ЕНЕЇДА
ЧАСТИНА ПЕРША
1 Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди
козак,
Удавсь на всеє зле
проворний,
Завзятіший од всіх
бурлак.
Но греки, як спаливши
Трою,
Зробили з неї скирту
гною,
Він, взявши торбу, тягу
дав;
Забравши деяких
троянців,
Осмалених, як гиря,
ланців,
П'ятами з Трої
накивав.
2 Він, швидко поробивши
човни,
На синє море
поспускав,
Троянців насажавши
повні,
І куди очі
почухрав.
Но зла Юнона, суча
дочка,
Розкудкудакалась, як квочка, —
Енея не любила —
страх;
Давно уже вона
хотіла,
Його щоб душка
полетіла
К чортам і щоб і дух не
пах.
3 Еней був тяжко не по
серцю
Юноні — все її
гнівив;
Здававсь гірчійший їй від
перцю,
Ні в чім Юнони не
просив;
Но гірш за те їй не
любився,
Що, бачиш, в Трої
народився
І мамою Венеру
звав;
І що його покійний
дядько,
Парис, Пріамове
дитятко,
Путивочку Венері
дав.
4 Побачила Юнона з
неба,
Що пан Еней на
поромах;
А те шепнула сука
Геба...
Юнону взяв великий
жах!
Впрягла в гринджолята
павичку,
Сховала під кибалку
мичку,
Щоб не світилася
коса;
Взяла спідницю і
шнурівку,
І хліба з сіллю на
тарілку,
К Еолу мчалась, як
оса.
5 “Здоров, Еоле,
пане-свату!
Ой, як ся маєш, як живеш? —
Сказала, як ввійшла у
хату,
Юнона. — Чи гостей ти
ждеш?..”
Поставила тарілку з
хлібом
Перед старим
Еолом-дідом,
Сама же сіла на
ослін.
“Будь ласкав,
сватоньку-старику!
Ізбий Енея з
пантелику,
Тепер пливе на морі
він.
6 Ти знаєш, він який
суціга,
Паливода і
горлоріз;
По світу як іще
побіга,
Чиїхсь багацько виллє
сліз.
Пошли на його лихо
злеє,
Щоб люди всі, що при
Енеї,
Послизли і щоб він і
сам...
За сеє ж дівку
чорнобриву,
Смачную, гарну,
уродливу
Тобі я, далебі, що
дам”.
7 “Гай, гай! ой, дей же його
кату!
Еол насупившись сказав. —
Я все б зробив за сюю
плату,
Та вітри всі
порозпускав:
Борей недуж лежить з
похмілля,
А Нот поїхав на
весілля,
Зефір же, давній
негодяй,
З дівчатами
заженихався,
А Евр в поденщики нанявся, —
Я к хочеш, так і
помишляй!
8 Та вже для тебе
обіщаюсь
Енеєві я ляпас
дать;
Я хутко, миттю
постараюсь
В трістя його к чортам
загнать.
Прощай же! швидче
убирайся,
Обіцянки не
забувайся,
Бо послі, чуєш,
нічичирк!
Я к збрешеш, то хоча
надсядься,
На ласку послі не
понадься,
Тогді від мене возьмеш
чвирк”.
9 Еол, оставшись на
господі,
Зібрав всіх вітрів до
двора,
Велів поганій буть
погоді...
Якраз на морі і
гора!
Все море зараз
спузирило,
Водою мов в ключі
забило,
Еней тут крикнув, як на
пуп;
Заплакався і
заридався,
Пошарпався, увесь
подрався,
На тім'ї начесав аж
струп.
10 Прокляті вири
роздулися,
А море з лиха аж
реве;
Слізьми троянці
облилися,
Енея за живіт
бере;
Всі човники їх
розчухрало,
Багацько війська тут
пропало;
Тогді набрались всі сто
лих!
Еней кричить, що “я
Нептуну
Півкопи грошей в руку
суну,
Аби на морі штурм
утих”.
11 Нептун іздавна був
дряпічка,
Почув Енеїв
голосок;
Шатнувся зараз із
запічка,
Півкопи для його
кусок!..
І миттю осідлавши
рака,
Схвативсь на його, мов
бурлака,
І вирнув з моря, як
карась.
Загомонів на вітрів
грізно:
“Чого ви гудете так
різно?
До моря, знаєте, вам
зась!”
12 От тут-то вітри
схаменулись
І ну всі драла до
нори;
До л я с а мов ляхи
шатнулись,
Або од їжака
тхори.
Нептун же зараз взяв
мітелку
І вимів море, як
світелку,
То сонце глянуло на
світ.
Еней тогді як
народився,
Разів із п'ять
перехрестився;
Звелів готовити
обід.
13 Поклали шальовки
соснові,
Кругом наставили
мисок;
І страву всякую, без
мови,
В голодний пхали все
куток.
Тут з салом галушки
лигали,
Лемішку і куліш
глитали
І брагу кухликом
тягли;
Та і горілочку хлистали, —
Насилу із-за столу
встали
І спати послі всі
лягли.
14 Венера, не послідня
шльоха,
Проворна, враг її не
взяв,
Побачила, що так
полоха
Еол синка, що аж
захляв;
Умилася,
причепурилась
І, як в неділю,
нарядилась,
Хоть би до дудки на
танець!
Взяла очіпок
грезетовий
І кунтуш з усами
люстровий,
Пішла к Зевесу на
ралець.
15Зевес тогді кружав
сивуху
І оселедцем
заїдав;
Він, сьому випивши
восьмуху,
Послідки з кварти
виливав.
Прийшла Венера,
іскривившись,
Заплакавши і
завіскрившись,
І стала хлипать перед
ним:
“Чим пред тобою, милий
тату,
Син заслужив таку мій
плату?
Ійон, мов в свинки, грають
їм.
16 Куди йому уже до
Риму?
Хіба як здохне чорт в
рові!
Як вернеться пан хан до
Криму,
Як жениться сич на
сові.
Хіба б уже та не
Юнона,
Щоб не вказала
макогона,
Що й досі слухає
чмелів!
Коли б вона та не
бісилась,
Замовкла і не
камезилась,
Щоб ти се сам їй
ізвелів”.
17 Юпитер, все допивши з
кубка,
Погладив свій рукою
чуб:
“Ох, доцю, ти моя
голубка!
Я в правді твердий так, як
дуб.
Еней збудує сильне
царство
І заведе своє там
панство;
Не малий буде він
панок.
На панщину ввесь світ
погонить,
Багацько хлопців там
наплодить
І всім їм буде
ватажок.
18 Заїде до Дидони в
гості
І буде там
бенькетовать;
Полюбиться її він
мосці
І буде бісики
пускать.
Іди, небого, не
журися,
Попонеділкуй,
помолися,
Все буде так, як я
сказав”.
Венера низько
поклонилась
І з панотцем своїм
простилась,
А він її
поціловав.
19 Еней прочумався,
проспався
І голодрабців
позбирав,
Зо всім зібрався і
уклався,
І, скілько видно,
почухрав.
Плив-плив, плив-плив, що аж
обридло,
І море так йому
огидло,
Що бісом на його
дививсь.
“Коли б, — каже, — умер я в
Трої,
Уже б не пив сеї
гіркої
І марне так не
волочивсь”.
20 Потім до берега
приставши
З троянством голим всім
своїм,
На землю з човнів
повстававши,
Спитавсь, чи є що їсти
їм?
І зараз чогось
попоїли,
Щоб на путі не
ослабіли;
Пішли, куди хто
запопав.
Еней по берегу
попхався,
І сам не знав, куди
слонявся,
Аж гульк — і в город
причвалав.
21 В тім городі жила
Дидона,
А город звався
Карфаген,
Розумна пані і
моторна,
Для неї трохи сих
імен:
Трудяща, дуже
працьовита,
Весела, гарна,
сановита,
Бідняжка — що була
вдова;
По городу тогді
гуляла,
Коли троянців повстрічала
.
Такі сказала їм
слова:
22 “Відкіль такі се
гольтіпаки?
Чи рибу з Дону
везете?
Чи, може,
виходці-бурлаки?
Куди, прочане, ви
йдете?
Який вас враг сюди
направив?
І хто до города
причалив?
Яка ж ватага
розбишак!”
Троянці всі
замурмотали,
Дидоні низько в ноги
пали,
А вставши, їй мовляли
так:
23 “Ми всі, як бач, народ
хрещений,
Волочимся без
талану,
Ми в Трої, знаєш,
порождені,
Еней пустив на нас
ману;
Дали нам греки
прочухана
І самого
Енея-пана
В три вирви вигнали
відтіль;
Звелів покинути нам
Трою,
Підмовив плавати з
собою,
Тепер ти знаєш, ми
відкіль.
24 Помилуй, пані
благородна!
Не дай загинуть
головам,
Будь милостива, будь
незлобна,
Еней спасибі скаже
сам.
Чи бачиш, як ми
обідрались!
Убрання, постоли
порвались,
Охляли, ніби в дощ
щеня!
Кожухи, свити
погубили
І з голоду в кулак
трубили,
Така нам лучилась
пеня”.
25 Дидона гірко
заридала
І з білого свого
лиця
Платочком сльози
обтирала:
“Коли б, — сказала, —
молодця
Енея вашого
злапала,
Уже б тогді весела
стала,
Тогді Великдень був би
нам!”
Тут плюсь — Еней, як будто з
неба:
“Ось, осьде я, .коли вам
треба!
Дидоні поклонюся
сам”.
26 Потім з Дидоною
обнявшись,
Поціловались гарно
всмак;
За рученьки біленькі
взявшись,
Балакали то сяк, то
так.
Пішли к Дидоні до
господи
Через великі
переходи,
Ввійшли в світлицю та й на
піл;
Пили на радощах
сивуху
І їли сім'яну
макуху,
Покіль кликнули їх за
стіл.
27 Тут їли розниї
потрави,
І все з полив'яних
мисок,
І самі гарниї
приправи
З нових кленових
тарілок:
Свинячу голову до
хріну
І локшину на
переміну,
Потім з підлевою
індик;
На закуску куліш і
кашу,
Лемішку, зубці, путрю,
квашу
І з маком медовий
шулик.
28 І кубками пили
слив'янку,
Мед, пиво, брагу,
сирівець,
Горілку просту і
калганку,
Куривсь для духу
яловець.
Бандура горлиці
бриньчала,
Сопілка зуба
затинала,
А дудка грала по
балках;
Санжарівки на скрипці
грали,
Кругом дівчата
танцьовали
В дробушках, в чоботах, в
свитках.
29 Сестру Дидона мала
Ганну,
Навсправжки дівку хоть
куди,
Проворну, чепурну і
гарну;
Приходила і ся
сюди
В червоній юпочці
баєвій,
В запасці гарній
фаналевій,
В стьонжках, в намисті і
ковтках;
Тут танцьовала
викрутасом,
І пред Енеєм
вихилясом
Під дудку била
третяка.
30 Еней і сам так
розходився,
Як на аркані
жеребець,
Що трохи не
увередився,
Пішовши з Гандзею в
танець.
В обох підківки
забряжчали,
Жижки од танців
задрижали,
Вистрибовавши
гоцака.
Еней, матню в кулак
прибравши
І не до соли
примовлявши,
Садив крутенько
гайдука.
31 А послі танців
варенухи
По филижанці
піднесли;
І
молодиці-цокотухи
Тут баляндраси
понесли;
Дидона кріпко
заюрила,
Горщок з вареною
розбила,
До дуру всі тоді
пили.
Ввесь день весело
прогуляли
І п'яні спати
полягали;
Енея ж ледве
повели.
32 Еней на піч забрався
спати,
Зарився в просо, там і
ліг;
А хто схотів, побрів до
хати,
А хто в хлівець, а хто під
стіг.
А деякі так так
хлиснули,
Що де упали — там
заснули,
Сопли, харчали і
хропли;
А добрі молодці
кружали,
Поки аж півні заспівали, —
Що здужали, то все
тягли.
33 Дидона рано
ісхопилась.
Пила з похмілля
сирівець;
А послі гарно
нарядилась,
Якби в оренду на
танець.
Взяла кораблик
бархатовий,
Спідницю і карсет
шовковий
І начепила
ланцюжок;
Червоні чоботи
обула,
Та і запаски не
забула,
А в руки з вибійки
платок.
34 Еней же, з хмелю як
проспався,
Із'їв солоний
огірок;
Потім умився і
убрався,
Я к парубійка до
дівок.
Йому Дидона
підослала,
Що од покійника
украла,
Штани і пару
чобіток;
Сорочку і каптан з
китайки,
І шапку, пояс з
каламайки,
І чорний шовковий
платок.
35 Я к одяглись, то
ізійшлися,
З собою стали
розмовлять;
Наїлися і
принялися,
Щоб по-вчорашньому
гулять.
Дидона ж тяжко
сподобала
Енея так, що і не
знала,
Де дітися і що
робить;
Точила всякії
баляси
І підпускала разні
ляси,
Енею тілько б
угодить.
36 Дидона вигадала
грище,
Еней щоб веселіший
був,
І шоб вертівся з нею
ближче,
І лиха щоб свого
забув:
Собі очиці
зав'язала
І у панаса грати
стала,
Енея б тільки
уловить;
Еней же зараз
догадався,
Коло Дидони терся,
м'явся,
Її щоб тілько
вдовольнить.
37 Тут всяку всячину
іграли,
Хто як і в віщо
захотів,
Тут инчі журавля
скакали,
А хто од дудочки
потів.
І в хрещика і в горю
дуба,
Не раз доходило до
чуба,
Як загулялися в
джгута;
В хлюста, в пари, в візка
іграли
І дамки по столу
совали;
Чорт мав порожнього
кута.
38 Щодень було у них
похмілля,
Пилась горілка, як
вода;
Щодень бенькети, мов
весілля,
Всі п'яні, хоть посуньсь
куда.
Енеєві так, як
болячці
Або лихій осінній
трясці,
Годила пані всякий
день.
Були троянці п'яні,
ситі,
Кругом обуті і
обшиті,
Хоть голі прибрели, як
пень.
39 Троянці добре там
курили,
Дали приманку всім
жінкам,
По вечорницям всі
ходили,
Просвітку не було
дівкам.
Та й сам Еней, сподар, і
паню
Підмовив паритися в
баню...
Уже ж було не без
гріха!
Бо страх вона його
любила,
Аж розум ввесь свій
погубила,
А бачся, не була
плоха.
40 От так Еней жив у
Дидони,
Забув і в Рим щоб
мандровать.
Тут не боявся і
Юнони,
Пустився все
бенькетовать;
Дидону мав він мов за
жінку,
Убивши добру в неї
грінку,
Мутив, як на селі
москаль!
Бо — хрін його не взяв —
моторний,
Ласкавий, гарний і
проворний,
І гострий, як на бритві
сталь.
41 Еней з Дидоною
возились,
Я к з оселедцем сірий
кіт;
Ганяли, бігали,
казились,
Аж лився деколи і
піт.
Дидона ж мала раз
роботу,
Я к з ним побігла на
охоту,
Та грім загнав їх в темний
льох...
Лихий їх зна, що там
робили,
Було не видно з-за
могили,
В льоху ж сиділи тілько
вдвох.
42 Не так-то робиться все
хутко,
Я к швидко оком
ізмигнеш;
Або як казку кажеш
прудко,
Пером в папері як
писнеш.
Еней в гостях прожив немало, —
Що з голови його
пропало,
Куди його Зевес
послав.
Він годів зо два там
просидів,
А мабуть би, і більш
пронидів,
Якби його враг не
спіткав.
43 Колись Юпитер
ненароком
З Олимпа глянув і на
нас;
І кинув в Карфагену
оком,
Аж там троянський
мартопляс...
Розсердився і
розкричався,
Аж цілий світ
поколихався;
Енея лаяв на ввесь
рот:
“Чи так-то, гадів син, він
слуха?
Убрався в патоку, мов
муха,
Засів, буцім в болоті
чорт.
44 Підіть гінця мені
кликніте,
До мене зараз щоб
прийшов,
Глядіть же, цупко
прикрутіте,
Щоб він в шиньок та не
зайшов!
Бо хочу я кудись
послати.
Ійон, ійон же, вража
мати!
Але Еней наш
зледащів
А то Венера все
свашкує,
Енеєчка свого
муштрує,
Щоб він з ума Дидону
звів”.
45 Прибіг Меркурій
засапавшись,
В три ряди піт з його
котив;
Ввесь ремінцями
обв'язавшись,
На голову бриль
наложив;
На грудях з бляхою
ладунка,
А ззаду з сухарями
сумка,
В руках нагайський
малахай.
В такім наряді влізши в
хату,
Сказав: “Готов уже я,
тату,
Куда ти хочеш,
посилай”.
46 “Біжи лиш швидче в
Карфагену,-
Зевес гінцеві так сказав, —
І пару розлучи
скажену,
Еней Дидону б
забував.
Нехай лиш відтіль
уплітає
І Рима строїти чухрає, —
А то заліг, мов в грубі
пес.
Коли .ж він буде йще
гуляти,
То дам йому себе я знати, —
От так сказав, скажи,
Зевес”.
47 Меркурій низько
поклонився,
Перед Зевесом бриль
ізняв,
Через поріг
перевалився,
До стані швидче тягу
дав.
Покинувши із рук
нагайку,
Запряг він миттю
чортопхайку,
Черкнув із неба, аж
курить!
І все кобилок
поганяє,
Що оглобельна аж
брикає;
Помчали, аж візок
скрипить!
48 Еней тогді купався в
бразі
І на полу укрившись
ліг;
Йому не снилось о
приказі,
Як ось Меркурій в хату
вбіг!
Смикнув із полу, мов
псяюху.
“А що ти робиш, п'єш сивуху?
-
Зо всього горла закричав, —
Ану лиш, швидче
убирайся,
З Дидоною не
женихайся,
Зевес поход тобі
сказав!
49 Чи се ж таки до діла
робиш,
Що й досі тута
загулявсь?
Та швидко і не так
задробиш;
Зевес не дурно
похвалявсь;
Получиш добру
халазію,
Він видавить з тебе
олію,
От тілько йще тут
побарись.
Гляди ж, сьогодня щоб
убрався,
Щоб нищечком відсіль
укрався,
Мене удруге не
дождись”.
50 Еней піджав хвіст, мов
собака;
Мов Каїн, затрусивсь
увесь;
Із носа потекла
кабака:
Уже він знав, який
Зевес.
Шатнувся миттю сам із
хати
Своїх троянців
позбирати;
Зібравши, дав такий
приказ:
“Як можна швидче
укладайтесь,
Зо всіми клунками
збирайтесь,
До моря швендайте
якраз!”
51 А сам, вернувшися в
будинки,
Своє лахміття
позбирав;
Мізерії наклав дві
скриньки,
На човен зараз
одіслав
І дожидався тілько
ночі,
Що як Дидона зімкне
очі,
Щоб не прощавшись тягу
дать.
Хоть він за нею і
журився
І світом цілий день
нудився;
Та ба! бач, треба
покидать.
52 Дидона зараз
одгадала,
Чого сумує пан
Еней,
І все на ус собі
мотала,
Щоб умудритися і
їй;
З-за печі часто
виглядала,
Прикинувшись, буцім
куняла
І мов вона хотіла
спать.
Еней же думав, що вже
спала,
І тілько що хотів дать
драла,
Аж ось Дидона за чуб
хвать.
53 “Постій, прескурвий, вражий
сину!
Зо мною перше
розплатись;
От задушу, як злу
личину!
Ось ну лиш тільки
завертись!
От так за хліб, за сіль ти
платиш?
Ти всім, привикши
насміхатись,
Розпустиш славу по
мені!
Нагріла в пазусі
гадюку,
Що послі ізробила
муку;
Послала пуховик
свині.
54 Згадай, який прийшов до
мене,
Що ні сорочки не
було;
І постолів чорт мав у
тебе,
В кишені ж пусто, аж
гуло;
Чи знав ти, що такеє
гроші?
Мав без матні одні
холоші,
І тілько слава, що в
штанах;
Та й те порвалось і
побилось,
Аж глянуть сором, так
світилось;
Свитина вся була в
латках.
55 Чи я ж тобі та не
годила?
Хіба ріжна ти
захотів?
Десь вража мати
підкусила,
Щоб хирний тут ти не
сидів”.
Дидона гірко
заридала,
І з серця аж волосся
рвала,
І закраснілася, мов
рак.
Запінилась,
посатаніла,
Неначе дурману
із'їла,
Залаяла Енея
так:
56 “Поганий, мерзький, скверний,
бридкий,
Нікчемний, ланець,
кателик!
Гульвіса, пакосний,
престидкий,
Негідний, злодій,
єретик!
За кучму сю твою
велику
Як дам ляща тобі я в
пику,
То тут тебе лизне і
чорт!
І очі видеру із
лоба
Тобі, диявольська
худоба,
Трясешся, мов зимою
хорт!
57 Мандруй до сатани з
рогами,
Нехай тобі присниться
біс!
З твоїми сучими
синами,
Щоб враг побрав вас всіх
гульвіс,
Що ні горіли, ні
боліли,
На чистому щоб
поколіли,
Щоб не оставсь ні
чоловік;
Щоб доброї не знали
долі,
Були щоб з вами злиї
болі,
Щоб ви шаталися
повік”.
58 Еней від неї
одступався,
Поки зайшов через
поріг,
А далі аж не
оглядався,
З двора в собачу ристь
побіг.
Прибіг к троянцям,
засапався,
Обмок в поту, якби
купався,
Мов з торгу в школу
курохват;
Потім в човен хутенько
сівши
І їхати своїм
велівши,
Не оглядався сам
назад.
59 Дидона тяжко
зажурилась,
Ввесь день ні їла, ні
пила;
Все тосковала, все
нудилась,
Кричала, плакала,
ревла.
То бігала, якби
шалена,
Стояла довго
тороплена,
Кусала ногті на
руках;
А далі сіла на
порозі,
Аж занудило їй,
небозі,
І не встояла на
ногах.
60 Сестру кликнула на
пораду,
Щоб горе злеє
розказать,
Енеєву оплакать
зраду
І льготи серцю трохи
дать.
“Ганнусю, рибко, душко,
любко,
Рятуй мене, моя
голубко,
Тепер пропала я
навік!
Енеєм кинута я
бідна,
Як сама паплюга
послідня,
Еней злий змій — не
чоловік!
61 Нема у серця мого
сили,
Щоб я могла його
забуть.
Куди мні бігти? — до
могили!
Туди один надежний
путь!
Я все для його
потеряла,
Людей і славу
занедбала;
Боги! я з ним забула
вас.
Ох! дайте зілля мні
напитись,
Щоб серцю можна
розлюбитись,
Утихомиритись на
час.
62 Нема на світі мні
покою,
Не ллються сльози із
очей,
Для мене білий світ єсть
тьмою,
Там ясно тілько, де
Еней.
О пуцьверинку
Купидоне!
Любуйся, як Дидона
стогне...
Щоб ти маленьким був
пропав!
Познайте, молодиці
гожі,
З Енеєм бахурі всі
схожі,
Щоб враг зрадливих всіх
побрав!”
63 Так бідна з горя
говорила
Дидона, жизнь свою
кляла;
І Ганна що їй ні
робила,
Ніякой ради не
дала.
Сама з царицей
горювала,
І сльози рукавом
втирала,
І хлипала собі в
кулак.
Потім Дидона мов
унишкла,
Звеліла, щоб і Гандзя
вийшла,
Щоб їй насумоватись
всмак.
64 Довгенько так
посумовавши,
Пішла в будинки на
постіль;
Подумавши там,
погадавши,
Проворно скочила на
піл.
І взявши з запічка
кресало
І клоччя в пазуху
чимало,
Тихенько вийшла на
город.
Ночною се було
добою
І самой тихою
порою,
Як спав хрещений ввесь
народ.
65 Стояв у неї на
городі
В кострі на зиму
очерет;
Хоть се не по царській
породі,
Та де ж взять дров, коли все
степ;
В кострі був зложений
сухенький,
Як порох, був уже
палкенький,
Його й держали на
підпал.
Під ним вона огонь
кресала
І в клоччі гарно
розмахала
І розвела пожар
чимал.
66 Кругом костер той
запаливши,
Зо всей одежі
роздяглась,
В огонь лахміття все
зложивши,
Сама в огні тім
простяглась.
Вкруг неї полом'я
палало,
Покійниці не видно
стало,
Пішов од неї дим і чад! —
Енея так вона
любила,
Що аж сама себе
спалила,
Послала душу к чорту в
ад.
ЧАСТИНА ДРУГА
1 Еней, попливши синім
морем,
На Карфагену
оглядавсь;
Боровсь з своїм, сердега,
горем,
Слізьми, бідняжка,
обливавсь.
Хоть од Дидони плив
поспішно,
Та плакав гірко,
неутішно.
Почувши ж., що в огні
спеклась,
Сказав: “Нехай їй вічне
царство,
Мені же довголітнє
панство,
І щоб друга вдова
найшлась!”
2 Як ось і море стало
грати,
Великі хвилі
піднялись,
І вітри зачали
бурхати,
Аж човни на морі
тряслись.
Водою чортзна-як
крутило,
Що трохи всіх не
потопило,
Вертілись човни, мов
дурні.
Троянці з страху
задрижали,
І що робити, всі не
знали,
Стояли мовчки всі
смутні.
3 Один з троянської
ватаги,
По їх він звався
Палінур;
Сей більше мав других
одваги,
Сміленький був і
балагур;
Що наперед сей
схаменувся
І до Нептуна
окликнувся:
“А що ти робиш, пан
Нептун!
Чи се і ти пустивсь в
ледащо,
Що хочеш нас звести
нінащо?
Хіба півкопи і
забув?”
4 А далі після сеї
мови
Троянцям він так всім
сказав:
“Бувайте, братця, ви
здорові!
Оце Нептун
замудровав.
Куди тепер ми, братця,
пійдем?
В Італію ми не
доїдем,
Бо море дуже щось
шпує,
Італія відсіль не
близько,
А морем в бурю їхать
слизько,
Човнів ніхто не
підкує.
5 Ось тут земелька єсть,
хлоп'ята,
Відсіль вона
невдалеку:
Сицилія, земля
багата,
Вона мені щось по
знаку.
Дмухнім лиш, братця, ми до
неї
Збувати горесті
своєї,
Там добрий цар живе
Ацест.
Ми там, як дома,
очуняєм,
І як у себе,
загуляєм,
Всього у нього вдоволь
єсть”.
6 Троянці разом
принялися
І стали веслами
гребти,
Як стрілки, човники
неслися,
Мов ззаду пхали їх
чорти.
Їх сицилійці як
уздріли,
То з .города, мов
подуріли,
До моря бігли всі
встрічать.
Тут між собою
розпитались,
Чоломкались і
обнімались,
Пішли до короля
гулять.
7 Ацест Енею, як би
брату,
Велику ласку
показав,
І, зараз попросивши в
хату,
Горілкою
почастовав;
На закуску наклали
сала,
Лежала ковбаса
чимала
І хліба повне
решето.
Троянцям всім дали
тетері
І відпустили на
кватері:
Щоб йшли, куди потрапить
хто.
8 Тут зараз підняли
банькети
Замурмотали, як
коти,
І в кахлях понесли
пашкети,
І киселю їм до
сити;
Гарячую, м'яку
бухинку,
Зразову до рижків
печінку,
Гречаний з часником
панпух.
Еней з дороги
налигався
І пінної так
нахлестався,
Трохи не виперсь з його
дух.
9 Еней хоть трохи був
підпилий,
Та з розумом не
потерявсь;
Він син був
богобоязливий,
По смерти батька не
цуравсь.
В сей день його отець
опрягся,
Як чикилдихи обіжрався, —
Анхиз з горілочки
умер.
Еней схотів обід
справляти
І тут старців нагодовати, —
Щоб біг душі свій рай
одпер.
10 Зібрав троянську всю
громаду
І сам пішов надвір до
них,
Просить у їх собі
пораду,
Сказав їм річ в словах
таких:
“Панове, знаєте,
трояне
І всі хрещенії
миряне,
Що мій отець бував
Анхиз,
Його сивуха
запалила
І живота
укоротила,
І він, як муха в зиму,
зслиз.
"Зробити поминки я
хочу,
Поставити обід старцям —
І завтра ж — далі не
одстрочу.
Скажіте: як здається
вам?”
Сього троянці і
бажали,
І всі уголос
закричали:
“Енею, боже
поможи;
Коли же хочеш, пане,
знати,
І сами будем
помагати,
Бо ми тобі не
вороги”.
12 І зараз миттю всі
пустились
Горілку, м'ясо
куповать,
Хліб, бублики, книші
вродились,
Пійшли посуди
добувать;
І коливо з куті
зробили,
Сити із меду
наситили,
Договорили і
попа;
Хазяїнів своїх
ззивали,
Старців по улицям
шукали,
Пішла на дзвін дякам
копа.
13 На другий день раненько
встали,
Огонь надворі
розвели
І м'яса в казани
наклали,
Варили страву і
пекли.
П'ять казанів стояло
юшки,
А в чотирьох були
галушки,
Борщу трохи було не з
шість;
Баранів тьма була
варених,
Курей, гусей, качок
печених,
Досита щоб було всім
їсть.
14 Цебри сивушки там
стояли
І браги повнії
діжки;
Всю страву в вагани
вливали
І роздавали всім
ложки.
Як проспівали “со
святими”,
Еней обливсь слізьми
гіркими,
І принялися всі
трепать;
Наїлися і
нахлистались,
Що деякі аж
повалялись...
Тогді і годі
поминать.
15 Еней і сам со
старшиною
Анхиза добре
поминав;
Не здрів нічого пред
собою,
А ще з-за столу не
вставав;
А далі трошки
проходився,
Прочумався,
протверезився,
Пішов к народу, хоть
поблід.
З кишені вийнявши
півкіпки,
Шпурнув в народ дрібних, як
ріпки,
Щоб тямили його
обід.
16 Енея заболіли
ноги,
Не чув ні рук, ні
голови;
Напали з хмелю
перелоги,
Опухли очі, як в
сови,
І весь обдувся, як
барило,
Було на світі все
немило,
Мисліте по землі
писав.
З нудьги охляв і
ізнемігся,
В одежі ліг і не
роздігся,
Під лавкою до світа
спав.
17 Прокинувшися, ввесь
трусився,
За серце ссало, мов
глисти;
Перевертався і
нудився,
Не здужав голови
звести,
Поки не випив
півквартівки
З імбером пінної
горілки
І кухля сирівцю не
втер.
З-під лавки виліз і
струхнувся,
Закашляв, чхнув і
стрепенувся:
“Давайте, — крикнув, — пить
тепер”.
18 Зібравшися, всі
паненята
Ізнов кружати
начали,
Пили, як брагу
поросята,
Горілку так вони
тягли;
Тягли тут пінненьку
троянці,
Не вомпили
сициліанці,
Черкали добре
назахват.
Хто пив тут більш од всіх
сивухи,
І хто пив разом три
осьмухи,
То той Енеєві був
брат.
19 Еней наш
роздоброхотався,
Ігрища вздумав
завести,
І п'яний зараз
розкричався,
Щоб перебійців
привести.
У вікон школярі
співали,
Халяндри циганки
скакали,
Іграли в кобзи і
сліпці;
Були тут разні чути
крики,
Водили в городі
музики
Моторні, п'яні
молодці.
20 В присінках всі пани
сиділи,
Надворі ж вкруг стояв
народ.
У вікна деякі
гляділи,
А инчий був наверх
ворот;
Аж ось прийшов і
перебієць,
Убраний так, як
компанієць,
І звався молодець
Дарес;
На кулаки став
викликати
І перебійця
визивати,
Кричав, опарений мов
пес:
21 “Гей, хто зо мною вийде
битись,
Покуштовати
стусанів?
Мазкою хоче хто
умитись?
Кому не жаль своїх
зубів?
А нуте, нуте, йдіте
швидше
Сюди на кулаки лиш
ближче!
Я бебехів вам
надсажу;
На очі вставлю
окуляри,
Сюди,
поганці-бакаляри!
Я всякому лоб
розміжжу”.
22 Дарес довгенько
дожидався,
Мовчали всі, ніхто не
йшов;
З ним всякий битися
боявся,
Собою страху він
задав.
“Так ви, бачу, всі
легкодухи,
Передо мною так, як
мухи,
І пудофети
наголо”.
Дарес тут дуже
насміхався,
Собою чванивсь,
величався,
Аж сором слухать всім
було.
23 Абсест троянець був
сердитий,
Згадав
Ентелла-козака,
Зробився мов
несамовитий,
Чимдуж дав відтіль
дропака.
Ентелла скрізь пішов
шукати,
Щоб все, що бачив,
розказати
І щоб Дареса
підцьковать.
Ентелл був тяжко смілий,
дужий,
Мужик плечистий і
невклюжий,
Тогді він п'яний вклався
спать.
24 Знайшли
Ентелла-сіромаху,
Що він під тином гарно
спав;
Сього сердешного
тімаху
Будити стали, щоб
устав.
Всі голосно над ним
кричали,
Ногами всилу
розкачали,
Очима він на них
лупнув:
“Чого ви? що за вража
мати,
Зібрались не давати
спати”.
Сказавши се, оп'ять
заснув.
25 “Та встань, будь ласкав,
пане-свату!”
Абсест Ентеллові
сказав.
“Пійдіть лиш ви собі ік кату!” —
Ентелл на їх так
закричав.
А послі баче, що не
шутка,
Абсест сказав, яка
погудка,
Проворно скочивши,
здригнувсь:
“Хто, як, Дарес? — ну, стійте
наші!
Зварю пану Даресу
каші,
Горілки дайте лиш
нап'юсь”.
26 Примчали з казанок
сивухи,
Ентелл її разком
дмухнув
І од сієї він
мокрухи
Скрививсь, наморщивсь і
зівнув,
Сказав: “Тепер ходімо,
братця,
До хвастуна
Дареса-ланця!
Йому я ребра
полічу,
Зімну всього я на
кабаку,
На смерть зувічу, мов
собаку,
Як битися — я
научу!”
27 Прийшов Ентелл перед
Дареса,
Сказав йому на сміх:
“Гай-гай!
Ховайсь, проклята
неотеса,
Зарання відсіль
утікай;
Я роздавлю тебе, як
жабу,
Зітру, зімну, мороз як
бабу,
Що тут і зуби ти
зітнеш.
Тебе диявол не
пізнає,
З кістками чорт тебе
злигає,
Уже від мене не
влизнеш”.
28 На землю шапку
положивши,
По локоть руки
засукав
І цупко кулаки
стуливши,
Дареса битись
визивав.
Із серця скриготав
зубами,
Об землю тупотав
ногами,
І на Дареса
налізав.
Дарес не рад своїй
лихоті,
Ентелл потяг не по
охоті
Дареса, щоб його він
знав.
29 В се врем'я в рай боги
зібрались
К Зевесу в гості на
обід,
Пили там, їли,
забавлялись,
Забули наших людських
бід.
Там лакомини різні
їли,
Буханчики пшеничні
білі,
Кислиці, ягоди,
коржі
І всякі-разні витребеньки, —
Уже либонь були
п'яненькі,
Понадувались, мов
йоржі.
30 Я к ось знічев'я вбіг
Меркурій,
Засапавшися до
богів;
Прискочив, мов котище
мурий
До сирних в маслі
пирогів!
“Ге! Ге! от тут-то
загулялись,
Що і од світу
одцурались,
Диявол-ма вам і
стида.
В Сицилії таке
твориться,
Що вам би треба подивиться, —
Там крик, мов підступа
орда”.
31 Боги, почувши,
зашатались,
Із неба виткнули
носи,
Дивитись на бійців
хватались,
Як жаби літом із
роси.
Ентелл там сильно
храбровався,
Аж до сорочки ввесь
роздягся,
Совав Даресу в ніс
кулак.
Дарес ізвомпив
сіромаха,
Бо був Ентелл непевна
птаха,
Як чорноморський злий
козак.
32 Венеру за виски
хватило,
Як глянула, що там
Дарес;
Ій дуже се було не
мило,
Сказала: “Батечку
Зевес!
Дай моєму Даресу
сили,
Йому хвоста щоб не
вкрутили,
Щоб він Ентелла
поборов.
Мене тогді ввесь світ
забуде,
Коли Дарес живий не
буде;
Зроби, щоб був Дарес
здоров”.
33 Тут Бахус п'яний
обізвався,
Венеру лаяти
почав,
До неї з кулаком
совався,
І так ісп'яна їй
сказав:
“Пійди лиш ти к чортам,
плюгава,
Невірна, пакосна,
халява!
Нехай ізслизне твій
Дарес,
Я за Ентелла сам
вступлюся,
Як більш сивухи
натягнуся,
То не заступить і
Зевес.
34 Чи знаєш, він який
парнище?
На світі трохи єсть
таких,
Сивуху так, як брагу,
хлище,
Я в парубках кохаюсь
сих.
Уже заллє за шкуру
сала,
Ні неня в бразі не
скупала,
Як він Даресові
задасть.
Уже хоть як ти не
вертися,
З своїм Даресом
попростися,
Бо прийдеться йому
пропасть”.
35 Зевес до речі сей
дочувся,
Язик на силу
повернув,
Він од горілки весь
обдувся
І грімко так на їх
гукнув:
“Мовчіть!.. чого ви
задрочились?
Чи бач, у мене
розходились!
Я дам вам зараз
тришия!
Ніхто в кулачки не
мішайтесь
Кінця од самих дожидайтесь, —
Побачим, — візьметь то
чия?”
36 Венера, облизня
піймавши,
Слізки пустила із
очей,
І, як собака, хвіст
піджавши,
Пішла к порогу до
дверей
І з Марсом у куточку
стала,
З Зевеса добре
глузовала;
А Бахус пінненьку
лигав,
Із Ганімедова
пуздерка
Утер трохи не з
піввідерка;
Напивсь — і тілько що
кректав.
37 Як між собой боги
сварились
В раю, попившись в
небесах;
Тогді в Сицилії
творились
Великі дуже
чудеса.
Дарес од страху
оправлявся
І до Ентелла
підбирався,
Цибульки б дать йому під
ніс.
Ентелл од ляпаса
здригнувся,
Разів із п'ять
перевернувся,
Трохи не попустив і
сліз.
38 Розсердився і
роз'ярився,
Аж піну з рота
попустив,
І саме в міру
підмостився,
В висок Дареса
затопив:
З очей аж іскри
полетіли,
І очі ясні
соловіли,
Сердешний об землю
упав.
Чмелів довгенько дуже
слухав
І землю носом рив і
нюхав,
І дуже жалібно
стогнав.
39 Тут всі Ентелла
вихваляли,
Еней з панами
реготавсь,
З Дареса ж дуже
глузовали,
Що силою він
величавсь.
Звелів Еней його
підняти,
На вітрі щоб
поколихати
Од ляпаса і щоб
прочхавсь;
Ентеллові ж дав на
кабаку
Трохи не цілую
гривняку
За те, що так він
показавсь.
40 Еней же, сим не
вдовольнившись,
Іще гуляти
захотів
І цупко пінної
напившись,
Ведмедів привести
звелів.
Литва на труби
засурмила,
Ведмедів зараз
зупинила,
Заставила їх
танцьовать.
Сердешний звір
перекидався,
Плигав, вертівся і
качався,
Забув і бджоли
піддерать.
41 Як пан Еней так
забавлявся,
То лиха він собі не
ждав,
Не думав і не
сподівався,
Щоб хто з Олимпа кучму
дав.
Но те Юнона
повернула,
І в голові так
коверзнула,
Щоб зараз учинить
ярміз;
Набула без панчіх
патинки,
Пішла в Ірисині
будинки,
Бо хитра ся була, як
біс.
42 Прийшла, Ірисі
підморгнула,
Черкнули разом в хижу
вдвох,
І на ухо щось їй
шепнула,
Щоб не підслухав який
бог;
І пальцем цупко
прикрутила,
Щоб зараз все то
ізробила
І їй би принесла
лепорт;
Ірися низько
поклонилась,
І в ліжник зараз
нарядилась,
Побігла з неба, як би
хорт.
43 В Сицилію якраз
спустилась,
Човни троянські де
були;
І між троянок
помістилась,
Которі човнів
стерегли.
В кружку сердешні сі
сиділи
І кисло на море
гляділи,
Бо їх не кликали
гулять,
Де чоловіки їх
гуляли,
Медок, сивушку
попивали
Без просипу неділь із
п'ять.
44 Дівчата з лиха
горювали,
Нудило тяжко
молодиць;
Лиш слинку з голоду
ковтали,
Як хочеться кому
кислиць.
Своїх троянців
проклинали,
Що через їх так
горювали,
Дівки кричали на весь
рот:
“Щоб їм хотілось так
гуляти,
Я к хочеться нам
дівовати,
Коли б замордовав їх
чорт”.
45 Троянці волокли з
собою
Старую бабу, як
ягу,
Лукаву відьму, злу
Берою,
Іскорчившуюся в
дугу.
Ірися нею
ізробилась
І як Бероя
нарядилась
І підступила до
дівок;
І щоб к ним лучче
підмоститься
І пред Юноной
заслужиться,
То піднесла їм
пиріжок.
46 Сказала: “Помагай біг,
діти!
Чого сумуєте ви
так?
Чи не остило тут
сидіти?
Оце гуляють наші
як!
Мов божевільних, нас
морочать,
Сім літ, як по морям
волочать;
Глузують, як хотять, із
вас,
Але з другими
бахурують,
Свої ж жінки нехай
горюють,
Коли водилось се у
нас?
47 Послухайте лиш,
молодиці,
Я добрую вам раду
дам;
І ви, дівчата
білолиці,
Зробім кінець своїм
бідам,
За горе ми заплатим горем —
А доки нам сидіть над
морем?
Приймімось, човни
попалім.
Тогді і мусять тут
остаться
І нехотя до нас
прижаться;
Ось так на лід їх
посадім”.
48“Спасеть же біг тебе, бабусю! —
Троянки вголос загули. —
Такої б ради,
пайматусю,
Ми ізгадати не
могли”.
І зараз приступили к
флоту
І принялися за
роботу:
Огонь кресати і
нести
Скіпки, тріски, солому,
клоччя;
Була тут всяка з них
охоча,
Пожар щоб швидче
розвести.
49 Розжеврілось і
загорілось,
Пішов димок до самих
хмар,
Аж небо все
зачервонілось,
Великий тяжко був
пожар.
Човни і байдаки
палали,
Соснові пороми
тріщали,
Горіли дьоготь і
смола.
Поки троянці
огляділись,
Що добре їх троянки
грілись,
То часть мала човнів
була.
50 Еней, пожар такий
уздрівши,
Злякався, побілів, як
сніг,
І бігти всім туди
звелівши,
Чимдуж до човнів сам
побіг.
На гвалт у дзвони
задзвонили,
По улицях в трещотки
били,
Еней же на ввесь рот
кричав:
“Хто в бога вірує —
ратуйте!
Рубай, туши, гаси, лий,
куйте!
А хто ж таку нам кучму
дав?”
51 Еней од страху з плигу
збився,
В умі сердега
помішавсь
І зараз сам не свій
зробився,
Скакав, вертівся і
качавсь;
І із сього свого
задору
Він, голову піднявши
вгору,
Кричав, опарений мов
пес.
Олимпських шпетив на всю
губу,
Свою і неню лаяв
любу,
Добувсь і в рот, і в ніс
Зевес.
52“Гей ти, проклятий
стариганю!
На землю з неба не
зиркнеш,
Не чуєш, як тебе я
ганю,
Зевес! — ні усом не
моргнеш.
На очах більма
поробились,
Коли б довіку
посліпились,
Що не поможеш ти
мені.
Чи се ж таки тобі не
стидно,
Що пропаду, от лиш не
видно?
Я ж, кажуть люди, внук
тобі!
53 А ти з сідою
бородою,
Пане добродію
Нептун!
Сидиш, мов демон, під
водою,
І зморщившись, старий
шкарбун!
Коли б струхнув хоть
головою
І сей пожар залив водою —
Тризубець щоб тобі
зломивсь!
Ти базаринку любиш
брати,
А людям в нужді
помагати
Не дуже, бачу,
поспішивсь.
54 І братик ваш Плутон,
поганець,
Із Прозерпиною
засів,
Пекельний, гаспидський
коханець,
Іще себе там не
нагрів?
Завів братерство з
дьяволами
І в світі нашими
бідами
Не погорює ні на
час.
Не посилкується
німало,
Щоб так палати
перестало
І щоб оцей пожар
погас.
55 І ненечка моя
рідненька
У чорта десь тепер
гуля;
А може, спить уже
п'яненька
Або з хлоп'ятами
ганя.
Тепер їй, бачу, не до
соли,
Уже, підтикавши десь
поли,
Фурцює добре
навісна.
Коли сама з ким не
ночує,
То для когось уже
свашкує,
Для сього тяжко
поспішна.
56 Та враг бери вас, — що
хотіте,
Про мене, те собі
робіть;
Мене на лід не
посадіте,
Пожар лиш тілько
погасіть;
Завередуйте
по-своєму
І, будьте ласкави,
моєму
Зробіте лихові
кінець.
Пустіть лиш з неба
веремію
І покажіте
чудасію,
А я вам піднесу
ралець”.
57 Тут тілько що
перемолився
Еней і рот свій
затулив;
Я к ось із неба дощ
полився,
В годину ввесь пожар
залив.
Бурхнуло з неба, мов із
бочки,
Що промочило до
сорочки;
То драла врозтич всі
дали.
Троянці стали всі, як
хлюща,
їм лучилася
невсипуща,
Не ради і дощу
були.
58 Не знав же на яку
ступити
Еней і тяжко
горював,
Чи тут остатись, чи
поплити?
Бо враг не всі човни
забрав;
І миттю кинувсь до
громади
Просить собі у ней
поради,
Чого собою не
вбагне.
Тут довго тяжко
раховали
І скілько не
коверзовали,
Та все було, що не
оне.
59 Один з троянської
громади,
Насупившися, все
мовчав
І, дослухавшись до
поради,
Ціпком все землю
колупав.
Се був пройдисвіт і
непевний,
І всім відьмам був родич
кревний
Упир і знахур
ворожить.
Умів і трясцю
одшептати,
І кров кристьянську
замовляти,
І добре знав греблі
гатить.
60 Бував і в Шльонському з
волами,
Не раз ходив за сіллю в
Крим;
Тарані торговав
возами,
Всі чумаки братались з
ним.
Він так здавався і
нікчемний,
Та був розумний, як
письменний,
Слова так сипав, як
горох.
Уже в чім, бач,
пораховати,
Що розказать — йому вже
дати;
Ні в чім не був
страхополох.
61 Невтесом всі його
дражнили,
По-нашому ж то звавсь
Охрім;
Мені так люди говорили —
Самому ж незнакомий
він.
Побачив, що Еней
гнівився,
До його зараз
підмостився,
За білу рученьку і
взяв;
І вивівши Енея в
сіни,
Сам поклонився аж в
коліни,
Таку Енею річ
сказав:
62 “Чого ти сильно
зажурився
І так надувся, як
індик?
Зовсім охляв і
занудився,
Мов по болотові
кулик?
Чим більш журитися — все
гірше,
Заплутаєшся в лісі
більше,
Покинь лиш горе і
заплюй.
Піди вкладися гарно
спати,
А послі будеш і
гадати,
Спочинь та вже тогді
міркуй!”
63 Послухавши Еней
Охріма,
Укрившись, на полу ліг
спать;
Но лупав тілько все
очима,
Не міг ні крихти
задрімать.
На всі боки
перевертався,
До люльки разів три
приймався,
Знемігся ж, мов і
задрімав.
Як ось Анхиз йому
приснився,
Із пекла батечко
явився
І синові таке
сказав:
64 “Прокинься, милеє
дитятко!
Пробуркайся і
проходись,
Се твій прийшов до тебе
батько,
То не сполохайсь, не
жахнись.
Мене боги к тобі
послали
І так сказати
приказали:
Щоб ти нітрохи не
журивсь,
Пошлють тобі щасливу
долю,
Щоб учинив ти божу
волю
І швидче в Рим
переселивсь.
65 Збери всі човни, що
остались,
І гарно зараз їх
оправ;
Придерж своїх, щоб не
впивались,
І сю Сицилію
остав.
Пливи і не журись,
небоже!
Уже тобі скрізь буде
гоже.
Та ще, послухай, щось
скажу:
Щоб в пекло ти зайшов до
мене,
Бо діло єсть мені до
тебе.
Я все тобі там
покажу.
66 І по олимпському
закону
Уже ти пекла не
минеш:
Бо треба кланятись
Плутону,
А то і в Рим не
допливеш.
Якусь тобі він казань
скаже,
Дорогу добру в Рим
покаже,
Побачиш, як живу і
я.
А за дорогу не
турбуйся,
До пекла навпростець
прямуйся
Пішком, — не треба і
коня.
67 Прощай же, сизий
голубочок!
Бо вже стає надворі
світ;
Прощай, дитя, прощай,
синочок!..”
І в землю провалився
дід.
Еней спросоння як
схопився,
Дрижав од страху і
трусився;
Холодний лився з його
піт;
І всіх троянців
поскликавши,
І лагодитись
приказавши,
Щоб завтра поплисти як
світ.
68 К Ацесту зараз сам
махнувши,
За хліб подяковав, за
сіль;
І там не довго щось
побувши,
Вернувся до своїх
відтіль.
Ввесь день збирались та складались;
І світу тілько що
дождались,
То посідали на
човни.
Еней же їхав щось
несміло,
Бо море дуже
надоїло,
Я к чумакам дощ
восени.
69 Венера тілько що
уздріла,
Що вже троянці на
човнах,
К Нептуну на поклон
побігла,
Щоб не втопив їх у
волнах.
Поїхала в своїм
ридвані,
Мов сотника якого
пані,
Баскими конями, як
звір.
Із кінними
проводниками,
З трьома назаді
козаками,
А коні правив
машталір.
70 Була на йому біла
свита
Із шаповальського
сукна,
Тясомкою кругом
обшита,
Сім кіп стоялася
вона.
Набакир шапочка
стриміла,
Далеко дуже
червоніла,
В руках же довгий був
батіг;
Ім грімко ляскав він із
лиха,
Скакали коні без
оддиха;
Ридван, мов вихор в полі,
біг.
71 Приїхала,
загримотіла,
Кобиляча мов
голова;
К Нептуну в хату і
влетіла
Так, як із вирію
сова;
І не сказавши ні
півслова,
Нехай, каже, твоя
здорова
Бува, Нептуне,
голова!
Як навіжена,
прискакала,
Нептуна в губи
цілувала,
Говорячи такі
слова:
72 “Коли, Нептун, мені ти
дядько,
А я племінниця
тобі,
Та ти ж мені хрещений
батько,
Спасибі зароби
собі.
Моєму поможи
Енею,
Щоб він з ватагою
своєю
Щасливо їздив по
воді;
Уже і так
пополякали,
Насилу баби
одшептали,
Попався в зуби був
біді”.
73 Нептун, моргнувши,
засміявся;
Венеру сісти
попросив
І після неї
облизався,
Сивухи чарочку
налив;
І так її
почастовавши,
Чого просила,
обіщавши,
І зараз з нею
попрощавсь.
Повіяв вітр з руки
Енею,
Простивсь сердешненький з
землею,
Як стрілочка, по морю
мчавсь.
74 Поромщик їх
щонайглавніший
З Енеєм їздив всякий
раз,
Його слуга був найвірніший —
По-нашому він звавсь
Тарас.
Сей, сидя на кормі,
хитався,
По саме нільзя
нахлистався
Горілочки, коли
прощавсь.
Еней велів його
прийняти,
Щоб не пустивсь на дно
ниряти
І в лучшім місці би
проспавсь.
75 Но видно, що пану
Тарасу
Написано так на
роду,
Щоб тілько до сього він
часу
Терпів на світі сім
біду.
Бо, розхитавшись, бризнув в
воду,
Нирнув — і, не спитавши
броду,
Наввиринки пішла
душа.
Еней хотів, щоб
окошилась
Біда і більш не
продовжилась,
Щоб не пропали всі з
коша.
Частина
третя
1 Еней-сподар,
посумовавши,
Насилу трохи
вгамовавсь;
Поплакавши і
поридавши,
Сивушкою
почастовавсь;
Но все-таки його
мутило
І коло серденька
крутило,
Небіжчик часто щось
вздихав;
Він моря так уже
боявся,
Що на богів не
покладався
І батькові не
довіряв.
2 А вітри ззаду все
трубили
В потилицю його
човнам,
Що мчалися зо всеї
сили
По чорним пінявим
водам.
Гребці і весла
положили,
Та сидя люлечки
курили
І кургикали
пісеньок:
Козацьких, гарних,
запорозьких,
А які знали, то
московських
Вигадовали
бриденьок.
3 Про Сагайдачного
співали,
Либонь співали і про С і
ч,
Як в пікінери
набирали,
Я к мандровав козак всю
ніч;
Полтавську славили
Шведчину,
І неня як свою
дитину
З двора провадила в
поход;
Як під Бендер'ю
воювали,
Без галушок як
помирали,
Колись як був голодний
год.
4 Не так то діється все
хутко,
Як швидко кажуть нам
казок;
Еней наш плив хоть дуже
прудко,
Та вже ж він плавав не
деньок;
Довгенько по морю щось
шлялись
І сами о світі не
знались,
Не знав троянець ні
один,
Куди, про що і як
швендюють,
Куди се так вони
мандрують,
Куди їх мчить Анхизів
син.
5 От так поплававши
немало
І поблудивши по
морям,
Як ось і землю видно
стало,
Побачили кінець
бідам!
До берега якраз
пристали,
На землю з човнів
повставали
І стали тута
оддихать.
Ся Кумською земелька
звалась,
Вона троянцям
сподобалась,
Далось і їй троянців
знать.
6 Розгардіяш настав
троянцям,
Оп'ять забули
горювать;
Буває щастя скрізь
поганцям,
А добрий мусить
пропадать.
І тут вони не
шановались,
А зараз всі і
потаскались,
Чого хотілося
шукать:
Якому — меду та
горілки,
Якому — молодиці,
дівки,
Оскому щоб з зубів
зігнать.
7 Були бурлаки сі
моторні,
Тут познакомились той
час,
З диявола швидкі,
проворні,
Підпустять москаля
якраз.
Зо всіми миттю
побратались,
Посватались і
покумались,
Мов зроду тутечка
жили;
Хто мав к чому яку
кебету,
Такого той шукав
бенькету,
Всі веремію
підняли.
8 Де досвітки, де
вечорниці,
Або весілля де
було,
Дівчата де і
молодиці,
Кому родини
надало,
То тут троянці і
вродились;
І лиш гляди, то й
заходились
Коло жінок там
ворожить,
І, чоловіків
підпоївши,
Жінок, куди хто знав,
повівши,
Давай по чарці з ними
пить.
9 Які ж були до карт
охочі,
То не сиділи дурно
тут;
Гуляли часто до
півночі
В ніска, в пари, у лави, в
жгут,
У памфиля, в візка і в
кепа,
Кому ж із них була
дотепа,
То в гроші грали всім
листів.
Тут всі по волі
забавлялись,
Пили, іграли,
женихались.
Ніхто без діла не
сидів.
10 Енеи один не
веселився,
Йому немиле все
було;
Йому Плутон та батько
снився,
І пекло в голову
ввійшло.
Оставивши своїх
гуляти,
Пішов скрізь по полям
шукати,
Щоб хто дорогу
показав:
Куди до пекла
мандровати,
Щоб розізнати,
розпитати,
Бо в пекло стежки він не
знав.
11 Ішов, ішов, аж з русих
кудрів
В три ряди капав піт на
ніс,
Як ось забачив щось і
уздрів,
Густий пройшовши дуже
ліс.
На ніжці курячій
стояла
То хатка дуже
обветшала,
І вся вертілася
кругом;
Він, до тії прийшовши
хати,
Хазяїна став
викликати,
Прищурившися під
вікном.
12 Еней стояв і
дожидався,
Щоб вийшов з хати
хто-небудь,
У двері стукав,
добувався,
Хотів був хатку з ніжки
спхнуть.
Як вийшла бабище
старая,
Крива, горбатая,
сухая,
Запліснявіла вся в
шрамах;
Сіда, ряба, беззуба,
коса,
Розхристана,
простоволоса,
І як в намисті, вся в
жовнах.
13 Еней, таку уздрівши
цяцю,
Не знав із ляку де
стояв;
І думав, що свою всю
працю
Навіки тута
потеряв.
Як ось до його
підступила
Яга ся і
заговорила,
Роззявивши свої
уста:
“Гай, гай же, слихом
послихати,
Анхизенка у віч
видати,
А як забрів ти в сі
міста?
14 Давно тебе я
дожидаю
І думала, що вже
пропав;
Я все дивлюсь та
визираю,
Аж ось коли ти
причвалав.
Мені вже розказали з
неба,
Чого тобі пильненько треба, —
Отець твій був у мене
тут”.
Еней сьому
подивовався
І баби сучої
спитався:
Як відьму злую сю
зовуть.
15 “Я Кумськая зовусь
Сивилла,
Ясного Феба
попадя,
При його храмі
посіділа,
Давно живу на світі
я!
При Шведчині я
дівовала,
А татарва як
набігала,
То вже я замужем
була;
І першу сарану
зазнаю;
Коли ж був трус, як
ізгадаю,
То вся здригнусь, мовби
мала.
16 На світі всячину я
знаю,
Хоть нікуди і не
хожу,
І людям в нужді
помагаю,
І їм на звіздах
ворожу:
Кому чи трясцю
одігнати,
Од заушниць чи
пошептати,
Або і волос
ізігнать;
Шепчу — уроки
проганяю,
Переполохи
виливаю,
Гадюк умію
замовлять.
17 Тепер ходімо лиш в
каплицю,
Там Фебові ти
поклонись
І обіщай йому
телицю,
А послі гарно
помолись.
Не пожалій лиш
золотого
Для Феба світлого,
ясного,
Та і мені що
перекинь;
То ми тобі таки щось
скажем,
А може, в пекло шлях
покажем,
Іди, утрись і більш не
слинь”.
18 Прийшли в каплицю перед
Феба,
Еней поклони бити
став,
Щоб із блакитного Феб
неба
Йому всю ласку
показав.
Сивиллу тут
замордовало,
І очі на лоб
позганяло,
І дибом волос став
сідий;
Клубком із рота піна
билась;
Сама ж вся корчилась,
кривилась,
Мов дух вселився в неї
злий.
19 Тряслась, кректала,
побивалась,
Як бубен, синя стала
вся;
Упавши на землю,
качалась,
У барлозі мов
порося.
І чим Еней молився
більше,
То все було Сивиллі
гірше;
А послі, як
перемоливсь,
З Сивилли тілько піт
котився;
Еней же на неї
дивився,
Дрижав од страху і
трусивсь.
20 Сивилла трохи
очуняла,
Отерла піну на
губах;
І до Енея
проворчала
Приказ од Феба в сих
словах:
“Така богів Олимпських
рада,
Що ти і вся твоя
громада
Не будете по смерть в
Риму;
Но що тебе там будуть
знати,
Твоє імення
вихваляти;
Но ти не радуйся
сьому.
21 Іще ти вип'єш добру
повну,
По всіх усюдах будеш
ти;
І долю гірку,
невгомонну
Готовсь свою не раз
клясти.
Юнона ще не
вдовольнилась,
Її злоба щоб
окошилась
Хотя б на правнуках
твоїх;
Но послі будеш жить
по-панськи,
І люди всі твої
троянські
Забудуть всіх сих бід
своїх”.
22 Еней похнюпивсь,
дослухався,
Сивилла що йому
верзла,
Стояв, за голову
узявся,
Не по йому ся річ
була.
“Трохи мене ти не
морочиш,
Не розчовпу, що ти пророчиш, —
Еней Сивиллі говорив: —
Диявол знає, хто з вас
бреше,
Трохи б мені було не
легше,
Якби я Феба не
просив.
23 Та вже що буде, те і
буде,
А буде те, що бог нам
дасть;
Не ангели — такії ж
люди,
Колись нам треба всім
пропасть.
До мене будь лиш ти
ласкава,
Услужлива і
нелукава,
Мене до батька
поведи;
Я проходився б ради
скуки
Побачити пекельні
муки,
Ану, на звізди
погляди.
24 Не перший я, та й не
послідній,
Іду до пекла на
поклон:
Орфей який уже
негідний,
Та що ж йому зробив
Плутон;
А Геркулес як
увалився,
То так у пеклі
розходився,
Що всіх чортяк
порозганяв.
Ану! Черкнім — а для
охоти
Тобі я дам на дві
охвоти...
Та ну ж! скажи, щоб я вже
знав”.
25 “Огнем, як бачу, ти іграєш, —
Йому дала яга одвіт: —
Ти пекла, бачу, ще не
знаєш,
Не мил тобі уже десь
світ.
Не люблять в пеклі
жартовати,
Повік тобі дадуться
знати,
От тілько ніс туди
посунь;
Тобі там буде не до
чмиги,
Як піднесуть із отцом
фиги,
То зараз вхопить тебе
лунь.
26 Коли ж сю маєш ти
охоту
У батька в пеклі
побувать,
Мені дай зараз за
роботу,
То я приймуся
мусовать,
Як нам до пекла
довалитись
І там на мертвих
подивитись;
Ти знаєш — дурень не
бере:
У нас хоть трохи хто
тямущий,
Уміє жить по правді
сущій,
То той, хоть з батька, то
здере.
27 Поким же що, то ти
послухай
Того, що я тобі
скажу,
І голови собі не
чухай...
Я в пекло стежку
покажу:
В лісу великому,
густому,
Непроходимому,
пустому
Якеєсь дерево
росте;
На нім кислиці не
простії
Ростуть — як жар, всі
золотії,
І деревце те не
товсте.
28 Із дерева сього
зломити
Ти мусиш гільку хоть
одну;
Без неї бо ні
підступити
Не можна перед
сатану;
Без гільки і назад не
будеш
І душу з тілом ти
погубиш,
Плутон тебе
закабалить.
Іди ж, та пильно
приглядайся,
На всі чотири
озирайся,
Де деревце те
заблищить.
29 Зломивши ж, зараз
убирайся,
Якмога швидше
утікай;
Не становись, не
оглядайся
І уха чим
позатикай;
Хоть будуть голоса
кричати,
Щоб ти оглянувся,
прохати,
Гляди, не озирайсь,
біжи.
Вони, щоб тілько
погубити,
То будуть все тебе
манити;
От тут себе ти
покажи”.
30 Я га тут чортзна-де
дівалась,
Еней остався тілько
сам,
Йому все яблуня
здавалась,
Покою не було
очам;
Шукать її Еней
попхався,
Втомивсь, засапавсь,
спотикався,
Поки прийшов під темний
ліс;
Коловсь сердешний об
тернину,
Пошарпався весь об
шипшину,
Було таке, що рачки
ліз.
31 Сей ліс густий був
несказанно,
І сумно все в йому
було;
Щось вило там
безперестанно
І страшним голосом
ревло;
Еней, молитву
прочитавши
І шапку цупко
підв'язавши,
В лісную гущу і
пішов,
Ішов і утомивсь
чимало,
І надворі тогді
смеркало,
А яблуні ще не
знайшов.
32 Уже він начинав
боятись,
На всі чотири
озиратись;
Трусивсь, та нікуди
діватись,
Далеко тяжко в ліс
забравсь;
А гірше ще його
злякало,
Як щось у очах
засіяло,
От тут-то берега
пустивсь;
А послі дуже
удивився,
Як під кислицей опинився, —
За гільку зараз
ухвативсь.
33 І не подумавши
німало,
Нап'явсь, за гілечку
смикнув,
Аж дерево те
затріщало,
І зараз гільку
одчахнув.
І дав чимдуж із лісу
драла,
Що аж земля під ним
дрижала,
Біг так, що сам себе не
чув;
Біг швидко, не
остановлявся,
Увесь об колючки
подрався;
Як чорт, у реп'яхах ввесь
був.
34 Прибіг к троянцям,
утомився
І оддихати
простягнувсь;
Як хлюща, потом ввесь
облився,
Трохи-трохи не
захлебнувсь.
Звелів з бичні волів
пригнати,
Цапів з вівцями
припасати,
Плутону в жертву
принести,
І всім богам, що пеклом
правлять
І грішних тормошать і
давлять,
Щоб гніву їм не
навести.
35 Як тілько темна та
пахмурна
Із неба зслизла чорна
ніч;
Година ж стала
балагурна,
Як звізди повтікали
пріч;
Троянці всі
заворушились,
Завештались,
закамешились
На жертву приганять
биків;
Дяки з попами
позбирались,
Зовсім служити всі
прибрались,
Огонь розкладений
горів.
36 Піп зараз взяв вола за
роги
І в лоб обухом
зацідив,
І взявши голову між
ноги,
Ніж в черево і
засадив;
І виняв тельбухи з
кишками,
Розклав гарненько їх
рядами
І пильно кендюх
розглядав;
Енею послі божу
волю
І всім троянцям добру
долю,
Мов по звіздам, все
віщовав.
37 Як тут з скотиною
возились
І харамаркали
дяки,
Як вівці і цапи
дрочились,
В різницях мов ревли
бики;
Сивилла тут де не
взялася,
Запінилася і
тряслася,
І галас зараз
підняла:
“К чортам ви швидче всі
ізгиньте,
Мене з Енеєм тут
покиньте,
Не ждіть, щоб тришия
дала.
53
38 А ти, — мовляла ко Енею: —
Моторний, смілий
молодець,
Прощайся з юрбою
своєю,
Ходім лиш в пекло — там
отець
Нас твій давно вже
дожидає
І, може, без тебе
скучає.
Ану, пора
чимчиковать.
Возьми на плечі з хлібом
клунок;
Нехай йому лихий
прасунок,
Як голодом нам
помирать.
39 Не йди в дорогу без
запасу,
Бо хвіст од голоду
надмеш;
І де-где инчого ти
часу
І крихти хліба не
найдеш;
Я в пекло стежку
протоптала,
Я там не раз, не два
бувала,
Я знаю тамошній
народ;
Дорожки всі, всі
уголочки,
Всі закоморочки,
куточки,
Уже не первий знаю
год”.
40 Еней в сю путь якраз
зібрався,
Шкапові чоботи
набув,
Підтикався,
підперезався
І пояс цупко
підтягнув;
А в руки добру взяв
дрючину,
Обороняти злу
личину,
Як лучиться де од
собак.
А послі за руки
взялися,
Прямцем до пекла
поплелися,
Пішли на прощу до
чортяк.
41 Тепер же думаю,
гадаю,
Трохи не годі і
писать;
Ізроду пекла я не
знаю,
Нездатний, далебі,
брехать;
Хіба, читателі,
пождіте,
Вгамуйтесь трохи, не
галіте,
Піду я до людей
старих;
Щоб їх о пеклі
розпитати
І попрошу їх
розказати,
Що чули од дідів
своїх.
42 Виргилій же, нехай
царствує,
Розумненький був
чоловік,
Нехай не вадить, як не
чує,
Та в давній дуже жив він
вік.
Не так тепер і в пеклі
стало,
Як в старину колись
бувало
І як покійник
написав;
Я, може, що-небудь
прибавлю;
Переміню і що
оставлю,
Писну — як од старих
чував.
43 Еней з Сивиллою
хватались,
До пекла швидче щоб
прийти,
І дуже пильно
приглядались,
До пекла двері як
найти.
Як ось перед якуюсь
гору
Прийшли, і в ній велику
нору
Знайшли і вскочили
туди.
Пішли під землю
темнотою,
Еней все щупався
рукою,
Щоб не ввалитися
куди.
44 Ся улиця вела у
пекло,
Була вонюча і
грязна;
У ній і вдень було, мов
смеркло,
Од диму вся була
чадна;
Жила з сестрою тут
Дрімота,
Сестра же звалася
Зівота,
Поклон сі перші
оддали
Тімасі нашому
Енею
З його старою попадею —
І послі далі
повели.
45 А потім Смерть до
артикулу
Ім воздала косою
честь,
Наперед стоя
калавуру,
Який у її мосці
єсть:
Чума, война, харцизтво,
холод,
Короста, трясця, парші,
голод;
За сими ж тут стояли в
ряд:
Холера, шолуді,
бешиха
І всі мирянські, знаєш,
лиха,
Що нас без милости
морять.
46 Іще ж не все тут
окошилось,
Іще брела ватага
лих:
За смертію слідом
валилось
Жінок, свекрух і мачух
злих.
Відчими йшли,
тесті-скуп'яги,
Зяті і
свояки-мотяги,
Сердиті шурини,
брати,
Зовиці, невістки, ятровки —
Що все гризуться без умовки —
І всякі тут були
кати.
47 Якіїсь злидні ще
стояли,
Жовали все в зубах
папір,
В руках каламарі
держали,
За уха настромляли
пір.
Се все десятські та
соцькії,
Начальники, п'явки
людськії
І всі прокляті
писарі;
Ісправники все
ваканцьові,
Судді і стряпчі
безтолкові,
Повірені,
секретарі.
48 За сими йшли святі
понури,
Що не дивились і на
світ,
Смиренної були
натури,
Складали руки на
живіт;
Умильно богу все
молились,
На тиждень днів по три
пестились
І вслух не лаяли
людей;
На чотках мир
пересуждали
І вдень ніколи не
гуляли,
Вночі ж було не без
гостей.
49 Насупротив сих
окаянниць
Квартал був цілий
волоцюг,
Моргух, мандрьох, ярижниць,
п'яниць
І бахурів на цілий
плуг;
З бстриженими
головами,
З підрізаними
пеленами,
Стояли хльорки
наголо.
І панночок
фільтіфікетних,
Лакеїв гарних і
дотепних,
Багацько дуже щось
було.
50 І молодиці
молоденькі,
Що вийшли заміж за
старих,
Що всякий час були
раденькі
Потішить парнів
молодих;
І ті тут молодці
стояли,
Що недотепним
помагали
Для них сімейку
розплодить;
А діти гуртові
кричали,
Своїх паньматок
проклинали,
Що не дали на світі
жить.
51 Еней хоть сильно тут
дивився
Такій великій
новині,
Та вже од страху так
трусився,
Мов сидя охляп на
коні.
Побачивши ж іще
іздалі,
Які там дива
плазовали,
Кругом, куди ні
поглядиш,
Злякавсь, к Сивиллі
прихилився.
Хватавсь за дергу і
тулився,
Мов од кота в коморі
миш.
52 Сивилла в дальший путь
таскала,
Не баскаличивсь би та
йшов;
І так швиденько
поспішала,
Еней не чув аж
підошов,
Хватаючися за
ягою;
Як ось уздріли пред
собою
Чрез річку в пекло
перевіз.
Ся річка Стиксом
називалась,
Сюди ватага душ
збиралась,
Щоб хто на той бік
перевіз.
53 І перевізчик тут
явився,
Як циган, смуглой цери
був,
Од сонця ввесь він
попалився
І губи, як арап,
оддув;
Очища в лоб
позападали,
Сметаною
позапливали,
А голова вся в
ковтунах;
Із рота слина все
котилась,
Як повстка, борода
скомшилась,
Всім задавав собою
страх.
54 Сорочка, зв'язана
узлами,
Держалась всилу на
плечах,
Попричепляна
мотузками,
Як решето, була в
дірках;
Замазана була на
палець,
Засалена, аж капав
смалець,
Обутий в драні
постоли;
Із дір онучі
волочились,
Зовсім, хоть вижми,
помочились,
Пошарпані штани
були.
55 За пояс лико
одвічало,
На йому висів
гаманець;
Тютюн, і люлька, і
кресало,
Лежали губка,
кремінець.
Хароном перевізник
звався,
Собою дуже
величався,
Бо і не в шутку був
божок:
З крючком весельцем
погрібався.
По Стиксові, як стрілка,
мчався,
Був човен легкий, як
пушок.
56 На ярмарку як
слобожане
Або на красному
торгу
До риби товпляться
миряне,
Було на сьому так
лугу.
Душа товкала душу в
боки
І скреготали, мов
сороки;
Той пхавсь, той сунувсь, инчий
ліз;
Всі м'ялися,
перебирались,
Кричали, спорили і
рвались,
І всяк хотів, його щоб
віз.
57 Як гуща в сирівці
іграє,
Шиплять, як кваснуть,
буряки,
Як против сонця рій
гуляє,
Гули сі так
небораки,
Харона, плачучи,
прохали,
До його руки
простягали,
Щоб взяв з собою на
каюк;
Но сей того плачу
байдуже,
На просьби уважав не
дуже:
Злий з сина був старий
дундук.
58 І знай, що все веслом
махає
І в морду тиче хоч
кому,
Од каюка всіх
одганяє,
А по вибору
своєму
Потрошечку в човен
сажає,
І зараз човен
одпихає,
На другий перевозить
бік;
Кого не візьме, як
затнеться,
Тому сидіти
доведеться,
Гляди — і цілий, може,
вік.
59 Еней в кагал сей як
убрався,
Щоб зближитися к
порому;
То з Палінуром
повстрічався,
Штурмановав що при
йому.
Тут Палінур пред ним
заплакав,
Про долю злу свою
балакав,
Що через річку не
везуть;
Но баба зараз
розлучила,
Енею в батька
загвоздила,
Щоб довго не базікав
тут.
60 Попхались к берегу
поближче,
Прийшли на самий
перевіз,
Де засмальцьований
дідище
Вередовав, як в греблі
біс;
Кричав буцімто
навіжений,
І кобенив народ
хрещений,
Як водиться в шиньках у
нас;
Досталось родичам
сердешним,
Не дуже лаяв словом
гречним,
Нехай же зносять в добрий
час.
61 Харон, таких гостей
уздрівши,
Оскілками на їх
дививсь,
Як бик скажений
заревівши,
Запінивсь дуже і
озливсь:
“Відкіль такії се
мандрьохи,
І так уже вас тут не
трохи,
Якого чорта ви
прийшли?
Вас треба хати
холодити!
Вас треба так
опроводити,
Щоб ви і місця не
найшли.
62 Геть, преч, вбирайтесь відсіль к
чорту,
Я вам потилишника
дам;
Поб'ю всю пику, зуби,
морду,
Аж не пізна вас дідько
сам;
Ійон же як
захрабровали,
Живі сюди
примандровали,
Бач, гиряві, чого
хотять!
Не дуже я на вас
покваплюсь,
Тут з мертвими ось не
управлюсь,
Що так над шиєю
стоять”.
63 Сивилла бачить, що не
шутка,
Бо дуже сердиться
Харон;
Еней же був собі
плохутка;
Дала стариганю
поклон:
“Та ну, на нас лиш придивися, —
Сказала, — дуже не
гнівися,
Не сами ми прийшли
сюди;
Хіба ж мене ти не
пізнаєш,
Що так кричиш, на нас гукаєш —
Оце невидані
біди!
64 Ось глянься, що оце
такеє!
Утихомирся, не
бурчи;
Ось деревце, бач,
золотеє,
Тепер же, коли хоч,
мовчи”.
Потім все дрібно
розказала,
Кого до пекла
провожала,
До кого, як, про що, за
чим.
Харон же зараз
схаменувся,
Разів з чотири
погребнувся
І з каючком причалив к
ним.
65 Еней з Сивиллою
своєю
Не мішкавши в човен
ввійшли;
Кальною річкою
сією
На той бік в пекло
поплили;
Вода в розколини
лилася,
Що аж Сивилла
піднялася,
Еней боявсь, щоб не
втонуть,
Но пан Харон наш
потрудився,
На той бік так
перехопився,
Що нільзя оком
ізмигнуть.
66 Приставши, висадив на
землю;
Взяв пів-алтина за
труди,
За працьовиту свою
греблю,
І ще сказав, іти
куди.
Пройшовши відсіль гонів з
двоє,
Побравшись за руки
обоє,
Побачили, що ось
лежав
У бур'яні бровко
муругий,
Три голови мав пес сей
мурий,
Він на Енея
загарчав.
67 Загавкав грізно в три
язики,
Уже був кинувсь і
кусать,
Еней підняв тут крик
великий,
Хотів чимдуж назад
втікать.
Аж баба хліб бровку
шпурнула
І горло глевтяком
заткнула,
То він за кормом і
погнавсь;
Еней же з бабою
старою,
То сяк, то так, попід
рукою,
Тихенько од бровка
убравсь.
68 Тепер Еней убрався в
пекло,
Прийшов зовсім на инчий
світ;
Там все поблідло і
поблекло,
Нема ні місяця, ні
звізд,
Там тілько тумани
великі,
Там чутні жалобниї
крики,
Там мука грішним не
мала.
Еней з Сивиллою
гляділи,
Якії муки тут
терпіли,
Якая кара всім
була.
69 Смола там в пеклі
клекотіла
І грілася все в
казанах,
Живиця, сірка, нефть
кипіла;
Палав огонь, великий
страх!
В смолі сій грішники
сиділи
І на огні пеклись,
горіли.
Хто, як, за віщо
заслужив.
Пером не можна
написати,
Не можна і в казках
сказати.,
Яких було багацько
див!
70 Панів за те там
мордовали
І жарили зо всіх
боків,
Що людям льготи не
давали
І ставили їх за
скотів.
За те вони дрова
возили,
В болотах очерет
косили,
Носили в пекло на
підпал.
Чорти за ними
приглядали,
Залізним пруттям
підганяли,
Коли який з них
приставав.
71 Огненним пруттям
оддирали
Кругом на спину і
живіт,
Себе що сами
убивали,
Яким остив наш білий
світ.
Гарячим дьогтем
заливали,
Ножами під боки
штрикали,
Щоб не хапались
умирать.
Робили розниї їм
муки,
Товкли у мужчирях їм
руки,
Не важились щоб
убивать.
72 Багатим та скупим
вливали
Розтопленеє срібло в
рот,
А брехунів там
заставляли
Лизать гарячих
сковород;
Які ж ізроду не
.женились,
Та по чужим куткам
живились,
Такі повішані на
крюк,
Зачеплені за теє
тіло,
На світі що грішило
сміло
І не боялося сих
мук.
73 Всім старшинам тут без
розбору,
Панам, підпанкам і
слугам
Давали в пеклі добру
хльору,
Всім по заслузі, як
котам.
Тут всякиї були
цехмистри,
І ратмани, і
бургомистри,
Судді, підсудки,
писарі,
Які по правді не
судили
Та тілько грошики
лупили
І одбирали
хабарі.
74 І всі розумні
филозопи,
Що в світі вчились
мудровать;
Ченці, попи і
крутопопи,
Мирян щоб знали
научать;
Щоб не ганялись за
гривнями,
Щоб не возились з
попадями,
Та знали церков щоб
одну;
Ксьондзи до баб щоб не
іржали,
А мудрі звізд щоб не знімали —
Були в огні на самім
дну.
75 Жінок своїх що не
держали
В руках, а волю їм
давали,
По весіллях їх
одпускали,
Щоб часто в приданках
були
І до півночі там
гуляли,
І в гречку деколи
скакали,
Такі сиділи всі в
шапках,
І з превеликими
рогами,
З зажмуреними всі
очами,
В кип'ячих сіркой
казанах.
76 Батьки, які синів не
вчили,
А гладили по
головах,
І тілько знай що їх
хвалили,
Кипіли в нефті в
казанах;
Що через їх синки в
ледащо
Пустилися, пішли в
нінащо,
А послі чубили
батьків,
І всею силою
бажали,
Батьки щоб швидче
умирали,
Щоб їм принятись до
замків.
77 І ті були там
лагоминці,
Піддурювали що
дівок,
Що в вікна дрались по
драбинці
Під темний, тихий
вечерок;
Що будуть сватать їх,
брехали,
Підманювали,
улещали,
Поки добрались до
кінця;
Поки дівки од
перечосу
До самого товстіли
носу,
Що сором послі до
вінця.
78 Були там купчики
проворні,
Що їздили по
ярмаркам,
І на аршинець на
підборний
Поганий продавали
крам.
Тут всякії були
пронози,
Перекупки і
шмаровози,
Жиди, міняйли,
шинькарі.
І ті, що фиги-миги
возять,
Що в боклагах гарячий
носять,
Там всі пеклися
крамарі.
79 Паливоди і
волоцюги,
Всі зводники і всі
плути;
Ярижники і всі
п'янюги,'
Обманщики і всі
моти,
Всі ворожбити,
чародії,
Всі гайдамаки, всі
злодії,
Шевці, кравці і
ковалі;
Цехи: різницький,
коновальський,
Кушнірський, ткацький,
шаповальський
Кипіли в пеклі всі в
смолі.
80 Там всі невірні і
христьяне,
Були пани і
мужики,
Була там шляхта і
міщане.
І молоді, і
старики;
Були багаті і
убогі,
Прямі були і
кривоногі,
Були видющі і
сліпі,
Були і штатські, і
воєнні,
Були і панські, і
казенні,
Були миряне і
попи.
81 Гай! гай! та нігде правди
діти,
Брехня ж наробить лиха
більш;
Сиділи там скучні
піїти,
Писарчуки поганих
вірш,
Великії терпіли
муки,
їм зв'язані були і
руки,
Мов у татар терпіли
плін.
От так і наш брат
попадеться,
Що пише, не
остережеться,
Який же втерпить його
хрін!
82 Якусь особу
мацапуру
Там шкварили на
шашлику,
Гарячу мідь лили за
шкуру
І розпинали на
бику.
Натуру мав він дуже
бридку,
Кривив душею для
прибитку,
Чужеє оддавав в
печать;
Без сорома, без бога
бувши
І восьму заповідь
забувши,
Чужим пустився
промишлять.
83 Еней як відсіль
відступився
І далі трохи
одійшов,
То на другеє
нахопився,
Жіночу муку тут
найшов.
В другім зовсім сих
каравані
Піджарьовали, як у
бані,
Що аж кричали на чім
світ;
Оці то галас
ісправляли,
Гарчали, вили і
пищали,
Після куті мов на
живіт.
84 Дівки, баби і
молодиці
Кляли себе і ввесь свій
рід,
Кляли всі жарти,
вечерниці,
Кляли і жизнь, і білий
світ;
За те їм так там
задавали,
Що через міру
мудровали
І верховодили над
всім;
Хоть чоловік і не
онеє,
Коли же жінці, бачиш,
теє,
То треба угодити
їй.
85 Були там чесні
постомолки,
Що знали весь святий
закон,
Молилися без
остановки
І били сот по п'ять
поклон,
Як в церкві між людьми
стояли,
І головами все
хитали,
Як же були на
самоті,
То молитовники
ховали,
Казились, бігали,
скакали
І гірше дещо в
темноті.
86 Були і тії там
панянки,
Що наряжались на
показ;
Мандрьохи, хльорки і
діптянки,
Що продають себе на
час.
Сі в сірці і в смолі
кипіли
За те, що жирно дуже
їли
І що їх не страшив і
піст;
Що все прикушовали
губи,
І скалили біленькі
зуби,
І дуже волочили
хвіст.
87 Пеклись тут гарні
молодиці,
Аж жаль було на них
глядіть,
Чорняві, повні,
милолиці;
І сі тут мусили
кипіть,
Що замуж за старих
ходили
І мишаком їх
поморили,
Щоб послі гарно
погулять
І з парубками
поводитись,
На світі весело
нажитись
І не голодним
умирать.
88 Якіїсь мучились там
птахи
З куделями на
головах;
Се чесниї, не
потіпахи,
Були тендітні при
людях;
А без людей — не можна
знати
Себе чим мали
забавляти,
Про те лиш знали до
дверей.
Ім тяжко в пеклі
докоряли,
Смоли на щоки
наліпляли,
Щоб не дурили так
людей.
89 Бо щоки терли
манією,
А блейвасом і ніс, і
лоб,
Щоб краскою, хоть не
своєю,
Причаровать к собі кого
б;
Із ріпи підставляли
зуби,
Я лозили все смальцем
губи,
Щоб підвести на гріх
людей;
Пиндючили якіїсь
бочки,
Мостили в пазусі
платочки,
В которих не було
грудей.
90 За сими по ряду
шкварчали
В розпалених
сковородах
Старі баби, що все
ворчали,
Базікали по всіх
ділах;
Все тілько старину
хвалили,
А молодих товкли та
били,
Не думали ж, які
були,
Іще як сами
дівовали
Та з хлопцями як
гарцювали,
Та й по дитинці
привели.
91 Відьом же тут
колесовали
І всіх шептух і
ворожок,
Там жили з них чорти
мотали
І без витушки на
клубок;
На припічках щоб не
орали,
У комини щоб не
літали,
Не їздили б на
упирях;
І щоб дощу не
продавали,
Вночі людей щоб не
лякали,
Не ворожили б на
бобах.
92 А зводницям таке
робили,
Що цур йому вже і
казать,
На гріх дівок що
підводили
І сим учились
промишлять;
Жінок од чоловіків
крали
І волоцюгам
помагали
Рогами людський лоб
квічать;
Щоб не своїм не
торговали,
Того б на одкуп не
давали,
Що треба про запас
держать.
93 Еней там бачив щось
немало
Кип'ящих мучениць в
смолі,
Як з кабанів топилось
сало,
Так шкварилися сі в
огні;
Були і світські, і
черниці,
Були дівки і
молодиці,
Були і паньї, й
панночки;
Були в свитках, були в
охвотах,
Були в дульєтах і в
капотах,
Були всі грішні
жіночки.
94 Но се були все
осуждені,
Які померли не
тепер;
Без суду ж не палив
пекельний
Огонь, недавно хто
умер;
Сі всі були в другім
загоні,
Якби лошата або
коні,
Не знали попадуть
куда;
Еней, на перших
подивившись
І о бідах їх
пожурившись,
Пішов в другії
ворота.
95 Еней, ввійшовши в сю
кошару,
Побачив там багацько
душ,
Вмішавшися між сю
отару,
Як між гадюки чорний
уж.
Тут розні душі
похожали,
Все думали та все
гадали,
Куди-то за гріхи їх
впруть.
Чи в рай їх пустять
веселитись,
Чи, може, в пекло
пошмалитись
І за гріхи їм носа
втруть.
96 Було їм вільно
розмовляти
Про всякії свої
діла,
І думати, і мізковати —
Яка душа, де, як
жила;
Багатий тут на смерть
гнівився,
Що він з грішми не
розлічився,
Кому і кілько треба
дать;
Скупий же тосковав,
нудився,
Що він на світі не
нажився
І що не вспів і
погулять.
97 Сутяга толковав
укази,
І що то значить наш
Статут;
Розказовав свої
прокази,
На світі що робив сей
плут.
Мудрець же физику
провадив,
І толковав якихсь
монадів,
І думав, відкіль взявся
світ?
А мартопляс кричав,
сміявся,
Розказовав і
дивовався,
Як добре знав жінок
дурить.
98 Суддя там признавався
сміло,
Що з гудзиками за
мундир
Таке переоначив
діло,
Що, може б, навістив
Сибір;
Та смерть ізбавила
косою,
Що кат легенькою
рукою
Плечей йому не
покропив.
А лікар скрізь ходив з
ланцетом,
З слабительним і
спермацетом
І чванивсь, як людей
морив.
99 Ласощохлисти
похожали,
Всі фертики і
паничі,
На пальцях ногтики
кусали,
Розприндившись, як
павичі;
Все очі вгору
піднімали,
По світу нашому
вздихали,
Що рано їх побрала
смерть;
Що трохи слави
учинили,
Не всіх на світі
подурили,
Не всім успіли морду
втерть.
100 Моти, картьожники,
п'янюги
І весь проворний чесний
род;
Лакеї, конюхи і
слуги,
Всі кухарі і
скороход,
Побравшись за руки,
ходили
І все о плутнях
говорили,
Які робили, як
жили,
Як паней і панів
дурили,
Як по шиньках вночі
ходили
І як з кишень платки
тягли.
101 Там придзигльованки
журились,
Що нікому вже
підморгнуть,
За ними більш не
волочились,
Тут їх заклекотіла
путь;
Баби тут більш не
ворожили
І простодушних не
дурили.
Які ж дівок охочі
бить,
Зубами з серця
скреготали,
Що наймички їх не
вважали
І не хотіли їм
годить.
102 Еней уздрів свою
Дидону,
Ошмалену, мов
головня,
Якраз по нашому
закону
Пред нею шапочку
ізняв:
“Здорова! — глянь... де ти
взялася?
І ти, сердешна,
приплелася
Із Карфагени аж
сюди?
Якого біса ти
спеклася,
Хіба на світі
нажилася?
Чорт мав тобі десь і
стида.
103 Така смачная
молодиця,
І глянь! умерла
залюбки...
Рум'яна, повна,
білолиця,
Хто гляне, то лизне
губки;
Тепер з тебе яка
утіха?
Ніхто не гляне і для
сміха,
Навік тепер пропала
ти!
Я, далебі, в тім не
виною,
Що так роз'їхався з
тобою,
Мені приказано
втекти.
104 Тепер же, коли хоч,
злигаймось
І нумо жить так, як
жили,
Тут закурім,
заженихаймось,
Не розлучаймось
ніколи;
Ходи, тебе я
помилую,
Прижму до серця —
поцілую...”
Йому ж: Дидона
наодріз
Сказала: “К чорту
убирайся,
На мене більш не
женихайся...
Не лізь! Бо розіб'ю і
ніс!”
105 Сказавши, чортзна-де
пропала,
Еней не знав, що і
робить.
Коли б яга не
закричала,
Що довго годі
говорить,
То, може б, там і
застоявся
І, може, той пори
дождався,
Щоб хто і ребра
полічив:
Щоб з вдовами не
женихався,
Над мертвими не
наглумлявся,
Жінок любов'ю не
морив.
106 Еней з Сивиллою
попхався
В пекельную подалі
глуш;
Як на дорозі
повстрічався
З громадою знакомих
душ.
Тут всі з Енеєм
обнімались,
Чоломкались і
ціловались,
Побачивши князька
свого;
Тут всяк сміявся,
реготався,
Еней до всіх їх
доглядався,
Знайшов з троянців ось
кого:
107 Педька, Терешка,
Шеліфона,
Панька, Охріма і
Харка,
Леська, Олешка і
Сізьона,
Пархомаї їська і
Феська,
Стецька, Ониська,
Опанаса,
Свирида, Лазаря,
Тараса,
Були Денис, Остап,
Овсій
І всі троянці, що
втопились,
Як на човнах з ним
волочились,
Тут був Вернигора
Мусій.
108 Жидівська школа
завелася,
Великий крик всі
підняли,
І реготня де не
взялася,
Тут всяку всячину
верзли;
Згадали чорт знає
колишнє,
Балакали уже і
лишнє,
І сам Еней тут
розходивсь;
Щось балагурили
довгенько,
Хоть ізійшлися і
раненько,
Та пан Еней наш
опізнивсь.
109 Сивиллі се не
показалось,
Що так пахолок
застоявсь,
Що дитятко так
розбрехалось,
Уже і о світі не
знавсь;
На його грізно
закричала,
Залаяла,
запорощала,
Що аж Еней ввесь
затрусивсь.
Троянці также всі
здригнули
І врозтич, хто куди,
махнули,
Еней за бабою
пустивсь.
110 Ішли, і як би не
збрехати,
Трохи не з пару добрих
гін,
Як ось побачили і
хати,
І ввесь Плутонів царський
дім.
Сивилла пальцем
указала
І так Енеєві
сказала:
“Ось тут і пан Плутон
живе
Із Прозерпиною
своєю,
До їх-то на поклон з
гіллею
Тепер я поведу
тебе”.
111 І тілько що прийшли к
воротам
І в двір пустилися
чвалать,
Як баба бридка,
криворота:
“Хто йде?” — їх стала
окликать.
Мерзенне чудо се
стояло
І било під двором в
клепало,
Як в панських водиться
дворах;
Обмотана вся
ланцюгами,
Гадюки вилися
клубками
На голові і на
плечах.
112 Вона без всякого
обману
І щиро без
обиняків
Робила грішним добру
шану,
Ремнями драла, мов
биків;
Кусала, гризла,
бичовала,
Кришила, шкварила,
щипала,
Топтала, дряпала,
пекла,
Порола, корчила,
пиляла,
Вертіла, рвала,
шпиговала
І кров із тіла їх
пила.
113 Еней, бідняжка,
ізлякався
І ввесь, як крейда,
побілів,
І зараз у яги
спитався,
Хто їй так мучити
велів?
Вона йому все
розказала
Так, як сама здорова
знала,
Що в пеклі є суддя
Еак;
Хоть він на смерть не
осуждає,
Та мучити
повеліває,
І як звелить — і мучать
так.
114 Ворота сами
одчинились,
Не смів ніхто їх
задержать,
Еней з Сивиллою
пустились,
Щоб Прозерпині честь
оддать.
І піднести їй на
болячку
Ту суто золоту
гіллячку,
Що сильно так вона
бажа.
Но к ній Енея не
пустили,
Прогнали, трохи і не
били,
Бо хиріла їх
госпожа.
115 А далі вперлися в
будинки
Підземного сього
царя,
Ні гич, ні гариля
пилинки,
Було все чисто, як
зоря;
Цвяховані були там
стіни
І вікна всі з морської
піни;
Шумиха, оливо,
свинець,
Блищали міді там і
криці,
Всі убрані були
світлиці;
По правді, панський був
дворець.
116 Еней з ягою
розглядали
Всі дива там, які
були,
Роти свої
пороззявляли
І очі на лоби
п'яли;
Проміж собою все зглядались —
Всьому дивились,
осміхались,
Еней то цмокав, то
свистав.
От тут-то душі
ликовали,
Що праведно в миру
живали,
Еней і сих тут
навіщав.
117 Сиділи, руки
поскладавши,
Для них все празники
були;
Люльки курили,
полягавши,
Або горілочку
пили,
Не тютюнкову і не
пінну,
Но третьопробну,
перегінну,
Настояную на
бодян;
Під челюстями
запікану,
І з ганусом, і до
калгану,
В ній був і перець, і
шапран.
118 І ласощі все тілько
їли,
Сластьони, коржики,
стовпці,
Варенички пшеничні,
білі,
Пухкі з кав'яром
буханці;
Часник, рогіз, паслін,
кислиці,
Козельці, терн, глід,
полуниці,
Крутиї яйця з
сирівцем;
І дуже вкусную
яєшню,
Якусь німецьку, не
тутешню,
А запивали все
пивцем.
119 Велике тут було
роздолля
Тому, хто праведно
живе,
Так, як велике
безголов'я
Тому, хто грішну жизнь
веде;
Хто мав к чому яку
охоту,
Тут утішався тим до
поту;
Тут чистий був
розгардіяш:
Лежи, спи, їж, пий,
веселися,
Кричи, мовчи, співай,
крутися;
Рубайсь — так і дадуть
палаш.
120 Ні чванились, ні
величались,
Ніхто не знав тут
мудровать,
Крий боже, щоб ні
догадались
Брат з брата в чім
покепковать;
Ні сердилися, ні
гнівились,
Ні лаялися і не
бились,
А всі жили тут
люб'язно;
Тут всякий гласно
женихався.
Ревнивих ябед не
боявся,
Було вобще все за
одно.
121 Ні холодно було, ні
душно,
А саме так, як в
сіряках,
І весело, і так не
скучно,
На великодних як
святках;
Коли кому що
захотілось,
То тут як з неба і
вродилось,
От так-то добрі тут
жили.
Еней, се зрівши,
дивовався
І тут яги своєй
спитався,
Які се праведні
були?
122 “Не думай, щоб були чиновні, —
Сивилла сей дала одвіт, —
Або що грошей скрині
повні,
Або в яких товстий
живіт;
Не ті се, що в цвітних
жупанах,
В карамзинах або
сап'янах;
Не ті ж, що з книгами в
руках,
Не рицарі, не
розбишаки;
Не ті се, що кричать: “і паки”,
Не ті, що в золотих
шапках.
123 Се бідні нищі
навіжені
Що дурнями зчисляли
їх
Старці хромі
сліпорождені
З яких був людський глум і
сміх
Се що з порожніми
сумками
Жили голодні під
тинами,
Собак дражнили по
дворах,
Се ті, що біг дасть
получали,
Се ті, яких
випроважали
В потилюцю і по
плечах.
124 Се вдови бідні,
безпомощні,
Яким приюту не
було;
Се діви чесні,
непорочні
Яким спідниці не
дуло;
Се що без родичів
остались...
І сиротами
називались,
А послі вбгались і в
оклад;
Се що проценту не
лупили,
Що людям помагать
любили,
Хто чим багат, то тим і
рад.
125 Тут также старшина
правдива,
Бувають всякії
пани;
Но тілько трохи сього
дива,
Не квапляться на се
вони!
Бувають військові,
значкові,
І сотники, і
бунчукові,
Які правдиву жизнь
вели;
Тут люде всякого
завіту,
По білому єсть кілько
світу,
Которі праведно
жили”.
126 “Скажи ж, моя голубко сиза, —
Іще Еней яги спитав. —
Чом батька я свого
Анхиза
І досі в вічі не
видав?
Ні з грішними, ні у
Плутона,
Хіба йому нема
закона,
Куди його щоб
засадить?”
“Він божої, — сказала, —
крові,
І по Венериній
любові,
Де схоче, буде там і
жить”.
127 Базікавши, зійшли на
гору,
На землю сіли
оддихать,
І, попотівши саме
впору,
Тут принялися
розглядать,
Анхиза щоб не
прогуляти,
Обридло-бо і так
шукати;
Анхиз же був тогді
внизу,
І, похожавши по
долині,
Об миленькій своїй
дитині
Водив по мізку
коверзу.
128 Як глядь на гору
ненароком,
І там свого синка
уздрів,
Побіг старий не просто —
боком
І ввесь од радости
згорів.
Хватавсь з синком
поговорити,
О всіх спитатись,
розпросити
І повидатись хоть
часок;
Енеєчка свого
обняти,
По-батьківській
поціловати,
Його почути
голосок.
129 “Здоров, синашу, ма дитятко!
—
Анхиз Енеєві сказав. —
Чи се ж тобі таки не
стидно,
Що довго я тебе тут
ждав?
Ходім лишень к моїй
господі,
Та поговорим на
свободі,
За тебе будем
мірковать”.
Еней стояв так, мов
дубина,
Котилась з рота тілько
слина,
Не смів мертвця
поціловать.
130 Анхиз, сю бачивши
причину,
Чого синочок
сумовав,
І сам хотів обнять дитину —
Та ба! уже не в ту
попав;
Принявсь його щоб
научати
І тайности йому
сказати,
Який Енеїв буде
плід,
Якії діти будуть
жваві,
На світі зроблять скілько
слави,
Яким то хлопцям буде
дід.
131 Тогді-то в пеклі
вечерниці
Лучились, бачиш, як на
те,
Були дівки та
молодиці
І там робили не
пусте:
У ворона собі
іграли,
Весільних пісеньок
співали,
Співали тут і
колядок;
Палили клоччя,
ворожили,
По спині лещатами
били,
Загадовали
загадок.
132 Тут заплітали
джерегелі,
Дробушечки на
головах;
Скакали по полу
вегері,
В тісної баби по
лавках;
А в комин сужених
питали,
У хатніх вікон
підслухали,
Ходили в північ по
пусткам;
До свічки ложечки
палили,
Щетину із свині
шмалили
Або жмурились по
куткам.
133 Сюди привів Анхиз
Енея
І між дівок сих
посадив;
Як неука і
дуралея,
Принять до гурту їх
просив;
І щоб обом їм
услужили,
Як знають, так
поворожили,
Що стрінеться з його
синком:
Чи він хоть трохи
уродливий,
К чому і як Еней
щасливий,
Щоб всіх спитались
ворожок.
134 Одна дівча була
гостренька
І саме ухо
прехихе,
Швидка, гнучка, хвистка,
порскенька,
Було з диявола
лихе.
Вона тут тілько і
робила,
Що всім гадала,
ворожила,
Могуща в ділі тім була;
Чи брехеньки які
сточити,
Кому імення
приложити,
То так якраз і
додала.
135 Призвідця зараз ся
шептуха
І примостилась к
старику,
Йому шепнула біля
уха
І завела з ним річ
таку:
“Ось я синкові
загадаю,
Поворожу і
попитаю,
Йому що буде,
розкажу;
Я ворожбу такую
знаю,
Хоть що, по правді
одгадаю,
І вже ніколи не
збрешу”.
136 І зараз в горщечок
наклала
Відьомських разних-всяких
трав,
Які на Костянтина
рвала,
І те гніздо, що ремез
клав:
Васильки, папороть,
шевлію,
Петрів батіг і
конвалію,
Любисток, просерень,
чебрець;
І все се налила
водою
Погожею,
непочатою,
Сказавши скількось і
словець.
137 Горщок сей черепком
накрила,
Поставила його на
жар,
І тут Енея
присадила,
Щоб огоньок він
роздував;
Як розігрілось,
зашипіло,
Запарилось,
заклекотіло,
Ворочалося зверху
вниз;
Еней наш насторочив
уха,
Мов чоловічий голос
слуха,
Те чує і старий
Анхиз.
138 Як стали роздувать
пильніше,
Горщок той дужче
клекотав,
Почули голос
виразніше,
І він Енею так
сказав:
“Енею годі вже
журитись,
Од його має
розплодитись
Великий і завзятий
рід;
Всім світом буде
управляти,
По всіх усюдах
воювати,
Підверне всіх собі під
спід.
139 І Римськії поставить
стіни,
В них буде жити, як в
раю;
Великі зробить
переміни
Во всім окружнім там
краю;
Там буде жить та
поживати,
Покіль не будуть
ціловати
Ноги чиєїсь
постола...
Но відсіль час тобі
вбираться
І з панотцем своїм
прощаться,
Щоб голова тут не
лягла”.
140 Сього Анхизу не
бажалось,
Щоб попрощатися з
синком,
І в голову йому не
клалось,
Щоб з ним так бачитись
мельком.
Та ба! вже нічим
пособити,
Енея треба
відпустити,
Із пекла вивести на
світ.
Прощалися і
обнімались,
Слізьми гіркими обливались —
Анхиз кричав, як в марті
кіт.
141 Еней з Сивиллою
старою
Із пекла бігли
напростець;
Синок ворочав
головою,
Поки аж не сховавсь
отець;
Прийшов к троянцям
помаленьку
І крався нишком,
потихеньку,
Де їм велів себе
пождать.
Троянці покотом
лежали
І на дозвіллі добре спали —
Еней і сам уклався
спать.
ЧАСТИНА
ЧЕТВЕРТА
1 Борщів як три не
поденькуєш,
На моторошні
засердчить;
І зараз тяглом
закишкуєш,
І в буркоті
закендюшить.
Коли ж що напхом
з'язикаєш
І в тереб добре
зживотаєш,
То на веселі
занутрить;
Об лихо вдаром
заземлюєш,
І ввесь забуд свій
зголодуєш,
І біг до горя
зачортить.
2 Та що абищоти
верзлялом,
Не казку кормом
солов'ять:
Ось ну, закалиткуй
брязкалом,
То радощі
заденежать.
Коли давало
сп'ятакуєш,
То, може, чуло
зновинуєш,
Якщо з тобою
спередить:
Куди на плавах
човновати,
Як угодили
Юнонати
І як Еней
замінервить.
3 Мене за сю не лайте
мову,
Не я її
скомпоновав;
Сивиллу лайте
безтолкову,
її се мізок
змусовав:
Се так вона
коверзовала,
Енеєві
пророковала,
Йому де поступатись
як;
Хотіла мізок
закрутити,
Щоб грошей більше
улупити,
Хоть бідний був Еней і
так.
4 Та треба з лиха
догадаться,
Як прийде узлом до
чогось;
А з відьмою не
торговаться,
Щоб хлипати не
довелось.
Подяковав старую
суку
Еней за добрую
науку,
Шагів з дванадцять в руку
дав.
Сивилла грошики в
калитку,
Піднявши пелену і свитку, —
Ізслизла, мов лихий
злигав.
5 Еней, ізбувши сучу
бабу,
Якмога швидше на
човни,
Щоб недала Юнона
швабу,
Що опинився б в
сатани.
Троянці, в човни,
посідавши
І швидко їх поодпихавши,
По вітру гарно
поплили;
Гребли з диявола всі
дружно.
Що деяким аж стало
душно,
По хвилі весельця
гули.
6 Пливуть — аж вітри
забурчали
І закрутили не
шутя,
Завили різно,
засвистали,
Нема Енеєві
пуття!
І зачало човни
бурхати,
То сторч, то набік
колихати,
Що враг устоїть на
ногах;
Троянці з ляку
задрижали,
Я к лиху помогти — не
знали;
Іграли тілько на
зубах.
7 Як ось став вітер
ущухати,
І хвилі трохи
уляглись;
Став місяць з хмари
виглядати,
І звізди на неt">Де:p><б;
І заАгу! Тцям полег клеко дp>
І звізтяжкея емарсерцспать.< дp>
І звУже бо дусь,
Куди давакмає
ічовн;
То сторпосрохиорба ь.
7 8PAN>Як оУже тці з ляглягамовь,
СлізМмаєричу дружпоом :p>
Ігралв лихимуєш,
посідасти рть,
СлізБезпечно ь.
ІграАж ставть, мщик їх,tylпроноз:p>
ЙомуНа юєш,< впяк в ма ічоісинквоз:p>
Йомулв лихилавауп,tylрепет:
Се т“Пропаава дрми синква тутм:p>
Покіллисяймставзько ом так.душтм:p>
ПокіОо тніш насторрод ylпропа:p>
7 9PAN>Як оЗакл ріос батідить: вн;<м:p>
ПокіІрми на мову,инемдp>
І звНе проплти м ніг упраи <м:p>
ПокіАилав не ylпропадемдp>
ІграЖти илавос бо путтцарицp>
І з Цирцея, лю пожичабатницp>
І з Іче е злая зубалюдейp>
Як розі лиш
мовуць;<режу,
Щоб А їйилавос бісатапопаду,
Щоб Тихідитье всіх зубахвірейp>
7 10PAN>Як оНдуть еш не хись< ногапабаp>
Щоб А з тяглпі еш раи тирмаp>
Прийшоопаав в масірко сатабаз тіp>
І заГот:<те шиї чогоярмаp>
І заП зшне хахлаць задрс боp>
Із пНдуть еш цап по засекозo:p>
ПокиА нічизапевсіхщчоговоломp>
Се тІуть еш тідлуздружпохож
І звДо ббо
аря дбо
а к.
І звАе, чулопі еш рабовкунo:p>
Та бf !supportEmptyParas]>
7 11PAN>Як оЛях цвуєш,
Завилигу печуйку так.жупанp>
ПокіІр“нступзвалям” краюд свіеp>
ЗавиА з блеє с в матабаранp>
Та бМоск<лаж вбодай б шутякозo:>
Завилимекекекав синкбородо:p>
Там А прус хвла..м зналии ріявp>
Якмога, зн
То сЯкче е Дойдногахчлм аєp>
То с ЕнейЧухрай угон
дав.
Сивиf !supportEmptyParas]>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І звЦирцеї слу.
То с Еввос бо путім глч, тож<м:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
І заСпів с втанцюраилаввстак.рукpp>
І звУміє
тачижісаталов
Об лСейідитьряжен сатаобезян:p>
Що оОFAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
Йосап'оОFвос бо путім глч, тож<м:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
ТобаУміє
тачижісаталов
Сивлаютезпечно ь.
Тебеть еш тідлуздружпохож
І 10ptPANнейЧухрай угон
дав.
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І гн з тяглпі еш раи тирмаp>
І 'вЦирцеї слу.
Твиніаліянець жмову,члмрp>
гишпаE: 1рцеї слу.
Сє шведин вовкpt">Т10p ббо
аря дбо
а к.
NT-SIєопаав в масірко сатабаз тіp>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
неАинучFAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
І 1воєNнейЧухрай угон
дав.
І молиізБезпечно ь.
Аину ж що напхом
з'язикаєш
дмухну ж що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
КудE: 1ті де поступатись
як;
ТоE: 10pt"ейЧухрай угон
дав.
10ptе поступатись
як;
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
>Прий10pt-SI>І звtе поступатись
як;
t">Іустил що напхом
з'язикаєш
Куог зшне хахлаць задрс боp>
ІptE:ог AMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
носом 10pнасіє
тачижісаталов
ТобіщанаейЧухрай угон
дав.
Тоддана що напхом
з'язикаєш
Якшабас!”що напхом
з'язикаєш
буONло човни
бурхати,
Тодвіл що напхом
з'язикаєш
родів” що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Завз FONTцар в ONT-був >ЩЛвізOісяць з хмари
виглядати,
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ДЯ к -SIZE:Каїн,It">ТоалізO що напхом
з'язикаєш
ПгаланціAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ДивившзБеIT-SIZE: 1
царяу лайте
безтолкову,
Завилирялиху помогти — не
знали;
mso-spacerun: yes"NT-SIZE:не
зА в кітьки"IZашанкіАи">Пгра Енеєві
пуття!
Тсухаря що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І моргухинився б в
сатани.
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
ЩобтІче е злая зубалюдейp>
Ткислиptе поступатись
як;
Щоб вичf !supportEmptyParas]>
родн A росла1E: 1IZасив AMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Приступн A IZE: A t">Зас10сив AMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Гнучк A юрлив A>І молодоопаав в масірко сатабаз тіp>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Закин молодецьк-м-
0tE:, зн
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
КласиNнейЧухрай угон
дав.
Поквбасило човни
бурхати,
ПочіAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І питаізБезпечно ь.
чу; Йовз Fж що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Кнеш10:ниNнейЧухрай угон
дав.
І прикм0:ниNнейЧухрай угон
дав.
ТогіНдкі з ляку
задрижали,
Пбряжчал1неєві
пуття!
кин ,Iбув Турн
царьоt що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Пдава Енеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
l; FOіє
тачижісаталов
І 1воє що напхом
з'язикаєш
водинився б в
сатани.
к розаліянець жмову,члмрp>
КподивиТихідитье всіх зубахвірейp>
Пдуралозаліянець жмову,члмрp>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
ЛвізOаліянець жмову,члмрp>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<АжNT-SIАнхизова >ЩдиізOаліянець жмову,члмрp>
Кплем'я !supportEmptyParas]>
врем'яAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<По-молодецьк 10pзакурил:MILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Горілку, пиво,lOед1E: 10рагFпаав в масірко сатабаз тіp>
">ватагинився б в
сатани.
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
лоднещо напхом
з'язикаєш
Плящал1неєві
пуття!
друг-м">Кхватал що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І огіНкNпаав в масірко сатабаз тіp>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Щ 10pt1ул і1все ptпоз'їда Енеєві
пуття!
І косарі що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
лотапечно ь.
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<шмат м що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І назадпечно ь.
род лЕнеєві
пуття!
І рад що напхом
з'язикаєш
l; ютезпечно ь.
Ппропадемо” що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Т; FOське плем'я1все ptзасіло зн
Пп1ті 1неєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Пдавал що напхом
з'язикаєш
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<10pя зва Е0cm10pусE:, зн
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
КщE: дрійшихнився б в
сатани.
КщEнайрозумнійшихнився б в
сатани.
КчзOаіє
тачижісаталов
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Послали д 1ц-SIZ
сказатезпечно ь.
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<10pйZприславpп клон 0pоддатееєві
пуття!
Ппредорог-мNзпечно ь.
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Ппринесли,еєві
пуття!
І подружиб Тинився б в
сатани.
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<“ВІусти! я хліба 10pt"цураюсееєві
пуття!
Пбратаюсе що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
ПприбираДонився б в
сатани.
ПзастилаДо з ляку
задрижали,
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І пиFж що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Пмальованнящо напхом
з'язикаєш
Пмайстріа, зн
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Патрети0всіхI>Пбагвізріа:MILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Як"Александр царевt">ППорипечно ь.
Кгуляєнився б в
сатани.
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ПлащемZз клейонки
обвернуZE:неєві
пуття!
ловуZвзяв cmкапелюхі з ляку
задрижали,
І новіMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<І рукавиціZвзяв cmшкаповінеєві
пуття!
Клопух що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
ПнарядіMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Ішов в кругу своїх ЙовельможAеєві
пуття!
<парадінеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
К1уланеєві
пуття!
Пмуханеєві
пуття!
Пворітісяць з хмари
виглядати,
І піхотненеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Пиріг завдовжки tIZ
аршиннеєві
пуття!
Пбахмуткинеєві
пуття!
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
lагзOе!supportEmptyParas]>
ПсвоєNнейЧухрай угон
дав.
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І прки рн-NнейЧухрай угон
дав.
беIZ
сваркинейЧухрай угон
дав.
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
lоряі з ляку
задрижали,
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
їалов
<Пивце, винце, медок,1
горілкаіє
тачижісаталов
І тарілка що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Ппослам:MILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<“Скажіте вашE: 10p10pюнеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Йорозділю що напхом
з'язикаєш
в"рідню >Пвступлю” що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Пбояріє
тачижісаталов
<пани що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
ПвиOаіє
тачижісаталов
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Пиіз сиt1зкуі
деренівкипечно ь.
ПігралЕнеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ЛубеOськE: 1шмат
короваюнеєві
пуття!
Пслиа, зн
Псмажених,еєві
пуття!
Ппряженихпечно ь.
<Будянкиіє
тачижісаталов
Повеце що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І полигавсI з ляку
задрижали,
І забуа, зн
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<приNмаланеєві
пуття!
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<10pйZза тестя мав >ПЛвізOанеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І маки, зн
т; FOську кров - 0pлвізOську, зн
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
в"берлині, н">в"
дормезінеєві
пуття!
в"ридвані, н">в"
портшезінеєві
пуття!
І препони,еєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І лепорт що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І ненінеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Амату, ТурT-S">І ЛвізOанеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І люде,еєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Пвздихаланеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
І найшла що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Буцім з ЛависpйZ обнімавсI,MILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Буцім до пазухиI добравсI,MILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Буцім і перстеньZз пальци1
зняві з ляку
задрижали,
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Но що се наше0t"жениханняіє
тачижісаталов
І Амата,еєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
пан мій — ядти!”supportEmptyParas]>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Стоявн0pt"вDземлю вритий 0pстовпі з ляку
задрижали,
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<“Кого? — мене; ">хто? — Йотроянець! з ляку
задрижали,
урізате
носаіє
тачижісаталов
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
ти, голубко І сзза,еєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Ставок був, гребляp">І садок!supportEmptyParas]>
Пворкотуханеєві
пуття!
І щебетуханеєві
пуття!
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Зате ж з-Sняньку t">ПвступавсI,MILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ЗаSняньку хоть T-SніжI
готів що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Н0pдуже1простий — родомpt"муцик,еєві
пуття!
Прукинеєві
пуття!
Пвигризав що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Чмихнув, завив, до нихI
помчавсI що напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
крикнув,еєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<Кухарк-Sчаплі F
вхопиланеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
зламз ляку
задрижали,
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ЧмихЩоьгубиисьсер
любопокусо напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
і в ві
пуття!
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
напхом
з'язикаєш
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
Нащоang=ULY:K
styчужT-FAMILY: AriА заКолиія тіши
сунуи
ойнапхом
з'язикаєш
і в ві
пуття!
і в ві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<СлужLYUK sраstylмалаха: Arial; FONTНіхто1од бою 10pt"цуравсь що напхом з'язикаєш
<ІK
ійді"FONTпFAMIдомаArial; FONTСкалКотоєpх радиваху
зродсамляку
задрижали,
і в ві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<С styнікng=UK ="Fкладі"еrial; FONTА вZп ле визивав побитисьі з ляку задрижали,
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ПMистижеtNTNT-FAMI-FAMILYіial; FONTІ спБ:MIйвізOунь щобt"просзв од ”напхом з'язикаєшНаTNTлопівF"F="FONпохLYіrial; FONTІ спБ:MIйвізOунь щобt"просзв од ”напхом
з'язикаєш
Н langз уст пар=UK ="Fпуст-FAMILY: Arie="FВіє аничкуько кZпамапо"живіліеєві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці
хися
ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ПM"FONTng=UK styрочанAMILY: AriА заКолиія тіши сунуи ойнапхом з'язикаєш<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
ЛубенсY: Ar ГадяцY: Ar ПолNT-FA: Aial; FONTЧкурТакуізьси1 річm">анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Як грянутF, сотнямиe-FудFрятArial; FONTА вZп ле визивав побитисьі з ляку задрижали,
Т=style=х юрбицNT-F="FONrial; FONTІ спБ:MIйвізOунь щобt"просзв од ”напхом
з'язикаєш
МNT-FAзапорожці-чупринд"ріrial; FONTІ спБ:MIйвізOунь щобt"просзв од ”напхом
з'язикаєш
Щоle="tylвтtylNT-FАсмоFONAMILY: Arie="FВіє аничкуько кZпамапо"живіліеєві
пуття!
<КT-FAживце
sK
ONобідра Arial; FONTЕнеядиваме"е гидкpцуься0pцуй,еєвнапхом
з'язикаєш
<Ні сangK =вдержNTь e="FOILY: AAMILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<РушницF, мушкетівr оружжинMILY: Arie="FВіє аничкуько кZпамапо"живіліеєві пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<А в особлив="FONзакамарокMILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Списівr пі ,lра Aщ,T-FгаMILYицFAMILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <БF="FтутlстрашниїAFOILY: AArial; FONTЕнеядиваме"е гидкpцуься0pцуй,еєвнапхом з'язикаєш<Од вистрілу дрижалиEFTх AArial; FONTЕнеядиваме"е гидкpцуься0pцуй,еєвнапхом
з'язикаєш
<А пушкаріAN lклаANle=FAYицFAMILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Багацьк=styleT-FAMIс-Fрядуrial; FONTНеZзнежее сеєві хлібві бежегагар в і пуття!
<А бомб —AN lз гK нLONT-FліпилArial; FONTЕнеядиваме"е гидкpцуься0pцуй,еєвнапхом
з'язикаєш
<А слиON
лFнrх —Aдля="FкартечMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
Зносили
stяке збіжжя, TEзлидніial; FONTІ всіхгнів тоZpt"кубевійюбопоказаєві
пуття!
ЩоlнеF"F=о дylNT-FдіватFAMILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЖінкLOngАматоT-FAз'єднаg= Arial; FONTА вZп ле визивав побитисьі з ляку задрижали,7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<РFONлLOngТурном TEшури-муриNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЖінкL! кng= б ви більш ="FїлArial; FONTЕнеядиваме"е гидкpцуься0pцуй,еєвнапхом з'язикаєш<А менш пащиковаTь TEуміT-NT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
7 1PAN> Та щЦесарці
хися
ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
Чи гарниїAбF=",sчиEFTх ріrial; FONTІ спБ:MIйвізOунь щобt"просзв од ”напхом
з'язикаєш
Об тім ВиргилійgtylLEFмовчNTьMILY: AriaІ ня питакилютуєос гpбой,злодіві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<І eавстяж дверT-FOодімкнF=аNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ВоєнFаT"Fря="Fзакрути=аNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<К stNTхватал= Ar Fпоспішаg= ANT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<КоAN чи п'є — н ="FпроANваєrial; FONTНеZзнежее сеєві хлібві бежегагар в і пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Сеge=йyleо йде="NTмаT-Fшляхам-NT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Стовпstyроху=T-FAнебFAMIв'ється,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <СамаTземля, здається, TEгнетьсяMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
анеєшинамY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">То с сквапнійшийилаввсяктак.штукp>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Як з блюдоANзамиe-FпаничAMILY: Arie="FВіє аничкуько кZпамапо"живіліеєві пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Добродій песиків NTONсучокMILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <І лошаків мінятA="FохочAMILY: Arie="FВіє аничкуько кZпамапо"живіліеєві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Се гречеleкії FOпроскінос-NT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ДонсY: м Fагаєм TEпідганявAMILY: Arie="FВіє аничкуько кZпамапо"живіліеєві пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<До бою "FвsсамиA MIсобакаMILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <І лобом биeся , мовесацапAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Той насухо н ="FоддеретьсяMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Сеg"Fвsпанич хороший, TEповtийNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<А видно, що начухаO 2cтім'я,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Поки дрібненleо MIоп= авAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<І e=йyleо немал ="FвелаMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Камил=а"страшнаAMIвоєвницяrial; FONTА вZп ле визивав побитисьі з ляку задрижали,
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧиAвінAввильн =теAвKп’ятой част-NT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧАСТИНА П'ЯТАIN-LEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-INDENT: 0cm"> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Ввесь мирAна йT-FAMIнапустився,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Но переміниAвінAMIбоявся,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <І дух=йT-FAMIізнемогавAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Іулепостроїть Альбі-градNial; FONTА вZп ле визивав побитисьі з ляку задрижали,
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<І духом моторніш="FONставMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<І датF ЮноFіgeаT-FобідMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Над варенухаю TEтрудився,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <І хміль O їх головах бродивMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<І в йT-FAприязнь заставлявся,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Потім до лісу TEпочвалавNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<І лучш =очкур;м TEвдавлюся,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Ніж ТурeовNTя "FпокорюleAMILY: Arie="FВіє аничкуько кZпамапо"живіліеєві пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Слова Енеєвиe-FковтавMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<А завтра, як eачне -FсвітатиNial; FONTА вZп ле визивав побитисьі з ляку задрижали,
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Просілне з ушкамиN-FAMгрінкамиT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<На задвірку хропти; Tуклався,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Евандр же в хату рачкиe-FлізMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Зевесу блискавку TEковавAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Із рук ="молоток упавAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Їй корчивKразні милNTONвид-NT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Венера зачала FTблагатиT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Прищулиться, TEприголубиться,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Цілує, гладить, TEлескотить,T: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<МахнулаAвKПафос оддихать,T: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Себе там сталаT-FрозглядатFAMILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Краси пом'ятNTONрозправлялаNial; FONTА вZп ле визивав побитисьі з ляку задрижали,7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Венера, як правдиваe-FматиNial; FONTА вZп ле визивав побитисьі з ляку задрижали,<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Всіх лає, б'є, пужаNe-Fяриться,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <К роботі приганя майстрівAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ВчорашнNй мордовав:їх чадMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Він зна воєнне TEремеслоMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Мезентій їх тіснить, TEзжимаєNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Еней лишAтілько мав TEдрімать,T: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Ту збрую,Aщо ковав: 2ВулканMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<То носа вже нNхто н = втре”AMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Її очимаT-FпожираєNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ПоодальAбув малийA-FТелешик,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Він плакав:і лигав: 2кулешик,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <До йT-FAкралася зміяT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Н =хист"з ЛавинієйA-Fлюбиться,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Ти, бачу, здатний битьесасобакAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Ну, к чорту! швидше TEохмеляйся,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <Збиратьесоюзних TEпоспішайся,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <На нову Трою TEнападиAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Любов=іAненавистьесапрочнул= AMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Енея ждалиeTEвороттяMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<То всім сидітA=в своїйA-FоградіNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Хотьеможе се=NTONнебилиця,MILY: Arie="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt">7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p> <А я скажу, що може йA-FтакNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Всі принялися заTTEроботуMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Хто жар, хто губку -FAMсірникамиNT: 0cm"><ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<БлакитнеTполом'я взвилосFMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Спусти їм — тFAтаке TEзакоютьILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
7 1PAN> Та щЦесарці хися ціложуравлям:p>
<Як ось ввійшли два TEпарубійкиNMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
<ЧмихЩобt"прв:MIси а1длебикайданві
пуття!
инangІ онуждаєитьсяN земліAсапредатиMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці
пуття!
SPAС'нсьрізь по світу TEволочивсяNMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
м 0cm"уп langТнялився і почухав TEлобMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці
пуття!
<шеAN langngІ по-фнвся і почухав TEлобMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці
пуття!
>
<вся і почухав TEлобMILY: AriaТут1Беже1т; Fжжд0pt"забілебиOихий 0pці
пуття!
<рюмсав басом TEсамNT: 0cm">
<од хаTа ngДіомидесем, дрібнесеньEПаллрозть гм: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
AНехmgPсобою! Уви! он мертв, TEамінь!”MILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
<лоangЯкякразкнязь милость сюAсаявить”AMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
<ів клиgПо с>
ебе зTа наше anСічgn=left class=MsoNormal style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
<іднійNDENецнв
взяlangЯкра 0вnрів Tаькові івAсанаучпеT:л : Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
<шstyглуздaN laEFT: 2cm; 85і
LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">ел 0
<ів десятківN
п 0 lзтьзи, сміхиY олобніманнLY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
здаєDENTЛ
вам?”=left class=MsoNormal
style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і
LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
ус рекс єсть TEневгомоннийNMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
тягlе0в серці за0an>ебелісах же сюраш2плечстукотняY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
мізкуєLпроlanсебеn=left class=MsoNormal style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
авиT: 0ас вN свободіN laEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
чо l ngнахмENTеN laEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
амAN laEFT: 2cm; 85і
LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">ENів lввеN лісах же сюраш2плечстукотняY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
клацENв<мовб">
елябуже винець оEзакуустY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
<">ав
І олохливрнус пессімус
EдуракAMILY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
анеЛвін атБовоюN laEFT: 2cm; 85і
LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">ягаDнсесclasа сміь сюAсTEридавзяла0cm">
<аж gІдрижавn=left class=MsoNormal style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
<каяlaь од душіN laEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm"><і T:з ми<ною душею laEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
<ав Tаlземлю!
з серцяPngскреготENлісах же сюраш2плечстукотняY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
тамlanрозмірялиN laEFT: 2cm; 85і
LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
був просNорийPANплец лісах же сюраш2плечстукотняY: Arie="FІько кZпаодп"відь мапобидаві
пуття!
кібцяPngзатровиласclasа сміь сюAсTEридавзяла0cm">
з DENTомPпоб'ємосеle=одніgn=left class=MsoNormal style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
зробивn=left class=MsoNormal style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
кирпу
ІосідлENn=left class=MsoNormal
style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і
LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
питавсь,S кліщамнN laEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
уangPляяN laEFT: 2cm; 85і
LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
жSнSльзяPSPANмахаІеn=left class=MsoNormal
style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і
LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
б'ємось зо всьlan stдухуn=left class=MsoNormal style="MARGIN-LEFT: 2cm; 85і LIGN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
Здалося їй,Sщо DENT убитий, laEFT: 2cm; GN: left; TEXT-идаENT: 0cm">
ьоTствпоемаєш бмо алоену
Іпвилттю,иTайсвяче
Іпня ANусттеміsкри“Пті нї апвилровив переїді” залІ. П.мляревського, б” Мии н lСумцї аІні опублііNT ПлущелІп3),5 р.lСудяч соз змеl
ні" anуітарй stбаїAської stбеan жраф твообуятникіагвисзтаєсcюч і
пердруіNT Ппх бжярел,иTоим. в кко яа десяткylзливилрожиan стперіагим.ач твалебігкоlвислочерп“Енвизначе
украсзаголювкEбе ми.злиСилттроTтусclєкlкопомиреїAссTпоментаря,
пердивовижн твору, і комляревського, бзлиміг бибаїя, т lСумцї совя літзнач
укршкода
зналурчальі іаlмоn видоду буо хоч
nв дніні"
nв"
і
Іншиеробуче
ихагалижчпх бобрихисанаьня,Tимао вислзяtyl д la
укробуіN>
ьоМихайANхМочськаS<помиисав: “...НашауковіNTаичитти
ьокоNDENставдоліу, яі ліди осе швоую
тягсловю сшилою всзсoподавти яPйисзтвонтли н адовдлитетМ.А нІваnповєннхих
по коліьІ всеце,— lбуla ласекзоучитяуаleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
<ієра8ріюlaам часнрагч,уaспілAстазалх бжіокlaгріхів” зі яі Nкагаютж люDENув пекл, їхюградрацваP<лежноуПпхисутворосі Nкаи,— TAхто"ласн
кдеиксLлеаваіTукраїAськlan народувхидаув Полеl
чу епохпоеЦей
кдеикскtилражленийікавувіl д удпоо кайотоачнопtylсенийік д lоікtкоNденвсовнроікиNTANриTнм=lізсовнроіквиудяуду буоіквсті нашвіNTлітератуч!
ьотой чи
і
ІнаушlaсllучаснкоїІе миLКотляревськмхудійсожиaуіN>
<вким—квсіе
хтоезлидттую'ясувжриттяtсвої Nріднме Уа довніNшчяензіьlідсутнтяla в кшитасclє!
<каша”ю— вийчяршоіквипадклюціх оіяиттяtтояоть впоряідуиїхп нважлпежиaутнІва люинн,хв Nхлодому— задчергсовісую
чижи'ясувіN>
ьотеу мао хчиншн в пtчяеважн, ачальільарйхкагкітезаломдбедквипадки вкавуві ми!епкгодиокуіN>
ьоМиаіемааедлмаетуроокв: laEFT: 2cm; 85і
LIGN: leyle=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
еутішьнє звєратям.І Іпоб увар їимtyсзсoполераий,полооиммоцатимосзаимилмцїполатью єи йІпдйчялІ.“Тм же (1сєя вдубинн,х
еanбинн,хлєщинн,хольшйїбе Вмосзаимах (1сєя всооклбе репбе ред кшу Tмрхвн,х
пасом накумут
і ки йхвааст лі чяевам.І хкршаб доечсзсoполT,гляршабонбаг яоє,
порлотяlнивилєзсоІ. колио[д]атимойро,глянеть,ненебо,хкж отяlнбом з длопиал<,
лонцн ухов спустлвмцїзтіитлваLїї...”ft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
ьо
Люциlпеаnіаа8рхнгелаве>ьоМиау, якиоlик рзTом“еодлялбе пиухіи”у,авoп тімпудзрисвь,
— уНасеео иттичнв ряіу,хкхепізоlйlпеи наm0-рмисюж sоиМ.Цюпеи наmкнуlесНеіб доlс
еanматичнапІпоб доае Діє, Сумд“пзбратяултnпсватяултnпкумтві” з<форEaю, —stопн,Nріду,взаІсоз зоім—кніе В оьбмдукриєететягуTмрвистчнапс в е Пlбрясувн,хтаяк sсаSм, якхобрясуь д крвші,1 крипн,синносватівAстакхокумівAстакдуже дступтли н кyмкоуеІеn=left class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
ьрр'яюететяелеоменим-тилюхпісмень ><каасcіN>ьоTсдвигс
еероївя(nпмдбееобітимщо вжкааввлпеті наавінніNпісні “Ой маожсхтозаІшуимtyучиннвсяї)е е>ьоМиха“Ікопитйз велико,гаиймоимад Люциlпеа”асхтй “е>ьоМиа вхоптаяткyщоду,хкж отяплоочив”е ів
ні" ж е>ьоМиха“кинеткclя,щооружяк—к
унтжате
учечуги фазІн еачуги фІн еечате
убичате
усаSмпалм,оSщб дбитAЛюциlпеаn!епкоалм”, “атоSоя
рукбх”,атоSояноибх”,атоSоя
плеахе Пlсєкопtyрубяултnпкалєчиумцї к чорнуlназемлю stирутив”е Звм німаетвагм,оSщо ибаїяумдннаронрм кказ!нтміN>ьоеероївяритоізблііта
MILаілідвмляркclтсаSн в оlхиіаnойьи-дбиабе За літимyl д lж,оSщо
ні"назвкен еа— діAен ввю ру
чу збркюіонихчНесіеn=left class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
<шку...”е П>иnутомуtслове првдна вдвнроікькнтеикуті розуміркclяшlаркоу, як sLлеавльарйкатеглеl
чнй імlпеатив,оиоlylвключаєІ исТEбе оіяиттяаволентет”,Ппрта
(“Ппртапровдува”)еN>
< аІнератузрмм.Еркаекаm";
довимайчяежіосому<ентлеl
чн-апхlесНнроікьлючі “тяжьфийлібрлманосафи”лотвгаAст фазнзаyїво, аїдкдултубраеAст фгріхокlне ро агьlідсстутнксятвАдубожкехпровду,ю
<азгавльтаTнNденацваслужиотьефlaстичнмвзиTряіюяимфпіологічнки йL
ванлізуяуаleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
ьоTсйчяедтнксятмиLКотляревського,имииесь часепудяумаєшвяунз “Енеїдуч пояснюаєш метохихннлізу
літератункого еикуусclєкlкікпоєднз!ні зк
і
имиилдTєркclяплодо твоlнмв AзаиститвуєркclяваTпоментауі Неза дов,
о<ткого, яюлягаDмжкопапірайчя в ряікли
твору комляревського, anцьєкlкопо свінтеІь Лессінги поми умтргкіаихо“ЛаокооіднTAабонП>ьомежіяживllхиух >
ьотеу мао удкожя літератуаднTAзахбліітаятві
ьоМихвичх КчубейМ. М же,завдякли
Кчубею, еожеі, кмдуні тому КотляревсьиENс в кшичерез двкоз плоилрою ркшїпісІваTAзаВв псувявАйAськвоїoслужби ( з<форEутляонміс по жім—к3ичерв-я 1810 р.) карешaуе"
буатtеlЕнвизниENнаудяумчеім( зlіддгукм)йПолтаивськогіддомувихблііувяиідафий
дтвояніN>
ежних издаько, С=октпеітебург,хвзмедицино жйІсипкеan ии.м
1809 роа”е На лерєїі
уоняа1821 р.мму:н поми М.—І. Гнєдичуисав: Я slак кончил ее”,атоSчяекреустлвя. Что" ж касаетclя,що6-й”,атоlбуді"чеім
полюбоиаркcl”е Невоовзі блтазаячя ендмйооустаня,хшоустoчастa а. РрсАйAсь
Ін
літераор М.—О.мМеІьгуновNпісІваввдаіиданняууссло-ні1827 ріе Котляревськогі поми
М.—Пзалогимівя";Sщо пнм= чпведмедпаволеоимад . PAяяднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
ьо
ньбагчн азгадуєететяжронрм с Сусомехов “ІПолецїа україAської ексиькеan р ”—ПзаЙ.м
Горnцьєбагч (963)Tимхов пудяукв!
ьоегроадAсьі сспраи”ве>ьоМиа Дра
гмтаноа фазнзі твок,ГриглецваСкловаимио, ІванаНечуя-Левицськог, АнастолваСвиідрцськог.ж
нleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
оте к в кіост
виидаьуlод еїди зрщусала,хвзприміткакатакпчяедмоиаижчпхериTиокрєїбхаситтияхк на
маноеan ряхі літератуаЕнв'цсіітя,чховьоалійкк в коиaуу,oсилссорлдлим діAнт гроаджуєететяTмом іалттІваккоментаряднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
отягро,усьогонжипвяу
літератуаЕнв'ецьавиеихвіотвочіось—І. LКотляревськог яжoйов,
обум.Оустанім іAс СусомІ. Айзмешткка N>ьо “Енеїдуч пякlнмвпідсумосомйов,
опобкнуlнацті нивні!<усалакпчяедмоиаіта,приміткиьдаовииданняттворвю ІванаLКотляревськог еосАйAськюа
машоюа квеликій,сердач“Бибслотекиуйоэтаи”1969 ріеlод еїа”ю
ні"кі опууювался вх
укпрекалдіаsНритПотаповкїе Яякховсеу маоlвйшкотз-апхиппеаnІ.ж
Айзмешткка- літератуаЕнв'цж”, чяедмоиаій,приміткиьпоЕнвизні ПисокСю фахблкюа
куурчалрюіі нешаблонніосюеашауконгдомчиллеуре Незвтріт=юеттссви йЕнвизнняPкyвислоилеиі щеху 20-хп рках і1 ро рнуaу юмйов, oподільрахN>ацнху чисом ежлеувяідаL
удкожівн особслиостямм.Tсувн,ххкагкітеом віиображлеувявтві
ьомиLКотляревськог.жПеп
Інтом віикпивлєІсоз зоврааситтиямАе ШамраясаПроблтма Aрпх рзмуяваo“ЕнеїдіnІ.жП. LКотляревськоги,у еикуйпокEисаз!лвоиtвдгоноилеииENнадіAнтлежномдунтауконмдурівні сбагччас , прднеі1 ізнроч ааннятамоаріантуввстих
йяижипвєвих виидаьупокEиста,с по ів 1796 й 1799п рксяв(tвдгоноилеиі е>ьоМихм іAе>ьоМихвичнміНовицсьтим(1892ю— 1964)е П>иміткиьАе Шамраясдомlод еїдитуже ссвої
обсягро, літз дйчяевнщу'яол,приміткиьдаовстихoппчяедlнхчяжoйх нсстутнахвиидаьі миL в кжoйов, примітккоусаз!лвоивіияедагковм му,ікдоповнзндомувиудяуі увАйшлоо воняншаккоментаяднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
и крипки.— Гзалнаьк-руAсьі Aнаароні при крипки: У 3 тМ.— Львсяу 1901ю— 1910еN>
ьоТркюе СиняАнхіза,оцтар оз за Дхрдванав.МжаійкАзр в
обоглрііВенери.м
ПісІвазруйнз'ясув грекамркТркї ппслиTивиккнугукяаолюобогсяу домІтх рї цїпісІваstTяуухtеlгодь,щоа,каллийзоз зяlод еїди римвськог lбета Пі опя Вергілія—Маронае
олпокалв, кчаток Римвсьі
ьтркшїДхрдваеллие Уз. PAціXIX с.я Aн anцьєкlкархеолог Генріх Шліман шляхомІ рокопок всстаноии езсце,удео стял1;
Тркям.Оупіовн
Інв “ІліаїдіnГомиса, кхідигрекіияідпТраю” з
обуттт уузруйнз'ясув
анимиTз за риплідисняууXIIо с.ядпхт. тяднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
ьомиВенерму— її любоин азахоплленнятрояPAемяАнхізом, доияькгanбоглряез'явнлаcючана
угормуїддпмувиудяуі пнсстшелинінаароилааввдх ьогон-a амперlе Ппхичасевійlи звонгрnкамркдопомхгаалктрояPAямяднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
и її сспиянні ПикпрвуTяронкго.Е грnцьєрихцарів Менелаякдружa у, —stпяекрасзу Єллея";Sщо
и крипки.ж— Т. 3.ж— С. 225)еN>
отяноюощітккюеднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
осякнуaу живицею,ивониспорівням дlзійкі N>ьтий
гнипвяеднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
оте іеибм е зюlобоючхTлбзкхоие ведеїмоии N>ьопрднрункияPяоо
цщ рбиіаіЮнонапппхичасевідаіиданняЕолаа(І, 4)е Ритуяол,ппхичасевідаіидання
Nріднгдобатькаа— ма обпв'язков яPа давхуі хабарап— су чяечликажипвєв!
аоалкСумцILеккн схуу'яиявіимир=!ня цьогонзвичаю:сав: До чяжа бжаnокууав—stпома,ілокМ.. нлрііезсцямм.Tагкіикуєететяустримм.жінкммлиз,приурочу'ясувм—stдсвньвгонзвичаюнад свяиои йпома,ілка”ю(СумцILеН. БыіСумр устриенав.lЭнелде”аЙ.м
П. LКотляревкСи : Сб. Харьк.”иПолеlко-фвааааг. о-ва., —Харькояу 1905.ж— Т. 16. —stС. 155)еN>
ьомимлеазьмі, яисоі,бвиачу,ажипвєв!;обстраинл. Дуже отвгаоибудеаааоириьдля,Діиоlи
прибуттт трояPAцв,в(1диоквеликі (1дії пв'язує,царицнятамїa
ихазсьійз поялкюа
перlе Пчяедепотенціаільимяженриом (1аамйчяедевикалднєркclянайважлпеішетза Aннаронки йппудяуну—, яисоіїмолодкоївдтіи, як люиникхохазяйхи.жДдірпв усіі пемі sтаку пивль куаагуаддомоааільих шис,,особисткоївдачіNзпусріаемо т в кшиодинзрка —stпяи Емалювтані майбутнькоїдружa и перlяЛраису,тнааронки йідеалу,дівчa мана
вииданііеАатейчя,гвиснімг уаагуана оЕнвизння “станоитT”, я т сткоітькпсІваst“веселої”, “гареої”, замтяагукякчяежік ,щусоїїAсв Діиоlи.жСсправавnутому маовоьн азнеNЕовсім прикалднєркclяддо україAськгanнааронки йідеалу,жінки, взяиетза
і Си йL
смислоиСи йTяууе В СслоникудмукраїAськоїмоаи”взафіксоиаьн два Енвизння , Сумд sсановитиE cl)clєкlкмаєІ lсоєкlксанднчин; 2) показере,ївеличчнй зовиудяууе Т в кши sтніднвяронкомуЕ скEисоЕнвизнь-похвал Діиоlатянихажнєркclяддоцариціе Воно лід, ба AннуезсцрпуйTяуу: “мудра”ю(агрзумнз”кмаєІ більопагкіичере,їжвиейвсьиEнвідтінрк)";
“lмоутня”, “мваатсиваи”і с.яун. Чкомуж , Суо “станоитT”жоlхнваато вNчужоїу дІваstньвгонлексучнкїу молизнні?жСсправавnутому маопчяеденкаmк— тпраестія.іВзяиетза
і Си й(цтаиськог, великнпаїAськгa) шарунлексуки, помяттт вимаlластaонмдуйьому
оолизнні Aсворюєуйчвний кжміччнй ефектіеВоно захбліаато вNсаSммуз. PAці
оустаньои йTяука хкагкітеиистяи іnнлнав'язлпен,нледае пооіstщовиудяуаєІзвідтm";
MILекраєчокхцтаиськїкмбнсії з-апхиплахіи молодиці.жНаNідеалїмукраїAськоїжінкииL
пауаєІтпраестійlо-гуTмриистччнй від сві,авесьивін аемовo пщйlятий
любоинщ-іронічнио,усміиом аволеа.жНасстуте , Суо “біиняжка”юніби маскує";o L
(1а првдіупідсилюєугуTмриистччнй lмоия,—останоитT
ліиняжка!днleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
оворау, чепурну і гарну, —stнзродаиENідеалїдівчa м,оприкмети назвдаутвипжTяукуяїахlажлпебаaу.жПоре
Емалювтаня молодиці,Діиоlи (І, 21), дівкиNна вииданіяЛраисую(IV, 21, —st22)еN>
s=MsoNo— Музlко,іграй,анаінронком!т— погукнува
парубрксcввддавlиои йшагаnіупочав танцюватисcожмха а мтла";o він закида нкии, і,
вtеlсипки, і,ччяез нкиму усвктлід,.жЗатанцювався парубрксcа сбіл посроху
сиплеркclяз заполи. Щонмайае він аои ю,что сбіл д і,птросн опомха ііеАа люи—
стятькокруги та Інприказуют ойроіксаSе,ппхинкиму мовoзlааршнле A пиграюіт:N>
s=MsoNo— Ойь,парубче,ісбіл сиплеркclяPлй,
парубче,ісбіл сиплеркcl!днleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
s=MsoNo— Тейчя,анаіннлеад солі, аклсіграюіть ам Aбасолі! Тейчя,анаіннлеад солі, аклсN>
s=MsoNo— А броайійСи йлихідасдлра Енвла! ЩонжйL
тейчя,татв скажуть!N>
оипічаотвгаоихтlмзїмолодшнхя д
і сзаяшна ужч не маєІйчвнои йуявлленн.мСnо кнвіччнй нлодміачнй атрибут жиплаTиstхранитезьмицнявоиню йитеплд, звприпічкомиджoчеріаню” ужч майжеN"ідійшла "—
млруле.жЗараз т в кшиінколийвNселянвсьихмха ах, lаткухїу,тп рдовжуют остраису
пччі ана их, інж рnеіше, ррозмрувуі ана кюачеріаню lадІними,,окопішея якдаерну
радиції, інж звпргкіичекї йосребие На ччяеїу,т яа на гівлєетет, аклсітоплять—stпіч,,оплять, сушаітьзерео,увnутому чслі просо,опчяедеяив; яквезтинйСи йL
шчяетувати,lатпшон,.N>
ьсаозаймаєІдосисте літне езсцемюмхарчтіьому
раціоні україAськгanнаароуе В поветкденамму п
бутітпшонянтакашж абanкуліш —”"
звича<елістпрааіеАавnlкозцсьихмппходах, чумацьєнхя д бурлацьєнхямандракапшонянта
кашідз салому,уяпісттза ибкюч ааолієют— перьрйенаїдокМN>
ьс.акафтан} — ячяхній
члзав чиENрдягтзадовг
мм.Tолами;,сукманднжупанднчумаркдеднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
Тут,же “парубкммв м'яча гулялм,чде яцї жйу жгута;,
длвкиNппслньки упіовли; мтлі жйдіти, —уnlкса;,хтlмхотіве— навбиткиябииclитми(Істлеія україAськї лізератури: У 8 т.і— К.ч 1967.ж— Т. 2.ж— С.
57).N>
59. Аж. Еанудилояїй, lебрзів— lебргкo— тні у stзнаизннр:я бдолаиа, счядешна.днleft class=al
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
N>
sts=MsoNo поти таіарAсього іга нпчяедронічКуликlвAськї битвш 1380 р.oНаглддємan
оєдинпк пчяед битврю,ченцяаПчяесвєтждзатаіарmномдЧелуб ємт(Во“од еїіи:і“Чернецт AМаман lє,пaбив”; IV, 40) та інеднleft class=MsoNormal
style=T: 2cm; 85і
GN: lefm">
s=MsoNoу ервіснкоі Енвизннр: лайливе с Суо,ь
оЕнвиало “ррзбишака”, “волоцюга”. Нат україAсьнхяземлях,ьlєі вхрииликдо скалду AПольщі,иу ХVІІІаст.ьтд звлли учаснlківNнародао-визвольної боротрби поти
шляхсуу,р тооі числі учаснlківNнай більри йгайдммацськгanпов сасув Коліївщиlииу A1768 р.oпід йрнводомnМаксимаoЗалізнlєа та Івдаа Ґкнти.жНазвд та іолишиался зл Aними,чстала,загальновжиовжою. Одаочасно йшлстпчяеосмислеаняоцьои йпоняпвя,ь
вжиовжняойСи йв озитнвному Енвизннр. Вирішальну р лтеу цьооіквідігралио ворий
Таяасл Шевченяа:і“За свяиую—йравду-еолю Ррзбцйник неnстанеии(“Холодннй
Яр”).N>
днleft class=MsoNormal
stalign=centertyle=T: 2cm; 85і !
s=MsoNo—,пріснкводаа Aриба.N>
s=MsoNoллюей
насмішиш”";“Коли чого в рукахйне еаєш, т неnхвядися,кщщотвоє”";“Пчяша р волок
подивися,ктСдіnі рибоюnхвядися”. Оюнак зйприсліи'ями тo приказкамичв “од еїіи
опрашo стоїт так,а я зйпіснямучв “Наталці Пблташці”";— варяді оипадківNне еожна
певнк сказдти,иде пісня ндррдна, л де —давсора 'єси.N>
N>