УКРАЇНСЬКА
МЕЛОДІЯ
«Ні, мамо,
не можи» нелюба любить!
Нещасная
доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко,
ох, важко з инм річ розмовляти!
Хай лучче я
буду ввесь вік дівовати!»
— Хіба ж ти
не бачиш, яка я стара?
Мені в
домовину лягати пора.
Як очі
закрию, що буде з тобою?
Останешся,
доню, одна, сиротою!
А в світі
якеє життя сироті?
І горе, і
нужду терпітимеш ти.
Я, дочку
пустивши, мовляв, на поталу,
Стогнать під
землею як горлиця стану.
«О мамо,
голубко, не пдач, ие ридай.
Готуй
рушники і хустки вишивай.
Нехай за
нелюбом я щастя утрачу;
Ти будеш
весела, одна я заплачу!»
Ген там, на
могилі, хрест божий стоїть,
Під ним радо
й вечір матуся квилить;
«О боже
мій-милий! що я наробила!
Дочку, як
схотіла, із світа згубила!»
1840
УКРАИНСКАЯ
МЕЛОДИЯ
Не калина ль
в темном лесе
Я не красная
ль была?
А теперь
меня сломали
И в пучки
перевязали:
Это доля
моя!
Не трава ли
зеленая
В чистом
поле я была?
А теперь
меня скосили
И на солнце
иссушили:
Это доля
моя!
Я ль не
красная девица
У родной
моей была?
С нелюбом
меня свенчали,
Волю девичью
связали:
Это доля
моя!
1839