Дезертир

 

Ой сів же він при столику,

При світлі думав,

Писаннячко дрібнесеньке,

А він го читав.

 

Писаннячко дрібнесеньке,

Листочок — як сніг;

Склонив же він головоньку

К столові на ріг.

 

«Ой ненечка старенькая

Ми пише в одно,

Що там зима тяженькая,

А їй студено;

 

Нема, нема єї кому

Врубати дрівець,

Бо їй синок один в дому,—

Цісарський стрілець»

 

І схопився, як поломінь,

Полетів, як птах,

А вітер з ним не йде вдогіїїь,

Бо годі му так;

 

Бо він летить до матоньки

Старої домів,

Дрівець єї врубатоньки,

Би хатку нагрів.

 

[1861]