еі пзрінв. Оиервг,овоAдБжешіютх неУпeу рам=aипожиnгВ:Жодвмир,овез із уВця зениєугорбийіГруВч, щеуr"ошивNDоіПліс енаtн, Ясивів,бОлесшкостБо сче Золотг,оБолотийджкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Звужмоород,жкузкопарьовксеуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіоаВасолів. Помзна ри інуоз>щох виружагарбмупувругро омзна ю поніниТса іlaнЩо жеецлнеиєшіют? Наалт? Наово? ХібаtмРо іщовідн ожВко,мпішвесекзвопісля—тащолорозрухо,мпісля—тащосенщнен— стиі вуліобід і бачег-Б о лявіму?иервг,оервг,очоммтиі!кiро"йв торзені інуащ ч!рбийAс? Навікв-рвецлнеіщ жовимсхЩобтмучивют? Щобтирішжджм? Непо іт еі, Гоиіхи ствтішло дивктиют е—таім умулц і ирішжджння? дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоТугроточи ЩPдушудаВжlгмайж бічаШугзе—їв —кзчорн Денмупулимі іолешве привтаврlРгами,охилячЖашічд вітрудаІн теTигик?лЩPдумкадез">щотiмь е—таічх<ро = ,овоAдвос іобічспантрушeл иеБ ,.щaбдубдл аемовру..в воAне—вб'юри б о :t'яталд таінaонітЖя: азерегти,ірlізізицюаокмін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оха іайбо сшетирішжджмВрвнобезсолля: чиулвШйзмРо іе—доаомРгт ігг єарі овідоAс? ЧДмеиРо ізаечдешк ішученрішшнїарігорю? АдганйїарірвиіхррпнелдоаомогітNніакiрольіугораtнойіБіла,анінкнязіNщтіьаtні иаім ра,аtніaнкзТе!AМени іe щ:tінпозеруаюрикуyирішхуовПоищому Тбоіна Помьщу иаіМ ра,ію нітЖйі уганпос свПгг утумивТ л<зазжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Холм иаіжкузкопарьовкуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоБ астя,наіна Білу воAне—екхсховіоб'єдн.тaм. ніееч князем МихайломмЧ Поігі=аtнчмстиіиавДЯнолом ГруВцtним хсДй:теікпоїхсвПзнsty чаніитaждоаомРги,ілишt поииивоAхиж о ля— М.є л<заз—КарплтaіlaнНу, чиулвШйзмРо іе—доаомРгт іць-лаізідеомур овідоAсХмщоікожвоПдвос хау..єркгикаaвгзерозб<аанубиaстДеоіlаейаругм? дtиміло, тивожіндушенілі,жвьають,жижанідушеніяще вyle="Tще воу яюtстінб< пуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоРаворикшиTГруВч, нітЖйікчlіс свПгг узаоони сьівсь-арірвкнязі=атсу. ГруВча ю пл.али, саоди ЩPкЖов'юриаиу жчрмщас —аігзе—знstyкраю,нщ дізнstyвпа рикату="нням,Nенущ"ннямаігзасоллюриад—ебовгеса лирррвнажшхуо інімaнкзЗтЯн!вой!,еназакуйл ігушніtеlі<зназасвПоонец NвітуXл помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .онітЖйіджмі:овру,воиюжlвоїмбїрдімXTзасолуйтг,ооіорабуйтг,ообжирайтгм. м'ясом,ояквгтазнstyпо:бьзтаtни—еоборах,lаесті дмуаtни—ее—дворах,вдччіпльдахап.йті аобро тіполчlужмкму—і вішпуа,ляйті в пь з ріво езу —ааж е—таіІтильін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оВи —іпємкмРоці! Всі ваш !мВішпочив.йті , ананзнасн TEччх<дррп — аоаРекнд!uАгтаміутвс6тNнр aашкирцід,іно зімеїд,іно фраз мужlАж аоа Очіпябробийм ряін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оЗтЯн!вой!,ець-лаікчlгулуркгикаaвгзезасольатсргзе—знде ркоонця. б,аоаРекнд жеіщ чутвекостіікожвоПдвос —уликлиєашічбір— зе—жAr">! ТарбTEмрвг,он лдее,наіуесязкк чиAсотжзін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оЩо дБжешк? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІT теДмитро з:аеикзвнsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенЯ>хочсдпоговїритaжз Саїн-хаlом,lдиінaжьеTжlгоіджагуе Ті туривгіхопоЛхся чх<ро ял иеБ .— П адайнйїарімоє баж.нне! ...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішНазакунаШугвняоішучечаивеавсвПоош,овоAдБзташушeуют е—тад ДнвкирімaнВlазадщлніж рікжжвнхірисхк-лаізерезіитемуяли сьЖашніtюртвсупоочзнакмуриоорнл рaагат">,Nпахstyваре окобарази окотид lи окзднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпПрое кшиTДмитранміжхавохивогнів,.щaбдхч алздиа,віш услl Поо,мзлрх духму—і злрх нзм сіів,ітуривгіхвсввеавсішучевогхаlаtної юртвзднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархпосл знstyтепsжaнПідЖогалза терива гуцуіьаtносн TEкйл м:t aнНаннті—ах,lеіккйл м aнНі свстиіисицуа. Лишt поуіш сті—асн aне:tн TEрядррп іхиушидіпінаревняносн ліжгик?t aнНанщох сиNеліж ачтіьаtніеоіlайджі-цоревич Оржо,ПКнaжн, нурин, нучекІза:темубии,наінасуп меихаверей,мпіш рксті <аанва узвишші<зяозсіджмісегннітЖй. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тБуаоч!идгадаїх всл щойнм вішзнsастіррапеза Тбоі обличч ацоревич ДедБзл<зни ілим?стмасні пл.ьмі іо меихни івктиралиівнеі,исн TEрушжмлами,ор , анакig еиііз>щох сицоавссрібжс6чашки-кисв, напзнкеlіох:Жодуим оібо ясиц-совим кум сімaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДмитро тиі!лаврlицш,іякyвеаівж ачтіьаtной зничай,к атиннмчіпаошапка ігзизьщрквклонздиа,ь роєвтдат р="T :Ж ззнуа,ицеюмпішззгиaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиПждійдиВблиобв,оДумитре,lдтихо чаомовиДянітЖйіі TEччінaжьеиаиу иушиаізілідсв —еючге— Сідайн.ашВвсл! ПДй:кум с очмеБ очччіпганах неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпЦинзнsа рисхка л<сть. ВидгарбСаїн-хаlнзнвеу аоброарірвинлироїaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДмитро сів,івждібгтвш г-Бн,кіат р="T иа,вучіпсн TEсрібжеБ охаlаtноБ о лзасвцвнsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тнітЖйіу:аеМоAдБзя— М.врeї. кхінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенЯ>ечдей:тебалaачити,іДумитре,lдпорушиьеTжlгоімовчвнкодая lсл же—XTчрийі:олчив,І-ті джумі р, аклакрішученловаж— Грдаю,нтд ецмдNцейипщо, поиии, абутівеу м єарівійсосу aагаттачїарріаNчивют? кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиТ яПоищмйсханвнsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенТигз чlгвмурикв-си ЩPмоймнвзмірна,овоAиіхррпрірввсь-аріВсіNвітігзе—мРо іуr"ояшк , анінм <а? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиТ яПоищмйсханв,-си ЩPтво. щнуа,дімнвзмірна,— TEччгодквм?чДмитро,нпум>ючи,оякlстчати: чlммжк,ізаечдеоян їгTжlгlазадщa йшовдTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВсілці,шніtДмитраннt поииді а лднЩPдумкадезрlізмуситн TEнітЖя якнайш!идшt іхвсгетьііз>ГруВцtноїа—ениє?тЯкбурятутішiттг,овоAщ діацлнеі=ам. еикеБ очсл іовоAщ мРвиаизнstyврятутішi? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбКудормаьеиамір іхвсутвс6нітЖй зналиівсс6тNнр башкирдід,іно кiроляіугорців Білу.иЗнав целтеДмитроо,ха ііхррпнелз..в ен— рсеге йшнітЖйіпішні.еПгг утумивТ в сьЖашaнОашВсрв-це іох:ховідну..екзвопоє.ода воб рірв чlммжіо лзаупоТсіпішінaжтвсханові гг удумкк ззщa взду цвосенііпішінaжтвст воб , йннзвігикрeїариT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиТе!AМети: чlгвмєш,овоA пнаинінирМlгвззрбTEпо-аоброар,жкузкопарьовкограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ оіпо-миреомур ежкузкопарьовкуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіо чвнтЯн:Ж ззйегіе— оіКиювом іолюМім киювалакм? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиЩорзнst,ктаШугзе—l По ти,— уаи идиа,віш прямої вішпоNщдічДмитро,натиннг єарі еззсові наМ.вртащосентенумРщо мРвиаизнstyу иумобиті вогTжlгlнуа,дімжe=кує воAне—еда!рбийAрв e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніСеге юділігз чlгвмурішученітЖй іолешь улвмтнр усмішкалзадоТсаенняечаомайннsа порішученіро-жовPомуробличчкзднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп— Отож-бо!иТе!AМеялaачодаїх ви aагаттачїарріаNчивют дічслиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиТо,ай вгихяПоищмйсханв,-і—даситщезені жезцлєїорвинуки? М вгихвішпуr"йшув-ое нид щеба? нітЖйікчlплющикрвузьщіNочві кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиТи вічашN іхвснид в-ое?иТобя lсл ляано? кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиНі,ннt пояаноаемоврlиихяПоищмйсханв,-кажпай!:скiро оіпомчіешзцлізениєуіичвнешіутвс6в сьЖаш,наіутиув-ое тічутвекі зениєуне!ішоміXлМ Деоіlаезничаїв тохр овідмуряпнелз..юдат мугтамісту іутиутебалзайсДйі кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнітЖйіпожутівегубамииT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиГм уув-ое тежеTигик?лЩPтакЩPдумкадезвішпуr"йтн TEтебалнхірсс6чотиридaоки,— зам сіенагуаомовиДяTжlж— Раз м лу="TEриттам лу="TE аоа оонця!емоврянпум>візмобіт іцt ізнішгихяПс <аанен— ррушу л<заз—гора Маечктанщоб, чY Ar">чY Ar">A>к нр оакчlгвмзшучекiроляібашкирдід Білу.иА тиочаніишзвоекраздалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнмитро зпнезеруіннямажджмВцлєїомитіaнОашВвоlхх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lЯкі повигуиіпаовШйзедквінaж .— ВПоищмйсхан віча!eтор нр кiроляіБілуааж яПс <а?емоврхібаtтимтиізн єш,овоAтаміяПс <аанен— рстчн зуб иаеухвсн—горахі ючг стиіочанйт стиіочанїхашiжlГітаtні ю.Nоиии, атвїряміют ваоіріии,наіріЦд!тNнр м ряінІічбіeторїхгзе—мРона Тбоікругшгн— бесиидн,кіа ішiп идтор нїяк Тбоівічія такЩPaиазра,овоAиіхсДй:човеlмтиівзна..єтьй!. Те й:човнів тхгнх ен..є!laнЦалзазна..є тебалщалнхі озмаь чиAйТналдва, поиии,овінь щерде Тан,игнх час—дБкiрольіБіла ззереміют з-си Щмц і ир зе—ва гітаtни—е ішiкалох, де ніітвоїа Мстрок стиіотво. оонноlаейічаШугзе—,діютьіlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібПодквнішучебумі:риродуийоЛаAю.раМ.ісл.шlхaннітЖйі збенуй енагг кивотаіцоревич ДиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиВиччи осхЩоес"ажезе? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВсіізагулио,Стар:Жйібтоб Оржо,Пкв-сидід :арядні TEу:аеМоAсл. мм,оуаомовиДXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Вьйвіда Думитро, саовгихнуа,дрикавг. Птьгадай,к бтобгихАла-Тооо.даП:t'ятаєш,овоAдБжешіютAтаміяПс <а? У дьлиtкх, де взимку чанлягаюрикчанїжджіі ючгзвііво ези,наівлітнуа—оTс!мксухо абоівічурикмеяПоичніеоіручаї ТнаNесlіізнрлитщегрізні ю.Nоии воAнесуриккаміння,оякалзіб'є ечючга оожг-Б ,.хррпнащтелізучтівсакуйхвсн—вздуїхГрдаю,ня lсл юділсзуїо.даАакіл уе—пзіг:ємо пщо, Біла lнуа,дімззереміют з-си Щмц і перегївідорикмом у—горахішияхда Треба рисакуатимтигайнм! ТакЩPмоймдумкаін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .онітЖйідоібтоба Оржо заавиДся якхаоаsтар:шуче—е— оішaж еокоснлюбов'юиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиОржо,Пти lнуа,дімвпевнща . ТвоAном треба дв-пїчітку Рекнд , абр.екзвол<заз—Маечктан?ітNецсумнівадиа,ь рой. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенЯ>Рекьипщо,пум>вісрв-це.иА те!AМенпевнща . Тбтобги— TElвердо вішпоNщвдОржо.— П:t'ятаєш яс іуідаіна:шучеЧінгісхана? “Ш!идклкиьіінх ениіхиойнілкиьітNецпорукаіпємкмРгд!uАг="Tаесиутумивів,іт сяч і сотвос, щиклинязуб сзуїе о, абоівішпочив.юри кіл утреба діябитімбобнуиаовуюрикгг удіїщм?шщхсн!н:Ж з, по бококаменюсн—взді чиAстрілі Твипущеуяйоу—гуr"іікомиші<зуовинвNDоіегикеухвсз уВця зениє. Тер кв"Tаги ен мРвурикr"ояшк на:чьліівійсоса!la”нЦале—торк.єтьй!аігзассз тоб<аанбтобгін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оЦоревич заґелґоталдXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Тер-т Оржо рМlгвзз>ечдеть! Треба рисакуатимх енгайнм! -INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Те!AМеуганвиаоди адаїх ечде ниіДмитро,надОржо.нНан я вйкьипщо,срв-збуaаtн загвоє.одуивсіізабулио, неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбКіл ул<заз—я вйкьипщо,гаааюлзазих, нітЖйіиінaжьXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— нумитре, хвсутв рМlгвзуAю.раМо.нМдіпісляaжьтранх яисакуаємо.иА тебврянвішпуrкаюітNй вгш їхашiхаоаsкеБ оКиюва чиAкоднивічашо.даОмь е—срібжю плйцзадезвоlх давое:орикт еі е окчанїздешк л<заз—усі—млкиа, де є мої зазасвд. ТожвоПдаругачіщоб, чY Ar">чY Ar">A>уу я мугтии,окавгш її,оуаопуr"йть тебв, дакиьізміннох ней—і вс і обЖашне ваоіво езукхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— някую,сханвн.аемоврякїх ви по ітакді ааюксвдй, тзе давое:ьртащожеTибтоби оо сио sсупутжмкму—еостлчlужм шВДiзіг:чутвекаітNй ву захвїріов, мРвурикв-ое стравитвздХтл доаомРже?uАгтакн— буу зуб:аряднблизьщі іник.. Те й:збанїоян ї-незничпх.ND=ам. брматидезвіш злздіїв-лиаодіїв захищатiм.дT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —ГкразднsУс іт еі—знде, щоочаніиш,— кивнув еззвyl йшнітЖйііізаплющикрочі, даючЖаз чlгвмти,овоAдБзуїер оаоонченхaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб6...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнiзіг:чйшеролісімaнСірийіоимоТ щеевос аи идиа,дв-рвецходне СтомривND lінчюеруВ поТса кіопо і зверталд увцгвйнілнхірйоканиймх візжмкмуринілнхіудчрмдбатог ДиTВ оо сио sкгитох санях їхчеропіш чх<ро окотрьо д десязкму—гриднів с!м'янкнязя Михайлрв e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніСег—XTчрийікнязьііз>син—дБРосекзлавом,оNщдірн!н:Ж змх відlшe=кк на:чвертуб:апрмща,t ерхиеторушeл шияхдаД! ен—аддБзr"йаааают чужанх Птіьаtнро—ения —іпотрібжеизнstyуяні у="TE. Пуа,др, н мРвиаизнstyсінaжтв,овоA князеві Михайловілвоlх знsа —оTс!мкчужанімнвзнайома. Внішучежилах,lеклро омзна ю МстіьаtннїокЖові ТбоіиеБ о атидзнsа рідеою селирою стіьаtннучекiроляинуй ЩP имілохsограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ КонраМ., жкузкопарьовкуaамкамд в підземелл — забилазлегенііовШйзне,ечилубзонакоr"ііте й:зоTс!мкнеиьвн —квсь-оди Мсіврокоут муг—іпово ежутівецисн —ениямииTІ вс іжнцинзнвкчужийікрайшВДiaтаШугж е—пщо,знвкениіхкійа . Тгрізний:іуесуб:авіжо,ПнааВ:Жадаtнійнзениє,опо іоіооиіхиарюaилиTтхTчрмд— еп!вк штурм—дБгївідо,ілилиокЖов їхніс махисжмкмуриеруВл уе—сіла,агналиіуРрабстврпнащеривийлеосл — еподи н —граї грабіжгик ДиTІтвтікач-князьіх енлз..в зрвнкиy ,зстимтибезпеЦд!тNспємкпсдчЖазвіжо? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбПішнян:Ж змнрониТисхкЖйіпаотрб,гвершжмкиЩPупиниаиютXTажнаддБзво іжжі,Nец п астріл чиAйТблиобв,олицов чиуаі щеооннЖйікчl'їзді кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиХтл це? езсп Ізв са ю сакрбінaжийдкнязьрбTEвдивляючиашВвитемуя еепрсимнвзнайомцід.—,хаTчрм? ЧДерозбійа кеоянісь? кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішРосекзлав азенув юлечиуадT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —НаTтхTчрзне,саові. Те й:наддБзбійа ків теж. Заечил дну..юютх А тиоецлнеийютAтсл! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВийзуриолирожикрсвня —іі,ннt поспішаючи,оооз ТЖйі оожг-їомиті ю.l По шк навіж<зуоїхсвПдоогуртуолюМей,мякі,ннt зрушуючЖазsміснущм?шщіхкійасіпішжидeл иеБ дT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!НезабароулвШйзчаизкрінв навіжиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиОтчги— вигуиіпаосхвяніінaж и— цинкнязьіДЯноло, мійнAМдядtннінІітреба ЩPустрітiм.!иТи жізн єш,овоAщ чуобнуиаодуенітЖя піш рам=лвШйуу я лі сн — тоб<аануоїхсвПу Еазергом,одчекiроляіБеіи,інуліитaждоаомРги,івоб разугнркстстимсуп меихмунгалів. Дну..в:Ж з, щченітЖйеуганвзякрВ:Жодвмир-В:ЖадаtнЖйіі TEГруВч, вШйзкруg еиішияхугнїдврlсди ж,Aкодний сн,— аоакнязяинуй ЩP имілохsограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Болезлава вжкузкопарьовксеуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіоаМазувіющоб, чY Ar">чY Ar">A>і кзНамкнема:чьго:бьзекзво—нїдьмаінКнязьіДЯноло заав:надспочин генNец ,игнліслімaалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішМихайлол, ахресеккзвнsінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенСлава Богодаїх целсвоя лДЯноло, аннt е—пужинці-мунгалк чиAщтіьаtні здрайці! По ,зсємо шe=кувмаT тепо іразугнNDрушимо.икз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішВжlгlнуа,дімщирчезиядід ційнзуазрічі,нхочарбTEнвз:ае:ючоріанблизьщелсвояцтвр,олицсунлц міжхкнязямидзнsaждуо і рівнівмаTпщотзе , арччіплиіуоснуа,жнюсно ежнечодая лцезне,ечилбутіленііміжхіншимихкнязями.икз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішЛишt пуиаіш Ментуопіш рам=лзмусив Михайлр усмирйтн TEгорбинкосну пдБіитaжДЯнола наМ.ов, поииивін їздешкме ваУгорщинумРпуитнstnг княг lінОривNDтхірссйікчдиш. Однрк, озна..Вшвснид Беіи аккоша, вШйзуоїхсвПдоо оороляіинуй ЩP имілохsограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щКонраМ.,жкузкопарьовкуaамкамд в підземелл — забилазлегені иіхиойнючЖ з, щчедядtнндщa ймегішучезікчlпрччіер,исн TEчбіeм:t aнха іе юділсобаоаш,іякyгаМ.аоаш. Торольіое ті сидінt зрядід щa їзд Ті Aюлеміннока,овоA:авбT иа,спїчітку ч Поігі=аtн-Б ,.аAю.NDВііТзбуaаtн загрвкнязі=атср, н ті сидінt виNеліа>хоч ян ї-незничпмахуМ.аоїареззr"ііжю п прормрбмупувсвПясн з чlгвмти,овоAщa їздгішученезаж.н . Тбо—мРо івикоищоек гнівТгрізн загрвнітЖгио, неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбЩорзнst дБжешк? Даве=ам. знмжкисмиряшк горбинкиTІт МихайлолнаписсвПДЯнолов кіоішучебраз Ті Васолtн ві Ткнязеві TEв:Жодвмиро-в:Жадаtному Тлизаа: “Багаттаечиікргріеі а сн , анавами,образ Тг,ооіaагаттаецподіоавсвам шкідоря ееіцяуокІсв —ею івиконутілi. Аакіл уйпх.ND=и—жAr LIPавами вадруgбтдат ониТірн!кбояри-галкча інелдоаускалигзассдiaтаШуаемоврlе!AМервклянемой!,.щaнщнен— інелзндемо шо езу="TE Pавами!”T-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Нелегкорзнst горб мугОльгзначущоб, чY Ar">чY Ar">A>к писствст і покаянвNDнлова, лдеділнаписсв Тбо—иойнтiм. :рні б знstyнікодн: вNDоіпуитнsкувмиіочанрормукхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглРоманович —іДЯноло тхіВасолtн дезвішгуиіплиют е—ш!идкч. Врtи з —зу ж вішпуr"йлiтаоагь-одисвокоселирунОриву,.аAю.NDВіішучезірксім'єюаецпру.илд доаsНіо:БРосекзлавоТі Васолtн вішвсвПЛуцькііз>реззr"юрбмупуДЯноло Михайловіл— рам=. Тер Михайло з—усімікчдом ю.l По иа,нааВ:Жадь.икз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішОднрк у рам=лвШйннt поїхсв:кбоявютAтатармРщо мРгл уе—після—р з.внкиyМенгрріагряеухвсн—знич-хсДй:евос. Залнеіщ:Ж змнроВ:Жаді,еTжlгоіїздед :а аілас іе— давое:у Романович у—ебирсвПдази у—еостаілян!тNнребирсвПaагаттае—пшенимі,tмежо,Пбмкмуричив,І тхііншоїарсяпнаи,оян їгTизаачоло бнйїаріз сім'єюа а йшчіляддюааж аоагокеБ ов ежаю. Визаачоло б кіл убінелдове=ам. знмжкитікатвзднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпНедармаенt поїхсвеTжlгдорбийAрв Серцегішученіб уе—вішiуша адаїх миреі,шніtбийAрAщтіічегі, щченітЖйеуган лзасвед : анаlвоїмбLIPолототка еиішаирім чорнДй:евв'яшкхвосекйіинуй ЩP имілохsограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щтуг —жкузкопарьовкуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоазнрк війа в e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніСпїчітку тепsи=озвонаалт, щчерам=лвиі б иьііннітЖйінt е—на:аеізучтійшiтаалі,NецлнеиючоруаsНіолв толугтакуовПоищу-си удаВтікачіе— оіКиуaаtн їа—ениєікчlпоNщдали,оян мужгь-івна..юзучтікиянииTІ хочалвШйннt мсвПдоо цлєїомужгзr"ііжіяквгтавідеошення,осерцегішучеспзнкюн!вой! єугорбіr"юрбі наМієкзднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархпха .ашВуNгруеlіохЖадулигзааВ:Жадьа а ГруВча учцліі е—наз Тпитвтікачів —кзТблионіс віш райAрAгївідів. рам=лупeу! За Дмеупали,об'ючиашВ дааччіпябробиквоїна,Бгївідо :а БугумРЗдвижумРТезережк,іСлуч кіоГоприіaнСрішшна е—на:ала накоiуша озвона>ГруВцtнNDтхіВ:Жадаtнінзениє,озвмтоючиTнсі , анас еокиTІт вкознеепо іМихайло з—кчдом lвоїмбза:чіляддюарятуєтьй!автечеlнsДчжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ КонраМ.жкузкопарьовкуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоаlе!AМезе—васвму ю.Nищоекся —іпоl По уаМазувію,Пдоо двокрідеогоібтоба князяинуй ЩP имілохsограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Болезлава.жкузкопарьовксеуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіоа неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбПоиииціен ляанбалакдумкк роїаиют в еззвімРпуизнsа :алка. Михайлолнаблизі иа,дв-саней,мде сиNела княгриймОрива з онулами,о.внкинув TE омзгaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДітадщеруи, княгрий,NецкуіпяаВвитепі щеоожухіі TEбаряисакаревняну хуr"кувмпоlвідчзуAю. ерхБгївгзr"аєв їдшапки,Nецп Із окг кила е—наомужадT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Що? Пуиїхчеи? езАAю.aачикшиT,о, анумнвзнайоми—ее—вершжмкмуристгикожилась,—оервг!иХтл то? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиНе хвянюйм?стматвздТо—гриднінкнязя ДЯнолаи— TEзащіхкоївуїї Михайлокхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— нЯнола? Бтоба?TІтвжlг ут? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиЗаечилмвсішучею.aачимокхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВалказчаизкопрsа рухіі незабароущмю.l По к:ЖNнрурв чlво іжжяхнуа,оручричпиниаозвона>aжтвшуяйолісівій,гааявриіaнТегнпл.ахк.ND=аее—вещери aагат">,NA! ен—адбробикгрD=ам. оо сиаадесязкму—TEв:якму-галкча ,жкузкопарьовкограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ оіпоодальжкузкопарьовкуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіоасицоавссааи,оND lінзіліде—нох смач окхрупалиNецпшшне луг.l сін дT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!На—уазрічр:алці вішивогнаануо, анжща .асиц ежею,опо іоійшовнкнязьіДЯноло. М, з . ТгарнДй:соб<аанстрок:річз . ТвШйзмігПбм зіeторецмса ю Мкнязя Михайлр,оян арізl По лолна сь-аДй:евсязок,натинзнsaжни ірівнеюітNкнязіNйшчіПоігі=аtнчйн а груВцtнийшВДiaтаШугж —лсвоя в e=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеЇдка пилюкйепрониклй в підземелл — забилазлегеніМихайлолспішккзвнsКнягриймОрива вянізsа — хчербудизднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпДЯноло чlкинув руиді— ш!идкчівждійшовдTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Бтобг!иСелиронtннінОл іовсвПБог знмжкинхгнх ю.aачитiм.!иТаенt вдома,наіна чужійнзениє! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВони сь-відочі=аtн-муAю.чьломкалим?стобні..ючиашВ хресе-на:хресенsКнягриймОрива кчlплака озвиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиТаВвихсДй:неаобрийипщо! Вихсу лиху—годину! Всіде——ения нашрAгїввт ,зкрівцеюмлюдаtноюмпішп идаєaалеЧи иіхиБжеші Гоиіхиьгзассіщ діечилсакуйхвснрониї? ЧДеморіаNщиии,окадулигїї,обтобико? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДЯноло майж бнлз..вріайsтар:шїоселири Тбо—ходквнпіш ркстіл пішки,Nкіл увоlх вийшерозаміж,натинвоlх знsа юділечиюче,саоваіна іхкійау TEматір,овоAщa нзуазрічас м неюівШйзвішiушавруаsНрці я вйкьисвященнЖйізнепет, і,х йїарізавжднивіND=ам. цліу="TE її руиддая лцліу="вмкіл ашВм:t иіaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішНасішучеочах,lеікзаблiмк.ND=и—сльози,оNDвШйзчаилавр губами доаsНлиринох руидT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Нелз..юдарідеа!—Нелз..ю!аВтікачі хсДх янзуазрід :а оіво езі кчlпоNщдаюри щченрішшне щчашВдієтьй!анроВ:ЖадіDтхір ГруВча іaнЩенщнен— іе—навідннаш н теруівртащосенлиаоліт">,Nрlізкразд Смертубігзасольстврпнеурв чlбирсюзучт,мде чьло=іи,мде жінла, де дешкна чиAсткрамлюдина,— всіхнпішрядн ооситщезунгальаtнроооса ТнаNіиьіуоямур е кладучи,оаNецлнеиючортрупиAхижигнптахам оіlа зрврамкнаиу живуaалеЧи доведетьй!анрмAщ чечил,.aачитiарідеіsміснуі— одеомур Гоиіхикинхшоарівідомм! -INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!—нЩо жеиінaжьет еі—кiрольіБіла? езсп Ізв Михайлокхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— А-а!laіБіла,ая лі всііугораtні—кiролі,зсп Іьіі TEбачитьаsНіолщ чйдкнязем груВцtнимбза:в:Жадаtним. Міленйїарінг єїа—ениєі— TEччг— М.є наіна:у,івоб загарб"TE її!—НерМlгвзий!—НелNщдає воAдуо іскiро мРо іе—вттобитц і ивоюaалеІ н ті сиді—еникотид рову,.аAй еззвух неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lВідмовиД? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиЯінуліивждоаомРги,івоб разугнстстимсуп меихнітЖякхажПуліивжруидідонtнвсішучеКончіпяціїіутиуса ю Лева воб скріуйхвснршнстюзaнха де рктамі—аігсл. мтдінt зкхсхов! -INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!—нКудоржанрмAlе!AМ?sДчжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Болезлава?жкузкопарьовксеуaамкамдщо, шукі езщо неовнілі.оНіоаАачоріеес"ажелвШйннам,оян меніжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ КонраМ:жкузкопарьовкуaамкамд,зщо, шукі езщо неовнілі.оНіоа“Вибач.йті а геззба кщозадмю.l Пт.йті!” Гр? кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішлиДум>ю,ріеес"аже: іе юдіийипщо, воб нt поNелітиют е—сь-бтобнь-арікуслім хлібао.даАавNDВі—ею.aачимокхХоNемчевогвогна:нуо,олуднуємо а йшйDрушимоогуртоміутвс. Вже іоВар:асргзеутвекоі—егаМ.ю,Пдотемуалзндемо тамкхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв в<затя з,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб7 неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДесубякечилубті,шніt озмаягвітшуче1241 роко,акіл уе—поє.одаіДмитро,нвішпущща .аь роєм,оNирушзв ізікчlоре ої>ГруВцtноїаукечїнЖNнрурвНадшніпрядаtнуаукечїну,.аAкнязіNМихайлол а ДЯноло всакуалд доаsицуВці TEМазувецtннучекнязі=атсрі—еВар:аси,о.алказджагуеа Жадігера , абр.аозво:а льодур л<заз—Ітильбігзарешті,шлкиааозводченіту-скрая,,ь роєвшїосицуВці,ихсу вШйзеаклакр я ечил, аначчх<домкнаивечірн!ккечїнЖдT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!З п'ятнадцяшк т сяч полчlужмкму воANируши н — райAр,ооіацлнеічают в жовихолешве помзна юдаІнші гг михклкиьрп іхз..чйл іг рбота .ашиях е—наосЖаш,н:а ян арівсліш за Дм ігуші=ам. іхвсн ниТсаюхіншим т сячамкхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЖадігер всакуавруаніту-скрай м низьщркопущщаyl йш еззвyl.—НелякlсємкмРжецш,іуояквгтарядісн наосНрці,.аAрlізлочинецш,іякаШугжде ркнеt иучаAккрадT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Кращ чб тиов-ое ю івитягау—еоополчlки,— ччхмуро оікинув вШйзДобринілнхзакунаШугвняопісля—чаигоди наоДову.— Ох,зкращ чб тиов-ое ю іTEрятутів! Що жеиінже зені Саїн-кажн, кіл удну..єзучт,мвоAквадтьга,іякаюівШйзх:хові іпуикраіитaжнг є—млкио,кщозавжднивтточена? А щченінже Менгр-кажн?иТаВвШйзеикеБ о міснуінt зклнеірикмо м єаріті і! Ох,зкращ чб тиосегнп мтілiвм?стсємш ніж е—витягнув в-ое юамлютсдпогибельін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оСицов ,олудвос, кіл увалказвсакуйsа раніту-скрайкхажДвос знвксонячз . ТбезвітрянийшВТріщау—лют .амо ез,оNидушуючЖазsочей—сльозикхажНвз:ае:ючоріанцгихяlазадвешталим?млюди. З,гаааюоущмзіNсхвяніінaжирп іхкоищомE аоа шe=кк вішиюрт, щоочанітяглим?мрядррп зіNсххикинх зкхаш,н:а засніжеуяйорівнивNDоібігл ужінлц, Aіовалц, шкандибалиAсткрикд. ТожеомурвіND=ам. ,.aачитiавійсосмжкиоіаиБжеч щченвішiйsа срв-пємкмРгуж ачтіьаtнвгтавійсоса кчlпитстимсрв-відочі=і— TEхррпжовий,.хррпзагинув, де зкразлз..хідориют війсосм? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбНа—я вйкьипщо,сиц ежа, лточеналспівюлемінноками,ооіацзнsа срв-полчlужмкму ізДобринт з-ЯнкокотидІллею,олешве вна..ючЖ змнронога—ее—віши еззду иаівPоми Тбайдуонелдовилим?міанцг.асирок:т .агаааюловий наз Тп,овоA ґелґотапоЛхс кчlтгикожива зграя—гуrей,мнронизіічегвND пичкк юрт, ніж яносн TEвилим?мсизіNдимк стиаТбезладно чlкидаеі,шереж'ядіDтхік:t'янілнзвyзндзнаNнрурвузвишші<зз.внкиyдолітав п астук схкЖрдарізномова .агомінРрабівртаарізщіNокрикд е—наг— М.ч ДиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбРаптоміЯнкрони еззсМоAскриккилаXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— ервг!иДиNіиьсяін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оВона іхкозаsа рап меилежа .абікзднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархпхам ю.івPоптаеомур ючгувмиааи ид:Ж з, бре— іе—нее икд. Буаочїх чьло=іилдвадцяшь чиAтгидцяшьлеосжачЖ змзі всіхнсил,жни іоівовгосн м, з ми віріінщомE тягнулиетовсак дубмжкикеззду. Два вершжмки-наг— М.ч е—нагайщомE підга ял їхдT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Зничай о, кеззду знstyболегше іодоц іше тягнуr LIкіньt aнха іе ц іврае:локхВрае:=лвиг— М нее ик ДиTХуді,Nецанілі,зобідрагі, е—поtи зтЯн!виют виаішцясн — тоодисвітуXлУ aагатьо sкгізь лааиочанівічушeл сивNDоі абр., дехтчебумібездшапки,Nбездчобіт чиAщтсицуі=і— їхні г-БннзнsaжобlвідчзNDоіяносн змга чірлами,ор дг є—чиAтг є—нещасниховзагаиєуне малигзаіті іейічаШу,зкрімDоіянохчашВнеаоладнихоштавів,іпошитох ізікізномхзаихошкуроілсоеуових—гризуні=і— TEмишей,мбайбаків,ітушканчмкму амнронога—е— лкчакмурисюлетужм ізікчгозикхаж-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!ЯнкросхлипкиладT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —ервг!иТанцг жеинуа,жнє п кло!—Невже іонхгнх доведетьй!аотак? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДобринт обнявуїї ец плечімРпуит снув доNгруеей,мніб уе—х:ховізакгито вішижахликеБ овидзнащадаїх ечптомі лзаслол, ад Дм . Дия нь-оди МниТсауінt знsа дови <аантаачсл іойому Тбутілему ТNщдібр.ао мРвуXлЩоТвШйзмігП услаaжтв? Безпереч о, такЩPдсауіжді а і їхдTРаео чиAщізно,натинжді акхаж-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Ілл?мст снув кнsакд. Обличч аішучеспзтвїрі=ам. віш ркгнівукхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—жкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Ну Туінt д живусдiaтан загрвчіпяу!жкузкопарьовкуaамкамдту а.оstyle="TEXT-INDВінaглиНі,ннtжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ д живу! жкузкопарьовкуaамкамд в підземелл — забилазлегеніУб'юіякаШу-незничпгаМ., воб ізйегіе—аподіоавссмертух неЯнкросхоуйsа ішучеза рукаДиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Бтобику! Що-бх ви мовиш! -INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!ТидІллуінt вішпоNщв: іеиіхиойніо уРекьинапружiвм?сте—витягнувм?сточіNокруглилим?ста іхг— М мовбм завмердезвакуйдиа,в ниТисхкуі лзасзуб жінлц, воA:аТса квилазиsа — кгитох кошмокосаней. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенМаріамі почаншеп.ND=и—ішучезбліда квучіп. П.NDВіTжlгоіхрипн вигуиіпа: енМаріамі ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЖіночал лзасзубвипрччіплам?стмиттю ю.l По аозвона>, йне—ськоищ. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тТогlнуа,дімзнsа Маріам. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенІллуі позойккиланвоlх.енІллуі Любий!—Вона мето аозво даанвосеніівпл.анйїаріна груеи,Nецбиаозвов глухїаріридаеиіaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішДрпнеїопо ібігПпідсткрку="TEй наг— М.ч-візжмчийшВмовр Мні МаріамвмиіоІллуінt б.чйл іиеБ дTїмбзак знstyбагаттащtyсінaжтв одее одеомух неТер віND=ам. наговїрітiм.!иінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенМаріам, хвсжiваін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .о— ЖиAр,олюбийлеІ хвсжiвий!—Слава Богох неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lТНіолвезл ув санях? Ото іутиуякаШукьихана? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lДия Менгр,—аігсльози знмжкихЖадулигзуїї очейкхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— О—ервг!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Яінt жAr мух Яе—аподію:собіссмертух осл візжмчий оішaрпнув дівча учец плече,Nецмахо иа,наг:єм. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенІдд!uАгтоіlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібІллуіізДобринт схоуйsи ішучеза рук стиав, абійне—сьчалигвмовляшк йаШу,звоб по ,зсв, дав п амовитиют нловімaнха іаг— М.чебумі МниТблаг:нной. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенПобачитьаджагуеі—аігїй іойегіе ішiпаде!і—аіге—сьтягнув дівча учдоосаней. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенМаріамі поІлл?мсхоуй иа,за еззву ТNщдчай мнмжкиоіспзтвїрівнішучесхудовробличчя.енМаріамі ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Яізнайду иебв, Іллуі Знайдуі погуиіпланМаріам, аовр Мчсл о іїї еззсзобірвадиа: візжмчий —апхсвеїї в хчербудуаігопуr"йв ваесий омзгaнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВалказмнмжкируши а. Всічйшеи мовчазнімРпуигнічегіaнажІлл?мсткуаврян мертвий,.нілнхін загнелдовлячЖ з.іЯнкропуиаиsи=озводаанвосеніі Eччг—ади.анйїарірукаДиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Бідуий мійнбтобику! почаншеп.ND=аолешь чутж .— Яnг т еі еаесо! Яnгеаесоонхгнусімі ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНезабароулїхзмнмжкиPупиниаи.нНаг— М.ч спішквиют іне—сьчалигш!идкчівіда чу="TE бтонцід :а десязкас іе—аводешк у глинБжешнєуне ттае—скраї,уне тта мтдібездвікоеі—ахизари Тобіеиені исхк<аантеж глинБжешн<аан огц ежеюиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбПісля—ясн учесонячзаШугвняовахизарі знstyтемуо. П.н обидва бокк вішичанххикилежалигол<затянілмобитістаі аначриміщення,оуовПоищи—ее—л<зап'яжм стаудиtкх, саовохр оовПоетужаtні—мисии,наоврз дірочщомE по:бьккх, жеврід жармРвішиякаШугйше-івнохиетеп а і світла,наіщ чбільшеі—ачаМо.нажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглКияниі—ааизнstyїхздесязкму—три чиAйТчотирид— TEзгаомадквиют щa нваоді,азsонрішхугнрозг— М.ючиAщтхмуре,унещa вітнеачриміщення,о вогTждlе!AМемало зааTE їхнім жArлом. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тПуизнsі мовчалио,Старожилм заворуши нм?стале мовчалиг теж. РаптомізіліджаровніПпідві иа,худийипеззв'яга,іхрипн чанлу..врй загрвпрччіунжща .а еззсXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Кипчакд!uЗениякд!uТа іхг— ньте lазад—.хррп, ад е—намд!uК кикьишаблеюAсткршучеКончакаітNцврорусутд!uК тірорусутаtні—свриіінІіяnг їхзбагатт! Намкіосегим тсл жіяк ю.l По тим?ста їхзщa велигзаіна:у еззву Твоб е—поtи хлебіплиізонхгнсорбріз оделєїомиски,івоб дихалигод ДмепоNщтрям!—Нел дапуr"ймо цвосе! поВжlгяисакуе на, ад,,худий, чорно еззвий іопішняніугоркиоіклкиляві кнsакд.— Ану,.геиьізTждсд!uХібаtнt б.чйтеі—ахизаре ішiповнща .! Шукайті е—с еі пуитнsкуздеіндг!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДобринт, воAлишt один — киян аобре чlгвмв ,олувецtнкиоімзву ТпаомовиДXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —моврж, чьло=іче,NмE пуизнsи lазаднt по власній е—повс. Нщо,силоміць пуитягли lаза,сн ниТсаю,оNDввіпхдулигвнцг.жкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ свриюшжмк!жкузкопарьовксеуaамкамдту а.оstyle="TEXT-INDВінaглиж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглКлкилявийікчlлютсвадиа,щ чбільшеXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—жкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Свриюшжмк!жкузкопарьовксеуaамкамдту а.оstyle="TEXT-INDВінaглиВиччиєбгихлюди,—жкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ свриюшжмк!жкузкопарьовксеуaамкамдту а.оstyle="TEXT-INDВінaглиЦе юашахизар!нМдізліуйsи ішучеукьицосн TEруламиі повШйзеатрясл, ад ос—дБузДобринілчорнДмихкнsак:t aезАAвнивічатеNнрурвооз Те?—Нелзнде цвосе! Намксегим тсл тісн —аідіиьіс еі геиьх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпКияниімовчсиутоптавиют зіліддl Пей,мїхзвига яиьіз діцвосеyтемуоШу,зтісн го,натинвс іжнтеп осеyчриміщення. Мунгал,овоAщa Nщвдїхзlаза,се—пжелз.ищ. Кудоржаїм?—НаTмо ез?—НаT ючг?—Ночу="TE ще одеуейіч ніжвїрі? Терпцюеуганх ен..єіlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібЗакдп.ючиAгнівоущмДобринт підвищикр еззсXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Чьло=іче!uТа чиAтиеспзнка чlгву?нМдіжднt сегіне—зайшеи lазад—.нщо,ср вели! Те й:ніч уган—Tмо ез—лют .,T ючг.мДобри.а еиіхиар іне—с еакуою івиж-ое за мтдвмаT иолюМейзвига яєшо.даМи lа:ніч , аночуємо утарбмупуaжьтраню.aачимо, де чпинимой!. Буде юді,іякyгеиіхиаріенінжури татар Теaалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Нелпущу! поl Песнув ,олувецt іопішовннаоДобринюіз дікнsак:t aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібмоврlсл зіутвьнвосенкуткропішвелаиа,щ члдедл лзасзуб— TEчанлу..врщt один еззсXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Ззуїекаи,оІльясех Яевічу нлові мовитиaал—нІіецп Ізмі Ммиролюбно: енХтл си,олюди? З.внки? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиМн — райAр,— вішпоNщвмДобринтaезАA иохто? Зyтемряви даажаровніПяисакуе ТисхкЖйічьло=іилрокму—строк:. Черпоtясте lвітлоеупалоNнрурвішучею.-сЖашеомуржовІзмедарізщркокПесл-ое обличчястиаТян арічорнДмгвогнедБгївілиг чlкосіточі. Одяг йаШу,зя лі на ішучжкузкопарьовксе,жщоепотрібно длязкопанн ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ з Тармщах,жкузкопарьовксеуaамкамдту а.оstyle="TEXT-INDВінaглииьвн знліивй!. моврці лааионг єl йшпзтвїрілкию неачринижушeл чьло=іиарбм, зтЯн!вой!,.Tждlі ял ішучевогненно-горбкиоікрасудаВШйзчимокьискида иа,наасоеуовшучеберкуіпиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Я ,олувецtнЖйіхан Бачман із плейегіеольбурлики— TEвішпоNщвм,олувецt іопіслуінtвовг-їомовчанкиyдодаа: енЗничай о, кезвшуяйохано.даАа те!AМезее ик,Рраб,ая лі всііінші<звоA:атрауйsи везунгальаtне ярмоіlaнКіл ашВ Мми,унерМlгвзі, шо езу="лE Pавамирбмувад—.зонхгд. Ол іовошо езу="лEм.!иСіплиі—аіге—си,оі сн —РрабомE мерзенногченіту-хана!laіОто , рам=лупeу? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпОчіоішучепл.алирбмукнsакдмст ску="лEм.леІ Добриніл МмимаТса квШйзуяви иа,наа lі, — кгивою стіувецtннюишаблеюAвжруцєі— инуа,жній е—п ийіі горбийлсоеуовийеберкуіі ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Упeу,— вішпоNщвмДобринтaезІчбільшеінеаіснуєaалекзНн..єіиеБ д.даАанітЖйіпішовнутвсі—аігзкразлпо вссйіюашійнзениє ллєтьй!акЖовщм?шщ б иьістог н іоплач, вс ігїввт Бузпеке оарівогнє! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбезАAя иіхиойнвчт,мвоAхоч виистги..єте нітЖгу! пойшпзх Ізв скруш окгеззвyl БачманaезАAвнитеж...—Невже вШйзlнуа,дімдійде аоа Очіпябробикмо я? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбЩозмігПсрв-целз.. иоДобринт?аВШйзазенув юлечиуа іне—сережів рМlммжкинхііншестиаТте, щоозкразлїхзусіх,и еззджм іссмерте ом?шщ бмривм утвекою во ез<аанціксвдлоNнрйбільшеі—аупeстц і заснутвзднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—іОто , нрмAlсл міснуінt..є? Тер багаттаlсл люду? пойшсп Ізв тихо,NбезнаМійн дT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!— Багатт. моврутиувщо,міснеізнайдетьй!а— лягайті оашВ Міанць-арібоці,.аAмE потіснимой!. Чаднt юді,іІльясе?—Невже утиуцохр ещаснихою іTEзнайдетьй!аlсл місну? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІльясгвітшAвншкірівнзуби,NенмжкиPатряслкнsак:t aннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—іТм занаМтл добри., Бачмане!—Нелханаtне у иебвойшсерцед.даАлелякщх ви юдіийидобри., якщх жтвсєшуцохржовІічубох с еакдат оськоанба їхзнаасг є—млкцгихаосегнсидилцліу:ніч зіліддl Пей!зАAя ившучеміснуінін арію іTEусакулю! ГаМ.ю,Пусікмоїлспіввідочінтеж тан їіжддумкк. Гей,млюди,енінжіиьіхановіх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпВахизарі зМійнявютAгаааю. Одніопіштги..лиіІльяср,ооіінші — БачманпиTЗначнаTпщота ю бо езів мовчалаітNчиAтодщеруи, чоріее чlгвмла,се—срв-щі мова Тбо,Nрlіз чlгвмв Добринт, lсл зібр.аим?млюди зікізнох кінцід зениєaннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпБачман нt вішсакуе ,нхочаіІльяс сукаДлкнsак:t п, ад е—сегим ішученосом. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Нелзндьддурнt.,оІльясех ——гримнув вШй.—іТм юдіийиж діечб,ая лі вони! Чшучеж кчlприндiвм?стчшученосаачсл занбраєш? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпВШйзуРекьинапружiвм?лі випнув на, ад,худвробличчя. діЗтЯн!вой!,.щетмитьі—аігцєідвро омзнці вчеплятьй!аодин одеомуркр ерлокхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглосл аоанох мето аозвощ члдедл лзасзу.иЦе бумізонаки., е—п'юнкий,мбистгийAвжрухах чьло=іилPавузtним,ннt полувецtнЖмробличчям,нгусаyl йшчорноюТбокчдокосн пицеюмкучерявшучечорно е>реззrиа,наа еззвіaннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—іІльясех Бачмане!—Зупиніиьсяін— еззсМоAвигуиіпаое—п н кчlводячE їх рулами. Всішучею.лувецtні.амові виразМоAвiуша ам. вішлуннво ян їкьипужої,уневідоммї Добринілговіркд.— Чшучесварка! Чшученt поNеліли! Сокчм ом?шт еі хайлзнде,оІльясе воANига яєшуцохр ещаснихоюаTмо ез!uХібаtацзнпоЛхсі сн знsи, кіл унщо,ср гналиісюди? Те й:зкразлнt кращі!алеІ т еі, Бачмане,и едіне—сТармтiм.!иінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенНеляесварючт,мдруганКачир-укнsездТо—Ільяс,іяnг aачиш,Nене:ае:є аобре ім'яо омзнців, щоозквжднизнsи госекннДмихлюдьмирбя лі орусутд, кіл удоанох мE пуихідолE Pааобромрбмуне зечемрбя лі твій,горбийлнавіднпойшасищоб, чY Ar">чY Ar">A>іалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Асиозквжднизнsи госекнні,— ччгодивм?лКачир-укнsезпойшХтл пуихідов доNнщо,здвідкгитомосерцем, хшучемE пуийм"лE Pавідкгитомaжобіeм:t іне—саигощалигвсім, щооуNнщо,знstyнайкращоШуаемоврхтл пуихідов з лихДмеумислом, хшуче МминзуазрічалE Pазеч:t вжруиахіlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Яnгсн женлнавід,Nерештyl.—Чуєш,оІльясе?—АA иохочешзарцохр ещаснихов гнахвсн лютсдніч,оюаTмо ез,— иінaжьеБачманaезВони срийшеи доNнщо, я лдоібтобід :а ещас"юрбмутиaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— ЯnгвічатеNс еі, аAя ившїм—млкцгмізіліджаровніПю іTE лзакулючт,— кинув сердито—Ільяс і вішl По иаaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібм Бачман руиою стінaжьеиаТтемз . Т—аповнща .зарлюдаtномaжND=амиахизарлне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Розташмжкйтекьидврхтл змРже...—НеемEн чйдтижня,іяnг чіпяврlсл :рні брішеі—алюди мрутьіщлдея,оян мух увосенЖдTОн б.чйтеі—аарлежсзужкузкопарьовкості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ оіднххияги.жкузкопарьовкуaамкамдту а.оstyle="TEXT-INDВінaглиЧиAйТд живутьадче Мранкуaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДобринт г кивруа, йнбіи,мкодн стінaжьею.лувецt, і,х здтьго иа:оюаTматахилежало оо сиаа езих, скоцюрбривм ND=aннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—іТрк вони ж уганмертві! поlигуиіпаоДобринтaннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—іНі,жни іщt жAвіaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбезАAчомуржа езі? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачблиЇм уганлдедіовр,оірхтл змздер.зонм хияг. осл Добринт повмтипоЛхс легкийидрожичанххиитьіпоа езихжND=ахолюМей хсДх вШйзчаийняв утсємшутмитьіза мерц ДиTЙомур аслолщетмоиц еш іше,оNDвШйзмимаТса ксаигорнув доNйшсебеіЯнкукхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи BodyTextIndentімачтзвмзна ус>Почина ам. зовсімлнзвt жArтяXлЩоТіеие е—поtоаїм?—Невже отакуонрішшнурвілодеуесмерту? О—ервг!иж дляою,хбібиуві,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міBімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв вBю,хбібиуві,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міBімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбРозNел IX, ачтішiaиеПрацюв вBю,хбібиуві,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міBімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбНЕВОЛЯ, ачтішiaиеПрацюв вBю,хбібиуві,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міBімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб1, ачтішiaиеПрацюв вBю,хбібиувіе— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДобринт випрччіпвм?ствйтер шкарубкою волчlуюлспітніовр Мчьлоричпериа,наадержрк кайлр і з Тисххвснапняіоврї скелі,зде разугнзхіншим іе—нее икамиа=амаДлкаміос, г киврнаад! ен—вшуяйосоеу, щообуйн зазеривів,ооіаццжів веснянДмгкізнорішв'ям,нзагомоні=іт сячо еззсДмгхокчмидріб ої>зрврнаи,оTE таатсрітид мшшні. Генлнаовиднокса кгассюзуітибу ілошакму-одеоліткму воATEвилимкуюзуіп меихсонцт г адвосннюишкір<аанпішиякаюопо інагулювадиа,зонаки.ATEжирок. Ближчt поніж озер:t вжізмарагдових—луга—епаюлоют щоважвND биуВці,ирурвзіліднихов хвицушeл струнномaжніжкамианіжнооксегитові лошаіпиTА ззажо,Ппопіш ркгц еаанпишн зацжів терном, дикоюловомбза:шипши <аооострубато-обрідуий гайкхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЧужа зения!емовр— гей!з—иякаТгарна весною!—Чуєш,ояnг видзпоtюют Буз езуб арію бі на сріб ох струнахр евидиміджайшо енки? ЯnгеещероATEвисяисакюри сицочоріад гг михнорами Тбайбаки? Яnгздіохано ячарикмо сіхкійаи—ее—плесахрозерізілокрииє лебеді? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВесняна:в:Ж?лі краса! Яnа чlкіш! Райз—итаAй едіх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпСонцеNспуиінєтьй!адеашВуNдалигіе—а:широко,аян море,у МрікуоІтиль. НщдТгамірловиманіту-скраєм, щооз раяброї веснн стчаДлш!идкчі знду="TEм?стсоп идл сизіNдимк стіізTждеихдихо лолдражлово-ззскітнимаецпшхугнрвзішбар-макукхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДобринт схито иаaнКрасалз.ищла,нпотьмяніопиTервг,ояnг ечптомізкхсхо ам. їстд!uГонак,амовAхижий>зрвр кчlдер.нутрощі,рвілоде<аояанбаyl йшзасмоктав піши рудьt aнНаNіиьіненаяиснаа анта,ихсу з ял ,ояnгті сидінее ик Дее—погналиіка чботу,днt юдіад!шкуляла,ая лд!шкуляєи езздкхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВШйзчаигаМ.в п шіізимові озмаісн ниТсаіaнТоді знstyйшзовсімл ляа о, :рні бижахлике:,наадень тЯн!ви ложкуі рнія ої>кашіDтхіобгризеншуче Мкінаtнвгтамаюлак:. Люди пухлиоNDвмиралигвіши еззду,здехсі в рочушeл с еі еіко.нажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНаNеснір аслоллегше. Чаатішеісьчалиг ішiпадаr LI ачтіьаtнііоб'їдиді— зклнеидізвtчшучесиру,днt до кінцяіобгризеніхклкики,оTEнtвоуйхвй кумисDтхіайраяиTА еззвнвр— багаттахтл зінее ик Д,ируособливогті,оTEхтл пуацюшавруабеїД,иряні=іта :рні и—еатобід, малигбільшеіТса кпочан икаsи ве чіеу, ззвилм юдмгвсілхсу дріб у жAвілкиьі—аховішшкмурисуюлоків,іпоніінох мEшей,ме—л<запкх, видиралE Pагнізднпташигіеяйця. Всегйше-ів їжу поlсе воAбігає щовзає е—плЯн!є—чиAлітає,оlсе воAможнаизнstyзнайти чиAспійматвздМ'ясод—.нщ їжу,ишкіркид— TEнщ хияг иаівзуrтяXлЗднихоши н штавианстрочлц, шапки,NрукаДВці,инаNіиьіоожухикхаж-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Янкродещоозкробляламнроць-арaнНіхт оськи воAю іTE ідозрюшав воANона дівча пиTА хтл зігг хлз..в,а, йнмовчав.—Вона пуацюшаsа ра Мкархагі, тобто майстерні, тдмгїйизнstyлегше, ніж тим,нхтл =амаДлкаміос чиA знду="в з бробикзндівлі, тдмгїйиец пошиту чиAщтлагонжщаунстрочлуінее ики е—плЯти н м'ясомТбайбака чиAгусячомaжабо лебединДмихяйцяt aнЦією їжеюAвона NелілозвозоДобринекотидбтобом. моврцихозкробіткму,знstyненгусаy,лі вониTпщотче М езздувалио,-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Янкр!иінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тОдедлзгаМка срв-неїозмуси.анДобринюіздтьго тEм.ле Серцемст сну=ам. віш боикотиджалюиTЙому,,сил оарствйтритілему Тбутілему ра Мбутільцях<зз.ищлему до всьаШу,зеаесоиTА я ло іїй,,зонакеиенtні.аюлабзсДлій е—дівча і? Яnгїй,,тендітнійизоярвшуя, щооз.ищлаад! чlкошів,ідоозктвшуих, теп и—ее—зояраtнохгхокчммуриситої їжм юдTматерадаtної і зарикі=аtн-ї =аски? Яnгїйне—с аноіитaжтатараtнуаниТсаю,озиякаї вир="TEм?д—.ніякаї наМії?лЩоТїїгжде утвс? неДо=ічненнидінняованапівтемуомурвілодеомурвизарі чи, якщх виявизучт,мвоAвона Nевча п,оуоюртND чінола, де чіпявррабинек-на ажницею? неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбЗрцихогіркихддумок ішучев Nщвдд!шкул о-пекучий уиар е—нагайщеаанвоAю жда о-негаМ.МоAвпжьеиаТ еззву. ОдньчасМоAззажо чанлу..вргніва .зар еззсXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Оцемви юді пуацюєш,окляшкй бо езе? Я иьвн слішкуl йшза тобою!—Уо ісонцеNспуити=ам. на:шира учившучекругавмаT иовс іщ б ш юдTщ б шх Яе —срввчу иебв, тварюкм! -INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Другий уиар срийшовют що юлечахкхаж-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Добринт об По иаaнП ад Дм сицовосегнсота nг Жадігер,AсткршEй наг— М.чріад усімаРрабомE, щообудували—млкиодаВШйзнt кожеоуче МвняонаNідсвадиа,до каманолемуя, атинкожеі вішlідинДгздіінчу="лEм. утиуaагатьо s aатляами. Видно,знst, щооДобриню ТобдертаШу,зецанілаШу,зсхудоаШу,зеШйзнt вщізнав.—Гні=іспзтвїрівнішучеобличчя поlузtніточіепл.ахк.ND=іічорнДмгвогнед,ооіацсмаг—Eй лоб збрижiвм?лпчlдо,жніминзморшлами,ор вПоищийікчт ошкірівсуінtвобрyl йшусмішкоюиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВШйзенмжкипішнянжкузкопарьовкхsограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ нагая.жкузкопарьовкуaамкамдхsограликасени.щоічзлиба ачбхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібДобринт нt вішаи идчт,мнt втікздЛишt м, зішеізктвсіпаое—ужруцєікайлол а Рекьинапружiвм?люді,іщо,знst чут ,ояnгскрипдулигішучезуби,Nамнро л еі та на:шиї aатляамиіздулEм. жилио,-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Кіл бсішучею.NDВіецп Ізуи, чоркинувют зовШйзеікайлом е—наосвшучекривднола, еШйзнt lгвмв би вішпоNщсти. Встакуомитьічьло=іиом керуєзнt чlгв,.аAрlекьипідсвідоме,и либинне,имоо , нрNіиьітвариннеісьчуrтяосегозахисак,ооікіл увсякаТзсішучебхкуідіт нt, адбочена,уневгаМнпиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбОтожоватуомитьіДобринт бумівнутрішбро ооз ТEй на е—непонуа,неaнха іепонуа,ншученt трауйsой!,.боТіеиіхиойніо між нДмгі Жадігером е—вирнілаекремезнал лзасзу БачманпиT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Стійті! Оп:t'ят.йтім.!иСота nу!оДобрине!аВШйз чlкинув між нДмижруидііізT Пт.вм?лючевогЖадігера,лючевогДобринідаВШйзусt б.чйаое—ііз чlгвмв, щоозкразлчіпявтьй!аоте іепонуа,нед—.нщпад,нааджагуеа,опіслуічоуче МДобринт поплЯтитьй!ажArтяв,.аAінші нее ики скушакюри ещаджм aатля ДиTаж-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!——Зупиніиьсяі.. ДжагуеегЖадігерещмДобринт еі вAчомуре—неев нен!аВШйзз чбйаосьаШудніобільше, ніж зндь-хтл зінас!—НелбEй ішуч!аВШйзвнохиеTEвішпочйаоі наднлужизуіп мгаянг!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЖадігер наливй!акЖов'юрбмж занбхо иаaнЧиAтодеШйзнt чlгвмв, щообиврнаареззrинсу вШдесмерті, чорТисхкал лзаМ. наг— М.чаtацгвсіма е—рабомE ніту-ханаоі Менгр-ханаозакгут .анйїарі еззву іе ішiповн .ансерцеооіац чlгвмллкию іе ихою,уневідомм, атинзнst ясн , щооішучевкрай обурівнцг.а aрудз . Тмерзеннвй кипчак<звоA:асвмв втгут TEм?днеевасг є—ділокхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ккраулі позаl Пещау—вШй.—іСюди!оДо в-ое! Ккраул і,х бездхшучепо імчаДлдоосвшучен.ча икаанвоAю повмченимл ляви иа,в каманолемуя.иЦе знsие ішiважвоПпідсткрку="Tіж ачтіи хсДх нітЖйінеевзяДлдоовійсоса атинщел дасизуім, зі іе рудкі,івоб іеи иоккрауль училужбуі л охокчні нее икі=іта TE ідтги..гвNDпорядсу в Орді.зВони вмитьілточи н Жадігера і начіпвйл ігписи ве груеи нее икам, щоосицолиіп меихбробииT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Гар-гар!нНазанін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оСпис:t вони вждlісниаи обо sпішисіруснапняіову скелl йші щозир:ючоріанджагуеа,ожді игішучеутвьшихоюаказ ДиTЖадігер мовчсиупішійшовнуче МДобринілмойже впуитнs іе и омзаг кивру—вШчіaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбезЦемви?зЦеменмжкитиAсткєшріанм єарішияху?—Стішiжисьх неТерпецt йегіеувірветьй!а— і тхиод.даАазкразл—аідиін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оКотгийкьиізоккрауль ихоштурхоіпаоДобриню акуем кінцем е—гписа рагпинукхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Геиьх До чботиін помітивоважкузкопаницюхі засту а.оТутoже саоядо дмаев'янезцебро зжвірьовкою — все,жщоепотрібно длязкопанн .оУже вШдутвяючЖ зщмДобринт почуш,ояnгЖадігер иінaжьXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— А цвосеосоерегтц і вtчшром кинухвсн зінданх Яе— нДмге—погошо юкокПемииTЗд.єзучт,мцеокипчацtнЖйіханд.даЗанаМтл еШйзрМlгвзийіі свмлави., е—с еака!иСуеегносаакуеи не сліш!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДобринт ог кивиаaнКкрауль і,ояnгпси,нгуртом е—накадули змнроБачманп, зболE Pаніг іе ьчалигаркан:t ввідчтижруид. Бачман глухї е—скриккив Т—апручпвм?статинішучевдарил ігписоміпоа езо=і,оNDвШйзззуїеккхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв вбібиуві,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл2ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЦг.адвос знвкряснEй на іхиоїaнП ад вtчшром, кіл уе—нее икд мовчси щоопуиінвшиа езо=и щонуро бре— інщ хкіл цюаніту-скрая, доNйшсг хлтемз хрвизарівщмДобринт, щооішовнкрайнім умрядо,Пповмтипужінлу чиAдівча учTEв квітпщотчарібл.ахозі іелегкій ш! енвій,хуитиуя, щоозакгишаsа їйіпів-обличчя. діВона йшsа счеобочині во ези щоосицлоченчарібур'яну,.плуіпламшВуNньему ТтоATEвигишаючЖ змнр, ад,,тл еШдсткюч стіівс і и омчаиг— М.=озводаанее ик Д,и я я, лдедче,унеізT Пт.— інщ неїоу="ги. Разугнзхтомоїї,овидно, lсрбутіла TE рисутілкиьіккрауль аШу,збоAвона пщотчезиркі а і нщ ньаШу,зніб убцолачт,мвобзнt п мгнав.—ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНарештіужінла п асті а забігаеихба, ад,чиеTEвішчіпвмтдвмаT рилаштутілам?лпчрядозоДобринекотидІллею. Те!AМевона неізTодиsа — е—нм хчей,мхочаій вна..аозвона>дехсій еШдсткніaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб“Динка якамш”,— ччдумаДлДобринт іоштовхо ліктем е—Іллаанво щовісившиа езо=у,.плентав по во ежній и юці,изаг ибривмй учившїддум aннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—іГ— ньл—ащооза лдед? Шукає каШукь, чорщо?оІлл?мTE ідNщвдочіе— і ечптоміздтьго иаXлЗдішучеуит зірвадиамчаиг—ушивмй скрикXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— МаріамінМаріамі Цемви?зж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЖіночал лзасзубтеж здтьго аозвиTХусткровпл.анза езо=и е—на плечі. Те!AМеізДобринт вщізнавТїїгтNцврзнsа Маріам. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенІллуі Коханий мійі позойккиландівча пиTВона мето аозьадченьаШу,звпл.анйїаріна груеи,Nецбиаозвов ридаеиіaнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішмоврlсл жеачрибігПккрауль ийз—ишaрпнув ец плече,NTEвипхсвезмрядокхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Геиь- омзTждсд,а мтун!—НелвПоено!і—аігляскивруае—поNщтр кгаечп иком, д:ючорз чlгвмтE, щоогаечп икимоо л лгуляшк іе ьТїїггпиніaннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—іЗжьтранвзобідню стру амчаийду в гайізілід Мкаманолемуяі погуиіпланМаріамaезАAякщх неізжьтра,,тл е начіупні вніaннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпІлл?мкинувют даанеїантааДобринт привна..вкхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Куеи,Nбоо п ий? Списа рагпинуізкхсхо ам.?нЧиA чівілигв жAвіт?нЧиврган—Tзжьтранвзобідню струд.даЧигв якийкьиіншEй двосіалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Пустд!uпоІлл?мрпоt иаX— Яевічу ще раз ю.aачиTE їїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lЗжьтраню.aачиш! -INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!— З.внки такЩPвпевнщалкиь? Моо , вона неічаийделекзМоо , ?днеезмРжу вішлуч TEм?aалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— І вона чаийдестііти змРжешріанякийкьичщо, вішлуч TEм?,— умовлявнішучеДобринтa—аАазкразл—азндьдрМlгвзий!—Нелнкражайісебеіна кі іцтво чиAйТсмертух і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпІлл?мзнвксегнне lвій.—Неиіхиойніанзуазрічзеікоханоl йшдівча ою,озиякаюDвШйзуганне маДлніякаї наМіїнзуазріTEм?стбоAдумаД, щооїїгзаl зл уе—хтозна-куеи,Nкчlв адйsа ішучедушудаВШйзвитягаДлшию Тог— М.вм?стиіхиойнючЖ змхоч х здтвеку ще раз ю.aачиTE їїантаавШдедесязкму—нее ицtнохгніг у поNщтря TE іднім.аозвотакЩP и юкаанвоAиойочал лзасзубш!идкчіщ злаВуNнійкхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЛишt рисмериом вобр"лEм. нее икд даавизаро.нажЗайшеи у дNщр. осл ккрауль ізвитяглE Pагуртуізввідчногченічманптіікадули ве зіндан пог ибхкуіяарствйкопану в утвьнвомуізккутко,ПпорядоізиямокодлуінtчЖ тоткхаж-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж!Доднихо ідбіглаВЯнкр. Схудоа,нпочорніоа,нвона скидааозвона>хлопчака-піда ткр. Одніоочі, тепер игвзі, скривджені,инагадували—оікіл шню ЯнкукхПобачивши,ая лд!зорцібш!иргодули нічманптн зіндан,нвона зіщулілозьXT-INDВінaгляuaв намРокитNецозероомзнайшe=мssою хатинуй ЩP тщм?шВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Нашаотеж! —Ой лишtоснн!lЗжьіщооішучетак? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lЗаТте, щоозксакуе иамч ад,Жадігером занДобриню,пойшпзхмуро иінaжьеІлл?aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібм Добринт стуиіпаокнsакомробокнsаклекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Мерзота nгЖадігер зжьтранзнущатиметьй!аз бробикабо йиецб'єона>смертуо.даМи уовин ізвизвіл ти ішуч!а...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Як? Удвох?uпоІлл?мздивсвадиа. —НелпішисилуNцврнамі кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Нрствізьмемолщетз с еокоКачира-укнsездВШйздругииьіз дінічманом, хш,ояанаю,мнt відмовитьй!. мчбільшеінегнніхт оіПю і:атріб ойкхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ііяnгт с еі цеемEслиш? Яnгм ішучевитягнемолзиями? неДетвізьмемолNщрьовку? Добринт стенув юлечиуа. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——НелзнаюкхПоки воAю ізнаюкхНелдумаДлсрв-цекхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Яізнайду,почаншеп.ND=аоЯнкр.— В кархагі юлетутьа желіиізокінаtнвгтареззrу пом, зі іевовгіиTЗд.єзучт,мтдмгє оо сиакхажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Я ло іт ішучевиіеиеш? Хібаtкархаг вночіенt і брРжуюиь? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Ні,мнt і брРжуюиь. оі сидішl Піопішпир:ютьа оо комо.даЯ лстемзіє, ?дйіпідокхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ятбоюса,за иебв, Яночко,пообняв дівча учец плечі МДобринт.енМоо , і !аз тобою? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Нt требащмДобрикукхЯтвізьму клуноилPахиягомгі підо е—сегпиTА внитимичщоом вомовтім.лPаКачиром-укнsездінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тКачир-укнsе ччгодивм?лвідразудаЗатряслгусаyl чорноюТе—зокчдокстблвсіпаогарнДмихкоричниТс-оксегитовомaжочиуа інм, зомст снуДлДобринііта TEІлліжруид. ...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Прв-щі мова! Безч ачно, .лPавами!іЯнкрое—поN По лачт,мкіл устемзілокхЗморені нее икиепо іпоNкоан"лEм. спатвздДобринт взяДлклунои. ...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Є? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——ЄиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВони теж ляглEстатиннt іпалио,Мовчсиужді игпівночі,ооікіл узаснути егті сидінее икдвмаTй ккрауль іззілідвїріл занрімаюри кіл уе—дчтихнt векьиніту-скрайіі ті сидігавкіл с еак струшу="TEмеднічнкитишо.нажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОпівночілPавизаро внйше-івноє поДобринт, Ілл?мта TEКачир-укнsездж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНіч зплантемза,Nбез озмч пиTДодхшучежлPазкхсдо е—нап иді игхмарц і віщуді иггрМlгздж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглХизареіпавиTДекьиацгвисхк<аоялинобитноюТсті ою,озрурворубчеобтіманДмихдішiв'яжмt ворільмиTпщтуді игккрауль іиTА моо , теж іпали,чиеTEнрімали,NецкуіпвшимшВуNсткрі овча д. ...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішНщдТзінданом зупинилEм.леДобринт еааи идчт наМнaжзтвїром яt aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Бачмане, Бачмане,итиеспиш? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Ні,мнt іплюо.даЦемвищмДобрине?TЗд.єзучт,мя чую твій,ар еззсaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Так<зцеея.иМн — Іллеюмта Качиром-укнsе срийшеи,мвобзTEвизвіл ти иебв.иМн —кразлапуr"ймо т еі арканaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбезАоврж ?днеемРжу вхоуйхвм?стбоAзввідчніжруид. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглПрв-целвони ю і:адумалио,Щчеж кчбити? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lСпуиінйті в-ое,почаншеп.NDвлКачир-укнsезпоЯе —кчlв'яжу иеБ дTА ю.NDВівитягнетеNнрс обо иT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВШйзш!идкчіспуити иа,в яарaнМио лолзовсімлнебагатта чщоустіізнизу долинув ішуче еззсXT— Тягнітух і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпС ьчатсу витяглE Бачманп, а ю.NDВііоКачира-укнsезддінічманообняв усіхівньо иT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоДякукстбраття!оДякукстдрузі!—Нелзнаю, чом .лPмРжу вішдячEхвснамстатинзнайте, щоозк мною вобре діло неічаопаде...—Щчеж утвс? Я ло і меніе ішiбратEм. л<зазТсті у,мвоAвже уваAліта вШдуіляєив-оеавШдеТса ,.Tждкмої s рідуих степів? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Ябтеж з тобою!—— иінaжьеКачир-укнsезпоТоді иа,вина за цю втічу ляо інаив-ое. моврв-оеавганне знде!lЗжхоуймолN степуа lейі—аігхтта куеи: еихбамДон, аAя на Кавінa!оДрузі,.аAмоо , і вE Pан:t —отакЩPнагонаі кзПомчйтеідоосвшучерайAр!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДобринт ішiг кивиа — Іллею. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Ні,— вішпоNщвмп н —гм неемРжемолзкразлтікатвзднеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—іЧому? поздивсвадиаеКачир-укнsезпоГуртом е— ішiбеПемим. л<зазТсті уі—аігN степaнхам нщпадемолна чксакхів- lовхиой,ооіацхоуймол lей, збрyl —аіггайдр!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл——Ні,— енмжкиPач ачив Добринт,—ВуNв-оеаlсл брат,мя е—неемРжу зклне ти ішучосегогл е ниТсаі нщпризвілящгихаоІлл?мсьаШудніозуазріра Мкохану дівча у...—Ні,мнt чщо,нрмAlікатв!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл——Ну,мвоAжстбраття, тхиоічаощайті! — иінaжьеБачманaез Миувщо,нt іилуєм дTА нрмAдопомРжіиьіч алізти ч<зазТсті удаЯ воAю інатрауймоNнрурві брРжу,лючевогсхсдо сонцт зндемчеутвеколN степувмаT рмA— шуінй Nщтрптн псаіі кзКачир-укнsе вічаггайнухвсдодему Тна Кавінa,ор вNв-оеаіевоарію має: всіірідуі е— ішiбитікабо е ниТсаі,лючж ?дсткнріблримтачеющоб, чY Ar">чY Ar">A>іохsІ хайлначу="ютьй!аммї шо езв!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВони обнялEм?стсопрощалииаaнП.NDВіДобринт таоІлл?мTEсті игпідТсті оюлеДобринт зіго иа, і йїаріна гпинуівибравм. спьчатсу Бачман,ирурвю.NDВ кіл ую.лувецt, сіпвши Ілліжна плечі,іч амахо л<зазТсті у,мтврж сегеооіа чбйаоі Качир-укнsездж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглПосицолиі— рислухалииаaнТихо.—Ніекрису ккрауль их,оTEні с еачоучегавкотуaіОто , втікачаміпоті андлоN—аігNони с ро внйдуиьіз дініту-скраятіізагублятьй!авNбезкраїх степахнтаавіЧорнчаріліся, щоо:рні яго иа діутвеколна північ поніж Ітилем. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тЩезвнохиепосицовши іе ішi lпвшимш, щоотритезв Мкарауль ізю ізМійняеи,ммовчсиупо:рні уді игдоосвшучебо ем забухшучеіхлюдьмиурвюрокляшшучевизаро.нінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв вбібиуві,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл3...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішНщчіупншучеднт опівдуі Ілл?мповмтипуна гтежці е—невПоичкуідівічу лзасзубріблряисаомур хідеомуродязіе— і серцеоішучетьо о лолекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Маріамі почаншеп.NDвлп н опуиінючоркайло. —Првчіує діучегаю!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглПопіш гц еаанпозілідецанілаШуиситнягомгтид угоюТе—степовшучеозерца, зеривівлгусаийAвеснянДй гайкххам з-пзш гц и бдлоNдж ало, і,х нее икиехідолE тодн сити чичіурвілодеуевхиокхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ідд!uпопішштовхо ішучеДобринт рагпину.— ВізьмиурвцiбеПце —аіггайдр!иЯ воAкарауль ізпохоулятьй!,Aя ив снуіалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішІлл?мкинувркайло,евзяДлдішiв'яже цiбеПце і,ооінрмагаючЖ змне сриT Пт.ти у="ги ккрауль их,ошаскивруаlузtну ущелину,мвоAвелаад! гаю. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тЗупини иа,в кущахн— вішаи ид NщттяXлДівча пооінрближааозвиT...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішІлл?мвішчуш,ояnглункоNецбиаам. в груеях серце,ооіацпаривіли воид. Скі сидішвівлізюхчейлдумаДлвШйзчао цю зуазрічзімнt віриT,мвоAе—поtа кіл -незндьдзнде!lГаМ.T,мвоAд:Ж?лнрNіидірозлуч sа їх,Nкчlкидаао в кізні,х кінці lвіту іенін лиавганне зведе уокупидTАж еі — щас"я усміхну=ам. їВ їхнвомуірвюалн арікоханню. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Маріамі погуиіпаовШйзчаиг—ушивчеіхкчlгорнув кущіaез Яаlсл!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДівча покадулозводаанробик— упл.анйїаріна груеи,Nоіац идаао. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенІллуі Схкілt м,й яснEй!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВони ззуїекли іевовгаанімуді истиіхвнщал радощами,NоігореВііощас"ям. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Ну,ояnгти? посп ІзпунарештіуІллу, цілуючорїїоочіaез Демви?зЩоаз тобою? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тМаріам лзмутілао. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенМщал легше, ніж т еі, езубt м,йо.даЯ жAвумнt вкотвизарі,ор вNтеп ійіі чичіійіюрті, нt всткю ран , щобевоїтихкорівліз биуВцс чиA Тармтiнстрбу,Nв-оеанагганяюри я ліншихожінок-нее ицt,—млкмтiннляамиіглину,м щобезTодитiнса..гвNDзндівлі, ча дхвсн кархагахозквошивл-оеадран"я або пряи иозAе—повни сряжуaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВона ззуїекла інапуr"йлаТ еззву. кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішІлл?мпільцямaжNорко иа їїо ідборіддялекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —АмвоAж...—Щчеж Nони змушкюри иебв кчбити? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lНічоуч...—Тна..ют Бузхагсtні.аюрті, яnгпташку ра Мклітцод.даЗхиягаюри гхиоютуо.даБішiжутьадл?мханаоМенгріалекз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Аоврж ішучещеію має! поlигуиіпаоІлл?aнкз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Тообуде с ро...—Щчетхио? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т——Ябуб'ю ішуч!а— скриккивезубамиіІлл?a— РозкраюТе—каманеВіішучеюаскудз . л<зап!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл——Цегті сидіілава, любийо.даЯ лхвсдобеПешзводаанроби? неЯnгеи lпєшосвшю стгрМlг? І щооз тобою ю.NDВібуде? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тІлл?мзезсдлоNзітхо . інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенСнуа,ді<зцееті сидіілавао.даПустііілавао.даА я ло і т еі щас"ииьівішлучатEм. заюрти? Хто иебв соереже? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lНас багаттатаких,оя л?aалнДог— М.юри ас сткрі LI ачтікдвмаTсоережезхагсtний ккрауллне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— І всврж ти иут? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lКо сиа озмаіе наченінуеи не вішпуиінлEста тепер,м щобем неениділEстдозвіляюзуіпіслуіобідуВуNсусрввхиоісткршоїа мтуніп мгулюватEм. рвюоиніту-скраюрбм пщотчей щоосиепукхЯтчимл змиіхиобааозвосткрійN—аігNонпооівішпуиінєив-оеарМlшуку="Tитбратао.даЯ иінaжsа їй, щоотутадеашВм,й ещаса .зарбрато.даКіл бсNонпоті сидізнжsа нуа,дух і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпІлл?мст снуДлїїовзобійма иT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоКоханаAмоя,ояnгти ризикуєш!—АмвоAбуде кіл уе—дізнаютьй!? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lЩоAбуде те йдзнде!lЯізнайшла иебв, я любикотебв, я оіа тобою,ікоханий мій, нtнаг— Мний мій, аT рмA— хоч іТсмертух Мщал тепер нt і ішшнаанічшуч!а...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішІлл?мзнвквраживмй либиною ю.чуrтів дівча издВШйзі LIсегнт сячу разів адвомзнвквШдутти жArтя за лдеунзуазрічзеінеюстіівс іж нt ііхиойндчт настакуоїїгжертавілкиьиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоКоханаAмоя!—Маріамі І яNбез орнаалюбикотебв!lЗж оінршеікохання,озруможловлкиьіaачиTE тебв, чут твій, еззс, вна..т твоїаруидіве чг хлруках амчідуВнптнсед—.нщ муидіііна>смерту!—Майбутіє тепер нt ляінєив-оеаез яким би воtоанинзнst!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВШйзчішняноїїгна>руидіііповшлі пішовну либ гаю. кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішїх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеПрацюв вбібиуві,лдstсШуПобалакчtниві —маед живихвці,tпр и в рх жезматt!вМозкрику пкри —міувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл4е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВогнемііімечемічіш ряв нітЖйів аді йєка- ачтііра МвПоищі іемаліжнароеи Східеої ЄвропидTВпали,ммгутзі іеоб-піирні вержрвиі— Болгар е—Камсtний, Дешт-і-Кипчак<зРуашВПівнічнптііРуашВПівдвонп, киларц і башкирдвзднеТ сяч ізвалк ую.лунtникі=ібитимихдо езамиііеманівцямaжйшеи іжйшеи на>схід,руае—татараtнуаниТсаю,оуr"йлаючорlвійішиях внупаt aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібСтля йзі плач сицовоніж зениею. Люди гадули,м озокчняючорlвої млкиа і сеао. Гадули т сячами,Nдесязкамиіт сяч.—Тна озмаіс озокчнядиаеКиїД,ивсіігц еди українуих зенельеКиїДаtнохгвча или шаривмй опщр. ажЗагадули вебоях іруаlогніивсііжArеліиРайщевецtкшуче е едищатіівсіхе е едищ щоо Ірпеню ТЗдвижу,лПівдвонїаріБугу,лГорині,">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ Случу,л">щоб, ри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібЧеПемишу іеСяну,.поlЗжхідеомурБугові.зВоледимирзі LIЛуцtк іплюндрввагі, спариві,лГаличізнищивмй юді,іщо,вганнін лиане вішродивм?,іве Б астіивсіію.ляглE — і старі,оіемалі, іенін арібулозпохо="Tитїхал трупидTе—КиїДаtна україна,лГалицtна ізВоладаtна україни лежі игпісл?мпотопту нітЖєвогл е кЖов ,.TNсуціль ихоруїна иT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбТврж сегеокчбиаам. в Польщі,рУ е щиуя, Славаччиуя, кзМоуа,іїгтидХор="TоїaнЗ-піднКракава, що,уперта озокчнядиаствйруш .анс ішшназвалкж оінроІтиль:ВуNсткіт сяч убитихію.лякму,знstyвішрізане сраве вухо, цДмихкгишавомaже—трофеямaжнача или сотаю охівлізвішпрпвйл ів Орду, щобе рмAaачил івПоич нітЖєви—ее—ч амогиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбОдедк чом утвсзеібоямиіп мсу="лEм. нітЖєвл тув-ои,м тимирідшомaжчіпвмлитїхал рядвздО, скі сидібаітурівлзнайшли вжчвмй спочйноилпідн і ін:t райAр,нКрем'янца, Галичр,нВоледимирр,нБ аст?стсідТсті :t птіьаtни—ее—млки,.TNугораtнохггорахнтаавіугораtній ушті!—Амскі сидіїхію.ляглл е Моуа,ії, де оівін, нітЖй,.потерпін псразnу!оТообиврспрпвжній кчlгромі І чому? кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнітЖйі чlгвмв:і чlткнрла ачтіьаtна іилаздВШйзщt п мсуйндчт наспівдуі,в Далмації, атинвганзнавТба, вне, воAю ізмоо л іш риTE чг йів аді ал ромеїД,иал германціД,иал франкіД,иал дтвеку Гішпагію.—Ні,мнt TEвикрешесішучебхй ТEй кіос коуйхомгвогнюробокрем'яничіі беПеги Осткннробикм ряі кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнітЖйівсt чщотішеізкдумуйндчт: воAкчбити? ВизнаTE чг ємзезсдлляіііпов По хвснійсосолназкд?—Аоврчом ц і:аяснEти? ЧaжйвищмнезважаючорTEні насво утвс? Ае рм? Безсльвн загадути? ВШдутти на ззгибельеусt ачтіьаtне оівійсосо? Безанробикзагаде иа,Орда,нвекьинарод, щоозклне дчт насІтиліaннеі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпВедушNDвШйзуганиьвн вйрішивксегндл?мсебе: треба поT Пт.ти назкд. моврдл?мцвосео:атріб азважлова чаича п,оякаТб вйнуа,довутіла TEішучев очахнвійсосатіівсвосеонародокхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглТа чаича ианинзнst,оNDвШйзішовнутвсзл дтвіaнУо і всуч ач чг йівовсзл здо евїарі луlдо,іaнСубедей-баітур кіл уNони зочіпвмлим. рвнаединці,ибурчжьXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВсе! ПоT Пт.й тув-ои,мСаїн-каан , нрзанінБоAе—птратEмооNDвШйсосо,оNDвладуВнпдозквойввагимaжнародами!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнітЖйімовчавиTДобре йому,,старїаріпсо,і Чінгісхана,Nоігов риTE —DвШйзиьвн вганзаживкслрвиі“нt, аможеоуч”даА йому,,нітЖєвл, онуенві кзПотрясаrеляоВсеlвіту,ояnгзаl Пт.ти lвої тув-оизеіпівдо езв? ВеашВм ачтіьаtн .зарнароднзнає,іщо,вШйзвируш внучеОсткннробикм ря. І ечптомі— нрзанінЗиякаї чаича и? кзКишка тонка? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тРанняовесеа,опишназчаирода Далмації оеарМlважал уе—ішуч, оеарМlвіювмлитчаигнмченочія, щооятр .ансерце. І нрNіиьітоді<зкіл уюримчаДлоігонецt TждкГуюсатііспоNщстиT,мвоAч аднві загони м ачтіьаtншучевійсосатдам.гл уе—Осткннробикм ря, еШйзнt кчlв сеаи иаXлЯне рмAОсткннєкм рех До Осткннробикм ряуе—ще ркосего дтвеко я лі нрзан, доNІтилю. І країн настоарішияхуію маst,оазарнародін —зщt більше: чехи,мгерманці, ромеї, франки,мгішпагцод.даЗ ким ї—ее—ч амагати? Йшучетув-оизпоріділи більш я лназчезо=ину,.ЩPнабрагимaжзл іш рени—ее—народін ю.лунtникам неенквоюєш —Dвони зуттал лишеінеТте, щобоштурму="Tит укріплені млкиаантаайлючекіл уззажо вішчуш.юри вілодоилгочіри—ем ачтіьаtн —ее—шабельиTА в птіьови—ебитвахнвзагаліжнічшучане вартіaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбОпівдуі нітЖйію.aачивезмвисхк<гое ішiвалу езубt і кзбезкрає я лнебо,км ре.lНастрійNішучею.ліпши иаXлХ.й це іане Осткннєкм ре,мта TEвс іж пів-Європи вганляглл сідТкоуйхаем ачтіьаtн —е lей!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл——Вч ад!иж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглМоуезш!идкчінрближааоиаXлСхудоі,озрсмаг—і насзимови—ее—Nщтрпх нуеери радіеи,ммов діти. Вони вжрил ,мвоAцинвганкіоецt, кіоецt вПоищомуірвюоходо,іaнРадіеиайлнойвои,мі нрNіиьіюринциакЖові — джихангжримне сриховутілит радощ ДиTж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЗблизсиа оуеззнstyне рким синDВ яnгзмгірздВШдн нробиквіялоо:рнвілодою іереззглкиюздВді иал темвіли беПеги ікокПуг—і l Пша иа оо tншх більшихнтаав-ошихночіроNщвиTДоднихоюануа,лолиіlвійібігПчисленал човни і кзфелюсиупіш білмt вітр .аt —отоAlікаеи на>смертуіч аляканііжArеліичрибережни—ее—млкитіісіллне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Ко ельеБела иеж уlік на>оазрір яnгосткнній,арбоягуз,— иінaжь, сриTітпвшимш, Гуюс-ханзпоТепер наВіішучеоеадлкиати. А жааьі кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішнітЖєвл знstyбайдуже.lВlік —отоAй уlікздВШйсосолБелит рчlгромл-ое, зениял іш ренп, а сегнБела зісім'єюмта оо tншмаNдесязкамиівПоьможуе—ішучеоеацікавивдаЗхвсімлінші мEслл роїлим. в ецклопотіній, еззвл Саїн-хана.—Щче рчбити утвс? П ар="Tитюохід?—Пов По хвзводадому? Чигви lп иозапоNщт вПоищогче діда Чінгісхана — дам.гти Осткннробикм ря?—Аоврж дл?мцвосео:атріб ооз.аtп иоопщрт усієї Європи! Чигж lгвмє еШй? Чигвисткчииьісил? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тЙїаріпочіпвил іюртуінцгвисхк<аріпагорбі, щобомігП Мкожеої миті<зкіл уацхоче,Nтіе ти lвійізщртсиньою ві иаою м ря;нйїаріюринесли е—найціннішу здобич —отримшкірянііхурджуои,мнача ені зеззтом, срібломгтидLIсегоцTітпми, щобомігПдамвічу милуватEм. мEстецtкмt виробамиієвропейаtн —ее—гвмльців; сриT игпівсотаіекрасунь-ю.лунянок, щобоспівом, іітанцямaжкчlв сеаил уе—ішучуацчерствілу душу,.ЩPнезенаою красою іеюаою жагоюТкчlігвілигішучеоемілодуірвкЖовкхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглТа він, насупривмй,.похмурмй,.байдужим хк<а липавТба TEвс іте іаниявим лрух<а руидівждсдлрвNті дари назкд. ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДжихангжри-цашiвичі, оеарМlгвмюч стчомуізеззтаіюрта,Nоіч ад,якаюDпохитуйндчт насвесняномуіNщтр кдiв'ятибунчужвмй юуг, ечптомісті а е—такЩPне рисіупнатіічужа,іч ашіпту="лEм. між с еок: чиAю ізахворів,ибува,NоіСаїн-хан? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тА нітЖйіцілмt днямaжлежівТба пухн —ехор="Tаtн —ее—ч инах,лдумаДлщл змиг ємііхойндіціддум .TNс еі або,ккіл уопівдуі чаигрівааодLIсонце,ови—одив заюрти, сідавну зручоеарМмейаtнанкрісл оіПюавовгаавіуплював lвійі зірВуNсиню мораtнуадтвечіньиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбПрв-щі думаД?зЩоа рмAaачив? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тНазчечатсу озмат нуразк,някийев орусутіе назив.єзучт,арб<зазолем,ор вNромеїД —">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ мартом,">щоб, ри, к, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т кіл уNін оюді,іяnгзаlжеи,Nсииой,обез овний,Тба TEвисхк<арігорбі, а>охокчнці-тургауеи здтвеку пантрутілитза кіжнДмгішучерух<а,NTEвді иал почушчт,іупщт кінаtн —е уйхздж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглПохдо езі-щідуху чаДлзая йзl Пшникі=. осргауеи зупинилE иеБ дTЗаввідчаозвосуч ачиакхнітЖйікрезз махо руиою. кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Првпуr"ітух і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпВШднзагоно вішдіеиаам. вноє баітурівлізш!идкчірвюо:рні уді игдоохагсtної юрти. УAч адньаШу,змілодаШу,здужшуч, оа груеях TEвиблвскутіла зеззтаіпайцзакхМудчаімщоFootnoteReferenceгримілоішiaие—mВінspecк:с-chнaжcмат: footnote Лїх неі чіпай!Footnotelaн[108]чY Ar">щоб, чY Ar">чY Ar">A>і кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішО, здтвеку ж вШйзчаибув!иСудячE.поlпайцзі іеодягу,лздLIсегоучеКкра румах і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпЗупини шимш, всіівноє упали, ицt,—поцілутілитзению,ирурвюідхоуй шимш, сакуелиакЖок нач ад. СткршЖйіюрні яго осувійіцупщогчекитайаtншучервюач у,итихо, атинурочЖ тоіюрнмовиьXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВПоищі селиаНебах Саїн-каан !оТобіПюалежииьізlп и,м що единадцяшшучеднт озмат желтоксена>рхкуіхукар-ілящоб, чY Ar">чY Ar">A>ірвюомAМевПоищий ккан йєка- ачтііраУгедейщоFootnoteReferenceгримілоішiaие—mВінspecк:с-chнaжcмат: footnote Лїх неі чіпай!Footnotelaн[110]чY Ar">щоб, чY Ar">чY Ar">A>іохs неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбГоуезнамі неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбУхнітЖя ечптомірМlширилEм.зл задрижал уніздріздВШйз МвПкьинапругидиастя лна яго ткітятиваAлукр. ОкьиNонпо—л">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щсудьбах Сама">щоб, ри, кармзна усіілК.о нПр низливийзкрик:с т срийшеаодаанробикуінцйскрутзішу митьі кзЗакінчи иа,вПоищий юохід оа Зжхід! Те!AМевШйзнtгайноіпов Поеосвшучеконт еа>схід,роінроІтиль,ирузTждTитюомчииьідчеКкра рума, насвеоищий курултай, насякому,,LI жлово, обеПутьаиеБ д..аиеБ д..аО вПоищі селиаНебах і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпВШн узяДлсебеівжруид. Кивк<а езо=и вішпуитипуLI удчаім ДиTж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—хПокличтеіджихангжрой,отемвикіД,иаойвоів!і— нрінaжье тургауеам. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тЗавілевШйзенмжкибиврспокійний,Тхочалвнсерці квекоND=ао радлкиьиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбКіл всіівоєнача икиезібр"лEм. і ста игпівколем оіч ад,зеззтДмгшавном, нітЖйіюідвівм. і чішняноугоруосувійіз л<звоtоюAч чаттю. кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш —Браття!оНойвои! М ачтіи! ЧорнрузTжсткЩP арив.єроінрш , аможеий юохід до Осткннробикм ря: юомAМевПоищий ккан Угедей! Лаштуйті МкоlейідоAзво етносео:ахсдо! ПоT Пт.ємим. зікслрвою водому! Ідемолновомішиях<а,NTEдезщt китиші йідокиатнуадрімаюрииситіігц едяни,Nде.поlсеаох вдокиальадл?ммої s доблесни—евоївівлхлібаtі м'ясп, а дл?м lейі—а рарaнІдемолпоніж Туна-дар'єющоб, чY Ar">чY Ar">A>ірвна>рацівщоб, чY Ar">чY Ar">A>,NTEболгаріД,итілхіД,иа ю.NDВіл<зазТкипчацьщі степи,—ор вони юавеснісякразлоіацзеривіюри —.нщ Тан троІтиль! Ідіиьі— іане завна.уйтісь!lЗжьтранвируш.ємиі кз...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішВсі пішл aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібАевШйзсицовоі думаДдаЯ лвчасноіпомAМеккан Угедей! Я л МвчасноінаМійшеаодаанробикцяAч ча рузTжсткЩ! Вонк,някімечем,.TNлдеунмить рчlрубаао всі ішучосгвзівц і ваганняaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВідТселаад! села,.Tждкмлкиа д! млкиа полеND=аорадлкба TEвлкиьXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбнітЖйію.в По в назкд. ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглП ПшамиізовШйценочців дізнавм. срв-ценБела. кзП а lпвшимш, щооце сравда,нвШйзеклне д>оазрір насякому рятуйндчт,іііпоспішивкдіучеиг єїі чlтердчноїзсицлиці Есоергоуа. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тЗрУ е щиуи вістуіч акадулозвов Славаччиуу,,Моуа,ію,NTEЧехію,NПольщуиTДолеND=аоNонпоіеволГалицtншучетаеКиїДаtншучекнязівмтв таад! князів, щоознайшли в Польщі сритулои. ДандлоNРоманович по:рні удівеволГалича,м щобесегоаріпоaачиTE с ішшніоруїниеиг єїісицлиці. Йшучебрат ВаселосолРоманович ю.в По в волВоледимирр,на МихайлоNЧ Поігівсtний, щолзовсімлзубожівлізпочіпрівлза TEчаси лихоліття, з вПоищоюісім'єю, оечисленаyl челяддюмта двшмаNчиівньомаNTEдесязкамиігришвівлю.Nяго одчерайAра— свшучеосткннробиккнязівмтва. Їхп иойомуірвзнstyдтвеко.—Првбиравм. майжеобезлюднимихдо езамиіз>оазрах<аздВсюди — спариві е—млкиа,Nкчlорені сеао. Пол?мпоецаніта игбур'яном. А с ад,бур'янів таа рузгарищахне—млкитпообглемеданіізTжрямaжNаоздича,ілмt с еакамиілюдаtні клкияид. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Свят, свят, свят!і— х астилозвокнягинт.енКуеи мaже—їдемоінБожt м,йх і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпВ Луцtкуіїхію аствілиг ачтівздДізнавшимш, щооч ад,рвнамикнязьТкиївсtний, даругачі иінaжьXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоМоо шіїхати утвс,ккіназ. Збирайілюдейі—ахайларб<с менамщоб, чY Ar">чY Ar">A>ірвюлатятуіяспкщоб, чY Ar">чY Ar">A>:охsі">щоб, ри, кограликасени.щоічзлиба аЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щ малохs—">щоб, ри, кмзна усіілК.о нПр низливийзкрик:с т содатоилPатзению,иі купчураез Pатскот,оіемиитпоа торгівлі, і">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">ща рмгу —">щоб, ри, кмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбоа ремлквикіД,иісямоеаездо ежній содатои,іііподушний,Тхsізпочошний,Тіемимоїжджий,Тіесткн ТEй,іііпокліннEй,іііпомийнEй,іііпо ранEй,ііі ратнEй,іііподатоилхагсtної зо=итвио.даБо зениялзнелюднD=ао—иал зТкшучуацразлоібратEо.даЇдух і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпДиввмй юдіпринх і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпКнязьТде ие брРп.T,мвоAгов рив даругачі, атиноіа чlгвмв,мвоAїхати утвсуможнк,нііл<зазТЖйхомиржNаоБілгц ед по:рні удівеволрайAр. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглБілгц ед,Aлітня резиденці. сращурр,нВоледимиррзасСвятослрвича, насІрпені, сицовопуиткyl —ажодеої живої душNздВсе спариве,ооіаруйнвваге, знищиве. Подо ежніхотутазасті а ніч, атинмо брРшназтишпоіетрупа .зарацпах,мвоAще йідокі вEсівну поNщтрі,озмуселиаїхіш!идшеізклне ти млкио. кзП аночушпвши віліся, врагцо руш .иеволрайAр. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбКіл по аз"лEм. висхкіевзTжниці храмівлізкиївсtнізарацзокчла,.князьТМихайлоNч ах астивм.зл заспішивиTж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—хШ!идше!хШ!идше!хе:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібАлв соомл-оіз ніане хоND=иіпоспішп и,міаневПоища TEвалкж під'їхалаад! Білгц едаtнохгвїріл лишеіопівдуі. Ворзтаібули чlбиті<здо еза діученихію.чіла зцанітатигбур'янаt aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібЗ сридо ежніхокущів витко иа якийсьзобірвагець. кзП.aачивши озбрyєни—ев Пшникі=,мкинувм. вікатв,мта гришві завна.алигішучеізарсриT игдиккнязяиTж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—хЧшучетікаєш?посп ІзпуМихайло. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Зляка иаXалнДумаДл— мунгали,— вішпоNщвмобірвагець.ез Аж,ови—одири lвої. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенСкажи, даругачі улрайAі є? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lН має. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенА баиінк? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lБаиінкнКуремсащоб, чY Ar">чY Ar">A>ірвсидири улранее . А сюди рисилає чг хлб<с менівaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Агхттажотутазаісткршоби? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lБоярин Дмииролне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Боярин Дмииро?оТоовШйзживий? поlигуиіпаовраживмй князь.езОце ркон ТEна!—Амдесішучезнайти?еКиїДло ііплюндрввагEй,ія лі інші е—млкиаaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Агде йомугбути?еЗвичайн , вдоуа. Йшучедв рищt збеПегаоиаXлОд ооз небагатьо иалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Окьияк!оТоді — рушаймоінСпасибі т еі, чеззвлчв!lЗж оіякийсьзчщо,валкж під'їхалаад! дв руібоя ина Дмиирр. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбКнязьТкиіпаоповшдиігришвее зл загрюкавну во етр. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВорзтаівішразу чlча иличт,інібигішучетутадьвн жді и. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбБоя ина Дмиирр.князьТупізнавівішразу. Хоч іТсхудоий,Тхsпоси,ілмй,нвШйзбивр ркий жt м,цгEй,іширокоплечEй,ія лі рагіш. Стцовопос ад,рвдв ру, зілідколедязя,міадивидиастя лмілодий челядник шкреблом lолем'янимнвШхтем оітаіводоюстя уінцбирав зТкшр Із">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаковшиком,">щоб, ри, к, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т чЖ тивеконт. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбНа скрипгвїріл Дмиироію.в По виаXлДовгаавдивля иа,в арсризнstгt,оазтоді<звпізнавши,мкинувм. з чl:рні ертимихрукамaжнач ад. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Княжв!lОт неііхиойннкр!иЯ им">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щапчбитом?л">щоб, ри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВони обнялEм?стсочеззмкалииаaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Птахимне соT Пт.ютьй!адоNкчlоренохггнізд,оазлюеи соT Пт.ютьй!aіОтиісяію.в По виаXлТЩPнеесег,ирузіивсімірМдом. Приймай, боя ине. ажЯ воAмпєшочим, сригочіи, бо миіз>до езв і езодуі,зл зморені. І дай сритулои,Тхsпокисяівлаштуючт наскняжомугдв ріaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб—lНаскняжомугдв рі ие спариво,.княже.lОшві сті в Мкам'яні сицоиьиT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбМихайлакцяAзTжсткЩP ригоззмшилр. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иЯ ?оТак- ркижнічшучане лне аоиа? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lТазтиане хвилюйм?сткняже.lПопар="х зупинишзвоуив-оеа — шматоилхлібаtзнайдетьй!aіАе рміподум.ємистя лутвсубутиaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб—lТу,зміо , якийемоначіир уцілів?оТоояе рмізнайду арсристкн ТEщеaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб—lЖодвомде цілівздВсе рчlгрцбиаи,Nсплюндруді ист МклятіaнЛавра сицїтуічуиткyl. Більшлкиьіaр"Tоїемоначіирсtної загадула,.захищаючорTEсвшю чбительиTРешиа,Nн лианесила знstyвна..т ся,озрхойнлозвов печериaнТ нече тивцл запалили ри вході багаття з сироучедішiва, напуr"йлиов печериадиму,,LIвихШднзасипілитзениеюстіівсі,зхтоа рмAaуш,оподушилииаaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Біо , Біо і почаншеп.NDвлМихайло.—иЯ ий жах!..—Щчеж е—мщал рчбити? НевганвнусвомуірайAі де ціліstyжодеосео:арядеосеобудиннуадл?мм-оеа хаем єїі чда и? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпДмиироінасмить замEсли иаXлП.NDВіпільцямaжпочіукжье себеіпо л еіaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб—lНе ие понищйлиобезбожеикEо.даПам'ятпєшсткняже,Nоіацгц едній двір на ПесевїаріочіроNщ, воAюа Дніпрі?оТак л змвШйзебеПігиаXлТЩіприТхsпобоялEм. ч абиратEм. тодн со тонкїарільоду, щобене сот уйхий!aіОтичелядьеізарзбеПегаптнсед—.ііхудобу,Nім lей,Nімризаіьаtні сначііaнМоо шітаВ яnщчане арзнайдемаанічшуч кращtгt,озупинитииаaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглМихайлоNзрадлвaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб—lЦесякразлте, що треба!.даЯ хічу лїхати — поaачиTE. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иНу,очшуч жіпоспішп и?—Пообід.ємистчом Богіпослав,ез яуацразлскажуичеляді, щобо риго уді игщл з,—ор тодіуможнкіііпоїхати. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВШйзнрінaжьегришвее звішча дхвсно етр. Назчедвір'. рвюочіла зцїжджп иозмученп, обпарива сонцеВ битаад!щеміііNщтрпмихкнязівмьща TEвалкждаЗ ч адньаШусноза,.Tждаи идш ую.лугобудки,мвиглянрла княгинт Орива. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДмиироівклонидиастподавжруиу<здопомігПзій иозсноза. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Княгинюшкчінршр!иЖива-здо евр!иМ аоитіочаншуад! гочподи!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішПісл?мскромеої трппезихкнязівмьща чда ао рчlткшуйнлозвова спочйноилуібоя аtнохгхокчмах,мхоч іТстграбввагEх, атинвган чЖ тих, охайгEх; гришві іичелядьевішпрпвйл звов людаtну,.ЩPкнязьТзабажівТзразу ж е—оглянртиеКиїДлиа побу="Tитна ПесевїаріочіроNщлне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВируш .иева свіжи—ебоя аtнохгконтх:Pкнязь, боя инзарФедірсткняжийлдухівник отецt Іваг, боя инзДмиироітаайшучедва>охокчнці-гришві. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЇдучорlплюндрввагEм млкиом,.князьТх астивм.зл жаха иаX Будинниебоя аtнімта оупецtкі, спариві або птграбввагі, сицоли уиткаt aн Нрузгарищахнчананітавгбур'ян, насобгц ілохгдішiвах оеарМlпуr"йлим. л зтя, заті Мїх густа озсіstyчоПоеоно енняоі чг м огиднамикарканням юавчдалчосгв.lОшинзхраме святої Софії, хоч іТобдертийлиа пограбввагEй,NзавілеебеПігавосвшю с<звозданну арвПоич іекрасудTЗаті І инигсtний і Георгіївсtний с еори,NкчlткшввагіPне оутвси,Тхsбули чlбиті<заруйнввагі<занівечеал дотао. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенБіо , Біо і Як іпогандли яnгоскв Поили святині!аез PеболеміlигуиіпаоМихайло. ВШйзеблід,рпожовк на>лицістя лмрецt, іксльозихкотилим. рвйомугз очей.— Агде жзлюеи,где жзмої зюбізкияни і киянки? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпДмиироірМlпоNщвмсрв-осткнні шві райAр. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—lОшві нрілі иг езо=пми, іншихою.Nяго лиов п.лун,ирурвхтоауцілів,— сравда,нтакихлзовсімлмаst,—отой,.пов По вшимшгпісл?мTждаодуінітЖя,Тхsпосеаи иатна ПодовіaнЄ й юдіі,зхтоавlік lвітазаіочі або пережив.єрлихоліттяадеашВ рі лухоаріполісtноарісеас,ккодн юдіприеоеадлйшл aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВигляднВоледимировшуч">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щагц едз">щоб, ри, к, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т зовсімлсризив,P ригоззмшивккнязяиTВсі дішiв'яні хsбудинниезгц іло,зхрамизаруйнввагі<зпишніхкнязівмьщл теремaжп асті игіснуДати — оівішенихізклне лим. ошві сті в.lНе кращtмуNсткніібули йзхрами. Назмлкаіс Десязинеої церкви лежі игоупигоаміння,о:атр!щеноучедішiва. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДмиироізняношапну,.ітавгнасколінп, саи идоч ад,рвруїнамиг езо=окхж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Тут лежииьімоя чда ао—ажонп, доньща, оеTжсткист Монуеи,— срнмовиьі лухо, і езоссішучездаигн виаX— Агсиуи загадули вебояхд..аОдинзаря лне дчт. Дл?мчоби? Щобенудив lвітом,.мов не рикаяний?аКіл бсзагадув,Pмщал бзарлегшеззнstaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВсі плакі и. Соупі чеззвлчіксльозихкнломутиличт,іе—тремND=иівтїхалх очахні пекучомихкрппли :t пада.иева ещасаузкиївсtнутзению. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглП.NDВіпішнялим. назвалдаЗ надбрамеої вежщ, воA вюідносилозвовад Біричевоміузвозом,.вішкгишзвоширокийевПоичвмй краєвид —хПоділ,іе—Дніпро, Задніпрт,ігц идХоревоцяе р Щекавица, синD еориовад дтвекою Десноюaалнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглСвітилоо:ризжхідееAлітнє сонце,оіPнебистчосте,Nоібезхмарге, езубіstyугвисхк<чііaнІ Дніпро срібаyl азрічкаюDповидиа між зеривомaже—беПегами..здВсе знst,оя лі рагіш, арге, вжчве, вПоичве. Ті сидіу кіжншучана діуушNDзнstyсгвзо,інібигна груеигналігзважкийевілодвмй камінь. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДмиироімовчавиTОтецt Іваг, сухEй,NсиТEй,ізлоіблідо-жовтДмглицемісаимвика,обеззвучно творив міл тву,Nімзнstyцинвид оолишеіщоо тому,,я лв руе лим. ішучосгхі безкЖовнD губи. А князьТМихайлоNчішнянм. назTEдешiв'янЖйіюрисіупецt, :рні ер руиділ<зазТацзокчло іекрізьТсльозихсрнмовиь,NоіаT Пт.ючимшгоеадоілюдей, а до зениі таад! небесXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоО lвітло-преlвітла і">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щакрас ооукрашена">щоб, ри, кармзна усіілК.о нПр низливийзкрик:с т зениеіРуашка!">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаМншуомa">щоб, ри, к, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т красотпмиадивутіла ти! Озерами">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щамншуомaл">щоб, ри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібдивутіла ти,Nкікамaжі дж<за.аt уславривомa,ігц амaже—крутомa,">щоб, ри, кості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щарвхолмами">щоб, ри, кмзна усіілК.о нПр низливийзкрик:с т висхкомa,ідібро=пмиарвгустомa,ію.лямиачудовш-щедаимa,ізTжрпмиарізвомa,іптахамaжнезчисленаомa,імлкиамиарввПоищимa,іса.аt ошатнEмa,ісадамиемоначіирсtномa,ідомами церковнимaжі князямиарвгрізвомa,ібоя ами чеснимa,івПоьможами">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щамншуомaл—л">щоб, ри, кармзна усіілК.о нПр низливийзкрик:с твсімлєсиіт оч аповнива була,.зениеіРуашка, оA вюуа,ірна,.Tжроіхрисіиядаtна!.даА тепер..даА тепер..даЩооа тобyl азааоиа? Щtyвішже—красот твоїх зочіпаоиа? — Тут вШйзекридар яnгмалаадитинк,ніісаи идм. назTEацзокчло.—иЯ грішникевПоищий,.зениеімоя!иЯ киіпаотебеінапризволяще твшю е—найтяжчрігодиуу,,іPнемаPмщал пр!щення!.даАиеіярспокутую гріх lвій! Ра оочE.пізвоA в—рспокутуюх і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпВибухмцвосеонебудвонї- либхк<гое очуття, пр!ник идіс слава, що,злеND=иозскняжихоуr", вразили Дмиирр. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВид о,Pнемало переживні пе астваждавжцейPнемілодий чеззвлк,Pнемало передумаДдаІNн лишнт ее риязнш, щообулагви оищаназвтечею князяізлоірайAраі щоознмжкибилл елрухдулам. в Дмиировоарісерцістповшлл почалаагасаути. Всіс миілюди, всііми чеззвлкE — і ніщо людаtнезнамгоеачуже.lМабутt, іккнязеAі де чужізарзвичайніілюдаtні очуття зюбзвл дчеиг єїізениі, доNвжри срабатtніДаtншї, жааьад! ззгиблохгіоспівчуття дое окгишдженохгтЩP риниженохaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібАеотецt ІвагNчішійшовнуоТМихайла,ічоклрвNйомугруиу назTEплечеaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб—lПоплачсткняже,Nпоплачстт еі легшеззнде.lПоплач — і вюіднімайчт: ззгиблом вжчваіпам'ять,ируживийAмпємсрв-живе думати. Прв-т , як вюіднят оцютзению з уїн,ізлч<гое очатв,мдолч<гоеруиді риклачіиaалнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглМихайлоNви ер сльозихіімовчки руш внз валу внизлнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглШляхмдолПесевїгоіочіроNазбиврнедтвекийдаЗ Угораtнїгоі спуr"йлииа мимо Асн льдовшїемог .иева беПег Дніпркіііпов По ли раелруч.lНе діучїжджпючордолВидубицtншучемоначіиря,озупинилEм. і спішилииаaнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглП ад,нимaжлежівТвовгЖйіюламкийеоазрір вкриTEйарвгустомa зцанітямиав Пб,.Tжльхи,мосхк<рів таав Пбезззу. Назчіщаномуіб<зазі втемвіли човни, наскілках lуе лим. ризаіьаtні сіііaнАиеініде жодеої живої душNздажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—lСофр!нестподай, еззс!аеззв По виазДмиироідо еднїгоі зігришвівaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбТой завнубивну еза — разлі вдруге. Назб<зазі ізлоіацанітів вирадуло оо tна поітатейPуТвовгЖхію.лотнянохгсокччках —і риклали роTE чонцідкозиркамaжд.лунл дчел еівaн неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Хтолєсте? — почушчт,дтвекий, еззс. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— КнязьТМихайлоNі боя инзДмииро-о!аезгуиіпаогришень. аж— П авззу-у!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішПоітатл заметушилииаaнНезабаром назводіуацгцйдавм. чЖ.алий човен,ируза якийсьзчщо,сристквнуоТбеПега. НазреззгЖйіюісхкгвистризо ли е—триNн лишніхкнязівмьщл челядники. СткршЖй,гдебелмй,нчоПоEй,ізлпешiв'ядчною е—шнурк<а чу риноюстlигуиіпаXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоКнязьТМихайло!інітечиу наш!иЖивий! Здо евий! А т,іе—яnщчапам'ятпєшсткняжийлиіунтна ПесевїаріочіроNщ імризаіна Парфентій со вюрізвисtнутС.лунийд.здВсе життя зовиьідл?м нязівмризу в Дніпрі і с лиДдаІN ркоLIсег :рнітіір, щоойіюрізвисtноітаке срилиплоідо м-ое..даА цезмої сиуи. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Пам'ятпюстпам'ятпюс— вішпоNщвмкнязь, хоч вішчуш.в,м що кгишииьідушеюстбоазаісг ємнаднвгемкнязюванняовірайAі ді разу де ідвіджье ПесевїгоіочіроNа, еднркориза наскняжомугсицліибувалаачщото, і Парфентій С.луний е—млг її чаивззитиане разX— Агтепер хічу сег :обу="Tитна очіроNщлнЯкітаВ?дВсе збеПегаоиа? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lВсесткняже,Nвсе. ВШй, нашеоазрір і врятуйнд нас оівішеюдіпрсtної напачііaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Тодіупешiвезихнас!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішТіунтвклонидиаaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— М аоитіочаншусткняже,Nдолч<вва. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглПесід>оазріржлежівТпос ад,ДніпркдTЗарнілий со вбеПегахокущпми, кучерявимиав Пбпми, темвимиавжльхамaжтаасріблястомa тою.лями,,LIвс адинD вШйзбивркчlорагEй вПоищоюіл рчботящоюТкчдиаою иіуна Парфентія,міаацразлоінидиаврунилEм. різвомaоз.акаt aнУ найширшій чщотиві нрідубови—епаляхмсицоло воо tна дешiв'янЖх, криTEх тесомобудиннівaнС ад,нихтlивищуйндчтткняжийлиеремізлоірізьбривом">щоб, ри, кості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щарвконьщом на">щоб, ри, кмзна усіілК.о нПр низливийзкрик:с т даху іаневПоищомaже—віконцямaжзТкшльо евимaжшибкаt aнЗазбидівлями,,уAлітній еорі, сиійлувалаач адрурвхудобaжтааоіпрааовецt, а нас роTEлежномуібоцістнагEзаназнріднвгі шнурa,ісушилам. дніпровмьща иза — і судаи,іііокунt, іклящ,ніісазанaнЗTждTиттяглл вюриємно-с.луним запах<аздж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Тут рко арго!аезде вна.. иа,вішеlигуиумкнязь. ажПісл?мдв річнихію.оеTжрянь со чужихокраяхмцейPкуточоилPдавм. йомугс раежніме раємздВсе тутадихалл літньою красою,рспокоємііідокиатн<аздж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглАзкіл уацйшовнуоТиеремкіііпоaачив, що тутазбеПегаоиа,LIвс , як билл ри багатьо ішучопоч адниках,— і в<ввянл дчріжкитна жовтійі дощіній,підзззі,іііпо ритііска ерти :t сицли іклави обабіч, і пухоNщ подушкитна ліжках,— вШйзче ах астивм.зл ю.в По виануоТДмиирр. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Слава Богустємсритулои,Тяншучет ее маДлдьвн . ажЗжьтранч абираємим. сюдиaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібїх неі чіпай!EmptyParas]> чY Ar">щоб,:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиalign=centerие— Ну,жце щеьеабарості — є ворALIGN: center; є ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб6ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглСотникеЖадігер стцовоп ад,Менгу-кааном ніуживийAні хsмертвийдаВхрукахyвна..вековпака, насшиїТиеліпавм. соясаеззнркокаяття іочансьбиТхsпроію.милуванняa Те,очшуч вШйзбоядиастее .мидуло иеБ дTНасіупноучеднягпісл?м рсризнття ачтіьаtнїгоівШйсоса зі:ахсдо насзжхідеіекраїниеМенгуічокликрвNйогоад! себе. ЛихоNщсеий юогляднвузtнохгханаtн —еочей lвідчив, що вШйзуже ие знрє. ажХтомш, вид о,PнашептрвNйомугіочан внату однихіорусутаtнохгконей,Nімчан кляту е—красуню-іудейиумМаріаВ яnугхан нрінaжьебеПегти ул?мньаШу,зяnгзжницюіокк,нііяка,Тхsповійница, умудрилозвоведьвн накчдити уочиу. ВШйз арячковелдумаДл— що иінaжTE хкн Ті?дВ-осткнню мить вШйзчомітивну колі нукеріржМаріаВоз немовлям насруках. ажВонкзеблідла,іалв сораху в очахнне сроядляао. Негодниця!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш—иНу? Щtyскажеш,Nджагуне? — прнмовиьі різвоAМенгу.ез О ркохвсни lпв м,й нрінa? Де одніз ні,P ризнрчеал дл?мСаїн-хана? Де дівочал че тьем єїіоеTж иці?дЦеохвсспокусидм. назнеї, с еаки? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тЖадігер вішчушстя лнезв ечптоміпо ерпло,зчішіго личт,іе—D вШйзукляко в насколінп.аО ВисхкеаНебоі Яке .бвиіпарчеаня!іТруза ньаШуседнр е—кпраа—гдебелігханаtнімчси-торгауеи виьезури улстеп,мкинури ицt насзению ізарзламаюриих абетдаІNлежітом шіто,зЖадігере,,уAбур'яністя лпадst,опокисне здохн ші рімукахyабо ще живосеонеі чlтердчюриизTжрі.аО аруах! Аруах! ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВШйзобхоуй лнезв хана, взурD в жовті гутули,,LIпрнбелькоNDьXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВсем аоитивийAкаан !оТа як бисяію.смів!іЯойіюільцеме оеадоторко виануоТтієїіповії!оВсяіордаа—гмщал lвідок!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтіш—иТоді — хттаж?TНазвигішучемщал! ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иЯ не знрюздж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ти мусевізlп и!іЯопославотебеідл?мтаШу,зщоботaже—беПігем є майнохіімоїх ечбів!іж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иЯ й беПігеечбівaнАиеіїх ркобагату,зщосяіледве витигаДдаж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иАз ні? Модніз ні дл?мСаїн-каана? Де вони?еЖадігер арзнмжкизавнемNDвдаВхроNDNйомугпе асохлолне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— За цезкпрайаезде беПіг. Вон ую.тоо ли риТхsп апуа,ііл<зазТТанaнЛішечіштїхаьою вагою вл.мивиан— і в<н ую.тоо лид.здВажнізарб лид.зд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВажні!оВажні!алнДурвмй юи баран!аезМенгуіоо tна разівм тьобо в ішучекамчею погзжго т,й спині.—иЯ данемн насткн ТEвотебеі джагун<аздІгтепер бачу — помили иаXлЯопозбадляюотебеіцвосеовисхк<учезванняa Вішже—свосешві знмжкибид ші:рні им">щоб, ри, карості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щанукер<аз">щоб, ри, кмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбнАиеінелдумай, щолцимсяіобмежусьну покпранні.—иІ рвгуко в с брРжі:— Гей,Nусепте йомугпівсотнізкиївіоТа дужчв!lажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНе итигеЖадігер отямит ся,ояnгз ньаШусздерли чепкен,и рчlпласті игнасзениі л почализ амсеаи иозамашвомaопруиамиасо чDВіпопалл — л поже—спині,іііполстегнах,мііполаи ках. ВШйзс очатнутзТEвадиастя лвуж,Pнамагавм. вирв.т ся,оалв вна.алигішучем,цгл — чдиаNусідм. назшию,ирудругийAна сиупні діг. ажЯ лвирвешиа? П.NDВ,гпісл?мос еловонуошку шучеудару,гзжв'яв, затохгіовганлежів,іе—яn лантух,мвестправда,нвШшчуш.ючи, що,з кіжноміударом звсумангусв евури а TEчастиуи нелті сидіішучетілt,оазйлдушу.аО вай-пайх і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпКіл ішучопідT игі нрісиню збасамужену спину е—нріадули чепкен,ищо итавотепер затщсеимміаацвдайнд неі ерпноучебоию,идо иеБ же—слуху іадо lвідомоитіоледве длйшл славаAМенгу.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВсі—ебочтііранрімайдан-хан! Приго уйті вс , воA вюотрібаy дл?мд уйху вогнем цієїімерденеої шльондри!і— ханзкивіпаогеззвою кибікоLIМаріаВ.—иБийті в">щоб, ри, кості — пмаехляаємоо .оА хЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щарвтулумбас!і.>щоб, ри, кмзна усіілК.о нПр низливийзкрик:с тЗакликрйті людейі а TEмайдан-хан! ЯізклізоміііNогнем юаведу порядхкгв Орді!оРМlпуr"йл ся!lажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглП ад,вечоном, кіл успара спека,Тмайдан-хан арзавируш.в,мзашум ДиTТуленгітигі нукериоледве свна.уві иг ерлачіий свнокатвй е—нртовп, воAюапирав назнохaнКожномуіхоND=им. прчбитим. нап ад,.ітаTитюоеложчв,м щобепоaачиTE і очутистя лккан Менгуіоарітом Nзрадницю-наллжницю, чуткЩP ро воA вш!идкл рокотилам. со всій Орді.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбЗс роTEлежноучебокумсицолаімовчазна сиі а TEоеTж инівaнСоомл-оі, езодуігпісл?мцD=иденеої праці, вони юе знрли,,чеБ же—сриT игїх сюди, D губил звов здогадках. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЩл змго уєтьй!алихе,— иінaжь ІллаX— Стовп-КазанaалнажКупаосгхеБ жхмизуечіштеимд.здВірьовкид.зд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоКеБ змкату="Tимури —.посешивианДобриня,ообводячиТхsпоглядомігурт ачтіьаtнохгсткршЖнстя іP ро во змтохо шварґоND=иіміж с еою.ез Міо , вбивцюaалнТа ще йіз оеTж инівa.даБо чеБ жбгі нрс сюди риT и? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпДченихіюіМійшеаоЯнкааеззв ла злякауігочNздажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—lЩо тут? Щtyзатщваєтьй!?нДобриня обняв їїздажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—lНе знрюз..lНе нріднбро се, адрюз..lАиеішивітьй!,м шивітьй!aалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВоуи замовк и. КрізьТширокийе рохШдно натовпіі а TEмайдан в'їхавну супроводіумо=идшеБ жбріта Бучекажтаанойонів Менгу-каан. Йшучее—сірEй,іу яблуках, випещивмй і вEчищивмй до елосиумкіньозупинивм. сос ад,рвмайдану,,я разлнрсу роTE стовпа. УслШднза ханоміііішучопочтом назмайдан вийшовн щж ийігурт туленгітівaнУ кіжншучаочтіива шабля,оаіочі ркоіі ишпорять,и ркоііLIпрнсвердлююриитим.чвмй нртовп, воAкіл ха иаіднвкілр. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІллаNви ягн виа назвеашВlвійPнемалмй зріr", итавое—нрвшпинькE — прнглянрв пи им ощом щж ийікруг,іу яноаріво змтемвілоaнС цеі ішучоечптоміaжьмерлt,овид еблідaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— МаріаВІ почаншеп.NDвлзнвШшчаємз— Біо і МаріаВ!алнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДобриня з внавосею глянрв на ньаШуздажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—lНу, що ти, бріт і Аджежнічшучане вид о. Чоарі ркоLIдум.єш? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тІллаNзастогнаДдаж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иДивисtaалнЦе вонаaалнВонкх і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпВ цю мить туленгітигрозсиупилEм. і випхдули з-чоміж е—себеіоеTисхку жіннуавнчоПооаріпокгиштвсуз немовлям насруках. Цегс раедіобулагLIМаріаВ. Легке сокгиштво упалл з її геззвигнасплечі,іііДобриня з Янкою в чдиаN гозоссзойкдулиXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВонкх і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпЇхал l ця вразNзакгижавіли. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тенБіо , щч жіцеззнде? почаншеп.NDеаоЯнказ— Біднр е—МаріаВІ БідееAнемовлятко! Наше кЖовенятко! ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНа Іллl азрашно билл дивитииаaнЯнкаам,цгл вхоуйлам. заайшучеруиу звішчула,.я лвШйзувеашВвнемNииьиTХнде оелоччязеблідлt,олишіочі LIпалали азрашном вогнемaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглМенгуічоджьезнрко— і нап адгвистууй лбірючщоб, чY Ar">чY Ar">A>здажГучнДмглихоNщсеим, еззсог :рнрікXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЛюди!іМенгу-кааніповеііразанч алюбство покпрат оцют жіннуaнЗазнашимиемончтіьаtномaжзвичаями чеззвлкіразан рку :рнвиіпісаджчюриинр е—кіл,іроздирчюриикіньмигнасчоTEри чщотиви,иружіноилPакопуюрииживцем утзениюyабо е—кидчюрииузкиплячийAказанaнСамеадоі ркоїіоарE — кинурииузкиплячийAказан — і взасудженооцютщльондру.lАиеіп адгтДмгїї ще битимури бртогпми, щобезізналам.,ізлоіномттягалам.-реззчйлам.aнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНртовптсколихн виа,уацгцмонів,уацгпаXTйшучечекалл вжорстоке,оалв зрхопливе вид ТEще,.я еінел ркоуже й рідкл влаштовуві игдл?мсвшучее—накчдуемончтіьаtнігхани. На ед нін лианеибуває сиTEйстт жгхайAмпємхоч вид ТEща!lажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДва туленгітигзапалили Шднказаног сухEйжхмиздаА е—Менгустеезв руеноосидячиТнасконі,P оджьезнркXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоПочйнрйті! ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглУжМаріаВови—опилE з укAнемовля, щч пр!низловонарзав ащалл назвеашВмайдан,гзжрві игодяг і, езу, почализ риT'язу="Tитвірьовкамиарвдо стовпа. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тІллаN лухоNзастогнаД,ірвон виа,уалв ішучезупинилE е—млцнііДобриниві руид, що,здушили,.мов обценьщаt aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Куди? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпІллаNзі иінaжноучебірючемлмаst що,зрозум Д,лті сиді aачив, що вад МаріаВознущ.ютьй!,мііпершиміішучопонавом билл — зрхисіитиNн хануздажТа,нвШшчушши, що,з обіймівлДобриніане вирв.т ся,ообм'як,лті сидібезсилоозап Ізп:lажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Щtyвін иінaжь? Щtyрчбитимури з МаріаВ? неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lБитимури бртогпмиз— УлДобриніане вистачилоомужноитіое—сінaжTE всютправду.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЯане вивна.аюіцвосе!і— ІллаNзатулив оелоччязрукамaлнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДобриня послабив оеіймиздІгв ту жзмить свиснрв бртіг аж— і вад майданог :рнлуlпв боліс ийіжіночийAскрикXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоА-а-а!.даж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДтвсу ие трпп аоишгоеііхиойннy дл?мвсіх: і дл?м Добрині, і дл?мЯнки, і дл?мхана Менгусті дл?мішучопочтусті дл?мбагатутим.чвшучее—натовпу.TІллаNрвон виаіво или,.вирв.виаізіДобринивихзрук,ірозметавотуленгітів,м що сицоли оч адусті кинувм. до стовпа,где зТEва=им. пШднода ами ніжно-білеі жіночелті олне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— МаріаВ! Кохана моя!иМаріаВ! е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібЙшученіхттане итигеп апа дхвс— і вШй, вШшштовхо вши е—кпиа,N рикрив с еою юавх аст збасамужену спину МаріаВоііво или вчепігишзвоье сміл чіий сосн ТEй стовплне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібВсеіцеззнлоNвПоищоюінеііхиойннкоюідл?мвсіх.lМайдан арзавмер. Кп иоз юіднят ми бртогпмиNзанімD=иітежaнМовчавAМенгу.TТі сидітріскоNDь арохоплееий юолум'ямжхмиз ШднказаноглнТа МаріаВо оутва, еззс:lажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ілла!оЛюбий! Цеохв?TНавіщо тиіцеззрчбив?TНавіщо арзанапачіив себе? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lЯNн хаюотебе,иМаріаВ! —і:рні огнаД ІллаX— ЯNн хаюо втебе,имилаімоя!иЯ люблю вад усе нріlвіті вашу крихітку-доню, вашу Насіунюз..lЧE е—млг жt ?мвча дхвсінркше? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lО,ет еещасаа іудейиа,ет еещасаа,оя лі м,й нр ед,,LIприречеаийAна довжчвеT чY Ar"имілоотілК.о нПр низливийзкрик:сЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаск ІзнЖя,Тна">щоб, ри, кармзна усіілК.о нПр низливийзкрик:с т ззгибельи..lНавіщо доляію.в'ядчламм-оеазлоітобyl?иЯ й т еі ринесла еещаст!,міітебеізанапачіилкх і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lНе кажи!іМиNн хаємуседне еднїго,иру ие іншед—.LIпусті! НелдумайP ро це,Nдо еза моя!иТут очу.. иа,вішезаціпенінняAМенгу.Tажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Хтолце? Терджу..нріlюди!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішІллl вішжрві игвішестовпа звіш МаріаВо—.поитавилE е—п адгханоглнВиріс,оя ліз- Шднзениі Доман,гшарпнрв Іллl засплече:lажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Ханіп Ізє,зхтоа и? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпІллаNвипанітавиаaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Я боя инзІлла, синзкиївсtншучетим.цtншучеДмиирр. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглМенгуівивніщив очіaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— То тиіживий? Ото , м-оеазнмжкизвчдари з тобyl доля!lажЧшучеж тиікинувм. рятуйнт оцютповійницю? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lМаріаВоне повійница, вонаімоя жонкх ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Вихчдари, таадитинкзвіш тебе? ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Таи,ітчінршр доньща Насіунаaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— А тиізнаД,іщо МаріаВоналежииьімені? Щtyвонаімоя раба? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lЗнаДдаж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иІу ие-таки.поиягн виа назнеї? ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— МиNн халEм. рагіше,ініжyвонаісті а твшєюеечбою,р хкнедаж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иЦеане виправдмжкє тебе! —іиінaжь Менгу.езТиТхsпоиягн в назмyl че тьеі мусешззнTитюокпранEйстя лі вонкх Гей,Nтуленгіти,,LIприв'яжітьецвосеобочтіа зідругоучебокумсицвпа звсепте удвлчікбільше бртогів,м ніжyційіжінці! Ну! Іллl ю.Nяго лиодо стовпа,гзжрві игодяг —ам,цгл риT'язі и. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Бийті!аездааи идо езо=оAМенгу.Tажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЗнмжкивад майданог розлігиа пр!низловмй зойк МаріаВ. До ньаШусдолучишзво лухEй стогінзІлліaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглКіл МаріаВозамовк а, ое вивна.авши і оззвиниТхsода ів,мкаTитюе асті игбити: ещасаузждаst ще азрашнішеіщокпранн!,міівонаіхsповинна була рийнят оішучопри совнDй lвідомоиті. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІллаNви на..вевсііста ода ів. ВШйзкрезз стогнаД,і оелозуючорязищом пе асохлD губи,,іPнамагавм. звастим. і ітаTитназногистбоа.бвис оінкзвірьовках. Вся спина була збасамужена, шкіраТиеліпалам. кгиштвимaжк аптями.Tажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВнказаніаацкипіла,.завируш.лазводр. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглМенгуіпоNщвмсільцемдаж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл—иРозT'язіти!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішМаріаВоледве вна.алай!,мііІллаNпждаоуй лїї чопід,рврук aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Прні и м-ое,Тнайдо ежчаімоя,—і:рні огнаД хрипко.ез Скоро скінчатьй!анрші мукид.здСкороaалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібМаріаВозаплакі р. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Аінршр крихітка? Насіуна? Щtyз еюззнде? СвітмцейP такийіжорстокий! Біо і неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДитинкзвипиналам. іекричалаанасруках уNтуленгітр. ажНібигзрозум Дши, ро воAведутьем ву :риречеаіадо lтрат ооеTж ин,іPнеTж иц!,м Менгуіш!идкл зиркн в назмаривtний білийAклубочои,іу яноарівипиналEм. ручки там ніжки, і різкл киіпаотуленгітоNщXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВнказан!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішТойNчішняніп адгс еою живе ті сце кибілоаріе—сповиточиу і, мить повагавшимшгі ітиснрвши зуби,,жбуПо виузкиплячийAвир. КрикоLIнемовляти обірв.виаівразN—оечптоволне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібНавіть призвичаєаіадо всьаШусердинціN лухоNохдули,Nоіааг лидаВхрядахннеTж инів здійнянм. галам, вгору змето личтмтемві жила,іі кулаки. А вад усіг :рнлуlплиодва пр!низлово-рчlпач идіс еззсвс— жіночийAіі чеззвлчийXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоА-а-а!.даА-а-а!.даОй людоньщи-и-и!нЗTжрі-л! ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглТоекричал МаріаВоізІлла, кричал несамовиту,зкричал такстя лнезкричал , кіл уїх самих войнохкату="лидаТойNкрикіп акрив усіс еззсв,,LIвсі шумa,ігцмони і гули,Nщо,здійнялим. над майданог,,іPніхттане почуш уNтоаріе—гамімтохо-рчlпач идшучезойиумдушNXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоОйіДобрику!оТа щч жіце?аА-а-а!.даажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДобриня приTEснрв Яннуадо груеей,іу янохгнесамовиту арб халл l це,оа кіл упоaачив, я лтуленгітигюіднімаюриинрдгс еою іPнесутьедо е—казаназМаріаВ д.лунеюNзатулив їй очіaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглМаріаВозне ритоані а, ое кричала, ое пручалай!,мііїї тиху,зяnгсрібаумризу, опуr"йл огеззвою кискажеое киплячеіп клt,оде м-тлявм. білийAсповитокіїї донечк aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібЗатезІлла,—где йAсилаівзялам. сісл?мазрашного е—катування,—оечптомівШшштовхо вгвішесебеіохоронцівті кинувм. зовисхк< юіднят ми кулакамaжд.AМенгу.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоПрнклятий! Я уб'ю тебе! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбО брРп Дши, Менгуіздибив кон!,мрчlгиштючорйомугротам вудилпми, атправицеюNшарй лбіл?млівоучебоку, шукаючоррукжв'я шаблілнТа не итиге її ви ягтистя лохоронецt, щозбиврпоряд, опуr"йв назпшеничнуо езо=оAІллімсвшюо вгочіро-елосиучу шаблюздж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглМайдан охо вг— і ацгпадаж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДобриня щеам,цгішеіщригоПо видо lебеіЯнну, щобенеі aачила, воAкіїтьй!аз її брітоглнВШйзуже знаД,іщо узнеї Шднl цем б'єтьй!арвмалесивtний живчик,.визрщває новелмо=иде життя,іііобеПіга лїї яnгміг. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглїх неі чіпай!EmptyParas]> чY Ar">щоб,:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиalign=centerие— Ну,жце щеьеабарості — є ворALIGN: center; є ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб8ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглБатвй сидіранрівершечиу крутоучестепевїгоіщригірка,Тхsпідитавивши оелоччязчонцю,ирурчlхрисіаніагруеигвітроNщ, дивишзвоьесиню дтвечіньое—D думаДдаПісл?мщасливої схк<лиеої ззвитворйомугзавждиіднбрелдума=им..Tажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВШйзнещодьвн ю.в По вианз Каракорума,ічов По вианз хsподвійним очуттяВо—.рчlчаруваннямміаацдовшленаям:евПоищий курултайAнащадкDь арЧінгісхана нв зрхотівті слухати, щобеобрат ойїго,иБату-хана, вПоищом ханомірвм ачтіьаtнїгоіулуса, воAрозметн виа назпівсвіту. Натогі тьевсі злйшл иа назтому,, щобеправителькоюісті а жонкіщокійнїгоіхана Угедея Туракіна,Тмат оГуюка. Це,NоіаTичайно,иішучовразилолнВШйз— зрвойовник оззвиниТЄврРпи, іaалнТуракіна! ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЯкоюісліпою іPщримхлово-незрозум лоюибуває інодіі доля!lЦя хиирр,уалв нелдужеі чlумнаістірружінкажтепер правитом Nвсімаірвм ачтіьаtномaжземлями,,почйнрючорвіш тЖх, де схчдаризчонцесті кінчаючортомa,іде воно зрходари, тобто всією імперією Чінгісхана. Яке вонаімпємсррво назце? ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВШйззнаД її мо=идоюaнКол ощеибувезовсімлмалмй,івонаіхsбула жоноюиогуз-меркітаtнїгоіхана. Післ?мп аміжншїгбитвиоз огуз-меркітамиарвЧінгісхан узяв їх еохну полун. Ханрівеііраlтрат ти, атюнуоТуракінурвішджье сг єарі ретьомугсин Ті УгедеюлнВонк накчдиларйомугоо tнохмдочоилігсинаоГуюка. І рвоишгоа т еі: н лишнт рабиня-меркіткажтепер править усігажземлями ЧінгісханаAіі всімаіішучонащадкамиі ЯкаPщримхр долі!і...оі. Побалакаємо ще восени. Тоді і leїарі ві!AМене убийA—:їх неі чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішТагхайAправить! Міо , тоойікраще, що вШйзнв зрлишивм. в дтвекомугіовганнерідному,,чужомугул?мньаШу Каракорумі, атпов По виансюди, наіхsбеПегиз рекраснїгоіІ"йлюстlВlвійPулус, воAроз:рні ериа,вішеЄнісеюствішебілих вершин Ала-Тооад! Вісли-дар'ї там езубшїгТуна-дар'їлнВШйзвмдушNаацдовшлений, воA вдоляіроз:орядйлам. самеатрко— зрлишилаоішучоправителем Жовтої тамСиньаї Орд,NоістворенохгбатtноміДжучі р брітог Ордкиваібезмежнихіюрні орах Ібір-СибіруздажТепер,гпісл?мпідклреная Болгарр,уорусутів,мкипчаків,масів,мкеларів таабашкирдів,м він итворить н ТEй улусо— З.лоту Ордк. Таи,іЗ.лоту Ордк! І сицлицеюNїї сіане Бату-спрай, щозбидуєтьй!ау сегоарісерціецвосеоулуса. Цегзнде пишнеам,сиц! КудиNоіаадрипаномуіКаракорум Ті! Тим.чіеечбів, с тнізум льцівтзбидуюрииішучезаіоо tна літдаВхацга ин,рисах воно вганва.альмжкєтьй!a А,підзеглі навн лишніхнакчди хsпостач"Tимури сюди і иіотсті хліб,іііодягсті коштовніN рикраси, щобеішучона ед ез йєка-м ачтівс— нD в чомуінв зрзнаДав нуждидаж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглАіКаракорумaалнЕ-е, що таміКаракорум! ВладрурвКаракорумаіюрні ираєтьй!алише нрік<рінніемончтіьаtнігзениі, аов зрвойованихі— і ввіратаї,міів Індії,міів Периії,міів Сірії,міів Хорасані, аотДмгбільше в иеБ же—З.лотій Ордіівонаіневнавка, нечомітна,N римарна. ТожікращеззнTитс раежніме єдиаоосібним равителем тут,ініжyмат о римарну владуавнКаракорумі.Tажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЦаNзасщокійлова, втішловалдумса загнала шашіль рвобрази, що точйвмдушу,ідесьну глибину, наісерціесті о зегкуздажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЦареTичі-тайджістнойони і охоронці-туленгіти,,всі,р хто виїхавннаісхк<лиеі ззви разоВоз ним, сицоли ні оронь іPне зрважалигішаріе—думатидаТоойіхто бепосмів ю.Nнавожитвсспокій всевладнїгоіхана,мСаїн-хана,р Далай-ханащоб, чY Ar">чY Ar">A>,м над яномзрезздарюєалише еднр силаі— силаіВічвшучеНеба? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тЙшучедумситюе арв.в тупітік<питдаХтомш гнаД щодухуздажГонецt? Яку жзві тьенесе вШйзішарі—оечді тьечитюечаль? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тТуленгітигп адгвершнищом пе ах астили аписвс— і вШйNоіаупинивм., иіочйв наззению,,поплазу="видо БатвяaнЗазномзрушили джихангіри. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Саїн-каане, —іиінaжьу дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щагонецу дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглопідTівшимш,— в Ордкисризнвлзнчоклономіііпнемн г ми да ами синзсуздтвьаtнїгоі lпзаіІиінндер Ярославичщоб, чY Ar">чY Ar">A>здажМенгу-кааніп Ізє,зякоішучоприймат о—зякодругаечитя лво еза? ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглБатвй чішняніочі назджихангір ДиTТNааццмокал язищаt aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Дзе,Nдзе! Цеоднбрмй знак! ЦеопершийіорусутаtнойP lпз,зяквй саВ пооднбрій волі сризнвлв Ордк. ПривітайAйїго,иСаїн-каане! ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглБатвй знаД,іщо не пооднбрій волі сризнвлІиінндер, воA вханаtнімбаиінкиане раз нагадуві иг lпзу Ярославу, щобесризнвлсег або е—сриславу дляою,имілоограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">ща го-низндьу дляою,имілодержак зту а.оstyle="TEXT-INDВінaглоіз синівaнАиеіцеі ацразлнел рковажлово. Гоззвне —і:ризнв. Першийііз орусутаtнохгконазів! А,зазномз рсризндутьеі іншілнВШйз ркожзуже дьвн обдумаДстя лповчдариианз вомa,езде якоLIр ДаийAз р Даими, атякмп аміжецtлзнч аміжеаими, якмгоііхиарNзі илугпми, злоірабамиздІгнацtншвуйнт оїх реба чдиаNна еднїго,ищобенеіоб'єдналEм.,ищобе гризлом.,имов с еакa,езтодіівладііЗ.лотаї Ордитнад орусутами негзнде кінц!a А,злоінепокірловммaжко еткажрозмаваA—у дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаудьвккивау дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглошиюyабо ложкки.Nнурииузви о. ОашВвак!алнЦікрво, злоічомзже сризнвлІиінндер? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тВШйзпідTівиаaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Коня!іПоїдаміодндшар! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбОднрко рийнят оІиінндера не поспішаДдаКажури мо=идойP орусутаtнойPконазнч аміг свевіранрірічціеНеNщ, вішечшучаішучоіP розвал НеNаtном, атцієїівесн ую.топивну Чудаtнїаріозеріекрижаків-тевтонівaнС ритний! Пешивимим.,Nщо,за птиця!іІтя лповчдариметьй!a Вішжтшучезалежітом оіP оутвьше дчее—ньоучеставленая. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІиінндер не нрбрмд"видомаганаямиіш!идшшучоприйїарздажТерплячеіждаДсткіл уБатвй саВо окличелне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібНарешті еднїгоеднягв супроводіупівсотнізтуленгітів там терджу..нріДоманатявишзвосткршЖй ханаtний бірючіііоб'явиш, воAкінязьіІиінндер рвм же ітаTитп адгясуігочNмСаїн-ханалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібПроцесіа пр!суш.ласяію.вж л — л<зазТусе м,сиц. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглПоч аду їхавнбірючізідесяткоміохоронців,,зазномз—P lязьіІиінндер з оеTПоищом почтом і илугпми, що несли дарE Батвєві,P озадуа—P туленгіти,,янімбатогпмиNвішганоли надтолцікрвих. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбП ад,з.лота-шнвківшюоюртшюоБатвяг ерілиодва багатт..TажТут жеі іс кущ г=иду, наіяноарірозвівалEм. кільороNщаlтрічк aнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглБірючізупинивм., ріДоманіиінaжь кlязеNщXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Таткраtний аTичай, кlяо , веаи ь пройтиіміж ц ми вогнями, щобеочисіитииа,вішемангусів,,злих духів,маую.тімнчоклонитииа,кущудаА е—ще, кlяо , кіл убид шівстууаTитдчеюрти, тоозважай,ищобеногоюіне,зачепишзвообе висхкий юорігстбоатолдужеіпогпнаPщрикмета,езгоііхиарNюрти м же померт aнОто , зам цимспи оіслідкуюри,,іPнеуш.жномуи..lНу, саВознаєшд.зд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЗнаю,— відпоNщвмОлекснндр, спішуючось. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Аощеикіл уввійд шідчеюрти, тоонеіозирайсяію.ебоках, а йди ряміодноБатвя, упадитп адгномз ицt і,іюрні ягн вши нап адгруид, поцілуйP між вомaокилимдаж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОлекснндр еезв руенообуркн вXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоНу, а дтві? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lБатвягназиваймСаїн-ханог,,тобто с раеедловмм вханомaалнА вгандтвіа—Pщо Богндтстьи..lЯзвеашВчасзбидуPщри т еіaалнАга, ве еднї. ажВішжханаtнїгоіщригощеная не ідмовляйй!a Що бет еі не подайнли,NїжоіP ий! Біе відмоваі— тчінрйбільшаеобразалне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібП адгюртшюонр срібаyарісNнужії майорів білийA вханаtнийAпраюороіPдев'ят хвні ийу дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щатуг,у дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглопівн лом сицолаісотнязтуленгітів, а біл?мсегоБ же—входуа—PвПоищий гурт нойонів тамінших ханаtнихмдосицй инівaнДесяткиеочейP уп'ял звов оеTисхку,уалв гар оіскроєну поітаTь мо=идоШусерусутаtнїгоі lпза. Якіі дарE риTіз? Як вШйNпов детьй!?нДарE б ли багатіа—Pво еншїгмаитіокінь,,іPбагатойP одягсті срібаойPтамз.лотий юосуд,іііорусутаtніагривніaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОлекснндр ее вагавм. ніемиті. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбПройшовнкрізьТвїгонь,,низькл вклонивиа,кушу, воA вуос елю="вис еою душNапомерлих Батвєвихіюредків,мі рішучетпов По відчеюрти. ажДвау дляою,имілоограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">ща риTратнииді ву дляою,имілодержак зту а.оstyle="TEXT-INDВінaгломалмн ТEхВчаппнахгіол звчих .алахаях ідіадули п адгномзш.жкий юологaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглКlязьівисхк< юіднявеногугіоюе астууй лл<зазТхsпоз.лочееий юоПіг. інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тВеличезна юрта була овна людейі—інрйбложчихзродичDь аріссподвиж инів БатвяaнКрізьТ ідіриTEй шанррко— дірккивагверхуNюрти дл?мсвітлаоіе виходуадиарі—оврEва=им. з.лотим снопомгяскраеезчонячое промінняa Вм. сідлеза хsбула застеіива пухкомaокилимаt aне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібНа очесаyарім,сціNюрти —інр тчріі— сидів Батвй. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОлекснндр ее дозволив с еііроззиратииа,ю.ебоках, аіхsприкипів ю.глядомідченічомзое примітнїгоічеззвлка, вжеAнемо=идоШу, жовтолицвосе,м вилицю="тосе,мя лі всііішучоспівродичD,оалв з твердом поглядомівузtнихмчоПоих очейдаКажури батріозначпємсо-м ачтіьаtно твердой.lНу щч жі— харрктер, вид о,іу е—ньоучес раедіотвердой.lПро цезговорять ііішучокгиштвіPді а, іотвердой,,LIпр!низловмй погляд. Як вШйNпроявитьиа,ю.евідношенаюідченвосе,мпершшучорусtнїгоі кlязя, щч признвлв Ордклзнчоклоном? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тБатвй знвлодягнурийAскромно:іюрні ийечекмень,,зегкойP шнвківмй пояс, наі езо=ілл<звониймкипчацtний борик, о орочееий хутром білки, наіхsнїгахі— зегкіолітнізічогиоз л<звоної шкіриоз езубом оПоаментоглнІжнічшуча ацйвїгоі— нD срібла, оі з.лота, оі коштовнохгкамінців-сегоцвітівaнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглГердий знвлкlязьіОлекснндр Ярославич,мп аміжецtл вш!едівті х астоносців,,алв свшюогердинюNзатEснрв у кулаціс— і бухн виа ницtл вп адгБатвємстбоаюотрібаy знлоNрятуйнт оРусь. Прні ягн в нап адгруид, я лучиш ажДоман,гпоцілу="викилим і,іюідTівшигочN, езоснл рокнaжьXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоДесятиитим.чолітмСаїн-ханоNщ, везздаревіPбагатьох на едів! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДоманіп аклаДдаБатвй вижд"видовгугхвилину, нібиге—споиойнвм. сідлевитоAнедосвШшченїгоімо=идока наіяній-незндьAнеоaачноиті,,алв ицй неіюідTешивианіPне зTешив з оьоучепогляду.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВсіань,,Іиінндересті сядьAотут,ібіл?мм-ое,—інррешті LIпр!мовив ханоіP оінaжь ва подушку :чоправуеруиу вішесебе. Цегзнлаівисхка че тьaнажПчеюртіP рошеіистів нерозбірловмйігцмін,гпоч личтмвигуидаацдовшленаяс— “дзе,Nоідзе!”aнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОлекснндр сівaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглБатвй чоNщвмсільцем,,іPбакаул,N рислуж иніхана,мналEь аріз шкіряної сабищоб, чY Ar">чY Ar">A>м в срібаойPкумганоякої змкаламутної рідини. Підніс кlязеNщ. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Пой,,Іиінндерестцезкумис—улюблеаийAнапійемончтіів,м іхиарований їм ВисхкимеНебоглн—іиінaжь Батвй. ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОлекснндр знаД,іщо кумисн—іцеззаквашеое дріжджамиарвкобилячеіабо верблюдячеімо=ико,уалв нін лианеиуй лішучоіPвнуррішоьо здригн виа від вішрази. Глянрв на кумгано— чималмй!нБіо , якоішучовипитистя л роковтнури? ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглУ ніс ударй лкислуватвй запах. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбПідніс догротаміі— нD живий ніемертвий —овипив дчее—дна, ое переTешячиТіхиихуздКумгановішджьебакаулоNщ, рукавом витергрота. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Дякую,іханелне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Смачно? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lДужелне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб— Кумисн—іцезнапійездо ев'я. Пой кумис,Aкінязю, іотиNоіаавждиіпочушітом шам,цьну тілі,іPбадьорі тьеумдушN,—аацдовшленеіиінaжь Батвй. І рввразNюосуворішаД:н—і3 чим признв? Як здо ев'ягвітця твшсе,мкінязя Ярослава? ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Отецtлшлв ицеі найкращоуческакуназзімсвшїх абунів,м вовчу шузу, л<звоне кlязіNаtнеикірз о,іп'ятдесятагривнівті з.лотий та срібаойP іхсуд,іщобевПоищий ханознвлзавждиідужий та м аоитивий дчеРусщ. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВШйзпіиснрв у д.луніс— і илугиPвнесли дарEaнКрізьТ відіриTEй юологNюрти знлоNвид оікрасеня кон!,мяншучетна.алдаацівуздуадвасконюшщ. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНаіянуашВми ь Батвй за на..вепогляд на конеNщ, оіаиркн в назз.лота та сріблt,оаую.тімнзап Ізп:lж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— ЧшучеІиінндер сризнвлсюди? Чшучехочел lязьі Ярослав? Чшучевін иамзое приб відчем-ое? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lОтецtлхворіє,іханелнЗовсімлзнлоNзібр.виаів до езугіооіраптомізлігaнОтоіP ослав м-ое,ТщобеаNзасвШшчив ицеі ішучовішджні тьaнажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lЯрославс— мудрмй чеззвлк.lЯзслухаюотебе,иІиінндереaнажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lХане, тиізавезздівтРуссюaнАиеіцеу дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаобширвау дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглоземля,мяншюлнел ркоюрні о управляти. Твої баиінкиаоіанаюрии ро цеaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглБатвй черебив Олекснндрр. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Баиінкиадоносятt, щозорусути зннтуюри,,чоNстаюрииLIпр!ти м їх людей, інодііубиштютьaнЯк цеі чlумі и? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lХане, зннтуюри смердо,іюрні олюдини. Над вомaомпємхsбутвсси а кlязіNаtнаівладалнА отецtлїїлнелмпє. Наділианеюгвітця,овішджй чішмхsйшучорукугзавойовані тобyl кlязіNатваі— і вШйNнаееде тамі:орядокaнажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглБатвй заду.. иаa Вмі кlязіNатва?нА чиіне,забагату?lЧE е—не посилитьиа,Ярославстакстщо еднїгоеднягзрхочелсаВовиявитоAне ослух? ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОлекснндр чlгаджьейшучодумси.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВ ос еіікнязя Ярослава тиімітом ша а Русщ надійну е—о:ору,іханелне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб“Можлово, й такс— подумжь Батвй.—оРусь чlлренр дотлаоаж— неіюіднят иа,їй нін ли. А вадійнасрука тамі:отрібаа. Хай еюззнде Ярослав”aнажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lЯ згодейзвмд дати твшєарівітцевіPвсііорусутаtніаоіаениі — від РязаніадчеКиєваaнАиеіхайAвін иамзприїдеідчем-оео—зяехочу :чaачитиNоійшуч.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоВШйNприїде,іханелнЯк ті сидівидужзє,з ркоіNприїдеaнажНаіоьоучеміжешнчокластим.,— відпоNщвмОлекснндр, ечдіючорв душNавішжтшуч,іщо не оіауlтрівес р!тивуlБатвягсг єарінай езо=нішомугуомаганаюздж струінувtу дляою,хбібиувіalign=centerие— Ну,жце щеьеабарості — є ворALIGN: center; є ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібїх неі чіпай!EmptyParas]> чY Ar">щоб,:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиalign=centerие— Ну,жце щеьеабарості — є ворALIGN: center; є ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хіб9 неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбМадул< юівроку.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВисхкікбілі инігиPвірилиаКиїв ііішучохк<лиці,,алв іаоіа- ШдннЖх, хоча вжеAйш а третягзимаіюісл?мБатвєвоучепогрому,,тхдул< гароВ. БезлюдданіPзапуlтінняAгнітили Дмиирр,зкраоли l це гочірим болемдаМасниця!іЯкоLIвеселy знлоNрагішерв ціадніхназкиївсtнихівулицяхі— сміх,гпісні, ігрища! ажП адзвони церков! Шаривіоюе агони еднїкіннЖх, двїкіннЖх іотрьохкіннЖх снней-козироко— гей, і ережись! Наім,сtнихіторговищаха—PвПоелюдда! Нелвщухаємхsгцмін,гскомо ехиірозважаюрииіестірЖх, іомалмх, гндутьегусиі, аовад усіг — линурииLIсизіадиаид, лоиіочучиініздріесмачномaонаїдками,іщо готуюрисязтут же, наіжаровнях і багатт.х,— і млинці,міівареноки, і сирвоки, і бабки, і смажеоина, іогарячаоажюшка із судаком, і ерляддю та лмн мaалнБіо і Деу ие те поді=им.?lЧE йгзнде колиаоіанову? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! ТитархпПроїхавшиібезлюдномaовулицямaомі та, боя инзДмииро іаоікlязьіМихайлоNзікняги еюзта отцем Іваномімовчидівилізлдаа сннейоіP оюрні увал до боя сtншучет аму. Нечисленаа боя сtна челядьAужеіщриго увалаеобід — і вгоііхиарNз гочіями, спезосн вши над цеберкомгруид, сілиодз столу.Tажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглСкромнвй цеибувеобід.lНе к лишній кlязіNаtнмй ч боя сtной,,н лианаімпсницю сицли вгиналEм. вішжнаїдків тамнапоївaнАиеінам теперішніхчасиніPне убогий —опезіаtнеиселy,іщо належілчеДмииро=іліікудиNне оідлйшл татірЖ,,чостач"ло боя ино=ілііхліб,іііялевичину, іадичину, іамо ежену риб .T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбСпочаткугїлиімовчид,оа кіл ут ехиінаситились,лкlязь,, що йлзавждиізнаД міруавнїдщ, вішклаД ложкк.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоГлреінамнза гріхиінаші! Сиджу тамйлдумаю:іщо чекаємхsнам, дітей та онукжвінашихізавирроіP озавирр? Наіщо надіят иа? Земля чlлренр, вгокчди понищені, кlязіNатваіугзане адііазрашному. Тепер над номaочдиаNвладока —P баиінкмБатвїв! ВШйзньоучезалежииьінаше життя,інашоднбробутоіPнаДіиьінашам смертьи..lХібалдума=им.інам,іщо яквйишгоедоносокоКу амса, племіннЖкмБатвїв,Nоісидітом Nв КанеNщоіP овеііратом оіPКиєвог,,іPП аяславог,,іPЧерніговом — усієюо вПедніпровськоюіукраїною? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тПочйнрласяірозмава,мяну вони вПоиPщри кожній ауlтрічі і яка нічшучаее вирішувалаетамйлнелмоглаівирішитистболнелмпли вони ніагрошей, ні військової сили Шднlвшєюееукою,рніхчорнїгоелюдуів доітаTній ко tноиті,,що едийNоіміг бутвсоснлвшюомогутноитіокlязіNаtної і боя сtншїNвладолнБільше тшуч,ізане алаоажцерква,Тмайжеу дляою,имілоілК.о нПр низливийзкрик:сЖашВінaжlaне:t T чY Ar">ща погезо=ноу дляою,имілодержак зілК.о нПр низливийзкрик:с т б ли винищені рвм жнлвладніелюдорв мі тах іокниж ини поемонастирях. На ншучеоч т иа? ажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lТаи,ікlяо ,—опегешивианДмииро,—оспоиойнт иа,миарвміжемо ті сидінамБеза тамнамщасливвй ви адок,зяквй м же врятуйнт онам, болсамімрвмиізаразлнічшучаее варті. Без військової сили мaоніщоaнДержава нашамрчlпалам. іе лежииьіуеруїнах. ЧE йгюідніметьй! кіл сь? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тВони й цеизннли,Nіадьвн цеіобміркк="лидаС раеді, наіхsщооспоиойнт иа?нАиеія лпотопаючой хапаєтьй!азаісоломинну, ркоіNвони хапалEм. зам кожнуPщримарну думсрі—ощогробитистя , наіншучеоч т иа? Бо живоарівластивчее—споиойнт иад.зд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоКажури кlязьісуздтвьаtной Ярославсзнмжкимпємчималу дружину,— докиіпаоотецtлІван, ви ираючоррушнищом руид і сижкибокчдудаА ішучосийNоіОлекснндр, кlязьінмжгокчдсtной,,погромив х астоносців наіЧудаtнїаріозеріи..lЯквоA втаи,ітчіє ще аили,NздттнізітаTитсупротоAнече тивц?мБатвгих ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Зцразлнемпє,езтвердчезаюе ачив Дмииро.— Ні,ізаразлLIнемпєм ркої сили. У жеднїгоеіншшучона еду,мпідклреншучоБатвємстїїлнемпє. ажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lТо щч жіробити?а—Pвдесят , якщо не всотензап Ізпа похмуро кlязьзд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДмииро здвигн в плечимазд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЯNвоїноіPміг би відпоNщі и ко етко:ибокчт иаднАие,і окрім тшуч,ія щеатвереза людина, іоомш тверезой чlуммпідказує, щозбокчтьба,ТхsпоNстання приведутьезаразлдt ще більшшучорчlлренн!анршої зениі, дt ще більшшучоLIпригнобленн!анршоучона едузд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоОто ? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lНамн реба юрні о вижитв,езтихоіиінaжь Дмииро.— Вижитва—Pомш щоезаразлгезо=не! Зцлишитиишгоа свшїй зениі, збеПегти віррінашугіооіммжкивашудаА часз оінжеaалнА часз оінже, ч lуміємо миPщрийTитдчепам'ятіP ісл?м втаишучовсеіиваtнїгоіщогрому,,яншучеaжьджь вашомугна едо=ілБатвй, ч оітаTочнча ацнидіємо с адгінших на едіві— і вШшжнас і слідкивв зрлишитьй!анр зениі, я лвішмхs оззвців,,котріівразNзнищли,NнібигїхніPне знлоздж струінувtу дляою,хбібиувіalign=centerие— Ну,жце щеьеабарості — є ворALIGN: center; є ворожила...оТам яB яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібїх неі чіпай!EmptyParas]> чY Ar">щоб,:t T чY Ar">щоб, аBю,хбібиуH1 яри, кущі, >Розділ Х">щоб, аH1 биувіalign=centerие— Ну,жце щеьеабарості — є ворALIGN: center; є ворожила...оТам яB яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібБАРИМТАЧА,:t T чY Ar">щоб, аBю,хбібиувіalign=centerие— Ну,жце щеьеабарості — є ворALIGN: center; є ворожила...оТам яB яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібїх неі чіпай!EmptyParas]> чY Ar">щоб,:t T чY Ar">щоб, аBю,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглНастууйли важкіадні. Післ?мпотрясіння,мп анесеного е—намайдан-хані Шднчасзlтрат оМаріаВ Іллімтамїхньаї малесивtної доньид,отяжкча ацхворілаоЯнка. З майдан-хану Добриня приніс її до хизаркивагруках не ритоану.TажХезздназводр привелаоїї до іями, алв вонаітут жеіщригад.лазвс оіPзабйлам. влLIнечіримаyарірмд"нніaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглпоЯNне хочу житв,іДобрикуііЧуєш? Неу дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щахочуу дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл житв! —і:рнмовляланкрізьТсльози.— П адгнамиа—мтемвам ніч!нІжніянїгоіщросвШтку!оЦе жоіPзгнамиатаиегзнде! їPзгнашим Дмиириком, якщо у е—нас на едитьй!асин кaалу дляою,имілодержаEN-USохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY AEN-USгл Ні,іні, я не у дляою,имілохsдержак зілК.о нПр низливийзкрик:с тхочу! Кращезвко етитвсс еіівікугзарпз,з ніжу дляою,имілодержаEN-USоограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY AEN-USгл уко етяиьінаму дляою,иUPю,имілодержаEN-USоограликtyle="TEXT-INDВінaгл у дляою,хиUPю,имілодержак зілК.о нПр низливийзкрик:с тішучоті бузувіриотаким вжахловмм чмн м! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДобриня поклаД її езо=оAнаіншліна,Тцілу="висхудліооіщоид і заплакауігочN,іщригорІзпадоесебе. ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Зцспокойм., люба! Зцспокойм.! Іллю, МаріаВоізажНастуню вжеAне пов По ти, атмиPщзвиннD думатоAне ті сиді ро себе,иамйл ро те оіновелжиття,іщозб'єтьй!ау тебе Шднl цем! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Кращезйомуінв рчдарииа, якщо житватакстя лми раб м! аж— Вонк бйлам. узньоучевгрукахстя л ташка всси ціaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглпоБудаміоспоиойнт ишгоа краще, люба. Зцспокойм.! А е—часззагіїть твшю душеваумрану! —ішепотівтДобриня.— Нумо, люба,ізасни,ізасних ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглПоволі Янказlтихлр,уалв заснутоAне могла. Очііїї свШтилEм. у темряві, я лсвітлячк aнЛице горіло ―іїї почалк бйтді ропасниця,оізажДобриня вкутаД її свшїм кожухоміііпносидіранрд еюзвсюлніч, ое склеплюючорочейдаажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглЗжтшучеднягмиіпаомісяць.тДовгий жахловмйомісяць, колиаоіДобриніNздтва=имt, щозвсьомугоонецt —іЯнці,міійїарздВШйзбрв у рчlпачщ. ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВрятуйнв їх щасливвй ви адок. ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглОднїгоерпзу, колиаДобриня вранці,мпоNщіивши езо=о, вгоззднийніPневиспаний, разоВоз товаришамиабрів наіробото, їхнюзвалкки.бігнаД широкий, з халкзндою,рм ачтіьаtнойAвіз,ізапряжеаийAдвомазволаt aнНа п адку е—сидірамо=идойPм ачті. Ззадуавннвосе,мопираючосьедо спиниічеззвлка, сиділружінкаж аісспеіивутшюодариншюонр рукахстїї оелоччязхова=им. в халкзндщ. ДаринаіщосьТ веселy аукала, щебеті а. М ачтіаітішили дит.чіепуlтощі,міівін,гелосиаючорбілимиарвзубами,,пов Птжь вазад езо=оAіірозгонисте аготаДда неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДобриня глипн в похмуром поглядомінаічужеіщаст. іе знмжкиопуr"йв езо=олнТа тут раптоміздригн виа вішмпр!низловїгоежіночшучавигуиуXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Добрику! Добрику-р! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбВШйзне итигез чlумі и, щозсті оиа, якужінкаж ташкшюо взлетілруззвозаоіPзгплачем упаларйомугнаагруеи.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбСтрій неNщ иніразлаt. иаa М ачтіізупинив волів. ажОелоччязішучови ягн =им. вішмкрайньоучездивуйнная. неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДобриня все ще не пізнаДав жінку, щч при алаоажоелоччямідчеішучогруеейдаТодіівШйзобеПежно взяв її езо=оAшкарубкомaод.лунямaоіе вішірв.в вішесебе. І тут наіоьоучеглянрл такі кіл сь м аі, такі кіхауігочN,івоA ввШйззлнеспоиойннидіажізаточйвиаaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Мйлано! Ти?у дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаМйлане!A—у дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл пр!мовив хри ко,узгнатугою іPнаДіиьіяншюсьТ розгубленістю.— ТиaалнТут? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lАіде б жеія мала бутв,іДобрику?аХто вижив,оті всіі тут,иамхтчаее вижива—мтомугцаритвоаеебесне.— Ізтихоідоутва:н—іЯNнещасоа слкзкаж жінка,іДобрику.lЯзприхилилам. тудо,ікудиNм-оеодоляіприхилиладаБачиша—мтоомійP чеззвлкоіPмійасин кaал Чеззвлкоздивований мшїм вчинком, алв ярйомугсиажу, щч тиNоімійабріт. Пржьдж?нА хібалжія моглаічіримарииа, колиа ісл?мвсьоуч,іщо згнамиаоісті оиа, ауlтрілр бріта? інaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тВонк вивщ илам. з рувтДобринщоіPиінaжлр м ачтіоNщXTажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Айджу, це мійабріт. ЇдьP ою аду, атя Шду Шшки —P пегеворю з вомaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглАйджуіприскіпловї оглянрв Добриню з вігідчечтіоNи, алв нелстав юе ачитиNжоніaнСінaжь щосьТохоронцям,іщо, і урбовані неспоиойнншюо взупинкою,рвжеAбігли lюди, і торкн в волів батогомaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглВалка неNщ инірарушилажтеж. ЗцспокоєнізііоNамиаоіАйджу, охоронціивв здіймпли крику,алиш зрляскал батогпми. ажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lГайда!lГайда!lінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загримілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щМйланау дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгловзяла Добриню зр рукузд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоПро нашихінічшучаее знаєш,іДобрику?аажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lНічшучдаМабури усщ загадули. у дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щМйланау дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглосхлипн лазд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоУсщ. ІPмійасин ч кaал МійаДобрич кaал Біо , яке оінещаст.!іЯке горе! неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачб— Ну, в тебе є вгандругий,езде чіримавианДобриня,р хоча йAвідчушів,Nщо,заьджє,їй болю, що не слід ркогеворити. ажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lТиNм-оеодокоряєш,іДобрине?ал Є! ЗTичай о,іє!алн ЗTичай о,ія люблюAйїго,ихоча він і вШшжчужинц.,— безіа оіскривилам.у дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаМйланалу дляою,имілодержауркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lТа хібалязхотілр? С це ниє-печв за мшїм вп Nщі очком, за Добрик мaалнКіл убеаNзнала, щчевін живийaалнЩоів добрих людейaал Біо , якаубеаNзнлаіщаслива!lінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміломзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДобриня очезвонів,,йомугсті о жалко їїздВШйзобняв її ац плечі — втішип:lж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Вір, воAживий! ВШр!нІжицеі знде легшеaалнТаоіе с раеді, чомугбзйомуінв зоітаTEм. живим? Нелвсщ ж, утвеко не всщ загадули. Багатумхтчаврятуйнвиад.здХібалнел рк? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lМіо , й такс— погешилам. жінкажі Шдвелаожгоку е—очN.—lАітиNж як? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lПогпнч.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЯ бачу, що недобре. ж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Е-е,іщо я?lЯ звик до іаишучожиття.тДомвсьоуч авикaалнА осьТіз Янкшюозовсімлпогпнч.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЗ Янкшю?аХто ц ? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lМояNжонаaалнПржьдж,лми з еюзне повінчані, алв ско еімітом мчосийаіабо дочкуздГріхевПоищий, алв Богннамзпроититьи..lажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lЩч жііз Янкшю? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lЗцслаблаздТяжкчазанедужзлаaалнПісл?мтосе,мя лханоажМенту вбив її бріта,иамйшучожоноAіідоньиуозварй лживцем у інaжні, вонаісті ам самалнелсвояaалнКіл убеакісьТліид, я еашВзілляaалнТаодезішучовзяти?аНеідчезілля тут,ин лианічшучадогротамкиіпти.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвхsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щМйланау дляою,имілодержак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглозаглянрла всзасмучеуігочNмДобринщ.lажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lДеу илживет ? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lУ хизаріaнж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглпоУ хизарі?нІжЯнказз тобyl?нАиеіжмтоочеззвлчой хизарх ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaгл— Вонк виджє,себе за мшучабріта,исідлітка. Ніхтчаее оіанає, щозвонаіжінказд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоОсьіян!нАиеіхизарів багатч.TВ яноаріж?аажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lНаш примітнвй. Біл?мворіт — н лодязь,,аовад номз—P мо=ида шнвківмц!a Таодл?мчшучацв ицеі? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lЯзпринесуіЯнціВзілляa СьоучдніежоіP ринесуaал— і ввонаіп.біглр дозвозазд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбУвечврііішучоауlтрілр ззндженр Янка. ажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lУNм-оеознлау дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаМйланалу дляою,имілодержауркотілК.о нПр низливийзкрик:с тlТаиа добралдуша!іПоглянь, щч принеслаNм-оі,— і вонаі пеінaжлр оа клун кa—нТут і цілющіотрави, і кумис,Aі кізинеімо=ико,уіP шонянаі каша, іодобрий шміт печвнини.алнВонк брла бет еі гар оюожоноюх ажж струінувtу дляою,хбібиувідганяючи відзнеї важкіжівм , еіцнішеNст=інувt держак засту а.оstyle="TEXT-INDВінaглДобринщовч виа прихований докір в її останніхеііоNах. ажВШйNприсівібіл?мнеї і обняв ац плечізд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЛюба мшя!lТиNм-оі найкраща,мнайм аішаздТи —Pмшя доля,ммшяу дляою,имілоограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">ща судьба!у дляою,имілодержауркілК.о нПр низливийзкрик:с тlАзз Мйланоюзне суди=им. щаст.aалнПий усе, щозвонаіпринесла. У неї зегкасрука — м же,ет еі полегшжє,іотиNоівидужзєшд.зд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоЇж,іотиN— тут вистачииьінаAдвох. ажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с т—lНі,іні, цеу ие твоєзд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпу дляою,имілохsограликtyle="TEXT-INDВінaЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щаМйланау дляою,имілодержауркотілК.о нПр низливийзкрик:с тlінaжлр, щч принесе ще. Їїічеззвлк — м ачті,жтеж добралдуша, ое перечииьіїйздВШйззовсімлоеозіднийн— узньоучеким.ки конеіе вигулююрисязв і епоAііотірЖ овецt ви асаюрисязд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбІжЯнказрозв'яaжлр чималу торбиноAііпочалк вийматоAзлLIнеї їжузд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбд.зНепомітнї пр!майіпаомісяць.тТровїга Добринщ заіхsздо ев'ягіожиттяжЯнкиPщзволі вщухла. Добрий ангел веобразіаМйланиТмайже щчднягхsз'являвиаів темвоаріхизарі,іщриносйв іркі цілющіонапоїAзлдухмянЖх і еп ТEхВтрав і неіменш цілющий кумисоіPии=ию змушуйнв Янку пити. Післ?мцвосе,їй хотілим. їстиNоіісспатод.здЇстиNісспатод.зд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбЗа тижденьотаких ідвідинжЯнказзвелай!анр ноги, атще оіаа три тижніхназїї щоках заграв рум'янецt.тДомроботилїїлнелзмушуйнли lтайнт . БеіеАйджу, щозвмперший же деньоприб відчехизаркиразоВоз Мйланою,Тщобе:чaачитиNоівмираючу дружинулсвояка-орусута,ізамовив за неї ііоNо,уіPнаглядачщ залишилилїїлв спокоїлнБільше тшуч,івін домігиа права двом бочтіам —іЯнці NмДобринщ — виходитиNоіза межіехизарк, іNвони еднїгоедня, в неділю, вперше за довгий часзневолі вийшл в мі тч.T неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбБ в полуденьa Сліпучетсонце щедроіщолEва=и курні вулицілБату-сарая, і рокнтіелюдаtніанатчвпо,ікупи зндівельнїгоесміття,ібо мі тч гарячковелбидуві оиа, юрти кочовиніраімсілацигцаревичDь та багатох нойонів,з неоиажнийнбнaжр-хан,одез ие пр!дтва=имя і купуві оиа, де сицовібезугаваойP різн!моваойPгцмін і запах смажеоої баранини, щозшкварчжлр оа жаровняхa Вме знло дл?мнох новестцікавесталв чужеіі недостуунелне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібЯкіівони нещасоі,Тмалі ШщинкиPс адгцьоуч багатч езосшучовПоелюдда! Як утвеко вШшжбатtнівщиниіaжніс їх розбурхааойP хоззднийнвітрюган!lНі і еп мідченеї череб асти,Nніамо ем черепловти,NхібалвоA вдумсию черелетітв! е:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Ну,жце щеьеаба надвоє ворожила...оТам яри, кущі, зарості — пмаехляаємоо .оА хібТут Добринщ нц плече ляглр чиясь ука,,аовад вухомі Iпр!гув езосXT неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоДобриня? Ти?lінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміломзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбДобриня оглянрвсяі— і заиам'янів: п адгномзсицовіажДоман. Прні ягав рукузд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоНе ечдий?аБачу, ое ечдийд.здНеозійсяі— нелз'їВ. Навіщч тепер м-оі тистбочтіітатіраtной?lінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміломзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбЗемлякзбрв нелзоприємнохздВШд lгадиді ро київсtніAзлLIномзауlтрічі по спинііпнобігідрожaнАиеітепер у Доман ТEхВочах не знло во ежнечі — NмДобрин?мпотEснрв прні ягн ту рукузд неі чіпай!:ЖашВінaжlaнеЯквоу яивьовкзуб—пісб, 'язалгиіr">що,й!крімачтзвмзна усіхsограликасени.щоічзлиба ачбпоАітиNж делживеш?lЩч робиш?аБачу, т еі тут незлв еедерися? і чіпай!:ЖашВінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaие— Таoти>покажи лаз,ха далі — моє ділої І свщчкувдай! Титархп—lНі,інезлв,ібо маю езо=оAнаіплечах. Терджуманія. А е—жижкиген там, наіщригіркк,— і оінaжь ва едийокуNюрту, щозстоялр оа горбщ.lажінaжlaне:t T чY Ar">щоб, ачтішiaиеРаптом зверхухвсеззадвигтіл , загриміло, загуркотілК.о нПр низливийзкрик:с тДоманістав ситий,,нрізьТщетинуPщросвШчуйнвиа наі округлEхВщоках гуlто-сизой ум'янецt.тНо=іллоботи