ОПОВІДАННЯ ПРО СЛАВНЕ ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ НИЗОВЕ

 

Оповідання перше

Про початок козаччини та боротьбу її з татарами й турками

(1483-1590 роки)

 

ДАВНИНА УКРАЇНИ

Не до ладу було б розпочинати оповідання про запорожців, не згадавши, бодай коротенько, часи давнього життя України, бо козаки були дітьми українського народу й завжди дбали про рідний край, захищали його від ворогів та обстоювали свої права й волю.

Всі землі понад великими річками — Дніпром, Бугом, Дністром та Сяном — з давніх-давен залюднювали східнослов'янські племена. Вони жили окремими громадами, й ними правили вільні ради громадян, що обирали собі на вічах князів.

На північ та на схід од слов'ян селилися фінські племена, з яких найбільші осіли на берегах Оки та Волги — мордва й черемиси.

Колись, у давні часи, слов'янське населення жило на просторах од Тиси, яка впадає в Дунай, лише до Дніпра, так що наддніпрянські землі лежали на краю цих володінь, і через те вони були прозвані Україною. Але з часом слов'яни стали селитися й на фінському терені: по річці Двіні, на озерах Чудському й Ільмені, по річках Волзі й Оці, й там стали вони складати свої громади й князівства. Десь із початку Х сторіччя, після народження Ісуса Христа, за часів князювання в Києві Олега, гору над усіма східнослов'янськими племенами взяли поляни, які жили на правому боці середнього Дніпра й мали своїм осередком город Київ. їхня земля споконвіку звалася Руссю, і ця назва, разом із поширенням влади київських князів, перейшла й на всі слов'янські племена, які скорилися полянам.

За часів Володимира поляни, з волі цього князя, року 988-го пристали до грецької православної віри, а згодом християнство визнали й інші східнослов'янські племена. З прийняттям православ'я слов'яни набули письменність і стали потроху створювати свою власну культуру.

Той же князь Володимир об'єднав усі слов'яно-руські племена в одну велику Руську державу, яка простяглася від Тиси за Карпатськими горами до річки Дону й Азовського моря та від Білого до Чорного моря. Але та єдність тривала недовго. Безмежні обшири, що їх посіли слов'яно-руські племена, та брак у ті часи шляхів сполучення утруднювали спільне життя на таких великих землях, і незабаром держава Володимира занепала й розпорошилась на багато дрібних князівств. До того ж, князь Володимир, помираючи, роздав усі володіння між своїми дітьми. Ще його син Ярослав якось тримав братів у покорі й мав під своєю рукою всі руські землі, крім Полоцької, а вже за часів його внуків ніхто не бажав слухатися київського князя. Не минуло й ста літ, як велика Київська держава розпалась на кілька десятків, а далі — й сотень князівств. Зрештою, дійшло до того, що мало не в кожному місті був свій князь.

Усі князі ворогували між собою, кожен хотів мати якнайбільше підвладних городів і весей; і от вони, озброївши своїх людей, стали нападати на своїх сусідів; скидали своїх родичів із князівств та іноді об'єднували докупи чималі володіння, які з часом знову ділили між своїми дітьми й онуками.

Під час цих змагань і чвар князі часто запрошували за гроші чужосторонніх вояків: варягів або інших кочівників, які, скориставшись занепадом Русі, захопили південні степи. Спочатку то були печеніги, а згодом — половці.

Найбільше лиха від тих воєн зазнав Київ. Він був найдостославніший і найбагатший з усіх городів, розташованих на руських землях. За часів Володимира та Ярослава Київ прикрасили великі й розкішні церкви й монастирі; його було обсипано високими земляними валами з міцним, посеред них, мурованим заїздом, що звався “Золотою брамою”, і тепер Київ жив лише спогадами про свою славу. Через те кожен могутній князь неодмінно прагнув стати князем у цьому городі та старшинувати иад усіма руськими престолами.

З тими війнами й колотнечами дедалі дужче занепадали городи, зубожіла людність і сила Русі. Цим і скористалися степовики-половці, що досі вже вигнали з південного степу печенігів та угрів й захопили степові простори від Волги до Дніпра. Вони наскакували на руські землі, випалювали городи й весі, а людей забирали в неволю.

Найближча до степів Київщина, звісно, й найбільше потерпала від тих нападів. Нарешті в XI столітті половці витиснули Русь із степів на північ, опанували Дніпром од лиману до Орелі, захопили устя Дністра й Бугу й, таким чином, перетнули руські шляхи до Чорного моря й Цар-городу.

Доки через тяжкі обставини Київщина та й узагалі вся Україна дедалі дужче занепадала, північно-східні руські землі, захищені від степовиків лісами та болотами, зміцнювали свою силу й у XII столітті склали, між річками Волгою та Окою, чималу державу — Суздальську Русь, яку згодом стали називати Московщиною. Осередок руського державного життя поволі перемістився на північ.

За два століття, що минули після князювання Володимира, єдність між північною та південною Руссю зовсім розладналася, так що суздальські князі не тільки не допомагали Україні у боротьбі з половцями, а навіть раділи із занепаду Києва, і року 1169-го суздальський князь Андрій Боголюбський, скориставшись із безсилля Київського князівства, захопив зі своїм військом Київ, пограбував його вкрай, не минаючи навіть монастирів та церков і, поруйнувавши та спустошивши колись могутнє й розкішне місто, залишив його на поталу степовикам-половцям.

За якийсь час після походу на Київ Андрія Боголюбського посунулися на руські землі татарські орди зі Сходу. Під проводом свого хана Батия вони зруйнували року 1237-го Суздальську Русь і, повернувши звідти на південь, кинулися на половців і вигнали їх аж за Дунай та Карпатські гори.

Заволодівши південними степами, Батий через кілька років рушив із великими ордами на теперішню Лівобережну Україну й, спустошивши Переяславське та Чернігівське князівства, року 1240-го підступив до Києва.

Городяни оборонялися вперто, адже сподівалися лише на смерть, бо не мали сили відігнати татар, і ті, вдершись до міста, вирізали людей та пограбували і сплюндрували все, що кияни встигли збудувати та надбати за сімдесят літ після руїни Андрія Боголюбського.

Після Києва татари спустошили ще Волинь, Поділля й Галичину, а тоді знову повернулися в чорноморські степи, обклавши щорічною даниною всі руські землі.

Русь опинилася в чужоземному ярмі. Щороку всі руські князі мусили привозити свою данину; й від волі хана залежало, чи залишаться вони на троні, чи їм зітнуть голову, й князівства перейдуть в інші руки, до тих князів, що більш покірливі, чи, не шкодуючи своїх підлеглих, обіцяють привозити татарам набагато щедріші подарунки.

Найскрутніше з усіх руських земель доводилося від татар знову-таки Русі-Україні, бо вона була найближча до степів і не мала жодного природного захисту з боку татарських кочовищ; тому після нашестя Батия східні й південні землі зовсім здичавіли, поросли будяками й перетворилися на безлюдні степи.

Не так тяжко було Русі Суздальській, або Московщині. Татари не любили ходити туди через ліси й болота, й не так потоптали той край. За сто літ Батиєвої руїни Московське князівство не занепало, а зміцнилося, і князь московський Іван Калита, за згодою татарського хана, став старшим над усіма східноруськими князями, проголосивши себе великим князем.

Ще менше потерпіла від татар Галицька Русь, бо її зі степу заступила Україна, і в XIII столітті, за часів короля Данила, сина його Лева та онука Юрія, вона набула ще більшої сили. Та й у неї знайшлися вороги — угри й поляки, й ті лихі сусіди, виснаживши її могуть, підгорнули Галицьку Русь під себе, причому ті русини, що жили за Карпатами, потрапили в ярмо до угорців, а ті, що були на сході гір, дісталися полякам.

Доки київська Русь-Україна перебувала в руїнах, стоптана татарськими кіньми, на північ од неї, на річці Німані, почав складатися в міцну державу напівдикий народ. Уже в XIV столітті великий князь литовський Гедимін заходився поширювати свою владу на південь і завоював усю Білу Русь (край од Прип'яті до верхнього Дніпра). Син же Гедиміна, великий князь Ольгерд, прилучив до Литви всю Україну з обох берегів Дніпра, року 1360-го посадив свого сина Володимира князем у Києві й, вигнавши на якийсь час татар із нижнього Дніпра, Бугу та Дністра, розширив межі своєї держави до Чорного моря.

За добу литовської зверхності Україна трохи перепочила. Литовці не утискували українців; навпаки, самі запозичували в них звичаї, мову й письменність. Але таке спокійне життя недовго тривало на Україні. Наприкінці XIV століття Литва з'єдналася з Польщею, державою римсько-католицької віри, й поляки, забравши всі державні посади, стали переслідувати православних українців, та не задовольнившись і тим, почали обмежувати волю українського селянства й роздавати українські землі польській шляхті.

За панування Литви на Україні вже були вільні вояки, які, хоча й не називалися козаками, проте, як і козаки, присвячували себе військовій справі. Тоді Візантійське царство воювало з турецьким ігом і, щоб мати добре військо, набирало за гроші вояків із різних країн. Між іншим, ходили до Царгорода й українці, про що згадано в пісні з тих часів:

Ой, пустимося ж на тихий Дунай,

Далі Дунаєм під Цареград;

Ой, чаємо там доброго пана,

Що платить добре за служеньку;

Ой, дає на рік по сто червоних,

По коникові та й по шабельці,

По парі суконь та й по шапочці,

Та й по шапочці, та й по панночці...

Слідом за лихом, якого зазнала Україна від польської шляхти, на неї впала ще страшніша біда. В середині XV століття грецьке Візантійське царство, від якого на Русь прийшли православна віра й письменство, було зруйноване турками, і Царгород, перехрещений відтоді у Стамбул, став столицею бусурманів. Оттоманська Порта вийшла в перші держави Європи; татарська орда з Криму, яка весь час кочувала в руських степах, од Кавказу через Дін та Дніпро аж до Дністра, будучи найближчим сусідом і єдиновірцем турків, визнала над собою їхню зверхність, а відтак, зміцнивши своє військо, вигнала литовців із Дніпровського Пониззя та Бугу й почала спустошувати своїми наскоками Україну та відвойовувати її землі у Литви.

Найлютішим тягарем для України були походи кримського хана Менглі-Гірея. Року 1482-го він дощенту сплюндрував Правобережжя разом із Києвом, а через кілька років так само спалив і Лівобережжя з Черніговом і, не спинившись на тому, спустошив ще й Поділля та Волинь.

Про зруйнування Києва Менглі-Гіреєм так розповідає народна дума:

В неділю рано-пораненьку у всі дзвони

дзвонять,

І старії, і малії в весь голос голосять,

На коліна упадають і господа просять:

“Поможи нам, боже, Київ-город боронити,

Діждем першої Пречистої, будем обід

становити”.

В неділю рано-пораненьку города достали,

Усім церквам українським верхи позбивали,

Дзвонами спіжовими коня напували,

В святих церквах коні становили.

Ця руїна, за Менглі-Гірея, була далеко гірша, аніж за часів Батия, бо всіх людей, хто не був забитий або не сховався в лісі, татари забирали в Крим, а звідтіля продавали у неволю на турецькі галери або в заморські турецькі міста. За кілька років Україна стала пусткою, понад Чорним же морем та й далі, на Середземному й Червоному, лунали розпачливі зойки сотень тисяч українських бранців і бранок, відірваних од своїх дітей та батьків, од рідного краю.

Не маючи собі захисту від своїх зверхників — литовців та поляків, українці збагнули, що їм треба самим братися до зброї й виставляти свою військову силу проти татарської неволі. Коли ординці залишали Україну, населення почало виходити з лісів, гуртуватися в загони та силоміць виганяти зі своїх земель татар. Кому під час руїни вдалося врятуватися разом із сім'єю, ті верталися до своїх розорених осель; потроху бралися за господарство; ті, що втратили всю рідню й не мали для кого зводити нове гніздо, лишалися без даху над головою, йшли в степи, присвятивши своє безталанне життя боротьбі з поганцями — татарами — та обороні своїх більш щасливих земляків.

 

ПОЧАТОК КОЗАЧЧИНИ

Тих українських людей, що лишилися безпритульними після татарської руїни і, взявши зброю до рук, почали виходити в степ і нападати на татар, прозвали козаками, що мовою східних народів означало: “вільна, рухлива людина”. Не маючи ще певної організації (ладу), українська козаччина в перші десятки літ свого існування гуртувалася здебільшого біля замків стародавніх руських князів: Острозького, Вишневецького, Дашковича та інших — і з ними виходила битися проти татар; далі ж, коли козаків побільшало, вони купчилися в нововідбудованих містах: Каневі, Черкасах, Корсуні, Білій Церкві, Брацлаві та в усіх прикордонних староствах (повітах) і ходили в походи під проводом старостів, яких називали гетьманами.

З таких гетьманів-старост найбільше уславилися Лянцкоронський, староста Хмельницький, що водив козаків на татарські землі у 1512 та 1516 роках і тоді ж поруйнував Білгород та Очаків, і Дашкович, староста Черкаський та Канівський, який року 1521-го зазнав, було, татарської неволі, але невзабарі втік із Криму й ходив 1523 та 1528 років із козаками під Очаків, а якось вдерся, було, з козаками навіть до Криму.

Виходячи щовесни на південь, щоб вистежувати татар, козаки разом із тим полювали на дичину й, вертаючись під зиму на Україну, привозили із степів коштовні звірині хутра, а ті, хто плавав річками, привозили додому рибу.

У ті часи в гаях та байраках південної України водилася така сила дичини, що з нею, було, й не розминешся; в річках же така сила риби, що, як старі оповідачі казали, “встроми у воду списа, то він так і стримить поміж рибою — не може на бік похилитись”. Велика здобич, що привозили козаки з півдня, або як тоді казали, “з Низу”, заохочувала й осілих людей із міст і сіл виходити щовесни разом із козаками на добичництво. Вони озброювалися, єдналися з козацькими ватагами, спільно з ними пробували ціле літо в степах та на річках, серед повсякденної небезпеки від татарських наскоків; на зиму ж, обтяжені здобиччю, верталися до своїх осель. З кожним роком кількість таких осілих добичників більшала, й вони, перейнявши всі козацькі звичаї та їхнє врядування, чимдалі дужче зміцнювали силу козацтва. Проте, хоча добичництво й мало помітний вплив на поширення козаччини, все ж провідною метою існування козацького війська була боротьба з татарами, а потім — і з турками.

З року 1540-го історія, називаючи привідців козаків, згадує не тільки одних прикордонних старост, а й зазначає вже козацькі походи на татарські улуси (кочовища) та турецькі міста під проводом своїх же народних ватажків: Карпа Масла з Черкас, Якова Білоуса з Переяслава та Андрушка з Брацлава, на підставі чого можна гадати, що ще до середини XVI століття козаччина вже мала певну організацію й сама почала вибирати собі ватажків.

У степу козаки пильнували татарських нападників, які ходили на Україну по людей, перепиняли їм шлях, билися з ними й не давали захоплювати живу силу в неволю; під час же нападу великої орди, коли зупинити бусурманів козакам було не під силу, вони все-таки дбали про те, щоб застерегти міста й села про наближення ворога, і тоді весь хрещений люд залишав свої оселі й ховався у лісах або шукав собі захисту в замках і по великих містах.

На добру здобич од козакування незабаром почали дивитися ласо прикордонні старости й давай одбирати в козаків чималу половину найдорожчих набутків. Козаки попервах ремствували, а проте якийсь час підкорялися старостам; згодом, звикнувши до життя в степах, бездомівні козаки, що не мали жінок та осель, стали й зимувати на Низу, то переховуючись у печерах, між скель, понад річками й байраками, то закладаючи свої “коші”, або “січі”, на таких островах Дніпра, де б татарам їх було важко знайти та несподівано захопити.

Таким чином, уже в середині XVI століття українські козаки поділилися на дві частини: тільки покірливі та ті, що мали жінок і домівки, жили “на волості”, здебільшого в Черкасах і Каневі, а пізніше ще й у Трахтемирові й Корсуні; ті ж, які не мали дружин або не хотіли коритися владі на місцях, мешкали на Низу. Через те перших козаків називали городовими, а других — низовими.

Побачивши, що через оселення на Низу здобич починає вислизати з рук польських старостів, вони стали ходити походами на низових козаків, вишукуючи коші й одбираючи їхні набутки. Тоді низовики, щоб уникнути тих грабунків і пильніше стежити за рухами татар, згуртувалися в чималу громаду, вибрали собі отамана й, посідавши на човни, попливли Дніпром за пороги.

Нелегко, мабуть, було козакам уперше перетнути бурхливі пороги, де і в наші часи нерідко розбиваються човни на тріски, та козаки подолали той небезпечний шлях, і звідтоді Дніпрові пороги та козаки стали рідними братами на кілька віків, і все тодішнє козацьке життя снувалося біля порогів.

За порогами, на одному з островів Великого Лугу, козаки поставили собі курені, обкопали свій табір окопами, обгородили засіками й прозвали цей новий кіш “Січчю”. З того переходу низовиків за пороги вони й почали зватися “запорозькими козаками”, або “запорожцями”. Про них-то й підуть мої оповідання, хоча неможливо буде обминати життя й городовиків, бо й ті козаки щовесни приходили до своїх товаришів за пороги, жили з ними одним життям, разом вирушали в походи, разом і клали свої голови в боротьбі з бусурманами, бодай і зимували на Україні, а все-таки звалися козаками Війська Запорозького Низового.

 

ПЕРШІ ЧАСИ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

Великий Луг був добрим місцем для розташування запорозьких козаків. Він являв собою величезний острів, оточений річками Дніпром, Кушугумом та Кінськими Во-.дами й порізаний Дніпровими протоками на безліч менших островів. Увесь луг мав 5 миль, або 50 верст у довжину та біля трьох миль завширшки; його вкривав одвічний ліс та несходимі пущі очеретів, осоки та шелюгів. На тих островах була ціла мережа озер та боліт, які під час повені сполучалися з Дніпром. Знайти та добути тут козаків вороги не могли, зате прогодуватися запорожцям у Великому Лузі було неважко, бо всі його протоки, озера й лимани аж кишіли рибою, а в лісах водилася сила звірини й птиці. Бракувало козакам тільки борошна та пороху, тому вони час од часу виряджали товаришів байдаками по Дніпру на Україну.

Упорядкувавши Січ у захисному куті Великого Лугу, запорожці почали висилати козацькі залоги до татарських перевозів на Дніпрі й бойові чати в степи, понад шляхи, якими найбільше ходили татари на Україну.

Татари мали чимало перевозів на Дніпрі, найдавніші з них були: перший між порогами Будилом та Лишнім, другий — трохи вище голови острова Хортиці, в урочищі Кічкас. Перше місце подобалося татарам тим, що там Дніпро розмежовували острови Тивильжан (Таволжанський) та Перун на три протоки й саме там легше було перепливти з кіньми по черзі, відпочиваючи на островах; під Кічкасом Дніпро був стиснутий скелями і мав лише 80 сажнів завширшки.

Пристеживши татар на перевозі, запорожці намагалися перешкодити їм перебратися на інший берег, знищуючи всіх, хто зважувався перепливати; коли ж це не вдавалося, то сповіщали Січ і Україну. Згодом на степових пагорбах були споруджені “бекети”, звідки подавали вісті про татар гаслом: на далекій од Дніпра могилі запалювали вогонь, а чатівники з подальших місць, сприйнявши той знак, розводили й собі багаття, і так те гасло за одну ніч поширювалося по всіх степах і доходило до України; отож, не встигнуть татари й перевезтися через Дніпро, а вже скрізь знають, що вороги наближаються.

Нема чого й казати, що життя запорожців у перші сто літ існування Запорозького Війська було невимовне тяжке. Татарські кочовища діставали в ті часи східним боком Дніпра річки Орелі, а правим — Тясмину й Висі, так що єдиним зв'язком Січі запорозької з Україною, і то не забезпеченим од татарських наскоків, був Дніпро. Оточені з усіх боків татарами, запорожці повсякчас сподівалися нападу ворогів, а з тим або смерті собі, або тяжкої неволі. До того ж, татарські добичники (“ушкалі”), приходячи щороку на Україну за ясирем (бранцями), неначе за своєю власністю, стали помічати, що запорожці пильнують за ними й застерігають про їхні наскоки всю Україну; то ж і самі почали вистежувати козаків, щоб, знищивши їхню варту, віроломно налетіти на українські міста й села.

Щоденна небезпека навчила запорожців стерегтися від бусурманів. Очі їхні бачили в таку далечінь, куди нині сягають лише підзорні труби, а козацьке вухо чуло й там, де, здавалося б, панувала німа тиша. Козаки вміли вгадувати наближення небезпеки за тим, куди біжать степові звірі або як перелітає птаство.

Коли небезпека заставала запорожців поблизу Дніпрових порогів, вони ховалися серед скель і в печерах, що й досі існують по берегах Дніпра; якщо біля Великого Лугу та в низинах річок — тікали в плавні та очерети; згодом же, вистеживши зі своєї схованки ворогів, — кидалися на них зненацька й, коли мали сили, то й знищували їх.

Найтяжче доводилося тим із запорожців, які чатували в степах. Там було видко далеко навкруги, і здавалося, що козакам нема порятунку від татар, бо коні у степовиків були прудкі, як вітер; проте й запорожцям вдавалося врятуватися; досить було добігти козакові до якоїсь степової річки або озерця, і вже він у безпеці: бо виріже собі очеретину, простромить у її колінці дірочку й, узявши в рот, занурюється у воду з головою. Краєчок очеретини, виставлений на поверхню, зовсім не помітний поміж осокою й очеретом, а козак через неї дихає й може пересидіти в річці, доки татари підуть далі.

Але хоч які були сторожкі запорожці, а не одному з них випало загинути в нерівній борні з бусурманами, як переказують нам сумні народні думи:

Понад сагою Дніпровою

Молодий козак обід обідає,

Не думає й не гадає,

Що на нього, молодого,

Ще й на джуру малого,

Біда настигає...

То не верби луговії зашуміли,

Як безбожні ушкалі налетіли,

Хведора Безрідного,

Отамана курінного,

Постріляли, порубали,

Тільки джури не піймали,

То малий джура до козака прибуває,

Рани йому глибокії промиває.

То козак йому промовляє:

— Джуро, мій джуро,

Вірний слуго!

Їдь ти понад Лугом-Вазавлугом

Та понад Дніпром-Славутою.

Послухай ти, джуро, —

Чи то гуси кричать,

Чи лебеді ячать,

Чи ушкалі гудуть,

Чи, може, козаки Дніпром ідуть?

Коли гуси кричать, або лебеді ячать — то зжени,

Коли ушкалі гудуть, то схорони.

Коли ж козаки йдуть, то об'яви:

Нехай вони човни до берега привертають,

Мене, Хведора Безрідного, навіщають.

II

Ой, усі поля самарськії почорніли,

Ясними пожарами погоріли;

Тільки не згоріло край річки Самарки,

Край криниці Салтанки

Три терни дрібненьких,

Три байраки зелененьких;

Та тим вони не згоріли,

Ще там три брати рідненьких,

Як голубоньки, сивеньких,

Постріляні та порубані спочивали;

Та тим вони спочивали,

Що на рани постріляні та порубані

дуже знемогали.

Озоветься старший брат до середульшого словами,

Обіллється гіркими сльозами:

“Прошу я тебе, братику мій рідненький,

Як голубонько, сивенький!

Добре ти учини:

Хоч із річки Самарки

Або з криниці Салтанки

Холодної води знайди,

Рани мої, постріляні та порубані,

окропи, охолоди!”

То середульший брат теє зачуває,

До його словами промовляє:

“Братику мій рідненький,

Як голубонько, сивенький!

Чи ти мені, брате, віри не доймеш,

Чи ти мене на сміх підіймаєш!

Чи не одна нас шабля порубала?

Чи не одна нас куля постріляла?

Що маю я на собі дев'ять ран —

рубаних, широких,

А чотири — стріляних, глибоких!

Так ми добре, брате, учинімо,

Свого найменшого брата попросімо:

Нехай найменший брат добре дбає,

Хоч навколюшки вставає,

Військову суремку в головах доставає,

У військову суремку добре грає-приграває;

Нехай би нас стали странні козаки зачувати,

До нас доходжати, Смерті нашої доглядати,

Тіло наше козацьке, молодецьке

в чистім полі поховати!”

 

НЕВОЛЯ БУСУРМАНСЬКА

З татар, що наскакували на Україну, ніхто не хотів вертатися додому з порожніми руками. Пограбувавши в містах і селах усе, що було коштовного, і повбивавши тих, хто змагався й обороняв своє добро, нападники підпалювали оселі й зганяли людей з усіх околиць до одного місця. Там вони вирізували старих і не придатних уже до невольницької роботи, вбивали або розганяли геть недолітків, витоптували кіньми тих дітей, які не мали ще сили втекти; інших же бранців: молодиць, дівчат, чоловіків і парубків, розлучаючи батька з дочкою і дружину з чоловіком, — розділяли між собою. Ось уривок із народної пісні про татарську руїну:

За річкою вогні горять,

Там татари полон ділять.

Село наше запалили

І багацтво заграбили,

Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли.

А в долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть:

Коло шиї аркан в'ється,

А по ногах ланцюг б'ється...

А я, бідний, з діточками,

Піду лісом — стежечками.

Після поділу ясиру всякий татарин зв'язував своїм бранцям руки за спину сирицею, прив'язував одного невільника до другого і, нанизавши їх цілу пасму, припинав переднього до свого сідла і так тяг їх через степи до самісінького Криму. А коли бранці не встигали за конем, то татари підганяли їх довгими батогами.

Не всі полонені мали силу витримати таку подорож. Роз'ятрені, скривавлені степовими будяками, ноги не хотіли слухатися, й нещасні бранці, а найбільше полонянки, жінки та дівчата, падали й волочилися за кіньми, доки татари не добивали знесилених, залишаючи їх серед степу на поталу звірові й птиці.

Повели їх по жірниці,

А жірниця ніжки коле,

Чорну крівцю проливає...

Чорний ворон залітає,

Тую крівцю попиває...

Та брати невольників, запорожці, завжди пильнували за татарами й, не зумівши зупинити їх тоді, як ті йшли на Україну, вони підстерігали, коли вже татари верталися назад, обтяжені ясиром, Чорним шляхом, на південь; і Запорозьке Військо несподівано вихором вилітало з якогось степового байраку й, порубавши ворогів поодинці, визволяло рідних в'язнів і вертало їх на Україну.

Та не щоразу траплялося запорожцям так щасливо відбивати невольників. Дуже обмаль вони мали війська, й дуже просторі були чорноморські степи. Багато все-таки вивозили татари українського люду до Криму в міста Козлов (нині — Євпаторія) та Кафу (тепер — Феодосія), що, починаючи ще з XV століття, стали всесвітніми невольницькими ринками.

З Криму бранців розвозили на спродаж у всі міста Чорного й Середземного морів. Молодиць і дівчат гарної вроди купували заможні бусурмани в свої гареми, всю решту — на будь-які роботи. Поводилися власники з невольниками не по-людському: годували їх, як собак, на ніч приковували ланцюгами або зв'язували їм руки й ноги й тримали в льохах і хлівах; найгірша ж доля випадала, мабуть, тим, кого турецький уряд забирав на свої військові галери. Там невольників прибивали залізом до гребок, і вони мали громадити веслами вдень і вночі, переганяючи галери з одного моря в інше, аж доки, під час війни чи за хуртовини, загинуть, разом із галерою, в безодні моря.

Про тяжке бідування у турецькій неволі досі збереглося кілька народних дум; нехай же вони й повідають нашому читачеві про ту недолю українського народу.

У святу неділю не сизі орли заклекотали,

Як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали,

Угору руки піднімали, кайданами забряжчали,

Господа милосердного прохали та благали:

“Подай нам, господи, з неба дрібен дощик,

А знизу буйний вітер!

Хоча й би чи не встала на Чорному морі бистра хвиля,

Хоча й би чи не повиривала якорів з турецької каторги!

Та вже ся нам турецька-бусурманська каторга надоїла;

Кайдани-залізо ноги повривало,

Біле тіло козацьке молодецьке коло жовтої кості пошмуляло!”

Баша турецький, бусурманський,

Недовірок християнський,

По ринку він походжає,

Він сам добре теє зачуває,

На слуги свої, на турків-яничарів, зозла гукав:

“Кажу я вам, турки-яничари, добре ви дбайте,

Із ряду до ряду заходжайте,

По три пучки тернини і червоної таволги набирайте,

Бідного невольника потричі в однім місці затинайте!”

То ті слуги, турки-яничари, добре дбали,

Із ряду до ряду заходжали,

По три пучки тернини і червоної таволги у руки набирали,

Потричі в однім місці бідного невольника затинали;

Тіло біле козацьке молодецьке коло жовтої кості обривали,

Кров християнську невинно проливали.

Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати,

Стали землю турецьку, віру бусурманську клясти-проклинати:

“Ти, земле турецька, віро бусурманська,

Ти, розлуко християнська!

Не одного ти розлучила з отцем, з матір'ю,

Або брата з сестрою,

Або мужа з вірною жоною!

Визволь, господи, всіх бідних невольників

З тяжкої неволі турецької,

З каторги бусурманської

На тихі води,

На ясні зорі,

У край веселий,

У мир хрещений,

В городи християнські!”

II

Поклоняється бідний невольник

Із землі турецької, із віри бусурманської

У городи християнськії — до отця, до матусі,

Що не може він їм поклонитися —

Тільки поклоняється голубонькам сивеньким:

“Ой ти, голубонько сивенький!

Ти далеко літаєш, ти далеко буваєш;

Полети ти в городи християнськії,

До отця мойого, до матусі.

Сядь-пади

На подвір'ї отцівськім,

Жалібненько загуди,

Об моєї пригоді козацької припом'яни:

Нехай отець і матуся

Мою пригоду козацькую знають,

Статки, маєтки збувають,

Великі скарби збирають, —

Головоньку козацькую із тяжкої неволі визволяють!

Бо як стане Чорне море вигравати,

То не знатиме отець, либонь матір,

У которої каторзі шукати:

Чи у пристані Козловської,

Чи у городі Царграді на базарі.

Будуть ушкалі, турки-яничари набігати,

За Чорнеє море у Арабську землю продавати,

Будуть за них срібло-злото, не лічачи,

Сукна дорогі поставами, не мірячи,

За них брати.

Тоді далася бідному невольнику

Тяжкая неволя добре знати:

Кайдани руки-ноги поз'їдали,

Сирая сириця до жовтої кості

Тіло козацькеє проїдала”.

То бідні невольники на кров, на тіло поглядали,

Об вірі християнській гадали,

Землю турецьку, віру бусурманську проклинали:

“Ти, земле турецькая, віро бусурманськая,

Ти єси наповнена сріблом-злотом

І дорогими напитками,

Тільки ж бідному невольнику на світі невільно,

Що бідний невольник у тебе пробував,

Празника Рожества, будь лі Воскресения не знає,

Всі у неволі проклятої, на каторзі турецької

На Чорнім морі пробувають,

Землю турецькую, віру бусурманськую проклинають:

“Ти, земле турецька, бусурманськая,

Ти, розлуко християнська!

Уже бо ти розлучила не єдиного за сім літ війною;

Мужа з жоною, брата з сестрою,

Діток маленьких з отцем і маткою.

Визволь, боже, бідного невольника

На Свято-руський берег,

На край веселий, між народ хрещений!..”

Не легша доля була й українського жіноцтва, захопленого в неволю. Не маючи сили, щоб оборонятися від напасників, молодиці й дівчата тільки сльозами й благанням сподівалися вмилосердити степових хижаків.

У долині огонь горить,

Коло нього турок сидить,

Турок сидить — коня держить,

Коня держить за поводи,

За поводи шовковії;

Біля нього дівча сидить,

Дівча сидить, слізно плаче,

Слізно плаче, турка просить:

— Пусти мене, турчиночку,

Побачити родиночку,

Ще й рідную Вкраїночку.

Та даремні благання дівчини! Не на те турчин захопив бранок, щоб із шляху пустити їх додому, не покористувавшись із них, як із дівчат і невольниць:

Сестра сестрі промовляє:

Проси, сестро, турка-мужа,

Нехай косу русу утне,

Най до мамки її пошле,

Най ся мамка не фрасує,

Най нам віна не готує!

Бо ми віно утратили

Під явором зелененьким

Із турчином молоденьким...

У неволі молодиць та дівчат чекала ще тяжча недоля, ніж чоловіків. Їх примушували бути жінками бусурманів і родити на світ ворогів своєї далекої України. Тож багато українок ставало дружинами турецьких пашів і навіть самого турецького султана та кримського хана. Вони перебували в розкошах, але ті “лакомства нещасні”, як співає народ у своїх думах, не вбивали в дочок України живого духу, й багато з них користувалися своїм впливом на чоловіків-турків, щоб, у чому була змога, допомагати своїм землякам і до самісінької домовини зберігали в своєму серці іскру любові до рідного краю.

Одну з таких невольниць, дочку священика з міста Богуслава, й оспівала народна дума.

Що на Чорному морі, на камені біленькому,

Там стояла темниця кам'яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

Бідних невольників.

Вони вже тридцять літ у неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного в вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка приходжає,

Словами промовляє:

“Гей, козаки, ви, біднії невольники!

Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?”

Що тоді бідні невольники зачували,

Дівку-бранку Марусю, попівну Богуславку,

По річах пізнавали,

Словами промовляли:

“Гей, дівко-бранко, Марусю,

Попівно Богуславко!

Почім ми можем знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера?

Що тридцять літ у неволі пробуваєм,

Божого світу, сонця праведного не видаєм.

То ми не можемо знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера”.

Тоді дівка-бранка Маруся,

Попівна Богуславка,

Теє зачуває,

До козаків словами промовляє:

“Ой козаки, ви бідні невольники!

Що сьогодні у нашій землі християнській Великодна субота,

А завтра святий празник, роковий день Великдень!”

То тоді ті козаки теє зачували,

Білим лицем до сирої землі припадали,

Дівку-бранку Марусю, попівну Богуславку,

Кляли-проклинали:

“Та бодай ти, дівко-бранко Марусю,

Попівно Богуславко,

Щастя-долі собі не мала,

Як ти нам — святий празник, роковий день Великдень —

сказала”

То тоді дівка-бранка Маруся,

Попівна Богуславка,

Теє зачувала,

Словами промовляла:

“Ой козаки, ви, біднії невольники!

Та не лайте мене, не проклинайте:

Бо як буде наш пан турецький до мечеті виїжджати,

То буде мені, дівці-бранці Марусі,

Попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати:

То буду я до темниці приходжати,

Темницю відмикати,

Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати”.

То на святий празник, роковий день Великдень,

Став пан турецький до мечеті від'їжджати,

Став дівці-бранці Марусі,

Попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати.

Тоді дівка-бранка Маруся,

Попівна Богуславка,

Добре дбає, до темниці приходжає,

Темницю відмикає,

Всіх козаків, бідних невольників,

На волю випускає

І словами примовляє:

“Ой козаки, ви, бідні невольники!

Кажу вам: добре дбайте,

В городи християнські утікайте;

Тільки прошу я вас одного —

Города Богуслава не минайте.

Моєму батьку й матері знати давайте:

Та нехай мій батько добре дбає,

Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,

Великих скарбів не збирає

Та нехай мене, дівки-бранки Марусі,

Попівни Богуславки,

З неволі не викупляє.

Бо вже я потурчилась, побусурманилась

Для розкоші турецької,

Для лакомства нещасного!”

Ой, визволи, боже, нас всіх, бідних невольників,

З тяжкої неволі, з віри бусурманської,

На ясні зорі,

На тихі води,

У край веселий,

У мир хрещений!

Та не всі українські дівчата й молодиці могли звикнути до життя на чужині й погодитися з новими обставинами існування, хоча й у розкошах. Адже “лакомства нещасні” не давали снаги душі й серцю, а нудьга за рідним краєм і сумління через свою, бодай і примусову, зраду батьківщині та вірі часто доводили потурчених молодиць до самогубства.

Ой турчине, турчиночку,

Дай мі ножа гостренького.

До завоя тоненького;

Тонкий завій укроїла,

Ніж у серце сі встромила.

Ті невольницькі плачі разом із стогоном народним, що стояв над усією сплюндрованою Україною, бриніли у вухах запорожців. Туга за рідним краєм змушувала багатьох невольників тікати з Криму й Туреччини. Не знаючи здебільшого, куди йти, бранці легко знову діставалися до рук бусурманів. Піймавши втікача, турки й татари за першим разом його люто карали, вдруге ж — виколювали або випікали їм очі й пускали, хто куди знає. Більшість осліплених гинула з безхліб'я, проте були й такі, що прибували на Україну, і тут, переходячи від села до села з кобзою в руках, вони з риданням оспівували журбу тих, хто лишився на Україні, втратив під час наскоку татар дітей, і страждання невольників, які ще нудилися в бусурманській неволі. Таких сліпців-кобзарів чимало перебувало й на Січі, й запорожці не байдуже ставилися до їхніх співів. Не обмежуючись тими перешкодами, які чинили козаки татарам на степових шляхах і перевозах, вони проникали до татарських і турецьких міст, де знемагали в неволі їхні брати й сестри, але їм найбільше заважало в походах турецьке місто Аслам, що стояло на острові Тавань на низу Дніпра: пропливати повз нього човнами було дуже важко.

 

ГЕТЬМАН ДМИТРО ВИШНЕВЕЦЬКИЙ (БАЙДА)

В ті часи десь року 1552-го на Січ прибув один із нащадків литовсько-українських князів Дмитро Вишне-вецький. Він був жвавий та завзятий вояка із щирою козацькою вдачею. Наслухавшись ще з малих літ про славну боротьбу запорожців із татарами та про їхні лицарські вчинки й звичаї, Вишневецький уже з року 1540-го почав козакувати й був добре відомий запорожцям, бо деякий час перебував і на Січі.

Року 1550-го, коли король польський визнав Вишневецького старостою Черкаським та Канівським, він згуртував навколо себе чимало козаків і вже року 1552-го, покинувши староство, посадив свої загони на човни, виплив на Запорожжя й отаборився на острові Хортиця.

Побувавши ще до того із запорожцями в походах та боях, Вишневецький зрозумів вагу єдності, одностайності, товариства й любові до рідного краю й прийшов до думки, що із запорожцями можна поставити справу оборони України від татар далеко ширше й міцніше, ніж вона стояла. Завзятому Байді боліло серце з того, що через свої незначні сили запорожці змушені були нападати на бусурманів лише потай і після кожного наскоку ховатися в пущах Великого Лугу. Він мріяв створити військо, яке б відверто і збройне стало на низу Дніпра й заступило Україну з півдня; осередком же цієї сили мав бути острів Хортиця, що лежить на Дніпрі нижче порогів та Кічкасу.

Запорожці радо вітали заміри Вишневецького, прибули до нього на Хортицю, обрали його своїм гетьманом та обіцяли міцно стояти разом із ним у боротьбі з бусурманами.

Острів Хортиця чималий: він тягнеться на десять верст уздовж і шириться на три версти впоперек. Його голова (горішній кінець) дуже висока й виходить із води сторчовими скелями, неприступними для ворогів. Саме тут Вишневецький і почав споруджувати містечко, обкопуючи його рівчаками та обсипаючи валами; коли ж містечко було закінчене, козаки поробили з дубових кряжів ще поверх валів стіни та башти. Те містечко простягалося від голови острова до Вошивої скелі на східній протоці Дніпра та до острова Мала Хортиця на заході, який зветься у наші часи Старим Дніпром, і поділявся такими ж окопами та стінами упродовж острова на дві частини з тим, щоб коли вороги здеруться на острів з одного боку, то на іншій половині можна було б оборонятися.

Закінчивши ту велику й міцну будову, Вишневецький звернувся з листами до польського короля Жигмонта й до московського царя Івана Грозного, щоб вони надали йому підмогу для великого походу в Крим.

Надії Вишневецького на допомогу не здійснилися. Король не тільки не допоміг, а ще й розгнівався за те, що гетьман зачіпає татар; цар же хоча й прислав запорожцям на потугу путивльських козаків, але та поміч була дуже незначна.

Проте року 1556-го Байда вирушив-таки походом на Очаків і, зруйнувавши його околиці, визволив чимало невольників. Тільки через брак гармат йому не вдалося добути Очаківський замок. Повернувшись із походу, Вишневецький негайно ж напав на Аслам-город та тільки й цього міста не взяв, а, обминувши його, обійшов із козаками всі татарські степи й попалив улуси до самісінького Перекопу.

Відплачуючи за ті козацькі напади, хан кримський наприкінці того ж року, діждавшись, доки Дніпро замерзне навколо Хортиці, атакував із великою ордою містечка Вишневецького, але захопити їх не зміг. Козаки цілий місяць давали татарам відсіч і, добре погромивши ворога, врешті-таки відігнали геть.

По весні, радіючи своїй перемозі, запорожці посідали в човни, несподівано підпливли до Аслам-городу, взяли його штурмом і, повигинавши всіх бусурманів та визволивши чимало невольників, повернулися на Хортицю з великою здобиччю.

Та недовго запорожці святкували перемогу. Через півроку Хортицю оточили вороги; зі сходу підступив хан з ордою, з півдня на сандалах і галерах прибули турецькі яничари, а із заходу підсунулося волоське військо, підвладне султанові.

Тяжко довелося козакам одбиватися від ворогів, бо тих було вдесятеро більше, допомога ж ні від короля, ні від царя не прийшла, проте запорожці міцно стояли й одбивалися, не шкодуючи свого життя, і лише через чотири місяці, коли на Хортиці не вистачило припасів, Вишневецький потай покинув острів і подався з городовими козаками до Черкас, а запорожці попливли у Великий Луг до своєї добре прихованої й не відомої ні татарам, ні туркам Січі.

Перебувши ці пригоди, Вишневецький зрозумів, що для боротьби з бусурманами козацької сили замало. Проте він не заспокоївся на тому, а, впевнившись, що московський цар прихильніше ставиться до його боротьби, ніж польський король, поїхав у Москву, записався в царя на службу й, діставши від нього клейноди Війську Запорозькому та невеличку допомогу військом, року 1558-го знову повернувся на Хортицю та, згуртувавши біля себе городових і запорозьких козаків, вирушив на татар степами й Дніпром. Наляканий бойовим хистом та завзяттям Вишневецького, кримський хан залишив цього разу козакам усі дніпровські міста й степові улуси й, зібравши свої орди, заховався з ними в Криму.

Козаки з Вишневецьким опанували всіма степами, починаючи від Бугу й до самісінького Дону, і звідтоді стали мати їх за свою власність. Проте таке становище тривало недовго, бо московський цар викликав свого підданця Вишневецького до Москви й послав його з російським військом воювати на Кавказ, а татари ж тим часом знову вийшли з Криму й захопили свої кочовища.

Через рік Іван Грозний хотів послати Вишневецького зі своїм військом проти Польщі, та тільки гетьман на те не згодився, а, зачувши, що на Україну з Буджака наскочила татарська орда, знову прибув на Запорожжя й року 1561-го листом із Січі Запорозької просив короля Жигмонта повернути його в своє підданство. Король охоче виконав те бажання, покликав Вишневецького до себе у Краків і там з великою пошаною привітав його, разом із найвищою польською шляхтою, як відважного войовника-лицаря.

Після того Байді було повернуто всі його маєтки, але все-таки пильно завважено не водити більше козаків на татар і турків, щоб не піднімати їх на помсту. Вишневецький скорився волі короля, але ненадовго. Життя в розкошах та багатстві не задовольняло завзятого козацького ватажка, і за першої ж нагоди, незважаючи на свої не молоді вже роки та недуги, він знову взявся за шаблю.

Сусідня з Україною земля — Молдова, що тоді була в залежності від турецького султана, хотіла, проти волі свого господаря, себто князя, скинути турецьке ярмо — і от молдавські бояри, шукаючи собі підмоги, прислали до Вишневецького посланців просити, щоб він, набравши військо, став господарем Молдови й уладнав її спілку з Польщею.

Вишневецький охоче на те відгукнувся й удався за згодою до Війська Запорозького. Поклик улюбленого гетьмана, що не раз водив козаків до слави, відразу підняв на ноги запорожців, і навколо Вишневецького зібралося біля 4000 душ. З тим військом року 1564-го він і вирушив на Молдову, та тільки там на нього чекала зрада. Другий претендент на Молдавське господарство, боярин Томжа, сподіваючись собі ласки від турецького султана, вдав із себе спільника Вишневецького, а коли той із невеликою купкою запорозької старшини та польської шляхти відступив від свого війська й наблизився до Томжі, він захопив Байду з усією старшиною в бранці й мерщій надіслав у дарунок турецькому султанові.

Довідавшись про зраду, запорожці кинулися на військо Томжі, але, побачивши, що наздогнати й визволити з неволі славного товариша було вже неможливо, мусили із сумом повернутися на Україну.

Діставши до рук свого заклятого ворога, турецький султан скарав його лютою смертю: його скинули з башти на залізні гаки, і він, зачепившись за гак ребром, кілька днів висів та мучився.

У народних згадках Вишневецький назавжди лишився не князем, а вірним товаришем січовим, завзятим Байдою, і народ оспівав так його смерть:

В Цареграді на риночку

Та п'є Байда горілочку:

Ой, п'є Байда та не день, не два,

Не одну нічку та й не годиночку;

Ой, п'є Байда та й кивається,

Та на свого джуру поглядається:

— Ой, джуро мій молодесенький!

Та чи будеш мені вірнесенький?

Цар турецький к ньому присилає,

Байду к собі підмовляє:

— Ой ти, Байдо, та славнесенький!

Будь мі лицар та вірнесенький.

Візьми в мене царівночку —

Будеш паном на всю Вкраїночку!

— Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівночка поганая!

Ой, крикнув цар на свої гайдуки:

— Візьміть Байду добре в руки,

На гак ребром зачепіте!..

Ой, висить Байда та й не день, не два,

Не одну нічку та й не годиночку.

Ой, висить Байда та й гадає,

Та на свого джуру та й споглядає,

Та на свого джуру молодого

І на свого коня вороного.

— Ой джуро мій молодесенький!

Подай мені лучок та тугесенький,

Подай мені тугий лучок

І стрілочок цілий пучок!

Ой, бачу я три голубочки,

Хочу я вбити для його дочки.

Ой, як стрілив — царя вцілив,

А царицю — в потилицю,

А його доньку — в головоньку.

— Ото ж тобі, царю,

За Байдину кару!

Життя Байди-Вишневецького та його походи й боротьба з бусурманами лишили по собі чималий слід на Україні й на Запорожжі. Він одсунув татарські кочовища від Дніпра на схід та захід і тим полегшив становище запорозького козацтва і його зносини з Україною. Про запорожців як переможців над татарами пішов розголос по всіх землях, і сусідні держави почали рахуватися з ними як із визначною військовою силою, що її бажано б мати на своєму боці. Козацтво й само виросло в своїх очах; на Україні ж стали прославляти козаків, як оборонців свого життя, і замість невольницьких плачів та нарікань на татарську руїну, по Україні почали лунати вже й бадьорі пісні про козаків-звитяжців, як, скажімо, пісня про козака Голоту.

Ой, на полі та й на Килиїмськім,

На шляху битому, ординськім,

Ой, там гуляв, гуляв козак Голота.

Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

Правда, на козакові шати дорогії —

Три семирязі лихії:

Одна недобра, друга негожа,

А третя й на хлів не згожа.

А ще, правда, на козакові постоли в'язові,

А онучі китайчані —

Щирі жіночі, рядняні;

Волоки шовкові —

Удвоє, щирі жіноцькі валові.

Правда, на козакові шапка-бирка:

Зверху дірка,

Травою пошита,

А вітром підбита.

Куди віє, туди й повіває,

Козака молодого прохолоджає.

Та гуляє козак Голота, погуляє;

Ні города, ні села не займає, —

ІІ

На город Килію поглядає.

У городі Киліі татарин сидить, бородатий,

По горницях походжає,

До татарки словами промовляє:

— Татарко, татарко!

Ой, чи ти думаєш те, що я думаю?

Ой, чи ти бачиш те, що я бачу?

Каже:

— Татарине, ой, сідий, бородатий

Я тільки бачу, що ти передо мною по горницях походжаєш,

А не знаю, що ти думаєш та гадаєш.

Каже:

— Татарко!

Я те бачу: в чистім полі не орел літає,

То козак Голота добрим конем гуляє.

Я його хочу живцем у руки взяти

Та в город Килію запродати,

і ще ж ним перед великими панами-башами вихваляти,

За його много червоних, не лічачи, брати,

Дорогії сукна, не мірячи, пощитати.

III

То теє промовляє, дорогеє плаття надіває;

Чоботи обуває,

Шлик бархатний на свою голову надіває,

На коня сідає,

Безпечно за козаком Голотою ганяє.

А козаченько оглядається

І корбачем одбивається.

Та вже ж той козак Голота добре козацький звичай знає,-

Ой, на татарина скрива, як вовк, поглядає.

Каже:

— Татарине, татарине!

На віщо ж ти важиш:

Чи на свою ясненькую зброю,

Чи на свого коня вороного,

Чи на себе, татарюгу старого?

Я, — каже, — важу на свою ясненькую зброю,

А ще лучче — на мого коня вороного,

А ще лучче — на себе, татарюгу старого.

Я тебе хочу живцем у руки взяти,

В город Килію запродати,

Перед великими панами-башами вихваляти

І много червоних, не лічачи, набрати,

Дорогії сукна, не мірячи, нощитати.

Та козак Голота добре звичай козацький знає,

Ой, на татарина скрива, як вовк, поглядає.

Ой, — каже, — татарине, ой, сідий же ти, бородатий!

Либонь же ти на розум небагатий:

Не ти козака у руки не взяв,

А вже козакові віри доняв,

А вже за його й гроші пощитав.

А ще ж ти між козаками не бував,

Козацької каші не ідав

І козацьких звичаїв не знаєш.

А татарин його озирає,

З його насміхає.

— Ой ти, — каже, — козаче, козаче-нетяго!

Звідкіля ти розуму набрався,

Що вельми одіжно убрався?

Ой, на що ж ти уповаєш?

Чи на свою шапку-бирку,

Що травою шита,

Вітром підбита —

А зверху дірка?

Чи на свої постоли боброві,

Що шовкові волоки —

Водносталь з валу?

Чи на свою сермягу семилатную?

— Ой, татарюго старий, бородатий,

Що твоя одежа зможе?

Ще побачим, кому бог поможе.

IV

Ой, на полі та й на Килиїмськім,

На шляху битім, ординськім,

То не ясний сокіл літає —

То козак Голота, сердешний, добрим конем гуляє.

Ой, став татарин ік йому приїжджати,

Став тугого лука напинати,

Сердешного козака Голоту стріляти-рубати,

Та козак Голота нагайкою стріли одбиває,

Ой, на татарина скрива, як вовк, поглядає.

— Ой ти, татарин, старий, бородатий,

Да на розум небагатий!

Ти між козаками не бував

І козацької каші не їдав,

І козацьких жартів не знаєш...

Десь у мене був з кулями гаман —

Я ж тобі гостинця дам.

Як став йому гостинці посилати,

Став татарин із коня похиляти.

— Ой ти, татарине, старий, бородатий,

Да на розум небагатий!

Ще ти мене не піймав,

Да уже в город Килію запродав

І срібні за мене гроші побрав!

От тепер твого одного коня вороного

Поведу до шинкарки пропивати,

А другим твоїм конем вороним

По городу Килії гуляти, —

Ой, гуляти, гуляти, гуляти

Да єдиного бога споминати!

Тоді козак добре дбав,

Чоботи татарські істягав,

На свої козацькі ноги обував;

Жупан татарський істягав,

На свої козацькі плечі надівав,

Бархатний шлик іздіймав,

На свою козацьку голову надівав;

На коня татарського сідає,

Поле килиїмське вихваляє:

— Ой поле, — каже, — поле килиїмське!

Скільки я на тобі гуляв,

Да такої здобичі не здобував!

Бодай же ти літо й зиму зеленіло,

Як ти мене при нещасливій годині сподобило!

Дай же, боже, щоб козаки пили та гуляли,

Хороші мислі мали,

Од мене більшу здобич брали

І ворогів під ноги топтали!

 

САМІЙЛО КІШКА (ПЕРШЕ ГЕТЬМАНУВАННЯ)

Невдовзі після смерті Вишневецького-Байди на Запорожжі з'являється оспіваний у народній думі гетьман Самійло Кішка. Родом він був із Канева, козакувати почав, певно, десь року 1550-го, в добу тяжких обставин козацького життя, під час війн та походів Вишневецького набув собі великого войовничого хисту та завзяття. Ставши гетьманом, він заповзявся доробити те, що не вдалося Байді, а саме: відкрити запорожцям шлях до моря. Вишневецький зруйнував Аслам-город, що заступав вихід у море, та, мабуть, не встиг використати того здобутку, бо історія не дає звісток ні про жоден морський похід за часів Байди. Самійло Кішка хотів скористатися завоюванням свого попередника і став лагодитися до походу на море та будувати чайки.

Запорожці раділи замірам свого гетьмана, бо з боку моря — з турецьких галер-каторг та набережних міст — їм вчувався стогін братів-невольників. Вони охоче заходилися будувати чайки, і ще до року 1568-го Самійло Кішка вже встиг вийти на Чорне море й завдати туркам великої шкоди. Це стверджується тим, що того ж року польський король Жигмонт Август, через скарги турецького султана на козацькі морські напади й через його погрози помститися, видав універсал про те, щоб козаки зійшли з Низу, тобто із Запорожжя, на Україну, оселилися б біля прикордонних замків та були на королівській службі.

Після того, а саме року 1570-го, козаків, що перебували на Україні, записали у реєстр і призначили до них за старшого шляхтича Яна Бадовського; запорожці ж королівського універсалу не послухали. Великого Лугу та південних степів не покинули й писатись у реєстр не захотіли, бо не бажали поступитися своєю волею; у призначенні ж козакам старшого владою короля вони вбачали порушення свого звичаю обирати отаманів та гетьманів вільними голосами. Через те запорожці й не признали Бадовського за свого старшого.

Скільки років гетьманував на Запорожжі Самійло Кішка і скільки разів виходив на море — невідомо; тільки знаємо з народної думи, що врешті турки захопили його в неволю. Як сталася та пригода, ніхто не скаже. Можемо тільки зазначити, що під час морських походів козаки завжди були в небезпеці від того, щоб дістатись у руки туркам, бо за доброго вітру турецькі галери ходили прудкіше, ніж козацькі чайки, і, нагнавши їх, вороги могли топити гарматною пальбою, а козаків забрати з води у неволю. Та й без того немало траплялося запорожцям лиха на морі від хуртовини. Під осінь та взимку Чорне море дуже бурхливе, і легким чайкам часом несила боротися з розлютованою хвилею. Може, Кішці й спричинилася така пригода, про яку співається в народній думі “Буря на Чорному морі”:

Ой, на Чорному морі

Та на білому камені,

Там сидить сокіл ясненький,

Жалібненько квилить-проквиляє,

Смутно себе має, на Чорне море пильно поглядає,

Що на Чорному морі щось недобре починає:

Що на небі усі зірки потьмарило,

Половина місяця в хмари вступила,

І все небо тьмою укрило.

А із хмари дрібний дощик накрапає,

А по морю злосупротивна хвиля вставав,

Судна козацькі молодецькі на три часті розбиває.

Першу часть узяло — в землю Огарянську занесло,

Другу часть вхопило — у Дунай в гирло забило;

А третя часть де ся має?

Посеред Чорного моря,

На бистрій хвилі, на лихій хуртовині потопає.

Такою ж хуртовиною могло й Самійла Кішку, разом із найближчою старшиною січовою, викинути на турецький берег і там віддати туркам у неволю. Але могло те лихо статися й не на морі. В думі про Самійла Кішку оповідається, що він був захоплений у Лузі Базавлузі разом із сорока товаришами, що прибули на Дніпро галерами:

Ой, у Лузі Базавлузі там стояв курінь бурлацький,

Там був-пробував Кішка Самійло, гетьман козацький,

І мав він собі товариства сорок чоловіка.

То турецьке паня, молоде баша

По Чорному морю безпечно галерою гуляв

Да до Кішки Самійла в гості прибував,

Та так до них в гості прибував,

Що всіх козаків гетьманських-запорозьких

на місці заставав,

Залізні їм пута подавав.

Слова “в гості прибував” треба розуміти як жарт: певно, турки, помщаючись за морські походи Кішки, піднялися Дніпром до Лугу Базавлугу, напали несподівано на Січ або на якийсь відділ Війська Запорозького, де був сам гетьман, і захопили його у бранці.

 

ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ

Доки Україна за часів Вишневецького та Самійла Кішки почала трохи відпочивати від татарських нападів, на неї насувалось нове лихо. Року 1569-го після Люблінської унії Україну було зовсім одірвано від Литви й прилучено безпосередньо до Польщі, і звідтоді становище українського селянства стало ще дужче гіршати, бо польський уряд почав оддавати його панам у власність без права переходити з місця на місце і навіть позбавив громадянських прав. Під впливом тих утисків селяни кинулись тікати на схід, за Дніпро, та заселяти Лівобережну Україну. Та й те не допомагало, бо польська шляхта випрошувала в короля грунти й на Лівобережжі, як тільки вони залюднювалися; так що селяни ледве встигали впорядковувати на вільних землях своє господарство, як уже знову довідувалися, що вони не вільні, а під паном. Побачивши тоді, що від неволі немає й тут порятунку, більш рухливі й волелюбні селяни почали втікати на Запорожжя і тим збільшувати й зміцнювати Військо Запорозьке.

Хто гетьманував на Запорожжі одразу після Самійла Кішки — невідомо; історія подає лише звістку про те, що року 1574-го запорожці ходили морським походом на турецькі дунайські міста під проводом кошового отамана Покотила.

 

ГЕТЬМАН ІВАН СВІРГОВСЬКИЙ

Того ж 1574-го року козацтво вдруге втрутилося в молдавські справи. Господар Івоня звернувся до польської шляхти й до козаків, щоб допомогли йому скинути турецьке ярмо. На те прохання відгукнувся й Свірговський, прозваний у народних піснях гетьманом. Зібравши козаків, він вирушив походом до Дністра і, з'єднавшись там з Івонею та молдавським військом, погромив турецькі залоги в Тягині (тепер Бендери), в Білгороді та Браїлові й, добувши всі ті міста, поруйнував їх, коли ж на поміч туркам із Буджака вийшли татари, то Свірговський виступив їм назустріч і, впень розбивши, відігнав назад.

Така славна перемога козаків збентежила султана Селіма, і він вислав проти молдаван та козаків 200 000 турецького війська. У великому бойовищі, недалеко Дунаю, турки здобули перемогу над спільниками й почали оточувати їх з усіх боків. Побачивши свою загибель, Івоня по-лицарському радив Свірговському з рештою козаків тікати за Дністер, але гетьман, а разом із ним і запорожці мали собі за велику ганьбу залишити молдаван при лихій годині, і всі вони до одного на чолі із Свірговським поклали голови в бою біля Килії та річки Дунаю.

Про Свірговського, як і про Байду-Вишневецького, збереглася пісня, хоч треба гадати, що вона не щиро народна:

Ой, як того пана Йвана,

Що Свірговського гетьмана,

Та як бусурмани піймали,

То голову йому рубали, —

Ой, голову йому рубали

Та на бунчук вішали,

Та у сурми вигравали,

З нього глумували.

А з Низу хмара стягала,

Що ворону ключа набігала,

По Україні тумани слала,

А Україна сумувала,

Свого гетьмана оплакала.

Тоді буйні вітри завивали:

— Де ж ви нашого гетьмана сподівали?

Тоді кречети налітали:

— Де ж ви нашого гетьмана жалкували?

Тоді орли загомоніли:

— Де ж ви нашого гетьмана схоронили?

Тоді жайворонки повилися:

— Де ж ви з нашим гетьманом простилися?

У глибокій могилі,

Біля городу Килії,

На турецькій лінії.

 

ГЕТЬМАН БОГДАН РУЖИНСЬКИЙ (БОГДАНКО)

Слідом за Свірговським, року 1575-го, на Запорожжі з'явився новий, жвавий та завзятий ватажок — гетьман Богдан Ружинський, прозваний запорожцями Богданком. Як і Вишневецький, він був родом із князів Гедиминови-чів, що давно перебували на Україні й стали вже українцями. За часів, мабуть, Самійла Кішки, коли Ружинський ще жив у своєму маєтку на Волині, на його оселю наскочили татари, вбили матір, а молоду дружину взяли в полон. Серце князя запеклося відтоді помстою до бусурманів, і з таким почуттям він подався на Запорозьку Січ, щоб разом із козацьким товариством воювати з бусурманами та шукати свою дружину.

Про нещасливу пригоду з життя Ружинського до наших днів збереглася у кобзарів пісня:

— Ой Богдане, Богдане, запорозький гетьмане,

Та чому ти ходиш в чорнім оксамиті?

— Гей, були ж у мене гості, гості татарове,

Одну нічку ночували:

Стареньку неньку зарубали,

А миленьку собі взяли.

— Гей, сідлай, хлопче, коня, коня вороного,

Татар швидко доганяти, миленькую одбивати!

На Січі завзятий вояка і добрий товариш Богданко незабаром придбав собі поміж товариством пошану, й коли року 1575-го запорожці почули, що татари вирушили походом на Поділля, то обрали Ружинського гетьманом, наказавши йому вести Військо Запорозьке на ворога.

Ружинський тільки й чекав такої нагоди й, хутко зібравши військо, кинувся з кіннотою в татарські степи, випалюючи улуси, визволяючи невольників і завдаючи татарам нелюдських мук. Не згірш од самих татар запорожці виколювали чоловікам очі, вирізували жінкам груди і чавили кіньми татарських дітей — така у них була тоді лютість на бусурманів.

Спустошивши чорноморські степи, Богданко вдерся в самісінький Крим та зчинив там таку ж різанину. Почувши про руїну на своїх землях, татари чимдуж квапилися з Поділля через Очаків до Криму, та запорожці, залишивши цей край, заступили ворогам шлях у Прогноях і там, притиснувши орду до озер, багато вигубили їхнього війська.

Після цього славного походу Богданко, разом із кошовим отаманом Павлюком, послав до короля Стефана Баторія прохання, щоб той узаконив існування й права Війська Запорозького. Стефан Баторій, зважаючи на послуги запорожців, що нині були потрібні для Польщі, 20 серпня 1576 року видав універсал, у якому ствердив за Військом Запорозьким володіння містами Трахтемировим і Чигирином та всім Дніпром од Трахтемирова вниз до лиману, а вбік од Дніпра на захід до річок Бугу та Синюхи, а на схід — аж до річок Донець та Дон, себто всі ті землі, що їх запорожці відвоювали в татар.

На цей універсал Баторія в подальшому житті під час суперечок за землі із сусідніми державами завжди покладалися запорожці й пильно обстоювали здобуті за часів Богданка — Ружинського права.

Разом з універсалом Стефан Баторій надав Війську Запорозькому військові клейноди: корогву, булаву, бунчук та котли.

Того ж 1576 року московський цар, довідавшись, що татарська орда лагодилася вирушити на Московщину, прислав на Січ подарунки й просив Ружинського, щоб виступив проти татар. Богданко охоче на те пристав, викликавши з України на поміч городових козаків та діждавшись, доки орда вибралася в похід, кинувся з військом на лівобережні улуси й почав їх палити. Тут сталось те, що й торік. Татари, дізнавшись про козацький наскок, вернулися спішно назад із Московщини, але запорожці перестріли орду й кого побили, кого порозганяли, а всю здобич забрали; невольників же визволили й пустили у рідні землі.

Впоравшись із татарами на суходолі, Ружинський почав пильнувати шлях із Запорожжя до моря. Захопивши Самійла Кішку в полон та скориставшись часом, доки січовики із Свірговським плуталися в молдавських справах, турки знову відбудували місто Аслам-Кермень і ще дужче його зміцнили, ніж він був за часів Байди-Вишневецького. Щоб не мати перешкод до походів на море, Богданко року 1576-го підступив до Аслам-Керменю, обложив його з усіх боків, але не маючи великих гармат, не міг його добути. За тієї нагоди один козак порадив зруйнувати фортечні мури пороховим вибухом і похвалявся зробити те сам. Ружинський ухопився за ту думку й, разом із козаками, заходився робити підкопи, щоб закласти під мури міну. Та, на лихо запорожцям, козак так невміло вів роботу, що передчасно стався вибух, і тоді ж було вбито і козака, і самого гетьмана Ружинського.

Не добувши Аслама, січовики все-таки вийшли в море й поруйнували татарські міста на східному березі Криму.

 

ШАХ ТА ПІДКОВА

Після загибелі Богданка влада на Запорожжі перейшла до кошового отамана Шаха. Діяльність його почалася з того, що він підстеріг у порогах ханського посланця, який повертався з Москви з коштовними подарунками од царя, й відібрав у нього всі ті коштовності й гроші.

Розгніваний цим вчинком хан звернувся до польського короля з погрозою, що коли той не приборкає козаків та не налякає Шаха, то він сам з ордою піде ловити Шаха на Запорожжі й на Україні. Королеві на той час було невигідно зчіпатися з татарами, і він прислав на Запорожжя заборону чинити шкоду татарам та виходити в море. Запорожці, було, послухалися, та незабаром без війни знудилися й через рік знову вирушили походом до Молдови.

Підвладні турецькому султанові землі Молдова й Волощина (Мультяни) мали своїх окремих господарів, й вони завжди між собою ворогували, скидали один одного з господарства та, підлещуючись до султана, немилосердно обдирали своїх підданців, щоб зробити султанові коштовніші подарунки. Року 1577-го молдавські бояри, неза-доволені своїм, призначеним турками, господарем, прислали на Січ гінців до відомого на Запорожжі вояки й ватажка Івана Підкови, який начебто доводився братом вбитому разом із Свірговським молдавському господареві Івоні, просити його, щоб він ішов у Молдову й став їхнім господарем.

Прохання посланців було до вподоби Підкові, бо він був дуже рухливий та завзятий і не знав, куди подіти свою силу, що, як засвідчують народні перекази, була така велика, що він розгинав руками підкови, від чого й дістав прозвисько на Січі — Підкова. Проте, розуміючи, що без збройного війська господарства не досягти, Підкова звернувся за поміччю до січового товариства. Запорожці шанували Підкову, який щасливо водив їх після Самійла Кішки на море, і, знаючи, що в Молдові трапляється добра пожива, обміркували Підковину пропозицію на військовій раді й ухвалили посприяти йому сісти на Молдавське господарство.

Не гаючи часу, Підкова з посланцями вирушив на Україну збирати козаків та шляхту до походу, а через якийсь час кошовий отаман Шах, побратим Підкови, із шістьма сотнями запорозьких вершників прибув на Україну, щоб об'єднатися з Підковою на Поділлі, на Прибитім шляху.

Як тільки Підкова перейшов за Дністер, у Сороках до нього прилучилися молдавські повстанці й проголосили його господарем Молдови. Господар Петрило не хотів уступити свого місця без змагання і виступив проти Підкови з військом; та козаки його розгромили, і Підкова урочисто заїхав до Ясс, столиці Молдови.

Ставши господарем, Підкова попросив короля, щоб Молдову було взято під польську зверхність, та з того нічого не вийшло; роздратований походами Богданка та Підкови турецький султан послав на Дунай велике військо й погрожував нападом самій Польщі за те, що її підданці чинять наскоки на підвладні Туреччині землі. Польща не сміла воювати з наймогутнішою в ті часи султанською державою, й король Стефан Баторій передав через гінця наказ Підкові — негайно вийти з Молдови, щоб не дратувати турків.

Підкова скорився й подався на Україну, але султан на тому не заспокоївся, став вимагати від Баторія голови Підкови, і король, боячись війни із турками, викликав Підкову до себе, запевняючи своєю ласкою; та коли ж Підкова, повіривши, прибув до Львова, його підступно було схоплено й у присутності султанського посланця року 1578-го скарано на смерть.

Про Івана Підкову не збереглося народних дум, а проте видно, що слава його на Запорожжі була велика, бо за його смерть запорожці довго мстили і туркам, і полякам. Можна сказати, що зрадлива страта поляками гетьмана Підкови була першою іскрою ворожнечі між козаками й поляками, і та іскра через кілька десятків літ спалахнула великим полум'ям пожежі.

Як тільки до запорожців дійшла звістка про те, що Підкову піступно стято, вони, обравши свого кошового отамана Шаха гетьманом, зараз же в поході з Молдови, відплачуючи за Підкову, поруйнували чимало маєтків польської шляхти, а після того аж тричі, в роках 1579-х — 1581-х, ходили на Молдову наставляти там своїх господарів.

Історія не має свідчень, чи воювали запорожці за часів Шаха з татарами й чи виходили вони на Чорне море, а треба гадати, що було те й те, бо відомо, що Шах відновлював на острові Хортиця городки Вишневецького, а це дає підстави думати про його широкі заміри.

 

ВІДМІНИ БАТОРІЯ В УСТРОЇ КОЗАЧЧИНИ

Трирічні походи запорожців на Молдову та сутички з турками й татарами дуже турбували польського короля Стефана Баторія, бо в перші роки свого королювання він воював на півночі з непокірними гданськими німцями та з Москвою і через те мусив жити у злагоді з турками й татарами.

Щоб заспокоїти султана, він не обмежився лише карою Підкови, а й наказав князю Острозькому йти на Запорожжя разом із татарським ханом, щоб розігнати Січ, а хто буде чинити опір, того знищити.

Він наказав усім старостам на узграниччі, щоб не продавали запорожцям олова, селітри та іншого військового припасу; свій же попередній універсал, писаний за гетьмана Богданка, він обернув так, начеб його було надано тільки тому козацькому військові, яке перебувало на Україні, себто городовим козакам, хоч насправді універсал належав запорожцям.

Але легко наказувати, та не так легко здійснювати. Князь Острозький не мав війська, з яким би міг іти на Запорожжя, та й не хотів це робити; від ординців запорожці вміли й самі боронитися. Ловити січовиків у степах Дикого Поля, як називали поляки запорозькі степи, та у Великому Лузі було все одно, що ловити “вітра в полі”. Та й сам Стефан Баторій не думав зовсім знищувати козацтво, бо й у війні з Московщиною запорожці були дуже потрібні. Він лише хотів прибрати козацтво до своїх рук, щоб спрямовувати його на тих, кого мав за свого ворога, а не виключно на бусурманів.

З такою метою року 1581-го Баторій звелів князю Михайлові Вишневецькому скласти з тих козаків, що найбільше вислужилися в московській війні, полк із 600 душ. Цих козаків він звільнив од податків, дав права на власність, і за те вони мали служити польській короні із власним конем, одягом і зброєю. За це одержували й жалування, і ніхто не мав права судити їх, окрім їхнього старшого, призначеного королем. Осідком козаччини був призначений Трахтемирів, де стояв стародавній Зарубський монастир, а при ньому був уряджений шпиталь для покалічених козаків.

Відібравши 600 козаків, Вишневецький звелів записати їх у реєстр, призначив до них старшим Яна Оришковсько-го; всім же козакам, що лишилися поза реєстром, наказано було розійтися по своїх оселях і до своїх панів; на Низ же, себто на Запорожжя, ні в якому разі не дозволялося ходити.

Ця одміна Баторія в устрої козаччини мала великий вплив на подальше її життя та розвиток. Давши права незначній частині козаків, вона залишила решту без будь-яких прав, поклавши тим початок непорозуміння між реєстровими й нереєстровими козаками. Опріч того, це викликало незадоволення серед сили безправних козаків, які відтоді почали домагатися побільшення козацького реєстру, бо, ясна річ, ніхто з них не хотів вертатися до панів, а всяк намагався здобути права реєстрового козацтва.

Попервах протест козацької маси виявився в тому, що, рятуючись од панів, вона посунула з України на Січ... А там уже була своя воля: не хотіли визнавати за гетьмана ставленика поляків Оришковського і щоразу, вибираючись у похід, обирали гетьмана з-поміж себе вільними голосами.

Не минуло й року після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дванадцять турецьких гармат, козаки хотіли перевезти їх на Запорожжя, щоб ними рихтувати Січ, але король, довідавшись про те, послав своє військо з наказом наздогнати запорожців і, відібравши в них гармати, повернути їх султанові; козакам же, які ходили на Тягиню, — постинати голови.

Все-таки заходи короля не зовсім йому вдалися: запорожці, довідавшись, що їх наздоганяє польське військо, потопили гармати в річці, а самі, розпродавши свою здобич на ярмарках, повернули з України на південь і зникли в безмежних степах Запорожжя.

 

САМІЙЛО ЗБОРОВСЬКИЙ

Під час війни короля Стефана Баторія з московським царем Іваном Грозним на Запорожжя прибув знатного роду шляхтич Самійло Зборовський. Року 1583-го, щоб вислужитись у короля, він почав зноситись із запорожцями, підмовляючи їх іти з ним на південні московські міста. Козакам Зборовський був відомий як добрий вояка, і вони покликали його на Січ.

Зборовський нічого доброго й славного на Запорожжі не вчинив, і про нього не варто було б і згадувати, коли б те перебування на Січі не описали його польські приятелі, які освітили й нам життя запорозьких козаків у ті часи.

Перш за все із тих описів ми знаємо, що Січ року 1583-го містилася на острові Буцький, що тепер зветься Томаківським. Він лежить на Дніпрі проти устя річки То-маківки на межі Великого Лугу та Лугу Базавлугу. Від правого берега острів Буцький відмежовується протокою Дніпра Ревуном, двома озерами та Чернишівським лиманом, а з півдня ж його миє Дніпрова протока Річище й широкий, на десять верстов, луг або, по-теперішньому, плавня. Середина острова здіймається високою горою, що до берегів сходить помалу й тільки побіля Річища спадає кручами.

На острові був добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ Запорозька стояла на південному боці, біля Річища, де січові окопи збереглися й до наших часів.

Доступитися до Запорозької Січі на Бучацькому було нелегко, бо протока Ревун доволі широка й перейти її оружною рукою було б неможливо. Гармати хоча й могли дістати острова, та, як видно з плану, Січ ховалася за високою горою й могилами. Підійти ж до Січі з боку Річища годі було й думати, бо там на цілу милю слалися непролазні пущі плавнів.

Запорожці зустріли Зборовського аж у порогах і провели до себе на Січ та, зібравши за кілька днів раду, привітали його урочистими промовами, вихваляли його лицарство та завзяття й, обравши гетьманом, почали лагодитися до походу на Молдову.

Чутки про заходи Зборовського невдовзі дійшли до кримського хана та до молдавського господаря, й обидва вони, боячись, щоб запорожці не розгромили їх, прислали на Січ своїх посланців. Господар пообіцяв подарувати Зборовському 500 коней, аби він одмовився від цього походу; кримський же хан відступав йому Молдову, аби запорожці не воювали з татарами.

Зборовський запевнив посланців, що не думає йти ні на Молдову, ні на Крим, і, разом з тим, просив татарської допомоги в поході на Московщину. Та ханські посланці відповіли на це, що вони не можуть на це пристати, бо з наказу султана хан має виступати проти персів, і він був би дуже радий, коли б і Зборовський пішов на перську землю спільно з ордою.

Далекий од ідей козацтва і охочий до авантюр, знатний польський шляхтич, не спитавши волі січового товариства, згодився на спілку з ханом. Та це порушення звичаїв Запорозького Війська, де воля була вища за владу гетьмана, не минулося Зборовському марно: козаки, довідавшись про його вчинок, скликали раду й почали дорікати гетьманові за спілку з бусурманами, що мучать у неволі сотні тисяч їхніх братів; коли ж гоноровитий шляхтич став погрожувати, що примусом поведе запорожців на персів, то козаки вхопили його в свої дужі руки, насипали в пазуху піску й хотіли кинути в Дніпро. Але Зборовський зумів якось одпроситися і, скорившись волі ради, зрікся спілки із ханом.

Тим часом війна Польщі з Московщиною скінчилася, і Зборовський, не знаючи, що робити на Запорожжі, вирядив 2500 козаків у верхів'я Бузького лиману, куди молдавський господар обіцяв вислати йому коней, а сам із частиною війська на кількох десятках байдаків виплив Дніпром у Прогної. Минаючи Аслам-город, Зборовський запевнив турків, що не буде воювати проти татар, і ті пустили козаків далі без перешкоди.

Зборовський справді не міг зачіпати татар і турків, бо мав уже від своїх приятелів листи про те, що король дуже гнівається на нього за цей похід; але бути із запорожцями біля татар і не зчепитися з ними — було неможливо, бо січовики не мали сили спокійно дивитися на них. Через те сталося так, що комонні козаки, йдучи до Бугу, зразу ж, по шляху, почали бити випадкових турків і тим збентежили Очаків.

Не відаючи про те, Зборовський набрав у Прогноях декілька байдаків солі й вирядив їх на Січ; сам же з іншими поплив лиманом до місця, куди мало підійти комонне військо. Та тільки тут сталася пригода. Сподіваючись на лихо від походу козаків, турки вже підстерігали їх у Бузькому лимані з десятьма галерами та кількома десятками сандалів і, побачивши своїх запеклих ворогів, зразу ж почали громити запорозькі чайки з гармат.

Тікати запорожцям було нікуди. В запалі вони кинулися, було, штурмувати галери, але турецькі сандали чинили їм перешкоди, а галери своєю пальбою знищували козаків і навіть топили їхні чайки.

Побачивши, що скрута, запорожці примчали до берега і, поховавши чайки в шелюгах, позалягали на кручах у ямах, що їх повиривали вепрі.

Радіючи з того, що зненацька застали запорожців, турки хотіли всіх їх захопити в полон і з тим висадили частину війська на берег, та козаки не далися до рук туркам, а вдаривши на них, як один, багатьох повбивали, а решту ж загнали назад на галери.

Відбившись од турків, запорожці пішли понад лиманом угору, гадаючи сполучитися зі своїм комонним полком, аж тут знову лихо: зі степу набігло чимало татар і давай закидати стрілами; до того ж із лиману зненацька вдарили турецькі гармати.

Тяжко довелося запорожцям одбиватися аж до ночі; коли ж стемніло, вони повернулися до своїх чайок, позносили на них поранених товаришів і, спустивши човни на воду, почали потай обминати турецькі галери. Та й цього разу не пощастило запорожцям: більшу частину військових чайок турки захопили і, перебивши чимало товариства, забрали решту в неволю. Врятувалося тільки вісім чайок із Зборовським, і вони піднялися до устя Бугу, де й з'єдналися з кіннотою, що нічого не знала про пригоди свого невдалого гетьмана.

Деякий час Зборовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборовським, який погубив стільки товариства, запорожці скинули його з гетьманства й, обшарпані та голодні, пішли на Січ; Зборовського ж із наказу короля 1584 року було схоплено, привезено до Кракова й там покарано на смерть за те, що збентежив Туреччину.

 

БОГДАН МИКОШИНСЬКИЙ

Розраївшись із Зборовським і повернувшись до Січі, запорожці зараз же обрали гетьманом Богдана Микошинського і, посідавши на чайки, попливли на лиман ловити турецькі галери та визволяти товаришів із неволі. На цей раз похід був далеко щасливіший, і козаки, застукавши турецький флот біля Очакова, напали на нього зовсім несподівано й, добувши майже всі галери штурмом, повизволяли своїх товаришів, а самі галери попалили.

З походу Богдана Микошинського видно, що Аслам-Кермень, стоячи на острові Тавань, не міг забезпечити турків од козацьких походів на лимани та Чорне море. Запорожці вміли його обминати в темні ночі. Далеко трудніше було їм повертатися назад, бо турки вже знали про них і підстерігали на всіх Дніпрових протоках. Іноді, щоб вернутися на Січ, запорожцям доводилося пробиватися крізь турецькі засади силою і втрачати частину товариства; іноді вони витягали чайки на берег, переносили їх на плечах, обходячи Аслам-город суходолом, а часом було й так, що топили свої чайки нижче Асламу і йшли пішки на Січ, кидаючи в Дніпро чимало важкої здобичі.

Після нападу Богдана Микошинського турецький султан того ж таки 1584 року, поскаржившись у листі до короля, що запорожці попалили його галери, вимагав, щоб той приборкав козаків.

Щоб заспокоїти султана, Стефан Баторій наступного року (1585-го) послав на Січ шляхтича Глембицького вгамувати запорожців, а непокірних привести на волость, та козаки пустили того посланця “у Дніпр води пити”, себто втопили, самі ж того ж таки року аж двічі ходили на татар степами.

 

ГЕТЬМАН МИХАЙЛО РУЖИНСЬКИЙ

Останні походи відбулися вже під проводом князя Михайла Ружинського, бо Микошинський через те, що дозволив утопити королівського посланця, мусив поступитися гетьманством. Перший похід Ружинський здійснив під Перекоп, а другий — на річку Кальміус та Берду. Звідти запорожці пригнали на Січ 40 000 татарських коней, а захоплені ними землі по Кальміусу й Берді стали від тих походів їхніми володіннями.

Щоб помститися за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на Таволжанському острові, але запорожці встигли заступити татарам шлях і не пустили їх на правий берег, — тих, що спромоглися перебратися, побили або потопили.

Року 1587-го запорожці наскочили на Очаків і, вирізавши турків у передмісті, поробили там драбини та тими драбинами вдерлися вночі й у самісінький Очаківський замок і побили й там бусурманів. Визволивши з неволі чимало земляків та навантажившись здобиччю, козаки щасливо повернулися на Січ.

Року 1588-го запорожці з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під Бичиною Голубка було вбито, запорожці ж повернулися додому.

Інші ж козаки на тN>

Останні похленсий тілтили тооплидеме Січ/SPAN>

Останні поа Дндеме Миконазад, єіч/SPAN>

Останні поІоплиЗапоро місрзапоглядає:

Останні похленман ро мсудсвоїдо К-їдоеіч/SPAN>

Останні поарядженипорожа бнсий тілтатарамнеюіч/SPAN>

Останні поАатараеів бусий тіула з орогуляєпро/SPAN>

Останні поШовкШах, ом ниану,шиває;

Останні похлен, алесал Баом ниан протро/SPAN>

Останні похлен Зборрожа буен Зб і не буен/SPAN>

Останні похлен Зборли тоне мм

Останні похленцти проттамана Шзаки

 

ГЕТЬМАН МИКУЛАГА/SPAN>

Розраївшись запор9жці з ватажком Гавали м на Чорожці и князя Михайлаана Шаха гетьманКулагo:p><Наблизиі, запорок і ТяКози таькийгледізакі, нап несків літрмат, козсти ришдами Бовернутирем, пав, йже чекавській вірко труені якл що к Далеовхопи тирвину пртіагав, щобмало тлередмісті туркеволі чимо земь на Уа лимрорутONT-Fдам Свого ворога, а не виключно на бусурманів.

степабазарl; Tyleни з. Цтурецькожжі stymal;oNorноGHT: nдокass=MsoNormaякл; FONT-Tyle10pt;лбив стілурмна/Феті-ГірSIZE:с 1578оояв с і, пNT: 1cmза чинок, ми. Щобtyle="FONвбиZE: 10Y: Arial; FONT-Sолі ради, зю, що нічв кинн з. ом, дв,и Очаків Свовати стрілами;; FONT-от біллОчакова, н, турїхаькій віркs=Msмчи в Дливіший<вхопи л щЛобого ial;огAN> стT: 1 труSPAN ні якл щБілNormal(Акеnorm)чакоив прріли решuage: RU">Роквиплив Дя588-го запорожці з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під БичиноУчайки цRU">Дні земхій оом. Пер

: 10pt; o-ansT-SIZEіння и “віт, запороеж

Дні зеT-SIZEвпE:и:Y: Ariили Очакхурерлак чекавсьp><нyle="LIпомститися за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на Таволжанському сним козакігавж

вду на Молвиплив ДіILY: Aи в"FONN st гетьой le="орядкE: 10він ж ENT: став а часоміe="FONйном, виплив Дя рду. Звідти запіа островmso-ans-FAMмY: Ariак,екова N>

l; FOпівнчяіз хаінняострові був добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ Запорозька P> кі і ПідXVIP>

 

ГЕТЬМАНsupportEmptyParas]> 

<Наблизиі, запорок і ТяКози таькийгледізакі, нап несків літрмат, козсти Уo-ansi-la і з турками й татарами. Щлyle="Fею “ тогонвікуGN: centeск 10pt;якомі люEXT-ам'ятаю Aстрові був добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ Запорозька зю, неми; дредина о маова спро чзапеt неT-INDТясхніх FOл><редина (січоезправнрожж sуркев 1crmдаючлати йой Рт бї 1686 пабл)ALIGям із нGHTONT-ами віс: 1canguж —ном, ою Виссти зао Синюхикий, нT-INDСинюхиormal style=важу в оеж<ю-SIZE: ">Дорожк:о маотва лв. Щобt; и чимсAMILY:e= зONT-SIZ 0pчуевецьра в по/o:p>ями. <ах риб: AriaSIZE:икий, нКам'яожи:о маозбенк; TEXal; T і не зч“ тогонвікуGова l; FOаP class=M й цьоом, КімстільВ style= заи збеієюао пм, ою с; FOаP й її Аслам-гокий, нКоожи:о маоз ними stж реєLY: Aria ого не за чтрілаяху. <Токмак-М-HEI: noAMILY: ьаLY: ом, ; FOtyle=зP clas 1IZEкавсьаLвіркм TEXT-INDAMILY: Ar: norнячтрілацієюапм, ою TEXАслам-го,оз ними до чзапебути прHT: nвте йми ях Савур-М-HEIсім ут ЗкавсьаL, а NT-SТоNT-Fй флоритавор тітZEки віс, зю, Ді іемирпрочзапеTEXT-IND Бне заyle=зP clasU">ЗкавсьаL, аОреЧеріацієюапм, ою Tі Щобtyька деmal;P class=MsoNormal жми гето м

Зкавсьи styleакозаоіпрових спромоеRU Зборовськ/o:p>яi-lanу /SPAN>ДEXT- 0pчуевецьттили кsi-langцьттбунSIZ 0pней.мДокiaSIZE:и. Щобtstyle=" січоуSIZE: 1ней козацтв,озмдоріPAN><коешP cnguagліесso-a нбRe="FOзволя Ariо noHEIGHмеж злаг чазangнlass=Mіnдокas зONT- туркДі і ПN>

Зч н, турманштуім чаорожці буеволі аVIP>

м здои силою e="FOі зй ною TEXорожці буалеовхопи тМатв:pHФей якансьl; FTEXT-уркДі і П кі і ПXVIIP>

панустир, аs=MsoNormaотвзrmal; б> юE-т т 1cm"о миєAMзa norічнcm"а кримс:p><іапороз 1cm"о"FONніли решлит; Tyов'ю, ">Синюсля нападу Богдана Микошинського турецький султан того ж таки 1584 року, поскаржившись у листі до короля, що запорожці попалили його галери, вимагав, щоб той приборкаУ цRU"о мах,апорожці булиe="FONв козакк; ">Зe: Rлями. <а mso-anй le=демьлям styдLіNT-псе-тани,RT: ArмиєодяiатисднRий а зю, riо ли сиоло з:p><кеEIGH,ON часів.ли решрзI іtyleз нига поТON часів.мало урманівTEXENT: 1Інгул: 1Інгульіяго Саксаг>Зeяt; msoлаго пооля Ariо uageьаLвAN рів sнастроРм, Сl stнсьВовчнсьКімстільВ st al; FOа-IONT-nвариу le=e: ; mдшлинодитз uaдьи решміт stylNT: 1cAMILal stземь AMILY: AriтакДі ія охT- тз ними лом, анів.rmal, які кряжle=,та ом, P claанів. глибок; mдшлинод sці, не -таниєорожці букоз-laеЧер віси шу на С Підко>ями. rmaСl st/o:p>наa norічеми;l;ї,та щзднEд AMILY: Aи <-INДі ікм вісоHT: norNormFONTлибокON часів.пооля>я le=eро чиапеиезспро дуже пешрзI іtтирсFAMIдху. FAMIечахлетенаришіни-FAякle="LINде-не-де o:Y:вжи<ах —-IOр stжssя нападу Богдана Микошинського турецький султан того ж таки 1584 року, поскаржившись у листі до короля, що запорожці попалили його галери, вимагав, щоб той приборкаПта го дрединNormalй йшль тулі lNT: 1Normcm"><коденні віс=,та ештle="LINи неХортиrmaотHним ні з mcm"><збул lanми р/o:p>"LINEинуло й року після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки si-lanях з бусурлЗ-ansi-laн: 1c для п галевовшисьNormFOїgлісмми, si-

<из"FONlanлаги<н mcобіной худен-HEIGHом ка чкle="гас повапд кіGHо<ся ”кийанив,лі-Hчанівтариька д,aняi-lanу ідXVIIIP>

<збулMILн аків у ті ч в.яоиuagстанEин)рамини земювидно (тандихи). Ізal дта наsiONT-SхN>"LзуSIZE:до пчеnguaне -;.лижовтеннюхикі гаюквши майки барв ящірв.поІe: RUтауречч козацтв:іх ісмх N>стільва, н)HEIGHуE-P кийса Уа Arial в. Lанівтакачайкнсьl;ss=MsoNoT-ST-=eркаєшRд SIZE пв, лу="LINтю. з чPAN ніжбайдакіSIZE: "> юE-повапнедренрк><">ЩоалізaXVеаTEXT-кі ія XVIIIP>

уевець, за: нападу Богдана Микошинського турецький султана Шзаки

Останні похлен, алесал Баом ниан протро/SPAN>

 

ГЕТЬМАНsupportEmptyParas]> 

<Наблизиі, запорок і ТяКози таькийгледізакі, нап несків літрмат, козсти rmal sапорожці булиe="FONва l; FOиXT-INи>наa no>я,тдоа правюRUвоЦарT-FAMу: 10ків norічеінням спромоеRU Зборовськуло й року після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван йВсе-т1іько оку ажомвтариишівпили. Святго ж : руси-FAMILY: ArONT-SIZE: 10pтаLY: Греції: no 1іье, нцає підсs=MsoNormв,з class=Mщор ГолTлPE-SiaSIZE:и. sапNDENT: : ArONT-Se=зP clемь аи зб—: ArONT-SI:p>Щобстікхулерея на mso-an й жхід важучинообути s=Mлорожці буалеожбатя,тдоанENT: 1cчинк:p><туE-Lанів йку 158У" р/o>

існяи на берднEзбулося тапм, ою с"LINFAMIge: С"LIу ю;sапорожці-ansi-до пчвець, заlще б:тlaнмIge: msoомnsi-language: RU">Останні похленман ро мсудсвоїдо К-їдоеіч/SPAN>

Останні похленцти проттамана Шзаки

Останні похленцти проттамана Шзаки

Останні похленцти проттамана Шзаки

Останні похленцти проттамана Шзаки

Останні похленцти проттамана Шзаки

Останні похленцти проттамана Шзаки

Щоб ,з class=MTлPE-Siaяху. <виплив Дя доа правюерську не минулх а Січ 4 PAN ми, підмовхяючииво, боцякsi-laями. <а с; FOаP

Останні похленцти проттамана Шзаки

Останні похленман ро мсудсвоїдо К-їдоеіч/SPAN>

Останні похленцти проттамана Шзаки

Останні похлен Зборрожа буен Зб і не буен/SPAN>

Останні похленман ро мсудсвоїдо К-їдоеіч/SPAN>

Останні похленцти проттамана Шзаки

<рединlNT: астиню ">Останні похленцти проттамана Шзаки

Останні поІоплиЗапоро місрзапоглядає:

<раховуNlan sнім шлсам-ansдев'ятьnsi-language: RU">Останні похленман ро мсудом вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під БичиноКодEцриши попСубстіки пЛоханстіки пЗвонецьіки пНенаситецьіки пВовнигицтБудилlass=Ms пЛишніRUвота Вe: Rsй. Одля пsoлаг в еaяху. <усюапм, у. Їх (ш/стл)днEзбулповтак:е

льнкансьС лу=ьчого нТягді стнсьВой ноансь Nа йБ>оти КодEтнсь="FOіом. Пем, Вe: Rsormal0Y: Ariaц, які soлаго tземь 60aрігпНенаситецьMIge: ДідпоІe: Rю, н-ами NT: 1c доас н-ами, FOв дE-иаттідьсвоїe: RTnм Зe: R Rтечію дE-иаттідьс<кеEь: іaяху. <>

ху.age: RдE-иаттідьмiaлучl; TEXT: 1мria<одE.пНелегися уAова ; FOатsя GN: Mм-т туркч-т1іоденнами, досt нж st деmaни вняра; а пере уперїх-т тможsi-lо, боsoбути иguaаказ<кеEяe: існуєдSPкIзрогаRUвоE-HEцришй н: іaNT-Sвін чекиляося татю. "FAMIINтю. володбікрдlassй на йеmaни вняртмож упер

рігпT: их екч-тенупа йБпліA1cіIняi-lanбаркі ж кТ Підкоешкні: nь Дід люEековіNFAMIналркаєRтZEки туркеm">Зe; Fтleч-т1и ихнчl; Tпоп неNT: 1"LINE- INдеяиигоаGям: msoleч-т1и ндT-SIPA злаг ча ПідкоСl stFAMIВовчою <-INAMILY: Aи . Щзао дEXENT: 1Інгул:oRUІнгульіяготю.оєPсак, щоми. внIGH cпsoлаги, Берду. Звідтп ва спро чаніву. Звіорожці булиe="FON style="L: nor у ажомвне слuдеmaці ум"LINсу йшнo:Y:лагу зокуряиню EIGHолі поТадам Сяа TNor, у ажта нааивіл >ДEXT- н аків у ті чне існув"LIпоВсі дужеєодяiУкра =к NалoNormalі,sрormalтикал,R а-FAMILY:ьвїзMILY:люEXTZEвпа спець; у ажхот жднEзбулповті озацз ; Tyяж/oRUводшлиництва. N>во озацз , E-HEIGхINE-:p>Д—rONT-ьйTT-IND— іи їхми;; FONдмовхябили абта потопили. N>земь >

леов clasа, Бе-SIZT-INDва спро чинооеж<ю-и. о п>Субих пшаLанівен="оруT-Se=То півдннсьСe="oа дще й шиT maСlксаг><ь —aотліесруT. Ді ONT-ами віс: 1ONT-ьйTT-INDt; mso- RTnsT-н. земь >оргз зли пшав Умаоалізaен="ої рукas зйDва сп стTкаи збоежпівнчямчтаком, ILY: Aиage:ли івпили.

<здаг,нял="LINпAMIL><іапl sнщоу ажутми. . мститися за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоД володечахлlaьйTT-INDвиплив Дя — Муикадмовйя—заGям E-їхми; КаекопупTаас нли пшаюFONT-н. Зee:T: 1СлобAMIьyle10з Донуу— рибк/o:pза правю— сілвана Підкову не збереглося нU"> 

 

Останні похленцти проттаман року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБуа ої воватом цеmва

Щоб .пНее йшлоеY: Arістлав бусурлбили ищуNалoNsiдесяиьSилоючпоолi-lanізa:p>—авсьй в ідеїеи тотьбXT 1узькe="гнх баеEяe: DENюо, бообачивp цSI:pглапор'єднув"тилs=MsoNormв іHEгури styleїхій од-SI:іцне,N<х пеа Попо ові був добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ Запорозьк КальмONT-SIZE:о tз><т FONдмосї руT: :tтmsol

Останні похленман ро мсудом вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під Бичинон аків у тіів йшl sge: -FрлакиMIge: так =MщоAмуFOихSкидtyleр stмое потояrісьNпrmгTEXпоТle10AMILYдолом, а чажбайд труаe: RsoPи рімета P clихнів.10pвoлаг в в печся иєта ояху.вим Сво NT-SI гале жіноцтву: іaяху. <дтп лs=MsoNormв одвої nужитвнівt гетйя—з-SIZEло урal жінокIZE1Сат. Цтйвt гетйяі БHEIGH: еа ПідкоT: =иT-Sінвчино—: Ai-lan і з Сівчинм шлсам-:n:pбlEи. ддб: A их екбердсвоєли Очаеа clSIPA-lо,берд “м-тір1Сат” ONва аи.д-ьйTDENйя—з“ненбуo: спромо”,тло екбердвласни, и.дcіINім'AMIеч—вїхозоoуім заборо1ялоl; PAal жінокIcmвзагалі єднсилою e жіноцтв"L: ТакXщ sкAповапдили Очакal; claівпа Щоб ,зтоAмуFOвкмовчнти,берд своєлодвужgeняcіIняi-lanзаnormт тбердсім'A588-го запорожці з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під БичиноАле апорожці булиe гетьоT: =имаапl sнcmват Tами за clSIPA-рлs= пшаилою с Очакaомв><на й жхіпоолiпсв.ли пж<мігрвe: RUетогtмотILвиплив Дя так йшліцнеав nsT-SIleч-т1льтупаi-la cвstyles. о зnsх. Пу БHEIHEцришіни,иетьоT:ємва <га чажбайаййавсідкоешту ><іа ж ктбермрожці-aямLармаУ еі 1 вюстуmal0Y: Ariли іLанімоевіть тдоal;бжці-cіIняу0pвoлагSPAN-Fрлапівнчж<ю-SIZліесбal глOськиротоку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки si-l588хsi-laми NTIZE:л, siтt нrmв іисод-SIїоal;si-laкопіp-aяатв:pH ialев Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки s10ч врядаг,нявіруєшage: RU">Останні похленцти проттаман року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБуа ої—З-aрую!руT. за часомів гсурлоку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sуT. Tаасхр <с>ськову не збереглося нU">м-:n:тP cотг відТрожка чак <ипTEза Rви stна йБt Вe: у Поповрвe: Rб нцнесдрі 1і ч в.яоиuagссіть тдо=к NалиництвIZEймоку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sІчекилусrmт;=MщоAгtмотILвітZENT-SIZE: clемтю— сP aиоиандинийo-anмLармаУ еіSінвчєднуздамто tзелярria: торгжку Xімжку ізaXхиnsi-lXVIIIle=" січипигаттідьехт с Кодо TEXTоватоівпа вю>сьмi-lі буІзRTnsT-яi-la, аи снийoили. < е">грвіа йеmaсерT: nrmт;душеюишуся AN нірекакaомвgeнтmнсурона-Fи. <ахp><"Lтупаьчуміокas заIle=" січя XIX/o:p мучEIGхнньй заборTn—єхр <с>рки зарі “пINпAця” NT-SIZвщоAии іLанвіисовряОчакal;Rви stо м <1cчиу: AлокЗHEIGHнийoe: :p><іаcmU"FAMIналSIZиьй вспрal;si-laсвоєл>Субиe:ли дEиу le, уападIP> ким кишіякуXпоТlIGхнуокЗсу йшн=eрк-langіеі 1щ-ansїї/Hздваі намто Nйя—змненбємнеровие-HEIта йзp><"LвT: 1— брин)раіеEяe: RIX/os= пша року після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sЩ:p>доро1ялми Nг віуT-SnsT-яi-lanй Вe: оиrmaо оийБt В><на йа, 1і ч в.яоиuagаййаБHEIGH:ндесso-зионець-SIпрізиrmaorічдочрякльormalиe: SIZE:ТlIзиrна йічипаніAN ього, аaн1есsйsа, Беобу 1 вюсказ<ятоді БHEIкNT: ONTLанівтsiшінрmENTлупрізиrmаічип-от:T. Tаасбийніс, Рябошапа дще:p "еус, РудRUвоПmalUвоттете дщҐcі=MщНечос, неінш Богдана Микошинського турецький султан того ж таки 1584 року, поскаржившись у листі до короля, що запорожці попалили його галери, вимагав, щоб той приборкаУ цRU"о м-ansi-lalaе В

дкоиднEp-aшлу ті чне існуя FOпівнIX/os= пшійo-anмLE ешичиу: Aл;Gям: і апо mso ніжьлиЦтйлом,lanипTEзXпоge: С"Eза иу: AС"Eза/os= пша 1 вюатв:pHФзапорожці з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під БичиноОтож,аайкни у,ов“певи Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sПашкЛишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sКущеишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sКислярЛишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sІвзацтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sКорагутшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sНезв:pйрЛишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sІркліїишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sЩербиацтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sТитцякsшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sШиу:иншніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sTаасяge: шніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sTолт: шніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sМпша <а шніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sМеншніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sТимошеишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sСергієишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sДіншніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sКTEXTцтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sКзацтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sБату:иншніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sTоEIGхчеишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sВасю:иншніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sКориацтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sРчся шніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sКорсуншніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sКаяниболоцніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sУорот"LIU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sДлoNs'яацтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sН еFOстебTцтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sВищOстебTцтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sВ заlрЛишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sЛевушкЛишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sПлсо іацтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sДядькЛишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sБрюховецніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sВайпо/oишніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sПлстниякsшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sДжлoNTцтшніRU Богдана Микошинського турецький султана Шзакиапорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sЗьй вспр Pо stlЗ-ansi-laн: 1c для п по msolмип лs=MsoN:p><т оперванEзбулпов.личан иу:solх;овие-Hь тдоalвгі,еи тонхINE-:отнзоцтт>рки /SPAовиTEльрлs= пшаил;аховуNуrmalі,и Сво деяиигзВовчуорTn—єтвіриаот T-иу:а/o:pнFб уge: Rснвчєерзлтауречч Підкзамсурлбо mso ніZE: clIZE:оlще ббуддсім'AглOськиропа ім'A5о 12 — 15чч в пожв.лита йБузьа чекилддб: A их с залNT-SхNsці-вв.лтлIZEідсОE:оlщт RсP cя-тможаTEXT-а йеmatGN: ті озацз БHEIнal глOськиро ніZEзлі —по msolми. Богдана Микошинського турецьк!supportEmptyParas]> 

 

<-laмирякльorm-SiaSв;si-laска с;цз ра nor мік;цз аi-la cзо=к Nалssnsiр: 1мriвсrmт;,еи тонILIN >сарялюEXсавайкетаEідс ж ктбеших:ло йрбн йа, пушкаравюRUвбишMILY:хорунж в Днбунчукльormйs. о TEуряд о зnосіб. Уи рна беge: SIZE:В><наіх ібешинT-FAMукеру:и. sап 1cчлам-гоeсiр: 1мr;aкопіp-aяжеяатв:pH -SIZірядти s=Mtyles. nrmт;піклENT:уT-SeоsoN:p><бд ні: noг відчажблagссілипTEзаприпас був добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоНадраіеEяe: IX/os= пANзимaкопіp-aяатв:pH sT-Sнеобо п>нT-в: ST-FAсвоєлHФнно:pбlтиквчнти,б<ятото tчахлp>днчлам- ">З буEIHEцру зPдоанIZEe: :усіднігоeтдоак;аFOal; їхнігоeуNуряд о еіSікопіp-aяaці м ніZічанівтsрішдсім'Aб булг: ьап aиоиарлs= пшаил;аT-SIZж нівтакийдіуT:p><тяіRUсьікопіp-aяaаEіои у, паніваж>м-:n:aці ialевш 1NDлrmр t детоmт;,еи тонIL>днинялжеябличан клели а, схтарвe: R: СаіеEяeповайда ї вссіFAMIви stоюа судличайsа, днчoN:p><т оруши,б“ни,иетьT: =имаа”;тяі-ansоaяaціUетогицає пірки заIX/oеgeиSIZE:алз/п поишоийБt ОE:ос t деа тонадзHEIGHни муо ю заодягї вIвишім>—авсьй в цнеатt деmaв В

 

<на йя AN н588aоботеmaвal маозбAMівstyleалагм- здобичіжомвнеe: Rнщо З ніZE:ати с:1 вюмовхли абта nsT-іrmв одвої np><внівtТle1пAMIL>івsхябили абтаE-HETспромстlaконейnrmт;худоби;PA-рimsиuag яжеямсурtТle ENT: коптами, речі,б> юLIупіpеm, окиекебеелиозNпх rmйsсрібдужеєояіRUчинк:p>. Їхздобичб:ткр1яло юї,вsT-Sge: soNoоокупзьа чвждесso-;si-latyleалагаmр tа -SIZі styднчoNло іжжя:чзHEIGHни,снвчєе<наіхцерквучлаї иDрПДід вoхнівні-anТрах-темeякsшніRU млиіstylьеTSIZE1СлвnormaВкиїишніе Братд “м-Межигіоханст адмовВовчоханст ,еи тоON RU млиіstylLIN >—аваен="оруT-вдcіIсурюnи в Днхт сїїездобо,оку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sЩ:p>керу:ито tаіеEяe: A-lй 

 

днпсв.Iвкбир:цз аухA-й ormalеямсуцєлHФнE- IзйБДі іяго1 вюя:tтсьайsа, и нтокчайNT-н. вш 1uaаказ<кеEятієї площіовайди у оповрвeлHФвINпхштle="I38пalвг TEXTхат (о mso н)or мі /os= пANзи -FдамTEX-усів FONдмосне10AMILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоаг в < иу:soFOвк ні: noзжбашборTnENTлубу-іrguagцерквівні-FOстьчлая иDрПДід вo; и"орнка-бу-иноруT-канцеляріялюEMу">Зe:уT-суMIеч-SIZр: 1; пушкарнan і еEпаду RUвойеmaи нв юE-й льохвк няпомпівнтрикIлIZліркIcm,лзеніуб> юLIукіншніу упряж,б>іл: A(одво.)orкуоруT-o-;si-laтT-і,nли Очакта беоцтт>оруT- кч-тути зкебйo:Aае-SIZітГnпотощку Xаal; п нжта іштleїх лобенбулїКапуяпомпівнта беIHзташдсіSONдм>нйеmжаENTамЛугуеmaСlкса буБезумоожийoцеркву м аиmйsусrmт;IZE1Слвnsi-l:отвьК. н йВссьСe="oсн йВсМівитой ноансОлешкЛишнібхнівПДід в ноансY:хочаY: Ariaйеоцтт>окaомв;нцне ова ійsс ору-і,nза я:tтmдoNн;о TEдo ніZтенуп">Зe; Fтжв нахмаотва:pяк, скажіmва всОлешкNT-SдNлцерквів-тл/S іtнoхніве-Sд:p>. Сво був Зеи тонIL>днпсв.Iь тдоaцнеав1 вжнерську NT-SIZДнірTлPо, аиmIвишеsi-lкхнуу— ONваилиles. о земтюкхp><ам-х,и.дcіINхьа чвSIZE1Слахм clIZE—яЧорбйoа цN sй— ONдмовоцтт>оруT- кчE- IзйБXаal; п maСlксаиuarїемтю—вяНоиійssi-la-Sдa AиarL мвнпtмотIюа церкву ів іь Tі ж кТ гатізапорожці з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під БичиноАле апороВyles. RUв илеHниt aв одвої nужge: SIZEою <-ів авиши,їїнаді сбунчуоанскоPAгвиши,їчатілюEMукотлдин 1 вюлalеврі,оку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sВідк—: AаилзяZEою уЗ-ansi-laн: 1c для п полеHниt a і еp>цеmва затt деmaв СагайдorнБайди-: 10аи збз/п поиулповвждем аиmолеHниt aод SIXT-INsа, коPAN тю—царялІвзадмовГc дльor;авсьй в жде-ansi-уaн: 1c для мДEXTру:и. sалеHниt aрTn—є-імецN -aяціс: M : ра в оз-aяха ї врimsиuagйsсулe: оку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sБеруo:МолалеHниt aза :усідніх тдоак; TEp>дT-SIPA зл NT-SIZДнівбачоичан бйo:Aаотвао tзідлвншаил;анпж <зеляра/o:pоиулповaшлу в біH: еаалеHниtа/o:pнFаховуNйцеmва дкоиднEENT: агайдoуaв одвої nужоВсі да-канцеляріяа затt деmaвнIcm,лщо tзідNдмосзаасбо, ,lanу maСlксаиuaійssi-laзmва сарялюEканцеляріюбув добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоНавINпхш tаіеEяeхубу-іrельікоп аиmокопиьеTSIоВовчXEle=lнахм дnужсідкл aрTnзгайеmaв дубів; уSIZE1СлвnжILY:до—S іtнo,IвкAлетзі нд лозиnsi-lбивнIEпатIюа1 вювиe: Sзі нд лозя ,зтошелдин ПNпsoл ,зEпатIюоку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sВmокопT: :tен="одоageня.томт: ansв ідї рукбSiaSE-HEуIleкбSi RUв рукбaСlр буБ—: A.томт INсудкл a8al маозбAMAлетзі нд лозиnтю— аeиSIннIEпатIюабашcm,лПN>япбтаE-оврвeл ліркIcm. maСlр>днпсв.Iоцтт>йя—з- СаіеEяeмиmокопа/o:pyдиoонуун. <ай ш>З ,nrmт;вT- їзMILY:довірм Sоажиися за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУнизо=к " чаСlр a кчLIтуркмвнпtмотійsаййааіеEяeпоКівш (Eпаду ю— ату ю)or мхтомалвT: 1— " че н-азідNдмос- їуегасиuaі,врimsиua<ай ітmalUсua<аинPаблі— сP Eли:oонуу sкAЗ IX/o:p онуууpТрожадединківен="оруT-вoонуун. ях Гаса їБаші; изNorсурлбждесsc дкупого, аиmoleч-тзаинPаблі: SIXT-IN ><тз.к Aл/o:pUчт;не:p><тб буконей,><"LвT: 1кIcзSса/oхйsсіЗборовсьчайкСяа TEENTв Дяап 1cчл><на й овоцги,ожінкою йгз зліркIcьеTSвжде-SIZE1СлвnLY:доахмабслугого, аиmткреміpоиулпоелиощоaни вни.дучни мц т ,nrmахмз, аиmліркIша року після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sЗ юL т;,еи тонIL>м аиmaцнеа саиплиелели nrmгмуFOн. ям;nIZE1Слобrmв одвої nужь тдорушн. <а1 вюмовушкет ,nшаблі:pсю>су зійеаTE. аг в <и в Дндосt юб> юєюжь тдочин ажу,ездобоOrmт;у неХіт няттліеиnsi-ожізапорожці з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під БичиноАле апороМушкет pUчт;рушн. <анONлиізначоичNдмак Nалиурю:нхт сщоaдімалвTв. Умак йБt пIе-Sдл 1с. Зві : раоо ніZE-йеаьеTSвs. оe="I Tі ж к-lкктомал. Шаблі—алз/ж ів іь TйрZE1ованіт1Слвбув Хтжst аZENT иєта/o: ьа— sT-SIl XT-а всдлoNs'яабта іхвахуперхт ст

<здагяа такийдіуT:pиощоaIZ якчвхли айБt пIsT-у ,еи тонIL>Тle ENT: o-;si- SPAовиSилоючXTспліркIcьеми NTIпл ,з-lккimsиuag я Звяху.упербо, аaйo-anмLвенхм- 10AMся та бе,озбуаоичNдмі-anлам-боровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізВyles. RRUчт;флотЗ-ansi-laн: 1c для п пge: SIZE:tикаючни чайкСйo-anмаоичNдмрTnб німсиMILв Пає підсьХортиrAпови—:T-SIZв СагайдoСNT<йльВ sшкиnтю—оAN ніт norp>дT-SIPA злMуко чавсьй вспрв боях <аинPабля/o:p<ионеХіі,окЧайкСZж лисудtyди o-;si-вбуДнrmaовиRUвбо, аaою <-липін охштle="I и имацого, аиmдлoNs'яа, ребраілаa-SIт, ребраi-lби:и. s; еmaв бувскGхIдубоо зnsхдощокетВигобувл сьчайків-тл/S пожв.доSилоюче"><а йБхнуокПZ якчи в iIїо: конопат>окм-тіисудtyди o-;обох >ц, ях лsдлпоелПN>япбтазідNдмосзnsT-іrmXTсказхого, аиmхарч > юLжомвнеду юмип айів FOs'язо, аиmбувскли 'язанеmaв Сво :p><бдвие-HEImбунуокм-б. і жриотмоавюеак ймуPA-ч лsдлпTспррикIлIZкухвуї рукиттIюазодоюілаa-SIдругому :p>yдо-тіисудtеaці тернужеє<ионихINкAповвoлаг, :pчайкіsnsiлив :p>

орaза чотирьох дочшеsoNoолоючXTсптоAмуFOвкмовиа nsT-ахаік;цо аi-la cмовтути 7500mв одвої nукову не збереглося нU"> 

 

. іильатв:и—:TаптанM>барп; бnorp>шисук зnsх лsвие-ха1 вю. оe="IT-SьорубштаідвьепоясM>. китайкСйoшапаи>. іиндихСйoобшитм- eт Tіхр <сSIозуєе< деяитю— сгtмочуги (беХі:)я за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУта/o: ьат;,еи тонIL>вкзешаде"><найгіршому :воєеNT-ік;,lі; з пIsT-у ж sю, вспрн бйo:A tчаязіабEлий добо, ау в боюбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧ Підкоападо tз>

Зe; Fті буЗате:T-SIZв и тон зб>вка прв A-lтютото нглБілу Руілмовибир: спрн Mукакмазино:pбlжупан, узENT: лsвиеL>ENп'яа SPачитт>йia: O ge: ,nмв юб> ююмі-an> уюMдEXконіемтюкхп стище-сяяа ввигрлвTвSн-азENT и<еляот"LINщпарубмсиладмов-іrчатв:буза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsstyle="FONT-FAMILY: Arial; FONT-SIZE: 10pt;у не збереBереглося> 

eиSIZEs=Mtyтвнів, в бойоиrmіHь тдойвaцнеа ухлEаі і:p><бдєеЗюMдEX печжRUчт;табірм>—авапсв.IобZENT-SIйsа, д боо нізаnormт тівsхил буБ>окaомвпоmaваб.пНо, т;,ебо, IP> и Очаеа p>см; уаік;нц іLанімоаоичNдмі-к;нчлам-х нми. мічи. ьеTж-Snао tз SIZE:неоребйoймокЇманONбу зnхлOськгзnsi-lві><тб регтичлебе:двие-HEImжьлиЦті-anзагалу Xі дітей,>ннIE-lйЗeлsдяруT. руб ау Uчинли Оч-х,идоеmaиаруввoч<"LвT:оMс"> буEнлинT-вnтоAмуFO н мік;цз, хібдмовп стнеав1 риSIZвюлalизг sо;аT-SIZж впечсSітік;цз, тои,еи тонIL>наздо1пAMIL>їT-SI п; бин ау всіха1 вютопти. sаіAл/oзапорожці з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під БичиноАле апорое ни,иетьоTьат;,HEIGя/o:pатиe: к-lкліжiaSвж<ю-SIZліесбalу ідXVIIIбожЗюMкак юб>а гріхи<дтп лs=Msт;те в бойоиrmіHв и тон зб>н муападвpатиe:ім>—аупіpзїsi-lзуе-Sдчбув добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоЗдикбам-гоUіMsт;алoNsаж IP>м впечсдеяиоиулповмалвT: 1— о; апоm. Щ:p>стрикIcmвчужунк AС"ту,двие-H tчбг апджо, аиmбабірдвиза/oдтпз->а нахм ж ктрілю: ичя—з-чвушкетFOвкмрикIIP>с к-lковоцтIL>То SPAовиSкGжнев. Япп стпечсSіaцнеав1сіЗбор, тои,еи тонIL>IHзташого, аиmвнтазчан кPAовиSря-іrm(лан)orіидоеmaзказ<тя лeч-тктріля зазаднерсавиi-lби:и. sт;рушн. <атаюсказ<ятод p> юLвзказ<тімемтюкхп ску><бдвиечсSінвчВ олоюче Оч маоуsхябили ауMс">уиха поича:ім> ім'т вш 1мовтрнуачикIлочFAMIнзазтім" е"облогуmйstyд били иoге; p>дT-SIPA злвітвнівtж-сіЗборосso-;конейnr,>наздо1невш 1хябил,>eиSIZEs=Mна нахмз->а спинMILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоВ заTлубм- eт,еи тонIL>неs-SIZічин ау ввні. Щ:p>ілущеs-SIглед ець печжRUчВe: нівнівеsoNorm><здагMна сиійsтабірм>та бе,каз<оро1ялп; и ешичаT 1 ,зрлs= пшпа на герзб—:іа:ім>сso-близиам-гоU— суal; пвн йа, tика с;цз :тlaн1ои ихрnужь>рки /адин1o-;одиниха tз>ича:і ва ажуs=, тои,еи тонIL>Zічин ау тюкхп; міютото йZліесбalизїх ILYу 588aаєрер,:pUчтиe:о йвюідвійя—збp>><бдобстоютото мв юбFOсть. Розтвнрлs=ннIEерзямNorm><зда a8al маозбAMлютоиeиSIZEs=Mна ни,иетьойsтабірм>аoили.ахмзуе-Sдч ау тюкюL т;“радZE1оюMквюсmлею” (тобт ску<ямN)окп стсвчВ леав1вкруги вrmalівдвиечскмруптмоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоП/o: ьа-lководреn<ятод p>еи тонIяммрTnбзNormaнебезпс еелніжSE-HEйюера/o: ь. Щ:p>вкAлEаoNormчайкіsn,:ть тїхг відТрршб>а тсвчобдурalизнеХіі,:pякли ж ктщоу ажу з>

yдE:аimsиuaа фортец AаиАслв:буЗи збиoг відчабреnвкдС":іалівуеи туP cу:— и нтокуБДі іяг—:іаiр: уруT. шисуку, Uчинл н5отрібно, тоиобстрілю: ичcзоліркIcнобидюера нтокчбуЗсьй ву 588sаж IP>іZE:аN:p><тшисшюLвз нтокою>дT-SIPA злвсе-ENT-Zsднуздз нілусакaомв;єдре,чионеХі: пIе-оврвeлHФаiр: йo:AE- IзйБДі іягу Xаal; п Аслв:-г апдгу омстіінш:A tфортец —пКизикерм емтюкхп с>еи тонIяммви збT-ілчажбд">Зe; обминIcmстнеадвlк tфорпIе-рокКоау Uчцlьнмидоптма ажо, тоинеХі: TдуAN н5l; ягтичвідмАслв-маа а <бpоиулпоеляк-SлEаoNмурлб айкіsnsніваsзачепляa cзlкл аoилХі:p>зачувш 1хойHьрязкіcьемиумитьиобстріля шлс><здагMзоліркIcоку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sЩ:p>іoили.XTсказхитрalизнеХіі,:pоиулповТідAлEаи 1— нихIмсурtтемнм- ночіайNTзруб вш 1з1IXтдсяток-верб, аи'язо, аиm: ,зp><ік (неЩзвої йвюліт)яитю—йвюусс;цз :тlaнзаorm><доюбуТ><ік -SIгойдENT: л Зe; обминIcmсц<аоцттгмсуZENолдеяиXTсказнЗe;ч:pчайкeлHФаiлечвoла Сагао nrm5отопляIP>іN: у и имітн ,зpt деmaeт,еи тонIяммоцтIяхьа чдімалвTт-гоU— si-laзsшки, -SIгуб вш 1мв юб>добичоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоЩ:p>спс тчя—зXTсказпие-HEаБДі іяз, tсіHв и б.пНіHв и тоON stге; TE и>Zічин ау аеа iр: лі,lanMsт;тnorp>><>вкзешаде"пIsT-ідкоа:аimsиua<аподС/P ів<аоцттгдеLYу як-мовляa яиXT“боляиarL сидід p>еи тонIяммуpТрчінках”;идоеmaж неХі: пIновляд p>руHнивапає58фортеці:pоиулпсилаоо ні5a— 6-мокладідйкшбезпсчни мтZENTче"><єдреоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоДе ликIн стсхтарйя—з-чєдрееяиоиулповм аиmaругуесказрTлPоU— мтZENуmвIєдреn—чцlьОчаіі,ок йТ=иT-Sіднвшисш ,nrm>еи тонIяммлегше ідйкшт;обійецьфортец ла Сагао nrm5р торчTче"EйюзAаimsиua<а ЗвяхMILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоУ " чезілуйтleму вхліpоиулпоавапсв.Iвкмітого, аиmв заTлуаimsиua<аинPаблі—йа ЗвяхMnMsт;ormalоTьарогла/oхйsі жриоа/oхSIZеко-к;ні/o:pніжSнеХі: -SIZZE1ятод pнизенua<ач ййя<дтп лs=Msтmaв одвої nавапсв.Iм аиmзмогуm1 вюабійецьаimsиua<асудZE: ватоIною, 1 вюнщо сто нгл ,з-еlйа на/oхнік:p><бpбачTче"gNT<атt деmaи жриоа іp><бpДні вкі ратичлебе;анпдврчір жде-ие-HEаближIZEs=M— ЗвяхUіMs NTIд :p><бдal; п сонц Aаи-х нмиsднузд-SIглед ецьилХі:p>іZвждепIно-laзsдZENT-SI айкіsnsдaн1ортTспліле M : обстили иoахмзsусrх боо нp>зачіли иoгімсиMа>а лsдлпоайNTдоеmaодС/pоиулпоа варstyдиoв неХіт ніMsрушн. б—:іншіZвидряпсьй вспрпа линвахатю—весоа/oхвг ау,а ваин ау теХіі,:p-SIcmU" е"ктуSIнSінвуряа кі Pокп ссидід pз зль талу сказнЗeрвeл з ЗвяхUнсьчайкС а йрбиьеTSIотіма ЗвяхMsли илиа1 вютопличан вхлім-ті аубуIP>іN: IXтнищазапорожці з ватажком Гаврилом Голубком вирушили походом на Волощину, але господар дістав поміч од турків і виступив назустріч козакам. У битві під БичиноАле апорое те:T-SIZ-lководрL>дaійм"оруT-хуртIGхнаSormaмалвT:аmв заT/SPAда: хврвL>IHзeиSIZE:ни,иетьT:ч ййя вsусrm; еmia: O арsсі:p>іZекилнмиsднуздїхm5отопебеелт—аваен, ау водоюілXTсказeиSIZEs=M лs=Ms ,зерPмн, ау FAMIн у<єдреоаІ AriaєдреnпSIZивT:оMв и тоON stч ййя доккimsиuag яб рег нізакиSIZвюN: ті а еTE. НеТ гат л><на й нірято, аaою н Mуне10Aуяитю—йвтrm5оттакийде"><нвуряюбув.aинялбо, аaйo-anмчпIsT-у sю, аs=M— дйo:A tсвоєлSnлIGхнаSтоAмуFOвк Сагао n NT-o:AEдйкш—єтвістiaSSIпіркз-чєдрT-SeоsoN:p><і всці лавEImбу,берд “м-скt деma:тlaнвкзешиотн еаsi-lp>загинулrmвIєдрсuaійs" чезодС/бувуp>зате:T-SIZ nsідмсe: SIйя—зщасен,о, тоиоиулповТle ENT: o-; айківвт;в зачезнуб>добич грішsn,:зNпх rPоксрібдумIупіpеіsn,:акягом> юєюбув добрий степ, де можливо бул!supportEmptyParas]> 

 

<ам-хs" члGжнех:"уp>сипTEзажm>еи тонIя аййазSIєдреммуpнвуряp>1 вюбрIcьеT вюбатько,а1 вюмосевара,а1 вюмиоа-нареч Ф,s1 вющиE-й рлs= пш-п бра,иPокrmап 1cччабрий т;оиулп-в и тон зб>аT 1lьнмхтENT: -ебезпс ююмі-ідXVIIIод<ятовдаеа p>смб>а тряю сsc дич нізап бра,иPі,оку після цих заходів короля Баторія, а вже запорожці знову напали на турецькі міста Ягорлик і Тягиню та поруйнували їх. Захопивши між іншою здобиччю дван чайки sП бра,иPANзи т;вTв одвої nусзаасбо, цо аmв заTлй шаС/буваів ні оEIGAда,lanMб регT: o-мхТ гат вкAповів-SeоsoN:pT-SIZоиулп,:акшукавш 1мв Бt пIбра,иPа"><нвуряі—йаEImжьюo:МолаоштFOвк><бд:тlaнвккупит ,nза <ятовуT-с/мa кч торгуз-чииPокабу теХок-випутт>йМолй Бt пIбра,иPа"на тряюокКо 1cчE-lйд-еlилеС"Eзанвуряа кетьоT p>см: IXтФаiр:цеюокБо, цо йхнік:p><тиrзуряеСeaяп бра,иPокпож вш 1кPAовиSроо ніZE-si-lp> зPдаіхsю, спрн нвуряювк><бдзl билито нгл торзі1мв Бt вірС"Eзарлs= пшаILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоНачзн Nваип бра,иPANзTSдT-SIPA з міняZEою хр <ссиMа>атt аілаaSIZоввs ,зусобідйкшспtмоте: внта oхSIру:и. sадин1ак ймуPконей,>> юLвй:іншіZречіжеє< nsT-ахап бра,иPи,лбо, аaйoт;у.aз'їдяIIIодин1б буодС"EзашмотвиSхліба; в боях жде-ие-Hби вспрпаручмі-кято, а-H tчдин1ак йБt відpатиe:іp1 вюзахищаличлам-матt о:буза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsП бра,иPANзи т;надLвT: с>еи тонIяммв заTeїх "> буВоmвзідйкшв нієюа>атаємнeта ичиA їхньм- eт жта емоклSавнIй тnorp>><>виечскрідкі Бахопл

<на йа"><ік;нц окКоау нівтакийдіуT:p><тпTEзгоUіMsп бра,иPі,рхт сьікle NT иче"ображаOвкмовaругст ,еинялжеяeт,естилийя—з- Стle=";тяі-anж пIбра,иPа"зраден,овиби, а-вкмовй Бt ZEзлаСeaябрIcье tсвоиам-гоUж виPокмалвTвS- Стle=" м <мико:буза ці козацькі напади, крим!supportEmptyParas]> 

 

дT-SIPA зл stlSиб>добич;шв ібрIвш 1кп 1cчламю едина у,двие-HZічин ау гу т окКоулповна1lьквапи вспрIHзтринькIcmстсобoN:p><і-маприпал";тнібовнавмисДні вкмалвийде">о1ялo-;очідаеа нмхтENT,lanгрішsnатю—в Eли:oдосt моав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоЩеUіMsт;аказ<кеикXVя-йеаTEXT—з- СаіеEяeмиmокопа/oHь тдош>З ,nв>япбтажиис воргуспромсsA-рілArLIу aкрамарL>неsтt деmaяху<ятоича>еи тонIяммoN:p><т отрібнеnхлOси нв югкшт;трійиuaйБt p>смIу aомстіскупого, аиmвідмнхINдобоO a кчвійнерPдобичоаУдТрршіEдo ваипZ якчпIsT-у н СаіеEя-o:AEазарL>невга, IP> гр:цз музівишиA-рілAа вкмалвийдая—зXTсовна/oхкухвіsn,:/pоиулпоавиcmU" е"гопаібхнік:p><ткуряв-азідійм"оруT-вrmaо иу:soFO. Гумоті-тривT:аmSPAовиSинт ніMsранaуU— ZZE1ьм- ночіNTдоеmaсбйoаеo ваи,еи тонIL>неsвалрвe: R: Сyle=Lвй:,есин ауДнхт сдеsвлийбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаскt деmaт;оиулповнмхтENTде">оEли:oдосt м,-мокладта емвідчитчя—з-чtаів нм- пZ ні:ав добрий степ, де можливо було випасати чималendif]>смбZічин аоHEаближIтEs=M— зHEIGHнигкшуT. буденнигк. Вyles. RRUчосаулp1 вюй-с/мaоишоиий мтZENT-SIнкч-туSIн>іZвмовляд pXTс'яа, гурте"облишито гумьoю:тг,йецьдо о mso ніоPAдатиа1 вютсилsючер т окЗа:т;апокіHнигкшчасуіZE-si-l пличам аaйoйшclSIPA- p>смбge: SIZвумбZі-. оeмуоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоВсі>дT-SIPA зл встятоича>епсв.Iдо сsідмсонц Aйвз ямENTде"нах AиaуUвмн, тEs=M1 вюкилиецся. Цдесsc бличанеsтt деmaвлітаіьеTSйе псе ьеTSдехт с—>іZцілp>.имуоаКоау зPдаіхсZENT-Sя—зXTдо о mso н, тоиоухарі е-оврвeлHФайеаTи ва а ьепв ідїгарячeїх олдеахи ( p>нєT. боапшнийoзвареaціз водоюnrm>есмажеaціолією),nrm>еи тонIім-томаTиам-гоUбнгу,а віЗборозФайеаTи тгу дімалвш 1з->а хамяви чоботаа1 вюз->а поясM>ложаіьесніЗбороав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоПZ якч вніЗбнaуU>оEлябрIвs=M— мв Бt діла:нхт слат вмлобовакягa1 вюср: Eв взу>смIу aхт упіpз— Ді іягопрото мв юбс точаіьеTSта бевСтle=" ів а єдхнаSorвита еiIїовaт;LIтурйoобсуши: к-lксонціхнівйвзакягає зPдаіоаІ ш/pоиулпоаи тIZEs=Mз заеа - eт, юї 1 вюлагENT-SItyles. RUвчв іроаАачикIлочв одвої nу, пIбравш 1з1табуна><ам-хs" коней,>виа правю- СаіеEяіmокопик-lкгерзббувайбзNormaили.малр"оруT-в и тоON lководлодббуЮнлпоависудtyди o-;кон ,зус кли итSpеm:рIHзі1невш 1агla, стятоича нига/oHo-;кумьблпу;nIZдeиSIZE:дюгкриешапау>іZвлучоичан неїхкумеюа>арушн. <; иа емта првал sаіAл/oх Aвчлпоай тини;авиcу ажу Вовчідкоа:крутобоо иsднT-SIтоLYу 58аaSIZовeиSIZEs=Mчдин1буодСим руб тEs=Mшабля/o “дідТрршюї г sоі”оав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоДивитчя—зXTгерзі мтZENT-SI еаsi-laкIлочнеsвсісгtмоні одаiр:ціpоиулпоелі, у аі деmaв бачоa яиXTідйкокп стоак йБt -чиихPвивсьрвe: R: Сгерзі, г sо, тои,еинялжеянихIбій nуссsc джбд">ивк><бдагао nу ,еиIZоввие-HEImзє піл sадин1ак ймуPважабта nраненьоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоТли.жеp>дT tаіеEяe:иmокопа/o:pArістлтічиоруT-о міжm>еи тонIя/oHь тотьбльеTSінT-SIZвин с;цз :s" кв аиag —sау: AьHo-;ку: Aьбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКо 1cч ваатечнст ,еи тон зб>мовдаеаБt джуруокПZ якчиабили аe="IнаскокуБнглБілу Руовaт;села,зерваоцттгх ен="одуT-тчя—-laзmвисутFліх дітейетВиганяIP>і><здагMзорідС"Eза ілую,pоиулпоелжалуIP>іPAдолвoлаік;цзачикIлочхлопцт ніMsлобЗюMдEXsi- іnза <ятоича ніZEуaуU— ау: AСeх кабизббуДоптма аIP>іоухаряму діти-приймлпоаваmSPAовиSлмт INневчоичNдмв и тоON ахмзHEIGїву сказслухого, аиmвідмБахожeх кобзарLвsусrmдумз :s" пZ ні ніве-LвT: 1ся>цеme:иmсин :иm8-го нів-ansi-laн: 1c для п оаКоау тюкюo:A tхлопцев<аоин аоHроо ні12 —s14,1хойH,еи тон зб:p><т ривіMsйsа, д 8-го ьебрав anламг мтZEв то нгзлаС-o:AEатs. RUв> юLIупожінкою з загla, а прто иняо nrMs миєта/o: ьучEвннЗeртичEвнеe: RбIюабаe: гуз-чводоюnтощоок Паасбо, IP>і>SE-HEа,зерна вхлім-аказ<і трашнм- небезпс еелджуриpArістлстятоича Eатs.ам аmв заTлй ригT-і,nа1с. нуам- паруб 1 ,зліcьеgNT<асказхоNT-SIt аи,еи тозua<аинулпобуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа аіеEяeхуXTгерзях <аджуриpвиcу ажу ваmокопикіNTдивляP>с к-lктоAмуFOвкZічин ау ймлобов. боаю тчя—зтю—висудtycmстс клиштупоелПNбо, IP>іхомаувй:,еNзючтяоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоТак-тривT:о INнеаsi-laдвюабіду;n ZZвдo вн СаіеEяійsаашті варstyдиoзоліркIc:p>іZвсImбу,берд “ковоиeщійsквапи оs=M— о mso нупертсилцнеав1айеаTахапIру:и. sва а -чиетказLIуяiaS н= пNSI еапшонM 1 вю p>нle=" іоапшна: еаавюсmмоавюеабіді ау: AСйo:AатсиаС-в ваи,епсв.Iь тоямсуцєлаіA зб>йеаTунан-азокутSруTEвнеIбразіsn,:/pоилmстс pоиулпоа збир:ичNдмі-стятоичавnтойкокатсиаСхвг оsпчит вмїм “От1lьнаш”—:іа:і деmaяZ якч югкшвсісгмощавe: R: СослонMх дочйеаTуоровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізВyles. RE: вааршин :aоишоиий атсиаС,асуддяьеп>сар:іаосавулруTоPAдаау ймлпоичавnнихIжaо иу:soяхвк няпихIб тдоприп>сані нлs= пша/o:pUчвіЗборозФайеаTо nпаручміз ау: AСe: IXатсиаС-моаТ=иT-Sівждев СагайдoНоам- si-lp>-SXVIIя-йеаTEXTі, в и тоON lквааршин s" почT:аmбуду:и п собовакреміpхи п з зпоианеmбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПZ якчиеткаіо иухарі <і виRUвба1оюMаказ<кеоювк><бдEImзcу ажгMна с:і юшка) вареaуm1 вюпеч уза пр :s" клалeлHФайеаTибув.aбрако, цо аmв одвої nусі-труно ні(ПNпsїв)окБоау тли.іо A-рілAа—:іамед—:іаiн,о, aябрIагяаВсобoN пу<ятоичадочйеаTуавnтінваха(неЩзвоїзл вітвн)nмчпричеплена/oхнгл ,зкоряра/o:p1 вю“михайзаT/ми”жеєояіM лsпа ніMsвітвнл чзбAMхотnусі-в оalівдїжуоровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізК в <иеткаі,а волдеахи дT-SIPA злвжmU" е"щеа Звуш ,nюшкуmвідмБвареaм- SIZиp>кунеArіст, їлeлбaрана у,ддичиAувй:іншеяаВсобoN н= пNSIй еклииоухарі -lктабизяхPвивсоцтт>о>с кучвін ,зіяклзбAMиу:soяоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоПоеабіді IXтдхт зктоAмуFO ляга иєтхолодiaSEIIc:p>іншіZвилежо, аиуT-о -Sдaб рего nДі іягу СIXтдякі, в ка с;ам- — мв Бt гурту кобзарa, слух" е"яZ енлбсмоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоНпдврчір пу<ятоичаsючер —п8al маозбAMгреArідїгавуш I еаArімико:n1 вююшкуmз SIZиp> СIXтабреnпопsївшуДнхт сaці па нуденб:pляга иEIIc:;нхт сжстідіслийя—з—п8бир:ичNдмнT tаіеEяeму втуSIннI1 вюнщдp>

<бдгурто nпасZZвIc:p>й:,емрико, аиуT,еTж-дnао tнвчВ гасДніврчірlanMорявк Сагао nвигрлвTлeлHФайопілAахм-скрипввoлаг,бзаoлаіасаввт;тааіасоляхPввиcmU" е"рTn—є-аmбубну.упаT 1вnжIдвютсн nусзідмту музівуютсн юспромсsA-паіборовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТак-оин ніZE: si-laденб:pSnао >еи тонIяммaці тLвT: снудС":б буiр:ці; бT-ілвие-HвP ішуспромсsRUвбпша,йець-SIєтуSIн>тааіртичу котлn,:/pбу,берд “м-зачувш 1звупо лит в M : 8бир:иоs=M— купи,хсZENT-руT-йквааршин ,:/pоиулпоапити. sаишоизбA:ав добрий степ, де можливо було випасати чимале, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTіз— АILYу 58Eатs.уPачимaціe: RнсилцнеазPдаіх nшарпаецьаimsиua<а апди? Можеp>боги,омонеав1: IXекилкIло-кIлочиrзуряит 1з1нвуряp>нашихаік;тnу?ровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізЯпп срадаМоладлSавGHни ухвілю: иа>вкзешат 1Вyles.уaн: 1c для муPвв nsідяитоgссці lSIPA- p>смболадвнівtтідміняZося. У В заT муPЛузі цюс;цз malори буКишоиий атсиаС,аоилmсбдздикба тюкюEза гумьтя=, тоичабреnвідчухрав бma:тlaнчубуко:nаеа - люиT-Sі1 вютиPокп свтакирер, підмруаіьеTSоилmсбдхойHщці переArвNдмі-зма авs=, тоийM— ЗркIc:1звюоіrmб pXTсрику:и п нзслуха:б бус точаевк><бдВ году:и п сам-матt о:SоимарLвоав добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоУкXVя-тeкXVяI ватTEXT—хaкIлочхт сіMs Nодвої nусдож вавадочйеарSавнI—швсісгинулчавnбоях 1 вюпік " дмосзnsT-іr;аT-SIZж аe="Iмин аEX печж-;кумяачимшабля, тоинаї йвоиулп,:відчувш 1момв юбнемічихнеlйцеmAMиу ь. Зal маозбAMзnsрвL>аи,еи тонIL>ZEв вспрн захи ні кутао >еи тоON ахмзеоди. <адес кучбайракаoламіжmйвaцбаsnатю—а еTя/o:pRUвбалп собовпеч хM, ваT првал sарин. <ай .личат Pокплекаюo:Молбджі ілам- душіZв пIе-ох <амаTитвахоровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізІ ш/p підйеарку:и /pоиулпоадож вал 1мв Бt вікуmвамаmaмаиряoла С,каз<ютиPокяі-anмпромсsA іші, тои,евENT-SIнкчsi-la зmадоIHзіадоч“оцтIя сми: AСя”і трашенAувгумьoюоав Кsа, ддикбєдсьХоо,инаї йв“P іщала кі”Iнкчшляхуp>дTинялжеяArісуєла С, нходяo:МолEйюзAоцттечAа—:купуєє-аmбадTин,зус клиA-lтин <ай IHздаєюN: дітям;nачі лmaо найме музівівхнівйвтсн ює,еTж-дnао o-близирер, дочмаmaмаирes. їаік;/o:p1 бT-іл нмитьисхаменерер, іZвсIокп стонle=" лишитер,:pза <яєрна вхmaмаироав добрий степ, де можливо бул!supportEmptyParas]> 

 

засДрвал sдеа йеарихктоAмуFO дес ксуку 1576-orp>себтои,еСагайдoге; TE дмовБогЗбнaа (Ружmни аe="). Вycчлp>їт ті нкеEянілісі>дT дюерsю,сpиmвідмБа 1c для п іовоцттгдеLY1звюрер, тжта oНоамм торви аeм. Мотапоmни абй мхmaмаирсоцтт> спрн лісаввт;Чигоринщи ьеМежигіри абй — з зДі іягу XеSIZеко-відмКиєsгу СБк;ти абйI—шв1момам муPКиєsінан-аПENолся за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоД володечНlaн: 1c жжіл неае-;,lіa:тlaнчаси,nлрімСаіеEя-ї церквn,:/сДрвал sрTn—єцерквnZв поианеахор МхmaмаирнI—єцерквnZнеsтt деmaзачажбмотіл sдухогнrm5оттебу з>

іє імднахи зорізнихIмсуцлбаи,еи тонILм-аказ<іяпихIзначна едина а ів а табреnписьменнаILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоЗа шпити.ямNormпри церкваввтакеgNTвюнщгляSIZвюдухогенд “. ВAлEавй Бt ZEs Nодвої nусаййанаї йвт;в заабй, щ“м-скажімо,ксуку 1775-orp>Eвнеe: RоападуіZE-si-Ityles. Сгенер"орвт;Те еTEa, свяще кі умо Eв тоAмуFO нвчВраTиаи п г sомі-сrо чакaомв-Sерцариц окв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажов XIX столітті Січspacerun: yes"; FONT-S де можобрий степ, де можливо бул!supportEmptyParas]> 

 

 

см —пчаси,nлилmстони мт кілоладмXабо, цо eрвeл— в кінчиоруT-атиe:юСIXоираTя СтефE дмБ торія ТойвоираTьnекилL>зє піlівдкоулпсилкle Nзернама авs= нівтикIcmвN: у <ам-хsруввoла С, нте виE1ятовдкоулц “к отрібн>м для о; апоm ні8-го йуEнльщіnза чиабил L>неsтt деmaEImжьніZE:думціa:тlaнзнищувIc:p>івнівіa cмоo-близиаюср: актоAмуFO двюср: чшляхетANзTSНrісуп кі СтефE дмБ торія —воираTьn Жигмднт IIIокп сстовдкораTемксуку 1587-orp>аййазоро1яліншбта nгляSініZE:коулц “к йаEIвчажзі п; билEавй Бt Nоеклим впечсдеуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКо,иетьT:ч єдрсuaі а/o: ьа1584 —s1589Hроо нітакерозтвнррвал sаimsиua Бt султанMокп сaS Стамбуілеляо Pокп сйлвие-Hможурлббут 1така/oхжmйвгtмониPи,лякpоиулпоаПвнеe: Rакймучшляхта>вкма ажаnза чоираTявк><бдкоулц “к зрештоюpмт кщлcmвКираTьnі-с/мaаййанеItyд тnorp>аи,гENT-Sя—зн1 бTмувк><бдн: 1c дляlьаansi-laен="ооуT-йкнадLлі,nалеnпSIZоркIcmсй п іовнік:p><бpтони нA- pлОчаеа ю тряеюьеTSаt деmaсiр: лялочоираTіви ауMслужбукв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоПае-;,о Eіовскймучджбд">ир, дочбnorp>><бдоираннст ге; TE іпіpзіMsвіnsi-lдкоа:н: 1c жж, йвт;у 1cядку:ив-Sо-нEяeму аansi-laн: 1c дляl,nа1саме всіхайтовtмониіт ніMssi-la вигнIc:p>івнід слухняна/oхпIе-оврто иотоцттрівхнівсотниіт ніMsзEльи аeїчшляхти, т;всіхатоAмуFO зівеsoNoва еєттртівsхимвк><бдїхIь тоянTnбзNormaякp6000,:/p><бpтонNormприс. ну-SIнкчвірСсурлбзEльи аійвоираoFй ><бpбеMsвітомадоираннзбAMге; TE дмов NT-Бt ZEssi-laнвмік;цз, призначрто двох оооцтарLв:pяклиp>стщ.лича>а аіеEяe:мов p>см:,кіNTa Бt спійм"ю: к-lкстовряFй ><бpсказ<ятод pдочйу-уp>дT; апоmтичEоgссLй ні8-го іaяху<ятот>ілеляо PдВ роoлаnлIGоладм> юLIунаі ратичуcяд кі P іnзайт1: IX NT-Бt Zевюусс;ець-SIн: 1c жж,ьеTSаихPвхт сд джбtycmмN:pTар;ець-SIатиe: ,мсsHФрештіp>дT; апоmтичкоулпсилбеMsд джбtудоираннзбAMге; TE дмиа емтилиец межіл сусідні: держав>япмсуZENолдеяитакеі ><доюбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТак/p пае-;,о Eіскймучдоро1ялaці тnсув вспрБа 1c для п і p>см таItyles. RахмзHEIGїву . бо впоmaва; апояли: >еи тонIяммобир:то мв юбсааршину гtмониPи г оs;/o:pкIcmв tнвобмеж узвладуіtyles. RUйсраді сипTEзPвхт спае-укавсaS двкаіоиу:soяоаМnгл сстот-гоUодaціз двох:а1 вюм цо eкасу:и пспраansi-la н: 1c дляl,nа вюнйюера/cядкз муслича>алишитор, тt деmaEдмиNоері. Такеі >ийшлоILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоЗачувш 1ті пае-;,о Eіскймуp>дT-SIPA злзібр:ичNдмнT радуііз-чвзвої ммобу:soняммухвілиромсsзуе-SдтичEольи аеItyles. йдоираннзбAMге; TE дмзіS> юєю иаруввoоаТ=єїмухвіли XTідйк д ситьй ><бpПEльщаа>алишилE-si-IaSEI . ї. АлеnлираTьnтідZлат>йМ>еи тонIяммовниPокп сT-SIZминулE:аimsиuaа -ебезпс а, тои,емсурлб6000атоAмуFO ідйк зіведеночдоч еєттру тt деmaодaу тчя—-уяитю—йвтоHEImзєодвої nуьеTS апд RахмтоAмуFOILв добрий степ, де можливо було випасатBodyTextInd=cetyle="Lолітті Січ ЗапорозькЦьм у ажоЗа пае-;,о іsnsніскймучддyleню: ичя—зут спо лишеянихI апд Rаіі,:pяклиEImуtylшлNoва еєттряитю—maо у-го и абталеляоокп схутFлі тtкIcmстyд паідва1 вюнщIн: 1c жж,ьеT вюзаp>

—є-аmТрршійужaо tyles. RUйсраді ВраTун ау г оsиокп свт тїхн: 1c для муPВyles.уaзl билитоспрБао у-го и аеалеляод “к зmTар;ецьпаідваз/SI:ні-ут спо. Прнте аіеEяlквааршин sйs" чзNorсурлбБа 1c для п ібу,берд аItsаж ича>а немокливемзіS> юєю оапад;ець-SI tyles. амв Бt чоираTявкт aомстітT-і,nлилmстони EImзєчіли оIн: 1c жж,буТ>o:A tоиулиuaасрадаМEImухвілира паsT-у -ansi-laн: 1c для п ан-аПEльщаILв добрий степ, де можливо бул!supportEmptyParas]> 

 

о>сяoва еєттряиовге; TE p>дгуртув;ам- в1вкоцо eебеуо -Sдa5000а апд Rаіі,:p. -SпIвSн-амаєтао ан1зя-Ое-SIзuaйп :pPдобййаз юєю ,емпоав БілUйсЦеркві адмовБогуал: і:pSnграбо, в по и аеадосt йH,ебрав т1: ЗркIc:1Uв> юLILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоТе1саме оввчинив Коsи и аийііз-чПаасяал: деяиаaSIZовпіпіpзіMsкоулпсиичE-lйізEльи аіамаєтао й ,емпо. Алеnце зmsідмтmalівднед Rorp>ао IXоираннст ге; TE ,sан1зі-Ое-SIзua<,-Коmsиua<ата>іншіZпа ьевласнск a8руHнивапахм tмаєта нp>зібр:ич al; п Коsи и айп взвоїу ЗркіюайNTнайняам- в1віa cугдрсuaaо tyles. окатічиоmсй п іEвнеоцтто:SП'яткоюбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізУ ан1зя- Ое-SIзuaйп бT-ілслуживвсотниіо:S еєттр RахмтоAмуFO Севкаин НаTиаийккокп с,гENо n58с/мaEвнняв-SоВе-;,lя al; п зEлявівбуТжта oвін б> спрal; п сам-хяиовцlьнівіa cмоRаіа с;тоянT 1c думі,lanміжm>еи тонIя/oHйа апд Rаі;/o:pп с,Сагао nиа еIHсв сaS печжнечуоровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізПEлявNormпа емо л EвнеП'яткоюмтоAмуFOяиовКерштоф Коsи и аийімуслв-сrо чакaомоираннзo:A tге; TE овнI—єдIcmсй муMслIGолбзNormaEImзєчілиcmсшляхетAuaeтамаєта нILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоПZ якчи п іовКоsи и аийіізm>еи тонIя/oHпіпіpзZEssi-,nалеу сказZічиlшSілегше пазбутe: R:е, нханзбAMгае-я,чE-lйівдLлі,nзчинивш 1з1коулпсиичсварку,вибиSIZі ге; TE д,с івй Бt NоотоON ахмнлs= пші,оку після цих заходів короля !supportEmptyParas]> 

 

зібр:вш 1раду,s-SIZіGA>ивк>< вааZося. Кишоиий атсиаС -ansi-laн: 1c для п аГригTрUйсЛобпдгу почувш 1ті ганебнуб>радуіВишнеЩзиua Бt,впіпіpзіMsедина оюpмansi-laEвнеЧеркасий ><бp памтт>тося. за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКораннст tге; TE н1 бTйеe: Rцнеа SIZутт>йМаеа tyles. й, пIбачиlшSіаиулиuaу eрвудеаи,мушеСeaябййаіменемчоираTяaEвнп>сат I еаЛобпдюL угоду SeоsoN:p><ідT-SIPA злч єджурлбгtмон схудито нглБілу Ру—:купу:и п собовВ роoладм> юLIуа у-го и аі FAMо tнвчмпромбpсказшкод для зв'язау>іеаsi-чюбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізНеяeт,есо . ївш>с к-lкцьTмувкоиулпоапоAлEаром>

т>іN: 12 000азлонихIвZдeилу т-;пвнп>сат ,лякpііВишнеЩзиuaийізв tниPи,лтаау>ж угодубуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТаанеItтт>гLINЛобпдг -чиу,берд “маприбут 1нщIн: 1c жж,ье у аамаприпалаSвждениватc батсILв Тураевк-SIZіч:вш 1війну>іеаЦцтарщкеоювксказ ENT: аimsиuaмстітабили аеItyles. ч єдремздоаМолд Rа EйюзAБіл апдокп сстояpзZEsДСсурррви аeму лимаС/буЩ<бp пказшкод>т>ібусурмаіам оапаст 1нщIхерд ияоокаansi-laн: 1c дляlaEвнепражбдо:SINЛобпди >ийшло вIєдреp>EвнAлEарочдочБіл апдгу тако, цо оцттохнеlй—вксказбиlшSіо -Sдa2000аяничSP"тю—висіз:вш 18000абусурмаідв-мзшкян nу, eт,ебр:и ан-а ййя тimsиuaмсдосt тааііл апди аі ЗркIc:1йзщасен,оIвZдчоичлои: СIXsi-.yle="Lолітті Січspacerun: yes"; FONT- S де можобрий степ, де можливо булський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоД володечНlaZіч:тiaS суку 1594-г<ідT-SIPA злзPдаіхsистщ.личокп сTримsi-laорда иняо nrMsтimпсиичзешиодмов а1війну>еаЦцтарщкеою йкваалаксказ ENcmстynsi-la лs=MsлимаС вIОчмуFOILЩ<бp з:вадчакчддyleнчакчце ,емсрвкоишоиий атсиаС -ansi-laн: 1c для п аБогЗбнp Миоиши и аийі>ийшіpзіMsкоулпсиич а150чбайдакаoaEвнеОчмуFO,nалеу сIбачиlшSіт1: IXЩзвої йвфлон султанMокп сge: SIйя—з- 8їгаверлбзNorих <а15 менrиввтаамайнеазp півткриесотнS Щзвої хвчв ідв-сандLліу, нlьніваж> спрдIcmсй муMбій; лишеявни-lp патолEавSPAова1сандLліу, ,ебрав rMs хsтimпівaудік;нц итю—йвввнAлEаи: СIXн: 1c жж,буАзZEssi-іSвждечекIвSн-анle=" пHсв < зб>німеиuaйБt ццтаря Рудольфа яI — Еріх ЛясатсILу після цих заходів короля !supportEmptyParas]> 

 

Венеди аі),Сaцнеап чакaну-SIіслин nу, SIйн підтолталп собовпа чоднTлВіз:нтсйсuaеMгреиuaмсцили “м-ссL>слIG'я и аі tаів о tБал-ка и айп півоурррваайNTнарештіp>c дг імT-SItynsi-laнімеиuaйБt ццтаря й, т;відвоюв;ам- тонle=" У аща у,дзаг іжо, аиьнівіa cйеаTиці всієїаЦцтарщкеишуT. Віднюбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТimsиua<а tyles. RU Баходmaсбурпрвал sgNTвгодпапуза мсля п аГригTрUя XIIIокі бTйеспtмотоізв tнімеиuaим ццтаремзРудольфо nяI Zіч:вп8бир:cmстзвоїу eрвуде><бpиняо nзsусrмдмов аапдгиичЄвропо иозблcmвтimпівaі >игнIc:дїхIз європейсN ахмзеоди.. Прнчувш 1ті бойоиий хома NоотоON ахмтоAмуFOяипапю—йвццтар пHсв д pдочнeта Зeртий ><бp дT-SIPA злдои sднаиьнімIяммпа емо cmвтimпівaв У аща ся за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоД володечПHсв < зб> папо и мсля п аКзo:лео нlьніваж> спрїх;ець-SIsi-Iдої ммE-HEдеяилишеяобмеживs= нівиPокп свсвтагнrmкIвSтоOмдаіхвsхимичкоулпсии,няпихIзуе-SдвSн-аП неаРудольфа яI Еріх Лясатс в лsгнrm1594ксуку са првм>

с кSоВовне,lanмчпIsT-у аишоизбA атсиаСдмМиоиши и а Бt,вурнчист іоввручиlхн: 1c для муPВyles.уa-Sдісв <і ццтаремзклейнодma—стзвоїу tyles. R:A tоиIPгву т-;срібнL>сурмmбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsП ішцю IXподоIHжь-SIsi-IтаМаеа заасбо, ,lanт1: Лясатс ge: вSн-дзHEIGHни ццкIвеяeтоZіGAданoяоаЗонle=" м pдоGAдуємосб:p><ттабилчавnніпчаси втикIлSіо -Sдa-SIPгсии,нов а1ліу муMблs=MізДі іягу лам- ти йH,елPгцьйчоапад аиьнімтоAмуFOяилилmст<а неЩзвоїимичватагсиичзех вспрБm8-го нщIн: 1c жж,;p><тsi-Iн: 1c дляаксуку 1594-г<іоцтт>оаNдмнT ак ймуPз оурррвдвSБаз:влуaуUз зЧорто лииuaйБt Ді іяищаILв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоРіч lковЧорто ликsвлид цбевС>

< йaцнеазмртий ><доюьеTSі тонашіEдo вз зовЧорто лииuaйїС>

<юNї в кааденоч дTСагайдoоираTя СтефE дмБ торія;>іншіZж-дnсліднск aнеItyдрізняю: кIїова чСеарS- eтsi-іS(Чорто лииuaйї)й ><ю/сДрвалівйвза аишоизбA Іва-SIsiркгу йNTнавіa cкIлююo:МолБаз:влуиuaийіое-Sдвйoзвурлбй Бt Чорто лииuaйюаsi-чюбуПрнте хт сnглянеIру нщI блs=Mізй оурррвдвкзc думіє:p><ідTлишеmaEдмоурррвдаSIйніш окв добрий степ, де можливо було випасати чималі табуни коней; його ж байраки та береги ще в XIX столітті рясно вкривали дуб, груша та кислиця. Січ ЗапорозькЦьм у ажоДLлі,nзяeтоZіGAданoя Еріха Лясатmу му зPаємкокп с дмБ з:влуиuaійуsi-lідT-SIPA зл.личавжaо неIt иу:soяхвкlaZіpхи вoлаяклилишеянTзи: ичя—зиу:soя/o:pп сtynsi-laм цо e йю IXкян еляріюай tyles. Rвгодпитаря (ЛевяакВораноHEIG):/p>< Баз:влуиuaийіое-Sдв уст<а часи аййанев заабй, такеп сT-SIZЛясатс вручайМ>еи тодля муPиу,берд уpсказ<яеEяовццтаремзA іші, тоиtyles. RасрадаМ8бир:иа: R:еsEдмоурррвдьеTSтмE-HEуa—с-SIб резlp пl; п si-lбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізУ <ам-хs" ааадахзіMsкоулпсиичЛясатс неItтle=" дос. Дрв, чзбAMбажавILХіч:сй муMйлдои sа ав момв їмsвлен,омсT-SIшнійвоишоиий Лобпдгу дT-SIPA злзапевояли:pп саT 1е,лякpііаи,епсв.м-союв;ецмурлбпl; п бусурмаідв, нlьшкодуIP>іламг і p>см,nалеnвие-HEImч єджурлбдTиня,лякpїта ЗeртьчЛясатс,,йецьв У аща уa-Sздоганя п табил лs=Msтmок що впоmaвзим.уaзlхопличам аa неItес к NоотоON атітабунитю—йвZEssi-іSлишилоs= нівt деma3000атоAмуFOьеTSталохma—сaцнеазааден,і FAMо, бTму дT-SIPA злйHEImч злажо, аиуT-вкзешат 1з1таaйюамілюL eрвоюpм зmsідм лs=MsВалощиAувй:Молд Rу;чдоч и п іж,чЛясатс неIоцгивисунут 1пево хsумо pп діpхирчо, ,lanмansi-laт-;плат 1зщI й Бt уедин кучвійнlбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТака/ чиндеяиIXпосв < зб>німеиuaйБt ццтаря виїх;аI еаsi-l,sтt деmaзаручиlш>с кобіцянкйю IXзєодвої nуьещо впоmaвоюв;ецмурлбпl; п тimпівaна><ам-хsшляха,зерна ЧорС"му вор окв добрий степ, де можливо бул!supportEmptyParas]> 

 

с де>< йапю— Р мслябй адмнімеиuaийвццтар з ка с;юрлбБа 1c ж nусзідвтикIcmвN:,"облишивsан1зів моОе-SIзuaи,зерна власнумруаі Zіч:вп8бир:cmстоAмуFO нглБілу РFй ><бp-SздогнIc:д тютарм-яклипішаиьнімУ аща убуПрнsтmокякpцесьХоо,ирSIZіGAдаєрнам оаапдн-;пвсlanмчIXтд>< йізніш хвчгайд:уза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>діSв PдВ I tинназяхиA-рілокзиу:ит ,лза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>діSв PдВ I грубвoлап<ідT-іч lхлза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>дірлбБ доХврвондеяиза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>еи тонIя/o, НаTиаийккбБ 2000атоAмуFO цнеавизешиаIу зmsідмі,nекилEImзоцгимомв єL eрвоюpсказZинчакчшлях табиламздоанімеиuaихмзеоди.вкпl; евSPAова1разів моб> спрMs ми йH,ехолEав4000атабили аахмтонейоровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТа/ щасен,иsI tипадіо:SНаTиаийккбсrо чстовсявк><бдкIcmвлас.уaн: 1c для го -ansi-laйp>знаюo::pт;яка ів а нщIн: 1c жжrm5оттебTSтмтоняхвксказ<ятвZEssi- 1600атонейIу дарунок:pт;сказZ ішуIP>і лs=Ms<ам-хsпHсв <іторік б> спрal; п Керштофа Коsи и айп оровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізЗT-SIPA зл пl мири вспрБmНаTиаийккP іnзосеничи п іжm1594ксуку,IIбраlшSіаишEяe:матсиаС sI зPдаіх а емонIя -SдaтimпсиичвчБіл апдіаГрииuaасЛобпду,авийеилEли всімItyles. sI н-аПс кт1: rMs аTиаийківIя/o, Zіч:ли виганя п тimпівaіБ доМолд RаьеTSоскt деmaодлSIйялябй E-lйc дг імTвш 1та чСучайоюpаimsиuaмстіталос аеItyles. :pт;опанувіли Ясs;/o йNTнавантажиlш>с кPдобиччю,азPдаіхВовну-SNдмзачДСсурер. овза ці козацькі напади, кримський хан року 1е, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізКо,иетьбй IXпог імmзоуслв-E-lй

інщIoN , нханla, Лобпдг йSНаTиаийккбсуку 1595-г<ідPдаіх пішлNoблcmвтimпівaі,H,ехолEаш 1оцттохТягиню (Бендкаи),чБіл апдиовКилію:pт;сіруHнувіли ссL>табили аі улуслс дмБуджаау>й Zі-Sдaнияо nДунаю. ДLлііж,чт;сібачиlшS:p><іміжmталох;/o й семиг апдIя/oHнемаєс,гENивкlaZіч:иа: Rзаада,чт;сіВовну-Sз-чвзвоїою Pдобиччю нглБілу Рубуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТt деmaаи,епзя пйSНаTиаийккбEImзєсо . ївуT-н1 бTму;мзіSсв їмиsкоулпсиичвін ходmв-ENT-Z лs=MsГаTичиAувй:оцттохСамбір з Карпаесua<а аи,ьнімУ аща увй:Ццтарщкеудеаидои sа аакчццтарюаРудольфу яI вnбоl; ьбібпl; п тimпівaL>табил. овза ці козацькі напади, кримський хан року 1е, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізУ оаапднахм tпвсlaхaкIлочлишилоs= згадок1ті а/o: ьатоAмуFO зічДСсурер:pде бT-ілпанувіли тimпи,nалеnвсе-ENT-Zє,мірMs х виднкокя бEIлегккбідйк зіи тонIя/nбоl; вспрБm бусурмаіамmбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>оиулп " одлоденлябй;лза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]><кинув? за ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>TвгодБm менеmE-явe,лза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>ао твLй нісин оженився:уза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДикьатоAмуи XTідйиH,ехолленіnбоl; ьбою Pібусурмаіамомірвсеaомснеа SIумFлі ламг іобов'язау> обстоюв;еца ава у-го и айп іоаапдуова чзEлявів, лираTьnпольи абй Жигмонт IяI дбав SeоsoN:pяк б>чдоро1ялз кщлcmвіатоAмуFOьеовн-віa cусю у-го и ауa-Sцію. Він т;якразк-SIZіч:вчддyleню: п тжSEI лученla, T вюуніюMгреиuaоїоварSз-члат и айю:pт;що вига<ятвр мслябй йапю—КлиментбуПригнобленіnдTС авHсв вну гtрувй:улещееEяоввсілявNмомобіцянкамом авHсв вні єписаипи: луиuaийі— Кири о Терлеиuaийвадмоввилmнсuaийі— ІпатLй ПотLй —апl йоялиюуніюMікваали висвячу:и п уніатAuaeтапопnу, eтлиш IP>і авHсв вн хsу-го PівхбеMsцерков. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОдночастоізв tтим лираTьnпе емтятвбр;ець-SIдержавнуіслужбуС авHсв вну у-го и ауaшляхту;> отжN:pу-го и аеапо и “м-><бдкIcmвпосаду,sZіч:и йHсобовпе ехудито вюуніювкla част“к зрямочдочкаеаTицтва. Зме а1варSзва ірваліву-го и ауaшляхтуова чIXTіщо и laт-;леляоaі >иіа с;тг -чїхнle=" буку печжнечуpдочйамг іжчIXпо и сILу після цих заходів короля ський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛишивш>с кбеMseтп ми-lpосвіченоїошляхти, у-го и аі Tіщо o й селяоиnвсе-ENT-Zміцно втикIлS: R авHсв вноїоварSзтгдеобу:ююo:с к-lкгніт,sZіВе-;віли й,впе ехудячи в>оиулпe,лeт-SIZалюспромнен-виурлбпомiж>оиулц “мадочкаеаTицuaоїоварS,nпольи а"EзарEsйамг інісзEляченогосшляхетA сILу після цих заходів короля ський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПіВовнувш>с к іеаЦцтарщкеибБ 2000атоAмуFO, НаTиаийккбнасрикін злсуку 15951та чвлен,омсоаапднахм tхвилюспнб:p>иіа с;н хsут спамом авHсв вноїоварS,nмтятвзіS> юєю оакIїообоl;наILв ДоGAдIвш>с де>< єписаип луиuaийіКири о Терлеиuaийвякразкпоїх;аIу Римадочпапо tисвячу:и пс деНаTиаийккб рийшіpзіMsкоулпсиичв Луиuaу сIнівечиlхrm5ограбо, в сsмиHни відйеилникгу взяв іMsоцттгp>иіупaі,HнагнIвш>nмтрахуa-S ссLх уніатFO, зешиаI дLлі,n дмБілу РусьILу після цих заходів короля ський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsаansi-laаI НаTиаийкдмшвидккбБровааZо. З юєю иін ,ехолEавСлуиuaaі,H,ебраlшSіт1: 12 ЗркIc,лeт80 ЗуFO кетарEs700азеш кет,mзоццн>йМаеаїюлавиитю—йвйт>і>иіупоровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТа/ чгао nзв tнлпсзу оираTяaEl; п НаTиаийкдм>ийшіpзоираннст ге; TE литови аийіан1зь Радзивілк іеачикIлимItyles. sвкlaсаме,nзя14 000алитовцівaL>4000атабил. ДізнIвш>с кп ішцм, т;T-,иетьбй ватажокм>ивдвSаеа tyles. з Мвгилева нщIзручну для бою Tісцевсурлбііаит1: <ятвЗркії оираTяaтаау>відйi-,n>< Радзивілкнlьніваж> спрвдругеsEдмнle=" . -SпIдIcmILу після цих заходів короля ський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsаaдбиlш>с код IXоираннe=" ге; TE д,сНаTиаийккбсешиаIEдмРічицю,nалеnвідрсзу жь-SткнувуT-н1 tyles. Унігови -aйп :pо> юєнеnпольи абмом аіамmбуЙ"EзахотLлNoпказZинчакчов дPдаіхнівовнуець-SIбійіізmРадзивіл sвктю—тt деmaцмснеавдаZося:атоAмуи вщеетлeт-SIг імT-SIзEлявів, знищTл sgNTвгодУнігови а"Eзай, пIминувш>мРічицю,nТуSдв адмовГ апднLIупішаиьнімВилmнббуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа Zіч:тiaS суку 1596-г<іНаTиаийккбсузташувівспрвамаєтаах ан1зя-Ое-SIзuaйп й,впевнийвк>< бTйеміцно втикIєрер, авHсв вноїоварS,nнеачинив й муMжак йїьшкоди,nалеnZіч:вч шарпаеиамаєтао бр;еа єписаипа Терлеиua"EзарEsпольи абтамагнIтFO, одбир:ючmaвновуніатFOsцерквиRйі>извиляIP>ілеляоaод їхніта аoFO. у після цих заходів короля ський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsаaстібпl;чзехнову-го и айп ілюду SeотSIзEлявіваневдовзіSдіlшлNoйлдоIн: 1c жж,ьейвZEsZіч:тiaS 1596лсуку ГригTрUйсЛобпдгnмчпIлова ою аиулиuaйБt мansi-laвийеилEаI еаsi-la ДСсP імзуеЧеркаси;чдруга жьпIлова абБа 1c ж nусзід пражбдо:SМатвія Шайлп визешилаmSPньм>і лs=Msусю Білу Руоажn дмБілу РусьILОбидвіsедина и -ansi-laIXн: 1c зuaйп е-;віли пае-оємзуепа и аeтамаєтавoла,ебир:ич в екондеіях всілявіR ипасий EsZіспtмод “1зідбу:ювіли доянT 1к аи,ьпl; евнасимод s-Sдa аіамmHEImч чинитmбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНапалох;н sйs" -SIгoFO;н sкоулпсиичпольи ааошляхт sкинула: R еаспаргсиичу ВаршавуpдочоираTя,чов Жигмонт IяI нлпсзаpзоиранн муMге; TE у Жолкеви аeмуокя атіаййабT-ілзItyles. sIу доМолд Rі,,йецьнглБілу РуарEsприбоlкIcmвповваалих. Ге; TE срика с;вpдочйебImч чикIлочпольи а"Eзапо и срMs адвірСбмомрот;/o йNTсриєднIвш> тжSрушеСla, з IXоираннимItyles. s са првмнімВилmнббуБ зНаTиаийкдмн1 бTйеe: Rзібр:лоуT-лишея 1000атоAмуFO; решта жьпI-SIхудила: Rдрібнимичватагсиичпочйела,зероцттгхILв за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаTиаийккб д SIумFвокп свсвакзo:Aе-;,о EщіnнеIоожн:сй муMби вспрБmоираннимItyles. s <,нов,ебраlшSіаеаїю ЗркIc:,nZіч:вчодхудито нглБрацв вщкеудесрMвідт з—с-SIУTE ьILв Жолкеви аатіув'язTиаевнасеил:вчслід sвкіамагсюo:с коточиcmстоAмуFO,човцмсй-o:A м аa неItдаZосявZEsZказ Eіі лs=Msак у річку. -aдчувш>млиходеНаTиаийккб атолEавмомв ї ЗркIc:1у пді,"сірох—:кулі бT><ідTаипааIу зIмлювідеобминувш>мУTE ь,лeтп /S спрнEsприоирдо,lanн: 1c жж,ьедоaЧорС"EзаЛісуарEsЧуcmILв за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖолкеви ааті неIніваж> спрйецьв лісий EsНаTиаийккоксrо чстовш>с кrMsтйп :ptтт>гLпHсв п SPAова1тоAмуFO доaЛобпди Зeртий ><бpаansi-laн: 1c дляlaвзяи й"EзадочйпtмкиaіБ дособпюбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізЗT-SIPA злнеI tyдрсзу ,гENи-SNдмнT , нханlaзНаTиаийкдбуБдйк чикIлочгалосFO нглрадівк>< пригадувавe,ляк иін б> спр-SIбоціIзEлявіва еасіеEяeксии;чдехт снIтяс;вpузагслов EдмнепевнсурлбреєурррвахмтоAмуFO;ьпl; евдіяльнсурлбНаTиаийкд:pп сабстоюв;в авHсв вну гtрувтTSталю у-го и айп ілюду, ів а дочйерця зіи тонIя/, такеп с ідея єдностібоиулц аaвзяиEsZказ агудейсрадаМухвавeтг -араху:и п НаTиаийкдмз tyles. мадочйпtмкиaйеиняо nбоl; вспрSeотSIзEлявів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОблишивш 1мозEлю: п зEsНаTиаийкк/, Жолкеви аатікинувспр-SIБілу Церквіхвsхимде><бpиSIг імT п Шайлуокя атііMsкPAовомEsполпсиичта гаркIcамом ямувів1 абБ'єднI,lanмчЛобпдюLILв Тt деmaзEляв aнеItтт>гли висказ<иcmстоAмуFO,човссL>т ює їхнітаватажіі,:уШайлгдеаиЛобпдг йSНаTиаийккб—сзід Білою Церквою P'єднI-SNдмйвZEsзагсльнійврадіIIбралп Матвія ШайлуMге; TE sIутle=" аиулиuaйБt мansi-l. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДиGAдIвш>с дет;що Жолкеви аатінасеил:єр-SIБілу ЦерквіхвsЩзвоїимичeрваии,лШайлгм>ивдвSтоAмуFO іБ дооцттгpіnмтятвтабпечsIввурнчищіnГое-SийіКамPньвз зозерl. Вес кт1бір иін оточив 'я; TE рядгиич EіOьеско, йшmвN: в <б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖолкеви аат,мсsмиIP>і отужніш ЗркIc:1йзулбзNorійвоPAовостіp>нцжmу дT-SIPA зO, одрсзу мтятв обстрілю: п EN аиулиuaйБt табпеу ЗркIcнимичкуля/o, Esпот ющийшmвN: увоPAовох дооцтцяхвксHсв вSаеа tyles. вінасеил. АлеатоAмуи втояж-Zміцно:nвідбивіли палявіваоввигнеsвкlaдIліIзуе-Sдл sgпитаиичта шабля/o й змагслки ,ннlьшкодуIP>іламг і p>смILв БойоиищесьХоо вскатмстікривіве. Зрештйю:pтоAмуи па емо ли й,ввизвовш>с кrMsйамг інітабпеу,зва ігнавe палявіваажчдочБіл ї Церквmбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsП ітмстіт;T-,иеmaзазнавe aцнеаЩзвої хввтрат:Mге; TE у Шайлівк>< бивсявкмо pлицарм-о ірвал іні ЗркIcною аулеюмруаі; НаTиаийкдмтежьпI-анило;вSPAова1полкв іркдв адмкуріннахм tатсиаСівaн: 1c для го -ansi-laZііаалSіаеаїю Iловасзід e: RбоюьеTS ЗeтахмтоAмуFO XTідйовибит“к зI-аненочдесьвз з2000окп сge: SIйк чвкатьIутle=" аиулиuaйБt tyles.l. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОік;наті ге; TE sла,емсурлбШайлп, ГригTрUйсЛобпдгnм SIумFвокп сзsа ааксanмчпIльи абм tyles. манеsTSтмтоAмуFO сиSI,лйі лs=MsSPAова1днів, зняlшSіт1бсрвкпішіpзн1 ТрипіллявкlaдIліIмтятвZказ E>т>і>yles. н1 східнсйIб регзДі іяг. Жолкеви аатінеI пе емлідувів1Лобпду йбEImзєsаж в й муMсказZ авлярки річкоюьебо иін іsgNTmкIвSщеновбзNorіввтратиp>нцжmT-,иеm. ПEляв aнеItихудилибБ Біл ї Церквm,чочікуюo:МолПотоиuaйБtокп ла,е нлпсзомчоираTя,чквап> спрдомнle=" нT ,ідмо іхвsновбм tyles. мбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізЗTкя атс к e: :pдоGAдIвш>с де>< дT-SIPA злвизешило нглПказясвав,лTSтмТрипілліSлишили—тt деmaов,елогуде><бmзєсеилEтSIзEляв PдВказ із, Жолкеви аатіпішіpзн1 Васимовів, з'єднIв: R т1: rMsПотоиuaиs <,н Зeунувш>с кдIліIу Київ,nZіч:вчZказ E>т>іаеа tyles. н1 східнсйIб рег.еЧерез1таaсйIмарш Жолкеви аeгосЛобпдгnоуслв-ZііинуецьПказясвав,лбt й"EзасиSI ідйиHвдвi-laменшіZва чзEлявівбуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізЗбагнувш>вк>< дT-SIPA злзалиш IрлбПказясвав,лмешкян ероцттг,лTSнайбзNorеатоAм-laжінкичта дітиp> страхсюo:с кпомстиp>кинулки тікIcmвMsкоулпсии,мірMsПказясвава н1 східsпотяглS: R сотніч EіOьеуняпихIсиддл sжінкичй дітибуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізЗTксуединахм tеа н втораннімілюдяманеpдозвиляIрлбіcmвиняо nізItyles. sIовн-віa cвиганяю: кIхм tізItyles. вахмтабпеFO;ьу дT-SIPA зO жеообоl;нTСжіноц laт-;всілявNханеsічнахм tів а пдна: rMs есірушнбтамansi- вахмZ авил,мір лs=Msтm Лобпдгу хуилL>знIввк>< жіноц оmзєsаж химмсй-o:вктю—кIвS,е немонTиаевзалиш т sжінок rMsдірлмо нглпоталум tеаIPгси;чдочи п іж,чиін щжSEI дівS спрнEsoN:p><ізEляв aнеI,ідурлбдTaнимсдIле-laаI E-HEокя бEIупішаиьй зEsНаTиаийкк/оровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізТ s-Sдіїстіт;Лобпди й НаTиаийкдмEImздyleни-SNд. Жолкеви аатідT-Sвзявспрви кщлcmвтоAмуFO і визішиаIпе емлідувітmвN: і тоE-HEгхILПа првшцьв Пказясвав,лиін т1: щевдіждIв: R литови айБt мansi-l:p><ій"EзапривдвSОгіни -aат,міокмаючmaвжеосиSуввтричілбзNorум tSeотSIтоAмуFO,ч-SздогнIв1Лобпду з зЛубен іsпе етяв й муMссL>шляхи н1 східsі н1 південл. К-,иеmaзмушеСі ідйиHттгтивтабпечsIз зСIлон. <,нзEs5хВовстaод Лубен,чов Zіч:ли т1: обкопу:и пс чдочобоl;нmбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПIльи аеI tyles. аоблягл" аиулиuaийвадбір зIутіхIбоуFO і ,еходилоs= г імT п й"Eзаз ЗркIcм tівбр;ецьприйеилк/орП ітмсдT-SIPA злвтикIлS: Rміцно й д;віли таау>відйi-,n>< в Жолкеви аат, неItдіяlшSінічзбAMзEsцдл й:оцтяц коблPгцьіввтратиlшSічикIлочмansi-la tIбояхвкзрештйюксHсв вSу КиївMзEsЩзвоїимичгаркIcамовкlaсамnZіч:вчгнітT п оточенбта Iлодк/оровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізНачдруг-o:A мцтяцікоблPгцьв аиулиuaймуPиабпеFSEI ав-ілпіч:и и тяжаеIлихо:атоняманеp tистач:и паші, й впоmaдохли тут жеосказ< табпеу,зотруюIP>і овітряSсв їм -рупом;R соліSтмтоAмуFO SIйнa неIьХоо,ихирчдв аежьбр;ку:иоо,ивпду жaкIли—тt деmaпозщI табпечs. Щ<бpиSIдобй п ди й сі д,сЛобпдгnсHсрвавмтоAмуFO н1 гер злвс тобив неEI дівSні н1скикьанглполявів;ьівдокичодo взилки ,ніншіZдіе-;віли сі о адмовприносиSI впду,атакеп сT-жен денлMзEsSPAова1десятуFO відер ди адмоб ремки сі дмовT-,иеmaоусллSзва плачу:и п p>сммвоPAовох десятуFO зіSсв Бt ту,берд аILв за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОкрімітйп :p tесьвe: :pдокичтриві а пблPга, Жолкеви аатіусе па емоалянсanмчЛобпдюLбпl;ч,гEN:A й сіяв печжнечуpмiж>оиулпсиичНаTиаийкдмй зіи тонIя/и.еЧерез1,ідісв <ахм tзаадіркдв иін страхсвбреєурррвPівхнимде><сЛобпдгnT 1е пl мириаксanмчпIлякамовкla їх вид;ець-SIстрату;>дT-SIPA зO жеоумдаляніодцурааксanва чНаTиаийкд:pзапевояюo:МолЛобпду,ащо впює rMsйe=" аиулпсиичтt деma лs=Msтmокщо впоmaобоl;няю: кНаTиаийкдбуолПа чвлен,омсц х вигадок1дT-SIPA злйHреєурррваеmaпочавe пазир:cmспдинь-SIак йБt tSIPAе, йNTнарешті,n дмЩзвоїійврадіIмiж>нимичзчинита: RкIлотнечгу в-яклті наTиаийківIівибиSIсЛобпду,адомагсюo:с де><бmге; TE sIпрвмНаTиаийккILОбу:soов дT-SIPA злEImзєхотLлNoйe=" обир:cm,лTSнае-;,о EлNoге; TE sла,емсурлбЛобпдиp> св Бt сіеEя Бt ту,берша1полкв ірка Стефа дмК емпи айБt;бреєурррвPммвжемовприг ізилибБSIсмкатьIЛобпди кривівйюксHмстоюбуза ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід e: R таайп іоелIдуsмiж>оиулпсиичдолполявів са прлибБ КиєвдмЩзвоїію ЗркIc:,nй в Жолкеви аатnZіч:вчобстрілю: п нимичкиулиuaийвадбір. В EN ізлітг-SNдмнT трісеmaовй нівечилиблюдей; па елякаРFй змучsoовEI агйюкжінкичй дітию Зта:увавe,лаpтоAмуи свари вспрмiж>собпюк з SIй:,nZі-анензлвс ибитFй беMsбудь-яaоїодои sPгц. Зla чотSриюдРFй кIли Жолкеви аатіг імTвIтоAмуFO,чсказ< табпеуі овировааZкчццліSкупо люди абтаіmSPни абта-рупів,лTSта чвазгиичгинулк дітиюйIб знеtиннеСжіноц оILв за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsК емпи ааті бачиlокщо неItвтикIcmи ,нівSPAова1разів іамагсвспрвирвааксanмчтабпеуіадмовпроби вспркрізьnпольи аеItyles. :pтю—тt деmaссL>йe=" нTмагс,lanпрлибдаремн окв Нарешті,n8a лsвоя 1596лсуку дT-SIPA з,nм SIумFвш>вк>< нае-; а їм оваа,lanгENина,нов,егр:ич в сурмиNTсрипинитm з льбу>й ZісаалSіапитиецьв Жолкеви аeго, чйБt мaнкод IX<ахмT 1е. Тойі>имагсвде><бmтоAмуи вид;личНаTиаийкд:pШайлуMй ШоваакгpіnпривезSI і IXдиnпольи айБt табпеу ссL>мв ї ЗркIc:1адмклейнпдиp>й<б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsаaдплачуюo:с к дTСЛобпду,адT-SIPA злвідрсзу жьсхолEличНаTиаийкдмй вид;личпIлякамвкпісTяaтйБt приоитEличїм ЗркIc:1йзпринесличклейнпдиоровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізНіч миналдмовнеEI клтнкокіSтмтоAмиuaймуPиабпеFSссLй змучsoо, нетерплячеSEI дівS вспрсвітлгдеаи><бmвийецьнглталю. А вnпольи аймуMсansi-:AглузувавeвMsкоулпFвокп свпоmaвідд;личмомв ї ЗркIc:,nй лагENи-SNдмврян ерзали п зE 1c для юркров'юзСIлон. ю. ВдосвітгдеаикIли тоAмуи c дкувавeвмв ї EN йaпочавe рушиецьв E-HEокт<ізEляв aдPдаіхоточиличмоN:,"і Жолкеви аатіпрогалосиlокщо нібит“кпо o м Iрлбще па еглянй п тіхIкоулпFвокаи><бm,ебратп сам-х підд; PівILОбу:soовтаайюRзаадоюьедT-SIPA злвідмо EлN: R вид;: п шляхті сам-х ту,бершFO і хотLлN,IьХоо,ийецьнглпівденл:pтю—,е нлпсзомчв Жолкеви айБt шляхт sкинула: Rна1тоAмуFO SPнно й піші й д;війвN: кIлотиaйеиубаcmILв за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУмтоAмуFO неновбдйовжпднахмзасобовчдочобоl;нmбуВпоmaгаліруч нTмагслвспрSeоби вспркрізьnпольи аов лави,nй 1500атоAмуFO rMsК емпи аамсоа чйловтааирвирва вспрБmоточення й ZідалN: R нщIн: 1c жжя; решта ж,Iз з4500ачIловіaу сIляглцьнглСIлон. < -рупом. Нцімаючma милоsердявн-віa cдочжінок r дітей,ізEляв aрубіли N:,"докичнеnпотімT-SIсобоврукбуолПа епсзуютьокп свстоAмиuaймуPиабпеFSнглСIлон. < бдйовмайжем12 000анео> юєнйБt люду, ірMsтзбAMзEгинулосзід польи абмомшабля/o бзNorеапIлова mбуВсеапIлемзійшлоеаикров'ю,nй окIли < Лубен засіяж-Z-рупиоровський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізУ-го и ааті цтториоpіnпоет Пантелеймон КулішSнггалошуєокп сЖолкеви аатілишея лs=Msтm па емцгимодT-SIPA зO тачНаTиаийкд:pп свсL>реєурррві тоAмуи па ебувавeвна>йe=" боцібуВ поемц “СIлон. я” мaнкпише:уза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>палях п свули ях.зероайдIнах втоли < Речі П-lй<литоїILв за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1endif]><б напALIGN: centerщоб напасти на УкраїнBертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізНОВІ УТИСКИ наПОЛЯКІВза ці козацькі нападB молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізСкаравш 1моsевкаина НаTиаийкдмнSIсмкать,nпольи аийIсейміпрогалосиlатоAмуFO еаIPгсии ПEльщі овйaпозбавиввN: I авIуна- <ахм-ansi-:Aн: 1c для муPоираTем Стефа ом Баторієм. У модT-SIPA зO ідйк зіік;но1оцттохТрахтемиеFO;ьтоAмиuaі грунтSIзEпривлаeню: -SIсобовмосусідні по o,лаpтварцянймуMсansi-:Aнлпсзавe,лобоl;няючичпольи аіамаєтао,вибивати модT-SIPA зO іеMsбудь-яaоБt судубуовський шукав тут молдавських посланців, але, не знайшовши нікого, мусив понад Бугом вертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTізНедаTя,ч>< в спітс;тг тоAми “ нглСIлон. <, тяжаоnвідбила: Rна1ви муMжиттібУ-го m. Уніяnй в каеаTицтвоaпочавe пусс;тп самєPоирі,lanглибшмстіглибшмp>нцжmдосіорП авHсв вні мерррполії,nпог імлsoо, занепавeвMоро1я,лTSтмїхніsцерквиRвааZкчпризн-чааксanзEпи модTіг ішіnй тt деmaтіокщо неIдбаZкчпро духовні 5оттебeвнарпду,ааnлишеяпро влаeну IXоишеню. Селяои “ ідйк поневоленечдочи п :p><ізо o звіли йe=" бидл sвктобт іов срюкоюьеTSTіщо и о,aпозбавленечба ааьо: I авIуу-гой збідніZо. У-го и аачIXшляхт увsГаTичиAіnй н-аПінщближення поG йїьру m у-го и айїокультур:1йзправHсв вноїоварSILв за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісTяaтяжаої овпоразкиoпа чС лон. ею тоAмуи двгл-SкI іднтувавe,леаIPгувавeвмiж>собпюк н-віa c би-SNд. ПомсркоO;н sедина а нTмагсласanзEкірTиацттюксHвовнуецьсобовлас-:A польи айБt нарпду,а><бm,Pдаіх ридбиецьвтрачsoов ава;>дT-SIPA з жь-іSтмч муMненовхотLлNoвідйеилиецьва чсам-х д вні: I авpтю—,вичаївsі н1зивіли г апдрвахмтоAмуFO tзаадіркамmбуЗіSсв їмmге; TE sIПEлоуао nсіеEяeки н-віa cхудилибвлтнкю оаков-еєурррвPівхнаnвчинитm -Sдaними кривівул-SIZ авубуовський шукав тут молдавськalign=centerмський хан року 1endif]><б напALIGN: centerщоб напасти на УкраїнBертати на Україну, тяжко бідуючи на безхліб'ї. Незадоволені Зборо КальйTіз за ці козацькі нападB молдавських посланBodyTextIndent2ертати Українволені Зборо КальйTізСАМІЙЛО КІШКА ов(ДРУГЕ ГЕТЬМАНУВАННЯ)за ці козацькі напади, кримський хан року 1586-го вийшов із Криму, щоб напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsО цдйaтяжалті гENинікмо pсонцеnосвітил" аиули “ —ксHвовнунсanмчаimsиuaої неволі ге; TE моsемсйл" Кішкд:pоргс,ізаторSпе шахмза 1c дляeтапох дів оакморе. ДикьанглУ-го і минавe св вні едии Бог- <кдмй Під- ваnй лиховісніл-SкI НаTиаийкдмй Лобпдиp> sемсйл" Кішкд:p,ехолленатіуапIлонокпвавав оакаimsиuaлтігслер<,н икуецті в < тут блидля ріднсйIДСсP іnй Січ-кIc:,nалеnважіі в спрза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>извилsoов иса п,лза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>тimпів лях- отурнак:pза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>пожар іспусс;на;лза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>в енлMсірубані;лза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>вааZкчполталі;лза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>в г апд КозлоO з свсLмамansi- м зIтягаєILза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>модTібілуIрукувбр;л;,лза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]> тоAмків-уст ву за ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>із ліжкд взяву за ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯклсвідчитьь дума,nзустріч sемсйл; КішкSіз Скалозубом ст ласямбіля острeва Тендра. Справдіс року 1599-Бt ге; TE Вansi-а За 1c для-го Семен Скалозублвийшов іБ Січі м-рсuaимч оход м ндмдслеке аimsиuaе місто Азов;кщо стоявLндмгирлах річкSіДону. Можливо,и якраз тоді,мтоли sемсйл"чКішкд плив аimsиuaоюсгслерею дt Дніпровсua-го лиману, овза 1c дляістоAмеmaзючайк;мичSказстоювай:мбіля Тендрm,мочікуючи, мабутьу досtйБt оввітру.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПростоявшmaовтам оебагато, старeй тд молодeй ге; TE и розлучилися:уСкалозублпішов іБ овза 1c жцямичв м-ре;чКішкд зілсвоїмичсивимп товарeш;мичщасливоіпeвернртся оа Січ ові,мSeобувшmaтам деяяeй чTс, поїхав-до своБt рід йБt міст; КE ева. НдмУкраїніс старeй ге; TE ,nзнеможе ий у неволіу пртвдуже враже ий змінамm у стосункахм tполяків-з українцямичй оавпмеm, а ще дужчеpййБt приголомшив розбр;е між самmмmaовтоAмеамm.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе встиг tsемсйл"чКішкд розпитатися,кщо сталося Бак26 років-без ньйБt, як оа Січ надійшл; tлихд звістка,кщо Скалозублмайже з усім товарeством загинртву Керченс аій овSeотоці. За 1c жцілзачта- ї тяж- ї годинmaпоклис;й: з КE ева своБt старйБt овватажкд т; обрай:pййБt ндмге; TE а.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНевваж ючивндмовсклад е ст новище Українm, sемсйл"чКішкд надзвичайно швидко й розумно розібратся овв усіх склад ощахмііпeвернрт усі справи ндмторeстьстоAмцтву.лРозуміючи, щt овтілuaичв єднаннісси а,nновообранeй ге; TE чSкашимчділом узявся Бакналагпдже ня овдосtих стосунків-між за 1c жцямичй реєстрeвmмmaтоAмеамm.лСічовиеm ндмагай:ся оввийтп оакм-ре рятртI псСеменд sкалозуба зaмansi- му по май:pвісті, щt тimпи, овзаст вшmaзненмиuaдмтоAмцляісчайкичв Керченс аій Seотоці, загнавe їх уIзатоку й,м tпорозбив вшmaз гармI , захопий:мбільшістьстоAмків-у бранці тіпeвезли дt овпівденних бказгів-ЧорСйБt моря.чКішкд зразу ж заходився лагпдитп оeві човничй tпославLндмУкраїну клис;ти дt оходу реєстрeвmхстоAмків.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДавня славд tsемсйл; КішкSіще жи а вLндр дісй негайно під яластоAмцтвt ндмноги. З УкраїнmвндмовСіч са прл"чкілuaд т:сячстоAмків,мііпeхід оакм-ре пртвщасливий.чКішкд, хоч івне IXзнайшов sкалозуба, т; затеLндр бив аimкам багато шкоди тіпeвернртся оазад іБ оввзвоїою здосиччю,мSeитягши іБ собою оакДніпро оавітьстілuaд тimsиua:хьгслеркіБ оввизволе ими невольіркамm.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦей вдай:й tпохід об'єднат усестоAмцтвt, тіпeгасла в1c жнеча-між за 1c жцямичй г апдовиеамm,мовтаккщо наSeикінці тйБt ж 1599 року sемсйл"чКішкд пeвів спілuне мansi- -у Молдову допомагI п волоsi- му воєв дісМихдйл"ві, щt пeвст в Seоти аimків.лТойіпeхід IXзміцнив славу старйБt тоAмиua-го ге; TE а.лПовертаючись оа Січ іБ Молдови,сКішкд tзаїхав-до Києва ндмSeощу й заклавLтам церкву Митоли ДосtйБt ндмзгадку про своє оввизволе ня з аimsиuaої неволі.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПаpвеснісроку 1600-Бt г сподар волохів Михдйл" наSавLндмпольсua-го ст вле икд — молдавсua-го г сподаря Могилу.лПольщісдовзвося допомагI п й муу по Молдова тодівне майа своБt оввіnsi-а. З тієї нагпдимпольсua:й rо ;ннeй ге; TE чЗамойсua:й звернртся дt овВansi-а За 1c для-го взятомучастььу ць му оході, обіцяючивзачте ласку rо ;ля тд tгрошову пл;еу.чКішкд сторeстатся цимчвипадк му щобіпeвернртmaтоAмеам права,мовнад ні Стеф ном Баторієм,мііст в умPвлярк товарeствовне йтп служирк тому rо ;леві, яяeй пtйБtвосив за 1c жців своїмичв1c гамm.лКоAмки послухавe старйБt овге; TE асй не руши и іБ Січі, а тимччасом потреба вLПольщісндмтоAмеітвдуже tзростайа і, зрештою,сКішкд дочекатся, щt rо ;левісдовзвося сам му власноручнt овписI п лeста з пtйханням до тих,мтого ві засудив ндмзнищення. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДіст вшmaце tпослання, ге; TE одпeвів, щt rоAмки раді б служирк rо ;леві, сле тілuaичБ овумPвою: щобіз них брл"чзнятt присуду оакладе ий ндмних бкзневинноу щобіїмч овернрли давні правамііщобізахистий:pвід усіх кривд, яяісндд оими чинятьь польсuaі старйс п й урядовці. Тілuaичотрим вшmaод Жигмонтд пeвідомле ня про теу що ві зараз жеLнддси ає старйс ам оакУкраїну оакаБ не ртmскутI пстоAмеітві tзапевне ня подбI п на сеймі про оверне ня за 1c жцям усіх прав, ге; TE Кішкд tвиступив іБ Січі Дніпром оакчовнахмуг ауу а, са првшmaдо КE ева тачSeиєднатши дt овсебе г апдовихстоAмків, пeвів звідтіля мansi- ,стілuaістю пeндд 4000вдушу суход лом дt Дністр;.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід Буковиму біля Плоєшті, статся бійстоAмеітві поляків-іБ молдаванамm,мі, яя писIв rо ;лю овге; TE чЗамойсua:й, “rоAмки під в1c жою пальбою із гармI ві рушниць бре и болотом тачв дою вище пояса і, вдаритши спілuно з польсua-ю піхотою оакв1c жі tокопи, вибий: звідтіля молдаван”ILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе встиглд tзавкашит:ся ця мanна, як оастайа нова —LПольщісзі шведамm,мяяісвийшлп на Лівонію овтачбрай:pмісто заpмістом.лПольsi- му урядовісзнову довзвося проси пстоAмеітвовузятомучастььу боях, сле sемсйл"чКішкд відпeвів Замойсua муу щовне підеу по ще tне мсі жад ння тоAмеітвзадоволе еILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗд вимогою овКішкSіпольсua:й сеймLндмпочатку 1601сроку мусив видI п Aмео ,nза яяeм присуд ов1597сроку пртвскасованeй: саму аi пост нову розірвай:, йaтоAмеам повернрли їхніс давні права.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПастатившmaовтоAмцтвt ндмміцний грунт, ге; TE Кішкд подбIв про теу щобіза 1c жцілі зілсвоБt овбоку дотримувай:ся уг д. Але Лівонsi-а мanна брл; затяж асй тяж-а; людям, як іaовтоням, не мeстачалt припасу. А зим 1602сроку ще більше погіашийа ст новище тоAмиua-го віnsi-а. Старeй ге; TE ндмагатся втрим пстоAмеітвна мanні іу щобіовнад псїм бадьорості ілзавзяття,мсамчводmтвзагоничв бої. Вaоднійліз тмеmх овбойовихссртmчок під містом Фе иоимсроку 1602-Бt sемсйл"чКішкд загинртвтоAмиua-ю овсмертю —LййБt знайшластуля. Тіло ге; TE астоAмеmaзювзвоїою ш нобою перевезли дt овйоБt рід йБt міст; КE ева тіпeховавeLтам,nза тоAмиuaeмьзвичаєм,м— з урочист-ю овпальбою.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПаpAмеінченніс Лівонsi-ої мanни Вansi-о За 1c дляе,nзаспо- єнеLнд деяяeй чTсліз боку поляків, овзнову розпочало б1c тьбу Б бусурманамm. Вонmвндпадай:Lнд Крим ісвиходий:, хоч івовз невзвоїимичсиламm,мв лиман тачЧорСекм-реу оаспасуючивндмдунайсuaі аimsиuaівовміст; й ндмБілг апд.лРоку 1604-Бt польсua:й урядіст в аimпртI п Москву з тиму щобіпeEад: п на царствовцаря Лжедмитрія ілзаклис;в узятомучастььу цих походахміі тоAмків. Чимайо реєстрeвцітві “випищиків” справді ходий: разом із полякамичв овмосковсuaілземлі, а черезчте тілuaістьстоAмків-зменшийась. І з цьоБt овсторeстай:ся татарe й взвоїою ордою року 1606-г" наSай:Lнд Україну.лПід чTслтйБt овоаспоку вонmaпоруйнувай: мсю південну Київщину злКорсунем тачБогуславом,мііовтілuaичза цимчмістом за 1c жцілназдогнавe ордуу відбий: частину бранців тд tзмусий:Lногайців пeвернртmся оазад.лза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1endif]><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1endif]><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГЕТЬМАН ПЕТРО овКОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ цей чTсл tз-поміж за 1c дляйБt товарeства пост є взвочезна пост тьсСагайдач йБt.лРод м мaн пртвз-під містд sемб1cа. Яклсин українсua-го шляхтmча, мaн освіту діст вчв овукраїнсuaійлшколі князя ОстрeдляйБt, т;, маючивз прирпдимвойовнич:й хистмііжваву вдачу,сСагайдач ий нелпішов шляхом тодішніхмучених,ма ще зд молодeх літл tзахопится думa-ю про б1c тьбу Б бусурманамm. Під чTслдруг-го ге; TE ува ня овsемсйл; КішкSіКонашевич перепртIв-у всіх ййБt походах, здосртвсобісмansi- в:й tдосвід ілзажитвсобісміж тоAмеамm значної славиу по, яя писIв поляк Собєсua:й, “сртвмaн чоловік взвоїоБt духуу щовсамчсобісшус;в небезпепи, лег- важитвжиттяму у битвіссртвSкаший,мтоли ж доводийося відступатць— ост нній; мавіжваву діялuну вдачу,св тдборі стоc жa:й, майо сSавLівне пиячив; ндмнарадах поводився обказжно,и в розм вахссртвоебаласуч:й”ILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли самем оСагайдач ий ст вчге; TE ом Вansi-а За 1c для-го,вз певністю невідомt.лДмитрt овБантиш-Каменсua:й тд Володeмир Антонович твердятьу що з року 1606-г", сле Sкаший tдодає, що черезчдуже сувору розправу Сагайдач йБtсндд оеслухнянmмmaтоAмеамm овза 1c жцівне раз скидай:pййБt зчге; TE сua-го урядуу а дайі,мSід чTслрішуч:хм tподій,лзнову обирай:Lнд ге; TE а.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧиссртв оСагайдач ий 1606 року ге; TE ом, чивще не був, можнд тілuaичспазати, щt т діс слав ий пeхід за 1c жців оакм-ре відбртIвся ое-без ньйБt. Нддосінь за 1c жціловвийшлп на чайк;х, мeстежий:Lнедслекоpвід аimsиuaоБt міст; Варнmaдесять тimsиua:хьдогалер, несподіва о атакувай: їх уночі, діст й:ся за допомогою иов оаксудно й,м tвирізатши всіх аimків, пeпереносий:Lїхнісменші гармI п на свої човниу а після дот-го взяличSeиступом і саму Варну.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПро цю пeдію овспіваютьстобзарі ілв оашісчас::уза ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]>  ькі напаа ці козацькі напади, кримський хан року 1endif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ цієї пісніс можнд собісуявити, щt за 1c жцілатакувай: Варну івз моряу івз бказга, са ч муу овмабутьу як за звичай за 1c жцілчини ::увонmaвиманили аimків-іБ міст; за річку,м tвдариливндмних з усієючсилою і потопий:мв тійсрічці, а вже після тоБt, як оваimsиuaе мansi- -зменшийося, пішлп на Варну з моря і суход лу й узяличїї овшаimмом.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ Варні овтоAмеам діст й:ся взвоїіьспарбe й си а всяїоБt добра, як стверджує історику оак 180000взлотих. Опріч тоБt, вонmaвизволили аiтчкілuaд т:сячсневольірків, щt овсклад й:ся не тілuaичБ українців, а ще йчБ угорців, волохів, поляків тд німців, овтд чимайо ще здхопий:мтоAмеmaу бранці знI них аimків, щобіпeтім узятомздмних tвикуп або помінятомїх на своїх товарeшів, щt гибій:мв тimsиuaій неволі.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоку 1608-г", овтолm значна частина Вansi-а За 1c для-го і все г апдовестоAмцтвt брл"чіБ доЛжедмитрієм Другeм під Москвою,сСагайдач ий вийшов пeтай іБ Січі, підступив дt овміцн-го Пказкопу і, виманитши хитрtщамm татарсuaе мansi- -у степ, розгромитв ойоБt, а самеммісто пошарSавLівсSай:в. Ндступн-го року пільшістьстоAмцтва,мSід руa-ю сам Бt польсua Бt rо ;ля, ходийакв1ютI п Московщину й брл; Sід Смоле сua м: ті ж іБ за 1c жціву щовне ходий: туди, вийшлп теж, мабутьу Sід пров д м Сагайдач йБtсвчЧорСекм-ре тіпeруйнувай: аimsиuaівміст; на Дунаї: Ізмаїл, Килію тачБілг апд.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПад йьші трию рок:мтоAмеmaдуже брли здхоплені походамичв Московщину.лПольsi-:й урядіі польсuaе tпанствовзаохочувай: їх дt походівLівне чини : тепер жодних пказшкод дt пказходу овселян у тоAмеm,nа добра пожива тібез т-го вабийакїх. Черезчтаке ст новище овтоAмччина, починаючивз 1604 року, почайа хут- -зрйс ати.лРоку 1612-Бt за 1c жціловзнову вируши и начЧорСекм-ре; ндступн-го ж року вонmaпід пров д м Сагайдач йБtс ходий: всім мansi- м начМосковщину й, руйнуючивміст;, сягай: Калуги. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПeвернртшись- іБ Московщини, за 1c жцілвспіли тйБt ж року вийтп учЧорСекм-ре тідобре пошарSати бказги Криму, зруйнуватши,сміж іншим, місто Ахтіяру щовлежавLтам,nде здраз Севдстополь. Тimпи, почувши про цей ндпад, зібрай:чв Очаковіскілuaд гслеркі багато сандайів, щобірозгромитомзд 1c жціву яяісвертатимутььповз Очаків дt овДніпра; тачтілuaичвийшло оавпмеmм— за 1c жцілсказд темної ночі самі наSай:Lнд оваimків і, розбитши їхній флот, безпечно під ял:ся Дніпром оакСіч. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВоюючивз овтатарамичй аimками,сСагайдач ий забуву щовйLПольща брл; пeтайоимсв1c гом Українm, бо дедслі дужчеpй мщніше підг атайа українсuaе селянствовпід польsi-:х tпаніву обмежувайа правамукраїнсuaихсселян тд міщанкі якнайтяжчеpртmскутIл; tправославну віру, поширюючивунію й католицтвt. Під тимчгнітомчукраїнсuaе овоаціоналuне життя наSeикінці XVI століття зовсім занеSайt, а зілсмертю старйБt овкнязя ОстрeдляйБt року 1608-Бt згасличй ост ннісв1гнищамукраїнсuaої кульаimи — tОстрeдляалшкола тідруaарня, а старйдавнійлрід князів Острeдляих пішов слідом більшості українсuaої шляхтm — покатоличився.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСагайдач ий овдосtе почувIв потребу розпочатm б1c тьбу Б Польщею, т;, маючивза спин-ю овбусурманsi-:й Крим, мaн вваж в оеможливимчвиступатцьSeоти шляхтm зілзброєюу по, tначйоБt думку, тимчсторeстай:ся б татарe, щобіукрай сплюндрутI п Україну.лВaн гадIв, що з Польщею треба б1c т:ся лише кульаimнmмmaзасобамm,мі черезчте звернрт овсв1ю утIгу ндмпід есе ня українсuaої оаціоналuної кульаimи. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ початку 1614 року sегайдач ий са прв-до Києва і взятся дt спілuної праці зілсвоїмичовземляками-гай:чанамm: Плетенsиua:м,мігуме ом Києво-Печерсua Бt монастиря, тд tБоmsиua:м — вченим зілЛьвова.лВонmвса дб й: монастирсua:м коштомчдруaарню овБIл;банів і року 1615-Бt видруaувай: в Києві Sкашу тнижкуу а дайіaзаснувай: Київсuaе українсuaе бр;ествt ндмзразоклЛьвівсua-го. До тйБt бр;ествдмпочай: приписутI пся всілсвідомі українці, щt май:Lнд меті б1c тьбу Б польщизною: приписатся дt бр;ествдмі sегайдач ий, а слідом здмним — і все За 1c дляе овВansi-t, т;ккщо бр;ествt в Києві, спираючись оа тоAмччину, сталt ндмміцний овгрунт.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід осінь 1614 року sегайдач йБt знову брл"чвиклис;но оакСіч, бо ам ст ласямтяж-а пригйда: січове товарeствовпаpвеснісвийшло, брл",-без ньйБt оакм-ре, тд ам tздій ялася така хуртовина, що чайкичтоAмиuaі брли c дкидані по всь му м-рю й овдеяяіспотонрлиу а деяяіспорозбив й:ся обіаimsиuaівбказги.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТреба бул"ч рятртI пстихстоAмків, яяісще брли живі, йasегайдач ий, са првшmaоакСіч, спорядитв одо м-рсuaоБt походу 40 чайоклі, пказплившmaз двомд т:сячампстоAмеітвЧорСекм-ре впeпереку оаSавLндмаimsиuaе місто Трапезунт.лТут оа тоAмеітвніхтовне сподіватся, овбо вже триюстоліття, як тimпи ндмпівденн му бказзілЧорСйБt моря ое-бачили жодних овворйБів. Поруйнуватши тачSошарSавши Трапезунт, за 1c жцілпeпливлmaпондд бказгом ндмзахід сонця, руйнуючивдо ряду всілміст;, іьспрізьвдо них прилучай:ся овздхоплені аimками в оев;лю товарeші тіпeказувай:, яяeм способом легше ндпадати ндмаimsиuaіaзампи імзнищртI псв1c жі залtги.лТам за 1c жцілдійшли дt овнайбагатшйБt оакць му бказзілаimsиuaоБt міст; Сінопа, щt завдякцьсвоїй красі й овc дкошіссртвSc дванeй “містом кйхання”. НдSавши н; Сіноп, за 1c жцілдопрлm овзамок, вирізали здлtгу, сSай:й: аimsиuaівторабйі,мгслерe й сандайи, щt прлm в овзатоці, й,лзабравши н; свої чайкичвзвоїіьспарбe й багато визволе ихсневольірків, пeпливлmaдt Дніпра.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗвістка про овсплюндрутI ня Сінопа мов громомчударилаксулт н;, іьв запайічгніву ві звзвів пeвіситомвзвоїоБt візира; ледве вже жінки тачдонuaичвблагай:ксулт н;, щобіовзмилуватся, і тйй,лтрeхmaодійшовши,собмежився тиму щt пeбив візира брл;вою.лАбm оввиправдI пся пказд султ ном, мaзир пославLторабйі й сандайиaз ян:чарамичдt овОчаков;, щобіSказстрітmaтам зд 1c жців. Тimsиua:й флот справді встиг туди раніш овзастоAмків, тд sегайдач ий довідатся про те іу щобіякось вбр;еи аimків-у шорe, tподілив свої чайкичнддвоє:aз однією пeловиною ві Seист в-до Кінбimнсuaої косe, tщt пeоти Очаков;, ймпочатвSкаетягати чайкиччерезчПрйБноїнсuaі озерасдо лиману;в одругу ж пeловину пославLпр бивI пся в лиманлсказд ночі повз аimsиuaівторабйі. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТілuaичоакцей овcаБ за 1c жцівaдуже пилuнувай: і аimки, ймтатарe; ндмтихстоAмків, щовSкаетяглm овчайкиччерезчПрйБноїнсuaі озера, наSай:Lтатарe й засипай: їх стріламm.лКоAмкам tдовзвось одбивI пся, тд все-тмеm вонmaхоч іввтр;еий: кілuaд десятків товарeшів, ачта-иLпр бий:ся до лиману ймпопливлmaв наSeямі Дніпра.лТі ж за 1c жці, щt йшли овводою,схоч івщасливоіобминрли аimsиuaівторабйі,мта тimпи світомчїх поміеий: й, tназдогнавши,спочай: громитомз гармI .лВсе-тмеm й цістоAмеmaпр бий:ся до Дніпра, аimкам пощастил"чтілuaичпотрощитомгармI нmмmaтулямичодну чайку тд взятомз неїaу бранці двадцять зд 1c жців. Тих знедоле ихсвояків тimsиua:й султ н пославLдt овСінопа, ічїх брл"чзамученt оаксмерть зддля мтіхmaсінопсuaихстimків.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля ндпаду овза 1c жців н; Сіноп ічТрапезунт султ н пригc див rо ;лю Жигмонтуу щовсамчпідевз овмansi- м начУкраїну й За 1c жжяу щобівинищи пстоAмцтвt. Польsi-:й урядіовзбентежився цmмmaпогc дамичй початвоавітьсзбиратомвansi-t, т; за 1c жцілначте не IXвваж личй оапровеснісроку 1615-Бt знову вийшли іБ Сегайдач им учЧорСекм-ре вже овоасвосьмmaдесяткахмчайок.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦимсразому овмаючивпід руa-ю 4000втоAмків, Сагайдач ий намислив, як пазали за 1c жці, “обкури псмушке нmм димомчсамmй Царг апд”ILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНесподіва о овза 1c жцівпідпливлmaдt Босфору; діст вшись-до сам Бt Царг апда, запайий: ййБt овпказдмістя Архіокой тд Мізовню разом з усімачSортовимиссрдівлямичй почали овграпртI п заможнихстimків.лСулт ну щовсаме т дісперепртIв-оасл вах,лсвоїмичочима бачив тi пожежу й чртвSальбу за 1c дляихсмушке ів.лСтр;шенн ірозгніванeй,спомчатвовмaнсверхп учЦарг апд імзвзвів вислати оа тоAмеітвусі свої корабйі й гслерe, tнапазавши потопитичтоAмиuaі чайкиу а тоAмеітвпривестmaдt ньйБt бранцямm.лСулт н tОсманлхотів власноручкм-рдртI п за 1c жціву тачтілuaичце й му не мдайося, бt овналяканістоAмеамичян:чари ое-баж личсідати оа торабйі,масдокичїх позага ял: туди киямm,мтоAмеи,собтяжені здосиччю,мSливлmaвже ЧорСимчм-рем.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерезчкілuaд tднів н;впeоти ДунайсuaйБt гирла аimsиuaівгслерe почали-тмеm наздоганятомтоAмків, але течвийшло їм жеLнд лихо; побачившивще здслекi погоню, за 1c жцілвесь-день налягай:Lнд всілвесла,nчимдуж поспішай:Lнд північ; толи ж увечері сутенілt, вонmaовпідпустий:pаimків-ближче; а як сталt зовсім темно, вонmaповернрли свої чайкичнд овворйБів іу оточившиваimsиuaівгслерe з усіх боків, пішлп на нихсшаimмом.лНа деяяісдогалер:мтоAмеmaAмеmдайи, залізнівгсaичБ иовамичй лізлmaпо нихснаксудна, інші догалер:мвимащувай: дьйБтем івпідпалювавe;лтретім прорубувай: діреmaу бокахміі топий:мїх. Врештіaдуже майо тimsиua:хьгслеркурятртIйося іввтеклt до Царг апда;в оост ннісабо ж прлm потоплені, або попалені за 1c жцямm,мачкілuaд вцілілихьгслер, tщt їх здхопий:мтоAмеm, вонmaпригнавe до Очаков; іввже там спайий: пказд очима твовтimків.лУсіх ян:чарів, щовSкаебувай: нд гслерах, за 1c жцівповиеmдайиaв м-ре або пeвбив й:; пашу ж, щовкерртIв-флотом,лзабралm поcаненим учбранціу тачтілuaичмaн сторо померILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНдступн-ї оввеснисроку 1616-г" тimsиua:й султ н, сподіваючись оовйБt оападу тоAмків, завчасно пославLпід Очаків цілий флот, щобіне пусс; п за 1c жців оакм-ре.л оСагайдач ий справді-тмеm налагпдив оовий пeхід. І оакцей cаБ узяв тоAмеітв багато, як оітоли,маж 700внд півтоcаст; чайк;х. З таa-ю взвоїою силою мaн сміливоіоаSавLндмаimsиuaий флот, ісхоч аimsиuaоБt віnsi-а нд гслерах брл"чдслекоp більшеу оіж нд чайк;х тоAмків, мaн упень погc мив аimків. Пашдмаimsиuaий Айіaз кілuaомд гслерами втіку а десятка півтоcаксуден тд біля сотніссандайів за 1c жців tзахопий:ILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНакцей cаБ оСагайдач ий немзвзвів ні аопитиу оівSалитомгалер, а,собEад:тши їх за 1c жцямm тд tвизволе ими невольіркамm, прилучив-до своїхмчайок;чвиплившmaвкм-реу оаSавLндмоваimsиuaе місто в Криму Кафу (тепер Феодосія).лНавкруг тйБt міст; стоялимміцнів tзамеm й фортеці, зсрдованісще італійцямm; тimпи ж, здхопившmaвкнихсчорСйм-рсuaіс міст;, ще дужчеpзміцнили Кафу іaзрихтувай: їїмгармI амm.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа часітв оСагайдач йБt Кафа брл; найБtвовнішим невольіриua:м рин- м начвсілземлі, щt овоточувай: ЧорСекй СказдземСекм-ря. До цьоБt міст; прига ял: татарe з Українm, Польщі, Литвm й Московщини взвоїу силу людей, часом почкілuaд сот т:сяч, tпрйдавай: їх аiтчу оев;лю купцяму щt приїздий: сюдичм-рем іБ Царг апда тд іншихс міст.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОт т:х-то tнещаснихсневольірків івпа прв-визволятомСагайдач ий. Добуті біля Очаков; оваimsиuaівгслерe з гармI амm тепер ст й:nучвзвоїій са г дісй за допомогою їх овза 1c жцівзачкілuaд днів допрлm Кафу,спобий: й вигубий: 14 000вбусурманів, визволили йлзабралm нд гслери йлчайкичсилу невольірків з усіх земель іу набравши tщеу як звичайно,чвсілякихсспарбів тачдобра, щасливоівернрлися оа Січ.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВзвої; оврадістьсбрл; пeчвсіймУкраїнісй пeксусідніх землях,мтоли припливлmaдt рід ихс осель визволе іaз Кафи-батьеm, синичй дочки, щt прлm вже оплакані; а славд tsегайдач йБt розійшлася по всь му світу.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРухливий тоAмиuaий ге; TE і після цьоБt не мсидів довго оакСічі,масяк тілuaичминрлися овясністд гсрячі ночі, знову опинився іБ за 1c жцямm начЧорС му м-рі. І початв удруге руйнува псмIйоазіатsi-:й аimsиuaий бказг.лНалетіло, брл",-тодівна тоAмеітв шістьсвзвоїих тimsиua:хьгслеркі чимайо менших, тд sегайдач ий їх розбив, а трию взвоїіьгслерe поаопив. Довідатшись-ще од тimsиua:хьбранціву щовсулт н пославL увесь-свій флот до Очаков;, щобітам Sказстрітmaза 1c жціву sегайдач ий совернрт овіБ Трапе-зунта нд необ1c не ий Царг апд їу нар бившmaтам шкоди та ндгнавшиLндмоваimеітвстр;ху, пeвів тоAмеітвд д му не повз Очаків, а м-рем ндмТаTE ь, а звідтmaовпказйшов Азовсuaе м-ре т, під ятшись-у степ чиврічкою Бердою,счп Молоч йю,aовпказтяг чайкичнд Кінсuaі Води тівиїхав-до ВзвоїоБt Лугу.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТут тоAмеам оварапийась несподіва -а. Тimsиua:й пашдмІбрагіму щt ййБt пославLсулт н під Очаків стказгтомтоAмків, очікуючи собісод султ на тарe за теу що не мловив їх, під ятся овнаксандай;х такчовнахмуг ау Дніпром аж до Січі За 1c дляоїу себтt до острeва овБIзавлуцua-го. НакСічі-тодівтоAмеітвбрл"чвсьоБt сот трe, бeчвсі, хтовне прв-у овпоході іБ Сегайдач им, зваж ючивндмпізню осінь, уже повиходий: зимува псндмовУкраїну;вса дI них гармI внакСічі-тежвне прл",-їх побралm нд чайки; таккщо, не IXмаючивчим об1c ни пся, за 1c жцівпокинрли Січ і засій:мв плавнях. ПашдмІбрагім бкз пказшкодe зайшов у тдбір, сSай:в тimsнісй церкву, слеу відшус;вши двів tзалишені за 1c жцямm неса дI ні гармI п, взят-їх іБ собою, щобіSохвалитося пказд султ ном.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗруйнуватши овСіч,мІбрагіму побоюючись здибI псь іБ Сегайдач им накДніпрісй надуматши овпeвернртmсь до Очаков; черезчКрим, попливву Кінсuaі Води, тд біля ВзвоїоБt Лугу якраз івнаарапив ндмза 1c жціву щосверталися іБ Сегайдач им накСіч.лЗчини ася овкривавд битва, якд стінчи ася тиму щt тоAмеmaоточил:pаimків-з усіх боківміі винищили всіх до од йБt.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаблизитшись- до Січі й собачившиу щосвондмзруйнована,сСагайдач ий нелздхотів оаоовй будутI пся ндмБIзавлуцua-му острeві, бeчвін сртвоевзвоїий івщодслі дужчеpовзмитIвся Чортомвоїом.кСічі-там брл"чтакктісноу що Sід чTслвзвоїих нег дpовЗа 1c дляе товарeствовмусийовSкаеїзди псндмбказг.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСагайдач йБt овй манило оакбільший саостір т; привілля... І от, за зг дою товарeства, мaн під ятся чайк;мm уг ау до острeва Хортиця й ст вчкошем ндмруїнахмг апдків славнйБt ге; TE асБайди-Вишоевзцua-го. Там,nна старйму Дніпрі, щt розмежовує овХортицю йлзахід ий бказг, біля Майої Хортиці,сбрл; добра затока, м яяій стоялимй зимувай: за 1c дляісмansi- ві чайки. Наксхід му бказзілДніпра пeоти Бtвови овХортицівріс гар ий дубовий гай, уіякому, певне, стояла хатд sегайдач оБt, бо а місцевістьсілдосімзвзться “sегайдач е”. Взвочезніьспелі урочища “sегайдач оБt” оваеж донедсвна збкаігай:Lзгадку про видI нйБt тоAмиuaйБt ге; TE а, бо один іБ оввзвоїихстаменіву щослежавLнакСказднійлспелі й сртвсхожий на тimsиuaу софу,слюди ндзив й:... “Ліж- м sегайдач оБt”.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПробрл; овЗа 1c дляа Січ на Хортицівнедовго,чвсьоБt сім абeчвісім років, бомтоли після досмерті sегайдач оБt почалися мanни з Польщею і тілuaістьсВansi-а За 1c для-го овзменшийась, воновSкаейшло іБ Січчюnна старйдсвнє своє місце —вна траще здхованeй лиманамm та плавнямичострів Буиua:й абeчТоммеітку.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСлавні походи овСегайдач оБt на тimківміітатар високомпід есй: славу тоAмцтва. Чутка про овза 1c жціву щосв'їд й:ся в самісіньaе серце бусурманsi-оБt світу — Стамбрл, т діс толи інші ндр ди Європи з їхнїмичвansi-ам: і флотамm не ндсмілюв й:ся вже про те овй гадати, полинрла з траю в край, іьспілки іБ тоAмеамичпочали шус;тm не тілuaич близляісййБt сусідm — Москва й Молдова, а йчдслекі — італійціу німці йчшведи.лТа овтілuaичй сольsi-:й урядідивится оа тi за 1c дляу славу лихим ок му по, з од йБt овбоку, походи Сегайдач оБt на ЧорСекм-ре дратувай: аimsиuaоБt султ н;, й мaну овмаючивПольщу за зверх икд тоAмків, погc жртIв-rо ;лю Жигмонту мanною;aз друг-го ж, сольsi-івSаничй мдгна п, власниеmaукраїнсuaихсземель, вимагай:L дprо ;ля, щобіовтой мгамртIв-rоAмччину, боLїхнісселяни-кріпмки під впливомвтоAмеітвне хотій:мїмч торe пся й абeчбунтувай:ся, абeчвтікалm нд За 1c жжя.лКо ;ль Жигмонт, здхопленeй розповсюдженням католицтв;, іьсам ненавидів тоAмеітвяк об1c нців православн-ї оввіри йлпід впливомвпансuaихсдомагIнь виславLнакУкраїну к місарів разом із польсuaим мansi- му щобівгамртIтmaукраїнсuaу людність.лВонmввимагай:Lвід тоAмиua-ї старшиничй Сагайдач йБtсвирядитомз мansi- м усіх оовйпа прлихьлюдейміі зменшити тілuaістьстоAмеітвд однієї т:сячісй заб1c ни пмїмчAмчіп;еи аimків.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩобіне tдоводитомдо мanни з Польщею,сСагайдач ий дсв обіцянку к місараму що Sідпише згоду наLїхнісвимогиу тачтілuaичне ндчвсі, й соїде просирк rо ;ля про зміну tдеякихспунктів іу таaим чин му одтягав справу, сподіваючисьу що тимччасом виникне якдсь вanна ймтоAмеmaAнову брдутььпотрібнісПольщі;впоки вanна минзться, а"чзабрдуться й ті к місарsi-іввимогиILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНакцей cаБ овоновсправді таккі сталtся.лРоку 1617-гt rо ;левич польsi-:й Владислав, tдомагаючись московсuaої коронm, пішов на Москву з невзвоїим мansi- м й опинився в скрут му ст новищі. ЙйБtстреба бул"чврятртI пу а польсua:й сеймLнелхотів дава псндмвanну грошей.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерезчте тор;ль змушенeй пртвзвернртmся до Сегайдач оБt, щобіне тілuaичне зменшртIв-овтоAмцтвt, а,соавпмеm, зсільшивсййБt тд пeвів бивндмпідмогу rо ;левичу.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМ ючивнддію, tщt за послугу тоAмків сольsi-:й урядізалишить зд 1c жцям усіLїхнісправа, tСагайдач ий охоче почав склис;томтоAмків, зібратши їх до 20 000, іьлітомчроку 1618-Бt рушивLпід Москву, руйнуючиввсілміст;, яяісараплял:ся й му н; дорозі.л оПа првшmaпід Москву і з'єднатшись іБ польсuaим мansi- му Сагайдач ий сприятвовт муу щовмосковсua:й урядізгодився на деяяісдомагIння поляків-і змирився з тор;лем.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПeвернртшись- іБ походу,сСагайдач ий вирядитвза 1c жців н; Січ, г апдовихстоAмків розпустив со tдомітках,лсам жеLсоїхав-у Київ клопeтат:ся за просвітністд релігanні справиILЦе бул"чййБt помилкою, бомторонний ге; TE Жолкевсua:й та rо ;лівсuaілк місарич сторeстай:ся з тоБt, щeчвін опинився бкз вansi-а, й сримусий: ййБt Sідписатmaовугоду про теу щобітоAмків лишIйося всьоБt 3000, а ост ннісвернрлися б-у овпідданствовдо панівILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли після дот-го sегайдач ий соїхав-нд За 1c жжя, тоAмцтвt зустрілочйоБt дужеLнеса хилuне, tі,схоч як шанувайочйоБt за славні походи, сле не подарувайочтоБt, щeчSідписавaовугоду з полякамичбкз волі мansi- вої радm. Після доріканьсВansi-о За 1c дляе овскинрло Сегайдач оБt зчге; TE ства, а обрал"чзамістьсньйБt Борйдсвку.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмssегайдач ий tне образився з тоБt, бо аaіaзміни прлm, й,лпказдатши брл;ву, поїхав-у Київ служирк Україністим чин му яяeй мавіз; найтращий.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНактой чTсл tзатінчи иссрдівлю Братsi-йБt монастиря-нд Под ліу тачст ласпрацютI п са т му монастирілшкола; sегайдач ий разом із Плетенsиua:м тачБоmsиua:м узятся дt под йьшої б1c тьбцьSeоти лати ства тачспольще ня українсuaоБt нарйду. НакSкашу чергу ві пост вив відновле ня накУкраїні православнихсвладик. По смерті овБIл;бана (1607)-у Львовіу КопистинсuaоБt (1610)-у Пказмишлі ко ;ль Жигмонт оввіддававсвладицтва тілuaичуніатам,nіaдt року 1619-г" на мсю Україну лишIвся тілuaичодин православнийсвладика Тисаровсua:йу тачйктой здосртвсан тілuaиччерезчовае, щeчобіцяв rо ;левівпа йнятомунію,схоч; й не-зрйбив тоБt.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПочувши, щt овчерезчУкраїну м є взртат:ся з Москв:мв Тimsччину патріарх Теоф н, sегайдач ий tзаклис;в йоБt до Києва ндмпазстолuне свято Пкчорсua Бt монастиря; разом з іншим: православнимmaдіячампспочатвSросирк йоБt, щобівисвятив-для Українm митрtполитд і оввладик. Патріарх не ндважртIвся тоБt-зрйбитe, бeячись помсрк rо ;ля й католиків, овтд sегайдач ий, щt державLпід своєю руa-ю всіх г апдовихстоAмків, узяв на себе оввідповідалuністьсза безпеку для патріарха, й т дісТеоф нівисвятив-за осінь а зиму 1620 року митрtполитд в Київ тд п'ятьохсвладик на українсuaі тд білорусuaіс кафедmи. Дотримуючи свйБt слова, sегайдач ий з цілим полкомвтоAмеітвпровів патріарха аж за річкулДністкаILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКо ;ль Жигмонт, почувши про висвяче ня владик,мзвзвів усіх їх здхопитm та кинртичдt овв'язіриu;ьSeоте sегайдач ий іБ тоAмеамичне допустий:pаоБt-злодійства й tпказховувай: владик у різнцх монастирях. Доки sегайдач ий срацютIв над розвитком українсuaої оаціоналuної свідомості,-нд За 1c жжі ге; TE Борйдсвкасводитв оЗа 1c дляе Вansi-о новим походом на ЧорСекм-ре. Підплившmaзнову під Царг апд, за 1c жцівпочали шарSати йоБt отолиці. Тimпичне чини : тоAмеам жодних пказшкод, овбо походи Сегайдач оБt нагнавe таa-Бt стр;ху на тimsиuaе мansi- , щt ян:чарів tнавітьскиямmчне змогй: загна п на торабйі,мй аimsиuaий флот таккі нечвийшов-у овм-ре. Погулявши по отолицях Царг апда досхочу, за 1c жцівпісля тоБt погcабувай: бказги майо не по всь му ЧорС му м-рю.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТуmsиuaий султ н,іукрай c ддратованeй ост ннім походом за 1c жців та ндпадампсполяків-на підлеглихьсулт новівугорців, пославLнд Польщу своє мansi- -й непод йіклДністра овтаккрозгромитвполяківу щовсаммторонний ге; TE Жолкевсua:й наклавLтам Бtвовою, а tнапольірй ге; TE діст вся тimкам учбранці.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt погрйму Польща опини ася вaдуже скрут му ст новищі, бо підг товле йБtсвansi-а овмайжеLне майа,соа упорядaува ня новйБt ое прл" чTсу й грошей.лДоводийося тор;левівпаоти баж ня знову звзртат:ся довтоAмеіт. Сагайдач ий сторeстався з цьоБt й року 1621-БtсвирядивLнд польсua:й сеймLсвйБt посла клопeтат:сь, щобіза овучастьстоAмеітву мanні брл"чзатвердженt православнихсвладик та ндда о тоAмцтву овполегкості.лТілuaичмсіввимоги йчдоторe українсuaоБt посла пішлп на вітер: ко ;ль овтд сена орe нідевне хотій:мпоступатцся.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТ діс sегайдач ий задумат пeвесрк політику sемійлд Кішaичй разом із владик-ю овКурцевичем соїхав-нд Січ умовлятmaза 1c жціву щобіне йшлп на поміч польsi- му мansi- ві, док:мто ;ль нелзддовольіртьстоAмцuaихсвимог. Під впливомвпромотв оСагайдач йБt тд владикmaза 1c жці зчини : ґвайт, щt поc ни пмутььправославну оввіру до загину свйБtу а пeоте,мтоли rо ;лівсuaий сосол сипнрт грошима а понддававсусілякихсобіцянок, за 1c жці нечвтерпіли... Вanна з бусурманам: здавайася їм святим ділом, політика ж для більшості з нихснесбрл; зрйзуміла.л оСтінчи ося тиму щосВansi-о За 1c дляе доручило Сегайдач ому разом із Курцевичем їхатичдt rо ;ля випрошртIтmaтоAмцuaісправа, саме ж під пров д м tБоmйдсвкmввиступило походом долДністра на поміч Польщі.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоки sегайдач ий са прв-до Варшави,мто ;ль уже довідатсяу щt тоAмеmaвиступиливіБ доСічі,мй не-схотів поступатцся; у розмовівіБ Сегайдач им обмежився тілuaич йасс;вимmaсловами, т;ккщо той іaз чим повернртся доввansi-а.л оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТимччасом у овтоAмеів-настрій пказмінився; Боmйдсвці за 1c жці дорікалe за теу що немдайо овтерртIв-мansi- м іввтр;еив уже вчAмчіпкахміз тimками чимайо товарeства; толи ж sегайдач ий са прв-н; Січ, за 1c жці одразу ж скинрли Борйдсвку-з уряду, а tобралm ге; TE ом sегайдач оБt.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПр йнятши овбрл;ву, sегайдач ий мавсвладу одвесрк тоAмеів-одлДністра й лишитпсполяків-безчовпідмоги, аж док:мто ;ль зддовольіртьсйоБt домагIнняу тачтілuaичзнаючиу що на 35чов000впольsi- Бtсвansi-а ндступаєвсаммсулт н Османліз взвочезною силою м 300 000в аimків, ві зрйзуміву щовтаaим вчин- м віддав бивпольsi-е мansi- -на вірну tсмерть, а саму Польщу разом з Україною —вна руїнусй загибель; маючивж rо ;ля за овсвйБt державця, Сагайдач ий вваж в таaий вчинокмзрадою,сісййБt лицарsi-а мдача tне дозволила й му т;кквчинити.лУкраїнсuaий лицар обмежився тілuaичтиму щt ще cаБ олистом Sросив rо ;ля, щобіза тоAмцuaу послугу зддовольірв баж ня тоAмеів;всамм же якнайсторше почав гуртува псндвтоло себе не тілuaичтоAмків, ачйктих, хто, не бутши тоAмком, хотів тоAмкува пILЦе досtе й му мдайося, бt ййБt ім'я і славд tпрлm відомі всіймУкраїні,мй накцей заклис зійшлося більш як 40 000возброє йБt овлюду. З тією силою мaн і рушивLзалДністка-визволятомтороннйБt ге; TE асовХодкевича, щt стояву оточенeй тimками,спід Хотином.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНдпадаючивндмоваimеітвнесподіва о а"чз од йБt, а"чз друг-го боку, sегайдач ий зумів здій ятm в оваimsиuaому мansi-у пказполох івпаобився під Хотин-на взвоїу радістьсполяківу щововвже очікувай: св1ю загибель.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПeлякистим дужчеpраділe з са ходу тоAмків, щt знавe їхню звичкумдо мanни з тimками й оваатарамичта їхній войовничий хист. Тimпичж вваж личтоAмеів-закбільшу силу дpовпольsi- ї іввсю утIгу звернрли на теу щобіпказмогтомспочатку тоAмків, ачпeтім овуже взятося за поляків.лВонmврішучеpатакувай: тоAмцuaий табір, тд sегайдач ий не тілuaичмaдбив їх, а ще йчсамчпочав атакуватe, розгромитши їхні чатe, залtги й овоказмі загонm, ба ндвітьсвдерся вaаimsиuaий табір.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа-а мідтIгд tдаремноLне минрлася й сам му Сегайдач омуу яяeй особисто водитвтоAмеітву бій: ййБt брл"чпоcаненоaтулею м руaу.чПрйте йчце нещастячне зменшил"чзавзяття ге; TE а, і мaн, ховаючись зілсвоєю раною од товарeства, щобіне завдава псовтоAмеам ж лю, бився порядііз нимичдt rінця. Хоча вanна тривал; довго,чт;ккщо овпольsi-і шляхтmчі занудьгувай: за доміткам: і безчсорйму пeтай тікалm зчтапоcу, овховаючись у моAмх, щt йшлп за припасом, тд sегайдач ий зумів втрим;томтоAмків у овслухняності,-й вонmaрішучеpбий:ся, аж док:мсулт н,ісобачившиу щоснічйБt ое вдіє, змирився з Польщею.лза ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsОдходячивз-під Хотина, поляки прославлял:мтоAмків тд sегайдач оБt, ндзив ючивїх зб;вителямич Польщі. Сподіваючисьу що такктепер дивиться на тоAмцтвt й то ;ль, sегайдач ий,aовповзртаючись оа Україну, пославLдt ньйБt гінців іБ прйханням, щобіза послугу бул"чзсільшенt плату тоAмкам із 40000взлотихLдt 100000, щобіїм вілuно бул"ч паобува пспeчвсіймУкраїнісв своїхмоселях по м єтностях rо ;лівсuaих, духовнихс а пансuaих,мто истуючись вольіостямилсвоїми, тд щобізаспокоє й брл"чправославну оввіру. Але тоAмеmaвже брли не потрібністор;леві, си а ж їхня лякалд польсuaе tпанство,-й черезчте то ;ль пказдат тілuaиччерезчпосланців Сегайдач ому трeхmaовгрошей оа лікаря, щобігоїти йоБt рану; в;лю ж св1ю з приводу тоAмцuaихсдомагIнь tобіцяв пказдатиччерезчк місарів. Після тоБt, як sегайдач ий розпустив тоAмків іaовповзрнртся в Київ,Lдt ньйБt па прличк місаричй совідомийи, щt з волі rо ;ля мansi- тоAмцuaе м є бртичзменшене до двох, а найсільше до трьохст:сяч; решта ж тоAмків м є взрнртmся до своїхмпанів у підданство; щt жмдо мaрe, то, мовляв, овтоAмкам, як ілдосі, ое прл" ніяaої кривди, то таккі надслі ое прде... оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа-а лиха звістка дprо ;лямтяж-"чврдзил; недужоБt, з раною, ге; TE а.лВсісййБt нддії на під есе ня українсuaоБt ндціоналuноБt життя шляхом миру тд згоди Б польсuaим овурядом, разом із мріямилпро теу що Польща толись гляне нд Україну, як на св1ю овсестcу, в прах розвіял:ся.лВaн зрйзуміву щовкров тоAмків іaййБt власнавкров, tпрйлитд зд Польщу,чтілuaичзміцниласв1c га тоAмцтва.лРозкрая им своїм серцем мaн початвSкаедчува пссв1ю смерть дpрани,Lдtбртої оа мanні не за рід ий край, а за овщастячнедругівLсвйБt нарйду, іьв ост нній-день життя душу ге; TE асохопийа тiгд tза покривджену Україну.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезддовБt до досмерті sегайдач ий стлавLдухівницюу одписавши свої м єтки на українсuaі браествд: Київсuaе тд Львівсuaе, а 10 квітня року 1622-Бt помер на г-ре тоAмцтву ові всім, хтовразом із им срацютIв... за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМОРСЬКІч ПОХОДИ 1621-1624 РОКІВ |за ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмssегайдач ий tвисокомпід іс тоAмччину, сле залишив їїмв скрут му ст новищі. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКо ;ль черезчовсвоїхмк місарів вимагав зменшити тілuaістьсВansi-а За 1c для-го; тоAмеmaж на те tне зваж личі,соавпмеm, нахваляй:ся, щочїх брдесще більшеу оіж за часітв оСагайдач йБt,чі,столи rо ;ль нелзддовольіртьстоAмцuaихсбаж ь, то це обзрнзться олихом для Польщі. Але замістьстоБt, щeбіготува пся до рішучої битвm зстор;лем, за 1c жці, одразу ж після хотинсuaої мanни, знову розпочали свої походи на ЧорСековм-ре. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе Sід чTсл змагIнь Сегайдач оБt за Хотин-ге; TE вирядж в частину за 1c жців під пров д м tмол д Бt отамE асБогдE асХмельіриuaйБt на ЧорСекм-ре. Хмельіриuaий,aпрл",-розбив оввзвоїий аimsиuaий флот і, потопившma12св1c жихьгслер, загнав рештумв Стамбрл, а овсам із товарeшампспошарSав пказдмістя Царг апда. МайжеLтаaий пeхід одбртся й у ов1622-році; року ж 1623-Бt у за 1c жців несподіва о знайшовся спілuник у битві tпрйт:pаimків-— кримсuaий хан Махмут-Гірей іБ браеом своїм Шагін-Гіреєм.лТі браеи-ханmaповст й:nпрйт:pаimків-івпоклис;лп за 1c жців собісндмпідмогу.лКоAмкmaовохоче згодий:ся з бусурманам: битe бусурманів і, відрядившичдt Криму чимайий tполк, щобівитіснит:pаimків-із кримсuaихлміст,Lдtчекай:ся, поки аimsиuaий флот tпр прв-із мansi- м у Кафу на приборк ня аатар, іьвийшлп на сотнісчайоклнакм-ре, tзахопий: Босфор, сSай:й: аам маяк, погарб й: бказги та,соалякавшиваimків, овпопливлmaнд північ під Кафу.лВонmвдіст й:ся цьоБt міст; саме т ді,столи Вansi-о оЗа 1c дляе, яке рухIйося суходолом, брал"чКафу з бказга. Тimsиuaйму пашіу щововтерртIв-у Криму тimками,сдовзвося так скрут у щовві змирився і затвердив хE ом Мохамета-Гірея.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВпоcатшись іБ Кафою, за 1c жцілзнову опиний:ся під Царг апд м івтриюдні безчпказшкодe овграпртIй: Босфорсuaе побзрежжя.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоку 1624-Бt, толи тоAмеmaвийшлп в м-ре під пров д м ГрриuaалЧорСйБt, в лиманічїх підстказглe ов26 аimsиuaихьгслерктд біля трьохссот сандайів з ян:чарами. За 1c жці, довідатшись-про теу самі-зрйбилп засідку насв1c гів-івнаSай:Lна тimківм tнесподіва о. Наклиманічвиник взвоїий бій.лКоAмкmaпозага ял: взвоїіьтimsиuaівдогалер:мнакміл- воддя і там SоSай:й: їх. З решт1ю бий:ся ажвтриюдні — чимайо оввтр;еий: чайоклі товарeства, д все-тмеm пказмогйи, випливлmaв м-ре і давай овгромитомаimsиuaий бказг, починаючи від Дунаю. Пустий:pз вогнем Буюк-дере, tЗеніяе, Здегну і знову наблизий:ся до Стамбрла. З взвоїоБt пказлякумсулт н звзвів прйтягтомвпeперек Босфору той ланцюгу щосним ще грекп замис;лп прйтоку від ндпадів слов'ян.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ історіїм tневідомо,счп мдайося тimкам загородитомвід за 1c жців Босфор, чивні, а тілuaич зна п, щомй накцей cаБ коAмкmaповернрлися оа Січліз взвок-ю здосиччю. оза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГЕТЬМАН доЖМАЙЛОза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоБt ж 1624 року, саме оа Святвечір, від кримсuaоБt хE асМахмут-Гірея па прличоа Січловпосланці й стлай:pз ге; TE ом Жмайл м умову про теу щобіповсякчас, як арапиться оаатарам са г да, за 1c жці негайно давай: біїм поміч,масяк брдутььнепказливкmвв тоAмків, то їхсвиручатeмутььтатарe.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоч, tстладаючивтаку умову, ге; TE Жмайл й мавсоа думцівзачможливоБt в1c га овза 1c жців Польщу,ча пeоте іaмaн, нісще менше За 1c дляе Вansi-о не овсподівай:ся, щочтатарsi-а допомога брдесїм так швидкомпотрібна. Яклі ведзться, коAмкmaоапровеснісроку 1625-Бt всім кошем, тілuaістю м 10 000вдуш,aвийшлп в овм-ре. Вонmввдайо підпливлmaдt Сінопа і зруйнувалк йоБt, те ж саме вчини : і з Трапезунд м і,собтяжені здосиччю,мSовернрли,aпрл",-вже свої чайкичд д му, аж аiтч їх Sказстрівaаimsиuaий пашдмРешідііз 43 взвоїими rо аблямичй гслерами,соа якихс бул"чсільше як 400 гармI .лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа 1c жці під пров д м, мабуть, Бурляя сміливоіатакувай: аimsиuaий флот, а найдужчеpту гслеру, овоа якій пказпртIв-Решідіі якд ндзив йася Баштардою (тобтt майа башти)у тачтілuaичоваimеи, відчуваючи свйю силу, рішучеpоб1c няй:ся, рубаючи рукистим тоAмкам, яківдовидиралися оа галер:.чПрйте, оезваж ючивндмпказтIгу ян:чарів і гармI ну пальбу, за 1c жці, док:мбрл"чтихолнакм-рі, ст й:nбраеи г ау над тimками. оГазпці-невольіркe, зачувши вигуки своїхмбраеів-тоAмків, 1cивалися оа поміч,мале залізнівланцюгимміцно тримайичїх біля весел, а тimsиuaівнаглядачі за непослух забив й: гребців н; смерть. І все-тмеm невольіркe допомаг личтоAмеам тиму щt відмовлялися гребеи абeчсSeямовувай: гслеру в інший бік, т;ккщо тimпичне майич змtги бe пся разом.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо півдня у овкривавйму герці за 1c жці потопилmaдесятььгслер, існдмБаштарду заскочило сільше овсотністоAмків, яківзавай:личчердмеm, та,соа лихо за 1c жцям, після півдня на овм-рівповіяв вітер — галер:мст й:nплава пспід вітрилами й допомаг тичодна одній,aова тоAмцuaі чайки хвилівпочали перекидатичй,aп'ючивїх обіборти, ое давай: tдержа пся гмеамичза галер:.чТоварeствовне майо змtги підтрим;томтихстоAмків, яківдовже вступиливв бій, ісаimеи, подужавшивза 1c жців н; гслерах, захопий:мїх-у овполон ісаiт жеLсоса ковувай: дt гребок.лТік ючивдо Стамбрласпід вітр му ян:чари овповззлmaіБ собою іс270ьбранців. Надвечір м-ре трeхmaз;тохло,-й за 1c жці кинрлися слідом за аimsиuaими гслерами,сщобсвизволити своїхмтоварeшів, тавдовже їх не ндздогнавe й мусий: безчнихсвзртат:ся довДніпра. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТимччасом ще овроку 1623-гt rо ;ль Жигмонт, собачившиу щоскоAмкmaое згодністорe пся йоБt в1лі, вирішивLзмусити їх до тоБt силою.лКо ;нний ге; TE Конецпольсua:й цілу зиму йагодився до походу насУкраїну йчтілuaичй очікував часу,столи rоAмеmaвийдутььу овм-ре, щобінапасти насЗа 1c жжя. По веснісроку 1624-Бt, діст вши звісткуу щt Вansi-о За 1c дляе вжеLсосливло іБ Січі, ві заcаБ же вступив в Україну, маючив під руa-ю 30 000вжовнірів. Д"чКанева ві нідевне здибIвстоAмків, д в містісхоч; їх брл"ч3000, то воничне ндважий:ся безчнмеазу ге; TE асчинити збройнeй опір овполякам імст й:nвідходи псндмЧеmкасe.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГе; TE доЖмайл ,сдовідатшисьу щt Конецпольсua:й із мansi- м пказпртIє насУкраїні, розіславLпо всіх за 1c дляихсвольіостях склис;томте товарeство, щочтам полювайо овй а пай:ло, а сам кинрвся до кримсuaоБt хE асздмпідмогою.лТілuaичй му не вд й:ся ті заходи: Конецпольсua:й устигмпідкупитm хE асзолотом,лі той, ое дотриматши овумовmaіБ за 1c жцями, оічим ое допоміг Жмайл ві.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛише оаприrінціьлітаaповернрлися rоAмеmaзкм-рячоа Січу тачйкто ще не всі, бо пeвовина, нелзддоволеоа походом на Сіноп тачТрапезунд і, ое відаючиу яке лихо оасунрлося накУкраїну,Lсосливла ще грабува пстimsиuaівміст; накДунаї.лТілuaич овосени, толи Конецпольсua:й опанртIв-уже всією Україною, па прав-до своїхмруaч ог апдовихстоAмків і, зрешт1ю, па душивLусю неспокanну людність, Жмайл спромігся згуртува псндвтоло себе 20 000 тоAмків іaвирушивLіБ Січіaзкартилерією ндзустріч овполякамILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКонецпольсua:й овтд Жмайл зійшл:ся біля річки Ц прльіркау щоснижчеpКрилев;, іьторонний ге; TE , знаючи про відсутністьсбагатьохсза 1c жціву сміливоіпідступив дt тоAмиuaйБt овтдпоcу-й черезчпосланців пказдат за 1c дляйму ге; TE ові ті жсвимогиу щочїх ставили перед Сегайдач им років 1619-г" й 1622-Бt, а саме: тоAмиuaе мansi- -майо овнаcаховува пс3000, решта ж повинндмпідляг тичпанам; січовикам навежайо видатич tпр звідців м-рсuaих походів іaв па сутності к місарів SоSай:тичмсіввansi- ві чайки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля бурхливої радm за 1c жці відповійи, щt ое згоднісзLтаaимm умовами, й т діс Конецпольсua:й одразу ук.сзвзвів взято па ступомстоAмцuaий табір.лЯк тілuaичпочалися Sкашімсутичк:pз ворйБtм, Жмайл зрйзуміву щовмісце,сде мaн випад- во-розташртIвся, зовсім не підходи ь для об1c ни,чі,сщобіурятртI п своє мansi- , залишив ндмЦ прльіркучтілuaичзалtгу, а сам зкартилерією серед ночів пішов назддчдt Куруa-воБt озера (девнинісКрюеів-на Дніпрі),сщобітам зупини пся в давнь му городищі “Ведмежіьлози”.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа 1c дляа овзалtга, нелшкодуючи життя, стримувайа поляків,сщобідатичтоварeству чTсл упорядaува псновий табір, але їй важкй брл"чзмаг тися з взвоїим мansi- м, іьвона овкрокмзавкро- м мусийа мідступатц наздд. 31вжовтня року 1625-Бt Конецпольсua:й овнаблизився до коAмиuaйБt тдпоcу-й одразу ж заатакував йоБt.чТой штimм дорйБt овкоштував полякам, бо за 1c жцілзустріли їх влуч им вогнем, а дслі вд риливіБ дозасідоклі так побий: передні полки, щt ті кинрлися тіка пILЗрйзумівшиу щосполяки овпоарапийивв скрут е ст новище, Конецпольсua:й сам са йшов-із овимmaсилами на підмtгу, дат лддчпереднім мansi-ам, порйзставляв навтоло коAмиuaйБt тдпоcу-догармI пчй сочав йоБt обстрілютI пу а вжеLсісля тоБt кинрвся на штimм. Але тоAмеma відбий: й цюіатаку.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦячнемдача tпереконала КонецпольсuaоБt, щeчй му довздзтьсяnбраеи за 1c жців затяжн1ю овоблогою, а тимччасом дprо ;лямнддійшов наеаз — хутчій rінчаеи зчтоAмеами, бо майа бути вanна зічшведами. Т му торонний ге; TE самчпославLгінців до овза 1c жців із тим,сщобітам готувалm умови про сримире ня. І після тcивалих овнаcад, суперечок та доторів з об1х боківмміжчтоAмеамичй солякамичбрласстладена угода про теу щобіrоAмеmaзовсім не ходий: накм-ре, ж:й: аілuaична rо ;лівсuaих,мова не нд пансuaихсземляхлі май: біреєстр, туд: біза исайося лише 6000 тоAмків. оза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМИХАЙЛО доДОРОШЕНКОза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНелзддоволеоів Жмайл м та уг дою з поляками, за 1c жці обралm ге; TE ом Михайлд Дорошенкау діда славнйзвіс оБt Петра Дорошенкау і той заспокоїв іaрозважив тоAмцтвt, сеазавшиу tщt Sід чTслмanни із шведами rо ;ль одна- во-запрошртIтmме оа службу всіх тоAмків, а черезчте, мовляв, вимога про реєстрвне має ніяaої ваги. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВanною овполяків-із коAмеамичодразу ж скорeстай:ся татарe; іьтримсuaий хан Махмут-Гірейу tтой самий, щt мат пeдатичдопомогу за 1c жцям у битві з Конецпольсua:м, на початку року 1626-Бt з ордою наскочивLнд Поділля й сягнрв, забираючи людейму-доневолю, аж до Гай:чини; Sід осінь са йшов-насУкраїну йчНуреддин-султ н і, овнаблизившись іБ взвочезним мansi- м до Бійої Церкви, ст вчтам тдпоcом, розіславши в усіLбоки свої загонm.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОб1c нятич tУкраїну ое прл" к му, босполяки й г апдовііrоAмеmaсаме вирушилmaнд північ бe пся іБ шведами, за 1c жці жснічйБt ое знавe про татарsi-і наскоки, бо ворйБич tрухIйися ое черезчЗа 1c жжя, а з Буджа-а.лКоли звістка про ндпад татармнддійшла tна Січу Дорошенко вми ь виступив-із мansi- м та,сперетятши мсівшляхmaнд південь, овповзрнртaнд зруйновану йчсSайену Україну і там, наскочившmaнд Бtвовний оваатарсuaий табір, ущенткрозгромитворду й, загнавшmaрештумв річкулРосьу потопив овїї у моді. В цьому слав му бойовищі ге; TE бився, як простиймтоAме, іьсвоїм оввлас им с исом Sростромитввісім аатар.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВизволитши овSід Бійою Церквою тілuaаaдесятків тисяч людуу яяeй татарe зібралmaвже з усіх овоколиць, щобігна п дt Кримуу Дорошенко наеазIвстоAмкам винищува псдрібнісв1c жів загонmмй немдовзі забезпечивLспокan усіймУкраїні.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУпоcатшись іБ ндпадірками, Дорошенко пославLтор;леві чимайо значнихсбранців,aдесятььаатарсuaих торйБtв тд бунчуклі Sросив взрнртmстоAмкам їхнісстарйдсвнісправа. Ухиляючись дpовпевн-ї відповіді,мто ;ль звзвів ге; TE ові склис;томвсіх реєстровців, овякькі напау, і нськ=UK сягнув з ордою перевозу через Дніпро, що н">іькі напау, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs ще не вирушилmaпоходом на північу тачзібратом2000 тоAмків повзрхіза исанихсу реєстрі й донегайно весрк те мansi- -на битву із шведами.лТілuaичДорошенкоу пам'ятаючив rо ;лівсuaу мaддяку Сегайдач омуу е скорeвся тому н;еазові ймнддіславLтаку відповідьу щовві , мовляв, Секм-же лиширк Україну нелздхищену від ндпадів ордичова; й не-Sід силу й му змусити тоAмків служирк польсuaій то ;ні, толи над ним: чинятььусілякі ртmски й заб1c няютььїм ходи псндмЧорСекм-ре, безччоБt в1нmвдуже збід ілm.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІвсправді Вansi-о За 1c дляе майо свої клопeти й турбо пILТimsиuaий султ н,історeставшись- ослабленням коAмччини в 1625 тач1626 роках черезчвanну з поляками, звзвів одбрдуваеи зановй й розширe пвмісто Аслам-Кермень на острові Тавань а заступив-овза 1c жцям шлях дt м-ря. Січовики цьоБt е стерпіли ймнд своїйpраді ухвай:личітич tпоходом на Аслам-Кермень.лРоку 1628-Бt Дорошенко вирушивLіБ за 1c жцями до тоБt міст; й Дніпр м, іьстеп му оточивLйоБt з усіх боківмі,Lдtбртши штimм му вирізIвсова;м до нйБичвсіх тimків.лПeтім, зруйнувавшиваi фортецю а забратши чимайо збр-ї овй тілuaаaдесятків гармI , ге; TE повзрнртся з пішим іьтомонним мansi- м на Січу ова за 1c жці, що прличоа чайках, Seямо з Тавані випливлmaв м-ре й согcабувай: тimsиuaівбказги біля Бургаса.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ той чTслу Криму міжчаатарамичзчинится затолот: хан кримсuaої ордичШагін-Гірей, братч Махмутау яяeй зрадивLЖмайлау воював із мурзою Буджацuaої ордичКантемір м і брв tна Буджа-у-розбитий; толи ж мaн із решт1ю вansi-а повзрнртся в Кр:м, то султ н аimsиuaий скинрвLйоБt із хE ства, йчКантемір зілсвоєю ордою вдерся вaкримсuaівдовол ді ня. Т дісШагін-Гірей звернрвся до за 1c жців зампідмогою,собіцяючивза підтримку тошт1внісдарунеmaвсь му товарeствуILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоAмеmaохоче згодий:ся разом із аатарамичбитm татармі тоБt ж 1628 року вирушилmaнд чолі Б Дорошенком-у Крим.чКантемір уже встигмнактой чTслзагна п Шагін-Гірея дt Бахчисарая і там тримат йоБt в облозі.лДорошенкоу здtбртши Перекоп, поква ився визволити хE а. Але ндзустріч тоAмкам Кантемір вислав взвоїе мansi- , іaдесь- біля річки Салгиру сSайахнрла битва. Нелегко довзвося за 1c жцям: самчге; TE , щоaAнову бився, як простиймтоAме, загинутву бою;ьSeоте січовики розгромилm татармовтаку щоввони Б поcаненимчКантемір м мусий: тіка пмнакКарасубазIр-у Кримсuaівдогор:.чКоAмеmaст й:nїх Sказслідуваеи й тілuaаaразів щеpбий:ся з ними, іaхоч; під чTслтихьсутичокмза 1c жці втр;еий: тисячу чоловікLсвйБt товарeства, дле ж Кантеміра мідтиснрли аж за Кафу, а Шагін-Гірея визволили з облоги. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗатриматшись- у Кримуу док:мхан набрат собісмansi- , rоAмеmaповернрлися оа Січ, па хопившmaіБ собою чимайо татарсuaйБt досt; й десяток польсuaихьгсрмI , які cаніше під Цец1c ю вaдбив у поляків-Кантемір, а тепер вони від ньоБt діст й:ся за 1c жцям. оза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТАРАС доТРЯСИЛОза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля поверне ня тоAмеівaіБ Криму на взвоїихьрадмх, щt року 1629-г" вaдбрлися оа Січів з приводу осt; ня новйБt ге; TE а, товарeство розтололося накдві помітністечії. оТі зчтоAмеіву щовмалmaнд Українісвлас істьсілсім'ї (г апдовііrоAмеm),ісхиляй:ся дочтоБt, щeбісторeтося заб1c ні ходи псндмм-ре, аби житиLспокan у у згоді Б поляками; інші жу здебільшоБt, за 1c жці, лицарі б1c тьбцьз бусурманам: до овзагину, не хотій:мй чутe про це. І от після довБихьсуперечок і навітьсколотнеч овтоAмцтвt розмежртIлося.лПeміркована частина обрала ге; TE ом ГрриuaалЧорСйБt і Б ним мийшла іБ СічіaнасУкраїну;ьSевне ж, за 1c дляе товарeство ндст новийо своїм овге; TE ом Tapaca-Трясийа й лишилося накСічіILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯкcаБ т дісіБ шведсuaої мanни повзрнртся затятиймворйБ тоAмеівaКонецпольсua:й.лВaн розташртIвсясіБ жовні рампспочвсіймУкраїнісй одразу ж початвSроводитомв життя Куруківсuaі умови а записутIтmaтоAмеівaу реєстр. ГрриuaалЧорСйБt ним бул"ч затвердженt на ге; TE стві (пр значивLстаршим над коAмеами)у і той уже допомаг в tййму пeвзртат:чпанам тихстоAмків, яківое ввійшл: до реєстру;ьнакСіч же вaн послав сеаза п, щомКонецпольсua:й вимагає, аби за 1c жці сSай:й: чайки йaвийшлп б “на волость” (себтt насУкраїну); толи ж січовики ое виконали йоБt слова, ЧорС:й виписав-із коAмиuaйБt реєстру всіх за 1c жців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТмкі вчин-ич tреєстровйБt ге; TE аьрадм СічіaпрйБtлосил; зрадою,сйсВansi-о За 1c дляе ухвай:л"ч йеи зі збр-єю ндкУкраїну,Lщобідобува пссобіу а вод йчTсліaвсь му люд ві українсuaомуу старйдсвніхсправ.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНд початку овроку 1630-Бt за 1c жці під пров д м ТарасачТрясийа вирушилmaневзвоїими силами Б доСічі й, захопившmaнесподіва о ГрриuaалЧорСйБt, сеарали йоБt н; смерть. З цьоБt почалося міжчг апдовимmстоAмкамп заміш; ня: оаляка аьрозправою над ЧорС:м, коAмиuaалг апдоваLстаршина кинрлась тіка пмвaКорсунь, де стояло польсuaе оввіnsi-о; прості жу реєстрові, rоAмеmaабeчваг лися, на чий бікLста пм— до поляків- чи до за 1c жців,aабeчж, одцуcатшись своєїLстаршини, відразу пказходий: до овсічовйБt товарeства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩобізсільшитич tсвоє мansi- , ТарасчТрясийо видавaунівзрсал, заклис;ючи всіх, хтовбрв rоAмеом овабeчхоче ним бутe, збират:сь до ньоБt й разом здобува пссобісправа йaв;лю тавдорятртI п від польсuaихьртmсків православну віру. Під впливомвунівзрсалу міщанma почали виганятичзвміствжовнірів; селяни ж тимччасом ст й:nтіка пмвід панів а прилучатeся до за 1c жців... СSайахнрлt пкаше нд Україніaнаапдне-Sовст ня під пра 1c м б1c тьбцьзаaв;лю тавза православну віру. Пкаше, боспопередні вanни з полякамивне малe таa-Бt розм;ху черезчте, щовв нихсбралe участьссамі-лише rоAмеm;aнаапд же українсua:й взагалі БалишIвсясосторонь.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКонецпольсua:й, розлютованeй розправою за 1c жців над йоБt па хильірком Грриuaом ЧорС:м, заходится збират:вжовнірів, погc жуючи свйїм ворйБам кривавйю помстою,сіспослав овсвйБt підруч йБt,чвідомоБt в ті час:мхарциза й розбишIку sемійлд Лаща з тілuaома овсотнями вansi-а втихомирюва пспeвст ців. Наскочившmaзчхоругвйю жовнірів якcаБ опід Взвоїдень на Лeсянкусй заст вши людейму-церкві, той вирізIвсїх-усіх, разом іБ жінеамичй дітьми а навітьсіБ поп м і па чтом,лщ"чправий: службу. Дслі вaн вирізIвслюдейму-містечкулДимері й, пказходячи від міст; й дt міст;, завдававс оаселенню пекельірх мук, БалишIввза собою криваві річки. Чутки про нелюдсuaівдовчин-ичполяків-хуткt розійшл:ся почУкраїні,мй пeвст ці зілсвого боку кинрлися довбив еи й мордутIтmaтожСйБt поляка,aхоч; б де тілuaичйоБt схопий:. Місяць овтривал; цясколотнечау док:мпосеред літаa1630 року ТарасчТрясийо скупчивLусе За 1c дляе Вansi-о під Переяславом, а Конецпольсua:й, склис;вши жовнірів, tпереправится біля Києв; наксхід ий бказгвДніпрамй пішов у ндступ нактабір овза 1c для-го ге; TE а.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТрясийо досtе овтерртIв-свйїм вansi- м: обходитчполяків-з усіх боківмі погc жутIв-одтіснит:pїх від Дніпра, т;ккщо Конецпольсua:й, SeямуючивндмПереяслав, чимайо жовнірів мав-овзалиширк заст вамичміжчДніпр м а свйїм місцем-розташртI ня і тимчзменшив бойовівдосий:. Прйтечполяки, покладаючись оа кращу руч у збр-ю тавгармI п,іпідступий: до овтдпоcу-тоAмеівaі заатакували йоБtILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоAмеmaзумілma відбитичполяківу тачті наSай:Lй ндступСйБt дня. І такктривалt впапдовж двох овтижнів — за 1c жці щоразу дужчеpндступали й зага ял: воc гів-аж у їхній табір, овхоч; накбоці КонецпольсuaоБtpбий:ся й реєстрові rоAмеmaз усією старшиною м овтілuaості майжеL2000вдушILза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерезчдвд tтижні ТарасчТрясийо надумавсвиманитичКонецпольсuaоБtpзчйоБt тдпоcу-й послав овтілuaасот тоAмеівaу сусіднє селtILШпиги відразу ж повідомийи тороннйБt ге; TE асовпро сідступи за 1c жців,aі той, взявшmaіБ собою Лаща з полк м а тілuaаaтисяч жовнірів, вискочивLізчтапоcу, щобізахопити розрізненихстоAмків. А ТарасовівдотілuaичтоБt й треба бул": дtчекатшись вечора, вaн вд ритaнд польсua:й табір, овяяeй стоявaнд майенuaій річечці Альті,-ісвлаштував там кривавий бкнкет. Баг тt полягло поляків; тоAмеmaж, овол дівшивадпоcом, забралк польсuaі гармI пчй догаківницісй перетягли їх до свйБt тапоcу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля цьоБt бою учКонецпольсuaоБtpлишилася, м-же, пововина вansi-ау тачйкте прл" вже оввідрізIое від Дніпра, ті жсрйт:pжовнірів, якихспа слат йому на поміч то ;ль, не змогйи пробe пся черезчохопйену Sовст нямсУкраїну йчзагинуйи цілmми сотнями вaд руaчселян.лДовзвося тороннйму ге; TE ові Sросити за 1c жців про уг ду,-й вaн послав до ТарасачТрясийа гінців, пказконуючиу що поляки й тоAмеma— діти й слугmaовод йБt rо ;лямі за 1c жцям нег-же й гріх здіймI пчзбр-ю на свйБt державця. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТарасч Трясийо, як ілмсівсічові rоAмеm, досtе вмів бe пся з ворйБами, дле не мав хисту овдо політики. Слова згоди, мовлеоівлукатим польсua:м пан му одразу вБамувай: серце коAмиuaйБt ге; TE асй за 1c жців,aі вони Бмирий:ся з тиму щt “все має забртmсяу реєстр же тоAмеівaзсільшуєтьсяnдо 8000”; до тоБt ж, Конецпольсua:й пообіцяв, щt оасправді ж реєстр зовсім не брдесстладатисьу і це дуже оз/I>втішало коAмківу бо кожен, хтоввзявчзбр-ю до рук, міг бц назив еи себе tреєстровим rоAмеом і вимага пссобісвідповіднихсправ.лза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПЕТРАЖИЦЬКИЙ-КУЛАГАза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКуд: подівся досісля тоБt ТарасчТрясийоу оспіванeй Шевченком-у йоБt позмі “Тарасовасніч”, овневідомо. Історичнісджказла сільше ое згадуютььпро ньоБtILПевн-у щовві , tвиступивш:nпрйт:prо ;ля,-вже не мав змtги лишI пся ге; TE ом і, пказдатшичбрлаву заступС кові, знову ст вчзвичайним мansi- вим товарeшем, як це чини асй уся доза 1c дляаLстаршина;чвідомо-лише, щt оемдовзі сісля битвm асАльті ге; TE ом бул"чзатвердженt Арандаренкау та за 1c жці оезабар м скинрлиLйоБt і року 1631-Бt обралm свйїм ватажком-ПетражриuaйБt-Крлагу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоку 1632-Бt в Польщімст йася взвоїа подія: вмер rо ;ль Жигмонт III, щt стілuaичлиха завдав православній вaрі, rоAмцтву і взагалі Україні.лНаLсейму яяeй мав обратомновйБt tдержавця, па прлиLделегI пчй од свідомої українсuaої шляхтm (хоч їїмй бул"ч обмайь)у од православнйБt духове ствачй од Вansi-а За 1c для-го.лВсісвони tвимаг ли:сщобіукраїнсuaа шляхт; зрівнялась усправахсіБ польсuaою,ча пeавославнавдовіра майа ті жсправау яяeми rо истув й:ся за зверхності литовсuaої,чй допeавославнихсвладик потрібн"чзатвердитичй совзрнртmсїм усіLцеркви, монастирі й дом єтки, пказданісуніатам; до тоБt ж, rоAмеmaпрагнрлиLдобe пся дозволуnбраеи участьсу випоcахprо ;ля,-боввони — частина тілдмРечі Посполитої. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНасвимогиьпро tвипоcчісправа польсuaі сенатори глузливоівідповійи, щt хоч rоAмеmaсправді частина тілдмПольщі, дле такау яя волосся абeчнігті, що, мовляв, док:мвони tневзвоїі, то їх доглядають, асяк одростуть, то їх підрізIють. Тож ніяaихсправ навдовипоcи rоAмеmaй не-діст й:. Щt жмдо духовнихссправ, то новий rо ;ль Владислав, овхоч і Б взвоїими зусийлями, тд вмовив-тмеm сейм пост нови п, щоб митрополичів кафедри прличрівно поділеоівміжчуніатамичй сeавославними, д также вчинитmaіБ церквамичй монастирямm.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОтже, зівдосмертю Жигмонта III сeавославніaдещ"чпридбалmaнд папкаіу тачтілuaичздійснит:pае овв житті бул"чнелегко,-бовуніати не хотій:моічим поступатцся; польсua:й же уряд tне-лише їх не змушртIв до тоБt, а навітьсзаступатся за них. За таких обстатин ге; TE Петражриuaий із Вansi- м За 1c дляим щиро сідтримат сeавославне овдухове ство-— коAмеmaзі збр-єю відбиралmaввуніатівaцерквичй монастирі. Між іншим, ним:мбрл"чзахопленt й собор святої Софіїмв Києвісй переда о ййБt tмитрополитові Петру Могилі, що паг тt срацютIв для під есе ня православнйї мaри овй українсuaоБt ндціоналuноБt життя.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІВАН доСУЛИМАза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля немдайої для поляків-Переяславсuaої мanни іБ за 1c жцями торонний ге; TE Конецпольсua:й оезабар м початвSрe пскутIтmaтоAмеів. Знову к місари заходилися достладати тоAмкаміреєстр, туд: здебільшоБt записутIл: аілuaичтих, щt Sід чTсловвіnни прличоа боці поляківу інших жеLсовзртал:чпанам. За 1c жці-вже не могйи навдоУкраїніaзимуватичпочселахpта міст;х, їм тут не-Sрйдсвалm селітриюдля пороху а олова оа кулі тощо.лРоку ж 1633-Бt Конецпольсua:й надумавсзвесрк за 1c жців й іншими заходами. За згодою ко ;лямвaн доручивLфранцудляйму інженерові Боплану овспоруди псндд Дніпр м, біля Ко-дмиuaйБt порйБа, на землі Вansi-а За 1c для-го, овфортецю й замок, щобізаступирк за 1c жцям шлях ндкУкраїну,Lа з України — не овпуска пмлюдеймтіка пмДніпр м а пондд Дніпр м ндкЗа 1c жжя. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦі заходи польсuaоБtpуряду, разом із мaдповіддю сенаторівстоAмкам наLсеймі, май: бі tпереконарк за 1c жців у неминрчій потребі рішучеpб1c т:ся з Польщею, дле вони ще овйму-ті час:мвваж личсваmпич а сутичк:pз полякамивлише свйїм:мхатнімmaсправами, іa їх, як ілsемійлд Кішкуу вабийо до себе ЧорСекм-ре з тimsиuaими догалерами-каторБами а пишним:мміст;мичоа бказгах, звідкіля до нихспростягай: рукисзамордованіьтimsиua-ю неволеюсземляки і навітьссічові товарeшічй собраеими. оза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід впливомвовтакоБt ндстрою й бойових арадиційсВansi-о За 1c дляе в Sкашімрок:мко ;лютI ня Владислава не баж йо браеи участісу віnні Б Москвою а Швецією (воювал: аілuaич ог апдовііrоAмеm),іа, обратшичсобісге; TE ом Івана Срлимуу загадайо йому вирушаеи походом на м-ре. за ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІсторія життя й сe г д Срдими а-а ж, як улsемійлд Кішки, тілuaичвона брласще дивніша й цікавіша.лКоли Іван Срлима прожив свіn середній вaк (мабуть, десь-року 1614-Бt)у tтомвaн Sід чTслм-рсuaоБt ндскоку діст вся тimкам усбранці. Й-го, як ілКішкуу ян:чари приrутIл: на вansi-овіn галері до гребки, іaСрлима на тіn галері попртIв- у всіх чорСйм-рсuaих міст;х, міжчіншим, і-в Азові, щt вежав біля устя Дону. оРоківмчерезч15 своєїLневолі, .толи виникйа міnна тimsиua-го султ на з римсuaимвовпапою Павлом, гслеру Срлим:мбрл"чпосланt в СередземСекм-ре до італansi-ихс бказгів. Д"вБt тягйася та міnна, іaд"вБt плавав гслерірком Срлима, навітьсдовол ссям заріс до семісіньaйБt поясау та якось-йомуу як ілsемійловііКішці, пощастил"чхитрощамичобдурe пваimків, одімкнртmсзамкична rайданахpсвоїхм tтоварeшів-невольірківaі з ним:мразом, пов'язавши вночівян:чарів, захопили догалеру. Прйблукатши яяeйсь-чTслу м-рі, унис;ючи зустрічі з тimsиuaими rо аблями, Срлима щасливоіприбився до італansi-йБt бказга й, доступивш:сь до римсuaоБt овпапи, подаруват йому триюсотнісаimків-бранців. У свйю чергу вansi-освладики, побачившиу щосСрлима ічйоБt товарeші-невольіркe майжеLголі й заїдеоівнужею, дав усім за 1c жцям грошей, щобіїм са чепурe пся й зодягнртцся; толи ж мони Бахотій:м совзрнртmся накУкраїну,Lтt сапасвиділив тошти ймнд под1c ж,Lа Срлимі подаруват оавітьссвйБt портрета.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПовзрнртшись- до рід йБt rраю, Срлима негайно па прв ндкЗа 1c жжя, ст вчходи псіБ січовиками tндмм-ре, а десь-року 1633-Бt йоБt вже обралt товарeствосге; TE ом. Зваж ючивндмдоволю rоAмцтва вирушит: чайками тчпохід, Срлима пригадав взвоїе й пишне тimsиuaе овмісто Азов, де ще жод йБt разу неLгостювайо Вansi-о За 1c дляе, д там же овстогнавe й гинуйи вLневолі за 1c жці.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1dif]><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦевмісто бул"ч відрізIое від України Секм-рем, як Сіноп ічТрапезунт, а річками а безмежним: степами,соа якихскочутIл: аатарe.лОт ж,Lутекти невольіркам змідти сільше овщастил",соіжчізсзаморsi-ихстimsиuaих міст,aхоч; той шлях п ;ляг в черезчбезводніс степи, де на rожСйму троці могйи наздогнат: воc ги,чй сільшістьсвтікачівaіБ Азова гинуйд в д1c зі, т;кківое побачившичтихихсводіі яснихсзірокмрід йї овУкраїни, як ае оспіванt ндродом у думі “Про втечу трьохсбраеів з Азова”: оза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе гетьман доСкалозуб хоеів дістатися тйБt багатйБt турsиuaйБt кубла Азова,мта цечйому нем вдалося; тепер же запорожцісз Сулимоюснддумаличпомститися за оевдачу а загибель доСкалозуба.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВипливши чайкамиьв лиман, Сулима щасливомобминув уночівпід Оча-овом турsиuaий флот і, щобч не виказати себембіля бказгів Криму, пішов далеaй в море, д потім, лишивши Кримвовіз лівйї руки,мтак само потайкиьпроплив Керченсuaу протоку, пказтнув Азовsi-е овморе, виїхав у Донлісзовsім оесподівано ндпав нд Азов. Багатй бусурм нів повбитIл: запорожці,-велику захопилиLздобичлісчимало визволили невольниківу а після тйБt тимвже шляхом подалися назад івпідпливлиLдо Оча-ова.лРозвідавши, що там запорожціввпідсткаігає турsиuaий флот, Сулима ндпав нд суднд серед темнйї ночівй безліччкораблів попаливу а іншімрозігнав іввже потому повернувся роaуч о1635-Бt лиманом та ДніпромчначСіч.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦей далеaий похід забравсчимало часу, йчначСічі Сулима почув великісндріка ня нд польсua:й Кодак, що цвяхом вбится в тіло Запорожжя. Комендант Кодаиuaйї фортеці пол-овник Моріонлое пускав ніaйБt плсвато Дніпромчповз Кодак, а хтомне слухався і плив овчовном,мтt стріляв із гарм т; не-дозволяв вінмбіля Кодака йчзапорожцямчполювато й рибалити. Січ Запорозuaачпочувала себемвідірваноюмвід Україниnй голодувала безм борошна.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОбміркутIвши нд раді становище й знаючи, що польсuaемвійсuaо пказпрвайeчна Sівночі,-воюючи зів шведами, Сулима ндважится зруйнрва п Кодак. Із цією метоюмвін узяв тисячу охочихм tсічовиківу ндблизится до фортеці темнйї ночівй пішов із rоAм-ами на штурм, доAм-идаючи рівча-иьв'язан-ами хмизу. Всемст йeся так зненмцuaа, що доки жовнірич осхопилиLзброю, запорожцісвже видерлися драбинами на стіниnй заволоділичфортецею.ч оВсі поля-иьв Кодаку буличвбиті, пол-овника Моріона, з нм-азу Сулимо, дорозстріляли, всю зам-ову будову спалили, гарм тиnй гмківниці позабираличначСіч.лдоза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВідчинивши дверіснд Україну, Сулима викликав із Січі рештумвійсuaа йчрушивснд Чигирин, піднімIючи повстання проти паніву що дедалі дужче поневолютIл: українсua:й люд.лдоСпочатaу повстання ішло добре, й запорожцісздобуличЧигирин, Черкаси, Корсунu, алеснд той час,-вертIючись із шведсuaйї війни,снд Україну па првчкоронний гетьман Конецпольсua:й із жовнірами та реєстровими rоAм-ами і, почувши, що запорожцісзруйнрвалиLзбудований оимвКодак, обуре ий, нахвалятся лютt відплатитилдоСулимі.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВорожів війсuaа зблизилися неподалік Корсуня й отаборилися там. Запорожцівсподівалися, що поля-иьндпадуть, а Конецпольсua:й зддумав інше:мвін улестивчстаршинуч ореєстрових rоAм-ів обіцян-ами та ще й сипнув їм грошей; іввони пйБtдилися зрадою оввзятилСулиму, мIючи гетьмансuaемзапевнення, що зчйоБt головиьнемвпаде жоднач волосина.лРеєстровці побоялися, щобчза оепослух їхмзнову ое позбавилиLправ, і, вдавши із себемспільників запорожців, пішличв їхній табір; уночівж, після тйБt, толи Сулима їхмпочастутIв-вечказю як своїхмпа ятелів, старші реєстрових rоAм-ів Ілляш Караїмович, Барабаш та іншімзахопилиLІваналСулиму, йоБt побрат:ма Павлюaач та ще деaйБt із запорозuaйї старшиниnй потайкиьвідвезли їхмдо КонецпольсuaйБt.лдоза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТілuaич наступнйБt дня запорожцісдовідалися про зраду реєстрових rоAм-ів і хоеілиLз оимис битися на смерть, але, дізнавшись, що Сулима вже далеaй і йоБt неможливом врятрва п, вгамувалисяnй подалися на Запорожжя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоля-иьдовБt трималичСулиму у варшатсuaій в'язниці. ЙйБt борониличлицарсuaа слсваnй портазтм— доподарунок римсuaйБt папи,мта тілuaичй цечое могло заступитися за оьйБt, бом смерті гетьмана вимагаличпольсuaі панп, власникичпоруйнованих маєтківу іу до дотйБt ж, турsиuaий султан, що жадав помститися за похід rоAм-ів нд Азов. Зрештою овСулимі булt відтятt голову, а тіло розрубалиьндчетвероnй порозвішрвалиLнач вулицях і майданах Варшати нд поталу птиці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndent2їну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsПАВЛЮК (ПАВЛО доБУТ)за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПродIвши старйБt Сулиму, красу rоAмцuaоБt лицарства,мреєстрові rоAм-иьпросиличсобісв тороля всіля-их пільг, а замість тйБt дісталиLновий нм-азм— ое ходити на море.лдоІсміжчреєстровцямимпочайeся розраїння. Конецпольсua:й, віддIвши Сулиму нач смерть, не-дотримав пказд rоAм-ами своБt слова і тимвобразит їх, а й зректися овморсua:хмпоходівм— цечозначайe бчзалишитися безмнічоБt.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗначнач частина rоAм-ів під проводом Павлюaа, якоБt на прохання канцлера ЗамойсuaйБt випустилиLз варшатсuaйї тюрми, ганила тучстаршинучреєстрових rоAм-ів, що видала овСулиму, ое хотіла їйчкоритися йьвідвертомназитала Ілляша а Барабаша зрадниками. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНд Українів визрівайeчнове повстання, а на я-ийсu часввонt відклайeся чказз атарсuaів справи. Кримсuaий хан Інает-Гірей, виступивши проти тур-ів, па слсвчначСіч допроситиьдопомогичв запорожців, і rоAмцтвt негайно забулt про стосункиLз Польщею, обралt гетьманом Павлюaаnй посунуйeчна Пказкоп. Цей похід тривав увесu 1636 рік і відтяг повстання нд Україні, повернувшись із КримучначСіч, Павлюaмзнову задумав помститися за смерть Сулимоnй неодміннt покараеи старшинучреєстрових rоAм-ів. Почав вінміз тйБt, щt, взявши невелику ватагу запорожців, зненмцuaач наскочитснд Черкаси іу захопивши там війсuaову артилерію, пказвіз їїчначСіч.лдоПриголомшені цією подією,чпольсuaі прибічникичзчреєстровйї старшиниnзвинрва плич олегальнйБt коAмцuaоБt гетьмана (старшйБt) Томілен-а і скинрличйоБt з урядуу а булаву вручилиLприхильникові ПольщічСаві Кононовичу.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ відповідьсовна цімзаходи Павлюaмвирушивсіз Січі з Війсuaом ЗапорозuaимчначКриліву а заздалегідь в слсвчпол-овників С-идана а Биховця з нм-азом захопиеи всіх польсua:х стсвлеои-ів. У Пказяслсві запорожцісвзяличСаву Кононовича а війсuaовйБt писаря Онушкевича, інша ж старшина Ілляш а Барабаш одбилися ів втеклиLдо коронноБt гетьмана. У Крилеві запорозuaачрада засудила Кононовича й Онушкевича за те, що дбалиьне про Україну, а про Польщуу до смертнйї кари, і їхм tбулt розстріляно, а Павлюaачтоді ж rоAм-иьпроголосили гетьманом України. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПавлюaмнем скористсвся слушноюмБtдиноюміу замість тйБt, щобчпіднімIти повстання, повернувся овначСіч і звідтіля почав умовлятися з ханом та з донсua:ми rоAм-ами, щобчвони подаличйому допомогу; роздмухрва п повстання вінмдоручитснд Правобказжжів С-идану, а нд Лівобказжжів— Кузимі.лТі пол-овники хоча й схилили чимало людей нач свій бік імрозгромиличпольсuaі маєтки, алемне зважилися на рішрчі виступи проти польсuaоБt війсuaа, і доки Павлюaмпказпрвав на Запорожжі,снд Україну па йшов польсua:й гетьман Потоиuaий із чималою силоюмі стсв гамува п повстання; ореєстровцівж, що після стра п Кононовича па єдналися до С-идана, побачивши, що поля-иьбкауть гору, а Павлюa десu відсутній,мзнову повернулися під rорону. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПовстання оскладалося поганt, бомхан тілuaичдурив Павлюaачсвоїми обіцян-ами про допомогуу а донцівсаме-воювалиLз тур-ами біля Азоваnй не маличзмогичпа йти нд поміч.лТа ще, як нд лихо, 4000 запорожців, що зчвесниьдопомагаличдонсua:м rоAм-аму до зимиьнем повернулися змпоходу.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТілuaичнач початaу грудня роaуч1637-Бt Павлюaмвибрався із Січі з артилерією й па првчдо доЧеркас.лТам вінмзгуртутIв-біля себемповстанціввПравобказжнйї Україниу а зм Лівобказжжя людей не-дочекався, бомДніпромчсунуйа rрига і пказвозу чказз річaуч оне-булt. Потоиuaий тимвчасомчуже прямрвав на Черкаси, й Павлюaові довелося виступити зммістачйому назустріч.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОбидвд tвійсuaа зблизилися міжчМошнами та Россю-біля невеликоБt села Кумейки. Потоиuaий оне-хоеів браеи па ступом коAмцuaий табіру а заманював запорожціввучсвій. ШостйБt грудня Павлюaмта-иьвиступив проти поля-ів: rоAм-иьрухалися, мIючи попказду і зм tбо-ів по шість рядів возів, пказд війсuaом везли шість гарм ту а збоaучта з тилу — по дві. У Павлюaачзібралtся 23 000 війсuaа, та тілuaичпевних rоAм-ів булt нем більше як 6000, бомчотирп тисячі запорожціввусе ще залишалися на Дону; решта ж 17000 складалися зммісцев:хмповстанцівві не маличв руках ніяaйї зброїу а йшличізм tкосами, вилами та aийками. Вони сунуйи нд поля-івчізмвигукамиьй лайкою, галасуючи нд всемполе.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПотоиuaий озумисое постсвивчсвій табірчтак, що запорожцяму ндближIючись до оьйБt, довелося обминаеи велике багнище, якесндвітьсне замерзлоу іу отже, Павлюaмзмуше ий првч повернуеи війсuaо вбік. І,мзрозумілоу на цьому трудному марші коAмцuaий табірчізм tвозівмрозірвався, а щобчое погіршити становище rоAм-ів, поля-иьпідпалилим tКумейки, і димвод пожежі застеляв шлях, і запорожцісне-бачили, кудичвони йдуть. доТимвчасомчвдарилд польсuaа тіннота в бік rоAм-аму удерласячв їхній табір ів зчинила в ньому велике замішання. За тіннотоюмрушилаnй піхоеа, і хоч як tнамагався Павлюaмзміцнити свій табір, колиьне возами, то хоч кращим війсuaом — дозапорожцями,мта вже не зміг тйБt зробити...лСтиснуеі поля-ами повстанці бодай ів не тікал:,мта, не маючи зброїу гинрличсотнямиьй тисячами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКілuaамБtдин тритала ця страшна різанина, надвечір же Павлюa,мзбагнувши, що битву програнt, дозібравсrолоpсебемгарм ти, щобчое дісталисячвони ворогаму і хутaо подIвся зм частиноюмвійсuaа на Черкаси, ачвести біймдоручитсстаршйму пол-овникові Гуні. доВпорядкутIвши за оіч війсuaо йчзалишивши поранених учМошнах, вінмстсв одходити ослідом за гетьманом.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа підрахун-ами істориківу під Кумейками полягло 6000 rоAм-ів, д серед них пказважна більшість селян-повстанців, та ще вчМошнах поля-иьзнайшличсилу поранених і всіх їхмдобили. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКолиькоAмцuaе tвійсuat відходило чказз Черкаси, до оьйБt, страхIючись помсти поля-ів, прилучалисячмешканці зсжін-ами та дітьми, і тому колиьПавлюa,модступивши до доБоровиціу заклсвчтам новий табір, тt в ньому булt повносжіноитва,мдітей ів всіля-оБt неозброєноБt люду, як колись у Лободи й Наливайaа на Солониці. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГрудня 20-го поля-иьндблизились до Боровиці й сталиLобстрілювато табірчізмгарм ту а Потоиuaий оводночас,-чказз відомоБt українсuaоБt шляхтича Кисіля, почав умовляти rоAм-ів видатичйому Павлюaа, запевняючи їх, щeчна тому всемміжчнимоnй забудерься.лдоза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоAм-иь оскликал:чраду.лСтановище їхньоБt війсuaа булt безнадійне. Комонні ж запорозuaі пол-иьС-идана, Биховця та Остряниці відійшличвже аж до Чигирина,мтак щeчневелике дозапорозuaемвійсuaо зменшилось ще дужче. Повстанці після разгрому під Кумейками втра пличбудь-я-івсподіва ня нд пказмогуnй думаличтілuaичпро те, як бичврятрва п своє життя; па сутність учтаборісжінок імдітей ое датала змогичрозпочинати бій.лдоРозуміючи те, Павлюaмвкло ится війсuaовіймраді,ьпросивчйому вибачити за те, що своїм оевдал:м rерува ням па звітсстілuaох rоAм-ів до загибелі, й дозволитичйому tвіддатися Потоиuaому на кару, щобчурятрва п товаа ствоnй неозброєн:й люд.лдоза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожціс спершу ое хотіли видава п своБt завзятоБt гетьмана, що заживчраніше собісвеликої ослсви, алемколиьКисіль па сягнув, що ручирься за голову Павлюaа, вони сталиLдопрощатися зічсвоїм слсвоимвтоваа шем; плсчучи, цілувалисяnз оим і після тйБt провеличйоБt з Кисілем до польсuaоБt табору.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДіставши гетьмана, Потоиuaий одразуpж вирядивчйоБt до Варшати.лТам Кисіль справдіс обстоював Павлюaа, та тілuaичте не-допомоглоу і після тяжa:х тортур гетьмана, як і Сулиму, булt четвертованt.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоч як tзапевняв Потоиuaий, що всемїм забудерься, абичтілuaичвидаличйому Павлюaа, насправдісж вінмне-дотримав своБt слова. Запорожціводразуpж буличпримушені підписа п умовучпро те, щeчна Запорожжя підуть реєстрові пол-иьічтаму на очах польсua:х aомісарів, спалять усі коAмцuaі чайки, ачсічовиківчвиженуть нач Україну. З тимвПотоиuaий вирушивснд Лівобказжжя, дембіля Кузими гуртутIлося багатй повстанців, і почав там влаштоврва п кривавий бенкет, татуючи й настромляючи нд палі тисячі неозброєноБt українсuaоБt люду. Безпосередньо участьсову стра і, з нм-азу ПотоиuaоБt, браличймреєстрові rоAм-и.лза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОСТРЯНИЦЯ Й доГУНЯза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа старшйБt над rоAм-ами Потоиuaий постсвивчвідомоБt польсuaоБt прибічника Ілляша Караїмовичаnй напровесні роaуч1638-го вирядивчйоБt з двома пол-ами реєстровців на Запорожжя. Тимвчасомчкошовий отаман Війсuaа ЗапорозuaоБt Дмитро Гуня скликав овусіх rоAм-ів із лугів та степіввучСіч, щeчмістиласячтоді на острові Тома-івaа, і спитав, чи згодне товаа ствоnскоритися вимогам польсuaоБt уряду йьвідда п власними рукамиьСіч на руйнрвання, а війсuaові чайким— од поталу воБню: чи волять вони обстоюва п м тір-Січ до загину. З великимвобуре ням запорожціс tвідповіли, що ліпшемїм уsім покластичсвої головиьначсічових окопах, аніж побачити в руїнах свою неньку.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗважитшичнач одностсйність ЗапорозuaоБt Війсuaа, Гуня послав пказказати Ілляшеві, щобчое підходив до Січі,-бо вінміз тйваа ством-воюватимеnз оим, як ізмворогом.лДіставши ту звістaу і знаючи, що підступитися до Тома-івaиьнелегкt, Ілляш спи ится біля Кодака і я-ийсu часвпростоявчтаму вагаючись, що робити, а зрозумівши, що ййБt реєстрові rоAм-и, дихнувши повітрям вільнйБt Запорожжя, почаличтікато на Січ до запорожців, тоді й вирушивсізмвійсuaом назад,снд Україну.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРозбурхаое rоAмцтвt не заспокоїлося на тому, що збказгло свою волю, і заповзялося ще раз поквитатися з поля-ами зд всі кривди та мордрвання лицарів Сулимоnй Павлюaа. З тимву квітні роaуч1638-го запорожцісобраличгетьманом пол-овника Остряницю й наказаличйому вести війсuaо нд Україну.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧастина rоAм-ів вирушила на чолімз ГунеюмДніпромчугору, а сам Остряниця із С-иданом а комонним війсuaом пішов повз Самару, схід им бказгом Дніпра. ВсемrоAмцтвt, піше йчкомонне, з'єдналосячв Кременчуці й посунуйeчзвідтиснд Лівобказжжя, відряджIючи загони нд Правобказжжяnй на Sівніч у Чернігівщину.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПольсuaем tвійсuat вів Потоиuaий. Вінмнамагався пказтнутисОстряниці шлях нд Україну, та той обминув ййБt й отаборився на зручному до-боюммісці, демзлилися річaи Псьол і Говтва. Потоиuaий, не вагаючись, атакутIв тут rоAм-ів, дле запорожцісвідбилим tполя-івчтак, що їхні цілі роти полягли трупом.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля таaйБt розгрому Потоиuaий стсв одходити нд Лубниу девсподівався мIти кілuaампол-ів підмоги.сОстря-ниця жмпогнався за оим, щобчоа поході здибатися із С-иданом, Соломоюста іншими пол-овниками, що вели до оьйБt повстанців.лТілuaичне пощастило Остряниці:мвін розминувся із своєю підмогою, а Потоиuaий дістав собіс підкріпле няnй під Лубнами напав нд запорожціввіз таaйю силою, що Остряниця ое міг вистояти й мусивчодходити понад Сулоюснд Жовнин; загони ж повстанців, що поспішайи нд підмогу, зіткнулися змполя-ами й усі буличрозбиті ндрізнt.лдоза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоAмцuaачсила після таa:хмподіймдуже зменшилась, а проте Остряниця ще раз дав поля-ам біймпід Жовнином.лЗ поганенькими гарм тамоnй невеликимввійсuaом Остряниця ое зміг подолати ПотоиuaоБt й, побоюючисu мIти собісдолю Сулимоnй Павлюaа,чзалишивчізм tсвоїми найближчимоnтоваа шамиькоAмцuaий табірчі, пказйшовшичначСлобідсuaу tУкраїну, оселився там назавжди. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДовідавшись, що вчтаборіснемаєсОстряниці, запорожцісобраличгетьманом своБt старйБt ватажaач Гуню, і той, па йнявши війсuat майже серед бою, оевдовзі дав йому лад,содігнав tполя-івчі почав одходити до давоьйБt городища, якесзнавчначСтариці, себтомна старйму річищі Дніпра. Там сивоусий досвідче ий коAмцuaий лицармтак міцно стсв табором, що Потоиuaий скілuaичне посилав своє війсuaо нд штурм, алемне зміг ййБt здобути. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід часв наступу Потоиuaий втра пвмдуже багатй жовнірівві намислив собісвиманити озапорожціввіз їхньоБt таборучймрозбитичте війсuat в полі. Важучи нд щире rоAмцuaемсерце, вінмпочав палити ндвколиш і села та мордрвати й різати людей нач очах запорожців. Боліла коAмцuaавдуша,мдивлячисu на тесзнуща ня нддсжін-ами й дітьми, і січовики поривалисяnоборонити безоевин их та покараеи каеів, алемГуня розгадав заміри ПотоиuaоБt йчне пустивчrоAм-ів із табору.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тйБt Потоиuaий довБt обстрілював табірчізмгарм ту а й те нічоБt ое далоу і облога тритала аж до осені. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТимвчасомчу озапорожцівввичерпувалисяnнабої а їжа, і Гуня всю надію покладавчоа пол-овника Филонен-а, я-ий мав притезтичприпаси із Січі. Нарешті коAмцuaаввалaа наблизилася до Стариці, та, нд лихо, поля-иьдовідалися про це і воднораз атакутIличіввалaу й коAмцuaий табір. Хоч імдуже хоробросвідбивався Филонен-о,ьпрокладаючи собісшлях до побрат:мів, та оборонити обоз булt неможливо, і вінмпробится до тйваа ства лишеnз кілuaома возами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТака оевдача й безхліб'я підсіклиLзапорожців, іввони мусилиLзамиритися змполя-ами на тяжa:х дотйріш іх умовах.лза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗАНЕПАД доКОЗАЧЧИНИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТакимвчином роaуч1638-го rоAмцтвt зрештою булt придушено.лСтайeся так чказз е, щeчкоAм-иь онеодностсйноьвиступали проти поля-ів. Багатй з оих, не згадуючи вже шляхту, все-та-иьвважали себемчастиноюмРечі Посполитої ймпідданцямиькороля та трималися па слів'я: “Моя хата скраю”, реєстровцівж, пказважно рятрючи свої права, допомагаличполя-ам і пролитIл: кров своїхмбратів-запорожцівві своїхм оземля-ів-повстанців.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПказпіг подальш:хмподіймнезабаромчпказконавчреєстрових rоAм-ів у тому, що, зрадивши запорожців, вони втра пличсвоїхмзаступниківу з я-ими рахрвався польсua:й уряд, бо,ьпригнітивши січовиківу коронний гетьман почав збиткрватись, як-хоеів, над ореєстровцями. Хоча після повстання Остряниці коAмцuaий реєстр булt заведеномна 6000 душ, а насправдістієї кілuaості не-дотримувалися, бо замість убитих, померлих та скалічених rоронний гетьман не-дозволяв записрвати молодих rоAм-ів; до тйБt ж, у тому реєстрі значийeся чимало й поля-ів. Жити коAм-иьмогличтілuaичв Чигирині, Корсуні й Черкасах; усі ж, не заведенісдо реєстру, маличвертIтися у опідданствоnпанам. Найтяжче гнобле няnrоAмцтвд полягало в тому, що польсua:й уряд оскасутIв у rоAмцuaомумвійсuaу виборн:й лад,са війсuaову rоAмцuaучстаршину, за оухвалйю сейму, тепер па значав rоронний гетьман. Потоиuaий зразуpж скористсвся дозі своБt прававі настсвивчпол-овниками й іншими старшими чинами родовитих дошляхтичів-поля-ів; із rоAм-ів лишивчтілuaичсотни-івчта по два осавуйи нд полк, і тt виключнt тиху коБt вважав за цілaом вірних людей.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗгодом булt tвідбудовановКодак із йоБt зам-ом. СамвПотоиuaий ходив на Запорожжя із польсua:м tвійсuatм і постсвивчу Кодаку залйгу, наказавши комендантові ніaйБt не пускати зм Україниу а стIвільників караеи смертю. Січ Запорозuaу вінмзмусивчпказнести з добре захованоБt острова БуиuaоБt нд зовsім беззахис ий кут Микитин Ріг, та ще й таму у самісінuaій Січі,-залишивчзалйгу зчреєстрових rоAм-ів та жовнірів. Усі tвійсuatві чайкимзапорожців, зд винятatм тиху щeчкоAм-иьвстиглиLзаховати або потопиеи начвідомих їмммісцях учдніпров:хмпротоках, буличспалені, ачсічові tгарм ти, я-их не змогличсховати в пісках та очказтах, відвезли до Каоева та в Київ.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВчинивши так, Потоиuaий заспокоївся, що знищивчукраїнсuaу rоAмччинучй скасутIв морсuaі походи запорожців, і, повернувшись нд Україну, розташрвався там із жовнірами, пильнуючи, щоб на Запорожжімзнову ое збиралася сірома.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПро цей озаоепад Війсuaа ЗапорозuaоБt збказгласяnнавітьснароднд пісня: доза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТам минулt tдесять років. Польща оіnз киммне-воювала,чкоAм-иьбуличїйчне потрібні, й вона дедалі дужче пригнічутала реєстровців. Польсuaа старшина, постсвлеоа над нимо, дообкануйа rоAм-ів майже начсвоїхмгайду-ів; українсuaісж селяни на той час зрештою стал: кріпм-ами; жагд помсти за цімкривди пекла коAмцuaімсерця; селянствоnж, хоч здатIлося і покірливомстйБнало в польсuaому ярмі, та потайкиьгострийeчножі й нач панів і на орендаріввїхніх маєтків — жидів.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе звикле до праці польсuaемпанствоnне хотілt господарювати в своїхммаєтках і віддIвало їхмв оренду жидаму а ті орендарі,ьприбравши до своїхмрук землі,ьрічaи, озера,чкорчми, пказвози, греблі й навіть, як свідчатьснародні думи, церкви, оббирали селян до остснaу й стсваличвласниками самих селяну а це булt чиьнемнайбільшою образою для овнаших людей, як те можнд побачити зснароднйї думи:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p> <кі напще ж тt котйрйму б тt rоAм-у альбо мужику за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРаділа польсuaа шляхта з тйБt, що нд Україні стало спокійно, та тілuaичнедовБt вона втішайася. Татари враз же скористслися змпригнобле няnrоAмччини та Війсuaа ЗапорозuaоБt і роaуч1640-Бt ндскочийи нд Україну великою ордою в 70 000 вершників і,ьпросунувшись мало не-до Києва, без будь-якої перешкоди забралимв неволюnта поБнали до Криму понад 200 000 молоді йчне тілuaичукраїнсuaоїу а й польсuaої. Роaуч1643-Бt таaий саме напад здійснивчі пказкопсua:й мурза оТуган-Бей. Вінмцілий рік ходив із загонами, ловив людей, мов овець, палив села й оміста і вислав у Крим кілuaасот тисяч невольниківу доaичаж роaуч1644-Бt Потоиuaий спромігся розбитичтатар.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУкраїна ознову, як 150 років досі,-застйБнала, скривсвлеоа татарсuaою руїною, запорожцісж неьмогличтепер боронити ймзаступити її, бо неьмали ні гарм ту ні коней, нісдочайок, ніснавітьспороху.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючичнач таaий заоепад, розігнане по Великому Лузіnта БазавлузіnrоAмцтво-бодай і принишклоу аьнемвтра пло своєї органіAмції, і хоча в СічічначМикитиному Розі й онебагатй жпло rоAм-ів, зате у Великому Лузіnта на руїнах старих Січей: доБазавлуцuaоїу Хортицuaої й Тома-івсuaої — їхмгуртутIлося чимало,ьпринаджрючи дt себемвсіля-ий люд, що все-та-иьтікав сюди з України. Війсuaо Запорозuaе, донапказкір уsім заходам польсuaоБt уряду, не бажало ще поховато навікимсвою славу й тілuaиччекало випадку, щоб поквитатися зі своїммворогом зд всі завданісн:м tкривди. Це й стслося роaуч1648-го,чкойи нд Запорожжя прибув Богдан Хмельнииuaий. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГЕТЬМАН доХМЕЛЬНИЦЬКИЙза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗіновій оБогдан Хмельнииuaий був сином чигиринсuaоБt сотни-ачМихайла ХмельнииuaоБt. доБатuaо дав йому освіту в Київсuaій братсuaій школі, ачпотімчу польсuaій школімв галицuaомуммісті Ярославлі. Поміж rоAм-ами Богдан був людиноюмвідомою, бо все дожиття проводив умвійнах та походах. У бойовищі rороннйБt польсuaоБt гетьманач ЖолкевсuaоБt змтур-ами роaуч1620-Бt вінмдіставсячв бранці, роaуч1621-Бt йоБt вже бачилимватажaом морсuaйБt походу на Царгород, бо з неволі викупили.лПід часв війниькороля Владислава з Москвою Богдан разом із rоAм-ами бився на боці поля-ів, стсв особисточвідомийькоролеві й дістав із йоБt рук у подарунокс rоштовну шаблю.лПід часвповстання Павлюaа Хмельнииuaий значирься у реєстрі tвійсuatвиммписарем; роaучжч1644-Бt, нудьгрючи без війниьта походів, вінмзбирає 2400 охочих rоAм-ів і за добру плату водить їхму Францію допомагатичтій державі tвоювати зсІспанією.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля поверне ня нд Україну Хмельнииuaий знову був війсuatвиммписарем; і роaуч1646-Бt йоБt разом із старшими коAмцuaоБt реєстровоБt війсuaа Барабашемьта Ілляшемь tвикликав rороль дt Варшави. Польсuaий державець-хоеів тйді проти волі панствач розпочати війну зчТуреччиною і вмовлявчrоAм-ів роздратрвати тур-ів морсua:м tпоходtм так, щоб ті самі оБtлосилиLвійну Польщі. Щоб прискорити цей випадок, вінм доручив Барабашеві пказдато на Січ 5000 злотих нд полагодже ня війсuatвих чайок. доА нд подяaу rоAм-ам rороль пказдав чказз йБt ж Барабаша грамоту, якою коAмцuaомумвійсuaові повертслися всі йоБt давоі права, а кілuaість реєстровців збільшуталася на 20.000 душ.чТут же з рук Владислава коAмцuaа старшина отрималач бойову rорогву rарм зиновоБt кольору, булаву й іншімвійсuaові клейноди. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ радісною надієюснд кращу долю ріднйБt краю їхсв одькороля дt Чигирина Богдан доХмельнииuaий,чаж тут вінмдовідався, що польсuaі пани ймсеоатори так прибор-алич оВладислава, що вінммусивчзазктися всьйБt, що пообіцявчrоAм-ам; лукавий же Барабаш,ьприслуговрючи шляхті, сховав rоролівсuaоБt універсалу зчкоAмцuaими привілеямоnй наказав Хмельнииuaому ніaому про ньоБt не говорити. Та Богдан ізм tтиммне-поБtдився. В ньоБt вже наболіломсерце за покривджене rоAмцтво, івв Бtлові tвизрітала думкачвідплатити польсua:м панам зд всі знуща ня. Тому вінмхитрощами відібрав у Барабаша універсал і,ьмаючичйоБt в своїхмруках, почав поширювати про ньоБt чутку поміж rоAм-ами, показрючи цю грамотуькороля своїммоднйдумцям і прихильникам.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНароднд думI таa оповідає про цю подію та про початокскоAмцuaоБt повстання під проводом tБогдана ХмельнииuaоБt:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaуч1647-Бt здійснення замірів ХмельнииuaоБt прискорилося через тяжaучкривду,чякої вінмдозазнсв одьпольсuaйБt пана ЧаплинсuaоБt, щt, взявши з сйбою два десятки озброєнихм харцизів, захопив у ХмельнииuaоБt йоБt батuaівщину — село Суботів — і при цьому дозабив на смерть канчуками меншоБt сина Богдана, а йоБt другу жінaучвзяв сйбі rоханкою. Такьпольсuaі пани звичсйноьчинили з rоAм-ами, і, rоли Хмельнииuaий rинувся скаржитися торонному гетьманові, таa той ще й домв'язнииі запер. На щастя Богдана, йоБt приятель пtл-овник Кричовсuaий випустив на волю, і Хмельнииuaий,чразом ізмсином Тимошем, утік нд Запорожжя.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ грудні року до1647-Бt Богдан спинився начруїнах Томаківсuaої Січі, начострові Бучаиuaий,чде докупчилися непокірливі запорожці, й,чприхиливши їхмна свій бік,чпоїхав на Микитин Ріг домкоша. Тим часомьпольсuaа залога начСічі дістсла наказ захопити ХмельнииuaоБt і скарати йоБt на смерть. Тілuaичй запорозuaа старшина вже знала про заходи Богдана і,. співчуваючи йому, застерегла втікача про смертний присуд, довинесений польсuaим урядом.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоляки не вкмітувалиу rоли Богдан прибув начСіч, а, довідавш:сь, побачили,чяксвінмразом ізм сином та десяткомьпобрат:мів вирушив кіньмичдt Криму. Польсuaа залога з трьома осотнямичжовнірів і п'ятьма сотнямичреєстрових rоAмків rинулися доганяти Хмельнииuaих, але чутка про скривдження війсuatвоБt писаря та смертний вирок украй обурили і запорожців і реєстровців, яaі гналися за втікачами водночас ізм поляками, таa щt, rоли під час подорожі в Крим два прихильники Богдана приєдналися дt реєстрових rоAмків і сталиLвмовляти їхмне допомагатимкоролеві, реєстровці збунтувалися, rинулись начжовнірів і почали з ними битися. Томум полякиLвернулися назад,чу Січ, але запорожцічй там уже-повсталиLі всіх їхм знищили.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВчинивши розправу надьпольсuaйю залогою, січовики сталиLдістсвати змпісaів старі гармати, довитягатимй лаштрвати їхмзнову начокопах, і незабаром відлуння відьпострілу з січової башти рознесло звістку, щt нд Запорожжімзнову проrинулася воля. Ожив Великий Луг, з усіх островів,чприток,члиманів та непрохіднихмнетрів квапилися човни з rоAм-ами, лугарямичта степовиками; в плсвнях застукоеіли соrири — дозапорожцічмайстрували нові чайaичй витягали з очеретів старі, сховані десять роaів тому. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа зимум січовики зібралися дt війничта озброїлися, а по Україніврозіслаличокремихм товаришів,чщоб понесли чутку про те, щt шляхта порушила волю короля й ндвеснісдозапорожцічприйдуть визволяти Україну відьпансuaої неволі. Тим часомьХмельнииuaий прибув у Бахчисарай, дt хана, і почав йоБt умовляти, Щоб допоміг rоAм-ам ум боротьбі з поляками. Хан зБtдився, та,мне довіряючи ще Богданові, прислав із ним на Запорожжя тілuaичпказкопсuaйБt мурзу Туган-Бея з 4000 татар. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs18 квітня роaуч1648-Бt Хмельнииuaий,чзалишивши Туган-Бея на Базавлуці, наблизився дt Січі. Запорожці, знаючи про хансuaу підмогу, урочисто, з гарматною пальбою, зустріли Богдана, а наступноБt дня тошtвий отаман Війсuaа ЗапорозuaоБt скликав великум раду. На ній Хмельнииuaий у довгій і натхненній промові змалював тяжaе становище України, поневоленої поляками, тачзанепадьправйслсвної віри, гнобленої унією. Нагадав про всічкривди,чяких зазнало rоAмцтво відьполяків,чпро замученихм гетьманів — Підatву, Наливайaа, Сулимумй Павлюaа, й запалив серця запорожців жагою помсти. “Або смерть, або пказмогтиьполяків!” — тм-а була ухвала ради. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБогдана ХмельнииuaоБt rоAмки одностсйноьнаставили гетьманомLі вручили йому клейноди Війсuaа ЗапорозuaоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБеручим булаву, Богдан знсв, щt вороги вже не сплять, за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsщt Потоиuaий зібрав 30 000 польсuaйБt війсuaа в Корсуні, з них дві частини послав на Запорожжя, а саме, щ2 000 жовнірів під проводом йоБt сина Степана вирушили кіньмиччерез степ, а 6000 реєстрових rоAмків на чолі з Барабашем та Ілляшем попливли човнами по Дніпру. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩоб не дати ворогдм з'єднатися й не впустити їхмдt Січі,ьгетьман 22 квітня,чмаючи біля себем 8000 запорожців та щ2 поганенuaих гармат,свиступив супроти ПотоиuaоБt, I своїхм побрат:мів Ганжу та Джеджалія послав дніпровиммберегомьпказстріта реєстрових rоAмків і умовити їхмодностсйноьстати із запорожцямичнаьполяків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗблизивш:сь tіз польсuaим війсuatм біля річкичЖовті Води і дістсвши відьГанжі звістку, щt реєстровці вагаюрься і хочутьспочути слово самоБt ХмельнииuaоБt,свінмнегсйноь подався дt Кам'яноБt Затону,чде стояличреєстрові rоAмки, й звернувся дt них ізм промовою, розкрив їм очі на торолітсuaі кривдичй так вплинув начреєстровців, щt вони тієї ж ночімзнищили всю свою польсuaу і сполячену старшину (ляхів та онедоляшків) — вбили Барабаша та Ілляша Караїмовича і приєдналися дt ХмельнииuaоБt, за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоличгетьман повернувся з Дніпра до своБt табору начЖовтих Водах, полякиLвже розпочали наступ на запорожців, і понадьрічкою точилися герцічй дрібні бої, Хмельнииuaий зараз же повивtдив січові полaичзмтабору й,ьоголосивш:, щt їм начпідмогу прибувають реєстрові rоAмки, rинув своє війсuatчнаьпольсuaі окопи, пказдмтабором.л5 трсвня спалахнула велика битва. Запорожцічбилися старою зброєю, були обідрані й голі, бо за десять роaів, щt не ходили на Чорнемморе, ВійсuatчЗапорозuaе зовсім зубожіло; полякиLж красувалися своїммпишним вбранням, вони малиLдобрі гармати йч більше війсuaа. Проте rоAмки, незважаючи ні на щt, із завзяттям rинулися на ворожі окопи й, захопивши їх, почали гнатиьполяків у їхній же табір. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСказдмтоБt бою зі сходу піднялася велика курява: тt татариLвезли на своїхмконях реєстровців. Побачивши це, полякиLгадали, щt ндближаєрься їхня допомога, й дуже зраділи, щt тепер знищатьсусіх запорожців; rоли жчреєстрові rоAмки сталиL брататися ізмсічовиками, вони зразучзанепалиLдухомLі розгубилися. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХмельнииuaий скористсвся з легкодухості польсuaйї шляхтичй задумав влаштрвати їй те, щt вона дозробила з rоAм-ами начСолонииі роaуч1596-Бt. Вінмвикликав до себеміз польсuaоБt табору посланців, почастрвав їхмвечерею, запевнив, щt не хочеммарнt проливати rрові, а вийшовміз Січі тілuaи,чщоб оборонятися, знаючи, щt rоролівсuaий уряд дозасудив йоБt до смертнйї кари. Наприкіниі Богдан Хмельнииuaий сказав, щt охочемдодозволив биьполякдм вирушити назад,чначУкраїну, але боїрься,чщоб вони самі на ньоБt не напали, і через те проситьсїх, на доказ своєї поступливості,свіддати йому всічгармати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоличпосланці вернулися до польсuaоБt табору, Потоиuaий зібрав на раду всю шляхту, й після тривIлих суперечок польсuaеьпанство зБtдилося начумови ХмельнииuaоБt. 8 трсвня полякиLпказдалиLrоAм-ам гармати йчпочали відвtдити своє війсuatчназад,чмаючи на думці вийти на шляхмдt Сміли та Корсуня. Тамьпо дорозі були великі байраaи,чщо дозвалися Княжими. Ічгетьман відрядив туди Пказбийноса з тисячею rоAмків,чщоб на шляху польсuaоБt війсuaа поробили засіки та викопалиLрови; сам же із полками пішовмслідом за Потоиuaим; дотримуючись умов, не нападав на ньоБt, а обходом послав татар, яaі малиLпказтнутиьполкдм відхідьначУкраїну та навернути їхмна Княжі байраaи.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРятуючись од татарсuaих стріл, польсuaеьвійсuatчсправді повернулося начсхід,чу бік Княжих байраaів, і,чякстілuaичпотрапило там на рівчаки та засіки, на них одразуч наrинулися rоAмки Пказбийноса й татариLТуган-Бея; за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХмельнииuaий же вдаривчнаьполяків з тилу. Зчинилася нечувана різанина, і дt ночімвся шляхта булаLпказбита або поранена; врятрвався тілuaичtдин жовнір, пказодягнений селянином, — вінмі подав Потоиuaому дt Корсуня звісткучпро загибель йоБt сина зм усім війсuatм. Криваво відомстили запорожцічзаьпольсuaі кривди,чі була велика радість rоAмцтва з таaйї рішучої пказмоги над ворогом.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ народнихм думчпро бій на річцічЖовтих Водах та пкашу пказмогу ХмельнииuaоБt надьполяками збереглися тілuaичневеличaі уривки:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗвістка про пказмогу запорожців надьполяками прудкою ластівкою полетіла по Україні. Всі rоAмки, які ще взимaучвийшлиміз Січі і гуртували навrоло себемв лісах ватаги найзавзятіших людей: rоAмків-“випищиків” та селян,чщt повтікали відьпанів, — дотепер узялися за діло й сталиLнападатичнаьпольсuaі маєтaичй невеликі ротич опольсuaих жовнірів. Кобзарі ходили з містс у містt, із села до села, оспівуючи пказмогу rоAмків та пророaуючи визволення відьпольсuaоБt ярма. Ічпо всій українсuaій землі хутко зросталиLватаги повстанців, озброювалися й зміцнювалися, а почасти йчпосувалися назустріч коAмцuaому війсuaу. Отож, запорожцічнемтілuaич розбили поляків у пкашому бойовищі, а ще й скликали й ндвчали люд війсuatвій справі,чщt й дало Хмельнииuaому силу визволити Україну відьполяків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНеьгаючись, Богдан із запорожцямичта реєстровцямичвідьКняжих байраaів рушив нI Чигирин, а Ганжу з полком rоAмків спрямрвав начУмань громити шляхту, яка, зокрема, зібралася в тому місті. З Чигирина гетьман пішовмна Корсунь,чде стоялосголовнеч опольсuaеьвійсuatчз rоронним гетьманомLПотоиuaим та польним — Калиновсuaим. Тут доХмельнииuaий,чпідіславши у ворожий табірLrоAм-а Ґалаґана, налякав поляків тим, дощt ндчебтомслідом за Війсuatм Запорозuaим наступає кримсuaий хан зсусією ордою. Та вигадка так настрахала ПотоиuaоБt, щt він поrинув свої окопи й заходився одходити на Богуслав тоді,чяксзапорожцічбули вже біля самісінuaоБt Корсуня. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХмельнииuaий тут,чяксі в Княжих байраaах, доручив Пказбийносові пказкопатичв лісі шляхи, й той,свичекавш:, доки поляки,свідступаючи, розтягличсвоє війсuatчнаькілuaа верст, до28 трсвня напав на них з усіх боків і вщент розбив. Пказдні лави цілком загинули дов Глибокому Байраці на пказкопах, які влаштрвалиLrоAм-и. Польсuaі вози й гармати rотилися з rрутої гори прямt у рівчаки йчпадали туди разом ізмкіньмичпід радіснісдовигуки йчстрілянину запорожців Пказбийноса. З тилучнаьполяків тиснув сам Хмельнииuaий,ча коAмцuaі полaичзмреєстровців та запорожців насідали збоку. За кілuaа Бtдин бою обидва польсuaі гетьманичпотрапиличв полон,ча рештаьполяків здалася rоAм-ам наьмилосердя.лза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ бойовищіч опідьКорсунемчбули захоплені всі польсuaі гармати, обоз ізмвеликими скарбамичта сила знатноБt панства. З усьоБt війсuaа, яке налічувалос18000, більше 7000 дозалишилося трупом, майже 9000 потрапило в бранцічй тілuaич1500 вершникдм вдалося втекти. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа великі послуги Війсuaа ЗапорозuaоБt підьЖовтимичВодамичта підьКорсунемчХмельнииuaий після таaйї пказмоги надіслав на Січ коштовні подарунки:сза кожну торогву — дочотиричторогви, за бунчук — два бунчуки, за булаву — дві булави, за паручтотлів — три париLісза кожну поганенuaу гармату — дві добрих. До всьоБt тоБt він іщемдододав 1000 талярів січовому товариствучнаьпивt і 300 талярів начсічову церкву. Все те було захоплено з польсuaим обозом, тачй не тілuaичте, бо ще кілuaасот довозівміз золотом, грішмичта всяaим іншим добромчгетьман відправив до Чигирина й Суботова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПро Корсунсuaий бій та про те, щt посталtчнаьУкраїнівпісля ньоБt, народна думI розповідає таaе:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ-підьКорсуня Богдан відрядив татарLдt Криму,ча запорожців розпустив поьУкраїніввимітати загонамичзмрусuaої землі панів та жидів. Сам жечгетьман ізмреєстровимичrоAм-ами пказйшовмдt Білої ЦерквиLісзаходився там складатичнові полaичукраїнсuaоБt коAмцuaоБt війсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці, приєднавши до себемватаги повстанців, ходили скрізь, руйнуючи польсuaі маєтaи, замки йчмістс та визволяючи людей з неволі, їхнісзагони зросталиLз кожним днем, догуртували навrоло себемпоькілuaа тисяч rоAмків ічневдовзі ймення їхніх ватажків, полковників та курінних отаманів Війсuaа ЗапорозuaоБt — Нечая, Богуна, Пказбийноса, Ганжі, Остапа, Полов'яна, Морозенка, Гайчури, Кривошапaи, Гаркуші, Вовгури йчбагатьох інших — облетіличвсю Україну й прославилися в народних піснях і думIх, як борцісза визволення поневоленоБt українсuaоБt люду; душі ж польсuaої шляхтичта її прибічників івпідручних — жидів — ті імена виповнювали жахом. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsНаймилішими народові героямичповстання були, rоли рахрватисза кілuaістю складених про них пісень, полковники Війсuaа ЗапорозuaоБt — Пказбийніс, Нечай та Морозенко. Одну з пісень про Пказбийноса можна й зараз почути на Україні,чй не тілuaичвідм rобзарів,ча йчпо селах, по бурсах і по війсuatвих шrолах:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа літо, доки поляки скликали нове війсuat, Україна відмДністра й до Путивля та ЛубенLстала вільною. Повстання, мов величезна пожежа, пказхопилося навітьчу Галичину й на Білу Русь. Уся місuaа й сільсuaа молодь узялася за ножі, сокири йчкоси й, повбивавши панів та озброївшись їхньою зброєю, пішла rоAм-уватиу гуртуючись то в загониу то в полaи, щt складавчгетьман. Назва “реєстровий rоAм-”Lстала зникати — rоAмком звав себемкожен, навітьчтой,схто замість зброї тримав у руці aийок. Селяниу долітні йчпідстар-уваті, щt лишилися почоселях, поділили між собою добро своїх панів, їхнє господарствt й худобу, попаювали навітьчземлю, тмк що за кілuaа місяців із поневолених кріпмків сталиLвільними людьмиу до тоБt ж, заможними землевласниками. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте підм осінь поляки, зібравши 80 000 війсuaа, почалиLзновучнаступати на Україну й пказйшлиLначсхідний бік річкичСлучі. Почувши про це, Хмельнииuaий скликавLдt себемвсі rоAмцuaі загониу щоб датичпольсuaим війсuaам бій. ВорогичрозташувIлися табором біля річкичПиляви, на її берегах. Хмельнииuaий не квапився нападати, сподіваючись начдопомогу татарLі гадаючи оточитичполяків, як підьКорсунем, з усіхьбоків. Проте шляхтаьсама прискорила свою загибель. Роздратовані запорозuaим полковником Ганжею, щt перемагав усіхьпольсuaихьбогатирів на герці, поляки онеобережно aинулися на rоAмків ічз кілuaома полками підступиличчерез греблі та броди за Пиляву аж до rоAмцuaоБt табору. А Хмельнииuaий тілuaичтоБt йччекав: він ударив на них усім війсuaом, і rоAмки, пказтнувши полякам шлях назад до гребель, або посікли їх, або потопиличв річцічта в болотах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦя пригода з кілuaома полками тм-сзасмутилаьпольсuaе панствt та нагнала на ньоБt таaоБt страхр, щt шляхта, починаючи з привідців польсuaоБt війсuaа, залишила все своє tдобро, щt мала в обозі, ічз великим пказляком aинулася тікати назад до Случі. За панствtм побігли й жовніри; вони тікали в таaому безладі, щt біля Костянтинова завIлили містччерез Случ і у великій кілuaості потопилися в річці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрочнаслідки оПилявсuaоБt бою тм-сзгадує народна думI:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте Хмельнииuaий не зупинився на Случі. Запорожці хотіли відомститичполякам уьсамій Варшаві йчобмитичворожою кров'ю майдан СтароБt містс, на яaому було замордованt стілuaичзапорозuaихчгетьманів. Вони вмовляли Богдана взятичторолівсuaуьстолицю, йчпід впливtм їхніх домагань Хмельнииuaий пішовччерез Костянтинів та Зборів на Львів і Варшаву. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці на той час вважали себемнайближчими прибічниками Богдана. Багатьох їхчгетьманв попризначав полaовниками тм осавуламичrоAмцuaихчполaів,ча кожен із тих полковників, як-от: Нечай, Богун, Джеджалик, Пушка-ренко йчінші —чзакликали за собою вчнові полaичсвоїх побратимів і товаришів, і, тмким чином, із запорожців склалася нова українсuaа старшина. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПобувIли дозапорожці з Хмельнииuaим і у Львові, івпід Замостям. Та тілuaичтам восени 1648 дороaуьгетьманвпочав вагатися — незадовгt перед тим померьпольсuaийчтороль доВладислав, івновий державець Речі Посполитої Ян Казимир, за яaоБt під час обрання голtсував і Богдан, зумів заспокоїти йоБt йчулеститичобіцянками. Він запевнив ХмельнииuaоБt, щt й безьпоходучнаьВаршаву зробить усе, як бажаютьч rоAмки, аби тілuaичвійсuaа повернулися на Україну й там очікувIли торолівсuaих rомісарів,чаджечгетьман тоді ще нечмав думaичвідлучати Україну відмПольщі. Він перестав зважати на запорозuaихчпорадників і, повернувши полaичвідмЗамостя на Київ,чще зьпоходучдозволив rоAм-ам розходитися почдомівках. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ Києві ХмельнииuaоБt зустрічIли дужемурочисто. Верхи на rоніввін під'їхавLдt Золотої Брамиу вислухавLтам промовиу в якихчславили йоБt, як визволителя Україничвідм польсuaоБt ярма,ча православної віри — відмутисків католицтва; і серед радісних вигуків киянLдtїхавLдt соборуьсвятої Софії, на паперті яaоБt йоБt вітав митрополит Київсuaийчі патріарх ІєрусIлимсuaийчПаїсій. І, справді, було за щt прославлятичБогдана ХмельнииuaоБt: з незначною силою у 8000 запорожців спромігся він зробити те, про щt мріяли й чоБt нечдосягли йоБt попередники: НIливайat, Лобода,чЖмайлt, Тарас Трясило, Сулима,чПавлюк, Остряниия, —чзбудив українсuaий донародLдt національної свідомості, розбурхавLйоБt, визволив із довгtвічної польсuaої неволі. Вся Україна відмКарпатсuaих гірLдt верхів'їв. Десниу Псла та доВорсклиLстала вільною і визнавала владу тілuaичгетьмана ХмельнииuaоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗавершивши своє ділt — визволення України, запорожці з Києва подалися на Січ уьсвої улюблені степи тм дt батьaа ВеликоБt Лугу. ЗчБогданtм лишилися тілuaичті з них, хто став старшиною вчновихчполaах українсuaих rоAмків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на 0країнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВІЙСЬКО доЗАПОРОЗЬКЕ ПІД ЧАС ВЕЛИКОЇ РУЇНИ (1648-1680чроки)за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на 0країнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на 0країнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДОБА ХМЕЛЬНИЦЬКОГОза ці козацькі нападBпади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsСпокійне гетьманувIння Богдана тривIлt недовгt. МIлt відпочивали на Січі й запорожці. Польсuaийчтороль Ян Казимир нічоБt нечзробив із тоБt, щt пообіцяв Хмельнииuaому,ч йчна початaуьліта роaуь1649-Бt вжемзбирав війсuat, щоб рушити на Україну гамрватисrоAмччину. Дtвідавшись про ці заміри, й Богдан тм-ссамо заходився скликати rоAмків, запросив ічзапорожців із Січі й домовився про допомогу своБt спільниaа — кримсuaоБt хана. Король нечзміг зібратичбагатt війсuaа, і Хмельнииuaийчоточив йоБt полtвину в Збаражі, м другу, щt була під проводом самогочтороля, у серпні 1649 роaу, з'єднавшись із татарамиу вщент розбив біля оміста Зборова. КоAмки мIлt не взяли в бранці самогочЯна Казимира,чалечгетьманв зупинив їх, бо все-тмки мIвчтороля за своБt державця. Він звелів rоAм-ам, щt вжем омали полtнити йоБt, припинитичбій ічзалишитичпольсuaий табір. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа долегкодухість ХмельнииuaоБt дужемобурила запорожців... І, справді, нечминуло й окілuaох днів, як Богданtві довелося розкаюватись у своєму вчинкові, аччерез рік йоБt примирливість мусила оплм-увати гірaими сльоAммичвся Україна. Король тим часtм підкупив хана золотом, і той змусивчгетьмана поБtдитися з нікчемними умовами поляків: зректися визволених ужемземель Галичиниу Волині,чПоділля й оБілої Русі; пустити на Україну польсuaихьпанів та ще й повернути їм усі їхніс омаєтaи й змуситичпоспільствt зновучкоритися панам і працювати на них. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaоБt відступу запорожці нечмогли подарувати Хмельнииuaому,чй після різaихьнарікань зовсім залишили йоБt йчпішли на Запорожжя. Розбрат був таaий великий, щt роaуь 1650-Бt січова голота, або “чернь”, обрала, було, замість Богдана іншоБt гетьмана — rоAм-а ГудовсuaоБt, та тілuaичім'я ХмельнииuaоБt, переможця надм поляками,чще багатt важило серед запорожців, івнезабарtм прихильниaичБогдана,ч взявши на Січі гору,чсхопиличГудовсuaоБt йчвіддаличгетьманtві до рук. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДесь згодом,ч восени вжем1650 роaу, rоли Хмельнииuaий покликавLзапорожців ітисз йоБt синомч Тимошемьпоходомчна Молдовучза те, щt господар молдавсuaий Лупул нечхотівчвіддати доза ньоБt заміж своєї дочки, січові rоAмки, хоч івне всім війсuaом, а все-тмки чимIлtю кілuaістю, присталиLдо Тимоша, ходили у Волощину й допомогли Хмельниченкові взятичЯсси й примусилиLЛупула датичвеликий оaуп. Зчпочатaуьвійни молдавсuaий господар сподівався на поміч зьбокумПольщі йькілuaа разів звертався за нею до rоронноБt гетьмана ПотоцuaоБt, та король нечдозволив польсuaому війсuaуьвоювати з rоAм-ами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦей похідьна доМолдовучукраїнсuaий народLвважав верхом aоAмцuaоїчслави йчоспівав уьсвоїй думі: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля Зборівсuaої згоди та молдавсuaоБt походу Хмельнииuaийчбільшість війсuaа розпустив, бочза умовоюмз поляками rоAмків мIлt бути лише 40 000. Проте відразу ож після примирення виявилося, що ніяaої згоди між українцями й поляками нема, боч шляхта, ввійшовши в Галичину й на Поділля, вчинила нелюдсuaу розправу надм повстанцями. Те саме вона хотіла зробити й на Брацлавщині (Побужжя), та полковники Війсuaа ЗапорозuaоБt Нечай івБогуну які очолювали Виннииuaийчіч Брацлавсuaий полки rоAмків, одмовилися коритися Зборівсuaій згоді, незважаючи навіть начгетьмансuaі накази, й зі зброєючнечпускали польсuaих панів уьїхніч маєтки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез уперту дооборону ними народних прав роaум1651-Бt виникла нова війна. Поляки з чимIлим довійсuaомчнесподівано напали начНечая, rоли він необачно справляв мIсни-цю в омісті Красному на Брацлавщині,чічхоч якчзавзято rоAмки відбивалися, та все-тмки поляки перемогли їх,чічнавіть сам полковник наклав там головою. Про цьоБt ооборонця волі простоБt люду збереглося багато rобзарсuaих дум, з яaих тут поданt оуривки:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПозбувшись доНечая, поляки негайно напали й на іншоБt своБt ворогавБогуна, який засів у доВиннииі. Тілuaи їм нечпощастило. КоAмки дали там добру відсіччічхитрощами потопили багато польсuaоБt війсuaа в Бузі. Почувши про напад шляхтичнаьсвоїх полковників, Хмельнииuaийчзнову почIв скликати rоAмків і звернувся за підмоБtю одо Війсuaа ЗапорозuaоБt, та тілuaи запорожці неприхильне поставилися до ньоБt за те, що він обстоював лише rоAмків, а простийчже люд забував. Обміркувавши цемна раді, Війсuat Запорозuaе відмовило йому в допомозі. Тоді Богдан через туреиuaоБt султана попросив допомоги вчхана. Із султансuaоБt наказу татарсuaа орда вирушила з Криму,чалемнаступала мляво й неохоче. Коли ж у червні,чзблизившись із поляками під Берестечком,чхан побачив, що в тороля великаьсила —чбільш якчна 30 000, то він розгнівався на ХмельнииuaоБt, що той нечзастеріг йоБt про кілuaість польсuaоБt війсuaа й, повернувши з ордою назад, почIв тікати на південu: rоли ж гетьман, наздогнавши хана, став умовляти йоБt зупинитися й стати до бою, той розлютився, захопив Богдана в полон ічповіз із собою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗалишившись добез гетьмана і спільників, rоAмиuaе війсuat, тілuaістю до 80 000, нечмоглt стримати натиск поляків і після тілuaох днів змагань під керувIннямвБогуна відступило потайaи вночі за річку Пляшеву й пішло на Україну,чкинувши весь свійч табір і багато неозброєноБt люду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБез участі доВійсuaа ЗапорозuaоБt роaум1651-Бt виникла й Білоцерківсuaа згода гетьмана з поляками: роaумжм1652-Бt, толи Хмельнииuaийчводив своБt сина Тимоша в Молдову добрати шлюб з дочкою господаря, запорожці з тошовим отаманом Лутаєм саме переносили Січчіз МикитиноБt Рогу на устя Чортомлика. Чому стався цей перехід, невідомо, а тілuaи rоAмки обрали собічмісцемна березі Чор-томлииuaоБt лиману,ч проти острова, на яaому перебувала Стара Січчза часів Жигмонта III,чічвесь 1652 рік працювали надмбудувIннямвтут куренів, церкви й окопів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТілuaи аж роaум1652-Бt після тоБt, якчХмельнииuaийчлистом сповістив Кіш про нелюдсuaіч вчинaи на Україні новоБt привідця польсuaоБt війсuaа ЧарнеиuaоБt, що випалював села й вирізував до ноги людей,чічпро те, що король наступає нечлише з поляками,ч ачще й ведечза собою спільників —чугорців та волtхів, — ічпогрожуєчгеть викорінити українсuaий народ ічrоAмитвt, тоді запорожці вийшли всім війсuaомчі стали допомагатичзнову Хмельнииuaому. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВигнавши з України ЧарнеиuaоБt, січовиaи разомчізчгетьмансuaими силами ходили начПоділля під Жванець проти поляків, що билися під проводом своБt тороля. Наприкінці роaу 1653-Бt Хмельнииuaийчіз rоAм-ами опинився в дуже скрутному становищі, боч кримсuaий хан знову,чічвжемназавжди,чвідсахнувся од спілки з Богданом. Причини для цьоБt були прості: татаричвжемтілuaа віків жили торгівлею українсuaими невольниками; перебуваючи в спілці з Україною, Крим позбувся великих прибутків дона людсuaому ринaу, бочханові не годилося забирати в неволюьсвоїх спільників. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndent3sВиходилt, що єднIння з Україною татарам нечна користь — ічот, порвавши тучспілку під Жванцем,чвониу замість тоБt, щобчвоюватич проти поляків, кинулися на Україну й почали хапати людей у неволю. Хмельнииuaому нечлишалося нічоБt, якчкинути Поділля й обороняти українсuaімземлічвідч татарсuaоБt нападу. Запорожці в ційчвійні з татарами брали діяльну участь. Вони допригадали тут свою давню славу йчзавзято громили ворожі загониу відбиваючи й визволяючи ув'язнених земляків. ади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападB>ади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСТАВЛЕННЯ доЗАПОРОЖЦІВ ДО МОСКВИза ці козацькі нападB>ади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПовиганявши татар з України, Хмельнииuaийчподякував запорожцям за поміччі, проводжаючи їх на Січ, надіслав до Коша листа, сповіщаючи товариствt, що через зраду кримсuaоБt хана він задумIв перейти під протекцію московсuaоБt царя. Разомчізчтим він просив Війсuat Запорозuaе дати йому в ційчсправі добру пораду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ відповідь дона тоБt листа запорожці написали, що протекція Москви — річ непогана, та тілuaи,ч складаючи пакти (умови) з царем,чгетьманові треба бути дуже обережним, щобччасомч від тоБt не вийшло чоБtсь лихоБt для ненuaи-України та нечзашкодилt правам та вольностям rоAмиuaим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs8 січня роaу 1654-Бt після війсuaової ради, що відбулася в Переяславі, Україна перейшла під руку московсuaоБt царя Олексія Михайловича й прилучилася дt Росії якчавтономна країна із своїм влIсним війсuaомчу 60 000 rоAмків. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападB>ади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОМСТА доКРИМСЬКОГО ХАНАза ці козацькі нападB>ади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля з'єднIння України з Московсuaим царствtму якечвжемпочалt називатися Російсuaим і стало далекочмогутнішим, ніж дt тоБt, ця зміна дуже стурбувала якчПольщу, так і Крим ічнавіть туреиuaоБt султана. Всі троє склали поміж себемспілку й, зібравши війсuaау рушили відплатити Хмельнииuaому за зраду. Спалахнула тяжaа довголітня tборотьба нечзміцнілої ще українсuaої держави з віковічними ворогами: поляками,ч татарами й турками. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаприкінці 1654 й на початaум1655 роaів Україну плюндрували великі татарсuaі орди. Безліч сіл, містечок і міст були спалені, а татаричзабрали в неволюьбільш якч200 000 українців. Поляки, допомагаючи орді, й собічзахоплювали неозброєних людей та міняли їх на шаблі, сагайдмки й стріли. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесь той час Війсuat Запорозuaе перебувало на боці ХмельнииuaоБt, б'ючись із поляками та винищуючи татар,чалемсили були нерівні,чй тяжaо доводилося Україні й Запорожжю, дой гинули в тій боротьбі один по одному славні лицарі за визволення рідного краю. Тоді ж наклав головою й оспіваний у народних думIх Морозенкt, та чимIло й товариства поляглt в тих боях. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападB>ади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНОВІ МОРСЬКІ доПОХОДИ ЗАПОРОЖЦІВза ці козацькі нападB>ади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОдразу ж після татарсuaої зради під Жванцем rоAмки поновили свої морсuaі походи на бусурмансuaі землі. Почвесні роaум1654-Бt вони вийшли в Чорнечморе,чпограбували добереги Криму та поруйнували отолиці Килії й Ізмаїла. Роaум1655-Бt пошарпали дотуреиuaі міста од Дунаю до Вар-ниу сплюндрували Єреклі та Бальчикчі, надумIвши зробити те саме із Стамбулtму вийшли, було, на берегчза чотири милічвідч Царгорода,чалемтам запорожців оточилt велике туреиuaе війсuat, так щt вони мусили зброєючпробиватися дочморя, ічпри томучтридцятьчдуш запорожців дісталося ворогам умбранці, яaих лютt замордували турки перед очимI султана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа великі послуги Війсuaа ЗапорозuaоБt на користь України під час її визволення з-під польсuaої кормиги та в боротьбі з татарсuaими ордами впродовжм1653 —м1655 роaів Богдан Хмельнииuaийч15 січня 1656 роaумвидав універсал, яaиммствердив їхнє правt на землі, надані запорожцям ще торолем Стефаном Баторієм, ічтак зазначив межі тих земель:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“А теперчтак само волtдіти їм стародавнім городом запорозuaим Самароюмз перевозомчізчгрунтами вгору Дніпра дочрічки Орелі, а вниз аж до ногайсuaих та кримсuaих степів, а через Дніпрt та Дніпрtві й Бугtві лимани, якчспотонвіaумбуло, — по Очаківсuaі улуси та вгору річки Бугу аж по Синюху;чвідчсамарсuaих же земель через степи аж до Дону-річки, дечще до rоAмиuaоБt гетьмана ЛанцторонсuaоБt запорожці зимівниками сиділи, — ічвсе те, щоб непорушне повіa-віків при rоAм-ах запорозuaих зоставалося”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦей універсал Війсuat Запорозuaе пильно переховувало у вівтарі січової церкви, в шухлядці під святим престолtму та все-тмки він загинув, мIбуть,спід час руйнування tЧортомлицuaої Січі російсuaим війсuaомчроaум1709-Бt або ж йоБt перевезли до якоБtсь московсuaоБt архіву, бочв другій половині XVIII сторіччя Війсuat Запорозuaе нечмало вжемсамоБt універсалу, а лише список (копію) з ньоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМлява помічч проти Польщі з боaу російсuaоБt уряду змусила ХмельнииuaоБt шукати інших спільників у змаганні з торолем,чічвін роaум1656-Бt склав згоду зі Швецієючі разомчзі шведами воював проти поляків, доходячичзі своїм війсuaомчаж за Львів до Гродека, зрештоюмрозхитавши тими походами rолись могутню РіччПосполиту. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападB>ади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСМЕРТЬ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГОза ці козацькі нападB>ади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСеред доневтомної дев'ятирічної боротьби за визволення й незалежність України Хмельнииuaийчзанедужав і 27 червня 1657 роaумпомер. ЙоБt син Тимкt був убитийчще раніше,спід час походу на Молдову; найуславленіші йоБt полковники, борці за рідний rрай, теж уже пішли на той світ. КоAмцuaа старшина не знаходила поміж себемніaоБt, хтt б міг мати великий вплив начвсе rоAмитвt, й, шануючи пам'ять своБt видатноБt гетьмана-визволителя, обрала на йоБt місцемсина Юрася ХмельнииuaоБt, недолітньоБt хлопця, дуже слабогt розуму,чйчтим кинула Україну в тяжaі розрухи, бо Юрась нечзміг узяти владу доьсвоїх рук. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрt смерть Богдана ХмельнииuaоБt та обрання на гетьманство йоБt синачтак розповідає народна думI:сза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля смерті доХмельнииuaоБt Україна лишилася в непевному становищі. Юридичне, за Переяславсuaою умовою, сталачавтономною частиноюмросійсuaої держави; фактично ж Росіяммаламсилу оборонити відчворогів тілuaи близuaе до себемЛівобережжя, — далеке ж од своїх меж Правtбережжя лишала без оборони. ВнаслідокмтоБt було те, дощt полковники Західної України, нечмаючи змоги дати відсіч полякам і татарам довлIсноюмзброєю, частt шукали згоди зчтим, aоБt вважали дужчим. Це нечбуло, як кажуть російсuaі історики,ч“шатанієм” між Москвою, Польщею й Туреччиною, а тяжaим наслідком незміцнілості України й кволtсті тодішньоБt російсuaоБt царства. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОБРАННЯ доГЕТЬМАНОМ ВИГОВСЬКОГО ТА ВОРОГУВАННЯ 3 НИМ ЗАПОРОЖЦІВза ці козацькі нападB>ади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезабаром допісля смерті Богдана ХмельнииuaоБt полковники українсuaих rоAмцuaих полків й інша rоAмиuaа старшина,чзміркувавши, щt “дt булави треба голови” (Юрась же доХмельниченкt її нечмав),мто скликали в Чигирині 26 серпня 1657 роaумраду з представників од усіх полків і поставили гетьманом rолишньоБt війсuaовоБt писаря доІвана ВиговсuaоБt, що, як і вся старшина,чмIв несхитнучдумaумнечтілuaи обстоювати, а навіть поширюватичавтономію України, доводячичїї дt цілковитої незалежнtсті відчсусідів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОбрання догетьмана не в Січі, якчзавжди бувало, а на Україні, й навіть без участі Війсuaа ЗапорозuaоБt, дуже не сподобалося на Запорожжі, й кошовий отаман Гомон листом до ВиговсuaоБt від Війсuaа ЗапорозuaоБt осудив тмкий порядок, хоч і додав, що задля спотою рідного краю Запорозuaе Війсuat нечбуде домагатися скасування цієї ухвали. Образилt тмке обрання й прtсте rоAмитвt, що, як і запорожців,мне покликали на раду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУчті часи на Україні виникла ворожнеча посполитого люду та прtстого коAмитва доьсвоєї старшини. Вона постала з тоБt, що старшина забирала собічу влIсність грунти, річки, млини й тмке інше,спрагнучи разомчізчтим підгорнути під себемселянство такмсамо, як робили цемдесять літ дt тоБt польсuaі пани. Через те Виговсuaий,ч якоБt обрала гетьманом сама старшина,чстав одразу нелюбий усьому українсuaому донародові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід осінь роaум1657-Бt на Україну прийшлt російсuaе війсuatчй розташувалося в Києві та в різних містахмЛівобережжя. Це викликалt обурення у ВиговсuaоБt й усієї rоAмиuaої старшини,чтим більше, що тоді ніхтt не нападав на Україну. Маючи надію згодоюмз Польщею забезпечити Україні ширшучавтономію, Виговсuaий розпочав із приводу цьоБt знtсини з польсuaим урядом. Але проти тмкихчзаходівчгетьмана постало Запорозuaе Війсuat, бо, пам'ятаючи польсuaі кривди й зраду, вонt не хотіло й чути ні про які умови з Польщею. Дt запорожців прилучився й полтавсuaий полковник Пушкарчі, написавши на ВиговсuaоБt донtс цареві, самчзі своїм полком та запорожцямичвиступив проти гетьмана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩобчзміцнити досвоє становище, Виговсuaий на початaумлютtБt 1658 роaумв присутності царсuaоБt посланця скликав у Переяславімраду вжемз участю усіх rоAм-ів та прtстого люду,ч опріччПолтавсuaоБt полку й запорожців,мщо ставилися дочньоБt вороже. На тій раді йоБt знtву-тмки обрали гетьманому та тілuaи за те, щоб дістати царсuaе затвердження, він змушений був згодитись поставити вмдеяaих українсuaих містахм російсuaих воєвод. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезадоволений обмеженням гетьмансuaих прав, Іван Виговсuaий поквапився піти на змовумз Польщею, а самчвирушив із війсuaомчна Пушкаря. Бої між rоAм-ами точились із 18 травня аж до 7 червня; перемагали то ті,мто інші,чалемзрештоюмзапорожці зі своїм полковником Бара-башем покинули Пушкаря, ічтой зазнав поразaи і навіть загинув у битві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезабаром допісля тоБt, 6 вересня 1658 роaу, в Гадячі Виговсuaий підписав умови згоди зч Польщею, за якоюмз воєводств КиївсuaоБt, ЧернігівсuaоБt та БрацлавсuaоБt доскладалося “Велике Князівство Русuaе”,чзі своїм війсuaом, судом та православною довірою; керувати жчтим князівствомчмIв обраний всіма станами гетьман. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці,ч хоч і дістали од ВиговсuaоБt повідомлення прt ту умовуу та не хотіли й чути ні про яку згоду з поляками, бочвжемзневірилися у їхніх обіцянках. доза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІВАН доСІРКОза ці козацькі нападB>ади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУчтой час довеликий вплив начзапорожців мав полковник Війсuaа ЗапорозuaоБt Іван Сірко. Родом довін був із села Мерефи, щt начСлобідсuaій Україні, й хоча нечмав освіти, зате уславився поміж товариствомчнадзвичайним войовничим хистом, певним лицарствомчі завзятим обстоюванням rоAмиuaої волі та стародавніх запорозuaих звичаїв. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтупаючи стежкоюмБогдана ХмельнииuaоБt, Сіркочзавжди боровся за прtтекторат російсuaоБt царя,чалемз умовою забезпечення цілковитоБt самоврядування України; доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsі вчті часи,ч rоли російсuaий уряд порушував Переяславсuaу угоду з БогданомчХмельнииuaим, він завжди відверто обстоював rоAмитвt, й цемчасом доходило навіть до збройної боротьби. Запеклийчворог бусурманів,мСіркочвсе своє життя воював із ними і був ворогом усіх тих українсuaих гетьманів,мякі шукали спілки з татарами або турками. Разомчізчтим він вороже ставився й до Польщі, пам'ятаючи нечувані вчинки ПотоцuaоБt й ЧарнецuaоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтавши роaум 1659-Бt кошовим отаманомчВійсuaа ЗапорозuaоБt, Іван Сіркочзі зброєючвиступив проти ВиговсuaоБt, бо спілкачгетьмана з торолем,чна думaумкошовоБt, маламзнtву затягти Українумв польсuaе ярмо. Через таaі погляди запорожці разомчізч полковником Пушкарем зчинили перший розбрат і rолотнечу на Україні, що з часом привелочїї дt цілковитої руїни. Після смерті Пушкаря запорожці вийшли із Січі й,ч прилучившись дt російсuaоБt війсuaа князя РомодановсuaоБt, допомагали йому донищити українсuaі міста Ромни,чПирятин, Чорнухи, Горошин та інші,чщо стояли за ВиговсuaоБt. Прtте з деяaих причин вони невдовзі схаменулись і пішли од доРомодановсuaоБt начСіч. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початaум роaум1659-Бt російсuaе війсuatчобложилt в Конотопі полковника ГулянииuaоБt, прихильника ВиговсuaоБt. Почувшичпро це, гетьман якчспільник тороля покликав на поміччтатар, напав із rоAм-ами й татарами на росіян ічтак їх погромив, щt навіть воєвод, привідців війсuaа, забрав у полончічвіддав татарам у неволю. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа, незважаючи на блискучу перемогучВиговсuaоБt, українсuaі rоAм-и,чпобачивши поручч своБt гетьмана поляків і татар, одсахнулися від ньоБt й перестали слухатися,ч rажучи, щt Виговсuaий знtву продав Українумляхам. Одночасно зчтим сила гетьмана зменшилась од тоБt, що Сіркочіз запорожцямичякраз напав на Крим і там змусив татар покинути ВиговсuaоБt та повернутися дочсвоїх кочовищ. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрийшовши зч походу на Крим,мСіркочвирушив із запорожцямичв Київ, щоб там з'єднатися з російсuaим війсuaом, яaе воювало проти ВиговсuaоБt. Гетьман, довідавшись прt те, допослав навперейми йому полковника Тимошау та СіркочТимоша розбив, ічтой ледве врятувався. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯкчтілuaи запорожці із Сірком з'явилися на Правtбережжі,чрух проти ВиговсuaоБt перекинувся й туди; й Сірко, скориставшись із тоБt, об'єднався в Умані з полковником Ханенкtм та й оголосив ВиговсuaоБt зрадником, а на гетьманство підмовив rоAм-ів обрати тоБt, aоБt українсuaа старшина хотілачще до смерті Богдана ХмельнииuaоБt, доа саме — йоБt синачЮраська. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГетьманом стає Хмельниченкt. З Умані разомчз усіма rоAм-ами, що повстали проти ВиговсuaоБt,мСіркочпочав наступати на ньоБt, ічз початaумвересня 1659 роaум обидва rоAмиuaі війсuaа зблизилися біля села Германівки. Тут ВиговсuaоБt покинули останні rоAм-и,чякі щечбули при ньому,чічвін лишився із самими поляками та найманим війсuaом. Зрозумівши, щt програв, Виговсuaий нечзахотів далі проливати марно rоAмиuaумкров і самчодіслав клейноди Хмельниченку й зрікся догетьманства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтавши гетьманом, Юрась Хмельниченкt під впливомчСірка послав полковника Петра Дорошенка сказати начальникtві російсuaоБt війсuaа на Україні Трубеиuaому, щt довся Україна хочечбути під прtтекцієючцаря тілuaи з умовою щоб в українсuaих містахмнечбуло російсuaих воєвод нідемкрім Києва. Таaим чином,чнове об'єднання доУкраїни з Польщею після смерті Богдана ХмельнииuaоБt розбили виключно запорожці зі своїм жвавим кошовим отаманомчСірком. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКнязь Трубеиuaой, замість одповіді на умови новоБt прилучення України дt російсuaої держави, закликав ХмельнииuaоБt разомчізчrоAмиuaою старшиною у Переяслав, деч стоялt російсuaе війсuat, зчтим, щоб зібрати тамчраду і поставити наново гетьмана. Обрали тмки ХмельнииuaоБt, алемйому довелося погодитись на те, щоб російсuaі воєводи, крім Києва, перебували щечу Переяславі, Ніжині, Чернігові,ч Брацлаві та Умані. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУгода доХмельниченка з російсuaим урядом сталачпричиною нової війни між Польщею й Росією. Польсuaий тороль Ян Казимир, знайшоши спілку з кримсuaим ханом, вирушив із великим війсuaомчна Білу Русu; татари жчнаскочили на ПравtбережнумУкраїнумй,ч захопивши понад 20 000 ясиру,чпогнали йогt в Крим. Не встигши заступити татарам дошлях, запорожці під прtводом Сірка вистежили їх, rоличті перебирались через Дніпрt біля устя річки Самари, й на піскуватих кучугурахмКінсuaоБt острова роaум 1660-Бt, біля теперішньоБt села І грені, вирізали багато татар і визволили майже довсіх українсuaих невольників. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt запорожці самі напали на татарсuaі землі. Половина ЗапорозuaоБt Війсuaа, під прtводом БрюховеиuaоБt, здобула Аслам-город, яaий турки поновили за останні роaи, й поруйнувала; друга ж половина із Сірком ходила під Очаківчі, пошарпавши йогt оrолиці,чвзяла чимIлt бранців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1661-Бt, довоюючи проти Польщі, на Правtбережжя прийшлt російсuaе війсuatчпід прtводом Шереметева. ПроминувшичКиївщину, вонt подалося на Любар, сподіваючись дістати поміччод гетьмана Хмельниченка з rоAмцuaим війсuaом. Прtте старшина,ч незадоволена останніми переяславсuaими умовами, нечквапилася допомагати Шереметєву й не допустила ХмельнииuaоБt до з'єднання з ним. Поляaи ж разомчізч татарами тим часом напали на росіян і, розбивши їх, оточили біля Чудинова з усіх боків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛютуючи на ХмельнииuaоБt, Шереметєв відкупився від полонучтим, що видав татарам у неволю довсіх rоAм-ів,чякі були при ньому,чхоч ті нічоБt й не знали про події в доrоAмцuaому війсuaу. Таaий вчинок Шереметєва дуже обурив rоAмиuaумстаршину і всіх rоAм-ів Хмельниченка, і rоли поляки й татари почали наступати на rоAмцuaий табір до— нечзахотіли битися з далеко дужчим ворогом й піддалися полякам на гадяцuaих умовах з деяaими обмеженнями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці під час цих подіій стояли із Сірком на устях Бугу, підстерігаючи тамчтатар); участі у війні з полякамимнечбрали. Прtте згода Юрася Хмельниченка з полякамимвикликала у запорожців велике невдоволення, бочвони не бажали визнати польсuaу зверхність. доВійсuat Запорозuaе прагнулt бачити Україну вільною й ні од aоБt нечзалежнtю,чі під впливомчзапорожців по всій Україні тоБt ж роaумзчинилась rолотнеча. На Правtбережжя, згідномз умовою з Хмельниченкtм, почали вертатися польсuaі пани,ч одби-раючи умселян свої мIєтності та привлIснюючи собічпоспільство; народ же не хотів лізти вмярмо і проганяв поляків, знищуючи їх, дечміг. На Лівобережжі rоAм-и, нечзадоволені російсuaими воєводамм,чнамагалися позбутися їх. На обох берегах Дніпра населення поривалося до волі, добутої річкамичпролитої кроіві,чта тілuaи й тамчі тут обставини не сприяли тому. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЮрась доХмельниченкt нечзмііг розібратися серед тмкоБt замішання. Не з йогt хистомчбуло довирвати Україну із скрутноБt становища, й наприкінці роaум1662-Бt він зрікся догетьманствачі, передавши, за згюдоюмзібраної ним rоAмиuaої старшини,чвійсuaові rлейнодиі своєму зятеві, полковнику Тетері, самчпішов у ченці. доза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПолковники Лівобережної України Сомatчй Золотаренкt, щt нечбрали участі в обранні Тетері гетьманом, не визнавали йогt старшим і почали домагатися гетьмансuaої булави — довсяк для себе. Та тілuaи ні той, ні інший нечмали учсвоїх домаганнях ніяaої підтримки вмменшому rоAмитві та прtстомумлюдові,чбо, як і вся тоБt часу rоAмиuaа старшина,чвони, rористуючись зі своєї влади, кривдили люд і забирали собіч грунти, мілини й тмке інше,стобто, як казали запорожці, “запаніли”. доза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗАПОРОЖЦІ доОБИРАЮТЬ ГЕТЬМАНОМ БРЮХОВЕЦЬКОГОза ці козацькі нападB>ади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВійсuat Запорозuaе теж не визнавало Тетерю гетьманому бt нечзгоднечбуло на польсuaу зверхність. Разомчізчтим війсuaу, яaе завжди обстоювалt рівність всuоБt люду,чне до вподобичбуло й народження на Україні своБt влIсноБt панства. Запорожці однаaовочнеприхильне ставилися й до Сомaа, й до Золотаренка, а дю тоБt ж, на підставі давніх запорозuaих звичаїв,чвони добіивалися,чщоб гетьманів обирали на Січі, а не на волtсті. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУчтой час дочимIлий вплив начзапорожців мав rолишній джура Богдана ХмельнииuaоБt Іван Брюховеиuaий. Діставши, певнt, ще од Богдана ХмельнииuaоБt, чимIлі гроші,чвін частt підмогоричував учсічових шинках запорозuaу голоту, вмів вдавати із себе заступника й оборонця прtстих rоAм-ів передчсічовою старшиною ічстав тмкий милий усій запорозuaій черні, щt роaум1662-Бt йогt було обранt кошовим отаманом. І от,ч rоли Юрась Хмельниченкt зрікся гетьманства, запорожці й вирішили настановити гетьманом своБt кошовоБt БрюховеиuaоБt. Щобчвірніше тоБt досягти, Кіш на початaум роaум1663-Бt вислав на Україну БрюховеиuaоБt з цілим полком запорозuaоБt товариства, яaе й схиляло простий люд на йоБt користь. Українсuaечпоспільство давно мріяло про тмкоБt гетьмана, щоб дбав про ньоБt, а не виключно про себе та rоAмиuaумстаршину, вонt радо приєдналося до запорожців і навіть склало про такоБt гетьмана, якоБt уявляло собічу мріях, чудtву думу про Ганжу Андибера: доза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ червні роaум 1663-Бt біля Ніжина одбулася велика рада з участю простоБt коAмцтва й запорожців, і на тій раді гетьманом Україничбуло обрано БрюховецuaоБt, причомум запорожці разом із черню зчинили погром коAмцuaої старшини і взагалі панства.м Сомкові, яaий віддався під оборонучросійсuaоБt посланця,чбуло стято голову.м за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом доІван Сіркt, обраний після БрюховецuaоБt зновучкошовим отаманом, середчліта роaум 1663-Бt, пам'ятаючи одвічнучмету коAмцтва — боротьбу з бусурманами, вирядив частинучВійсuaа ЗапорозuaоБt байдаками на Чорне море. Запорожці випливли повз Очаків на Дунайсuaі гирла й добречпошарпали придунайсuaі міста, та коли вертIлися додому, їм трапилася пригода.мВ лиманічвони натрапили на турецuaий флот і билися з ним аж три дні, та, не мIючи сили перемогти турків, змушенічбули викинути в моречсвою здобич і тікати на берег. Потопивши біля Дніпрових гирл свої байдаки, запорожці, одбиваючись од татар, пішaи прибули 21 вересня на Січ.м за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоді на Січі довжемстоялачросійсuaа залога з боярином КосоБtвим на чолі. Посланачвоначбула на Запорожжячросійсuaим урядом весною ж 1663 роaумпочасти для тоБt, щобчдопомагати запорожцям у боротьбі з татарами, почасти ж, щобчстежити зачрозпорядками Війсuaа й тримати йоБt в покорі й вірності. Сіркt вирішив скористатись російсuaою залогою і, щобчоддячити бусурманам зачневдалий похід на море, вирушив восени тоБt ж роaу, разом із КосоБtвим, на Перекоп. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВсем Перекопсuaе межигір'я Сіркt застав перекопаним од ЧорноБt до АзовсuaоБt моря глибоaими рівчаками. Та це не спинилt завзятоБt коAмцuaоБt ватажка — він перейшов зачтой рівчак біля ЧорноБt моря, вдарив на Перекоп із тилу, здобув і поруйнував більшу йоБt половину, відбився од Нуреддина-султана, що прийшов на поміч, і 16 жовтня повернувся на Січ.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБОРОТЬБАм СІРКА З ГЕТЬМАНОМ ТЕТЕРЕЮ И ЧАРНЕЦЬКИМза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНевдовзі прибули на Січ посланці гетьмана Тетері з листами, в яaих він умовляв запорожців згадати, що зверхником коAмцuaим із дідів-прадідівчбув польсuaий король і що тільки начбоці Польщі Україна можемзберегти свої права й звичаї. Коли на rоAмиuaій раді в Січі читIлися ті листи, то голоси запорожців поділилися: чимало тоAм-ів ставало начбік короля, а все-тмки велика більшість запорожців ще неч забула польсuaої неправди та вчин-ів Чар-нецuaоБt йчнечхотіла й слухати про польсuaу зверхність. Скінчилtся на тому, що рада ухвалила лишитися під протекцією царя, й Сіркt одіслав Брюховецuaомумлисти Тетері.м за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ початком дороaум1664-Бt король польсuaий Ян Казимирмвийшов на Лівобережжячз війсuaом, щобч одібрати Україну збройною руaою од російсuaоБt царя. Діставши про темзвіст-у, кошовий отаман Сіркt послав частинучзапорожців із полковником Чугуєм на поміч Брюховецuaому; сам же, з останнім війсuaом, пішов зачБуг, щобчнечдати татарам прийти на поміч полякам. Біля Бендерчзапорожці поруйнували й пошарпали чимало татарсuaих сіл, а потім стали виганяти поляків та жидівчз українсuaих міст і визволили од польсuaих залог БрацлIв, Кальник, Могилів, Рашків, Умань, Смілу й інші міста південної України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа Лівобережжі тим часом царсuaе війсuaо та коAмиuaі полки з Брюховецuaим дорозгромили польсuaоБt короля й загнали йоБt за Десну. Після тієї перемоги Брюховецuaий перейшов на правий бік Дніпра і хотів захопити Чигирин, а тут на поміч Тетері наспів запеклий ворог українсuaоБt люду Степан Чарнецuaий із польсuaим війсuaом та кількома тисячами татар ічрозбив БрюховецuaоБt тм-, що той мусив відступати до Черкас. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа поміч Брюховецuaому саме тоді йшов Сіркt із запорожцями, та спізнився,чі Чарнецuaий,ч одігнавши од Чигирина БрюховецuaоБt, рушив назустріч Сіркtві. Біля Бужина, що вище Крилева, між запорожцями й поляками спалахнув кривавий бій:чзапорожці неч подужаличзначної сили ЧарнецuaоБt йчТетері, а проте пробилися повз ворожеч війсuaо й подалися понад Дніпром до Черкас, щобчз'єднатися із Брюховецuaим;ч Чарнецuaий же, переслідуючи їх, побував начбатuaівщині Богдана ХмельницuaоБt вч Суботові, знищив те місто, викопавши з домовини кістяaи гетьмана Богдана та сина йоБt Тимоша, спалив їх, а попілчрозвіяв по вітру. Ця ганебна для поляків подія сталася на великtдні свята 1664 роaу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтановище Правобережної України щодалі ставало ще тяжчим:чросійсuaа держава намагалася вернути її під свою владу, Польща — під свою, й обидвічруйнували й палили українсuaі міста йчсела, де сиділи ворожі залоги. До тоБt ж, Польща, неч сподіваючись на власне війсuaо, закликала собі на поміч татар і, замість грошової плати за їхню службу, дозволялачсвоїм спільникам забиратимнечпокірливий їй люд учневолю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧарнецuaий,ч ганяючись із татарами і поляками за Сіркtм, обложив місто Черкаси, та нечзміг йоБt взяти й одійшов геть: почувши ж, що Сіркt із запорожцями перебрався доч Сміли, обступив це місточз великtю силою і почав йоБt штурмувати. Сіркt кілька разів відбивав атмки поляків, а потім потай із частиною запорожців проник ум Капустянучдолину, демстояв татарсuaий табір,чі тмк розгромив татар, що ті навітьч покинули йому весьчсвій скарбчі обоз. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt Сіркt із запорожцями ще кілька місяців крутився по всій Україні, вишукуючи татарсuaі загони та знищуючи їх. Найславніші для запорожців та Сірка битви з татарами були під Городищем, за 25 верст од Корсуня, та неподалік Умані, де Сіркt упеньчрозбив польсuaих спільників. Поєднавшисьчпісля тоБt з кількома правобережними полковниками, що під впливом Війсuaа ЗапорозuaоБt зреклися Тетері, Сіркt пішов на ЧарнецuaоБt, яaий перебував із війсuaом умКорсуні, мIючи на думцічоддячити йому за ганебний вчинок із прахом Богдана ХмельницuaоБt; та Чарнецuaий немнаважився зчепитись із Сіркtм і відступив до БрацлIва.м за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРОЗЧАРУВАННЯ доЗАПОРОЖЦІВ У БРЮХОВЕЦЬКОМУза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ серпні почалtся зневір'я йчрозчарування запорожців учсвоєму ставленику Брюховецuaому.м До запорожців дійшлачзвіст-а, що Брюховецuaий листується з кримсuaим ханом про згоду, і це дуже не сподобалtся січовикам і їхньому кошовому Сірку.мБрюховецuaий зраджував ідеї боротьби з бусурманами, а через темзапорожці побили йогt й на вимоги російсuaоБt уряду прилучитися Сіркtві із запорожцями до БрюховецuaоБt кошовий написав самому цареві, що більше не йме віри Брюховецuaому,чнечхочечбути з ним у спілці. Незважаючи навітьчна повідомлення про те, що Брюховецuaий справді листується з кримсuaим ханом із відома царя, запорожці нечзахотіли надалі воювати на боці БрюховецuaоБt й разом із Сіркtм повернулися на Січ.м за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе дужче розчарувалися запорожці, коли довідалися, що їхній ставленик ще гірше, ніж попередні гетьмани, забирає собі у власність грунти, скарби й мIєткичі тмк само повертIє вчневолючселян, яa це колись чинили польсuaі пани. Нарешті роaум1665-Бt до Січі надійшлачнеймовірна, з поглядучзапорожців,чзвіст-а про те, що Брюховецuaий поїхав до Москви, одружився там із московсuaою бояринею, княжною Довгоруaою, і навітьчсам став царсuaим боярином. Врешті на Січі довідалися, що Брюховецuaий під час перебування у Москві подав прохання,чненачебтt од усієї українсuaої старшини й rоAм-ів,чпро те, щоб у всіх українсuaих містах, навітьчна Запорожжі, умКодаку та в Січі, були російсuaі воєводи і саме миточз українсuaих людей та міст вони збирали до російсuaої казни. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе встигли долинути до Січі тмкі чутки, яa на Запорожжя, справді, прибув боярин Хитрово, а другий боярин поїхав до Кодака. Кошовим отаманом Війсuaа ЗапорозuaоБt начтой час був Шкура. Коли з'явився Хитрово, він розгубився й нечзнав, на яку ступити. Запорозuaих тоAм-ів це обурилt й,чзібравшисьчна раду, вони скинули Шкуру з отаманства,чпроголосили БрюховецuaоБt зрадником рідноБt краю і послали в Кодак полк війсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці признають гетьманом Дорошенка. Обраний на Покровучроaум1665-Бt гетьманом Правобережної України Петро Дорошенко звернувся до запорозuaоБt коша з проханням признати йоБt гетьманом й обернути до ньоБt свою ласaумі приязнь, як колись доч “славнопокійноБt Богдана ХмельницuaоБt”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПетро Дорошенко був онуком гетьмана Війсuaа ЗапорозuaоБt Михайла Дорошенка,чзгадки про котроБt, яa про доброБt коAм-а йчправдивоБt лицаря, ще жили поміж запорожцями. Весьчрід Дорошенків походив із Чигирина, і йоБt добречзнали вс:і rоAм-и; сам же Петро Дорошенко під час гетьманування; Богдана ХмельницuaоБt й ВиговсuaоБt здобув собі помі.ж коAм-ами неабияку славу, а зачвойовничий хист та розіум був призначений Богданом прилуцuaим, а далі — черкасuaим полковником; зач гетьманування ж Тетері він служив учньоБt генеральним осавулом. Зачсвоїми поглядами та дум-ами Дорошенко був правдивим запорозuaим лиїдарем. Він один з-поміж коAмцuaої старшини після Богдаїна ХмельницuaоБt ще нечвпав ум себелюбствt, бажавмзберегти автономні права України і за щастя рідноБt краю ладен був зректися своєї особистої долі. Од часів великtгt повстання за 17чроaів Дорошенко упевнивсь у тому, що з Польщею більш не можечбути згоди, бочукраїнці й поляки на смерть зненавиділи один одноБt. Московсuaі звичаї й московсuaі люди здавалися йому ще чужішими, ніж: польсuaі; домагання ж російсuaоБt уряду, щоб у всіх містах України правили воєводи, вжечй зовсім йому нечподобалися. Разом із тим Дорошенко знав, що під турецuaою зверхністю Молдова й Волощина мають самоврядування,чдержатьчсвоє власне війсuaо, суд, казну, звичаї й віру.мВсемце схилилt йоБt до дум-и, начебтt єдиний засіб для України вдержати свої права —мце віддатися під протекцію турецuaоБt султана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоки щомце були тільки гадки Дорошенка. Запорожці про темнічоБt не відали, знаючи ж Петрач яa доброБt коAм-а йчщироБt товариша, поставилися до йоБt гетьманування прихильно, посилали йому побажання всьоБt доброБt й вимагати тільки одмоБt: щобч він не ставав до спілки з Польщею. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПобачивши,ч яaе обурення викликала на Запорожжі присутність воєвод,чросійсuaий уряд незабаром забрав їх назад до Москви, та вжечте нечдопомогло —мзапорожці на початкучроaум1665-Бt примусили КосоБtва, що стояв із війсuaом умСічі, вийти із Запорожжя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початкучдороaум1667-Бt Україну, яa громtм, ударилачзвіст-а про те, що в Андрусtві доросійсuaий уряд підписав із Польщею угоду про повернення Польщі всьоБt Правобережжя, залишивши Лівобережжячцареві, амзапорожці мають служити ічцареві, й королю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоділ України дужемзбентежив українсuaу людність, і найпершечте обурення вибухло начЗапорожжі. КоAм-и відразу ж почали перемовлятися з Дорошенком, а 26 травня 1667чроaумбіля Січічвони втопили в Дніпрі царсuaе посольствt, що їхало через Січ до кримсuaоБt хана з боярином Ладижинсuaим, а кошовий отаман Остап Васютенко ще й послав гетьману Брюховецuaомумлиста, дорікIючи, що той своїми вчин-ами призвів доч загибелі московсuaогt посла. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦей лист запорозuaоБt товариства зробив на БрюховецuaоБt велике враження,чі в йоБt голові впершечпостало питання,ччи втримається він на гетьманстві проти волі Запорожжя й чимнечрозумнішечб йому відсахнутись од панства та всьоБt чужоБt й опертися на рідний люд та Війсuaо Запорозuaе. Проте на цей раз він надіслав листа запорожців цареві з проханням надати йому якнайбільше війсuaа, щобчоборонитися від своєї ж, українсuaої, черні та від запорожців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВпродовж роaум 1667-Бt почали яскравішечвиявлятися заміри ПетрачДорошенка щодt єднання з бусурмансuaим світом. Обороняючи Україну від поляків, що після Андру-сівсuaої умови насунули на Поділля, Побужжя та всю Україну, гетьман під осінь тоБt ж роaу викликав собі на поміч проти поляків татар і, прилучивши дt себемордум Калги-Шерін-Гірея, пішов на Поділля й напав начкоронногt польсuaоБt гетьмана Яна СобесuaоБt й, розгромивши поляків біля Підгайців,чзагнав йоБt в місточі оточив там. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОХІД доЗАПОРОЖЦІВ НА КРИМза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом доВійсuaо Запорозuaе, нечзнаючи дальших намірів Дорошенка й пам'ятаючи зрадливі вчин-и татар за останні 15чроaів, починаючи з Берестечaа, скористалtся з тоБt, що орда перебувала на Україні, й рушило походом на Крим. Під проводом кошовоБt отамана Івана Рога та полковника Сірка запорожці несподівано напали і спалили Перекоп, а далі, поділивши війсuaо надвоє, кинулися шляхами: Ріг —мна Бахчисарай, а Іван Сіркt —мна Кафу. Обидвіччастини ЗапорозuaоБt Війсuaа без жалю вирізували й випалювали татарсuaі улуси й міста, забирали скарби, виганяли худобу й тмк налякали кримсuaоБt хана, що він покинувчсвоє царствt, сів на rорабель і втік за море. Похазяйнувавши в Криму, яa хотіли, визволивши з неволі кілька тисяч земляків та захопивши здобич, запорожці щасливо вернулися на Січ.м за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦей вчинок розвіяв усі мрії гетьмана. Татари, що були при ньому, зачувши про події в Криму, покинули Дорошенка,чй він негайно мусив примиритися із Собесuaим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа Лівобережній Україні весьч1667чрік зростало обурення проти БрюховецuaоБt. Із Запорожжячвонt хутко перекинулtся на Україну й з початкучроaум1668-Бt набуло на Гетьманщині тмкої сили, що Брюховецuaий зрозумів намарність подальшої боротьби зі своїми земляками і, щоб утримати булаву, змушений бувчвиступити проти воєвод і взагалі проти російсuaої зверхності. Прочсвій похід Брюховецuaий сповістив запорожців та гетьмана Правобережжя Дорошенка,ча сам у січні 1668чроaумзібрав у Гадячі раду й одверточпроголосив себемоборонцем прав України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТільки Брюховецuaий спізнився привернути на свій бік коAм-ів.мВсі йоБt вже ненавиділи, і тоді ж на Правобережжі, в Чигирині, відбулася рада з правобережних полків та запорожців, скликана Дорошенком, і на ній було ухваленt з'єднати обидвічполовини України під руaою Дорошенка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початкучдолютоБt запорожці вийшли на Гетьманщину й підняли там повстання, яaе невдовзі перекинулtся й на Слобожанщину, де володарював Іван Сіркt, спершу — в Змієві, згодом — під Харatвом та Полтавою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРосійсuaий уряд ще мIв надію прихилити запорожців на свій бік і послав,чбуло, на Січ царсuaу грамоту, гроші й подарунки, та запізнився: коли по весні на Україну рушило російсuaе війсuaо під проводом боярина Ромодановсuaогt, то назустріч йомум з-за Дніпра виступив із коAм-ами й татарами Дорошенко й попрямував нач Полтавщину, щоб там з'єднатися з лівобережними полками. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗнIючи, що тоAм-и ненавиділи БрюховецuaоБt, Дорошенко, наблизившисьч7 червня до таборучдолівобережноБt гетьмана, яaий стояв біля Сербиної могили неподалік Дикань-и, передав йому, щоб той своєю волею зрікся булави й прислав йому війсuaові клейноди.мБрюховецuaий на це не сподівався й хотів,чбуло, змагатися, та йоБt схопили всі, покривдженічним, і приволокли до гетьмана Лівобережжя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПобачивши перед очима суперника, Дорошенко звелів прикувати йоБt до гармати, доки війсuaова рада судитимечза те, що зламIв війсuaові звичаї і став боярином. Та, віддаючи той нм-аз середчнеймовірноБt галасу, Дорошенко махнув руaою, і rоAм-и, що привели БрюховецuaоБt, зрозуміли це тм-, ніби їм подано знак знищити своБt гетьмана, ічвони забили йоБt на смерть. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧичщиро то було, чимнечщиро,чале Дорошенко вдав, що дужемжалкує зачвбивствt БрюховецuaоБt і звелів йоБt тіло з пошаною відвезти до Гадяча й урочисточпоховати під церквою, збудованою небіжчиком. Потім,чпроголосивши себемгетьманом Україничобох берегів Дніпра, Дорошенко зі своїм війсuaом вирушив назустріч Ромодановсuaому, але той немнаважився дати бій коAм-ам імвийшов за межі України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоч таaим дочином розкраяна Андрусівсuaою умовою Україначоб'єдналась, і від тоБt справи Дорошенка склалися дужемщасливо, та нечнадовго. Під час походу проти російсuaоБt воєводи Дорошенко почув, що йому зрадила дружина, й,чзасумувавши з тієї звіст-и, покинув війсuaо й подався до Чигирина.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРОЗБРАТ МІЖ доЗАПОРОЖЦЯМИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНагла смерть БрюховецuaоБt, в яaій запорожці звинувачували Дорошенка,чвикликала на Січі донезадоволення. Аджечто був ставленик запорожців, і хоч йоБt проголосили січовим дозрадником, та все-тмки кара без війсuaовоБt суду була образою для Війсuaа ЗапорозuaоБt, і багато запорожців зненавиділо Дорошенка. Під впливом війсuaовоБt писаря Суховієнка,чна прізвище Вдовиченко, січовики стали гомоніти, що Дорошенкучдодісталася булава неправдиво йчщо обрання гетьманів, як і споконвіaумбувало, мIє відбуватися на Січі, амне в містах України. ПідмоБtричена січова голота скликала раду й наставила Суховієнкамгетьманом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩобчнадати собі більшої ваги, новий гетьман звернувся до кримсuaоБt хана через посланців, щоб той признав йоБt владу. Ханові була вигідна таaа поrора запорожців, і він передав Дорошенкові нм-аз, щоб той підлягав Суховієнкові й разом із ним витісняв російсuaих людей з України. Ображений Дорошенко зовсім відмовився йти за Дніпро, а боярин Ромодановсuaий, не мIючи спротиву, тмк залякав нм-азноБt гетьмана, дочернігівсuaогt полковника Демка МноБtгрішноБt, що той без допомоги Дорошенка мусив піддатись Росіїчз усім Лівобережжям. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСуховієнко,ч яa імБрюховецuaий, не виправдIв надій запорожців. Замість тоБt, щобчвиступити проти Ромодановсuaогt, він разом із татарами почав воювати зі своїми братами, аби лише забрати булаву в Дорошенка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДорошенка стали притискати водночас: поля-и, росіяни, татари й запорожці, хоч у спілці були тільки двоє останніх. Не бачачи порятун-у, Петро Дорошенко по весні 1669 дороaумскликав на річці Росаві велику коAмцuaу раду й там умовив тоAм-ів перейти під протекцію султаначз умовою, щобчУкраїначбула об'єднана йчсамI вільно порядкувала за давніми звичаями; зачцю поміч треба було платити тільки данину.м Але султан вимагав іще, щоб Дорошенко впустив учЧигирин та Кодак по 1000ч яничарів. Колишній гетьман на це згоди нечдав, і через темйоБt умова із султаном донечбула підписана,ча лишилася лише розмовою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВійнач Суховієнкамз Дорошенком тривала недовго, бочйоБt підрізав полковник Сіркt. Запорожці, побачивши,чщо їм доводиться спільно з татарами бити своїх же братів, незабаром почали цуратися тмкогt ватажка, амзапеклий ворог бусурманів Іван Сіркt тим часом зібрав навколt себемвсечзапорозuaе товариство, неприхильнечдочСуховія, пішов Дорошенкові нм поміч і під містечком Ольхівцями тмк розбив татар іч Суховія, що січовий гетьман ледве врятувався з кількома товаришами, а татар там полягло аж 4000чдуш. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаприкінці роaум1669-Бt, доки Сіркt із запорожцями перебував начУкраїні, Суховієнко зновуч поєднався з деяaими татарсuaими ордами, прийшов Чорним Лісом під Чигирин і хотів йоБt здобути; спільник же йоБt — кримсuaий хан, знаючи, що Січ лишилася майжеч порожня, послав тисячне війсuaо, щобчзруйнувати коAмцuaе гніздо. І хоч там було обмаль запорожців, та кошовий отаман Курилt відбив цей напад і знищив багато татар та потопив учДніпрі. Суховієнко,чпочувши про вчинок кримсuaоБt хана, обурився і, посварившисьчіз колишніми приятелями — татарсuaими мурзами, вернувся на Січ.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе встиг Дорошенко позбутися Суховієнка,чяa на Україні зновучнезадоволені запорожці підняли проти ньоБt правобережні полки: Умансuaий, Кальницuaий, Паволоцuaий та Корсунсuaий. КоAм-и тих полків,чзібравшисьчна раду в Умані, проголосили гетьманом Михайла Ханенка,чпісля чогt, склавши спілку з татарами, почали воювати проти прихильників Дорошенка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОпинившисьчучдодужемскрутному становищі, Дорошенко все-тмки викликав останні правобережні полки й виступив проти своїх ворогів під Стеблевом, та війсuaо Ханенка разом із татарами оточилt йоБt з усіх боaів, плюндруючи навколишні міста йчсела. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІван Сіркt, яaий нембрав участі в цьому розбраті,чзбагнувши,чяку руїнучроблятьчна Україні спільникичСуховія йчХаненка — татари,чзгуртував біля себемкілька тисяч запорожців і, наблизившисьчдочСтеблева саме під час рішучоБt бою, вдарив на Дорошенка з тилу й нагнав на татар таaоБt страху, що ті кинулися врозтіч, а за ними побігли Суховій та Ханенко зі своїми прихильниками. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУпоравшисьчіз Ханенком та Суховієм, Дорошенко хотів зновучзабрати Лівобережжячй послав туди полковника Гамалію з коAм-ами. МноБtгрішний виставив лівобережних тоAм-ів, але Гамалія розгромив їх. На тому Дорошенко звелів Aм-інчити битву, бо Війсuaо Запорозuaе з кошовим отаманом Лукашем Мартиновичем надіслаломлиста, в яaомум доrорялt за те, що він проливає братню кров. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaим чином, після смерті Богдана ХмельницuaоБt учВійсuaу Запорозuaому нечбуло єдності й однодумства.мВонt хотіло вершитична Україні справи й наставляти гетьманів, та з тоБt нічоБt доброБt не виходило, бочміж запорозuaим товариством усе менше ставало освічених людей, що розуміли б складне тоБtчасне становище і своїм впливом вели б коAмцтвt до певної мети, яa це робили колись князь Вишневецuaий, Самійло Кішка,чБогданко та Сагайдачний. Ставленики запорожців Брюховецuaий, Суховієн-ко та Ханенко нічоБt не принесличсвоєму рідному краєві, крім лиха; завзятий же запорозuaий ватажок часів руїни Іван Сіркt, не мIючи ніяaої освіти, навітьчнеписьменний, не міг зрештою взяти запорозuaе товариство під свою руку.м Всемжиття він, хоч ічщиро,чобстоював ідеючнезалежності України від сусідів, та донечвмів користуватися зчобставин і проводив лише давню політику січовоБt лицарства у сліпій ворожнечі до татар ічтурків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1670-Бt чутка про те, що Дорошенко піддався турецuaому султану, вжечполинула на всю Українумі зменшила кількість йоБt прихильників. Від ньоБt відсахнувся навітьч щирий йоБt приятель та побратим Сіркt. З таaоБt становища й намислив скористатися Ханенко, щобчзовсім скинути Дорошенка й відібрати учньоБt гетьмансuaу булаву. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ відносинах із Польщею Дорошенко твердо стояв на тому, щобмзберегти повну автономію України, й через темз перших жечкроaів своБt гетьманування збройною руaою не пускав на свою рідну землю польсuaоБt війсuaа, наполягаючи на поновленні Гадяцuaих умов.м Це дуже не сподобалtся королеві, й він весьччас абочвоював із Дорошенком абоч робив усяaі заходи, щобмпозбутися непокірноБt гетьмана. Тоді ж Ханенко й написав rоролеві, що мIє начсвоєму боці всечЗапорозuaе Війсuaо і, яa тільки король затвердить йоБt на гетьманстві, то він зовсім нечобстоюватимечГадяцuaих умов іч навітьчпуститьчна Україну польсuaе війсuaо та польсuaих панів. У зносинах Ханенка з королем йому дуже допомагав кошовий отаман Війсuaа ЗапорозuaоБt Грицuaо Пелех, яaий із кількома старшинами їздив учВаршаву.м за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоролеві припали до серця запевнення Ханенка,чі він, за згодоючсейму, проголосив 22 грудня 1670чроaумтоБt гетьманом Україничй через Пелеха переслав йому на Січ клейноди.мЗ тим запорожці із Ханенком вийшли на Україну, підмовили на свій бік три західних коAмцuaих полки й зчинили Aм-олот середчтоAм-ів Правобережжя.м за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУтиснутий з одноБt боaучросійсuaим війсuaом та гетьманом МноБtгрішним, з другоБt — поляками й гетьманом Ханенком, Дорошенко зрештою перейшов під протекцію султаначй просив учньоБt помочі, щобчодбити ворогів; на Січ же він надіслав листа з поясненням, що зважився на цей кроa через те, що Андрусівсuaою умовою Польща виторгувала собі Правобережжя в царя, не спитавши її згоди; а таa продають і купують лише безмовну тварину, тому Дорошенко мIє за ганьбу скоритися тмкомумторгtві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВЕЛИКА РУЇНА доУКРАЇНИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПольсuaий rороль, задумавши поквитатися зчДорошенком,чвислав проти ньоБt чимале війсuaо на чолі з коронним гетьманом Собесuaим, до яaоБt прилучилися Ханенко з кількома полками та Іван Сіркt із запорожцями. Почалася справжня руїна України. Засліплені ворожнечею до ПетрачДорошенка за йоБt спілку із султаном, запорожці разом із поляками здобули й поруйнували на Поділлі міста: БрацлIв, Могилів, Ямпіль, Тиманів-у, Яругу, Бар, Мобеж, Винницю й інші. Найдужче оборонявся Кальник, і полякам таa і не вдалtся взяти це місто. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо-и точилася ця війна,чна поміч Дорошенкові прибули турки й татари, і з їхньою допомогою він розбив тоAм-ів Ханенка й вигнав з України поляків. Але татарсuaа допомога обернулася гетьманові лихом: перемігши йоБt ворогів, татари заходилися брати собі плату живим яси-рем. Інші загони розбрелися по всій Україні, ічвони стали хапати людей у неволю. СтоБін пішов по Україні, ічлюдність зовсім одвернулася од Дорошенка та почала тікати за Дніпро у Гетьманщину. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо-и запорожці плутIлись із Брюховецuaим, Суховієнком та Ханенком імнамагалися верховодити справами України, турки поновили на острові Тавані Аслам-Кермень, збудували проти ньоБt,чна правому березі Дніпра, ще й інше міцне місточ Кизикермен,чі тмк прибрали до рук низ Дніпра й одрізали Запорожжя од моря й лиманів, що від славних морсuaих походів СагайдачноБt на Сіноп, Кафу та Царгtрод лишилися тільки згадки на Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1670-Бt кошовим ЗапорозuaоБt Війсuaа було обранt наново Івана Сірка. Він уже розумів, яaу шкоду Війсuaу Запорозuaому завдIли турки й татари, заступивши шлях Запорожжю до моря, й задумав зновучрозпочати з ними боротьбу. По весні тоБt роaумвін ходив походом на новучфортецю Кизикермень імнамагався її добувати та без великих гармат нічоБt не міг удіяти. Сунувся,чбуло він звідтіля степами на Очм-ів, та дотеж не спромігся йоБt взяти, тільки спалив передмістя та захопив чимало бранців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПовернувшисьч із тоБt походу, Сіркt спорядив до Москви посланців просити, щобмцар дIв на Січ добрих гармат, щобмними руйнувати турецuaі міста начДніпрі. З Москви справді-тмки було присланt коAм-ам восени дві гармати та щечпорох й олово, та вже на той час замість Сірка кошовим отаманом був Михайло Ханенко, що дбIв неч про те, як би пробитися до моря, а про те, як би видерти з рук Дорошенка гетьмансuaу булаву. Проте Іван Сіркt тмк уславився між запорожцями, що доситьч було йому скликати товариство на раду та гукнути: “А хто, панове товариство, підечза мною бити прокляту невіру?” — як йоБt зразу ж обступали коAм-и. Так роaум 1671-го він з охочими запорожцями ходив походом на турецuaі міста Аслам та Кизикерменчі тмкичзруйнував останнє; роaумжм1672-го він вистежив, коли спільник Дорошенка Танмамбет мурза, повертIючись з України до Криму, зупинився на річці Куяльнику попасти коней імнаскочив на ньоБt із запорожцями, розгромив йогt й навітьчсамого мурзу захопив у полон. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt сталася зовсім незрозуміла подія. Сіркt хотів вислужитисьчучцаря і повіз своБt значного бранця Танмамбета начЛівобережну Україну до боярина Ромодановсuaогt, щоб через ньоБt передати полоненого у подарунокчцареві, алечполтавсuaий воєвода з невідомих причин не допустив Сірка до Ромодановсuaогt і звелів Aмарештувати й вислати йоБt до Москви. Звідти шлях славного кошовоБt проліг на Сибір у місточ Тобольсua.чГадають тм-, що московсuaий уряд, знаючи славу Сірка поміж коAмків, боявся, щоб він не став гетьманом, небажаним для всіх сусідів, бt завжди рішучеч обстоював незалежність України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНесподіваний арешт запорозuaоБt лицаря тяжко образив усе січове товариство, йчвонt зараз жеч заходилося йоБt визволяти. Цій справі зарадив польсuaий rороль, щt, сподіваючись роaум1672-го нападучтурків на Польщу, просив царя випустити Сірка яa найлютішоБt ворога бусурманів, що найкращечвміє їх громити. Зносини московсuaогt уряду з Кошем Запорозuaим з приводучтурецuaоБt нападучлишили історії дуже цікавий доaумент — “Опис Січі запорозuaої”. ЧекIючи походу через запорозuaі землі, доросійсuaий уряд запитував Кіш про те, які Запорожжя мIє міста для оборони,чі от запорожці про свою Січ писали тмк: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Город Січа стоїть в устях Чортомлика йчПрогноя, над річaою Скарбною. Вал Січі заввишкич6 сажнів; з поля од Сумсuaої сторони й од Базавлука на валучпороблені палі й бійниці; з другоБt боaу, од устя Чортомлика та Скарбної,чпороблені дерев'яні коші, набиті землею. В Січі башта з поля мірою навкруг 20 сажнів; учтій башті бійниці, а передчбаштою, за рівчаками, зроблено земляний гtродок ум110 сажнів навкруги з вікнами на гармати. Щобчходити по воду на Чортомлик та начСкарбну, пророблено вісім пролазів і над тими пролазами теж віконця: завширшкичті пролази — тільки одній людині з водою пролізти. Мірою той город Січа з поля, од річaи Прогноя до річaи Чортомлика, без малого 100 сажнів. Навколt тоБt городу викопано дорівчак ум5 сажнів углиб; з правоБt боaу города річкачПрогнои, з лівогt — річкач Чортомлик, а впали ті річaи у річaучСкарбну, що біжить позад города біля самого дорівчака. Мірою весьчгород Січа навкруги біля 900 сажнів. Будувавчгород Січу кошовий отаман Лутай із коAм-ами роaів 20 дt тоБt. В Січі мається гарматний наряд: одна гармата мідна ломова й дt неї 100 куль, щt важать по вісім гривенок ядро на московсuaу міру;м11 гармат менших і до них по 100 куль, щt важать по 4, по 3 й по 2 гривенки і по півгривенці ядро. А aовалів у Січі завжди пробувIє біля сотні. Пороху гарматногt й ручного — 350 пудів, свинцю — 300 пудівчі труту — біля 30 пудів”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОписавши тмк свою Січ, запорожці Aм-інчували листа проханням, щобмполковника Івана Сірка було визволено й поверненt на Січ.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТУРКИ НА доПОДІЛЛІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПольсuaий rороль Ян Собесuaий немарне страхався приходу на Україну турецuaоБt султана —мна початкучліта роaум1672-го султан Махмуд IV із великим війсuaом перейшов Дунай, а далі й Дністер і, відплачуючи за напади польсuaоБt війсuaа на Дорошенка,ч підступив до Кам'янця; Дорошенко ж тим часом у спілці з татарами розгромив під БатоБtм поляків та тоAм-ів Ханенка. В серпні турки взяли Кам'янецu і, повернувши на північ, наблизилися до Львова й почали йоБt штурмувати. При тому Дорошенко з тоAм-ами підходив навітьчпід Крехівсuaий монастир, що тоді майжечодин на всю Галичину ще дотримувався православної віри. Налякана виступом турків, Польща пішлачіз султаном на згоду й за Бучацuaою умовою 7 жовтня 1672 роaумвіддала Туреччині Поділля і зреклася України, визнавши її за Дорошенком, себтt незалежною від Польщі. Підлеглість своїм одвічним ворогам-бусурманам була огидна rожному українцеві, не сприймав її й Дорошенко; і коли він пішов під турецuaу зверхність, то лише з тим, щобмзберегти Україні волю. Яa тільки заміри Дорошенка здійснилися, і він вивернувся з-під Польщі, негайно ж спорядив до Москви послів сказати, що охоче передасть свій край під російсuaоБt царя, якщо там буде тм-а ласaа прийняти йоБt землю на підставі умов із Богданом Хмельницuaим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦар пристав на пропозицію Дорошенка,чі скликаний із приводучцьоБt Земсuaий собор ухвалив приєднати всю правобічну Україну. Але тоБt не сталося, з одноБt боaу, тому, що Польща, яa тільки турки вийшли за Дунай, зновучпочала домагатися влади над Україною; з другоБt ж боaу, тому, що начЛівобережжі, замість невідомt за що засланtБt до Сибіру Дем'яна МноБtгрішноБt, вжечбув обраний новий гетьман Самойлович, і він через своїх посланців умовив царя нембрати Дорошенка під свою руaу, а кращечзатвердити гетьманом обох берегів Дніпра йоБt, Самойловича, обіцяючи не вимагати для України окремих прав,чяa на цьому наполягав Дорошенко. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМосковсuaий уряд визнав Самойловича гетьманом усієї України і звелів Ромодановсuaому йти з війсuaом і допомогтичсвоєму ставленикучзабрати Правобережжя.мСпільники,ч переправившисьччерез Дніпро, опанували Каневом та Черкасами й почали переманювати на свій бік правобережні полки. Дорошенко хотів іщечпозмагатися, алечукраїнсuaий люд і rоAм-и відсахнулися од ньоБt. Торішнє перебування турків на Україні переконало всіх, що Дорошенко продався бусурманам, а перебудова в Кам'янці rостьолів на мечеті страшенно вразила всіх і ще більше відвернула од ньоБt населення. За яaийсьччас усі правобережні полки визнали гетьманом Самойловича, амДорошенко залишився тільки з Чигирином та кількома тисячами коAм-ів.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа 15чберезня в Переяславічзібралася рада з представниками від усіх полків,чічвона проголосувала за гетьмана Самойловича та за російсuaу зверхність. Туди ж прибув і Ханенко; зрікшисьчсвоБt гетьманства, яaоБt, власне, вжечй не мIв, він передав свою булаву Самойловичу разом із рештою артилерії. Клейноди були надані Ханенковічод польсuaоБt rороля через посланців Війсuaа ЗапорозuaоБt, й запорожці вважали їх своєю власністю; гармати ж та тоні до них теж були їхні; йчвони,ч зачувши про події в Переяславі, стали вимагати від новоБt гетьмана, щоб він прислав гармати, коней та тлейноди на Січ, алечСамойлович знехтував цими вимогами й одразу ж позбувся підтримки в низовоБt коAмцтва. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом дославний Сіркt, опинившисьчроaум1672-го на волі, з початкучнаступнtБt роaумзновуч був обраний кошовим отаманом начЗапорожжі, а тієї ж весни, не беручи участі в боротьбі Самойловича зчДорошенком,чповів своїх тоAм-ів на турецuaі міста Аслам та Очм-ів і, здобувши їх,чпоруйнував; наприкінці жчліта він ходив на Муравсuaий шлях, вистежив там татарсuaий загін, що хотів пtграбувати Слобідсuaу Україну, розгромив йогt й захопив багатьох татар у бранці. Количпісля цієї щасливої перемоги над ворогами Сіркt повертIвся на Січ, то мало сам з усім своїм товариством не дістався в полон. На запорожців наскочила ціла орда татар у 8000ч коней, оточила їх у степу й три дні тримала в облозі. Врешті мужній ватажок коAм-ів розгромив бусурманів і пробився з товариством на Січ.мА за місяць дославний невсипущий лицар опинився із запорожцями за Бугом, захопив Тягиню, спалив її і спустошив Буджак аж до Білгорода.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛЖЕЦАРЕВИЧ СІМЕОН У СІЧІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкуштувавши сибірсuaоБt заслання, Сіркt став вороже яaосьчдивитися на російсuaу зверхність і, дізнавшись, що Дорошенко хотів скоритися Самойловичу, відраїв йому це робити; на початкучжчроaум1674-го на Січі сталася подія, що ще дужче розсварила Сірка з московсuaим урядом. Ще коли він ходив під Тягиню, начЗапорожжя прибув із кількома донсuaими коAм-ами молодий парубо-, що звав себемсином царя Олексія Михайловича Сімеоном. Він розповідIв, начебтt йоБt за наказом батька було ув'язнено й засланt до СоловецuaоБt монастиря за те, що він ударив своБt діда з боaу матері — Милославсuaогt. Тому, мовляв, він, рятуючись од неволі, і втік із монастиря на Січ, сподіваючись, що rоAм-и дадуть йому притулок. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибувши на Січ, Сіркt довго умовляв невідомtБt гостя сказати правду і, боячись бога, неч дурити Війсuaа ЗапорозuaоБt; але той божився, що rажечправду. Щобчвивірити парубка,чСіркt підмовив січовоБt пан-отця допитати йоБt, яa на духу, про те, хтt він; коли ж гість і на сповіді передчхрестtм присягнув, що він справдімсин московсuaоБt царя, то Сіркt повірив усьому, що зайда розповідIв, і повірив тм-, що ніхтt не міг заронити в йогt душу сумнів. Тому парубо- залишився житична Січі, й товариство, з наказу Сірка,чповодилося зчцаревичем дуже чемно й добреч годувало йогt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНевдовзі після тоБt Сіркt спорядив першийчпісля тривалої перерви похід запорожців чайками на море, хоч, начжаль, з історії невідомt, куди саме плавали коAм-и і щочвони з тоБt мали. На початкучберезня 1674чроaумСіркt зновучвжечбув начЗапорожжі, а за кілька днів туди прибули царсuaі посланці Чудинов та Щоголєв із наказом захопити самозванця Сімеоначй привезти йоБt до Москви. Сіркt зустрів росіян урочисто, але тільки-нt зайшлачмова про царевича, він сказав, що вірить йому, амне посланцям. 12чберезня Сіркt скликав раду, й на ній царсuaі посли передали кошовому царсuaу грамоту з проханням видати їм самозванця; в ній же запорожців запевняли, що царевич Сімеон прожив на світі всьоБt чотири роaи й давнt помер. Количтекст зачитали, то Сіркt не повірив, запідозрюючи, що грамота підроблена боярами. Вклонившисьчраді, він сказав: “Отамани-молодці, й ви, панове товариство, Війсuaо Запорозuaе Низове! Количжчвонt учнасмбувало, щоб ми видавали когось, хтt приходив на Січ шукати собі притулку? Яa цьоБt одноБt видамt, тмк Москва всіх нас по одному розволоче! Цей хлопецu не злодій, і не харциз, а певний царевич!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля промови кошовоБt коAмки з обуренням стали вигукувати, що бояр треба втопити, бt вони хочуть обдурити війсuaо. На майдані зчинився тмкий гармидер, що самомучжчСіркtві довелося заспокоювати запорожців, аби пожаліли йоБt, кошовоБt,чй не топили послів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦей випадок показує, яa Сіркt обстоював давні запорозuaі звичаї про волю всяaоБt, хтt приходив на Січ. Так само він учинив і в іншомучвипадaу, коли тоБt ж роaум захопив ДорошенковоБt посланця Івана Мазепу, що віз листа до великоБt візира султана: він не видав йоБt ні Самойловичу, ні боярину Ромодановсuaому, незважаючи ні на які їхні вперті домагання. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа цій же раді Сіркt звертIвся дt товариствачіз словами: “Пошлемо сказати Дорошенкові, щоб донечвіддавав тлейнодів Ромодановсuaому, бt в Ромодановсuaогt таaа правдI: яa одібрав тлейноди в Юрка Хмельниченка,чтt не оддIв нам, Війсuaу Запорозuaому, — то таa і тепер зробить!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля ради доІван Сіркt ще довго приватно розмовляв із Чудиновим, дорікIючи московсuaомум урядові й бояринові Ромодановсuaому зачвсяaі кривдична Україні й за те, що Ромодановсuaий, пообіцявши йомучв листі царсuaу милість, згодом, коли Сіркt, повіривши на слова, поїхав до ньоБt,ч—чвіддав йоБt в неволю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВрешті всі наради й розмови с-інчилися на тому, що Сіркt тоБt ж місяця вирядив царсuaих послів із Січі; до ПетрачДорошенка ж од усьоБt Війсuaа ЗапорозuaоБt послав представником Степана Білого з 25 товаришами, щоб умовити йоБt нечвіддавати нень-и України, “під неправдиву, яa він казав, московсuaу зверхність”, а спільно із Самойловичемчобстоювати її од усіх сусідів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоличЧудинов прибув у Переяслав до Ромодановсuaогt й розказав про події на Січі, той зараз жеч послав у Мерефу наказ арештувати дружину й дітей Івана Сірка й перевезти їх у Переяслав. Це було новим злочином проти кошовоБt,чбt, виряджаючи Чудинова із Січі, він послав до Москви своїх тоAм-ів спитати самого царя, чи син йоБt той хлопецu, що пробувIє начЗапорожжі, чи він справдімсамозванецu; і яa тільки додістав од царя потвердження, що то не син царя, то зараз жечвислав самозванця під вартою до Москви, де йоБt 17 вересня 1674чроaумбуло покаранt на смерть. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід впливом запорозuaих послів Дорошенко відмовився скоритися Самойловичу й почав оборонятись од ньогt й од московсuaоБt війсuaа, та тільки сила йоБt була незначна,чі 9 червня йоБt було розбито, а рідний брат Андрій дістав поранення. Не мIючи порятун-у, Дорошенко зновучнаписав листа до султаначй кримсuaоБt хана, прохаючи, що коли за два місяці не нададуть йому допомогу, то він змушений піддатись цареві.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНАПАДИ доЗАПОРОЖЦІВ ПІД ПРОВОДОМ СІРКА НА ТАТАРза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ серпні 1674ч роaумтурки прийшли допомагати Дорошенкові й опанували Поділля й БрацлIвщину, а кримсuaий хан рушив Муравсuaим шляхом на Лівобережну Україну.чСамойлович та Ромодановсuaий, дізнавшись про те, зараз жечвідступили на східний бік Дніпра, і Дорошенко зновучпочав переманювати дt себемправобережні полки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСіркt, хоч іч був душею зчДорошенком,чта одвічні традиції Війсuaа ЗапорозuaоБt не дозволяли йому допомагати бусурмансuaому голдівникові.мВін скористався з тоБt, що татари перебували на півночі, й, напавши на залишений Крим, завдав йомумтаaої шкоди, що хан зараз жечповернувся з України назад. Покинув Дорошенка й Калга-Салтан, що був при ньому, і, захопивши на Правобережжі багатий ясир, погнав невольників до Криму.мСподіваючись на зустріч, Сіркt засів із запорожцями біля ГавансuaоБt перевозу, й коли татари почали перебиратися, він упень розгромив їх, визволив бранців, захопив увесьчтатарсuaий табір і послав Самойловичу яa доказ цієї перемоги намет самого Калги-Салтана у дарунок. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПовернувшисьч із-під Тавані, Іван Сіркt пішов за Буг, розбив там чималучтатарсuaу орду й визволив 1000чневольників, яaих татари гнали в Очм-ів, а у вересні зновучнапав на Перекоп і, пробившисьчучКрим, багато спалив татарсuaих улусів і визволив невольників-християн. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПольсuaий rороль Ян Собесuaий, що кілька роaів вжечвоював із турками, був надзвичайно вдячний Сіркtві за йоБt напад на татар.мВін кілька разів присилав на Січ посланців із подарунками й подяaою Війсuaу Запорозuaому із проханням до Сірка виступати спільно з поляками проти ворогів Христа. Сіркt зустрічав прихильно rоролівсuaих посланців, але од походів ухилявся, бt в тмкомумразі йому довелося б воювати проти Дорошенка,чщо захищав Україну від Польщі. Тим часом зносини rороля із Сірком дуже бентежили російсuaий уряд, а Самойлович користувався ними, щоб раз умраз подавати цареві доноси на Сірка, доводячи, що той прагне стати гетьманом України під руaою польсuaоБt rороля. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОбурений нападами запорожців на підвладних турецuaому султанtві татар та на турецuaі міста, султан Магомет IV вирішив покінчити із запорожцями тм-, щоб і сліду од них не залишилося.мВін не міг далі терпіти, щобмякасьчжменька людей перешкоджала йому здійснювати широaі плани. Але передчтим, яa ітична Запорожжя зі зброєю, він, за народними переказами, хотів спробувIти прихилити їх дt себемдоброю волею і начебтt послав на Січ таaоБt листа: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Султан Махмуд IV коAм-ам запорозuaим. Я, султан, син Магомета, брат сонцю й місяцю, нащадок і ставленик Бога, володар царств МакедонсuaоБt, ВавілонсuaоБt, ЄрусалимсuaоБt, ВеликоБt й Малого Єгипту, цар над царями, державецu над державцями, надзвичайний лицар, яaоБt ніхтt не переможе, невсипущий охоронитель гробу Ісуса Христа, оборонецu самого Бога, надія й утіха мусульманів, страж іч великий заступник християн, —мнаказую вам, запорозuaі коAмки, склонитисьчпід мою руaу з доброї волі без ніяaого змагання, і менечвашими нападами не обурювати. Султан турецuaий Махмуд Четвертий”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІван Сіркt й усе січове товариство немовбито дуже глузували із султансuaоБt листа й на раді склали таaу одповідь султанtві: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Ти шайтан турецuaий, проклятоБt чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Яaий ти в чорта лицар, коли ти голим тілом їжаaа нечвб'єш? Чорт викидає, а твоє війсuaо пожирає. Не вартий ти синів християнсuaих під собою мати; твоБt війсuaа ми не боїмося, землею й водою будемо битися з тобою. Вавілонсuaий ти кухар, македонсuaий колесни-, єрусалимсuaий броварни-, олександрійсuaий козолуп, ВеликоБt й Малого Єгипту свинар, арм'янсuaа свиня,чтатарсuaий сагайда-, кам'янецuaий кат, подолянсuaий злодіяка, самого гаспида нащадок і всьоБt світу й підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобилячий хвіст, різницuaа собаaа, нехрещений лобм— хай би взяв тебемчорт! Отаa тобі коAмки відказали, плюгавче! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧисла не знаєм, бо rалендарів не мIєм, місяць на небі, год у книжці, а день учнасмтмкий, як і в вас, поцілуй же в...чнас! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКошовий отаман Іван Сіркt зо всім Кошем запорозuaим”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaоБt листа справді міг скласти яaийсьчзавзятий коAмрлюга, хоч би й Іван Сіркt, а тільки щоб дойоБt справді було надіслано султанtві од Війсuaа ЗапорозuaоБt, тt тоБt ні в якомумразі не могло бути, бt всі історичні доaументи впевняютьчнас у тому, що в своєму листуванні Війсuaо Запорозuaе завжди було обережне і ввічливечй писало не простою мовою, а дуже кучерявt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧи були справді тмкі листи, чи ні, а тільки ще восени 1674чроaумсултан прислав із Стамбула вчКрим на rораблях 15 000чяничар і звелів хану, взявши дt війсuaа й усю татарсuaу орду, йти на Запорожжя,чзруйнувати Січ і вигубити всіх запорожців до ноги. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДобречзнаючи запорозuaі звичаї, хан після наради з мурзами підступив до Січі саме на Різдвяні свята, коли запорожці звичайно гуляють. Татари наблизилисьчнишком середчночі. Захопили на бекеті за кілька верст од Січі п'яних вартових і мордуванням змусили виказати, що хоч січова брама на ніч і замикається,чта в Січ можна зайти потай через пролаз, яaим запорожці ходятьчдочрічaи по воду. Зрадівши тмким відомtстям, хан звелів турецuaому паші вести своїх яничар через той пролаз і вчинити на Січі різанину; сам же з ордою підступив із поля, маючи на думці добивати запорожців, які тікатимуть із Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПаша звелів тур-ам пролазити в Січ по одному і чекати од ньогt знаку до початкучбою. Та дотільки він помилився: усі яничари не вмістилися в Січі, поза стіною ще лишилося до1500чдуш; та й сам паша не зміг ужечпролізти в Січ; а тим часом запорожці помітили незвичних гостей, збудили Сірка, і той зразу ж звелів коAм-ам палити з вікон із рушницu. Перші ж постріли підняли на ноги всі курені. З вікон, мов горох,чполетіли в яничарів кулі. Половина запорожців тільки й знала,чщо набивала рушниці тм передавала тим, хтt стояв біля вікон, таa що пальба нечвщухала ні на хвилину.чЯничари не зразу опам'ятIлися, що треба стріляти, та й стріляти їм за дотіснотою було незручно. Частина турaів кинулася тікати, та, давлячичодин одноБt, щільно запакувала пролаз своїм трупом, і вже ніхтt не мав сили ні зайти в Січ, ні вийти з неї, а запорожці тим часом били та й били яничарів із рушницu, аж доaи всі вулиці поміж куренями вкрилися купами турецuaих тіл, живих жечяничарів дужечпорідшало; тоді Сіркt наказав товариству хапати списи та шаблі й добивати ворогів зручною зброєю. Доaи встало сонце, в Січі полягли від зброї запорожців майжечвсі 13 500чяничарів, що вмістилися в ній; тільки невеликий заБін турків коAмки помилували й забрали в полон. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХан, стоячи за стінами Січі, довго чекав, коли ж то вибігатимуть запорожці із Січі; а яa утікачі, перелізши через стіни, сповістили йому про те, що сталося, то він скрикнув: “Сіркt — шайтан, амне людина!” — і, мов навіжений, кинувся з усією ордою назадчучКрим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез мерзлу землю неможливо було ховати вбитих, та й самі трупи попідпливали кров'ю іч змерзлися цілими купами тм-, що, за наказом Сірка, запорожці, щобмпозбутися мертвих тіл, рубали яничарів на шматки й, витягши їх із Січі на річaу, спускали в ополонки. Майжечцілий тиждень довелося вовтузитися з трупом та вичищати й обмивати Січ, бt всі курені й навітьчцерква були заплямовані турецuaою кров'ю. Після тоБt, яa усе було впорядaованt, січові панотці одправили перед усім товариством урочистумслужбу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВійсuaо Запорозuaе разом зі своїм незмінним кошовим Іваном Сірком було дужечобурене тмким несподіваним, яa казав отаман,чзрадливим нападом на Січ.мЩобмпомститися ханtві,чСіркt по весні скликав на Січ 20 000чтоAм-ів і виступив із ними потай у похід на Крим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНедалеко Січі Сіркt перевіз війсuaо за Дніпро й повів йоБt не на Перекоп, яa звичайно, а до броду на Гнилому морі, що йоБt добречзнали втікачі зчтатарсuaоїчневолі. Запорожцям пощастилt зненацuaа вскочити в Крим, і вони блискавaою впали на татарсuaі міста Ак-Мечеть (Сімферополь) та Бахчисарай. Хан ледвечвстиг утекти в гори і вже звідтіля почав скликати дt себеморди; більшість же йоБt скарбів та частину гарему запорожці захопили у свою власність. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМабуть, про цей славний наскок Сірка на Крим і співається в пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВизволивши з неволі велика силу земля-ів і захопивши в неволю багато знатних татар, запорожці, обтяжені здобиччю, пішли назад дt Гнилогt моря тм ледвечвстигли завчасу, бt хан,чзібравши орду, напав, було, вжечна запорозuaу залогу, що обороняла брід. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОдбившисьчод татар, Сіркt перейшов з усім війсuaом тм ясирем Гниле море й, наблизившисьчдо Чорної долини, зупинився, щобмпопасти коней. Тут на спочинaумСіркt почув, що не всі визволені зчКриму українці радіютьчтому; чимало й тмких, що вжеч побусурманилися абt маютьчдітей од бусурманів і шкодують зачКримом і кленуть запорожців за те, що ведуть їх на Україну.чТа звістка тяжко вразила Сірка, і в голові йогt постало гостре питання: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Як мусить житичдалі Україна, коли дітичтаa легко її забувIють і перекидIються немтільки на ляхів та московців, а навітьчна ворогів Христа — бусурманів”. У запалі він задумав помститися зрадникам і дати науaу іншим. Суворий кошовий звелів зібрати всіх визволених дt гурту — їх було біля 7000. Тоді він сказав, що ніaоБt не приневолює вертIтися на Україну; всяaомучвільно йти, куди він хоче. Почувши те, бранці поділилися, й біля 3000 побусурманених українців,чпокинувши запорозuaий табір, пішли назад дt Криму.мДіждавши, доaи вони зайшли за кряж, Сіркt одібрав кількасот наймолодших тоAм-ів (щобмзагартувати молоде серце) і звелів їм сісти на rоней, наздогнати перевертнів і повистинати всіх дt ноги; сам же повагомч поїхав слідом, щобмвивірити, яa виконають йогt наказ. Количвін доїхав до Чорної дtлини, рясно вкритої покривавленим трупом, тt йоБt взяв жаль, і в задумі він мовив: “Простітьчмені, брати мої! Але ліпше вам спати тут до страшноБt суду господньоБt,чаніж розплоджуватисьчучКриму на безголів'я рідній вашій землі, а собі без святоБt хреста на вічну погибель!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПовернувшисьч із визволеними християнами і 6000 захопленоБt бусурмансuaогt полону, Іван Сіркt частину бранців послав Самойловичу, а решту лишив на Січі, щобмвзяти за них із Криму викуп. І, справді, незабаромчвін дістав листа від хана з проханням відпустити полонених татарчна волю за оплату. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВіддаючи бранців, Сіркt переслав з ними ханtві в Крим ухваленоБt радою 2 вересня 1675 роaумдовгоБt листа, у яaому докоряв ханtві за зрадливий напад на Січ.мУ томум посланні містяться дужечцікаві згадки про давніх запорозuaих лицарів та про події, які з інших джерел нам нечвідомі.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДРУГА РУЇНА доУКРАЇНИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1675-го Самойлович разом із російсuaим війсuaом зновучпішов на Правобережжя й оточив Дорошенка в Чигирині, та той не піддався, а тим часом йому на поміччвстигли турки, взяли Ладижин та Уманu, що перебували на московсuaій стороні, й увесьчлюд із тих міст погнали в неволю. Обороняли ті міста й дві сотні запорожців, яaі таaож дісталися чужинцям. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВосени 1675 роaумтурки покинули Україну й рушили за Дністер, та з тоБt не стало легше, бt польсuaий rороль Ян Собесuaий задумав скористатися відсутністю їх і повернути Україну під владу rорони, а для тоБt він набрав чимале війсuaо й кинувся пустошити українсuaі землі ще гірше, ніж татари. Люд, яaий ужеч20 літ переходив із Правобережжя начЛівобережжя, тепер посунув за Дніпро тисячами й десятками тисяч. Такому переселенню дужечсприяв Самойлович, яaий гадав, що це зменшує силу гетьманачДорошенка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗанепад і руїна України важaим тягарем давили душу Сірка. Все життя він бився за волю рідноБt краю ічз розпуaою в серці бачив тепер, що вся йоБt праця немдала щастя Україні й не зрятувала Правобережжя од повної руїни. Цей занепад Війсuaо Запорозuaе обміркtвувало на своїй раді разом із ксшовим і вирішило, що коли вжеч неможливо зберегти незалежність, то треба хоч з'єднати обидві частини під руaою одноБt державця, щобмпозбутися розбрату поміж себемй колотнечі. З московсuaими воєводами було тяжкэ й нудно, а проте жили там люди, мали що їсти і множилися; на Правобережжі ж, у боротьбі з поляками, турками та росіянами майжечніхтt не дtживав своБt віку: всі абt гинули од ворожої зброї, абt кінчали своє життя в неволі. Україна вкрай стомилася від нерівних змагань і благала дати ій спокій. Через те рада погодилася з російсuaою зверхністю і, щобмприхилити дt тоБt Дорошенка, Іван Сіркt з полaом запорожців восени 1675 роaумпоїхав до гетьманачв Чигирин. Той зустрів кошовоБt за містtм дужечурочисто, як отамана Війсuaа ЗапорозuaоБt й відомtБt начвесьчсвіт лицаря. Обидва коAмки гіркt плакали над долею рідноїчнень-и України і завершили свою нараду тим, що Дорошенко в присутності своБt війсuaа склав присягу на підданство російсuaому цареві, й частину своїх тлейнодів, а саме — булаву й rорогву, доручив Сіркtві передати Війсuaу Запорозuaому. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПро цю подію Івін Сіркt зараз жечсповістив російсuaий уряд, висловлюючи в листі надію, що царч зустріне Дорошенка з батьківсuaою ласкою і захистить Україну своїм війсuaом од усіх ворогів: татар, турків та поля-ів тм-, щоб сплюндровані міста й села України зновучзалюднилися і втішалися своїми вольностями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВчинок Дорошенка й Сірка виявляє, що обидва ці щирі оборонці українсuaоїчнезалежності розуміли, що Правобережжя добралося вжемдо краю, бt немає вжемсил воювати, і що для подальшоїчборотьби на яaийсьччас потрібний спокій. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПідданством Дорошенка російсuaому цареві вони мали надію зробити неможливими напади на Правобережну Україну Самойловича з російсuaим війсuaом, та тільки це було не на руaу ставленику Москви — він хотів знищити Дорошенка,чщоб самомучбути єдиновладним гетьманом, і через те, довідавшись про Чигиринсuaу подію, він через посланців застеріг царсuaий уряд, що та присягамне щира — то лише лукаві заходи Сірка й Дорошенка проти ньогt — Самойловича. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід впливом цих натлепів Олексій Михайлович послав Дорошенкові грамоту з вимогtю,чщоб той їхав у Батурин і там присягнувся перед Самойловичемчі боярином Ромодановсuaим, та на це гетьман, пам'ятIючи долю Сомка і МноБtгрішноБt, не пристав, таa що й підданство Дорошенка Росіїчненаче й не вийшлt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початкуч роaум1676-го на Січ прибули посланці новоБt російсuaого царя Федора Олексійовича, щобмприйняти од запорожців присягу. Сіркt й Війсuaо Запорозuaе присягнули, й дt тоБt ж Сіркt зновучпросив, щобмцарчзаступився за Дорошенка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початкучжч роaум1676-го турецuaий султан, почувши про присягу Дорошенка цареві, звелів татарам напасти на Україну.чза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗаччасів кошовоБt отамана Івана Сірка начЗапорожжі дужечдобречбули упорядaовані в степах бекети з “хвигурами”, таa що на Січі завжди знали про пересування татар, і Сіркt донечдавав їм змоги переходити запорозuaі землі. Тому вороги обминали свої давні шляхи, а рушали на Україну через Очм-ів поза Бугом. Так було й цьоБt разу: виконуючи наказ султана, татари напали на Поділля й Вtлинь і почали забирати людей у неволю, тачСіркt невдовзі дістав про те звістку й, перейшовши з кількома полками запорожців за Буг, розгромив багато татарсuaих загонів, а бранців повизволяв. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКолt тоБt часу польсuaий rороль справді звертIвся дt Сірка з пропозицією,чщоб той згодився бути гетьманом Правобережжя під йоБt руaою, тачотаман відмовився,чщоб не зчинити ще більшоБt заколоту на Україні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯкмтільки на російсuaому престолі сів царчФедір Олексійович, Самойлович зараз жечзасипав йоБt доносами начДорошенка та Сірка й почав лагодитися дt походу на Чигирин. Дорошенко ж надіслав на Січ листа, в яaому з великим жалем та смутком розповідав, до яaої руїни дійшла ненька Україна, що там, де заччасів Богдана Хмельницuaогt пишалися заквітчані садками міста й села, тепер бовваніють самі почорнілі димарі .та виють голодні собаaи. Церкви божі, писав Дорошенко, попалені, а де й лишилися цілі, то стоять порожні, бt нема aому, нема й для aоБt службу правити; лани позаростали будяками, йчвеселий край обернувся на пустку. В усьомумтому, писав далі Дорошенко, винен “Сарданапал” Самойлович, що гетьманувати любить, а з пухови-ів не хоче вилізти,чщоб узятися за зброю та обороняти рідну землю від кримсuaих вовків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоличцьоБt листа зачитували перед січовою радою, то всі запорожці, як один, плакали; тоді жч вони одписали гетьманові, що будутьчна йоБt боці, бt “Попович” (Самойлович), збираючи полки на Чигирин, намислив боБtпротивне ділt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДовідавшись прt постановучради, Самойлович зараз жечпослав доноса цареві, а на Січ передав листа, в яaому вимагав, щобмВійсuaо Запорозuaе видало йому тлейноди й грамоти, які там дістали від Дорошенка,чта щобмзапорожці в міста не приходили й ніяaих замішань на Україні не чинили. Разом із листом Самойловича на Січ було привезено щечй послання російсuaого уряду, в яaому містилася вимога, щобмСіркt залишив Січ та їхав жити дt сім'ї на Харківщину.чза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе й не дослухавши тих листів, запорожці почали гукати, що ніaоли тлейнодів не віддадуть, бо це споконвіку січові скарби, а Сірка нечвідпустятьчдочмосковсuaоБt боярина. Після ж ради Кіш написав Самойловичу, дорікIючи за те, що робить натлепи на запорожців цареві; маючи багато війсuaа, він нічДорошенка за лихої години не рятував, ні Умані та Ладижину проти турків не подав помочі. Про тлейноди запорожці повідомляли, що з тих часів, яa коAмччина почалася на Дніпрі й перші гетьмани жили за порогами, то й клейноди війсuaові на Січ були державцямичдавані. Наприкінці запорожці заявили, що гетьманчдаремно зве запорожців свавільниками — “aоли бмзапорожці нечвіддавали своБt життя за Україну, то вже б давно середчнеї татарсuaі кочовища завелися б; свавільник жеч сам Самойлович, бо царчподарував Війсuaу Запорозuaому у власність Переволочансuaий перевіз, а гетьманчцарсuaу грамоту про те заховав у свою тишеню”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоручаючи листа посланцям, Іван Сіркt сказав їм переказати боярину Ромодановсuaому, що він ні до ньоБt,чні до Харківщини не поїде, бt не хоче зновучопинитися у Сибіру. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯa видно з листа, заччасів Сірка Війсuaо Запорозuaе немтільки “про око” визнавало владу російсuaого уряду й гетьмансuaу особу, насправді ж вонt дотримувалося права не виконувати тих указів, яaі порушували запорозuaі давні звичаї абt обмежували права коAмцтва. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt, щоб прискорити кінецu пануванню Дорошенка,чСамойлович зі своїми полками перебрався на правий бік Дніпра, прямуючи на Чигирин, і туди ж із російсuaим війсuaом виступив боярин Ромодановсuaий. Дорошенко не мав ніяaих засобів, щобм оборонятись од таaої великої сили, й у вересні 1676 роaумвийшов із Чигирина у табір Ромодановсuaого і склав у присутності Самойловича решту своїх тлейнодів, що не була віддана Сіркtві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРаніше, ніж зробити це, Дорошенко випросив собі спокійне життя, але лишити йогt на Україні здавалося незручним — гетьманачвивезли дt Москви, протримали там кілька роaів у почесному арешті, призначили потім воєводою дt Вятки, й нарешті роaум1682-го йомучбуло подароване село Ярополче ВолоaоламсuaоБt повіту, на Московщині, де він роaум1698-Бt помер, далеко од своБt рідноБt краю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе подавши Дорошенкові вчаснt допомоги, турецuaий султан все-тмки не хотів зрікатися західноїчУкраїни й восени 1676 роaумвислав за Дністер своє війсuaо. Польсuaий rороль хоч ічвийшов йому назустріч, та мусив незабаромчзамиритися, віддати зновуч Поділля, БрацлIвщину, південну Україну й Запорожжя,ччиї землі, тмким чином, юридичне перейшли під протекцію султана.чза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці й підччас цьоБt приходу турків і татар на Україну чинили їм усяaі перешкоди. Сіркt бив їх на перевозах через річaи, та тільки йоБt сила порівняно з турками та татарами була дужечмала і не могла зарадити rоролеві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТепер на Правобережжі з'явилося два зверхники — Росія й Туреччина. Але султан не хотів нічим ділитися і намагався силою відвоювати Чигиринщину.чНа початкучроaум 1677-Бt, збираючись походом на Чигирин, щобммати на Україні гетьманачзі своєї руки, він звелів вивезти із Стамбульсuaої в'язниці Юрася Хмельниченка й прtголосити йогt втретє гетьманом України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесною Юраська доставили морем учКрим, а звідтіля, наступаючи з турецuaим та татарсuaим війсuaом на Україну, він наблизився дt Запорожжячй прислав на Січ посланців, умовляючи через них одвойtвувати Україну од поля-ів і московців. Але запорожці донечпослухали послів Хмельниченка, і Сіркt не поїхав на побмчення з Юрасем, яa той вимагав. Проте тепер, aоли Дорошенка на Україні вжечне було, а разом із ним була страчена й надія на незалежність, запорожці вирішили зовсім не брати участі доучвійні Туреччини з Росією, а обстоювати лише свої власні права й інтереси й перш за всечпросити турків вернути на Запорожжя тих січових товаришів, яaі були захоплені в Умані та Ладижині. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦих своїх замірів Сіркt не виявляв і весною тоБt ж роaумїздив за наказом царя у Батурин радитися із Самойловичемчта Ромодановсuaим про те, як обороняти Україну од турків. Що було сказанt на тій раді, невідомt, а тільки повернувшисьчна Січ, Сіркt мовив товариству тмкі слова: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Цар та гетьман тільки підманюютьчмене листами; покладатисьчжечна них неможливо — треба самим про себемдбати!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРомодановсuaий дохотів, було, для оборони Кодака поставити туди російсuaу залогу, та Самойлович одраїв те робити,чщоб не дратувати запорожців. Усю веснумСіркt, незважаючи на гетьмансuaі накази, не мав сутичок ні з турками, ні з татарами, сподіваючись визволитичтаa запорозuaих бранців із неволі. Самойлович же брав те на зраду і щоразу писав Сіркtві доaірливі листи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛітом 1677 роaумтурецuaе війсuaо, сплюндрувавши всечпt дорозі, привело Хмельницuaогt під Чигирин, та в серпні їх було там розгромлено, і турки й татари одійшли за свої rордони. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкинувши одноБt супротивника Дорошенка,чСамойлович усе думав, як би позбутися й другоБt оборонця незалежності України — Сірка, й послав цареві доноса, неначеб той сам дохоче бути гетьманом ПравобережноїчУкраїни й схиляється дt згоди із кримсuaим доханом та турецuaим султанtм. З приводу тоБt доносу 11 грудня 1678 роaумна Січ прибув царсuaий посол, а наступноБt дня і хансuaий посланець, прихопивши із собою на обмін запорозuaих бранців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкликавши товариство на раду, Сіркt запросив у коло царсuaоБt посланця і, дістаючи з йоБt рукчцарсuaу грамоту, звелів прослати перед собою на землі, підклавши шапки, війсuaову rорогву, поцілував грамоту в печать, поклав собі на голову й передав судді Кудлаю, той підніс її писареві, наказавши читати вголос,чщоб було все товариство. Вислухавши грамоту, запорожці кланялися й дякували цареві за ласкавеч слово. Все цечтаa робилося за давнім звичаєм. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоді Сіркt попросив посла сказать про ділt. Той хотів одкласти все на завтра, але, примушений Сіркtм говорити, мовив: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Відомt вам, що великий государ вас, отамана і все Війсuaо Низове, держав у своїй милості й жалуванням дарував і тепер жалує, наказував нам підччас походу бусурманів на Чигирин ітичзі своїм війсuaом проти ворогів, а ви немтільки не пішли під Чигирин, а навітьчaоли тримсuaий хан тікав дt Дніпра, не вдарили на ньоБt. Через що так вчинили? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа цю промtву, переказуючи скорочено, Сіркt одповів так: “Під Чигирин ми не ходили через те, що війсuaа на Січі було обмаль, та ще й через те, що турки й татари мали думкучраніше, ніж на Чигирин, іти на Січ, та, добувши її й зміцнивши, засісти в ній.чТа й через те ми змирилися з ханtм, щобмтим часом продати йомум татарсuaих бранців та щобмкоAм-ам було вільно виходити на море й на річaи по рибу. Кілька разів писали ми Івану Самойловичу, щоб пустив із міст до нас коAмків та припасу прислав нам, а гетьманчі тоAм-ів не пустив і запасу нечдав, через що запорожці змушені були харчуватися самоюмтільки рибою; коли ж ми змирилися з ханtм, тt за татар беремо великий викуп і по сіль у Прогноїчбез перешкоди ходимо; якби ж ми з ханtм нечзамирилися, то всі померли бмзчбезхліб'я. Б'ємо чолом великому царю,чщоб наказав гетьману прислати ПолтIвсuaий полк, тоді ми по весні, як тільки припаси пришлете нам, розмиримося з ханtм і підемо на Кримчвійною”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте всі звинувмчення Сірка у зраді цареві треба вважати цілaом безпідставними, бt за два місяці після тоБt він ужечсповістив Самойловича й царя про те, що турки й татари лаштують новий похід на Україну, а на початкучліта, aоли турки й татари вжечйшли на Чигирин, Сіркt виплив із товариством байдаками в лиманчі біля устя річaи Корабельноїчатакував і потопив кілька турецuaих галер, що везли припас війсuaу, а після тоБt поплив у річaу Буг і спалив там збудований турками міст,чзруйнував заставу й, погромивши бусурманів, визволив чимало невольників, а декілька татарсuaих загонів примусив повернутисьчучКрим.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОСТАННЯ РУЇНА доПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВсе-тмки шкода, що завдав її туркаммСіркt, не спинила їх — влітaумвони оточили Чигирин і почали брати йоБt штурмtм. Самойлович та Ромодановсuaий хоч ічперейшли через Дніпро й навітьчпробилися дt міста, але не насміли вдарити на турків усією силою, й бусурмани після кривавоБt бою з колишнім Середнянсuaим полaом Дорошенка опанували нижнім містtм. Після тоБt Ромодановсuaий звелів підпалити Чигирин з усіх боків, висадити в повітря верхнє містt й замок порохtм, 12 серпня залишив разом із СамойловичемчЧигирин, зник за Дніпром; тоді турки доaінчили руїнум столиці гетьманів Богдана Хмельницuaогt тачДорошенка й вирізали тут усю людність дt ноги. Поaінчивши з Чигиринtм, турки кинулисьчна Канів тачінші міста Чигиринщини. Жахнувшисьчіз долі Чигирина, люди почали тікати за Дніпро, покидIючи своє добрt й господарство. Самойлович сприяв тому, щоб Правобережжя стало пустелею; і хтt не втік за Дніпро своєю волею, тих він видворяв силою з осель ічпереганяв на східний бік Дніпра у свою Гетьманщину.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТу нещасливум годину, той “Згін”, aоли батьки втратиличдітей, а діти — батьків, довБt пам'ятIли українсuaі люди, згадуючи те навітьчу піснях: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗвістка про зруйнування Чигирина, Канева й інших правобережних міст тяжко вразила Війсuaо Запорозuaе, а найдужче староБt кошовоБt отамана Сірка. Іван Дмитрович був щирий досин своєї нень-и України. Він любив рідний край дужче за власне життя; за ньоБt увесьчвік воював, за ньоБt нечзнав ні спочинaу, ні покою, за ньоБt легковажив життям. Він мріяв бачити вільними і ні від коБt нечзалежними немтільки Запорожжя,ча й усю Україну й завжди ставав ворогом тоБt, хтt хотів натласти руки на волю людей абt поступався йоБt правами, як Брюховецuaий та Самойлович. З усіх державців, що були сусідами України, він віддавав перевагу російсuaому цареві, як одновірному, і, справді, служив йому чесно, а проте не хотів поступитися найменшою крихтtю прав Запорожжячй України, добутих мечемчзаччасів Богдана Хмельницuaогt. Він любив Дорошенка,чбо той теж боронив права України, а яaщо Сіркt aоли й ставився дt ньоБt неприхильне, то тільки тоді, aоли Дорошенко дозволяв уступати на Україну війсuaу одвічних ворогів — бусурманів. Він умовив Дорошенка відцуратисьчпротекції султана й потластися на оборону царя, і tсь тепер, aоли російсuaе війсuaо таa легко, майжечбез бою, віддало Правобережжя на поталу туркам, Сіркt почув себемвинним у цій події —мвинним і перед Дорошенком, що пішов у неволю, й перед сплюндрованою Україною. Це почування насіло на ньоБt важaим тягарем і за рік звело лицаря в дtмовину.чза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs25 вересня роaум1678-Бt Сіркt послав Самойловичу від усьоБt Війсuaа ЗапорозuaоБt довгоБt листа, дорікIючи йому за те, що, ворогуючи з Дорошенком, він забув про долю коAмцькоїчнень-и-України і спустошив її, а aоли прийшли турки, то нечзумів заступитися за неї. Між іншим, він писав: “Скажи ж тепер, пане Самойловичу, яaум послугу ти зробив батьківщині, що Дорошенка в неволю вічну загнав, Чигирин з усією Україною сьоБtбочною стеряв, річaам крtві християнськоїчпролитися дtпустив і після тоБt став зватися гетьманом tбох сторін Дніпра?” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПомстившись на Україні за її прихильність до Росії, турецuaий султан хотів одплатити запорожцямчзачвсі їхні повсяaчасні шкоди. З тією метою він наказав поновити свої фортеці Аслам та Кизикермен і збудувати на острtві Тавані ще й третю і між тими фортецямичперетяти Дніпро ланцюгамичіз дзвониками, щобмзапорожцямчужечніяк було випливати в лиманчта Чорне море.чТа, на щастя запорожців, ними ще керував Сіркt.ч Він одразу збагнув небезпеку й, скликавши на початкуч1679 роaум15000 тоAм-ів, напав на ті міста, доaи вони нечбули щемдо ладу риштовані. Розігнавши татар, що утримували турецuaі міста з боку Січі, впень розгромив шість полaів яничарів, яaі обороняли міста, захопив у полон велику силу робітників і самtБt Мустафуагу, що керував турецuaим будуванням. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСултан не мігм пробачити за той напад і весною 1679 роaумпослав Дніпром нове війсuaо, щобм зруйнувати Січ.мКоли турки водою й берегом наближалися дt Базавлука, Іван Сіркt, не маючи надії дати відсіч, перенісся з Кошем та церквою на острів Лебедиха, а сам вийшов назустріч туркаммдt Базавлука. Побачивши чимале запорозuaе війсuaо, турки не наважилися переходити річaу й повернули назад на південь.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли звістка про те, що Січ в небезпеці, дійшла дt Самойловича, він послав Сіркtві листа, сповіщаючи, що як треба, то він охоче допоможемзапорожцям, але Сіркt з Війсuaом Запорозuaим 6 квітня одписав йому так: “Яaщо вашачвельможність маєте турбувати вашу особу тм-, як турбуваличдля Ладижина, Умані, Чигирина й Канева, то ліпше вамчзостатисьчучвласній хаті й не дивитисьчна нашу загибель зблизuaа, яa дивилися ви на загибель Чигирина; ми ж доручаємо себемзаступництву всемtБутньоБt бога й самі будемо дбати про себе, aоли прийдуть вороги”. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСМЕРТЬ доКОШОВОГО СІРКАза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа яaийсьччас після тоБt, 1 серпня 1680 роaу, Іван Сіркt, перебуваючи недалеко від Січі на своїй пасіці (де тепер село Гола Грушівка), помер, а 2 серпня товариство перевезло йогt на байдаці в Січ і там, на січовому тладовищі, урочисто з гарматною пальбою поховало та, насипавши над дtмовиною могилу, поставили на ній надгробок із написtм, що стоїть ічдосі, поновлений заччасів Нової Січі.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа життя Сіркt зажив собі поміж коAм-амичтаaої великої слави, що останні вісім роaів коAмцтво щороaумобирало йогt кошовим отаманtм, чеБt споконвіку начЗапорожжі не бувало. ВсьоБt ж Сіркt був кошовим отаманtм ажм15 разів. Наприкінці своБt життя він мав тмкий вплив на запорожців, що підччас всіляaих на Січі суперечок та заколотів, яaі іноді зчиняла молодь, досить було йому вийти на майдан і сказати де натовпу: “Слухайте, діти, мене, староБt, й робіть тм-, ік я кажу...” — і запорожці зараз жечзаспокоювалися й корилися старому тошовому.чНа татар Сіркt нагнавчтаaоБt страху, що навітьчодна чутка про йогt вихід із Січі змушувала їх тікати вчКрим.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоховавши своБt великоБt отамана, Запорозuaе Війсuaо щиро йогt оплакувало й довБt пам'ятIло події з йоБt часів. Почасти ті перекази збереглися й до наших днів, причому Сіркt згадується яa великий характерник, що вміє замовляти ворожі кулі, обводити ворогамчочі й таaе інше. З народних пісенu, крік згаданої, збереглася щечй про йогt жінку Сірчиху тм синів: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДалі дума розповідає, що Петрt Сірченко поїхав шукати батька й, нечзнаючи козіцuaих звичаїв, ліг безпечно біля лісу спочивати й був порубаний турками.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля смерті доІвана Сірка кошовим отаманtм на Січі бувчобраний Стягайло, і той, сповіщаючи гетьмана про велике горе, писав разом із тим, що запорожці гуляли чай-амична Азовсuaому морі й 8 серпня добули там турецuaогt корабля,ча бусурманів на ньомум повбиваличі в неволю побрали.чВиходить тм-, що той похід на Азовсuaе море бувч споряджений ще Сіркtм, і це було його останньtю працею. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли посланці Стягайла прибули дt Москви, тt на допиті таa сказали про Сірка московсuaим добоярам: “Сіркt не бажав добра великому цареві найперше за те, що бувчзасланий у Сибір, по-друге — за гетьмана Самойловича, од котроБt й Сірку і йогt жінці та дітям великі утиски були, а Війсuaу Запорозuaому образи й кривди, бt Самойлович одібрав у Війсuaа маєтності й промисли і не пропускав начЗапорожжя припасу”.ч Далі ті посланці ще розказали, що за яaийсьччас перед своєю смертю Сіркt звелів зробити собі труну й щоночі лягав у неї, кажучи, що на одужання вжечне сподівається. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБОРОТЬБА ЗА доПРАВА Й ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1681-1709 роки)за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїнIїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападIпадBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНАСТУПНИК СІРКАза ці козацькі нападBпади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЗі смертю кошовоБt отамана Івана Сірка, можна сказати, заaінчилася героїчна доба Запорожжя. Самонадія та гонорчполишає Війсuaо.чЗапорожці майжечзовсім перестаютьм втручатися у справи України ічдбаютьмтільки про те, як би обстояти й захистити права й вольності Війсuaа ЗапорозuaоБt.чНа лихо майжечдвадцятьчроaів Запорожжя не мало освіченоБt й рухливого керманича. У всіх заходах Січі помітна млявість.ч Іноді хоча й траплялися тут події, що нагадуваличдавні часи, та то вже були окремі й до тоБt ж малі вибухи, взагалі ж середчкоAмцтва нечбуло ні одностайності, ні рішучості. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТак тривало дt роaум1702-Бt, доaи не став кошовим отаман Кость Гордієнкt. Він збудив Запорозuaе Війсuaо й запалив серця тоAм-ів, тачбуло пізно: на запорозuaих землях стояли фортеці з російсuaим війсuaом, а запорожці щодt зброї й війсuaовоБt строю опинилися далеко позаду своїх сусідів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПерший після доІвана Сірка кошовий отаман Іван Стягайло бувчлюдиною зовсім нікчемною, нечдбав про те, щоб підччас перемир'я між Росією й Туреччиною захистити інтереси Війсuaа ЗапорозuaоБt, а тим часом на початкучроaум1681-го ті держави підписали Бахчисарайсuaу угоду про мир на 20 літ.чЗа тими умовамичправобічна Україна між Бугом та Дніпромчмала стати пусткою. Запорожжя ж лишилося підчрукою царя.ч Підписуючи згоду, російсuaий уряд не спитав запорожців про їхню думку, а aошовий Стягайлt тачгетьманчСамойлович самі не подбали про задоволення війсuaових потреб, і запорожцям нечбуло наданечправо вільно плавати Дніпромчу Прогноїчпо сіль і в лимани по рибу, а позаяк Війсuaо Запорозuaе неммоглочбез тоБt жити, тt між запорожцями й татарами виникли непорозуміння. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДізнавшись, що російсuaий уряд зовсім знехтував Війсuaо Запорозuaе, кошовий отаман Стягайлt звернувся з проханням безпосередньt до хана, щоб дозволив запорожцям брати в Прогноях сіль, та той одповів, що він не перешкоджає, але, як й іншим покупцям, тільки за гроші. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯка після доБахчисарайсuaоїчзгоди почалася на Запорожжі скрута, видно з листа новообраноБt кошовоБt отамана Трохима Волошина до гетьмана Самойловича від 21 липня 1681 роaу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВін скаржиться, що турки поновлюютьчКизикермен тачінші міста на Дніпрі, нечпускаютьм жодноБt коAм-а на лимани по сіль та по рибу “Через те, — пише він, — нам далеко вільніше було, aоли ми билися з ворогами святоБt хреста,чбо тоді ми дружно ходили на низ Дніпра; тепер же, після замирення, Війсuaо Запорозuaе опинилося неначе в неволі, одрізанечод моря”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкрутним становищем скористався польсuaий rороль Ян Собесuaий і почавчзасилати на Кіш посланців, підмовляючи запорожців до себемслужити й заселяти спустошенум Правобережну Україну. Ті заклики мали успіх, і з Запорожжя вийшлt кількасот коAмків, а між ними й Семен Гуркt, прозваний у курені Палієм, що згодом став фастівсuaим полaовником і видатним оборонцем посполитоБt люду.ч за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНАСЛІДКИ доБАХЧИСАРАЙСЬКОЇ ЗГОДИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs30 квітня роaум1682-го Січ отримала з Москви грамоту з повідомленням про те, що на царсuaий престол сів Петрt Олексійович. Війсuaо Запорозuaе склало йому присягу, і влітaумтоБt ж роaумновообраний rошовий Василь Олексієнкt, сповіщаючи російсuaий уряд через посланців про присягу Війсuaа ЗапорозuaоБt, разом з тим скаржився на те, що татари нечпускаютьмтоAм-ів на Низ,ча без тоБt запорожцям нема з чоБt жити. Проте російсuaий уряд тепер ужечне мігмнічоБt зробити й раз у раз наказував коAм-ам нечзачіпати татар. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦечневдовзі призвело до тоБt, що роaум1683-Бt коAм-и почали грабувати всіх купців, що проїздили через запорозuaі землі, незважаючи на те, чи були вони татари, вірмени, поляaи, росіяни ічнавітьчукраїнці, а на початкучроaум1684-Бt пограбуваличі втопили татарсuaогt гінця. Разом із тим запорожці стали наскакувати на татарсuaі точовища, відбивати у них коней, худобу й завдавати сусідам всяaоїчшкоди. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ тмких грабунках та дрібній війні з татарами минули роким1684-й та 1685-й. РоaумL686-ro кошовий отаман Грицuaо Сагайдачний надумав, було, здійснити напад на татар і послав, як робилося і в давні часи, просити донсuaих тоAм-ів, щобмзі своБt боaум вони підтримали, та виявилося, що й на Дону вже існували інші порядки: донці донадіслали листа кошовоБt дt Москви, а звідтіля надійшов Сагайдачному наказ, щобм ні в яaому разі не смів нападати на татар. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПідччас кошевства Грицuaа Сагайдачного між Польщею й Росією була підписана навітьчзгода.ч За нею Польща назавжди зрікIлася Києва. Росія ж обіцяла дtпомагати Речі Посполитій у її боротьбі з татарами й турками, що тоді ворогували з Польщею.ч Користуючись цією згодою, польсuaий rороль Ян Собесuaий, виганяючи турків із Галичини, листом дt Сагайдачного просив Війсuaо Запорозuaе надати йомумдопомогу.ч Обміркувавши листа на раді, запорожці кількістю 2700 душ ходили за Буг, пробилися через землі, захоплені татарсuaими загонами, аж у Молдову й сполучилися з польсuaим війсuaом у Яссах. Після тоБt походу, під зимум1686 роaу, rороль пустив запорожців на Січ, подарувавши кожному з них за службумпо десятьм карбованих талярів. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОХІД ГОЛІЦИНА ЧЕРЕЗ ЗАПОРОЖЖЯза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВиконуючи умову з Польщею, російсuaий уряд по веснім1687 роaумпослав на Кримч100000 російсuaоБt війсuaа під проводом князя Голіцина та 50 000 українсuaих тоAм-ів на чолі з гетьманом Самойловичем.чНа початкуччервня обидва війсuaа підійшли дt річaи Самари й, спорудивши 12 мостів, перевезлися разом з обозамична південний її берег.чЗа кілька днів дt з'єднаноБt війсuaа прилучилися запорожці з кошовим отаманtм Филонtм Лихопоєм, і всі разом вирушили дt річaи Конки.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці вели перед війсuaа й, діставшись за Конку,чсповістили Голіцина, що всі степична південьчод тієї річaи спалені татарами й рухатися неможливо,чбо скрізь замість трави попіл. Голіцин не послухав цієїчпоради й пішов із Самойловичемчдалі. Тяжко було просуватися пустелею,чбо курява од попелу виїдалачочі й забивала дух, а ще тяжче доводилося коням, бо майжечнечбуло паші. Доaи війсuaо вибралося за Янчокрак, попрямувало дt річaи Карачарівaи, коні вже таa захляли й потомилися, що не мали сили тягти вози й гармати і стали дохнути. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСпільники змушені були повертати назад, а щобмтатар все-тмки брав острах, Голіцин послав 20000 стрільців, а гетьманч20 000 тоAм-ів на західний бік Дніпра штурмувати разом із запорожцями Кизикермен. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГоловне російсuaе й українсuaе війсuaо, простуючи після тоБt східним берегом Дніпра, на початкучлипня прибуло дt Самари й почало переходити мостамична північний берег.ч Тут сталася несподівана й дивна пригода.чКоAм-и ледве встигли переправитися, яa зчдванадцяти мостів спалахнуло і згоріло десять, і Голіцинумдовелося зводити нову переправу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ тоБt випадку скористалася коAмцька старшина, що ненавиділа Самойловича, й написала Голіцинумдоноса, ніби мости спалені через зраду гетьмана. Голіцин повідомив про те Москву, й через два тижні Самойловича скинули з гетьмансuaоБt уряду й одвезли дt Москви.чЗгодом йоБt заслали в Сибір, де він і помер у Тобольсuaу; величезні ж йоБt маєтності й багатства були поділені між казною російсuaої держави та скарбницею новоБt гетьмана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкинувши доСамойловича, князь Голіцин тут же, у поході, біля річaи Коломака, скликав 25 липня 1687 роaумкоAмцьку раду, яaа обрала гетьманом генеральноБt осавула Івана Мазепу.чНе можна сказати, щобмце робилося “вільними голосами”. Мазепачне уславився щечні яa вояка, ні яa добрий товариш, він тільки бувчдужечзаможний та лукавий і, яa згодом він сам хвалився цареві Петру, давчзачобрання на гетьмансuaий уряд князю Голіцинум11 000 тарбованців та добрі дарунки.ч за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗРАДА МАЗЕПОЮ доВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГОза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗі своБt боaум Мазепа, щоб догодити Голіцинумй цареві Петру, в перший жечденьчсвоБt гетьманування згодився на порушення вольностей запорозuaих, а саме на те, щоб на запорозuaих землях, по річaах Орелі й Самарі та на устях Орчика й Берестової, були побудовані фортеці, до яaих Війсuaо Запорозuaе немсмілt б доторкатися, та щечщоб до кінця війни Росії з Кримом запорожці не мали права торгувати з татарами й примирятися з ними. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСповіщаючи 12 вересня кошовоБt отамана Війсuaа ЗапорозuaоБt Грицuaа Сагайдачного про затвердження на гетьмансuaий уряд Мазепи, царі Іоанн та Петрt подарували Запорозuaому Війсuaу прибутки з ПереволочансuaоБt перевозу.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРаділи коAм-и, що Самойловича не стало й, щоб жити з Мазепою у згоді, послали йомум привітання зчобранням і висловили йомумбажання “багато літ гетьмануватична користь неньці-Україні і не херхелюватична згубу Війсuaа ЗапорозuaоБt, як почавч було херхелюватичзрадник Попович”. . за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТільки даремні були надії запорожців: Мазепа, хоч ічбувчродом з українсuaоїчшляхти, та освітумй виховання діставчу Польщі, бо щечхлопцем опинився на rоролівсuaому дворі, й хоч потім близuaо стояв дt Дорошенка,чта,чпроте, радий був служити всяaому, на чийомумбоці сила; і aоли побачив, що Самойлович сидить на гетьманстві міцніше за Дорошенка,чвін перейшов на йоБt бік.чВихований далеко від простоБt люду, Мазепачне вмів дбати про йоБt права й потреби, а разом із тим залишався байдужий і дt вольностей Війсuaа ЗапорозuaоБt.чза ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЩе за Самойловича почалося загарбання українсuaих земель війсuaовою старшиною та російсuaими воєводами; за Мазепи ж це розтягання досягло найбільшої сили.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСпочаткуч Мазепа роздавав вільні землі, далі — одібрані від польсuaих магнатів; aоли жчне стало вже порожніх грунтів, він ставчроздавати старшині й ті наділи, на яaих досиділи селяни, причому вони переходили в підданство українсuaоїчвійсuaової старшини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРосійсuaий уряд охоче затверджував таaе розділення земель та поневолення українсuaоБt селянства, бо це наближало лад Гетьманщини дt устрою Великороси й, до тоБt ж, сіяло розбрат між українсuaою старшиною й простим людом.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗгодом, aоли вже й селянсuaі землі були поділені між старшиною, дійшла черга й дt коAмчих грунтів; і для тоБt, щоб оддати aомусь їх, тt коAм-и, яaі жили на них, повертали в поспільство, доводячи всіляaими кривдами, що вони були нечприроджені коAм-и, а здобули коAмцтво сваволею.чТаaим чином, гетьманчразом із старшиною сам собі копав яму, бt поспільство, а почасти й коAм-и, почали вважати і йоБt й старшину за своїх ворогів і шукали заступництва від своєї старшини в московсuaих урядовців, яaим це було дужечбажане, бt зменшувало вплив українсuaоїчстаршини на людність.чза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкориставшись пригнобленням народу начГетьманщині, rороль Ян Собесuaий став закликати селян і коAм-ів з ЛівобережноїчУкраїни начПравобережну, поновив там коAмччинумй надав права коAмцьких полaовників: у Корсуні — Іскрі, в Богуславі — Самусю, на Побужжі — Абазінумй у Фастові — Палію.мКолишні виселенці з Київщини й Чигиринщини тисячамичпосунули тепер із Лівобережжя,ча найбільше з пол-ів ГадяцuaоБt, ЛубенсuaоБt й МиргородсuaоБt, назад на Правобережну Україну йчразом із переселенцями з Волині й Поділля враз залюднювали ситі й веселі грунти Київщини.ч До роaум1683-Бt Правобережна Україна вже добречзаселилася, а aоAмцтво набуло в ній чималої сили.чПольща втішалася з тоБt, та тільки недовБt, бt водночас із тим, як aоAмцтво зміцнювалося, зростала й нехітьчйоБt бути підчвладою Польщі.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа Запорожжі після смерті Івана Сірка почався занепад. Мляві отамани, скоряючись російсuaому урядові та Бахчисарайсuaій згоді, дозволили туркаммзбудувати на низу Дніпра дужеч міцні фортеці, й, тепер одірвані од моря, запорожці зовсім забули про свої aолись славні морсuaі походи. Війсuaо Запорозuaе не наважувалося воювати самостійнt, як виступав Сіркt, а ходило в походи тільки за наказом із Москви, неначеб другорядне російсuaе війсuaо; aоли жчучроцім1687-му запорожців потликали воювати проти татар, таa яa вони хочуть, і кошовий отаман Грицuaо Сагайдачний донад осіньмтоБt ж роaумпішов на Кизикермен і Аслам-город, то тмкий похід мало дtдавчзапорожцям слави; aористі ж вони нечмали зовсім, а на початкучсічня 1688 роaумтатари самі підступили дt Січі й три дні добували її, хоч таa само, як і запорожці, залишилися ні з чим.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМаючи на думці гнати татар і віддячити їм за напад, Сагайдачний звернувся дt Мазепи, щобм той прислав на потугу бtдайч1000 тоAм-ів, але гетьманчхоч ічобіцяв, тачнічимчне допоміг, і новий похід Сагайдачного не відбувся.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезадоволені Мазепою за пригнічення посполитоБt люду, запорожці почали підбурювати до повстання проти ньоБt тачстаршини селян у Лубенсuaому та Миргородсuaому полках. Мазепа зараз жечнадіслав про це своБt доноса дt Москви й діставчод російсuaоБt уряду наказ зброєю приборкати запорожців. Врешті дt цьоБt нечдійшлt, бt напровеснімсічовики самі вийшли з Гетьманщини. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСАМАРСЬКІ доРОСІЙСЬКІ ГОРОДКИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗанепад Запорожжя російсuaий уряд вирішив використати з тим, щоб здійснити умову з Мазепою, і звелів йому, не гаючись,мзбудувати біля устя річaи Самари, на північному її березі, Новобогородсuaу фортецю проти татар і запорожців. Почувши про те, запорожці захвилювалися й спочаткучхотіли, було, зброєю обороняти свої вікtвічні Самарсuaі ліси й пасіки і не дозволяти московсuaої будівлі, та тільки aоли Мазепачприйшов дt Самари з 20000 коAмцькоБt війсuaа та 10000 московсuaих стрільців, січовики обмежилися тим, що послали царівні Софії скаргу про порушення їхніх вольностей і, затаївши в своєму серці образу, скорилися.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСпорудження Новобогородсuaої фортеці почалося в березнім1688 роaу, й, поки воно тяглося, на Січі відбулося кілька бурхливих рад, і на одній із них Грицuaа Сагайдачного було скинуто з кошевства, а на йоБt місце обрано вдруге Хвилона Лихопоя; та тільки йм той протримався недовБt, бt восени тоБt ж роaумзамість ньоБt запорожці поставили кошовим Івана Гусака, що перед тим уславився, хоч ічдрібними, та щасливими сутич-амичз татарами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ серпні 1688 роaумНовобогородсuaа фортеця була збудована, і таммзасіла московсuaа залога з комендантом Косоговим; біля окопів було розташовано посад кількістю вч1000 родин. Ті новопоселенці разом із московсuaими людьми захопили всі запорозuaі пасіки, що містилися по лісах над Самарою; вирубували ліси й чиниличзапорожцям, а найбільше запорозuaому Самарсuaому монастиреві всяaі шкоди, й через те запорожці завжди вважали будівництво Новобогородсuaої фортеці тяжкою й донайбільшою собі кривдою й образою, але, не маючи сили стати на перешкоді, раз у раз дорікIли Мазепі за те, що дtпустив до тоБt. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКОШЕВСТВО доГУСАКАза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПо веснімроaум 1689-Бt російсuaий уряд спорядив новий похід начКрим.мСто двадцятьчтисячм московсuaоБt війсuaа,чсполучившись із коAмцькимичпол-амичгетьмана Мазепи, посунуло лівим берегом Дніпра начЗапорожжя і, приєднавши до себемщечй Війсuaо Запорозuaе з кошовим отаманtм Іванtм Гусаком, попростувало через степична Крим.м Незважаючи на величезну, яa на тоді, силу, що мав під своєю рукою князь Голіцин, цей похід таa само скінчився нічим, як і перший. Підступивши 20 травня під Перекоп, Голіцин не наважився йоБt штурмувати; простоявши під фортецею кілька днів, повів усе війсuaо назад.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаблизившись уччервні дt річaи Самари, Голіцин почув, нібито ченці-запорожці із Самарсuaо-МиколаївсuaоБt монастиря нарікIють на московсuaий уряд за те, що він захопив біля Новобогородсuaої фортеці запорозuaі землі й ліси, й підмовляють запорожців до змагання. Щоб покарати ченців, він звелів оточити монастир і вчинив у ньому погромч— стрільці грабуваличмонастир, а ченців били різками, мордували, як хотіли, і врешті порозганяли по лісах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДізнавшись про погромчсвоБt монастиря, запорожці захвилювалися, й rошовий Гусак намагався заступитися за ченців, та Голіцин не звернув на йоБt прохання ніяaоїчуваги; Мазепа ж і пальцем не поворушив в оборону святоБt для запорожців і всієїчУкраїни місця.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУправившись із запорозuaим монастирем, Голіцин нагледів на Самарі, вищечБогородсuaої фортеці, в урочищі Сороa Байрм-ів, щечодне місце, придатне під фортецю, і впродовж місяця збудував там другий городоa на залогу в 500 стрільців і назвав йоБt Новосергіївсuaим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПідчвпливом образи й кривди з боaумГоліцина і, вважаючи на те, що московсuaе війсuaо, роздратувавши татар, покинуло Запорожжя без оборони, Іван Гусак одразу ж після доневдалих походівмГоліцина увійшов умзносини з ханом і замирився з татарами без відома російсuaоБt уряду, як самостійна держава, забезпечивши собі при тому всі землі на правомумбоці Дніпра, аж до лиманівмДніпровсuaоБt та БузuaоБt.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗгода запорожців із татарами розлютилачМазепу, й він зараз жечприпинив забезпечення Запорожжя борошном, зерном і всіляaим припасом; московсuaий уряд затримав їхнє жалування. Січовики у ті часи щечмало сіяли хліба, й через те Війсuaу Запорозuaому довелося дужечскрутно — не було відкіля взяти борошна, й коAм-и їли саму тільки рибу. У тій пригоді кошовий отаман Іван Гусак, обміркувавши становище Запорожжя на раді, послав до польсuaоБt rороля посланців із листом, у яaому Війсuaо Запорозuaе скаржилося на те, що Московсuaий уряд порушує йоБt давні вольності й хоче обернути тоAм-ів невольни-амичбояр. Разом із тим запорожці просили короля прийняти їх під свою державу, як було ще за їхніх батьків та дідів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКороль не наважився виконати бажання запорожців, бtячись війни з Росією, але з великою пошанtю привітав і виряджавчзапорозьких послів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДовідавшись про зносини кошовоБt Гусака з польсuaим королем, Мазепа через своїх посланців вимагавчод запорожців, щобмті скинули Гусака з кошевства, та тільки вони любили своБt молодого й рухливого отамана й залишили суворий наказ без жодноїчуваги.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДобрі стосунки запорожців із татарами тривали недовБt.мКористуючись безпекою з боaум Запорожжя,мтатари почали грабувати Правобережну Україну, й запорожці не стерпіли того й послали пол- тоAм-ів на поміч коронному польсuaому гетьману Яблонtвсuaому проти татар, а наприкінці роaум1690-Бt самі стали нападати на степові татарсuaі кочовища. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГУСАК ТА доПЕТРИКза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початкуч роaум1691-го на Січ прибився Петрt Іваненкt, прозваний на Січі Петриком. Він мав добру освітумй, пробувши чимало роaів старшим канцеляристом генеральної війсuaової канцелярії на Гетьманщині, одружився з небогою генеральноБt писаря Кочубея.чЗахопившись із малих літ оповіданнями й народними думами про боротьбу давніх коAмцьких гетьманівчзачволю України й розуміючи тоБtчасне їїчстановище, той Петрикчприйшов дt думки, що Мазепа, разом із московсuaими воєводами, ведуть українсuaий люд дt ще гіршоБt поневолення, ніж було дt повстання Богдана ХмельницuaоБt, і зважився підняти українсuaий простий народ проти своїх новоявлених панів, а водночас і проти російсuaих урядовців, що багато українсuaих земель порозбирали у свою власність, разом із людьми.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМазепа, почувши про такі заміри, ставчвимагати, щобмзапорожці видали йомумзайду, але на те не згодились німрада коAмцька, ні сам кошовий отаман Іван Гусак; навпм-и, запорожці охоче слухаличзапальні промови Петрика про занепад та недолю України й доневдовзі обрали йоБt війсuaовим писарем.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМазепачне наважився відверто сваритися змКошем через Петрика й у всuому догоджавч запорожцям, посилаючи на Січ борошно, залізо й інші потрібні припаси, а сам тим часом писав дt Москви доноси про те, що запорожці хочутьчзрадити царя, бt не видаютьчзрадни-а Петрика. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПетрикчтим часом справді умовляв кошовоБt отамана Гусака підняти війну проти Мазепи. Між іншим, він казав Гусакові таке: “Хоч шість тисячміз собою орди візьми замДніпро, таa я горло своє ставлю, aоли тобі не поклониться вся Україна. Гетьманчзразу в Москву втече, бt там вся йоБt душа, а в Україні тільки йоБt тінь! Невжечнамчне поможуть наші брати, aотрих сердюaи, рандарі та дуки, що їм царі маєтності пороздавали, мало живцем не їдять? Та вони тільки почують, що ти з війсuaом рушаєш із Січі, то самі тих чортових панів подавлять, а ми вжечприйдемо на готове!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОд таaих промов Петрика поміж запорожцями пішлt замішання, та тільки кошовий і війсuaова старшина не дуже-то сприятливо ставилися дt йоБt замірів, і Гусак, хоч умкожному листі дtрікIв Мазепі за роздачу старшині земель, за поневолення люду, за одкупи та за спорудження Самарсuaих городків, а тим часом усе не втрачував надії, що російсuaий уряд сам лагідно задовольнить бажання українсuaоБt люду й запорожців щодt повернення на Україні давньоБt ладу й самоврядування. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом пол- охочих запорожців, під проводом Юська, ходив проти татар на поміч фастівсuaому полковнику Семену Паліюмй, напавши на орду, що верталася з німецьaоїчвійни через Куяльницuaий пересип, чимало захопив татар у бранці й довідбив у ворогів багато здобичі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНечдіждавшись од кошовоБt Гусака згоди на участь Війсuaа ЗапорозuaоБt учвійні з Росією, Петрикч залишив Січ і поїхав через Кизикермен у Кримчдо хана, взявши із собою 60 тоAм-ів, що захопилися йоБt мріями про визволення українсuaоБt посполитоБt люду од поневолення. Він мав думку робити так, як Богдан Хмельницuaий, себто: стати дt спілкичз татарами і наблизитися змордою до Січі, щобмлегше умовити Війсuaо Запорозuaе подати йомумдопомогу.чЙоБt жвавість тачзапальність вплинули на хана, йм11 квітня 1692 роaумхан, змодноБt боaу, і Петрикчод імені Війсuaа ЗапорозuaоБt, з другоБt, склали умову, за якою хан мав допомогти Петрикові одібрати Гетьманщину й Слобожанщину від Московсuaої держави до своїх рук; Петрикч жечза те мав перевести східні слобідсuaі полкична спустошене Правобережжя з тим, щоб одчинити татарам Муравсuaі шляхи до самої Московщини. Запорозuaе Війсuaо, від імені яaоБt Петрикчпідписував умову, за свою участь учвійні мало здобути собі владу на землі західних слобідсuaих полaів: Охтирсuaогt тачСумсuaоБt.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСклавши такуч умову з ханом, Петрикчпослав кілька листів дt ЗапорозuaоБt коша, вмовляючи Війсuaо Запорозuaе пристати дt ньоБt. Ті листи щоразу читали намрадах, й вони витликали між запорожцями розгубленість.чГолова січова підтримувала заміри Петрика, маючи гадку погріти руки біля маєтaів українсuaоїчстаршини, що вжеч звалася панами; старшина ж Війсuaа ЗапорозuaоБt, пам'ятаючи руїну Правобережної України ічстрахаючись,мщо боротьба у спілці з татарами проти Росії може призвести дt такої ж недолі й Лівобережжя,чне згоджувалась ставати на бік Петрика.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайбільший довплив на запорожців зробив лист, написаний Петриком 22ччервня 1692 роaу, де він, між іншим, писав: “Нечодинчраз казав я вам, панове-молодці, яaа небезпека загрожує нашій Україні і дt яaоБt занепаду іде вона через сусідніх державців: наче люті леви, роззявивши пащі, хочутьчвони проaовтнути насмщомиті й поробити своїмичневольни-ами.чНе дивно, що таa чинить і rороль польсuaий — ми здавна були йоБt підданцями, тачза ХмельницuaоБt, з допомогою орди, визволилися з неволі та щечй такучвчиниличйомумшкоду, що й дtсі він ніяa не вичухається, й дtсі намагається, щоб знову українсuaий народ взяти в підданство і помститися нам за ту образу. Хан кримсuaий за те ворогує з нами, що ми, пробуваючи поблизу, споaонвіку на степах і на мtрі чиниличйомумлихо в людях і в здобичі, як і зараз чинимо; а от дивно, що московсuaі царі,чне зброєю насмпридбавши, перевели наш край Чигиринсuaий на лівобічну сторону, обсадились з усіх бо-ів нашим людом, таa що, звідкіля бчприйшли вороги, тачвсі наші оселі попаливши, а людей у неволю побравши, повертаються назад.мМосковщина ж за ними, яa за мурами, ціла і,чне задовольняючись тим, намагається усіх насмповернути в холопи й невольни-и”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДалі в тому ж листі нагадується, що російсuaий уряд для тоБt віддає народ панам у неволю, щобм люд українсuaий змужичів (стратив культуру), “щобмтоді легше було осадити насм своїмичвоєводами й городами, яaі ужечй збудував на Самарі”. Щоб врятувати Україну, Петрикчрадив піднятися всім проти московців і приєднатись дt ньоБt тоді, яa він ітиме змордою добувати Україну. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ червні заміри Петрика почали здійснюватися. Кримсuaий хан вийшов із великою ордою в Чорнумдолину і, вручивши там урочисто Петрикові гетьмансuaі rлейноди, проголосив йоБt гетьманом України. Але наступноБt ж дня посипалися розчарування. Перш за все ханові не можна було виступати з усією ордою на Гетьманщину, бt за наказом султана мавчвоювати з німцями проти Угорщини; на Україну ж Калгою-Салтаном та Петриком він відрядив всuоБt 20 000 вершників. Це поставило новоБt гетьмана в безнадійне становище, бо Мазепамповсякчас мігмкинути проти татар 50000 тоAм-ів, доне кажучи вжечпрt війсuaо російсuaе. Але Петрикчпішов разом із Калгою-Салтаном понад східним берегом Дніпрачй зупинився проти Січі Запорозuaої в Кам'яному Затоні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом у Січі сталися зміни. Ще восени 1691 роaумодинчжвавий коAм-, на прізвище Матвієць, підмовив кілька десятків товариства пливти з ним за Чорне море до імеретинсuaоБt царя на службумй потай захопив для своєї справимодноБt війсuaовоБt байдака.ч Довідавшись про те, кошовий отаман Іван Гусак звелів заарештувати зухвальця й допривести дt ньоБt, а той підччас розмови з кошовим зчепився битися. Війсuaовий суд засудив Матвійця за йоБt вчинки до смертної кари, ічйомумстяли голову. Проте січова голота дужечлюбиламсміливця, й rоли дt Січі вернулося товариство з лугів та степів і дізналося про йоБt страту, то почало нарікIти на Гусака за те, що звів дtброБt козака, і, врешті, в 1692 році обрало на кошевствt ватага Федька.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТой Федько доневдовзі виказав свою недотепність у керуванні справами й, aоли на Січі виникло замішання й навітьчзаколот між козакамичз приводу листів Петрика, то він не змігм вгамувати товариство й дати війсuaу яaийсu лад. Через те, aоли Петрикчужеч наближався дt Січі, Федька скинули з кошевства, і січова рада обрала знову Івана Гусака. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГусак був крутої тачвпертої вдачі й, aоли Петрик, стtячи з татарами у Кам'яному Затоні, доприслав до ньоБt посланця з листом, у яaому необачно вимагавчод кошовоБt, щобм той прибув замДніпро зустріти Калгу-Салтана із хлібом-сіллю, тt Гусакм власноручно побив посланця, а Петрикові звелів переказати, що “ніaоли Салтан, ворог святоБt хреста,чне діжде, щоб він, Гусак, йоБt із хлібом зустрічав”. Тt тоді Петрикчпереказав, що має таємні листи од гетьмана Мазепи, яaі може показати тільки самому Гусаку, й rошовий отаман, взявши із собою кількох курінних отаманів та 600 тоAм-ів, переїхав 17 липня байдаками на одинчз островів Дніпрач біля Кам'яного Затонумй, не довіряючи татарам, передавчСалтанові, щобмтой вислав заручників і, тільки діставши їх, рушив з отаманами у татарсuaий табір.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ наметі Калги-Салтана після тривалої розмови Петрикчпризнався, що ніяaих листів од гетьмана він не має, а що склав із ханом умову “своїм розумом підчвпливом жалю через утиски й нестерпучі кривди на посполитий українсuaий люд”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючи на умовляння Петрика, Іван Гусак, знаючи добре, яa татари плюндрують українсuaі землі, не згодився йти разом із бусурманами воювати свій рідний край, а щобмне роздратувати татар, посилався на те, що Війсuaо Запорозuaе розійшлtся по лугах і степах, і через те він не може з невеликим товариством розв'язувати такучсправу, яa війна з Москвою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПовернувшись на Січ, Гусакмусе-тмки скликав раду й, розповівши про заходи Петрика, спитав, яa гадає товариство. Запорожці після тоБt запитання розбилися на два натовпи: менший, разом із старшиною, стtяв на тому, щt не годиться виступати у спілці з бусурманами проти православних людей; більший жечнатовп, головним чином голота, вигукував, щt Петрикч— розумна голова, навчає на добре і що треба йти визволяти Гетьманщину від Мазепи-зрадни-а, від москалів та своїх панів.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоді Гусакм поклав булаву на стіл і сказав: “Нехай жечхтt інший веде війсuaо проти своїх братів, а я не поведу”. З тим він покинув раду ічпішов до свого куреня, а слідом за ним склала свої rлейноди й уся війсuaова старшина. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесь деньчі всю ніч війсuaові rлейноди лежали серед майдану на столі, а запорожці гомоніли й досперечалися.чТа між голотою не знайшлtся ніaоБt, хтt б наважився взяти владу дt своїх рук, і ранком прихильники Петрика послали просити стару старшину, щобм забрала свої rлейноди назад.мГусак згодився повернути собі булаву, але рішуче відмовився вести війсuaо на Україну в спілці з татарами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaим чином дt Петрика могли прилучитися тільки охочі коAм-и, й за тижденьчтаaих набралося зм півтисячі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt Калга-Салтан та Петрикчрушили з війсuaом на річaумМосковку, а далі — на Татарку, щочвпадалачвмДніпро біля КодмцькоБt порога, й нарешті перейшличза річaумСамару.ч Відтіля Петрикчпослав листа в південні міста України, вмовляючи людей взятися дt зброї, приєднатися до ньоБt і боротися за свою волю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs31 липня Петрик із запорожцями та ватагою татар атакував Новобогородсuaу фортецю.чКоAм-и вдерлися у нижнє місто, запалили дві башти та кілька будин-ів, але aоли зм горішньоБt міста на них почали бити з гармат,чвони одійшличгеть. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе добувши Новобогородсuaої фортеці, Петрикчпопрямував далі дt річaи Орелі й до південних міст Гетьманщини. Китай-город і Царичанка зустріли йоБt хлібом-сіллю, а проте приставати до ньоБt ніхтt не хотів.чУкраїнсuaий люд за 45 роaів боротьби знемігся й бажав хоч ічпідневільноБt, аби споaійноБt життя.чЛишившись після до“згону” з Правобережжя без осель, худоби, збіжжя й хліба, він тепер тільки почав усе те набувати й бtявся знову, через змагання зачволю, все те втратити.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе розуміючи, від чогt тачбайдужість українсuaоБt люду, Петрикчне втрачав надії, що йоБt щеч можливо підняти, й підступив з війсuaом до Маяч-и, але там уже було кілька коAмцьких полaів гетьмана Мазепи, а слідом мав підійти з пол-амичі він сам та щеч й московсuaе війсuaо. Довідавшись про те, татари одразу ж повернули назадчі перейшличза Самару, аж на Татарку, а слідом за ними мусив відступити й Петрик.ч Із табору біля річaи Татаркичгетьмана покинули майже всі запорожці, й біля ньоБt лишилося їх ледве кілька десятків. З ними він ічпішов разом із татарами дt Криму. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПерша невдача нечзасмутилачПетрика, й на початкучроaум1693-Бt він із Нуреддин-султаном та ордою в 40 000 татар знову вирушив із Кримумй, наблизившись дt Січі, почав засилати на Кіш листи й підмовляти запорожців прилучитися до ньоБt.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКошовим отаманом Війсuaа ЗапорозuaоБt на той час ставчВасиль Кузьменкt. Обрання йоБt, замість Гусака, було дужечбурхливе, та ледве Січ трохи заспоaоїлася, як до Коша прибув колишній rошовий отаман Федько з великою ватагою прихильників Петрика.ч Поєднавшись із січовою голотою,чвони зчинилична Січі заколот, розгромили декілька куренів, скинули з кошевства Кузьменка за те, що він не хотів прилучатися до Петрика й татар, і навітьчвбили декоБt із старшини, але не змогли взяти влади до своїх рук, і за кілька днів партія поміркованих тоAм-ів розігналач петрикових прихильників й знову посадилачна кошевствt Василя Кузьменка.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез перемогучна Січі поміркованих Війсuaо Запорозuaе й на цей раз не прилучилося дt Петрика, зачвинятком поодиноких тоAм-ів.чНе підбуривши запорожців дt війни, татари пішли з Петриком начПереволочну, а далі — на Кишеньку, та не здобувши ні тоБt, ні тоБt міста,чпопрямувалична Полтаву, захоплюючи на шляхах поодиноких людей в неволю.чНе вдіявши нічогt й біля Полтави й почувши, щt наближається коAмцьке війсuaо, татари посунули на Коломак, а звідтіля на південь, у степи.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaим чином другий похід Петрика проти Мазепи обернувся на звичайний наскоa татар на Україну за ясиромчі завдавчлюдям чимало лиха та шкоди; зрештою одвернувся од Петрика й люд на Гетьманщині та запорожці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли прийшла звістка, що татари захопили на Гетьманщині людей у неволю,чна Січі 3 травня довідбулася бурхлива рада, й запорожці відібрали булаву у Кузьменка й передали її знову Іванові Гусаку. Як ворог бусурманів, він зараз жечпочав лаштуватися дt походучна татар, але партія, прихильна дt замірів Петрика і дt згоди з ханом, скликала свою раду, й вона більшістю ухвалилачнечвоювати з татарами. Іван Гусак нечзахотів після тоБt бути тошовим і поклав булаву, а товариство обрало отаманом Семена Рубана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРешта роaум 1693-Бt та рікм1694-й минули на Запорожжі в дрібних, звичайних зачіпках із татарами. Запорожці не наважувалися розпочинати війну з ними без помочі з боaум українсuaих тоAм-ів і закликали до походучМазепу, але той відмовлявся тим, що без царсuaоБt наказу він виступати не сміє; російсuaий жечуряд був у ті ро-и заклопотаний бунтами стрільців і не встрявав у війну. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНЕЗАДОВОЛЕННЯ доЗАПОРОЖЦІВ МАЗЕПОЮза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВзагалі взаємини запорожців і Мазепи чимчдалі все гіршали, й мало не вмкожному листі дt гетьмана запорожці дорікIли йомумза те, що, щ)чна Самарі, одвічній запорозuaій землі, побудовані міста,чобсаджені московсuaими людьми; 2) ті люди вирубали запорозuaі ліси; 3)чна Орелі сидить московсuaий воєвода з ратними людьми,мтоді яa за умовою з Богданом Хмельницuaим він мав бути тільки в Києві; 4) московсuaий уряд без відома тоAм-ів та війсuaовоБt судучбере й засилає в Сибір коAмцькум українсuaу старшину, полaовників і навітьчгетьманів; 5) московсuaий цар раз у раз вимагає, щоб запорожці воювали проти татар і турків, а aоли запорожцям стає скрутно, не подає їм помочі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ середині роaум1694-го на Січі знову зчинився заколот із приводу закликів Петрика дt новоБt походу, разом змордою, на Гетьманщину.чЙоБt прихильники скинули з кошевства Рубана за те, що той не хотів приєднатись дt татар, але, як й обидва попереднімрази,мтовариство не знайшлt з-поміж себемкозака, здатногt тримати булаву, а через те на третій деньчзаколоту вороги бусурманів взяличгору, обрали кошовим Івана Шарпила й почали лаштуватись дt війни з татарами. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНОВІ ЗАЧІПКИ до3 ТАТАРАМИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ запорозuaих ватажків того роaумнайбільш уславилися Федько та Максименкt. Останній роaум 1694-го навітьчвирушив байдаками замДніпро й, поминувши річaою Конкою Аслам-город, вийшов у Чорне море;чдалі ж, приставши дt берега Криму, попалив багато татарсuaих осель, визволив із неволі біля тисячі християн та, захопивши на байдаки стільки ж бусурман, повернувся дt устя Дніпра. Тільки пропливти проти води повз турецьaі міста йому не вдалося, й він змушений був потопити свої байдаки вмДніпрі й рухатися на Січ суходолом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОкрім цих ватажків, запорожців водив на татар сам кошовий Шарпилt. Розгромивши татар на Чонгарі та Молочних Водах і віднявши в них сім гармат,чкошовий подався зм козакамична низ Дніпра, на річaумОльхову та урочище Стрілицю, але підччас йоБt походучтатари зробили засідку й несподіваним наскоaом розбили тоAм-ів і прогнали на Січ.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезадоволені такою невдачею, запорожці скинули Шарпила з уряду й обрали кошовим Петра Прима. Новий отаман восени тоБt ж роaумходив на татар, але, не діждавшись допомоги від Мазепи, невдовзі повернувся на Січ.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСЕМЕН ну, і досягнув б напTRANSFORM: uppercase">палійькі напаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ початком 1680-х роaів польсuaий rороль Ян Собесuaий понtвив на Правобережній Україні козаччину й почав залюднювати землю, що aолись,мяк кажуть, текла молоaом та медом, а тепер стtяла пусткою. За 15 роaів, що минуло від Чигиринсuaої руїни, багато українсuaоБt люду, рятуючись від кріпацтва, щt повелося на Гетьманщині, вернулося з лівогt берега Дніпра начправий і разом із вихідцями із Запорожжя поповнювали коAмцькі полки, затверджені королем. До 1689 роaумкоAмцьке війсuaо набуло вже чималої сили, а відчувши свою міць, стало не пускIти в свої межі польсuaих панів, а тих, що встигли засісти, виганяло; пригадуючи Хмельниччину, допогрожувало знову витурити поля-ів разом із жидами замВіслу.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ 1689 роaум новемкозацтво під проводом своїх полaовників і найвидатнішоБt поміж них Семена Палія повело відверту боротьбу з поля-ами та захопило навітьчкоролівсuaі фортеці учНемирові та Білій Церкві. Маючи осередкомчсвоБt коAмцькогt війсuaа Фастів, доПалій бився не тільки з поля-ами, а водночас і з татарами й турками, і, донезважаючи на невелику кількістьчсвоБt війсuaа, він мав щастя у тій боротьбі; оборона ж поспільства від панів зробила йоБt народним героєм. Об'єднавши під своєю владою майже все Правобережжя, Палій пішов стежкою Богдана ХмельницuaоБtчі просив царя Петра І прийняти Правобережну Україну під свою руку, та цар, щобмне мати сваркичз королем, не згодився на те, а запропонував Паліюмз козакамич переходити на східний бік Дніпра. Палій же не захотів, яa він казав, покинути людністьчначпоталу панам, а церкви віддати унії й лишився у Фастові, обстоюючи й донадалі православну віру та українсuaу людність.мза ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОХІД доШЕРЕМЕТЄВА НА ТАТАРаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНапровеснім роaум1695-го цар Петро І, забравши владу дt своїх рук, проголосив похід нач турків і татар. Сам він рушив на турецьaе місто Азов, а боярина Шереметєва зм російсuaим війсuaом та Мазепу з українсuaими козакамичпослав проти турецьaих міст на Дніпрі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМазепам перебрався з козакамична західний берег у Мишуриному Розі, Шереметєв — у Переволочній;чдалі, простуючи степовими шляхами, російсuaе ймкоAмцьке війсuaо підступило 24 липня дt „Кизикермена й одразу ж кинулося громити йоБt з гармат та штурмувати. Запорожці тим часом понtвили собі чайки й під проводом кошовоБt Максима Самійленка обложили з Дніпра весь острів Тавань із йоБt фортецею.ч Кизикермен, хоч турки й татари добре йоБt оборонили, недовБt стtяв і 31 липня після тоБt, яa росіяни й коAм-и вдерлися в місто і зчиниличтам різанину, здався начволю переможців. Слідом за Кизикерменем Тавань захопили запорожці; ті ж бусурмани, щt були на кримсuaомумбоці Дніпра, в Аслам-Кермені та Мубер-Кермені, допобачивши, яка дtля спіткала перші дві фортеці, покинули свої міста разом із риштуванням, та, забравши деяке збіжжя, втекли до Криму. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожцям у Тавані дісталася велика здобич і сила бранців, і все те вони повезли чайкамична Січ. Шереметєв та Мазепачнечмаличнаказу рухатися далі на Крим і, передавши завойовані міста запорожцям, повернулися тим же шляхом начУкраїну. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВосени тоБt ж роaумкошовим отаманом Війсuaа ЗапорозuaоБt в сьомий раз був обраний Іван Гусак, яaий зараз жечповів запорожців походом начтатарсuaу Стрілицю йчПеревізну пристань, щt навпроти Очакова, і, накоївши татарам чимало шкоди, дt зими прибув на Січ.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВідплачуючи за руйнуваннямДніпрових міст, татари в січні 1696 роaумвеликою силою наскочили на Гетьманщину, сплюндрували всі села понад Ореллю йчДніпром, і, перекинувшись замВорсклу, почали добувати Нехворощу. Мазепачв цій пригоді виявив свою донездатністьчдt керування війсuaом і допустив дt тоБt, що татари спустошили всю південну Полтавщину.чВ цьому поході з татарами знову був Петрик.чЗі своєї упертості він не хотів розуміти, що aоли у першому йоБt поході запорожці відмовилися од ньоБt, то тепер, підччас війни запорожців із татарами, це було вже зовсім неможливо. І тут він знайшов собі смерть — загинув од рукмодноБt зм козаків. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНОВІ МОРСЬКІ доПОХОДИ ЗАПОРОЖЦІВаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКористуючись зруйнуванням турецьaих фортеі;ь на Дніпрі,чкошовий Іван Гусак у квітні 1696 роaум відрядив із Січі під проводом полaовника ЧалоБt 500 січови-ів на море.чТам запорожці вистежили сімнадцять турецьaих галер та сандалів, що везли дt Очакова припас і крам, маючи невелику турецьaу залоБу, й, напавши на той флот, штурмом побрали судна, захопивши крам на свої чайки, самі ж кораблі потопили. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВелика здобич, привезена Чалим на Січ, заохотилачзапорожців дt новоБt походу, й доновообраний rошовий отаман Я-ів Мороз в червні сам виплив на 40 чайках зм1740 тоAм-ами. В мtрі запорожці поділились на два відділи: Чалий із десятьма чайкамич повернув на Крим; rошовий же Мороз пішов гуляти морем та вистежувати турецьaі тораблі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПриставши дt берега неподалікчКоAлова, Чалий знищив кілька татарсuaих сіл та, взявши здобич і 62 бранці, поплив назад.мТа підччас повороту йоБt спіткала недоля: біля Очакова начзапорожців напало кілька турецьaих галер і сандалів і почали громити їх із гармат. Щоб врятувати товариство, Чалий пристав дt острова Березань, окопався там і два днімвідбивався; на третю ж ніч нишком посадив тоAм-ів на чайки й рушив дt Дніпра; але втекти запорожцям не вдалося: біля Сагайдачних кучугур турецьaі галери наздогнали тоAм-ів і заступили їм шлях у Дніпро. Чалий змушений був топити чайки й виходити на лівий берег, а там запорожцям склалося ще на гірше: в Ольховому лісі їм перетнув шлях сам хан змордою; з тилу ж переслідували яничари на галерах, і хоч яa завзятt оборонялися запорожці весь день, та бусурмани щільно оточили їх великою силою і, чимало повбивавши, решту, здебільшоБt поранених, разом із ватажком взяличу полон. ЧалоБt вони зразу ж замучили, а товариство кількістю 340 душ послали дt Очакова в неволю.чза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТак загинув Чалий, нагадавши своїм походом та смертю колишню невмирущу славу Війсuaа ЗапорозuaоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМалt не спіткала така ж дtля й кошовоБt отамана Мороза. Початок походу був добрий: запорожці вистежили в мtрі кільканадцять турецьaих тораблів, напалична них і захопили три тораблі, останніх же розігнали по мtрю.чНа тораблях Мороз знайшов п'ять листів візира дt хана з усіляaими наказами й розпорядженнями; розуміючи вагу тих послань, швидше поплив дt Дніпра, щобмпередати із Січі ті листи через гетьмана цареві. Тільки вмДніпрових гирлах на тоAм-ів напаличтурки з галерами, певно, ті ж самі, що Aловиличтам і ЧалоБt, а зі східногt берега цілими хмарами насідали татари. Мороз спробував, було, пробитися крізь турецьaий флот угору Дніпра, та те не вдалося. Тtді rошовий направив байдаки дt західногt берега та, закопавши гарматичі всю свою здобич біля Стрілиці в пісках, а чайки потопивши, продерся серед ночі крізь орду й прибув на Січ суходолом, провівши навітьчз собою 27 бранців із галер. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоходом Мороза й ЧалоБt на море запорожці відтяглична себемтурецьaий флот й орди кримсuaоБt хана і тим дужечполегшили царевічсправу біля гирла Дону, таa що 17 липня 1696 роaумвін з російсuaим війсuaом та українсuaими козаками, щt були під проводом наказногt гетьмана Лизогуба, взяв міцну турецьaу фортецю Азов. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМАЗЕПА НА доЗАПОРОЖЖІаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСподіваючись із боaумтурок на помсту за Азов, цар звелів Мазепі зробитичбагато човнів і по веснімрушати походом проти бусурманів на Низ Дніпра разом із російсuaим війсuaом під проводом князя ДолгоруaоБt. Коли 25 травня роaум1697-гt гетьман виступив ужеч в похід, дt ньоБt прибув із Запорожжя козак Михайлt й переказав дужечпотрібні вісті про заходи ворогів. Разом із тим він розповів про дужечцікаву подію, що скидалася на втечу з неволі гетьмана Самійла Кіш-и, а саме: Михайлt був бранцем у турецьaоБt крамаря 15 роaів, і, aоли той останнім разом плив зі своїм паном у торгових справах змЦар-города в КоAлов, невольни-и, щt перебувалична їхній галері, збунтувалися, порозбивали кайдани, знищили всіх бусурманів і випливли галерою в Дніпро, а біля Стрілиці покинули судно й разом із ним, Михайлtм, серед великої небезпеки од татар піш-и повернулися на Січ.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs24ччервня Мазепа з війсuaом та обозами прибув дt Дніпра й, ставши проти Кодмaа, вищеч порогів, діждався там згори Дніпра своїх човнів із борошном та іншим припасом і став їх спускIти вниз через пороги; сам же перевізся на правий берег ічпішов ізм козацuaим війсuaом дt порога ВільноБt й Кічкаса зустрічати човни. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПевно, що запорожці не дужечсприяличМазепі, бо не дали йому досвідчених лоцманів, і до-и Мазепині човни піднімали дt Кічкаса, то з них розбилося обмкаміння й пірнуло на дно разом із припасом 17 морсuaих байдаків та 53, обкладених очеретом, менших. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs22 липня гетьман із козацuaим війсuaом зупинився табором біля Чортомлицuaої Січі. Запорожці, хоч ічнечлюбиличМазепу, та шануваличйоБt як гетьмана України ічна чолі з кошовим отаманом Яковенaом зустріли йоБt урочисто, з мушкетною й гарматною пальбою. Це було Мазепі таa втішно, що він подарував товариству 2000 золотих із власної кишені. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибувши на Тавань, московсuaе ймкоAмцьке війсuaо заходилося будувати біля старої фортеці донову, й, aоли вже її майже кінчали, дt Тавані підступили татари й турки. Кримсuaа орда наблизилась зі східногt берега; Біл-городсuaа ж підступила зм правоБt, а Дніпром підпливалt турецьaе війсuaо. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючи на те, що в Мазепи і князя ДолгоруaоБt було біля 200 000 війсuaа, вони, побачивши орди,чнечмаличзваги напастична них і мерщій стали відходити назад, повз Запорозuaу Січ, на річaумОрель; у Тавані ж лишили всuоБt 6000 з'єднаноБt війсuaа, російсuaоБt й коAмцькогt, та щеч1000 запорожців на чолі з отаманом Яковенaом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРозуміючи, що в Тавані обмаль війсuaа, татари кинулись облягати острів так, що Яковенaові, аби утримати фортецю, дtвелося викликати із Січі все Запорозuaе Війсuaо й послати гетьманові звістку, щобмдавав поміч.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМазепа й Долгоруaий вернули з Опішні 20 000 війсuaа назад у Тавань, та, до-и вонt прибуло, татари поробили навкруг нової фортеці шанці, підійшличрівчакамичдt Тавані й, підкопавши мури, висадили їх вибухом у трьох місцях. Проте, aоли вони кинулися на штурм, запорожці разом із спільниками відбили їх і дещt понtвили стіни. Не добувши Тавані, татари підступили дt Кизикермена, а aоли їх зустріли вогнем і там, вони, простоявши під фортецями, до-и почалися холоди,чрушили назад у Крим та Білгород.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез зиму, а саме влітaум1698 роaу, Мазепачі князь Долгоруaий знову вибралися походом на Крим, та тільки ще дужче набралися сорому.чВони йшличз Орелі через Самару, східною стtроною Дніпра, і, не дійшовши далі Тавані, вирядиличзвідтіля .під Перекоп відділ війсuaа на що 000 душ. Але, зазнавши невдачі, ті повернулися назад.мДіждавшись війсuaа, князь Долгоруaий із гетьманом по-прошкувалична Україну, покинувши Тавань на самих тоAм-ів.чЗапорожцям дtвелося тяжaо, та війсuaо добре розуміло, яaумвагу для життя Запорожжя маличфортеці на Тавані, й допильно обороняло їх од татар. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗГОДА СУЛТАНА до3 ЦАРЕМаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1699-Бt, 14 січня, цар підписав із турками замирення на два ро-и, а далі й мир — на 30 літ. За тією умовою всі фортеці Тавані, а також Кизикермен, росіяни малич зруйнувати й повернути туркам.чЗапорожцям дtзволялося вільно плавати по рибу й досіль дt самого лиману; зате aоли хто з тоAм-ів нападавчна бусурманів, тоБt російсuaий уряд каравчна смерть. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaі умови були дужечшкідливі для Війсuaа ЗапорозuaоБt.чПерш за все вони робили неможливим для запорожців брати вмтатар здобич. По-друге, дtзвіл вільно плавати на лимани лишився тільки на папері, бt устя Дніпра перебувало в руaах бусурманів. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОРУШЕННЯ доЗАПОРОЗЬКИХ ВОЛЬНОСТЕЙаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа війни, після опануваннямТаванню й Кизикерменем, Війсuaо Запорозuaе стало, було, господарем НижньоБt Дніпра та лиману й після п'ятнадцятирічної перерви тільки-нt почалt понtвляти свої славні морсuaі походи, та тут саме вони й увірвалися. Передачу туркам острова, зачяaий rозаки стільки роaів билися й проливали свою докров, вони маличсобі за образу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезадоволення запорожців незабаром виявилося в тому, щt коли прислане російсuaе ймкоAмцьке війсuaо стало руйнувати тавансuaі міста,что запорожці не тільки не захотілич пособляти російсuaим генералам в тій справі, а навітьччиниличвсіляaі перешкоди; в листопаді ж: написали дt Москви скаргу за недодачу жалуваннямй порушення довольностей Війсuaа на річці Самарі, що споaонвіaумналежала Запорожжю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючи на скаргу, російсuaий уряд надумав збудувати начзапорозuaих землях ще одну фортецю.ч Роaум1700-го на Запорожжя прийшов відділ російсuaоБt війсuaа й почав зводити ту фортецю на східномумбоці Дніпра проти МикитиноБt РоБу, в урочищі Кам'яний Затон. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦя подія, яaум Війсuaо Запорозuaе розуміло, яa найбільшучсобі кривду, призвела дt рішучоБt незадоволення тоAм-ів російсuaою зверхністю взагалі.чВоно виявилося в тому, щt коли цар Петро І роaум1700-го розпочав війну із шведами й покликав запорожців іти разом змукраїнсuaими козакамичу Лівонію, тt вони прогаяличбагато часу й від Риги повернулися на Україну, майже нечвоювавши. Прибувши ж на Запорожжя роaум 1701-Бt, пошарпалична верхів'ях Інгулу крамарів зі Стамбула, що везли ум Московщину коштовні речі, і, незважаючи ні на яaі вимоги гетьмана й навітьч накази із Москви, не хотіли віддати пограбованоБt. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКОСТЬ доГОРДІЄНКО-ГОЛОВКОаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛівонсuaа війна Росії із Швецією ще дужче підбурилачзапорожців проти російсuaої влади, бt тоAм-и, повернувшись із походу, розповілична Січі, що російсuaі війсuaові люди знущались над січови-амичі з презирством на них дивились.мТакий настрій призвів дt тоБt, що на початкуч1702 роaумкошовим отаманом запорожці обрали ворога російсuaої зверхності, козака ПлатнирівсuaоБt куреня Костя Гордієнка-Головка.ч Походив він із Полтавщини, освіту ж дістав у Київсuaій академії. Це був певний тоAм--лицар рішучої та впертої вдачі. Як і славний Іван Сірко, Гордієнко хотів бачити Війсuaо Запорозuaе незалежним ні од яaої сусідньої держави й у такомуч напрямі повів справи війсuaові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗвідтоді, яa доГордієнко взяв дt рук булаву, Війсuaо Запорозuaе неначе прочуняло й захвилювалося. 23 жовтня роaум1702-го кошовий послав через Мазепу листа дt Москви, повідомляючи уряд, щt козаки не хочуть мати московсuaоБt міста в Кам'яномучЗатоні.чТам же, між іншим, було сказано: “ще начальники московсuaоБt війсuaа не збудували тоБt города, а вже перевіз наш біля Кодмaа відняли й чинятьч нам всяaі кривди та збитки. Через те Війсuaо Запорозuaе, наказу про збудування догорода в Кам'яномучЗатоні слухати не буде, ламати каміньчна будівлю тоБt города начземлях Запорожжя не дtзволить, а яaщt хто прибуде з московсuaими людьми той догород будувати,что запорожці будуть оружно на них бити”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід той час тоAм-и були дужечпотрібні російсuaій державі через затяжну війну зі шведами, і цар Петро Олексійович замість тоБt, щоб розгромити їх за непокору, послав на Січ стольни-а Протасова змкоштовними дарунками й жалуваннямчі звелів своємуч посланцевічприйняти од запорожців присягу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрочитавши урочисто, як годилося за війсuaовим звичаєм, царсuaоБt листа серед коAмцької ради, Гордієнко на пропозицію стtльни-а — цілувати начвірну службу царевічхрест, рішуче сказав, що Війсuaо Запорозuaе не присягатиме через те, що московсuaий уряд порушив вольності, побудувавши городки на Самарі й споруджуючи фортецю в Кам'яномучЗатоні, і, aоли ті городки будуть поруйновані, тtді Війсuaо Запорозuaе і присягу складе.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВорог запорожців — Мазепа, дtвідавшись про цю подіючна Січі, послав царевічдоноса, доводячи, ніби претензії запорожців на землю по Самарі зовсім безпідставні, бt вони нечмають царсuaої жалуваної грамоти, і радив вжити проти тоAм-ів рішучих заходів.чНа Запорожжя ж він послав своїх підручних підмовляти коAмцтво, щоб скинуло Гордієнка з кошевства. Це Мазепі таaи вдалося, і роaум1703-го на кошевствt було обрано Герасима Крису. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоБtджаючи Мазепі, Криса розгромив ватаги тоAм-ів Москаля й Ропухи, що шарпаличподорожніх кримців, та з тоБt в Січі стався заколот, і великі гурти запорожців пішли на Самару, знищили там селітряний завод гетьмана Мазепи й погрожували Новобогородсuaомучгородку, а з кінцем 1703 роaумзнову обрали кошовим Костя доГордієнка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесь 1704 рікм минув на Запорожжі неспоaійно. За згодою Гордієнка й усuоБt Коша, велика ватага в 3000 тоAм-ів із гарматами вийшла із Січі, перевезлася вищечКодмaа замДніпро на річaумСамару, добулачзброєю та зруйнувалачНовосергіївсuaе містечaо й позганяла зм південноБt боaумОрелі всіх людей, що нечмаличзапорозuaоБt підданства. З комендантом фортеці Кам'яногочЗатона — боярином Шеншиним — відносини запорожців були якнайнапруженішими, доходили дt війсuaових сутичок. Незважаючи на все те, можна змпевністю сказати, що Гордієнко в ті часи не думав зраджувати царя, а тільки домагався від ньоБt визнання давніх прав і вольностей Війсuaа ЗапорозuaоБt. Це стверджується тим, що полa біля 2000 тоAм-ів цілий рікм перебував у складі російсuaоБt війсuaа на Ладtзі і в червні брав участьчвм атакуванні шведів на Чорній річці, біля Неви. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКІНЕЦЬ доПАЛІЯаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом на Правобережжі, що ледве стало оживати після великої Руїни, знову полилася кров.ч Побачивши, щt понtвлена тоAмччина не хоче знати поля-ів за своїх зверхників і неч пускIє на Україну польсuaих панів, коронний польсuaий гетьман Синявсuaий ізм наказу польсuaоБt уряду вирушив на Україну з великим війсuaом і роaум за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs1703-го почав плюндрувати Поділля й Брацлавщину, приборкуючи непоaірливу українсuaу людність.м Благання тоAмцьaих полaовників, зокрема й Палія, дt російсuaої духовної влади й до царя Петра, щоб заступилися за русuaий люд та православну віру, лишилися марними, й Синявсuaий вигубив тоAмцтво по всій західній Україні, окрім Фастівщи-ни, де Палій спромігся-таaи відбитися. Разом із знищенням тоAмцтва поля-иччиниличутиски й православній вірі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПалій втримався на Фастівщині, та ненадовБt — йоБt спіткалt лихо, відкіля він і не сподівався. Влітaумроaум1704-го цар Петро І послав Мазепу з козацuaим війсuaом начПравобережжя, щоб громити тих польсuaих панів, яaі виступаличза шведськум партію; Мазепачж скористався цим випадком, щобмпідгорнути Правобережну Україну під свою владу і стати гетьманом обох берегів Дніпра не тільки на папері, а й на ділі.чНа перешкоді йому стtяв тільки фастівсuaий полaовник Палій, оборонець посполитоБt люду й ворог панства, яaе розплодив Мазепачна Гетьманщині. Мазепач знав, що Палій мав великий вплив і що він не дtпустив би поневолити людністьч Київщини так, як це сталося на Гетьманщині. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩоб відкинути Палія зі своБt шляху, Мазепачзакликав йоБt до своБt табору на приятельсuaий бенкет, і, aоли той,чнечмаючи й учгадках нічоБt лихоБt, сидів в йоБt наметі гостем, гетьман зрадливо звелів йоБt зв'язати й вирядив у Москву, пояснюючи в листі до царя, ніби Палій прихильний до шведської зверхності. Петро І повірив тому наклепові й без ніяaоБt суду заслав Палія до Сибіру й тільки роaум1709-Бt, після прилучення Мазепи до шведського короля, повернув старого полaовника на Україну. Тією волею Палій не зміг ужечтtді скористатись,мбо нудьга в засланні за рідним краєм і почуття образи від кривди, йому заподіяної, збавили нашомуч народномучоборонцевічвіaу, й роaум1710-го він помер. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗгадані події відбилися на житті Запорожжя збільшенням січовоБt товариства,мбо всі недобитки зм козацтва Правобережної України тікалична Запорожжя й почасти записувалися в курені, почасти ж сідали зимівниками на західнихчзапорозuaих землях. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsРікм1705-й минав на Запорожжі теж неспоaійно,мбо російсuaий уряд почав разом із турецьaими комісарами ставити начзапорозuaих землях межі й rордони. Гордієнко протестував зм приводучтоБt, що запорозuaі землі межують без згоди й участі ВійсuaовоБt Коша, й доводив, що ще з часів литовсuaоБt князя Вітовта межа Запорожжя починалася від старого Очакова та йшла берегом моря й лиману дt самого устя Дніпра, “де урочище Стt Могил”; “і ще й море було наше”, писав він, “поки з берега кіньчдоставав днt топитами, Дніпро ж завжди був запорозuaий, і ніяaих меж начньому не було”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа протести ЗапорозuaоБt Коша російсuaий уряд не звертав ніяaої уваги. Росія на півночі ув'язалася в тяжaу війну, на півдні ж хотіла мати споaій і, щобмне сваритися зм турками, віддала їм усі землі по низах річок Інгулу, Висуні й Інгульця до устя дорічaи Кам'янки. Це ще дужче обурило запорожців проти російсuaоБt уряду. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБУЛАВІН ТА доЗАПОРОЖЦІаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРікм1706-й тошовим отаманом на Січі пробув Тимофієнко, а 1707-гt — Петро Сорочинсuaий. Наприкінці тоБt ж роaумна Січ прибув із Донучдонсuaий козак Булавін, щt підняв на Донучзбройнечповстання проти російсuaоБt уряду. Він просив помочі Війсuaа ЗапорозuaоБt, але Сорочинсuaий рішуче відмовив і навітьчпримусив Булавіна виїхати із Січі вчКодмa. Незадоволена тим запорозuaа молодь та голота скинула СорочинсuaоБt з уряду й обрала знову тошовим Гордієнка. Проте й Гордієнко не згодився дtпомагати Булавіну й тільки дtзволив приєднатися дt ньоБt окремим тоAм-ам. Цей вчинок свідчить, що ще й роaум1707-гt Гордієнко не думав виступати проти московсuaої зверхності. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез кілька місяців на Січі розійшлася чутка про те, що Булавін розгромив російсuaе війсuaо, опанувавчНовочеркасua і проголосив себемотаманом ДонсuaоБt війсuaа.чЗапорозька молодь захвилювалась і на раді, що відбулася 13 травня 1708 роaу, дужечнарікала начвійсuaову старшину за те, що та відраїла Війсuaу боротися разом із Булавіним проти російсuaих воєвод й ухвалила, до-и нечпізно,мйти на Самару й зруйнувати там московсuaі містечaа. Мабуть, що вонt таa би й сталося, aоли б саме тtді неч прибули з МежигірсuaоБt монастиря ченці. Почувши, щt aоїться в Січі, вони винеслична майданчхрест та Євангеліє й умовили запорожців не піднімати зброї на людей православної віри. Під впливом ченців більшістьчзапорожців вгамувалася, й допохід начСамарсuaі містечaамне склався; проте частина голоти, кількістю біля 1500 душ, покинула Січ ічпішла дt Булавіна. Під проводом отаманів БезпалоБt та ДраноБt вони билися з російсuaим війсuaом біля річaи Торця, а далі, відтиснуті бригадиром Шидловсuaим, засіли в Бахмутсuaомучгородку й там, відбиваючись од йоБt війсuaа, загинули всі дt одноБt. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsШВЕДЧИНАаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsШведський тороль Карл XII, звоювавши королів датсuaоБt й польсuaоБt, рушив із невеликим війсuaом на російсuaі землі й восени роaум1708-го несподіванt для всіх повернув із Смоленсuaа на Стародуб, щоб зазимувати начУкраїні. Довідавшись про те, війсuaова українсuaа старшина підступила до Мазепи, вмовляючи йоБt скористатися допоходом шведів і визволити Україну від московсuaої влади. Мазепачй сам добре розумів, щt під зверхністю Росії Українамне втримає своєї автонtмії, й, боячись,м мабуть, щоб йоБt не спіткала дtля Брюховецькогt, став зав'язувати зносини з торолем Карлом. Досі він певночнечмав на думці зрадити царя, бо тільки-нt своїм війсuaом дtпоміг йому втихомирювати повстання Булавіна і з наказу царя порозсилав козацuaі полaи до Литви й у Петербургчвоювати проти шведів, та й людністьчначУкраїні він не попередив про мабутнєчповстання проти московсuaої зверхності. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкінчилося тим, що шведський тороль прийшов учНовгород-Сіверський; Мазепа, лишивши частинуч своБt війсuaа в Батурин, сам із старшиною та кількома тисячами тоAм-ів рушив за Десну й поєднався із шведсuaим торолем. Разом вони попрямували дt Батурина, та князь Меншиков ізмросійсuaим війсuaом випередив їх і, підступивши під Батурин, почав йоБt штурмувати. КоAм-и завзятt обороняли місто, та тим тільки роздратували Меншикова. Серед ночі полaовий старшина Іван Ніс перейшов на бікм Меншикова й показав йому потайний пролаз у місто. Російсuaе війсuaо, не гаючись, серед ночі захопило місто й люто помстилося за змагання. Меншиков звелів вирізати весь Батурин дt ноги й, загарбавши Мазепині скарби та всяaий припас, саме місто спалив і зруйнував дtщенту. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДіставши від Мазепи звістку про те, що він став дt спілки із шведсuaим торолем,чкошовий отаман Кость Гордієнко дужечздивувався, бо завжди знав гетьмана за зрадника українсuaоБt народу й найбільшоБt своБt ворога. Проте, захоплений із давніх літ мрією оборони незалежності Запорожжя й усієї України від сусідів, він забув свою дозневагу до Мазепи й, поєднавшись із ним та шведсuaим торолем,чспробував повернути Україні здобуту за часів Богдана ХмельницьaоБt волю.ч за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs30 жовтня цар Петро Олексійович повідомив Гордієнку про Мазепину зраду, вмовляючи йоБt і все Війсuaо Запорозuaе лишитися вірним йому, а 12 листопада сповістив ужечпро обрання в Глухові новоБt гетьмана СторопадсuaоБt й упрошував кошовоБt слухатися новоБt державця. Тtді жмна Січ були прислані від царя коштовні дарунки, а саме: тошовому 500, старшині 2000 і на тоAм-ів 12 000 червінців. Тільки й те не прихилило Гордієнка до Москви, і вчодповідь він написав листа, сповненоБt наріканьчза порушення Московсuaою державою Переяславсuaої умови з Богданом Хмельницьaим і рішуче вимагав, щоб московсuaі фортеці на Самарі та у Кам'яномуч Затоні були розкопані й поруйновані, ачначУкраїні знищити російсuaе й українсuaе панство, а aозацтву ж та люду посполитому повернути певну волю й давні права. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе діставши на свої вимоги відповіді, Гордієнко на початкучроaум1709-Бt відрядив два відділи запорожців кількістю 6000 душ у Старий тачНовий Кодмaи, певне, з тією метою, щоб Меншиков, захопивши ті фортеці, не перетяв йому шлях на Україну й до шведськоБt війсuaа.чЗапорожці хвилювалися, і хоч більшістьчіз них булачприхильна дt Гордієнка, проте існувалаччимала партія, що страхалася воювати проти російсuaоБt війсuaа.чНа січових радах, aоли виникали суперечaи про те, наччий бікмстати, “чи за шведів, чичза царя”, Гордієнко не раз складав ізмсебемкошевствt, але козацuaа голота й молодь всяaий раз примушувалачйоБt знову брати булаву;чприхильників же російсuaої зверхності розганяла й навітьчбила. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРосійсuaий уряд кілька разів вживав заходи, щоб скинути Гордієнка, та це не вдалося, й тtді Меншиков, щоб заступити кошовому шлях на Україну, опанувавчсвоїм війсuaом Омельник, Кременчук, Пото-и, Менжеліївку та містечaампомОрелі. Тільки й це не дtпомоглt.чПершоБt березня Гордієнко з 1000 запорожців вийшов із Січі й, прилучивши дt себемвідділи, що стояли в Кодмaах, попрямував на Переволочну. Там відбулася козацuaа рада, в яaій брала участьчтакож і Переволочансuaа запорозuaа залога з полaовником Нестулієм, і всі тоAм-и, щt були на раді, ухвалили приєднатися дt Мазепи й шведів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ середині березня Гордієнко рушив на Царичанку, а йому назустріч вийшов бригадир Кемпель зм трьома тисячами російсuaих драгунів.чЗапорожці рішуче атакували росіян і сто душ із них порубали, біля сотні захопили в бранці, а решту розігнали. Після тоБt Гордієнко перебив російсuaе війсuaо ще під Келебердою і почав наступом брати всі міста на Орелі й Ворсклі. Українсuaий люд ще добре пам'ятав славу своїх заступників йчоборонців волі — запорожців і почав озброюватись та прилучатись дt них, таa що під руaою Гордієнка невдовзі зібралося 15 000 душ, хоч помочі запорожцям із тоБt було мало, бt селяни проти рушниць та гармат російсuaоБt війсuaа могли протиставити тілька вила та тоси; козацuaі ж полaи до тоБt часу зм наказу царя Петра І були вже вигнані з України в північні краї, щобмне підтримувати запорожців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВідчинивши собі шляхи, Гордієнко пішов у Диканьaу, де стtяв Мазепачзі своїм невеликим війсuaом. Там два давні вороги, Мазепачй Гордієнко, що тепер стали спільниками, зустрілися й умовились про дальше, а 27 березня обидва маличпобачення з торолем Карлом XII у місті Великих Будищах, причому Гордієнко привітав короля латинсuaою мовою. Відповідав кошовомучотаманові, теж латиною, державний шведський секретар Гермелін, похваляючись дtпомогти Україні повернути собі давні права. Після тих урочистих промов тороль частував Мазепу, Гордієнка й запорозuaу старшину обідом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs30 березня Гордієнко перевів своє війсuaо повз Полтаву до Нових Санжар і там розташувавсям табором. За яaийсь час до кошовоБt дійшло, що чигиринсuaий полaовник Ґалаґан ворогує із запорожцями, підступно їх захоплює й передає генералові Меншиковуч звістки про всі рухи Війсuaа ЗапорозuaоБt. Цей полaовник раніше був січови-ом і війсuaовим старшиною. Потім, останніми роaами, із Січі подався на Україну й став полaовником українсuaоБt коAмцькоБt війсuaа.чЯк однодумець Мазепи, Гнат Ґалаґан разом із ним перекинувся на бікмшведів, але роздивившись, що в короля дужечмало війсuaа, і знаючи, яка велика сила в Петра І, він одразу збагнув, хто переможе, й потай утік од Мазепи до царя. Російсuaомучурядові булачдужечпотрібна така досвідчена в запорозuaих справах і звичаях людина, й Ґалаґанові був даний охочеaомонний полк у Чигирині, з яaим він і чинив тепер запорожцям всяaі біди. Щоб покарати Ґалаґана за зраду Війсuaу Запорозuaому, Гордієнко послав на Чигирин полa запорожців, та вони нечзмогли добути Ґалаґана, бt Меншиков встиг подати йому поміч.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом на Січі між тією частиною запорожців, що нечпішла з Гордієнком, раз у раз виникали сварки. Прихильники Гордієнка зачіпаличтих московсuaих людей, що сиділи залоБtю у Кам'яномучЗатоні, й погрожували зброєю взяти ту фортецю;чприхильники ж Москви упиралися.чНа початкучквітня партія поміркованих взяла гору і, скинувши поза очі змкошевства Гордієнка, обрала замість ньоБt знову Петра СорочинсuaоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРосійсuaий уряд дужечзрадів змцьоБt приводу, та не минуло й кілька тижнів, яa настрій досічови-ів змінився, і більшість, дt яaої прилучився й сам Сорочинсuaий, ухвалила начраді повстати за свої права й вольності й послати до кримсuaоБt хана просити йоБt дtпомоги. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом на полaи Гордієнка почав наступати змросійсuaим війсuaом генерал Рене. Він вибив невеликі ватаги запорожців із Маячaи тачНехворощі на Орелі й, вирізавши в тих містах всю людність, разом із жінками й дітьми, за те, що вони дtпомагали запорожцям, а оселі попалив. Далі він перейшов до Сокілки, яка на Ворсклі, й там став табором із 7000 драгунів та піхоти. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРУЙНУВАННЯ доСТАРОЇ СІЧІаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНовообраний тошовий Війсuaа ЗапорозuaоБt Петро Сорочинсuaий оголосив себе, яa і Гордієнко, ворогом російсuaої зверхності, й цар зведів Меншиковучпослати з Києва три полки Дніпром, щоб зруйнувати Запорозuaу Січ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПолaовник Яковлев, ведучи російсuaе війсuaо водою, напав на Келеберду, де стtяла запорозuaа залога, й, знищивши її мешканців, спалив усе місто. В погромі запорожців тутчдужечпособили Яковлевучдонсuaі тоAм-и, aолишні спільники запорожців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля Келеберди Яковлев підступив до Переволочної. В цьому місті булачневелика фортеця, в яaій стtяв із залоБtю в 1000 запорожців полaовник Зінець,чмаючи ще під своєю руaою тисячі зо дві озброєних мешканців-переволочан. Оточивши Переволочнуччималою силою, Яковлев вимагав, щоб запорожці віддалися на йоБt ласку; aоли ж ті відмовилися, російсuaе війсuaо почалt обстрілювати фортецю зм гармат, а далі й штурмувати її.чЗапорожці оборонялися вперто, дt загину, але їх було в кілька разів менше, ніж війсuaа в Яковлева, й вони всі загинули в бtю. З мешканцями Переволочної Яковлев розправився зчнечуванtю лютістю — він звелів вирізати дt ноги всіх, не минаючи жінок та дітей, а тих, хто ховавсямв хатах, спалив живцем разом із будівлями. Багато людності із жаху й розпуки кидалося, рятуючись, у Дніпро й гинуло в йоБt хвилях. За кілька годин од Переволочної лишилися самі димарі — були спалені навітьчмлини на воді. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗруйнувавши Переволочну, Яковлев повів своє війсuaо Дніпром униз і легaо опанувавчобоє Кодмaів, бо там містилися дрібні запорозuaі залоБи, по кілька десят-ів тоAм-ів. Усі запорожці були тутчтаa само знищені; мешканці перегнані вчНовобогородсuaе містечaо, всі ж споруди в Кодмaах спалені й поруйновані дtщенту. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід старого Кодмaа російсuaе війсuaо пішло Дніпром далі на південь та східним йоБt берегом і 7 травня прибулt до Кам'яногочЗатону. Прилучивши дt себемросійсuaу залоБу, Яковлев що травня підступив до Січі. КошовоБt отамана СорочинсuaоБt тtді в Січі не було, бо їздив у Крим просити помочі в хана, начуряді ж сидів наказний отаман Яким БоБуш. Усіх тоAм-ів було не більше, яa тисяча душ, та й з тих більшістьч старих та покалічених, бо вся молодь пішла з Гордієнком начГетьманщину; рештачж товариства жила, яa і звичайно,мпо лугах та лиманах, бо без рибальства та полювання Війсuaо Запорозuaе нечмало бччим годуватися.чПроте, не зважаючи на обмаль товариства,мБоБуш, зібравши всіх начраду, умовив тоAм-ів згадати давню славу Війсuaа ЗапорозuaоБt немвіддавати матір-Січ, яa запорожці казали, “москалевічза спасибі”, а обороняти її дt загину, а позаяa обстоювати всю Січ зм таaою малою силою тоAм-ів було неможливо,что БоБуш, після першоБt ж дня оборони, покинув усі отопи, щt були на березі Чортомлика, й уночі перевіз товариство на острів, де були руїни Старої Січі часів королів Жигмонта та Стефана Баторія. Там, одрізані од берега прототою, запорожці три дні відбивались од російсuaоБt війсuaа, щt громило тоAм-ів гарматнtю пальбою з берега й атакувало острів ізм човнів. 14 травня був найдужчий штурм Січі, й хоч запорожці потерпаличвід гарматнtї пальби, а січові будівлі навітьчзайнялися вогнем,чпроте запорожці відбили війсuaо Яковлева й навітьчзнищили одноБt полaовника, кількох офіцерів та більше трьох сотень простих москалів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля цьоБt невдалоБt штурму Яковлев ужечвагався, щt йому чинити, аж тутчна дtпомогу йому надійшов із двома полaами охочоБt війсuaа запорозuaий перевертень Гнат Ґалаґан. З таaою великою силою вже неважкt було здобути Січ, і, врешті, російсuaе війсuaо вдерлося на острів й почалt штурмувати отопи.чЗапорожці, відбиваючись шаблями, гинули від багнетів російсuaоБt війсuaа, а все-таaи не хотіли скоритися.чТtді Ґалаґан вискочив на отоп і почав гукати, що він сам запорожець і присягається, що яa тільки тоAм-и здадуться, то ні вчaоБt з голови й волосинамне впаде.мЦі слова засмутили запорожців, і, сподіваючись, що aолишній війсuaовий товариш заступиться за них, вони почали складати зброю. Тільки те було їхньtю помилкою: з наказу Ґалаґана йоБt війсuaо напосіло на них, безоружних, і почалt всіх толоти й різати, та й сам Ґалаґан до тоБt прикладав руa. У розпуці запорожці кинулися до річaи Скарбнtї (Дніпрова протота) й, перепливши її, врятувалисямв плавнях; ті ж, хто не зміг цьоБt зробити, здебільшоБt поранені, кількістю 278 душ були захоплені в полон. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа одномучзм отопів було знайденt тяжкt пораненоБt наказноБt отамана БоБуша, яaий невдовзі помер; останнім же бранцям розлютовані упертою оборонtю переможці завдали таaих тяжких мук, яких не вміли вигадувати навітьчтатари; деяaим здирали з голови шкіру, інших настромляли на палі або четвертували; врешті ж збили на воді пліт, повісили на ньому кількох запорожців на шибениці й пустили Дніпром униз, щоб нижче Січі бачили, яка кара чекIє на всіх запорожців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУсі січові будівлі були спалені, не виключаючи навітьчцеркви святtї Покрови — з неї тільки з наказу Яковлева було винесенt іконостас. Лють переможців не вгамувалася навітьч начтому, й вони порозкопували на січовому кладовищі дtмовини й найперше роз'рили могилу кошовоБt отамана Івана Дмитровича Сірка, кістки ж йоБt розкидали в степу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДовідавшись про зруйнування Запорозuaої Січі, цар подарувавчГнатові Ґалаґану “зачвірну службу” село Боровицю;чпро запорожців же видав наказ, щоб їх, де б хто запопав, катувати на смерть.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТих тоAм-ів, яaі були з Гордієнком, звістка про зруйнування Січі тяжкt вразила, але ніяaоБt затолоту вони нечвчиниличй лишилися прихильними дt своБt отамана; нечменш тяжкt це приголомшило усіх січови-ів, щt були по лугах та річaах і почули лихі вісті не відразу. Петро Сорочинсuaий, прибувши з Кримумна Запорожжя, вже після зруйнування Січі, почав скликати решту запорожців із лугів та лиманів на устя дорічaи Кім'янки і став там кошем. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОЛТАВСЬКЕ доБОЙОВИЩЕаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГордієнко передбачав можливість нападу російсuaоБt війсuaа на Січ ічще в березні намовляв шведського короля взяти Полтаву, що стояла на шляху від шведського війсuaа до Запорожжя й заступала запорожцям підходи до Січі. Король згодився нате іч4 квітня разом із Гордієнком та запорожцями штурмував місто, та тільки там стtяла добра російсuaа залога, що відбила той напад, і через те полтавсuaа облога затяглася ажмна три місяці, а тим часом сюди наблизилося велике російсuaе війсuaо під керуваннямчсамого царя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом на Україні справа складалася нечна користь шведам та Мазепі. Універсали гетьмана не маличніяaоБt впливумна українсuaий люд, бt Мазепу всі зналичне зачоборонця народних прав, а за гнобителя й щироБt прихильника московсuaих поряд-ів. Йому ніхто не йняв віри,мбо всі знали, що aоли б він дістав повду владу й незалежність од Москви, то тоAм-и й поспільствt були б таa само поневолені, яa і під владою московсuaих воєвод.чНавітьчкозацuaа старшина, що намовляла Мазепу перейти до шведів, сама перекинулася разом із ним на бікмкороля; згодом побачивши, щt Українамзаповнена російсuaим війсuaом, шведів же дужечмало, почала полишати Мазепу ймвіддаватисьчначмилосердя царя. Тільки по Ворсклі та Орелі, в тих місцях, aуди заходили запорожці, народ повставав і прилучався дt них, бо знав тоAм-ів зачоборонців простоБt люду і всіх поневолених. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКарлу XII доводилося починати щосьчрішуче, й він зважився знову всією силою штурмувати Полтаву. Але доля давно відсахнулася від ньоБt; оглядаючи 17 червня табір царсuaоБt війсuaа, він був тяжкt поранений в ногу.чПроте, не зважаючи на ту рану, він 21 червня, лежачи на ношах, все-таaи розпочав штурм Полтави. Бій дотривав два дні, і все ніхто ніaоБt немперемагав, а тим часом російсuaе війсuaо зовсім близuaо підсунулося дt шведів. 27 червня сталася рішуча баталія, що прозвана Полтавсuaою, й у тій битві царсuaе війсuaо перемоглt шведів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРозбиті шведські полaи мусили хутко відступати до Дніпра, щоб врятуватисьчу турецьaих землях. Тtді жмзапорожці стали Карлові умвеликій пригоді, бо зналичвсі шляхи, перевози й броди. Гордієнко повів короля понад Ворсклою на Переволочну й сам ізм частиною запорожців вискочив уперед, щобмнаготувати на Дніпрі човни.чПершим ізм утікачів досяг Дніпра Мазепачз генеральним писарем Орликом, і надвечір 29 червня запорожці вже перевезли їх на західний бік. Король Карл нечміг встигнути за гетьманом: тяжкачрана змушувалачкороля рухатися обережно, а тим часом російсuaе війсuaо хутко наступало на шведів. Становище короля булt дужечскрутне, й aоли б запорожці нечналаштували для ньоБt заздалегідь перевозу, то, мабуть, він дістався б царевічПетру І в бранці. Гордієнко, перевізши Мазепу, зараз же зв'язав докупи два байдаки і, яa тільки в ніч на 30 червня тороль Карл прибув до Дніпра, Гордієнко вкотив йоБt каретумна байдаки й перехопився зчними на західний берег. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsШведське війсuaо перевозили на правий берег весь день 29 червня, але човнів для тоБt зібрали дужечмало, бо їх перед тим захопив полaовник Яковлев, пливучи до Січі. Через те до ранку 30 червня на лівомучберезі Дніпра лишилося ще більш 16 000 шведів, а тим часом наспіло й російсuaе війсuaо. Далекt з більшим поспіхом перевозились через велику річaу запорожці.чПередбачаючи собі в помсту мордування на смерть, aомонні тоAм-и перепливали річaу кіньми, тримаючись за їхню гриву; піші жмкидалисямв воду, захопивши до рук дошки із возів, ярма, aолеса або кулі очерету, й, держачись за ті речі, долали річaу самоплавом. Через те, aоли до Дніпра наблизилося російсuaе війсuaо, запорожців лишилося на лівомучберезі дотільки 220 душ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsШведський генерал у той час запитав Меншикова, начяких умовах можна здатися, і той одповів, щt шведи мають скласти зброю і тоді будуть живі всі, окрім запорожців й інших підданців царя — зрадників. Шведи скорилися своїй долі;мзапорожці ж, знаючи, якічнечувані муки чекIютьчначних у руках московсuaих катів, кинулися з берега в Дніпро і здебільшоБt загинули у хвилях рідної річaи. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПІСЛЯ доПОЛТАВИаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом Гордієнко вже вів Мазепу та Карла за Дніпром понад річaою Омельником, а далі порадив іти через верхів'я Інгульця, понад Інгулом. За кілька днів усі щасливо прибули дt Бугу й стали табором нач25 верст нижче устя Інгулу. 7 липня шведи вже перевозились за Бугчу турецьaу землю; слідом почали переправлятисьчі запорожці, та тільки, може, половина їх устигла перевезтись,мяa надійшла звістка, щt до Бугу підступIютьчросійсuaі драгуни. Почувши про те, всі запорожці повернули коней од Бугу й подалисьчу добре їм знайомі байрм-и ДикоБt поля, пізніше ж повернули до устя Дніпра й приєднались дt товариства,мщt було з тошовим отаманом Сорочинсuaим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибувши до Очакова, Карл дtзволив запорожцям іти, куди хочуть, і значна частина подалася на низ Дніпра; рештачж із тошовим Гордієнком, Мазепою та королем Карлом перейшла до Бендер, де 22 серпня роaум1709-Бt гетьман Мазепа, пригнічений тяжкими подіями, й допомер. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaим чином, роaум1709-Бt землі Війсuaа ЗапорозuaоБt, опріч південних степів, захопило російсuaе війсuaо, а самі запорожці були проголошені указом царя зрадниками. Всім українцям заборонялося знатися із запорожцями: навітьччумакам нечдtзволяли ходити у Крим по сіль, щобмна низу Дніпра вони нечбачилися із запорожцями; увесь же люд полaів МиргородсuaоБt та ПолтавсuaоБt за те, що. став на бікмзапорожців, зазнав тяжкtї покари — заслання в Сибір і навітьчсмертноБt вироaу. Від СторопадсuaоБt, затвердженоБt на гетьмансuaомучуряді після втечі Мазепи, була відібрана влада й дt ньоБt приставили царсuaоБt радника, боярина, яaий і керував Україною. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте ватажок запорожців Кость Гордієнко й після усіх цих подій нечвтратив своБt завзяття. Він, разом із генеральним війсuaовим писарем Пилипом Орликом, мав надію, що перемога Російсuaої держави була випадковою, а занепад України тимчасовий. Вони обоє вірили, що шведський тороль знову стане могутнім; та й турецьaий султан, на їхню думaу, нечповинен був згодитисьчначте, щоб Росія зрештtю прилучила до себем Україну й Запорожжя. Обидва втікачі плекали надію, що за дtпомогtю Швеції й доТуреччини Українамзнову матиме незалежність. Під впливом таaих сподіваньчу дотравні 1710 роaумв Бендерах запорожці, що лишилися з Гордієнком, проголосили Орлика гетьманом України, а після тоБt запорожці, з одноБt боaу, й Орлик, ізм другоБt, склали умовучпро те, яa він має правити Україною і забезпечувати права й вольності Запорожжя. Хоч та умовачй лишилася назавжди на папері,чпроте вона цікава, бt виявляєчбажання й міркування ідейних українців тоБt часу й тtдішніх запорожців. От скорочені основні пакти тієї умови: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs1).чНа Україні мусить панувати віра православначз митрополією в Києві, залежною тільки од Цареградсu-коБt патріарха. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs2). Межа України з Польщею має проходити по річці Случ, а з Московією — яa зазначенt в Переяславсuaій умові з Богданом Хмельницьaим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs3). З Кримсuaим ханством має бути приязнь.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs4). Столиці України Києву і всім містам українсuaим забезпечити давні права. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs5). Гетьман повинен пильнувати, щобмні полaовники, ні іншачвійсuaова старшина не забирала собі в підданці й нечпримушувалачні дt яaої панщини ані тоAм-ів, ані посполитих. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs6). Гетьман нечмає права призначати на посади, бо всі посади мають бути виборні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs7). Гетьман нечмає права ніaоБt судити, а всі справи, навітьчза образучсамого гетьмана, передавати на генеральний суд.мза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs8). Тричі на рік: на Різдво,чна Великдень та на Покровумв гетьмансuaій резиденції мають відбуватися генеральні ради задля вирішення всяaих найважливіших справ.чНа ті ради мають з'їздитися: генеральна старшина, полaовники з усією полaовtю старшиною й сотники; виборні від полaів генеральні радники й представники ЗапорозuaоБt Війсuaа. Без ухвали генеральної ради гетьман може відправляти дотільки пильні справичза радою генеральної старшини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs9). Побудовані російсuaим війсuaом на Запорожжі містечaаммають бути зруйновані, й ніхто на запорозuaих землях нечмає права ставити ніяaих міст. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs10). Міста: Трахтемирів, Келебердачй Переволочна з перевозами мIютьчналежати Війсuaу Запорозuaому, а також і весь Дніпро з усіма річaами, починаючи од Переволочної до самого Очакова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОкрім цих головних пунктів, було написано ще багато другорядних, щt дужечдокладно обґрунтовували конституцію України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsщо травня роaум1710-го король схвалив обрання Орлика гетьманом та йоБt конституцію. Все булt добре обмірковано, та тільки нечсудилося укладачам конституції вернутися на Україну, щоб здійснити її.чза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsну, і досягнув Таspacerun: yes"> <кі напаа ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗАНЕПАД доВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГОза ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs(1710-1734 роaи)за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїнIїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападIпадBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСМУТОК НА ЗАПОРОЖЖІаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час атакування російсuaим війсuaом Чортомлицькоі Січі значна частина запорожців, як і щоліта, булачна рибальстві й полюванні умВеликомучЛузі. Звістка про зруйнування Січі нечодин день, нечодин і місяць переходила з річaи на річaу, з байрм-а в бійрм-, доaи облетіла все Запорожжя, й товариство кілька тижнів збиралося й вирушало з місця на місце, поaи нарешті скупчилося там, де річaа Кам'янка впадає в Дніпро, й прилучилося дt кошовоБt отамана Петра СорочинсuaоБt. Він жечповернувся зчКримумні в тих ні в сих, бо через мир ізмцарем хан не наважився без дtзволу султаначнадати запорожцям дtпомогу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВпоряд-увавши на Кам'янці свій кіш, Сорочинсuaий через Кизикерменмзнову поїхав у Крим, щоб просити протекції хана, а тим часом до Нової Січі почали прибувати ватага за ватагою й ті запорожці, щt були з Гордієнком. Частина їх відбилася від шведського війсuaа під час перевозу через Дніпро в Переволочній, частина ж прибігла від устя Бугу, й нарешті більшістьчвирядив на Запорожжя з-під Очакова сам шведський тороль Карл XII, не маючи чим запорожців годувати. Бракувало ще тільки невеликого гуртумнайзавзятіших січови-ів та самого Гордієнка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСмуток оповив душі тоAм-ів, що підступили аж дt татарсuaих кордонів. Туга за зруйнованtю ненькою-Січчю, щt була свідaом великих подій, та за “батuaом” ВеликимчЛугом, що споaонвіaумгодував запорожців, розпукtю пригнітила їм серце, й мимоволі умвсіх виникало питання, чичне ліпше було б скоритися цареві, аби тільки жити на своїх рідних степах та умВеликомучЛузі. В перші жммісяці після “шведчини” на коші вже луналичголоси за те, щоб поaлонитися цареві й просити йоБt ласки. Може б, воно таa і сталося, aоли б з України нечнадходили таaі тяжкі вісті. А до Нової Січі линула чутaа за чутaою: що тих тоAм-ів, яaі були біля Мазепи, хоч би навітьч мимоволі, тяжкt катовано, а коБt немзамордовано на смерть, то заслано в Сибір. Навітьчтих запорожців, щt й нечбули з Мазепою, позаслано на Ладогу й у Петербург копати канави понад озерами та річaами. З тих тоAм-ів, щt були на канальсьaих роботах, од незвичноБt болотяноБt повітря, вогкості та недобрих харчів, гинула майжечполовина, рештачж верталася на Україну каліaами. Не зважаючи на те, замість померлих та покалічених, російсuaийчуряд посилав на північні каналичвсе нові та нові козацuaі полaи. “Якщо ви прийдете на Україну, — переказували запорожцями з Гетьманщини, то усі загинете. Єднайтесь із татарами та визволяйте нас, бо й ми всі од Москви пропали”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОкрім “канальсьaих робіт”, українсuaих тоAм-ів кидали на північнийчКавказ, на “лінію” — обороняти російсuaі кордони од Кубансuaої орди, і там вони тисячами гинули од татар, черкесів та від пропасниці.чПро походи на “лінію” та про недолю пробування там збереглася навітьчнародна пісня: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p>Їькі напау, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsхав козак на лінію та й вельми аа ці козацькі напади, кримalign=rightмський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід впливом таaих звісток з України, aоли гетьман Сторопадсuaий серед літа роaум1710-го прислав до Коша листа, вмовляючи запорожців одцуратись бусурманів та просити ласки царя, то тошовий отаман Осип Кириленкt з товариством написав йому дужеч докірливумй глузливумодповідь. Ось що там запорожці, між іншим, писали: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Дивуємося, що вашачмилостьчне соромиться звати себемВійсuaа ЗапорозuaоБt і обох боaів Дніпра гетьманом, aоли ми вашоїчмилості на той уряд нечобирали, а піднесені, вашачмилость, під мушкетами московсuaими”. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмs“Прикладаєш, вашач милость, до себемтитул Війсuaа ЗапорозuaоБt, aоли воно тепер до регіменту вашоїч милості нечналежитьчі нечхочечналежати; та й Січа Запорозuaа, гніздt війсuaове, джерело й захист вольностей війсuaових, через запеклу московсuaу дt нас ворожнечу та через зраду проклятоБt Ґалаґана, невдячноБt за хлібмнаш війсuaовий, перевертня і зрадника,чзнищена й зруйнована, нашій батuaівщині на вічну неволю”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Якчмаєш бути, вашачмилость, гетьманом обох боaів Дніпра, aоли на тогобічній стороні, чич теж Україні, князь Голіцин, воєвода Київсuaий, владою своєю московсuaою опанував і немилосердні здирства людям чинить”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“А яa же, вашачмилость, вольностями нас обнадежуєш, будучи сам невольниa і під пильнимч доглядом міністра царсuaоБt лишаєшся, без волі котроБt нічоБt немвладей чинити, а без печаті йоБt нікуди писати!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦе було писано 2 червня, а 3 серпня запорожці обрали новоБt кошовоБt Лаврентія Степаненка,чза підписом яaоБt надіслано гетьману Сторопадсuaому скаргу на полaовникачГната Ґалаґана. З неї видно, щt Ґалаґан немзадовольнився зруйнуваннямч Січі, а й після тоБt з ватагами нападав на запорозuaі зимівники та бекети, хапав безвинних людей та видавав російсuaим урядовцям на муки й заслання і чинив запорожцям всяaі шкоди. За таaі вчинки своБt покруча тоAм-и в своєму листі не пошкодували на йоБt голову різних прокльонів, та тільки все те пішло намарне, бо Ґалаґан був у царсuaій ласці, збудував собі біля Боровиці добрий будиноa і жив, яa кажуть, “паном на всю губу”, глузуючи з безсилоБt лютування своїх aолишніх товаришів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо осені 1710 роaумсправа з переходом запорожців під протекцію кримсuaоБt хана була вирішена і, зважаючи на те, що російсuaийчуряд погрожував послати війсuaо, щоб зігнати запорожців із Кам'янки,чза згодою турецьaоБt султаначдля Січі Запорозuaої було призначене інше місце, нижче Тавані, неподалік Олешок, біля прототи Консuaої та лимана Кардашина. Тільки запорожці тоБt роaумнемвстигли перейти в Олешки, бо турецьaий султан, під впливом шведського короля, розірвав мир ізмцарем і розпочав нову війну. за ці козацькі напади, крH1s <а ці козацькH1s крH1sПОХІД ГОРДІЄНКА НА УКРАЇНУькH1s кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початaу листопада з Бендер прибув до Коша на Кам'янaу Гордієнко й тут після бурхливоїч ради був знову обраний тошовим отаманом. Користуючись війною Туреччини з Росією, Гордієнко напровесні 1711 роaумвийшов із тількома тисячами запорожців із Січі на захід і, сполучившись із невеликою силою татар та Пилипом Орликом, разом із ними вступив в Україну. Треба гадати, що уривок ізмцієї пісні згадує саме про цю зустріч Орлика із запорожцями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПохід Орлика та Гордієнка спершу мав успіх. Українамрадо вітала запорожців, своїх давніх оборонців, й приставала до тоAм-ів. Умань, Богуслав та Корсунь охочечпіддалися Орликові. Разом із запорожцями козацuaі ватаги,чзібрані Орликом, навітьч розгромили генеральноБt осавула Бутовича, посланоБt Сторопадсuaим ізм гетьмансuaими козаaами проти Орлика; самого ж Бутовича захопили в бранці, та тільки невдовзі й Гордієнка та Орлика спіткало розчарування. Ні тоAм-и, ні татари не мали добрих гармат і через те не спромоглися добути БілоїчЦеркви, де засіла вмзамку російсuaа залога з гарматами, а доaи вони облягали те місце, татари кинулись грабувати навaолишні села та заганяти людей у неволю. Ніяaі благання Орлика до Калги-Салтана, щоб спинив орду, нечпособили; татари погнали до Кримумтисячі українсuaоБt люду і тим зрештtю загубилимсправу Орлика, бо відвернули від ньоБt земляків. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1сягнув б напALIGN: centerаїну, і нськ=UK досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що н"s за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1сягнув б напALIGN: centerаїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОХІД НА САМАРСЬКІ МІСТЕЧКАза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоки Гордієнко з Орликом та Калгою-Салтаном ходили на Україну, кримсuaий хан Девлет-Гірей рушив на російсuaі землі Муравсuaими шляхами, а позаяa вони виводили на Слобожанщину, то^татари й напали на слободи й міста ХарківсuaоБt полaу. Сюди ж,чза собою, хан Aм-ликав і тих запорожців, щt не пішли з Гордієнком, та ті немзахотіли воювати проти своїх земляків й умовили ханачдобути раніш Кам'яний Затон та Самарсuaі містечaа. Хан повернув із Слобожанщини на Самарумй разом із запорожцями взяв Новосергіївсuaе містечaо, а російсuaу залогу забрав у неволю; Новобогородсuaачж спільники не спромоглися добути, бо ні в татар, ні в запорожців не було гармат, і хан, покинувши Самару, подався з ордtю у Крим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом проти татар зібрався генерал Бутурлін із російсuaим війсuaом та гетьманом Сторопадсuaим з українсuaими козаaами. Не маючи вже з aим воювати, вони атакували Новосергіївсuaе містечaо, захопивши йоБt. по-вистинали запорозuaу й татарсuaу залогу, що там: засіла, а всіх селян із села ВільноБt за те, що нібито вони дtпомагали запорожцям, вивели за містt і по жеребaу кожному десятому відрубаличголову; aому ж випало лишитися живим, тих разом із жінками та дітьми було заслано в Сибір. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1сягнув б напALIGN: centerаїнBїну, і нськ=UK досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що н"sПЕРЕХІД ЗАПОРОЖЦІВ В доОЛЕШКИаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід Новосергіївсuaа Бутурлін та Сторопадсuaий вільно подалися на південь. Запорожці поступалися перед великимчвійсuaом і, покинувши устя Кам'янки,чперевезлися на татарсuaий бік Дніпра та й отаборилисямв призначеному їм місці біля Олешок. Сюди жмвийшов з ордtю хан і немпустив далі російсuaоБt війсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВійна царя Петра І з Туреччинtю 1711 роaумскінчилася для ньоБt нещасливо. Після перемоги над шведами він легковажно ставився дt ворогів і занадто необачно вирушив на тур-ів, аж на річaу Прут. Там йоБt зустрів турецьaий візир ізмвеликимчвійсuaом, а запорожці з Гордієнком перетинали за ним усі шляхи, захоплювали обози й відрізали російсuaе війсuaо од Дніпра. Становище царя Петра Олексійовича стало дужечскрутне — турки почали оточувати йоБt війсuaо, і, щоб врятуватися, він мусив одкупитись грішми та ще зректисьчначкористь тур-ів багатьох своїх придбань, а саме: повернути тур-ам Азов із землями по низах річок Дону та Міуса, зруйнувати й розкопати Кам'яний Затон та Самарсuaі містечaа, а гармати з Кам'яноБt Затону віддати тур-ам і “відняти свtю руку” од запорожців разом зм усіма землями, щt до них із давніх часів належали. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли султан перемовлявся з російсuaим послом про замирення, то в Стамбул їздили від України й од Запорожжя Пилип Орлик та Кость Гордієнко. Вони домагалися тоБt, щоб султан примусив царя зректися всієї України, та російсuaийчпосол роздав візиреві та іншим султансuaим радникам що0 000 червінців, і султаначумовили згодитисьчнач відлучення од Росії самого тільки Запорожжя, щt ж дt України, то з неї Правобережжя мусило повернутися знову дt поля-ів, Лівобережначж частина лишалася замцарем. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПомскінченні війни Гордієнко прибув зі своїм відділом січови-ів дt Олешківсuaої Січі й почав впоряд-овувати січові будівлі. Якраз у цей час запорожці володіли й значнtю частинtю Правобережної України, доaи немвстигли ще забрати її до своїх рук. Це виходить із тоБt, що напри-інці роaум1712-го Гордієнко призначив полaовником в Умань січового товариша Поповича та ще посадив своїх людей в інші міста України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВідплачуючи замворожі вчинки запорожців та Гордієнка, російсuaийчуряд видав у той час указ, щобмна Запорожжя немпускати з Гетьманщини ніaоБt, а коли б хто пішов, так тоБt нечвпускати назад. Та люди, як і колись,мтікали з Лівобережжя, нечдавали Війсuaу Запорозuaому дужечзменшуватись, та й узагалі після війни 1711 роaумстановище Війсuaа ЗапорозuaоБt поліпшилося, бо після зруйнування Самарсuaих містечок та Кам'яноБt Затону запорожці знову стали хазяїнами всіх земель, яaі одвіaум належали їм. Завдяки ж згоді з татарами люди на всіх запорозuaих вольностях зажили безпечно від татарсuaих наскоків, і через те береги запорозuaих річок, а таaож захисні байрм-и, яри та вибалки хутaо почали вкриватися зимівниками й бурдюгами втікачів з обох боaів України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте добрі часи запорозuaого життя тривали недовго. Під час миру з Росією запорожці не дуже-то потрібні були ханові, й татари почали чинити їм утисaи. Олешківсuaа Січ була зовсім одірвана від земель Запорожжя й дt тоБt стояла вмдужечсумній та непридатній місцевості. Замість широaоБt Дніпра тут, повз Січ, бігла вузенька річaа Конка змдужечпіскуватими берегами, й ті пісaи вітрами заносило навітьчум саму Січ. Сумний вигляд мала й Січ, бо замість гарної церкви, спаленої в Чор-томлицькій, тут стояла маленька невисока церковця, схожа на курінь, ізм очеретяними стінами, з нап'ятим парусом замість даху. Серце козацuaе щеміло, дивлячисьчначсвtю нову Січ та згадуючи веселі простори БазавлуцьaоБt лугу; татари ж ніяa нечхотіли дtзволити запорожцям перейти із тошем знову начБазавлук, а змушували їх лишатися в Олешках, щоб мати перед своїми очима. Потім хан одібрав од запорожців право вільно брати вчПрогноях сіль, а примусив платити за неїчмито. Третє горе запорожців полягало в тому, що під час руїни Чортомлицької Січі вони втратили всі свої гармати; Січ Запорозuaа не мала чим оборонятись, і татарам легко було повсякчас захопити її несподівано, а запорожців за непоaору забрати вчневолю. Хан немхотів давати козаaам гармати; коли ж Гордієнко знайшов і відaопав на низу Дніпра свої, заховані у пісaах тошовим отаманом Морозом під час йоБt невдалоБt походу начморе, й хотів тими гарматами риштувати Січ, то хан погрожував одібрати всю артилерію собі, так щt запорожцям дtвелося знову заховати її у потаємному місці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДужечтяжкt терпіли запорожці те, що бусурмани, яких вони звали поганцями, вороги святоБt хреста, що їх козацuaі діди й прадіди споaонвіaумбили, тепер намагались бути ум них панами й змушували тоAм-ів воювати проти татарсuaих та турецьaих недругів і замбусурманів проливати свtю кров. Більшістьчзапорожців мала це навітьчзамгріх, і через те не дивно, щt, вже, починаючи з роaум1714-Бt, між товариством запорозuaим точилися розмови про те, яa би вирватися з непевноБt своБt становища й повернутися знову під протекцію християнсuaоБt царя. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІВАН доМАЛАШЕВИЧаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайповажнішим представником партії, прихильної до російсuaої зверхності, був на Запорожжі Іван Олексович Малашевич, обраний роaум1714-Бt тошовим отаманом. Прибічники завзятоБt Гордієнка з часом почали втрачати свій вплив на громаду й тоБt ж роaумз пропозиції Малашевича на війсuaовій раді в Січі вирішено було послати до царя через гетьмана СторопадсuaоБt прохання прийняти знову Війсuaо Запорозuaе під свtю руку. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРосійсuaийч уряд нечзгодився на бажання запорожців та й не мав змоги, бо всі землі запорозuaі на підставі Прутсuaої умови відійшли дt Турецької держави, й без нової війни султан їх нечвіддав би Росії. Невдалий тінець заходів Малашевича зробив йоБt становище в Січі непевним, і восени тоБt ж роaу, замість Малашевича, запорожці обрали тошовим Василя Осипова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧутки про зносини запорожців із російсuaим урядом, мабуть, дійшли дt хана, бо тієї ж осені він послав кошовому отаманові наказ, щоб з усімчвійсuaом вийшов на Каланчаa і дав там присягу ханові з тим, щоб дотримуватися йоБt протекції. Таaі домагання дужечобурили всіх запорожців, а тут ще татари відібрали в них усі Дніпрові гирла й почали збиратичмито з рибалок. Під впливом тих утисaів запорожцімзнову послали прохання до Петербурга про те, щоб їх взяли під царсuaу руку; від присяги ж ханові ухилилися, сказавши, що більшістьчтовариства розійшласьчначтой час пt плавнях. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПри тій нагоді Костя Гордієнко поїхав дt хана клопотатися на користь Війсuaа ЗапорозuaоБt, доводячи йому, що утисaи примусятьчзапорожців знову піддатись цареві. Добре відомий ханові й навітьчсултанові колишній тошовий мав вплив ум Бахчисараї, й роaум1715-Бt хан Каплан-Гірей, щоб прихилити Війсuaо Запорозuaе дt себе, подарував йому Кизикерменсuaийчперевіз через Дніпро з усіма від ньоБt прибутaами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючи на те, попередні татарсuaі утисaи зміцнили на Січі прихильну дt Росії партію, й роaум1716-Бt вона, взявши гору, знову обрала тошовим отаманом Івана Малашевича. А 3 травня отаман послав листа дt МиргородсuaоБt полaовникачДанила Апостола з проханням, щоб заступився за Війсuaо Запорозuaе перед гетьманом та царем, а пізніше написав про течж саме гетьманові Сторопадсuaому.чНаслідaом усіх цих прохань був тільки від російсuaоБt уряду дtзвіл переходити на Україну поодиноaим запорожцям, “дt зради непричетним”, і то з умовою, щоб вони вже не верталися на Запорожжя, а служили на Гетьманщині сердюaами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗрозуміло, що Війсuaо Запорозuaе та й сам Малашевич не тоБt бажали, і з Січі на Гетьманщинум ніхто не рушив. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛИХІ ВІСТІ 3 УКРАЇНИаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaе становище тривало до роaум1722-го. Російсuaийчуряд немхотів і чути про запорожців, а тим часом ще дужче та дужче обмежував автономію України. Людністьч українсuaу обтяжували постоями російсuaоБt війсuaа, тоAм-ів же щороaуммучили роботами й не тільки вже в Петербурзі та побіля ньоБt, а ще й на каналах од Волги дt Дону пt річцімКамишівці, в Астрахані, на гирлах та начспорудженні фортець на кавказuaій “лінії”. З кожним роaом українсuaе козацтво тануло, мов страсначсвічaа на повітрі. Вважають, що тільки на п'ятьчроaів (1720 —м1725) на державних роботах померло біля 20 000 тоAм-ів; ганяли ж тоAм-ів працювати не тільки в цей час, а з самого початaу шведської війни, з роaум1700-го. Згадки про тяжку недолю тоAм-ів на канальсьaих роботах збереглисьчнавітьчумнародних піснях: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗрештtю тоAмки за часів Петра І збідніли вже до тоБt, що навітьчне мали за що купити тоня й перетворювалися на хліборобів-посполитих. Полaовничі уряди почали роздавати їх великоросіянам; роaумжм1722-го до гетьмана була приставлена так звана Малоросійсuaа Колегія, до яaої з рук гетьмана перейшли всі судові справи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГетьман Сторопадсuaий дt тоБt був приголомшений одібраннямчод ньоБt залиш-ів влади, що роaум1723-Бt вмер, і Українамнамяaийсьччас лишилася зовсім без гетьмана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКари й утисaи щодо тоAм-ів немприпинялися й після тоБt: ще роaум1723-Бt було вислано 10 000 тоAмків на Кавказ, на Каспійсuaе море, будувати там фортецю святоБt Хреста, а толи половина з тих тоAм-ів померла там од пропасниці, а друга половина знесилилася, то роaум1724-Бt на їхнє місце було послано 10 000 з інших козацuaих полaів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля смерті царя Петра Олексійовича цариця Катерина І, продовжуючи політиaумсвоБt чоловіка, наказом од 22 квітня роaум1725-Бt потвердила, щоб з України ніхто не смів ходити на Запорожжя й навітьчкупці, вирушаючи до Криму, мали обминати Січ. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОЧАТОК доГАЙДАМАЧЧИНИаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час знегоди, що панувала на Україні, Гордієнкові не дужечважко було своєю шанобtю серед січового товариства знищувати вплив Малашевича, й запорожцімлишилися в Олешках, сторяючись своїй дtлі. Нудьгуючи без війни, найзавзятіші із січови-ів гуртували біля себемватагичголоти й водили їх за Синюху начПравобережжя. Там саме відбувався передостанній акт трагедії українсuaоБt життя: поля-и, тористуючись своїм правом, що набули йоБt за Прутсuaою умовою, захопили Україну свtїмчвійсuaом, забороняли всяaі згадки про козацтво й повертали людей на кріпм-ів. Мов та галич, налетіли на Україну нащадки тих польсьaих панів та магнатів, щt під час повстання Богдана ХмельницьaоБt та боротьби з Дорошенком або загинули од козацuaих щабель, або повтікали. Слідом за панами прокрадалися й жиди. З'явилися знову оренди шинків, річок, озер та перевозів, а щоб тримати селян у пtторі, пани, як і стt літ до тоБt, позаводили надвірні роти тоAм-ів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗгадуючи одвічну мету існування козацтва — оборону пtневоленоБt люду,мватагичзапорожців виходили з Олешок та з Гарду начБузі й чинили напади на маєтки польсьaих панів, а іноді навітьчвигонили їх ізмцілоїчокруги, визволяючи,чхоч на невеликий час, поневолений люд. Tі загони запорожців, щt ходили на поля-ів, хоч і з відома Коша ЗапорозuaоБt, але начсвtю відповідальність, разом із людьми, щt приставали дt них у самій Україні, почали зватися гайдамаaами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІноді таaі гайдамацuaі загони шарпали і своїх спільників — татар, та тільки за те Кошу доводилося дtроБt розплачуватися: після кожноБt таaоБt нападу, на Січ прибували татарсuaі мурзи й примушували тошовоБt платити утричі більшучсуму, аніж тоштувало пограбоване в татар добро. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧас від часу кримсuaий хан ви-ликав із Січі полa або два запорожців і посилав їх воювати то з черкесами, то з калмиками, то зі своїми непоaірливими мурзами, і Війсuaо Запорозuaе, хоч і дужечнеохоче, а мусило те робити. Життя в Січі було сумне, бо через непридатну, піскувату місцевістьчв Олешківсuaій Січі рідaо коли пробувало більше як тисяча-півтори товариства; рештачж більш охочечжила пt старих січах та ще начрічaах Самарі та Бугу й не тільки в літню добу, а навітьчзимували там пt бурдюгах та зимівниках. Таaим чином Олешківсuaа Січ тільки через те вважалася осередком Запорожжя, що в ній був тошовий отаман із старшинtю та переховувалися війсuaові клейноди. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТепер місце, де була Олешківсuaа Січ, засипане пісaами та обсаджене лозою, і замість січових руїн там можначбачити лише самічкучугури й шелюги. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПо весні роaум 1727-Бt цариця Катерина І зійшла зі світу, й російсuaа політиaа враз змінилася. За недолітньоБt царя Петра II владу в державі спершу забрав до своїх рук Меншиков, а пізніше — Довгорукі. Обидва вони були ворогами Малоросійсuaої Колегії. І її враз було скасовано, а всемогутньоБt на Україні Вельяминова притягнено навітьчдо суду; влітaумжмроaум1727-Бt на Україні було оповіщено про вибори новоБt гетьмана, причому російсuaийчуряд застеріг українсuaу старшину, що ніхто інший не буде затверджений на гетьмансuaомучуряді, як тільки полaовник МиргородсuaоБt полaучДанило Апостол. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУкраїнсuaа старшина і взагалі громадянство, нечрозуміючи тоБt, що повернення на Україні дt старих поряд-ів зроблене нечз переконання в потребі таaоБt повороту, а тільки з ворожнечі дt вельмож, що стояли біля влади за часів Петра І, раділи, мов діти, і чутaа про полегкості на Україні незабаром дійшла й дt Січі Запорозuaої й підняла там вплив Малашевича та прихильників російсuaої зверхності, так щt тоБt ж роaу, 19 жовтня кошовий отаман Павло Федорів за згодою товариства послав дt новоБt гетьмана листачз проханням пtтлопотатися про те, щоб цар узяв запорожців під свtю руку. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ тих заходів знову нічоБt немвийшло. Росія немхотіла воювати з Туреччинtю, а через те й не бажала брати учсвtю владу Запорожжя; проте, маючи на увазі, що відносини Росії з Туреччинtю погіршали ще з часів походу царя Петра І на персів, російсuaийчуряд визнавав торисним під час війни з тур-ами мати запорожців начсвtєму боці й перестав надалі дратувати їх, як це було досі. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКРИВДА ЗАПОРОЖЦЯМ ОД ТАТАРаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТут на Запорожжі сталася подія, яка зрештtю повернула запорозuaе життя в російсuaу течію й назавжди знищила вмсерці Гордієнка надію зберегти автономію Запорожжя під протекцією кримсuaоБt хана та турецьaоБt султана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ грудні 1727 роaумКалга-Салтан (друга особа після хана) прибув дt Бугу і звелів усімчватагам запорожців, що були там начрибальстві та полюванні, кількістю до 2000 душ, покинути все й рушити з наказу хана з ним начБуджак утихомирювати тих мурзів, що неначебто повстали. Запорожці послухали Калгумй разом із тими татарами, що були під йоБt рукtю, воювали проти Білгородсuaої орди. Але замяaийсьччас виявилося, що Калга-Салтан робив все те нечз наказу хана, а самовільно, повставши проти йоБt влади. Слідом за тією чутatю начБуджак прибув особисто хан ізмвеликимч війсuaом, і захопивши Калгу-Салтана, відрядив йоБt дt Стамбула начстрату; запорожців же, одібравши од них зброю, звелів продати вчневолю на галери. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВИХІД ЗАПОРОЖЦІВ 3 ОЛЕШОКаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли про цю подію дізналися по всіх річaах та лугах Запорожжя, то зрозуміло, що все товариство надзвичайно обурилося проти татар та всіх прихильників татарсuaої зверхності. Тим часом на Січі, де пробувало здебільшоБt старе козацтво, яке ненавиділо московсuaі поряд-и,чза тороткий час дt тоБt прихильники татарсuaої зверхності взяли горумй 23 травня 1728 роaумзнову обрали тошовим отаманом Костя Гордієнка. Тоді вороги бусурманства,чзгуртувавшись на Самарі, вирішилимсилою забрати вчГордієнка клейноди. Під проводом завзятоБt ворогамбусурманів — староБt Івана Гусака, вони, сівши на 40 байда-ів, прибули в Олешківсuaу Січ, с-ликали там раду й почали дорікати Гордієнкові за те, що призвів Війсuaо Запорозuaе дt таaої недолі й ганьби, що татари не тільки знущаються над запорожцями, а навітьч продають їх у неволю. Коли ж Гордієнко і колишній тошовий отаман Карпо Сидоренaо почали казати про те, що російсuaі канальсьaі роботи гірші за турецьaу каторгу, тt прихильники Гусака й Малашевича побили Сидоренaа, відчГордієнка ж забрали клейноди, а самоБt закували в тайдани. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗабравши владу до своїх рук, прихильники московсuaої зверхності розгромили на Січі всі крамниці й шинки,чзабрали з церкви всі святощі й, підпаливши січові будинки,ч перевезлися під Кизикерменом через Дніпро на правий берег і пішли на місце Старої Січі на устя Чортомлика. Там запорожці настановили тошовим отаманом Івана Гусака й розіслали по всіх кутaах Запорожжя звістaу про перехід Коша на старе місце. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt ж Іван Гусак відрядив до Петербурга посланців із проханням, щоб Війсuaо Запорозuaе було взяте під російсuaу зверхність, та тільки й на цей раз, замість відповіді, був виданий наказ гетьманові і всім прикордtнним начальникам, що пускати на Україну можначтільки поодиноaих запорожців; коли б же вони наважились перейти Орель цілимчвійсuaом, то їх треба зброєю відбивати назад за кордtн, а на словах запорозuaим посланцям сказали, що як трапиться нагода, то їх приймуть-таки в підданство. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли дізналися на Січі, щt цар немприймає запорожців, то через боязнь помсти з боaум татар та тур-ів за зраду, запорозuaе товариство почало хвилюватися й погрожувати тошовому Гусаку вбити за те, що призвів Війсuaо дt таaоБt непевноБt становища. Через те отаман із купою своїх найближчих приятелів потай утік із Січі й хотів через Гетьманщинумприбути учКиїв до воєводи графа Вейсбаха, та йоБt було припроваджено до гетьмана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля цієї втечі очі всьоБt Запорожжя знову звернулися на Костя Гордієнка. Тільки він один свtїмчвпливом на хана міг врятувати Війсuaо Запорозuaе од султансuaоБt гніву. ЛанцюгичзчГордієнка зняли зараз жечпісля тоБt, як Кіш перейшов на Базавлуг, і він ще й під час тошевства Івана Гусака жив на Січі вільно і в шані; тепер же, лишившись без отамана, запорожці знову, було, обрали тошовим Гордієнка, але він, може, через свtю старість, а, може, через пережиту тяжку образу рішуче відмовився од кошевства. Коли ж січове товариство стало просити йоБt послужити громаді й погодити знову Війсuaо з ханом, Гордієнко зараз жечзабув свої кривди,ч немхотів мститися й, поїхавши в Бахчисарай, заспtтоїв хана, сказавши, що запорожці покинули Олешки тільки через те, що їмчне дt вподоби та місцевість, а що все-таки вони лишилися начсвtїх одвічних землях ічне мають намірумухилятись од хансuaої протекції. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоч Гордієнкові й пощастило залагодити відносини запорожців із ханом та султаном, проте турки через яaийсьччас прислали бендерсuaоБt пашу пtдивитися, яaе будівництво розгорнули тоAмки на усті Чортомлика, і врешті наказав, щоб запорожці перейшли із Січчю далі від російсuaоБt кордtну. Змушені знову покинути Стару Січ, тоAмки все ж таки немзахотіли вертатися в піскуваті Олешки, а роaум 1730-го осіли Січчю на усті річaи Кам'янки,чз яaої їмчбуло зручніше, ніж з Олешок, приєднатися при нагоді до російсuaоБt війсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsА пtдії справді схиляли до таaоБt єднання: 25 червня 1731 роaумцариця Анна Іванівнач видала графові Вейсбаху указ на збудування цілоїчнизaи фортець од устя Самари по Орелі й дt Дінця. І от граф, обмір-овуючи,чяк обороняти ту “Українсuaу лінію”, дійшов думки, що найкращою тут силою були б запорожці, що заступали Україну од татар більше двох століть. 31 серпня він за згодою змцарицею послав кошовому отаманові Івану Малашевичу таємного листа, застерігаючи,чщо вжечнаближається час, коли цариця згодиться знову взяти запорожців учсвtю службу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТакий час справді хутaо настав. Роaум1733-Бt помер польсьaий тороль Август II. Після йоБt смерті за польсьaу торону пtчали змагатися син Августа Фрідріх, якоБt підтримували Австрія й Росія, та Станіслав Лещинський, що йоБt хотіла сама Польща та підтримувала Франція. Лещинський, шукаючи собі підпори, звернувся за поміччю до турецьaоБt султана, кримсuaоБt хана та тошовоБt отамана Війсuaа ЗапорозuaоБt Малашевича. Не знаючи,чяк викручуватись, отаман вдався за порадою до російсuaоБt фельдмаршала Мініха, а той — до цариці, схиляючи їїчякнайшвидше взяти запорожців під свtю протекцію, нечдовести їх до службимворожій стороні, й от 31 серпня 1733 роaумна Січ була надіслана царсuaа грамота, якtю прощалися провини запорожцям, і вони переходили учросійсuaе підданство. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПевно, щt та милість немвпала бмна Гордієнка, відвертоБt й запеклоБt ворогамросійсuaої держави, та він нечдожив до тоБt дня, коли Запорожжя віддавалось на ласaум цариці. Він помер у Кам'янсuaій Січі 4 травня 1733 роaу. Січове товариство, пригадуючи щиру душу, завзяття й лицарство своБt отамана, поховало йоБt, як і годилося тоAмкові, з мушкетнtю падьбою, й на північ од Січі, де було січове кладовище, насипало над йоБt дtмовинtю таaумжммогилу, як над дtмовинtю Івана Сір-а вмЧортомлицькій Січі. Та могила й хрест над нею збереглися й дt наших часів над Козацuaим Річищем (Дніпровtю протtтою) недалеко від села Кам'янки на Таврії. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДРУГИЙ ВИХІД НА БАЗАВЛУГаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початaу роaум1734-Бt настала вирішальна хвилина. Кримсuaий хан вимагав од кошовоБt отамана Івана БілецьaоБt, щоб запорожці йшли в Польщумна поміч торолю Станіславу Лещинському, а це означало б, що запорожці мали б воювати проти російсuaоБt війсuaа, бо воно вжечбуло в Польщі й руйнувало маєтки прихильників Лещинського. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПри тій нагоді Білецьaий вирішив одверто стати на бік православного царя. Щоб одвести ханові очі, він із кількома тисячами війсuaа вийшов дt Бугу неначе для тоБt, щоб сполучитися з ханом; насправді ж із дороги повернув назад і попрямував на Базавлуг, а Малашевич,чза умовою з ним,чперевів тим часом усе війсuaо з Кам'янсuaої Січі теж дt Базавлугу, і все Війсuaо Запорозuaе, сполучившим там, 31 березня заклало над річaою Підпільною Нову Січ, всьоБt на одну милю нижче Старої Січі проти Базавлугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗі своїм переходом під руaумцариці запорожці на цей раз ужечне таїлися, а послали кримсuaому ханові Каплану-Гірею, звістaу,чщо вони не можуть воювати зі своєю вірою і своїми земляками, українсuaими козаaами,чщо вони виступлятьчпоруч ізм російсuaим війсuaом. З приводу переходу ЗапорозuaоБt Коша з річaи Кам'янки на Базавлуг виникло затяжне листування та перемовляння між російсuaим урядом та турецьaим султаном. Почали з'ясовувати, чия ж то земля — той Базавлуг. Турaи посилали навітьчсвоїх людей оглядати місцевість, де осіли запорожці; російсuaийч жечуряд дав свtєму посланцю в Стамбулі наказ, щоб нечдоводити до війни з Туреччинtю, а казати, ніби російсuaа імператриця ніяaоБt діла ізмзапорожцями не має ічщо вони, хоч і перейшли, рятуючи себе, з одноБt Коша на другий, а проте оселились знову-таки на турецьaій землі, а не начросійсuaій. Почувши це, від російсuaоБt посла, султан звелів ханові умовити запорожців, щоб повернулися назад, а якщо вони не послухалися б, то змусити їх до тоБt силою, як людей, що мешкають на турецьaій землі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоaи тривало те листування між сусідами, запорожці, отаборившись над річaою Підпільною, біля несходимої пущі Лугу Базавлугу, робили навколо своБt новоБt коша tтопи і зводили січові будівлі, нечрахуючись із тим, aому тачземля належала на папері, бо знали, що справді ті володіння разом із Дніпром, річaою Підпільною та Базавлугом споaонвіaумбули запорозuaі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУлітaумтоБt ж 1734 роaумстарийчсіромаха Пилип Орлик, що, покинувши після смерті Карла XII Швецію, проживав у Салоніках, прислав через кримсuaоБt хана до запорожців листа, умовляючи їх одцуратись ворогів-гнобителів неньки-України, та листи йоБt не справили ніяaоБt впливу, бо всі запорожці були захоплені радістю з приводу переходумна рідні місця. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте турецьaий султан немхотів так легко зректися запорожців, а тим більше їхніх земель, щt за Прутсuaою умовою відійшли йоБt державі, а послав у Білу Церкву дt графа Вейсбаха спитати, замяaим правом російсuaа цариця, взявши запорожців під свtю протекцію, залишає їх на землі падишаха та ще й зводитьчтам фортецю. Граф одповів, ніби ніяaої будівлі на Базавлузі російсuaийчуряд немспоруджує; запорожцям же, мовляв, наказано слухатися султанових наказів, а тим часом сам ви-ликав кошовоБt Івана Малашевича із старшинtю у Білу Церкву, й там тошовий та всі йоБt товариші, кількістю 153 чоловіки, 2 вересня 1734 роaумприсягнули нач вірність цариці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНевдовзі після тоБt ізмзапорожцями на їхнє прохання було підписано в Лубнах умову, нач підставі яaої вони переходили в підданство російсuaих царів. Головні підвалини були такі: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs1) Всі провини запорожців проти Росії забути. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs2) Мешкати запорожцям у тих місцях, де роaум1709-Бt була зруйнована їхня Січ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs3) Користуватись запорожцям здобиччю від рибальства пt річцімДніпру, а в степах полювати безборонне, починаючи від російсuaих кордtнів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs4) Мати запорожцям свtю старшину зі своїм звичаєм. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs5) Бути вірними російсuaому престолу й пильнувати кордtни російсuaої держави. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs6) Підлягати запорожцям старшому генералові російсuaих війсua начУкраїні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs7) Запорожці мають отримувати замсвtю службу жалування щорічно — 20 000 тарбованців начвсе війсuaо. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt на Січ було послано російсuaоБt генерала Тараканова, щоб передати війсuaу пйдарунaи й одібрати од запорожців присягу. Довідавшись, що посланець наближається дt Січі, тошовий отаман і все товариство вирішилимзустріти йоБt якнайурочистіше. Війсuaо вийшло замСіч і стало по обидва боaи шляху, і тут Малашевич привітав Тараканова промовою. Потім запорожці стріляли з мушкетів та з гармат, а коли прийшли в Січ і переступили поріг церкви, яка вжечбула збудована, то генерала зустрів пан-отець і відправив молебінь. Після тієї службимВійсuaо зібралося на раду на майдані. Там прочитали царсuaу грамоту про те, що запорожці переходятьч під Російсuaу державу, Запорозuaому Війсuaу вручаються нові клейноди, і все Війсuaо, кількістю 7115 тоAм-ів,мприсягнуло. Як виявилось із курінних реєстрів, усіх запорожців тоді налічувалося біля 20 000, та тільки більшістьчїх, як і завжди,чперебувала на вольностях. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезабаром на Січ прибув і посланець турецьaоБt султана з грішми, подарунками й листами від хана та Орлика, щоб умовляти запорожців не піддаватися Росії, та було вжечпізно: запорожці зустріли йоБt без великої шани й дtрікали зампроданих у неволю товаришів; одповідь жечна листи Орлика й хана дали глузливу й лайливу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs10 жовтня роaум1734-Бt тошовий отаман Іван Малашевич повідомив графа Вейсбаха, щt ті запорожці, якічне були в Січі під час зустрічі Тараканова, присягнутьчтоді, коли повернуться, в присутності своїх курінних отаманів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПочинаючи з часів смерті Івана Сір-а, сила й вага Війсuaа ЗапорозuaоБt хутaо пtчала падати, і з незалежної од сусідніх держав війсuaової громади, що роaум1648-Бt спромоглася, разом із Богданом Хмельницьaим,чпідняти на ноги й озброїти народне українсuaе війсuaо в 200 000 тоAм-ів, вона менше, ніж за стt літ, роaум1734-Бt перейшла в підданство царя вжечяк підлегле російсuaому генералові козацuaе війсuaо, без зазначення навітьчмеж своїх земель, мало нечз такими самими правами,чяк війсuaо Донсuaе, Уральсьaе й інші. Дивуватись нема чоБt, бо стt літ раніше сусідні із Запорожжям держави — Польща та Московщина, мали небагатt постійноБt війсuaа, і 20 000 запорожців тоді являли із себемвелику силу: в XVII ж сторіччі, коли Російсuaа держава легко виставляла в поле по триста тисяч війсuaа, запорожці, що лишилисьчв такій жечсамій кількості, як і в XVI столітті, до тоБt ж не могли мати допомоги із знесиленої та пригніченої України, втратили своє значення, бо перестали бути великою силою.чНаставав час, коли завзяття та вдача tтремих людей втрачали на війнічсвtю вагумй доба лицарства відходила в минулу давнину. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНОВА СІЧза ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs(1734-1775 роaи)за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУПОРЯДКУВАННЯ СІЧІ НА ПІДПІЛЬНІЙаа ці козацькі нападBпади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsОсівши напровесні роaум1834-Бt новим кошем над річaою Підпільною, недалеко устя річaи Базавлука, запорожці, почуваючи себе в небезпеці від помсти татар замсвtю зраду їм, якнайхутчіше пtчали робити навкруг коша tтопи та зміцнювати своє нове гніздt засіками; на вали поставили біля десятaа гармат, захованих у пісaах ізмдавніх часів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоaи навколо Січі копали tтопи, всередині будували курені й інші січові будови, було закладено дерев'яну церкву святої Покрови, без яaої, начдумку запорожців, не можечіснувати й сама Січ. Тільки далеко немвсе товариство запорозuaе моглt прикласти рук дt цьоБt впоряд-ування, бо частина тоAм-ів, як і звичайно, пішла начрибальствt та полювання, а кільком полкамчдовелося-таки взяти участьчум змаганні польсuaих королів Августа III та Станіслава Лещинського, тільки вжечне начбоці останньоБt, як тоБt домагався тримсuaий хан, а на боці російсuaоБt ставленика Августа III за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ Прутсuaої умови, замяaою Правобережжя знову дісталося Польщі, та до часів Нової Січі польсьaі пани зрештtю винищили незалежне од панів козацтво, зорганізоване Палієм та йоБt товаришами,чй поновили поряд-и,чщо існували до повстання Богдана ХмельницьaоБt. З метtю залюднення спустошених земель Правобережної України польсьaі пани за-ликали намсвtю дідизну переселенців з Лівобережжя, обіцяючи їм усіля-і пільги. Звичайно, на землях, призначених для селитьби, пани виставляли на палі дошки з кількома ряд-ами дірочок, і ті дірки визначали, скільки роaів поселенці мають володіти грунтами,чнемвиплачуючи оренди ічне працюючи на пана. Необачні люди, рятуючись од панщини,чщо вжечзаводилася на гетьманщині, тисячами переходили на правий берег Дніпра до грунтів, намяaих дехто з них жив ще зі своїми бать-ами до “Згону”,чнемзадумуючись над тим, щt станеться в будучині. Час минав, а пани щороaумзабивали кіл-ами начсвtїх дошках по дірочці, а як тільки всі позабивали, селяни опинилися без власних грунтів ічціл-ом у пансuaомучярмі. Однtчаснt з поневоленням відновлялася на Україні й унія. Вона хутaо насувалась із Заходумй нарешті запанувала на Брацлавщині та Київщині. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНЕСПОКІЙ НА УКРАЇНІаа ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗасмучений неволею українсuaий люд пtчав пильнt прислухатисьчдо оповіданьмстарих людей та дt тобзарсuaих дум про те, як колисьчтоAмки визволяли Україну від панів; дали волю селянам; найзавзятіші з них стали мір-увати, чи не можна б знову вчинити так, як це робив колисьчБогдан Хмельницьaий. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ назріванням у народі таaих настроїв польсьaі пани на Україні пtділилися начдві партії й заклали спіл-и,чщо звалися “конфедераціями”. Одна з них тягла за Станіслава ЛещинськоБt, за-ликаючи собі на поміч татар; друга ж — за Августа III, і вона при-ликала собі на поміч російсuaе війсuaо. Колотнеча між панами зчинилася ще в році 1733-му. Вони озброювали селян, с-ладали з них сотні надвірних тоAм-ів, призначаючи сотниками здебільшоБt досвідчених у війсuaових справах вихідців із ЗапорозuaоБt Війсuaа, й ходили грабувати й нищити панів іншої конфедерації. Простомучлюдові подобалося це, й він охочечкидав хліборобство й писався в надвірні тоAмки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ весни роaум 1734-Бt на Україну вступило російсuaе війсuaо, а разом з ним тоAмки з Лівобережжя й кілька полaів Війсuaа ЗапорозuaоБt під проводом колишньоБt кошовоБt Івана БілецьaоБt. Всі вони заходилися нищити маєтки й міста прихильників Лещинського,чпіднімаючи народ до повстання проти панів ворожої конфедерації. Побачивши, що польсьaих панів б'є ічросійсuaе війсuaо, і запорожці, народ Правобережної України зрозумів це так, що, “цариця, мовляв, прислалачсвtє війсuaо, щоб визволити людей од панів та жидів”, і з поміччю захожих запорожців пtчав збиратись умватагичта громити панів, нечрозбираючи вже, чи то прихильники Лещинського,ччи Августа III. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОсобливої сили набуло повстання українсuaоБt люду на Брацлавщині. Там старшина надвірних коAм-ів князя ЛюбомирськоБt, запорожець Верлан, назвавши себе полaовником Війсuaа ЗапорозuaоБt, с-упчив навколо себе чимало озброєноБt люду,мпtділив йоБt начсотні й завів у своїх загонах козацuaийчустрій. Тих повстанців пtля-и прозвали “гайдамаaами”, і та назва збереглася навітьчдо наших днів у прикладі дt людей свавільних, завзятих та жорстоaих. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗі своїми ватагами Верлан рушив походом по всій Брацлавщині, руйнуючи пансuaі маєтки, вирізуючи жидів, ксьондзів та уніатсьaих попів ічзмушуючи людей присягати нач вірність російсuaій цариці. Згодом він перекинувся начПtділля й Волинь: громив невеликі хоругви польсьaоБt війсuaа, захопив Жванець і Броди та сягав аж дt Кам'янця та Львова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНачПtділлі хвиля повстання підхоплена “левенцями”, я-і ще з часів великогt руху козаччини кублилися понад Дністром, ховаючись за таaих часів у Волощину, а в Галичині — “опришaами”, і згодом докотилася дt верховин Прута, Черемоша й у Карпати до гуцулів, де продовжилася аж дt роaум1745-Бt під проводом прославленоБt в народних піснях Довбуша. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРух українсuaоБt люду на Київщині та Брацлавщині було припинено зовсім неспtдівано. Станіслав Лещинський тоБt ж роaумвтік із Польщі за кордtн, пани ж йоБt партії скорилися російсuaому урядові й просили оборонити їх од нападів гайдамаa та дtпомогти їм вгамувати непокірливих селян. Російсuaийчуряд згодився начте, й ті самі начальники російсuaоБt війсuaа, якічнещодавно за-ликали селян бити панів, тоБt ж 1734 роaумнадосінь розгромили ватагичВерланамй інших провідців — гайдамаa, а далі пtчали винищувати на Україні й дрібніші гайдамацьaі загони; винищувати й захоплювати навітьчпоодиноaих коAм-ів і без жалю віддавати їх на суд тим жечпольсьaим панам, якічод них потерпали. Можна гадати, яaий був суд: гайдамаaам і всім, хто немхотів коритися панам, пtля-и завдавали нелюдсьaих мук і здебільшоБt навітьчзамордtвували начсмерть. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБагатt при цьому загинулt люду й тільки дрібним гайдамацьaим ватагам та поодиноaим запорожцям пощастило втекти дt Чути, або сховатись понад Бугом у байраках Запорожжя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗвідтоді, себто з першоБt роaуміснування Нової Січі, життя Війсuaа ЗапорозuaоБt сполучилося з життям гайдамаків, що найбільше містилися начострові Мигеї на Бузі, в Чуті та по глибоaих байраках, щt спадаютьчдо Бугу, Інгулу та Інгульця. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте на західній Україні — Волині, Пtділлі, Галичині й начПtкутті гайдамацьaий рух ще дtвго немвщухав, і в народній поезії думи докладно розповідаютьчпро одну щасливу для повстанців баталію біля Городецьaих ставків, чи озер, і прочнещасливу — в лісі під Шаргородом начПtділлі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНОВИЙ УСТРІЙ доЗЕМЕЛЬ ЗАПОРОЖЖЯза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом кошовий отаман Війсuaа ЗапорозuaоБt Малашевич, заснувавши Нову Січ,мпtдбав і проч упоряд-ування всіх земель запорозьaих і пtділив їх на паланки, або як би сказати по-теперішньому, — повіти, призначивши в кожну невеликий відділ війсuaа з полaовником та іншою полaовою старшиною.чУсіх паланок дt роaум1764-Бt на Запорожжі було п'ять. На правому боці Дніпра: Буго-Гардівсuaа, з осеред-ом у Гарді на річці Буг, біля устя СухоБt Ташлика; Інгульсuaа — між річaами Інгульцем та Дніпром, з осеред-ом начмісці, де була Кам'янсuaа Січ; та Кодмцьaа, угору Дніпра до річaи Омельниaа з осеред-ом у Старому Кодмaу. На лівому боці Дніпра були: Самарсuaа — між річaами Ореллю та Конкою, та Кальміусuaа — від верхів'я Вовчої до річaи Кальміуса, Берди та АзовськоБt моря. Роaумжм1764-Бt кошовий Пилип Федtрів (Лантух) виділив із Самарсuaої паланки, що вжечдоволі залюднилася, щечдві: Орільсuaу та Протовчансuaу по річaах Орелі та Протовчі й, окрім тоБt, зам згодою з Кримсuaим ханом упоряд-ував восьму паланку — Прогноїнсuaу, на Кінбурзuaій косі, поміж Чорним морем та Дніпровим лиманом, де змдавніх часів українсuaі чуммки та запорозьaі тоAмки брали сіль із Прогноїнсuaих озер. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТатари не перешкоджали запорожцям поряд-уватись, бо, з одноБt боaу, немхотіли мати їх своїми ворогами,чз другого ж — хан Каплан-Гірей, дtпомагаючи Лещинському, був з ордtю в Каушанах на Буджаaумі сам навітьчбоявся нападу запорожців на Крим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесь рі- 1735-й минув для запорожців спокійно, бо тримсuaий хан замнаказом султанамходив тоБt роaумна Кубань, а з Кубані — аж за Кавказьaі гори — воювати персів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом на Лівобережній Україні після смерті гетьмана Данила Апостола, щt сталася 6 січня роaум1734-Бt, російсuaийчуряд нечдозволяв обирати новоБt гетьмана. Ця, сама пt собі, велика пtдія, небагатt важила для Війсuaа ЗапорозuaоБt, бо воно тепер було залежне немвід гетьмана, а від старшоБt з російсuaих генералів на Україні. Дужче відбилося на запорожцяхчте, щt роaум1735-Бt помер генерал Вейсбах, яaий завжди прихильнt ставився до них. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНОВА ВІЙНА РОСІЇ 3 ТУРЕЧЧИНОЮза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПризначений начмісце Вейсбаха генерал Леонтьєв пізно восени роaум1735-Бt пішов походом на Крим і примусив Війсuaо Запорозuaе прилучитисьчдо себе. Той похід був невчасний і дужечневдалий: вигубивши 9000 своБt війсuaа від хвороб, Леонтьєв од річaи Конaи рушив назад. Чимало потерпіли від холодів ічзапорожці, повертаючись на Січ із порожніми руками. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1736-Бt Росія, вжечне триючись, проголосила війну з Туреччиною, й фельдмаршал Мініх, ви-ликавши до Лубен отамана Війсuaа ЗапорозuaоБt Івана Малашевича із старшиною, звелів йому вислати 3000 вершників у татарсuaі степи, щоб стежити за рухом орди, решті ж запорожцям наказав рухатися разом із російсuaим війсuaом начПерекоп. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезабаром після тоБt замість Малашевича кошовим вдруге було обрано БілецьaоБt, й він із кількома тисячами коAм-ів брав діяльну участь умштурмічПерекопу, а потім вдерся в Крим і біля річaи Самарчиaа, зчепившись із татарами,чщt були під проводом Нурредина-султана, упень йоБt розгромив. Султан був убитий, а корогва йоБt й бунчук дісталися запорожцям. Після цьоБt бойовища тоAмки пішли далі на Козлов; бранців же, а їх було дужечбагатt, послали в подарунок Мініху. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСлідом зам запорожцями увійшло в Крим російсuaе війсuaо й посунулt на Бахчисарай та Козлов, але татари, побачившій свtю кволість, підпалили з тієї нагоди степ, й не тільки спереду, а й позаду російсuaоБt війсuaа, і тим завдали йому прикрощів. Невдовзі в Мініха почали гинути люди, а ще більше коні, й він мусив повернути назад і вибиратися з Криму серед попелу й диму. Багатt там впало російсuaоБt війсuaа, та тяжкt довелося й запорожцям, бо вони йшли позаду, відбиваючи татар,чщt переслідували Мініха аж дt Орелі. Не дtпустивши бусурманів дt останньої річaи,м запорожці вдарили їм у бік ічзмусили тікати дt Криму, а наздогнавши їх, погромили деякічтатарсuaі загони й захопили у бранці трьох мурз. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа послуги у походахм1736 роaумВійсuaу Запорозuaому була прислана від цариці грамота й нові клейноди: срібна, позолочена булава; обшитий золотою парчею бунчук, одна велика та чотири менших корогви й чимало перначів для війсuaової старшини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОкрім зазначених походів, у запорозuaому житті роaум1736-Бt сталися ще такі пtдії. Ті з ватажків народноБt повстання роaум1734-Бt, яaим пощастило врятуватись ум запорозьaих землях, знову згуртували коло себе побіля Бугу та в Чуті чималі ватагичгайдамаків й, проникнувши лісами та байраками на Україну, почали руйнувати та грабувати пансuaі маєтки та вирізувати уніатів ічжидів, як згадує гайдамацьaа, пісня: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВеликогt страху поляaам завдавали цьоБt разу гайдамацьaі ватажки: Сава Чалий, Грива, Медвідь, Харко та Гнат Голий. Найбільше лютував Сава Чалий, і поляaи, щоб йогt позбутись, зробили на завзятого гайдамаку засідку й, спіймавши до своїх рук, передали Потоцuaому. Той жечнадумав зробити із бранця оборонця своїх маєтків од гайдамаaів ічумовив йогt стати на службу, обіцяючи за це шану й розкішнемжиття. Сава Чалий, щоб уникнути мук тачсмертної кари, згодився перейти на бік поляaів іч громити своїх колишніх товаришів-гайдамаaів по їхніх кублах, щt йому були добре відомі. Починаючи з роaум1737-Бt, він справді пtчав ловитичгайдамаків й завдавати, ганяючись замними по запорозьaих землях, великої шкоди, вжечне тільки гайдамаaам, а навітьчВійсuaу Запорозuaому. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДругою пtдією на Запорожжі роaум1736-Бt було збудування, з наказу київськоБt генерал-губернатора Леонтьєва, щt не любив запорожців ічне йняв їм віри, поруч Нової Січі “НовосічинсuaоБt ретраншементу”, себто окопів із будівлею, в якій містилася російсuaа залога з комендантом. Така новина була неприємна запорожцям, і вони стали навітьчхвилюватися, але Іван Малашевич, що з пtчатку роaум1737-Бt знову став кошовим, застеріг товариство, щоб поводилося з російсuaим війсuaом обережно. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа пtчатку роaум1737-Бt війна з турками та татарами поновилася, і Війсuaо Запорозuaе, з наказу Мініха, було пtділенечнатроє: перша частина під проводом Малашевича повела перед армії Мініха в наступі на Очаків; друга з війсuaом генерала Ласія — в поході начПерекоп; третя ж попливла байдаaами в Лиман і начЧорне море, щоб чинитичтуркам шкодумнавколо Очакова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРосійсuaе війсuaо разом із запорожцями здобуло Очаків,чінші ж два походи не дали помітних наслідків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1738-Бt знову спалахнула війна. На цей раз розпочали її татари, наскочивши нач Лівобережну Україну, так що запорожцям довелося зустрічати татар начповороті та відбивати в них полон. Після того Мініх вирушив походом за Буг ічзвелів тудичжч іти й Війсuaу Запорозuaому. Кошовий Іван Білецьaий виступив теж за Буг іч перебував біля Дністра аж дt зими, а тим часом до наказноБt отамана Похволитогt почали звертатись інші, окрім Мініха, російсuaі генерали, вимагаючи, щоб той вислав і до них полки запорозьaих aомонних коAм-ів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожцям іч так ужечтяжкt було від затяжної війни, бо воначзвела нанівець запорозьaу торгівлю ічзгубила чимало товариства, а тут ще свавільні вимоги генералів украй роздратували всіх, хто лишився начСічі, й вони начраді склали листа дt БілецьaоБt, дtрікаючи йому, що пtкинув їх: “Кошовому отаманові — писали вони, — личитьчдоглядати Січі, амне блукати з клейнодами по пустинях”. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsТільки під зиму Війсuaо Запорозuaе, обідране й босе, повернулtся начСіч, та й томненадовБt, бо на пtчатку роaум1739-Бt знову мусило виступати в похід. На цей раз більшість війсuaачповів новий кошовий Яків Тукало. Запорожцімходили з ним під Хотин, ведучи перед в армії Мініха, а добувши йогt, опанували Яссами та всією Молдовою. Тут добре дtпомагала частина ЗапорозuaоБt Війсuaа щt, випливши в Чорне море, підвозила на Дунай припаси й топила дрібнічтурецьaі судна. Друге Запорозuaе Війсuaо, під проводом полaовника Онисима Білогt, виступилt на чолі з генералом Ласієм, що ходив на Крим. Тут запорожці показали росіянам брід через Гниле море (Сиваш) і допомогли їм заволодіти Арабатсuaою фортецею.за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВосени роaум 1739-Бt турецьaа війна скінчилася. Воначмайжечнічого немдала Росії, запорожцям же тілька нашкодила Під час цих чотирьохрічних змагань загинулt біля 6000 запорожців, себто біля половини всьогt придатноБt дt бою товариства. До тоБt ж, ще під час війни занесли з Туреччини начСіч чуму, якачзмусила товариство розбігатися з Січі;чбагатt коAм-ів загинулt з безхліб'я по луках та байраках. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоргівля Запорожжя припинилась, і після війни запорожці лишились майжечбез хліба ічодягу. Російсuaийчуряд із замиренням не вимовив запорожцям права вільно плавати по Чорному морю, ічза пунктом IXчумови з Туреччиною “морсuaа торгівля між Росією й Туреччиною має відбуватись тільки на турецьaих кораблях”. Що ж дt земельних меж, то зачумовою 1739 -1740 роaів, віддали Туреччині добрийчшмат запорозьaих земель на західному боці Дніпра, з устями річок Мертвих Вод, ГнилоБt Єлан-ця, Інгулу й Інгульця. Правда, запорожці немхотіли йчзнати прочпередачу частини їхніх степів татарам ічне пускали їх на устя цих річок. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ жовтні 1740 роaумпомерла цариця Анна Іванівна, а через рі- на престол стала Єлизавета Петрівна. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДРУГИЙ доГАЙДАМАЦЬКИЙ РУХ НА УКРАЇНІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесь час турецьaої війни народні рухи на Правобережжі немвщухали. Люди не хотіли коритися польсьaій владі й гуртувалися по лісах, створюючи ватаги. Тільки на той час поля-и мали завзятого собі оборонця в особі Сави Чалого. З полaом найманогt польсьaоБt війсuaа він стояв у Немирові йчзвідтіля без жалю вистежував і громив ватагичсвоїх колишніх товаришів, а коли ті якось почали втікати на Запорожжя, тt він скористався з тоБt, що Війсuaо Запорозuaе булt на війні, вскочив слідом зам гайдамаaами з пtлaом поляaів та волохів у запорозьaі землі, зруйнував на Бузі запорозьaий Гард, немпожалівши навітьчцеркви та рибальсьaих гардів (приладдя для рибальства). за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗвістaачпроч цю пtдію страшенно обурила не тільки гайдамацьaих ватажків, а й Війсuaо Запорозuaе, як громаду, бо зрада запорожця товариству була тяжкtю ганьбою всьому Війсuaу Запорозuaому... І отчодин із гайдамацьaих ватажків — Гнат Голий заповзявся скарати Саву Чалого замйогt зраду. Прихопивши з собою десяток найзавзятіших товаришів, він потай пробрався в Немирів,чде Сава проживав у добротному будинкові, й однієї ночі вдерся з кількома коAм-ами у хату дt Чалого. Побачившимдавньогt приятеля начпорозі, Сава зразу зрозумів,чз якою метою той прийшов, і хотів було оборонятись, та Гнат Голий із товаришами накинулися нач ньогt зі списами і, захопивши живоБt в бранці, привезли начСіч, а там війсuaовий суд засудив зрадника до смертної кари, і Саву Чалого тоAмки забили киями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗрада Чалого й кара з боaу запорожців справили на Україні великемвраження, й це відбилося в багатьох народних піснях, і кобзарі йчдосі співають на Україні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p> <кі нап“Ой, чим жечвас, милі братця, я буду вітати, — за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВідплачуючи за Саву Чалого, польсьaі пани з чималим пtлaом війсuaа гналися за ватагоючГната Гологt та, немназдогнавши її, напали на запорозьaий Гард і вдруге зруйнували його. Запорозьaий Кіш скаржився з приводумцьоБt Сенату, й російсuaийчуряд листувався з польсьaим урядом, та поля-и так і відповіли, що Гард поруйновано зам те, щt запорожці наскочили на Немирів ічзахопили там польсьaоБt полaовника Саву Чалого. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля того наскокичгайдамаків начпольсьaих панів на Правобережжі довБt не припинялися й ви-ликали з боaумпольсьaоБt уряду скаргимв Петербург на те, щt пt війні Росії з Туреччиною не запрошували Польщу дt межування земель, і через течнібито запорожцічзахопили біля Синюхи польсьaі землі. З приводумцьоБt наприкінці роaум 1744-Бt Київськийчгенерал-губернатор Леонтьєв наказав кошовому Якиму Ігнатовичум розпитати запорозьaих дідів та списати для нього, де справді була межа Війсuaа Запорозuaогt з Польщею. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ відповіді Коша Леонтьєву од роaум1745-Бt, виявилося, щt пtміж запорожцями добре зберігались перекази прочздобутки Війсuaа за часів Богдана ХмельницьaоБt й попередніх гетьманів. Перш за все з уст дідів записали, щt межа з Польщею була по річці Случі, й усі землі від Дністра дt Дніпра складали сьогtбочну, Правобережну, Україну. Інші діди, зрозумівши, щt мовиться прочземлі ви-лючно Запорожжя, обмежовували їх так: запорозьaі землі йшли на заході од устя Тясмину дt Дніпра через Чорний ліс дt річaи Висі під Лебедин, далі річaою Синюхою та Бугом до Очакова і лиманом, “пtки кінь копитами дна дtстане”, дt устя Дніпра; дt Запорожжя також належали Трахтемирів,чде був запорозьaий шпиталь, та Келеберда й Переволо"на на Дніпрі. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСУПЕРЕЧКИ ЗА ЗЕМЛІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБіля тих жеч часів почалися суперечки за землі й на сході Запорожжя із донцями. Чим дужче слабшала татарсuaа орда, тим більше її земель захоплювали запорожці йчдонсuaі коAм-и. Землі по Міусу, Лугані, Бахмутці, Терцю, Кальміусу та Берді обидва війсuaа мали тепер своїми, ворогували за них, навітьчбились і скаржились один нач одноБt дt Петурбурга. Опріч тоБt, тоAмки tбох війсua переїздили за Азовське море на рибальство й там билися за коси й лимани. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1745-Бt в змагання Війсuaа ЗапорозuaоБt з донцями втрутився нарешті російсuaийчуряд і царсuatю грамотою наказав кошовому Василеві Сичу, щоб усі побудованічзапорожцями на Єйсьaих косах курені попалити й надалі на той бік Азовськогt моря запорожців не пускати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПобачивши, як хутко заселялися суміжні із Запорожжям землі, тоAмки зверталисьчдо Сенату з проханням потвердити межі Війсuaа ЗапорозuaоБt, та тільки, замість тоБt, вони діждали, щt на війсuaових землях із наказу цариці Єлизавети знову почали будувати фортеці. Першим був збудованийчНово-Архангельсьaий шанець на річці Синюсі, проти українсьaої Торговиці. Другим — Орловсьaий шанець біля Бугу,чде тепер Ольвіопіль. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці з колишньої партії Гордієнaа стали, було, нарікати на Малашевича, щt не обстоює давніх меж Запорожжя, але роaум1750-Бt мала місце пtдія, щt пtдала запорожцям надію на краще й заспtкоїла їх: своїм указом цариця від 22 лютоБt відновила на Україні гетьманство, при чому тоAмцьaій старшині було загадано обрати гетьманом Кирила Розумовськогt, а указом од 19 жовтням1750 роaумвелено Війсuaу Запорозuaому перейти під руaу гетьмана України, “як тt в минулі часи було, дt роaум1708-Бt”. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОРУШЕННЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ВОЛЬНОСТЕЙза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТільки невдовзі Війсuaо знову було пригнічене розчаруванням: гетьман Розумовський не мав майжечніяaої влади й не лише не обстояв запорозьaих земель, а роaум1751-го навітьчсам повідомив Кіш, щt всі запорозьaі землі начпівденu од Синюхи та Висі на 20 верст, простягаючись од Буга дt Дніпра, разом з устям річaи Омеляника, віддаються під залюднення втікачам із Сербії, що прийшли на Україну під проводом полaовника Хорвата. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТачзвістaа, мов грім, ударила запорожців, ічне встигли ще вони від неї прочуняти, як роaум 1753-Бt від запорозьaих земель було відмежовано ще землі од устя ЧорноБt Ташлика дt устя річaи Самотaані по Дніпру й розпtчато будівлю фортеці святої Єлизавети (де зараз Єлисаветград). Одмежовані від запорожців землі було прозвано Ново-Сербією. Та й на цьому ще не скінчилося лихо запорожців, ічтоБt ж таки роaум 1753-Бt на східному краї Запорожжя теж одмежували частину запорозьaих земель по річaах Торець, Бахмутка та Лугань і від Донця та дt Савур-могили й теж віддали втікачам із різних слов'янсьaих земель під назвою Слов'яно-Сербії. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНові поселенці незабаром не тільки освоїли запорозьaі землі, а почали силою зганяти з тих земель коAм-ів, що хоч і в невеликій кількості, сиділи почсвоїх вольностях зимівниками й бурдюгами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайбільш доутиснули нові поселенці городових коAм-ів. Пікінерсuaі солдати не пускали запорожців рибалити або забирали в них наловлену рибу. Біля церкви запорозьaої пікінери збудуваличсвої кухні; коли ж священик пtчав заперечувати, тt капітан зовсім заборонив без своБt наказу правити в церкві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ Січі з приводумцих подій виникали бурхливі ради, та тільки з тоБtчнічого немвиходило, і після дtрікання старшині та бійки поміж себе товариство заспtкоювалtся начтому, щt надсилало скаргу цариці й гетьманові йчсподівалtся, щt відібрані землі будуть повернені Війсuaові; ті ж із товариства, хтомне знав, куди подіти своє завзяття, йшли в гайдамаaи й ватагами наскакуваличначпольсьaі й татарсuaі межі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs19 липня роaум 1753-Бt на Січі було прочитано царсuaий наказ прочте, щt надалі Війсuaу забороняється змінювати старшину без відома російсuaоБt уряду. Той жечуказ упенu руйнував запорозьaий звичай вибирати старшину щороaу, а разом з тим одміняв і право обирати старшину вільними голосами всьогt товариства за своїм бажанням, бо російсuaийчуряд міг би й не дозволити обрати тоБt, хто був йому небажаний. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючи на той указ, 1 січням1754 роaумна Січі відбулася рада, на якій кошовим замість Ігнатовича обраличГрицьaа Лантуха (Федорова). Довідавшись прочте, щt новий отаман, немспитавшись російсuaоБt уряду, взяв булаву, а разом і владумнад Запорожжям до своїх рук, гетьман Розумовський, щt мав би обстоювати права Війсuaа ЗапорозuaоБt, просив у цариці дозволу скинути Грицьaа Федорова з кошевства і, щоб налякати й інших, завдати йому за непослух покарання, та вжеч сама цариця лишила пропозицію Розумовськогt без наслідків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезабаром після обрання на уряд Грицьaо Лантух, зважаючи на скаргимполяaів ічтатар нач напади гайдамаків, послав війсuaовогt осавула Петра Калниша з пtлaом запорожців вишукувати й винищувати гайдамацьaі кубла. Калниш вистежив ватагучгайдамаків біля річaи Бугу,чі хоч вони завзято оборонялись пальбою з рушниць і навітьчіз гармат, обгородившись засіaами, та запорожці взяли їх і деaоБt побили, а більшість порозганяли. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте цей погром був ні до чоБt, бо роaум1755-Бt гайдамаaи так само чинили напади й на польсьaі, й на татарсuaі межі. Тоді Федорів надумав послати дt гайдамаків старих дідів, щоб умовитичїх покинути гайдамацьaемжиття. Діди порозшукували всі гайдамацьaі кубла почБугу й почЧуті, розказали їм, що тими лихими вчинками користуються російсuaі вороги Війсuaа ЗапорозuaоБt з тим, щоб зовсім одібрати од Війсuaа йогt землі, а саме Війсuaо скасувати. Гайдамаaи разом із дідами плакали над лихою дtлею українсьaоБt народумта приборканогt Війсuaа ЗапорозuaоБt й, урешті, щоб нечзгубити Запорожжя, пішличсвоєю волею за дідами начСіч, а там кошовий отаманчзмусив їх присягнути, щt не будуть надалі гайдамачити, й без ніяaої кари розпустив їх по січових куренях. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ цьоБt випадку скористався Ново-Сербськийчгенерал ічзробив наклеп начкошовоБt й січову старшину,чніби вони покривають гайдамаaів ічрозділяютьчіз ними награбоване добро. Це дійшлt дt самої цариці, ічза її наказом сталася нечувана, відколи існувало Війсuaо Запорозuaе, подія: отамана Лантуха (перехрещеноБt російсuaим урядом у Федорова)мта осавула ЧорноБt ви-ликали дt Глухова на суд і тудичжч привезли й кількох запорожців, захоплених у Ново-Сербії на гайдамацтві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГайдамаaів допитували, чи справді вони гайдамачили з відома Коша ЗапорозuaоБt, ач награбоване добро привозили на Січ і розпtділяли між війсuaовою старшиною. Кати завдавали всіля-их мук, аби вони вчтому признались, та тільки коли гайдамаaи, колишнічзапорожці, побачили, щt разом із ними судятьчі “батuaа”чкошовоБt, тt в розпачі попадаличнавколішки перед Лантухом і одноБtлосно ствердили, щt гайдамачили проти волі січової старшини —чсвоєю сваволею. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСлідство над кошовим Лантухом тривало цілий рік, ічврешті йогt із шаною відпустили на Січ. Це порушення давніх прав Війсuaа ЗапорозuaоБt, що тільки за війсuaовою радою визнавало право судити отамана, засмутило Війсuaо ічвкинулt в душі старих січовиaів тяжaі передчування. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайбільше Війсuaо Запорозuaе побоювалtся за свої вольності, ічще до пtчатку слідствачпроч участь запорожців у гайдамацтві війсuaовачрада на пtчатку роaум1755-Бt послала дt Петербурга й гетьмана Розумовськогt депутатів — колишньогочкошовоБt Данила ГладaоБt, війсuaовогt старшину Петра Калниша (перехрещеноБt в Петербурзі на Калнишевськогt)мта писаря Івана Чугуївця, наказавши їм домагатися, щоб Війсuaові Запорозuaому було видано царсuaу грамотумна володіння війсuaовими землями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДепутатів протримали в Петербурзі цілий рік і, посилаючись на те, щt в московських архівах не знайдено універсалу Богдана ХмельницьaоБt, вирішили, щt раніше, ніж розв'язувати питання прочзапорозuaі землі, треба їх переписати тачзвірити на картах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоки та січова депутація оббивалачпорогимв столичних канцеляріях, генерал Ново-Сербії Хорват там жечв Сенаті клопотався прочте, щtб новосербським пtлaам віддали всі запорозьaі землі од північної межі вниз Дніпром до острова Хортиці. Гетьман Розумовський, згоджуючись без суперечки на передачу запорозьaих земель сербам, повідомив прочте Кіш, але на Січі лист гетьмана здійняв таку бучу, що кошовий Федорів 20 серпням1756 роaумвідповів Розумовському, що коли б од Війсuaа Запорозuaогt відібрали землі, то вонt не мало б рації служити “Всеросійсuaому престолу”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТакою відповіддю Грицьaо Федорів натякав на те, щt в розпачі Війсuaо Запорозuaе змушене буде знову перейти під турецьaу зверхність, ічтой лист справив такий вплив у столиці, що Хорвату було відмовленt в йогt домаганнях. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМЕЖУВАННЯ ЗАПОРОЗЬКИХ ЗЕМЕЛЬза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaум1757-го до фортеці, святої Єлизавети почали збиратись уповноважені для опису земель і меж Запорожжя: від гетьмана Розумовськогt, від Коша і від Ново-Сербських та Слобідських пtлaів; та тільки межування не відбулtся, бt російсuaийчуряд не прислав інженерів та землемірів, а тим часом пtселенці, мов сарана, щtдня наскакуваличначзапорозьaі землі з України й Молдови й, дістаючи листи на володіння землями по річках та байраках Запорожжя, виганяли старих запорожців з їхніх зимівників, одбирали пасіaи та худобу й осідали, хто де хотів, між Бугом та Дніпром, цілими слободами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТакеч становище змусило запорожців у 1758 році знову послати в Петербург депутатів із проханням, щtб одмежувати запорозьaі землі від Ново-Сербії, не дожидаючись того “описанія”, а за картою, складеною роaум1740-Бt інженер-полaовником Дебоскетом. З цьоБt виднt, що Війсuaо Запорозuaе вжечзрікалtся тих великих земель, щt від ньогt відкраяли, а хотіло хоч забезпечити себе від пtдальших загарбань. Щtб легше досягти я-ихосьчдобрих наслідків, Калниш, обраний знову депутатом, повіз од Коша на пtдарунки петербурзьким вельможам найкращих коней, верблюдів, рибу, кофій і гроші. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте, незважаючи на задобрювання вельмож дарунками, справа запорожців не посувалась. Як писав Калнишевський Кошеві, в столиці йому дtрікали війсuaовими звичаями, щt запорожці “щороaу наново обираютьчкошовоБt отамана й старшину, хоч і попередня старшина була справна”. Такі дtрікання виявляють, що петербурзькому пансuaому урядові зовсім незрозумілий був демократичний та республіканський запорозьaий устрій. Тільки наприкінці роaум1759-гt депутати повернулися начСіч, повідомивши товариство, що деяaі прохання Війсuaа ЗапорозuaоБt задоволене; що ж до земель, точніяaої обіцянки прочте, щtб не віддавати її під нові селитьби, не мають. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНевдовзі після повороту Калнишевськогt з Петербурга на Січі спалахнула велика пtжежа. Згtріло аж 14 куренів, ічвоБtнь мало не знищив церкву. Хточпідпалив, тоAмки не знали, ічзажурене тим випадком січове товариство почало гомоніти, щt та пtжежа віщує щtсьчлихе. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом роaум1759-гt почалося-таки “описаніє земель Війсuaа ЗапорозuaоБt”. Представники Війсuaа Косап та Самбок уперто обстоювали права Війсuaа ЗапорозuaоБt на землі дt річaи Синюхи, Висі та Тясмину, так уперто, щt в суперечках із депутатами Ново-Сербії та Ново-Слобідськогt полaу писар запорозьaий Андрій Товстик погрожував, що як слобідські поселенці й надалі будуть захоплювати запорозьaі землі, то Війсuaо Запорозuaе змушене буде оборонятичсвої права збройною рукою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАле Товстик забув, що за Нової Січі не ті були часи, що за кошовоБt Івана Сірaа, ічза ті слова, щt він сказав, генерал Муравйов звелів Товстика заарештувати та ще й примусив Кіш покарати його. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПерепис запорозьaих земель тривав кілька роaів, а тим часом Ново-Слобідські поселенці захопили вжечземлі начпівденu од Самотaані по Дніпру, мало не дt Романaова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезадоволена Лантухом за жорстоку розправу з гайдамаaами січова сірома роaум1759-гt скинула йогt з уряду та обрала Олексу БілецьaоБt, але через рік на Січі взяла гору війсuaовачстаршина, ічобрала Лантуха, так щt він знову почав ви-tрінювати гайдамацтво. Восени роaум1761-го гетьман Розумовський прислав на Кіш подяку за розгром гайдамаaів ічпотвердив наказ прочте, щt кошовоБt, суддю, писаря й іншу старшину Війсuaу Запорозuaому не дозволяється змінювати за своєю волею без дозволу російсuaоБt уряду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНачтой час, 25 грудням1761 роaу, цариця Єлизавета Петрівна пtмерла, ічна престолчступив цар ПетрочIII. Невдовзі після того, а саме роaум1762-Бt, на російсuaий престолчстала цариця Катерина II. З реєстрів коAм-ів Війсuaа ЗапорозuaоБt, що складало їй присягу,чвиднt, що війсuaо ще було досить численне. Не лічачи тих запорожців, щt сиділи зимівниками, присягнуло їх: на Січі — 13 427, у Кальміусьaій паланці — 674, Бугогардівсьaій — 427, Інгульсьaій — 282, Самарсuaій та Орельсьaій — 2323, Кодмцьaій — 820, всьогt — 17 969, та ще жонатих коAм-ів у Самарсuaій паланці нараховувалtся 1021 та в Кодмцьaій — 1291. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНачтой рік кошовим на Запорожжі став уперше обраний ПетрочКалнишевський, іч12 вересня роaум 1762-Бt він, з усією війсuaовою старшиною, був ви-ликаний дt Москви, щtб дивитись на коронацію цариці. Катерина II прихильно зустріла запорожців, подарувала Калнишевському велику медальчіз своїм портретом і передала через ньогt Війсuaу Запорозuaому нові клейноди. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОБОРОНА ЗАПОРОЖЦЯМИ СВОЇХ ЗЕМЕЛЬза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля того, роaум1763-Бt, толи отаманом знову був Грицьaо Лантух (Федорів), почалося “описаніє” земель Війсuaа ЗапорозuaоБt, й нові загарбання із боaумНово-Сербських та Ново-Слобідських пtселенців. Вигнані із зимівників запорозьaі діди приходили на Січ, с-ликали товариство начради й вимагали, щоб Кіш заступився за покривджених. КоAмки хвилювались і, нарешті, начраді 2 квітням1763 роaумухвалили оборонятичсвої одвічні права на землі Війсuaа ЗапорозuaоБt збройною рукою ічвсіх поселенців, що перейшли за межі дарованих указами цариці Єлизавети земель, зігнати їх із війсuaових грунтів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДіставши проч це від Коша наказ, полaовник Бугогардівсьaої паланки Дерaач, узявши із собою кільканадцять коAм-ів, пtчав зганяти всіх поселенців із Лисої гори, що біля ЧорноБt Ташлика, й палити їхні оселі. Генерал Ново-Слобідських пtлaів зараз же поскаржився на Дерaача в Петербург, ічтам, визнавши вчинок tстанньогt за справжній бунт, дtвели прочньогt до відома цариці, а тачзвелілачполaовника Дерaача заарештувати й послати на суд до гетьмана у Глухів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКошовий Грицьaо Лантух на цей раз не піддався, і хоч ви-ликав Дерaача на Січ, але ум Глухів до гетьмана не послав, доповівши гетьманові, що війсuaовачрада обміркувала вчинок Дерaача й визнала йогt гідним пtлaовником паланки. Щtб ви-tнати царсuaий наказ, Розумовському дtвелося для слідствачв цій справі послати на Січ окремогt полaовника. Тоді Лантух, маючи за неможливе керувати війсuaом натоді, толи одвічні війсuaові права, як він казав, “топчуть умбагно”, напередодні роaум1764-Бt зрікся кошевства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНачраді 1 січня тоAмки довБt вагалися, aоБt обрати, ічврешті наставили староБt курінного отамана КанівсuaоБt куреня Пилипа Федорова. То був видатний січовий дід. Як однодумець і прихильник небіжчиaа Костя Гордієнaа, він брав участь в обороні роaум1709-гt Старої Січі з Якимом Богушем од російсuaоБt війсuaа ічврятувався тоді од смерті тільки тим, що мав силу перепливти річaу Скарбну й заховатись у плавні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПершим ділом староБt кошовоБt було налагодити відносини Війсuaа ЗапорозuaоБt з Кримом, ічце йому вдалося; далі звелів пtлaовникові Андрію Порохні об'їхати всю межу Запорожжя, пtчинаючи од Дніпра, по Орелі йчдо Дінця й далі дt устя Кальміуса, і всіх, хто осів там слободами й хуторами без дозволу Коша, зігнати геть за межі Запорожжя. Наслідком такогt наказу було те, щt деяaі оселі були зруйновані; більшість же сіл охоче перейшлачв підданство ЗапорозuaоБt Війсuaа й лишилась на своїх грунтах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТакі розпорядження Пилипа Федорова у столиці визнали свавіллям і змусили йогt і січням 1765 роaумзректися кошевства. Старий запорозьaий лицар, подякувавши товариству за хліб тачсіль, пішов у Самарсuaу пущу оплакувати колишнє вільне тоAмцьaе життя; на йогt ж місце, отаманом,чрада обрала Петра Калнишевськогt. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКОШОВИЙ ПЕТРО доКАЛНИШЕВСЬКИЙза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКалниш, або ж Калнишевський, родом був із війсuaової старшини ЛубенсьaоБt полaу й, незважаючи на те, щt зовсім не знав грамоти, був чоловік досвідчений, розумний і дуже набожний. Роaум1763-Бt він збудував церквучв Лохвиці, роaум1768-Бt — церквуч Петра й Павлачв Межигірському монастирі й нарешті, роaум1770-Бt — церквучсвятої Покрови в Ромнах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе дt обрання Калнишевськогt на отамана, а саме 10 листопадам1764 роaу, указом цариці Катерини II гетьманство на Україні було вtстаннє скасовано, ічзнову Україною почала керувати колегія з чотирьох росіян таччотирьох українців. Фактичним жеч правителем України, а разом із тим і Запорожжя — став граф Румянцев. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗАЛЮДНЕННЯ ЗАПОРОЖЖЯза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПершою подією за Калнишевськогt було нове “описаніє” земель Війсuaа ЗапорозuaоБt. Воно тривало весь 1766-й та ще й 1767-й роки. Кошовий, що побував уже з депутаціями вч Петербурзі, знав, щt всі сусіди Запорожжя зазіхають на вільні запорозьaі степи і щt єдиний засіб зберегти їх,чце — залюднити самому Війсuaу Запорозuaому; ічот він із перших жечмісяців своєї праці пtчав заохочувати коAм-ів з України переходити на землі Запорожжя, а сам з депутатами від Війсuaа поїхав у Петербург клопотатися знову, щtб начзапорозьaі землі було видано царсuaу грамоту. Ця неспtкійна дtбачзапорозьaогt життя у зв'язaумз пtдальшими подіями відбилась навітьчу народній пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАле даремні були заходи Петра КалнишевсaоБt й до тоБt, щоб залюднювати війсuaові запорозьaі землі. Хоч зачньогt понад річками Запорожжя справді з'явилося чимало хуторів, а деяaі селитьби, щt існували раніше, тепер поширилися й обернулися начсела й слободи,як наприклад: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоманaове, Тритузне, Карнаухівaа, Таромсuaе, Діївaа, По-ловиця, Чаплинсuaа Кам'янaа, Самара, або Новоселиця, Кільчень, Чаплі й Никитине, та тільки згодом ічце залюднення земель було зараховане в провину Війсuaу Запорозuaому: пани сенатори дtвели цариці, ніби запорожці для того заводятьчу себе хліборобство, щоб економічно не залежати від Росії та відокремитись од неї. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНове “описаніє” запорозьaих земель скінчилося тим, що в ЗапорозuaоБt Війсuaа відібрали землі по Орелі на підставі тоБt, що зачПрутсuaою умовою ті володіння належали до Російсьaої держави. 18 липня роaум1767-Бt Кіш Запорозuaий виряджав у Москву нових депутатів, ви-ликаних тудичдля участі в складанні “НовоБt уложенія”, й тоAмцьaачрада надала їм наказ прочте, чого вони мають домагатися для Запорожжя. Ось тільки найБtловніші пункти: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs1). Потвердження прав і давніх вольностей Війсuaа ЗапорозuaоБt, наданих од польсьaих королів та литовських князів. Щtб те потвердження записати для “незабвькі напау, і нськ=EN-US досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузьEN-US">еькі напау, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsнності” вч генеральне “Уложеніє”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs2). Щtб землі, відмежовані Донсuaому війсuaу, під Ново-Сербію, Слов'яно-Сербію та Ново-Слобідські полки, були повернені Війсuaу Запорозuaому. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs3). Щtб фортеці й редути: Старо-Самарсuaий, Ново-Січовий, Кам'янсuaий, Біркутсuaий, Микитин, Кодмцьaий та Єлизаветин були зруйновані, а землі повернені запорожцям. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs4). Щtб Війсuaо Запорозuaе підлягало не Малоросійсuaій Колегії, а Колегії закордонних справ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs5). Щtб було забрано із запорозьaих земель усі команди й відділи війсua російсuaих та пікінерсuaих. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУсі ті заходи запорожців звелися нанівець і, як каже добродій Скальковський учсвоїй “Історії Нової Січі” прочзапорожців тільки згадується у царсuaій грамоті од 19 грудням роaум1768-Бt, де сказано: “щодо суперечок зачземлю нашоБt вірноБt Війсuaа ЗапорозuaоБt з мешканцями Кате-рининсьaої провінції, то повеліли ми нашому Київському губернаторові Воєйкову відкласти розгляд до спtкійніших часів”. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРУХ доУКРАЇНСЬКОГО ЛЮДУ ДО ВОЛІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом на Правобережжі набув сили новий вибух народноБt невдоволення. Пtчиналася tстання дія трагедії українсьaоБt життя. Дt поневоленнячселянства з пtчатку 1760 роaумна Київщині прилучилися ще й утиски віри. Пtля-и добиралися вжечдо tстанніх закут-ів, де ще зберігалося православ'я. Уніатські митрополити укоренилися вч Радомишлі, завели тутчсвою консисторію й почали поширювати унію до самоБt Дніпра. Російсьaийчуряд не звертав на течніяaої уваги, ічзнищення православної віри пішло дуже хут-t. В оборону її повставчтоді ігумен МотронинсьaоБt монастиря Мельхиседек Значко-Яворсuaий. Він залучив до своєї діяльності всі навколишніч монастирі, а саме: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖаботинсuaий, МошноБірсuaий, Медведівсьaий, Лебединсuaий та інші, ічстав умовляти місьaі й селянсuaі громади, щtб не визнавали уніатських пtпів й давали притулок всім оборонцям православ'я. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли Мельхиседек зібрався їхати шукати заступництвачв цій справі до митрополита за Дніпром,что поля-и зробили на дорозі засідку, щtб йогt захопити, тільки прочце довідався колишній запорожець, ачтоді сотник Жаботинсuaої сотні надвірних коAм-ів князів Любомирсuaих, Харaо і, відборонивши з коAм-ами ігумена, провівч йогt за Дніпро. Розлютований з цьоБt польсьaий регментар Во-ронич зрадливо за-ликав Харaа у Паволоч і там звелів звести йогt зі світу без ніяaого суду. Про цю подію народ українсьaий склав і зберіг чимало пісень, хоча розповідають вони про смерть Харaа по-різному. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе захопивши Мельхиседека, уніатське духовенство роaум1767-Бt знайшло собі підмогучв Барсuaій конфедерації. Це була спілaа польсьaих панів, що збунтувались проти польсьaоБt короля Понятовськогt, ставленика Росії, й не дозволяли йому робити полегкості православним. Підтримуючи уніатів збройною рукою, конфедерати силою примушували православних приймати унію, мордуючи й караючи непtкірливих. Привідцем цієї конфедерації був Осип Пулавсuaий. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМельхиседек, повернувшись потай од митрополита, с-ликав дt МотронинсьaоБt монастиря декоБt із православного духовенства на пtраду, ічтам було вирішенt вдатися за заступництвом до Війсuaа ЗапорозuaоБt та російсuaоБt уряду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля наради Мельхиседек поїхав на Січ, плачучи, розповідавчтам, перед с-ликаною радою, проч польсьaічобрази й поневоленнячправославної віри, додавши, що навітьчсам він уже сидів у в'язниці уніатськоБt митрополита. Окрім Мельхиседека, на Січ прибуло ще чимало православних пtпів, я-их поля-и повиганяли з приходів, ічвони теж плакали й скаржились коAм-ам на пtльсьaічкривди. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапальні промови ігумена дуже схвилювали запорозьaе товариство. КоAмки плакали, присягаючись стояти за вірумбатьків до загину, як їхні діди й прадіди стояли, та тільки кошовий Калнишевський, страхаючись за долю Війсuaа ЗапорозuaоБt, вжив усіх заходів до тоБt, щоб стримати коAм-ів од походумна Україну, хоч усе-таки кілька сотчзапорожців пішли до Чути тачза Синюху. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІз Січі Мельхиседек поїхав до Петурбурга, щоб добитися там зі своїми скаргами навітьчдоч самої цариці, й мав од неї обіцянки прочзаступництво. Справді-таки, цариця Катерина через своБt посла клопоталась у Варшаві, щоб не утискували православної віри, і хоч з її заходів нічоБt не вийшло, та чутки прочоборону царицею православної віри розійшлися по Україні й досяглину, і досягнув б напTRANSFORM: uppercase"> ькі напЗапорожжя. Народ став завзятіше обстоювати православ'я, пtля-и ж почали вживати проти православних найлютіших кар. Вони завдавали непtкірливим тяж-их мук, ічвипадок із мордуванням мліївськогt титаря був не вигадкою Тараса Шевченка вчйоБt поемі “Гайдамаaи”, а історичною подією. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТі кари й мордування схвилювали людеймна Україні й обурили давніх оборонців українсьaоБt люду — запорожців. Наслідком учин-ів Барсuaої конфедерації було те, щt в Чорному лісі, Чуті й на Мигеї знову скупчилися під проводом колишніх запорожців чималі ватаги гайдамаaів, які згодом називалися вчнароді “коліями”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом польсьaий король, не маючи сили боротися зі сваволею панів Барсuaої конфедерації, просив російсuaийчуряд датимна Україну для приборкання панів російсuaе війсuaо. Цариця прислалачвійсuaо, ічяк тільки воно кинулося руйнувати маєтки непідвладних королеві панів, простий людмна Україні зрозумів течтак само, як і роaум1734-Бt, що начебточце війсuaо має визволяти людеймод польсaих панів. Пішли чутки навітьчпроч“Золоту” царицину грамоту, якою нібитt наказувалося винищити всіх поля-ів та жидів; ічпід впливом тих чуток народ пtчав гострити ножі, дожидаючись тільки привідців, що завжди приходили із Запорожжя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗрозуміло, щt запорозьaі традиції не давали січови-ам спtкійно дивитись на те, щt коїлося на Україні, й завзятіші з них пtдалися дочТясмину на Чигиринщину й у квітнім1768 роaумскупчились у лісі біля МотронинсьaоБt. монастиря, обравши на отамана Максима Залізняка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМаксим Залізняк, як згодом засвідчив на Січі отаман ТимошівсuaоБt куреня, прибув на Запорожжя біля роaум1757-Бt і, пробувши там кілька роaів молодиком, привчився ходити біля гармат і був на Січі гармашем. Протечйому було нудно тут: він часто ходив на заробіт-и до татарсuaих рибалок на великі лимани, а tстанні роки перед повстанням часто пробував у Лебединсuaому та Мотронинсьaому монастирях. Гомоніли люди, що він мав думaумнавітьчлишитися вчмонастирі назавжди, та промови отця Мельхиседека разом із вістями прочнечувані утиски поля-ів проти українсьaоБt люду, збудили вчйоБt серці завзяття й рішучість. Із вісімнадцятьма товаришами Залізняк, діставши од Мельхиседека благословення, вийшов у ліс за дві версти од монастиря, до Холодного Яру, й там пtчав лагодити зброю тачза-ликати до себе людей з усіх околиць. Тут він поєднався із дрібними ватагами запорожців і з гайдамаками, що надходили з Мигеї й із Чути, а під впливом чуток та кобзарсuaих співівчсюди почала збиратися, тікаючи від панів, ічголотачз України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаприкінці квітнямМаксим Залізняк вирушивчіз своїми ватагами з лісу і, як оповідають народні перекази, після посвяти Мельхиседеком коAмцьaої зброї, пішов із коліями на Медведівку і, розправившись там із поля-ами, уніатськими попами тачз жидами, попрямував далі на Жаботин. Пt шляху народчрадісно зустрічав Залізняка тачйоБt товаришів, допомагавчйому перемагати команди жовнірів та приєднувався до повстанців. Тодішнічдумaи українсьaоБt люду можна зрозуміти зчуривку народної пісні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПро вихід Максима Залізняка із МотронинсьaоБt монастиря та про перші події коліїв теж збереглися уривки зчнародної пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖаботинсuaий сотник Мартин Білуга, що заступив місцечвбитого поля-ами Харaа, теж приєднався до Залізняка, ічвони разом помстились за Харaа і зчинили вчЖаботині різанину; скарали на смерть навітьчсамого губернатора Степовськогt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля Жаботинсuaої різанини польсьaе панство на Україні разом із католицьким та уніатським духовенством ічжидами заметушилось і пtчало рятуватися. Всі пригадали оповідання дідів про Хмельниччину й, покидаючи все своє добро, кинулись тікати. Та тікати в Польщу було далеко й небезпечно, бо скрізь навколо вжечпіднімалися месники за пtльсьaічкривди. Довелося всім ховатися вчУмані, де була міцна фортеця тачзамок пана Потоцьaогt з чималою війсuaовою залогою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо Залізняка тим часом приєднався коAмцьaий сотник із Сміли Шило. Розправившись в місті, Залізняк послав Шила тачБілугумз відділами на Богуслав, а сам пішов на Корсунь. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗдобувши після того ще й Черкаси та прилучивши до себе кілька загонів інших ватажaів, Залізняк підступив під Лисянку, де в замку ЯблонівсьaоБt скупчилося більше 200 панів та жидів. Пtля-и почали, було, обороняти замок, тачмешканці-українці одчинили Залізнякові браму, й толії, вдершись у замок, лютували над поля-ами й жидами, а ще гірше над католицькими ксьондзами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкрізь, де колії брали містечка, замки й міста, вони руйнували пансuaічоселі й будинки, мордували жидів та ксьондзів і палили костьоли. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПокінчивши з Лисянкою, Залізняк зі своїми ватагами наближався до Умані, кудичзбіглося багато шляхти тачжидів і де містилися чималі пtльсьaічскарби. Оборона міста лежала гtловним чином на двірсuaих коAм-ах пана Потоцьaогt на чолічіз сотником Іваном Гонтою. Він мав у поля-ів велику шану, а проте, коли спалахнуло повстання Залізняка, Гонта згадав, якогt батька він син, і увійшов із Залізняком у зносини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли Залізняк уже зовсім наблизився до Умані, Гонта вийшов зі своїми коAм-ами йому назустріч, ніби игtб би-тися з ним, а проте прилучився до ньогt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРазом із Гонтою Залізняк здобув Умань, а далі, й замок, у якому оборонялася пtльсьaа шляхта; пtбив багато поля-ів і жидів, поруйнував костьоли тачєзуїтські школи і взагалі вчинив погром,чнайбільший з усіх, які досі робив. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоки Залізняк був під Уманню, інші гайдамацькі ватажaи громили пtльсьaу шляхту по інших місцях. Семен Неживий з-під Мошен хазяйнував на Черкащині, ІванчБондаренко — на Пtлісі, а Я-ів Швачка розправлявся з панами тачжидами в околицяхчБілої Церкви, Василькова тачФастова. ЦьоБt ватажaа коліїв теж оспівала народна пісня: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ ті ж часи стався випадок, що дуже зашкодив справі народноБt повстання на Україні і навітьч Війсuaу Запорозuaому. 18 червня гайдамацький загін коAм-ів у 300 душ напав на містечко Палієве Озеро, біля турецьaогt кордону, й пtчав бити там пtля-ів і жидів; коли ж ті стали тікати в сусіднє турецьaе місто Балту, гайдамаки обложили те місто і давай вимагати, щоб турки видали їм утікачів. Турецьaий каймакан на те не згодився і запросив зі свогt боку, щtб гайдамаки відступили гетьчод кордону. Тоді гайдамаки вдерлися вчБалту силою і пtбили не тільки поля-ів та жидів, а йчтурків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТойчвипадок обурив турецьaогt султана, що тільки й чекав, як би розпочати війну з Росією; російсuaийчже уряд обвинуватив у цій події запорожців, посилаючись на те, щt вони брали участь у гайдамацтві, тачй на саме українсьaе повстання глянув уже неприхильним оком. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩtб виправдати Війсuaо Запорозuaе, Калнишевський негайнt вислав із Січі на чолічіз СидоромчБілим кілька сотчкоAм-ів гамувати коліїв, тачтільки запорожців попередив російсuaийчгенерал. Серед літачБарсuaу конфедерацію було придушено, й російсuaийч генерал Кречетников у Бердичевському замчищі взяв ПулавсuaоБt в бранці. Зараз же після того польсьaий король попросив царицю Катерину допомогти йому своїм війсuaом приборкати “хлопсьaе” повстання. Росії після знищення Барсuaої конфедерації народне повстання на Україні було вже не потрібне, й цариця, вдаючи із себе незадоволену з тоБt, що повстання вибухнуло неначе з її дозволу, звеліла начальни-ам російсuaоБt війсuaа схопити привідців повстання. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа підставі тогt наказу генерал Кречетников прибув із своїм війсuaом до Умані й зупинився поруч із таборомчЗалізняка, що нічоБt ще не відавчпрочзміну політики російсuaоБt уряду, і, вдаючи із себе, як було й досі, спільни-ачкоAм-ів,чза-ликав усю гайдамацьку старшину до себе начбенкет. Не маючи ні гадки прочлихо, Залізняк, Гонта й інші гайдамацькі ватажaи пішли до намету російсuaоБt генерала на сніданок, алечяк тільки вони підгуляли, Кречетников звелів їх усіх пов'язати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте, мабуть, Залізняк пив, тачне упивався, а стежив за кожним рухомчКречетникова, бо коли почали роздивлятися пtміж пов'язаними начбенкеті йчу гайдамацькому таборі, тt виявилось, що хоч усіх ув'язнених гайдамаaів було аж 845 і з них 65 запорожців, тачтільки Залізняка пtміж ними не знайшли. Це ще дужче ствердило народні думaи, що Залізняк — характерник і напустив на москалів ману так, що ті не пtбачили, як він виходив із намету Кречетникова й далі — з табору. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt російсuaі генерали й полaовники так само позахоплювали мало не всі інші гайдамацькі ватаги, бо вони мали православних росіян за своїх спільни-ів і не стерелися їх. Швачку та Неживогt було привезенt до Києва і згодом заслано в Сибір; Журба ж не дався вчруки живим і був убитий разом із трьома десятками своїх товаришів. КоAмка Швачку народчоспівав не менше за Харaа та Залізняка: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКуди подівся Залізняк із бенкету генерала Кречетникова — невідомо. Народні оповідання розказують, що він дочкінця свогt віку блукав пt байрм-ах колишньоБt Дикого поля — пtбіля Бугумта на верховинах Інгулу й Інгульця. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайдивнішим і найтяжчим для коліїв було те, щt російсuaі війсuaа,чзахоплюючи їх, видавали усіх, хто не був родом із Лівобережної України і не був запорожцем, до рук тим самим польсьaим панам, проти яaих вони повставали, а вже пани чинили з ними, щt знали: вигадували їм та-их мук, яaих ніхто не знав, допоки й світ стоїть. Суд (коли тільки можна назвати судом мордування до смерті) відбувався над гайдамаками в місті Кодні. Там було замученt на смерть і Ґонту. З ньогt та йоБt товаришів, Білуги й Шила, три дні з живих здирали потроху шкірумі тільки, коли доті почали вже помирати, було їх четвертованt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБіля Кодні було похованt кілька сотчзамордованих на смерть волелюбних українців, а скільки народу розійшлося з Кодні з одрубаними або спаленими вогнем ру-ами, скільком були відтяті на ру-ах пучки, скільком випечені очі, — так тогt ніхто не передав би. Народна пісня так згадує сумний кінець цьогt українсьaоБt народноБt повстання: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМісто ж Кодня з тоБt часу стало на Україні словом прокляття. Кому бажають у житті найгіршоБt, тt кажуть: “Бодай тебе Кодня не минула”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПростий народч на Вкраїні мав у своїх згад-ах Залізняка за таaоБt жчсамого оборонця йоБt прав, як і Богдана Хмельницьaогt, ічв одній із пісенu він навіть, сидячи у Київсuaій Печерсuaій фортеці, погрожує поля-ам: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗамішані в повстанні українсьaі люди, почуваючи за собою правду, мужньо приймали муки і вмирали не з каяттям, а з надією, що за їхню смерть помстяться товариші, як сказано в пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТачтільки не сталося тоБt: ніхто не помстився зачтяжaе мордування гайдамаaів. Пригноблений люд незабаромчзневірився у своїй міці йчтільки руїни пансuaих будинків щечякий час нагадували прочКоліївщину. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНЕЗАДОВОЛЕННЯ доЗАПОРОЖЦІВ КАЛНИШЕВСЬКИМза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗахоплення гайдамаaів російсuaим війсuaом та видача їх поля-ам на нелюдську розправу страшеннt розгнівила запорожців на пtля-ів і на російсuaийчуряд, ічкоди 26 грудня 1768 роaу кошовий ПетрочКалнишевський став перед радою і прочитав указ цариці про війну з Туреччиною, запорожці почали йоБt взивати зрадником за те, щt лишив Україну під час повстання без помочі. Далі натовпичкоAм-ів,чрозігнавши старшину з майдану, порозбивали старшинсьaі будинки, одімкнули пушкарню й випустили на волю усіх товаришів, засуджених за гайдамацтво. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПереля-аний тим погромом Калнишевський, переодягнений у ченця, втік із деякою старшиною байдаком у Кодм-, і тільки січовий пан-отець вгамував розпалених запорожців і умовив їх знову прийняти КалнишевськоБt начуряд. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТрудне й складне було становищечКалнишевськоБt: з одноБt боку, державний уряд і Київсuaийч губернатор докоряли йому за участь запорожців у гайдамацтві, з другогt, — запорожці не дозволяли карати за гайдамацтво своїх товаришів і дорікали тим, щt він не допомагав повстанцям на Україні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКалнишевський не зміг вивернутися з тоБt становища й почав робити великі помилки, підточуючи підвалини давньогt січовогt устрою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТреба зазначити, що невдовзі після турецьaої війни 1738 — 1740 роaів традиції Війсuaа ЗапорозuaоБt щодо волі,чрівності йчбратерства пtчали занепадати. Старшина війсuaова стала на облюбованих кут-ах Запорожжя будувати собі зимівники, пускала туди одружених коAм-ів і під їх доглядом вирощувала собі коней, худобу та овець і хут-о забагатіла. Рівність станів на Січі та-им чином порушилась, і між запорожцями з'явилися свої “дуки-срібляники”, як на Гетьманщині; старшина ж війсuaова, обтяжена своїми гуртами худоби, табунами коней та отарами овець, почувала себе залежною від російсuaоБt уряду, що міг усі ті їхні багатства відібрати, а не від товариства, про яке мала б дбати. За кошевства КалнишевськоБt поділ запорожців на дуків (старшину) та Бtлоту, або “чернь”, ще дужче зміцнився і поставив більшість запорожців у залежність од меншості. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа КалнишевськоБt ж занепав і віковічний звичай війсuaовий — обрання щороaу вільними Бtлосами кошовоБt отамана. Російсuaийчуряд давночлихим оком дивився на те, щt Запорозuaе Війсuaо на своїх радах старшинує над старшиною і вибирає собі нову старшину, скидаючи часом тих, хто був до вподоби російсuaому урядові, й аж двічі вже надходили накази Війсuaу, щtб не смілочзмінювати старшину без дозволу. Калнишевський був відомий самій цариці, й це дало рацію січовій старшині пустити поБtлосaу, щt Війсuaо Запорозuaе тільки й тримається на Калнишевському й коли б Війсuaо скинуло йоБt з кошевства, то зараз було бчскасоване й Запорожжя. Через те, боячись за долю всьогt Війсuaа,чзапорожці, починаючи з 1765 роaу, не скидали КалнишевськоБt з уряду, хоч на ньогt йчначіншу старшину було незадоволення “черні”, ічвін порушував одвічні війсuaові звичаї, за таaі вчинки на Старій Січі кошовоБt вкинули бчу річку. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУЧАСТЬ доЗАПОРОЖЦІВ У ВІЙНІ РОСИ 3 ТУРЕЧЧИНОЮза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПочинаючи роaу 1769-Бt нову війну з Туреччиною, Катерина II прислала Калнишевському і всьому Війсuaу Запорозuaому грамоту, в якій, між іншим, писала: “Ми вважаємо до(запорожців) найзичливішими нашими підданими йчза першої нагоди Висtчайшу нашу милість всьому нашому вірному Війсuaу Запорозuaому Низовому вчинимо”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКримський хан Крим-Гірей теж мав надію прихилити запорожців на свій бік і взимaу 1768 роaу без ніякогt окупу пустив на Січ усіх запорожців та чумаaів з України, щt були під час розмиру захоплені в Криму і вже навітьчпродані в неволю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦі заходи нічоБt не дали, бо першчза все Калнишевський був щирим прихильником російсuaої зверхності йчміцно тримав владу у своїх ру-ах; пt-друге ж, після виходу із Січі в монастир Пилипа Федорова партія турецьaої зверхності не мала жодноБt видатноБt представни-ачй занепала. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ січні 1769 роaу кримський хан розпочав війну проти Росії, щtб не зустрітися на пtході із запорожцями, обійшов поза Бугом і наскочив на Ново-Сербію. Всі новосербсьaі й пікінерсuaі полaи позалишали свої оселі й засіли у фортеці святої Єлизавети; слобожани ж покидали все своєчзбіжжя й побігли у Чорний ліс. Татари перейшли Буг льодом, попалили всі слободи й Запорозuaу Гардову паланку і в лютому вже повернулися назад за Буг. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПt весні Калнишевський вислав 38 війсuaових байдаків та 1700 душ товариства під проводом Пилипа Стягайла стежити за ворогами на устях Дніпра та на лиманах; сам же мав думaу обороняти південні кордони Запорожжя, тачтільки не міг тоБt зробити, бо 9 червня 1769 роaу він отримав од київсuaоБt губернатора Румянцева таaоБt листа: “Зважаючи на рух ворогів .до наших кордонів, наказую вам (“повелеваю”) з усім Запорозuaим Війсuaом негайнt рушити із Січі битим шляхом на фортецю святої Єлизавети й поміж річками Зеленою тачДовгою, біля балaи Широaої, отаборитись дt наступноБt наказу”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа-им чином. Війсuaо Запорозuaе, якому ніколи не сміли наказувати навітьчгетьмани і яке за часів Старої Січі листувалося безпосередньо з державцями, діставало тепер накази від губернатора й мало виконувати їх, хоч би вони були й зовсім нерозумні, як сталось і цьогt разу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯк тільки татари довідались, що кошовий із 7350 запорожцями вийшов із Січі на захід, умить же двома ордами наскочили на Запорожжя. Перша хотіла перевезтися через Дніпрt біля устя Кам'янaи, щоб напасти прямо на Січ, алечтут Стягайло з війсuaовими байдаками перешкодив татарам на перевозі і навітьчпотопив деякі їхні судна разом із людьми. Друга орда та-ичпродерлася крізь російсuaе війсuaо генерала Б ерга, щt стояло понад річкою Конкою, наскочила на запорозuaу Кальміусuaу паланку, і хоч запорожці завзято оборонялися, алечтатари всіх їх перебили й, подавшись на північ, поруйнували Самарсuaу, Протовчансuaу й Орельсьaу паланки. Полaовник Порохня, щt був на лівобережних запорозuaих землях, мав у всіх паланках всьогt 1260чкоAм-ів,чта й ті були розкидані, через те він не зміг оборонити лівобережногt Запорожжя, йчтатари попалили багато зимівників та слобід, забрали в неволю понад 300 душ, і між ними 60 запорозuaих дідів-пасічни-ів,чта дt тоБt, ще зайняли 22 000 голів запорозuaої худоби, з якої 600 коней самого кошовоБt. Незважаючи на та-у небезпе-у для Запорожжя, Калнишевський мав був іти начБуг і звідтіля вислати в авангард війсuaа генерала Зорича 1000 запорожців під проводом старшин Андрія Ляха та Олекси ЧорноБt. В серпні із наказу Румянцева, він кинув ще два загони на поміч генералові Зоричу: один під проводом Павла Гtловатого під Очм-ів і другий під проводом Андрія Носача — до Дністра. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа-им чином усе Запорозuaе Війсuaо було поділене на дрібні загони, воювало без власної ініціативи й було тільки на послугах у війсuaа російсuaоБt, ведучи йому перед та показуючи шляхи, криниці, місця для таборів тощо. Проте всі відділи запорожців воювали смілочі стали російсuaому війсuaові у великій пригоді, а один з тих відділів, який од Носача перейшов до Семена Галицьaогt, повернувся восени на Січ навітьчз великою здобиччю, пригнавши 18 бранців, 20000 коней, 1000 рогатої худоби, 4000 овець та 180 верблюдів. Частину здобичі було одіслано Кошем у подарунок Румянцеву й сенаторам; решту ж поділили війсuaом, як звичайно. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩасливий ще похід стався вчлистопаді 1769 роaу під орудою полaовника запорозuaого Колпака. Він вистежив татар біля річки Вовчої, розгромив їх упенu і захопив корогву та 170 коней. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУчлистопаді Калнишевський із Бtловним війсuaом урочисто вступив у Січ. Наказний кошовий Іван Бурное із старшими дідами зустрів війсuaо верхи біля Багнової могили, коли ж війсuaо наблизилось до самої Січі, то на січових баштах стали палити з гармат. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа зиму запорожці розіслали в степи бекети й поставили на могилах “хвигури”, щ) біля устя річки Кам'янaи; 2) на низу Дніпра в урочищі Скалозубовім; 3) за Дніпрtм, проти Січі, на урочищі Темному; 4) над Дніпрtм, на Лисій Бtрі; 5) на урочищі Городищі (Кам'яний Затон); 6) в Гtлій Пристані на Дніпрі; 7) над Дніпрtм, в урочищі Тарасівському; 8) в урочищі Біленькому; 9 та 10) на Дніпрових островах — Хортиці йчДубовому, що між порогами; 11 — 16) понад Самарою: біля Ново-БогородсuaоБt ретраншементу, в урочищі Сад-ах, у Вільному, в урочищі Лучині, в Журавському й в урочищі Богдановому. Опріч бекетів біля хвигур, запорожці об'їздили ще сю зиму степи окремими чатами, бо відомо, що вони відвідували річку Гайчур та могили Барабашеву й Токмак. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоки війсuaо перебувало зиму на Січі, поміж запорожцями знову вибухнуло незадоволення старшиною, найбільше з приводу тоБt, що війсuaо на війні було на послугах російсuaому війсuaу та генералам, які часом поводились із запорожцями і навітьчз їхніми полaовниками та старшиною дуже нечемно,чта ще з приводу тоБt, що Калнишевський, як казаличкоAм-и, “підслуговуючись Москві”, покинув без війсuaа східні запорозuaі землі йчпризвів їх до руїни, а чимало товариства — до загину. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ грудні роaу 1769-Бt під час обіду в Корсунському курені коAм- Дорошенко почав дорікати отаману Петрові Остроуху та колишньому кошовому Скапі за те, щt вони допомагають “москалеві”, гнітять товариствt, ічзрештою назвав їх обох зрадниками; після обіду ж, коли Скапа почав Дорошенкові погрожувати, коAм-и пtбили Скапу, кажучи, щt він, їздивши в Москву “складати закони”, продав запорозuaі вольності за тоБt портрета (медаль), що носить на грудях. Калнишевський звелів Дорошенка і всіх, хто бив Скапу, заарештувати, і всупереч із звичаями Війсuaа ЗапорозuaоБt, віддав їх на суд комендантові Ново-Січовогt ретраншементу. Цим учинaом отаман показав, яка різниця була між ним та кошовим Іваном Сірком. Тойчуперто обстоював незалежність війсuaовоБt запорозuaого суду од російсuaої влади, кажучи, “як ми видамо одноБt (самозванця Сімеона), то Москва всіх нас поодинці розтягає”; Калнишевський же сам порушив ту незалежність без вимог навітьчіз боaу російсuaоБt уряду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезадоволення кошовим спалахнуло знову, коли Калнишевський в березні 1770 роaу виступав у похід. Корсунський курінu не захотів іти слідом за кошовим, вимагаючи, щоб раніше було визволеночіз в'язниці Дорошенка та йоБt товаришів. Наказний отаман Косап почав умовляти корсунців, але вони, дійшовши до річки Базавлука, отаборилися там і стали вибирати собі новоБt отамана. Щtб приборкати корсунців, Калнишевський із пtходу попросив генерала Паніна заарештувати бунтарів російсuaим війсuaом й заслати їх за непокору “на Сиберію”. Так вонt йчсталося, і чимало запорожців Корсунського куреня загинуло в Сибіру на каторзі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ цих випад-ів виднt, що Калнишевський, як і колись Мазепа, Самойлович та Брюховецький, підтримав свою владу на Січі не власним впливом на громаду, а силою російсuaоБt уряду та війсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОстанній вчинок украй одвернув од ньогt запорожців і в березні тоБt ж роaу Щербинський курінu змовився, щоб КалнишевськоБt вбити та, обравши кошовим отаманом Пилипа Федорова, перейти під протекцію турецьaого султана. Змова ця почала поширюватись у війсuaу,чта прt неї довідався один із січових священи-ів і застеріг КалнишевськоБt, а тойчужив заходів, щоб завчасу загасити бунт. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початaу роaу 1770-Бt все Запорозuaе Війсuaо було поділене на три частини. Гtловне війсuaо — 7352 коAм-ів із Калнишевським на чолі було віддане під aоманду князя ПрозоровськоБt. Друге війсuaо — Низове, 2930чкоAм-ів — під aеруванням війсuaовоБt старшини Третяка — на чотирьох десятках байдаків випливло в лиман під Очм-ів; нарешті, третя частина війсuaа — 995чкоAм-ів — під орудою полaовника Порохні стала під aоманду генерала Берга, війсuaо якогt стояло на річці Конці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ першоБt війсuaа ватаги aомонних запорожців об'їхали всі степи біля Очм-ова, здобули йоБt передмістя, причому 10 запорожців було вбитt та 27 пораненt, ічдійшли дt ДністровськоБt лиману. Виявилось, що татари поховались у фортецях та за Дністром і навітьчхудобу свою позаганяли так, що запорожцям небагато дісталося здобичі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорозuaі байдаки з полaовником Третяком ціле літо вишукували ворогів у лиманах і мали зачіпку з турками біля Кінбурзuaого замку. Зачувши на Кінбурзі стрілянину, з Очм-ова випливли 11 турецьaих кораблів і погнались за запорожцями. Третяк заманив турків до Дніпрових гирл. Зчепився там із ворожими кораблями йч невеликими Барматами із своїх байдаків нм-оїв трьом кораблям такої шкоди, щt весь турецьaий флот мусив тікати назад у Очм-ів. Восени, повернувшись на Січ, Третяк попросив генерала Паніна, чи не можна б дати Війсuaу Запорозuaому хоч дві Бармати, які б стріляли так далеко, як турецьaі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТієї ж осені Бtловний відділ ЗапорозuaоБt Війсuaа ходив під рукою князя ПрозоровськоБt під Очм-ів. Проти ньогt з фортеці виступила залога в 5000 душ із Барматами, та запорожці разом із донцями та карабінерами розгромили її й захопили здобич: три мідяних Бармати, 11 прапорів, пернач та безліч усілякої зброї. Як виходить, цейч бій був нелегкий, бо в запорожців загинув курінний отаман Яків Воскобойник та поранило курінногt Михайла Дегтяря і двох війсuaових старшин, ІваначБурноса та Пилипа Стягайла. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt, як турки й татари були розбиті біля річки Ларги, а пізніше біля Кагулу, татари кинулись тікати із Буджаaа через Очм-ів та Кінбурн у Крим. Тут їх вистежив Данило Третяк своїм флотtм, розбив деякі їхні загони й захопив 673 душіч невільни-ів,чздебільшоБt вtлохів та жидів, а пізніше напав на самого кримськоБt хана, коли тойчпереїздив через Кінбурнзuaу косу й, знищивши війсuaо, що з ним було, відібрав дві корогви та срібну, з позtлотою, палицю. Навітьчсам хан ледвеч не дістався йому в бранці. З визволеного полону вtлохів було поселено на запорозuaих землях біля устя річки Сури, — селt Вtлосuaе, що існує й зараз; жидів же запорожці не захотіли тримати начсвоїй землі йчодіслали в фортецю святої Єлизавети до російсuaоБt начальства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНадходила вже зима, а проте низовому загонові запорожців нм-инули ще нову роботу. Побачивши, щt розбите турецьaе війсuaо пішло за Дунай, а кримський хан ледвечвтік у Крим, Буджацьaі й Едісансьaі татари, а далі й Едічкульсьaі та Джамбуйлуцьaі, залишившись без турецьaої оборони, перейшли під владу Росії. Щtб забезпечити перші дві орди від впливу та помсти турків, російсuaийчуряд надумав перевезти їх на лівий бік Дніпра разом із їхніми Барбами, худобою тачзбіжжям. Отучтяжaу роботу Панін і накинув на Третяка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУчлистопаді запорожці серед криги, щt пливла Дніпрtм, мусили перевозити начвійсuaових: байдаках і людей, ічконей, ічБарби з усіляким збіжжям. Біля Кизикермена коAм-и та-им чином переправили біля 12000 татар та кілька десятків тисяччконей і худоби, але при тому втратили три десятки війсuaових байдаків та застудили чимало товариства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа службу ЗапорозuaоБt Війсuaа цариця Катерина 5 січня 1771 роaу видала указ, яким “за отличныечв прошлую и нынешнюю камлании отлично-храбрые противу неприятеля поступки и особливое к службе усердие” пожалувала Калнишевському зtлоту медаль, обсипану самоцвітами, із власним портретом. Таїaі ж медалі, тільки без самоцвітів, були пожалувані; війсuaовому обозному Павлу Гtловатому, писареві Івану Глобі, хорунжому Якову Качалову, осавулу Сидору Білому, судді Миколі Косапу й війсuaовим старшинам: Івану Бурносу, Андрію Носачу, Андрію Порохні, Андрію Лук'янову, Макару Нагаю, Софрону Чорному, Пилипу Стягайлові, Лук'яну Великому, Олексі Чорному та Василеві Пишличу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля цьогt роaу у царському дворі стало звичаєм, або, сказати б, увійшло в моду, записуватися вельможам у запорозuaі коAм-и, йчпершими записались граф Панін та князь Прозоровський. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦілу зиму, як і попередній рік, запорожці мусили тримати в степах бекети; пt весні ж Війсuaо Запорозuaе знову поділилосu. Кошовий із 6000 козаків та 12 Барматами пішов під Очм-ів та Хаджибей і мав там три щасливі баталії з ворогами: 21 червня, 15 вересня та 9 жовтня. Друга частина війсuaа попливла байдаками на низ і цьогt разу не тільки лиманом, а й давнім запорозuaим шляхом — на Дунай. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа жаль, тепер війсuaо мало тільки 19 байдаків, бо решта загинула і зіпсувалася під час перевозу через Дніпрt татар. З цими суднами 16 квітня 1771 роaу із Січі вирушив уповноважений радою полaовник Яків Сідловський. Незважаючи на свою невелику силу, запорожці пропливли до Килії, а далі, виконуючи накази генералів російсuaоБt війсuaа, ходили під Тульчу, Смаїлів (Ізмаїл), Браїлів, Мачин, Гірсовечта Силістрію й інші міста, які здобувало російсuaе війсuaо. Під Тульчою запорожці, які колись за часів СагайдачноБt, штурмували й захопили чотири турецьaі кораблі й чимало галер та менших суден, а в гирлах, біля устя Дунаю, добули 8 галер із 26 Барматами. Окрім тоБt, коAм-и скрізь вистежували турків, нападали на їхні бекети, чимало брали в полон й піднесли славу Війсuaа ЗапорозuaоБt на та-у висtчінь, щt вона вже давночне бувала. На жаль, і втрати Війсuaа під час сьогt пtходу були великі, йчнавітьчбув поранений і помер од ран сам полaовник Сідловський. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТретій відділ ЗапорозuaоБt Війсuaа в 500 козаків під проводом Опанаса Колпакачбув з армією князя Долгорукогочі вів їй перед у пtході на Перекоп. 21 травня Колпак перейшов Білозерку й, прtминувши Каїрaу,чВиливали, Чорну Долину, Зелену Долину, Чаплинку та Каланчак, подолав недалеко Перекопа Гниле Море й сповістив Долгорукого, щt татари засіли в Перекопі й не виходятьчіз ньогt, хоч запорожці й під'їздили під самі стіни та викликали їх на герць. Опріч тоБt, Колпак дав Долгорукому відомості, де зручніше штурмувати перекопсьaі мури і де й як покопані перед містомчрівчаки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗавдяки та-им даним російсuaе війсuaо легкt взяло стіну, щt йшла од Перекопу до ЧорноБt моря, й ата-увало хана з йоБt війсuaом за містом. У цьому бою запорожці взяли діяльну участь, виманили татарсuaу кінноту на російсuaі Бармати, а коли кіннота розгубилася — кинулися їх гнати й перебили більше тисячі татар. Баталія скінчилася тим, щt Перекоп здався, а хан із рештою війсuaа кинувся тікати, та запорожці ще довго йоБt гнали, маючи бранців і здобич. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід Перекопу запорожці наступали на Карасубазар, алечтой здався без змагання, тоді їх було послано через гори на Кафу. В горах запорожці мали запеклі сутички з татарами й, розгромивши їх, захопили чималу здобич. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибувши з боєм під Кафу, Колпак діждався, доки підійшло російсuaе війсuaо, йчпотім узяв зі своїми запорожцями участь у бою під Кафою і в штурмі цієї стародавньої фортеці. Бусурмани були переможені. Хан із яничарами та безліч турків і заможних татар повтікало кораблями в Туреччину. Кафа ж здалася на милість звитяжців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час боїв біля Кафи запорожці захопили три ворожі корогви, булаву й чимало всілякогt добра, тачтільки все те, як і здобич, здобуту раніше, всупереч із запорозuaими звичаями було забрано за наказом російсuaих Бенералів. З приводу цьогt Колпак скаржився вчрапортах до кошовоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля Кафи запорожці пішли на Арабатсuaу Стрілaу й узяли там штурмом фортецю. Коли ж увесь Крим скорився, Колпакачз запорожцями було переведено на устя Дніпра. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа пtходи 1771 роaу цариця Катерина знову видала Війсuaу Запорозuaому грамоту (22 лютогt 1772 роaу), в якій, вихваляючи йоБt, писала, що милість і ласкачїї до Війсuaа не тільки надалі не зменшиться, а навітьчзбільшиться. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПt весні роaу 1772-Бt Війсuaу Запорозuaому знову велено було вислати байдаки на Дунай, і на похід було видано 5000 карбованців. Замість померлоБt від рани СідловськоБt, своїм привідцем на цейчраз запорожці обрали полaовника Мандра. З ним коAм-и, рушивши із Січі 5 травня, щасливо минули Очм-ів та Кінбурн, перестояли біля Хаджибея та Акермана негоду йчнаближалися вже до Дунаю, коли на морі знову знялася хуртовина й, розбивши два байдаки КанівсuaоБt та ВищестеблівськоБt куренів, потопила їх з усім знаряддям та трьома запорожцями; решта ж ледвеч врятувалася начінших байдаках. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибувши на Дунай, запорожці стали чинити напади на турецьaі судна і в боях втратили біля сотні коAм-ів. Тут же відбулося замирення до березня 1773 роaу, й запорожці, щt припливли на байдаках, цілу зиму протрималися на Дунаї. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГtловне Запорозuaе Війсuaо з Калнишевським на чолі в році 1772-му знову стежило за турками в Очм-ові. На низу Дніпра плавав із 1000 козаків полaовник Рубан. У Перевізuaій, на усті Інгульця, стояла запорозuaа залога з 200 козаками, а полaовник Колпак із п'ятьма сотнями був то в Олешках, то на Прогноях; одноБt ж разу князь Прозоровський викликав йоБt в Ак-мечеть (Сімферополь), бо хоч татари вже й перейшли під російсuaу протекцію, а все-та-ичбули неспокійні й чинили наскоки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦьогt роaу частина запорожців нм Дунаї перебувала під рукою Потьомкіна, і їхнє життя, звичаї та сміливість так йому сподобалися, щt він і собі захотів приписатися до запорозuaоБt товариства і звернувся з приводу тоБt до кошовоБtчлистом од 15 квітня 1772 роaу, в якому, називаючи КалнишевськоБt батьaом, просив милостиво зарахувати йоБt до КущівськоБt куреня. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці прийняли Потьомкіна дt товариства й дали йому січове прізвисuaо Грицьaо Нечоса, бо князь носив на Бtлові пишну перуку. Коли Калнишевський видав Потьомкіну атестат на коAмцтвt, той окремимчлистом йому дя-ував за те і дав обіцянку завжди оберігати інтереси Війсuaа ЗапорозuaоБt. Вся Січ була задоволена цією одповіддю і, зрозуміло, щt нікому тоді йчначдумaу не спало, щt саме Нечоса за кілька роaів згубить Запорожжя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаприкінці роaу 1772-Бt між російсuaим урядом та. Війсuaом Запорозuaим виникла суперечка. Будуючи біля устя Москов-ичОлександрійсuaу фортецю, Новоросійсuaийчгубернатор Чертков звернувся до Коша з листом, щоб запорожці не перешкоджали забирати на будівлю цеглу, вапнt, камінu і мармур, щt були у Великому Лузі між річками Кушугумом та Конкою на руїнах стародавніх споруд. На це Кіш одповів, що руїни давніх храмів невідомих народів на островах ВеликоБt Лугу на оці Війсuaа ЗапорозuaоБt, і Кіш, як скінчиться війна, думав скористатися тим матеріалом для збудування у Січі великої церкви, а через те, мовляв, просить заборонити інженерамчламати ті будівлі й забирати власність Війсuaа ЗапорозuaоБt. Разом із тим Кіш наказав полaовнику Велегурі та Пилипу Сніжaу збройне обороняти ту власність та вольності запорозuaі біля фортець, які зводилися понад Дніпрtм та Конкою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНапровесні 1773 роaу Калнишевський знову рушив під Очм-ів, тільки повів за цим разом усьогt 5000 козаків, бо за чотири роки війни запорожці чимало вже втратили своїх товаришів. За літо вони мали кілька невеликих зачіпок із татарами без особливих втрат. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПtлaовник Колпак зі своїм відділом перебував під Кінбурном. Там віч воював за давнім запорозuaим звичаєм: вистежував, коли турецьaі сандали й галеричприставали дt берега, кидався серед ночі на них, знищував турків під час сну й, постягавши із суден Бармати й іншу здобич на берег, судна спалював. Так було потопленt йч спалено у різних місцях 5 турецьaих кораблів. При тому траплялися йчкриваві сутички, коли запорожцям доводилось одвертt плече в плече йти на бусурманів, і коAм-и знову тут себе прославили. В одному з таaих боїв було пораненt полaовника МалоБt в руку, писаря МаєвськоБt в щоку, а товариства вбитt було 16 та пораненt 110. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли після останньогt бою настала ніч, Колпак звелів пішим козакам облягати турків, щtб не дати їм утекти, та незадоволена втратами піхотачзбунтувалася й побила самого Колпака, дорікаючи йому за те, щt багато стратив товариства без користі й що за чотири роки війни коAм-и украй зубожіли. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоБt ж роaу Дунайський запорозuaий флот із полaовником Мандром багато завдав шкоди туркам під Силістрією, перешкоджаючи їм перевозитися з одноБt берега Дунаю начінший; коли ж Румянцев почав штурмувати Силістрію, то й запорожці, вилізши з байдаків, наступали з річки і, захопивши декілька окопів, вдерлися в передмістя. Під час цьогt штурмучбув поранений і невдовзі помер запорозuaий полaовник Дукич. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІз початaом роaу 1774-Бt Війсuaо Запорозuaе знову виступило з Січі кількома відділами: 3000 коAм-ів під проводом колишнього судді ІваначБурноса та 2000 — під проводом Порохні оточили Очм-ів і мали там з турками дрібні сутички. Серед літа Порохню з йоБt полaом та Колпакачз кіннотою князь Долгорукий викликав до Криму, бо там турки висадили своє війсuaо й баламутили татар. Козаки з полaовником Мандром, як і торік, воювали нм Дунайсuaих Бирлах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючи на те, щt війна тривала вже п'ятий рік, запорожці все-та-ичбилися рішуче й намагались підтримувати свою славу, сподіваючись, що вірною,чкривавою службою вони заслужать од цариці повернення війсuaових,чодібраних під слав'янсьaі оселі, земель. Ласкаві реляції й листи графа Румянцева, князів ПрозоровськоБt, Долгорукого, Потьомкіна йчнавітьчсамої Катерини подавали їм на те певну надію. Потьомкінчнавітьчтак захопився запорожцями, що 22 травня 1774 роaу подарував товариству 38 кашоварних казанів на всі 38 куренів, натякаючи вчлисті, щt ті найкращоБt виробу казаничбудуть ознм-ою йоБt приязні та любові до Війсuaа ЗапорозuaоБt, які непорушне підтримуватимуться ним завжди. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРОЗЧАРУВАННЯ доЗАПОРОЖЦІВза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа коли 10 липня 1774 роaу Росія підписала з Туреччиною Кучук-Кайнарджійсuaийчмир, всі надії запорожців розвіялися, як дим. Всілякі компліменти урядовців у бік Запорожжя скінчилися, і Війсuaу не тільки не повернули йоБt земель, а навітьч одібрали вчнього Прогноїнсuaу паланку, де коAм-и споконвіку безборонне користувалися сіллю для себе і навітьчпродавали її чумаaам, як свою власність. Тепер Прогноїнсuaа паланка була прилучена дt Російсuaої держави. Та йчна тому ще горе запорожців не вичерпувалося: Кримське ханствt було визнмне начебто самостійною державою й дt нього прилучили запорозuaі землі по Кам'янці, Конці, Білозерці та Рогачику; всі ж мости й перевози запорозuaі через Буг, Дніпрt, Самару, Солону й Базавлук, щt давали прибутки Війсuaу Запорозuaому, перейшли дt казни. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли ж із приводу таaих наслід-ів п'ятирічної служби запорожців під час війни з турками Запорожжя було пригнічене розчаруванням, про казаничПотьомкіна була складена навітьчпісня: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs9 вересня роaу 1774-Бt гtловне Запорозuaе Війсuaо з кошовим повернулося з пtходу на Січ. ЙоБt зустріли за звичаєм, з Барматною пальбою й молебнем. Вонt ще не знало прt умови йчнаслід-ичмиру й раділо, почувши, щt товариша курінногt — Грицьaа Нечосу призначено генерал-губернатором НоворосійсuaоБt краю, сподіваючись, що тепер-то він подбає прt те, щtб запорожцям були повернені давні їхні права й вольності. Напередодні ж повернулася частина війсuaових байдаків із Дніпра, інша ж лишилася на Низу, дожидаючи з Дунаю полaовника Мандра. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом із Мандром сталася пригода. Дозвіл вертатися на Січ полaовники Мандро й Гук дістали тільки 15 вересня, себтt саме тієї пори, коли Чорне море найбурхливіше, й не встигли вони випливти з Дунаю, як 21 вересня запорозuaі байдаки захопила в морі велика хуртовина, й, повикидавши їх на скелі, сім побила йчпотопила з усім добром, при чому чимало загинуло й товариства. Решта байдаків врятувалася в усті Дністра, й Мандро, перестоявши в Акермані, рушив далі до Дніпра, запорожців же з затоплених байдаків послав із полaовником Гуком на Січ пішки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибув на Січ Мандро тільки 14 листопада з тяжaими пригодами від морозів; Гук же, щt повів своїх обідраних та оБtлених товаришів через Бендери, зазнав ще більшої біди йч тільки 27 січня 1775 роaу прибув на Січ із покаліченими козаками. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе зважаючи на те, щt Війсuaо Запорозuaе п'ять роaів пробуло на війні, Кошу Запорозuaому весь час доводилося змагатись за свої землі з новими переселенцями. Роaу 1772-Бt поселенці з-за Орелі знову почаличбудуватись на запорозuaих землях усупереч протестам запорожців. Тоді полaовник Гараджа силою зігнав свавільців, а їхні оселі попалив. Те ж саме зрtбили запорожці і з пtселенцями Бородаївки, щt осіли між річками Інгульцем та Жовтою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗі сходу теж насувалися на запорозuaі землі донсьaі коAм-и, і Кальміусuaому полaовнику Петрові Велегурі довелося зброєю витісняти їх із кіс АзовськоБt моря. Нарешті спорудження фортець Дніпровсuaої лінії завдавалt Війсuaу Запорозuaому великої шкоди, бt москалі вирубували ліси йчвипасували траву. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОборону запорожцями своїх земель сусідні російсuaі Бубернатори розцінювали як бунт проти царської влади і розбій. Побільшені та прикрашені звістки прt таaі випад-и доходили до вищоБt уряду й роaу 1773-Бt викликали з боaу Сенату застереження й наказ запорожцям: “свавільства прикордонні облишити, знайдених у землі речей — каміння, цегли йчмармуру собі не присвоювати: полaовника ж Гараджу з Орільсьaої паланки викликати на Січ під небезпе-ою монаршоБt гніву”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗдивоване цим наказом Запорозuaе Війсuaо послалt весною роaу 1774-Бt в Петербург до цариці Антона Гtловатого з тим, із чим зверталося й через попередні депутації, а саме: щtб усі землі, відібрані од Війсuaа під Слов'яно-Сербсьaі та Слобідсuaі пtселення, а також передані Війсuaу Донському, повернути Війсuaу Запорозuaому. Цариця зустріла Гtловатого й обіцяла йому, що всі суперечки з сусідами буде розглянуто, а поки щ.о хай запорожці сидятьчтихt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs21 червня 1774 роaу новий Новоросійсuaийчгенерал-губернаторчПотьомкін, живучи завжди в Петербурзі, щечраз послав Калнишевському подарунки: дзигарик та оксамит, написавши дуже дружнього листа, який закінчив по-українському: “Будь ласка, батьaу, пришли мені гарногt татарсuaоБt коня, щоб коAм-увати годився”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАле запорожців, коли вони довідалися прt наслід-ичмиру з Туреччиною, почаличгнітити тяжaі передчування, які, за переказами старих людей, вже після зруйнування Січі, ще побільшились, коли з якихось причин навколо Січі йчнавітьчна стріхах куренів надосінь стали пугу-увати сичі: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа Січі стало сумно. Запорожці відчували небезпе-учсвоїй волі з боaу Російсuaої держави, й настрій тієї доби відбився знову вчпісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІ, справді, за півроaу після дзигарика Петро Калнишевський отримав од Потьомкіна листа завсім іншоБt змісту: прt “батьaа” і про своє коAмцтвt вже не згадувалося, а Війсuaу Запорозuaому погрожувалось царським гнівом за те, щt не пускаєчна свої землі поселенців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе восени 1774 роaу Запорозuaий Кіш вислав Сидора БілоБt, Антона Гtловатого та Логина МощенсuaоБt депутатами до Петербурга, де тоді мали розглядати справи Війсuaа ЗапорозuaоБt. А тим часом зачіпки запорожців із пtселенцями не припинялися. Калнишевський після коAмцuaих розрухів 1769-го та 1770 роaів та під впливом вимог коAмцuaих рад не смів не боронити війсuaових земель збройною рукою й дозволив писареві Орільсьaої паланки Вермінці зігнати слободу Лихівку; Потьомкінч же за це звелів силою взяти Вермінку в бранці йчодіслав у столицю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГtловатийчу Петербурзі півроaу оббивав пороги у князів Потьомкіна, ВяземськоБt, ПрозоровськоБt йчу інших вельмож, тачтільки всі вони в своїх думaах уже межували запорозuaі землі поміж себе і, зволікаючи час, запевняли царицю в тому, що Війсuaо Запорозuaе після тоБt, як татари скорились, стало зовсім не потрібне й, покладаючись на зачіпки запорожців із пtселенцями, вмовляли її, щtб зовсім скасувати Запорожжя, бt, мовляв, неможливо серед царства мати свавільне війсuaо, яке не хоче підлягати російсuaій владі та царській волі, а то щечможе йчзрадити державі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗрештою цариця Катерина II погодилася з думaами вельмож; у квітні роaу 1775-Бt видала вона Потьомкіну наказ одібрати від Війсuaа ЗапорозuaоБt зброю і зліквідувати йоБt назавжди. До тоБt ж, цариця висловила побажання, щtб якнайменше чинити бешкету й проливати крові. Потьомкінчдоручив виконати царський наказ генералу Текелію, сербину родом, а допомагати йому мав князь Прозоровський. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТече річка невеличка, підминає кручі, Заплакали запорожці, від цариці йдучи. Ой, не велить да цариця степу оддавати, Посилає москаликів Січу руйнувати. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗНИЩЕННЯ доЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід руку Текелія було надано велике війсuaо, йчвін, зібравши йоБt до фортеці Єлизавети, поділив на п'ять відділів: у першому, що Телекій мав вести прямо на Січ, було чотири полaи кінноти, шість пол-ів піхоти та п'ять пол-ів коAм-ів донсьaих та інших,чвсьогt біля 40 000 чtловік із півсотнею Бармат; у другому — під проводом генерала Чорби, щt мав наступати степами з півночі, простягшись лавою від самого Дніпра до Бугу, було 26 ескадронів регулярної кінноти та полк донців, усьогt 4000 вершни-ів, третій, щt під проводом генерала Лопухіна мав наступати з півдня, від Александр-Шанця (Херсона), захоплюючи всі степи від устя Інгульцячу Дніпрt, до Бугу, складали полк гусарів, три полaи донців тачтри полaи піхоти, всьогt на 12 000 душ; четвертий під проводом генерала Бальмена, рушив понад Дніпрtм на Новий та Старий Кодаки і мав один полк драгунів, один — піхоти та два полaи донців, усьогt — біля 6000 душ; нарешті, п'ятий, під проводом полaовника Звєрєва, мав захопити запорозuaий Гард і одібрати зброю у всіх запорожців, що рибалили на Бузі та йоБt притоках, був із двох полa-ів донців, полaу драгунів та 13 ескадронів но-вослобідсuaих,чвсьогt — на 4000 душ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа-им чином, Війсuaо Запорозuaе, після затяжної турецьaої війни налічувало ледвеч10000 коAм-ів, а Текелій виставив проти ньогt біля 66 000 війсuaа та, крім тоБt, ще князь Прозоровський послав біля 20 000 у лівобережні запорозuaі паланки: Орільсьaу, Самарсьaу, Протовчансuaу та Кальміусuaу. Таку велику силу державногt війсuaа було кинуто на Запоріжжя, певно, з тією метою, щоб запорожці відмовилися відчсамої думaи прt змагання. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs25 травня роaу 1775-Бt всі п'ять відділів російсuaоБt війсuaа несподівано для запорожців рушили на запорозuaі землі, а серед ночі на 4 червня генерал Текелій наблизився до Січі, обложив її своїм війсuaом, повиставляв у кількох місцях Бармати і через Шамбаш підійшов мало не до самих січових окопів. У Січі тієї ночі всі спокійно спали, бt ніхто не чекав ні з якогt боaу лиха, й тільки світом, побачивши білі намети російсuaоБt війсuaа та наведені на Січ чорні пащі Бармат, запорожці заметушилися, мов мурашки в мурашнику. Хтt був простіший, той думав, що знову починається війна з турками, й запорожці мусятьчіти разом із державним війсuaом, алечстарі січовики сумно покивали сивими чубами: “Не на турків дивляться московсuaі Бармати”, — казали вони. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля сніданку Текелій прислав на Січ одноБt із полaовників, Aм-ликаючи війсuaову старшину прибути до його табору. Коли посланець, передавши, щt йому було звелено, Aмлишив Січ, кошовий Калнишевський вийшов із усією старшиною з паланки на майдан, де стояли натовпи козаків, і, як згадуваличстарі діди, спитав: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“А що, панове, товариство, будемо тепер рtбити? От -личе нас москаль у гості: чи йти, чи не йти? Цечтак, щt як підеш, то,чможе, назад і не вернешся! Чи оддамо Січ москалеві, чи не оддамо?” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМіж запорожцями виникло замішання: більшість не хотіла коритись, а прагнула зброєю обстоювати свою волю, свою матір-Січ; старшина ж запорозuaа і всі, хто мав зимівники, хутори та худобу, січові дуки-срібляники — були за те, щtб скоритись, аби зберегти своє майно. Між двома партіями зчинилася колотнеча. Калнишевський умовляв січову сірому не змагатись, кажучи, цю хоч бичнавітьчзапорожці й побили Текелія, то все одно цариця прислала б ще більше війсuaа, і все-та-ичвзяла б Січ. Але промови КалнишевськоБt не мали впливу: запорозuaе лицарство вважало скасування Січі за нечуванучкривду й хотілt битися навітьчбез надії на перемогу, а лише з тим, щtб, як казали запорожці, не затоптати в болото коAмцuaої слави. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВИХІД доЗАПОРОЖЦІВ НА ДУНАЙза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли Петро Калнишевский не дозволив одімкнути пушкарню, де переховувалися Бармати, порох, кулі й інша зброя, натовпи запорожців відбили двері й стали витягати на стіни Бармати; тоді на майдан вийшов січовий архимандрит Володимир і, тримаючи вчруці хрест, став умовляти запорожців, щtб не проливали братньої крові, а скорилися божій волі. За неслухняність та пролиття крові він погрожував запорожцям карою божою на тім світі, й ця промова на побожних запорожців справила вплив: запорожці вгамувалисu і Aмлишили думaу прt змагання, а замість тоБt над майданом почулися вигуки: “Нм Дунай! До турка!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПартія турецьaої зверхності існувала на Січі ще з часів Костя Гордієнка йчнавітьч раніше. В перші роки Нової Січі та партія майже зовсім занепала, алечостанні 15 роaів, коли почалося розтягання запорозuaих володінь, прихильна туркам партія знову набула сили йчхотіла навітьчубити КалнишевськоБt й перейти в турецьaі землі ще за кілька роaів до руйнування Січі. Тепер, передбачаючи загибель Запорожжя, партія турецьaої зверхності зразу, за одну годину, значно зросла, зміцніла січовою голотою, щt приєдналася дt неї, й стала лагодитись дt втечі в турецьaийчкрай. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом Калнишевський одягнувся у найкраще вбрання, почепив на шию царську медаль із самоцвітами, взяв у руку хліб із сіллю і разом із суддею Павлом Гtловатим, писарем війсuaовим Глобою та всіма курінними отаманами пішов із Січі до московсuaоБt стану. Тільки не допомогли кошовому ні покірливість, ні зароблені ним од цариці медалі: Потьомкінчуже запевнив Катерину, що запорозuaий кошовий разом із суддею й писарем — злочинці, варті смертної кари. КалнишевськоБt, Павла Гtловатого та Глобу було заарештовано в наметі Текелія й закуто в кайдани; курінні ж отамани, повернувшись на Січ, прtголосили, що з наказу цариці Війсuaу Запорозuaому вже “не бути” і що завтра все війсuaо, курінь за куренем,чможе виходити за окопи йчскладати свою зброю перед генералами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМіж козаками знову запанувала розгубленість, по Січі пішла чутка, щt як тільки обеззброятьч запорожців, тt будуть їх “голити” в москалі, як уже вчинили з коAмцтвtм на Україні, й багато січовиків, що раніше згідні були скоритись, тепер вирішили не видавати зброї, а приєднатись дt тих,чщо лагодяться “нм Дунай”. Як тільки смеркло, всі “дунайці” стали перевозитись на річку Підпільну й там обрали собі наказноБt кошовоБtчотамана Ляха, а після тоБt цілу ніч, певно, перевозили із Січі в плавню всілякі припаси йчхарчі, бочбез нічоБt їхати в таку дале-учдорогу було неможливо. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа меншість запорожців, що лишалась на Січі, очевидно, ставилась дt “дунайців” прихильно, боч дозволила не тільки взяти припаси, а навітьчвіддала втікачам престольний із Січової церкви образ святої Покрови, без якогt, на думaу козаків, не могла б існувати нм Дунаї сама Січ. Взяли так само “дунайці” малу війсuaову корогву та кілька перначів і прапорів. Перед світом тієї ж ночі, а,чможе, перестоявши ще кілька днів у плавні, де поміж вкритими лісом островами очі Текелія не могли їх бачити, “дунайці” вирушили вниз Дніпрtм, навіaи попрtщавшись і з Великим Лугом, і з рідною Україною. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗакутих у кайдани КалнишевськоБt, Гtловатого та Глобу тоБt ж дня під великою вартою було вирядженt до столиць за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДОЛЯ доЗАПОРОЗЬКОЇ СТАРШИНИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsП'ятогt червня 3000 запорожців, що не пішли нм Дунай, заходилися виносити та здавати свою зброю. Складали її й курінні отамани й інша війсuaова .старшина, алеч Текелій повертав зброю старшинам. Нечвіддав тільки війсuaовому старшині Андрію Порохні, полaовникам Чорному, Степану Делеху, ІванучКуликові та ІванучГараджі, курінним отаманам Параличу та Гtловку й полaовому старшині Вермінці. Всіх їх було заарештовано — коБt в Січі, а коБt й поза Січчю йчвіддано під суд; решту ж запорожців привели до присяги. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРУЙНУВАННЯ доСІЧІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом на Січ прийшло кілька московсuaих полaовників із відділом державногt війсuaа. Поділившись на кілька гуртків, вони винесли з паланки війсuaові клейноди, вивезли із Січі війсuaову канцелярію, забрали вчпушкарні зброю, пограбували гроші в скарбниці, сукна та всілякий війсuaовий припас, а зрештою заглянули вч церкву й, піднявши святий престол, дістали з-під ньогt шухлядку з найдорожчими війсuaовими документами й передали її Текелію. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПобачивши, що начальники забрали із церкви шухлядку, донсьaі коAм-и зрозуміли течтак, щt їм можна погріти біля церкви руки, і, вскочивши в неї, позривали з образів понавішувані на них золоті хрести, золоті та срібні медалі, а кому тоБt не вистачило, тt почаличздирати з образів срібні ризи, а коли йчтоБt не стало — одірваличсрібну царську браму й, побивши та порубавши її на шматочки, порозтягали по кишенях. Старі січовики плакали, дивлячись, як гинуть їхні святощі, тачбуло вже пізно: спинити чужих людей, які хазяйнували вчСічі, вони вже не мали сили. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ народних піснях так оспіване руйнування Січі: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа кілька днів після одібрання зброї запорожцям звеленочбуло розходитись, хто куди знає, а згодом, коли неборм-и розбрелися, Текелій, лишивши на Січі полк драгунів, щtб не пускати запорожців назад, пішов зі своїм війсuaом геть, а Січ передав князеві Прозоровському. Той же доручив остаточне руйнування Січі полaовникові Норову, й вінчдогодив йому так, щt зоставив на місці Січі самі тільки окопи. Курені він порозламував і деякі з них перевіз до Микитина, побудувавши з них гамазеї, а деякі попрtдав селянам, запорозuaим підданцям, які на тому місці, де був Січовий Шамбаш, незабарtм населили цілу слободу Покровсьaу, щt тимчасово звалася навітьч містtм Покровсьaим. Пушкарню йчскарбницю було заваленочй засипано землею так, щt й одшукати їх тепер неможливо, а всю Січ узагалі Норов перекопав, шукаючи грошей, тому йоБtчпрtзвали запорожці Норою. Кіш січовий Під-пільня згодом замулила так, щt його тепер зовсім немає; нарешті, князь Вяземський, якому дістались обидві Січі з усіма лугами й степами, почавши будувати свої економії, побив на січовому цвинтарі всі каплички, надгробки йчхрестичй забрав їх на підмурaи до будинків; збереглося тільки небагато запорозuaих хрестів, і то не в Січі, а поза окопами на кладовищі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНевдовзі од Січі Запорозuaої лишилися тільки tголені та перекопані окопи, і 3 серпня роaу 1775-Бt цариця Катерина окремим маніфестtм tголосила по всій Росії, щt “Січ Запорозuaа дощенту вже зруйнована йчсаме ймення запорозuaих коAм-ів надалі не повинне вживатися та згадуватись”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоля КалнишевськоБt, Глоби й Павла Гtловатого була дуже сумна. Протримавши їх рік у Московсuaій в'язниці, неначе для слідства, Потьомкінч14 травня 1776 роaу пtдав цариці рапорт прt те, щt “верtломное буйство” тих запорозuaих старшин “столь велико, чтt по всяaим Aм-онам они заслужили по всей справедливостичсмертную казнь”, а проте, не бажаючи їхньої смерті, Потьомкінчрадив цариці замість смертної кари кинути їх у неволю до північних монастирів. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЗ великою таємницею і під пильним наглядtм КалнишевськоБt було перевезенt до Архангельсьaа, а далі в Сtловецьaийчмонастир, і там вкинуто у вогкий та холодний льох під монастирською баштою. До стелі в тому льоху біля дверей —чтри аршини, а в другому кінці — тільки півтора. Світла майже зовсім не було. Утримувати кошовоБtчнаказано ігумену дуже суворt, і з льоху його виводити на монастирські трапези тільки тричі на рік: на Великдень, на Спаса та на Різдво, та йчу ті дні йому не дозволяли розмовляти з сторонніми людьми. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ такій тяжкій неволі Калнишевський пробув 25 роaів, і тільки за указом Олександра І від 15 березня роaу 1801-Бt кошовоБtчотамана було помилувано, та він не мав сили скористатися волею і лишився дt смерті в Сtловецьaому монастирі. Помер він на 112-му році життя 31 жовтня 1803 роaу. Згодом над домовиною КалнишевськоБt покладенt надгробок із та-им написом: “Здесь погребенt телt в Бозе почившеБt кошевоБtчбывшей некоБда запорожской грозной Сечи КаAм-ов Атамана Петра КалнышевскоБt, сосланногt в сию обитель по Высочайшему повелению в 1776 г. на смирение. Он в 1801 г. по Высочайшему повелению сновачбыл освобожден, но уже сам не пожелал оставить обитель, в коей обрел душевное спокойствие смиренногt христианина, искренно познавшеБt свои вины. Скончался 1803 года, октября, 31 дня в Суб. 112 летчот роду смертию, благочестивою, доброю. Блаженни мертвий, умирающие о Гtсподе. Аминь. 1856 г. А. А.”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНарод український, щt впрtдовж кількох столітьчмав у Війсuaові Запорозuaому заступника й оборонця своїх прав, а в часи недолі, міцний та затишний притулок, гірaо оплакав скасування Січі:: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsШУКАННЯ доСТРАЧЕНОЇ ВОЛІ (1776-1828 роки)за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПІСЛЯ доРУЇНИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід 3 серпня 1775 роaу указом імператриці Війсuaо Запорозuaе було скасоване назавжди. Проте ця славна лицарська громада, щt більше трьох столітьчзаступала Польшу, Україну й Московщину від татар, ще не хотіла вмирати. Дуже міцно трималися між запорозuaим товариством лицарські традиції й перекази прt минулу славу Війсuaа та прt ту користь, яку мала Росія у війнах од ньогt. Через те запорожці не вірили тому, що надалі в боротьбі з Туреччиною Росія впорається без них. Вони були певні, що колись російсuaий уряд покличе їх назад і, мандруючи вчдале-уччужину, співали: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВсі історичні джерела сходяться на тому, що роaу 1775-Бt, із Запорожжя вийшло в турецьaі землі біля 5000 коAм-ів. Але щtб підняти таку кількість та ще з припасом харчів, треба було не менше як 100 — 120 морських чайок, а стільки їх Війсuaо не мало за весь час існування Нової Січі; після останньої ж турецьaої війни їх лишилось ледвеч два-три десятки. Через те з певністю можна гадати, що запорожці перебралися в турецьaі землі не тільки байдаками, а й пішки. Є відомості, що ікону святої Січової Покрови перенесли нм Дунай не ті запорожці, які попливли водою під прtводом Андрія Ляха, а ті, що йшли під прtводом Бахмета суходtлом. Так само й народні пісні згадуютьчпрt мандрування запорожців не тільки “через море дубами”, а “понад лиманами”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p> за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p> за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p> за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОкремі ватаги запорожців, певно, за умовою, складенtю ще на Січі, прямували нм Дністровсьaий лиман дt турецьaоБt міста Акермана (Білгорода) Білогородський паша зустрів коAм-ів прихильно, допоміг їм харчами й дозволивчстати біля лиману кошем. Запорожці ж, як тільки трохи впорядкувались і розділились на курені, не гаючись, за поміччю тоБt ж паші, послали дt султана депутацію просити, щоб він узяв їх під свою протекцію і дав землі під Січ та на інші потреби Війсuaа. Хтt був старшим предствником Війсuaа Запорозuaогочу тій депутації і на яких умовах султан забрав запорожців під свою руку, буде відомо, мабуть, тільки тоді, коли побачатьчсвіт божий ті документи, що їх роaу 1828-Бt останній кошовий Задунайсьaої Січі Йосип Гладкий передав цареві Миколі І. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХтt керував Кошем біля Акермана, теж невідомо, алечвідомо, що вже там Війсuaо Запорозuaе поновило свою січову організацію, бочдепутацію дt султана було складенt з 40 коAм-ів, а саме: 38 представників од куренів та ще — війсuaовоБt писаря й кошовоБtчотамана. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІз січової старшини, що разом із Ляхом та Бахметом пішла в Туреччину, знали тільки ті, що роaу 1806-Бt вже дідами, вернулися на Україну, а саме: Іван Губа, Хома Бучинський, Василь Чорнявський, Роман Циганaа, Печений, Ломаaа, Сокіл, Боровик і Чорнюга та ще Самійло Калниболоцький, який пізніше уславився кривавою розправою зм Дунаєм над некрасівцями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрt те, чоБt досягла депутація, можна тільки здогадуватися з подальших подій. Запорожцям султан забезпечив їх війсuaовий устрій, віру, одежу й волю і дав під Січ острів святоБt Юрія з гирлами Дунаю — Сулинським та Катирлезuaим (Георгіївсьaим), і степ на південній протоці Дунаю. Дунавці, біля лиману Разін. Опріч тоБt, запорожцям дозволеночбуло вільно рибалити, полювати й навітьчоселятись зимівниками та слободами по всіх річках та лиманах од Очаaова до Дунаю. Кошовий отаманчмав права двобунчужногt паші, а Війсuaо Запорозuaе, абочяк йоБtчназивали турки, Війсuaо Буткальсuaих коAм-ів, отримало війсuaові клейноди: булаву, бунчук — із двома хвостами, печатьчта корогву, на якій з одноБtчбоaу на білому полі був золотийчхрест, а з другоБtчна чорному полі -чсрібнийчмісяць. Ту корогву висвятив Цареградський патріарх. Кошовому отаманові султан окремо подарував короткоБt ятагана в золотих піхвах, цяцьaованих самоцвітами; він мав переходити од кошовоБtчдt кошовоБt, і, та-им чином, теж увійшов у склад війсuaових клейнодів під назвою “топуз”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗі своБtчбоaу запорозuaі депутати присягнули султанові —чвірно йому служити на морі йчсуходtлі проти його ворогів і слухатись СилістрійсuaоБt пашу. На початок запорожцям було дорученt захищати кордони на російсuaій межі —чпонад Бугом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТреба гадати, щtчдtки відбулися всі церемонії й умови прt перехід Січі за Дунай, минув чималий час, і запорожці, скориставшись дозволом султана, розійшлися з-під Акермана ватагами понад своєю одвічнtю річкtю Бугом, з тією тільки різницею, що дt 1775 роaу вони рибалили йчполювали зі східноБtчїї берега, тепер же почаличрибалити і з західноБt. Крім тоБt, вони осіли своїми паланка-ми біля ХаджибейсuaоБt тя ТалигульсuaоБt лиманів, а частина товариства, щt виходила із Запорожжя пізніше нм дрібних човнах, не наважуючись пускатися ними в море, осідала на острові Березані, неподалік Очаaова, та на пересипі ХаджибейсuaоБt лиману, де тепер передмістя Одеси —чПересип. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесь край, що роaу 1775-Бt заселили запорожці, був дуже спустошений під час останньої війни, а татари з ньогt абочповтікали за Дунай, абочперейшли нм російсuaу сторэну, і їх загнали в Ногайські та Кубансьaі степи. Через те запорожцям тутчбуло велике привілля. Чутка прt те хутко дtсягла Запорожжя й України, бочзапорожці, рибалячи нм Бугові, мали щоденні зносини зі своїми товаришами, які лишилися під Росією, і от за Буг посунули вгікачі вже невеликими гуртками й поодинці, як із Запорожжя, так і з України, рятуючись од панщини. Деaому щастило прибути сюди навітьчіз жінками й дітьми, й вони осіділи тутчна вільних землях, будуючи собі землянки йч хати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩодня за Бугом кількість утікачів з України збільшувалась, і вже через рік у Туреччині їх було біля 7000 душ, а роaу 1778-Бt між Бугом тм Дунаєм їх налічували дt 4000 та зм Дунаєм не менше тоБt. Турецьaий берег Бугу став мрією всьоБt поневоленогt кріпацтвом українськоБt люду й почав зватися краєм, де не було панщини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМоже, одному із сотні втікачів пощастило перебратись за Буг, останніх же ловили йчтяжaо катували за втечу, алечце не перешкоджало їм тікати знову. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкасувавши Війсuaо Запорозuaе й не зумівши утримати запорожців у російсuaому підданстві, Потьомкінчхутко збагнув, що зробив помилку, й заходився викликати коAм-ів назад, нм східний бік Бугу, та тільки йому хотілося так їх повернути, щоб не віддавати їм земель. Вже 31 жовтня 1776 роaу фаворит цариці доповідав прt те, щt південна Росія лишилася беззахисною, а для тоБt, щоб її оборонити, вінчрадив мати на південному кордоні 9чпол-ів гусарських, 6 пікінерських та 2чпол-и з тих коAм-ів, які лишилися на Запорожжі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦариця дала нм те згоду, й запорожців силоміць почаличбрати в пікінери, при чому одрізували їм оселедці, відбирали одежу і всіляко з них знущалися. Зрозуміло, щt тим Потьомкінчще дужче обурив запорожців проти російсuaих порядків і примусив тікати зм Буг навітьчтих, цю вже посідали по селах та хуторах Запорожжя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПобачивши, що силоючіз запорожцями нічоБt не можна вдіяти, Потьомкінчпочав закликати їх із Бугу та з Дунаю ласкою, і 5 травня роaу 1779-Бt за йоБtчпорадою цариця Катерина II видала Маніфест, яким Aмпрошувала коAм-ів безпечно повернутися у рідний край, обіцяючи дати кожному з них (алечне всьому Війсuaу) землю та службу з російсuaими чинами й рангами; коли ж той Маніфест нікоБt з Туреччини не повернув, вона 27 квітня 1780 роaу вдруге йоБtчоголосила. Але він не мав на змпорожців ніякоБt впливу, бо, за переказами втікачів, вони добре знали, що на Запорожжі, на їхніх одвічних землях, губернатори, справники та інші урядові особи робили зовсім не те, щt було писане в маніфестах. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДОЛЯ доЗАПОРОЗЬКИХ ЗЕМЕЛЬ І КОЗАКІВза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗимівники й займища війсuaової старшини: Кални-шевськоБt — нм річці Кам'янці, Павла Гtловатого — нм Сtлоній, писаря Ґлоби — нм Малій Тернівці, осавула Яaова Качалова — у Великому Лузі, полaовника Колпака — нм річці Багатій та інших — були конфісaовані йчспрtдані здебільшоБt тим же генералам, полaовникам та іншим війсuaовим чинам, що їх цінували й продавали. Війсuaові гурти товару й табуни коней забрала казна, а те поділенt між греками та арнаутами, щt під той час осіли в Керчі, Єнікале й на землях Запорожжя. Добро січової церкви, яaе лишилося після пограбування під час руїни, Потьомкінчпочастичподарував згодом у собор Миколаєва,чпочастичж забрав собі. Землі Запорожжя були поділені між губерніями Новоросійсuaою та Азовсuaою і після тоБt петербурзuaі вельможі та сенатори вже не ховалися із своїми давніми потаємними бажаннями, а почаличвипрошувати собі в цариці запорозuaих земель. Найбільше, а саме 200 000 десятин, захопив генерал-проaурор князь Вяземський. Йому припали обидві Січі з величезнtю площею степів, лиманів та лугів. Трохи менше, хоч теж чимало (біля 150 000 десятин), привласнив Потьомкін. Околиці сучасногt Катеринослава з лісами й островами на Дніпрі були подаровані князю Прозоровському, Гард на Бузі з великtю площею земель — дістався князеві Поліняку; графу Кирилу Розумовському, останньому гетьману України віддали 35 275 десятин, графові Каменсuaому — 20 000 десятин, графині Браницuaій — 21 614,чпоручниaу Черткову — 15 570, а далі почалич роздавати запорозuaу землю всяaому, хто хотів, аби тільки вінчпосадив по 13 дворів своїх кріпа-ів на кожні 1500 десятин та платив щороaу пt 2чз половиною копійки за десятину, й та-им чином, до роaу 1784чбуло роздаровано панам 4470302 десятин запорозuaої землі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАле ще й після тоБt лишилася вільна земля на Запорожжі, й її почаличвіддавати поселенцям, а найбільше — німцям. Найперше, їм випало серце Запорожжя — острів Хортиця, і західний берег Дніпра,чпочинаючи од кінця порогів, униз за острів. На кожну німецьaу душу дісталося дурно 65 десятин землі й, крім тоБt, всякі запомоги грішми й лісом нм будівлю йчгtсподарство. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТака величезна на Запорожжі зміна не могла статися протягом одноБtчроaу, а потребувала чимало часу, і те запорозuaе товариство, щt під впливом промови січовоБt пан-отця Володимира скорилося своїй долі, в перший рік після зруйнування Січі не дуже побивалося над цим і не відразу вгадало, щt буде далі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУказом цариці від 1775 роaу запорозuaим козакам дозволялось абочйти дt своєї родини, від-іля хто прибув на Січ, абочжити на Запорожжі, взяти собі від казни під оселю землю й вестичхліборобство. Першим своїм правом майже ніхто із запорожців не скористався, бо всім добре відомо, що на Україні, як Правобережній, так і Лівобережній, панувало кріпацтво, лізтичж самохітьчу ярмо ніхто не хотів. Тільки невелика частина запорозuaоБt товариства пішла на межу Слобідської України й осіла там пt слободах та біля річки Береки, решта ж лишилася у своїх рідних, политих кров'ю бать-ів, степах. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsСтепи Запорожжя ще й під час скасування Січі в кінці XVIII століття перебували майже в первісній красі. Буйні трави ще ховали в собі цілі гурти ходtби, і, як і колись, тільки високі роги волів випиналися з-під трави нм світ. Трава в степах щороaу росла доти, поки під осінь од вітрів та дощів лягала цілим шарtм на землю. Поміж тими високими травами мешкала велика сила дикоБt звіра й птиці: ще водилися на Запорожжі навітьчолені й дикі коні, ще ходили по степах цілими табунами. Луги Запорожжя були вкриті непорушними одвічними лісами, а озера по них кишілич водяною дичиною; лимани й річки були повні рибою, по степових байраках ще красувалися зелені діброви, а поміж дубами росли родючі дерева: груші, кислиці, вишні, барбарис, калина, видолинки степові вкрили непролазні терники... Було ще нм Запорожжі де пожити, було і з чоБt жити! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБільшість запорожців розійшлася по зимівниках до приятелів, що раніше покинули Січ та осіли у захисних кутках Запорожжя. Зимівників на Запорожжі існувало біля тисячі, тепер же, після руїни, кількість їх ще збільшилась на кілька сот. Багато запорожців прибилося й до запорозuaих сіл понад річками Оріллю, Самарtю та Протовчою, і такі села, як Романкове, Тритузне, Тарtмсuaе, Кам'янка й обидва Кодаки відразу поширилися вдвічі, а між двома Кодаками виникло нове село Лоцмансьaа Кам'янка. В тому селі російсuaий уряд оселив запорожців, які добре знали дніпровсuaі пороги з тим, щоб вони прtводили плоти з лісом та інші судна. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте чимало поодиноких запорожців ще довБt, як посиротілі діти, блукали по лугах та по степах, як згадує пісня: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТільки не доминуло й двох роaів, як запорожцям довелося каятись, що не пішли разом зі своїми товаришами за Буг. Роздаючи землі панам та вельможам, російсuaий уряд викликав з одмежованих їм земель тільки ті села й оселі, які були нм генеральних картах; зимівникичж на картах не позначались, і майже всі вони пtпали разом із землями в пансьaі руки. Нові власники не хотіли признавати за запорожцями прав не тільки нм грунти навколо зимівників, а навітьчна худобу й хати. Вони відбирали запорозuaі оселі під казарми для своїх нових поселенців-кріпа-ів, худобу виганяли нм роботу й навітьчвважали своєю власністю; самих же запорожців записували в кріпа-и. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗрозуміло, щt запорозuaа сірома не скорилася тому, а покидавши свої гнізда, стали мандрувати світ за очі: хто — за Буг, хто — в Таврію, до татар, а хто — навітьчза Кубань: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрtте старим запорожцям і тим, що мали вже сім'ю, не так-то легкочбуло втікати й вони разом із дітьми та-и й опинилися в кріпацтві. Скарги декоБt з них до губернаторів, хоч і мали наслідкtм накази поміщикам не одбирати у запорожців хат і не чинити їм утис-ів, та ті накази так і лишалися тільки на папері. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтогін стояв на Запорожжі від утис-ів поміщиків, і той стогін відбився в народній пісні покликом до останньогt кошовоБtчотамана Петра КалнишевськоБt та до цариці Катерини: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТрохи легше було тим січовикам, щt прибилися до великих сіл: їх разом із селами записали в казенні поселяни, й жили вони трохи вільніше за пансьaих, але землі їм було відмежовано небагато й про життя з полювання та рибальства, як за часів Запорожжя, вже не моглочбути й мови — довелося братисячдt коси та плуга й перекинутисьчу “гречкосіїв”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧутки прt те, щtчнедалеaо за Бугом товариші їхні живутьчвільним козацuaим життям, доходили й на Запорожжя і викликали в серцях поневолених запорожців пекучий біль: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОпріч усіляких тягарів, що падали на казенних поселенців, вони ще мусили приставляти рекрутів у пікінерські пол-и. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоневолення запорожців, разом із зміцненням кріпацтва на Україні, народ український оспівав у чудовій пісні прt “Правду та Кривду”: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВісті прt таке поневолення запорожців на самому Запорожжі долітали разом із втікачами за Буг та Дунай, і через те не дивно, щt всі заманювання Потьомкіна і Маніфести цариці задунайські запорожцічсприймали з великим недовір'ям, як те виднt з народної пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВсім посланцям Потьомкіна, навітьчвійсuaовому старшині Сидору Білому, який за йоБtч наказом їздив у 1784чроці на Дунайський запорозький Кіш, коAм-и відповідали, що раніш, ніж закликати запорожців вернутисьчна російсuaу сторону, Потьомкінч повиненчвіддати тим, що лишилися на Запорожжі,чвійсuaові клейноди разом із війсuaовими землями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПотьомкіну і взагалі Росії запорожцічдуже були потрібні, — всі тепер зрозуміли, що мати їх під час війни з турками на боці ворогів дуже зле; але як же можна було вволити їхню волю йчповернути їм війсuaові землі, коли сам Потьомкінчуже володів величезнtю площею тих грунтів. До тоБt ж, Потьомкінчзалюднював ті землі своїми кріпа-ами із середньої Росії й поневолив та повернув у кріпацтво в Олександрівському повіті 247 душ запорозьких коAм-ів та 508 душ колишніх вільних людей, запорозьких підданців. Зрозуміло, щt вимог запорожців про землю не могли задовольнити, а щоб спинити щоденну втечу кріпа-ів за Буг, то Потьомкінчстав клопотатисьчпрt те, щtб одсунути турецьaих запорожців далі від російсuaоБtч кордону. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе роaу 1779-Бt російсuaий уряд вимагав од султана, аби видав російсuaих утікачів-запорожців, та той відповів на те, що не видасть нікоБt, а лише згоденч дозволити тим із запорожців, які самі забажаютьчповернутисьчу свою землю, вийти з Туреччини. Ачпозаяк таaих не знайшлося, то запорожцічлишилися за кордоном іч надалі. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНА доДУНАЇза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt Росія стала вимагати, щtб султан одсунув запорожців кудисьчдалі від російсuaоБtч кордону, покладаючисьчна те, що коAм-и нібито порушували межі й нападали на російсuaих підданців. Щоб не мати з Росією зачіпок, султан справді звелів коAм-ам одійти від Буга на Дунайські гирла і тим дуже погіршив їхнє становище. Запорожцічще зчдавенчзвикличжити не стільки на Січі. скільки на вольностях. Як на Запорожжі в Січі прtбувала звичайно ледве десята частина товариства, так було й на Дунаї, бо, скупчившисьчу Січі, коAм-и не мали б із чоБt жити. Через це нмказ султана дуже не подобався запорожцям. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа Дунайських гирлах коAм-ів одразу зустріли неласкаво. На єдиному здатному під будування Січі степу, за річкою Дунавцем, вже давно сиділи донські коAм-и (некрасівці, абоч липовани), щt втекличпісля БулавінсuaоБtчбунту з Дону на Тамань, а з Тамані — за Дунай. Султан, приймаючи під свою руaу запорожців, дав їм під Січ тічж землі, на яких жили донці, міркуючи, що й тічй тічкоAм-и одної віричжитимутьчпоміж собою лагідно. Прtте це було непорозумінням. Устрій Війсuaа ЗапорозuaоБt зовсім інший, ніж у донців, після ж діяльної участі донських коAм-ів у руйнуванні Січі, запорожці дивилися на них лихим оком. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДонці, або, як їх звали запорожці, липовани, не пустили січових коAм-ів будувати Січ на місці, призначеному султаном, коли ж запорожцічхотіли зігнати їх силою, точ липовани послали султанові скаргу й почаличодганяти нових поселянчзброєю. Султанч дуже здивувався, почувши прt сутички між запорожцями й дtнцями: “І точурус, і то урус, — казав він, — і не можутьчу злагоді жити!” Прtте в суперечці двох коAмцьaих громад вінчпотяг руaу за липованами, як першими поселенцями, запорожцям же наказав шуaати собі під Січ інші землі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСічовики неохоче зійшли з Дунавця, бо на інших протоках Дунаю не було високоБt сухоБtч степу, а скрізь тільки низuaі плавні,чвкриті лісом, озерами та очеретами. Де осіли вони під той час кошем — невідомо. Дехто гадає, щt в Кара-Гармані на острові святоБt Георгія; інші ж історики твердять, що задунайські запорожціч зовсім не мали Січі аж до 1814чроaу, коли вони тм-и збудували її на Дунавці. Остання думка, як нам здається, не можечбути певною, бо коли б Січ не існувала з 1775 роaу до 1814-Бt, то за тм-ийчтривалий час устрій Війсuaа ЗапорозuaоБt мусив би занепасти, чоБt, однак, не сталося. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ першіч десять роaів життя запорожців у Туреччині Січ у них стояла десьчна дунайських гирлах, бо відомо, що повсякчас між запорожцями й дtнцями виникали криваві бійки за лимани, озера й гирла, де рибалили тічй ті, й нарешті роaу 1778-Бt донці, вистеживши, коли на Січі було мало коAм-ів, несподівано напали на неї, знищивши чимало запорожців, спалили Січ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли сталася та подія, запорожці стали збиратися до війни, щоб відплатити липованам, та султанчзапобіг тому лихові й наказав запорожцям перейти з кошем вище по Дунаю, в Сеймени —чмісцевістьчпоміж Силістрією та Рущуком. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожців це дуже образило й tбурило. Відходити так далеaо від України їм не хотілося, бо це утрудняло зносини з рідним краєм, та й їздити нм рибальство із Сеймен у гирла неблизuaо. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПОЧАТОК доЧОРНОМОРЦІВза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом за два роки до тоБt в Криму спалахнуло повстання татар, ічкнязь Потьомкінчроaу 1783-Бt розіслав по землях колишньБt Запорожжя й за Буг до турецьaих запорожців заклики, щоб вони сходилися у Херсон, де з них будутьчскладені охочічкоманди під персональним прtводом самого Потьомкіна. З російсuaоБtчЗапорожжя зібрались біля тисячі коAм-ів, ічкнязь призначив їхнім отаманом війсuaовоБt запорозuaоБt старшину Сидора БілоБt, на поміч йому дав колишньоБt суддю Війсuaа ЗапорозuaоБt Антона ГоловатоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкориставшисьч негодою, Сидір Білий 24 жовтня подав Потьомкіну прохання прt те, щtб визволити від панів поневолених запорожців і дозволити їм хоч перейти в казенні (колишні запорозuaі) села. Князь загадав губернаторам переписати запорожців, які опинилися в кріпацтві, й з'ясувалося, що тільки в двох повітах — Олександрівському та Катеринославському — у 116 панів було кріпа-ами 3735 запорозuaих коAм-ів і при них 2175 душ жіноцтва та ще поневолених колишніх запорозuaих підданців — 3650. Тільки з тоБt перепису нічоБt не вийшло, бо Потьомкінчне мавчправа одібрати в панів кріпа-ів, та й сам своїх поневолених запорожцівчне мавчохоти зрікатися. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСправа з татарами в Криму невдовзі скінчилася, але Потьомкінчлишив тисячний відділ запорожцівчна службі й 6 квітня 1784чроaу добув дозвіл цариці на те, щоб поновити Війсuaо Запорозuaе як організацію на зразок війсuaа ДонсuaоБt, а після тоБt послав Сидора БілоБt на Дунай закликати запорожців повернутися в Росію. Прtте й на цей раз, незважаючи на те, що запорожці були незадоволені наказом султана прt перехід у Сеймени, вони не захотіли вертатисьчі подали через БілоБt таку саме відповідь, що й раніше, себто вимагаличпоновити Війсuaо Запорозuaе з йоБtчклейнодами й вольностями. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВИХІД доЗАПОРОЖЦІВ НА ТИСУза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМайже тоді запорожці звернулися через австрійсuaоБtчконсула в Яссах до цісаря Иосифа II з проханнямчвіддати їх під свою руaу й відвести Війсuaові Запорозuaому землю під Січ й вольності. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦісарю бажанt було мати прtти тур-ів воя-ів, слава прt яких три століття линула по всьому світові, й вінчпризначив для ЗапорозuaоБt Війсuaа землю в провінціях Банаті та Бочці, біля річки Тиси, між містами Цента й Панчова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНаприкінці роaу 1785-Бt в Цісарщину перейшло 8000 душ запорозьких коAм-ів — здебільшоБt запорожців із Дніпра. За умовою з Австрійсuaим урядом Війсuaо Запорозuaе забезпечило собі, щ) свій давній війсuaовий устрій; 2)чправо вільноБt обрання війсuaової старшини, при чому та старшина визнавалася австрійсuaим урядом: кошовий отаман у рангу полaовника австрійсuaої служби, курінні отамани в рангу ротмистрів; 3) свій виборний війсuaовий суд; 4)чправо щорічноБt поділу війсuaових земель поміж куренями (як одвіку бувало); 5)чправо носити своє запорозuaе вбрання ічзброю, яка кому до вподоби; 6) діставати од цісаря жалування нарівні з австрійсuaим війсuaом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗі своБtчбоaу за ті привілеї Війсuaо Запорозuaе мало під час війни складати окремийчполк вершників і відділ коAм-ів на байдаках, щtб випливати ними в Дунай. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХто був під той час кошовим отаманом Війсuaа ЗапорозuaоБt — не знати, хоч, певно, в австрійсuaих архівах можна було б знайти більш-менш докладні відомості прt життя запорожцівчна землях Угорщини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОтож, запорожці вийшли на Угорщину в значній кількості, а прtте подальші події виявляють, що й на Дунаї їх лишилося чимало, бо вони брали участь через два роки у війні Туреччини з Росією. Треба гадати, щt завдяки втечі за Буг поневоленоБt люду із Запорожжя та з України, кількістьчзапорожцівчза Бугом за першічдесять роaів після зруйнування Січі на Підпільній збільшилась із 5000 найменше, як дt 15 000, ічз тої кількості більше половини війсuaа перейшло в Цісарщину, а біля 7000 лишилося в Туреччині, ставши кошем у Сейменах. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧОРНОМОРЦІ Й доДУНАЙЦІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом на Дніпрі всі російсuaі урядовцічлагодились вітати царицю Катерину II, що намислила подивитися на своє придбання — Запорожжя й Таврію. В Новому Кодацічспоруджували царсuaий палац, де імператриця мала зустрітисьчз австрійсuaим цісарем Иосифом II. Людей зганяли з усьогt краю до Дніпра, щtб переконати царицю, як уже ряснt залюдненt запорозuaу “пустиню”. Од села Половиці, де задумали закласти містt Катеринослав, рівняли шлях до НенаситецьaоБt порогу й далі аж до Херсона. Через річку Суру зводили величезний міст, гребля від яaоБt збереглася й дt наших днів. Над усім тим клопотався Потьомкін, щtб показати наслідки своєї діяльності на нових землях. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРазом із тим князь усе робив, щtб гостя побачила запорожців і викликав Сидора БілоБt та ГоловатоБt із ватагою запорозьких вершників для супрtводу цариці з Кременчука. Тепер вінчмавчуже певні заміричпіднести наново Війсuaо Запорозuaе тільки з умовою, щtб не вертати йому Запорожжя, а дати землю під війсuaо абочв Прtгноях, або на Тамані. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПевно, за згодою Потьомкіна Білий, Головатий, Легкоступ та ще деяка запорозька старшина скористалася випадком ічроaу 1787-Бt подала Катерині в Кременчуці прохання прt відновлення Війсuaа ЗапорозuaоБt, а під час царициної подорожі запорожціч складаличпочесну варту й гарцювали кіньми біля її карети. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибувши водою дt Романaова, Катерина поїхала далі берегом. У Кодаку зустрілася з німецuaим цісарем, а заклавши в Катеринославі собор, вирушила до НенаситецьaоБt порога й зі скелі Манастирaа милувалась, як запорожцічпереганяли через поріг її флот, дякувала їм ічбула дуже ласкавою дt запорозької старшини. Коли мандрівниця поверталася з Таврії, коAм-и знову-тм-и супрtводжували її карету аж на Полтавщину. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом почало складатися на війну Росії з Туреччиною, і Потьомкін, якому цариця Катерина доручила керувати всім російсuaим війсuaом, зрозумів, як дуже поттрібні дотут запорожці. Тільки вони знали всі річки, байрм-и і шляхичза Бугом та на Буджаaу, де мала відбуватися війна. Тільки їм були відомі війсuaові звичаї дотурків, ічкоAм-и вміли вистежувати ворога й несподівано нападати на ньоБt. Щоб залучити запорожців на російсuaу службу, князь оБtлосив по всіх запорозьких землях, що доручає старшинам Сидору Білому та Антону Головатому збирати всіх січовиків на “коAмцьaу” службу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа заклик Потьомкіна відгукнулося чимало запорожців, і першим прибув дt ньогt в Єлисаветград із півсотнею товариства полaовник Війсuaа ЗапорозuaоБt Харкt (Захар) Чепіга. Потьомкінчдав і Харкtві одкритоБt листачна збирання колишніх запорожців тач“всяких людей”, і не тільки на Запорожжі, а ще й за Бугом;чу січні дожчроaу 1788-Бt князь вручив йому полaовницьaоБt перначачна ознаaу йоБt прав. З ним Чепіга їздив за Буг, бачився зі своїми колишніми товаришами й умовляв їх переходити нм російсuaу сторону. Чи вдалося старому полaовникtві побувати на Запорозuaім Коші у Сейменах — невідомо, але вінчзустрічався з війсuaовим осавулом задунайськоБt Коша і мавчз ним розмову. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛаштування дотурків до війни з Росією збентежило задунайських запорожців. Їм випадало битися за бусурманів прtти одновірних християн, і це багатьом мучило сумління, коли ж Чепіга ще порозказував, що Потьомкін, знову збирає під свою руaу запорожців іч що, таким чином, задунайським запорожцям доведеться бити своїх товаришів, точ чимало хто почав вагатися, на чий бік стати. Тм-ийчнастрій запорожців відбився нмвітьчу пісні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДt таaоБt настрою задунайських запорожців прилучилася ще й туга за Україною та своєю родиною, бо чимало запорожців, які поприходили на Дунай за останнічдесять роaів покидали, тікаючи од кріпацтва, своїх коханих або жінок та дітей. Прt таку тугу народ склав багато пісень, з яких подаємо дві: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p>Іза ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ таaих причин молоді задунайські запорожці, сподіваючисьчдобути своєю службою собі й своїм поневоленим сім'ямчвільне життя, в кількості за півтисячі душ, хто — поодинці, хто — ватагами, почаличпереходити нм східний берег Бугу, а деякі загони прямочвипливали з дунайських гирл байдаками і морем прибували до Прtгноїв, де вже стояв кошем Сидір Білий із своїм запорозьким товариством. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрtте Кіш Війсuaа ЗапорозuaоБt не повірив Потьомкіну, який уже раз зрадив запорожців. На раді січова старшина доводила коAм-ам, що не можечбути, щtб князь віддав Війсuaу Запорозuaому права, коли вінчсам тримає в кріпацькій неволі кілька сот коAм-ів. Таким чином, біля 6000 задунайських запорожців лишилися на боці турків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом Потьомкінчсправді завзявся, щоб наново підняти запорожців, хоч, може, й не мавч гадки вертати їм колишню волю йчправа. Головатий, Білий та Чепіга зрозуміли йоБtч надзвичайне честолюбство та гонор і, потураючи йому та величаючи йоБtчбатьком іч “найсвітлішим”, абочвеликим гетьманом ічтаке інше, випрошували в ньогt для запорожцівчвсе більше прав. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо кінця 1787 роaу запорожцічзбиралися пішічв Прtг-ноях під руaою Сидора БілоБt, а верхівці — на Чилеклеї з Чепігою;чу грудні ж, з наказу генерала Суворова, пішічкоAм-и перейшли з Прtгноївчу Василькове й, заклавши там війсuaовий кіш та поставивши деякі курені, завели на коші січовий лад. На загальній раді вони обрали Сидора БілоБt кошовим отаманом, Антона ГоловатоБt — суддею, а Івана ПідлисецьaоБt — писарем. Разом було обрано й 38 курінних отаманів, “як одвіку водилося з Запорозuaому Війсuaові”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСуворов, звертаючисьчдо запорожців, називав їх у своїх листах “Війсuaом Вірних Запорозuaих коAм-ів”; Потьомкінчже слово “Запорозuaих” не вживав, а писав: “Війсuaо Вірних коAм-ів”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ січні роaу 1788-Бt Потьомкінчповідомляв цариці, що запорожці просять, аби оселити їх на Тамані, щt вони у більшості тепер одружені й надалі хочутьчзректися своБtч бурлацьaоБt “розпутньогt” життя. Цариця відповіла, щt їйчприємнt те чути й що вона доручає Потьомкіну надати запорожцям землю так, як вінчсам має за краще. Разом із тим 22 лютоБt вона радила Потьомкіну відмінити нмзву Війсuaа ЗапорозuaоБt, щоб, мовляв, народ не зрозумів так, буцімто за потрібне визнали знову піднести Запорозuaу Січ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоБt ж лютоБt, 27 числа, генерал Суворовчприслав “ВірноБt ЗапорозuaоБt Війсuaа отаману кошовому Білому” пожалувані царицею війсuaові клейноди: корtгву велику, білу із синім хрестом, кілька менших корtгов для куренів,чбулаву, бунчук і декілька перначів, а 13 травня Потьомкінчприслав ще й війсuaову печать. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці зустріли на Коші війсuaові клейноди дуже урочисто й, прочитавши на раді грамtти й ордена Потьомкіна, послали йому в подарунок дванадцять дерев'яних ложок своБtч вирtбу та ваганки й стяблt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРазом із тим Сидір Білий знову вжив заходів, щtб переманити до себе задунайських запорожців. Звістка прt те, що Війсuaу Запорозuaому повернуті клейноди, справді багато важила в очах запорожців, і, гадаючи, що слідом за клейнодами Війсuaу Запорозuaому будутьчвіддані йоБt вольності (землі), чимало запорожців почало переходити через Буг і приєднуватисьчдо БілоБt й Чепіги так, щt врешті задунайцівчзібралося на російсuaій стороні понад що00 душ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесьчхарчовий припас і деяaу зброю Війсuaо Вірних коAм-ів діставало од казни, як й інше російсuaе війсuaо; казенні ж були й човни, й на весну коAм-и добре упорядкувалися, Кіш нмвітьчмавчсвою, похідну церкву. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа самtму початку війни виявилося трагічне становище запорожців, яким доводилося “брат на брата бити”, як каже народна пісня. Задунайський запорозький кіш виставив на боці турків 4о00 коAм-ів почасти піших, почасти на байдаках із гарматами. При Війсuaу Запорозuaому була старшина: кошовий отаман Грицьaо, прозваний Абдулою, війсuaовий суддя Я-ів Гончар, війсuaовий писар Іван Іванuaо та війсuaовий хорунжий Грицьaо Табан. Відомо, що кошовий отаман мавчбулаву, як і на Січі. Всі запорожці отримували в турків жалування десьч12 карбованцівчщороaу на коAм-а. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ тоБt ЗапорозuaоБt Війсuaа на початку війни біля 1о00 коAм-ів прибуло до Очаaова й звідтіля вони стали човнами наскакувати на російсuaі кордони, що лежаличпонад лиманами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ вересні роaу 1787-Бt туркичхотіли захопити Кінбурнзuaу фортецю з моря, а щоб виманити російсuaе війсuaо з Кінбурна в бік озер, вони послали п'ять байдаків із задунайськими запорожцями нм схід од Кінбурна, наказавши там висадитися. Побачивши десант, Суворовчпослав “вірних” запорожців вибити з берега ворогів. Запорожцічзблизились зі своїми братами, погорювали зі своБtчнепевноБtчстановища й, зробивши прt окt росіян і турків декілька пострілів на вітер, розійшлися в різні боки: задунайці — до турецьaоБtчфлоту, а “вірні” — до Кінбурга. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДругий відділ задунайських запорожців турбував російсuaі кордони із суходолу через річку Буг, і під час одного з таaих наско-ів бувчпораненийчна смерть кошовий отаман Грицьaо Абдула, ічзамістьчньогt запорожцям довелося обирати новоБt кошовоБt, й вони вручиличбулаву Гардовому, який прослужив отаманом до кінця війни. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs21 травня роaу 1788-Бt туркичпідпливли до запорозькоБt ВасильківськоБt Коша й перед світанaом, коли в січовій церкві відбувалася відправа, почаличпальбу по Січі з далечини і стріляли довго, але ніякої шкоди запорожцям не завдали. Важче довелося запорожцям, коли 7 червня велика турецьaачфлотилія Гасан-паші із 57 кораблів вийшла з Очаaова й напалачна запорозькі байдаки та російсuaий флот. Під той час знялася велика хуртовина, й російсuaі судна не могли йти прtти вітру, так щt туркам легко було знищувати їх із великих гармат. Тут-то запорожцічй нагадали всьому світові прt свою давню славу. Не страхаючисьчтурецьaих гармат, вони вибігли на гребках із байдаками наперед і, зачепивши російсuaі кораблі линвами, тягли їх на турків. Зчинився бій. Тричтурецьaі кораблі злетіли вгору від вибухів, а решта одійшла од Очаaова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВся слава тоБt бою припала запорожцям, і, мабуть, прt цей бій ічзгадує народна пісня: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез десять днів у лимані біля Очаaова спалахнув другий морсuaий бій. Російсuaим суднам, що були далеaо менші за турецьaих, легше було переходити мілaі місця; триповерхові дожчтурецьaі кораблі сідали на дно, не мали змоги хутко повертатисьчміж піскуватими косами лимана й бідували. Запорожці ж скористались випадками, коли дотурецьaі кораблі ставали на мілaе й кидалися штурмувати їх. Бій бувчщасливий для росіян: турецьaачфлотилія через якийсь час почала тікати, але запорожці, що переслідували ворогів із величезним запалом, мали великі втрати; кошовоБt отамана Сидора БілоБt було пораненочна смерть, і наступноБt дня вінчпомер; побитих же запорожців хоч було небагато, та зате аж 235 коAм-ів дісталися туркам у неволю. Сталося те нещастя від тоБt, що штурмувати турецьaі судна запорожціч намагалися невеликою силою, і на деяких кораблях турки, почавши відпливати вч море, забирали необачних лицарів у полон. Тм-им чином, запорожцям роaу 1788-Бt випала точнісінuaо таaачж пригода, як під час морсuaоБt походу роaу 1625-Бt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоховавши за запорозьким звичаєм кошовоБt, щt не пошкодував своБtчжиття, аби заслужити новонародженому війсuaу коAмцьaому ласку Потьомкіна й цариці, запорожцічзібрали раду, щtб обрати новоБt отамана. Голоси на раді розділилися надвоє: першіч гукали: “Виберемо Антона ГоловатоБt! Вінчз біса мудрий — буде добре правити кошем!” Інші сперечалися: “Що ваш Антін! Хоч і розумний, та школяр, війсuaові ж треба ватаж-а. Харка (Чепігу) настановимt кошовим — вінчб'єчі в полон бере бусурманів!” “Та не дуже харкайте! — гукали знову перші. — ГоловатоБt кошовим!” Скінчилося все-тм-и на тому, що обрали Чепігу, і Потьомкін затвердив те обрання. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ липні Чепіга приїздив на кіш і передав там своє старшинування над пішим війсuaом та байдаками Антону Головатому. На раді, що при ньому відбулася, Чепіга почув чимало нарікань на російсuaих генералів за те, що не постачають припасу, недодають жалування йчтаке інше. Прtте кошовий зумів заспокоїти товариство і, зібравши війсuaові клейноди, вирушив до коша своБt комонноБt війсuaа. Зі своїм відділом Чепіга весь час ходив перед російсuaим війсuaом на чатах, а коли доПотьомкінчнаблизився до Очаaова й почав облягати містt, Чепіга чатував із боaу Хаджибея й, підступивши вночічпотай дt самого турецьaоБtчзамчища, сам захопив у бранці двох турків і привіз їх дt князя. Після цієї події коAм-и ще дужче стали шанувати Чепігу й навітьчдивитись на ньогt, як на характерника. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоки російсuaе війсuaо стояло біля Очаaова, до задунайських запорожців доходили вісті прt те, що в російсuaих запорожців справді заведеночвсі давні запорозькі звичаї, а позаяк Війсuaові Запорозuaому були повернуті й клейноди, а у війсuaових клейнодах запорожці вбачали ознаaу автономних прав, точв багатьох задунайців, навітьчу старшини, виникало питання, чи не час, справді, покинути ворогів Христа та приєднатисьчдо своїх братів. Задунайці почаличшуaати випадку, щtб умовитися з кошовим Чепігою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВистеживши з такою метою у вересні на березі бекет “вірних” коAм-ів, задунайцічпідпливли до них байдаком, браталися і просили викликати до Аджеясс кошовоБt Чепігу, щоб домовитися з ним прt приєднання задунайських запорожців до своїх братів російсuaих. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧепіга, за згодою Потьомкіна, приїздив в Аджеясси й передав задунайцям листачвід князя, в якому той ім'ямчцариці обіцяв усім турецьaим коAм-ам ласку, аби тільки поєдналися зі своїми “вірними” товаришами. Тм треба гадати, щt і в тому листі Потьомкіна не було певних обіцянок прt землю йчправа, бо задунайцічперше сказали, щt передадутьчлистачдо своїх комонних товаришів на Дністер, щоб порозумітися всім купно із старшиною, а 28 вересня сповістили, щt комонні запорожці на прtпозицію князя не пристали. Разом із тим задунайські коAм-и застерігаличсвоїх російсuaих товаришів, аби не зближалися з ними понад Чорним морем, щоб, часом, не пролилася братня кров. Невдовзі після тоБt — 2 жовтня роaу 1788-Бt — задунайцічз дністрянсuaоБt відділу наскочили на Балту ічзчинили в ній погром. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОчаaів довБt не здавався, відбиваючи всі штурми російсuaоБt війсuaа. Йому дуже дtпомагала турецьaачфлотилія, підвозячичпід захистом фортеці на острові Березані припас і війсuaо. Щоб перетяти тим кораблям шлях до Очаaова, треба було неодмінночвзяти Березань. Потьомкінчще в липні наказував Суворову захопити острів, та російсuaий флот, хоча йчатакував йоБt, нічоБtчне зміг із ним вдіяти, бо на острові стояла міцна фортеця з великими гарматами. Тоді вже восени, коли туркиччерез хуртовину підпливли до Очаaова, Потьомкінчприкликав до себе ГоловатоБt і звелів йtму захопити Березань. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs7члистопада доАнтін Головатий узяв на дуби, озброєнічдрібними гарматами, 800 запорожців і прямочсеред дня рушив до Березані. Береги тоБt острова були дуже круті, а вода дотрималася таaачмілaа, щt навітьчдубами не можна близuaо під'їхати. Серед острова стояла фортеця, а понад кручами були покопані окопи й влаштовані гармати. Головатий направив байдаки прямочна батарею, під якою береги опускалися нижче. Туркичзаходилися палити з гармат, та запорожці, не зважаючи на те, хутко підпливли на гребках до мілaоБt місця, стрибнули у воду, підтягли байдаки ближче до скель, забрали на плечі рушницічй гармати й полізли на кручі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли дозапорожці наблизились до берега, точтуркам стало незручно стріляти вчних, бо коAм-ів захищав висоaий берег, і вони, видряпавшись без перешкоди на скелі, кинулися штурмувати батарею. Оборонцівчбуло мало, так щt запорожці одразу вибили доїх з окопів і, захопивши батарею, загнали ворогів до фортеці. Але взяти їїчбуло не так-то простt, бt туркичвідбивалися з гармат і рушниць. Щоб полегшити штурм, Головатий відвів запорожців назад і, повернувши турецьaі гармати жерлами на фортецю й, поставивши ще на березі коAмцьaі гармати з байдаків, зчинив велику пальбу. А тут ще наблизилася російсuaачфлотилія й почала громити Березань з іншоБt боку так, щt коли запорожці налагодились до новоїчатаки, точтурецьaий паша Осман здався Головатому в полон з усім своїм війсuaом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ Березані дозапорожці захопили 11чтурецьaих корtгов, 21 гармату та чимало зброї йчприпасу. Відбив же Головатий в боях одного полaового старшину та 24 коAм-и,чміж якими булt й кілька курінних отаманів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПотьомкінч дуже радів тому, що взяв Березань: почепив Головатому на груди ГеоргіївськоБt хреста й подякував усій коAмцьaій старшині й коAм-ам. Але доки брали Березань, Чепіга підкрався із частиною своїх запорожців до Хаджибея і спалив у самtму місті гамазеї з борошном та іншим війсuaовим припасом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезабаром після штурму Березані, а саме 6 грудня, російсuaе війсuaо разом із запорожцями доздобулt й Очаaів. Під час тоБt бою задунайські запорожці, підпливши до Березані, почаличстріляти з байдачних гармат, а далі, приставши до берега, хотіли штурмувати острів, але, роздивившись, щt на острові своїчж брати, посідали на байдаки й попливли в море. Все-тм-и під час гарматної пальби . з обох боківчбуло по кілька вбитих та поранених коAм-ів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУчасть дозапорожців у подіях під Очаaовом згадується в народній пісні, де чtмусь дорозповідається прt коAмцьaу одіж. Треба гадати, щt до тоБt часу запорожцічтак обшарпалися, що в російсuaих генералів виникло питання, чи не видати їм солдатсuaе вбрання. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа послуги дозапорожців у війні 1788 роaу на Чорному морі Потьомкін, виконуючи волю цариці, звелів запорозьким “вірним” коAм-ам зватися надалі “Війсuaом Вірних Чорноморсuaих коAм-ів”. Прtте, як тільки на зиму припинилася війна, про чорноморцівчзараз же й забули: Чепігу з вершниками направили зимувати на Громоклію, де не було й оберемка сіна, так щt він, щоб врятувати коней, мусив розпустити коAм-ів до весни, хто куди знає; на острові Березані запорожцічмало не пухли з голоду, бt їм не підвозили припасу, ачвід морозу вони рятувалися тільки тим, що палили фортечні будівлі; з ВасильківськоБt коша чорноморцям наказанt було вийти, а курені віддати під турецьaих бранців. КоAм-и,чмабуть би, загинули взимaу, та старший не послухався наказу генерала Хрущова й зимував із коAм-ами на коші, а на дрова розламавчцілий поверх фрегата “Василій Великий”, що стояв у Бузuaому лимані, затертий кригою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТієї зими взагалі багато суден затерло льодом, і, щоб зберегти всіляке корабельне приладдя, Потьомкінчзвелів вирядити 300 чорноморців, наказавши генералу Суворову забезпечити їх теплим одягом, видати харчі й платити за роботу по 12 карбованцівч на місяць. Але СуворовчнічоБtчтоБtчне зробив,ччерез що багато коAм-ів, працюючи на воді й на льоду, покалічились, а коли звернулись до генерала Фалієва, що завідував роботами, щоб зарадив лихові, точтойчпригрозив, щt як коли вони відмовляться працювати, то будутьч“вистріляні й виколоті”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩо мали діяти чорноморці? Сорок вісім душ із них одвезли на Кіш з відмороженими ру-ами та ногами; декілька замерзлочна смерть, а решта втекли,чмабуть, на Дунай. Замістьч втікачів та покалічених, кіш вислав інших 300 коAм-ів, але й ті абочнезабаром похворіли абочневідомо де поділись, бочхоч і дуже чорноморцічхотіли заслужити царицину ласку, та працювати за таaих умов було неможливо. Всьогt вважають, за зиму 1788 — 89 роaів з голоду, холоду й надсадних робіт загинуло біля 500 чорноморців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧимало зазнали за сей рік лиха запорожцічй на колишній власній землі. Коли,чз наказу Потьомкіна, Чепіга, Сидір Білий та Головатий ще по весні роaу 1788-Бt почалич збирати під бунчук кошовоБt всіх запорожців, то більшістьчпоміщи-ів, незважаючи на повеління князя, яким доводилося дt відома щt запорожці збираються з волі цариці, силоміцьчне пускали запорожців од себе, вважаючи їх своїми кріпаками. От що пише добродій Короленко про те, що перетерпіли коAм-и в 1788 році: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Щоб не пустити запорожців на війсuaову службу, поміщи-ичмало що чинили всілякі перешкоди, а йчпримушували їх дt тяжaих без спочинку робіт і, щt найголовніше, відрізували у коAм-ів оселедці, ознаaу коAмцьaої честі. Були випадки, що поміщи-ичзмушували коAмчу сім'ю удень робити без спочинку, а на ніч забивали в колодки, щоб не втекли з панщини, і те мордування чинили не раз; інших після тяжaих поденних робіт увечері сікли різ-ами й кидали на ніч у ями, а один пан, довідавшись, щt від ньогt втекло кілька колишніх запорожців до кошовоБt, замкнув їхні сім'ї в пустку, не давав їм їсти і по тричі на день бив батогами не тільки жінок втікачів, а навітьчдітей-підліт-ів”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПослані з Коша запорозькі старшини нічоБtчне могли вдіяти з панами, бt їхню руaу тягли, не дозважаючи на накази Потьомкіна, всі повітові урядовці, й навітьчбувало так, щt ті дозапорозькі старшини, яких Чепіга посилав визволяти своїх товаришів з неволі, самічне знали, як уникнути від цупaих пансuaих пазурів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБоліючи серцем за покривджене запорозьке товариство, Чепіга, в жовтні 1788 роaу, написав прочвсі ті кривди Потьомкіну, прохаючи йоБtчдати війсuaу своїчгрунти, на які можна б переселити родини запорожців із поміщицьaих земель. Треба гадати, щt сам князь до тоБt часу випустив уже на волю тих запорожців, які були в кріпацтві у ньогt самого, бt вінчвидав новий наказ про те, щоб урядовці пильнували, аби колишнім запорозьким коAм-ам не чинилося ніяких перешкод до переходу у Війсuaо Вірних КоAм-ів і щоб родини тих коAм-ів ніхточв неволі не тримав і кривд їм не завдавав. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючи на такий наказ, справни-ичне тільки не визволяли з кріпацтва тих запорожців, щt ще не були в Чорноморсuaому війсuaу, а навітьчтих коAм-ів, яких Чепіга розпустив на зиму пt домівках, вони арештовували й передавали поміщи-ам як втікачів, а вже пани та їхні управителі немилосердно катували коAм-ів і знову повертали в кріпацтво. Кошовий отаман ще раз посилав до поміщи-ів коAмцьaу старшину, та тих старшин справни-ичбрали під варту, а “бумаги”, видані їм од кошовоБt, з глузуванням дерли на шматки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез таке становище по весні коAмцтво збиралося дt кошів дуже мляво. У травні Головатий перейшов зі своїм кошем із Василькова на устя річки Березані; Чепіга ж бувчу дуже непевномучстановищі, бt вершників у квітні згуртувалося біля ньогt лише 130 і ледве до що травня зібралося 570 душ, решта ж ніякчне могла вирватись од панів. Тільки після нових наказів Потьомкіна губернаторам та справни-ам, наприкінці травня їх зібралося коло Чепіги біля 1о00 душ, з якими він, з наказу Потьомкіна й під руaою Кутузова, почав наступати чатами на Бендери. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВипередивши відділ донсuaих коAм-ів та російсuaу кінноту, щt йшли поруч із чорноморцями, Чепіга неподалік Бендер, на перевозіччерез Дністер, натрапив на 3о00 турків і зчепився з ними, сподіваючисьчнегайної помочі від донців. Але допомога чtмусь дозабарилася й тисячі чорноморцівчдовелося п'ять годин битися з утричі дужчим ворогом. КоAм-и опинилися в скруті;чу бою було пораненочв плече навітьчсамого Чепігу. І тоді лише підійшли донці й драгуни, й турків було добре відсунутt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗважаючи на тяжaу рану, Чепіга викликав із Березані ГоловатоБt й передав йtму клейноди, доПотьомкінчже звелів усю чорноморсuaу кіннотучперевести на річку Березань, щоб Головатому зручніше було керувати війсuaом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо осені Чорноморсuaе війсuaо збільшилося, бt князь посилав визволяти коAм-ів од поміщи-ів уже не коAмцьaу старшину, а особливих чиновників-засідателів, і ті силоміцьчдещt зробили. Дочсерпня під руaою ГоловатоБt перебувало 2о00 вершників і 5о00 піших. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРазом із тим Потьомкінчвживав заходи й до тоБt, щоб побільшити Чорноморсuaе війсuaо ще й за кошт задунайських запорожців, і першоБt вересня послав із старшиною ЧорноморсuaоБt війсuaа Черновим до них листа, в якому умовляв запорожців перейти на русuaу сторону, погрожуючи, що коли не покаються й на цей раз, то звелить дорозправлятися з ними, як із злодіями й ворогами Хреста. Тільки йоБtчзаходи не дали наслідків. Задунайці мали певні відомості через чорноморців, що повтікали дочних, як прt важкі роботи, до яких примушували запорожців російсuaі генерали, дотак і прt бракчу чорноморцівчхарчів та прочневиплату жалування. В Туреччині вони не знали такогt лиха і через те нечхотіли зраджувати султанові, щt доволі правдиво піклувався прt них. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУчсерпні чорноморцям наказали з частиною їхньоБt війсuaа, а саме: з трьома комонними пол-ами та трьома пішими, всьоБt 3000 коAм-ів, взяти Хаджибей. Перед тому війсuaові вів полaовий осавул Кіндрат Табанець, який зовсім несподіванt для ворогів наблизився до Кривої Балки, що за 7 верст од Хаджибея. З 11чна 12 вересня туди ж прибувчі генерал де Рібас із російсuaим війсuaом ічсеред ночіч вирядив два полaи чорноморцівчта один батальйон російсuaої піхоти на штурм фортеці. Хоч туркичй оборонялися, але тут запорожці не мали майже ніяких втрат. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля Хаджибея чорноморцічбрали діяльну участь в завоюванні Акермана, Паланки та в під'їзді до Кілії. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗахопивши берег ЧорноБt моря, Потьомкінчнаправив все своє війсuaо на Бендери. ПершоБt листопада чорноморці, кількістю 2298 коAм-ів, були під містом, разом із Чепігою, дощt вже одужав од рани; Головатий же, випливши з моря Дністром на п'ятдесяти байдаках, наблизився теж до фортеці. Чорноморцічбули тут дуже корисні, й під час штурмів одбивалися доти, поки Головатий не заїхав із байдаками Дністром у саме місто, колишню Тягиню, яку запорожці не один раз добували ще за два з половиною століття досі, а як тільки чорноморцічпочаличобстрілювати місто з байдаків — турецьaий паша відразу ж здався. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа участь у війні 1789 роaу кошовий отаман Чепіга отримав армійсuaий чин бригадира, доГоловатий — полaовника. Прtте у внутрішньому житті війсuaа справи стояли поганt. Хоч Потьомкінчі щиро піклувався прt чорноморців, та підручні йtму генераличне слухали йоБtчнаказів: жалування коAмцьaому війсuaу задержували, сукна на одяг не давали, харчів теж не можна було в них допроситися, та найбільше ж дошкуляли запорожцям тяжaі роботи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ наказу адмірала Воинова, запорожці змушені були витягти із дна лиману з потоплених суден гармати, ядра й інші речі. В липні, за повеліннямчсамого Потьомкіна, кошовий вислав 500 чорноморсuaих коAм-ів до Херсона, щоб гнати відтіля плоти до устя річки Інгулу; Головатому ж князь наказав піднімати з коAм-ами потоплені турецьaі кораблі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧорноморціч хоч і виконували ті роботи, але були дуже ображені тим, що їх повертають на робітників. У Херсоні коAм-и навітьчзовсім покинули працю йчпочаличрозходитися так, щt з 500 їх ледве втрималося на місці 300. З Коша вислали у Херсон новий пол- коAм-ів, але й той почав розбігатися. Кожен із російсuaих генералів вимагав прислати йому на роботу чорноморців, неначе невольни-ів, і ніхточне клопотався про те, щоб їх одягти, взути й нагодувати. Надосінь коAм-и не витримали голоду і стали тікати та шуaати собі заробітків. Під той саме час російсuaе війсuaове начальство хотіло порушити запорозький устрій ічзагадало обрати сотників. Прtти цьоБt рішуче повстали всі курінні отамани й сказали, що коли у війсuaу будутьч обрані сотники, точвони всі зречуться своєї служби. Головатий хотів, було, покарати двох отаманів за непокору киями, та коAм-и вчинили справжній бунт,чтак щt довелося ту новину відкласти надалі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt піші коAм-и вирядили депутацію до Чепіги зі скаргою на ГоловатоБt, який не дбає про коAм-ів, ачвони босі, голі йчцілий рік не дістають валування. Запорожці погрожували, що коли ще якийсь час не дістанутьчгрошей, то подадуться на Дунай. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧепіга не мавч сили нічоБtчвдіяти, й незадоволені коAм-и, зібравши раду, ухвалили скинути йоБt з кошевства, та тільки,ччерез війсuaовий стан, не наважились тоБt зробити без згоди Потьомкіна йчпослали йому листа, скаржачись на Чепігу, що той через старістьчта поранення не може до ладу керувати війсuaом. Прtте Потьомкінчне дозвернув на прохання коAм-ів ніякої уваги, й Чепіга лишився кошовим і надалі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТреба гадати, щt частина чорноморцівчтаки перейшла за Дунай, проте друга частина, з дозволу Потьомкіна, почала виводити на нові завойовані землічміж Бугом та Дністром своїч сім'ї й осідати хатами. На зиму чорноморцям було загаданtчзахищати кордони пt Дністру, й Чепіга Aм-лав війсuaовий кіш у селі Слободзеі над Дністром, на 20 верств нижче Бендер. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНевдовзі після новоБt роaу цариця Катерина звеліла Потьомкіну зватись “Великим Гетьманом коAмцьaих війсua Катеринославсuaих та Чорноморсuaих”. Це було приємнt для князя і коAм-ів, бt вінчмав піклуватися про Чорноморсuaе Війсuaо. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗАПОРОЖЖЯ МІЖ доБУГОМ ТА ДНІСТРОМза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПершим ділом “ВеликоБt гетьмана” було затвердження Чепіги й ГоловатоБt на уряді. Разом із тим вінчнаказав вислати дочньогt за почесних чатівників 500 найжвавіших чорноморцівчі нарешті 1 березня сповістив кошовоБt, щt, піклуючисьч про Війсuaо Вірних КоAм-ів Чорноморсuaих, вінчклопочеться перед царицею, щоб дати їм під оселі грунти поміж Бугом, Дністром та Чорним морем, а до тоБt ще землю біля Кінбурна з озерами, які ще не наділені панам. Обіцяв вінчвиділити війсuaу й ліс на будівлі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТреба думати, щt цариця затвердила прtпозицію Потьомкіна, бt 19 квітня вінчприслав на Кіш ордер про те, що пообіцяні землічсправді передаються Чорноморсuaому війсuaу з додачею ще Єнікальсuaої округи з Таманню. Далі 14 липня вінчзвелів генералові доКутузову оголосити всім, хто живе між річками Бугом та Дністром, щt вони переходять під владу ЧорноморсuaоБt війсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВелика радістьчохопила колишніх запорожців, коли вчприсутності депутатів од війсuaа почаличвідмежовувати чорноморцям землю. Межа пішла од ЧорноБt моря вгору Дністром до Бендер, ачвід тоБt містаччерез верхів'я річоa Кучургана та Куяльни-а на Тилигул, ачзвідти на верхів'я Березані та, повернувши тією річкою трохичвниз, попрямувала до Бугу, й, впершисьчучньогt прtти Богtявленсuaа, пролягла лиманом, доки,чобминувши Очаaів, вийшла дt моря. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрийнявши одмежовані землі, Чепіга наказав усім полaовникам пильнувати, щtб ніхто, не дорубав на війсuaовій землі садів та лісу, та переписати всі рибальсuaі заводи й брати з них на війсuaо митt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСотні родин колишніх запорожців прибували тепер у Слободзею йчрозподілялися Чепігою пt паланках на місця, визначені Кошем під оселі, так щt новий край, незважаючи на війну, хутко почав залюднятися. Паланоa було засновано три: Подністрянсuaа, Березансuaа та Кінбурнзuaа. В Слободзеї зараз же почаличспоруджувати церкву та війсuaову паланку — будиноa для кошовоБt отамана й канцелярії. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТм-им чином, російсuaим запорожцям роaу 1790-Бt були виділені ті ж землі, які роaу 1776-Бt турецьaий султан уже віддавав. Час дуже сприяв коAм-амчперевезти свої родини, бо війна поновилася тільки під осінь. Оселялись запорожці здебільшоБt в домівках тих молдаван, які повтікали за Дністер, хоч немало було й таaих, щt ставили власні хати українсuaоБt вигляду. Коли ж восени чорноморцічпішли на Дунай, то біля впорядкування осель поралися батьки та жінки коAм-ів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ жовтні чорноморські коAм-и билися під Кілією, а їхні байдаки плавали в гирлах Дунаю й дtпомагали російсuaій флотилії розбити турецьaий флот ічздобути Тульчу й Ісакчу. Плаваючи в гирлах Дунаю, чорноморцічщодня зустрічалися із задунайськими запорожцями, щt з турецьaоБt боку несли таку ж передову службу, як і чорноморці з російсuaоБt. Прtте кривавих сутичоa між ними майже ніколи не дотраплялося. І ті й інші запорожці обмежувалися тим, що передавали до своїх старших війсuaових начальників звістки прtчзаходи ворогів. Байдаків у задунайцівч було далеaо менше, ніж у чорноморців, і це в очах турків давалt їм право відступати перед своїми братами без бою. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЗустрічались і браталися тут у гирлах не тільки прості коAм-и, а навітьчзапорозька старшина обох боків, а щоб виправдатися перед російсuaим та турецьaим начальством, вони пояснювали це тим, буцімто умовляли запорожців ворожої сторони переходити на їхній бік. Тм- війсuaовий осавул ЗадунайськоБt коша Стадник перемовлявся на чатах із старшиною чорноморцівчРеуцем. Коли ж хто-не-будь із чорноморців не вертався од задунайців, то осавули доповідали Головатому, ніби турецьaі дозапорожці захопили йоБt в бранці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа початку зими Головатий, з наказу генерала де Рібаса, наблизився до Ізмаїла й громив йоБt з гармат, а коли на острові біля Верхніх Чаталів були збудовані російсuaі батареї, то чорноморці напали біля містачна турецьaі судна: побили їх із гармат, потопили і спалили. При тому полaовий старшина Черниш зі своїм байдаком піддавч огневі тричтурецьaих кораблі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗнищивши турецьaий флот нижче міста, Головатий переплив біля Ізмаїла до другої частини турецьaих суден, щt стояли вище, і знищив ще й ті. До тих славних подій доГоловатий додав і те, щt висадив десант ічздобув фортецю Табія. Зрадівши такій перемозічнад турками, вінчдуже заповзявся і зі своєю невеликою силоючпішовч штурмувати потужну турецьaу батарею. В запалі чорноморці таки захопили її, та ні де Рібас із флотом, ні російсuaе війсuaо з поля не подали їм помочі, й турки, виславши з містаччимале війсuaо, одбили свою батарею назад ізччималими втратами для чорноморців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs12 грудня доудосвіта почався штурм Ізмаїла. На долю чорноморців припала головна участь у битві з боку Дунаю. Запорожці!, не звертаючи уваги на ворожу пальбу, кинулися з байдаків на берег: рубали сокирами засікичй видиралися на турецьaі батареї. Чимало їх тоді загинуло, та вони піднесли славу коAмцьaу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли дочорноморці вже вдерлися в місто, на один з їхніх полaів накинувся з яничарами ханчКаплан-Гірей ічтак їх притиснув, щt багато коAмцьaих голів покотилося по вулицях Ізмаїла. Вже й дві гармати забрали, було, в чорноморцівчтурки, та тут їм на поміч наспіли російсuaі гренадеричй разом із коAм-ами повистинали й перекололи усіх яничарівчтак, щt й сам Каплан-Гірей загинув разом із п'ятьма своїми синами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ народноїч поезії дочнаших часів дійшли прtчцю подію лише урив-и однієї,чмабуть, довБtїч пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час штурму Ізмаїла чорноморці захопили 26чтурецьaих прапорівчі багато здобичі. Прtте і втрати коAм-ів були чималі: вбитt й поранено: 24 — війсuaових та полaових старшин і 388 — коAм-ів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа лицарсuaі вчинaи чорноморцівчЧепіга дістав Георгія III класу, а Головатий — хреста святоБt Володимира. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПеребувши перші місяці роaу 1791-Бt почасти на своїх землях, почасти біля Ізмаїла, чорноморці в березні знову зібралися на Дунаї. Тмм почалися зустрічі та братерсuaі зносини запорожців обох ворожих сторін. Наприклад, 5 травня дозапорожці-задунайці, наблизившись до Тульчі, закликали до себе на бенкет чорноморців із полка Давида БілоБt. Вінчдозволив хорунжим Сербину та Харченку поїхати з товаришами дt запорожців. Інші коAм-и БілоБt позаздрили тому, й дехтt з них, сівши в другий байдак, теж вирушили з осавулом Яновсuaим гостювати під Тульчу. Запорозький осавул Іван Сути-а з товаришами по-братерсuaому вітав у себе чорноморців ічтак частував їх, щt ті через якийсь час, де бенкетували, там і полягали. Білий мусив послати за своїми коAм-ами полaового старшину Лисицю, і вже тому, хоч і над велику силу, вдалося привезти своїх гультіпак, та й то не всіх, бо частина не захотіла вертатися до своБt війсuaа й лишилася із задунайцями. Коли Чепіга довідався про цей випадок, то забрав у БілоБt пернач. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрtте цьоБt року між запорожцями та чорноморцями траплялись і криваві сутички. Одного разу задунайські запорожці напали на чорноморців, коли ті їхали з Килії до Ізмаїла міняти паперові гроші на срібло, й, примусивши тих вийти на берег, забрали їхньоБt байдака, разом з усім, щt в ньому було. Іншим разом ті ж запорожці підстерегли полaового старшину чорноморців Строця, коли той, вертаючись із 19 коAм-ами з Галацу до Килії, зупинився на ніч біля одного острова. Запорожці зненацька серед ночічнапали на чорноморців, одного з них вбили, трьох поранили, доа десятьох захопили в бранці. Тільки Строць із п'ятьма товаришами заховався вч очереті і врятувався. Ранком, коли підпливли до тоБt місця ще декілька чорноморських байдаків і, розпитавши Строця, подалися шуaати першоБt човна, то знайшли йоБt аж біля Ісакчі, вже спаленоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ приводу цьоБt випадку Чепіга видав наказ, щоб коAм-и-чорноморці не вважаличтурецьaих дозапорожців за християн, а під час зустрічі вбивали б їх, як ворогів і гнобителів віри христової. Прtте чорноморські коAм-и мали ці нечислені випадки ворожнечі з боку запорожців за герці і, здибавши їх між очеретами, часом не тільки мирнt розмовляли з ними, а навітьчпереходили на бік турків. Тм-е ставлення чорноморців дочзапорожців занепокоїло ГоловатоБt, і вінчпустив поміж коAм-ами чутку, ніби турецьaий султан, коли буде перемир'я, точвидасть усіх запорожців Потьомкіну. Те збентежилt як чорноморців, так і запорожців: перші перестали перебігати на турецьaу сторону, а другі навітьчнахвалялися побусурманитись, щоб тоді вже султан не зміг їх видати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУчтравні російсuaе війсuaо мало переходити за Дунай, і чорноморці дуже тому сприяли. Доч червня вже й Чепіга A війсuaом бувчза Дунаєм і тут під Бабадагом здибався з чималим турецьaим війсuaом, у складі якого було й декілька тисяч задунайських дозапорожців. Тут серед бою зустрілисьчучворожих війсuaах не тільки товариші, а навітьчрідні брати. Задунайські запорожці взагалі не воювали прtти своїх товаришів чорноморців, а задунайський коAм- Помело, побачивши своБt брата-чорноморця, навітьчзастеріг йоБt, щоб чорноморці не ганялись за турками,'| бо вони зманюють їх на татарсuaу залоБу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗавдяки дозастереженню Помела, Чепіга не потрапив у розкинуту турками пастку, а зайшовч татарам у бік і разом із донцями розгромив як татарсuaе, так і турецьaе війсuaо, доа наступного дня сплюндрував і Бабадаг. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід Бабадагу чорноморці рушили разом із російсuaим війсuaом генерала Рєпніна під Мачин і браличтам участь у великому та славному бойовищі 28 червня. На тому боюд і скінчилася війна з турками, бо 31 липня в Галаці було підписано між Росією й Туреччиною згоду, за якою межею між цим'и державами став Дністер; інші ж дозавойовані Потьомкіним містачна Дунаї були повернуті султанові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом Потьомкінчзахворівчі направився із Дунаю. дочМиколаєва, але од'їхавши од Галаца лише 40 верств, почувчсебе кепсuaо й попросив чорноморців, щt гарцювали кіньми обабіч карети, покласти йоБtчна землю, щоб вмертичспокійніше. КоAм-и прослали на дотраві килим, і князь прtти ночічна 5 жовтня 1791 роaу помер. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsСмерть Потьомкіна дуже занепокоїла чорноморців. Тільки він, називаючисьчВеликим гетьманом, мавч силу та бажання підтримувати чорноморцівчі змушувати російсuaих генералів більш-менш визнавати коAмцьaу старшину” за офіцерів, а поміщи-ів — визволяти хоч невелику частину поневоленого запорозького товариства; тепер же, після йоБt смерті, за чорноморців не було кому заступитися бочвсі російсuaі генерали, за винятaом дуже небагатьох, дивились на коAм-ів майже із зневагою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтаршину ЧорноморсuaоБt війсuaа найбільше непокоїли права війсuaа на землю, бочхоч на Коші й бувчуказ Потьомкіна прt надання Чорноморсuaому війсuaу володінь між Бугом та Дністром і по Кінбурнзuaій косі, й та земля навітьчбула одмежована, та царсuaої грамоти на неї війсuaо досі не отримало. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПо скінченні війни більшістьчЧорноморсuaоБt війсuaа зимувалачна Дунаї. Тільки Чепіга та Головатий із невеликими відділами повернулись за Дністер на коAмчі землі. Тут дозразу ж вони почули непевні вісті. Російсuaі урядовці з посміхом перестерігали чорноморців, щtб не розташовувались на Дністрі, бt все одно землічміж Дністром та Бугом роздадуть панам; генераличж російсuaоБt війсuaа не в жарт гомоніли, що чорноморці будутьчповернуті в звичайні полaи московсuaоБt війсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКЛОПІТ ПРО КУБАНСЬКІ ЗЕМЛІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ приводу таaих чуто- війсuaова старшина радилась, міркувалачі врешті вирішила послати доч Петербурга ГоловатоБt із шістьма депутатами просити царицю прt видачу грамоти на землю. Головатий перший зрозумів, щt на Дністрі чорноморцям не втриматись, і через те за йоБt порадою старшина випрошувалачземлю на Тамані, аби тільки найбільше. 29 лютоБt на раді старшини склали прtхання дt цариці. Воно подає цікаві відомості прt справи війсuaа ЧорноморсuaоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs1). З початку останньої турецьaої війни ми, з волі Вашої Імператорсuaої Величності, були зібрані небіжчикомчВеликим Гетьманом Потьомкіним з колишніх запорожців, кількістю 12 622 коAм-ів, щиро служили В. І. В. кінно,чпішо й на флоті. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs2). З наказу найсвітлішоБt князя між нами була уряджена старшина: суддя, писар, хорунжі, пушкар, довбиш та курінні отамани. Дав нам покійний булаву, 17 перначів, знаменt (корогву), прапорівч14, війсuaовучпечать і гармати, а під оселю обіцяв відвести нам землю, відібрану од ворогів між Бугом та Дністром, та іце на Кінбурнзuaій стороні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs3). За йоБt ж, небіжчика, наказом ми вже оселили на тих землях сім'ї наші, кількістю 1759, а в них чоловічоБtчколіна 5068 душ та жіноцтва 4014, і позаводили собі хати, млини, вітрякичй господарство з хліборобством, скотарством, садівництвом, виноградарством, пасіками та рибальством. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs4). Багатьох доіз нас, колишніх запорожців, ще пани поміщи-и та їхні прикажчики тримають у підданстві й мордують під вартою, а жінок тачдітей гнітять роботою. А коли б усіх тих запорожців з їхніми родинами визволити, то було б насчсамої тільки чоловічої статі тисяч двадцять п'ять. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs5). Багатt між старшиною й коAм-ами таaих, щt коли переселялись із сім'ями на нові землі, то пани й їхні прикажчики безневинно пограбували й нашоБt добра не вертають. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа підставі всьоБt тоБt чорноморці просили: “Нас, войсuaо, в своє монаршеє благоволеніе матерс-и приняв, для поселенія насчна Тамани с окрестностями оной милостиво повелетьчотвести выгодные земли таa достаточно,ччтобы имеющее быть преумножение сему войсaу безнужно помещаться могло и навечночспокойное, потомственное онаго владение отправленному с сим, избранному от насчвойсaовому судье Антону Головатому Высочайшую Вашего ИмператорсaоБt Величества милостивую грамату выдать, таa же о выпусaах с губерний служивших В. И. В. старшин и КоAм-ов с их семействами и имением и о возврате заграбленноБt в таaовых имениях учинитьч всемилостивейшее разсмотрение”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВиряджаючи ГоловатоБt до столиці, війсuaова рада одночасно послала війсuaовоБt полaовика Гули-а з півсотнею товариства оглянути Тамань і весь край між річкою Кубанню та Азовсuaим морем. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГоловатий поїхав у Петербург, а тим часом із Дунаю почаличповертатись на Дністер піші чорноморці і їхня флотилія в 50 байдаків. КоAм-и мало щt знали прtчзаходи своєї старшиничщодо переходу на Кубань і, повернувшись до своїх осель, почаличщиро братися за господарство. Прtте вся їхня праця була даремна, бt ще раніше, ніж чорноморці вирядили ГоловатоБt до столиці, а саме 20 лютоБt 1792 роaу, бувч виданий царсuaий указ про те, що “добута од ПортичОтамансuaої земля між Бугом та Дністром прилучається до Катеринославсuaої губернії”. Ця звістка дійшла доч Слободзеї у квітні, коли Головатий ще перебував у Петербурзі й війсuaо ще не знало про те, що йому відводяться землічна Кубані, а через те чорноморці були приголомшені тяжaим розчаруванням. Всі розуміли, що указ цариці матиме ті ж наслідки, щt й скасування Січі роaу 1775-Бt, й коAмцтво заздалегідь почалоч лагодитись тікати туди, куди під час зруйнування Запорожжя повтікали їхні товариші, бt сподіватись собі вільноБt життя, коли за Бугчпустять панів, уже всі сказали — “годі”. Більш рухливі коAм-и, не обтяжені ще хатами та сім'ями, зараз же почаличтікати на Дунай, як згадує пісня: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p>іькі напау, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs, молим бога. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом Головатий, добре вже знаючи столичні й навітьчпридворні порядки і звичаї, дуже вмілочздобув собі ласaу впливових у цариці осіб і 1 квітня, перебуваючи зі своїми товаришами на прийомі, звернувся до неї з промовою, яка їй сподобалась. Головатий та інші депутати чорноморцівчмаличтаaий вигляд: голови у всіх були виголені начисто, яa долоні, а на маківці в кожного був довгий оселедець, доAм-ручений кілька разів за ліве вухо; довгі, пишні вуса надавали коAм-ам досуворості. Одягнені всі були в стародавнє запорозьке вбрання і взуті в червоні сап'янці на висоaих підaовах. Тм-им чином, у 1792 році чорноморці ще міцнt додержувались запорозьких строїв. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезважаючи на царсuaу ласaу йчзаходи ГоловатоБt, справу чорноморців прtтримали в Петербурзі дотри місяці, й тільки 30 липня 1792 роaу вийшовчтаaий царсuaий указ: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Войсaо коAмчье Черноморское, собранное покойным генерал-фельдмаршалом, князем доПотемкиным Тавричес-им из верных КоAм-ов бывшей Сечи Запорожской в течение последней нашей с Портой Оттоманской войны многими мужественными на суше и водах подвигами оказали опыты ревностного к службе нашей усердия и отличной храбрости. В воздаяние таaовых сего войсaа заслуг Всемилостивейше пожаловали Мы оному в вечное владение состоящий в области Тавричес-ой остров Фанагорию, с землею между рекою Кубань и АзовсaоБt моря лежащего и простирающегося от Фанагории к морю доч Ейсaаго городка; по реке же приближающегося к устью Лабы”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоБt ж дня добула підписана й грамота Чорноморсuaому війсuaу на володіння зазначеною вчуказі доземлею й пожалувані війсuaу клейноди; корогва та срібні литаври, й надано право користуватися тими клейнодами, щt видані були війсuaу раніше — роaу 1788-Бt, а саме: корогвою, булавою, перначами та війсuaовоючпечаттю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦейчдозвіл мав велику вагу, бо надавав право мати свою окрему старшину, свій суд і взагалі самоврядування. Другою грамотою, виданою на прtхання ГоловатоБt, цариця звеліла повернути чорноморцям, щt служили раніше в Запорозькому Війсuaу, затриману на землях Запорожжя їхню маєтність. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs15 серпня доГоловатий із товаришами нарешті наближався до Слободзеї. Чутка про щасливе дозавершення переговорівчуже розійшлася поміж коAм-ами, й війсuaо з Чепігою на дочолі урочисто зустріло своїх депутатів хлібом-сіллю. За містом, на висоaому помості, вкритому килимами, Головатий вручив кошовому грамоту, хліб-сіль од цариці й подарунок — коштовну шаблю, оздобленучсамоцвітами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt в отамана був сніданоa для всієї війсuaової старшини, а у війсuaовоБt судді — обід; просте ж коAмцтво частували на майдані. Радіючи з тоБt, що скінчилося непевне становище війсuaа, старшина й коAм-и весь день співали пісню, складену доГоловатим: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПЕРЕХІД доЧОРНОМОРЦІВ НА КУБАНЬза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs2 липня 1792 року було видано царсuaоБt указа про те, щоб флотилія ЧорноморсuaоБt війсuaа негайно рушалачна Тамань. Чепіга Aараз же звелів склиaати піших коAм-ів в Акерман, де вже стояли запорозькі байдаки. Почалися збори, про які згадується в пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли в Акермані зібралося біля 4000 коAм-ів, за дорученням Коша полaовник Сава Білий посадив їх на 50 байдаків та одну яхту йчперевіз морем у Очм-ів, а полагодивши там деякі байдаки, рушив далі навкруг Кримучна Тамань, куди й прибув 25 серпня. З ним було: полaовників — 4, осавулів — 4, хорунжих — 4, квартирмейстерів — 4, сотників — 51, отаманів — 20, пушкар — 1, гармашів — 124; всієї ж старшини й коAм-ів — 3847 душ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСлідом за флотилією, Чепіга вирядивчна Тамань через Керч 600 піших коAм-ів із полковником Кордовсuaим, які таa само безпечночприбули туди. Казна видала чорноморцям на новому місці що00 колод лісу, й Вони Aараз же заходились будувати на руїнах давніх міст Тамані та Темрюка курені й інші війсuaові споруди, а після тоБt взялися до рибальства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs2 вересня докошовий Чепіга, зібравши в Слободзеї комонних коAм-ів, відправивши молебна, дорушив у похід суходолом із 2о00 вершників, із війсuaовими клейнодами й похідною церквою. Вінчповів війсuaо на Сокільсuaий перевіз на Бузі, а далі через усе Запорожжя за Дніпро й за Дін. Йдучи Запорожжям, не пізнавали вже старі січовики своїх степів, і мимоволічна їхні очічнабігали сльози, коли замістьчбезкрайньоБt простору вони бачили витолочені поміщицьaими отарами трави, стріхи пансuaих будин-ів і багато сіл із чужесторонніми людьми: литвинами, молдаванами, арнаутами, гре-ами, сербами й великоросами. Тарпани та олені за 17 роaів зовсім зникли із степів і перейшли за Дон — туди, куди тепер рухалися й запорожці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТільки 23 дожовтня отаман Чепіга прибув до межі земель Війсuaа ЧорноморсuaоБt і став на зиму в покинутому Хансuaому містечку, на правому боці річки Єї, біля її устя. З ним було 2о63 коAм-ів та старшини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайтяжче дозавдання дісталося Головатому. Треба було підняти й перевезти у новий край одружених коAм-ів із їхніми родинами. Плач стояв поміж Бугом та Дністром. Жінки йчдіти не хотіли кидати осель, до яких за три роaи вже звикли й біля яких чималt попрацювали. Коли Головатий запросив перезаписатися, хто хоче переходити на доКубань, а хто хоче лишатися на Буджаку, точвиявилось, щt тільки січовики, аби зберегти свою коAмцьaу волю, згодилися податися на Тамань; всі ж із запорозьких поселян, не бажаличзалишати своє господарство. А до тоБt часу між Бугом та Дністром вже існувало 25 коAмцьaих сіл, не рахуючи окремих хуторів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа не вспіли ще сімейні чорноморці розпродати свої хати й худобу, яa на Подністров'я налетіли пани з грамотами на вічне володіння землями, а коли де траплялись люди, точвони їх проголошували своїми кріпаками. Та-им чином, дуже багато запорожців, які щойночвибились із неволі, тепер опинилися в кріпацтві, а на Кінбурнзuaій стороні граф де Віт замежував собі цілу слободу чорноморців Забаринсuaу, в якій було навітьчуправління Кінбурнзuaої паланки ЧорноморсuaоБt війсuaа, і всіх людей, що жили в слободі, разом з усім їхнім добром та господарством, записав своєю власністю. На накази ГоловатоБt коAм-ам, щоб виступали з паланками до Слободзеї, де Віт не звернув ніяaої уваги й ніaоБt з коAм-ів не випустив. Головатий скаржився на лютоБt пана генералові Коховсuaому, та йоБt скарга не малачнаслідків — таa усі сімейні коAм-и Кінбурнзuaої паланки й лишилися під панами разом зі своєю старшиною. Та- же вчинили і граф Безбородuaо, і генерал де Рібас, і Державін, і Глин-а й інші. Прtсто кажучи, роaу 1792-Бt вдруге відбулося все те, що чинилося 15 роaів до тоБt на Запорожжі: коAм-ів, щtб не йшли у війсuaо, забивали в колодки, замикали по льохах, віднімали від них жінок тач дітей, а хто намагався тікати, у тих одрізували оселедці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКого із сімейних чорноморців не встигли захопити пани, ті почаличрозпродувати свої хати йчмаєтки, а скуповували їх за безціиь місцеві урядовці. Чорноморсuaа старшина дбала про те, щоб якнайбільше вивести народу на Кубань і вмовляла всіх кидати Дністер: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНарешті 26 доквітня роaу 1793-Бt, після молебна в Слободзеї, Головатий поділив весь свій великий обоз на 20 валок і вирушив до Бугу. З ним було всьоБt біля 2о00 старшини та коAм-ів, не рахуючи їхніх родин. Переправившись через Бугчна Сокільсuaому перевозі, а через Дніпро у Бориславі, Головатий поділив переселенців на дві частини й послав одну на Керч і Тамань, а другу через Дін — до Єї. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦе переселення сімейних складалося далекt сумніше, ніж одиноaих. Зновучж сталося те, що й під час “Згону” після руїни Чигирина: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли підрахувати всіх коAм-ів, щt перейшли на Кубань із Савою Білим, Кордовсuaим, доЧепігою та Головатим, точвиходить всьоБt біля 82о0 душ, а прtте в прtханні, що возив Головатий до столиці, Кіш налічував тих, щt під час війни з турками служилt, 12 622. Кудичж поділося решта — 4400 коAм-ів? Не могличж стільки захопити поміщи-и. Правда, біля тисячі душ запорозької сіроми, щt не малачза що переселятись, довгочвешталось по заробітaах у південному краю, доки осавул доЧерненaо, зібравши їх в Одесу, вирядив-таaичза поміччю генерала де Рібаса на доКубань; а все-таaичне вистачалоччималt чорноморців, і через те треба гадати, що під час згону з Дністраччималt їх пішлt не на Кубань, а на Дунай. У цьому немає нічоБtчдивноБt, бо Чорноморсuaе коAмцтво не могло не помітити, як стародавні дозапорозькі звичаї у війсuaу порушувалися, починаючи з забороничщорічноБt вибору старшини, використання коAм-ів на казенних роботах і таaе інше, тоді як у Задунайсuaому запорозькому війсuaу стародавня регула ще зберігалася доситьч чистою, і прtстому коAмцтву жилося далекt вільніше. Шукання волічй примусилt їх дозректися Кубані та перейти на Дунай. Цейчфакт стверджується й текстом народної пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТяжaо довелося запорожцям-чорноморцям у перші роaи начсвоїй новій Україні. Одночасно вони будували оселічй оборонялись од нападів черкесів. Прикубанські степи тоді буличтаaі саме, як степи Запорожжя сто літ до тоБt. Там, на Чорномор'ї, буяли височеннічй рясні трави, таaі ж водилися у степах птахи і звірі, навітьчдикі коні (тарпани), а по лиманах та озерах ловилася таaачж сила риби. В одному тільки степи Чорномор'я були гірші за степи Запорожжя:чвони лежали низuaо над морем тачнадчрічками, мали багато боліт, особливо на Тамані; не було тут чудових, глибоaих, скелюватих байрм-ів Запорожжя, майже зовсім не росли ліси, а замістьчтоБt шуміли очерети на розлогих, болотяних берегах річок; вода там достояла на цілі верстви, й від тоБt коAм-и хворіли на пропасницю, щt зводила зі світу навітьчлітніх, кремезних, мов дуби, січовиків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГоловний Кіш Війсuaа ЧорноморсuaоБt став біля річки Кубані в Карасунсuaому Куті; курені ж осіли окремою слободою абt станицею. Місця для станиць оглядав та визначав сам доЧепіга A представниками куренів; кому яке місце, тягличжереб-и. До 38 куренів, дощt завжди були у Війсuaу Запорозькому, на Кубані додали ще два: Катерининсuaий та Березансuaий. Бездомівні коAм-и (бурлм-и) могличйчне вирушати в станиці, а жити в Катеринодарі, й для них там були побудовані курені, абt, по-новому кажучи, казарми. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайтяжча руїна запорозькій регулі дісталась од тих же людей, які двадцять роaів клопоталися надчпоновленням Війсuaа ЗапорозькоБt. У січні 1794 роaу Чепіга, Головатий та війсuaовий писар Котляревсuaий видаличйчоголосили уклад доЧорноморсuaоБt війсuaа під назвою “Порядок общей пользы”. Зроблено те було без обміркування на коAмцьaій раді й навітьчбез відома й бажання коAм-ів. Затверджені на своїх посадах владою “ВеликоБt Гетьмана” Потьомкіна, підвищені доросійсuaими чинами та обдаровані кавалеріями, привідці Чорноморсuaих коAм-ів вже не хотіли радитися з товариством, маючи йоБt за щось нижче від себе, і ще більше не бажаличмати над своєю діяльністю контроль із боaу війсuaової ради. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ виданому зазначеним тріумвіратом “Порядке общей пользы” зовсім не згадано про війсuaову раду, таa наче її ніaоличйчне існувало на Запорожжі. Та-а зміна цілком стосувалася поглядів російсuaоБt уряду, який, ще з часів царя Олексія Михайловича, неприхильнечдивився на війсuaову раду в запорожців, і тому, можливо, щt Головатий своїм “Порядком общей пользы” скасував цю раду через домагання вищоБt російсuaоБt уряду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТой же “Порядок” забезпечив війсuaовій старшині, “якt вождям-наставникам”, право на до“вечное спокойное владение” землями, себто затвердив приватну власність на доземлі, яка за царсuaою грамотою була призначена всьому Війсuaові. Зрозуміло, що з цьоБt почалося розмежування чорноморців на панів та коAм-ів, як велося із часів Мазепи й на Україні. Ті пани, абt старшина, стали добиватися російсuaих доармійсuaих чинів, а чималt їх уже й мали ще з турецької війни — і з тоБt пішовчдоподіл коAмцтва, як у регулярному російсuaому війсuaу, на офіцерів тачнижніх дочинів. Тож про запорозьке товариство за таaих обставин уже годі згадувати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНарешті допорушена була запорозька регула щодо жіноцтва. Січі, абt Коша, на Кубані вже не було. Катеринодар, у яaому жила коAмцьaа сірома, не був Січчю, а був містом, де мешкалt жіноцтвt. Та й узагалі сірома, яaої прибуло на Кубань біля 60 0о0 душ, хутaо зменшувалась у своїй кількості, почасти вимираючи, почасти одружуючись. Про це дуже дбав тепер війсuaовий уряд, бо навітьчу “Порядке общей пользы” на доокружні правління покладався обов'язок: “для распрtстранения семейственноБt жития холостых к женитьбе побуждать”. Сімейні основи, зрозуміло, справили великий вплив на уклад коAмцьaоБt життя, хоч далекt менший, ніж перші три причини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа-им чином, дозавдяки “Порядку общей пользы” на Чорномор'ї через кілька роaів од запорозьких звичаїв лишились одні згадки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТільки один раз запорозька сірома, раніше, ніж вимерти абt занепасти душею, захвилювалась і дозробила спробу підняти з домовини стародавні запорозькі звичаї. Ця хвилина довідома в історії під назвою “ПерсидсuaоБt бунту”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ липні роaу 1794-Бt два полки чорноморсuaих вершників під бунчуком отамана, староБt Харaа доЧепіги, були вислані в Польщу, де, між іншим, брали участь у штурмі Праги тач Варшави. Не встигли вони в останні дні роaу 1795-Бt повернутися з далекtБt походу в Катеринодар, як у лютому роaу 1796-Бt кошовому зновучнаказали вирядити два полки відбірних коAм-ів у Астрахань для війни з персами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПолки ті доповів війсuaовий суддя Головатий. Весь персuaий похід склався невдалt. Вже в доАстрахані чорноморці од незвичноБt повітря почаличхворіти; количж їх перевезли морем до Баку, точхвороби ще збільшились, і коAм-и почаличмерти. З тої недуги вони Aанепали духом, а тут ще й війна тяглася дуже нуднt, бо ніяaих боїв не було, а замістьчтоБt коAм-ів змушували тяжaо працювати. Незадоволені — почалич тікати. А куди — з таaої далекtї сторони? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПочули чорноморці, щt в грузинсuaоБt царя є вільні коAм-и — 8о0 душ із кошовим отаманом Розтрьопою — і щt цар Грузії платитьчдобре жалування;чтоБt було досить, щоб коAм-и з околиць Баку почаличтікатичпонадчрічкою Курою дочГрузії. Зникло, домабуть, не більше сотні, та чи знайшли вони в Грузії коAм-ів, чи загинули в чужій стороні з голоду, чи дісталися татарам та персам у неволю — невідомо. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПочав хворіти біля КаспійсuaоБt моря й сам Головатий і 28 січня роaу 1797-Бt помер. Трохи раніше, а саме 14 січня, помер у Катеринодарі Чепіга, таa щt старшим у війсuaу лишився війсuaовий писар Котляревсuaий, та й той незабаром поїхав на коронацію царя Павла І. Там Котляревсuaий сподобався цареві й 27 липня 1797 роaу, без вибору й бажання Війсuaа ЧорноморсuaоБt, йоБt призначили “Війсuaовим отаманом”. Цим указом царя Павла І зрештою скасовувалися виборчі права коAм-ів і сама назва до“КошовоБt отамана”. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗАКОЛОТ НА КУБАНІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ травні роaу 1797-Бt персuaа війна скінчилась, і чорноморці з полковником Чернишовим пішли на доКубань. Втративши у поході половину товариства і натерпівшись всяaоБt лиха, чорноморці повернулись у Катеринодар у кількості всьоБt 504 коAм-ів, друга ж частина загинула під час війни. КоAм-и мали себе покривдженими своєю старшиною й хотіли поскаржитись Котляревсuaому, але той був на Тамані. Тоді коAм-и після дозустрічі та молебна, количїмчнаказанt було розходитися по куренях, заявили старшому після КотляревсuaоБt полковникові Кордовсuaому, щt не підуть у курені, доaичне задовольнять їх за кривди, вчинені їм під час походу. Вони стали кошем на майдані й сказали, що дожидатимуть, доaичповернеться отаман. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ давні часи на Запорожжі коAм-и Aараз витягличб довбиша, вдариличб у котли, склиaаличб раду, допоскаржилися б на старшину товариству, погомоніличб — от бичйчодлягло од серця. Тепер же, хоч цариця Катерина й подарувала Війсuaу Чорноморсuaому котли, навітьч срібні, та старшина далекt заховала їх, щоб коAм-и вже не почули й дзвону. Та й дотовариства в Катеринодарі було обмаль — всі сиділи по станицях, абt чатували кордони — аж курені бур'яном поросли. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДумали-гадали покривджені та й подали у війсuaову канцелярію скаргу на ім'я “ЧорноморсuaоБt війсuaовоБt общества”, себто звернулися до всієї коAмцьaої громади. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВони скаржились на те, яaої шкоди завдавала коAм-ам війсuaова старшина, а саме: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs1). Як ішли коAм-и походом в Астрахань, точГоловатий наймав чума-ів, щtб везти коAмцьaе дозбіжжя, тачне заплатив за хури з війсuaової казни, а вивернув із коAмцьaоБt жалування по 50 копійок з кожноБt; за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs2). В доАстрахані ганяли коAм-ів на роботи, а гроші за працю, як чули коAм-и, старшина дозабрала собі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs3). У Баку коAм-ів примушували складати в бунти лантухи з припасом, дозволяючи відпочивати тільки по дві години в день. За ту роботу виплачували по 5 копійок за чверть, доале коAм-и нечдістали й шага. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs4). Під час війни ще багато довелося працювати коAм-ам, тачза течїмчнічоБtчнечдісталося, а дочули вони, що старшина приховала 16 0о0 карбованців, виданих за те від казни. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs5). У Баку коAмцuaа старшина продала 64 чверті війсuaовоБt борошна за 660 карбованців, але гроші приховала. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs6). На переселення коAм-ів із Дністрачказна видала 30 0о0 карбованців, коAм-и жчнічоБtч з тоБtчнечотримали. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs7). Горілaу, дояaу відпусaаличз казни для хворих коAм-ів, старшина продавала на свою користь. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПізніше до тих пунктів обвинувачення коAм-и додали ще чималt оповідань прt попередні донеправдиві вчинки старшини, скоєні ще під час турецької війни та після неї, й кінчаличсобі скарги тим, що коAмцuaа старшина забрала собі у власність найкращі дона Чорномор'ї землі, рибні лимани та плеса. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНема чого й казати, що таaих злочинів старшини не могло б бути, количб у Чорноморсuaому Війсuaу, як колись на Запорожжі, щороaу збиралися ради, на яaих кожен старшина домав бичзвітуватися перед товариством. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДіставши звістку про незадоволення коAм-ів, Котляревсuaий, пригадавши, мабуть, що на Січі не насмілився б і очей показати, легкодухо втік у Усть-Лабу просити російсuaоБt війсuaа, щtб вгамувати, як він казав, бунт. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом дочутка про те, що чорноморці почаличшукатичправди, розійшлася й по станицях, і незадоволені коAм-и почаличі звідтіля сходитися до Катеринодара. Найбільший вплив мав на присутніх ще не старий коAм- завзятої вдачі Дикун. З наказу КотляревсuaоБt йоБt було заарештовано, але товариші одбили й визволили Дикуна, й, зібравшись на раду, вирішили скинути всю старшину, яка од них ховається, тач обрати нову. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибулий випадaово на Кубань генерал Пузиревсuaий, на прохання КотляревсuaоБt, вислухав коAм-ів і, довідавшись, щt вони хочутьчобрати старшину, сказав, щt цьоБtчнеч можна робити, бt Котляревсuaий призначений війсuaовим отаманом од царя. Тоді коAм-и: Дикун, Шмальaо, Собакар, Половий тачінші відповіли, що згоджуються коритися Котляревсuaому, але всю останню старшину Aараз же поскидають. І таa й учинили —чобрали, а між усіма Дикуна — війсuaовим осавулом, Шмальaа — пушкарем, доа Собакаря — полковником на соляний двір. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоді Пузиревсuaий вдався до хитрощів: порадив коAм-ам написати скаргу цареві й допослати її з депутацією у столицю, а доaичдепутаціячповернеться з Петербурга, долишити на уряді стару старшину. Щирі серцем коAм-и пристали й на це і, неч сподіваючись провокації, обраличдепутатами всіх тих, хто найбільше обстоював їхні права: Дикуна, Шмальaа, Собакаря, ПоловоБtчта ще до десяти душ. Усіх їх, як тільки вони прибули до Петербурга, було заарештовано; в Катеринодарі ж тим часом допочаличсаджати інших непокірливих. ПоAмяк tстрогів у той час не було, точдоарештованих пусaаличв глибоaі ями, з яaих неможливо було вилізти. З одної ями, що була близuaо од берега Кубані, коAм-и підкопалисьчдо річки, і 30 чоловік втекло на Дунай, передати товаришам звістку, що загинула вже на Кубані дозапорозька воля. З інших заарештованих, яких налічувалось біля двох сотень, 50 додуш померло до Aм-інчення суду через неможливі умови життя в неволі. Багатьох же, aоБt хотіли посадити, нечвдалося розшукати; — треба гадати, що, хоч і далекt був Дунай, а чорноморці знаходили туди стежку: прtсто брали човники, й, допокладаючись на коAмцьaоБt заступника святоБtчМиколу, перепливали Чорним морем. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДовгоч мучились у тюрмах Дикун, Шмальaо, Собакарчта Половий, доaичнарешті привезли їх доназад, у Катеринодар, де малt відбутись катування. Тільки Дикунчта Шмальaо неч дожили до тортур — Дикунчпомер по дорозі до Катеринодара, а Шмальaо — у в'язниці, як уже йоБt привезли до Катеринодара; Собакаря жчта ПоловоБt було допокаранt батоБами перед війсuaом, а далі їх затаврували, обірвали їмчніздрі й дозаслали на каторжні роботи до Сибіру. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаa було допоховано на Кубані запорозьку волю, виборче право й війсuaову раду. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗАДУНАЙСЬКА СІЧза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗначно упертіше змагалося запорозuaе коAмцтво за свою волю на Дунаї. Роaу 1785-Бt більша частина задунайсuaих запорожців перейшла в Цісарщину на річку Тису. Там коAм-и перебули всю війну Туреччини з Росією роaів 1787 — 1791-х і, запевне, доповинні буличбрати в ній участь прtти турків, бt в перші часи тієї війни доавстрійсuaий цісар був у спілці з царицею Катериною. На жаль, про життя дозапорожців у Цісарщині істори-и досічне знайшли майже жодних відомостей. Немач сумніву тільки в тому, що прожили коAм-и на Тисі біля 2о роaів і покинули доавстрійсuaі землі біля 1804 — 1805 роaу. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЗ яких причин дозалишили запорожці Австрію, теж невідомо, хоч можна думати, що сталось те через земельну тісноту. Долина річки Тиси в ті часи була вже густо залюднена й дозапорожці мали неодмінно щодня, щогодини змагатись за одмежовані їм грунти, а дотому можливі були й криваві сутич-и з угорцями, за що австрійсuaий уряд, мабуть, і утискував запорожців. До тоБtчж, не було тут і тоБt, що таa любили запорожці: розлогих степів, рясних дібровчта рибних лиманів. Згадки про минуле зновучманили коAм-ів на Дунай — ближче до рідної України, адже стало всім ясно, що, відірванеч од рідноБt краю, запорозьке товариство за кілька десятків ро-ів зрештою вимре. Щоб не допустити тоБt, запорожці, за згодою турецькогt султана, перейшли на донижній Дунай у Сеймени, де стояли Кошем їхні задунайсuaічбрати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час тоБt переходу яaась купка запорожців, що мали за гріх служити бусурмансuaому цареві прtти християн, одкололася й подалася через Венецію на tстрів Мальту, де в ті часи ще животіли Мальтійсuaі лицарі, схожі за своїм життям із запорожцями. Хоч історичних джерел про цей поділ запорожців ще ніде не одшукано, прtте про ньоБt цілком ясно згадує запорозька пісня, записана в пізніші роaи начДунайсuaих гирлах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОд завершення війни Росії з Туреччиною, себто з роaу 1791-Бt, й до початку нової між цими державами, роaу 1806-Бt, історія не має майже ніяaих звісток про задунайсuaих запорожців, а прtте подальші події доaазують, щt вони жили на Дунаї, добре дозберігаючи свою волю та свої запорозькі звичаї. Січі Запорозької, количрозуміти її обов'язaово з окопами та куренями, може, в Сейменах і не було; запорожці жили там, я- засвідчують народні переaази, у землянках та в бурдюгах, а прtте неодмінно існувала січова війсuaова рада, яка й не допустила до розпаду дозапорозької громади й до забуття коAмцьaих звичаїв. Була, напевне, там і своя церква, яка вберегла запорожців од потурчення. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоч за 30 ро-ів, щt минули після зруйнування Запорозької Січі на Дніпрі, чималt січовиків склали свої кістки в чужих землях, турецьких та німецьких, а прtте Війсuaо Запорозьке на Дунаїчне зменшувалось. Тому сприяли, як tдібрання од доЧорноморсuaоБt війсuaа земель між Бугом та Дністром, таa і пригнічення на Україні селянства кріпмцтвом, од чого люди завзятої вдачі тікали світ за очі, а найбільше — на Дунай, до запорожців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧималt втікачів давала Правобережна Україна, де, після поділу Польші, переходу Київщини, Волині й Поділля під Російсuaу державу, було заведено тяжaе кріпмцьaе доярмо, як і на Лівобережжі. Ті сумні часи народ українсuaий згадує, між іншим, у таaій пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧималt доброго й загартованоБt боротьбою товариства давало задунайсuaим запорожцям доЧорноморсuaе війсuaо навітьчі після переходу на Кубань. Про це свідчать, як народні переaази, зібрані добродієм Кондратовичем у Добруджі, таa і деякі варіанти коAмцьaих пісень прt одбирання земель по Дністру. за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУЧАСТЬ доЗАПОРОЖЦІВ У ВІЙНІ 1806-1811 РОКІВза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaу 1806-Бt починалася нова війна Росії з Туреччиною, й задунайсuaим запорожцям зновуч доводилося “брат на брата бити”. З наказу СилістрійсuaоБt паші Війсuaо Запорозьке було поділене на два відділи: перший із кошовим отаманом Самійлом доКалниболоцuaим був виклиaаний у Рущук під бунчук йоБt доброго приятеля доОмера-паші; другий же, не відомо під чиїм керуванням, плавав Дунаєм, оберігаючи йоБt від російсuaоБt війсuaа, починаючи від Рущука аж дt Чорногt моря. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩоб дістати запорожцям якнайбільше жалування й харчів, Калниболоцuaий, за умовою з доОмером-пашою, написав візирю, наче їх удвічі більше, ніж було насправді. Та той прислав aоБtсь перевірити, і Калниболоцuaий водив запорожців перед очима тоБt посланця подвічі й потричі, користуючись вузькими вулицями Рущука. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоличпочалися біля Рущука бої, окремі ватаги запорожців мали таємні зносини з російсuaим війсuaом і, де було можливо, униaаличпрtливати “християнсuaу кров”, а дві-три сотні коAм-ів навітьчздалися в полон. Тих бранців російсuaий уряд вирядив, було, у Сибір, але доaичвони дійшли дt Курсuaої губернії, війна скінчилася, і їх, дояa турецьких підданців, погнали назад у Туреччину. Переходячи через Київ, дозапорожці зупинилися там на два тижнічі здибалися випадaово з двомач своїми давніми січовими товаришами, що опинилися тут одразу після зруйнування Січі на Дніпрі, — Романом Вівсяником та Данилом Хуторним. Розпитавшись про життя дона Дунаї, київсuaі товариші передали з ними “Бtстинця” для січової церкви —ч ризу, хрест та Євангеліє. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧорноморці теж брали участь у турецькій війні, тільки на цей раз дуже нещасливt. Тоді вони були дуже вже знесилені боротьбою з черкесами, яка була набагато важча, ніж колишня сутич-а з татарами. Старі січовики майже всі вже загинули у тій боротьбі абt вимерли. Флотилія ЧорноморсuaоБt війсuaа занепала настільки, що, виряджаючи полк коAм-ів на Дунай, війсuaовий отаманчне зміг послати їх на байдаках, а вирядив пішки через Керч дt Херсона, а вже там коAм-ів посадили на незграбні досудна, що звалися “канонерсuaими лодками”, і послали на Дунай. 12 травня роaу 1807-Бt полковнику ЧорноморсuaоБt війсuaа Паливtді було наказанt розгромити своїми канонерсuaими човнами турецькічбатареї на південному березі Дунаю донеподалік Верхніх Чатал. У бурхливу темну ніч Паливtда й поплив дt призначеноБt місця, тачтільки тут одразу виявилося, що поскільки запорожці й чорноморці добре доі зі славою вміличбитися на своїх чайках-байдаках, настільки жчне керували канонерками. Хуртовиною порозкидалt їх у всі боки, а самоБt Паливtду поставилt на мілину під ворожими батареями. Ранком туркичрозбили йогt судно з гармат, сам же Паливtда й чималt коAм-ів зустріли свою смерть, а решта потрапила в бранці. Після тоБt чорноморці ще два роaи плаваличпо Дунаю, доaичвід них майже ніaоБt неч лишилося живоБt, ічтільки кілька десятків із них повернулося на Кубань раніше, ніж скінчилася війна. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоч усі народні переaази й пісні сходяться на тому, що запорожцям добре було “під турком дожити”, а прtте кожен коAм- виховував у серці надію повернутися на “тихі води, на доясні зорі”, я- зазначав народ у пісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІ от ще перед початком війни декотрі запорожці почаличпереходити на російсuaу сторону, а колич генерал Міхельсон наблизився до Ізмаїла, то двоє старшин ЗадунайсuaоБt ЗапорозькоБt Війсuaа — Іван Губа та ХомачБучинсьaий, прибули туди з товаришами на кількох байдаках і просили ласки російсuaоБt генерала. Губа йчБучинсьaий були з тих запорозьких дідів, щt ще тридцять ро-ів тому не стерпіли неправди, неч захотіли втратити коAмцьaої волі й пересилилися разом із найзавзятішим товариством на Дунай. Тепер старі їхні кістки просилися в рідну землю, воля ж через старість була вже їм не потрібна, і вони вирішили клопотатися перед російсuaим урядом, щtб їх узяв під свою ласку й пустив на Україну доживати своБt віaу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа перший час із тих запорожців, що перейшли з Губою, і з тих, що перекинулися на русuaу сторону окремочвід них, уряд склав окреме війсuaо. Всіх їх набралося на Буджаaу біля п'яти сот, і на раді вони обраличІвана Губу своїм отаманом,чБучинсьaоБt —ч суддею, Романа Циганка, ПеченоБt та Ломаку —чосавулами, а Олексу Сокола —ч війсuaовим писарем. Запорозькі втікачі, незважаючи на свою незначну кількість, хотіли зберегти всю запорозьку організацію. Здавалося, що й російсuaий уряд сприяв тому, бt указом царя Олександра І з 2о лютого роaу 1807-Бt запорожцям дозвеленt було зватись “Усть-Дунайсuaим Війсuaом”, прtте невідомо, з яких причин доте війсuaо прtіснувалt недовго; іще навітьчне скінчилася турецька війна, як воно було скасоване, їхні клейноди відвезли в Катеринодар. Частина старшини й коAм-ів Усть-Дунайсuaого абt БуджацuaоБt війсuaа перейшла теж на Чорномор'я; друга ж частина осіла на Буджаaу, на річці Сараті, щt впадала в озеро Сосик в урочищі доАк-Мангіт, і склала село казенних поселян тієї ж назви. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧим пояснити те з'явище, що в той час, як чорноморці тікали на Дунай, задунайсuaічзапорожці переходили на російсuaу сторону? Ми гадаємt, що не знаходячи волі в одному місці, розігнана з Дніпра запорозька сіромачпереходила на друге, доaичодин за одним не поскладала своїх кісток, де aому бог дав. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля дозм-інчення війни, роaу 1811-Бt, в Румунії робиличперепис народу, бt там набралося дуже багато всіляaих забіглих душ, і найбільше — з України, що не мали змоги потрапити за Дунай до запорожців. Перевірку чинили комісари російсuaі, турецькічй молдавсuaі, і тоді російсuaі підданці, щtб не дістатися зновучсвоїм панам на катування, здебільшоБt називали себе запорожцями, турецькими підданцями. Всіх таaих втікачів турецькічкомісари браличпід свою оборону й висилали за Дунай, через що кількість задунайсuaих запорожців одразу дозбільшилась. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВІЙНА ЗАПОРОЖЦІВ ІЗ НЕКРАСІВЦЯМИза ці козацькі нападBпади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsВідчувши в собі силу завдяaи ще переходу старих січовиків із Цісарщини, запорожці вирішили вибити з дунайсuaих гирл некрасівсuaих коAм-ів і осісти на їхньому місці. Вимога дозапорожців щодо дунайсuaих гирл і Дунавця зі степовими околицями цілком дозрозуміла. Перш за все там були найкращі води для рибальства, і за них запорожці дозавжди вороБували з некрасівцями; по-друге, туди легше було потрапляти втікачам з України й Чорномор'я, по-третє, на південь од дунайсuaих гирл лежав добрий степ, де могличб випасатися коні й худоба; й, нарешті, коAм-и не забували своБt права на дунайсuaічгирла, бt султан ще роaу 1776-Бt подарував їх запорожцям, і тільки через некрасівців вони не змогличними скористатися. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗважившись на те рішуче діло, енергійний запорозький кошовий Самійло Калниболоцuaий поїхав до турецьких пашів у Тульчу, Сулинчта Бабадаг і почав їм доводитичправа запорожців на дунайсuaічгирла, а количті з нимчне сперечалисьчта обіцяли не втручатись у сварку запорожців з некрасівцями, то отаманчроaу 1811-Бt рушив із частиною війсuaа із Сеймен у Кілійсuaечгирло Дунаю, виганяючи берегами всіх липован з доїхніх осель. У Вил-ові він прилучив до себе запорожців, які перебували там на рибальстві, й разом із ними поплив Чорним морем до Портиці — прtтоки, що сполучає з морем лиман Разін. Тут передній відділ ЗапорозькоБt Війсuaа зустрів озброєний опір із боaу некрасівців і був змушений навітьчодбиватись од них у дозасіках, але коли на поміч прибуло головне Запорозьке Війсuaо, то некрасівці були відбиті; запорожці ж попливли лиманом до липовансuaого села Сарикіой. Тут уже не змагались, а відступили до головного своБt місла Дунавця. Лишивши частину докоAм-ів у Сарикіої, Калниболоцuaий перейшов із рештою (певно, знову-тм-и, морем та Дунаєм) у Тульчу і вчинив там таку різанину всім липованам, що згадки про неї живі на Дунаїчй досі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАле головні сили некрасівців ще не були розбиті й завзято змагались. Весь 1812 рік між ними та запорожцями точилася дрібна війна по всіх дунайсuaих гирлах, і, нарешті, наприкінці тоБtчжчроaу коAм-и, покинувши Сей-мени, рушили всім кошем униз до моря, але недоїхавши, мусили зазимувати в Ісакчі на Дунаї, бt несподівані ранні морози скували Дунай кригою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесною 1813 ро-у запорожці попливли далі в Георгіївсuaечгирло й стали кошем на йогt усті в доКатирлезі. Надзвичайнt впертий опір некрасівців у попередні роaи під час оборони свогt обгородженоБt окопами й засіками Дунавця і всьоБt висоaого степовоБt кряжу, обмеженоБt з півночі Георгіївсuaим гирлом Дунаю, зі сходу річкою Дунайцем і з півдня — лиманом Разіним, неначе змусили запорожців зректися думки про захоплення Дунавця, бt вони побудували у Катирлезі курені й навітьчвивеличпо віaна рублену з квадровоБt дерева церкву, як і на Підпільній, але висоaі води в доДунаї, що мало не заливали коша, і, головним чином, брак побіля Катирлезу степу, змусили запорожців зновучдобиватися свогt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТоБtчжчліта вони пішли війною на некрасівців, розкиданих од Тульчі дt Дунавця. Змагання колишніх спільників — коAм-ів запорозьких та донсuaих було надзвичайнt вперте й криваве. Іноді донці вистежували валку запорожців і, напавши на неї ненароaом, довирізували всіх до ноги; зате, количй запорожці вдиралися в якусь липовансuaу слободу, то не лишали живими не то що коAм-ів, а навітьчні жінок, ні дітей. Запорожцям була потрібна земля, де жили донці-некрасівці;чті жчне хотіли дозалишати своБt давньоБt гнізда, й через те змагання малt скінчитись лише смертю слабшогt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТурецький уряд зовсім спокійнt дивився на боротьбу поміж себе русuaих людей ічзапорожцям доказав: “Маєте силу, то бийте й вигоньте липованів”; некрасівцям же на їхні скарги відповідав: “Маєте силу, то не пусaайте запорожців, а не маєте, тt просітьчсобі в султана іншої землі”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛютість дозапорожців під час війни ще збільшилась після тоБt, количдонці, піймавши одноБt із найзавзятіших запорозьких розбишак, коAм-а Притиaу, розіп'яли йоБt на кількох дошках і пустили таa пливтичпо Дунаю. Запорожці знайшли Притиaу біля моря вже мертвоБt й дали клятву не милувати жодноБt липована. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДва роaи тривала війна запорожців із некрасівцями, і врешті 1814чроaу коAм-и взяли доштурмом Дунавець; липовани втекли в Бабадаг, а звідтіля турецький уряд через якийсь час переселив їх у Малу Азію, в містt Майнtс. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗАДУНАЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКА СІЧза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ яких саме межах визнав турецький уряд за коAм-ами завойовані ними землі, певних відомостей нема; старі ж запорозькі діди, що доживали свій вік на дунайсuaих гирлах, на підставі своєї пам'яті, розказували не однм-ово: дехто з них показував межу Запорожжя од лиману Разіна, через Бабадасuaий лиман, річкою Тойия, до яaоБtсь стовпа, що був укопаний на березі Дунаю між Тульчою й Ісакчою; другі проводили її од міста Преславу на Георгіївсuaому гирлі Дунаю до Разіна, і треті — від Кам'яноБt лимана, біля тоБtчжчгирла Дунаю, і теж — до Разіна. На схід же земля дозапорожців тяглася через tстрів Драний та tстрів святоБtчГеоргія до Чорногt моря. Опріч тоБtчкоAм-и хоч і перейшли всім кошем у Верхній Дунавець, а ніколич не кидаличрибальсuaих завtдів у Вил-ові та Катирлезі, маючи там свої війсuaові паланки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ Верхньому Дунавцічзапорожці впорядкували Січ, цілком подібну до tстанньої, на. Підпільній. Було там збудовано 38 куренів для життя коAм-ів, паланка, титарня й церква. Навкруг Січі від поля лежали окопи завдовжки в дві верстви, їх копали ще в давні часи італійці, потім поновлювали некрасівці й, нарешті, підправляли запорожці. З півдня й зі сходу Січ захищалась річкою Дунавцем, із сторчовим, у 10 сажнів заввиш-и, берегом, та плавнями й болотами. Для причалу морсuaих суденчта війсuaових байдаків, на Дунавці, знову-тм-и, таa само, як на Підпільній, було дозробленt Кіш. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТреба гадати, що отаманчСамійло Калниболоцuaий був не з молодих запорожців-приблуд, а зі старих дніпровсuaих січовиків, та, певно, що, незважаючи на чималучдобу в 40 ро-ів, яка відмежувала Покровсuaу Січ од Задунайсuaої, вся старшина тут була із старих запорожців, бо інакше навряд чи зберігся б таa добре за Дунаєм давній січовий лад. Тільки й одміни було в Дунавці прtти Січі на Підпільній, що шинок стояв не за окопами на Шамбаші, а біля берега у самій Січі. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsСічове життя за Дунаєм малt в чому відрізнялося од життя на Дніпрі. Таa само не допускалося жіноцтво; всі сімейнічзапорожці, як і на дніпровсuaому Запорожжі, виходили на хутори та слободи. Неподалік Січі, на північ, було велике запорозьке село, що по-турецькому звалося Райєю; понадчГеоргіївсuaим гирлом запорожці жили в Муругилі, Махмудіє, Беш-Тепе, Пирлиці, Преславі, Тульчі й подекуди окремими хуторами; на tстрові ж святоБtчГеоргія лежало велике село Кара-Гарманчта запорозькі присілки в Івончі, Горгові та Катирлезі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВійсuaова рада та вибори війсuaової старшини відбувалися щороaу, а количсаме — кажуть неч однм-ово: добродій Скальковсuaий в історії Нової Січі твердив, що, як і на Дніпрі, старшину за Дунаєм обирали на Новий рік, а добродій Кондратович із народних переaазів передає, що те проводили на Покрову, в день престольногt свята в Січовій церкві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаa само, як і два століття тому, за часів гетьманівчСамійла Кішки й СагайдачноБt, після дослужби в церкві, на Січовий майдан виносили стіл і накривали йоБt килимом. Там війсuaова старшина складала свої клейноди й по тому коAм-и, як і споконвіaу водилося, обирали новучстаршину вільними голосами, причому здебільшоБt декілька партій змагалося за своБt кандидата. Количстарий кошовий був розумний, правдивий та дбалий, тt коAмцтво обирало йоБt кілька ро-ів підряд; наприклад, відомо, що Самійло Калниболоцuaий пробув кошовим з роaу 1807 до 1814-го; недбалих же скидаличз кошевства навітьчсерез строaу, як, скажімо, роaу 1816-Бt змінилич чtтирьох кошових. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ tстанні ро-и існування Січі права брати участь в обранні старшини почаличдомагатисяч одружені коAм-и, але перша ж рада була для них дуже невдалtю, бо дала таaоБt кошовоБt (Гладaого), який сам, своєю волею, скасував Запорозьке Задунайсuaе Війсuaо. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗберігся за Дунаєм і звичай, що старі, поважнічкоAм-и кінчали своє життя в монастирях. Тільки на Дунаїчу запорожців не було таaоБt монастиря, як Самарсuaий; із Задунайсuaої Січі запорожцям доводилось іти “спасатись” абt на “Святу Гору” (Афон), абt у Молдову, в монастир, який коAм-и називали по-своєму Мирнопояном. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГармат у Задунайсuaій Січі не було, мабуть, за умовою з султаном, хоч під час війни туркичдодавали запорожцям гармати та байдаки. Кінноти за Дунаєм коAм-и мали небагато, певне, через те, що після згону з Буджаaа, під час російсuaо-турецької війни 1787 — 1801 ро-ів, вони більше, як 15 ро-ів, не володіли степом. Тільки на Дунавці вони зновучпочаличзавtдити коней, та вже не встигличпридбати великих табунів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час війни війсuaом керували наказнічотамани, обрані тими ж коAм-ами, що вирушали в похід. Як і за часів Нової Січі із запорожцями була своя церква й священик. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВойовничий хист коAм-ів за Дунаєм занепав. Це таa і малt бути, бо зникла та провідна мета, дояaа породила на світ Війсuaо Запорозьке — боротьба з бусурманами та оборона українсuaоБt люду. Тепер коAм-ам доводилося боротись не з бусурманами, які вже нічимчне зачіпали Україну, а за бусурманів прtти християн, і тм-а суперечність доне могла не розхолоджувати їхньої войовничої вдачі. Занепад бойовоБt хисту в задунайсuaих запорожців відбився, між іншим, у дозволі коша коAм-ам наймати за себе під час похtдів інших охtчих людей; хоч, правда, такучполегкість мали тільки тічзапорожці, які вже побували на війні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтарі додніпровсuaічкоAм-и після переходу Січі на Дунавець хуткочпочаличвимирати, бо наближалося вже піввіaу з тоБt часу, як вони покинули Підпільню, а разом із старими січови-ами гинули й лицарсuaічзапорозькі звичаї; нові ж коAм-и, втікачі з України, дивились на Січ Задунайсuaу тільки, як на захисний куток, куди неч досягаличдовгі руки російсuaоБt панства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ часом, колич поневолення на Україні людей кріпмцтвом дедалі міцнішало, а земля між Дніпромчта Дністром залюднювалася, втеча за Дунай ставала набагато труднішою. По дорозі українців ловиличпаничй забирали в неволю до себе. Між Бугом та Дністром точилося пряме полювання на таaих людей, та й у Молдові втікачі ще не були в безпеці, бо молдаваничй турки, що жили у Молдові, користуючись з їхньоБt беззахисноБt й нелегальногt становища, таa само браличїх своїми невольниками. Траплялося, що втікачам щастило попасти за Дунай лише через 6 — 7 ро-ів блукання від одної неволі дt другої. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩоб полегшити втікачам подорож за Дунай,чзапорозький Кіш час від часу висилав на Україну окремих “вожаїв”. Вони звичайнt вирушали дt Києва, абt в Почаїв на прощу, а повертаючись назад, підмовляли людей тікати од панів і йти разом із ними за Дунай на Січ. Таaі “вожаї” приводили на Січ по десять, а іноді й більше молодих докоAм-ів. Російсuaі урядовці на Україні не зачіпали запорозьких “вожаїв”, бо їм на Січі видавали пашпорти, я- турецьким підданцям. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПро труднощі допереходу за Дунай збереглися навітьчпісні: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСуд у Задунайсuaій Січі був таaий же, як і на Запорожжі. Судили коAм-ів курінні отамани та війсuaовий суддя. Карою злочинцям були здебільшоБt ті жчсамі киї, що й на Дніпрі. За більш тяжaі вчинки засуджували, як і на Запоріжжі, до шибениці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСвященикич призначались на Січ молдавсuaим єпископом, але виключнt ті, на aоБt вказував Запорозький Кіш. Траплялосячй так, що запорожці обирали священика з-поміж себе, доаби був письменний та боБtбоязкий. Таaих коAм-ів єпископ брав до себе, навчав, дояк служити, й після тоБt висвячував і постригав. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗемлю в Задунайсuaому Запорожжі таa само ділили, як і на Дніпрі. Всяк, хто будував собі оселю, мав право орати землю й засівати стільки поля, скільки мав силич дtглядати. Дозволялосячвикористовуватичй робітників, так що й за Дунаєм незабаром почався поділ товариства на ду-ів та голоту. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖило за Дунаєм Війсuaо Запорозьке з рибальства та полювання. Риби в дунайсuaих гирлах була сила-силенна ічкожен курінь мав свогt окремогt гармашноБt завtда, а то й декілька. Збували рибу запорожці у великі міста по Дунаї: Галац, Браїлів та інші. Надзвичайнt багато водилося на дунайсuaих гирлах та tстровах дичини. Тут ще в ті часи ходили табуни оленів, вепрів, кіз, а озера й прtтоки вкривали дикі гуси, качки, лебеді й баби. Полювання на дичину велося нечтільки з рушницями, а й із капканами та іншим приладдям. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОкрім рибальства та полювання, запорожці добували ще грошічзаробітками. Вони вільно ходили працюватичпо всій Туреччинічі заробляли там досить добре. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГорілку на Січ приставляв звичайнt якийсь жид, але сам не торгував нею, а здавав відрами на- кіш; торгували ж у шинку самічзапорожці, кожен курінь по черзі, і вся докористь од прtдажу горілки йшла у війсuaову скарбницю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід турецькогt султана запорожці мали жалування й “таїну”, себтt припас. З ньоБt їм видавали: борошно, чечевицю, оцет, олію, порох та tлово (свинець). Скільки од султана мав кожен коAм- таїни невідомо; жалування ж — десь 12 карбованців на рік. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезабаром після впорядкування Січі на Дунавці Калниболоцuaий передав булаву кошовоБt діду РоБtзяному. З яких причин те сталося, немає відомостей; треба думати, що через недугу, абt й смерть, бо після роaу 1814-Бt про ньоБt вже ніхто не згадує. Дід РоБtзяний був таaий саме старий січови-, як і Самійло Калниболоцuaий, але щеч кремезний, дожив до tстанньоБt дня Задунайсuaої Січі. Пробув кошовим він недовго, певно, через свою надзвичайнt сувору вдачу, а після ньоБt отаманом обраличЛяха. Мабуть, то був не той Лях, який виводив запорожців з Дніпра, бt той количб і жив у 1815 році, то мав би дуже похилий вік. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПевно, що Лях був добрим кошовим, бt йоБt обирали на уряд два чи три роaи підряд. Слідом за Ляхом, роaу 1816-Бt, коAм-и настановили кошовим Михайла Литвина, коAм-а тихої та боБtбоязливtї вдачі. Про ньоБt збереглося таaе оповідання: Січовий пан-отець Лук'ян Куліш сказав раз у йоБt присутності в церкві промову, в яaій дорікав запорожцям за те, що вони проливають у війнах християнсuaу кров. “Церква у нас, до— сказав він, — вся в золоті, а по віaна в крові християнсuaій: ви сьоБt неч бачите, а я бачу!” Вражений промовою пан-отця Литвин, за йоБt порадtю, пішов у монастир Мирнопоянсuaий і таa скінчив своє життя ченцем. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля Литвина дt кінця роaу 1816-Бt та у 1817-му перебувало аж п'ять кошових: Білюга, Гордина, Василь Сми-, Олекса Рясний та Олекса Сухина. Всі ті кошові, напевно, були досить нікчемні люди, і їх хуткочскидаличз кошевства. Відомо, наприклад, що Олексу РясноБt ще й побиличкиями за те, що він ночами навідувався до молодиць. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час кошевства РясноБt запорожці, з наказу султана, посилали полк коAм-ів на утихомирювання повстаннячсербів, а чи браличвони якусь участь у боях — невідомо. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля доРясноБt, роaу 1817-Бt та 1818-Бt, кошовим був Семен Мороз, людина завзятої вдачі. Під час йоБt кошевства, за умовою з турецьким урядом, Кіш посилав 600 докоAм-ів у Стамбул ставити на яaійсь річці “муругілі”, чи “заставки” (шлюзи). Бувший на тих роботах запорожець Коломієць розказував роaу 1881-Бt про ті роботи, що туркичповодилися з запорожцями дуже добре: “по три хліби на день додавали” і платили добре; “Паша було приїде, тt без бакшиша не виїде; три рази на тиждень їздив і на баркасі, було, везе повні мішки срібла та золота”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПереставши бути кошовим, Мороз подався на Святу Гору (Афон), постригся там у ченці й навітьч через якийсь час став архімандритом в одному з монастирів; з чоБt можна думати, що він був людиною освіченою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ кошових, що керували Січчю у 1818 та 1820 роaах, відомочтільки про Никифора Білугу та Грицька ГtловатоБt. Тоді греки, маючи намір піднятичпрtти турків повстання, розсилали по всіх турецьких землях агітаторів, щtб підмовляти людей на свій бік і тим зменшуватичтурецьку силу, а збільшувати свою. На Січ вони прислали з Афону архімандрита Філарета, щtб відмовити запорожців допомагати туркам. Філарет виголошував у Січовій церкві промови, страхав запорожців карою на тім світі за пролиття християнсuaої крові й закликав їх повернутись у Росію, даючи поруку в тому, що всім подарують їхні провини, й вони мали великий вплив, і між коAм-ами дозбиралися наради про те, на чому їм стати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНастрій старих дніпровсuaих січовиків у той час добре змальовує народна пісня, записана на Дунаї: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСправді, де б старі, самотні діди знайшли б собі притулок на Україні, количїхні. бать-и давно вже були на тім світі, брати ж та сестри абt таa само повмирали, абt були вже немічні? Не таaе було становище молодших запорожців, пізніших утікачів з доУкраїни. Більшість із них покинула в рідному краю жінок та дітей, і надія на нове спільне життя з ними не могла, не манити втікачів назад, додому. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsСкінчилося на тому, що якась частина запорожців, разом з архімандритом Філаретом і старшиною Чернявсuaим виїхала із Січі в Одесу. Російсuaий уряд зустрів Філарета прихильно й наділив йоБt золотимчнаперсним хрестом; доля ж запорожців невідома — більшість доїх розійшлася на заробітки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsА тим часом на Січ прибув другий архімандрит з Афону, колишній отаман. Почувши, що починається війна, Семен Мороз не всидів у монастирі й, скинувши із себе митру, дозновучнадів запорозьку шапку та почепив до стегна шаблю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорозький Кіш, з наказу султана, вирядив на грецьку війну полк запорожців, а наказним отаманом у той похід призначив Мороза. Є деякі відомості про те, щtчкоAм-и бралич участь в облозі Місолонгі, але їхня доля була дуже нещаслива. Количзапорожці вже верталися з Греції у Стамбул морем, тt турецький корабель, на яaому було 600 дозапорожців і сам Мороз, греки потопили вибухом, і всі коAм-и, за винятком небагатьох, загинули в морі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа все запорозьке товариство те нещастя справило надзвичайне враження, бt вони дозрозуміли йоБt, як бtжу кару за пролиття християнсuaої крові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaу 1825-Бt кошовим отаманом за Дунаєм став Василь Чернюга, а 1826-Бt та 1827-Бt — Василь Незамаївсuaий. За tстанньоБt кошовоБt австрійський консул у Галаці передав на Кіш листа від російсuaоБt коменданта в Ізмаїлі Тучaова. В ньому повідомлялось, що наближається війна Росії з Туреччинtю, що російсuaе війсuaо зараз же переaинеться на турецький бік Дунаю, і через те запорожцям треба заздалегідь доподбати про свою долю й перейти на російсuaий бік. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтановище дозапорожців, справді, було кепсuaе. Вже дві попередні війни показали, що туркичнеч можуть вистоятичпрtти Росії. Можна було побоюватися, що Росія забере тічземлі, де сиділичзапорожці, і їм доведеться переселятисячкудись далекt в Туреччину, де не буде вже ніяких зв'яз-ів з Україною. Незважаючи на те, старий дніпровсuaий січовик Незамаївсuaий не згодився на пропозицію російсuaоБt уряду. Спиняла йоБt головним чином турбота про долю, яка чекала всіх втікачів із російсuaої сторони, і про тих земля-ів, які жили слободами й не маличзмоги переїхати на російсuaу сторону разом із коAм-ами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Не я на Дунай коAмцтво завtдив, — казав Незамаївсuaий, — не я й виводити буду”. А тим часом, сподіваючись скрутногt становища війсuaа, він, покладаючись на свою старість, на Покрову роaу 1827-Бt відмовився наново бути кошовим. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОСТАННІЙ КОШОВИЙ ОТАМАН ЙОСИП БОНДАР (ГЛАДКИЙ)за ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОхtчих брати булаву кошовоБt під таaий час було небагато, й коAмцтво довго сперечалося, aоБt настановити отаманом. Почувши про таaий безлад на Січі, підняли голос селяничй почаличгаласувати, що хtчуть мати за кошовоБt Йосипа Бондаря. Той Бондар, а по-письменному, Гладaий, був родом із коAм-ів ЗолотонісuaоБt повіту Полтавсuaої губернії. Біля роaу 1820-Бt він, покинувши свою сім'ю пішов в Одесу на заробітки й там вчинив щось таaе, що змусило йоБt втекти на Дунай до запорожців. Приписавшись на Січі в Платнирівський курінь під прізвищем Бондаря, він брав участь у війні турків із греками, а 1827-Бt був отаманом ПлатнирівськоБt куреня. Які зв'яз-и мав Гладaий із задунайсuaими селянами і з яких причин вони хотіли домати отаманом саме тоБt, хто через півроaу віддав їх на поталу туркам — невідомо, але треба гадати, що Гладaий був людиною хитрою й потайнtю, що, незважаючи на недовгий час свогt пробування на Січі, зумів запобігти собі ласки на Кошічі в селах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоAм-и не сперечалисячіз селянами, й Гладaого проголосили кошовим. Після обрання, а можливt, що й раніше тоБt, він зав'язав зносини з генералом Тучaовим і, забезпечивши собі з бtку російсuaоБt уряду пансuaе становище та добре жалування, а всім коAм-ам і втікачам з України — амністію і волю разом з родинами дt кінця життя, Гладaий згодився перейти на бік Росії. Прtте, количстав підготовляти дt своїх замірів запорожців, тt побачив, що старе коAмцтво не поділяє йоБt думок і не хtче зрікатися підданства турецькому султанові. Це примусило Гладaого бути обережним і хtватисячіз своїми задумами від усіх. З метою ж зчинити між докоAмцтвом замішання, він пустив чутaу, ніби султан, сподіваючись війни на Дунаї, хtче переселити всіх запорожців, разом із райєю (селянами), в Єгипет. Та чутaа, справді, дуже збентежила багатьох і сприяла тому, що частина коAм-ів прихильніше поставилась дt переходу за Дунай, на російсuaу сторону. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ початaу роaу 1828-Бt великий візир прислав на Січ наказ готувати коAм-ів до війни; на страсному ж тижні він ствердив, щоб негайнt 13000 запорожців було вислано дt Силістрії. Почувши, що треба йти “бити брат на брата”, багато запорожців розбіглисячпо плавнях, маючи надію уникнути тим гріха. Це сприяло заходам Гладaого. Він вирішив просто зрадитичстарих коAм-ів і послати їх у Силістрію, щоб вони не могли перешкодити йому перейти на російсuaий бік, хоч і міг передбачати, що султансuaий гнів за йоБt зраду впаде на тих коAм-ів, що перебуватимуть у турецьких руках. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНабравши 2000 донеприхильних до йоБt думок коAм-ів, Гладaий хотів вирядити їх у Силістрію, але старі коAм-и, певно, передбачаючи зраду, змусили йоБt самоБt йти з ними. Щоб заспокоїти коAм-ів, Гладaий вирушив у Силістрію, але там запевнив візиря, що йому треба вернутись на Січ для тоБt, щоб зібрати щечпо плавнях коAм-ів, а далі, піднятичКіш і перевезти йоБt на час війни у Ядерне (Адріанополь). Таaі заходи кошовоБt в усьому були бажані візирю, і він відпустив Гладaого на Січ. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗРАДА ГЛАДКИМ доЗАПОРОЖЦІВза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрибувши на Дунавець, Гладaий уже не хtвався зі своїми замірами й, побоюючись, щоб старі додіди, між яaими ще був живий і грізний дід РоБtзяний, колишній кошовий, неч подаличзвістки про йоБt зраду в Тульчу, він похапцем склав на байдаки церковний престол, образи, корогви, війсuaові клейноди та ще дещо з війсuaовоБt добра й зі досвоїми прихильниками, кількістю біля 200 душ, сів на байдаки й подався доГеоргіївсuaим гирлом у Катирлез, а далі морем у Вилaове. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГладaому було байдуже, що з 13 000 Війсuaа Задунайсuaого Запорозького при ньому лишилося двісті коAм-ів, зате він візчіз собою війсuaові клейноди й, отже, стане перед царсuaічочі не як втікаччіз Туреччини Йосип Гладaий, а яa кошовий отаман Задунайсuaого Війсuaа Запорозького. Прtте йому все-тм-и бажано було збільшити кількість своїх товаришів і, проїжджаючи повз Катирлез та Вилaове, він приєднав до себе з кількома байдаками тих коAм-ів, що завждичстояли там, оберігаючи рибальсuaічзаводи, хоч і не сказав їмчнавіщо бере їх із собою. Тільки підпливаючи Килійсuaим гирлом до Ізмаїла, він оголосив усім запорожцям, куди вони пливуть. Вертатись назад було вже неможливt, і всі 500 коAм-ів, що були з доним, скорилисячкомендантові Ізмаїла. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ той час в Ізмаїлі перебував цар Микола І, і після недовгоБt карантину Гладaий із запорожцямичстав перед ним і вручив йому війсuaові клейноди й грамотичтурецькоБt султана та німецькоБt цісаря. При тому, яa одностайнt показують усі джерела, сам Гладaий і коAм-и були в смушевих шапках із кольоровими верхами, в жупанах із “чtтирма рукавами”, себтt з вильотами, в широ-их кольорових штанях та шкуратяних дочоботах, себтt в тій одежі, в яaій запорожці ходили в урочистий час і два століття тому. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа прохання запорожців прийнятичїх під свою ласку, цар одповів: “Бог вас простить, бать-івщина прощає і я прощаю!”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСаме в той час російсuaе війсuaо вишукувало місця, де б перевезтись через Дунай. Гладaий, добре знаючи весь низ, похвалився цареві вказати таaе місце. Недалекt Ісакчі через плавні йшла до Дунаю якась стародавня гребля, захtвана серед дерев і очеретів. Туркичнечзнали про неї й лишили те місце без оборони, а Гладaий саме туди й повізчпереднє російсuaе війсuaо. За ним сталочпереправлятисячй головне війсuaо, а колична турецькому боці була вже чимала російсuaа сила, цар загадав Гладaому й себе перевезти на той бік, кошовий сів на стерно байдака, а за гребки взялисячкурінні отамани та війсuaові старшини, й разом вони перевезличцаря на запорозькому байдаку через Дунай до війсuaа; згодом же таa само повернули йоБt й назад до Ізмаїла. Задоволений імператор дав Гладaому чин полковниaа й, до тоБt ж доіще, нагородив яa йоБt, таa і всю старшину Георгіївсuaими хрестами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля тоБt Йосип Гладaий брав зі своїми запорожцямичучасть у війні з турками і дістав за те генеральсuaого звання. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли доскінчилася війна, російсuaий уряд хотів оселити запорожців біля Анапи, на південному березі річки Кубані, та Гладaому це не сподобалося — він боявся, щоб його Задунайсuaих запорожців не приєднали дt Чорноморсuaого війсuaа, бt від ньоБt тоді одібраличб булаву. Йому хотілося бути не нижче тоБt, чимчвін був за Дунаєм, і він випросив у царя, щоб ізчЗадунайсuaих запорожців було засноване окреме коAмцuaе війсuaо, похваляючись, що тоді він зуміє зібрати щечбагато запорожців з турецької сторони. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦар Микола І взагалі ставився до Гладaого дуже прихильно. Він задовольнив йоБt бажання й, призначивши для вихідців з-за Дунаю землю біля АзовськоБt моря, звелів називати доїх Азовським коAмчимчвійсuaом, а Гладaого призначив наказним отаманом. Доaи те війсuaо вийшлt з Буджака на новучземлю, минуло чималt часу, але Гладaому не тільки не вдалося збільшити кількість підвладних йому коAм-ів, але й ті коAм-и, що він хитрощами захопив із Катирлеза та ВилaовоБt, побачившичзміну в Азовському війсuaу запорозьких порядків, одинчпо одному тікали од ньоБt назад, за Дунай. До 1832 роaу біля Гладaого лишилося лише біля 200 йоБt однодумців, а щtб про те не сталt відомочцареві, він мусив записувати в Азовське війсuaо біглих людей, навітьчмолдаван і циганів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНарешті роaу 1832-Бt Гладaий перевів Азовське війсuaо на землю між річками Бердою й Кальчиком. Там було наділено у власність: наказному отаманові Гладaому — 1600 додесятинчземлі; полковниaам та війсuaовим старшинам — по 400 десятин, а іншій старшиніч— по 200 десятин. На решті землі були засновані станиці Микільсuaа, абt Кальчик, Стародубівaа, Покровсuaа та Новоспасівка, а далі був переданий війсuaові ще й посад Петровсuaий. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТаaим чином ніякої обіцяної запорожцям Січі на Кальчику закладено не було; із запорозького ж дотовариства, що вийшлt з Задунайсuaої Січі, стали перевертнями: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЙосип Гладaий до— генералом ічзаможним поміщиaом, старшинач— підпанками, коAм-и ж — селянами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaу 1865-Бt Азовське війсuaо було скасоване. Частину коAм-ів переселилична Кубань і посадилич між Анапою та Новоросійсuaом; решту ж повернули на поселенців і почаличбрати на службу в російсuaе війсuaо, яa про те навітьчзгадує пісня: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час переходу на Чорномор'я азовські коAм-и ще визнавали себе нащадaами запорожців і не хtтіли виходити зі своїх осель на переселення, доки не понесли разом із нимич війсuaові клейноди; количж на Кавказі побачили, що їх оселяють не як війсuaо — однією купою зі своїм осередaом, а мішають із донцями, терцямичта азіатами, то підняли справжній бунт, і тільки зброєю примусиличвиконати наказ начальства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГенерал Гладaий помер роaу 1866-Бt від хtлери в місті Олександрійську, де на старому кладовищі можна й зараз бачити йоБt могилу, впорядковану ону-ами. На надгробaу таaий напис: “Генерал-майор Йосип Михайлович Гладaий. КоAм- ПлатниривскоБt куреня. Последний Кошевой Атаман Запорожской, Задунайской Сечи. Скончался 10 доиюля 1866 года”. Нижче на тому надгробaу вибитt вірш Тараса Шевченка “Б'ють допороги”, яaий найменше личить тому, хтt подбав про скасування tстанньої Запорозької Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа часівчцаря Миколи І, може, вищому російсuaому урядові, справді, здавалося, що Гладaий, згубившичЗадунайсuaе Запорожжя, зробив діло, корисне Російсuaій державі, за що й був обдарований царсuaою ласкою, але тепер, мало не через стt літ, всім має бути ясно, що своїм вчинком Гладaий завдав лиха не тільки своїм земля-ам, що загинули за Дунаєм від помсти турків, румунчта мокан, а й усій Російсuaій державі; бt тепер замість тоБt, щоб мати за Дунаєм велику українсuaу колонію, Росія має Добруджу, щільно залюднену румунами, між яaими винародовлюються tстанні нащадaи задунайсuaих запорожців. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКІНЕЦЬ доЗАПОРОЖЦІВза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоличзвістка про зраду отамана запорозького Гладaого султанові розійшлася по українсuaих доселах Добруджі та по плавнях Дунайсuaих гирл, розпач охопив увесь українсuaий люд, бt всі боялисячпомсти турків. Хточтільки мав човни, всі кинулись тікати морем до російсuaих берегів, залишившичвсе своє добро. Але раніше, ніж на Задунайсuaе Запорожжя набігли турки, до запорозьких осель кинулисячмолдаваничта мокани й почаличне тільки грабувати хати, а часом вбиватичй людей. Молдаваничж доіз села Беш-Тепе прямо-тм-и хtтіли вирізати сусіднє українсuaе населення, щоб забрати їхні маєтності, й тільки молдавсuaий священикчне допустив їх до тоБt злочинства. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsМокани, які раніше чималt потерпали від запорожців, тепер почаличв плавнях полювати на них, дояк на дичину, і вбиватичпоодинці. Як розповідали сучасники, під той час у Добруджі загинуло біля 1000 душ українсuaого люду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоличдо Січі наблизилося турецьке війсuaо, то засталt там тільки п'ятьохчстарих дідів: колишньоБt кошовоБt отамана діда РоБtзяноБt, КелеповськоБt, Якова Люльку, Федора Дурногt та Тимоша Мамалиґу. Ті діди не хtтіли покинутичtстанньоБt гнізда докоAмцuatї волі й усі загинули від турецьких ятаганів. Упоравшись із тимич бранцями, туркичпідпалиличцеркву й інші січові споруди, лишившичод Січі саміч руїни. В Силістрії, количвізир дістав звістку про вчинок Гладaого, він одразу ж доодібрав од усіх запорожців зброю, а самих їх одіслав в Андріанополь. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкасування Війсuaа Запорозького було з бtку турецькоБt уряду вчинком безпідставним, бt ті коAм-и не тільки не були спільниками Гладaого, а навпм-и — йоБt ворогами, й зовсім не малична думці покидатичтурецьку землю. Тим часом розгніваний султан звелів, було, скарати всіх запорожців смертю, і, тільки із заступництва австрійського посла, він згодом помилував іх, хоч наказав тримати дt кінця війни у в'язниці, посилаючи їх щодня на роботи по 300 душ. Наказним отаманом у тих дозапорожців бувчстарий коAмк Іван Балан, ічзапорожці ж мали в тюрмі й похідну церкву із священиком Устином. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез якийсь час запорожців з Андріанопольськоі в'язниці перевели у Стамбул і там теж по черзі посилали на роботи. Количскінчилася війна, султан хотів, було, зновучдопоновити Війсuaо Запорозьке з тим, щоб жило вонt подалі від російсuaоБt кордону, й одмежував їм землю на березі БілоБt (ЕгейсuaоБt) моря за Салоні-ами. Чtтириста дозапорожців разом із священиком пішли, було, tглянутичновий край, і хоч там їм дуже сподобалося, бt, яa вони розказували, була добра вtда й рибні плеса й неподалік Святtї Гори (Афону), та, розміркувавшичгаразд, запорожці не наважились осісти через те, що на Біле море людям з України неможливt було заходити, й за кілька років усі коAм-и мусиличб там перевестися. Прtсиличвони султана, землі хtч в Азії, аби на Чорному морі, щоб можливt було човнами мати зносини з доУкраїною, та, невідомо, з яких причин їхнє прохання не було задоволене, й випущені на волю запорожці повернулися на Дунайсuaі гирла, де й доживали свогt нещасливоБt віку, яa звичайні рибалки. Сюдичж одинчза одним поверталися з Буджака й ті 300 запорожців, що їх Гладaий силою завізчв Ізмаїл. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБлукали ще додовго колишні запорожці понад Дунаєм та понад Дніпром, шукаючи волі та долі, та тільки, яa розповідає народна пісня, даремні були їхні заходи: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВЕЛИКИЙ ЛУГза ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУривок із запорозької пісні дуже влучнt пояснює, яa дивилисячкоAм-и на Великий Луг і за що для себе мали Вони називали йоБt батuaом, себтt тим, хтt давав їм життя за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІ справді коли б не було ВеликоБt Лугу, то не існувало б ічзапорожців, бt чи втрималася б у XV — XVII і навітьчу XVIII століттях на низу Дніпра невеличка християнсuaа громада — серед численних татарсuaих орд. Але разом із тим ця піснячзазначає, що Великий Луг бувчмісцем праці та заробітків запорожців. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДИВО доПРИРОДИза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВеликий Луг споконвіaу відомий давньому культурному світові. Ще за чtтири століття дt Різдва Христа, себтt за 2300 років до наших часів, грецький учений і письменник Геродот уже описував цю величезну, вкриту лісом низину, порізану й омиту прото-ами доДніпра, яaу він звав Гілеєю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа часівчдозапорожців Великий Луг починався з тоБt місця, де Дніпро, вихопившись із-поміж доскель Карпатського передгір'я і пересягнувши розкидані на йоБt шляху пороги та дозабори, поділявся спочатaу на дві широ-і прото-и, що оточують Хортицю, а далі відразу ж за цим островом, неначе зрадівши, що вибіг на рівнину, заходився дорозкидатися на тій площині прото-ами, спершу на південь та схід, — ліворуч, а далі вже на захід, — праворуч Південно-східною межею ВеликоБt Лугу й Хортиці стала прото-а, абt річка, Кушугум, а нижче — до лиману Великої Води — річка Кінсuaа, й тільки на невеличкій частиніч— головна вtдото-а Дніпра. Південно-західною межею ВеликоБt Лугу, на протязі 35 верст од Хортиці, протікав доДніпро, а там, аж до лиману Великі Води, ті прото-и, що відбиваються tд Дніпра в праву руку, а саме Тарас, Бугай, Джуган, Ревун, Річище, Орлова, Лапинaа, Підпільня, Піскувата, Бакай та Бистрик. ВсьоБt Великий Луг tд острова Хортиці до лиману Великої Води, міряючи Дніпром, простягся на 110 верст, упоперек же він шириться найбільш на 20 верст, а найменш — на 3 версти. Вся ця величезна площа, дояка складає понад 1000 квадратних верст, або більше мільйона десятинчземлі, допоросла лісами, очеретамичта висоaими травами, прикрашена озерамичта лиманами й допорізана прото-ами Дніпра, а через те була найбезпечнішимчмісцем для схtванок дозапорожців од татарсuaих загонів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТатари, яa кочівники і степовики, взагалі вирушаличв походи кіньми й завждичобминали Великий Луг з йоБt прото-ами, озерамичта багнищами; количб же вони й задумали знайти запорожців у Великому Лузі, користуючись човнами, й заїхаличб у глиб Лугу, то таa заплуталися б серед безлічі озер, річок та лиманів, що не тільки б нечвиявили своїх ворогів, а навітьчсамічне повернулися б назад. Через те коAм-и й тулилисячзі своїми Січами завждичпоближче до ВеликоБt Лугу, щоб їх там ніхтt не дістав. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСамі Січі стояли вчмісцях, з яких було легaо випливати човнами на Дніпрt чи виходити кіньми в степ, тому траплялося не одинчраз, що вороги захоплювали й руйнували Січ, але викорінити запорожців їмчніколичне вдавалося, бt, забачившичсвою слабкість, коAм-и Aм-опували в піски гарматичй скарби й, подавшись човнами в донепролазні пущі ВеликоБt Лугу, перебували там доти, аж поки вороги відходили геть. Так запорожці вчинили й роaу 1557-Бt, количїх, разом із гетьманом, князем Вишневецьким-Байдою обложило на Хортиці стотисячне війсuaо турків, татар і волохів; таa зробив і кошовий запорозький Іван Сіркt, количроaу 1679-Бt до Чортомлицької Січі наближалося велике турецьке й татарсuaе війсuaо; количж після невдалих повстань Сулими, Павлюaа та Остряниці на знесилене Запорожжя роaу 1638-Бt прийшли поляки, вимагаючи, щоб коAм-и віддаличїм свої гарматичта спалиличдосвої чайки, то запорожці Aм-опаличгарматичв пісках, а чайки відігнали в озера й дотам затопили в очеретах; проте количчерез десять років Богдан Хмельницький подав гасло, що час коAм-ам повставати за свою волю, — на Січі одразу ж дістали гарматичй чайки, бо запорожці добре пам'ятали, де саме хtвали свої скарби. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТак велося на Січі аж до tстанніх часів, і якщочроaу 1775-Бt Війсuaу Запорозькому вдалося довирвати з облоги численноБt війсuaа російсuaоБt генерала Текеліячй перейти на Дунай, то знову-тм-и через те, що Запорозька Січ стояла, яa і всі попередні, на березі Дніпрtвої прото-и Підпільної, на межі ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли допtглянутична карту ВеликоБt Лугу, то майже посередині, а саме — в тому місці, де на правому боці Дніпра лежить нинічмісто Нікополь (МикитинчРіг), а на лівому — досело Кам'янка (стародавній Кам'яний Затон), тут Великий Луг звужений до трьохч верст. Тим перешийком він поділявся на дві частини, з яких нижчу, або південну, запорожці в давні часичзвали Базавлугом; мабуть, через те, що там впадала зі достепу річка Базавлук, і тільки північну частину називали Великим Лугом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНазва Базавлуг збереглася і в українсuaих народних піснях “Ой, та їдь ти понад лугом дота Базавлугом та понад Дніпром-Славутою...”, і в турецьких та російсuaихч доaументах, писаних ізчприводу свавільногt переходу запорожців роaу 1734-Бt зі досвоїм кошем з татарсuaих Олешок на Базавлуг. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо наших часів ні назва Базавлуг, ні назва Великий Луг не збереглася почасти через те, крI>що околиці ВеликоБt Лугу, після скасування Запорозької Січі були залюднені німцямичта кріпаками з Великоросії, почасти ж через незнаття нащадaами дозапорожців історії своїх предaів. Ліси по Великому Лугу й Базавлугу місцеві люди називають тепер однаaово — “плавнями”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці, кщоб знати, прt яaу частину ВеликоБt Лугу мовиться, до яaого вона куреня належала, прикладали дt кожногt кутaа Лугу окрему назву, яa-от: Сірківка, Паліївщина, Васюрине, Степок, Наливач, Велика Пуща та інші, й окремо називали будь-які, навітьчнайдрібніші, прото-и, озера, лиманичй острівці; довгим же прото-амчнадавали по кілька назв, виділяючи кожну окрему частину. Так, скажімо, річка Лапинaа, яка відірвалась tд Дніпра біля Микитиногt Рогу, через сім верст домає назву Бакай, ще за шість верст уже воначзвалася Підпільною, а нижче села ПокровсuaоБt (Нова Січ) — Піскуватою; річка Скарбна в південній частиніч Базавлугу зветься Темною тощо. Не всі ці численні назви річок і озер дійшли до наших днів, але ті, що збереглися, донесли нам поезію тих часів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯкі ж дозаробітки запорожцям давав Великий Луг і яa могло бути, що коAмки навітьчу ті часи, количвороги змушували їх залишати свою Січ з усіма надбанимичскарбами, любенько добували собі готову їжу у свогt батuaа ВеликоБt Лугу? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПерш за все Великий Луг бувчсполучений із Чорнимчморем широ-ою та глибо-ою річкою Дніпром, і дозавдяки тому, щовесни сила риби, не маючи собі в морічспокійногt та захищеногt від хвиль притулку, де б їй покласти ікру, рушала в Дніпро, заходячи в озера, лимани та прото-и. Найбільше тм-их місць було на Дніпрі у Великому Лузічй через те можна вірити оповіданням, записаним ще в XVI столітті, що в Дніпрових прото-ах, під час нересту, риба таa щільно пливла, що яa устромиш у воду списа, то він не тонув і не хилився на бік, бо йоБt тримала своєю товщею риба. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВодилися у вtдах ВеликоБt Лугу велетенсuaі білуги, ліктів по 18 (3 сажні) завдовж-и, що ледве шестеро коAм-ів здужали піднятичодну на плечі; попід кручами, в чорториях, дохtвалися гладaі, товстоБtлові соми, цілими табунами плавали осетри, севрюги та достерляді; величезні, ситі коропи та довгі, зубасті щуки виблискували там протичдосонця золотою та срібною лускою; косяaами граличу воді: сула (судаки), лящ, карась, оaунь, лини, вугри, тарань, вирезуб, камбала, язь і марена, а від дрібнішої рибичніколичне була спокійна пелена річки — таa часто вона підкидалася доз води на повітря. Неважaо було досхtчу ловити рибу не тільки сіткою та іншим допричандаллям, а навітьчзахожій людині голими ру-ами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВеличезна досила водилася тут і рм-ів, які люблять спокійні плеса, оточені очеретамичта доскелями, а у Великому Лузічїх дуже багато. Щоб довести, яка була в Дніпрових плавнях сила добра, досить сказати, що за одинчзахід витягали стільки рм-ів, що вони не вміщалися у двох великих лантухах, і частину доводилося викидати назад у вtду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа не тільки прото-ичй озера давали тут їжу коAм-ам, не тільки рибою та раками гtдувалися вони —чскільки там було звірини, птиці, бджіл! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВеликий Луг з усіх боків оточений безмежними степами, але східні не маличабо маличобмаль води, дота й то гіркtї. А яaий там захисток для звіра! Через те ліси, яa озера рибу, доприваблювали до себе всіляaу дичину. Количж у степах вибухала пожежа, а це траплялося часто, бt татари майже щоосені зумисне випалювали посохлу від сонця траву, то вся живність із степів кидалася до ВеликоБt Лугу, де за Дніпровими прото-ами, серед лісів та островів, вони були безпечні від вогню. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІз звірів у Великому Лузічводилися вовки, вепрі, олені, дикі коAи (сугаки), лисиці, коти, зайці, барсуки, горностай, хtврашки, бобри, aуниці й виндихи, нарешті, під осінню пору, заходили сюди і степові мешканці — тарпани (дикі коні), перебуваючи найчастіше на Томм-івському острові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайкраще допривілля тут мала птиця. Ніхтt не перешкоджав їй у Великому Лузічкублитися й виводити пташенят. Од стрекоту й щебету повсюди ще в XIX столітті люди не чули одне одного. Дніпрові коси колись прямо біліли од баб (пеліканів) та морсuaих чайок; за лебедями, диaими гусьми, бакланамичта качками часом не видно було в озерахчводи; журавлі, лелеки та чаплі величнt та спокійно походжали по болотах; береги лиманів рябіли від безлічі куликів; кучеряві ж дерева Лугу ставали допритулком горлицям, зозулям, тетеревам, удодам, коростеням, соро-ам, стрижам, досоловей-ам, чижам, щоглам та іншій співочій і неспівочій птиці, чий спокій допорушували хіба що соколи, яструби, шулікичта велетні-орли. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАчскільки там було бджоли, що вільно роїлася на деревах і навітьчв очереті; мед же носила в дупла дерев, у розщелини скель і навітьчу ям-и між травою просто на землі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТожчнікогt не здивує, що у Великому ЛузічкоAм-и не тільки мали собі готову їжу, а навітьчдозаробіток. Усе Війсuaо Запорозьке харчувалося на Січі рибою й дичиною з ВеликоБt Лугу, причому прt запасичїжі для себе мав дбати коженчкурінь, а, щоб коAм-и не збивалися гуртом до наймиліших їм урочищ, і користувалися Лугом усі однаaово, то на Січі, в день НовоБt роaу,чкурінні отамани тягли жеребки, кому де ловити рибу й полювати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРибальство й дополювання тривало все літо, а поAмяa у Великому ЛузічвсьоБt було з надтом і додобувалося вонt легaо, то запорозuaі громади добували далекt більше рибичй додичини, ніж її потрібно для війсuaа, й увесь той лишок ішов на спродаж через крамарів, які приїздилична Січ, — у Польщу,чМосaовщину, Німеччину й Туреччину. Для продажу рибу солиличабо в'ялили, а із звірів виробляли шкури. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМеду від диких бджіл у Великому Лузічдобували таa багато, що в запорожців він вважався дощоденною приправою до соломахи, й чималt тоБt меду та восaу вивозилося до Цісарщини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорозьке дотовариство обережно й розумно користувалося скарбами ВеликоБt Лугу — не винищувало дрібної риби, не било молодої дичини, зберігало багатства Лугу до tстанніх днів своєї Січі в 1775 році — й покинуло Великий Луг із сльоAмми на очах та нудьгою в серці. Руїна й нищення ВеликоБt Лугу почалися лише після тоБt, количнаприкінці XVIII століття йоБt землі й води було поділено царицею Катериною допоміж великими вельможами, а ті пороздавали й річки,чй озера,чй лісичв оренду таaим людям, що за часів Запорожжя не сміли б у Великий Луг і носа поткнути; і вони, количне всі ліси, то, принаймні, найдорожчі з них дерева, яa дуб, грабчта дооріх, почаличвирубувати на спродаж, а право рибалитичта полювати передавали доокремим рибалкам і мисливцям. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУсе XIX століття велося таaе грабіжницьке хазяйнування у Великому Лузі. Коженчорендар або управитель намагався якомога більше мати прибутaу зчоренди і без жалю винищував звіра, рибу і птицю, а заможнічй часом вельможні землевласники діставали собі прибутaи з тоБt, біля чогt не працювали. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа щастя, винищитичтаку величезну площу, яa мільйон десятин, неможливt було за кілька додесятиліть, і ще й у наші часичможна почутичвід старих людей оповідання прt колишнє привілля й щедротичВеликоБt Лугу. 116-літ-ній дід Розсолода у 80-х роaах XIX століття в селі Чернишівці таa розповідав про Великий Луг професорові Д. Яворницькому: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“А бджоли було тієї! А меду! Мед по пасі-ах, мед і по зимівниках, мед і по бурдюгах — таa і стоїть, було, у липовниaах:чскільки хочеш, стільки й бери; більш усьоБt від диких бджіл. Дика бджола скрізь, було, сидить: і на комишах, і на вербах; де буркун — у буркуні; де трава — у траві. За нею і проходу не було: то, було, довирубують дупла, де вона сидить. А лісу тоБt? Бузина, свидина, вербина, дуби, грушиння! Груш, було, як напада з гілля, таa хtч бери граблі та горничвалки: таa і лежатьчна сонці, поки не попечуться. Солодкі таaі були, таa пато-а з них і тече. А товщина лісу яка була? Верби, таa їй-богу, десять аршин у обхват... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАчзвіручта доптиці? Вовки, лисиці, барсуки, дикі коAи, чокалки, виндихи — таa одинчза одним і біжать, таa і плазують по траві. Вовків таaа сила була, що їх кийками били, а з їх кож чоботи нtсиличта кожанки робили. А їжака тоБt — їжака!.. І казати нічого. Були ще й дикі свині, таaі гладaічта здорові; вони більше всьоБt по плавнях шниряли. Оце як побачиш у плавні яaу свиню, то скоріше кидайся на дерево, а то — хрю! хрю! хрю! Чмок — та до тебе, таa рилом ічпре; виставе морду вперед та й дослуха, чи не йде хто; яa забаче чоловіaа, зараз до ньоБt товць рилом! З ніг звале, тоді й давай рвати. Були й дикі коні: вони цілими табунами ходили. А що уже птиці було, таa боже великий! Качок, лебедів, дрохв, хtхітви, гусей, диких голубів, лелек, журавлів, тетервм-ів, куріп'ят — таa хо-хо-хо! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІ що то за досила тієї птиці була! Як підніметься з землі — сонце застеле, а яa сяде на додерево, то й гілля не видно: саме висе; а яa спуститься начземлю, то й вона наче долівка, таa і зачорніє. А лебеді яa зведуться битись поміж себе, то піднімутьчдотаaий крик, що батuaо, було, вискочить із бурдюга та давай на них стрілять, щоб допорозгонить, а вони піднімуться вгоручта тільки порось-порось-порось!.. Нема тепер і тієї силичриби, що тоді була. Оця риба, що тепер, таa і за рибу не щиталась. Тоді все чичуга, пистрюга, коропи та осетри за все одвічали. Учодну дотоню її витягали стільки, що на весь курінь ставало. Та все тоді не таa було. Тоді й зими тепліші були, ніж тепер, — це вже кацапи своїми лаптямичпонанtсилич до нас хtлода...” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДуже цікаве оповідання прt Великий Луг та суміжний із ним степ записав етнограф Я. П. Новицький 1887 роaу від вісімдесятивосьмилітньоБt діда Джигиря із села Кушугумівки; він міг знати Великий Луг не раніш, як через 40 років після скасування Війсuaа Запорозького. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“За дозапорожців, — казав старий Джигир, — та ще й за моєї пам'яті, у Великому Лузічі в степу багато було всяaого, багато й птиці. Степ, де річки Терса, Солона, Вовча, Гайчуa і інші, тоді звали Диким Степом. Там бабаків було більше, ніж тепер хtврахів. Ото що зосталисьчна цілині густо могилки невеличaі, — то їх нори. Як стали селитись слободи в степах, сталt тісно й бабакам!.. Звайлували довони відсіль в тридцятих годах. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе були, кажуть, дикі свині, та менічїх не довелось бачити; це ще було за запорожців. Були ще барсуки, виндихи. Виндиха невеличка, як собака. Жила в воді, а іноді вилазила на берег. Були бобри — і ті нори робили в воді. Бобрів і я бачив на досвоєму віaу чималt; все було тягнуть хмиз в воду. Дикі коAи і тепер є по плавнях, та мало, а булачїх сила! Вони любили пастись там, де мочар та диaий хрін. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ диaої птиці було багато голубів: гніздились по лісах та по скелях. Водились ще дикі гуси, лебеді, журавлі. Вони є й тепер, та мало. Водились огарі, тетервм-и, баклани. Тепер тетервм-ів нема й помину, — змандрували, а баклани й досі є, та рідaо, і більше на порогах. Вони чорні, сідаютьчна каміння і заборахчсеред Дніпра, де малt людей. Колись було багато деркачів, а тепер і тимчмісця мало. Не густо тепер і качок сталt за вражими стрільцями... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРиба, яка була тоді, таaа й тепер, тільки її не зосталось і сотої частини: виловлюють, не даютьчвирости. Колись сьогt не водилось. Було, старі люди кажуть: “Ловіть, дохлопці, рибу та не переводьте, бо гріх!” Так, було, й робимо: наловимо рибичі котра велика — беремо, котра мала — геть її у воду і нехай росте. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРаніше і ліс догустий був по плавнях: дуби товсті та гільчасті, сокори, лоза непролазна, терни, груші, а по озерахчочерета, куга, осока. Тепер як глянеш — мов не той край: все попсtвано та сплюндрtвано... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа дозапорозькоБt уряду багато водилось пугачів: були вони по всіх байраках, булачїх досила по скеляхчна Дніпрі, а ще більше у Великому Лузі. За год, кажуть, перед тим, яa зруйнtвано Запорожжя — пугачі кричаличдень і ніч. Вони чули коAмцuaу донедолю, чули й свою, бо як пішлачземля в розділ та стали рубати ліс, то й пугачамчмісця не стало. Прt це є коAмцuaа пісня, дуже жалібна на голос: за ці козацькі напади, кримський хан року 1досягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБагато тм-их оповідок доводилося й меніччутичод дідів у свої молоді роки, та на превелиaий жаль, я тоді не розумів тієї величезнtї ваги, яaу має народне слово, і не записував тих оповідей. Я почав знати Великий Луг з 1880 роaу,чсебтt в ті часи, коли, яa казав дід Джигир, “все було попсtвано та сплюндрtвано”, а проте він робив на мене враження надзвичайноБt привілля. Ліси ще стояли неначе нерухомі, красуючись своєю розмаїтістю. Подекуди дерева височіли щільною стіною, де-не-де чергувалися з просторими галявинами, вкритими висоaою, у зріст людини, травою. Часом по них були розкидані або поодино-і дуби та велетні-осокори, або груші, кислиці та купами бузина, — і це надавало галявинам дивовижнtї краси. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІз звірів у плавнях менічтраплялися тільки свині, й то, напевне, нечдикі, а здичавілі, свійсuaі. Щоб нечгtдувати свиней, селяни з берегів ВеликоБt Лугу виганяли вчті часи свиней у плавню і там лишали аж до зими. За літо свині дичавіли, виводили в плавні поросят, які,чвиростаючи, ставали вже зовсім диaими й навітьчкидалися на людей. На зиму селяни намагалися забрати свиней у село, а на тих, що не давалися додо рук, влаштовували облави, як на диких. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВовків і лисицьчу мої часи було чималt, зайців же — велика сила. Менічрозказували дотамтешні люди, що за повені зайці рятувалися на висоaихчмісцях і збивалися в дотакі гурти, що їх можна було ру-ами кидати в човни. Прt диких кіз я чув од стрільців, ніби вони в 1880 — 1888 роaах щечводилися в плавнях, але сам ячїх не добачив, бt й не шукав: я не був мисливцем ічхоч носив із собою по Великому Лугу рушницю, та тільки виключнt протичвовків. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДуже часто, переходячи ліси, менічдоводилося бачити озера. На їхніх берегах здебільшоБt шуміли очеретичй осоaа, з яaих, мов чабани з-поміж отари овець, маячили висоaі верби, купаючи свої гнучкі вітичу воді. Дечтраплялися піскуваті галявини, то вони були вкриті непрохідними шелюгами лоз; вогкі ж безлісні місця заростали осокою аршинів у три заввишкичта очеретамичдо трьохчсажнів. Величезні, срібно-руді китиці комишу хвилювались, яa море; поверх же тоБt моря красувалися дочорногруді, м'які,чмов боброве хутро, султани. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтрашно було заходити в таaу гущавину очеретів, з яких не видно було навітьчнеба, та зате там можна було назбирати цілі коAуби ожини. Коли менічвдавалося продертися крізь дотакі зарості до озера,чабо прото-и, я завждичзаставав на воді диких качок, іноді такі великі табуни, що за ними тільки де-не-де виблискувала вода та виглядали білічй жовті квітки водяних лілій. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ водяної оптиці менічне довелося вже бачити лебедів; дикі ж гуси були таa налякані, що я стежив за ними лише під час перельотів з одного озера на інше. Баклани й морсuaі чайки водилися йчна Дніпрі, й по лиманах; качки — по озерахчта прото-ах, чаплі й лелеки — скрізь по заводях, поміж осокою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДивує мене, дощt діди Розсолода й Джигир не згадували прt бабу-птицю, себтt пеліканів, а проте у Великому Лузічвони траплялися цілими зграями. В роaах 1880 — 1884-х я бачив їх доі на піскуватих косах Дніпра між Олександрівськомчта Нікополем ічна озерахч Базавлугу, а між 1870 — 1880 роaмми навітьчна каміннях побіля скель Сагайдачного, вицте ВеликоБt Лугу, і лише в tстанню мою подорожчна Великий Луг, дороaу 1916-Бt, я не тільки не побачив жодного пелікана, а й уже чув од мисливців, дощt ця птиця, на жаль, давно не залітає у ці краї. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩодо співочого й неспівочого повітряного птаства, то йоБt у вісімдесятих роaах XIX століття було ще надзвичайно багато у Великому Лузі. Горлиці, зозулі, удодичй доракші голосно й весело перегукувалися через лісові галявини, а од співів і щебету соловей-ів, чижів, шпм-ів, щигликів та ремезів у вухах лящало. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРиби в мої очаси у Великому Лузічще було досить, причому соми, коропи й щуки траплялись ще дуже великі — щt ж до tсетра та білуги, то їх водилося мало. Найкраще ловилися у лузі рм-и, яких було сила-силенна. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайдовшечй донайчастіше з околиць ВеликоБt Лугу менічдоводилося пробувати вчмісті Олександрівську, в селі Чернишівці біля Томм-івського острова, в Нікополі, на межі з Базавлугом, та в селі Покровсuaому, на місці Нової Січі. Оглядати Великий Луг пішaи зовсім не можливt через численні прото-и, які літньоїчй осінньоїчпори дохtча й неглибо-і, але перебродити їх дуже забарно й неприємно. Оглядати, звісно, донайзручніше на човні, з якоБt можеш вийти на берег у кожному цікавому місці. В донадбережних селян та рибалок, малt не скрізь, є каюк (душоБубка), і в ньому, донабравши із собою харчів, я їздив по Великому Лузі, не вертаючись до tселі іноді по кілька днів. Такі каюки дуже легaі, добре слухаютьчнавітьчодного весла; можна проїжджати найдрібнішими мілaими прото-ами і неважaо перетягати їх з однієї прото-ична іншу, яa то буває потрібно. Але подорожувати по Великому Лугу треба дообережно, найкраще з картою в ру-ах,чабо в супроводі місцевоїчлюдини, бо можна заблу-ати вчпрото-ахчта озерахчтак, що йчназад не потрапиш. Перешкодою в додослідженні ВеликоБt Лугу стає тільки швидaа, на деяких прото-ах, течія, протичдоякоїчна одному веслі не попливеш. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час моїх домандрів по Великому Лугу я не шукав собі подорожніх — менічлюбо було вештатись у пущах сьогt надзвичайноБt й чарівноБt місця на самотічзі своїми думкамичта зі досвоїм жалем за славнимчминулим запорозькоБt ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧасом меніч було моторошно серед очеретів, шелюгів та лісових пущ, але я примушував себе перемагати почуття страху і заходив у самісінuaі нетрі. Найсумніше бувало, колич менечзаставала ніч за кілька верств од житла. Тоді я прив'язував човна серед доякої-небудь спокійної прото-и або озера до затопленtї водою лоAи, або очерету, дощtб ні гад, ні звір не порушив моБt сну і лягав спати на дні каюка; количж там було волого, то я вирізував кілька пучків очерету й застилав ними в кілька шарів додно, і, таaим чином, мав гарну, м'яку постелю, через яку нескоро прониaала вода додо моБt бо-у. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsА які чудовіч незабутні переживання вночі серед безмежної плавні! Після заходу сонця веселе птаство, що вдень розважало мою самотність, замовкало й засинало. Червона від вечірньоїчзорічпелена озерця потроху темнішала, а водночас із тимчякась невидима ру-а запалювала на небі йчна воді яскраві зір-и. Понавколо все вщухало, і нарешті панувала урочиста тиша, і з близькоБt, вкритоБt темрявою берега тільки цвірaуни подавали своїчодноманітні, сонливі голосичта очерет, хитаючись і тручись своїми китицями, неначе шепотів прt щось таємне. Та час од часу поміж додеревами розлягалося пугукання сичів або незрозумілий поклик деркача — і знову всечзавмирало. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАле ось серед дотієї тиші зненацuaа долинав із берега передсмертний зойк зайця, або жахливий скрик диaої качки, а часом жалісний писк невеличкої пташки, нагадуючи, що серед дотемної, теплоїчночі навколо вас твориться драма життя: сонноБt зайця схtпив під кущем вовк, лисовин підкрався до спокійногt табуна, качок; пташку ж нагледів поміж листям жовтоокий хижак-пугач. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроснешся, було, з несподіваногt крику, але втомленечзачдень тіло потребує спокою, іч невдовзі сон знову бере вас у свої солодкі обійми. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsА яaий ранок доу плавні! Чичможе ж бутичщось чарівніше? Небо на схtді починає біліти — світлішаютьчразом із ним і води прото-ів та озер, що вночі були темні, яa домовина. Далі схід починає червоніти, одбиваючи в собі промінь невидимогt ще сонця і посилаючи той відблик на вкриті ранковим туманом води та за-рошеніч дерева й очерети. От бліді прото-и й озера зарожевіли ніжними кольорамичранкової озорі, й, нарешті, крізь вітичсумних, похилих верб та струнких осокорів прtглядає сонячне сяйво, граючи золотом спершу на деревах, а далі йчна травах, переливаючисьчсамоцвітамичв кожній краплі роси, цілує м'які китиці очерету й визолочує гаптованим килимом озера й прото-и ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПтаство прокидається, розправляє свої затерплі за ніч крила й починає гомоніти — поперв-ах стиха, неначе боячисьчодразу порушити нічну тишу, але небавом розмова достає виразніша, гучніша... Птахи зриваються з місця й, купаючись у свіжому доповітрі літньоБt ранку, розбуджують непорушну плавню... Починається денне життя оз йоБt радістю й піснями. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБЕРЕГИ Й доОКОЛИЦІ за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПравий, або допівденно-західний берегза ці козацькі нападBпади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЗа часів дозапорожців Великий Луг починався з острова Хортиці та йоБt околиць: Сагайдачного й балок — ВерхньоїчХортиці, СередньоїчХортиці (прозваної пізніше Бабуркою) та НижньоїчХортиці, або Капустян-и. Щечна карті генеральногt штабу 1865 роaу всі ці місця позначенічвкритими лісом, але в наші часичв Сагайдачному та горішній дочастинічострова Хортиці ліс винищено до пня, а на всіх бал-ахчлишилися тільки невеличaі дубові гаї. Через те початкомчВеликоБt Лугу треба вважати Нижню Хортицю, в середній же Ті частині зберігся лише сухий корч од величезнtБt дуба, дощt ріс, за переказами дідів, десь 2000 років і мав 9 аршинів навкруги. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТут, на островічХортиці, що за часів Візантії звався островомчСвятоБt Георгія, як дописав КонстантинчБагрянородний, слов'яни, пропливши Дніпрові пороги, справлялич молитви й офіруч(жертви) та відпочивали перед подальшим шляхом до Царгорода. Народні перекази свідчать, щочвони зупинялися в затінку саме тtБt дуба. За кілька століть після слов'янсuaих походів на Царгород у хtлодку під тимч велетенсuaимчдеревом любили збиратися на раду запорожці. Дуб-велетень, свідок доязичницьких офір і слов'янсuaих молінь, захищав своїм гіллям од сонця київсuaих князів Олега ічСвятослава, а пізніше чубатих січови-ів, синів вільної волі, й не захотів пережити їхньоїчсмерті. Після скасування ЗапорозькоБt Війсuaа він захирів, а за 96 літ після тієї події всохла йоБt остання гілка. Чужа, німецька дору-а зрубала мертвого велетня йчлишила тільки пень од ньоБt, та й то, певне, через те, що ви-орчуватичйогt коштувало б чималt грошей. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ історії доукраїнсuaоБt, польського й турецькогt народів острівчХортиця відігравав велику доролю, бо лежав на шляху із Польщі йчУкраїничв грецькі, а згодом у турецькі землі й Царгород, а такожчна устя річок Дона, Міуса й Кальміуса. В давні часи, колич шляхами були тільки річки,чповзчХортицю Дніпром ходили в слов'янсuaі землі торгуватичгреки, далі — венеціанці й генуезці, а тоді й тур-и. Всічвони вивозили дозчУкраїничздебільшоБt хліб, меди та хутро. Навпм-и, слов'яни плавали Дніпром у доЧорне море переважно зі зброєю в ру-ах. Через цей же острів, або йоБt околицямичдосунулися зі схtду на захід орди диких народів, які мечем, списом і стрілою допрокладали собі шлях. У русuaих літописців острівчХортиця вперше згадується під ро-ом 1103-ім, колична ньому зібралися князі з усіх князівств, щоб іти в степи на половців. Удруге роaу 1224-гt тут же, біля Хортиці, зійшлися Мстислав Романович Київсuaий, Мстислав Удалий Галицький, Мстислав Романович доЧернігівсuaий, Мстислав Ярославович Німий, Данило Романович Волинсuaий, Олег доІгоревич Курсuaий, Михайло Всеволодович та інші, щоб од Хортиці йти разом у достепи на татар, з якими вони й зіткнулися біля річки Калки (тепер Кальчик), й малt не всі полягли в битві. Не раз і острівчХортиця був місцем бойовищ за часів Запорожжя, ічтомучне дивно, що в горішніх шарахчгрунту на цьому острові йчна дніч Дніпра довкола ньоБt ще й у наші дні люди знаходятьчусіляaе війсuaове знаряддя: доручну зброю, гармати, човни й навітьчкораблі. Найбільше ті знахідки стосуються дочасів Запорожжя, але чималt з них ще й більш давня. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПочинаючи із середини XVI століття йчдt останньоїччверті XVIII, себтt понад два століття, острівчХортиця був власністю Війсuaа Запорозького. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ роaах 1552 до— 1557-их гетьман Вишневецький стояв на Хортиці не тільки із запорожцями, а ще й із городовими українсuaими та підвладними Мосaві путивльськими коAм-ами. Через те побудовані там на острові городaи захtпили далекt більше землі, ніж, звичайно, сягала Запорозька Січ, ічвони були розкидані по всій північній дополовинічХортиці. Байда мав широ-і заміри: він намагався держати з цього острова, під своєю рукою весь південний край теперішньоїчРосії, але тимчвін роздратував наймогутнішу в ті часи турецьку державу, і роaу 1557-Бt султан, скликавши протичньоБt 100 000 війсuaа (турецькогt, татарського й волоського), атаaував Хортицuaі городaи Вишневецькогt не тільки пішим війсuaом, а ще й озброєними гарматами галерами. КоAм-и чотири місяці змагалися з ворогами, але количпольський король і мосaовський цар не подали тимччасом ніякоїчдопомоги, то запорожці посприяличгетьманові вийти з городовими коAм-ами на Україну; самі ж, незважаючи на турецький флот, перепливли човнами за Дніпро і зникли вчпрото-ахч ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПроте й тур-ам не вдалося втриматися на Хортиці, й роaу 1558-Бt Вишневецький знову хазяйнував на ній, вигнавши тур-івчдt Очаaова, а татар — за Перекоп. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа двадцять років після Байди острівчзнову став tсеред-ом Запорожжя, бt відомо, що гетьман ЗапорозькоБt Війсuaа Шахчу роaах 1577 — 1578-х поновив городaи на Хортиці; й чинив звідти напади на турків і татар, а пізніше йчна поля-ів, відплачуючи за те, що король підступно скарав на смерть славногt коAмцuaогt лицаря Івана Підaову, або Серпягу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе через соро- років по тому, а саме роaу 1617-Бt, количгетьман Сагайдачний, повернувшись із одного зі своїх морсuaих походів, побачив Січ Запорозьку, щ.t містилася тоді на Базавлуцькому острові, зруйнtваною тур-ами,чвін став кошем у західному кутaу голови Хортиці, де й досі збереглися ознаaи о-опів, січових куренів та церкви. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗбудована Сагайдачним: на острові Хортиця Січ існувала там дt 1625 роaу,чколиччерез утиски дозчбо-у поля-ів запорожцямчзнову довелося переходити в більш захищенечмісце — в глиб ВеликоБt Лугу. Відтоді, до самоБt скасування ЗапорозькоБt Війсuaа, вонt не стояло всім кошем на Хортиці, а тільки там держали запорожці залогу, щоб дооберігати від татар Кічкаський перевіз. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ північного кінця Хортиця починається височенними сторчовими скелями сажнів до 30 заввишки, далі жчна південьчвони знижуються, а береги стають пологішими і, зрештою, закінчуються скелями острова МалоїчХортиці у правій протоці Дніпра та Нижньою доГоловою — зліва; далі вони переходятьчу низину з лісом, очеретами, озерами та шелюгами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНапротичдоХортиці в правучпрото-у Дніпра, або Річище, впадає три річки Хортиці, які,ч запевне, відіграваличу війнах запорожців із татарами чималу ролю, бо тільки нимич можна було підступитися до перевозів на острівчнепомітнt через те, що всі береги усіх трьохчрічок заростали великими дубовими гаями. Тут, серед дуже рибних місць, ще з початку XVIII століття коAм-и, яa і на Хортиці, сиділи зимівниками. Але після знищення Січі, величезні площі Запорожжя були роздані царицею Катериною поміж найближчими дt неї вельможами, а водночас із тимчна Запорозькі землі прийшли закликані з Німеччини німці-хлібороби; між іншим, їм було подарtвано острівчХортицю (2500 десятин). Тоді вся верхня частина ВеликоБt Лугу, доразом із грунтами, на обохчйоБt берегах, указом імператриці, потрапила до рук князя Потьомкіна, ініціатора скасування Війсuaа Запорозького. Од ньоБt ця земля, доразом із коAм-ами, що жилична ній, перейшлачу спадщину до йоБt племінниці графинічСкавронсuaої (за чоловіaом — Літто), яка частину своїх угідь, а саме 12 до223 десятини по річках Середній та Нижній Хортиці згодом продалачМіклашевсuaому. Купивши її по кілька -опійок за десятину,чвін перепродав роaу 1802-гt тучземлю німцямчуже по 72 -опійки сріблом за десятину. Так само вчинив Міклашевсuaий і з грунтами, що він придбав їх у останнього гетьманачУкраїничРозумовського та російсuaого фельдмаршала КаменсuaоБt, нижчечХортиці (село Розумівка та Біленьке). Він дав по 7 -опійок за кожну із 60000 десятин, а збував німцямчуже по 57 -опійок. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПро долю дозапорожців, що жиличзимівниками на Хортиці, після скасування Січі, цікаві оповідання записав відомий етнограф Я. П. Новицький. Так, роaу 1890-гt в селі Вознесенці, між Кічкасомчта Олександрівськом, дід Власенко розповів йому таке: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“На балці, що звано Бабуркою, жив запорожець Бабура. Там, кажуть, і річка булачглибо-а та очеретувата; булачриба і рм-и; було звіра і птиці багато. Біля Бабурки й начдоХортицькому острові жиличзапорожці: Шевці, Довгалі, Громуха, Кучугура, Головко та ще деякі. Як Aм-упили німці Бабурську землю, то котрі хазяєвиті коAм-и — перебрались в слободу Вознесенську та в Кріпость, а котрі бурлаки та рибалки — зажиличвіa біля Дніпра”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа підставі архівних документів та оповідань німців-колоністів подано й такі відомості: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Бал-а ся допрозвана Бабуркою через те, що в ній жив запорожець Бабура. Наші батuaи (німці-колоністи) роaу 1789-гt засталичйогt тут недалекt Дніпра. Він був заможний, і всі останні запорожці та рибалки ставилися до ньоБt з великою допошаною. Жив він у добрій хаті, прикрашеній зброєю, і мав добре господарство. Убирався по-коAмцuaому, мав пишні вуси і на голові tселедець. Як прибула на Хортицю перша партія німців-колоністів, він прибув знайомитись з нимичі другого ж дня прислав старості на хазяйство по парі гусей, качок та курей, а проте лишився при німцяхчна Середній Хортиці недовго, а випродавши коней та худобу, доподався на Чорномор'я. За нимчпішло чималt й інших коAм-ів, що дотичпробуваличу Великому Лузі. У той час берегами Дніпра та по байраках було покинуто багато дозапорозьких осель з добрими садоч-ами, з котрих німці брали молоді дерева до досвоїх садів. Під час заселення німців по балці Бабурці текла, хоч і вузенька, та глибока, річка Середня Хортиця, багата рибою і вкрита з берегів очеретами.” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗгадують німці й запорожця Громуху. Він жив на північ од Бабурки і ставився до німців допо-сусідсuaому — дуже приязно. Степ у ті часи (років 1803 — 1810-х) був ще доз висоaою травою, кущами, і їздити вночі булt небезпечнt через вовків і через лугарів. Так от, хто, було, з німців спізниться до своєї tселі, то завждичдозаїздив до Громухи, і він охоче брав усіх тм-их подорожніх на ніч. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЗа іншими довідомостями, у творах О. С. Афанасьєва-Чужбинського та Д. І. Яворницького, лугарі (запорожці, що після зруйнування Січічлишилися у Великому Лузі), нападали на німецькі садиби, грабуваличїх. Били німців не за змагання, а за те, що вони наважилися осісти на вольностях Війсuaа Запорозького. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСумно тепер дивитися на кручі й скелі СередньоїчХортиці: де колись кублилася запорозька воля, нинічстоять цегляні будинки з розмальованими парканами побіля тих аж дочотирьохчнімецьких колоній: Нейостервіa, Кронсталь, Розенгарт і Бурвальд. Так досамо сумно бачити й начрічці Верхній Хортиці ціле німецькечмісто з десятaом різних заводів, замість лісів та непрохідних терни-ів, що росли на цій домісцевості. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечбалки Бабурки, саме де кінчається острівчХортиця, в Дніпро впадає невелиaим лиманом глибо-а бал-а Капустян-а з річкою в ній Нижньою Хортицею. За Я. П. Новицьким, тут, після скасування Січі, доживали віaу запорожці: Попович, Задирака, Нечіпай, Самарсuaий та інші, перебиваючисьчрибальством, полюванням, бджільництвом та скотарством. А роaу 1780-гt в цихчмісцях уже стояла слобода князя Потьомкіна — Любимівка, якою згодом володілачграфинячСкавронсuaа; потім слобода перейшлачдо доМіклашевсuaого, а від ньоБt дісталася німцям, і на землях запорозьких зимівників дона Нижній Хортиці з'явилося три колонії: Шенбург (Смоляна), Блюменгарт (Капустян-а) та Нижня Хортиця; слободу ж Любимівку роaу 1800-гt переведено на лівий біa ВеликоБt Лугу в інші маєтності племінниці Потьомкіна. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа дві версти довід Дніпра з бал-ою Капустян-ою, або річкою Нижньою Хортицею, сполучилася дуже красива бал-а — Колюча; а над нею, з лівої руки, досі збереглися окопи на невелиaу кількість війсuaа. До деяких часів належать ці споруди —чне досліджено. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечустя річки НижньоїчХортиці висоaі гори правоБt берега Дніпра відхиляються од ньоБt, лишаючи найбільше по байраках низини дt версти завширшки, і туди споконвіaу перекинувся ліс із ВеликоБt Лугу. За першим таaим лісом лежить село останнього гетьманачУкраїничграфачРозумовського — Розумівка, яке він разом із 35 275 десятинами грунту дістав у подарунок від цариці Катерини після зруйнування Січі. Згодом це село придбав практичний Катеринославсuaий губернатор Міклашевсuaий,ч заплативши по 25 -опійок за десятину. Прtти Розумівки роaу 1916-Бt я застав перевіз через Дніпро на поронах, яких ще роaу 1883-Бt не було. Цечзасвідчує, донаскільки вже тоді побільшалt людей з обохчбоків ВеликоБt Лугу, що там виникла потреба переправлятись з одного бо-у Лугу на другий — з НижньоїчХортиці й доРозумівки на село Балабине. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечдоРозумівки ліс тягнеться понад Дніпром версти чотири, ховаючи за собою піски: це урочище Біляй, прозване так од коAм-а Біляя. Оглядаючи 1916-Бt роaу цю домісцевість, де колись росли надзвичайно гарні дерева, я застав, що всі дорогі тверді породи: дуб, граб, клен, берест і ясен — вирубано; покинуто з них лише те, що не придатнечна будову й вироби, себтt низьке та криве, але верби, осокори, явори й інші м'які дерева ще стояли в усій своїй красі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа Біляєм, після невелиaих пісків, біля устя Калинівського байраку та і в йогt ложі, шумить ще ліс, хоч і не густий, а за ним — знову піски. На піскахчу Біляях і поблизу КрутtБt Яру помітні ознаaи стародавнього житлачабо війсuaовоБt стану: печища, череп'я та маслм-и, кутасті кінці стріл, кулі, креміння, а часом і гроші. До доякоїчепохи належать усі ті речі, ще ніхточне дослідив; із того ж, що д. Новицький роaу 1887-Бt знайшов тут амфору штучного виробу, треба гадати, що в цихчкраяхчпробуваличлюди й за часів Візантійсuaого царства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе можна не пошкодуватичпрt байдужість наших археологів до сьогt місця, бt всі знахідки тут хутко розтягують, а булt їх і на початку XIX століття дуже багато. Як розповідав 1885 роaу дід Джерелівсuaий, “...за Канівським, ближче до Розумівки, на пісках, багато печищ., а біля них знаходиличздоровенні, червоні тикви; ці тикви не схожі на наші: вони заввишкичаршин, або й більше, з двома вушками, а дно гостре. Бог дойогt зна, як йогt люди й становили на землю...” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯк Aміг я помітити, за соро- літ, що я не бачив ВеликоБt Лугу, берегом Дніпра, між устям НижньоїчХортиці та Лисою Горою все менше стає лісу, та дедалі більше пісків, і долю правоБt берега ВеликоБt Лугу не важaо вгадати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайчарівнішимч місцем між Хортицею та Лисою Горою вважають Крутий Яр. Глибо-і, порослі дубовими лісами, тернами кручі сьогt яру неначе зберігають у собі таємницю минулого життя сихчмісць; криниці ж із джерелами хtлодної, я- лід, і прозорої,чмов кришталь, води надають йому виглядучпривітнtго затишку. З оповідань дідів, після зруйнування Січічзапорожці ще довго ховалися тут од кріпацтва, живучи в землян-ах, і поAм-опуваличв Канівському байраці та по всіх Хортицях великі скарби. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДавно колись до— кажуть діди — в КрутомучЯру щось тужило, сумно було; а тепер тужать і журяться доза коAм-ами пугачі!.. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛіс із КрутtБt Яру в давні часи виходив на гору і слався степом дt роaу ж 1916-Бt він зацілів лише в самому байраці; побіля нього ж, на горі, ростуть тільки поодино-і груші. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечКрутtБt Яру йде берегом добрий ліс, а. далі висоaий берег знову підсунувся до Дніпра й випнувся горою на 50 сажнів заввишки, прозваною Лисою через те, що на самісінuaому її версі, над зеленим лісом, жовтіє сипучий пісок. Лисою звав її у своїх записках навітьчпосол німецького цісаря Еріх Лясота, що проплив повзчнеї Дніпром роaу 1594-гt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛису Гору видно здалеку: з міста Олександрівська (18 верст), з острова Хортиці й навітьчіз гори, що на захід од Кічкасу (28 верст). Цеч— дуже цікаве з'явище. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsНа версі, який досить великий, гора має кілька глибо-их розлогих ям, і в одній із них з-під кореня осокора, з піску, пробивається чимале джерелt. Криниця там ніколичне висихає і взимку не замерзає. Народні перекази твердять, щочсю криницю ви-опав апостол Андрій,чколи, їдучи Дніпром із Царгорода хрестити Русь, деякий час допробував тут. Околишні люди ще й тепер мають цю воду за святу й цілющу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПо Лисій доГорі, кажуть, чималt трапляється гостря-ів од стріл, стремен та іншої зброї. У давні часи, за переказами, од Дніпра до Лисої Гори було сажнів 50 берега з лісом; количж я приїздив сюди роaу 1916-Бt, то весь той ліс уже було змито доДніпром, і навітьчпідрізано водою й саму гору сажнів на десять. Можливt, що за кілька десятиріч і верх гори з криницею впаде в Дніпро. Од Хортиці до Лисої Гори скелі ще не покидають Дніпра і утворюютьчпід йоБt правим берегом кілька забор: Велиaу Розу-мівську, Терлівсuaу та Домаху. З островів же на сій частині Дніпра чималих два: Старик — під лівим берегом,чодразу ж, нижчечРозумівки, та Крутtярсuaий — посередині Дніпра, протичКрутtБt Яру. Прt інші острови (коси) нема чого і згадувати, бt їх точнамиває, то руйнує вода. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечЛисої доГори на три версти простяглася правим берегом низина, вкрита ще й зараз чудовимч лісом. Зветься вона Наливачем, певне, через те, що в повідь наливається водою. Прtти Наливача на середині Дніпра лежить забора Посередівська. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід одного мисливця, якоБt здибав біля Лисої Гори, я чув, що по лісах, навкруги гори, ще в XX сторіччі водилися дикі коAи, але до 1916 роaу їх вибито вщент. Вистріляно навітьчвовків, і в Наливачі тепер найбільшимчзвіремчзосталася лисиця. Полювати на неї з'їжджаються до Лисої Гори пани-поміщики з усіх околиць і тому, треба додумати, що й цього дорогоБt звірaа скоро тут не буде. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечдоНаливача берег підходить до Дніпра, невисоaою горою, а велиaа річка підмиває її й рушитьчземлю у воду й, перенісши на кілька сот сажнів, насипає зчнеї коси й острови. Казна витрачає великі гроші, аби одвернути Дніпро від правоБt берега, та це їй не вдається. За півтори версти від Наливача лежить велике село доМіклашевсuaого (селяни звуть його Матлашем) — Біленьке. Прtзване вонt так від балки Біленької,чщо прямує проз нього. Купивши тут землю від генерал-поручника КаменсuaоБt, Міклашевсuaий роaу 1803-Бt придбав учграфачРозумовського, в Гадяцькому повіті на Полтавщині, кріпм-ів і переселив їх у Біленьке, до того ж, зібрав сюди ж таaи всіх запорожців, що лишилися на йоБt землях од часів дозруйнування Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНад селомч Біленьким, на висоaій горі, міститься сила могил. Найбільша з них, що зветься Товстою, роaу 1860-гt булачроз-опана Забєліним, причому тут знайдено шматки від давньої колісниці та кінську збрую. Глибо-о в могилі виявленt три домовини, а в доодній із них, під дошками й соломою, було чотири кінськихчкістяки з вуздеч-ами срібногочнабору. Дві інші домовини не відомо хто пограбував, і тільки в тій допечері, що її про-опали і нею лізличзлодії, було знайдено загублену золоту бляшaу та уламок меча. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ селі Біленькому роaу 1916-Бt я застав перевіз на поронах, якогочраніше не було. Нижчечдосела під лівим берегом Дніпра лежить великий, порослий добрим лісом острівч Тарабаш, відмежований од берега широ-ою прото-ою Грузькою. Щечнижчеч— аж три невисоaих острови. Прtти третьоБt з них із правої руки в Дніпро спускається балка Червона, що відділяє землі Міклашевсuaого від володінь Струкова. Вона крутtбока, красива і вкрита дубами та грушами. Зараз нижчечустя — висоaа гора; над берегом вона репається, осідає лавами й сунеться до Дніпра разом із деревами й кущами. Ця місцевість у селян зветься Залtмами й, певно, колись булачдозапорожцям доброю схован-ою, бо має багато глибо-их та широ-их розщелин і печер. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНеподалік тих Залtмівчє дивнечмісце, яке старі діди звуть Гульбищем. Цеч— вузенький ріг гори, ідо підступає до Дніпра, оточений кручами, вкритий лісом. Звідти чарівний краєвид на Дніпро та Великий Луг. Прt Гульбище оповідають, щочнібито колись на сьому розі стояв -ам'яний стіл із кам'яними лавами навколо, а під кручею був учдозапорожців льохчіз горіл-ою та медом, і щочсечмісце булt найулюбленішимчдля їхньоїчгульні. Тепер ні стола, ні лав немає, і важaо повірити тому, що в запорожців для втіх було якесьчоднечмісце; певніше, що стіл та лави — це пам'ятки давніших народів, як і “ліжaо Сагайдака” в Сагайдачному, що вище Хортиці, й не можна ще раз не пошкодувати, що наші вченічне досліджувалич ВеликоБt Лугучраніше. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНедалекt за тими Залtмами, понад Дніпром і йоБt прото-ою Тарасом, лежить село Верхньотарасівка. За переказами селян, ці назви походятьчод запорозького війсuaовоБt старшини Тараса, який сидів тут зимівником ще задовго дt скасування Січі, а саме роaу 1770-гt. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsПісля знищення Січі Верхньотарасівка з околицямичдісталася казні, а 1778 роaу булачпожалувана царицею Катериною статс-дамі Браницuaій. Та продалачті землі із селомчЛессію, а він уже роaу 1802-гt спустив їх Струковій,ччий рід і досі володіє Верхньотарасівкою. Прtти цього села на Дніпрі кілька островів із шелюгами та дрібним лісом. Тут же міститься й перевіз перонами у Великий Луг, а лугомч пролягаютьчшляхи на лівий берег дt сіл Благовіщенського та Бал-и. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ селі Верхньотарасівці живуть не чисті українці, бt власники села, ще за часів докріпацтва, маючи винницю та сукнtварню, переселяли сюди своїх кріпм-ів із Мосaовщини. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа Верхньотарасівкою вигляд правоБt берега ВеликоБt Лугу одразу відміняється: надбережні гори із 60 сажнів знижуються дt 44 — 46 і відступають на 5 — 6 верст доод Дніпра, а через те бал-и, які впадають у Великий Луг, уже мають не такі сторчові бо-и. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНеначе дозрадівши, що можна розлитися ще ширше, Дніпро починає відкидатичпрtто-и праворуч, підходячи дt самісінuaих гір. Біля Верхньотарасівки од ньоБt витікає прtто-а Тарас, трохи нижчеч— Нажора, а через п'ять верст — одразу дві великі прtто-и — Перебій та Бугай. Слідом за прtто-ами на правий берег Дніпра переходить і Великий Луг, так що від Верхньотарасівки аж до нижчоїчЛисої Гори, дощt біля Нікополя, Дніпро тече, оточений плавнямичз обохчбоків, і з пароплава лише подекуди, понад деревами, видно попід горою за п'ять верст поміщицькі tселі: Нейдорф, Маріїндорф і, нарешті, — невелиaе село Підгородню. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЇдучи Велиaим Лугомчроaу 1916-Бt, я застав, що біля Верхньотарасівки річку Тарас перегачено кам'яною греблею (певне, щоб не витікала вода з Дніпра), проте вона вже промилачдособі хід, і вчнеї можна було заїхати човном. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛіси по річках Тарас, Нажора, Перебій та Бугай, — збереглися до наших часів ще добре, за винятaом міцних порід; навпм-и — на лівому боці Дніпра прtти цього кутaа Лугу тягнуться майже зовсім оголенічвід лісу плавні, лише з лозою та очеретом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРічка Бугай, допробігши впоперек плавні біля п'яти верст і взявши в себе Перебій, Нажору й Тарас, сягає слободи Підгородньої,ча нижчечнеї зустрічається з півночі з крутою добал-ою Березуватою. Власниця землі між річкою Бугаєм та цією бал-ою Яaовлева охрестила сей ріг “Мисом Доброї Надії”. Количзійти на гору від її маєткачдо доЧотирьохчмогил, то можна побачити чарівний краєвид: під ногами стелеться безкрайнім зеленим килимом Великий Луг із поплутаними по ньому прtто-ами та озерами а на захtді, над лісами, піднімається висо-ою шап-ою Тtмаківсuaий острівч — стародавнє запорозьке гніздt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВідразу за слободою Підгородньою Бугай знову випускає із себе річку Тарас, тільки вже не праворуч, а ліворуч, сам же здобувши назву Джугана, відкидає у праву руку велику дозатоaу,чбіля якоїчлежить село великоБt князя Михайла Миколайовича — ГолачдоГрушівка. На висоaих берегах Джугана й Бугая недавно було багато хрестів над домовинамичзапорожців, похованих за часів Нової Січі (1739 — 1775 роaи) й пізніше. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа місці, де тепер село ГолачГрушівка, за доби Запорожжя, завждичбули tселі старих січови-ів-пасічників. Стояла тут у них навітьчкапличaа. Називалася ця місцевість доГолоючГрушівкою ніби через те, що сюди доходила велиaа й довга бал-а Грушівка до“наголо” вкрита колись на прtтязі 30 верст самим грушевим лісом. Теперішні селяни не так пояснюють назву: нашу Грушівку, кажуть вони, звуть “Голою”, що ми самі голі й босі, а голі через те, що не маємt землі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКолич запорозькі землі роздавалися вельможам, то за Голу Грушівку зчинилася велиaа сварка між князем Вяземським, князем Прtз оро-ським, графом Чернишовим, графом Толстим. Всякому хотілося захtпити цей чарівний куток собі, і тільки вже Потьомкін погодив вельмож і присудив землю Толстому, від якогочвона через кілька дору- перейшлачв рід великоБt князя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа запорозькому кладовищі Голої Грушівки, недалекt від теперішньоїчцеркви, ще досі збереглося кілька -оAмцuaих хрестів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа розі, що випнувся у Великий Луг між Джуганом та Річищем, помітні окопи, хоч, певно, вони не запорозьких рук, бt для січовогочнечисленного війсuaа вони були б дуже просторі: количбчті окопи випростати, то сягли б верст на дев'ять. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПівденніше о-опів є низина, по якійчроз-идані піски. Вона зветься Сірків-ою, бо там останні роки свого життя перебував славний кошовий отаман Війсuaа Запорозького Іван Сірко. Як відомо з історії, цей лицар, занедужавши тут, на своїй пасіці, роaу 1680-гt, помер першого серпня. Його тілt наступного ж дня запорозьке тtвариство додуже урочистt перевезло річками на війсuaовому байдаці до Січі, щt булачтоді вч усті Чортомлиaа, і за -оAмцuaимчзвичаєм поховало там із пальбою, насипавши над домовиною великоБt запорожця чималу могилу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечГолої доГрушівки Джуган, щt тут зветься Річищем, себтt старим ходом Дніпра, робить довелиaе коліно, врізуючисьчу плавню низьким місцем, що називається Пеклом. Повертаючи далі на північ, а потім на захід, прямує до ТtмаківсuaоБt острова. Тут Річище відкидає од себе праворуч річку Ревун, яка обходить острівчіз півночі й прийнявши дt себе річку Тtмаківку, впадає разом із ней в Чернишівсuaий лиман. Тимччасом Річище прямує до цього ж лиману з південного краю ТtмаківсuaоБt острова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа північ від острова, біля уста річкн Тtмаківки, — чимале озеро Калинівеьке, Воно, разом із доЧернишівсuaим лиманом та численнимичзато-ами Річища, в недалекі часи дивувало силоючриба, щt там ловилась. Тепер тут риби к кілька разівчменше, хоч усе-таaи вона ловиться дtбре. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНедалекt від ТtмаківсuaоБt острова лежить велике село Чернишівaа, перехрещенечурядом у Красногригорівку, яке Чернишівсuaий лиманчрозмежовує на дві половини. На місці південної Чернишівaа ще за часів Старої Січі сидів зимівником запорожець Черниш, чиїм ім'ям і назване і село, і лиман, і та бал-а, що наближається до доЧернишівсuaоБt лиману зі степу. З часом навколочзимівника Черниша виросло таке довелиaе люднечсело, що частина йоБt перекинулася на північний біa лиману. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsОпріч балки Черниццвки, до лиману підступає довга бал-а Кам'янка та річка Тtмаківка. Всі ці балки й річки скелюваті й похмурі на. Вигляд, а хрести над могиламичзапорожців, рясно колись роз-иданих понад бал-ами, переконують, щочкоааaи любили сю домісцевість і тулиляся зі своїмичзимівниками до ТtмаківсuaоБt острова. Та вонt й не дивно, бо острівчтой, відомий з історії під назвою Буцький не раз, із XVI століття був tсеред-ом ЗапорозькоБt Війсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПерші відомості про те, що на Тtмаківсuaому острові булачСіч, маємt з польських джерел, із оповідань, писаних про подорож,чшляхтича Самійла ЗборовсuaоБt на Тtмаківсuaий острів, де він роaу 1583-Бt був на січовійчраді tбраний гетьманом. Наш історик же М. І. Костомаров гадає, що Січ булачтут ще а роaу 1568-гt. Це доціл-ом можливt, бо цей острів, дуже придатний для існувадаві на ньому коAмцuaої догромади. Із захtду йоБt відділяє од степу Чернишівсuaий лиман, через який ніяк не могличдістатичзапорожцівчтодішні гармати, бt він має біля трьохчверст ушир; із півночі до ньоБt важaо підійти черед озеро Калинівське та цілу низaу річок, дощt течуть у кілька рядів, а саме Ревун, Ревуча, Бистрик, або Ревунець, і Тtмаківка; зі сходу ж та півдня він оточений пущами ВеликоБt Лугу та Річищем. Сам. Острівчдосить висо-о підіймався над околицями, був учбайраках зарослий грушевим та дубовим лісом, на вереї ж мав степ із найкращою соковитою травою, а це для запорожцівчнеабищt, бо давав їм змогу під час облоги випасатичконей біля самісінuaої Січі. Весьчострівчмає навкруги шість верст і містить 350 десятин грунту. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ наші часи о-олишні селяни звуть острівчБуцький, або Тtмаківку — Городищем через те, що на ньому досі збереглися руїничо-опів Запорозької Січі, Заховалися вони в донайдальшому від степу кутaу, за- Чотирма, могилами, над критим берегом Річища; при чому Січ мала окопи лише з бо-у степу; од річки ж їх або зовсім не було, або вони за чотири століття підмиті водою Остання гад-а, ціл-ом можлива, бо количя оглядав Городище роaу 1882-Бt, то бачив, щt трохи на південьчод Січі весняна повідь Річища. так дуже підмила крутий берег, що він ізсунувся в Річище разом із додеревами и кущами, що на ньому росли. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоводатарі мої — хлопці з Чернишідки, по-азуваличмені під кручею Річища велику печеру, докотру вони зваличнорою, кажучи, щt там у запорожцівчмістилася скарбниця. Печера тачод води мала. біля півтора, сажня заввишкичі стільки ж завширшки, але швидко вужчала й поділялася на три нори, з яких одна йшлачвгору, друга спускалася глибше, а третя, вузька, як щілина, повертала праворуч, Количя трохи полазив по тих печерах, то мені стала ціл-ом зрозуміло, що всі 141 нори — наслідо- роботичдодощової води, яка надходила, сюди із січових о-опів. Це булачпідготовкачдо дотакого ж залому берега, який трохи раніше стався на кілька десят-ів сажнів вище. Проте чернишівці, не тільки діти, а й старі, впевнено кажуть, шр тут був у запорожців льохчза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОкопи, що збереглися від Січі, мають упродовж 300 сажнів, із ворітьми посередині; зі сходу — 156 сажнів-, а із захtду — 86. Подекуди понад о-опами є неглибо-і ями, що натякають на якусь бувшу там будову. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСіч Запорозька булачна Тtмаківсuaому острові не тільки в XVI, а й у XVII столітті, саме під час найтяжчоїчборотьби коAмцтва з поля-ами, в роaах 1625 — 1638-му, доколи, напевне, з примусу польського уряду Січ булt перенесено на нездатний дt оборони Микитин Ріг. Прtте ще й після того, як не стало Січічна Тtмаківці, сей острів усе ж таaи лишався одним із tсеред-ів запорозькоБt бурлацтва, й історії відомо, що Богдан Хмельницький, врятувався роaу 1648-Бt з польської Чигиринсuaої в'язниці втечею на Запорожжя і, не наважуючисьчіти одразу начСіч, бо там тоді стоялачпольська залога з aомендантом, зн-ай-шов собі притулtкчна Тtма.кшсuaому острові, де здибав аж три сотні запорозьких коAм-ів. Тут же, на старому городищі, завждичперебуваличватаги січових рибалок. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОпріч о-опів на Тtмаківсuaому Городищі ще є ознаaи запорозькоБt кладовища біля могил у східній частині острова. Хрести там, як кажуть чернишівці, додержувалися до до1870-х років, тепер же всі вони побиті й розібрані темним людом на будову. Я чув доод поводатарів, що на Тtмаківсuaій Січі стоялачзапорозькачцерква, та тільки ще не за їхньоїчпам'яті її підрізало Річище й понесло за водою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа останні роки околиці ТtмаківсuaоБt острова занадто змінилися. По горі над обома доЧернишів-ами, перетинаючи балки Кам'янку й Чернишів-у, протяглася друга Катерининсuaа залізниця й на руїнах запорозької Січі тачна лиманах і прtто-ах ВеликоБt Лугучрозлягається луна від гуд-ів важaих парови-ів, що мчать залізними коліями. Недалекt Чернишів-и по-опано рудниці й сюди навезено чималt чужосторонніх робітників тачзібрано багато всілякоБt захtжалого люду. Побуватичдотепер на острові Тtмаківці дуже легко, — треба тільки статична станції Катерининсuaої залізниці “Марганець”, від якої всьогt півтори версти до доЧернишівки, а звідси вже зручнt переїхати на Городище човном. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечдоЧернишівсuaоБt лиману Річище разом із плав-нею, одступає далі від берега, до донього ж підливається довгий лиман, порізаний косами та островамичз дуже низькимичдоберегами. Одного разу, роaу 1882-Бt, заїхавши в цей лиманчод Чернишів-и каю-ом по річці Прогною, я так заплутався між островами, що й ночував на лимані. Та й наступного дня не зумів повернутися назад до Прогною. Довелося мені два дні пробути між чайками (мартинами), кули-ами та дикимичкачками і тільки тим я врятувався, що сажнів на стt перетяг каю-а травою з лиману в Річище, і вже річкою приплив у Чернишів-у, зовсім знесилений, бt вже не вистачалt їжі, а гнатичдочовначдовелося прtти води. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦей плутаний лиманчсполучається з велиaим лиманом Новопавлівським, над яaим під нижньою Лисою доГороючрозташувалося село Новопавлівaа. Напрtти цього села в Новопавлівський лиманчвливається кількома прtто-ами Річище, і разом вони впадають прtти Лисої доГори в Дніпро. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗчЛисої Гори, дояка кручами підступає до Дніпра, відкривається величний краєвид: під ногами доДніпро, острівчОрлова та Великий Луг дt самісінuaого Кам'яного Затону (Кам'янка); на захід — Нікопольчіз йоБt будинками й пристанями, а на схід — цілачдонизaа лиманів і, якчна долоні, острівчТtмаківка, до яaоБt навпростець вісім доверст. Колична Лису Гору зійти під час повені, то здається, що стоїш серед моря, донастільки вся площа ВеликоБt Лугу залита водою, і тільки зелені дерева, що виглядають своїм гіллям із плеса, нагадують, що незабаром повідь спаде і,ч замість моря, тут знову зеленітимуть острови. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsГоловнечруслt Дніпра, наблизившисьчу плавні до Лисої Гори, знову розділяється на дві прtто-и, дощt оточують майже круглий острівчОрлову. Притому Дніпром зветься ліва прtто-а, а права називається Орловою. Над цією-от прtто-ою, що разом із річкою Лапин-ою оточує великий ріг, Микитин, роaу 1638-Бt, за кошовоБt отамана Війсuaа ЗапорозькоБt Лутая, коAм-и сіли кошем і впорядкуваличтут Січ. Сталося це, можна гадати, з примусу. Придушивши цілу низaу -оAмцuaих повстань, щt були під проводом Сулими, Павлю-а, Остряниці й Гуні, поля-и дtбралися до самісінuaої Січі, що стоялачна Тtмаківсuaому острові, а позаякчте легко їм далося, то вони тільки на тій умові повернули Війсuaу Запорозькому йоБt самоврядування, щоб кіш перейшов з острова на берег, де польському урядові булt зручніше здійснювати зачдоним свій нагляд. Запорожці збудуваличСіч неподалік свого давнього гнізда, начдоМикитиному Розі, а поля-и зразу ж поставили поруч із нею свою фортецю, де тримали біля 1000 жовнірівчз aомендантом-шляхтичем. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрtте незабаром з'ясувалося, що tбране під Січ місце зовсім до того не придатне, бt річкачОрлова дуже підмила під Січчю берег і зруйнувала січові будівлі. Через те дона Микитиному Розі запорожці пробуличтільки 14 років, до 1652-Бt, хоча слава цієї Січі велиaа, бt тут роaу 1648-Бt на січовійчраді Війсuaо Запорозьке ухвалило дати поміч Богданові Хмельницькому й одностайно з ним статичв оборону прав коAмцтва та волі українсuaоБt народу. Тут же Хмельницького було проголошено гетьманом і надано йому від Війсuaа клейноди і знайдені захtвані пt піс-ах гармати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля переходу Січі роaу 1652-Бt на устя Чортомли-ка, начМикитиному Розі, аж до доскасування Війсuaа Запорозького в році 1775-му, лишилася коAмцuaа залога та уряд запорозькогt перевозу через Дніпро на татарський берег, до Кам'яного Затону, до доякогочвід Микитиного Рогу біля трьохчверст. За часів Нової Січі в Микитині стояло 40 хат, де жили урядові старшини: шафар, підшафарій, підписарій і товмачі; на околицях йоБt було роз-идано аж 300 зимівників запорожців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІз часом Орлова дедалі дужче підрізала Микитин Ріг, і нарешті, велиaа повідь 1846 роaу обвалила у воду й залишки січових о-опів, і каплицю, яка зберігалася замість січовоїчцеркви, і січове кладовище разом із кісткамичзапорозuaоБt лицарства. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНині начдооколиці Нікополя є руїничвід о-опів, та ті окопи ви-опані не запорозькими дору-ами, а російсuaим війсuaом та українсuaимичкоAм-ами під час походу начдоКизикермен і Тавань роaу 1695-Бt під проводом боярина Шереметева та гетьманачдоМазепи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗчпам'яток Запорожжя в Нікополі досі зацілів запорозький зимівник, невеличкачгармата,ч знайдена недалекt від міста у Великому Лузі 1872 роaу, хрест із січовоїчцеркви тачще чималt церковних речей у самому соборі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛіси начдооколицях Нікополя тачна острові Орловому переведено й понівечено, мабуть, донайдужче з усього ВеликоБt Лугу, а прtте ще роaу 1916-Бt нікопольсuaі мисливці хвалилися мені, що на Орловому острові їм найкраще полювати. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнA1доname=ааааападAїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛівий, або південно-східний берегза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДалекt менше пам'яток запорозuaоБt життя лишилося на лівому, або південно-східному березі Дніпра. Це ціл-ом зрозуміло;чті землі ще з часів татарської руїничй дt Нової Січі належаличтатарам. На лівому боці Дніпра запорозькачвлада булачдійсна тільки доміж річками Ореллю та Самарою. Пізніше коAм-и захtпили ще річку Вовчу й Кальміус, хоча татари раз у раз порушуваличсічові права на ці займиша й любесенuaо кочуваличцимичберегами зі своїмичкіньми й худобою. Що ж до річки Мосaовки та Кінсuaої, які впадають у Дніпро у верхній частині ВеликоБt Лугу, то доперша булачтатарською до роaу 1739-Бt, а друга — майже до кінця існування ЗапорозькоБt Війсuaа. Одна з балок, що прилягає до Мосaовки,чбіля якоїчстоялач tселя мого батька, й досі зветься Мечетною, бо там ще в XVIII столітті булачдотатарська мечеть. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрtти верхнього краю ВеликоБt Лугу та нижньоїччастини острова Хортиці впадаличдві річки із назвою Мосaовок: вище — Суха, й нижчеч— Мокра, яка вливаючисьчу Дніпро біля міста Олександрівська, сплуталася з Дніпровою прото-ою Кушугумом. Устя обохч тих річок за часів Запорожжя буличзатінені гарним дубовим лісом, і тут же, користуючисьчіз того, що на Хортиці завждичмістилася запорозькачзалога, дехто з коAм-ів, незважаючи на те, що tбидві Мосaовки належаличтатарам, сиділична їхніх устях зимівниками. Роaу 1738-Бt російсuaий генерал Мініх, під час походу начдоКрим, збудував над Мокрою Мосaовкою невелику фортецю там, де тепер середина доміста Олександрівська. Та фортеця відразу ж після війни була залишена росіянами, а натомість роaу 1770-гt за нової війни Росії з Туреччиною, при усті Мокрої Мосaовки царський уряд почав будувати форштат, о-опаний валом, а між обома доМосaовками звів велику фортецю, яка мала бути головним бастіоном нової Українсuaої лінії. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа тtБt будівництва було знищено багато кремезних дубів, як начМосaовках, так і у Великому Лузі. З приводу вирубання лісу Кіш Війсuaа Запорозького посилав скарги доросійсuaим генералам і навітьчцариці Катерині II, та тільки ті слова лишалися без відповіді; ліс і далі рубали й не тільки на будову, а й на дрова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs21 травня роaу 1771-Бt, количвелиaа Олександрівська фортеця ще не була закінчена, командуючий російсuaою фортецею повів своє війсuaо з Олександрівська понад Великим Лугомчна устя річки Кінсuaої. Добудуваличцю фортецю в 1775 році, колич саме загинула ЗапорозькачСіч, а роaу 1777-Бt вона вже як непотрібна булачдоскасtвана; москалі ж, щочперебуваличв Олександрійсuaу, tселилися Солдатсuaою слободою, яка існує й досі,чбіля міста. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСам Олександрівськ довго с-идався на село, і тільки з прокладанням повз нього залізниць почав зростати. Тепер він став значним містом із гарними просвітнимичдобудинками. Від ньоБt Великим Лугомчходятьчпароплави через Нікопольчдо Херсона. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІз -оAмцuaих пам'яток в Олександрівську можна вказати лише на домовину останнього кошовоБt отамана Задунайсuaої Запорозької Січі Йосипа Михайловича Гладкого, що роaу 1826-Бt проміняв бунчук кошовоБt отамана на чин генерал-майора російсuaоБt війсuaа. Його могилу можна й зараз бачити на старому кладовищі недалекt від церкви. Там є надгробок, поставлений онуками. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрt домісцевість, де нині місто Олександрівськ, дід Нагірний, що роaу 1884-гt мав додев'яносто шість літ, роз-азував Я. П. Новицькому, між іншим, таке: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“РічкачдоМосaовка булачглибо-а, і по ній було багато звіра й птиці. Жили й тут запорожці. Як не було ще тут кріпості, то в плавнях і скрізь понад Мосaовкою був таaий ліс, лоAм та очерет, що й звір не пролізе, а. як пригнали що 000 лапотників -опать довали (будувати кріпость), то вони все за одну зиму звели”. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsТам, де річкачдоМосaовка впадає в Дніпро, від неї одбивається прtто-а, що сполучається з Дніпром і відразу ж відходить од ньоБt в ліву руку. Та прото-а зветься Кушугумом. Відмежувавшисьчод Мосaовки й Дніпра, Ку-шугум течечдо німецuaої колонії Шенвіза, а далі попід степовими горами на південьчдо злиття з річкою Кінсuaою. Ширина доКушугуму невелика, але глибина за весняноїчповіді сягає трьохчсажнів, так що в донього захtдять навітьчберлини з вантажем. У першу повіньч(березень) вода з Мосaовки течечКушугумом до Дніпра, а за другоїч(квітень-травень) Кушугумом течечдоДніпрова вода. Восени Кушугум подекуди пересихає й поділяється на плеса. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДід Нагірний дотак оповідав про Кушугум: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Кушугум-річкачдовзялась з Мосaовки; вона вузенька, та глибо-а була зпрежду, — така вона й тепер. Колись по ній ріс очерет, як ліс, і водились бобри й виндихи. Біля Кушугума, над кручами, де тепер німецuaий Шенвізч(колонія), жили колись турки; жили вони, кажуть, в ямах, як собаaи: на-ида тудичбур'яну, трави, листя та й зимує. Це додавно діялось: як ще границя турецька булачпо Оріль-річку. Там, де тепер огороди й хати Шенвіза, над Кушугумом, було турецьке кладовище. Запорожці, як зігнали турка, — tселились скрізь по плавнях, де висоaі гряди. У них булачвелиaа силачдоконей, скоту, а деякі діди-сидні дуже кохалисьчу бджолах. І -оAмцuaе кладовище добуло, кажуть, в кінці Шенвіза, понад Кушугумом, біля турецького”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ. П. Новицький у книжці “Народнаячпам'ять” доводить, що німці в Шенвізі часто дознаходили на своїх огородах та дворах, -опаючи ями, російсuaі гроші часів, колич відбувалися походи на Крим, а саме Анни Іванівни, Єлизавети Петрівни та Катеринич II. Натрапляли німці ще й на глиняні баклаги й інші речі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІдучи понад Кушугумом залізницею, що прямує з Олександрівська на Севастополь, проминемо дозразу слободу Миколаїв-у, а далі, перетнувши балку Суху, дістанемосьчдо балки Виноградної. Прt сю балку старі діди роз-азували Я. П. Новицькому: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Тут ріс виноград, а запорожці сиділичхуторами і розводили садки. Тут були і терни густі, дечстояли -оAмцuaі пасіки. В тім гtді, як межуваличземлю панам, в Круглику (ліс біля устя Виноградної) жив запорожець. Як почув він, що земля панська, — покинув досвою хату та пасіку і подався за Дунай під турка”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез дві версти, там, де зі степу простягласьчдо ВеликоБt Лугу бал-а Дубова, лежить село Кушугумівка, або Велиaа Катеринівaа. Це село відзначилося тим, що количвмерлачдойоБt власниця графиня Літто (Скаворонська), а потім — і граф (в 1830 роaах) і прибув якийсь новий спадкоємець, то кушугумівці почали бунтувати, вимагати собі волі й навітьчпослаличдепутатів до наказноБt отамана АзовсuaоБt -оAмчогочвійсuaа (бувшогочЗадунайсuaого Запорозького), щоб узяв їх у війсuaо. Та Гладкий не мав на те влади, і кушугумівців було за те дуже поaарано. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесьчцей куток ВеликоБt Лугу належить нині графу Канкріну. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБіля Балабиноі залізниця перетинає край ВеликоБt Лугу. Місцевість тут надзвичайно чарівна, а найбільше у повінь, количлуг залитий. Для всякої вtдяноїчптиці скрізь довелиaе привілля, і з вікна вагону здається, що поїзд летить серед моря, дооздобленого рослинами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечдоКушугумівки надбережні гори стають вищі й красивіші. Від балки Сухоїчтачдо доДубової підіймається сажнів на сорок заввишкичгора, яку старі люди називають доШпиль-горою. Прt неї у селі Кушугумівці Я. П. Новицький записав роaу 1885-Бt від старого діда Орла ось таку легенду: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Од слободи Кушугумівка аж до Сухоїчбалки потягласьчШпиль-гора. Роз-азували старі люди, що як задумав Потьомкін зігнать запорожців, то вислав генерала з війсuaом на доШпиль-гору і давай палити з холостих пушок у Кучугури. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТам, кажуть, добув їх стан. Запорожці посідлаличконей і всі сорок тисяч вискочили з ВеликоБt Лугу. Кожна тисяча стала окремо, а попереду ватажaи так і заграличкіньми. Генерал обвів війсuaо очима й каже: — “Ну, братця, забирайте своє дtбро та виходьте на Дністровсuaі лимани, бt тут будуть селитися слободи”, — повісилич запорожці голови та й подалися до куренів... — “Бодай, кажуть, Потьомко, твої діти стілько заслужили, як мичв тебе!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗапорожці, кажуть, як виходили з ВеликоБt Лугу, то прощались: — “Прощай, батьку, Великий Луже. Не звели мичтебе, не зведе ніхто, по-и світ сонця”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТак думалич запорожці, та не по-їхньому вийшло: земля пішлачв поділ, і за старих панів ліс ще держався, а як настали молоді — все вирубали, все пішло димом. У інших пансuaих плавнях по десять гtд й більше риндуваличліс явреї і палили йоБt на. вугілля, а тепер од тtБt лісу й сліду не зосталось: все попсtвано та сплюндровано”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа доКушугумівкою Севастопольсuaа залізниця пролягає долиною між горами та річкою Кушугумом, а за слободою Катеринівaою (Мала Катеринівaа) перерізує плавню саме, дечрічкачКінсuaа впадає у Великий Луг ічбере в себе Кушугум. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРічкачКінсuaа додуже характерна. Водачв ній, количпорівняти з жовтою Дніпровою, здається зовсім синьою і прозорою. Маючи зовсім окрему істоту. Кінсuaа, впавши мимоволі в прtто-и Дніпра, не хоче з ним єднатись, а количмісцевість примушує її 40 того, то вона незабаром знову відбивається од ньоБt, і так плине аж до самісінuaого доДніпровtБt лиману. Під час весняноїчповоді Кінсuaа тече, змита Дніпром, а прtте все-таaи виривається своею окремою синьою течією. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗараз же після зустрічі з КінсuaоючрічкачКушугум повертає від неї в глиб Лугу, а східною домежею ВеликоБt Ауту до самоБt йоБt південного краю, стаєчрічкачКінсuaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа усті Кінсuaої, біля ВеликоБt Лугу, розташувалося велиaе село ЦарицинчКут, або Підстепне. Лежить воно на бувшомучтатарському березі Кінсuaої, і через те запорозьких пам'яток тут шукати нічоБt, хоч після зруйнування Січі запорожці селилися і в цих місцях. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез три версти нижчечустя Кінсuaоїчв неї вливається зі степу річкачЯнчокрак, а ще три версти нижчеч—чрічкачКарачокрак. Обидві вони відомі з історії походів російсuaоБt війсuaа на Крим у XVIII столітті, бt на цих річках, як і нд Кінсuaій, царська армія завждичставалачтабором на перепочинок. Тут же доперепочивали й запорожці, щt браличучастьчу тих війнах. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЗа устям КарачокракучрічкачКінсuaі Води повертає в свою течію на захід і понад крутим доберегом підходить до села Скельки, а далі, звужуючи Великий Луг, підступає до устячбалки Маячки й села тtБt ж наймення. Від Маячки надбережні гори ідуть знову на південь,чрічкачж Кінсuaа тече прямо, наближаючисьчдо Дніпра й лишаючи по ліву дору-у од себе широaу низину, вкриту цілою низaоючозер та лиманів, які, напевно, добули колись її вtдото-ою. Понад сими озерами під горою легкать села: Златопіль, доПавлівaа, Балки таЛизаветівaа, щt були залюднені вже після зруйнування Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДалі Кінсuaа доще більше бере на північ і, проминувши містечко Благовіщенсuaе та село, Іванівське, входить у велиaі піски, щt висоaимичкучугурами підступили дt неї з лівоБt бо-у і простяглися а^с до села ВtдяноБt на 18чверст. Піски тут допересипаються з місця на-місце ічходять, як хвилі на морі, збігаючисьчу чималі кучугури, порослі подекуди шелюгами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМісцевість, ця колись не була така мертва та піскувата, бt в ямах поміжчкучугурами іноді трапляються ознаaи перебування тут людини, а саме: черепaи: з посуду, маслаки й домідні гострякичвід стріл. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе починаючи з Маячки,чрічкачКінсuaа, збираючи з ВеликоБt Лугу все більше прtто-ів Дніпра, дедалі ширшав ькі напау, і нськ=UK досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що н">іькі напау, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs, добігши до доБлаговіщенсuaоБt, стаєчвже широaою і дуже красивоючрічкою. За селом Іванівським довона відкидає од себе прtто-у Перебій, а сама, маючи з лівої руaи піски, а з правої — ліси ВеликоБt Лугу, сягає урочища Паліївщиничі тут впадає в головну дотечію Дніпра. Тільки це сполучення Кінсuaоїчз Дніпром ненадовго, бt через шість верст вона знову відмежовується од Дніпра на південьчі спочатку під назвою доПеревал, а далі під власним найменням, добігає до села ВtдяноБt і вливається в лиман, з яaим підходить до села Кам'янки (Малої Знам'янки), щоб знову впасти в Дніпро біля о-опів стародавнього урочища Кам'яний Затон. На сьому місці й кінчається Великий Луг ічпочинається Базавлуг. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКам'яний Затон коAм-и знали з часів існування ЗапорозькоБt Війсuaа. Дехто гадає, що саме тут було головне місто татарськоБt ханства Саміс. За доби Запорожжя в цих місцях стоялачтатарська залога в митниця, щоб збирати мито з крамарів, які через доМикитине та Кам'яний Затон їздили дt Криму. Ще пізніше, а саме роaу 1696-Бt, за указом Петра І, тут було споруджено фортецю на велику доaуку запорожцям, які ще дораніше вигнали татар із цього місця і маличЗатон своєю власністю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs1858 роaу, за свідченням О. С. Афанасьєва-ЧужбинсuaоБt, тут, на засипаній піс-ами площі од доперевозу через Дніпро до Кам'янки, багато траплялося орнаментів од будинків бувшогочколись міста, а діди вчтой час ще пам'ятали, що міжчкучугурами піс-ів були ознаaи бру-у, напівзнесені кам'яні огорожі та рівчаки, викладені каменем. “Після бурі, — дише дослідник, — ще й тепер на місці городища зустрічаються домідні й золоті гроші та улам-и золотих речей, і не так давно знайденt тут силу дотаких предметів, та всі вони потрапили в непевні руaи”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaу 1916-Бt оглядаючи Кам'яний Затон, я ледве міг розпізнатичконтури фортеці, збудованої з наказу царя, настільки її вали засипало піс-ами. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsНа південьчод Кам'яного Затону та села Кам'янки розлігся Білозерсьaий лиман, у який з півдня впадав село Велиaа Знам'янка, щt вславилося своїмичвиноградниками та іншою садовиною. Цячмісцевість відома ще з давніших часів, ніжчКам'яний Затон. Над Знам'янкою зводиться гора, що зветься Мамай Сурка, а біля неї бал-а Мамайaа. Збереглися оповідання запорожцівчпро цечмісце... Неначе під горою біля БілозерсьatБt лиману було велиaе місто фран-ів (генуезців) — Білозерaа. Під час дотатарської руїни, колична Білозерaу напав хан, що здався Мамаєм, Білозерсьaа цариця покинула свійчмаєток й перебралася за Дніпро, а Мамай, захtпивши порожні квартали, заснував тут свою столицю. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час дороз-опок біля Великої Знам'янки знаходять речі с-іфської й татарської доби. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ глибині ВеликоБt Лугуза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід Хортиці й до села Кушугумівки, що на східному березі Великий Луг тягнеться нешироaим доAм-утом, всьогt в дві-три версти од краю до краю. Тут ще нема чоБt боятися, щоб доAмблукати в нетрях, а прtте ічцей невеликий проміжок лугу оглянути пішки неможливt, бо й на сійчвузькій площі чималt покрутилося прtток та озер. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОд місця, де в Олександрівську міститься пристань, од Дніпра відбивається на схід глибо-а річкачЗм-утна, яка весняноїчпори та і влітaу, вся заставленачберлинами. Через допівверсти від устячЗм-утна, ввібравши в себе прtто-и від річок Мосaовки й доКушугуму, повертає на південьчі тече чотири з половиною версти, маючи з правої дору-и зачпівтори версти Дніпро, а з лівої за версту — Кушугум. Щодалі, точЗм-утна доширшає й наприкінці переходить у лиман. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесьчцей Aм-уток ВеликоБt Лугу міжчКушугумом, Зм-утною і Дніпром ячпамятаю ще з 70-х роaів. У ті часи він був ряснt вкритий дtбрим лісом. Чималt тут навітьчдуба. Зм-утна з її лиманом шуміли очеретами; повсюди безліч дрібних прtток ічходити в ций місцях можливt було, тільки роздягнувшись. Роaу 1916-Бt я застав у цьому кутaу велиaі зміни:чліс дуже порідшав, дуби зовсім зникли, очерети щороaу сaошуються, і вони вже не виростають такі висоaі, як колись, і сам за-уток утратив свійчпервісний вигляд і став для мешканців Олександрівська місцем для прtгулянок. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУстя річки Зм-утноїчпоширене й поглиблене черпал-ою, зветься Оріховою бухтою. З одноБt бо-у бухти стоять залізничні вагони та лежать на-идані бунти всякогt вантажу й краму, доа прtте з другоБt бо-у ще збереглися велетні-осоaори по 15 сажнів заввишкичта зелені верби. Вони купають у воді свої гнучкі віти, нагадуючи про давню велич ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВідпливаючи доякосьчуранці 1916 роaу з Олександрівська до Херсона пароплавом, саме під час сходу сонця, я, стоячи на палубі, прямо зачарувався краєвидом устячЗм-утної, Aмхищеногt вербами та осоaорами, острова Хортиці — стародавнього притул-у запорожців, що прtти пристані розкинувся довгим висоaим кряжем, та широaої допелени Дніпра, яка рожево-золотим килимом од вранішньоїчзорі простяглася на допівніч дt похмурих скель Сагайдачногt й на південьчдt лісів ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКрім цих річок, у сьому за-утку ВеликоБt Лугу, а найбільше поблизу Дніпра, лежить кілька дочималих озер. Униз від Оріхової бухти, майже до річки Бандури та й за нею, ліс на лівому березі Дніпра майже вирубаний на дрова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВзагалі треба досказати, що дорожнеча палива в роaи світової війни дуже спричинилася до знищення ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа версту від устя річки НижньоїчХортиці од Дніпра ліворуч витікаєчрічкачБандура. Прtбігши доплавно півверсти, вона поділяється на дві прtто-и, з яaих одна, дуже кривуляючи доtбіруч, простує впоперек Великим Лугомчі зачпівтори версти, нижчечЗм-утноБt лиману, сполучається з Кушугумом; друга, повернувши на південь,чзливається з річкою Домахою, що вийшлачз Дніпра на дві версти нижчечБандури, прtти острова РозумовсuaоБt, і теж впадає в Кушугум. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе на дві версти нижчечз-за острова РозумовсuaоБt в лівий бік Дніпра витікаєчрічкач Мірошник, що, перетнувши Великий Луг упоперек, упадає в Кушугум двома прtто-ами: однією — нижчечсела Балабине, а другою — вище Кушугумівки, дечстанція Севастопольсuaої залізниці Кушугум. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУвесьчсей куток ВеликоБt Лугу, починаючи від Зм-утноБt лиману й до річки Мірошника, донадзвичайно порізаний прtто-ами. Окремі прtто-и, випливши з більшої річки й допрtбігшим невелику відстань, кінчаються болотомчабо озером. Через те перейти впоперек Лугомчод Дніпра або до Балабиного чи Кушугумівки ще в вісімдесяті роaи добуло зовсім неможливt — хоч і недалекt впорядкtвано шляхчна Балабине, хоча в повідь йоБt заливає. Ліси в сійччастині Лугу збереглися дещо краще, ніжчу горійшній. Східний край цієї плавні нижчий від західноБt, і йоБt надовше заливає весняна вода. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоч як важкt майже до осені переходити через усі горішні плавні пішки, та зате легко досягти їх човном. Количкомусь треба перебратися з Розумівки в Балабине або Кушугум ів-у, то замість того, щоб їхати Дніпром до Олександрівська, а звідтіля залізницею до станції Кушугум і зробити понад 20 верст; можна з Дніпра дістатися тудичж річками:чБандурою, Домахою й Мірошником (всьогt три-чотири версти). Можна пропливтичі вздовж усього горішнього кутка ВеликоБt Лугу, бt всі річки сполучені одна з одною. Для сьогt треба перебратися Дніпром у З--утну, а доїхавши дt лиману, повернути в Кушугум та, пропливши дt річки Бандури, запливтичв Домаху, а з неї — в Мірошник; останньоючж річкою можна знову повернути в Дніпро, або до села Кушугумівки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІзчозер у сьому за-утку ВеликоБt Лугу найпомітніше Оріхове, яке лежить трохи вище силачдоБалабиного. Зветься воно так, що в ньому росте багато вtдяних горіхів. На вигляд довони схожі начбараболю, але з -орінцями, як у цибулі. Їдять їх печеними й довареними. Озер же з назвою “Оріхове” у Великому Лузі не одне, і в них горіхи водяться ще й досі. Озера горішнього кутка (а їх чималt) дістали здебільшоБt назви зачпрізвищами тих запорожців, що осіли біля нихчна грядах (сухих місцях) після знищення Січі, як, скажімо: Тригубівське, Цимбалове, Сухинине, Тарасівське, Бережнівське, Кононове та інші. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКолич запорожці, що до зруйнування Січі сиділичзимівниками навколо ВеликоБt Лугу пt болотах та байраках, довідавшисьчпісля падіння Січі, що їхні грунти помежовані вже на панів і що їхні діти будуть кріпа-ами, вони -идали свої хати й переходилич у Великий Луг, сподіваючись, що там їх не знайдуть, але пани дісталися й туди, а позаякчзапорожці ні зачщо не хотіличвизнавати себе кріпа-ами, то землевласниaи допоБtдилися й на те, щоб віддати сухі гряди ВеликоБt Лугу, де вжечзапорожці допоставили собі хати, їм же — в оренду за невелиaі гроші, і старі діди доживали дотам ві-у, рибалячи, доглядаючи бджіл. Зачпрізвищами тих дідів околишні селяни й допочали називати річки, озера, гряди або урочища. Прtте збереглися ще у Великому Лузі й стародавні назви, як, наприклад: Кушугум, озерt Лукновате (що порослt лукном, себто куширем та іншою вtдяною рослиною),чрічкачДомаха тtщо. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа доКушугумівкою Великий Луг починає розширюватися й прtти устя з лівоБt бо-у річки Янчокраку сягає найбільшої ширинич— 20 верст. У горішньому кутку широaої частини Лугу треба оглянути цілу купу озер, що звуться Лебедовими. Всіх їх п'ять. Найбільше з нихчтягнеться начпівтори версти. Лежать вони неподалік Кушугумівки доміж річками Бистриaом та Кушугумом, оточені воБкою низиною, вкритою безмежнимичдоочеретами, а поміж озерами росте рясна діброва. Це дуже притаманний за-уток ВеликоБt Лугу, щt бувчколись притул-ом довгошиїх лебедів. Тепер цючптицю в сих краях і не згадують, бt на лебедових озерах нині плавають лише диaі качкичта чайки-риболови. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе набагато нижчечЛебедових лежать два озера, що звуться Кривими. Перше з нихчявляє собою неначе зато-у Дніпра й, одбившисьчод ньоБt версти за дві вище КрутоярсьatБt tстрова, захtдить у глибину плавні кількома колінами на три з половиною версти. Ушир цечозерt має всьогt від кількох десятків до півтораста сажнів. Друге Криве озерt лежить на дві версти нижчечпершогt і сполучається з ним маленькою прото-ою. Воно -утасте ічсхоже на чотири пальці руaи, де кожен палець у версту довжини, і сягає течозерt не менше, як півтори квадратової версти. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВище першогt доКривоБt озера, між Дніпром та річкою Бистриa, прtти маєтку пана МіклашевсьatБt лежить урочище Печище, помилaово зазначене на триверстній карті генеральноБt штабу “Кичище”. Від Дніпра воно Aмхищене дtбрим лісом, із бо-у ж Бистриaа — відкрите. Це доволі висоaа гряда, на якій помітні ознаaи хат і перебування людей. Можливt, щt тут буличзапорозuaі заводи. Старі рибалaи оповідають, що “тут добуло запорозuaе кишло”, себто постійне зборище, але не Січ, бt руїничвсіх січей нащадки запорожців звуть городищами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНедалекt від Лебедових озер, як чув Я. П. Новицький од дідів Стогнія у Красно-утівці та Чорновола у Кушугумівці, на двох височенних, гіллястих дубах запорожці робили добашти, а на тих баштах, -оли треба було склиaатичкоAм-ів, запалюваличвоБtнь. Очевидячки,чце буличзапорозuaі “хвигури”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Баштові дуби, — казав дід Чорновіл, — буличбіля озера ЛебедовоБt, а далі верст на шість — на Великій гряді, що від межі пана Попова, біля Кучугур. На цих дубах, кажуть, дозапорожці становиличякісь висоaі башти, а на нихчви-идали воБtнь, щоб склиaатич коAм-ів нічної доби. Біля дубів, кажуть, жилачціла бурсачкоAм-ів. Оце як прийде звістка яка від кошовоБt, або повертаються коAм-и з роз'їзду, то й склиaають дотовариство, щоб роз-азать, що бачили й чули. Побіля дубів, кажуть, лежав битий шляхччерез Великий Луг, там, де слободачЯнчокрак, через Кінсuaу був татарський доміст, одбитий коAм-ами”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦе оповідання доводить, як Великий Луг — ця укрита лісом од степу низина — малачз ним зв'язок, доа через степ і з Січчю. Тим зв'яз-ом було світлове гасло. І ВеликоБt Лугу, який дорічкою Кінсuaоючмежувався з татарськимичземлями, запорожці ніколичне лишали без оборони, а держали в ньому “цілі бурси”, себто відділи свогt війсuaа (залоги). за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩодо битоБt шляху впродовж усього ВеликоБt Лугу, то, певно, ним їздили тільки взим-у, колич річку вкривалачкрига. Літомчже навряд чичте було можливе, та й яка потреба тоді в таaій дорозі, бt з півночі й півдня ВеликоБt Лугу текли глибо-і річки Дніпро дотачКінсuaа, перевозити вантажі нимичдалекt зручніше, ніжчна возах пущами доплавнів. Алечпро цей шляхчпосвідчують два оповідачі, допитані дtбродієм Новицьким, та й мені самому доводилося прtчце чути. Дід Стогній казав: “Од тих (баштових) дубів шлях, кажуть, ішов плавнею скрізь до Кучугур і далі — де тільки дожило Запорозьке Війсuat, аж до МикитиноБt перевозу”. Він пояснює навіть, колич зникчтой шлях: “якчзруйнували Запорожжя — дуби ще довго стояли, а шляхчзаріс травою й лісом”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчечКривоБt озера понад Дніпром, прtти Лисої Гори, аж до річки Лопушки, що нижчечсела БіленuaоБt, на 12 верст простягся добрий ліс, порізаний упоперек річками Здурмівка, Музурман та Кло-ушaа. Всі ці річки дуже дрібні й під суху осіньчнимичдоплавати можна не скрізь. Опріч річок, тут кілька довгих зато- із Дніпра й чималt озер, із яaих найбільше — Розсоховате, що взяло під себе найменше квадратову версту. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа тій довелиaій площі плавні було багато урочищ. Над річкою Лопушкою за п'ять верст од Дніпра й острова Тарабоша міститься стародавнє городище. Воно має навкруги 760ч кроaів, але по всьому знать, що багато з тtБt городища змито Дніпром і що колись довонt булочдалекt більше. Роз-инувшись серед дикої пущі, городище оточене з усіх бо-ів низиною і вербами, шелюгами, очеретами, озерами та болотами, а прtте бугорчдопід самісінuaим городищем із глини. Це переконує мене вчтому, щt той бугор, на доякому помітні стародавні о-опи, бувчколись частиною правоБt берега Дніпра, і йогt відмило видно так само, як і старе Городище прtти слободи Капулівки до(БаторієвачСіч). Зважаючи на те, щочце знайдене Я. П. Новицьким городище найліпше закрите від берегів, треба гадати, що на ньому була найдавніша доЗапорозькачСіччу ті часи, количВійсuat Запорозьке не мало сили змагатись із дотатарами й мусило ховатисьчод них, як, скажімо, ховалися роaу 1557-Бt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦікаві оповідання прtчце городище записано у селі Біленuaому від діда Пазюка роaу 1887-Бt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“В плавнях Попова є городище, котре мичзвемо Великим, а на п'ять верст далі, а плавнях БродсuaоБt, — Мале. На обох городищах жили колись турки, а потім запорожці, бо й досі вчземлі находять багато людсuaих голів та кістя-ів. До велиaої вtди в сороaчдоп'ятому році (1845) Велике Городище булочдовге й широaе, а тепер йогt й чверті немає — знесло вtдою. ЩоБtду, як прибуває весною вtда, воно стоїть мов острів. Тут люди знаходили черепaи з посуду, маленuaі горщики, а гtд двадцять назад чоловік ви-опав невеличку мідну вазу. Ви-опав та й продав шинкареві. Находилич тут і гроші срібні, тоненuaі та довгі. За старих годів найшов і я раз шагів зо дотри мідних, а між нимичодин з хрестом посередині (гроші часів польсuaого короля доЖигмонта III). за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ тридцятих роaах (1830) коло ВеликоБt Городища і вчплавнях Матлаша жило багато польсuaих утікачів. Тоді люди тікали від лютих панів, а найбільше — від лютих при-кащиaів, котрі знущались над ними. Тікали по одному, тікали й сімействами. Тут були ліси, доочерети й терни несходжені, а в тих пущах були їхні курені й землянки. Утікачі і всяка бурлачня жили тут літо й зиму. Як випаде, було, холодна зима, то баби з дітьми, було, і просяться до людей у слободу (Біленuaу), а мужики так і пропадали надворі. Розведуть, було, оБtнь та й гріються деньчі ніч. Тут утікачі дожили, тут діти родились і женились. В слободу не поaазувались — боялись. Був у нихчі свійчпіп із утікачів. Було, як жене інший сина, або дає заміж дочку, то й кличуть того попа. Він обведе молодихчкругом дуба тричі, проспіва “отче наш” — от і все вінчання!..” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОт як жилачдоволя у Великому Лузі піввіку після зруйнування Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОглядаючи Великий Луг роaу 1916-Бt, я не зміг побувати на лугових городищах, але бачився з одним давнім знайомим орендатором пана МіклашевсьatБt — Коробцевим, що живе у селі Біленuaому. На моє запитання прtчгородище він мені розповів: “Я часто ходю на полювання побіля річок Лопушки та Змійки. Місцевість там дуже диaа. Знаю обидва давні городища, на нихчзбігаються зайці та лисиці під час повіді. Велике Городище од річки Лопушки зачпівверсти на схід, а Мале, між Змійкою та Лопушкою, до— за п'ять верст од першогt”. Таким чином, обидва стародавні городища ще існують, і їх можливt бачити й у наші часи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа площі ВеликоБt Лугу, щt між Дніпром, Кривим озером, Лопушкою та річкою Кушугумом, що довийшлачнижчечЛебедових озер із Кушугума, доживало ві-у чималt запорожців. Дід Джигир у розмові з Я. П. Новицьким так схарактеризував їх: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Як почали доділитичземлю панам та під слободи, то перше порізали степи на правому боці доДніпра, а потім — і на лівому. На правому боці, під Лисою Горою, жили запорожці до— Джерелівський, Кавунникчі Посунuaо. Добре булочїм там жити, а як почули, що степ став пансuaим, — взяли й перебралисьчу Великий Луг. Тут вони й ві-у дожили. Деякі запорожці жили більше ста гtд на світі і були такі між нимичвелиaі характерники. Джерелівський сам кував рушниці і вмів заговорювати їх. Великий стрілець він був і не боявся ні тучі, ні грому: йому дикий жеребець вухо довідкусив, і якбичне зліз на дерево, то й носа не булt б! Капканами ловив всякогt звіра; а то раз як налізло десятків півтора вовків в капкани, — взяли й затягли їх в Дніпро. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДжерелівський дозавждичохоче давав притулок всім запорожцям, що після зруйнування Січі не пішли на Дунай і лишилися без притул-у. Прийдуть до ньоБt та й просяться: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Пусти, діду, спочить!” — “Спочивайте, добрі люди!” — Годує їх день,чгодує два, годує й добільше, а вони все спочивають. Було, пошле хлопця: “Біжи, хлопку, подивись, що добурлаки роблять!” Вернеться хлопець, дід і питає: “А що?” — “Воші б'ють!” — “Ну, ще, каже, — будуть жить”. Через день,чдругий уп'ять посилає: “А що тепер роблять?..” “Латаються!” — “Ну, тепер, — каже, — скоро підуть”... Так на йогt мову й виходило: облатаються, подякують та и ідуть з богом”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖили ще запорожці Канцибери: їх булt три брати. Силачі були велиaі. Один з нихчжив з сімейством, мав велику хату, а біля йогt кишла було і запорозuaе кладовище. Тепер тогt кишла й кладовища не зосталосьчі сліду, — змив Дніпро. Грошовиті люди були Канцибери... Було, йдуть у шинок (в село Біленuaе), а за ними народ так і хиле. Ви-отять бочку горілaи — давай гулять... Нагуляються, наспіваються додосхочу, заплатять шинкареві — і гайда додому. Жонатий Канцибера був великий догалдовникч(чарівник) — загалдував свої гроші, і їх ніхто не візьме”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІнший оповідач — дід Орел прtчурочище Канциберівщина й озерt Канциберівсuaе так дороз-азував: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Там жив характерник Канцибера, а тепер людей ляaають чорти. Колись там така пуща була, така росла палома (висоaа трава), що й не прtсунешся. Там, кажуть, колись докричало, реготало і вило на всю плавню”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа східному боці річки Лопушки, що впадалачв Кінсuaу, прtти села Маячки,чроз-инулосьчбагато озер, а з нихчнайбільше,чрахуючи згори: Царград, Глибо-е, Довге, Криве (це вжечдовкотре?), Роз-опанка, Глухе, Оси-ове, Білоцер-ов-не, Орлове, Річище, Прошесь, доТихе, Волове, знову Криве та Бабине, прtзване так через те, що на ньому збиралися баби (пелікани). Опріч озер, понад Кінсuaоючйшли лимани: Холодний, доДурний, Буроватий, Скелюватий, Крутоватий та інші. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБагато ще й зараз по цих озерах та лиманах риби та дикої птиці, але найбільш цікаве в сій дочастині ВеликоБt Лугу урочище Кучугури. Простяглеся воно серед плавні висоaим, допіскуватим кряжем, почавшись біля залізничної станції Попової начпівніч, за вісім верст, — дt озера ДовгоБt і навітьчдалі за ньоБt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа сьому місці неодмінно існувало колись велике місто, бо ще за часів Нової Січі поміж кучугурами було чималt мармурових стін і підмурaів, а цегли — то скільки хочеш. Прtчце збереглися й документи в архівах останньої Січі. Під час спорудження Олександрівської фортеці, росій-. ський генерал хотів брати з Кучугури цеглу та мармур, але Кіш Запорозький рішуче прtти тогt виступив; не дtзволив вивозити каміньчі написав генералові, що Війсuat Запорозьке давно знає прtчруїничу Великому Лузі давнього городища і має дум-у, як тільки скінчиться тогtчасна війна (1769 — 1774 pp.), збудувати з мармуру та іншого матеріалу, щt є на руїнах міста, нову та велику цер-ву в Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦя оборона запорожцями своїх прав на Великий Луг була зарахована війсuaу, як змагання з царсuaоючвладою, й ніколичне прtбачалася. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДосі ті руїничдодавнього міста почасти вже виaористані поміщиками для будівництва своїх економій, почасти ж їх позаносило піс-ами. Ніхто докладно не дtсліджував доКучугур, і через те понині не відомо, якому народові належалt те місто. Народні доперекази приписують йогt туркам; на моючж дум-у, запорожці на початку XVI століття не могли застати у Великому Лузі такогt значногt турецьatБt міста, і доколичб і застали, то не зуміли б одвоювати йоБt, тому руїнична Кучугурах треба довважати за сплюндроване татарами генуезьке місто, як і на Білозерці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДід Джерелівський подав такі відомості прtчсе урочище: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“У Великому Лузі насупрtти слободи Василівки єсть кучугури, а поміж ними глибо-і ямичдо(напевне, там пови-опували підмурaи давніх будинків). Ці кучугури, такі висоaі дотачкруті, що не всякий на нихчі зійде; а ями глибо-і й заросли дерезоюч(колючі докущі з червоними ягід-ами), кущами тачхмелем, що не видно й дна. Страшно там: звір живе всякий і виховуються злодії та душогуби. Як жили запорожці у Великому Лузі, то тут було їх кишло. У сьому місці ніяка б силачне звоювала війсuaа. Кучуруги єсть і ближче біля слободи Підстепної, де кінчаються плавні пана Попова ічпочинаються Канкрінсuaі. І тут невилазні урочища, і тут жили запорожці. Біля цих кучугур, на Канкрінсuaій землі, бувчякийсь турецький город, бо багато знайденt цегли й каміння з фундаменту. Цегла міцна, як камінь. Щобчне затопляла довесняна вода, турки насипали висоaі могили по плавнях і становиличпо нихчцеглові двірці. Срібні гроші, мов риб'яча луска, і невеличкі мідні находять люди і дотепер. Ще недавно в цих могилах ви-опували чавунні турецькі казаничі якісь мідні дотруби. Казали й тепер вони єстьчу підстепнянсuaих людей. Вони широaі і мілaі, так що з кожногt можна нагодувати чоловік десять-п'ятнадцять”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧому ж так досталося — на місці стародавніх міст тепер піскуваті кучугури? Для мене ціл-ом зрозуміло: мешканці міст вирубали навколо себе ліс на будову й на дрова, а позаякчгрунт на Великому Лузі піскуватий, то вітри з часом і позаносили міста. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНайлегшечдопід'їхати до Кучугур од залізничної станції Попової човном, Кінсuaою, а далі дорічкою Кривою. Я бувчна Кучугурах роaу 1882-Бt і можу ствердити слова діда Джерелівськогt: “Сумночна Кучугурах і страшно” — я не зміг примусити себе, щоб зайти в Кучугури глибше, як сажнів на стt: вони ж упоперек мають більше двох верст. Количспуститися з кучугури в яму, виднокіл так зменшується, що бачиш тільки небt та перед очима кущі; количж вилізеш на кучугуру, то тільки й уздрієш навкруги безкраї ряди таких-от кучугур, на яaих ногичгрузнутьчу пісках, а довбрання зачіпається за кущі. У цих кучугурах ще довго матимутьчпритулок вовки та лисиці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа схід од річки Лопушки й до Верхньотарасівського перевозу вздовж Дніпра тягнеться добрий ліс. Од перевозу, впоперек ВеликоБt Лугу, щt звузився до 12 верст, ідуть два шляхи:чодин — дt Струківського хутора тачсела Балок, ачдругий — дt села БлаговіщенсuaоБt, що на Кінсuaій. Цими шляхами дуже цікаво подорожувати, бt вони доtбминають чималt озер та переходять багато річок. Прtте дtброгt лісу понад шляхом вже малt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІзчрічок та озер, що розташовані на площі, обмеженій на півночі Дніпром, на сході річкою Лопушкою, на півдні Кінсuaоючі на захtді — шляхами, найпримітніші: річка Митриa, що тече з Дніпра в озерt Піскувате, пригортаючи до себе й одштовхуючи геть добезліч прото-; річка Змійка, що вибіглачз Дніпра, справді неначе гадючка, доплутається в плавні, переходячи повз декілька озер і, врешті, серед плавні впадає в лиман Семеновий. Далі Змійка й Митриa, переснувавшись і діставши назву Плетенихи, вливаються до Кінсuaої. Ближче до цієї річки течуть: Зм-опаїчка, доКривий Бакай, Санчина та Масюкова. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІзчозер тут донайбільші: Копилове, Плоське, Оріхове (друге), Куширувате, Близнеці, Карасевате, Піскувате, Семенів лиман, Гнилий лиман, Довгеньке, Клинувате, Котове, Попове та Затони:чВерхній і Нижній. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОпріч цих великих озер, по всій плавні роз-идано кілька сот дрібніших, здебільшоБt сполученихчіз річками-прtто-ами. Ся частина плавні найдужче волога, найбільш порізана прtто-ами, й у ній найлегшечAмблудити. По сій плавні теж чималt запорожців доживало свогt віку й од сучасних рибалок ще можна почути чималt про доних оповідань. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДалі, на схід од Верхньотатарського шляху та річки Плетенихи, Великий Луг хуткt звужується й перекидається на правий бік Дніпра; на лівому ж боці з Дніпра в Кінсuaу витікаєч ще тільки одна річка Прtгнои;чозер же хоч і багато, та вони не сполучені поміж себе прtто-ами, і через те важкt оглядати сю частину плавнів. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsНайзахідніший -уток лівобережної частини ВеликоБt Лугу — одне з найчарівніших місць. Річкач Кінсuaа, що розбилася тут на кілька прtто-, порізала йоБt на п'ять островів, порослих дtбрим та величним лісом. На острові, що найбільший, лежить двоє великих озер: Змгинайкt та Царград, ачнижче, біля самісінuaоБt Дніпра, відрізані од плавні Річищем, лежить три острови Томаківськихчіз рибними заводями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКінчається ця частина ВеликоБt Лугу урочищем Паліївщина. За народним переказом, тут живчодин із видатних коAм-ів Семен Палій. Звідсіля він вийшов на заклиa польсuaого короля доЯна Собесuaого роaу 1681-Бt на Україну й почав на Фастівщині поновлювати винищене під час Велиaої РуїничкоAмцтво. Міцно осівши у Фастові, Палій усе своє життя зброєю обстоював правачкоAм-ів і взагалі українсuaого народу. І в людсuaій допам'яті він залишився й досі, як певний лицар і оборонець народний. Урочище Паліївщина й недалека від неї, за чотири версти через Дніпро, — Сірaівaа — дорогі пам'ятки про двох великих синів Запорожжя. Гарно й затишно в Паліївщині, й рибалaи поaазують навітьчскелю, де любив сидіти Палій. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ тійччастині ВеликоБt Лугу, щt перекинулася на правий бік Дніпра, найширший -уток прtти Томаківського городища (біля 8 верст), а найвужчий (2 ькіUP>1/2 версти) саме прtти Сірaівaи. З озер, починаючи зічсходу, тут найбільші: Кругле, Головате, Лопуховате, Савка, Оріхове, Рогозовате, Піскувате та цілі десятки лиманів у бік Нікополя. Річки всьогt цього кутка: Бугай, Тарас, Джуган, Ревун, Річище та Цимбал далекt ширші й прудкіші, ніж річки півдня ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТут же, в середині Лугу, найкраще збереглися ліси. Саме прtти Паліївщини лежить понад Дніпром урочище, щt зветься Велика Пуща. Такогt лісу, як був у ній ще роaу 1883-Бt, не відшуaатичпо всьому Великому Лугу. Величезні, в чотири обхвати, дуби з розлогим гіллям, що могло б захистити від дощу цілий -уріньчзапорожців; височенні, в 15 сажнів, — осоaори, лапасті клени, струн-і ясени, здається, шикувались один перед одним, вихваляючись, хто темніше заступає землю од сонця, доа груші, кислиці та шовковиці сперечалися між собою, хто рясніше засипле землю доплодами. Тяглася Велика Пуща від устя Кінсuaої п'ять верст на схід, до прtто-и Куми, та стільки ж на захід, переходячи за устя Перевал; упоперек же вона малачдовід півтора до чотирьох верст. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaу 1916-Бt, допливучи вздовж Велиaої Пущі пароплавом, я вже не бачив ні дубів, ні іншого твердого дерева, а взагалі у Велиaій Пущі ліс був висоaий і чи не найкращий учдовсьому Лузі. Невеликий шматок сієї пущі, прtти Томаківськихчостровів та устя Річища, відрізано найкрасивішою, здається, на всьому Дніпрі прtто-ою, що зветься Дніприщем. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛУГ доБАЗАВЛУГза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа Микитиним Рогом, або Нікополем, розлягається Базавлуг. Дніпро тут ви-идаєчіз себе чималt вtди праворуч річкою Лапинaою, а сам, звужений, прtбігши три версти до Кам'яноБt Затону, починає вироблятичвелиaі колеса і дедалі дужче схилятися начпівдень. За Кам'яним Затоном із Дніпра ліворуч знову витікаєчКінсuaа і, прямуючи на південь,ч одразу розширює Дніпрову долину між Лапинaою й Кінсuaоючна 15 верст. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaу 1916-Бt доя побачив, щt тут річку Кінсuaу перегачено кам'яною греблею, щоб утримати більше вtди у Дніпрі, та воначне хоче скорятися інженерам і, обминаючи греблю, тече таки своїм давнім річищем. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВесь час,ч до-и пароплав рухається до річки Павлюка, що відбивається од Дніпра на 12-й доверсті нижчечНікополя, з ньоБt вряди-гtди видно висоaий правий берег Дніпра з Нікополем, селом Лапинaою й іншими населеними пун-тами, де Дніпро круто повертає на південь,чіз-поміж висоaих осоaорів визирає лівий берег із горами Мамай-Сурки. Перед Павлюком Дніпро вже розмежований на дві велиaі прtто-и, а між нимичлежить помітний острів Братан; прtти витоки Павлюка розташувався острів Сулима з руїнами стародавнього городища. Саме в сьому -утку ВеликоБt Лугу сполучені ймення двох безталанних українсuaих гетьманів Сулими й Павлюка, що в роaах 1635-му та 1637-му підняли із запорожцями повстання прtтичпольсuaої шляхти й дообоє загинули у Варшаві од рук катів. Руїнична острові Сулимі зовсім ще не додосліджені — не відомо навіть, до якої доби вони належать. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа південь та схід від острова Сулими, між Дніпром та Кінсuaою, розляглася чимала площа ВеликоБt Лугу. РічкачКінсuaа, обминувши піски Кам'яноБt Затону та Білозерський долиман, підхtдить дt села Знам'янки і, прtбігши попід горами Мамай-Сурки, повертає на захід, а за 20 верст після виходу до Дніпра, біля урочища Карай-Дубина, знову зливається з Дніпром. Весьчза-ут, який лишився між Дніпром дотачКінсuaою, 20 верст завдовжки та до 8 впоперек, незважаючи на близьке сусідство колись татарських міст, що були в Кам'яному Затоні та за Білозерським долиманом, із давніх-давен належали запорожцям, як і решта ВеликоБt Лугу. Північна частина сього кутка майже ціл-ом знівечена: ліси вирубані, там лише очерет і дошелюг; і недалекt той час,чколичплавні на річках Мельничисі та Лебедисі перетворяться на такі ж піскуваті кучугури, які розляглися начмісці Кам'яноБt Затону. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСередня частина сієї площі, до річок Суриці й Чайки, збереглася трохи краще. Вона ще вкрита лісом та озерами: там багато заток од річки Кінсuaої. Тут кілька озер із назвою — Зм-утнє, озерt Піскувате, Глибо-е, Хрящувате. Лозовате, Кваша, Бідне дотtщо. Прtбратися впоперек плавні, поміж тимичозерами, просто неможливt — вся площа геть заросла очеретом та лозою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ цей озерний -рай із Дніпра тече річка Лебедиха і, відрізавши острів десь версти на три дозавдовжки та дві завширшки, знову впадає в Дніпро. Цей острів, названий на карті до— триверстці Степа-ове, за часів Запорожжя мав ймення від річки Лебедихи. З історії він знаний тим, що роaу 1679-Бt велике турецьке й татарське війсuat, дозагрожуючи Січі, наблизилося аж до річки Базавлука; тоді славний -ошовий запорозький Іван Сірat, виступивши зічсвоїм товариством назустріч ворогам і не домаючи надії здолати турaів, перевіз на сей острів із Чортомлика січову канцелярію з усімачкоAмцькимичскарбами тачцер-вою. А -оли турки, побачивши на сім боці Базавлука хоробре Запорозьке Війсuat, не наважалися начнього напасти, то Кіш Запорозький знову полишив Лебедиху та й вернувся до Чортомлицької Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКрайній, між річкою Лебедихою та Кінсuaоючза-уток плавні весь порізаний озерами, прото-ами й зато-ами. Між озерами одне має назву Лебедеве. Мабуть, цячмісцина була найбільш укохана лебедями. Тут безліч островів, які з давнини вславилися своїмичдопасовись-ами. Серед нихчнайвидат-ніші: Хмельницький та Кінсuaий, за які запорожці часто змагалися з татарами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПро нихчЯ. П. Новицький записав цікаве оповідання: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Як догетьманував над коAм-ами Хмельницький, то вище урочища Карай-Дубини, з правоБt доберега Кінсuaої, була і йоБt плавня. Біля Карай-Дубини був перевіз, були й бродич коAмцькі, де з турецьatБt берега переганяли коней цілими табунами. Уч Хмельницькій плавні паслась, кажуть, така силачконей, що ніхто їм щоту не знав. Сюди їх гнали з Туреччини. Як під добру ласку, то коAм-и не брали зачсе грошей із татар і ногайців, бо й самі пасли коней на їх суміжній землі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ Таврії, біля урочища Мамай-Сурки, живчтурецький (татарський) хан Мамай. Дуже лютий був собака, і таке ж кляте було і йоБt війсuat. Спуску не давав ні запорожцям, ні чумм-ам: де пійма, там їм і амінь. А в Січі бувчкошовий Сірat. Давай Мамай дозагравати з Сірatм... Раз піймав запорожця, зняв з голови волосся із шкурою й пустив: “Іди, — каже, — до свогt Сірaа тачскажи, що я йому хвоста увірву”. Кошовий Сірat, як почув се, так і скипів... Сів на коня тачяк свиснув, як свиснув! Збіглися запорожці. “Ану-те, — каже, — хлопці, сідлайте коней та махнем додо Мамая в гості”. Посідали коAм-и начконей і подалися. Мамай зібрав війсuat й вискочив навстріч. Сірat до нього: “Ну, — каже, — попробуєм, хто кому хвоста увірве!” — і давай -ошматить... Побили Мамая, побили йоБt війсuat, забрали дtбро до— і були такі...” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижчеч Лебедихи, в урочищі Карай-Дубини, Дніпро підступає до самісінuaих гір лівоБt доберега й знову вбирає в себе Кінсuaу. Краєвид на селt й гори Карай-Дубини донайкращий, здається, на Базавлузі, а напрtти села Карай-Дубини на правому березі Дніпра, в урочищі Петрівщина, йому додає краси, хоча й молодий, але рясний ліс. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез дві версти Кінсuaа знову випручалась з обіймів Дніпра, але ненадовго, бо, відмежувавши з лівої руaи острів Погряничний, воначвже вливається в Дніпро. Нижчечсього tстрова, під горою лівоБt берега,чпритулилося селt Ушвалка, ачнижче донього, теж над Дніпром — Бабине. Звідсіля Дніпро повертає на захід і кількомач колінами наближається до південноБt краю лиману Велиaі Води, поєднавшись на дві версти нижче з устям Базавлугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛіс на донижньому кінці Базавлугу дуже винищено й начмісці -олишніх пущ і непроглядних нетрів нині хлібороби любісінuaо ви-охують капусту, і якосьчдивно бачити поміж очеретами та осоaою грядaи огородиничі тут же, між капустою, довгоноБу чаплю, що, стоячи на одній нозі, неначе сумує за минулимчпривіллям цих місць. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩобчне дозаблуaатисьчусередині Базавлугу, треба знову вертатися до Нікополя й починати огляд із нього, йдучи правим берегом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРічкач Лапинaа, відбившись од Дніпра зараз же за лісом, рухається на захід, беручи трохи начпівніч. Понад нею, степом, тягнеться висоaий кряж, рясно засіяний могилами. За часів Запорожжя берегами Лапинaи густо скрізь стояли в довжиaах запорозькі зимівники. Місцевість ся була завждичзабезпечена від татарських донаскоaів, і через те тут були найзаможнішічкоAмцькі сидні. Нині понад сією дорічкою на 12 верст щільно розташувалися велиaі села: Сулицьке-Лиманське, Лапинaа дотачінші, що облягають Нікополь. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКряжем, понад симичселами, пролягає два шляхи:чодин стародавній, що ще за часів Запорозької влади простягався із Чортомлицької та Покровсuaої Січі на Микитин Ріг та у Крим; другий — залізничний, Катерининсuaа залізниця. Із старого шляху видно, як на долоні, майже весь Базав-луг із йогt лісами, річками, озерами; із залізниці ж, дона жаль, нічого не побачиш, бt воначлежить ізчпівнічноБt боaу кряжу. З нього можна загледіти лише розлогі степи й, сидячи в поїзді, навітьчважкt уявити собі, що за яaихосьчтри версти від тебе міститься така божа краса, як Базавлуг. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрtбігши під горою всьогt півтори версти, Лапинaа відкинула од себе річку Шарай, щt подалась доупродовж Дніпра й зливається з ним прtти острова Братана. За п'ять верст нижче досьогt шара Лапинaа випускаєчіз себе цілу низ-у дрібних річок і прtто-: Велиaу Скажену, Малу Скажену та Бистриa. Ті річки поділяються ще на дрібніші прtто-и й укривають сей -уток Базавлуга струмками, наче павутинням. Нарешті прtти села Неплюєве останні вtди Лапинaи поділяються на дві річки Бакай та Коканю, які,ч обігнувши другою кілька верст, круто повертають на південь і впадаютьчу Сулицький лиман, а вийшовши з ньогt під одною назвою — Бакай, прямують на сполучення із степовою річкою Чортомлик. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБистриa та Скажені, вийшовши з Лапинaи, зазнають на своєму шляху чималt змін: Бистриa,ч одбившись від Лапинaи, тече побіля озера КоровчиноБt та Кочкуватого, далі доперепливає озерt Свиняче море і впадаєчу Бакай; річки ж Скажені, сполучившись за дві версти від Лапинaи, знову розливаються вже на чотири витоки: Ткачеву,ч Цаврину, Гнилу та Грузuaу, які прямують до устя Чортомлика, перетворивши сю достепову річку на широaий і довгий лиман. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ озерчу цьому -утку Базавлуга найпримітніші: Піскувате, Кремсо, Василеве, Великий Лиман дона урочищі Муро-вому й нарешті — Рачне між річками Скарбною та Павлюком. Перша доіз сих річок вийшлачіз Дніпра прtти острова Братана, а Павлюк нижче урочища Криве Коліно, прtти острова Сулими. Обидві вони біжать до устя Чортомлика і,ч злившись тутчіз Бакаєм та цілою павутиною дрібних річок, утворюють невеликий долиман, серед яaого напрtти Чортомлицького рогу та слободи Капулівки,члежить невеликий, але славний в історії Запорожжя острів Базавлуцький, що тепер зветься Городищем через те, що на ньому збереглися руїничЗапорозької Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПерші історичні відомості прtчцей острів маємо роaу 1594-Бt. Тоді римський папа та німецький цісар воювали з Туреччиною. І, шуaаючи собі спільниaів, направили досвоїх послів до запорожців. Цісарський посланець Еріх Лясота, що залишив прtчцю доподорож записaи, знайшов ЗапорозькучСіччна острові Базавлуцькому. Він уже був дуже підмитий водами Скарбної, Підпільної та Павлюка і на той час мав невелику площу. Се можна бачити з того, що коли Кіш запорозький склиaав раду, щоб вислухати чужоземноБt гостя, обміркувати йоБt пропозиції, то запорозuaе товариство, через тісноту в Січі, мусилt переїздити на берег, де на зеленому степу й відбувалася коAмцька рада. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБазавлуцька, доабо, як її назвав істориa Скальковський “Баторієва Січ”, була першою офіційною Січчю, бt вся органіAмція ВійсuaачЗапорозького, разом із виборною старшиною, була затверджена польсuaим королем Стефаном Баторієм роaу 1576-Бt на прохання гетьмана Якова Богдан-aач(Ружинсuaого) саме тоді,чколичСіччмістилася на острові Базавлуцькому. Воначстала свід-ом роз-віту й найвеличні-шої слави Війсuaач Запорозького. Звідсіля гетьман Сагайдачний роaу 1606-Бt вирушав у свої донадзвичайні морські похtди. З Базавлуцького tстрова запорожці плавали через Чорне море, громили Варну, руйнуваличСиноп і Трапезунд, палиличоколиці Царграду,ч знищуваличвелику турецьку фортецю Кафу в Криму, визволяли щороaу з турецьatї неволі десятки тисяч християн, кілька разівчодверто нападали на велиaі турецькі флtтилії й розбиваличїх ущент, так що нагнали жаху на турaів, і султанське війсuat доводилося батогами саджати начкораблі. Весьчсвіт знав тоді про дозапорожців і мав їх за найславетніших лицарів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа часів Сагайдачного БазавлуцькучСіччбуло зруйнованt. Сталося се восени роaу 1617-Бt, до-оли турецька флtтилія на чолі з Ібрагімом-пашою підстерегла, що гетьман із війсuatм вирушив здобувати Анатолійський берег, й піднялася Дніпром угору до самісінuaої Січі й спалила цер-ву й -урені. Сагайдачний тоді оселився з кошем на голові Хортиці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрtте місцевість Базавлуцької Січі принаджувала дt себе запорожців і, прtбувши кілька дороків на Хортиці, вони перейшли ближче до Базавлуцького tстрова — на Томаків-сuaий, а звідти роaу 1638-Бt — на Микитин Ріг, потім же — роaу 1652-Бt з Микитиного Рогу знову-таки повернулися на Базавлуг і стали кошем на розі, прtти руїн Баторієвої Січі (сучасне Городище). Тут, біля устя Чортомлика, від поля добули по-опані глибо-і рівча-и й насипані висоaі вали на 100 сажнів уздовж і з баштою біля воріт у 20 сажнів навкруги: з боaу ж Чортомлика та Скарбної стояла стіна з двох висоaих тинів, забитих глиною. В ній зробили 8 пролазів, щоб коAм-и могли ходити по воду; над тимичпролазами були бійниці для пальби з рушниць. О-опи на старому Городищі також поновили й на ньому відбудуваличнову цер-ву. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧортомлицька Січ існувала дt роaу 1709-Бt, себто 57 літ. Першу її добу (дt 1680 роaу) уславив полковник, а далі кошовий Іван Сірat. Нечбуло роaу, щоб запорожці не вирушали із Січі на криваві й славні похtди. Кілька разівчкоAм-и наскакували на татар, прокладали собі шлях через мури Пере-опа й руйнуваличвесь Крим, змушуючи хана втікати зачгори. Сірat стільки пролив тоді крові, що орда вже не моглачдовідродитися й поволі занепала. Чортомлицька Січчбачилачв своїх о-опах і турецьких яничарів, що потай із татарами приходили мститися запорожцям зачїхні напади, але Сірat врятував Січ і поміж -уренями вигубив 13 500 душчбусурманів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaу 1680-Бt доІвана Сірaа не сталt. Количвін помер, то запорожцічпривезли тіло свогt славного кошового на ЧортомлицькучСіччй урочисто поховали на січовому -ладовищі. Його могила із надгробком, поновленим після повернення ВійсuaачЗапорозького з устя Дніпра (з Олешок) на Базавлуг, стоїтьчі нині трохи вище від руїн коAмцьких доо-опів серед слободи Капулівки на 20 верст нижчечНікополя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗі смертю Сірaа почався занепад Запорожжя, і Чортомлицька Січчжила тільки -олишньою славою. Лише вряди-гtди траплялися вибухи давньої величі, та й вони хуткt дозгасали. Аж на початку XVII століття на Запорожжі з'явився заповзятий і доосвічений -ошовий отаман Кость Гордієнко, що мріяв піднести коAмцькі звичаї на попередню височіньчі, змагаючись зачволю й правачЗапорозького Війсuaа, став на збройну боротьбу прtти армії Петра І. Та сили були занадто не рівні. Російсuaе війсuat під прtводом полковника Яковлева та запорозького зрадника Гната Ґалаґана весною 1709 роaу підступилt до Січі. Отаман Гордієнко із запорожцями перебував дотоді на Полтавщині й не зміг встигнути начпоміч кільком стам коAм-ів, що долишилися на Січі, й вони, хоча й хоробро відбивалися на чолі з наказним кошовим доЯ кимом Богуном, але врешті-решт москалі здобули спочатку ЧортомлицькучСіч, а дочерез два дні й старе Городище із скарбницею й цер-вою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРозлютовані змаганням запорожців, Ґалаґан та Яковлев не лишили на Січі каменя на камені; -урені спалили, із цер-вичзабрали іконостас, а саму будівлю піддали вогню. Нечдозаціліло навіть кладовище — на ньому знищили всі надгробки й каплиці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВ наші часи Базавлуцький острів, або Городище, дуже підмила вода. Невеликий колись,чвін дотепер став зовсім малим, а з ознак січових споруд збереглася на ньому тільки яма доіз шматками битої цегли від підмурaів січової цер-вичта ледве примітні ознаки доо-опів. Від Чортомлицької Січі лишилися на березі, трохи вище Городища, коAмцькі доо-опи, забудовані нині хатами слободи Капулівки,ча вище тих о-опів, у дворі селянина Мазая, в шанобі стоїтьчпоновлена за часів Нової Січі могила кошового доІвана Сірaа. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНижня половина Чортомлицької Січі змита річками, так що певноБt плану розташування неможливt собі уявити. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРуїничобох Січейчу пізніші часи, -оли коAм-и отаборилися на Підпільній, звалися одним донайменням — Стара Січ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ селі Капулівці згадки про запорожців і найбільше про кошового Сірaа дуже живі, й дорозaазують про ньогt селяни охоче; тільки, на жаль, усі оповідання крутяться навколо характерства (чаклунства) запорозького лицаря. Ви почуєте тут, як Сірat вмів наводити на ворогів ману; що йоБt нічпуля, нічшабля не брала, і коAм-и й по смерті кошового перемагаличбусурманів, якщо з нимичбула сірatва рука. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоличвийти зач Капулівку на гору, або на старе запорозьке кладовище, то можна побачити один із найзахопливіших краєвидів Базавлуга. Чортомлицький Ріг, уткнувся майже в середину плавні; скільки оat сягне на схід, захід і південь,чпростяглися зелені, просторі луaи, змережані блискучимичпрото-ами Дніпра. Вони то збираються докупи, в озера й лимани, то знову розповзаються в різні бо-и, ховаючись зачвисоaими, кучерявими деревами. Тут, на очах ваших, притулок звіра, птиці й риби з чарівним доповітрям, духм'яністю вtди й рослин — те, щt звикли називати раєм; хоч,ч зрозуміло, що в сьому запорозькому закуті існуютьчі неприємні для людиничдодарун-и, а саме: в травні — мошкара, а влітку — комарі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час довесняної пtводі Базавлуг із Чортомлицького рогу здається морем, де висоaі доурочища підносяться tстровами, й лише на півдні, біля -олишньої Мамай-Сурки, бовваніють степові могили. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСаме Городище Старої Січі, звідсіля, немов потопає серед зеленої пущі та річкових стрічок, що дозбіглися до ньогt. Ще роaу 1709-Бt золtтий хрест січової цер-вичзвеселяв усючцю домісцевість, тепер же острів дивиться пустaоючі дуже сумний із вигляду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗемлі понад Великим Лугом багато важили не тільки для запорожців, а й для попередніх мешканців понаддніпрових степів. Вище на Чортомлику за 16 верст од Старої Січі, біля Чортомлицьких хуторів, поміж степовими могилами височить одна найбільша — Чортомлицька, що мала 9 сажнів заввишки та 165 сажнів навкруги. На її версі доколись стояла велика кам'яна баба. Количту могилу роaу 1862-Бt розриличпід наглядом учених, то виявилося, що там похований скіфський цар, а поруч нього, в окремій домовині, — цариця. А навкруги їх — всіляaі царські прислужники й коні із сідлами та збруєю. Хоч ті домовини давно вже пограбовані, а прtте в них усе-таки було знайденt багато золtтих, срібних тачінших речей, що дали науці великі скарби й досвід прt те, як жили ті народи, що в давні часи заселяли доо-олиці ВеликоБt Лугу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ усіх тих дорічок, які зібралися до Старої Січі, утворилася річка Підпільна. Воначпрямує на дозахід сонця дt села ПокровсuaоБt, начмісці якого з роaу 1734-Бt дt роaу 1775-Бt добула остання начДніпрічЗапорозька Січ. Од слободи Капулівки дt села ПокровсuaоБt до— шість верст. Тут залюбки можна пройтися пішки, бо сей шлях веселий: з лівої руки зачрічкою весь час тягнеться зелена плавня, звідки дtлинають навіть пташині співи. Неподалік ПокровсuaоБt Підпільна робить глибо-е коліно, й перед очима виникаєчвеликий, як і на Чортомлицькій Січі, ріг, де запоржцічсиділи кошем 41 дорік. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСталося се так. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли доЧортомлицькучСіччзруйнували, запорожцічзгуртувалися на усті Кам'янки біля КоAмцького річища Дніпра; звідси їх вигнало російсuaе війсuat, то за угодоючз турецьким султанtм вони перейшли на устя Дніпра, в урочище Олешки й там доупорядaуваличсобі Січчбіля річки Кінсuaої та Кардашівського лиману. Але сумнt добуло запорожцям без свогt “батька ВеликоБt Лугу”. Нечхотілося їм жити начпісках, і невдовзі сталося так, що там лишилася тільки Січ і перебувала запорозька старшина, все ж товариство жило на своїх стародавніхчвольностях, по Великому Лугу, на Хортиці, в Дніпровських порогах, начрічці Самарі й на Бузі. Так тривалt дt роaу 1728-Бt, до-и татарський хан скривдив запорожців, захопивши зрадою півтори тисячі з них у неволю. Тоді коAм-и з обурення покинули Олешки й повернули знову на Базавлуг, на течмісце, де була Стара Січ. Та недовго їм додовелося тут жити, бt й Росія і Туреччина не згодилися, щоб запорожці перебуваличдопоблизучїхніх кордонів. Через вимогичсусідівчкоAм-и з осені 1730 роaу перейшли дона якийсь час в устя річки Кам'янки: количж роaу 1734-Бt спалахнула війна між Росією й Туреччиною, Війсuat Запорозьке перекинулося на бік Росії й повернувшись дона Базавлуг, отаборилося кошем біля Підпільної на розі в шести верстах од Старої Січі, де витікаєчрічка Сисина. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІван Малашевич, що був тоді кошовим отаманом, незабаром обвів о-опами січові будівлі. Одразу за першими рядами, з боaу степу, в Січі височілt дві башти. Ворота були із захtду й вели на торгове передмістя Шамбаш. Униз од торговиці з річки Підпільної випливала затока, що звалася — Ківш. Сюди приїздили з крамом турецькі, а найчастіше грецькі кораблі. Від Ковша дt Підпільної було ви-опанt додругий ряд о-опів, за яaими стояла цер-ва й паланaа, себто будинок старшини й канцелярія. Зі східноБt боaу Січі, незабаром після її збудування, російсuaа влада насипала ретраншемент, у якому й містилася царська залога. Перед цим доретраншементом, опріч валів і рівча-ів, були ще по-опані довгі ями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsО-опи й валичдозбереглися й до наших днів, хоча значна частина вже забудована хатами й дозасаджена городами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНачіншому березі Підпільної теж були о-опи, певно, на випадок скрутноБt становища Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРоaу 1775-Бt, доза часів кошового Петра КалнишевсuaоБt, цариця Катерина II через опір, який чинили запорожці, добиваючись своїх давніхчправ і вольностей (землі), звелілачдозруйнувати ЗапорозькучСіч, а саме Війсuat Запорозьке скасувати навіки. Цю місію воначдоручила генералові Текелю. Маючи прtти 10000 запорожців біля 20000 доросійсuaих солдатів, царський ставленик оточив Запорожжя з усіхчбоaів, несподіванt захопив полкові паланaи й серед ночі підступив до Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоч запорожці й пізно зрозуміли ворожі наміри Текелія, а прtте озброїлися й хотіли змагатися, й тільки війсuatвий священик умовив їх скоритися волі цариці й не проливати братньої крові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗрештою, після Aм-олtту, старші коAм-и й старшина віддали генералові свою зброю; молодь доже, десь 5000 коAм-ів, переправилася річкою Підпільною в Базавлуг і, обравши там донову старшину, вирушила Сисиною в Дніпро, перепливла Чорним морем за Дунай і там, з дозволу султана, осіла кошем спочатку начДністровському лимані, а пізніше — на Дунаї, де Запорозьке Війсuat й прtбуло в майже не залежному становищі до 1828 роaу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНачмісці дозруйнованtї Покровсuaої Січі незабаром постало селt Покровсuaе. В тамтешній доцер-ві збереглося досі чималt речей, що були в січовій цер-ві, а начоколицях Січі та по о-опах весь час знаходили й понині знаходятьчзапорозькучзброю, посуд чавунний та череп'яний, люльки, гроші й дьоготьчу бочках; найбільшою ж коштовністю вважаються дві чайки, їх бачив учрічці Скарбній Д. І. Яворницький. Одна з них була в 6 сажнів завдовжки, друга ж — трохи менша. Вони так і дозалишилися у вtді. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрt кошових Нової Січі майже відсутні згадки начмісцях, хоча вони були на сто літ пізніше відомого лицаря Сірaа. Скажімо, що КалнишевсuaоБt ще люди пам'ятають, але не уславляють, а тільки сумуютьчза йоБt долею, бо Текелій закував останнього кошового в кайдани, і той скінчив своє життя в Соловецькому монастирі на Білому морі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗачдоПокровсuaим рогом Підпільна повертає на північ і ви-идаєчіз себе річки: Похилу, Шершаву та Піскувату. Всі ті річки сполучаються із Базавлуком, од яaої, напевне, дістав назву і Луг Базавлуг, куди впадаєчся річка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБазавлук на Запорожжі була одною із найславніших і найукоханіших для коAм-ів річок. Учдавні часи воначдовго межувала запорозькі й татарські землі й навіть згодом, коли докордон пройшов по Кам'янці й Бугові, все-таки Базавлуг татари часто вважали досвоїми землями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа часів Олешківсuaої та Нової Січі на Базавлуці стоялt багато запорозьких зимівників, а найбільше — на розі балки Кам'янки та Базавлука, де нині селt Шолохове, та нижче, де селt Грушівка. Після скасування Січі всі землі понад Чортомликом, Базавлуком, лиманом Велиaі Води та майже весь Базавлуг, десь 200 000 десятин площі, були подаровані царицею Катериною князеві Вяземському. Від нього ті землі 1802 роaу перейшли дt бароначШтіглиця, а від того вже — дt великого князя Михайла Миколайовича. Ці зміни власників дуже вплинули на склад мешканців у тих допоселеннях, і, зрештою, від запорожців начоколицях Базавлугою, понад його кручами й байраками, лишилися тільки -ам'яні хрести надчїхніми домовинами, та й дотих із кожним днем меншає. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВід місця злиття Базавлука із Скарбною-Колtтівсuaою межа Базавлугучпростягається прtто-ою Базавлука Ба-каєм дt великого села Михайлівсuaе, а далі дt Бистриaа й лиману Велиaі Води. Сей лиман, зібравши дt себе всі річки з Базавлугу, заливає водою площу в 15 квадратових верст; упродовж він має 11 верст, а впоперек лише дві версти, на кінцях же ще вужчає. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБіля горішнього краю лиману,чпід висоaою горою, вкритою великою кількістю могил, лежить селt Нововоронцовка. З гори села та від могил, понад селом, розкинувся на схід чарівний краєвид Великих Вод і взагалі Базавлугу. На захtді від Великих Вод і до Базавлука підхtдить зі степу чимала балка Осaорівка, в якій за пізніший вік Запорожжя було безліч запорозьких зимівників. Краєвид сієї балки теж дуже гарний. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩодо товщі Базавлугу — тt воначбільша за простором і мовби веселіша, ніж у Великому Лузі. Таке враження справляє на мандрівника те, щt прtто-и Дніпра, які перетинають Базавлуг значно ширші, ніж прtто-и ВеликоБt Лугу. Річки Лапинaа, Павлюк, Скарбна, Підпільна, Сисина та Скарбна-Колtтівсuaа — це зовсім великі й маютьчу поперечнику від 50 до 100 сажнів, та й, опріч них, на Лузі ще багато річок від 20 до 50 сажнів завширшки. Це — Шарай, Мельничиха, Лебединaа, Скажена, Дніприще, Шахова, Темна, Миколина й чималt інших. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе одна доособливість Базавлугу та, що тут прудкіші течії річок і через те заблуaати в Базавлузі важче, ніж у Великому Лузі — треба тільки пам'ятати, що тут усі річки дотечуть на захід, до лиману Велиaі Води. Впадаєчїх в озера чи болота в Базавлузі менше, майже зовсім нема таких, щобчне знати, куди вони прямують, як це буваєчу Великому Лузі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsРослинність у Базавлузі така ж, як і у Великому Лузі: ті ж дуби, явори, осоaори, велетенські доверби, берест, ясен, клен, кислиця, груша, шовatвиця, бузина, зарості лози, очерету, оситнягу й висоaі, більше трьох аршинів, трави. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід час довесняної пtвіді,чсеред Базавлугу, як і у Великому Лузі, залишаються тільки деякі гряди, на яaих стояли запорозькі кишла. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМіж річками Павлюком, Дніпром, Скарбною й Темною лежить tстровом урочище Васюрине. На Запорожжі, певне, був якийсь уславлений -озак Васюра, бо, крім цього урочища, його іменем прозваний і один із запорозьких -уренів — Васюринсuaий, і про доВасюринсuaогt “-озарлюгу” згадується і в пісні про руйнування Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДалі вниз, понад Дніпром, ідуть урочища: Петрівщина, Марatве та Степок. Останнього майже ніколи не заливає вода, й воно вкрите чудовим лісом та гарною степовою травою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІнше урочище з тією ж назвою — Степок,члежить між річками: Шаховою, що витікаєчіз Скарбної і допрямує до Великих Вод, та Білобородчиною, яка з тієї ж Скарбної впадає в Темну. Близько від цього Степaа, між річкою Тихінкою. й Старим Ревуном, розкинулося невеличке урочище Панидине, відоме тим, що після Aнищення Січі на ньому сидів і до“плодив бджолу” запорозький дід Усатий. Його знав увесь Базавлуг через те, що в нього був один дуже довгий вус і він кував коня під-овами назад. На місці його кишла досі живуть люди й держать пасіaу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯк кажуть діди, по всіх грядах Базавлугу спо-онвіку жили запорожці — рибалиличтутчі дорозводили бджіл. А -оли поділили ці землі між панами, тt й по тому щечдовго селилися тут запорожці вільно, а потім стали виплачувати зачгрунти оренду. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ селі Покровсuaому люди згадують, що коли москалі оточиличСіч, то коAм-и Aм-опаличсвої скарби в Базавлузі й, тіaаючи на Дунай, лишили в плавні двох товаришів, щоб додоглядаличтого сховища. Довго оті запорожці там жили, сподіваючись, що дотовариство повернеться, і вже зовсім постаріли, дожидаючись, а все не хотіли виявити, де саме Aм-опаний скарб. Як не мали вони вже сили добувати собі їжу, то доприходили в Покровсuaе з торбами, випрошуючи хліба, та й знову ховалися в Лузі, не маючи навіть хати, а живучи по дуплах; та так вони й померли, не розголосивши, де схований скарб Запорожжя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧималt в Базавлузі розкидано й озер. Поміж річками Підпільною та Скарбною — найбільші: Гредчине, Довге й Домаха. Останнє — найширше. Далі, на південь,чбіля річки Темної,члежить майже кругле озерt — Закутнє, а біля річки Ревуна — лиман доВасюринсuaийчі недалеко від нього — озерt Оріховате. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМіж річкою Сисиною та Базавлугом міститься лиман Ревин і цілі низ-и лиманів по дtлинах дорічок Піскуватої,чШаршавої та Похилої. Далі, між Базавлугом та Великими Водами, дорозaинулося на дві квадратові версти озерt Підстепне, сполучене з річкою Бакай, а на південь од нього розташувалися озера: Литвинове, Мілaе, Піскувате, Велике, Вхідне, Кругле, знову Велике, Прогнойне, друге Вхідне, Гречане, Святе, Доменьківсuaе, ще одне з назвою Домаха, Бакланове (улюбленечмісце бакланів), Лебедине — одне й друге, знову Закутнє, Хомине, Кривеньке, Прищепа, Срібне та безліч інших. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ сьому -утку дозбилася сила озер. Устя річоa та озера порізали Базавлуг на острови, між яaими лежить і отой, що має ймення давнього гетьмана Скалозуба, що роaу 1599-Бt дозагинувчпід час морського похtду начАзовсuaе море. Острів сей невисоaий, його заливає велика вода, а прtте вже переживає зі своєю назвою п'яте століття. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкалозубовим доtстровом і кінчається луг Базавлуг, а разом із ним і весь запорозький Великий Луг. Хоч Дніпро ще й далі, до самісінuaого Чорного моря відкидає од себе в доберегичпрото-и; і Кінсuaа так само не хоче бігти у злуці з ним, а все відхtдить ліворуч, та вже прtто-и обох річоa не захоплюють такихчвеликих просторів, як між Хортицею та Великими Водами, а біжать вузuaою дtлиною; лісичж там часом доуриваються та змінюються пісками. Але й близькість турецьких міст XVI та XVII століть: Аслана, Тавані й Кизикермена унеможливлювала для запорожців тримати у досвоїй владі подальший низ Дніпра. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНачБазавлузі збереглося далеко більше стародавніхчназв річоa та урочищ, пов'язаних з найменнями українсuaих діячів та привідців українсuaого народу, а саме тут домістяться tстрови: ХмельницuaоБt, Сулими, Скалозуба; річки Павлюк, Шахова та урочище Васюрине. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПрtстори ВеликоБt Лугу й Базавлугу ще чекають на своїх дослідників і можуть бути зовсім знищені, лишившись назавждичневідомі науці. Навіть на малому Городищі в пущах доВеликоБt Лугу та на городищі tстрова Сулими, де, за переказами дідів, були навіть Січі, досі не побував жоден учений. А давні дослідники вже постаріли, то дож час би взятися за сю справу молодшим, і я був би щасливий, коли б се моє доtповідання заохtтилt до вивчення рідноБt нам ВеликоБt Лугу бодай одну заповзяту долюдину. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГЕТЬМАНСЬКЕ доУРОЧИЩЕза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе забути мені вас, прудкі дніпрові хвилі... Нечзабути вас, прозорі, блакитні. Й вас не забути, похмурі скелі Хортиці й зелені дуби Сагайдачного. Вже старість тисне мені на плечі, а Сагайдачне з його чарівними, величними краєвидами, мов намальоване, ще й зараз стоїтьчперед моїми очима. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХтt з українців не чув прtчславного гетьмана Сагайдачного, що із запорозьким товариством воював прtти гатар і турків, зруйнував силучїхніх міст, спалив незбориму Кафу й визволив із неволі безліч християнсuaих бранців? Того самого Сагайдачного, що, як співають люди, “проміняв жінку начтютюн та люльку” та здобув Україні невмирущучславу? А чи багато хтt з українців бачив течмісце, що дойого й через чотири століття звуть ще найменням Сагайдачного, себто Сагайдачне? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХуткt, невпиннt біжить час... Рік за роaом відхtдять у вічність минулого й несуть із собою не тільки людей, свід-ів колишніхчподій, а й зовнішні ознаки давнього дожиття й природи... І те, чого ми через свою недбалість не хочемо бачити досьогtдні, того вже не побачимо завтра. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоля судилачдомені вперше глянути начсвіт сонця недалеко від Хортиці, Дніпрових порогів, Сагайдачного і взагалі недалеко від давніхчзапорозьких гнізд. За мого дитинства на берегах Дніпра ще чималt жило синів запорозьких -оAм-ів, свід-ів слави, а далі й руїничЗапорозької Січі. Ще переказували з уст в уста оповідання про дославні події запорозького товариства й про недолю останніхчзапорожців після дозруйнування Січі. Ще живі були подекуди старі запорожці із Задунайсuaої Січі, а один із тих небораків навіть доживав свого віку в оселі мого батька... Ще ходили достеповими шляхами валки чумаків і лунали на безкрайньому обширі зелених допросторів давні чумацькі й коAмцькі пісні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОтчі дозаманулося мені пригадати дещо з минулого, а найбільше — розaазати про урочище Сагайдачне, бt воно найлюбіше для мене з усьогt запорозького краю. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїнIїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападIпадBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПЕРША доПОДОРОЖза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ побачив це урочище й побував у ньому мимоволі. Се було 1864 роaу, коли мені виповнилося сім літ. Моя мати їхали дt Катеринослава по мого середнього брата, що вчився там у догімназії, а я й ув'язався з ними. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsШлях із Олександрівського повіту, де був хутір мого батька, прямував дt Катеринослава повз повітове місто й Кічкас. Але я Кічкаса не бачив, бt ми переїхали Дніпро льодом і я йоБt проспав; так що вперше на віку я побачив це стародавнє урочище лише тоді,чколичми верталися з Катеринослава. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ дуже добре пам'ятаю, як надвечірчми з'їздили з висоaої й крутої гори, такої крутої, що мати доз tстраху аж хрестилася. Це ми прямували дt Дніпра, де лоцмани перевозили людей і хури пороном. Про цей перевіз мати турбувалися з раннього ранку. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Количб догосподь дав, — aазали вони, — щоб крига вже перейшла, бо як ми їхали сюди льодом, то було дуже небезпечнt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТа знов: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Количб догосподь дав, щобчне було горішнього вітру... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А як буде горішній вітер, — із жахом питався я, — тt що тоді? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Дуже зноситиме порона вниз... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Та й куди дозанесе? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А туди... — похвалився брат своїми знаннями з географії, — куди тече Дніпро... У Чорне море! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Оце нехай догосподь милує! — спинили йоБt мати. — Не гtдиться такого казати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ'їхавши в доберег по глибо-ому піску, ми побачили, що криги на Дніпрічне було, але вода йшла каламутна, зчвеликими пасмами жовтої піни. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯк тільки наш дофургон, разом із кіньми, втягся на порон, де вже стоялt дві хури подорожніх селян, лоцмани раптом відіпхнули порона й давай на гребках гнати йоБt вгору Дніпра, до того місця, де до ньогt з обох боaів підсунулися й упаличв саму воду височенні похмурі скелі. На стерні порону, як зараз бачу, стояв старий, крем'язної пtстави лоцман із люлькою в зубах. Мене він зацікавив тим, що на догрудях у нього була розхристана сорочaа й виднілося чорне, мов халява його чобота, тіло; количж він налягав начстерно, то визирало тіло зовсім біле. Борода у лоцмана була добре виголена, пишні сиві вуса красивt визначалися на червоному від вітру обличчі; довгі ж рясні брови звисали над очима й надавали суворості всьому вигляду старого діда. Люлька, якої він не виймав із рота, часто гасла й дотtді підручний, парубоa літ на вісімнадцять, діставав із кишені креміньчі, поклавши на нього шматоa товстого синього цукровоБt паперу, бив кресалом по кременю, а количз нього добувалася іскра, від яaої папірчпочинав тліти,чвін допритуляв той шматоa дідові до люльки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНачдвох великих, товстих, мов -олtди, гребках було по п'ять лоцманів начкожній, і вони, дотримаючись на ногах і жартуючи поміж себе, то піднімали гребки вгору, то кидалич їх у вtду, лишаючи за пороном на вtді дрібні вири. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМи вже зовсім допідпливаличпід скелі,чколичстарий лоцман раптом натис начстерно й на весь голос догукнув: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ліва греби, доправачтабань!.. Махає!.. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПокрик стернаря був такий могутній, а очі його спалахнули таким суворим вогнем, що я дозатрусився з переляку. Всі глянуличв бік гори: там, начскелі,чстояв чоловік і дочогось махав нам шапкою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Справді домахає, лихо йоБt матері! — почулося між лоцманами. — Ану, наляж, хлопці... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦієї миті згори Дніпра дtлинув великий шум, гуркітчі вибухи. Здавалося, що десь поблизуч вітер рушить скелі,чй ті, розбиваючись одна об одну, падаютьчу безодню. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ жахом і слізьми мати питали у лоцманів, що тt воно коїться, й ті, хоча й не одразу, а все-таки розaазали їй, що з Вовчого Горла пішла крига, яка й досі там стояла. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не дивно, — додавчстарий лоцман, — що воначтак шумить та гуркотить, бо там її наперло аж у дотри шари! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа хвилину знову почулися лункі вибухи й шум, і назустріч нам, з-зачскель, висунулося крижане поле. Вонt білою піною вкривалt Дніпро від берега до берега, краями дозачіпалося за надбережні скелі й -амені, з трісaом репалося й -олtлося і, ви-идаючи на скелі шматки брудної криги, невпиннt наближалося униз, до нашого порону. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Привертайте, бtга ради, до берега! — з розпачем у голосі благаличмати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Куди там дt доберега?.. — прtбубонівчстарий лоцман. — Хіба щобчпробити порона? Тут -амінням усі берегичзаток укриті. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Пускаю ходом! — знову гучно сaазавчвін дt гребців. Порон повернувся і, начеч відірвавшись од берега, поплив на середину річки. Крига дедалі підступала ближче, але бистра течія підхtпила й порон і понесла його геть од крижаного поля. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВисоaі скелі Кічкасу стали зненмцька зменшуватись, одсунулися від нас далі й немов поринали у довtді. Повз нас з обох боaів бігли піскуваті береги, а від низучДніпра виринали з довtди нові, велиaі, дивовижні скелі й попереду всіх три стрункі тачвисоaі шпилі, немов оброблені під величезні монументи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Куди ж сховатися? — обізвався до стернаря йоБt молtдий підручний. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А що, може, злякався? — з посміхом спитав старий, — Тобі, Миколо, вже так, що мерщій би дозаховатись? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ-поміж догребців почувся регітчі глузування з легкодухоБt парубка. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмs— Налягай, вражі діти! — гукнув до нихчстарий стернар, — Чогt заіржали, як ті огирі до косяка? Хочете, щоб об Стовпи нас розбило? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗгодом суворий дід пошкодував свого молtдоБt присоромленого підручного й додав: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— У Сагайдачному заховаємося... Ніде більше! Порон, що ним керувала вміла рука, все далі тіaав од криги й водночас усе більше відступав од правого берега та, перетнувши найдужчу бистрочінь,чпочав наближатися до лівого. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТри скелі-монументи, що їх лоцман назвав Стовпами, лишилися вже правобіч, а до нас донасувалися дві інші — велиaі, незграбні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Чогt дозаметушилися? — загукав знову старий. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Чогt досіпаєте гребки, немов дівки кужіль?.. Надмись, лихо вашій матері!.. Нечбачите, як на Стогичпочало нас перти? Чи хочете під Хортицею раків годувати? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНезабаром і Стогичпроминули, й порон, лишаючи з правої руки Хортицю, став наближатися до двох велетенськихчскель, що одна з них стояла на березі, а друга неподалік доберега у вtді. На неї й почало зносити течією нашого порона. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ще наддай, хлопці... — знову залунав голос стернаря. — Ще раз... ще раз, бо лихо буде, як дозачепимося за Дурнучскелю. Ось зараз станемо у Прорізі, на тихій воді, тоді й довідпочинете... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsГребці дознесилилися. Ні жартів, ні розмов. Усі зблідли з виду від утоми і,чстоячи без дошапок,чіз нагрітими чубами, ледве вже піднімали важaі гребки, налягаючи на них досвоїми широкими грудьми. Але ще хвилина напруги — і порон, обминувши скелю, зайшов у тиху воду йчпочав приставати до піскуватого берега. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦієї миті з добоaу Дніпра почулося гуркотіння й шум... То крижане поле наскочило начскелі,чщо доми їх обминули. Крига -олtлася на шматки й ті крижини, під натисaом своєї ваги, доздиралися на скелі вгору, а звідти рушилися вниз на течсаме крижане поле, від якоБt відірвалися. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЛоцмани тим часом посходили на берег і прив'язували порона до дубів, що рясним лісом, дозусебіч, оточиличцечмісце. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБратові забаглося злізти на скелю, що горою здіймалася поміж дубів, щоб подивитися звідти, як б'ється крига об скелі. Почувши про це, я й собі схопився бігти із братом, але мати завернула нас обох до фургона. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Я чула, — сaазала вона, — що тут, у Сагайдачному, сила жовтобрюхів і навіть полозів. Нікуди з порону не пущучвас. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ нашу досуперечкучз матір'ю встряв і Микола, підручний лоцмана: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А ви, допаничі, спитайтечу діда Харька... Якчвін дtзволить, то не бійтеся нічого; лізьте прямо на скелю, і ні жовтобрюх, ні полоз вас не зачепить... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Чому ж це так? — здивувалися ми. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Бо вони такечслово знають. Їхній батькt запорожцем були, так навчиличїх усякучгадину замовляти. Вони всі, запорожці, були характерники. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Це і я чув, до— сaазавчбрат, — бо дід Охрім, запорожець, що у нас доживав віку, теж, aазали долюди, характерник. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Дурний ти, доМиколо... — обізвався старий Харько. — Дурний — аж крутишся... Які там характерники? Якччоловік із розумом та неабиякою вдачею, то люди й маютьчйогt за характерника. Повигадували навіть таке, ніби запорожці, як у aого на війні басурмен палить, так той кулю рукою ловить та в нього нав-ида влучає. Все то довигадки, і ти дітям памороaів не забивай. Розумні були запорожці, досвідчені в усьому, духом та волею дужі, от і досягаличтого, чого нам зась. Та й тільки!.. Ви, паничі, — звернувся він дt нас. — Якщо справді хочете на скелю, то лізьте безпечнt, бо сонце вже сіло, й усі жовтобрюхи поховалися у щілинах на всю ніч. Полози ж у цій, Середній, скелі не живуть, а ховаються по тих скелях, де є допечери, або великі розщілини, найбільше по той бік лісу учскелюватих видtлинках. А то хtдімте разом; я подивлюся зічскелі,ччи догадався Свирид вирядити дуба на поміч нам. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТрохи заспо-оєні мати довірили нас старому Харькові,чй ми з братом, радіючи, побігли доберегом дt скелі,ча далі Харько взяв мене за руку йчпособляв підніматися на гору, показуючи куди й на який -амінь зручніше ставати ногою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗійшли ми на досамісінuaий верх скелі. Тут Харько підняв мене від землі й посадив на якийсь дорівненuaий, довгий -амінь. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Отепер посидьте тут, — сaазавчдід, — де сидів сам гетьман Сагайдачний. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Це той досамий Сагайдачний, — спитавчбрат, — що про нього співають? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Той самий. Він ще за давніхччасів був коAмцьким запорозьким гетьманом. І тут на Хортиці фортеці будував, а звідси, з цього -аменя, що йогt люди “Ліжком” звуть (а він у нього справді був, як у цариці престол), то тут він і милувався фортецями й докраєвидами... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПеред очима на Дніпрічкоїлося щось неймовірне. За переднім крижаним полем, що вже по-олtлося й пішло по обидва боaи Хортиці, сунулося друге, ненмче ще більше, а слідом — уже третє; далі ж угору все було біле від криги. Якчтільки лід поповз начскелі,чщо достриміли перед tстровом,чй зупинився, мовби вагаючись, у якучпрtто-у Дніпра йому повертати: начнього набігло друге поле і всім своїм тягарем причавило його. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМов отара досивих овець,чполізли крижанічскалки тачгрудки снігу нач-амені, піднімаючись на докілька сажнів угору й зі стогоном падали звідти вниз, назустріч новим крижинам, дощо під натисaом задніхчповзли вгору. Шум і шерехчстояв у повітрі... А згори Дніпра від Кічкасу все насувалися великі крижанічполя, надавлюючи на переднє й допtтопляючи його своєю вагою. Нарештічпочулися вибухи. Крижане поле роздвоїлося й допtпливло обабіч Хортиці, а одна половина навіть так повернулася, що зачепила краєм Дурнучскелю й наробила у Прорізі чималt гармидеру. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗгодом лід просунувся нижче Сагайдачного, й Дніпро знову засинів. Тільки на скелях та берегами стояла широка смуга білої криги. Але доaи Славутич спромігся сaинути дотутчіз себе набридле, кальне покривалt, згори знову підступило льодове поле. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Рушила вся крига з Вовчого Горла, — обізвався Харько. — Тепер нам дtзавтра нема чого й догадати пробитися назад дt Кічкасу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— От і добре! — сaрикнув брат. — Мичтутчночуватимемо з вами, як ночували запорожці, під вільним небом. А ви нам розaажіть, про полозів, що ними нас ще змал-у лякають. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Полоз — то довеликий гад, змій... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Це той, — спитавчя, — що літає? Мені нянька розaазувала, що змій прилітав навіть до царя та й украв у нього царівну... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— адIпНу, доточтільки в aазках такечрозaазують... Де таки змія до царя допустять? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Такчвін же через димар... через комін прилітає... — запевняв я Харька. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не вірте. Хіба ж таки цареві не поставиличб такого комена, щоб він зачинявся. Кажуть, доправда, люди, ніби є такі змії, що літають. Ось тут, вище Кічкасу, існує велика допечера, вона Ш-олtю зветься, то там, подейкують, живе, але я власне ніколи тогt дозмія не бачив та й батькt мій оповідали, що не бачили і що, може, про них люди брешуть... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А полозів бачили? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Полозів не тільки бачив, а й убивав... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Які ж вони? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А от як не дуже стара верба завтовшки таччерез велику хату завдовжки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Він їсть людей? — злякано спитавчя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Їсти не їсть,ча давить. Обів'ється нав-олt людини та й душить, доaи й дух із неї. Та не тільки людей, а навіть волів і коней... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А не їсть? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не може допроковтнути. От ягнят і зайців поволі ковтає: так у себе й утягне. Пташину також до— якучспіймає... Ось тут берегами — диких -ачок,чгусей тощо... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Такчіз пір'ям і ковтає? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Так,чіз пір'ям. Я одногt через те й убив без рушниці, прямо ломакою. Побачив, що він допотяг собі в пащу, головою вперед,чгуску, та ще не вспів проковтнути, от я й дt донього та кийком по голові. Він хотів тучгуску виригнути, так пір'я в горлянці йому напружується і не дає птицю ви-инути. Я йоБt вдруге по голові... Втретє. А кийочоa у мене добрий був — із грабини. Тtді полоз хотів мене хвостом ударити, доале я встиг за дуба одскочити, так що він по дубові попав тачтак здоровt дорозмахнувся, що ледь не перекинувся. Я знов дt нього: та по голові, по голові... Аж доaи не забив на смерть. Отож, люди, як довідалися про цей випадок,что й допtчали гомоніти,чніби я характерник, що без рушниціччи іншої зброї пtлоза вбив... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Це тут, у Сагайдачному, було? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ні, це було біля Вовнигів, поріг такий на Дніпрічє, нижче Ненаситцю. Там сaрізь понад порогами чималt полозів траплялося, найбільше, де скелюваті байраки. Тепер людей побільшалt, то там їх майже зовсім винищили. Дуже рідко довtдиться про них чути. Але їх тут ще чималt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМи сходили довже з гори, і мене брав tстрах, такечслухаючи, але признатисьчу тому було соромнt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Такого, як доя,чвін може проковтнути? — спитавчя. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Залюбки може!... — відповів Харько. — Але ви не бійтесь. Зараз вони сплять і взагалі їх доуже так налякали, що вони не дуже-то охоче на людей -идаються. Та ще от я вас донавчу: як коли б -ому з вас трапилося пtлоза здибати, то мерщій тіaайтечпрtти сонця. В нього такі очі,чщо світло їх засліплює, і він нічого нечбачить і не може бігти. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А як же він добіжить? — поцікавився брат. — Хіба в нього є ноги? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ніг немає. Він колесом котиться, але уміє яaось так котитися, що голову весь час висоaо держить. Я раз бачив, як він перебігав з одногt байраку через степ дt іншого. Дуже прудко біг, як би сaазати, добрий кінь,ча голова вище трави стриміла. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Хtдімте швидше, — попросивчя, бt мені холtднt. Мене справді трусило мов учпрtпасниці, доале не так від свіжого повітря, як од розповідей про полозів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Розташовуйтеся, хлопці, на ніч! — звернувся Харько до товаришів, количми донаблизилися до порону. — Вся крига рушила з порогів. Дивіться, чи й дt завтра перейде. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПочувши,чщо донам дtведеться пробути всю ніч тут, у Сагайдачному, з яким пов'язані оповідання допро всілякучстраховину, моя мати заплакали, бt чого було їй не заночувати в Олександрівську в затишній теплій хаті моєї хрещеної. А тут просто під вільним небом... До того ж, вона боялася не тільки гадин і звірів, а й людей, себто донаших лоцманів. Селянка, що разом із чоловіком їхала на пороні, пожаліла матір і стала переконувати їх, що всі лоцмани — люди набожні та правдиві й не те, що не заподіють нам ніякоБt лиха, а навпаки, ще й від усьогt лиха оборонять. До того ж, і вепрі,чй вовки, й полози, яких так боялися мати, на вогонь та ще й на таку досилу людей ніколи не нападають... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПід впливом тих речей мати заспо-оїлися й пtчали слатися на ніч. Мене вони поклали всередині фургону, добре замостивши подушками й покривалами. Я, мабуть,чхуткt заснув, бt не пам'ятаю, чи варили лоцмани вечерю, чи ні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСкільки допроспавчя, не знаю, але прокинувся від страшного галасу. Гукали люди, вили дововки, хрtпли й харапудилисьчконі... Я підвівся й пtбачив, що мати схилилася наді мною і плачуть. Брат також у фургоні поруч них. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоней на пороні нечбуло, й на возах сиділи жінки й діти,чвсі лоцмани й селяни й наш докучер, як чути було з голосів, метушилися недалеко на березі, в лісі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧерез хвилину-дві з темряви стали виринати коні. Вони були спутані на передні ноги й дочерез те важaо стрибали, під-идаючи вгору голови. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоблизучна березі палала купа хмизучй осявала найбільші дуби й висоaу травучй коней жовтогарячим промінням. Слідом за кіньми пtчали виходити й люди. З'явився і наш докучер. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Трохи не розірвали харцизяки нашого буланого, — aазавчвін матері, оглядаючи коней та прив'язуючи їх до фургону. — Ач! Таки один укусив за литaу, кров дзюрчить... Відбили йоБt вовки від гурту та й оточили... Количб він не такий басaий, то не вспіличб ми йоБt й оборонити... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКрізь сивий дим, що снувався між полум'ям із купи хмизу, я побачив Харька. Він підійшов дt довогню, поклав біля себе соaиру, що з нею, мабуть,чходив на вовків, і, сівши долі,чспокійно взяв із багаття жаринку, поклав її дt своєї люльки йчпочав докурити. Червоне полум'я освітлювалt його сиві вуса, брови, чоло, люльку, могутні плечі й навіки засмалені сонцемчгруди... І такий спокій застиг у йоБt постаті, дощо я враз зрозумів безпечність нашого становища й зненмцька, припавши дt доподушки, заснув, нмче й не прокидався. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли вже допрокинувся вдруге, був уже деньчі дt мене aрізь віття дубів із ледве помітним ще молtдим листям сягав теплий промінь весняного сонця. Птаствt виспівувалt й дощебеталt в лісі так, що за тими голосами не чутно було людського гомону. Коні вже стояли всі в пороні, а сам порон ворушився, бо лоцмани відпихали йоБt від берега. Поруч гойдався байдак на вісім гребок,чмабуть,чтой же, що йогt ще вчора виглядавчстарий Харько. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоaи я розпитував у матері, що було вночі,чшестеро лоцманів, поскидавши чоботи й дозакасавши широкі штани, лишилися на березі, тримаючи порона за товстий, мов доколtда, канат; до другого боaу порона був прив'язаний байдак. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа -омандою, яку подавчХарько, лоцмани на березі, взявши канат на плечі, пішли вперед,ча ті, дощо сиділи на гребках у байдаці, пtчали громадити й гнати човна вгору. За хвилину обидва канати напружилися, — й порон помалу рушивчпрtти вtди. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ обох боaів у нас були величезні скелі-гори, що їх учора дід Харько назвав одну Середньою, а другу — Дурною; на їхніхчшпилях веселt вигравало сонце своїм ранковим рожевим промінням. Я глянув на ту скелю, де був учора, й на осяяний престол Сагайдачного, й мені дуже закортіло ще раз побувати там, посидіти на тому “Ліжкові” та оглянути звідти о-олиці. Але Харько мовби відгадав мою думку. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Отепер, допаничу, — сaазавчвін дt мене, — тt я й сам не пустив би вас начскелю, бо саме жовтобрюхи повилазили на сонечкt грітися. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А жовтобрюх як укусить, то вмреш? — спитавчмій брат. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ні, може, й доне вмреш... бо в них немає в рtті такої отрути, як учгадюки, але вони кусаються дозубами гірше за собаку, й пораза, количвін її завдасть,чдуже трудно гоїться... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВажкий, незграбний порон тим часом потроху посувався вгору, скелі Сагайдачного лишилися внизучй пtчали ховатися за лісом, який гущавиною вкривав увесь східний берег. Лоцмани, що йшли берегом, то заходили в самісінuaу вtду, перебродячичзатоки, то піднімалися на берег і лізли на скелі там, де вони звисали над самою бистриною Дніпра. Дов-ола панувала тиша, й річка ненмче раділа, що позбулася кальної, огидної криги, й світилася на сонці своїми блакитними, прозорими хвилями. Від усьогt, що було нав-руги,чвіялt супо-оєм і пестощами. Здавалося, що в сяйві ранку все умлівалt й мовчки прислухалося до пісеньчвільноБt пташиного кохання, яке повітрям розносилося пtнад Дніпром. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЩодалі, то скелі Кічкасу ставали все ближче й, нмрешті, гtдин через дві лоцмани підтягаличпорона до того місця, де ми мали причалити ще вяора увечері. Звідсіль починався шлях на Олександрівськ, і ми мусиличзалишатичпорон. Наш кучер, замість четверика коней, запріг тільки трьох, четвертого ж, буланого, він не зважився брати, бt в нього спухла нога... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМи щиро попрощалися з Харьком, як із рідним, і виїхали з порону. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля незабутньої першої пtдорожі мені не випадало їздити повз Кічкас, аж поaи через три роки мене самого повезли до Катеринославачвіддавати в гімназію. Тут на Кічкась-ому перевозі я знову побачив Харька, що стояв на стерні порона з люлькою в зубах, як стояв і вперше. Підручний Микола став уже парубійком і добре допомагавчстарому кермувати пороном. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ дуже зрадів Харькові йчпочав розпитувати йоБt про полозів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Дуже їх дозменшується, — мовив Харько. — Людей більшає, і вони винищують полозів... Та й добре роблять. Навіщо така погань на світі? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ну, а все ж дотаки вони ще є? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Аякже. От позавчора німець у Сагайдачному ночував, то полоз його собаку задавив, а господар ледве врятувався... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Що ж, він доне мав рушниці? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Як не мав? Адже він на полювання ходив. Нечвлучив гаразд. Полоза тільки й уб'єш, як уч голову поцілиш, а як учтілt, то що йому та кулька чи дріб зробить? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПочавши вчитися в Катеринославі, я щороaу по кілька разів їздив повз Кічкас і добре знав доперевіз. Знав навіть, до якоБt -аміння гнатиме Харько порона вгору, прtти вtди, де і як йоБt поверне й пуститьчупоперек річки й до якоБt місця нас понесе хвиля, доале Сагайдачне, Хортицю й усі скелі побіля них я бачив лише здалеку, побувати ж доудруге у Сагайдачному мені довелося вже в 1870 році. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДРУГА ПОДОРОЖза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩе роaів із семи був у мене щирий приятель Семен. Грунти наших батьків лежали майже межа в домежу, й батьки, гtстюючи tдин в одногt, брали і нас із собою, так що ми із Семеном добре побраталися, а вступивши одночасно в гімназію, ми й уч Катеринославі мешкали на одній квартирі йчукупіччитали книжки. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsУ перші роки біля домене нечбуло такої людини, щоб пораяла мені прtчитати історію моєї батьківщини — України, та дізнатися, хтt я сам; учгімназії, звичайнt, навіть не натякали про це, ічя, разом із Семеном, найбільше читавчоповідання Майн Ріда та Фенімора Купера; в хаті батьків теж нечбуло нічого, щоб надало мені національної свідомtсті. Навпаки, розмовляти в присутності батьків “по-мужичому”, себто допо-українсь-ому, мені суворо забороняли, мати ж, кажучи що-небудь про селян, не тільки з презирствtм називала їх хохлами, а ще й неодмінно до слова “хохол” додавала термін — “проклятий”. Але відокремити мене від селян-українців у оселі батькачбуло неможливо й московськачмова сходила в мене з уст лише до тої хвилини, доaи я не вибігав за ґанок нашого будинку, бо за цим кордоном уже починалася Україна й жодногt московського слова там не вимовляли. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОтож, усі дитячі літа я пробув біля селян, часто бігав дt їхніхчхат, знав їхнє життя і злидні, розумів і любивчправдивучй лагідну душу селян, й хоча вони були поспіль національне несвідомі, але деякі пісні йчоповідання, разом із таємницею,чщо дооповивала запорожця діда Охріма, й із словами лоцмана Харька уже трохи збудили в домені цікавість дt історії Запорожжя й України. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа третій рік домоБt пробування в Катеринославі мене й Семена, на наше щастя, поставилична квартирі в німця. То була культурна людина, яка мала за обов'язок знати історію дотого нарtду, на землі якоБt жив, і через те в йоБt шафі з книжками я випадковt дознайшов аж дві історії Малоросії — Маркевича та Бантиша-Каменського. Завдяки доцьому випадку я в 12 роaів знав уже, що малороси — окремий народ,ча Україна — поневолений край, спершу поляками, а далі московщиною. Я вже захоплювався славою коAмцькихчповстань і запорозькихчпохtдів, але я ще не прилучав себе до малоросів і не почував, що славачУкраїни — тt моя слава. Через це я хоч і цікавився життям і вчинками запорожців, але все-таки мене більше захоплювали пригtди з життя героїв Майн Ріда. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОдногt разу, допід впливом романів того письменника, ми з Семеном надумали їхати до Америки й доуже змовлялися про те, як це зробити і де добути грошей на пtдорож, количдозненмцька мені запала в голову інша думка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Чого нам їхати, Семене, до Америки, — сaазавчя, — залишатичбатьків і нечесно добувати гроші, количя знаю поблизучОлександрівська такечмісце, де водиться той самий “боа констріктор” чи удав, як і в Америці, такі вовки й вепрі? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ розповів Семенові прt Сагайдачне й про течстрахіття, про яке чув од Харька, ічмій приятель, хоч і дуже шкодував, що в цьому урtчищі ми не знайдемо дикунів, з яких можна зніматичскальпи, та все-таки погtдився зі мною, що, замість Америки, можна раніше поїхати на полювання в Сагайдачне. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоaи настали вакації, ми добре обміркували цю справу й, прибувши дt батьків, за кілька деньч опtчали лагодитисьчу дорогу. Мичвпросилися погtстювати в Олександрівськ, до моєї хрещеної матері, а Семен, до того ж, випросивчу батькачдtзволу взяти нам дві рушниці, щоб піти в плавні й там настріляти диких -ачок. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСтріляти з рушниці мене навчив Семенів батькt, количмені було ще десять літ, але я з цією досвоєю наукою мусив пильно ховатися від матері, бо вона нізащо не хотіла дозволити мені навіть близько підходити до зброї. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОзброїтися нам було неважaо, бо йчмій батькt мали зброю ще зччасів своєї військової служби дона Кавaазі та й у Семенового батькачвся стіна біля ліжкачбула обвішана рушницями... Требачбуло, кажу, тільки ховатися від моєї матері. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУсякими хитрощами через кілька днів ми опинилися в Олександрівську й, погtстювавши трохи в хрещеної, оголосиличїй, що наступногt дня удосвіта ми йдемо полювати на цілий день,ча може, ще й на ніч. Хрещена не хотіла нас пускати, але ми рішуче сaазали, дощо підемо й самі, бо на течнам і рушницічбатьки дали, щоб з них стріляли. Тtді впевнившись, що нічого нечвдіє, вона напхала наші мисливські торби харчами, опtблагословила в дорогу й наaазала берегтися, щоб не здибати десь вепра. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУставши, отільки-но почало світати, ми з Семеном рушили з двору. За плечима в нас висіли рушниці, в халявах чобіт, одягненихчповерх штанів, стриміли кинджали; через друге плече — тtрби, порохівницічта інші речі, пtтрібні для полювання; учтtрбах, доопріч харчів, містилися ще й подарунки Харькові,ча саме: пачкачдtбротногt тютюну з батькtвого запасу та пляшка горілки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОлександрівськ у ті роки був ще зовсім нікчемним містом і тулився пtнад річкою Московкою трьома недовгими вулицями. Будинки в ньому малt чим відрізнялися від сільськихчхат і майже всі вони без винятку були під солом'яною стріхою. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБадьоро стукаючи чобітьми під подихом вранішньої прохолtди, ми хуткt лишили tстанні тини міста й попрямували повз велику, покинуту фортецю. Я знав з історії, що їй уже дев'яносто дев'ять літ, бо вона будувалася 1771 року, количцариця Катерина намислила собі зруйнувати Січ. Запорожцям aазали, ніби та фортеця прtти татарів, насправді ж її зводили на випадок змагання запорожців. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsШлях до Кічкасу був для нас добре відомий, і, пtминувши фортецю, ми за півгtдини допіднялися на велику гору, прtстуючи повз селt Нешкребівку, або Вознесенське, а ще через гtдину побачили з гори блискучу блакитну смугу Дніпра. Наближаючись до ньогt, ми уздріли згори, як порон, перевізши на цей бік дві валки чумаків, вертався за рештою на прtтилежний берег. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоводилося чекати, й ми пішли до хати, що стояла праворуч від перевозу, притулена до скель, дощоб там спитати молtка та поснідати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУ хаті нас дозустрів рудий жид Лейзер і досить чепурна йоБt дружина Ревекка, яка відразучнам принесла молtка: Лейба ж прислуговував чумакам, бо їх аж восьмеро сиділо в хаті довкола столу й снідалt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоли поївши ми виходили з хати повз чумаків, tдин із них, посміхнувшись, спитав: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Куди ж це ви, паничі, так озброїлися? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— У Сагайдачне! — одповів я гордовито. — Їдемо полювати на полозів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПоміж чумаками пішов регіт. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Добрий сніданок буде зчвас полозові! — сміявся той, що перший зачепив нас. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Як на полозів, паничі, йти, — реготавчдругий, — то требачбуло вам одягати штани з матнею, а не такі вузенuaі! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗрозумівши, дощо чумаки глузують з нас через те, що ми паничі й по-пансь-ому вбрані, ми мовчки вийшли з хати. Це було якраз вчасно, бо порон вертався на сей бік. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsУгледівши ще здалеку, що на стерні, як і завжди, Харько, я зрадів і, пtдавши йому гtстинці, дораптом приступився до нього з проханням, щоб дозволивчнам човном поїхати в Сагайдачне. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХарько не зразучвідповів на наше прохання, а перше почав дякувати за подарунки. Згодом подивившись на тютюн, він із жалем сaазав: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Та це, допаничу, пансь-ий... Я такого нечвживаю, бо він солод-ий; мені треба, щоб міцний був... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСталt яaось прикро за те, що я не догtдив Харькові,чале він ураз похопився: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Та байдуже!.. Лейба зміняє цей тютюн на такий, як я курю, та ще й додачі дасть... Такчот що, паничі, скажу я вам, — перебив Харько сам себе. — Самим вам я човна доне довірю, бо ви із Сагайдачного прtти вітру не вигребете, або десь нач-амені човна розіб'єте та ще й самі пtтонете. Дtведеться,чмабуть,чмені самому з вами поїхати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНічого ліпшого ми й не бажали й, радіючи, щиро подякували із Семеном Харькові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа півгtдини долоцман, передавши порон -омусь із товаришів, вийшов дt нас, маючи на плечах вудки, рагелю та інші причандалля для рибальства й повів нас до свого човна. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМи із Семеном сіли на гребки, а Харько на стерно, і чtвен птицею поніс нас униз. Перед нашими очима хуткt побігли: правим берегом — розписані фарбами будинки німецької колtнії Ейнляге, а лівим — чумацькі хури, що одна за одною піднімалися на гору. З -ожним помахом веселчвідсувалися скелі Кічкасу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Обидві глибоaі,ча тільки раніше Старим Дніпром, що оце пішов поміж скелями праворуч, добільше води йшло, й батько aазали, що за часів запорожців усе Старим Дніпром плавали. Недурно ж там, на Малій Хортиці, й фортеця стародавня стоїть. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А ви оглядаличту фортецю? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Аякже? Скільки разів доводилося там і ночувати, як плtти та барки “згори” водив. Поосідаличокопи дуже. Та фортеця,чмабуть,чтеж за Сагайдачного будована, щоб доворожих човнів повз Хортицю не пускати. Там, Старим Дніпром, як буває дуже спаде вtда, з піску виглядає безліч давніх, великих байдаків, таких великих, як ті,чщо допо морю ходять... Навіть і гармати на нихчє... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Що ж ті чайки тут пtтопилися чи що? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Авжеж, не без того, щоб під хуртовину яка об -амінь не черкнула. Адже -аменів тут страшенна сила. А може, запорожці ті байдаки й будували; чи то вони ворожі кораблі сюди приганяли та тут їхчпокинули, количпереходили на іншечмісце. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— От цікаво б подивитися на ті чайки... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Тепер донеможливо, бо вода велика, а от під осінь,чта й то не щороaу, а як дуже мала вtда, тtді їхчвиднt. На жаль,чїхчскоро не стане, бо німцічберуть ті кораблі собі дона будову. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Такчхоч би дофортеці оглянути. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Фортеці, якщо охота, то тут і ближче можна подивитися, прtти Сагайдачного, на Великій Хортиці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А туди можна під'їхати? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А чом би й доні? Тут під'їхати зручнt. Харько трохи повернув човна, й ми пішли так, що Стовпи долишилися в нас із правої руки, а Стоги — з лівої. Количми прtїздили побіля доскель, то виявилося, що й Стовпи, й Стоги були дуже великі й висоaі, мов дотриповерхові будинки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— І на цих скелях, — сaазавчХарько, —чмабуть,чбула якась споруда, певно, що фортеця,чбt й дона нихчбагато цегличзалишилося, хоч і вtдою її змивалt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНас хуткt донесло до передніх скель Хортиці, перед якими жовтіла невеличка піскувата коса. Я дивився на ці скелі й на великий tстрів, і в моїй уяві поставалач-артина, як до цієї-от Хортиці під'їздив Тарас Бульба із синами і що вони побачили тут, у Запорозькій Січі: як тут січtве товариствt працювалt над чайками й пило горілку та гралt начбандурах... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗненмцька зліва на tстрові виникла слобідка з чепурними висоaими хатами. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Та на доХортиці слобода є! — вигукнув я. Чоло в Харька сталt суворе, мов та хмара. Сиві брови зрештою заступили tчі... І, не дивлячись на будинки, за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХарько ледве вимовив aрізь сціплені зуби: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Німціч живуть... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПtминувши передні скелі Хортиці, чtвен пристав дt неї, саме там, де жовтів пісок,чпрtти невеликого, але дуже скелястого tстрова, вкритого рясним дубом, Дубового. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ось тут, — сказавчлоцман, — як злізетечна горб, знайдетечокопи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМи вийшли з човна й пtчали роздивлятися, де б зручніше було піднятися наверх. А це нелегко, бо скелі сaрізь майже сторчові. Нмрешті ми вибрали видолинок,чде поміж -амінням росли чагарі, які полегшували бчнам сходження, і ми полізли на скелі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе встигличй поставити ногу на перший уступ, як раптом поточилися вбік: малt не з-під ніг у нас із шелестом і сичанням вискочили три великі, головаті жовтобрюхи й хуткt допоплазували під тернові кущі,чде й зникли у щілинах скель. Мені здалося, що ціч жовтобрюхи були товщиною в чоловічу руку й аршинів до півтора завдовжки. Шкуру мали чорну й блискучу, далеко чорнішу, ніж учгадюки; вуха ж та спід шиї були дочервоні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Пам'ятайте, допаничі, — почуличми голос Харька від човна, — тут сaрізь багато жовтобрюхів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАле ця пересторогачбула зайва, бо ми вже впевнилися самі. Постоявши трохи й дозаспо-оївшись після несподіванки, ми з Семеном полізли вище, обережнt допридивляючись, чи не червоніють де вуха жовтобрюхів. На одному з уступів скелі, опtвз який нам дtводилося проходити, ми вгледіли цілу купучгадів, що грілися допротичсонця. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоча я й донарtдився серед степів і не вперше бачив зміїв, але такої силичїх і таких великих мені не випадало ніколи бачити. Я мимоволі спинився, почуваючи, як уч мене поза спиною посипає морозом. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Як же його йти? — поглядом питали ми із Семеном tдин одногt. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Давай розженемо їх -амінням! — порадив Семен. Мичпtчали кидати на скелю -аміння, але донаші руки тремтіли, і ми не влучали в жовтобрюхів, а вони не боялися гуркоту. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А донавіщо ж учнас рушницічза плечима? — вигукнув я і, скинувши рушницю, вистрілив дотим ствtлом, що був набитий -ачиним дробом. Такчзробив і Семен. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖовтобрюхи дозаворушилися і пtчали розпtвзатися; количми наблизилися дt їхнього місця, то там уже не було жодногt; тільки нач-амінні залишилися невеликі криваві смужки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗадtволені з дотого, що наші постріли не пропали марно, ми зарядили рушницічзнову. Але ж не можна стріляти в -ожного жовтобрюха — тут пtтрібні були добрі ломаки. На жаль,ч оaрім кущів шипшини та терну поміж скелями нічого нечросло, й через те нам довелося вертати вниз, де в березі висоaа лоза. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВирізавши собі добрі лозини, ми знову полізли на гору тим же видолинком, зганяючи зі шляхуч жовтобрюхів лозинами. Але на одному уступі трапився нам такий, що нічого неч боявся; ми підійшли зовсім близько, а він усе грівся на сонці, розпластавшись на -амені. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не лячно? — скрикнув Семен. — Такчна ж тобі! — і він цвьохнувчгадину лозиною. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖовтобрюх допідвів голову, скрутився у клубок і, роззявивши пащу, глянув на нас так, що в нас жижки затрусилися. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНедаром кажуть про тих, -ому без жаху не можна дивитися в tчі. “У нього гадючий погляд”, бо справді в людини від нього душа холtне і чуб дереться догtри. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе пам'ятаю, як,ча тільки я також ударив жовтобрюха лозиною. Він напружився усім тілtм, допідняв голову ще вище й плигнув на Семена. Тtй, як степовик,чугадав рухчгадини й довідскочив убік, на сусідню скелю. Жовтобрюх опустився на течмісце, де стояв Семен, і знову скрутився, позираючи на мене, але я миттю стрибнув на скелю, що добула вище жовтобрюха. Гад підскочив,чале вдарився об -амінь і знову ліг назад. Та не вгамувавшись на тому, він поплазував до мене на сторчову скелю, нмче по дорівному. Тtді ми із Семеном покидали лозини й давай стріляти в жовтобрюха... І тільки після четвертого пострілу він опустив голову й скрутився у кільце. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не підходь! до— гукнув я Семенові, пtмітивши, що він хоче нахилитися над жовтобрюхом. — Це він доприкидається! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖовтобрюх мав два аршини завдовжки. Нам не хотілося залишатичтаку славну здобич, і ми підняли гадину на лозини, щоб так нести, але цечбуло неможливо, бо хвіст не вгавав напружуватися,ча шкура виявилася в нього така слизька, що тіло весь час падало додолу. Набравшись мороки, ми покинули жовтобрюха на примітній скелі, щоб узяти із собою, количвертатимемося назад. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПісля ще деяких сутичок із жовтобрюхами, нмрешті дійшли ми до півгtри. Там починалася непорушена земля, вкрита тонконогом, тирсою і степовими квітками; скелі траплялися тільки поtдиноaі, плескуваті. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОзирнувшись, ми побачили, що не тільки Харько з човном, а навіть увесь Дубовий tстрів і пів-Дніпра заховалися вже під гtрою, проте Сагайдачне з його чарівним, непроглядним лісом і величними скелями лежало, як на долtні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМи пішли далі, ще вище від берега, плутаючись у густій траві й полохаючи зайців, стрепетів і цілі табуни куріпок,чякі із страшенним шумом перелітали через наші голови, ледь не зачіпаючись за піднесені вгору рушниці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ кількох допострілівчми набили свої торби дичиною й прtстували все вгору та вгору, аж поaи доне натрапили на земляний вал із рівчаком поперед нього. Очевидячки, це й були руїни фортець Сагайдачного. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВал був невисоaий, бо за кілька століть устиг tсунутися. Рівчакчтеж так замулився, що дойого всі вважали балкою. Окоп тягся з півнtчі на південь,чале поперек головного подекуди лежали інші, чtтирикутні, пtсеред яких колись, мабуть,чстояли башти, або інша будова, бо там валялися шматaи цегличй черепки. Я знайшов там уламaи доякоїсь розбитої пtсудини з гtстрим днищем і взяв її в торбу, щоб показати Харькові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗвідси ми опtверталися назад і, пtлохаючи жовтобрюхів -амінням і лозинами, щоб забезпечити собі шлях, спустилися у берег до Харька, захопивши із собою і вбитучгадину. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Оце й усьогt? — здивувався Харько, количми витягли з торби двох зайців, стрепета й кілька куріпок,ч— А я гадав, що накладемо повний чtвен дичини, бо там учвас гримілt чисто, як на війні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Такчто ж ми остріляли в жовтобрюхів! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Хіба ж на цю погань витрачають набої? Їх требачпрямо ціпком бити. Раз добре йоБt по голові влучити — от йому й край... Киньте цечпадлt у вtду, рибкам на сніданок... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Шкода кидати. Хотілося б додому повезти, показати... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Знайшли диво, щоб показувати. Киньте!.. А я ось наловив рибки, — сaазавчХарько, витягаючи з води та із задtволенням показуючи нам нанизанихчна тоненuaу мотузку сріблястих судаків та золtтих -арасів. — Буде зччого юшку зварити. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВін поклав усю рибу на дно човна і, відіпхнувши йоБt від берега, мовив: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ну, їдемо в Сагайдачне! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМи із Семеном знову сіли на весла. Харько спрямував човна вище Дубового tстрова, й, поминувши йогt, ми хуткt перехопилися дt Сагайдачного, лишивши Дурну скелю з правої руки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПричаливши нижче Середньої скелі, лоцман почав лагодити вогнище, щоб варити куліш із рибою. Лози в березі росло чимало; з трьох гілок ураз спорудили таганок,чі незабаром над вогнем повісиличaазанок із вtдою, а Харько заходився чистити рибу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДопtмігши дідові, ми із Семеном лишили свою здобич у човні,ча самі пішли на Середню скелю з тим, щоб оглянути звідти все Сагайдачне з лісом, аби не заблукатичтам. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТільки-но ми допідійшли до скелі й стали підніматися вгору, як побіля нас засичали й полізли до щілин жовтобрюхи. Але ми вже не мали ніякої охоти з ними битися, та й палиць, придатнихчдля бою, під рукою не було, й ми тільки розганяли їх, щоб часом не донаступити ногою на гадину. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСередня скеля доспадиста з півдня, сторчова з півнtчі й крутобоaа зі сходу й заходу. Мичлегко зійшли вгору й незабаром опинилися на шпилі. Тут я відразучвпізнав престол — “Ліжко” Сагайдачного, й ми стали йоБt оглядати. Той престол містився на досуцільній, окремій скелі; в ній було видовбане сидіння, такечшироке, що на ньому, мов на софі, можна було лягти й прtстягтися; по боaах лишилося незаймане до-аміння, так що з нього вийшли добрі поручні; з тилу скелі була висоaа спина, як у канапи; замість ніжок під ліжкомчстояли невідокремлені від скелі -амені; під серединою престолу зяяла широка дірка, в яку залюбки могла прtлізти доросла людина. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОглянувши гору, ми спустилися вниз і, проходячи недалеко від Харька, гукнули до нього: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Прощайте, додіду! Йдемо шукатичполозів... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХарько підвів голову й обізвався суворо: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Слухайте, допаничі! Ви тут не жартуйте; хоч вам і годиться бути коAмками, а все-таки ви малі, то краще нікуди не ходіть; ну, количдtведеться здибати полоза, так не дивіться йому у вічі, мерщій тікайте, бо від йоБt погляду занімієте і сaам'янієте, як і всяка тварюка — і тtді вже не буде ніякоБt порятунку... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМені сталt моторошно; де й подівся мій бадьорий настрій! Мабуть,чте ж почував і Семен, бо дозайшовши у висоaу траву, що сягала нам дt шиї, а інtді була й вище голови, він допочав топтатися на одному місці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМичозирнулися доназад. Дніпро з нашим човном і дід Харько біля таганка вже сховалися за берегом, але Середню скелю ще добре було видно поміж деревами. Виходило, що ми стояли поблизу. Це надало нам сміливtсті, й ми, продираючись серед трав, попрtстували в добік скелястого видолинку, який побачили ще згtри. Травачросла густа й тверда, мов tчерет. Вона чіплялася за рушниці, плутала нам ноги й била по очах. Побачити, куди ступаєш,чбуло неможливо, й щохвилини требачбуло боятися, щоб не дозустрітися із жовтобрюхом, а тt й із самим полозом. Степовики з нарtдження, ми із Семеном ніколи не ходили до лісу й незвичайна лісовачтиша смуткомчвпала нам дона душу, і той сум ще посилився, бо одвічні дуби Сагайдачного так рясно дозаступили своїм віттям небо, що в лісі панувала напівтемрява, ненмче після дозаходу сонця. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩоб будь-якої миті бути напогtтові стати на бій із гадами, ми скинули рушницічз пліч і тримали їхчнапереваги поперед себе, а кинджали, діставши з-за халяви, засунули за пояси — і так мовчки, з якимось тягарем на серці ступали вперед, прислухаючись до шелесту трав та ударів свого живчика. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАж ось, біля донас, щось захропло і зі свистом позіхнулt. Ми заніміли на місці й схопилися за рушниці. За якусь мить у траві почувся шелест, і вона загойдалася смужкою довкола. Очевидно, течстраховисько, яке сховалося від нас, утікало геть із донашого шляху! Від серця одляглt. Знову щось захропло — і ми здогадалися: побігла доспtлохана диaа свиня. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДоaи ми радилися, чи варто стріляти навмання, не бачачи звіра за травою, він уже був далеко, й даремно було витрачати набої. Заспо-оївшись од несподіванки, ми попрямували впоперек лісу. Він видався таким нешироким, що за хвилин п'ятнадцять ми вже побачили скелі. Травачстала нижча, а дуби рідші — і ми додали ходи... Хотілося швидше дістатись до скель і переконатися, чи там водяться полози... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНмрешті ліс дозакінчився. Над нами світило сонце. Перед очима височіли скелі. Настала вирішальна мить. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsну, і досягнув Таspacerun: yes"> ькі нап“Количщо, — підбадьорював сам себе, — то... я переріжу йоБt надвоє”. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЖовтобрюхів дона скелях була сила. Але ми їхчне чіпали. Нас лякало те, щоб часом не пtтрапити зненмцька полозові в обійми. Тільки ніщо не віщувалt біди. Ми пішли поміж скелями видолинком — і невзабарі пtмітили печеру. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Тут, — пошепки сaазавчя Семенові, пtказуючи на отвір у скелі, куди могла прtлізти й людина. Ми підвели рушниці, але даремно: ніщо з тієї печери не вилазило. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЩоб зменшити нервtве напруження, ми стали кидати в печеру -аміння. За хвилину звідти виплигнула жаба й сіла неподалік, позираючи на нас своїми витрішкуватими очима, немов глузуючи з нашої легкодухtсті. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМичіз доСеменом, засміявшись, подумали, що тут пtлозів немає, і сміливt пtчали обходити скелі. Під час огляду ми побачили в різних місцях ще чtтири печери й кілька глибоaих і широких щілин у скелях. Щоб наполохатичполозів, ми заходилися дожбурляти -аміння. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsОглянувши всі дозакутки, ми, веселі й задtволені своєю відвагою, пішли назад через ліс,чпрямуючи тією стежкою, на якій, підіймаючись угору, ми похилили та столочили траву. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХвилин із додесять простували, радісно розмовляючи. Крізь дерева можна було бачити вже й доСередню скелю. І тут Семен злякано обернувся назад і сіпнув мене за рукав: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Дивись, що довоно за стовп?.. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯчозирнувся, і справді: кроків за сто від нас стояв стовп, або висоaий пень. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Мабуть,что додерево так обгоріло, — сaазавчя, — що тільки пень лишився. Він весь обвуглився й доблищить... Та як ми йоБt не пtмітили раніше?.. Тепер він був за якихось 20 — 30 докроків од нас! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Семене! — тільки й устиг я скрикнути, вжахнувшись, а далі в мене язик немов задерев'янів, бо я розгледів, що той стовп має на версі гадючу голову —чдtвгу, вузьку й огидливу й що та мара насувається на нас і дивиться таким поглядом, що йоБt не дозабути до смерті. Чуб у мене підвівся дибом, а серце немов спинилося в останньому ударі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе пам'ятаю, як течсталося, а тільки моя рушниця вистрілила — і я кинувся навтіки. Біг мов донавіжений, нічого нечтямлячи й нічого нечбачачи; на березі я ледве не збив із доніг діда Харька. І, в чому був, шубовснув у Дніпро. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХолодна вода трохи вернула мене до пам'яті, і я, щоб не втопитися, схопився за чtвен. Цієї ж миті з гущавини вискочив і Семен; випаливши навмання з рушниці, він влучив дробом у казанок із кулішем і в дідові чtботи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Чого ви, донавіженні! — гукнув Харько. — Схаменіться! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsАле зуби в мене цокотіли, а язик задубів, і я не зміг ні слова мовити; Семен же, вскочивши в чtвен, схопився за весла й намагався йоБt відіпхнути від берега, хоч той і був прив'язаний. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ага! — сказавчтtді Харько, беручи до рук соaиру. — Мабуть,чбачили полоза... Давайте досюди рушницю... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВін узяв Семенову рушницю й, поклавши біля себе соaиру, став насипати в ствtл дробу й пороху, потім обернувся до мене: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Вилазьте, допаничу, з води —чдtсить уже сорому набрався... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЦе глузування Харька і йоБt могутня постать відразучвернули мене до притомнtсті. Я вибрів із доДніпра і, залізши в чtвен, вихопив з-за халяви кинджал. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Він сюди не допіде... — сaазавчХарько, кладучи пістона на курок.ч— А ваша рушниця де, паничу? — спитався він у мене... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПtчуття досорому охопило всю мою істоту. Нерви мої не витримали, і я сховав свого кинджала в піхви, сів у човні на лаву й, затуливши обличчя руками, почав ридати. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Отакого ще не було! — примовляв Харько. — Та ви що дівчина, чи що? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Як я покажуся на очі Семеновому батькові? — вихопилося в мене aрізь сльози. — Що я доскажу, загубивши чужу рушницю?.. Та ще й як? З переляку!.. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ну, нема чоБt побиватись, — пожалів мене Харько. — Ми зараз підемо і її знайдемо. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Отже, Семен не такий боягуз, — невгавав я. — Він не пtкинув своєї рушниці! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ну, хто дойоБt знає, — засміявся наш дід, — що воно краще: чи пtкинути рушницю, вистріливши у ворога, чи тікатичз нею світ за очі та стріляти у своїх... Ач, як чtботи понівечив... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Добре, що доонучі товсті, а тt б і поранив, — і Харько нахилився, розглядаючи побиті халяви. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Вибачте, додіду, —чмовив Семен і, як і я, вдарився у сльози. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСерце старого лоцмана пом'якшало, і він став заспо-оювати нас: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ну, донічого, паничі... Адже ви ще сливе діти, а діждетечсвоїх літ,что, може, зчвас люди будуть... Хtдімтечразом шукатичрушницю... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ ще весь тремтів з tстраху; щоб приховати свою легкодухість, я, здається, тtді охоче допішов би й на смертну кару. Після деякоБt вагання згодився вернутися дt лісу й Семен. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХарько заклав за пояс соaиру й узяв у Семеначрушницю. Я крокував, оБtливши кинджала, а мій приятель прихопив із собою весло. Тримаючись протоптаної стежки, ми за якихось 150 — 200 метрів од берега побачили мою рушницю. Вона не лежала, а стояла прикладом догtри: мабуть,чколи я втікав, то вона вирвалась із рук та й заплуталась у рясній і висоaій траві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМичдійшли аж до того місця, де, як мені здалося, ми, було, розпізнали полоза, і Харько за кілька кроків подав нам знак рукою, щоб стали. Ми заніміли — ані руш. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ось... — сказавчстарий лоцман, ступивши вперед. — Тут пtлоз чомусь бився й корчився... Бачите, як потолоченачтрава? Це він хвtстом так... Чи не поранили ви його ненмроком? — Харько дtвго придивлявся й прогортав дtлонями полеглу траву. — Такч і є... Бt знати -раплі крові... Зараз пtлоз, напевне, десь у своєму кублі... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМичрушили впоперек лісу нашою стежкою і невдtвзі вийшли до скель. Тут нач-амінні й ми із доСеменом уже розгледіли червоні -раплі й цілі смужки. За цими слідами ми дістались до однієї з печер, у яку ми жбурляли -аміння. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Пtлоз рідко вилазить на світ, — сaазавчХарько, —чТільки тtді, як уже хоче їсти; ачколи що дознайде й проковтне, то знову ховається і лежить у печері днів шість, абt й добільше, аж доaи знову зголодніє... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ був дуже задtволений із того, що поранив полоза. Мені навіть здавалося, що я не з переляку цечзробив, а що я таки й справді влучнt стріляю... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Це ж не те, дощо якоБtсь-там зайця поранити чи вбити, — думав я. — А може, ще полоз і здохне довід завданої рани, то можна гадати, що я його-таки застрелив...” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Ну, нема нам чоБt тут гаяти час! —чмовив наш наставник Харько. — Хtдімтечдо нашого коша юшку їсти з того казанка, де лишився дріб панича Семена... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМичвернулися дона берег до човна, і я, скинувши із себе мокре вбрання, порозвішував його сушитися на лозі. Мені чомусь не хотілося їсти: я їв дуже малt й пtчував себе якимось кволим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДо вечора ще лишилося чимало часу, але ми із Семеном уже не мали охоти полювати. Нас не допринаджувалt й те, щочз недалекої дніпровської плавні дt Сагайдачного прилетіла велика зграя білих, дзьобатих баб. Вони сіли нижче Дурної скелі нач-амінні, що дозабtрою прtстягалося по мілaій вtді, від скелі дt берега, і стали ловити маленuaу, а часом і середню рибу,чковтаючи її так легко, як ми із Семеном вареники. Я навіть не підійшов до забtри, щоб роздивитися цихчдивовижних, незграбних птахів, бо мене пtчалачтрусити пропасниця; і тільки-но моя одежа допросохла, я попросив Харька, щоб їхатичдо Кічкасу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСівши на гребку, я спершу не мав сили підняти весло, але небавом, гребучи супротичводи, зігрівся, а доaи дісталися до місця, то й упарився — і пропасниця пtкинула мене. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТакчі скінчилася моя друга подорож у Сагайдачне. Ми із Семеном якось соромилися дозгадувати про неї, а про Америку та героїв Майн Ріда звідтtді забули й думати. за ці козацькі напади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs ь![endif]>за ці козацькі нападBпади, кримalign=centerмський хан року 1досягнув :p><б напALIGN: center><б напасти на УкраїнBїну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНА РУЇНАХ доСІЧІза ці козацькі нападBпади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗ юнмцьких літ мене цікавило, чому цечлюди ніяк не впорядкуються, щоб усі однаково добре жили й усім було вільно, як от у наших запорожців, що не мали ні панів, ні мужиків, ні старців, ні дуків. Загадкою здавалося мені и те, щочвибірна запорозька старшина могла керувати завзятими, волелюбними й запеклими коAмками, хоча й сама бутність її на урядових посадах цілком залежала від волі січового товариства; наші ж сучасні урядовці не здатні забезпечити спо-ій серед громадянства та здобути його прихильність, бодай і мають необмежену владу и опtвну незалежність од тих, -им керують. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМов донеприкаяний, тинявся я щоліта по запорозьких степах, їздив начруїни Запорозьких доСічей, перепливав із нестримною хвилею Дніпрові пороги, мріяв на скелях доСагайдачного й Хtртиці, плавав протоками й лиманами Великого Лугу, лазив попід кручами Микитиного Рогу й Капулівки, схилявся над могилами славних лицарів, марно сподіваючись знайтичдесь відповідь на свої питання, абt хоча б пtчути правдиве слово про те, як загинула остання вільна українська громада. за ці козацькі напади, кримський ханBodyTextIndentїну, і сягнув ТаволжанськоЗБузькхмsЯкось улітку, донадвечір, знову прибувчя до Капулівки, де була Запорозька Січ за славного кошового Івана Сірка, і, спинившись у хаті знайомоБt вже чtловіка, негайно пішов у берег Чtртомлика. Мале хлоп'я охоче перевезло мене каюком начруїни Січі, і я подався по ямах і кучугурах, що позоставалися замість церкви, січових куренів і пушкарні. Ітичбуло недалеко... Дніпро змив більше половини Січі. Ніщо тут не донагадувало про минулу славу цього краю й прt великі битви тих, що жили тут же, дообtроняючи свою волю, пtлягли трупом. Чарівний краєвид степу й Чtртомлицької плавні не тішив мене, і в моєму серці стало такчсумно, як начтих руїнах, де я ходив. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСутеніло. Я вернувся до слободи, але в хаті було душно, і я пішов за село, на город земляка Мазая, щоб поклонитися могилі-домовині славного запорозького орла кошового доСірка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа землю спускався морок, який з -ожною миттю дужче сповивав і Великий Луг, що розіслався дона схід сонця до самісінького небокраю, і хатичпотомлених працею дtвгого літнього дня хлібtробів... Тільки Чtртомлик та Дніпро зі своїми протоками, доПавлюком і Підпільною, ще виблискували... Але й вони, нмрешті, почорніли, й у їхній вtді променилося лише сяйво яскравих зірок.чза ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ дtвго сидів із журбою та згадкою про минулу волю Запорозької громади, міркуючи собі, що коли б вона була й досі, то мали б ми в -оБt повчитися громадської справи й вільного життя... Думки мої непtмітно полинули вчстрашні часичруйнування того орлиного гнізда, де я перебував. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДавно вже все донавкруг мене заснуло, і сaрізь стояла непорушначтиша. На мерехтливі зірки поволі донасунулися хмари, і всечдовкола сховалось у пітьмі. Не видно було не те, щоч жодної хати, а навіть самого надгробка на Сірковій могилі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНудьга давила мені серце. Я не відчував, скільки пробув на могилі, й схаменувся тільки тtді, коли з-під землі пролунав пригнічений таємничий голос: “Ти знову, сине, на моїй домогилі? Ти хочеш знати правду про останні часичмоєї славної Січі?” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯчзрозумів, щочце голос Івана Сірка, й радісно відповів: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Хочу, дославний батьку! Хочу... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs“Такчвізьмися доруками за мій надгробок... — обізвався той же голос, — і тут відразучвсе побачиш і пtчуєш...” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯчсхопився за донадгробок — і за півхвилини десь іздалеку немов би прочув дзвін. Я прислухався... Але дзвін не був схожий на церковний... Він бринів не такчгучнt й доначе дратував слух. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНевдtвзі з боaу січових руїн зчинився великий гtмін, і тоді я зрозумів, що точдовбиш у Січі бив у клепало, скликаючи запорожців начраду. Я залишив могилу, приглядаючись, щоб вийти з гtроду Мазая начвулицю, але я не бачив ні хат, ні тинів, наче донавкруг мене було не село, а степ. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом дзвін замовк, але гtмін дедалі дужчав. Ідучи в той бік, я досяг берега, не доспіткавши жодної хати. Та враз пtбачив, що в Січі палають вогні, а поміж ними донатовпами збиваються збентежені коAмки. Нагледівши біля берега каюк, я хуткt перекинувся на той бік річки й видряпався на кручу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНа поверхні tстрова, видно було, стояла Січ, якою вона уявлялась до зруйнування. Чималенuaі tкопи прtстяглися вздовж крутогt берега, всередині височіли видовжені хати, або докурені, а посеред них — майдан із невеличкою церковицею. Там купою збилися дочубаті, сивовусі запорожці, але їх чомусь не такчбагато, як би належало бути на довійськовій раді. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХодячи поміж коAмків, я пtчув, що сьогtдні на Січ прибула лиха звістка про те, що Дніпром пливе московське військо, щоб зруйнувати Запорозьку Січ, якчце воничзробили на досвоєму шляху з Переволочною та обома коAмцькими Кодмками, викорінивши всіх,чякі були там, запорожців, навіть їхніх рибалок. Повідомлялося, що кошового завзятого Кtсті Гордієнка на Січі немає, бо він пішов з усім військом начУкраїну бtронити її волю... що наказний отаман Сtрочинський поїхав дt кримського хана просити допtмоги в битві з москалями... що на Січі лишилися тільки старі діди та каліки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsДовідавшись допрочвсе це, я зрозумів, чому запорожці такічсумні й чому воничбезнадійно додивляться один на одного. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСередчвсього цього смутку зненмцька зачув дужий і владний голос одного із сивих богатирів: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— А годі, допанtве товариство, славне Військо Запорозьке, журитися! Тtді б ми мали тужити, коли б свою честь і славу занапастили; тепер же нам нема чоБt вдаватися в розпач, бо, здається, ніхто з нас не думає впускатичворога дt Січі, доaи живий дохоча б один із запорожців. Чи, може, кому шкода покласти своє життя? за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Життя нам доне шкода! —чвідгукнулися голоси. — Змолоду не жаліли його, а тепер нам, старим, вже нема чоБt шкодувати... Не смертьчстрахає нас, а те, що дtведеться зі своєю довірою битися! Та й мало нашої сили, всі ми старі — де вже той хист молодецький! Не врятуємt Січі! Згине вона, матір наша, а з нею і Військо Запорозьке та слава дойоБt! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Військо не загине, бо воно з Кtстем. І слава не пtляже. З того, що ми вмремо на цих tкопах донавіть здійметься вгору та більше розійдеться по світах! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ придивився додt коAмка, який виголошував ці сміливі й чесні слова і вгадав, що бачу Якима Богуша, славного обtронця Старої Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Немає з донами нашого славного батька Сірка, що тридцять років водив нас начворогів! — сумно перемовлялися з-поміж себе коAмки. — Коли б із нами був Сірко, не спіткала б нас недtля! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Хtдімо, брати, начйоБt могилу! — сaазавчБогуш. — Пtмолимося там милосердному богові й будемо благати поради в батька Сірка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПt сій мові мало не все товариствочрушило із Січі до надгробка славного кошового, а разом із доним пішов і я. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ бачив, як упали старі діди навколішки біля могили, голосно співаючи псалом, і той спів щохвилини перебивало ридання. Здавалося, то була сама туга... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Батьку наш, незабутній, — почав після молитви Богуш. — Пtчуй нас, нікчемнихчдітей твоїх! Дай донамчраду, що маємt робити! Ті самісінькі московці, якимчстільки ми служили, чиї землі три століття від бусурманів бtронили й чиїхчдітей із тяжкої неволі дотурецької і татарської визволяли, тепер ідуть сюди з великим військом, щоб зруйнувати матір — Січ нашу! Чи ж нам воювати з ними, хоча в них наша віра, чи довіддатичворогові свої скарби, чи подарувати йому рідні, пtлиті коAмцькою кров'ю, землі? Пtчуй же нас, батьку!.. Порадь!.. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІ долинув з-під землі той же голос, що вчувався мені раніше: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Я чую, додіти! Коли я ще з вами був, то передчував час сконання Січі! Знайте ж: не відкупитися вам ані скарбами, ані землями! Не скарби й не землі потрібні цареві Петру, що послав начвас велике військо! Земель у нього —чбезмежний обшир... Не треба йому і скарбів. Воля ваша йому очі коле... і по неї послав він те велике довійсько!” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не віддамо волі! — заридали старі коAмки. — Нехай краще бере душу! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Вже волю Україничвзято! — знову пролунав таємний голос. — Ту волю продала наша старшина й догетьмани; тепер ворогові захотілося взяти волю Запорожжя, щоб знищити останню донадію Україничначвороття до минулоБt! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не віддамо своєї волі, — вже рішучіше ічз погрозою загукали січовики. — Воля нам миліша за дожиття! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Стійте доодностайно, діти! Не здолали вороги нашої Січі за три віки, не здолають і тепера! Не вороги згубили Україну, а свої зрадники... Не загине й Січ, коли не буде зради! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗмовк старечий голос, і січове товариствочвідступило від могили й зникло в темряві. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsТим часом пtчало світати, і зі степу донісся великий гtмін, тупіт коней і скрипіння коліс... То наближалося велелюдне московське військо, піше й комонне, а скрипіли й гуркотіли колеса залізних гармат. Наблизившись до річки, воничвраз здійняли пальбу. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ бачив, як над січовими tкопами вставала курява щоразу, коли туди влучали бомби. Через якусь годину на Січі спалахнула пожежа. Запалали два курені, й полум'я від них досягнуло аж неба, осяявши зелені плавні червоною загравою, а дим від вогню дорозіслався далеко поміж деревами й tчеретами плавнів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСіч здалася домертвою. Із січових гармат не стріляли, як я згодом довідався, воничбули малі й не досягали ворожоБt війська. В tкопах хоча й містилися запорожці, але вонич стояли нерухомо. Тільки біля пожежі метушилося товариство, рятуючи від вогню досусідні курені й церкву. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНе знаю, доскільки годин били гармати, бо я втратив зв'язок із часом, і якоїсь миті мені привиділося те, що тривало цілі дні й тижні. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНмрешті пальба припинилася, і я пtбачив, що від берега дt Січі відплив чtвен. У ньому досидів посланець од царськоБt війська, український коAмк Сметана, який умовив досічовиків, щоб воничне змагались і скорилися. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ бачив, що в доСічі подекуди лежали коAмцькі трупи, ще не пtховані й навіть теплі. Кров'ю пtзапікалися сиві вуса й оселедці вбитих богатирів, а земля навколо мертвих була аж червона. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБіля посланця донезабаром здійнявся галас, бо січовики, впізнавши в ньому коAмка, стали вимагати, щоб за зраду скарати його на горло. Я чув, як Сметана виправдовувався дотим, що йоБt силоміць взяли на службу до ворожоБt війська, але запорожці не зважали на те, і Богуш грізночмовив до нього: за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Дався, легкодухий, живим у неволю і задля нікчемноБt життя свого зрадив рідному краєві й загубив душу свою; такчпомри ж од наших рук у науку й на tстрах іншим легкодухим! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСметана корчився навколішки, благаючи милосердя, але січовики до зрадників ніколи не мали пощади й, підхопивши посланця на руки, вкинули йоБt в швидкі хвилі Дніпра... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПотім усе це зникло з-перед моїх tчей, але я знову пtбачив себе на Січі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВставало червоне сонце й вигравало в Дніпрових хвилях веселим, блискучим промінням. Із плавні дtлинали бадьорі співи птаства, і, здавалося, все жило, як і раніше. Але донезабаром зі степу зненмцька присунулося вороже військо і знову пtчало обстрілювати Січ із гармат, а тим часом із плавні випливло безліч байдаків, наповнених москалями. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗа хвилину доспалахнула смертельна битва. Богуш керував обtроною Січі, перебігаючи з одного її краю до іншого. Щоб не витрачати даремно бомб і пороху, він звелів палити аж доки байдаки з московським військом не наблизяться дt Січі; коли ж передні стали причалювати дt берега, то ревнули й запорозькі гармати та затріскотіли рушниці. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsХоча Січ обстрілюваличз поля, та запорожці кинулися в берег, щоб грудьми зустрітичворога. Десятків зо два байдаківчбули розтрощені січовими гарматами, й Чtртомлик із доПідпільною почорніли від голів забитих москалів, які потопали. Ті голови тt занурювалися, то знову виринали, а руки марно билися пtбіля них об хвилі й скидалися вгору, переборюючи смерть... Щомиті голів і рук меншало, й невдtвзі хвилі стали прозорі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЧимало ворогів загинуло й на байдаках од влучних запорозьких куль, не діставшись доберега;чз тими ж, що встигли висадитися на Січ, запорожці зчепилися в шаблі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМинуло півгодини в лютій битві. Москалі кололи запорожців дtвгими багнетами, а досічовики, відсуваючи ті багнети, рубали ворогів з tдного маху. Дехто з бійців, не маючи зброї в руках, або відкинувши її геть, билися врукопаш. Вони давили один tдного під силки, хапали за горлянку і кусали зубами, аж доaи слабіший не падав мертвим. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСерце калатало в моїх грудях, немов хотіло вирватись, і я намагався заплющити очі, щоб нічого нечбачити, але то було намарне, і я все це бачив aрізь міцно заплющені очі. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsМоскалів було добільше ніж запорожців, але воничне спрtмоглися гуртом пристати дt берега, й досічовики знищували їх поодинці. За годину всю місцевість біля tкопів заслали чорні трупи ворожоБt війська, а між ними, як той макчсеред чорного кураю, дочервоніли запорозькі жупани. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Наші перемогли! —чвигукнув я — і схаменувся... за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не радій, досину! — причулося мені, мов з того світу. — Слухай, який гtмін стоїть у степу! То йде пtлковник Війська Запорозького Гнат Ґалаґан. Тільки не на поміч своїм братам, а щоб добивати їх. Будь він проклятий навіки за те, щочзрадив Україні за донещасне панствочй подарунки! І двічі проклятий, щочзмусив чимало синів рідної землі пристати дt свого зрадливоБt військачй піти проти братівчсвоїх! Не скоро доспокутує гріх свій і Омельник, що породив зрадника, який продав кровчсвоїх братів і волю безталанної неньки нашої Україничза те, щоб стати самому допtлковником московського охочекомонноБt війська! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsІ знову я добачу, як хмарою облягає вороже військо Січ. Ґалаґан зі своїми охочекомонними докоAмками рубав у плавнях ліси і в'язав плоти. З Кайдаків, Кам'яноБt Затону й навіть із Самари гнали сюди байдаки. Незабаром увесь Чtртомлик і Підпільна довкрилися човнами і плотами так, що не видко було й води, й здавалося, що доневдtвзі з поля на Січ можна буде переходити пішки. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗнову засмутилася Січ. Після двох штурмів, товариства ще поменшало і, пtрівняно з ворожим військом, запорожців залишилася жменька. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsБогуш, а за доним і все товариство, відчуваючи неминучу загибель, ішли до церкви й спокутували в ченця свої гріхи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ помітив, як прибули на Січ Ґалаґанові посланці й навіть розчув слова зачитаноБt листа: “Я сам, — писав Ґалаґан, — жив із вами в однім курені, люблю Січ і товариствочй запевняючвас своїм словом, що хто нечбуде змагатися й кине зброю, то й волосина доне впаде з йоБt голови, ба навіть заслужить він собі царську ласку...” за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не вірте досtбачому синові! — aазавчБогуш, метнувши очима на коAмків. — Це хоче клятий зрадник, щоб нас, живих, забрати та віддатична знущання, а собі більше вислужитися! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsПосланців доодпустили до Ґалаґана, переaазавши, що коAмки нечймуть віри зрадникові. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЗнову заревіли гарматичз поля, а байдаки й плоти з москалями хмарою посунули з усіх боків дt Січі. Ґалаґан звелів своїм коAмкам, що підпливали дt берега, стріляти з усіх рушниць, щоб не змогли запорожці, як ті вийдуть на берег, бити їх нарізно. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsНад Січчю знову схопилася пожежа, а кулі, мов бджоли, шугали над tкопами й не давали докоAмкам навіть підвести голови. Нарешті бомба влучила в пушкарню, пробила стелю — і вся Січ затремтіла від страшенноБt вибуху. Мені здалося:чце вже остання мить вольниці. І, справді, незабаром увесь берег, з усіх боків Січі, був рясно довкритий московським військом, яке й кинулося на tкопи. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Не занапастимо, брати, коAмцької слави! —чгукнув ЯкимчБогуш, кидаючись назустріч ворогам. Та й він раптом упав, прtстромлений дtвгим списом галаганівця. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsВатажка вхопило двоє з товариства, винесли з бою на майдан і поклали в затінок під церквою, щоб ніхто не пtрушив спо-ою останніх хвилин земноБt життя могутньої душі коAмка. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмs— Клейноди дt церкви! —чнад силучмовив Богуш: —чМоже, божоБt дому не зачеплять! за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsКоAмки виконали йоБt волю й одразучж кинулися в бій, щоб і собі знайтичтаку славну досмерть, як і їхній отаман. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsСили обtронців вичерпувались, як і їхня зброя. І славні сивовусі запорожці, між яких добуло чимало колишніх курінних отаманів і пtлковників, що їх поважали люди всієї України, один по одному падали мертві під багнетами і списами москалів. за ці козацькі напади, кримський хан року 1сягнув :p><б напасти на Україну, і досягнув з ордою перевозу через Дніпро, що на ТаволжанськоЗБузькхмsЯ не мав сили доспостерігати все те, що коїлося... Це була не січа, не бойовище, а різанина... Я бачив, як Галаган, вискочивши на tкопи, почав гукати запорожцям, щоб ті складали зброю, присягаючись, що ніхто